ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНФІСКАЦІЇ МАЙНА В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

brief description

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………...4
ВСТУП…………………………………………………………………………….5
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДІВ КОНФІСКАЦІЇ МАЙНА І ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИ ПРОВАДЖЕННІ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
1.1 Поняття конфіскації майна та її види в кримінальному законодавстві України та окремих зарубіжних держав……………………………………….15
1.2 Нормативне забезпечення конфіскації майна при провадженні в кримінальних справах..........................................................................................38
1.3 Витоки виникнення інституту конфіскації майна та етапи розвитку нормативно-правового регулювання застосування її у кримінальному судочинстві України .............................................................................................49
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ................................................................................74
РОЗДІЛ II. СУБ’ЄКТИ ЗАСТОСУВАННЯ КОНФІСКАЦІЇ МАЙНА ТА ЇХ ФУНКЦІЇ ЗА ЧИННИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
2.1 Правові підстави і порядок забезпечення застосування конфіскації майна на стадії досудового розслідування…………………………………….77
2.2 Характеристика функцій суб’єктів забезпечення конфіскації майна на стадії досудового розслідування в кримінальних справах та їх взаємодія….88
2.3 Способи забезпечення конфіскації майна органами дізнання та досудового слідства.............................................................................................104
2.4 Регламентація повноважень суду першої інстанції щодо забезпечення конфіскації майна на стадії досудового провадження та судового розгляду кримінальних справ.............................................................................................115
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ.............................................................................126

РОЗДІЛ III. ПРОБЛЕМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ КОНФІСКАЦІЇ МАЙНА
3.1 Аналіз недоліків практики застосування конфіскації майна при провадженні в кримінальних справах...............................................................129
3.2 Проблемні питання законодавчого регулювання процесуального забезпечення застосування конфіскації майна...............................................140
3.3 Правові основи і форми міжнародного співробітництва правоохоронних органів щодо забезпечення конфіскації майна при провадженні в кримінальних справах...............................................................152
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ............................................................................. 168
ВИСНОВКИ........................................................................................................170
ДОДАТКИ...........................................................................................................174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................177

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В Україні, починаючи з часів ринкових перетворень виникла потреба у проведенні політичної, соціально-економічної та правової реформ, посиленні боротьби зі злочинністю. Особливої актуальності набуло оновлення кримінального та кримінально-процесуального законодавства, його вплив на протидію злочинності та забезпечення, закріплених Конституцією України, свобод і прав людини, відповідно до міжнародних правових актів, зокрема Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав людини та основних свобод та ін. За загальним сучасним міжнародним порядком, поняття прав людини відображає той факт, що за кожною особою визнається певний комплекс природних і невід’ємних прав і свобод, які зумовлені її існуванням як людини і необхідно розглядати у значенні гарантії її гідності. Згідно з частинами 3, 4 та 5 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване з мотивів суспільної необхідності, лише як виняток, на підставі та в порядку, встановленому законом, і за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів із наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Конфіскація майна як вид додаткового покарання існувала, як свідчать пам’ятки права, ще VI-IV ст. до н.е. і носила характер майнової відповідальності правопорушника та істотно впливала на стан боротьби зі злочинністю.
Вважають, що основними шляхами подолання злочинності є її профілактика, а також розробка і реалізація на державному рівні програм та заходів щодо усунення причин, що її породжують. Велике значення в справі боротьби зі злочинністю має застосування кримінально-правових засобів – кримінальної відповідальності та покарання. Однією із найвагоміших форм реалізації кримінальної відповідальності за вчинення злочину є покарання.
У нормах Кримінального кодексу України (далі – КК України), передбачено розгалужену систему засобів покарання, що забезпечує індивідуалізацію кримінально-правового впливу. Складовою цієї системи є інститут додаткових покарань, який дає можливість застосовувати покарання, враховуючи особливості конкретного злочину та особи. Одним із видів додаткових покарань є конфіскація майна.
Питання щодо визначення сутності, підстав, і мети застосування покарання, в тому числі конфіскації майна, в різні періоди досліджували у працях такі учені України та зарубіжних країн: Н.К. Бабич, М.І. Бажанов, П.Д. Біленчук, А.В. Бриліантов, В.Н. Веселова, А.Г. Волеводз, І.М. Гальперин, В.Г Гончаренко, В. К. Грищук, Н.О. Гуторова, В.К. Дуюнов, А.І. Зубков, В.Н. Іванов, А.Ф. Кістяківський, О.О. Крикун, Є.В. Курінний, Є.Д.Лук’янчиков, І.Л. Марогулова, В.Т. Маляренко, А.Г. Михайлянц, С.П. Мокринський, Н.Д. Сергієвський, В.П. Спасович, А.В. Степанищев, І.Я Фойницький, А.Л. Цветинович, та інші вчені-юристи.
Опубліковані праці зазначених та інших авторів мають важливе наукове і практичне значення. Висновки і рекомендації, що містяться в них, слугують подальшому вдосконаленню кримінального та кримінально-процесуального законодавства, а також практики застосування покарання. Разом з тим, на сучасному етапі конфіскація майна як різновид кримінального покарання та процесуальні особливості її застосування при провадженні у кримінальних справах комплексно не досліджувалися. Крім того, новації соціально-економічних умов життя суспільства, зумовлені ними зміни кримінального та кримінально-процесуального законодавства, потребують відповідного переосмислення сутності, змісту і порядку забезпечення застосування цього виду покарання.
Поглибленого дослідження вимагає питання щодо доцільності подальшого існування в санкціях статей Особливої частини КК України конфіскації речових доказів і речей, нажитих злочинним шляхом, якщо така конфіскація передбачена нормами кримінально-процесуального права. Аналіз практики застосування конфіскації майна показує, що питома вага виконаних вироків у частині конфіскації майна рідко перевищує 20–25%. За даними Державної виконавчої служби України, у 2005 році фактично було виконано 3618 судових рішень та виконавчих приписів про конфіскацію майна засуджених, або 24,4% тих, що підлягали примусовому виконанню. Наведені дані свідчать, про невисоку ефективність виконання вироків щодо конфіскації майна засуджених. Це пояснюється тим, що до суду від органів досудового слідства надходять справи про злочини, за вчинення яких передбачено конфіскацію майна, переважно з протоколами про відсутність у обвинувачених майна. Разом з тим невиконання вироку в частині конфіскації майна є невиконання вироку в цілому, а як відомо, це значною мірою послаблює стан протидії злочинності.
Такий незадовільний стан застосування конфіскації майна, як показує аналіз кримінальних справ, є наслідком недосконалості чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства. Потрібно також зазначити, що в наявних кримінальних справах мають місце непоодинокі випадки неналежного виконання органами досудового слідства та дізнання обов’язку щодо забезпечення застосування конфіскації майна. Тому дослідження проблем ефективності застосування конфіскації майна є надзвичайно актуальним.
Викладене вище і дискусійність теоретичних і практичних положень, пов’язаних із правовим регулюванням конфіскації майна, її призначення і виконання, помилки в практиці забезпечення застосування цього покарання обумовили вибір автором теми дисертації та основні напрями її дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження узгоджується з положеннями Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 - 2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000; Постановою Верховної Ради України „Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій та законності в забезпеченні прав і свобод людини” від 25 березня 2000 року № 1592-III.
Робота виконана в межах теми наукового дослідження кафедри кримінального права, процесу та криміналістики „Процесуальні та криміналістичні аспекти виявлення, розслідування та попередження злочинів у сфері оподаткування” (номер державної реєстрації 01030002435), узгоджена із завданням ДПА України і планами методичної роботи слідчих підрозділів податкової міліції щодо забезпечення надходжень до державного та місцевих бюджетів, у тому числі за рахунок надходжень від конфіскації майна засуджених за вчинення правопорушень у сфері оподаткування та дотримання прав громадян при розслідуванні ухилень від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.
Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного університету ДПС України 27 квітня 2006 року, протокол № 2.
Мета і завдання полягають у комплексному дослідженні конфіскації майна як виду кримінального покарання та конфіскації засобів, знарядь вчинення злочину і майна, нажитого злочинним шляхом, сучасного стану забезпечення її застосування органами дізнання та досудового слідства, практика призначення цього покарання судами. Визначена мета конкретизується наступними завданнями:
- дослідити історичні витоки та етапи розвитку конфіскації як виду покарання і конфіскації речових доказів, кримінально-процесуального забезпечення конфіскації та стан унормування в українському та зарубіжному кримінальному і кримінально-процесуальному праві;
- визначити поняття забезпечення конфіскації майна, як додаткового виду покарання та конфіскації засобів, знарядь вчинення злочину і майна, набутого злочинним шляхом;
- проаналізувати законодавство України з питань забезпечення конфіскації як додаткової міри покарання та конфіскації засобів, знарядь злочину, майна, нажитого злочинним шляхом у кримінальному процесі України;
- визначити способи забезпечення конфіскації майна, порядок і умови її застосування на стадії досудового провадження в кримінальних справах;
- узагальнити практику забезпечення застосування конфіскації майна органами досудового розслідування, визначити недоліки у її застосуванні та обґрунтувати пропозиції щодо їх усунення при досудовому провадженні в кримінальних справах;
- на основі аналізу кримінального і кримінально-процесуального законодавства та літературних джерел за темою дослідження розробити пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавчого унормування конфіскації майна та умов її застосування при провадженні в кримінальних справах;
- здійснити порівняльний аналіз застосування конфіскації майна за чинним законодавством України та інших зарубіжних країн з метою визначення можливих новацій щодо удосконалення унормування цього інституту в кримінально-процесуальному та кримінальному праві України.
Для досягнення мети у роботі використано результати емпіричних досліджень діяльності правоохоронних органів і судів щодо застосування конфіскації за 2004-2006 роки. За спеціально розробленими анкетами опитано 132 слідчі податкової міліції, 50 суддів, 77 слідчих прокуратури, 146 слідчих органів внутрішніх справ. Вивчено 465 кримінальних справ щодо застосування конфіскації майна.
Об’єкт дослідження складають види правовідносин, що виникають у процесі застосування конфіскації майна і їх реалізація органами досудового слідства та судом при провадженні в кримінальних справах.
Предметом дослідження є нормативно-правова регламентація забезпечення конфіскації майна та особливості її застосування в кримінальному судочинстві.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є положення матеріалістичної діалектики як філософської основи теорії пізнання, загальнонаукові та галузеві методи дослідження.
Зокрема, використання історико-правового і порівняльного методів при дослідженні генезису окремих поглядів за юридичними джерелами різних часових періодів, виникнення та еволюції конфіскації майна в українському і закордонному законодавстві, дозволило встановити рівень розробленості в кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві поняття конфіскації майна як одного із видів додаткового покарання, способів забезпечення її застосування в кримінальних справах (підрозділи 1.1, 1.3); методів логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція) (підрозділи 1.2, 2.1, 3.1) – при дослідженні нормативних актів, матеріалів кримінальних справ, відомчих аналітичних матеріалів, позицій авторів з окремих питань предмета дослідження за темою, а також системно-структурного та статистичного методів (спостереження, групування, зведення і аналізу узагальнених показників) (підрозділи 1.1, 2.4, 2.5, 3.2). В сукупності ці методи дозволили з’ясувати сучасний стан застосування конфіскації майна при провадженні в кримінальних справах, виявити недоліки чинного кримінального і процесуального законодавства, практики його застосування та напрацювання пропозицій щодо їх усунення; порівняльно-правовий метод (підрозділ 3.3) – при дослідженні законодавства України та інших країн, яке регулює застосування конфіскації майна у кримінальному судочинстві.
При вирішенні окремих теоретичних і прикладних завдань використовувалися конкретно-соціологічні методи: анкетування, узагальнення, що дозволили визначити думку працівників правоохоронних органів щодо особливостей забезпечення конфіскації як додаткової міри покарання, правил її застосування та визначити при цьому труднощі та недоліки. У роботі відображено офіційні статистичні дані Верховного Суду України, Державної виконавчої служби, та інших державних органів, які здійснюють або забезпечують застосування конфіскації майна, а також, монографії, наукові статті вітчизняних та зарубіжних авторів, періодичні видання, довідкову літературу, опубліковані статистичні матеріали про застосування засобів кримінально-правового впливу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших в Україні комплексним монографічним дослідженням проблем забезпечення конфіскації майна в кримінальному судочинстві за чинним законодавством України. У ній обґрунтовуються теоретичні положення, висновки та даються практичні рекомендації і пропозиції за темою дослідження.
Зокрема, вперше:
- здійснено історичний аналіз витоків та розвитку нормативно-правового регулювання забезпечення конфіскації майна як додаткової міри покарання та порядок застосування конфіскації засобів, знарядь вчинення злочинів, речей, нажитих злочинним шляхом, при провадженні в кримінальних справах та орієнтовно визначено шість етапів розвитку регулювання цього інституту права;
- визначено сутність та зміст поняття забезпечення видів конфіскації майна органами досудового слідства та судом, при провадженні в кримінальних справах;
набули подальшого розвитку:
- положення про способи забезпечення конфіскації майна органами досудового слідства під час провадження в кримінальних справах;
запропоновано:
- обґрунтований висновок щодо необхідності вилучення із статей 176, 177, 201, 204, 208, 209, 216, 240, 244, 246, 248, 249, 300, 301, 305, 332, 334, 361, 361-1, 361-2, 362, 363 КК України такого виду конфіскації як спеціальна та визначено шляхи вдосконалення її застосування у чинному КПК України;
- запровадити ще один вид конфіскації – конфіскацію доходів чи прибутків, отриманих від речей, нажитих злочинним шляхом, доповнивши вказівкою про це ч. 1 ст. 78 та ч. 4 ст. 81 КПК України;
- пропозиції щодо вдосконалення чинного КПК України шляхом внесення змін:
а) у ч. 2 ст. 125 КПК України конкретизувати обов’язки слідчого з забезпечення конфіскації майна, доповнивши її положенням, що слідчий зобов’язаний забезпечити можливу конфіскацію протягом п’яти днів після порушення кримінальної справи;
б) у ч. 1 ст. 126 КПК України визначити додаткові способи забезпечення конфіскації, такі як проведення обшуку, виїмки, заборона здійснення будь-яких цивільно-правових угод щодо майна, яке підлягає конфіскації, вживання спеціальних заходів для його збереження;
в) ч. 1 ст. 177 КПК України доповнити вказівкою про допустимість проведення обшуку з метою виявлення майна для забезпечення можливої конфіскації;
г) ст. 179 КПК України доповнити частиною третьою, в якій передбачити грошове стягнення до половини мінімального розміру заробітної плати, якщо особа, яка володіє речовими доказами, відмовляється добровільно видати їх слідчому.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що на основі викладених розробок запропоновано нові аргументовані положення і рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового регулювання забезпечення конфіскації майна як виду додаткового покарання і практики його застосування та забезпечення спеціальної конфіскації, а також їх унормування у визначених статтях чинних КК і КПК України. Матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці навчально-методичних посібників, а також у процесі викладання на юридичних факультетах вузів кримінального і кримінально-процесуального права.
Емпіричні матеріали, висновки на їх основі, а також опубліковані за темою дослідження положення впроваджені в навчальний процес на кафедрі кримінального права, процесу та криміналістики при викладанні відповідних тем курсу кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету ДПС України (Акт впровадження від 20 квітня 2007 р.), та в практичну діяльність органів досудового слідства (Акт впровадження від 20 лютого 2007 р.), а також практичну і законотворчу діяльність Верховного Суду України (Довідка № 9-78 від 06.07.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно, усі сформульовані в ній положення та висновки обґрунтовані на базі емпіричних і теоретичних досліджень та узагальнень матеріалів практики. Окремі питання а саме: складові елементи галузевого поняття забезпечення та функції суб’єктів застосування конфіскації майна в кримінальному судочинстві, конкретизація термінів і способів її забезпечення, - висвітлені вперше. Запропоновано зміни в чинний КПК України з урахуванням сучасного стану і розвитку галузевої науки, а також розроблені рекомендації, що можуть бути використані органами досудового слідства та судами в практичній діяльності.
При висвітленні окремих положень за темою використано праці учених, на які в тексті зроблено посилання. Ідеї та розробки, що належать співавторам, разом із якими були опубліковані окремі наукові праці, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дослідження.. Основні положення дослідження, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднено у доповідях і повідомленнях на VI Міжнародній науково-технічній конференції „Правові засади державотворення України” (Київ, НАУ, квітень 2004 року); на міжнародних науково-практичних конференціях „Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” (Ірпінь, НАДПСУ, квітень 2004 року); „Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів” (Київ, Національна академія управління, квітень 2004 року); „Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (Київ, Київський національний університет імені Т.Шевченка, квітень 2006 року); на IX Всеукраїнській науково-практичній конференції „Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ, Європейський університет, березень 2006 року); на II Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми держави та права 2006” (Чернігів, Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, травень 2006 року); на науково-практичному круглому столі „Організаційно-правові основи протидії податковим та суміжним правопорушенням у сфері електронного банкінгу” (Ірпінь-Київ: Національний університет ДПС України, Науково-дослідний центр правової інформатики Академії правових наук України, травень 2007 року).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації оприлюднені у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, з яких - три одноособові, дві – у співавторстві та чотири тези доповідей на науково-практичних конференціях і круглих столах.
Структура та обсяг дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, що поділяються на десять підрозділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 193 сторінки, з яких 176 – основний зміст. Список використаних джерел налічує 203 найменування.

bibliography

ВИСНОВКИ

Відповідно з визначеними у вступі предметом і завданнями, у дисертації формулюються теоретичні висновки, обґрунтовуються і висвітлюються основні положення і рекомендації щодо вдосконалення практики застосування конфіскації майна при провадженні у кримінальних справ, зокрема:
1. У сучасному законодавстві України застосовується два види конфіскації:
- конфіскація майна, що визначається як один із видів додаткового покарання і передбачена чинним КК України та застосовується як санкція за вчинення злочину відповідно до положень ст. 59 цього Кодексу з метою індивідуалізації покарання та призначення особі такого покарання, яке необхідне і достатнє для її виправлення та запобігання новим злочинам;
- конфіскація засобів, знарядь вчинення злочину, речей, здобутих злочинним шляхом, що є Кримінально-процесуальним засобом передбаченим ст. 81 КПК України, як один з правових наслідків вчинення злочину.
2. Поняття „забезпечення”, що даються в юридичній літературі не розкривають сутності та змісту забезпечення конфіскації майна в кримінальному процесі, тому пропонується авторське бачення цього поняття. Отже, забезпечення конфіскації майна на стадіях кримінального процесу розуміється як система дій та практичного застосування органами дізнання, досудового слідства і судом, передбачених нормативно правовими актами, заходів і засобів з метою виявлення, арешту, опису, збереження та охорони майна, що підлягає конфіскації, а також подальшого використання результатів цих заходів у доказуванні причетності обвинуваченого до певної злочинної діяльності та зв’язку підданого арешту майна з цією діяльністю.
3. Історичний аналіз застосування конфіскації як виду покарання, показує, що на різних етапах існування, держави застосовували різні види конфіскації, які за сучасними ознаками відповідають загальній та спеціальній конфіскації.
Дослідженням за темою встановлено, що на території України конфіскація, застосовувалася спочатку на основі звичаєвого права, а в подальшому її застосування здійснювалося на підставі різноманітних нормативних актів, які по-різному визначали її застосування. Враховуючи історичні періоди розвитку нормативно-правового регулювання застосування конфіскації майна, та конфіскації засобів і знарядь вчинення злочинів, а також майна, нажитого злочинним шляхом, нами пропонується визначити шість етапів розвитку забезпечення конфіскації.
4. Способи забезпечення конфіскації майна в юридичній науці взагалі, в тому числі в кримінальному праві та кримінально-процесуальному законодавстві відсутні, що зумовлює труднощі її забезпечення на практиці. У зв’язку з цим пропонується визначити способи забезпечення конфіскації майна, у такій текстовій конструкції:
Забезпечення конфіскації майна здійснюються шляхом:
- особистого огляду затриманої особи, що підозрюється у вчиненні злочину, вилучення та пред’явлення предметів для впізнання, проведення обшуку, виїмки;
- опису виявленого майна з залученням понятих, а при необхідності, спеціаліста для встановлення вартості описаного майна;
- арешту виявленого майна;
- заборони здійснення будь-яких цивільно-правових угод щодо майна, яке підлягатиме конфіскації;
- збереження конфіскованого майна через передачу його на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам, а якщо цього вимагають властивості майна, вживаються спеціальні заходи для збереження майна;
- охорони майна, через передачу його спеціальним органам охорони, а за потреби, вилучення його і передачу під їх охорону.
5. Обґрунтовано висновок щодо необхідності вилучення із статей КК України такого виду конфіскації, як спеціальна (конфіскація засобів, знарядь вчинення злочину, речей, здобутих злочинним шляхом) та вдосконалення її застосування у чинному КПК України внісши зміни до ст. 78 та ст. 81 КПК України.
6. На основі аналізу кримінально-процесуального законодавства та практики застосування конфіскації пропонується передбачити ще один вид конфіскації – конфіскацію доходів чи прибутків, отриманих від майна, нажитого злочинним шляхом, за допомогою внесення змін в ст. 78 виклавши неї в наступній редакції „Речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об’єктом злочинних дій, гроші, цінності та інше речі, нажиті злочинним шляхом, а також будь-який доход чи прибуток, отриманий від цих речей, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом’якшення відповідальності” та ч. 4 ст. 81 і викласти неї в такій редакції „гроші, цінності та інше речі, нажиті злочинним шляхом, а також будь-який доход чи прибуток, отриманий від цих речей, передаються в доход держави”.
7. Обґрунтовано думку щодо необхідності внесення змін до обов’язку забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна обвинуваченого чи підсудного, який зазначено у ст. 125 КПК України. А саме, ми пропонуємо ч. 2 ст 125 КПК України викласти в такій редакції: „У справах про злочини, за які кримінальним законом або обставинами справи передбачена конфіскація майна, слідчий зобов’язаний протягом п’яти днів після порушення кримінальної справи вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову”.
8. На основі аналізу норм чинного КПК України, опублікованих наукових праць щодо забезпечення конфіскації майна, обґрунтовано висновок про необхідність доповнити ч. 1 ст. 126 КПК України і викласти неї в наступній редакції: „Забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом проведення обшуку, виїмки, накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом заборони здійснення будь-яких цивільно-правових угод щодо майна, яке підлягає конфіскації, вилучення майна на яке накладено арешт, а якщо цього вимагають властивості майна, вживання спеціальних заходів для його збереження. Накладення арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду. Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам, а також передане під охорону спеціальних органів, а за необхідності, вилучене і передане під їх охорону. ”
9. Обґрунтовано думку щодо необхідності внесення змін до ст. 177 КПК України щодо підстав для проведення обшуку з метою забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна обвинуваченого чи підсудного. Пропонується ч. 1 ст. 177 КПК викласти в наступній редакції „Обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі чи забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна, знаходяться в певному приміщенні, місці чи в якої-небудь особи ”.
10. Доведено необхідність внесення доповнень до ст. 179 КПК України „Обов’язковість видачі предметів і документів”. Пропонується доповнити її частиною третьою наступного змісту: „Якщо особа, яка володіє речовими доказами, що зазначені в ч. 1 цієї статті, відмовилась добровільно видати їх слідчому, суд вправі накласти на таку особу грошове стягнення до половини мінімального розміру заробітної плати. Питання про грошове стягнення вирішується судом у судовому засіданні при розгляді справи.”

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Актуальные вопросы применения лишения свободы и дополнительных наказаний / Под ред. проф. И.М. Гальперина. - М., 1979.-170с.
2. Аристотель. Политика: Соч. в 4 т. – М.: Мысль, 1983. – Т. 4. – С. 376–644.
3. Аркуша Л. І. Проблеми взаємодії та інформаційного забезпечення правоохоронних органів у боротьбі з економічною організованою злочинною діяльністю. // Інформаційне забезпечення протидії. – Одеса: - ФЕНИКС, 2003. С. 109-117.
4. Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини: Монографія. – К.: Видавничий дім „КМ Akademia”, 2000. - С. 27.
5. Бабич Н.К. Экономическая преступность: а если штрафом?. // Финансовая Украина. –1996. - № 43.
6. Багенский С. О мерах обеспечения конфискации имущества // ЕСЮ. –1923.- № 5.
7. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. Киев, 1980. –266 с.
8. Бажанов М.И. Наказание в проекте УК Украины // Проблеми законності. – Вип. 38: Респ. міжвідомчий наук. зб. – Х., 1999. - С. 175.
9. Бакаєв Д.М. Прокурорський нагляд за законністю, застосування запобіжних заходів у справах про контрабанду // Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників / Керівники авт. Колективу А.І. Комарова, О.О.Крикун. - К.: - 1998. Т. 10. – с. 501-504.
10. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Харків: Основа, 1996. – 398с.
11. Бандурка А.М., Симовьян С.В. Украина против „грязных” денег: Науч.-практ. пособие. – Харьков: Гос. спец. изд-во „Основа”, 2003. – 224 с.
12. Баранов А., Брыжко В., Базанов Ю. Права человека и защита персональных данных. – Харьков: ХПГ – Фолио при содействии Национального фонда поддержки демократии США, 2000. – 280 с.
13. Баулін О.В. Реальне забезпечення процесуальної незалежності слідчого у майбутній правній системі України: Концепція розвитку законодавства України // Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1996. – С. 346-349.
14. Бахін В.П., Карпов Н.С., Цимбал П.В. Преступная деятельность: понятие, характеристика, принципы, изучение. –К., 2001. – 275 с.
15. Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация: Учебное пособие / Под ред. акад. П.Д. Биленчука. – К., Атика, 1999. - 272с.
16. Безликин В.Т. Правовые средства взыскания нажитого преступным путем // СГП. – 1984. - №7 - с. 83-90.
17. Веселова В.Н. Конфискация в советском уголовном праве: Дисс. …канд. юр. Наук: М., ВНИИСЗ, 1990. – 192 с.
20. Ведомости Верховного Совета СССР.М: 1947. - № 19. - С.119.
21. Ведомости Съезда народных депутатов Верховного Совета СССР, М: - 1990. - № 41. – с. 842. Відома як „Віденьська Конвенція 1988р. ”
22. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел – К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2003. – 1440 с.
23. Верховний Суд України. Інформаційний сервер // http:www. skourt.gov.ua.
24. Від редакційної колегії. До питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. // Правова інформатика. – 2004. - № 2. – С. 58 - 63.
25. Волеводз А.Г. Международный розыск, арест и конфискация полученных преступным путем денежных средств и имущества (правовые основы и методика). М., Юрлитинформ, 2000. – 477 с.
26. Врублевський О. Диференціація повноважень суду та прокуратури при розгляді клопотань про проведення слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 5. – С. 43-45.
27. Галаган І.С., Сусло Д.С. Кримінальний процес Української РСР. - К.: Вища школа, 1970. - 250 с.
28. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения. М., Юрид. лит., 1983. –208 с.
29. Гарбовський Л.А. Кримінально-процесуальні аспекти застосування конфіскації майна при розслідуванні злочинів. // Науковий вісник Національної академії ДПС України, 2006. - № 1-2. – С. 341-346.
30. Гарбовський Л.А. Окремі аспекти вдосконалення кримінально-процесуального забезпечення конфіскації майна органами дізнання та досудового слідства. // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 10. – С. 135-137.
31. Горелик И.И. Наказание и его назначение. Минск: Белорусь, 1978. – 94с.
32. Грищук В. Перспективи вдосконалення Кримінального кодексу України. // Юридичний вісник України. 2007. - № 19. - С. 6-7.
33. Гуторова Н.О. Кара як мета кримінального покарання // Вісник Національного університету внутрішніх справ. –Х., 2002. – Вип. 20. – с. 42-46.
34. Гуторова Н.О. Щодо ефективності застосування майнових покарань за злочини проти державних фінансів. // Господарство і право. - 2003. - № 11. - С. 119-121.
35. Даев В,Г. Процесуальное и уголовно-правовое значение орудий преступления // Весник ЛГУ, 1973. Экономика, философия, право. - 1973. - Вып. 3. - №17. – С. 126-130.
36. Дедекаєв В. Організована злочинність у тіньовій економіці. // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – Львів, 1999. - № 8. – с. 27-34.
37. Декларація основних принципів правосуддя, для жертв злочинності і зловживання владою // Міжнародні акти про права людини. М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 1998. - С. 165 – 170.
38. Дементьев В. П. Правовой аспект оценки еффективности деятельности органов внутренних дел // Правовые вопросы управления в сфере обеспечения правопорядка: Сборник научных трудов. – М.: Академия МВД СССР, 1982. – С. 112-128.
39. Денисов Р. И. Вопросы теории еффективности взаимодействия милиции и общественности. // Труды Всесоюзного научно–исследовательского института МВД СССР. М.: - 1980. - № 55. - С. 14-17.
40. Деркач Л. Українська митниця: вчора, сьогодні, завтра. К., 2000. - 542с.
41. Державне управління: Теорія і практика / А.Б. Аверьянов, В.В. Цветков, В.М. Шаповал та інші. НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
42. Документ ООН A/CONF. 144/ INF. 2, 11 may, 1990, p. 55.
43. Документ ООН A/ RES/46/152, 7 april, 1992, p. 6.
44. Документ ООН E/CONF. 88/7, 12 July, 1994, p. 5-8.
45. Документ ООН E/CONF. 88/3, 25 August 1994, p. 13 – 14.
46. Документ ООН E/CONF. 88/5, 19 September 1994, p. 28 – 29.
47. Дроздов О. Правове регулювання виїмки документів, що становлять банківську таємницю, в стадії досудового розслідування // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. - № 3. - С. 50-54.
48. Дуюнов В.К. Дополнительные наказания по советскому уголовному праву: Дисс. … канд. юр. наук. - М., 1985. – С. 120-121.
49. Європейська Конвенція про захист прав людини і основних свобод: Прийнята Радою Європи 6 листопада 1990 року. (Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій) / Упор. Т. Яблонська. – К.: Сфера, 1999. – С. 31-37.
50. Єдина конвенція про наркотичні речовини. Офіційний текст. Вступила в силу для СРСР 13 грудня 1964 р.
51. Энциклопедический словарь / Сост. Ф.А. Брокгауз, И.А. Ефрон. М.: – СПб., 1895. - Т. 16. – С. 142-143.
52. Жижиленко А. Очерки по общему учению о наказании. - Л., 1923. - С. 92.
53. Загальна декларація прав людини: Затв. і прогол. Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. (Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій) / Упор. Т. Яблонська. – К.: Сфера, 1999. – С. 6-9.
54. Землянский П.Т. Уголовно-процесуальное законодательство в первые годы советской власти. К., 1972. - 165 с.
55. Зібрання міжнародних конвенцій про взаємну правову допомогу. Харків: „Еспада” – 2001. – С. 18.
56. Зубчук В.А. Взаимодействие следственных органов с оперативными службами способствовало быстрому раскрытию тяжкого преступления. // Следственная практика. – К.: РИО МВД Украины, 1994. – С. 57-64.
57. Иванов В.Н. Должна ли сохраниться конфискация имущества как вид уголовного наказания? // СГП. - 1958. - № 9. – С. 100-101.
58. Інструкція „Про вдосконалення діяльності по охороні і супроводженню підакцизних товарів, що переміщуються транзитом через митну територію України”, затверджена наказом Державної митної служби України та МВС України від 29 січня 1997 р. № 43/74. Деркач Л. Українська митниця: вчора, сьогодні, завтра. К., 2000. – С. 531-542.
59. Інструкція „Про порядок взаємодії підрозділів Держкомкордону України та підрозділів митної варти Держмитслужби України”, затверджена наказом Державної митної служби України та Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 24 лютого 1997 р. № 74/83. Деркач Л. Українська митниця: вчора, сьогодні, завтра. К., 2000. – С. 525-530.
60. Інструкція „Про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами досудового слідства, дізнання і суду” затверджена спільним наказом Генерального прокурора України, Міністра ВС України, Голови ДПА України, Голови СБ України, Голови ДСА України від 13 травня 2004р.
61. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів: Зібрання міжнародних конвенцій про взаємну правову допомогу у цивільних і кримінальних справах, учасницею яких є Україна. Харків: Еспада, 2001. – С. 320-354.
62. Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства: Зібрання міжнародних конвенцій про взаємну правову допомогу у цивільних і кримінальних справах, учасницею яких є Україна. Харків: Еспада, 2001. – С. 274-292.
63. Исаев М.М. Основные начала уголовного законодательства СССР и союзных республик. М., Гос. издат., 1927. – 176с.
64. Коваленко В.В. Профілактика економічної злочинності в Україні: концептуальні засади, організаційно-правові основи, проблеми управління: Монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 420 с.
65. Кодекс України про адміністративні правопорушення. К., Велес, 2006. – 176с.
66. Козирєва В.П. Конфіскація майна: теорія і практика застосування // Право України. – 2006. - № 1 - С. 98-102
67. Козлов С. Виконавче провадження як єдина (унікальна) умова правової реалізації суддівських рішень. // Юридична газета. - 2005. - № 12. - С. 9-10.
68. Коментар до Митного кодексу України / За ред. П.В. Пашка, М.М. Каленського. – К.: Юстініан, 2004. – 736 с.
69. Конвенція про психотропні речовини. Офіційний текст. Вступила в силу для СРСР в 1976 р.
70. Конвенція про створення Ради Митного співробітництва, прийнята 15 грудня 1950 р. Дата приєднання України 19.06.92 р. Затверджена Постановою ВР України від 19 червня 1992 р. № 2479-XII.
71. Конституція України. К., Преса України, 1996. – 79 с.
72. Конституційні акти України 1917 – 1920. Київ.: Філософська і соціологічна думка., 1992. – 272 с.
73. Кистяковский А.Ф. Элементарный учебник общего уголовного права. Часть общая. Киев, 1891, - 824 с.
74. Кравченко О,О. Про необхідність роз’яснення нових положень законодавства про відповідальність за контрабанду та порушення митних правил. // Вісник Верховного Суду України. – 2004. - № 7. – С.41-44.
75. Кригер Г.А. Индивидуализация по советскому уголовному праву. В сб.: Применение наказания по советскому уголовному праву. – М.: Изд. МГУ, 1958. - С. 60.
76. Крикун О.О. Контрабанда: Міжнародні та внутрішні аспекти. // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників. Міжвідомчий науковий збірник / Під ред. А.І.Комарової. К.: - 1999. – Т. 18. – С. 301-305.
77. Кримінальний кодекс УСРР 1927 р. Затверджений Постановою ВУЦВК від 8 червня 1927 р. „Про надання чинності КК УСРР в редакції 1927р.” // Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського Уряду України. - 1927. - № 26-27. Відділ I. – С. 19-34.
78. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року: Офіційний текст. - К.: А.С.К., 2003. – 224 с.
79. Кримінально-процессуальний кодекс УСРР 1922 р. Затверджений Постановою ВУЦВК 13 вересня 1922р. Офіційне видання. Х., 1922.
80. Кримінально-процесуальний кодекс УСРР 1927 р. Затверджений Постановою ВУЦВК від 20 липня 1927 р. // Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського Уряду України. - 1927. - № 36-38. Відділ I. – С. 38-67.
81. Кримінально-процесуальний кодекс України. К.: Велес, 2006, - 176 с.
82. Курінний Є.В. Державна митна служба в системі контрольно–наглядових органів України. // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників. Міжвідомчий науковий збірник / Під ред. А.І. Комарової. К.: - 1999. – Т. 18. – С. 364-366.
83. Лисенко В.В. Проблеми криміналістичного забезпечення розслідування податкових злочинів: Автореферат дис. д.ю.н.: 12.00.09 / КНУВС. – Київ. – 2006. – 32 с.
84. Лисиченко В.К., Цимбал П.В. Поняття „організована злочинність” і типові ознаки сучасних злочинних утворень в Україні. // Юридичний вісник. Збірник наукових праць Академії ДПС України. – Ірпінь, 2001. - № 1. – С. 159-165.
85. Литвак О.М. Держава і злочинність: Монографія. –К.: Атіка, 2004. – 317 с.
86. Лихолоб В.Г. Органи внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю: (морально-правовий аспект реалізації закону). – К.: Вища школа, 1993. – 220 с.
87. Ляхутін Р. Функції кримінального покарання та способи їх реалізації // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 8. - С. 148-153.
88. Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів. Теорія, історія і практика: Монографія. - К.: Концерн “Видавничий Дім Ін Юре”, 2004. – 544 с.
89. Марогулова И.Л. Конфискация имущества как мера наказания по советскому законодательству: Дисс. … канд. юрид. наук. - М., 1979. – 190 с.
90. Марогулова И.Л. Применение конфискации имущества в судебной практике // СЮ. – 1980. - №11. – С. 10-11.
91. Марчук Ф.М. Державний вплив на злочинність. // Прокуратура, людина, держава. - 2004. - № 10. – С. 68-73.
92. Марчук Ф.М., Гарбовський Л.А. Особливості застосування конфіскації майна. (Судова практика і проблеми вдосконалення законодавства) // Вісник Верховного Суду України - 2006. - № 7. – С. 32-39.
93. Мелентьєв М.П. Функции советского исправительного права. – Рязань, 1984. – 59 с.
94. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі: Навчальний посібник / Автори і упорядники: М.І.Мельник, М.І.Хавронюк. – К.: Атіка, 2000. – 512 с.
95. Милинчук В.В. Актуальные вопросы совершенствования института конфискации. // Государство и право. - 2004. - № 7. - С. 36-47.
96. Миллер Г.Ф. Исторические сочинения о Малороссии и малороссиянах, писанные на русском и немецком языках и хранящиеся в Московском главном архиве Министерства иностранных дел. – М., 1846. – VI. - 92 с.
97. Митний кодекс України: К., Велес, 2002. – 155 с.
98. Михайленко П.П. Нариси з історії кримінального законодавства Української РСР. К., 1959. Ч. 1. – 312 с.
99. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. – К.: Юрінком Інтер. – 1999. - 362 с.
100. Михайлянц А. Эффективность конфискации имущества как меры уголовного наказания. // СЗ. – 1966. – С. 35-37.
101. Мишунин П. Очерки по истории советского уголовного права 1917 – 1918. - М., 1954. – 244 с.
102. Мокринский С.П. Конфискация общая по суду // ЕСЮ. – 1926. - №5. – С. 131-134.
103. Монархи Европы. Судьбы династии. М.: Издательство „Республика”. - 1996. – 635 с.
104. Монтескье Ш. О духе законов: // Избр. произведения. – М., 1955. – С. 159-733.
105. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навчальний посібник. – К.: Тов. „Знання”, КОО, 1999. – 662 с.
106. Наказ Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5 про затвердження „Порядку реалізації арештованого майна” (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 липня 1999 року за № 480/3773).
107. Наришкін В.В. Проведення спеціальних операцій – один з важливих напрямків боротьби з котрабандою. // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників. Міжвідомчий науковий збірник / Під ред. А.І. Комарової. – К; 1999. – Т. 18. – С. 327-330.
108. Науково–практичний коментар до кримінального кодексу України. Особлива частина / Під загальною ред. Потебенька М.О. - К., Форум, 2001. – 941 с.
109. Научная организация управления органами внутренних дел.: Учебное пособие. / Под ред. Г.Г. Зуйкова. – М.: Академия МВД СССР, – 1984. – 318 с.
110. Осадчий В. Правоохоронні органи як суб’єкти кримінально-правового захисту // Право України. – 1997. - № 11. – С. 71-72.
111. Пісоцька Н. Підвищення ефективності покарання у світлі впровадження гуманістичних засад у кримінально-правову політику України // Право України. – 1999. – №12. – С. 88-90.
112. Познышев С.В. Основные вопросы учения о наказании. – М., 1904. – 408 с.
113. Положення про порядок і умови зберігання та реалізацію грошей, у тому числі іноземної валюти, цінних паперів, ювелірних та інших побутових виробів із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лому і окремих частин таких виробів, на які накладено арешт: затверджене Постановою Правління Національного банку України 4 жовтня 1999 року № 489.
114. Поповченко О. Правове регулювання виїмки документів, що містять нотаріальну таємницю // Підприємство, господарство і право. – 2007. - № 4. – С. 156-159.
115. Порядок обміну інформацією за спеціальними запитами: затверджений наказом ДПА України від 18 червня 1997 р. № 185.
116. Потебенько М.О. Роки становлення і утвердження // Вісник прокуратури. – 1999. - № 2. – С. 23.
117. Проект Кримінально-процесуального кодексу України, реєстраційний № 0952 від 25.05.2006р., // rada. gov. ua.
118. Програма протидії контрабанді та захисту внутрішнього ринку на 2000-2005 р.: затверджена Постановою КМУ від 23 серпня 2002 р. № 1240.
119. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року № 2121 – III. // Відомості Верховної Ради. – 2001. - № 5-6 – С. 30.
120. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 року. № 365/95 – ВР. // Відомості ВР України. – 1995. - № 34. – С. 256.
121. Про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі зі злочинністю: Спільна інструкція МВС України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державного митного комітету України, Національної гвардії України, Міністерства оборони України, Міністерства юстиції України від 10 серпня 1994 року № 4348 / 133 / 151 / 11-2-2870 / 172 / 148-407 / 2-90-442.
122. Про взаємодію Міністерства внутрішніх справ України та Державної податкової адміністрації України стосовно розшуку осіб, які переховуються від слідства та суду: Наказ МВС України та ДПА України № від 1 вересня 1999 р. № 658/475.
123. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: Закон України від 28 листопада 2002 р. №249. Відомості Верховної Ради. – 2003. - № 1. – С. 2.
124. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. № 556 – XII // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. - № 8. – С. 235-262.
125. Про митну справу в Україні: Закон України від 25 червня 1991 р. із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 28 січня 1994 року № 3892. // Відомості Верховної Ради, - 1994. - № 20.
126. Про оперативно – розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 року № 2135 – XII // Відомості ВР України. – 1992. - № 22.
127. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993р. № 3782 – XII // Відомості ВР України – 1993. - № 35.
128. Про приєднання України до Статуту Ради Європи: Закон України від 31 жовтня 1995 р. № 398.
129. Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним: затверджений Постановою КМУ від 25 серпня 1998 р. № 1340. та Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України з питань розпорядження конфіскованим майном: Постанова КМ України від 7 лютого 2007 р. № 161.
130. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року № 1789- XI. // Відомості Верховної Ради. – 1991. - № 53.
131. Про службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. № 2229 – XII // Відомості ВР України. - 1992. - № 27.
132. Про державну статистику: Закон України від 17 вересня 1992 р № 2614 – XII із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 15 грудня 2005 р. № 3205 – IV. Системна інформатизація законотворчої та правоохоронної діяльності. Монографія / Кер. авт. кол. Швець М.Я.;За ред. Дурдинця В.В. та ін. – К.: Навч. книга, 2005. – 639 с.
133. Про судову практику в справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 жовтня 1994 р. № 12. // Вісник ВС України. – 1994. - № 11.
134. Постанови Пленумів Верховного Суду України (1972-2004). Офіційне видання. / За заг. ред. Голови ВС України Маляренка В.Т.: в 2 томах. - К.: „Видавничий дім „Ін Юре”. 2004. – 593 с.
135. Пуйко В.М. Гуманізація кримінального покарання в Україні як напрям трансформації і зближення сучасних правових систем // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем. – К., 2000. – С. 357-360.
136. Российское законодательство X-XX век: Сочинения в 9 томах. / Под общ. ред. О.И. Чистякова. - М.: Юридическая литература, 1984 - 1991.
137. Рудник В.І. Злочинність у сфері економіки та соціально-правові можливості кримінального покарання // Пробл. правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк, 2000. – № 1. – С. 14-19.
138. Савельева В.К. Конфискация имущества по уголовному делу // СЮ. –1984. - №12. – С.18.
139. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917-1952 гг. / Под редакцией И.Т. Голякова. - М.: Госюриздат, 1953. – 464 с.
140. Сборник указов РСФСР. – М.,1920. - № 29. - С.143.
141. СУ РСФСР. – М., 1921. - № 18. - С.111.
142. СУ РСФСР. – М., 1921. - № 21. - С.134.
143. СУ РСФСР. – М., 1927. - № 35. - С.365.
144. Сергеевич В. Лекции и исследования по древней истории русского права. - С.-Пб., 1903. - С. З71-394.
145. Сергеевский Н.Д. Наказание в русском праве XVII в. - С.-Пб., 1988. – 312 с.
146. Сидорчук Л.А. Правові та організаційні питання створення та функціонування кримінальної міліції в Україні: Дис. … к.ю.н. 12.00.07 – К, НАВСУ, 1998. – 176 с.
147. Смольников В., Шанин В. Ограничить конфискацию имущества. // СЮ. – 1958. - №2. – С. 41.
148. Смольянинов Е.С. Уголовно-правовые средства борьбы с уголовными преступлениями, совершаемыми с использованием организационно-правовых форм юридического лица // Закономерности преступности, стратегия борьбы и закон. - М., 2001. - С. 398.
149. Собрание законов Союза ССР: – Отд. II.- М.,1932. - № 6. – С. 62.
150. Спасович В. Учебник уголовного права. - С.-Пб, 1863.- Т. 1. – С. 277.
151. Статут Великого князівства Литовського 1566 р. Розділ XIV, арт. 6.
152. Степанищев А.В. Проблемы правового регулирования применения конфискации имущества: Автореферат дисс. … канд. юрид. наук. - М., 2004. – 24 с.
153. Степанюк А.Х. Значущість принципу невідворотності виконання покарання для екзекутивної діяльності // Вісн. Акад. прав. наук України. – Х., 1999. – № 3. – C. 157-166.
154. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – М.: Наука, 1970. – Т. II. – 386 с.
155. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник. / В.С.Ковальський (керівник авторського колективу) - К.: Юрінком Інтер, 2002. – 320 с.
156. Тацій В. Прокуратура в системі поділу влади // Вісник прокуратури. – 1999. - № 2. – С. 27.
157. Таганцев Н.С. Русское уголовное право: Лекции. Часть общая. – М.: Наука, 1994. Т. 2. – 393 с.
158. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., доп. і переробл. – К.: Вид-во А.С.К., 2003. – 1120 с.
159. Тертишник В.М. Захист прав нотаріуса у сфері кримінального судочинства // Мала енциклопедія нотаріату. – 2005. - № 5.
160. Тейтелбом Б.Д. Проблеми боротьби з організованою злочинністю // Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на матеріалах Харківської та Полтавської областей). – Х., 1999. С. 65.
161. Типовий договір про видачу. // Резолюції і рішення прийняті Генеральною Асамблеєю ООН на сорок пятій сесії: Офіційні звіти. - Нью – Йорк, 1991. – Т. 1. – С. 290.
162. Типовий договір про взаємну допомогу в галузі кримінального правосуддя. // Резолюції і рішення прийняті Генеральною Асамблеєю ООН на сорок пятій сесії: Офіційні звіти. - Нью – Йорк, 1991. –Т. 1. – С. 291-298.
163. Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии). Сборник законодательных актов. / Под ред. И.Д. Козочкина. - М., ЗЕРЦАЛО, 2001. – 352 с.
164. Уголовное право зарубежных государств. Общая часть. / Под ред. и с предис. И.Д. Козочкина. – М.: Ин-т международного права и экономики им. А.С.Грибоедова, 2001. – 576 с.
165. Уголовный кодекс Федеративной Республики Германии. В ред. 13 ноября 1998 г. По состоянию на 15 мая 2003 г. – С.-Пб., 2003.
166. Уголовный кодекс Франции. Вступил в силу с 1 марта 1994 г. С изм. и доп. на 1 января 2002 г. – С.-Пб., 2002.
167. Уголовный кодекс Республики Беларусь. Принят 5 июня 1999 г. - С.-Пб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 473 с.
168. Уголовный кодекс Республики Казахстан. Закон Республики Казахстан от 16 июля 1997 г. № 167. - С.-Пб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 464 с.
169. Уголовный кодекс Кыргызской Республики. - С.-Пб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 350 с.
170. Уголовный кодекс Латвийской Республики. - С.-Пб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 311 с.
171. Уголовный кодекс Республики Таджикистан. Утвержден Законом Республики Таджикистан от 21 мая 1998 г. № 574. С изм. и допол. на 1 декабря 2001 г. - С.-Пб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 408 с.
172. Уголовный кодекс Республики Узбекистан. С изм. и допол. от 15 июля 2001 г. - С.-Пб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 336 с.
173. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики. Утвержден Законом Азербайджанской Республики от 30 декабря 1999 г. Вступил в силу с 1 сентября 2000 г. - С.-Пб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 356 с.
174. Уголовный кодекс Литовской Республики. Утвержден Законом Литовской Республики от 26 сентября 2000 г. - С.-Пб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 468 с.