Припік Євген Олександрович. Демоекономічні процеси у сільській місцевості України

brief description

Припік Євген Олександрович. Демоекономічні процеси у сільській місцевості України : Дис... канд. екон. наук: 08.09.01 / НАН України; Інститут демографії та соціальних досліджень. — К., 2005. — 196арк. — Бібліогр.: арк. 176-188

Припік Є.О. Демоекономічні процеси у сільській місцевості України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, Київ, 2005.
Дисертація присвячена дослідженню демоекономічних процесів у сільській місцевості України як засобу визначення соціально-економічного механізму формування кризового стану демографічної ситуації в селах України. Здійснено аналіз ролі демоекономічних процесів у відтворенні сільського населення; досліджений сучасний стан відтворення життєвого і трудового потенціалів сільського населення; побудовано демоекономічні таблиці виробництва і споживання для сільського населення України.
Доведено, що обсяг споживання, який припадає на основні вікові групи сільського населення, є вкрай недостатнім для нормального процесу відтворення трудового потенціалу сільського населення. Більш високі показники очікуваного виробництва та більш низький рівень очікуваного споживання сільських чоловіків порівняно з жінками обумовлені не стільки нижчими показниками повікової зайнятості жінок, скільки підвищеним рівнем смертності сільських чоловіків працездатного віку. На основі аналізу особливостей відтворення сільського населення як інтегрального результату суспільної життєдіяльності села визначено пріоритетні напрями подолання демографічних наслідків соціально-економічної кризи у сільській місцевості України.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове розв’язання важливого науково-прикладного завдання щодо удосконалення системи оцінки демоекономічних процесів у сільській місцевості України в умовах демографічної кризи.
1. Аналіз демографічної ситуації в селах України у соціально-економічному контексті привів до висновку, що демовідтворювальна основа села вкрай деформована. Відбувається систематичне зменшення чисельності сільського населення, насамперед внаслідок депопуляції, яка почалась в селах ще в 1979 р., а також негативного сальдо міграції. Поряд з низьким рівнем оплати праці і недостатнім рівнем розвитку соціальної сфери на селі, відсутність земельних паїв у молоді перетворилась на чинник її відтоку із сільської місцевості, що, в свою чергу, сприятиме подальшому зниженню народжуваності. Деформованість демографічного відтворення має наслідком загострення проблем формування ефективного ринку праці.
2. Основним носієм втрат трудового потенціалу в сільській місцевості є чоловіче населення. За 1989-2001 рр. питома вага трудового у життєвому потенціалі у жінок підвищилась, а у чоловіків знизилась на 3 процентних пункти, що свідчить про більш ефективне використання життєвого потенціалу на період трудової діяльності у жінок порівняно з чоловіками. Середня тривалість очікуваного життя на період трудової діяльності (якщо для порівнянності розрахунок робити для віку 16-54(59) для чоловіків і жінок) у 2001 р. у жінок була на 1 рік більшою, ніж у чоловіків. Це дає підстави для висновку про те, що негативний вплив на показники трудового потенціалу надсмертності чоловіків у працездатному віці індукує підвищення трудового навантаження у сільських жінок у працездатному віці.
3. На відміну від економічно розвинутих країн, де сучасний віковий тренд індивідуальної продуктивності відображує, передусім, специфіку вікової динаміки накопичення та використання людського капіталу за умов стабільної ринкової економіки, коли період його накопичення (коли продуктивність залишається нижче середнього рівня) є дещо тривалішим, а подальше його використання значно ефективнішим, для населення України повікова продуктивність характеризується низькою варіативністю, швидким набуттям максимальних значень та тривалою повіковою стагнацією на низькому рівні. В сільській місцевості найбільше перевищення характерне для вікових груп 25-55 років, і у чоловіків воно більше, ніж у жінок. Найпродуктивнішими віковими групами у 2001 р. було населення віком 40-49 років: чоловіки виробляли в 4,6 рази більше, ніж споживали, а жінки в 4,44,5 разів. Для всіх вікових груп міського населення працездатного віку ці показники становлять відповідно 3,7 і 3,5 рази, а для всього сільського населення 2,6 і 2,5 рази.
4. Сільське населення України щороку гіпотетично залишає після себе для майбутніх поколінь близько 15 млн. грн. вироблених цінностей. Це підтверджує некоректність твердження про те, що з постарінням зростає економічне навантаження на працюючих. Контингент пенсійного віку у 2001 р. становив 26,1% сільського населення. Оскільки сільське господарство знаходиться у гостро кризовому стані, населення, яке зараз закінчує свій трудовий період, матиме значно менші можливості споживання через те, що все накопичене ним протягом трудового періоду знецінилося в процесі кризи і невдалого реформування аграрного сектора, а в перших пенсійних вікових групах виробництво або дорівнює споживанню, або навіть менше нього.
5. Проведене дослідження дає підстави зробити висновок про недостатню забезпеченість демоекономічних досліджень статистичною інформацію. Основними даними, на яких мають базуватися ці дослідження, є повікова продуктивність праці чоловіків і жінок, статево-вікові характеристики оплати праці, розподіл доходів і майна за статево-віковими групами в містах і селах. На жаль, в Україні доступність цієї інформації обмежена, що стримує проведення досліджень, надзвичайно важливих як для демографічної, так і для економічної науки.
6. Зменшення чисельності i скорочення відтворення сільськoгo населення значною мірою пов’язані з втратою сільським середовищем своїх традиційних характеристик демографічних, виробничих, соціальних, що, в свою чергу, пов’язане із недооцінкою в останні півстоліття суспільних функцій сільського середовища. І сьогодні у демографічному контексті особливо актуальним є створення належних умов для відтворення традиційного укладу життя селянської родини. До основних функцій села як соціального середовища мають відноситись, перш за все: функція сільського середовища як екологічного резерву країни; функція технічного і coціaльнoгo прогресу суспільства; функція сільського середовища щодо збереження генофонду нації.