ПРОЦЕС ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ

brief description

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОВС УКРАЇНИ 11
1.1Загальна характеристика цілепокладання 11
1.2 ЦІЛЬОВА ФУНКЦІЯ ІНСТИТУТУ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН СТОСОВНО ДІЯЛЬНОСТІ ОВС УКРАЇНИ 35
1.3 Особливості процесу цілепокладання 54
Розділ ІІ Вдосконалення діяльності ОВС України засобами цілепокладання 88
2.1 Організаційно-правові основи формування концептуальних засад розвитку системи ОВС України 88
2.2 Формування основ діяльності ОВС України та їх повноважень 118
2.3 ОРГАНІЗАЦІЙНО-СТРУКТУРНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ЗАСАД РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ОВС УКРАЇНИ 142
ВИСНОВКИ 166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 170
ДОДАТОК А 191
ДОДАТОК Б 206

ВСТУП
Актуальність теми пов’язана з необхідністю проведення структурних перетворень, яких зазнають органи внутрішніх справ України на сучасному етапі розвитку на наукових засадах.
Останнє десятиріччя ХХ століття принесло українцям найважливіші за всю їх багатовікову історію здобутки. Саме за цей період Україна виборола свою незалежність і утвердила свій авторитет у світовому співтоваристві. Поряд із цим утвердилися основи громадянського суспільства, підтвердженням чому є прийняття у червні 1996р. нової, демократичної за змістом, Конституції України, реформування сфери внутрішніх справ. За основними тенденціями розвитку держави, реформування органів внутрішніх справ (далі — ОВС) України сьогодні спрямовано на створення в Україні системи, гідної входження до „єдиної” Європи, що передбачає насамперед підвищення ефективності діяльності з надання ОВС послуг населенню відповідної території (реалізації їх прав і свобод), яка, на жаль, сьогодні перебуває на досить низькому рівні. Організація ефективної діяльності, визначення дій, які необхідно виконати на шляху до ОВС України „європейського” зразка та закладення основ створення відповідної системи є змістом процесу цілепокладання.
Цілепокладання є традиційним об’єктом наукових досліджень у межах багатьох галузей науки, що знайшло відображення у працях Б.М. Андрушкова, А.В. Борзенка, В.Г. Віноградова, В.П. Загороднюка, Т.О. Казакевич, П.В. Копніна, О.П. Огурцова, О.І. Пригожина, М.І. Ропакова, Б.О. Старостіна, М.М. Трубнікова, І.Т. Фролова, О.О. Чупаєвої, О.І. Яценка та інших. У межах юридичної науки аспекти цілепокладання розглядалися в дослідженнях відомих фахівців у галузі управління В.Б. Авер’янова, М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Д.П. Калаянова, Л.В. Коваля, В.М. Колпакова, Ю.Ф. Кравченка, Є.Б. Кубка, Н.Р. Ніжник, О.І. Остапенка, В.П. Пєткова, В.М. Плішкіна, В.В. Цвєткова, В.О. Шамрая, В.К. Шкарупи, закордонних вчених – В.Г. Афанасьєва, Г.В. Атаманчука, С.С. Алексєєва, О.О. Богданова, О.О. Дейнеко, А.Є. Луньова, В.Д. Малкова, Ю.О. Тихомірова, Г.О. Туманова та інших, але не становили самостійного об’єкта дослідження. Разом із цим не вивчалися джерела походження системи цілей, засоби формування цілей та втілення їх у практику управління, інші важливі аспекти цілепокладання. У зв’язку з цим виникає потреба в розробці теоретичних питань цілепокладання, розгляді цілепокладання як процесу, що має організуючий характер, обґрунтуванні необхідності нормативного закріплення результатів процесу цілепокладання. Отже, потреба в наукових дослідженнях процесів цілепокладання є зрозумілою й нагальною.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 років (Рішення Колегії МВС України від 28 лютого 1995р. № 4КМ/2) і головними напрямками наукових досліджень Запорізького юридичного інституту МВС України на 1997-2000 роки. Крім того, цей напрямок досліджень відповідає Стратегії реформування державної служби, затвердженої Указом Президента України від 14.04.2000р. № 599/2000.
Метою дослідження є підвищення ефективності діяльності ОВС України шляхом обґрунтування необхідності розробки стратегії розвитку системи ОВС України та основ її реалізації.
Відповідно до поставленої мети вирішувалися такі завдання:
– проаналізувати громадську думку щодо діяльності ОВС України з реалізації прав і свобод громадян;
– розкрити сутність основних тенденцій розвитку держави, визначити основні пріоритети розвитку галузі внутрішніх справ держави;
– розглянути цілі ОВС України, їх роль та місце в механізмі управління;
– розкрити сутність процесів цілепокладання в управлінській діяльності;
– розкрити сутність та зміст процесів стратегічного управління і стратегічного планування відповідно до організації діяльності ОВС України;
– розробити рекомендації щодо стратегічного планування розвитку системи ОВС України, вдосконалення правового регулювання діяльності ОВС України, організаційно-структурного забезпечення реалізації стратегії розвитку системи ОВС України.
Об`єктом дослідження обрано організаційні процеси при здійсненні управлінської діяльності.
Предметом дослідження є цілепокладання в організації діяльності ОВС України.
Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. У роботі поряд із загальнонауковими методами залучалися спеціальні (логіко-юридичний, історико-правовий, статистичний тощо). Використовувався догматичний аналіз законодавства, котре регулює діяльність ОВС України. Застосування методів спрямоване системним підходом, що дає можливість досліджувати проблему цілепокладання на сучасному етапі розвитку ОВС України в єдності соціального змісту та юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.3). Автор спирався на аксіоматичний підхід в ході дослідження генерації цілі (підрозділи 1.2, 2.1) та дослідження змісту основної цілі ОВС України (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2). Діалектичний метод сприяв встановленню об’єктивної оцінки цільової функції інституту прав і свобод громадян (підрозділ 1.2) та визначенню найбільш ефективних форм організаційно-структурного забезпечення реалізації стратегії розвитку системи ОВС України (підрозділ 2.3). Історико-правовий та порівняльний методи широко використовувалися під час дослідження генезису пріоритету прав і свобод громадян у діяльності державних органів та соціалізації управлінської діяльності (підрозділи 1.2, 2.2). На основі системно-структурного методу досліджені форми діяльності ОВС України з реалізації прав і свобод громадян (підрозділ 1.2). Усі перераховані методи використовувалися комплексно, що сприяло підвищенню науковості й вірогідності отриманих результатів.
Нормативну та емпіричну базу дослідження становлять законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти України, стратегії соціального й економічного розвитку України, окремих сфер та систем державних органів, узагальнення практики управління в ОВС України, публікації в періодичних виданнях, довідкова література, а також результати соціологічних опитувань, що проводилися дисертантом особисто.
Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в тому, що на базі визнаних теоретичних засад, новітніх стратегій економічного й соціального розвитку України та новітнього законодавства вона є першим комплексним дослідженням процесів цілепокладання в організації діяльності ОВС України. Вперше цілепокладання досліджується як управлінський процес, що супроводжує організацію протягом усього її життєвого циклу, на відміну від вузького сприйняття (цілепокладання — процедура), прийнятого у вітчизняній теорії. У дисертації запропоновані теоретичні основи та практичні рекомендації щодо вдосконалення організації діяльності ОВС України шляхом розробки і реалізації стратегії їх розвитку:
– вперше запропоновано визначення цілепокладання як процесу здійснення цільової функції будь-яким суспільним інститутом, що складається зі стадій: переведення цілей з минулого, формування моделі майбутнього, закріплення моделі майбутнього у системі документів; конкретизовано зміст стадій процесу цілепокладання;
– вперше запропоновано розглядати цілепокладання в організації діяльності ОВС України як розробку стратегії ОВС України та основ її реалізації;
– обґрунтовано організаційно-правові засади формування стратегії розвитку системи ОВС України, якими є обов’язковість переведення системи цілей із основних стратегічних рішень держави до стратегії розвитку системи ОВС України, стратегічне планування на їх основі як майбутньої діяльності системи, так і структурного забезпечення діяльності;
– удосконалено систему цілей ОВС України, котра складається з трьох основних рівнів: основна загальна мета (місія) ОВС України — позитивна ефективна реалізація прав і свобод громадян; цілі ОВС України — ідеальні моделі процесів реалізації прав і свобод; завдання ОВС України — конкретні форми й процедури реалізації прав і свобод громадян;
– визначена й обґрунтована необхідність ранжування цілей та завдань під час планування діяльності ОВС на певний період часу у формі визначення кола прав і свобод громадян, які підлягають першочерговій (пріоритетній) реалізації, що пов’язана з недостатнім ресурсним забезпеченням або зниженням потенціалу системи ОВС України, яка раніше не розглядалася;
– доведена залежність між рівнем повноважень ОВС України та формами реалізації прав і свобод, яка передбачає наділення повноваженнями залежно від цілей діяльності конкретного суб’єкта, якими для ОВС є охорона та захист прав і свобод громадян;
– обґрунтовано нові підходи до вибору типу та моделі організаційно-структурного забезпечення розвитку системи ОВС України, в межах яких встановлено, що бюрократична структура ОВС на сьогодні не ефективна, а реалізація стратегії розвитку ОВС України можлива лише в межах нової організаційної структури, яка максимально адаптована до зовнішніх умов.
Дисертант не претендує на вичерпність висвітлення змісту процесу цілепокладання, що пов’язане з комплексністю проблеми та можливістю розгляду в межах обсягу дисертації лише основних питань цілепокладання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій організаційно-правового характеру до таких сфер дійсності:
– у науково-дослідній сфері — матеріали дослідження можуть бути використані для подальших наукових досліджень механізму управління в ОВС України та його елементів;
– у правотворчій сфері — закладені в дисертації принципи організаційної діяльності можуть бути використані для вдосконалення чинного адміністративного законодавства, під час розробки стратегії розвитку системи ОВС України, під час роботи над законопроектами „Про міліцію”, „Про міліцію місцевого самоврядування” тощо;
– у правоохоронній сфері — запропоновані заходи спрямовані на підвищення якості діяльності ОВС України, удосконалення охорони та захисту прав і свобод громадян, удосконалення реформування системи ОВС України, підвищення авторитету ОВС України серед населення;
– у навчальному процесі — результати дослідження можуть бути використані при викладанні курсів „Основи управління в ОВС”, „Адміністративне право України”, „Адміністративна діяльність ОВС” у навчальних закладах системи МВС України.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним монографічним дослідженням, усі сформульовані в ньому положення та висновки розроблені автором на базі особистих теоретичних та практичних досліджень.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності Запорізького юридичного інституту МВС України.
Одержані в результаті дослідження висновки оприлюднювалися на: Міжнародній науковій конференції з нагоди 290-річчя прийняття першої у світі Конституції — Конституції Пилипа Орлика „Україна: поступ у майбутнє” (Київ, 2000), Міжнародному „круглому столі”, присвяченому пам’яті професора К.Г. Федорова (Запоріжжя, 2000), Звітній річній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу, курсантів, студентів та слухачів Запорізького юридичного інституту МВС України „Актуальні проблеми попередження, розкриття та розслідування злочинів органами внутрішніх справ” (Запоріжжя, 2000), Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті професора К.Г. Федорова (Запоріжжя, 2001), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Українська національна ідея — проблема відповідальності” (Львів, 2002).
Висновки та пропозиції щодо вдосконалення діяльності ОВС України направлені до УМВС України в Запорізькій області та впроваджені у практику діяльності штабу УМВС України в Запорізькій області і відділу професійної підготовки УМВС України в Запорізькій області.
Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковані в семи наукових статтях та тезах доповідей на науково-практичних конференціях, у тому числі три у провідних фахових виданнях.
Структура та обсяг роботи. Відповідно до мети та завдань дослідження дисертація складається зі вступу, переліку умовних позначень, двох розділів, що включають шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел, 2 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 237 сторінок. Список використаних джерел, який складається з 316 найменувань, розміщений на 20 сторінках. Додатки займають 47 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення процесів цілепокладання в організації діяльності ОВС України та подано новий підхід до їх сприйняття і здійснення.
Майже всі дослідження цілепокладання, здійснювані в межах вітчизняної теорії управління, відбувалися за одним напрямком — дослідження змісту цілей. Практично не вивченими залишилися питання походження цілей, встановлення цілей, виділення стратегічних напрямків, цілей, завдань.
На сучасному етапі розвитку система ОВС України зіштовхнулася з низкою проблем пов’язаних, з одного боку, з бажанням інтегруватися в „європейські” правоохоронні структури, а з іншого — з неможливістю ефективно працювати за умов морально застарілої системи управління та контролю. Однією з головних причин кризового стану системи ОВС України автор вважає помилки у цілепокладанні: невідповідність цілей і завдань системи сучасним вимогам, відсутність єдиної стратегії подолання кризових явищ у системі ОВС України — стратегії її розвитку. Саме тому в дисертації головна увага зосереджена на дослідженні й відпрацюванні моделі стратегічного управління в ОВС України, організаційно-правових та організаційно-структурних основах розробки концептуальних засад (стратегії) розвитку системи ОВС України.
Отримані результати дисертаційного дослідження можуть бути сформульовані у вигляді ряду положень теоретичного характеру:
1. Процес цілепокладання є важливою складовою частиною організації діяльності ОВС України, яка на сьогодні досліджена досить однобічно. Цілепокладання слід розглядати саме у процесуальному аспекті й визначати як процес здійснення цільової функції будь-яким суспільним явищем або інститутом.
2. Зміст процесу цілепокладання в організації діяльності ОВС України складають три основні стадії: 1) переведення основних цінностей та пріоритетів розвитку з державної політики до комплексу цілей ОВС; 2) формування ідеальної моделі майбутнього — стратегічне планування; 3) реалізація створеної моделі — закріплення її в нормативно-правових актах та розробка тактичних засад здійснення.
3. На систему ОВС України впливає безліч зовнішніх факторів, які слід розглядати крізь призму їх цільових можливостей.
4. Цільові можливості інституту прав і свобод громадян на сьогодні знайшли відображення у стратегічних рішеннях держави — Конституції України, стратегіях її економічного і соціального розвитку, Концепції адміністративної реформи, стратегіях розвитку багатьох сфер державного управління, інших документах стратегічного характеру, однак не були враховані під час розробки стратегічних документів системи ОВС України. До того ж основні нормативно-правові акти, що регулюють діяльність системи ОВС України, досі відображають завдання правоохоронних органів тоталітарної адміністративно-командної системи. На шляху інтеграції України до "Європи" таке становище повинно бути виправлено — цільові можливості інституту прав і свобод громадян мають знайти своє відображення у стратегії розвитку системи ОВС України та основних нормативно-правових актах.
5. Стратегічне планування розвитку системи ОВС України повинно здійснюватися за таким порядком: формулювання системи цілей ОВС України; аналіз підсумків розвитку системи ОВС України й уточнення параметрів досягнутого рівня; визначення обсягу і структури потреб суспільства відповідно до діяльності ОВС України; визначення обсягу і структури ресурсів ОВС України; узгодження ресурсів ОВС України і потреб суспільства.
6. Переведення системи ОВС України на „оновлену” систему цілей є неможливим без значних структурних змін та організаційно-правової бази, якою є основні стратегічні рішення держави.
7. Реалізація стратегії розвитку системи ОВС України на сучасному етапі розвитку можлива лише за умови реорганізації структури управління — включення до ієрархічної структури ОВС України елементів адаптивної структури: верхній рівень є традиційною для сучасних ОВС структурою; середній рівень управління займають підрозділи, що реалізують стратегічне управління; на нижньому рівні управління знаходяться функціональні підрозділи через які реалізується оперативне управління. На кожному з рівнів управління виділяються окремі підрозділи, котрі повинні виконувати функції стратегічного планування.
8. Виділення в організаційній структурі ОВС України особливого місця підсистемі стратегічного планування надасть можливість виробити нову сучасну систему цілей ОВС України, розробити порядок переорієнтації системи ОВС України на нові цілі, вдосконалити структуру ОВС України, завдяки чому відбуватиметься розвиток системи ОВС України.
На розробку концептуальних засад (стратегії) розвитку системи ОВС України спрямований ряд рекомендацій:
– у ст.1 Закону України „Про міліцію” визначення міліції подати у такому вигляді: „Міліція в Україні — державний озброєний орган виконавчої влади, який покликаний охороняти та захищати права і свободи громадян, природне середовище, інтереси суспільства й держави від протиправних посягань”;
– у тексті стратегії розвитку системи ОВС України та всіх інших документів, що будуть прийняті на її основі, зазначати: „місія (основне завдання, призначення) ОВС України — ефективна позитивна реалізація прав і свобод громадян”;
– на кожному рівні управління створити службу стратегічного планування й розробити стратегії розвитку відповідного рівня управління (підрозділу);
– особливу увагу приділяти розробці стратегій розвитку підрозділів функціонального рівня управління — міськрайлінорганів ОВС України;
– під час планування необхідно спиратися на стратегії соціального та економічного розвитку України як організаційно-правової основи планування розвитку системи ОВС України;
– зміст даних щодо обсягу і структури потреб суспільства відповідно до діяльності ОВС України та обсягу і структури ресурсів ОВС України повинні постійно доводитися до особового складу та громадськості;
– доцільно виділення стратегічних підрозділів не тільки за функціональним, але й за територіальними принципами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
2. Кодекс України про Адміністративні Правопорушення // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
3. Кримінально-процесуальний кодекс України // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
4. Кодекс Законів України про Працю // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
5. Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991р. // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
6. Про ліцензування певних видів господарчої діяльності: Закон України від 01.06.2000р. // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
7. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990р. // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
8. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992р. // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
9. Про підприємництво: Закон України від 07.02.1991р. // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
10. Про пожежну безпеку: Закон України від 17.12.1993р. // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
11. Про судоустрій в Україні: Закон України від 07.02.2002р. // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
12. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 27.12.1997р. // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
13. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України від 17.10.2000р. № 1138/2000 // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
14. Про утворення місцевої міліції: Указ Президента України № 29/2001 від 22.01.2001р. // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
15. Стратегія реформування системи державної служби в Україні: Указ Президента України від 14.04.2000р. № 599 /2000 // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
16. Положення про державну службу боротьби з економічною злочинністю: Постанова Кабінету Міністрів України від 5.06.1993р. № 510 // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
17. Положення про державну службу охорони при МВС: Постанова Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615 // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
18. Положення про дозвільну систему: Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1992р. № 576 // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
19. Положення про кримінальну міліцію у справах неповнолітніх: Постанова Кабінету Міністрів України від 8.06.1995р. № 502 // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
20. Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.1994р. №700 // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
21. Про Концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.04.1996 № 456 // Офіційна Internet-сторінка Верховної Ради України. – www.rada.kiev.ua
22. Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 18 від 11.01.1996р.
23. Про Комплексну програму вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції: Наказ МВС України № 61 від 29.01.1999р.
24. Про затвердження інструкції з організації роботи дільничного інспектора міліції: Наказ МВС України № 802 від 14.10.1999р.
25. Про затвердження інструкції про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій з надання послуг по охороні державної, колективної і приватної власності, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації: Наказ МВС України № 534 від 30.09.1993р.
26. Про затвердження Інструкції про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України:Наказ МВС України № 414 від 10.06.98
27. Про затвердження Настанови з організації роботи органів внутрішніх справ Наказ МВС України № 495 від 15.06.1999
28. Про затвердження Положення про кримінальну міліцію України: Наказ МВС України № 62 від 26 січня 1997
29. Про затвердження структури центрального апарату Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 650 від 03.07.2002
30. Про заходи щодо вдосконалення дiяльностi мiлiцiї з нагляду за дорожнiм рухом та взаємовiдносин iз власниками транспортних засобiв.: Наказ МВС України № 520 від 06.08.97
31. Про організацію виконання комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки: Наказ МВС України № 129 від 21.02.2001
32. Про створення спеціальних підрозділів міліції для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та близьких родичів: Наказ МВС України № 467 від 23.07.97
33. Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ України: Рішення Колегії МВС України № 7км/8 від 5.10.2000
34. Загальна декларація прав людини: Прийнято резолюцією 217А Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К.: Юрінформ, 1992. – С.18-24.
35. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К.: Юрінформ, 1992.
36. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры. – К.: Наукова думка, 1990. - 147с.
37. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник. – Київ: УАВС, 1995, - 177с.
38. Аїт Яссін Фатіма Оцінка потенціалу підприємства: Дис. … к.е.н: 08.06.02 – Х., 1999. – 155с.
39. Аккоф Р., Эмери Ф. О целеустремленных системах: Пер. с англ. – М., 1974
40. Актуальні проблеми розвитку суспільної думки і практики управління. Зб. наук. пр. – Запоріжжя: РВП "Видавець", 1997, вип. 3. - 293с.
41. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юридическая литература, 1966. – 186с.
42. Алферова Е.В. Информация в государственном управлении: научно-аналитический обзор. – М.: ИНИОН, 1980. – 48с.
43. Ананов И.Н. Министерства в СССР. – М., 1985
44. Андрусяк Т.Г. Теорія держави і права. – Львів, 1997. – 200с.
45. Андрушків Б.М., Кузьмин О.Е. Основи менеджменту.- Львів: Світ, 1995. – 296с.
46. Ансофф И. Стратегическое управление: Пер. с англ. – М.: Экономика, 1989. – 520с.
47. Антонюк З. Щодо питання прав людини в Україні. // Право України. – 1995. - № 2. - С.44-48.
48. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность. – К.: Наукова думка, 1993. - 168с.
49. Ардашкин В.А. Правоохранительный механизм: понятие, научный инструментарий. // Охранительный механизм в правовой системе социализма.: межвуз. сб. / под ред. Н.В. Витрука – Красноярск: изд-во Красноярского ун-та, 1989
50. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы). – М.: ОАО "НПО "Экономика"", 2000. - 302с.
51. Атаманчук Г.В. Обеспечение рациональности государственного управления. – М.: Юр. л-ра., 1990. - 352с.
52. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. – М., 1997. - 400с.
53. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. – М.: Политиздат, 1968. - 384с.
54. Бабаев С.Ф. Механизм совершенствования государственного управления (административно-правовой аспект). – Рига: Зинайне, 1986. - 231с.
55. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: підручник. – Х., Ун-т внутр. справ, 1998. – 480с.
56. Барабашева Н.С., Венгеров В.Б.Право и распределение. – М.: МГУ, 1988. – 277с.
57. Бахрах Д.Н. Основные понятия теории социального управления: Учебное пособие по спецкурсу. – Пермь: ПГУ, 1978. - 101с.
58. Бачило И.Л. Организация советского государственного управления: правовые проблемы. – М.: Наука, 1984. - 237с.
59. Бернал Дж. Д. Наука в истории общества: Пер. с англ. – М., 1956
60. Боброва Н.А., Зражевская Г.Д. Ответственность в системе гарантий конституционных норм (государственно-правовые аспекты). – Воронеж: ВГУ, 1985. – 154с.
61. Богданов А.А. Всеобщая организационная наука: тектология. – М.: Экономика, 1989. – 304с.
62. Бойко І.В. Правовий статус громадян у сфері виконавчої влади: Автореф. дис. … к.ю.н: 12.00.07 / Нац.юр.академія ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2000. – 19с.
63. Большая советская энциклопедия в 30 томах. – М., Сов. энциклопедия, 1975
64. Боннер А.Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности. – М.: Рос. право, 1992. – 319с.
65. Борзенко А.В. Суспільний розвиток і проблема мети. – Львів: Львівський ун-т, 1969. - 147с.
66. Боумэн К. Основы стратегического менеджмента: Пер. с англ. – М.: Банки и биржи, 1997. – 175с.
67. Бреддик У. Менеджмент в организации: учебное пособие. - М.: Инфра-М, 1997. - 344с.
68. Булыгин Ю.Е. Организация социального управления (основные понятия и категории). – М., Контур, 1999. - 254с.
69. Буткевич В. Права людини в Україні // Політична думка. – 1993. - № 1. - С.79-92.
70. Бюрократия как феномен власти и управления. – К., 1989. - 48с.
71. Василенко А.В. Закономерности правоприменительной деятельности. // Юридические записки. – Воронеж. – 1997. - вып. 6. - С.57-65.
72. Василенко А.В. Сущность и принципы правоприменительной деятельности (теоретико-правовое исследование): Автореферат дис. … канд. юр. наук. 12.00.01. / Саратов: Саратовский юр. ин-т. - Саратов, 1987. - 24с.
73. Василенко И.А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия. –М.: Логос, 2000. - 200с.
74. Васильев А.С. Управленческие решения в производсвенных организациях (правовой аспект). – К.: Вища школа, 1986. - 198с.
75. Васильев Р.Ф. О понятии правового акта // Вестник МГУ. - 1998. - № 5. - С.3-25.
76. Вачугов Д.Д., Веснин В.Р. Стратегия планирования. // Социально-политический журнал. – 1993. - № 8. - С. 95-104
77. Вейлл Питер. Искусство менеджмента. – М.: Новости, 1993. -221с.
78. Виссема Х. Менеджмент в подразделениях фирмы.: Предпринимательство и координация в децентрализованных компаниях: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 1996. - 288с.
79. Виссема Х. Принятие решений в стратегическом менеджменте. // Современное управление. - 2002. - № 1
80. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М.: Наука, 1979. - 229с.
81. Витрук Н.В. О субъективных правах советских граждан. // Правоведение – Киев: изд-во Киевского ун-та. - 1965, вып.1. - С.21-28.
82. Витрук Н.В. О юридических средствах реализации и охраны прав советских граждан. // Правоведение. – 1964. - № 4. - С.29-38.
83. Витрук Н.В. Стадии проявления прав советских граждан. // Вестник Киевского университета. Серия право. – 1968. - № 9
84. Виханський О.С. Стратигическое управление: учебник. – М.:МГУ, 1995. - 252с.
85. Власов В.А. Основы советского государственного управления. – М.: 1954. - 140с.
86. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. – М.: МГУ, 1972. – 300с.
87. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России. – М.: ИНФРА-НОРМА-М, 1997. – 304с.
88. Волинка К.Г. Механізм забезпечення прав і свобод особи: питання теорії і практики: Дис. … к.ю.н.:12.00.01 – К., 2000. – 177с.
89. Волинка К.Г. Правовий статус особи та гарантії реалізації прав і свобод за Конституцією України. – К.: РНИЦ "Дініт",1998. - 35с.
90. Волков А. Фактор управління як дзеркало системи. // Охорона праці. – 2001. - № 1, січень. - С.14-15.
91. Вопросы реализации норм административного права: Сб. статей. – Свердловск, 1975. - 144с.
92. Гаевская О.Б. Современная цивилизиция и социальное управление (организиционный аспект). Монография. – К.: МАУП, 1997. - 120с.
93. Галаган И.А., Василенко А.В. Правоприменительные отношения. // Юридические записки – Воронеж. - 1997, вып 6. - С.15-36.
94. Галушко Ю. Важливий інститут захисту прав громадян. // Право України. – 1996. - № 5. - С.46-48.
95. Гамалій І.В. Теоретичні проблеми правового регулювання діяльності міліції щодо забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян: Дис. … к.ю.н.: 12.00.01 – К., 2000. – 195с.
96. Гараджаев Д. Правовая информация – гарантия реализации конституционных прав и свобод человека. // Юридичний вісник України. – 1997. - № 1. - С.96-101.
97. Герчикова И.Н. Менеджмент. – М.: Банки и биржи, 1997. – 501с.
98. Гіда Є.О. Загальнолюдські стандарти прав людини і забезпечення їх реалізації в діяльності міліції України: Автореферат дис. … к.ю.н.: 12.00.01. / НАН України інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2000. - 16с.
99. Головченко В. Конституційні гарантії прав людини і громадянина. // Юридичний вісник України. – 1997. - 6-12 березня. - С.24-26.
100. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття). – К.: МАУП, 1998. - 52с.
101. Горова О.Б. Конституційні громадянські права людини в Україні і їх забезпечення міліцією (роль міжнародно-правових норм в цьому процесі): Дис. … к.ю.н.: 12.00.02 – К., 2000. – 170с.
102. Горова О.Б. Конституційні громадянські права людини в Україні і їх забезпечення міліцією (роль міжнародно-правових норм в цьому процесі): Автореф. … к.ю.н.: 12.00.02 / Київський нац. ун-т ім. Т.Г. Шевчено – К., 2000. – 16с.
103. Гранат Н.Л. Толкование норм права и правоприменительная деятельность ОВД. – М.: Академия МВД СССР, 1991. - 81с.
104. Гредескул Н.А. К учению об осуществлении права. Интеллектуальный процесс, требующейся для осуществления права: Социально-юридическое исследование. – Х., 1900. - 235с.
105. Гуренко М.Н. Деятельность милиции по обеспечению реализации субъективного права личности на въезд в страну и выезд из нее (на материалах Украины). Дис. … к.ю.н.: 12.00.02. – К., 1994. - 217с.
106. Гурне Б. Державне управління: Пер. з фр.- К.: Основи, 1993. - 165с.
107. Дейнеко О.А. Методологические проблемы науки управления производством. – М., 1970. – 294с.
108. Демократизация аппарата управления. – К.: Наукова думка, 1990. - 299с.
109. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація. – К.: УАДУ, 1997. - 448с.
110. Державне управління: теорія і практика./ за заг. ред. Авер’янова В.Б. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432с.
111. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні. – К.: УАДУ, 1999. - 50с.
112. Джавадов Г.А. Организация управления. – М.: Экономика, 1979. - 223с.
113. Дмитренко І. Право без гарантій – фікція. // Голос України. – 1995. - 28 листопада. - С.10
114. Дорошев В.И. Стратегическое планорование на уровне стратегической бизнес-единицы. // Современное управление. – 2001. - № 3. – С.113-119
115. Дубовицкий В.Н. Законность и усмотрение в советском государственном управлении: Автореферат дис. … к.ю.н. – М., 1981. - 24с.
116. Дюрягин И.Я. О понятии механизма реализации нормативних правовых актов. // Механизм реализации нормативно-правовых актов: Сб. научных трудов. – Челябинск: Челябинский гос. ун-т., 1995. - С.5-17.
117. Дюрягин И.Я. Применение норм советского права и социальное (государственное) управление (теоретические проблемы). Автореферат дис. … д.ю.н.: 12.00.01 / Свердловский юр. ин-т. – Свердловск, 1975. - 35с.
118. Европейский Союз: сборник международных терминов из области права и управления. - Мюнхен-Бонн, 1997. - Т.3.– 384с.
119. Еропкин М.И. Управление в области охраны общественного порядка. – М.: юрид. лит-ра., 1965. - 214с.
120. Ерохов И.В. Охраняют ли правоохранительные органы права граждан? // Перекур. - 1998. - №108-109, 18 июня. - С.13
121. Ершов А.Н., Мухаремов Н.М., Фактушин Ф.Н. Организационные структуры органов власти. – Казань: Татарское книжное изд-во, 1994. - 129с.
122. Забелин П.В.Моисеева Н.К. Основы стратегического управления. – М.: Инф.-внедренческий центр "Маркетинг", 1998. - 195с.
123. Завадская Л.Н. Механизм реализации права. – М.: Наука, 1992. - 288с.
124. Загороднюк В.П. Целеполагание в практике, культуре, познании. – К.: Наукова думка, 1991. - 170с.
125. Загороднюк В.П. Категорії як форми цілепокладання: методика наукового пізнання. // Філософська думка. – 1988. - № 5. - С. 65-74
126. Законодавство: проблеми ефективності. – К.: Наукова думка, 1995. - 232с.
127. Захаров О.І. Розробка стратегії функціонування підприємства в умовах активного впливу зовнішнього середовища: Дис. … к.е.н.: 08.06.02 – К., 2000. – 205с.
128. Звіт перед українським народом про оперативно-службову діяльність органів внутрішніх справ України у 2000 році. // Іменем Закону. – 2001. - №4, 26 січня. – С.1-6.
129. Звіт перед українським народом "Десять років на варті правопорядку" // Міліція України. – 2002. - № 2, додаток.
130. Зеркин Д.П., Игнатов В.Г. Основы теории государственного управления. Курс лекций. – Ростов н/Д: издательский центр "Март", 2000. – 448с.
131. Казакевич Т.А. Целесообразность и цель в общественном развитии. – Л.: ЛГУ, 1969.- 96с.
132. Карташов В.Н. Юридическая деятельность: понятие, структура, ценность. / под ред. Н.И. Матузова. – Саратов: изд-во. Сар. ун-та., 1989. - 218с.
133. Каспрук В. Недотримання прав людини – старий корінь нових проблем. // Підтекст. – 1998. - № 22. – С.3-5.
134. Кибернетика, мышление, жизнь. – М.: Мысль, 1964
135. Кіндрацька Г.І. Основи стратегічного менеджменту. – Львів: КІНПАТРІ, 2000. – 320с.
136. Кирилова О. О повышении эффективности правотворческой и правоприменительной деятельности. // Советское государство и право. – 1988. - № 3. - С.94-100.
137. Кнорринг В.И. Теория, практика и искусство управления. – М.: НОРМА-ИНФРА•М, 1999. – 528с.
138. Княгинин К.Н. Охранительные правоприменительные акты: вопросы теории и технологии. – Свердловск: изд-во. Уральского ун-та, 1991. - 105с.
139. Коваль Л.В. Адміністративне право України. – К., 1994. – 154с.
140. Ковачев Д. Закон или исполнительный акт. // Социалистическая законность. – 1989. - № 10. - С.19-21.
141. Козлов Ю.М., Фролов Е.С. Научная организация управления и право. – М.: МГУ, 1986. - 245с.
142. Конах М.С. Особа: право, свобода, відповідальність. – К., 1996. - 129с.
143. Копнин П.В. Логические основы науки. – К., 1968
144. Котюк В.О. Теорія права: курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 207с.
145. Кравченко Ю.Ф. Міліція України. – К.: Генеза, 1999. – 432с.
146. Кубко Е.Б. Програмно-целевая организация государственного управления: сущность, правовая основа, хозяйственная практика. – К.: Наукова думка, 1988. - 232с.
147. Куини Дж.Б., Міцберг Г., Эндрюс К., Румельт Р., Паскаль Р. Стратегия организации: понятия, формирование, примеры. // Современное управление. – 2002. - № 6. – С.26-30.
148. Кунц Г., О’Доннел. Управление. Системный и ситуационный анализ управленческих функций. В 2х томах. – М., 1981. – 512с.
149. Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управления. – М.: Наука, 1987. - 292с.
150. Куценко О.Д. Соціальна політика і механізмі досягнення суспільної згоди. // Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення. Зб. наук. статей. – К.: НВФ "Студцентр"/НІКА-Центр, 1998. –С.112-117.
151. Кутушев В.Г. Социальное планирование в органах внутренних дел. – Саратов: изд-во Саратовского ун-та, 1983. – 232с.
152. Кухарев В.Н. Экономико-математические методы и модели в планировании и управлении. – К.: Вища школа, 1991. - 303с.
153. Лазарев В.В. Применение советского права. – Казань: изд-во. Казанского ун-та., 1972. - 200с.
154. Лазарев В.В. Социально-психологические аспекты применения права. – Казань.: изд-во. Казанского ун-та., 1982. - 144с.
155. Лебедев П.Н. Социальное управление. – Л.: ЛГУ, 1982. - 255с.
156. Левин П. Права человека: вопросы и ответы: Пер. с англ. – М.: Бинам, 1997. - 160с.
157. Левченко И.П. Механизм применения права (опыт системного исследования): Монография. – Смоленск: изд-во. Смоленского гос. ун-та. 1997. - 104с.
158. Лихолоб В.Г. ОВС у боротьбі зі злочинністю: (морально-правовий аспект реалізації закону). – К.: Вища школа, 1991. - 217с.
159. Лукашева Е.А. Общая теория прав человека. – М.: НОРМА, 1996. - 520с.
160. Лукашева Е.А. Право, мораль, личность. – М.: Наука, 1986. - 262с.
161. Лукашевич В.Г. Правоохоронна діяльність органів внутрішніх справ. Вступ до спеціальності: Навчальний посібник. – Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 1998. - 67с.
162. Лунев А.Е. Право и эффективность управления. – М.: Юрид. л-ра., 1973. - 88с.
163. Лунев А.Е. Теоретические проблемы государственного управления. – М.: Наука, 1974. - 274с.
164. Луць Л. Правозастосовча діяльність потребує вдосконалення. // Радянське право. – 1989. - №4. - С.57-60.
165. Малишко М.І. Конституційні гарантії реалізації прав і основних свобод людини, громадянина та українського народу. // Матеріали наукової конференції "Українська державність: історія і сучасність". – К.: ІСДО. – 1993. - С.355-356.
166. Малько А.В. Субъективное право и законный интерес. // Правоведение. – 1998. - №4. - С.58-70.
167. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – т.23.
168. Марзин Б.Н. Категории охраны прав граждан. // Проблемы гарантии осуществления и защиты прав граждан. – Тарту, 1977. – С.47-54.
169. Матузов Н.И. О принципе "все не запрещенное законом, дозволено". // Советское государство и право. - 1989. - № 8. - С.3-10.
170. Менеджмент организации: Учебное пособие / под редакцией З.П. Румянцевой и Н.А. Саломатина. - М.: Инфа-М, 1995.
171. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Учебник: Пер. с англ. - М.: "Дело", 1994. - 702с.
172. Мильнер Б.З. Теория организации. – М.: ИНФРА-М., 1999. - 336с.
173. Мильнер Б.З., Евенко Л.И., Рапопорт В.С. Системный подход к организации управления. – М., 1983. – 224с.
174. Митяев Д.А. Стратегия в эпоху глобализации. // Современное управление. – 2002. - № 6. – С.12-15.
175. Міцкевіч А.В. Акти вищих органів держави. - М., 1967
176. Мова В.В., Малева Э.В. Стратегическое управление предприятием. – К.: КМУГА, 1996. – 80 с.
177. Мухачев И.В. Обеспечение реальности конституционных прав и свобод советских граждан. (вопросы теории). Автореферат дис. … к.ю.н.: 12.00.02. – М., 1986. - 22с.
178. Наумова Н.Ф. Социологические и психологические аспекты целенаправленного поведения. – М.: Наука, 1988. - 197с.
179. Недбайло Л.Е. О юридических гарантиях правильного осуществления советских правовых норм. // Советское государство и право. - 1957. - № 6. - С. 20-29.
180. Нерсесянц В.С. Философия права: Учебник для вузов. – М.: ИНФРА-М – НОРМА, 1997. – 652с.
181. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе. – К., 1995. - 205с.
182. Нижник Н.Р. Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління. – К.: УАДУ, 1998. - 159с.
183. Николаева Н.И. Нормативные акты министерств и ведомств СССР. – М., 1975.
184. Нуркаева Т.Н. Права личности и деятельность ОВД по их обеспечению: Учебное пособие МВД РФ. – Уфа, 1997.
185. Обеспечение прав и свобод человека в международном праве: сборник обзоров. – М.: АН СССР, 1987
186. Оболонский А.В., Рудашевский В.Д. Методология системного исследования проблем государственного управления. – М.: Наука, 1978. - 191с.
187. Образ жизни: тенденции, противоречия, проблемы. – Кишинев: Шаринэ, 1989. - 219с.
188. Образ жизни в условиях развитого социализма: теоретико-методологическое исследование. – М.: Наука, 1984. - 265с.
189. Образ жизни: теоретическое и методологическое исследование / под ред. Сахаль Л.В. – К.: Наукова думка, 1980. - 299с.
190. Огурцов А.П. Дисциплинарная структура науки. – М., 1988. – 255 с.
191. Онефиренко А.В. Социальные факторы реализации права. Автореферат дис. … к.ю.н. – М., 1989. - 20с.
192. Опрышко И.В. Должностные инструкции ОВД как акты государственного управления. Дис. … к.ю.н.: 12.00.02. - К., 1992. - 200с.
193. Орзих М.Ф. Право и личность: вопросы теории правового воздействия на личнность социалистического общества. – Киев: Одесса, 1978. – 144с.
194. Основін В.С. Особливості конституційних норм. // Радянська держава та право. – 1979. - № 4. - С. 12 - 19.
195. Основные группы правоотношений, возникающих в деятельности ОВД. – Караганда: ВШ МВД СССР, 1985. - 102с.
196. Основы научной организации управления и труда в ОВД. – М., 1974. - 176с.
197. Основы управления в ОВД. – М.: Б.И., 1988. - 274с.
198. Останкова Л.А. Стратегія підприємницької діяльності господарюючих суб’єктів: Дис. … к.е.н.: 08.02.03. – Донецьк, 2000. – 166с.
199. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку. – Львів: Львівський інститут внутршніх справ при НАВСУ, 1995. – 312с.
200. Охранительный механизм в правовой системе социализма: Межвузовский сборник / под ред. Витрука Н.В. – Красноярск: изд-во. Красноярского ун-та, 1989. - 208с.
201. Паркинсон С.Н. Рустамджи М.К. Искуство управления: Пер. с англ. -М.:Агенство "ФАИР",1997. -272с.
202. Пєтков В.П. Управління виправно-виховним процесом: Монографія. В 2-х частинах. – Запоріжжя: Запорізький юридичний інститут МВС України, 1998. – ч.1. – 278с.
203. Пєтков В.П. Управління виправно-виховним процесом: Монографія. В 2-х частинах. – Запоріжжя: Запорізький юридичний інститут МВС України, 1998. – ч.2. – 260с.
204. Пєтков В.П., Соломенчук О.О., Пєтков С.В. Вступ до менеджменту: навчальний посібник. – Запоріжжя: Запорізький юридичний інститут МВС України, 2001. – 158с.
205. Пєтков В.П., Соломенчук О.О., Пєтков С.В. Менеджмент у державному управлінні: навчальний посібник. – Запоріжжя: Запорізький юридичний інститут МВС України, 2001. – 303с.
206. Пехтерев А.Ф. Принципы соверсткого государственного управления в деятельности органов внутренних дел. – Омск: Омская высшая школа милиции МВД СССР, 1983. – 76с.
207. Підпригорщук Я. Соціяльна держава. // Розбудова держави. - 1996. - № 9. - С. 23-30.
208. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ. – К.: НАВСУ, 1999. – 702с.
209. Пономаренко В.С. Стратегічне управління підприємством. Дис. … д.е.н.: 08.06.02 – Х., 1999. – 401с.
210. Поппер К. Логика и рост научного знания: Пер. с англ. – М.,1983. – 605 с.
211. Попов Г.Х. Проблемы теории управления. – М., 1970
212. Права громадян України. – К.: Сірін, 1997. - 180с.
213. Права людини і громадянина: проблеми реалізації в Україні. – К.: Інюре, 1998. - 119с.
214. Права человека/ под ред. Е.А. Лукашевой. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. - 573с.
215. Правоотношения и их роль в реализации права.:Учебное пособие. / под ред. Решетова Ю.С. – Казань: изд-во КГУ, 1993. - 106с.
216. Правоприменение в советском государстве. – М.: Юрид. лит-ра., 1985. - 303с.
217. Правовые и социально-психологические аспекты управления. / под ред. Шарина В.Г. – М.: "Знание", 1972. - 319с.
218. Правовые проблемы науки управления. / под ред. Лунева А.Е. – М.: Юрид. лит-ра., 1966. - 224с.
219. Предприятие: стратегия, структура, положения об отделах и службах, должностные инструкции. – М.: Экономика, НОРМА, 1997. - 526с.
220. Пригожин А.И. Цели организации: стереотипы и проблемы. // Общественные науки и современность. - 2001. - № 2. - С. 5-20
221. Применение права: вопросы истории, теории и практики. – Л.: ЛГУ, 1983. - 211с.
222. Проблемы совершенствования государственного управления: Сборник статей. – М.: ИГПАН, 1987. - 169с.
223. Проблемы теории государства и права./ под ред. Алексеева С.С. – М.: Юрид. лит-ра., 1979.
224. Проблемы эффективности работы управленческих органов./ под ред. Тихомирова Ю.А. – М.: Наука, 1973. - 410с.
225. Психологические механизмы целеобразования. – М.: Наука, 1977. - 259с.
226. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави та права. – К.: 1994. - 236с.
227. Рабіновіч П.М. Права людини та їх юридичне забезпечення. – К., 1992. - 100с.
228. Райсс М. Оптимальная сложность управленческих структур. // Проблемы теории и практики управления. - 1994. - №5
229. Райт. Г. Державне управління: Пер. з англ. – К.: Основи, 1994. - 191с.
230. Рассолов М.М. Проблемы управления и информации в области права. – М.: Юрид. лит-ра., 1991. - 208с.
231. Реализация прав граждан в условиях развитого социализма / под ред. Лукашевой Е.А. – М.: Наука, 1983. - 261с.
232. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи. – К.: Орієнт, 1998. - 364с.
233. Решетов Ю.С. Механизм правореализации в условиях развитого социализма. – Казань: изд-во. Казанского ун-та., 1980. - 167с.
234. Решетов Ю.С. Реализация норм советского права: системный анализ. – Казань: изд-во. Казанского ун-та., 1989. - 154с.
235. Ропаков Н.И. Категория цели: проблемы исследования. – М.: Мысль, 1980. - 127с.
236. Росинский Б.В. Административное право: словарь-справочник. – М.: Юнити, Закон и право, 2000. - 271с.
237. Ростовщиков И.В. Обеспечение прав и свобод личности в СССР: вопросы теории. – Саратов: СГУ, 1988. – 120с.
238. Ру Д., Сулье Д. Управління: Пер. з фр. – К.:Основи, 1991. - 442с.
239. Рудковский В.А. Правоприменительная политика и правообразование. // Вестник Волгоградского ун-та. - Серия 3. Экономика. Право. – Волгоград. - 1997. - вып.2. -С.104-105.
240. Румянцева К.Р. Менеджмент в организации. - М.: УЦ "Перспектива", 1997. - 321с.
241. Сазонов Б.И., Герасимов В.П. Правопорядок как сфера управления. Учебное пособие. – М., 1984. - 83с.
242. Сапун В.А. Механизм реализации советского права. // Известия вузов. – Правоведение. – 1988. - № 1. - С.3-11.
243. Сапун В.А. Охранительные правовые средства в обеспечении реализации советского права. // Охранительный механизм в правовой системе социализма.: межвуз. сб. / под ред. Н.В. Витрука – Красноярск: изд-во. Красноярского ун-та., 1989.
244. Синьов О.В. Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на права і свободи громадян: Автореф. дис. … к.ю.н.: 12.00.07./ Національний ун-т. внутр. справ. – Х., 2001. – 20с.
245. Синюков В.М., Григорьев Ф.А. Правовая система: вопросы правореализации: Учебное пособие./ МВД РФ. – Саратов: Саратовская ВШ, 1995. - 155с.
246. Синюкова Т.В. Юридические гарантии реализации права и обязанностей советских граждан: Автореф. дис. … к.ю.н. 12.00.01. / Свердловский юр. ин-т. - Свердловск, 1986. - 19с.
247. Сиренко В.Ф. Интересы в системе основных институтов советского государственного управления. – К.: Наукова думка, 1982. - 214с.
248. Сиренко В.Ф. Проблема интереса в государственном управлении. – К.: Наукова думка, 1980. - 179с.
249. Сиротин А. Уважение к закону: от предписания к практической деятельности. // Советская юстиция. – 1988. - № 3. - С.10-12.
250. Скакун О.Ф. Подберезский Н.К. Теория государства и права. – Х., 1997. - 500с.
251. Сливка С. Вогнепальна культура працівників міліції: правореалізуючий аспект. // Право України. - 1999. - №1. - С.76-79.
252. Советское государство в условиях развитого социалистического общества. – М., Наука, 1978
253. Сосніна В.О. До питання щодо юридичної захищеності прав людини. // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. – Львів: ЛДУ ім. І. Франка, 1997. - 290с.
254. Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення.: Зб. наук. статей. – К.: НВФ "Студцентр", 1998. – 204с.
255. Соціальні настрої населення України. // Політичний календар. - 2000. - № 12. - С. 76-86.
256. Социальное государство и защита прав человека./под ред. Е.А. Лукашевой. – М.: РАН, 1994. - 147с.
257. Социальное познание и социальное управление. – К.: Наукова думка, 1979. - 371с.
258. Соціальне управління: довідник. – К.: Політвидав, 1986. - 415с.
259. Социальное управление: Словарь. / под ред. В.И. Добренькова, И.М. Слепенкова. – М.: МГУ, 1994. - 208с.
260. Социальный менеджмент. – М.: ЗАО "Бизнес-школа и Интел-Синтез", 2000. - 384с.
261. Станисловайтис Р.И. Обычаи и традиции в механизме социального действия права: Автореферат дис. … д.ю.н. – М., 1989. - 51с.
262. Старостин Б.А. Парметры развития наки. – М.,1980. – 280 с.
263. Стефанюк В. Реалізація судами норм Конституції // Право України. – 1997. - №8. - С.7-10.
264. Суслов О.П., Вишневська В.А. Програмно-цільове управління: аспекти моделювання. – К.: Знання, 1998. – 115 с.
265. Сучасні проблеми державного управління: дослідження, технології, методики. / под ред. Князєва В.- К.: УАДУ, 1999. - 203с.
266. Тарасова В.А. Охрана прав граждан в пенсионном обеспечении. – М.: изд-во. МГУ, 1978.
267. Теория государства и права. – М.: Юрид. лит-ра., 1980. – 328 с.
268. Теория государства и права./ под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1998. – 570с.
269. Тихомиров Ю.А. Власть и управление в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит-ра., 1968. - 199с.
270. Тихомиров Ю.А. Механизм управления в развитом социалистическом обществе. – М., 1978. - 336с.
271. Тихомиров Ю.А. Управление делами общества: субъекты и объекты управления в соц. обществе. – М.: Мысль, 1984. - 223с.
272. Тихонова Б.Ю. Субъективные права советских граждан, их охран