ПРОБЛЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН В МІЖДЕРЖАВНИХ ВІДНОСИНАХ УКРАЇНИ І РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

brief description

Національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут міжнародних відносин

На правах рукопису

Стадніченко Ольга Іванівна
УДК 327. 58[(477)+(41-44)]

ПРОБЛЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН В МІЖДЕРЖАВНИХ ВІДНОСИНАХ УКРАЇНИ І РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

спеціальність 23.00.04.- політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник –Крижанівський В.П.
доктор історичних наук, професор

Київ-2003

ПЛАН

Вступ. C.3-10
Розділ І.
Концептуально-теоретичні засади та джерельно-документальна база дослідження. С.11-32
Розділ ІІ.
Проблеми правового статусу національних меншин як чинник українсько – російських міждержавних відносин. С.33-92
Розділ ІІІ.
Міграція населення як проблема в сучасних взаєминах України й Російської Федерації. С.93-131
Розділ ІV.
Проблеми збереження національно-культурної ідентичності національних меншин в українсько-російських відносинах. С.132-174
Висновки. С.175-181
Список використаних джерел. С.182-209
Додатки. С.210-220

ВСТУП

Протягом усього двадцятого століття проблеми розвитку національних меншин посідають вагоме місце в міждержавних відносинах, а отже привертають дедалі більшу увагу істориків, філософів, правників і політологів. Актуальність дослідження означеної проблематики зумовлена тим впливом, який справляють національно-політичні процеси та перебіг історичних, геополітичних та державотворчих тенденцій розвитку і особливо посилюється у зв’язку з тим, що ці процеси не припинилися й досі. Доказом цього є поява останнім часом цілої низки незалежних держав та спроби національних меншин в окремих поліетнічних державах здобути власний національно-державний суверенітет; підґрунтям всіх цих явищ і процесів є проблеми правового статусу національних меншин, роль яких у внутрішньодержавних та міждержавних взаєминах необхідно ще належним чином вивчити та переосмислити.
Особливо актуальним нині стає вивчення практики правового захисту національних меншин у перехідних поліетнічних суспільствах, якими є Україна та Російська Федерація, та дослідження засобів і шляхів впливу національних меншин на державні й недержавні організації країни проживання, процеси внутрішньополітичного і зовнішньополітичного характеру, що мають безпосереднє відношення до процесу формування взаємин держави походження та держави проживання.
Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається в наступних аспектах: по-перше, визначальний вплив на міждержавні українсько-російські відносини має взаємоузгодження національних інтересів двох держав, що безпосередньо пов’язані з проблемами забезпечення прав українців в РФ та росіян в Україні, а саме: досягнення національної злагоди в суспільстві, забезпечення державного суверенітету і територіальної цілісності, формування національно-державної ідентичності, утвердження власного іміджу на зовнішньополітичній арені, порушення яких підриває не лише основи життєдіяльності поліетнічних російського та українського суспільств, але й міждержавних українсько-російських зносин.
По-друге, з поглибленням демократичного розвитку незалежних України та Росії відбувається швидка політизація національних меншин, які активно включаються в різні сфери державної діяльності, тому важливе практичне значення має визначення реальних можливостей та форм участі діаспори в розбудові незалежних держав, інтенсифікації політичних, культурних та соціально-економічних зв’язків між країною виходу та країною проживання.
По-третє, визначення шляхів впливу національних меншин на систему міждержавних відносин України та Російської Федерації відкриває нові можливості – окреслити потенційні можливості впливу національних меншин на динаміку українсько-російських міждержавних зносин.
Означені вище обставини викликають до життя дане дисертаційне дослідження, яке присвячене аналізу впливу проблем, пов’язаних із забезпеченням прав національних меншин, на розвиток українсько-російських міждержавних відносин.
Рівень дослідженості проблеми ролі національних меншин як чинників розвитку двосторонніх українсько-російських відносин значною мірою детермінований обсягами відкритих питань, що виникають з приводу відносин зазначеного характеру. Враховуючи багатоманітний спектр поглядів і підходів, полемічний характер висновків, що виникають у ході розвитку двосторонніх відносин в цілому і ролі національних меншин в заданому процесі – зокрема, слід відзначити наявність досить широкого кола наукових праць, у яких розглядаються різні аспекти проблематики національних меншин в контексті двосторонніх українсько-російських відносин. Однак проблему в цілому жодною мірою не можна вважати вичерпаною у науковому відношенні. Як свідчить аналіз історіографії, поданий у першому розділі дисертації, переважна більшість питань, що логічно випливають із внутрішньої структури проблеми, потребує поглибленого наукового аналізу.
Об’єктом дослідження є проблеми розвитку української й російської національних меншин в Україні і Російській Федерації та політика означених держав щодо їх врегулювання.
Предметом дисертації роботи є вплив національних меншин та проблем, пов’язаних з їх розвитком і правовим забезпеченням, на українсько-російські міждержавні відносини, а також, відповідною мірою, на геополітичну ситуацію в регіоні.
Мета роботи полягає в політологічному аналізі впливу проблем забезпечення прав національних меншин на загальний процес розвитку українсько-російських міждержавних відносин. При цьому в дисертації досліджуються різні аспекти взаємодії організацій національних меншин та органів державної влади, недержавних установ, а також органів державної влади України й Російської Федерації з проблем, пов’язаних із правовим статусом меншин. Піддано аналізу також політико-правові проблеми, пов’язані із суперечністю між національними інтересами держав та деякими міжнародно-правовими нормами щодо проблем розвитку національних меншин.
Для реалізації цієї мети ставились такі завдання:
- піддати науковому аналізу роль національних меншин як одного з елементів сучасної системи українсько-російських міждержавних відносин та визначити умови, причини й засоби активізації їх діяльності;
- дослідити засоби і шляхи впливу національних меншин на державні й недержавні організації та установи країни проживання, процеси внутрішньополітичного та зовнішньополітичного характеру, що мають безпосереднє відношення до процесу формування двосторонніх взаємин держав;
- здійснити порівняльний аналіз соціально-економічного, політичного та культурного становища української етнічної меншини в РФ та російської національної меншини в Україні на сучасному етапі з метою визначення характеристик цих етнічних груп та їх співвіднесенням з характеристиками зацікавлених груп тиску;
- з’ясувати причини неспівпадіння у ряді випадків дій та прагнень організацій національних меншин стосовно своєї етнічної батьківщини з національними інтересами країни проживання, та простежити вплив цього явища на розвиток українсько-російських міждержавних взаємин;
- окреслити потенційні можливості національних меншин на шляху оптимізації взаємовигідного співробітництва України і Російської Федерації.
Дисертаційна робота виконана в рамках комплексної програми науково-дослідницьких робіт Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка “Розробка міжнародно-правових політичних та економічних основ розбудови Української держави”, №97128 державної реєстрації. У рамках означеної програми дисертаційна робота відображає один з напрямків діяльності кафедри порівняльної політології та регіонознавства Інституту міжнародних відносин Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка “Соціально-політичні та національно-культурні аспекти становлення Української держави”, №97126 державної реєстрації.
Наукова новизна дисертації зумовлюється передусім підходом до аналізу проблеми забезпечення прав національних меншин з точки зору її впливу на розвиток українсько-російських взаємин. У такій постановці й обсягу дослідницьких завдань проблема ні в російській, ні в українській політологічній літературі досі спеціально не розглядалася.
Це загальне визначення наукової новизни роботи конкретизується у таких найсуттєвіших результатах дослідження:
• з урахуванням досягнень української та зарубіжної наукової думки у дослідженні визначено місце національних меншин в структурі міждержавних відносин як важливого структурного елементу, котрий за різних умов може виступати у відносинах двох держав стабілізуючим або дестабілізуючим фактором;
• шляхом порівняльного аналізу досліджено сучасний правовий статус національних меншин українців у РФ та росіян – в Україні та встановлено, що на нинішньому етапі вони ще не є повністю інтегрованим елементом відповідних суспільств, що у ряді випадків негативним чином позначається на розвитку українсько-російських міждержавних взаємин;
• встановлено реальний і потенційний рівні впливу організацій національних меншин на формування українсько-російських політичних взаємин та висловлено пропозиції щодо доцільності врахування і використання потенційних можливостей національних меншин у сфері розширення стратегічного міждержавного партнерства;
• критично проаналізовано проблемні питання, що характеризують відносини двох держав у зв’язку з проблемами розвитку національних меншин в міграційній, національно-культурній сферах, запропоновано практичні заходи їх вдосконалення;
• введено до наукового обігу певне коло нового фактичного матеріалу, виявленого в архівних фондах Міністерства Закордонних Справ, Державного комітету України у справах національностей та міграцій, Міністерства освіти і науки України та інших джерел, що дозволило доповнити та уточнити картину розвитку з ряду питань зазначеної проблеми.
Практичне значення дисертації полягає у можливості використання її матеріалів, висновків і рекомендацій відповідними зацікавленими сторонами та учасниками політичного життя України і Росії при аналізі впливу процесів правового забезпечення інтересів національних меншин в українсько-російських відносинах з метою вдосконалення останніх. Результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності відповідних органів державного управління при вирішенні специфічних проблем, що виникають в галузі захисту прав національних меншин, оскільки висновки, зроблені в дисертації, стосуються питань національного законодавства, напрямків його вдосконалення і розробки нових законів, які б сприяли ефективному врегулюванню й гармонізації проблем, що виникають під час реалізації прав національних меншин. Фактичні дані, аналіз міжнародного досвіду політичних і правових рішень можуть також мати практичне використання у навчальному процесі у вищих навчальних закладах у навчальних курсах з проблем країнознавства, історії України і Росії, етнополітики, конфліктології, порівняльної політології.
Результати дослідження пройшли апробацію на наукових конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів та студентів Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка (2001, 2002 роки), на І Міжнародній науковій конференції „Українсько-Російські відносини на зламі тисячоліть” (червень 2002, м.Івано-Франківськ), Міжнародній науковій конференції “Визначальні фактори українсько-російських відносин” (листопад 2003, м.Москва).
Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри порівняльної політології та регіонознавства Інституту міжнародних відносин Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка. Основні її положення викладені в наукових публікаціях:
1. Російська меншина України як фактор українсько-російських міждержавних відносин // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць.- Вип.28.Ч III – К.: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2001. – С.34-42.
2. Українська меншина в українсько-російських міждержавних відносинах: історія і сучасність // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць.- Вип.24.Ч.II - К.: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2000. – С.22-32.
3. Проблеми міграції населення в структурі українсько-російських міждержавних відносин // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць.- Вип.31.Ч II – К.: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2002. – С.27-32.
4. Фактор національних меншин в сучасних українсько-російських політичних взаєминах // Дослідження світової політики. Збірник наукових праць. – Вип.22. – К.2003. – С.144-153.
5. Проблеми правового статусу національних меншин в контексті двосторонніх відносин України та Росії // Дослідження світової політики. Збірник наукових праць. – Вип.21. – К.2002. - С.100-108.
6. Міжнаціональні відносини як фактор двостороннього гуманітарного співробітництва // Вісник київського університету. Серія “Міжнародні відносини”. – Вип.27. – К.2003. – С.190-193.
7. Діаспора в українсько-російських відносинах: важіль тиску чи чинник співробітництва? // Тези доповіді до науково-практичної конференції “Українсько-російські відносини на зламі тисячоліть” 5-6 червня 2002, Івано-Франківськ подано до друку.
8. Роль національних меншин в українсько-російському діалозі у сфері культури // Тези доповіді до науково-практичної конференції “Міжнародні інформаційні системи та технології” Київ, 11 грудня 2001р. Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – К., 2001. – С.48-53.
9. Проблеми міграції в українсько-російських міждержавних відносинах // Тези доповіді до X міжнародної науково-практичної конференції “Шляхи диверсифікації експорту України на світовий ринок послуг” Київ, 21 листопада 2002р.
10. Фактор національних меншин в українсько-російському економічному співробітництві // Тези доповіді до науково-практичної конференції “Міжнародний бізнес: адаптація до зовнішнього середовища” Київ, 11-12 жовтня 2002р.- Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць.- Вип.35.Ч II – К., 2002. –С.113-114.
11. Етнополітичні проблеми автономної республіки Крим як чинник українсько-російських взаємин // Тези доповіді до науково-практичної конференції “Визначальні фактори українсько-російських відносин” Москва, 25-26 листопада 2003р. подано до друку .

Дисертація складається із вступу, 4 розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

bibliography

ВИСНОВКИ

В сучасному світі одне з центральних місць у взаємовідносинах держав займають проблеми, пов’язані із забезпеченням прав людини. Ці проблеми дедалі більше перестають бути об’єктом лише внутрішньої компетенції держави і стають справою двостороннього та багатостороннього співробітництва. Одним із напрямів захисту прав людини у міждержавних стосунках є захист етнічних, національних, мовних, релігійних, культурних прав національних меншин.
За нинішніх умов перехідного етапу суспільного розвитку в Україні та Російській Федерації набула актуальності проблема двостороннього співробітництва з питань захисту прав та інтересів російської меншини в Україні та української меншини в Росії, що є суттєвим елементом сучасної системи міждержавних відносин.
Вивчення ролі національних меншин, як автономного елементу сучасної системи міждержавних українсько-російських відносин, дає можливість зробити висновок про те, що у внутрішньополітичному житті країн проживання вони відіграють роль своєрідних груп тиску на структури вищої державної влади, що, в свою чергу, позначається на зовнішньополітичному курсі держави та на двосторонніх взаєминах. Однією з особливостей впливу національних меншин на розвиток міждержавних і міжнародних відносин є спорадичність сили прояву цього впливу, що викликається конкретними ситуаціями у внутрішньому житті двох країн та відносинах між ними. Важливим чинником діяльності національних меншин, на думку автора, є, окрім національної свідомості представників діаспори, позиція етнічної батьківщини, політика підтримки щодо своєї діаспори тощо. У зв’язку з цим варто наголосити не лише на тих умовах, які характеризують українську національну меншину в Російській Федерації та російську меншину в Україні, як елемент двосторонніх взаємин, але й на політиці країни виходу щодо своїх співвітчизників за кордоном: державна політика всебічної підтримку та захисту російської меншини на нинішньому етапі може слугувати своєрідним прикладом для наслідування українською стороною, яка лише останнім часом почала виходити на належний рівень державної турботи про вихідців з України за кордоном.
Ефективність дій національних меншин, як груп тиску, залежить від двох основних груп чинників. Перша група чинників пов’язана безпосередньо з внутрішніми характеристиками національних меншин – організацією діаспорного життя, рівнем його організованості, наявністю певної ідеології; друга - визначається характеристиками внутрішньополітичної системи країни проживання: рівнем розвитку політичних, соціально-економічних та громадських свобод у суспільстві. Можливості та засоби впливу українців у Росії та росіян в Україні на політичні рішення є, з ряду обставин, різними: вплив політично активних етнічних росіян в Україні на владні структури (в тому числі й на вироблення зовнішньої політики) як правило, здійснюється через політичні об’єднання та групи тиску і може бути окреслений як значний і такий, що справляє у цілому ряді випадків суттєвий вплив на названу сферу; в той же час етнічні українці не робили подібних кроків навіть на місцевому рівні, відповідно вплив їх вироблення політичних рішень у РФ незначний.
Аналітичний огляд законодавчих актів України і Російської Федерації в означеній сфері дозволяє зробити висновок, що теоретично організації національних меншин у двох державах мають можливості (у випадку російської меншини в Україні ці можливості значні) для розвитку лобістської діяльності під час формування соціальної економічної, культурної, військової та політичної політики та корегування зовнішньополітичного курсу держави. Порівняльний аналіз національно-культурного, політичного та соціально-економічного статусу російської меншини в Україні та української меншини в Російській Федерації дозволяє окреслити їх можливості щодо забезпечення прав та інтересів: коли йдеться про проблеми забезпечення прав російської спільноти в Україні, то можна говорити про майже повний комплекс їх прав та можливостей в державі, починаючи від електорального впливу і закінчуючи домінуючим становищем російської мови в інформаційному просторі; в Росії ж може йтися про задоволення лише деяких культурних потреб української меншини, яка є значною мірою русифікована. Подібні характеристики зазначених етнічних груп дозволяють диференціювати вплив, що вони справляють на політику країни проживання як зацікавлені групи тиску на значний - у випадку російської національної меншини в Україні, та незначний – у випадку української національної меншини в Російській Федерації. За подібних умов “проблему утисків російськомовного населення України” можна обгрунтовано вважати надуманою і заполітизованою.
Аналізуючи сучасний стан двосторонніх відносин України та Росії, можна стверджувати, що важливим фактором, який має вагоме значення для формування перспектив взаємовідносин між двома країнами, є також врахування національних інтересів держав у всіх галузях двосторонніх відносин, у тому числі й у сфері етнополітики. Досягнення і забезпечення національних інтересів України й Росії багато в чому залежить від забезпечення прав та інтересів національних меншин: адже з проблемами національних меншин безпосередньо чи опосередковано пов'язані досягнення національної злагоди в суспільстві, забезпечення державного суверенітету і територіальної цілісності, формування національно-державної ідентичності, утвердження власного іміджу на зовнішньополітичній арені, у внутрішньополітичному аспекті і досягнення цивілізованих відносин у сфері міждержавних відносин.
Розбіжності прагнень російської національної меншини та української меншини стосовно країни виходу та національних інтересів країни проживання об’єктивно обумовлені розвитком історичних подій та політикою Російської Федерації та Української держави відповідно щодо своїх співвітчизників за кордоном. У зв’язку з цим вплив означеного явища на розвиток українсько-російських міждержавних зносин, незважаючи на негативні моменти, пов’язані із загостренням відносин у ряді випадків, в цілому можна визначити як такий, що сприяє пошуку конструктивних взаємоприйнятних рішень.
Етнічні українці Росії та росіяни України є, певною мірою, автономними учасниками розвитку сучасних українсько-російських взаємин, що базується на позиції країн виходу, країн проживання та самих національних меншин. Врахування державами сьогоднішнього потенціалу українства Російської Федерації та російської спільноти України і можливостей їх подальшого розвитку може сприяти успішному виконанню національними меншинами ролі посередника, з’єднувального елемента обох держав і суспільств і позитивному впливу на розвиток українсько-російських відносин.
Обидві держави свідомі значення забезпечення нормальних умов розвитку національних меншин, про що свідчить цілий ряд документів, покликаних регулювати проблему; водночас позитивні зрушення у ставленні до проблем збереження національної ідентичності в Українській та Російській державах ще не сягнули того рівня, який можна було б назвати “переломним”, коли національні меншини перетворяться на дієвий позитивний чинник, „міст” єднання інтересів у двосторонньому діалозі країн.
Зважаючи на те, що діаспори в багатонаціональній державі є структурним елементом даного суспільства, успіх у лобіюванні їх інтересів залежить передусім від того, наскільки артикульовані інтереси етносу співпадають з інтересами держави. У випадку неспівпадання цих інтересів дії організацій національних меншин можуть ефективно обмежуватись урядом країни, що приймає, за допомогою законодавчої системи і системи морально-етичних норм. У зв’язку з цим видається за доцільне вважати українську меншину в Російській Федерації інтегрованою частиною російської нації, інтереси якої не суперечать загальнодержавним інтересам Росії; натомість росіян України ще не можна вважати повною мірою інтегрованим сегментом українського суспільства, оскільки їх дії у відношенні до своєї етнічної батьківщини іноді виходять за рамки національних інтересів країни проживання (що у ряді випадків негативно позначилося на розвитку українсько-російських зносин).
В цілому, роль діаспори у взаємодії країни виходу з країною проживання може бути визначена як утвердження позитивного іміджу держави, поширення здобутків національної культури серед інших народів, посередництво в налагодженні взаємовигідного співробітництва країни етнічного походження з країною проживання. В українсько-російських взаєминах роль національних меншин окреслюється значно більшою кількістю складових, що мають безпосередній вплив на специфіку двосторонніх відносин. Комплексний аналіз впливу і ролі проблем, пов’язаних із забезпеченням прав та інтересів національних меншин, у формуванні та розвитку міждержавних українсько-російських відносин, дає підстави обґрунтувати роль фактора національних меншин в процесі розвитку двостороннього діалогу як одного з визначальних.
Аналіз взаємодії внутрішніх і зовнішніх чинників в українсько-російських міждержавних відносинах засвідчує її діалектичний характер: з одного боку, можливість участі національної меншини у політичному житті країни проживання, навчання рідною мовою та задоволення духовних потреб зумовлюється етнополітикою держави; з іншого - характер національно-культурного розвитку національної меншини корегує державну етнополітику, формує образ країни виходу у суспільстві країни проживання та визначає напрями взаємодії двох країн.
Позитивну динаміку в житті національних меншин останніх років віддзеркалює факт пожвавлення громадсько-політичного руху і освітньо-культурного життя та посилення уваги до нього владних структур. Однак, незважаючи на демократичні процеси в обох країнах, і надалі залишаються нерозв’язаним цілий ряд проблем. Серед них однією з найактуальніших видається невизначеність місця української громадськості у правовій і політичній системі РФ. Розширення співробітництва України і Росії посилює потребу взаємної поінформованості про історію кожної з сторін, їх культуру і сьогодення. Актуальність такого взаємоінформування підвищується з огляду на негативні стереотипи, які існують в обох суспільствах про іншу сторону. У подоланні цих стереотипів та наданні об’єктивної інформації важливу роль можуть відіграти організації національних меншин, які своєю національно-культурною, науковою діяльністю здатні створити передумови для зміни ситуації. Якщо ситуація з діяльністю російських громад України може бути визначена як цілком задовільна, то щодо українських громад Російської Федерації таке твердження навряд чи можна було б вважати правомірним. Це визначає необхідність допомоги української держави у становленні культурних осередків, товариств і центрів своїх національних меншин за кордоном тощо.
Матеріали дослідження і наведені вже загальні висновки дозволяють сформулювати і деякі практичні рекомендації:
1. Як засвідчує аналіз, низька ефективність дії укладених українсько-російських міждержавних угод, особливо у сфері гуманітарних стосунків, пов’язана з недостатнім врахуванням у них національних інтересів сторін. З огляду на це видається за доцільне науковим інституціям та державним органам, що пов’язані з розробкою і здійсненням етнонаціональної політики, при підготовці проектів міждержавних угод більше уваги приділяти узгодженню національних інтересів і двосторонніх зобов’язань, що передбачає вивчення всіх аспектів життя національної меншини з урахуванням багатоваріантності шляхів її розвитку. Це дасть можливість на взаємовигідній основі узгоджувати вирішення наболілих гуманітарних проблем, які визначають загальну картину відносин між державами.
2. Матеріали дисертації засвідчують високу актуальність проблеми удосконалення існуючого правового регулювання статусу національних меншин у обох державах. Ряд положень деяких законодавчих актів як вітчизняного, так і російського законодавця мають доволі абстрактний характер, що ускладнює їх практичну реалізацію. Усунення подібних моментів у практиці двостороннього співробітництва сприяло б більш прогнозованому розвитку співробітництва української та російської сторін.
3. В інтересах розвитку двостороннього міждержавного і міжнародного співробітництва видається за важливе повніше використання соціально-культурного потенціалу національних меншин українців в РФ та росіян в Україні, які у внутрішньополітичному житті країн відіграють роль своєрідного регулятора двосторонніх відносин: можуть як сприяти, так і ускладнювати налагодження українсько-російського міждержавного діалогу.
Загалом викладений у дисертації теоретичний і фактичний матеріал дає змогу обґрунтувати положення про те, що російська національна меншина в Україні і українська - в Росії відіграють значну роль у процесі становлення й розвитку двосторонніх українсько-російських відносин. Вирішення вищезазначених проблем правового статусу національних меншин значною мірою посприяло б розвитку конструктивного двостороннього діалогу в усіх сферах, що було б важливим моментом міждержавних і міжнародних взаємин з огляду на стратегічне партнерство України і Російської Федерації.

Список використаних джерел:

1. Майборода О.М., Ребкало В.А. Етнонаціональні процеси в сучасній Україні: Досвід, проблеми, перспективи / В.А.Ребкало, М.І.Обушний, О.М.Майборода; Академія державного управління при Президентові України – К., 1996. – 116с.
2. Шульга М. Етнічні росіяни – нова суперменшість України // Український часопис прав людини. – 1996. - № 3-4. – С.47.
3. Римаренко Ю. Права людини та громадянина, права народів, права етнічних меншин // Український часопис прав людини. – 1996. – № 3-4. – С.37.
4. Панчук М. Етнополітична модель розвитку держави. Про концептуальні підходи до її розробки. // Відродження. – 1993. - №5-6. – С.4-6.
5. Етнонаціональний розвиток України. Терміни. Визначення. Персоналії. / за ред. Ю. Римаренка та І. Кураса, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького - К.,1993. – 800с.
6. Міграційні процеси в сучасному світі / ред. Ю. Римаренка . – К.: Довіра, 1998 – 912с.
7. Мала енциклопедія етнодержавознавства / Римаренко Ю.(ред.) та ін. НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького - К.: Генеза, Довіра, 1996. – 942с.
8. Енциклопедія етнокультурознавства / Ю.І.Римаренко, В.Г.Чернець, Ю.С.Шемчушенко та ін.; Інститут держави і права ім.В.М.Корецького . – К., 2000. – 332с.
9. Етнополітична ситуація в Україні: спроби наукової інтерпретації/ ред.Євтух В., Ісип Є., Суглобін С. - К.: Наукова думка, 1993. – С.64.
10. Здіорук С., Парахонський Б., Валевський О. Стратегічні аспекти національно-культурної політики України / Національний інститут стратегічних досліджень . – К.,1995. – вип.48. – 77с.
11. Нікітюк В. Межі здійснення прав етнонаціональних меншин // Політика і час. – 1997. – №7. – С.63-66;
12. Попеску І. Права національних меншин у законодавстві та міжнародних зобов”язаннях України // Людина і політика. – 1999. – №2.-С.51-52.
13. Рябошапко Л. Правове становище національних меншин в Україні (1917-2000). – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 480с.
14. Петрова Т.П. Концепція державної міграційної політики України - К.: Наукова думка, 1997. – С.33.; Малиновська О.А.Міграційна ситуація та міграційна політика в Україні. – К.: НІДС, 1997. – С.69.
15. Піскун О.І. Основи міграційного права: Порівняльний аналіз: Навчальний посібник. – К.: «МП Леся», 1998. – С.213.
16. Вівчарик Н.М., Падалка С.С.Україна в етнонаціональному вимірі / – К.: НАН України, Інститут історії України,1999. – С.100.
17. Етнонаціональний розвиток України. Терміни. Визначення. Персоналії. – 800с.
18. Ідзьо В. Українська діаспора в Росії. – Львів: БаК., 2002. – 304с.
19. Абдулатипов Р. Обустройство народов: российская модель. – М.: Славянский диалог, 1999. – С.26.
20. Полоскова Т.В. Новые диаспоры в России (внутри- и внешнеполитический аспекты) // Россия и ее соседи. Проблемы этнических меньшинств. – М.: ИНАОН РАН, - 2000. – С.49.
21. Ястребова А.Ю. Международно-правовые аспекты вынужденной миграции и российское законодательство о беженцах // Миграция и информация / под ред. Ж.Зайончковской. – М.:Адамантъ, 2000. – С.156-182.
22. Волох В. Деятельность ФМС России по информационному обеспечению миграционного процеса // Миграция и информация / под ред. Ж.Зайончковской. – М.:Адамантъ, 2000. – С.182-189.
23. Зайончковская Ж.А. СНГ через призму миграций // Миграционная ситуация в странах СНГ. – М.: Комплекс-Прогрес, 1999. - С.57-71.
24. Регент Т.М. Миграция в России. Проблемы государственного управления. – М.:Издательство ИСЭПН, 1999. – 304с.
25. Народы России: энциклопедия / Ред. Тишков В.А. – М.: Большая Российская Энциклопедия, 1994. – 479с.
26. Кабузан В.М. Русские в мире: динамика численности и расселения. – М.: Русско-Балтийский информационный центр „Блиц”, 1996. – 352с.
27. Зорин В.Ю. Национальный вопрос в Государственных Думах России (опыт законотворчества) – М.: Русский мир, 1999. – 502с.
28. Россия в ХХ веке. Проблемы национальных отношений / ред. А.Н. Сахарова, В.А. Михайлова. – М.: Наука, 1999 – 451с.
29. Национальная политика в РФ: Материалы международной научно-практической конференции /РАН Институт этнологии и антропологии. – М: Наука, 1993. – 179с.
30. Россия и ее соседи. Соотношение национальных отношений в СНГ: Реферативный сборник / А.Н. Литвинова. – М.: ИНИОН РАН, 1999. – 203с.
31. Россия и ее соседи. Проблемы этнических меньшинств: проблемно-теоретический сборник / Ю. Щербакова – М.: ИНИОН РАН, 2000. – 103с.
32. Национальные отношения (Проблемы России): материалы научно-практической конференции / Э. Гирусов и др. – М.: МНУЦ, 2000 – 53с.
33. Gellner Ernest. Nations and Nationalizm. – New York, 1992; Smit Antony David. Theories of Nationalism. - New York: Holms and Meier Publishers, 1983. – XLV, 350рр.; Motyl Alexander Dilemmas of Independence: Ukraine after Totalitarianism. - New York, 1993.
34. Brzezinski Sbignew Postcommunism Nationalism. - New York, Foreign Affairs. – Winter, 1989-1990. – Vol.68. - №5. – р.22.
35. Пол Гобл. Россия нуждается в национальной политике сегодня. Национальная политика в РФ. – М.: Наука, 1993. – С.62 .
36. Каппелер А. Россия – многонациональная империя. Возникновение, история, распад. – М.: Традиция, 2000. – С.288.
37. Смирнова Е. Регулювання питань громадянства в країнах СНД в світлі європейського досвіду // Государство и право. – 2001. - №6.
38. Давид Я. Іноземна робоча сила в Москві. – Социс. – 2000. - №4,
39. Про російську мову // Международная жизнь. – 2001. - №2)
40. Черкасова Е. Севастополь: еще раз о териториальной проблеме // Мирова экономика и международные отношения. – 1999. - №9 – С.108-114; Україна веде війну проти російської мови // Guardian. – 2000. - 7 листопада.
41. Гольдин Г. Миграционная политика России // Обозреватель. – 2000. – №12, Сярий Є. Трудова міграція громадян України до РФ та її вплив на українсько-російські відносини // Проблеми міграції. – 1999. – №1.
42. Національні меншини: Інформаційний довідник. – К.: Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 1995; Закон України „Про національні меншини в Україні”. – К.: Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 1993.
43. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упор. Ю.К.Качуренко. – К.:Наукова думка, 1992. – С.199.
44. Розподіл мігрантів за статтю та національністю(1999 р.). // Поточний архів Міністерства у справах національностей та міграцій. - 1993, 1996.– Форма М – 7Б.
45. Вивчення впливу зовнішньої міграції 1991-1996рр. на зміни етнічного складу населення України та її регіонів / Представництво МОМ в Україні. – К., 1998. – С.56.
46. Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали. Довідник. У 2-х част. / упорядник І.О.Кресіна, В.Ф.Панібудьласка – К.: Вища школа, 1997. – 704с.
47. Національні відносини в Україні в XX столітті. Збірник документів і матеріалів / Упор. М.І.Панчук та ін. – К.: Наукова думка, 1994. –560с.
48. Україна – Росія. 1990–2000 рр. / Л.М.Колотілова та ін.(упор.), О.О.Чалий, Г.В.Берденнікова; МЗС України, МЗС Російської Федерації – К.: Юрінком Інтер, 2001 – 774с.
49. Концепція національної безпеки України 16.01.1997р. // Відомості Верховної Ради України. – К., 1997. - №10 – С.149-156; Закон України “Про національну безпеку України” // Урядовий кур’єр. – 2003. - №30 липня, №139.
50. Майборода О.М. Російський націоналізм в Україні (1991-1998рр.) / Центр дослідження національної безпеки при Національному університеті «Києво-Могилянська академія» - К., 1999. – С.8.
51. Національний склад населення України. (2001р.) / Державний комітет у справах національностей та міграцій // http // www. 1 hlus 1. tv. від 7.02 2003р.
52. Шульга М. Етнічні росіяни – нова суперменшість України // Український часопис прав людини. – 1996. - № 3-4. – С.47.
53. Філіпчук Г. Громадянське суспільство: освіта, етнокультура, етнополітика. – Чернівці: Зелена Буковина, 2002. – С.205.
54. Батаева Т.В. Национальные конфликты в постсоветской России. // Россия и ее соседи. Проблемы этнических меньшинств. – М.: ИНИОН РАН, 2000. – С.58.
55. Трощинський В., Попок А. Проблеми етнічного відродження східної української діаспори // Українські варіанти. – 1997. - №2. – С.28.
56. Ключевський В. Русская история: Полный курс лекций: в 3 томах. – М.: Мысль, 1991. – С.22-27.
57. Грушевський М. Украина и украинство // Украинская жизнь. – М., 1912. - №1 – С.20.
58. Романцов В.О. Український етнос на одвічних землях та за їх межами(ХVIII-ХХст.). – К.: вид-во О.Теліги, 1998. – С.34.
59. Романцов В.О. Вказана праця. – С. 35.
60. Міграційні процеси в сучасному світі. – К.: Довіра, 1998. – С.301.
61. Огієнко І. Українська культура. – К.: Довіра, 1992. – С.56.
62. Міграційні процеси в сучасному світі. – С.301.
63. Народы России: Энциклопедия / В.А.Тишков (гл.ред.);РАН этнологии и антропологии. – М.: Большая Российская Энциклопедия, 1994. – С.479.
64. Бугай М.Ф. Депортація насення з України в 30-50х рр. // Український історичний журнал. – 1990. - №10-11. – С.46.
65. Бугай М.Ф. Вказана праця. – С.48.
66. Национальные процесы в СССР . – М.: Наука, 1991. – С.8.
67. Склад і напрями міграційних потоків // Інформаційний бюлетень Міністерства у справах національностей, міграцій та культів. – К., 1995. - №2. – С.87.
68. Заставний Д.Д. Українська діаспора: розселення українців в зарубіжних країнах. – Львів: Світ, 1991. – С.102.
69. Заставний Д.Д. Вказана праця. – С. 102.
70. Матеріали другого Всесвітнього форуму українців. 21-25 серпня, 1997р. - К.: Фелікс, 1997. – С.225.
71. Ідзьо В. Українська діаспора в Росії. – Львів: БаК, 2002. – С.39.
72. Матеріали другого Всесвітнього форуму українців. – С.225.
73. Дім на Арбаті ‘9 запрошує // Факти та коментарі. – 26 листопада, 1998.
74. Наказ Міністерства освіти і науки №541 “Про участь у проведенні III Всесвітнього форуму українців” // Поточний архів Міністерства освіти і науки України. – Фонд.№166. – Оп.№18. – Спр.№543. – С.84.
75. Забезпечення прав україців за кордоном // Урядовий кур’єр. - 30 листопада. - 2001р. - №223.
76. Абдулатипов Р. Обустройство народов: российская модель. – М.: Славянский диалог, 1999. – C.25.
77. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року // Урядовий кур’єр. - 28 грудня. - 2001р. - №244.
78. Національні меншини: Інформаційний довідник. – С.104-106.
79. Наулко В. Хто і відколи живе в Україні? - К.: Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 1998. – С.34.
80. Національні меншини: Інформаційний довідник. – С.100.
81. Міграційні процеси в сучасному світі. – С.783.
82. Національні меншини: Інформаційний довідник. – С.100.
83. Дані перепису населення України 1989 року // Міграційні процеси в сучасному світі. – С.782.
84. Терлюк І. Етнічні росіяни Західної України. – К.: Генеза, 1994. – С.227.
85. Ліга національностей // Урядовий кур’єр. - 23 жовтня. - 2001р. - №193.
86. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року // Урядовий кур’єр. 28 грудня. - 2001р. - №244.
87. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року // Урядовий кур’єр. 28 грудня 2001р., №244.
88. Росіяни в Україні // Національні меншини України: Інформаційний довідник. – С.103-108.
89. Украинское общество: от выборов до выборов: Социологический мониторинг 1994, 1998, 2002 // Н.Панина (ред.) – К.:Інститут соціології НАН України, 2002. – С.50.
90. Пашков М., Чалый В. Украинско-российские отношения: взгляд из Украины // Европейский вектор российско-украинских отношений. – C. 49-50.
91. Фельдман О. Виборча система і національні меншини // Урядовий кур’єр. – 2001. – 20лютого.
92. Українське суспільство: соціологічний моніторинг. 1994-2003. // Н.Панина (ред.) – К.:Інститут соціології НАН України, 2003. – 113с..
93. Звернення до депутатів Держдуми Росії // Урядовий кур’єр. – 1999. – 28листопада.
94. Майборода О.М. Російський націоналізм в Україні (1991-1998рр.). –С.22.
95. Рамкова конвенція про захист національних меншин (1995р.) // Права людини. Міжнародні договори України. – К.: Юрінформ, 1992. – С.136.
96. Загальна Декларація прав людини / Права человека. Международный Билль о правах человека // Изложение фактов. – №2. – Женева: 1990. – С.18.
97. Міжнародний Пакт про громадянські і політичні права // Права людини. Міжнародні договори України. – К.: Юрінформ, 1992. – С.49.
98. Декларація про державний суверенітет України. – К.: Україна, 1991. – С.3–8.
99. Акт проголошення незалежності України. // Голос України. – 1991. – №127. – 26 серпня.
100. Декларація прав національностей України. // Відомості Верховної Ради України. – К.: 1992. – №53. – С.1554–1555.
101. Закон УРСР “Про мови в УРСР” // Нове законодавство України. – К.: Україна, 1992. – С.15.
102. Закон України „Про національні меншини в Україні”. – К.: Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 1993. – С.15.
103. Товт М. Міжнародно-правовий захист національних меншин (тенденції сучасного розвитку). – Ужгород: “ІВА”, 2002. – С.113.
104. Закон України „Про національні меншини в Україні”. – С.15.
105. Стратегии развития диаспоры. Собирание “русского мира ” на задворках СНГ-дипломатии // Независимая газета. – 1998. – 27 мая.
106. Концепція розвитку національних меншин України // Інформаційний бюлетень Міністерства України у справах національностей, міграцій та культів. – К.: Україна, 1995. – №2. – С.35–37.
107. Биков В. Національній освіті – нові орієнтири // Освіта. – 1993. - 12 лютого.
108. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії ВРУ. 28 червня 1996 року. – К.: Просвіта, 1996. – 80с.
109. Громадянство – без зволікань // Урядовий кур’єр. – 2001. – 11 січня.
110. Денисов В. За стандартами міжнародного права // Політика і час. – 1992. - №11-12. – С.32.
111. Про створення Державного комітету УРСР у справах національностей: Постанова Президії Верховної Ради УРСР // Відомості Верховної Ради України. – К.: 1990. – №15. – С.233.
112. До питання Міністерства України у справах національностей та міграцій: Постанова Кабінету Міністрів України // Зібрання постанов уряду України. – К.: 1993. – №11. – С.246.
113. Піскун О.І. Основи міграційного права: Порівняльний аналіз: Навчальний посібник. – К.: «МП Леся», 1998. – С.231.
114. Про створення постійних комісій Верховної Ради УРСР: Постанова Верховної Ради УРСР // Відомості Верховної Ради України. – К.: 1990. – №26. – С.401.
115. Про створення постійних комісій Верховної Ради УРСР: Постанова Верховної Ради УРСР // Відомості Верховної Ради України. – К.: 1994. – №22. – С.150.
116. Волошин Ю.О. Форми самоорганізації національних меншин у системі державного устрою: класифікація, визначення, види. // Держава і право. – вип. 10. – 2001 р. – С.222.
117. Закон України “Про правовий статус закордонних українців” // :http // www. RADA.com.ua.( сайт Верховної Ради України).
118. Товт М. Міжнародно-правовий захист національних меншин (тенденції сучасного розвитку). – Ужгород: “ІВА”, 2002. – С.76.
119. Декларация о государственном суверенитете РСФСР // :http // www. svop.ru.(сайт Совета по внешней и оборонной политике РФ).
120. Конституция РСФСР: Официальный текст. – СПб : Издательский Дом А. Громова, 2001. – 48 с.
121. О языках народов РСФСР: Закон РСФСР // Ведомости Съезда народных депутатов РСФСР и Верховного Совета РСФСР. – М.: Известия, 1991. – №50. – ст.1740.
122. Комментарий к Закону о языках народов Российской Федерации. – М., 1993. – С.21
123. Об образовании: Закон РСФСР // Ведомости Съезда народных депутатов Российской Федерации и Верховного Совета РСФСР. – М.: Известия, 1992. – №30. – ст.1797.
124. О национально-культурной автономии: Закон РСФСР // Коментарии к федеральному закону “О национально-культурной автономии”. – М.: Известия, 1997. – С.23.
125. Тишков В.А. Стратегия и механизмы национальной политики // Национальная политика в РФ: Материалы международной научно-практической конференции. – М.: Наука, 1993. – С.9.
126. Государственная программа национального возрождения и межнационального сотрудничества народов России // http // www. svop.ru. (сайт Совета по внешней и оборонной политике РФ).
127. Национальные отношения (проблемы России). Материалы научно-практической конференции аспирантов и студентов г.Москвы. 27 апреля 2000. – М.: МНУЦ, 2000. – С.15.
128. Інформація про проект федерального закону “Про основи державної національної політики в РФ” // Поточний архів Міністерства у справах національностей та міграцій. - №521/3 – 071/1/480. – 28.04.2001.
129. Щербакова Ю.А. Проблемы этнических меньшинств в условиях мегаполиса: опыт Москвы. // Россия и ее соседи. Проблемы этнических меньшинств. – М.: Наука, 2000. – С.62.
130. Основы правового статуса национальных меньшинств в Российской Федерации / ред. АндриченкоЛ., Белоусова Е; Институт научной информации по общественным наукам. – М., 1995. – С.19.
131. Паїн Е. Політика Росії щодо зарубіжних співвітчизників: етапи становлення // Перехідний період в україні та в Росії. Політика, економіка, етносоціальні процеси. – К.: ВАТ “Київська друкарня наукової книги”, 1999. – С.40.
132. Паїн Е. Вказана праця. – С.43-44.
133. Государственная служба РФ и межнациональные отношения / ред. Абдулатипова Р.Г. – М.: Луч, – 1995. – С.123.
134. Об организации Министерства Российской Федерации по делам национальностей и региональной политики: Указ Президента РФ від 10.01.1994 // http // www. svop.ru.(сайт Совета по внешней и оборонной политике РФ).
135. Попеску І.В. Міжнародні зобов’язання України в галузі забезпечення прав національних груп // Диалог украинской и русской культур в Украине: Материалы IV научно-практической конференции. – К., 2000. – С.78.
136. Договір між УРСР та РСФСР (листопад 1990 р.) // Літературна Україна. – 1991. – 28 листопада.
137. Комюніке за підсумками переговорів між офіційними делегаціями РРФСР та України 6.10.1990. // Зібрання чинних міжнародних договорів України.- К.: Вид.дім ЮРЕ, 2001. – С.451.
138. Договір між УРСР та РРФСР від 19.11.1990. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. - К.: Вид.дім ЮРЕ, 2001. – С.178.
139. Угода між Україною та Російською Федерацією про подальший розвиток міждержавних відносин від 23.06.1992. // Україна – Росія. 1990–2000 рр. – К., 2001. – С.66.
140. Українсько-російські переговори в Дагомисі // http // www. сsr.ru. (сайт Центра стратегических разработок РФ).
141. Конвенція про забезпечення прав осіб, що належать до національних меншин. 21.10.1994 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – С.708-709.
142. Конвенція СНД про права і основні свободи людини. 26.05.1995 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – С.717.
143. Угода між Україною та РФ про створення Змішаної українсько-російської комісії із співробітництва від 16.01.1996 р. // http // www. LIGA. KIEV. UA.
144. Протокол ІІ засідання Змішаної українсько-російської комісії із співробітництва. 28.05.1997. // Україна – Росія. 1990 – 2000рр. – С.458–468.
145. Протокол V засідання Змішаної українсько-російської комісії із співробітництва. 16.07.1999. // Україна – Росія. 1990 – 2000рр. – С.664–679.
146. Засідання стратегічної групи з питань україно-російських взаємовідносин// www. niurr. gov. ua. / board _analitika. / Monitoring_ bezpeka / index _bezpeka. htm. (сайт внутрішнього користування Національного інституту проблем міжнародної безпеки України).
147. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією від 31.05.1997 р. // Україна – Росія. 1990 – 2000рр. – С.492–500.
148. Назаренко В., Недюха І. Територіальні проблеми в українсько-російських відносинах // Голос України. – 1998. – 4 березня.
149. Про подальше розгортання в РФ практичних заходів стосовно “захисту співвітчизників” за кордоном // Поточний архів Міністерства України у справах національностей та міграцій. - №521/3-071/1/481. –8.05.2001.
150. Розраховано за даними, наведеними у виданні: Друк України (1999р.). Статистичний збірник. – К. – С.42.
151. До питання забезпечення прав і свобод росіян в Україні в контексті українсько-російських відносин // Поточний архів Міністерства України у справах національностей та міграцій. - №521/3-071/1/480. – 28.04.2001.
152. Прес-конференція міністрів закордонних справ Російської Федерації та України. 23.10.2000 // :http // www. 1 hlus 1. tv. від 23.10.2000р.
153. Что год России нам готовит? // www. niurr. gov. ua. / board _analitika. / Monitoring_ bezpeka / index _bezpeka. htm.
154. Єльцин критикує політику України щодо Криму // Інформаційний випуск Інституту демократії ім. П.Орлика. – 1995. – 18 квітня.
155. Стратегии развития диаспоры. Собирание “русского мира”на задворках СНГ-дипломатии. // Независимая газета. – 1998. – 27 мая.
156. Гришаев И., Семченко А., Сусоколов А. Русские в Украине. Доклад Центра исследований русского меньшинства в странах ближнего зарубежья. – М., 1997. – С.10.
157. Матеріали другого Всесвітнього форуму українців. 21-25 серпня, 1997р. – С.225.
158. Оптимізм посла Росії // Урядовий кур’єр. – 2001. – 26 січня.
159. Колосов В.А., Кирюхин А.М. Приграничное сотрудничество в российско – украинских отношениях // Европейский вектор российско-украинских отношений. – С.-Петербург. – 2002. – С.131.
160. Матеріали другого Всесвітнього форуму українців. – С.229.
161. Угода про організацію та діяльність Російсько-Української Асоціації економічного та науково-технічного співробітництва Російсько-Український Союз” від 27.05.1994 // Европейский вектор российско-украинских отношений. – С.-Петербург. – 2002. – С.7.
162. Інформація про громадську Раду // Европейский вектор российско-украинских отношений. – С.-Петербург. – 2002. – С.186.
163. Інформація про громадську Раду. – С.186.
164. Римаренко Ю. Етнонаціональна політика Росії та України. // Украина и Россия в новом геополитическом пространстве. - К.: Ассоциация „Україна”, 1995. – С.54.
165. Антонюк О. Діаспори в Росії та Україні. Формування правової бази співробітництва // Віче. – 2000. - №8. – С.114.
166. Кондратьєв Я.Ю., Римаренко Ю.І., Олефір В.І. Основи міграцієзнавства. – К.: Довіра, 2000. – C.42.
167. Угода про регулювання процесів і захист прав переселенців від 16.02.2001 // Европейский вектор российско-украинских отношений. – С.-Петербург. – 2001. – С.7.
168. Гринів О. Україна і Росія: партнерство чи протистояння. – Львів: БаК, 1997. – C.299.
169. Піскун О.І. Політико-правові проблеми інтеграції кримськотатарського народу в українське суспільство // Кримські татари і українське суспільство: проблеми політичної та соціальної інтеграції: Матеріали конференції. – К., 1998. – С.33.
170. Калакура О., Рафальский О. Етнополітичні проблеми АРК // Исторический опыт межнационального и межконфессионального согласия. – К: Ин-т политических и этнонациональных исследований НАН Украины, 1999. –С.86.
171. Зинченко Ю. Межнациональные отношения в Крыму на современном этапе // Исторический опыт межнационального и межконфессионального согласия. – К: Ин-т политических и этнонациональных исследований, 1999. –С.86.
172. Філіпчук Г. Громадянське суспільство: освіта, етнокультура, етнополітика. – Чернівці: Зелена Буковина. – 2002. – С.213.
173. Украина и Россия: современное состояние и перспективы взаимоотношений. – К.: Генеза, 1999. – С.37.
174. Міграційні процеси в сучасному світі / ред. Римаренка Ю.І. – К.: Довіра, 1998. – С.854.
175. Шульга М. Міграція з України // Український регіональний вісник. – 15 червня. – 2001. – С.10-11.
176. Шульга Н.А. Великое переселение: репатрианты, беженцы, трудовые мигранты / НАН Украины. Институт социологии. – К.: Стилос, 2002. – С.256.
177. Шульга М. Вказана праця – С.245.
178. Регент Т.М. Миграция в России. Проблемы государственного управления. – М.: Издательство ИСЭПН, 1999. – С.73-75.
179. Пискун А.И. Становление миграционного права в странах СНГ // Миграция и информация / под ред. Ж.Зайончковской – М.: Адамантъ, 2000. – С.152.
180. Закон РФ “Про внесення змін і доповнень у Закон РФ Про недобровільно переміщених осіб” // Новые законы и нормативные акты / Отв. ред Т.В.Кузнецов, А.Т.Гаврилов – М.: Воскресенье, 1999. – С.59.
181. Закон РФ “Про внесення змін і доповнень у Закон РФ “Про біженців” // Новые законы и нормативные акты – С.46.
182. Проект Закону РФ “Про імміграцію” // Российская Федерация. Законы, Правовое положение иностранных граждан в России: Сборник нормативно-правовых актов / Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве РФ. – М.: БЕК, 1996. – 235С.
183. Про заходи щодо запобігання та скорочення неконтрольованої зовнішньої міграції: Постанова Уряду № 1024 (1994) // Зібрання постанов Уряду України. – К.: 1996. – №7. – С.23.
184. Федер