ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….. 3
РОЗДІЛ І
ПОНЯТТЯ ПРИНЦИПІВ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ ТА
ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ
1.1. Генеза соціальної держави ……………….….……..……………… 15
1.2. Поняття принципу соціальної держави ………………..………….. 36
1.3. Класифікація принципів соціальної держави
та їх характеристика…………………………………………..…………. 57
РОЗДІЛ ІІ
РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПІВ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ
В УКРАЇНІ
2.1. Нормативне закріплення принципів соціальної держави……………92
2.2. Фактичний стан реалізації принципів соціальної держави….…...114
2.3. Основні напрями підвищення ефективності механізму
реалізації принципів соціальної держави в Україні ………………..…130
ВИСНОВКИ ………………………………………….………………….178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………187

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Процеси суспільних і державних змін, які нині відбуваються в Україні, зумовлюють необхідність не лише загального визначення тих чи інших пріоритетів в державному розвитку, але й чіткого усвідомлення того, що собою становлять ті цілі, які ми прагнемо реалізувати в процесі державотворення. Особливої ваги зазначене завдання набуває в світлі чинної Конституції України, в статті 1 якої зафіксовано статус України як соціальної держави. Але лише належна конкретизація в законодавстві та фактична реалізація цього конституційного статусу може засвідчити про реальне втілення в життя статті 1 Основного Закону.
Тільки соціальна держава веде до утвердження людської гідності в повному обсязі. Адже закріплення формальної юридичної рівності не гарантує від фактичної нерівності. Гідність людини – це внутрішня оцінка людиною власної самоцінності, яка ґрунтується на об’єктивно існуючій цінності цієї людини для інших людей. В цьому аспекті важливе значення мають не тільки фізична свобода чи інші громадянські і політичні права, а й самостійно обрана праця, належна і вчасна її оплата, адекватні житлові умови тощо. При незабезпеченості соціальної сторони життєдіяльності людей, гідного рівня їхнього життя, деформується вся структура прав і свобод людини: знижується політична активність, зростають апатія та зневіра в державу, далеко не завжди стають доступними для індивіда гарантії прав і свобод. Адже країни Заходу усвідомили необхідність активної соціальної політики під тиском об’єктивних обставин. Цьому передували революційні вибухи в Російській імперії та деяких інших державах, світова економічна криза 30-х років, посилення масового робітничого, профспілкового руху в світі тощо. Україні зовсім не обов`язково чекати подібних соціальних потрясінь, щоб почати реалізовувати конституційні положення, які конкретизують соціальний статус держави. З іншого боку, тільки досягнувши європейських соціальних стандартів, можна уникнути появи нової “залізної завіси” по всьому західному кордону України.
Формування реальної соціальної держави в Україні неможливе без визначення принципів такої держави з урахуванням української специфіки (особливостей ментальності, історичного шляху, стану економіки, законодавства тощо). Все це зумовлює практичний аспект актуальності теми дослідження.
Необхідність звернення до проблеми визначення та аналізу ефективності реалізації принципів соціальної держави визначається ще й тим, що в зарубіжній правовій та політичній практиці це поняття є не лише одним з центральних, а й таким, що набуло реального практичного втілення (Швеція, ФРН, Данія тощо). Що стосується суто правового аспекту реалізації принципів соціальної держави, то закріплення в міжнародних актах (Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Декларація соціального прогресу та розвитку, Європейська соціальна хартія, Хартія прав людини ЄС) соціальних прав як безпосередніх обов`язків держави фактично заклало необхідні основи для руху в цьому напрямку.
Хоч сама соціальна держава як правове явище вже стала об’єктом наукового аналізу, проте не можна не звернути увагу на відсутність єдиного підходу до розуміння сутності такого типу держави.
Очевидно, одна з причин цього – недостатнє розуміння принципів функціонування соціальної держави, що зумовлено відсутністю єдиного підходу і до розуміння сутності її принципів. Практика державного будівництва вимагає усунення цієї прогалини, тобто вивчення кожного елементу системи у його зв’язку та взаємодії з іншими елементами, виявлення впливу властивостей окремих частин системи на її поведінку в цілому.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках держбюджетної науково-дослідної теми: “Формування механізму реалізації та захисту прав і свобод громадян в Україні” ТЗ НДР № 01 БФ042-01. Автор безпосередньо був залучений до розробки цієї теми як молодший науковий співробітник Центру досліджень проблем прав людини юридичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка.
Мета і завдання дослідження. При визначенні мети дослідження дисертант насамперед керувався тим, що тема дисертаційної роботи охоплює той напрям правових досліджень, який здебільшого залишався за межами систематизованого аналізу. Тому мета дисертаційного дослідження полягає в теоретичному аналізі, осмисленні та систематизованому розгляді генези, сучасної класифікації принципів соціальної держави, стану їх реалізації в незалежній Україні; обґрунтуванні конкретних шляхів підвищення ефективності механізму реалізації принципів соціальної держави – на основі аналізу наукових джерел, узагальнення нормативно-правового матеріалу та практики. Досягнення поставленої загальної мети стає можливим завдяки розв`язанню кількох конкретних завдань:
- необхідності визначення теоретико-методологічної бази та конкретно-історичних соціальних, політичних та економічних умов, які закладено в модель соціальної держави;
- теоретичного осмислення еволюції наукових ідей про соціальну державу та відповідно про її принципи на кожному історичному етапі;
- аналізу підходів до класифікації принципів соціальної держави на сучасному етапі;
- дослідження тенденцій реалізації принципів соціальної держави в умовах сучасної Української держави;
- визначення шляхів підвищення ефективності реалізації принципів соціальної держави в Україні.
Реалізація цих завдань дозволила відстежити на конкретному правовому матеріалі розвиток принципів соціальної держави. Такий аналіз, на думку автора, сприятиме розробці нових підходів до розуміння сутності соціальної держави, вивченню теоретичного та практичного досвіду реалізації її принципів.
Нормативно-правову базу дослідження складають Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти, міжнародні правові акти, зокрема реґіональні (акти Ради Європи), рішення Конституційного Суду України, конституційних судів Польщі, Угорщини, Литви та Німеччини, Верховного Суду США.
Об’єктом дослідження є соціальна держава як правове явище, сутність якого виявляється саме в процесі реалізації її принципів.
Предметом дисертаційного дослідження є принципи соціальної держави. У дисертації досліджуються сутність та властивості принципів соціальної держави, їх історична генеза, класифікація та закономірності реалізації принципів в процесі становлення в соціальної держави в Україні; визначаються шляхи підвищення ефективності механізму реалізації принципів соціальної держави.
Стан наукової розробки теми. В будь-якій країні у період орієнтації на ліберальні пріоритети (максимально вільний і неконтрольований ринок, послаблення державного втручання в багатьох сферах) ідеї соціальної держави набувають, як правило, другорядного значення. Послаблюється до них і наукова увага. Така ситуація спостерігалася у вітчизняній правовій науці, коли в першій половині 90-х років ХХ ст. проблеми соціальної держави відійшли на другий план порівняно з дослідженням питань розбудови правової держави. Загальні питання з цієї тематики було відображено у працях таких відомих представників вітчизняної науки, як В. Бабкін, Ф. Кирилюк, М. Козюбра, А. Колодій, В. Копєйчиков, В. Корнієнко, П. Рабінович, Ф. Рудич, О. Скакун, О. Скрипнюк, Є. Тихонова, Ю. Тодика, В. Цвєтков, М. Цвік, В. Шаповал, Ю. Шемшученко та інші.
В окрему групу варто виділити російських дослідників, яких не можна віднести ні до вітчизняних, ні до західних, але які через низку психологічних, історичних та лінгвістичних причин мають неабиякий вплив на українську наукову думку. Це, зокрема, С. Алексєєв, К. Гаджиєв, М. Каргалова, І. Ледях, О. Лукашева, Л. Мамут, В. Мілецький, В. Пугачов, А. Соловйов, В. Четвернін, В. Чиркін.
Щодо західної правової науки, то серед авторів розробок з тематики соціальної держави слід відзначити А. Альбрехта, М. Арагона, Р. Дарендорфа, А. Кайзера, Р. Муллендер, Р. Нозіка, Р. Патнема, Д. Ролза, Л. Хайнца, К. Хессе, В. Цапфа.
Вже наприкінці 90-х років ХХ ст. – на початку ХХІ ст. теорія соціальної держави стала темою не тільки багатьох статей у вітчизняних фахових виданнях, а й декількох дисертаційних досліджень (Яковюк І.В, Панкевич О.З., Пижик І.М., Сокуренко В.В. та ін.). І. Яковюк докладно аналізує історичний шлях розвитку ідеї соціальної держави, її функції, зв’язок з громадянським суспільством та правовою державою. О. Панкевич зосереджується на класифікації моделей соціальної держави, тенденціях розвитку соціальної держави. І. Пижик акцентує увагу на політико-правових проблемах формування соціальної держави в Україні. В. Сокуренко звертається до утвердження соціальної справедливості та ролі міліції у процесі розбудови соціально-правової держави тощо. Однак, незважаючи на помітну активізацію уваги до проблеми соціальної держави, тема її принципів фактично залишається прогалиною в теорії держави і права. Як зазначає, зокрема, Яковюк І.В., проблема визначення змісту поняття “принцип соціальної держави” і досі залишається поза увагою науковців. З дослідників держави та права про принципи соціальної держави згадували М. Клеман, Ю. Пивоваров, В. Роік, І. Яковюк та А. Силагадзе.
Це дозволяє констатувати необхідність проведення подальших комплексних розробок в цьому напрямку, що якраз і зумовило звернення дисертанта до проблеми становлення, історичного розвитку, визначення і класифікації принципів соціальної держави, їх реалізації в Україні.
Методологічну основу дисертації складає комплексне поєднання філософських, загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Вивчення такого складного об’єкта, як соціальна держава, викликає необхідність розподілу - декомпозиції цілісної системи на системи нижчого рівня (підсистеми), які повинні досліджуватися автономно з обов’язковим урахуванням подальшого узгодження цілей кожної підсистеми із загальною ціллю системи соціальної держави. Застосування декомпозиції зумовлене не стільки необхідністю охопити неосяжне, скільки різнорідністю елементів, а як наслідок – необхідністю залучення фахівців різного профілю. Зазначена риса проблематики принципів соціальної держави вимагала також застосування формально-логічного методу дослідження, який полягав у розробці несуперечливої логічної послідовності викладення матеріалу, коли отримані наприкінці кожної частини дисертації висновки відповідають вихідним положенням та припущенням, зробленим на початку.
Також важливим науковим методом, який було покладено в основу дисертаційної праці, став історико-правовий метод пізнання. Його застосування зумовлене двома групами чинників. По-перше, принципи соціальної держави не тільки відповідали уявленням про саму соціальну державу на кожному історичному етапі (що передбачало виявлення тих історичних умов, які спричинили цей процес), але й змістовно трансформувалися в процесі історичного розвитку в різних політико-правових концепціях та підходах. Тому теоретична настанова цілісності дослідження вимагала від дисертанта розкриття не лише формальної несуперечності принципів різних моделей соціальної держави, а й показали їх органічну єдність з історико-правовими процесами та тими змінами, які відбувалися в ході суспільного та державного розвитку в хронологічній послідовності. Використання такого важливого методу пізнання, як діалектичний, спричинено тим, що сама соціальна держава є складним явищем, одним з джерел розвитку якого є ті внутрішні суперечності, які об`єктивно виникають в ході її функціонування.
У дослідженні також активно застосовувався структурно-функціональний метод. Необхідність його застосування пояснюється вимогою надати адекватне політико-правове тлумачення поняття “соціальна держава” та “принцип соціальної держави”, визначити їх сутність та зміст, тому що єдиною можливістю чітко обмежити предмет дослідження було виявлення структури цих політико-правових феноменів та визначити особливості, які дозволяють відділити їх від предметів інших політико-правових досліджень.
Серед загальнонаукових методів пізнання, які широко застосовуються правовою наукою, дисертантом було задіяно, серед інших, методи індукції та дедукції, які забезпечують цілісність, об`єктивність та конкретність наукового дослідження. При цьому кожен із зазначених методів виконував свої специфічні завдання, що дозволило дослідити обрану тему в комплексі.
Разом з тим, специфіка дослідження вимагала одночасного звернення до спеціальних методів правової науки. Серед них варто відзначити методи компаративно-правового аналізу, юридичного тлумачення правових норм, узагальнення законодавчих приписів. Також, окрім загальних теоретико-методологічних праць в галузі правової і політичної науки, логіка дослідження зумовила необхідність звернення до аналізу Конституції, чинного законодавства України, документів міжнародно-правового характеру, законопроектів, які виносилися на розгляд Верховної Ради України, низки програм державного розвитку, реформування правової та політичної системи, тобто використання формально-юридичного методу.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням генези, сутності, класифікації принципів соціальної держави, особливостей їх втілення в практиці вітчизняного державотворення та можливих шляхів підвищення ефективності механізму їх реалізації. Однією з важливих теоретико-методологічних новел дисертації стала спроба дати системний аналіз принципів соціальної держави в контексті актуальних проблем, які постали перед Україною на сучасному етапі, показати значення цих принципів для подальшої реалізації реформ в Україні. У дисертації також визначено роль принципів соціальної держави в стабілізації суспільства, підтримці врівноваженої системи гарантування прав особистості та її соціального захисту, сформульовані висновки щодо використання надбань сучасної правової науки в галузі досліджень реалізації принципів соціальної держави для державотворчих процесів в Україні.
Основні наукові положення та висновки, у яких найбільшою мірою відображено новину дослідження, зводяться до наступного.
1. Уточнене розуміння соціальної держави. Це така держава, яка визнає людину найвищою соціальною цінністю, створює індивідам рівні умови для матеріального самозабезпечення, надає соціальну допомогу особам, які опинилися у несприятливому економічному становищі, з метою забезпечення кожному гідного рівня життя; перерозподіляє матеріальні блага відповідно до соціальної справедливості; має на меті забезпечення громадянського миру.
2. Зроблено висновок про те, що закономірним наслідком спроб правової ліберальної держави забезпечити на практиці реалізацію принципу людської гідності стала поява концепції соціальної держави, в основу якої покладене розуміння людської гідності, яким охоплюється внутрішня оцінка людиною її об’єктивно існуючої соціальної цінності. У свою чергу, висока оцінка людиною власної соціальної цінності неможлива без забезпечення права на вільну працю, відповідну оплату праці, адекватні житлові умови тощо.
3. Запропоноване власне розуміння співвідношення соціальної держави та соціалістичної. Доктрина соціальної держави виходить з того, що соціальна нерівність – цілком природний стан суспільства, викликаний, зокрема, фізичною, розумовою нерівністю. Тому соціальна держава може ставити собі за мету лише згладжування соціальної нерівності, подолання її крайніх форм, а не її ліквідацію (як це намагалася зробити соціалістична держава).
4. Конкретизовано дефініцію принципу соціальної держави. Це закріплені в законодавчих актах та судових рішеннях відправні ідеї, які виражають найважливіші закономірності побудови та функціонування соціальної держави, відрізняються універсальністю, вищою імперативністю й загальнозначимістю, відповідають об`єктивній необхідності побудови (як орієнтири) і зміцнення соціальної держави.
5. Виявлені відмінності у системі принципів соціальної держави на етапах зародження та розвитку доктрини соціальної держави. На першому етапі ключове значення мали принципи відносної незалежності суспільних відносин, солідаризму (соціального партнерства), субсидіарності, які були властиві країнам Заходу ще до появи соціальної держави, оскільки вони є основою громадянського суспільства та правової держави. Для реалізації вимог соціальної держави ці принципи було лише пристосовано до соціальної сфери і доповнено низкою інших: принципами соціальних зобов'язань, соціальної рівності, соціальної справедливості, гарантованості (реальності) соціальних прав. Постсоціалістичні держави навпаки пристосовували розвинуту систему соціальних гарантій до принципів правової держави; але отримані в підсумку загальні ознаки соціальної держави збігаються.
6. З’ясовано, що в сучасних умовах пріоритет надано принципам відносної незалежності суспільних відносин, солідаризму (соціального партнерства), субсидіарності, що дозволяє говорити про плавне перевтілення концепції соціальної держави (social state) у "work state" (“держава праці”), тобто наголос робиться на підтримці і заохоченні працюючих.
7. Запропонована класифікація принципів соціальної держави за різними критеріями: за способом закріплення (текстуальне та казуальне); за рівнем закріплення (на національному та міжнародному рівнях); за спрямованістю (принципи побудови та принципи функціонування соціальної держави); за сферами реалізації (загальносоціальні, політичні, економічні, юридичні). Дана докладна характеристика юридичних принципів функціонування соціальної держави (людської гідності, рівних можливостей, соціальної справедливості, солідаризму (соціального партнерства), соціальної рівності, соціальних зобов’язань, субсидіарності, відносної незалежності суспільних відносин, реальності (або гарантованості) соціальних прав).
8. Доведено, що ступінь фактичної реалізації різних принципів соціальної держави, закріплених прямо чи опосередковано у Конституції та законодавстві України, не є однаковим. Принципи соціальної рівності, соціальних зобов’язань, соціальної справедливості докладно зафіксовано на рівні законодавства України ще з часів УРСР, механізм їх реалізації розроблявся десятиріччями; але цей механізм не є адекватним сучасним суспільно-політичним та економічним умовам. Принципи відносної незалежності суспільних відносин, солідаризму (соціального партнерства), субсидіарності недостатньо закріплено на законодавчому рівні, а тому належних правових механізмів реалізації цих принципів не створено. Принципи рівних можливостей та гарантованості (реальності) соціальних прав було законодавчо закріплено лише за останні кілька років, але механізм їхньої реалізації до кінця не розроблено.
9. Запропоновано висновки щодо механізму реалізації принципів соціальної держави, який має у своєму складі юридичний, соціальний (складається з економічних, політичних, організаційних чинників) та соціально-психологічний аспекти. Юридичний аспект механізму реалізації принципів соціальної держави охоплює весь юридичний інструментарій, за допомогою якого забезпечується втілення принципів соціальної держави у діяльність самої держави (її органів), суспільства, соціальних груп та окремих осіб.
10. На підставі закріпленої у ст. 21 Конституції України невідчужуваності прав і свобод людини зроблено висновок, що будь-які конституційні права (зокрема і соціально-економічні) не встановлюються державою, а лише визнаються і гарантуються нею.
11. Наведено пропозиції щодо шляхів підвищення ефективності механізму реалізації принципів соціальної держави: конкретизація принципів соціальної держави у законодавстві та встановлення гарантованого обсягу соціальних послуг, кодифікація соціального законодавства; перехід до адресної соціальної допомоги, реорганізація соціального блоку уряду; запровадження інституту конституційної скарги; введення інституту уповноваженого ВРУ з соціальних питань; створення колегій з розгляду соціальних спорів у судах загальної юрисдикції.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в результаті комплексного наукового дослідження системи принципів соціальної держави сформульовано теоретичні положення, висновки та рекомендації, які сприяють не тільки поглибленню їх теоретичного осмислення, а й підвищенню ефективності практичного втілення. Основні теоретичні узагальнення і висновки дисертації можуть бути використані для обґрунтування необхідності підготовки та ухвалення низки законів та інших нормативно-правових актів в соціальній сфері, а також у процесі досліджень наукових дисциплін “Загальна теорія держави та права”, “Історія політичних та правових вчень” та “Конституційне право”; при розробці окремих спецкурсів та організації роботи проблемних груп і наукових семінарів.
Апробація результатів дослідження. Концепція та основні положення дисертаційного дослідження були предметом неодноразового обговорення на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Київського національного університету ім. Тараса Шевченка й кафедри теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ України. Результати дослідження оприлюднювалися на трьох науково-практичних конференціях в Україні та за кордоном: на міжнародній науковій конференції студентів і аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих учених” - м. Хмельницький 2002 р., на VIII реґіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” – м. Львів, 2002 р., на міжнародній науково-практичній конференції “Актуальные проблемы реформирования правовой системы РФ” – Белгород (РФ), 2002 р. Висновки, отримані в результаті дисертаційного дослідження, впроваджуються дисертантом у навчальний процес в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка під час проведення семінарських занять з курсу “Теорія держави і права”.
Результати дослідження знайшли відображення у восьми публікаціях дисертанта, з них п'ять – у фахових виданнях:
1. Якубенко В. М. Принципи соціальної держави // Право України. - 2002. - № 6. - с. 33-38.
2. Якубенко В. М. Соціальна держава чи правова? // Держава і право. Збірник наукових праць. - 2002. - вип. 18. - с. 50-56.
3. Якубенко В. М. Від соціальної держави до “соціальної глобалізації” // Держава і право. Збірник наукових праць. - 2001. - вип. 12. - с. 24-29.
4. Якубенко В. М. Чи є Україна соціальною державою? // Українське право. - 2002 р. - число 1. - с. 28-35.
5. Якубенко В.М. Напрями підвищення ефективності реалізації принципів соціальної держави” // Українське право. - 2003 р. - число 1. - с. 100-107.
Структура дисертації обумовлена її завданням та предметом. Робота складається зі вступу, 2 розділів, що мають шість підрозділів, висновків і списку використаних джерел.
Повний обсяг дисертації становить 213 сторінок. Список використаних джерел налічує 260 джерел, займаючи 26 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Наукові проблеми, вирішенню яких присвячене дане дисертаційне дослідження, полягають у тому, що загальнотеоретичні положення про принципи соціальної держави перебувають лише на стадії формування; відсутня їх класифікація; бракує комплексного підходу в розгляді системи цих принципів, що призводить до ускладнення реалізації принципів соціальної держави як цілісного явища; у зв’язку з чим потребують також несуперечливого теоретичного розв’язання напрями підвищення ефективності реалізації принципів соціальної держави.
У дисертації зазначені наукові проблеми вирішені на основі систематизації та узагальнення попередніх і сучасних досліджень соціальної держави, а також практики втілення її принципів у сучасній Україні та інших державах Європи, у Сполучених Штатах Америки. Отримані результати дозволяють розглядати принципи соціальної держави як такі відправні ідеї існування соціальної держави, які виражають найважливіші закономірності та підвалини такого типу держави, визначають її головні риси, відрізняються універсальністю, вищою імперативністю й загальнозначимістю, відповідають об`єктивній необхідності побудови (як орієнтири) і зміцнення соціальної держави. Ці принципи мають бути прямо чи опосередковано закріплені в нормативних актах або в судових рішеннях.
Виконане дисертаційне дослідження дозволяє зробити наступні висновки:
1. Доктрина соціальної держави стала послідовним продовженням західної концепції “загального благоденства” як концентрованого виразу системи фундаментальних ідей та принципів соціальної, політичної, правової культури суспільств правоцентристського типу. До виникнення цієї доктрини були причетні численні наукові школи, ідеологічні напрямки та політичні рухи. Ключове значення в цьому процесі мали спроби правової ліберальної держави забезпечити людську гідність, коли виявилося, що людська гідність є багатоаспектним явищем, що має важливу соціальну складову.
Протягом останніх років вперше за повоєнний час у більшості європейських держав та в Північній Америці, насамперед через економічні причини, відбувається обмеження соціальної держави шляхом звуження обсягу гарантованих соціальних прав. Відповідальність за забезпечення добробуту людей більшою мірою переходить від держави до інститутів громадянського суспільства.
2. Соціальна держава – це та держава, яка визнає людину найвищою соціальною цінністю, створює індивідам рівні умови для матеріального самозабезпечення, надає соціальну допомогу особам, які опинилися у скрутному становищі, з метою забезпечення кожному гідного рівня життя; перерозподіляє матеріальні блага відповідно за соціальною справедливістю; має на меті забезпечення громадянського миру та злагоди в суспільстві.
3. Принципи соціальної держави – це відправні ідеї, які виражають її найважливіші закономірності та підвалини, відрізняються універсальністю, вищою імперативністю й загальнозначимістю. Вони можуть як прямо закріплюватися в тексті законодавчих актів, так і випливати з них.
4. Принципи соціальної держави з певним ступенем умовності можна поділити на загальносоціальні, економічні та власне юридичні. До останніх слід відносити ті принципи реалізація яких вимагає певних правових механізмів та безпосереднього впливу на структурну організацію всієї правової дійсності – тобто на правову систему держави. Юридичні принципи соціальної держави класифікуються за наступними критеріями: за способом закріплення; за рівнем закріплення, за спрямуванням та за сферами реалізації. Найповніше сутність та призначення соціальної держави відбивають принципи її функціонування: принцип людської гідності, принцип рівних можливостей, принцип соціальної справедливості, принцип солідаризму (соціального партнерства), принцип соціальної рівності, принцип соціальних зобов’язань, принцип субсидіарності, принцип відносної незалежності суспільних відносин, принцип реальності (або гарантованості) соціальних прав.
Принцип людської гідності є найабстрактнішим виразом всіх принципів соціальної держави. Гідність людини – це внутрішня оцінка людиною власної самоцінності, яка ґрунтується на об’єктивно існуючій цінності цієї людини для інших людей. В цьому аспекті важливе значення мають не тільки фізична свобода чи інші громадянські і політичні права, а й самостійно обрана праця, належна і вчасна її оплата, адекватні житлові умови тощо. Без дотримання бодай одного з названих принципів соціальної держави не можна говорити про дотримання людської гідності.
5. Соціальну державу (а не "соціально-правову" чи "правову соціальну") можна розглядати автономно від правової держави, оскільки вона як результат еволюції доктрини правової ліберальної держави увібрала в себе всі її риси, набувши при цьому соціального змісту. Постсоціалістичним країнам довелося рухатися в зворотному напрямку: соціальна характеристика держави доповнювалася демократичним та правовим змістом. Соціальна держава в сучасному розумінні не може бути не правовою, тому вживання конструкцій “соціально-правова держава” чи “правова соціальна держава” є невиправданим обтяженням терміну.
6. В Україні як на конституційному рівні, так і на рівні поточного законодавства найдокладніше зафіксовано принципи соціальної справедливості, соціальних зобов'язань та соціальної рівності. Ці принципи є спільними як для соціальної держави, так і для соціалістичної, оскільки стосуються лише участі держави в забезпеченні добробуту громадян. Але умови для залучення суспільних регуляторів соціальних процесів відсутні.
7. З різних причин в Україні не втілено повною мірою жоден з дев’яти проаналізованих принципів соціальної держави. Принципи соціальної рівності, соціальних зобов’язань, соціальної справедливості хоч і досить докладно зафіксовано в законодавстві, а механізм їх реалізації розроблявся десятиріччями; але за нинішньої економічної та політичної ситуації вони достатньою мірою не реалізуються, оскільки згаданий механізм передбачав наявність командно-адміністративної системи. Принципи відносної незалежності суспільних відносин, солідаризму (соціального партнерства), субсидіарності недостатньо закріплено або взагалі не закріплено на законодавчому рівні, а тому і жодних правових механізмів реалізації цих принципів не створено. Принципи рівних можливостей та реальності соціальних прав є новими для України, вони не були конкретизовані, а механізм їхньої реалізації до кінця не розроблено.
8. Гарантоване чинною Конституцією право будь-якої особи на звернення до суду за захистом своїх соціальних прав не може бути реалізоване без деталізації цих прав, без встановлення гарантованого обсягу соціальних благ.
9. Соціально-економічні права відрізняються від прав людини “першого покоління” (громадянських і політичних) як у змістовних характеристиках, так і за способами реалізації та захисту. Якщо громадянські та політичні права спрямовані насамперед на забезпечення свободи від протиправного втручання державної влади (негативні права), то для соціально-економічних прав характерна наявність вимог забезпечити і здійснити права індивіда за допомогою активних дій держави (позитивні права). Разом з тим, така характерна риса громадянських і політичних прав, як їх невідчужуваність, має поширюватися і на соціально-економічні права, що прямо випливає із ст. 21 Конституції України. Це означає, що соціально-економічні права також лише визнаються і гарантуються державою, а не встановлюються нею. Крім того, на соціально-економічні права варто поширювати принцип недискримінації, що додатково гарантує їх дотримання.
10. Механізм реалізації принципів соціальної держави має юридичний, соціальний (складається з економічних, політичних, організаційних чинників), соціально-психологічний аспекти. Необхідною умовою реалізації принципів соціальної держави є також активна діяльність інститутів громадянського суспільства.
Юридичний механізм реалізації принципів соціальної держави охоплює весь юридичний інструментарій, що використовується для забезпечення втілення принципів соціальної держави у діяльність самої держави (її органів), суспільства, соціальних груп та окремих осіб; має певну самостійність та виступає вирішальною складовою всього механізму їх реалізації.
Проаналізувавши стан реалізації принципів соціальної держави в Україні, дисертант запропонував такі конкретні шляхи підвищення ефективності реалізації принципів соціальної держави в Україні:
Правові (нормативні) чинники:
- деталізація на рівні законодавства закріплених у Конституції України принципів соціальної держави і визначення обсягу гарантованого мінімуму соціально-економічних прав (зокрема, в розробленому проекті Трудового Кодексу України та у ЗУ “Про зайнятість населення” необхідно конкретизувати обсяги гарантованого права на працю за умов різноманітності форм власності на засоби виробництва) ;
- з метою більш повного узгодження тексту Основного Закону з принципами соціальної держави ч. 1 статті 46 Конституції України в такій редакції: “Кожен має право на соціальний захист, що включає право на забезпечення його в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від нього обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом”.
- розробка та впровадження відповідних загальнодержавних програм, в яких був би чітко конкретизований гарантований державою (у тому числі державним фінансуванням) обсяг безоплатної медичної допомоги всім громадянам у державних і комунальних закладах охорони здоров'я;
- провести кодифікацію соціального законодавства, об’єднавши в Соціальному кодексі крім деталізованого переліку соціальних прав також систему гарантій всього комплексу соціальних цінностей держави; граничні строки реалізації тих чи інших соціальних прав; норми (як правило, бланкетні), які передбачають відповідальність (конституційну, кримінальну, адміністративну, дисциплінарну) за порушення соціальних прав. З прийняттям такого Кодексу мають втратити чинність усі інші законодавчі акти, спрямовані на соціальний захист населення;
- поглиблення адресності соціальної допомоги;
- заміна (при можливості) соціальних пільг та допомог грошовими виплатами;
- стимулювання та заохочення діяльності суспільних інституцій у соціальній сфері;
- при проведенні всіх вищевказаних заходів враховувати вимоги міжнародних актів, які вже ратифікувала наша держава, або повинна буде ратифікувати у зв’язку з інтеграцією в європейські та євро-атлантичні структури;
- одночасно враховувати позитивний досвід СРСР/УРСР у проведенні соціальної політики (система обліку менш забезпечених верств населення, гарантованість мінімуму соціальних благ);
- ратифікувати Європейську соціальну хартію без суттєвих застережень.
Організаційно-правові чинники:
- реорганізація соціального блоку уряду шляхом переходу до функціонального принципу та персоніфікації політичної відповідальності за проведення соціальної реформи (наприклад, введення посади віце-прем’єра з соціальних питань);
- затвердження Програми соціального реформування із встановленням чітких строків реалізації кожного етапу;
- запровадження інституту конституційної скарги. Такий крок призведе до зміцнення ролі Конституційного Суду України як посередника між державою та суспільством та захисника соціально-економічних прав і засад соціальної держави;
- запровадження інституту спеціалізованого “омбудсмана” з соціальних питань (шляхом концептуальної зміни ЗУ “Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”) за зразком США; або введення посади представника уповноваженого ВРУ з соціальних питань (що не потребує змін законодавства) – за зразком пропонованої у 2004 році посади представника уповноваженого ВР з питань свободи слова;
- створення спеціалізованих колегій всередині судів загальної юрисдикції (а не спеціальних соціальних судів) для вирішення спорів з соціальних питань з метою підвищення професіоналізму суддів при розгляді скарг з приводу порушення соціальних прав.
- для ствердження ідеалів соціальної держави в науковій та професійній свідомості необхідно провести широке наукове обговорення статусу та значення соціально-економічних прав, принципів соціальної держави.
Політичні чинники:
- за умов демократії лише покращення економічної ситуації може призвести до зменшення ролі політичних сил деструктивного спрямування;
- необхідно використати переважання у нинішньому парламенті політичних сил нелівого спрямування для проведення жорсткої, але необхідної реформи для впорядкування існуючих соціальних пільг та допомог;
Економічні чинники:
-впровадження гнучкої податкової політики, раціональних соціальних трансфертів;
- стимулювання малого та середнього бізнесу;
- захист прав дрібних акціонерів.
Отже, завдання, яке ставив перед собою дисертант на початку дослідження, було виконано: досліджено, проаналізовано, осмислено та систематизовано генезу, сучасну класифікацію принципів соціальної держави, стан їх реалізації в сучасній Україні, можливі шляхи підвищення ефективності механізму реалізації. Дане дослідження здійснено на підставі аналізу наукових джерел, узагальнення нормативно-правового матеріалу та практики. Досягнення поставленого загального завдання стало можливим завдяки розв`язанню кількох конкретних завдань: визначення теоретико-методологічної бази та конкретно-історичних соціальних, політичних та економічних умов, які закладено в модель соціальної держави; теоретичного осмислення еволюції наукових ідей про соціальну державу та відповідно про її принципи на кожному історичному етапі; аналізу підходів до класифікації принципів соціальної держави на сучасному етапі; дослідження тенденцій втілення принципів соціальної держави в політичній та правовій сферах сучасної української держави; визначення шляхів якісного та кількісного поліпшення становища із втіленням принципів соціальної держави в Україні.
Отримані теоретичні результати виступили тією науковою та методологічною основою, яка дозволила відстежити на конкретному правовому матеріалі розвиток принципів соціальної держави. Автор переконаний, що такий аналіз сприятиме розробці нових підходів до розуміння сутності та принципів соціальної держави, вивченню теоретичного та практичного досвіду реалізації принципів соціальної держави.

Список використаних джерел

1. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. - 711 с.
2. Андрусяк Т.Г. Теорія держави і права. – Львів: Право для України, 1997. – 200 с.
3. Ачкасов В.А. и др. Легитимация власти в постсоциалистическом российском обществе. – М.: Аспект Пресс, 1996. - 126 с.
4. Бабкин В.Д. Народ и Власть. Опыт системного исследования воззрений М.И. Салтыкова-Щедрина. - К.: Манускрипт, 1996. - 448 с.
5. Бабкін В.Д. Конституційні засади соціальної держави України // Правова держава. – 2000. – Вип. 11. – С. 126-134.
6. Бабкін В.Д. Соціальна держава та захист прав людини // Правова держава. -–1998. – Вип. 9. – С. 3-11.
7. Бандурка О.М. Греченко В.А. Влада в Україні на зламі другого і третього тисячоліть. – Харків: Університет внутрішніх справ, 2000. – 304 с.
8. Бербешкина З.А. Справедливость как социально-философская категория. – М.: Мысль, 1985. – 203 с.
9. Богомолов О. Вызов мировому порядку // Независимая газета. – 27 января 2000. – с. 12.
10. Болотіна Н. Право соціального забезпечення України: системно-структурний аналіз // Право України. – 2001. - № 5. – С. 24-29.
11. Боннер А.Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности. – М.: Российское право, 1992. – 319 с.
12. Борисов Г.А. О системе принципов, действующих в правовой сфере // Проблемы правоведения: Межвед. науч. сб., К.: Вища школа, 1976. – вип. 34. – с. 14-25.
13. Браун М. Посібник з аналізу державної політики: пер. з англ. – К.: Основи, 2000. – 243 с.
14. Бульбенюк С. Держава “загального добробуту” і цінності постіндустріального суспільства // Людина і політика. – 2001. - № 5. – С. 144-147.
15. Вайшвила А. Социальное правовое государство: приобретаемая и теряемая // Конституционно-правовые проблемы формирования социального правового государства: Материалы междунар. науч.-практ. конф. / Ред. Головко А.А. – Минск.: Белорусский гос. университет, 2000. -С. 24-28.
16. Васильев А.М. О правовых идеях-принципах // Советское государство и право. – 1975. - № 3. – с. 11-18.
17. Величко А.М. Государственные идеалы России и Запада. Параллели правовых культур. – С.Пб.: Издательство юр. института, 1999, 235 с.
18. Волгин Н.А. Японский опыт решения экономических и социально-трудовых проблем. – М.: Экономика, 1998. - 255 с.
19. Вопленко Н.Н. Реализация права. – Волгоград: Изд-во Волгоградского гос. университета, 2001. – 48 с.
20. Всеобщая декларация прав человека // Известия. – 1989. – 10 декабря. – С. 3.
21. Вялента Л.І. Соцыяльная дзяржава і правы чалавека // Конституционно-правовые проблемы формирования социального правового государства: Материалы междунар. науч.-практ. конф. / Ред. Головко А.А.. – Минск: Белорусский гос. университет, 2000. -С. 194-196.
22. Гаврилов Н.И. Мера государственности демократического государства. – К.: Наукова думка, 1997. – 115 с.
23. Гаджиев К.С. “Государство благосостояния” в трактовке современных западных политологов // Эволюция теории и практики “государства благосостояния” в 80-е годы: Сб. обзор. / Отв. ред. Сальковский О.В.- М.: АН СССР, 1991. – С. 13-42.
24. Ганьба Б.П. Системний підхід та його застосування в дослідженні України як демократичної, соціальної, правової держави: Автореф. дисертац. на здобуття н. с. к. юрид. н. – Харків: НУВС, 2001. - 19 с.
25. Гарлицкий Лех. Конституционный суд и социальное законодательство: опыт польского Конституционного Трибунала // Конституционная юстиция и проблемы формирования социального государства: 5-й Международный форум по конституционному правосудию. – М.: Институт права и публичной политики, 2002. – с. 1-3.
26. Гетьман В.П. Килимник Ю.В. Чи стане Україна соціальною державою? Бесіди про Конституцію. - К., 1996. – 22 с.
27. Горбатенко В. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть. – К.: Видавничий центр “Академія”, 1999. - 239 с.
28. Государственной право Германии: В 2 т. Сокр. Пер. с нем. 7-ми том. издания. – М.: ИГП РАН, 1994. – Т. 1. – 311 с.
29. Государственной право Германии: в 2 т. Сокр. Пер. с нем. 7-ми том. издания. – М.: ИГП РАН, 1994. – Т. 2. – 320 с.
30. Грассхоф Карін. Право людини на працю, на прийнятні, безпечні, та здорові умови праці, а також їх гарантії з боку держави // Матеріали сьомого Українсько-німецького колоквіуму з питань конституційного права та конституційного судочинства. – К., 2002.- С. 1-7.
31. Гриб О. Соціальна безпека: перегляд традиційних підходів до проблеми безпеки в теорії міжнародних відносин // Нова політика. – 1997. - № 4. – С. 52-58.
32. Григорьев В. Реформа местного самоуправления при Екатерине II. – СПб., 1910; Полное собрание законов Российской империи. – СПб., 1830. – т. XXI. - 960 с.
33. Давидова М. Соціально-економічні права як критерій аналізу і класифікації сучасних демократичних держав // Право України. – 2001. - № 8. – С. 32-35.
34. Давидович В.Е. Социальная справедливость: идеал и принцип деятельности. – М.: Изд-во политической литературы, 1989. - 256 с.
35. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: Т. 1-4. – М.: Рус. яз., 1978-1980. – Т. 4, 1980. – 683 с.
36. Данилів Володимир-Юрій. Солідарність і солідаризм / Пер. з нім. – К.: Вид. дім “КМ Аkademia”, 2000. - 146 с.
37. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи. / ред. Шемшученко Ю.С. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 2001. – 656 с.
38. Диманис М. Христианско-демократическая модель социального государства: теория и практика (ФРГ) // Социальное государство в Западной Европе: Проблемы и перспективы: Пробл.-темат. сб. / Отв. ред. Мацонашвили Т. Н. – М.: РАН ИНИОН. Центр науч.-информ. исслед. глобальных и региональных проблем. Отд. Запад. Еврпопы и Америки, 1999. – С. 83-94.
39. Діалоги на межі століть. Стенограми міждисциплінарних семінарів ім. І. Лисяка-Рудницького. – К.: Дух і літера, 2003. – 472 с.
40. Дікон Б., Халс М., Стабс П. Глобальна соціальна політика. – К.: Основи, 1999. - 347 с.
41. Дмитриев М. Социальные реформы и бюджетный кризис // Социальная политика в период перехода к рынку: проблемы и решения. – М.: Московский центр Карнеги, 1996. – С. 109-114.
42. Добролюбов А.И. Государственная власть как техническая система: о трех великих социальных изобретениях человечества. – Минск: Навука і тэхніка, 1995. - 239 с.
43. Доповідь Бюро демократії, прав людини і праці Держдепартаменту США про дотримання прав людини // Права людини в Україні. – 1997. - № 20. – С. 23-26.
44. Доповідь Бюро демократії, прав людини і праці Держдепартаменту США щодо практики в галузі прав людини в країні // Права людини в Україні. – 2001. - № 19 (60).
45. Дудуров Д.И. и др. Теория права и государства: Учебное пособие. – Воронеж: Изд-во Воронежского гос. университета, 2000. – 295 с.
46. Енциклопедія політичної думки / ред. Міллер Д. – К.: Дух і літера, 2000. – 472 с.
47. Еременко В. О справедливости социальной // Зеркало недели. – 2001. - № 8 (332). – С. 8.
48. Єрмоленко Д.О. Правовий статус людини і громадянина в Україні як соціальній державі: Дисертація на здобуття н. с. к. юрид. н. – Харків: НУВС, 2002. - 176 с.
49. Єрмоленко Д. О. Співвідношення соціальної та правової держави // Правова держава: Щорічник наукових прав Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2001. – Вип. 12. – С. 3-5.
50. Завадская Л.Н. Механизм реализации права. – М.: Наука, 1992. – 288 с.
51. Зидентоп Ларри. Демократия в Европе: перевод с англ. – М.: Логос, 2001. – 311 с.
52. Исаев Н.А. Метафизика власти и закона. – М.: Юрист, 1998. – 256 с.
53. Исполнение законов. Круглый стол журнала “Советское государство и право” // Советское государство и право. – 1991. - № 6. – с. 7-9.
54. Кайзер Андре. Значение социального партнерства для рыночной экономики и демократии / Пер. с нем. // Демократия, социальное государство, рыночная экономика: материалы семинара 30.10.-07.11.1993 / Ред. Трутанов И. – Варшава: Фонд им. Фридриха Эберта, 1993. С. 21-37.
55. Каргалова М. Строительство единого социального государства ЕС // Социальное государство в Западной Европе: Проблемы и перспективы: Пробл.-темат. сб. / Отв. ред. Мацонашвили Т. Н. – М.: РАН ИНИОН. Центр науч.-информ. исслед. глобальных и региональных проблем. Отд. Запад. Еврпопы и Америки, 1999. – С. 12-49.
56. Качка Т. В поисках утраченого … Право собственности как естесственное право человека // Юридическая практика. – 2002. - № 3 (213). – С. 1, 9.
57. Кашанина Т.В. Кашанин А.В. Основы российского права: Учебник. – М.: Норма, 1997. – 624 с.
58. Кельман М.С. Теорія держави: навчальний посібник. – Тернопіль, 1997. – 330 с.
59. Кириченко С.О. Співвідношення соціальної правової держави і громадянського суспільства: Дисертація на здобуття н. с. к. юрид. н. – Київ: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2001. - 266 с.
60. Кистяковский Б.А. Государство правовое и социалистическое // Вопросы философии. – 1990. - № 6. – С. 141-159.
61. Кишкевич А.Д. К вопросу о формировании социального государства // Конституционно-правовые проблемы формирования социального правового государства: Материалы междунар. науч.-практ. конф. / Ред. Головко А.А. – Минск.: Белорусский гос. университет, 2000. -С. 57-59.
62. Козак В. Усвідомити власну значимість // Нова політика. – 1997. - № 5. – с. 62-67.
63. Козлова Е. И., Кутафин О. Е. Конституционное право России: Издание 2. – М.: Юристъ, 1998. 479 с.
64. Козловски Петер. Общество и государство: неизбежный дуализм. – М.: Республика, 1998. – 368 с.
65. Козюбра М.І. Природа соціальних прав людини та особливості механізмів їх реалізації // Вісник Конституційного Суду. – 2002. - № 5. – С. 57-61.
66. Козюбра М. І. Теоретичні проблеми реалізації нової Конституції України // Українське право. – 1996. - № 3. – С. 4-12.
67. Колодій А. М. Принципи права України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 205 с.
68. Кондратьєв Р., Гернего О. Принципи права та їх роль у регулюванні суспільних відносин // Право України. – 2000. - № 2. – С. 43-45.
69. Конох М. Особа: право, свобода, відповідальність. – К., 1996. - 198 с.
70. Конституции государств Центральной и Восточной Европы / Отв. ред. Варламова Н.В. – М.: Центр конституционных исследований, 1997. - 578 с.
71. Конституции стран СНГ и Балтии: Учеб. пособие / Сост. Андреева Г.Н. – М.: Юристъ, 1999. - 640 с.
72. Конституция (Основной Закон) Украины. Проект // Правда Украины. – 1991. - № 152 (14917). – С. 2-3.
73. Конституція незалежної України / ред. Головатий С.П. – К.: Українська правнича фундація, 1995. – книга перша. – 398 с.
74. Конституція незалежної України / ред. Головатий С.П. – К.: Українська правнича фундація, 1997. – книга ІІ частина перша. – 278 с.
75. Конституція України. Проект, винесений ВР України на всенародне обговорення (1 липня 1992) // Голос України. – 1991. - № 134 (384). – С. 4-15.
76. Концепция Конституции (Основного Закона) Украинской Советской Социалистической Республики (проект) // Правда Украины. – 1991. № 86 (14851). – С. 2.
77. Концепція нової Конституції України (Схвалена ВР УРСР 19.06.1991 р.) // Радянська України. – 1991. - № 127 (21125). – С. 1-2.
78. Концепція соціального забезпечення населення України // Голос України. – 1993. № 10 (760). – С. 3.
79. Копєйчиков В.В. Про теоретичні засади конституційного ладу (згідно з проектом Конституції України, який винесено на всенародне обговорення) // Вісник Академії правових наук України. – 1993. - № 1. – С. 26-34.
80. Копейчиков В.В. Социальные реальности и права человека // Права человека в истории человечества и современном мире: Материалы конференции 1988 г. / Отв. ред. Лукашева Е.А. – М.: Институт государства и права РАН, 1989. 46-50 с.
81. Копєйчиков М. Соціальна держава як політична реальність // Вісник Академії правових наук України. – 2001. - № 2 (25). – С. 216-227.
82. Кораблін С. Інфляція // Дзеркало тижня. – 2002. - № 9 (384). – С. 1, 9.
83. Корнієнко В. Реалізація ідеалу соціально-правової держави в українському суспільстві // Право України. – 2001. - № 2. – С. 47-52.
84. Котюк В.О. Основи держави і права: Навчальний посібник. К.: Атіка, 2001. – 430 с.
85. Кравчук Л. Про Концепцію нової Конституції (Основного Закону) України // Вечірній Київ. – 1991. - № 93 (14208). – С. 2.
86. Крутова О.Н. Справедливость. – М.: Знание, 1963. – 48 с.
87. Кудрявцев В.Н. Социальные деформации: причины, механизм и пути преодоления. – М.: Институт государства и права, 1992. – 134 с.
88. Кулик В. Профспілковий рух України: проблеми та перспективи // Нова політика. – 1996. - № 6. – С. 12-17.
89. Кучерук В. Ринок праці: тривожні тенденції // Політика і час. – 1997. - № 4. – С. 17-22.
90. Лафонтен О., Мюллер К. Без страха перед глобализацией: благосостояние и работа для всех // Социальное государство в Западной Европе: Проблемы и перспективы: Пробл.-темат. сб. / Отв. ред. Мацонашвили Т. Н. – М.: РАН ИНИОН. Центр науч.-информ. исслед. глобальных и региональных проблем. Отд. Запад. Еврпопы и Америки, 1999. – С. 141-178.
91. Лебедева Л.Ф. США: государство и социальное обеспечение. Механизм регулирования. – М.: Наука, 2000. – 141 с.
92. Лев ХІІІ Рерум Новарум // Антология мировой политической мысли: в 5 т. / Под ред. Семигина Г.Ю. – М.: Мысль, 1997. – Т. 2. – С. 42-57.
93. Ледях И.А. Социальное государство и права человека (из опыта западных стран) // Социальное государство и защита прав человека / Отв. ред. Лукашева Е.А. – М.: РАН ИГП, 1994. – с. 22-33.
94. Лейпхарт А. Демократия в многосостаных обществах: сравнительный анализ. – М.: Аспект Пресс, 1997. – 287 с.
95. Лібанова Е. Бідність в Україні: діагноз поставлено – будемо лікувати? // Дзеркало тижня. – 2001. № 13 (337). – С. 1, 10.
96. Лінецький С. Демократичний ідеал як чинник формування системи духовних цінностей громадянського суспільства // Нова політика. – 1997. - № 3. – С. 13-17.
97. Лінецький С. Ідея правової держави в сучасній Україні // Нова політика. – 1996. - № 5. – С. 12-17.
98. Лукашева Е.А. Принципы социалистического права // Советское государство и право. – 1970. - № 6. – С. 21-29.
99. Лукашева Е.А. Социальное государство и защита прав граждан в условиях рыночных отношений // Социальное государство и защита прав человека / Отв. ред. Лукашева Е.А. – М.: РАН ИГП, 1994. – с. 5-21.
100. Максимов І. Крупним оптом // Грані. – 2002. № 9 (48). – С. 7.
101. Маликов М.Ф. Проблемы реализации права. – Иркутск: Изд-во Иркутского госуниверситета, 1988. – 162 с.
102. Малько А.В. Государство: проблемы правового ограничения. – Саратов, 1994. - 287 с.
103. Мальцев Г.В. Социальная справедливость и право. – М.: Мысль, 1977. – 255 с.
104. Мамут Л.С. Государство в ценностном измерении. – М.: Норма, 1998. – 46 с.
105. Мамут Л.С. Социальное государство с точки зрения права // Государство и право. – 2001. - № 7. – С. 5-14.
106. Марцеляк О. Міжнародний досвід функціонування деяких спеціалізованих омбудсманів // Право України. – 2003. - № 4. С. 123-127.
107. Мастернак-Кубиак М. Конституционно-правовые основы соцыального правового государства // Конституционно-правовые проблемы формирования социального правового государства: Материалы междунар. науч.-практ. конф. / Ред. Головко А.А. – Минск.: Белорусский гос. университет, 2000. -С. 119-121.
108. Мацонашвили Т. Проблемы социального государства в ФРГ к исходу ХХ века // Социальное государство в Западной Европе: Проблемы и перспективы: Пробл.-темат. сб. / Отв. ред. Мацонашвили Т. Н. – М.: РАН ИНИОН. Центр науч.-информ. исслед. глобальных и региональных проблем. Отд. Запад. Еврпопы и Америки, 1999. – С. 95-125.
109. Международные акты о правах человека / Ред. Карташкин В.А., сост. Лукашева Е.А. – М.: Норма-Инфа, 1998. 784 с.
110. Мельников В.П. Политология. – Минск: Высшая школа, 1996. - 495 с.
111. Милецкий В.П. Российская модернизация: предпосылки и перспективы эволюции социального государства. – М.: Изд-во С-Петербургского университета, 1996. - 125 с.
112. Мизес Людвиг фон. Индивид, рынок, правовое государство: Антология под. ред. Дарио Антисери и МассимоБалдини. – СПб: Пневма, 1999. - 196 с.
113. Миронова Т.К. Развитие законодательства о социальном обеспечении: новые подходы // Государство и право. – 1995. - №2. – С. 42-46.
114. Мокляк Н. Громадянське суспільство в Україні: соціальні тенденції і фактори становлення // Філософська і соціологічна думка. – 1995. - № 11-12. – С. 232-238.
115. Недельски Дж. Проблемы социально-экономических прав и равенство на всех уровнях // Конституционная юстиция и проблемы формирования социального государства: 5-й Международный форум по конституционному правосудию. – М.: Институт права и публичной политики, 2002. – с. 1-8.
116. Новгородцев П.И. Введение в флософию права. Ч. 2: Кризис современного правосознания. – М.: Изд. т-ва И.Н. Кушнарев и Ко, 1909. – 393 с.
117. Новгородцев П.И. Право на достойное человеческое существование // Сочинения. М., 1995. – 622 с.
118. Новодворская В. Марксизм-ленинизм как последняя стадия социального государства // Новое время. – 1998. - № 25. – С. 16-20.
119. Новоженова И. Франция: общество благосостояния в 90-е годы // Социальное государство в Западной Европе: Проблемы и перспективы: Пробл.-темат. сб. / Отв. ред. Мацонашвили Т. Н. – М.: РАН ИНИОН. Центр науч.-информ. исслед. глобальных и региональных проблем. Отд. Запад. Еврпопы и Америки, 1999. – С. 50-82.
120. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Ред. Шведова Н.Ю. – 18-е изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 1986. – 796 с.
121. Околіта С.В. Справедливість та законність як принципи державно-правового регулювання: Автореф. дисертац. на здобуття н. с. к. н. з державного управління. – К.: УАДУ, 2000. 18 с.
122. Олійник А.Ю. ті ін. Теорія держави і права України: навчальний посібник. К.: Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.
123. Основні соціальні права людини і громадянина та державні гарантії їх реалізації // // Матеріали сьомого Українсько-німецького колоквіуму з питань конституційного права та конституційного судочинства. – К., 2002.- 48 с.
124. Основы политической науки: Учебное пособие / Ред. Пугачёв В.П. – М.: "Знание России", 1995. - 326 с.
125. Осокина Н.В. К вопросу о теории и практике социального государства // Конституционно-правовые проблемы формирования социального правового государства: Материалы междунар. науч.-практ. конф. / Ред. Головко А.А. – Минск.: Белорусский гос. университет, 2000. -С. 112-113.
126. Панкевич О. До питання про основні завдання соціальної держави (загальнотеоретичний аспект) // Вісник Академії правових наук України. – 2000. - № 2 (21). – С. 183-191.
127. Панкевич О.З. Соціальна держава: поняття та загальнотеоретична характеристика: Автореф. дисертац. на здобуття н. с. к. юрид. н. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2003. - 19 с.
128. Пенсионеры и пенсии: пенсионная реформа; вопросы и ответы. – М.: Профиздат, 2003. – 128 с.
129. Пенсионное обеспечение граждан Украины. Сборник законодательства 1992-1995. – К.: Право и практика, 1999. – 99 с.
130. Перглер Т. І. Роль соціально-правової держави Німеччини у стабілізації суспільства: Автореф. дисертац. на здобуття н. с. к. політ. н. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 1998. - 20 с.
131. Пижик І. М. Політико-правові проблеми формування соціальної держави в Україні: Автореф. дисертац. на здобуття н. с. к. юрид. н. – Одеса: ОДЮА, 2000. - 21 с.
132. Пляхимович И.И. Социальное государство – важный элемент основ конституцыионного строя // Конституционно-правовые проблемы формирования социального правового государства: Материалы междунар. науч.-практ. конф. / Ред. Головко А.А.. – Минск.: Белорусский гос. университет, 2000. -С. 124-126.
133. Политические проблемы теории государства: Учебник / Отв. ред. Деев Н.Н. – М.: РАН Институт государства и права, 1993. - 96 с.
134. Положення про Пенсійний Фонд України: затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.1994 р. № 345 (зі змінами та доповненнями) // СП Украіни, 1994. - № 9. – с. 229.
135. Попович М. Ліберальні цінності, або Роздуми біля парадного під`їзду Європи. – 2001. № 47 (371). – С. 18.
136. Послання Президента України Верховній Раді “Україна: поступ у 21 століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки” // Урядовий кур’єр, 2000. - № 34.
137. Права людини. Міжнародні договори України, деларації, документи / Упоряд. Ю. Качуренко. – К.: Юрінформ, 1992. – 199 с.
138. Правовое государство в России: замысел и реальность. – М.: Горбачёв-фонд, 1995. – 95 с.
139. Проблеми державного будівництва в Україні: Збірник. – К.: Міжнародний інститут лінгвістики і права, 1998. – 164 с.
140. Проблеми державного будівництва в умовах європейського шляху розвитку незалежної України: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - К.: Міжнародний інститут лінгвістики і права, 2001. – вип. 6. – 420 с.
141. Проблеми державного будівництва і подолання кризових явищ у суспільстві: Матеріали першої наукової конференції професорсько-викладацького складу / Ред. Хачатурян Х.В. - К.: Міжнародний інститут лінгвістики і права, 1997. – 254 с.
142. Проблеми державно-правової реформи України: Збірник наукових праць / Ред. Опришко В.Ф. – К.: Інститут Законодавства ВРУ, 1997. –вип. 3. – 283 с.
143. Проблеми державності та національно-культурне відродження України / Відп. ред. Пащук А.І. – Львів: Світ, 1993. – 116 с.
144. Проблеми державотворення в Україні / Відп. ред. Костицький М.В. – Львів: Світ, 1994. – 108 с.
145. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: ІІІ регіональна наукова конференція / Ред. Рабінович П. – Львів: Львівський державний університет, 1997. - 290 с.
146. Проблеми державотворення України: теорія і сучасність. Збірник статей / Ред. Бурмака В.П. – Харків: Велес, 2001. – 111 с.
147. Прокопець Л. Соціальна держава як політична реальність // Право України. – 2000. - № 12. – С. 16-18, 32.
148. Про власність: Закон України № 687-12. Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 20, ст.249; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 38, ст.562.
149. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Закон України № 1058-IV // Урядовий кур'єр, N 150 вiд 14.08.2003.
150. Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами: Постанова КМУ № 38 від 20 січня 1997 р. // Урядовий кур’єр, 1997, 22 січня, С. 5.
151. Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти: Постанова КМУ № 1138 від 17 вересня 1996 року // Урядовий кур’єр, 1996, 19 вересня, С. 6.
152. Про межу малозабезпеченості: Закон України № 190/94-ВР від 04.10.1994 р. Відомості Верховної Ради, 1994, N 42, ст.382.
153. Про недержавне пенсійне забезпечення”. Закон України № 1057-IV // Голос України, N 154 вiд 19.08.2003.
154. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України // Відомості Верховної Ради України, 2003, N 12, ст.88.
155. Про основні напрямки реформування пенсійного забезпечення в Україні: Указ Президента України від 13.04.1998 р. № 291/98 // Урядовий кур’єр, 1998. - № 15.
156. Про основні напрямки соціальної політики на 1997-2000 роки: Указ Президента України від 19.10.1997 р. № 1166/97 // Урядовий кур’єр, 1997. - № 202/203.
157. Про пенсійне забезпечення: Закон України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (зі змінами та доповненнями). Відомості Верховної Ради України, 1992. - № 3. та ін.
158. Про підприємництво: Закон України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (зі змінами та доповненнями). Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 14, ст. 168.
159. Про податок з доходів фізични