ПРОЦЕСУАЛЬНІ АКТИ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА: ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА, ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

brief description

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
РОЗДІЛ 1. Поняття, види та правові властивості
кримінально-процесуальних актів . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . 14
1.1. Історичний розвиток процесуальних актів
кримінального судочинства в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
1.2. Поняття процесуальних актів у кримінальному судочинстві,
їх основні риси та значення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
1.3. Класифікація і загальна характеристика кримінально-
процесуальних актів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54
1.4. Вимоги закону до процесуальних актів досудового слідства, дізнання, прокурорської діяльності та судового провадження . . . . . 70
Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90
РОЗДІЛ 2. Юридична техніка в кримінальному процесі . . . . . . . . 93
2.1. Історія розвитку юридичної техніки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93
2.2. Поняття юридичної техніки, її види та елементи . . . . . . . . . . . . . 100
2.3. Юридична техніка як інструмент утворення текстів
процесуальних актів кримінального судочинства. . . . . . . . . . . . . . . . . 111
Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 136
РОЗДІЛ 3. Кримінально-процесуальні акти досудового розслі- дування, прокурорської діяльності та судового провадження. . . . .139
3.1. Процесуальні акти досудового розслідування . . . . . . . . . . . . . . . . 139
3.2. Процесуальні акти прокурорської діяльності . . . . . . . . . . . . . . . 178
3.3. Процесуальні акти судового провадження . . . . . . . . . . . . . . . . . 185
Висновки до розділу 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 202
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 206
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210
В С Т У П

Актуальність теми. В умовах демократизації суспільства перед правоохоронними органами України поставлені завдання щодо зміни пріоритетів у професійній діяльності, відповідно до яких “людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в нашій державі найвищою соціальною цінністю” (ст. 3 Конституції України). Кримінальне судочинство повинно здійснюватись на основі неухильного додержання кримінально-процесуальних норм. В охороні прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, розкритті злочинів, викритті винуватих та притягненні їх до відповідальності важливе значення мають процесуальні акти кримінального судочинства. Усі процесуальні акти складаються в конкретній правовій ситуації з обов’язковим дотриманням певних правил-вимог, які реалізуються у передбаченій законом процесуальній формі.
В умовах збільшення обсягу законотворчості, впровадження нового законодавства в життя держави велике значення має правильне оформлення процесуальних актів і техніка їх викладу. Особливе значення юридичної техніки як форми правових ідей обумовлюється підвищенням у сучасній Україні інтенсивності правотворчої діяльності та еволюції кримінально-процесуального законодавства, ускладненням завдань його реалізації. Знання та правильне застосування засобів, правил і прийомів юридичної техніки дозволяє створювати грамотні та якісно оформлені процесуальні акти кримінального судочинства. Складання юридичної документації, і, відповідно, процесуальних актів, є найбільш практичною і матеріальною стадією юридичної техніки. Предметом юридичної техніки є форми нормативно-правового та індивідуального актів, їх виклад; джерелом вивчення форм цих актів і розроблення правил юридичної техніки – дослідження недоліків актів, виявлених при їх складанні.
У багатьох текстах процесуальних актів кримінального судочинства наявні юридико-технічні недоліки, вивчення яких було б дуже корисним, а на деяких актах з успіхом можна навчитися тому, як не слід їх складати й оформлювати. Необхідно зазначити, що окремі недоліки сучасної правозастосовної практики викликані недостатньою увагою до писемної форми процесуальних актів. Узагальнення слідчої та судової практики приводить до висновку про багаточисельні випадки порушення слідчими, дізнавачами, прокурорами та суддями вимог кримінально-процесуального закону, які висуваються до процесуальних актів. Окрім цього, процесуальні акти не повною мірою відповідають вимогам юридичної техніки і щоденної практики. Всебічний аналіз елементів юридичної техніки стосовно конкретних процесуальних актів кримінального судочинства, безумовно, буде сприяти їх удосконаленню та підвищенню якості й ефективності.
Різні аспекти цієї багатопланової та складної проблеми так чи інакше розглядались ученими як у радянський період, так і в пострадянські часи. Зокрема, питанням юридичної техніки присвячені змістовні праці С.С. Алексeєва, С.В. Бобровник, Ю.М. Бондара, М.М. Гродзінського, І.О. Биля, Д.А. Керімова, О.С. Піголкіна, О.О. Ушакова, Ю.С. Шемшученка, проблемам прийняття та винесення слідчих/судових рішень, протоколювання слідчих дій – праці вчених-процесуалістів: В.П. Бахіна, І.М. Бацька, Р.С. Бєлкіна, Ю.М. Грошевого, А.Я. Дубинського, В.С. Зеленецького, А.В. Іщенка, М.В. Костицького, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, П.А. Лупинської, Ю.В. Манаєва, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, Н.Г. Муратової, С.М. Стахівського, М.С. Строговича, В.М. Тертишника, С.С. Тюхтенєва та ін.
Проте необхідно констатувати, що деякі сторони і положення досліджуваної проблеми ще дотепер не набули достатнього висвітлення та вирішення, частина питань залишається дискусійною, що негативно впливає на практику підготовки процесуальних актів. Викладене вище зумовило вибір теми дисертації і дає змогу зробити висновок про її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до напрямків, визначених Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженою Указом Президента України від 25.12.2000 № 1376; тематикою пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2002-2005, 2004-2009 років (накази МВС України від 30.06.2002 № 635, від 05.07.2004 № 755).
Тема роботи включена до плану науково-дослідних і конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ (КНУВС). Основні положення дисертації складовими частинами входять до програм навчальних дисциплін “Кримінальний процес України”, “Юридичне документознавство”, “Юридична техніка відомчої нормотворчості”, “Складання процесуальних документів”, які викладаються в КНУВС та інших вищих навчальних закладах юридичного спрямування.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є вирішення проблем складання та використання процесуальних актів кримінального судочинства. Для досягнення поставленої мети заплановано реалізувати наступні конкретні завдання:
1) з’ясувати еволюційний шлях виникнення та розвитку процесуальних актів кримінального судочинства;
2) уточнити та розкрити суть понять “документ”, “акт”, “кримінально-процесуальний документ”;
3) конкретизувати й узагальнити основні риси, функції та значення процесуальних актів;
4) розробити класифікацію процесуальних актів і сформулювати їх визначення;
5) систематизувати й проаналізувати вимоги закону до процесуальних актів досудового слідства, дізнання, прокурорської діяльності, судового провадження;
6) сформулювати визначення понять “юридична техніка”, “юридична техніка процесуальних актів” та розробити узагальнену характеристику елементів юридичної техніки;
7) виявити та класифікувати помилки правозастосування, яких припускаються при складанні процесуальних актів працівники органів розслідування, прокуратури, суду;
8) з’ясувати чинний порядок складання й оформлення актів;
9) розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного КПК України стосовно процесуальних актів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у кримінальному судочинстві з приводу складання та реалізації актів кримінально-процесуальної діяльності.
Предметом дослідження є процесуальні акти кримінального судочинства, юридична техніка їх складання та шляхи вдосконалення.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети і завдань дослідження, його об’єкта і предмета. Методологічною основою є система загальнонаукових і спеціальних методів, які застосовуються в юридичній та лінгвістичній науках. Формально-юридичний метод дозволив опрацювати норми чинних КК та КПК України, проекту нового КПК України, підготувати низку пропозицій щодо вдосконалення чинного КПК України. За допомогою цього методу розроблена класифікація помилок правозастосування, процесуальних актів досудового слідства, дізнання, прокурорської діяльності, судового провадження. За допомогою порівняльно-історичного методу проаналізовано погляди вчених щодо поняття й елементів юридичної техніки, окремих інститутів кримінального судочинства, норм кримінально-процесуального законодавства. Діахронічний метод дозволив прослідкувати динаміку історичного розвитку юридичної техніки та процесуальних актів кримінального судочинства; статистично-аналітичний – опрацювати наукові та бібліографічні джерела, узагальнити результати опитування слідчих, осіб, які проводять дізнання, прокурорів, суддів, викладачів, експертів, студентів, слухачів.
Науково-теоретичним підґрунтям дисертації стали праці із загальної теорії права, теорії держави та права, кримінального процесу, криміналістики, кримінального права, судової експертизи, філософії, логіки, мовознавства. Нормативною базою дослідження стали положення Конституції України, КК та КПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України, накази МВС України.
Емпіричну базу дослідження становлять: 1) опубліковані аналізи Верховного Суду України; 2) відомчі документи МВС України; 3) вивчення та аналіз 1577 кримінальних справ, що знаходилися у провадженні слідчих ОВС та прокуратури міста Києва, Вінницької, Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Київської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Хмельницької, Черкаської, Чернігівської областей України, Автономної Республіки Крим у 1995-2007 роках, а також аналіз слідчих і судових актів, актів прокурорського реагування; 4) результати анкетування 497 слідчих органів внутрішніх справ, 20 слідчих прокуратури, 144 дізнавачів, 22 прокурорів, 32 суддів, 38 працівників СБУ, 61 працівника податкової служби з питань законодавчої регламентації, інтерпретації і застосування норм кримінально-процесуального закону; 5) результати опитування 47 викладачів кримінального процесу та криміналістики, 437 слухачів і студентів вищих закладів освіти; 6) особистий досвід автора, який тривалий час викладав курси “Юридична техніка відомчої нормотворчості”, “Юридичне документознавство”, “Складання процесуальних документів”.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у вітчизняній науці кримінально-процесуального права вперше проведено комплексне дослідження засобів, прийомів, правил-вимог юри¬дичної техніки в контексті розвитку кримінально-процесуального права, а також сучасних проблем утворення текстів процесуальних актів кримінального судочинства та винесення рішень слідчими, прокурорами і суддями, протоколювання слідчих та інших процесуальних дій.
У більш конкретизованому вигляді наукову новизну проведеного дослідження відображають наступні основні положення:
вперше:
- запропоновано визначення поняття “юридична техніка кримінально-процесуальних актів” як системи вироблених теорією і практикою рекомендаційних засобів, прийомів, логічних, мовностилістичних і структурних правил-вимог щодо підготовки текстів процесуальних актів кримінального судочинства;
- визначено й систематизовано правові, логічні, мовностилістичні, структурні вимоги до процесуальних актів кримінального судочинства;
- узагальнено й класифіковано правозастосовні помилки, яких припускаються при складанні процесуальних актів (процесуальні, структурні, технічні, логічні, мовностилістичні, логіко-лінгвістичні, фактичні);
- сформульовано низку рекомендацій стосовно правильного використання термінів у КПК України та інших пропозицій щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального закону;
удосконалено:
- визначення понять “кримінально-процесуальний документ” як документа, в якому відповідно до кримінально-процесуального закону засобами письмової мови зафіксована інформація, що безпосередньо відображає хід і результати діяльності суб’єктів кримінального судочинства, який містить правові висновки стосовно питань, що виникли під час досудового розслідування і судового слідства та має певне правове значення та “юридична техніка”, під якою розуміється система принципів, засобів, прийомів, правових, логічних, мовностилістичних, структурних правил-вимог щодо підготовки текстів правових актів, що застосовуються при виробленні і систематизації актів для забезпечення їх досконалості;
- характеристику вимог закону до процесуальних актів досудового розслідування, прокурорської діяльності, судового провадження, зокрема таких як: законність, обґрунтованість, об’єктивність, істинність, умотивованість, всебічність, справедливість, своєчасність;
- характеристику юридико-технічних засобів, прийомів та правил-вимог стосовно процесуальних актів. До засобів належать: мова кримінального судочинства, стиль викладу, текст акта, юридичні поняття і терміни, юридичні конструкції. Юридико-технічні прийоми класифікуються: за фіксацією офіційних реквізитів, структурною організацією, оформленням посилань. Серед правил-вимог виділено: правові, логічні, мовностилістичні, логіко-лінгвістичні, структурні, загальні;
дістало подальший розвиток:
- положення про класифікацію процесуальних актів кримінального судочинства шляхом поділу їх на загальну та внутрішню;
- положення, що будь-які відступи від правил-вимог правозастосовної техніки слід кваліфікувати як помилки правозастосування, що погіршують якість процесуального акта;
- висновок про відповідність процесуального акта таким властивостям як: обов’язковість, повнота і конкретність правового регулювання; сувора відповідність до кримінально-процесуального закону; провадження кримінальної справи на всіх стадіях однією мовою; логічна завершеність, несуперечність, послідовність викладу тексту; зрозумілість і доступність мови викладу; семантична точність/чіткість понять і термінів; використання термінів із чітким суворо окресленим змістом.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
1) у сфері правотворчості – сформульовані у дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані при внесенні змін і доповнень до чинного КПК України, при розробленні проекту нового КПК України, нормативних актів, які регулюють складання процесуальних актів;
2) у науково-дослідній сфері – викладені положення, узагальнення, висновки та рекомендації мають загальнотеоретичне значення для кримінального процесу і практики застосування кримінально-процесуальних норм та є підґрунтям для подальших наукових розробок;
3) у практичній діяльності органів слідства, дізнання, прокуратури, суду – результати дослідження спрямовані на використання в слідчій та судовій практиці для врегулювання проблемних питань щодо вдосконалення складання процесуальних актів;
4) у навчальному процесі – сформульовані положення використовуються при викладанні курсів “Кримінальний процес України”, “Юридична техніка відомчої нормотворчості”, “Складання процесуальних документів”, “Юридичне документознавство” у навчальних закладах МВС України й інших вищих навчальних закладах МОН України, у науково-дослідній роботі слухачів і студентів.
Матеріали дисертації впроваджені в навчальний процес КНУВС (акт впровадження від 10.12.2007), в систему службової підготовки та практичної діяльності органів досудового слідства МВС України (акт впровадження № 13/647 від 06.12.2007). Крім того, законодавцеві направлені пропозиції щодо вдосконалення чинного КПК України (див. додатки, с. 172).
Апробація результатів дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі кримінального процесу КНУВС. Результати дисертації обговорювались на засіданнях кафедри кримінального процесу КНУВС і міжкафедральному семінарі. Зроблені автором висновки та основні положення були апробовані на: міжнародній науково-практичній конференції “Право і лінгвістика” (м. Сімферополь, 2004 рік), всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми кримінального судочинства” (м. Донецьк, 2004 рік), міжвузівській науково-практичній конференції з проблем розвитку та функціонування державної мови “Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, 2006 рік), міжвузівській науково-методичній конференції “Формування культури професійної мови фахівця: теорія і практика” (м. Донецьк, 2004 рік).
Результати дослідження використовувались дисертантом у процесі читання лекцій, проведенні семінарів і практичних занять під час викладання дисциплін “Юридична техніка відомчої нормотворчості”, “Юридичне документознавство”, “Правнича лінгвістика”, “Складання процесуальних документів”.
Публікації. Основні положення і висновки дисертації опубліковані у двох навчальних посібниках, у семи одноосібних статтях, надрукованих у вітчизняних фахових виданнях, у п’яти тезах доповідей, оприлюднених на конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Міра правонаступності, що пов’язує минуле, сучасне та майбутнє процесуальних актів кримінального судочинства, спостерігається саме в юридичній техніці. Процесуальні акти пройшли шлях від найпростіших форм складання й оформлення документів до системи однорідного документування процесуальних дій, від звичаїв і традицій до регулювання на законодавчій основі. Україна в пострадянські часи не скасувала попередні процесуальні акти, чим забезпечила історичну правонаступність і зберегла підґрунтя для подальшого розвитку юридичної техніки.
2. У зв’язку з відсутністю у чинному законодавстві визначення понять “документ” і “кримінально-процесуальний документ” пропонуємо закріпити їх у ст. 32 КПК України. Документ у кримінально-процесуальній діяльності – це письмовий акт, який встановлює, поновлює або зупиняє певні правові відносини і служить для фіксації, аналізу, систематизації, передачі та зберігання інформації. Кримінально-процесуальним документом слід вважати документ, у якому відповідно до кримінально-процесуального закону засобами письмової мови зафіксована інформація, що безпосередньо відображає хід і результати діяльності суб’єктів кримінального судочинства, який містить правові висновки стосовно питань, що виникли під час досудового розслідування і судового слідства, та має певне правове значення.
Також доречно було б у ст. 32 КПК України дати визначення таких понять: обвинувальний висновок, подання, процесуальна дія, процесуальний акт, процесуальне рішення.
За результатами проведеного аналізу чинного кримінально-процесуального законодавства та правової літератури, необхідно констатувати, що процесуальні акти кримінального судочинства: є правовою формою діяльності органів суду, прокуратури, дізнання, досудового слідства; носять офіційний характер; мають категоричний імператив і владний припис; породжують виникнення кримінально-процесуальних відносин, їх зміну чи зупинення; повинні бути винесені уповноваженими на це органами правозастосування та посадовими особами, які ведуть кримінальне судочинство (слідчим, начальником слідчого відділу, органом дізнання, особою, що провадить дізнання, прокурором, суддею, судом), у межах того кола питань, які входять до їх відання; владно викликають певні юридичні наслідки; покликані забезпечити права та законні інтереси суб’єктів кримінального процесу; розраховані на конкретизацію правового регулювання щодо окремого життєвого випадку (факту) та мають одноразову дію; повинні документально виражати зміст акта у визначеній законом формі; обов’язкові до виконання.
3. Систематизовано та запропоновано загальну класифікацію процесуальних актів кримінального судочинства (залежно від суб’єктів, які мають право приймати рішення, за формально-юридичним критерієм, структурою, способом фіксації інформації, функціональним призначенням, залежно від стадій кримінального судочинства) і внутрішню класифікацію процесуальних актів кримінального судочинства (процесуальні акти слідчого та органу дізнання, процесуальні акти прокурора, процесуальні судові акти) та підкреслюється обґрунтованість такого багатоаспектного підходу до класифікаційних ознак.
4. На нашу думку, юридична техніка – це система принципів, засобів, прийомів, правових, логічних, мовностилістичних, структурних правил-вимог щодо підготовки текстів правових актів, що застосовуються при виробленні і систематизації актів для забезпечення їх досконалості. Юридична техніка кримінально-процесуальних актів – це система вироблених теорією і практикою рекомендаційних засобів, прийомів, логічних, мовностилістичних і структурних правил-вимог щодо підготовки текстів процесуальних актів кримінального судочинства, які застосовуються для якісного написання й оформлення текстів актів і забезпечують їх досконалість.
Пропонуємо виокремити такі види юридичної техніки: правотворча, правозастосовна, інтерпретаційна, техніка систематизації права. Правозастосовна техніка, у свою чергу, може поділятися на техніку слідчої діяльності, техніку судової діяльності, техніку прокурорської діяльності, техніку допиту, техніку судового мовлення тощо.
5. У зв’язку з відсутністю вказівки щодо строку складання протоколів слідчих дій, пропонуємо доповнити ст. 85 КПК України та викласти у такій редакції: “Протокол слідчої дії повинен складатися під час проведення слідчої дії або відразу після її закінчення. У випадку неможливості сприйняття та фіксації у протоколі доказової інформації через несприятливі погодні умови, темний час доби, відсутність освітлення, забруднення певної місцевості шкідливими або отруйними речовинами, протокол має бути складено не пізніше 24 годин з моменту закінчення слідчої дії”.
6. На підставі аналізу процесуальних актів ми прийшли до висновку, що слова, словосполучення, вислови, речення допитаних осіб, які не мають великої важливості для кримінальної справи, слідчий та секретар судового засідання повинні редагувати, а не переносити в офіційний документ, передаючи неграмотне усне мовлення, незграбні слова, словосполучення, словоформи. Пропонуємо доповнити ч. 3 ст. 145, ч. 2 ст. 170 КПК України такими положеннями: “...по можливості дослівно, при цьому уникаючи використання нелітературної лексики, слів, словосполучень і речень, які не мають великої важливості для кримінальної справи”, п. 15 ч. 3 ст. 87 КПК України – “...докладний зміст записаних показань підсудного, потерпілого, свідків, уникаючи використання нелітературної лексики, слів, словосполучень і речень, які не мають великої важливості для кримінальної справи”, ч. 2 ст. 173 КПК України – “Показання учасників очної ставки записуються у тій послідовності, як вони викладались на очній ставці, передаються від першої особи і по можливості дослівно, уникаючи при цьому використання нелітературної лексики, слів, словосполучень і речень, що не мають значення для справи”.
7. Доцільно доповнити ч. 2 ст. 188 КПК України таким положенням: “Якщо протокол написаний на декількох сторінках, особа, у якої проводився обшук або виїмка, запрошені особи, що були присутні, підписують кожну сторінку окремо”.
8. У зв’язку з наявністю невдалих термінів, терміносполук і формулювань у чинному КПК України законодавцеві слід усунути: калькування з російської мови; синонімічні терміни в одному реченні/одній статті; неправильне вживання прийменників; неправильне вживання дієслова, дієслівних форм; канцелярську лексику; неіснуючі поняття; неуніфіковане використання термінів у статтях; застарілу лексику; ненормативні слова; порушення норм узгодження; тавтологічні конструкції; неточність; неуніфіковане написання.
9. Розв’язання проблем правильного оформлення процесуальних актів, раціональне використання правил-вимог юридичної техніки у правозастосовному процесі вимагає запровадження у вищих навчальних закладах юридичного профілю спеціальних навчальних дисциплін “Юридична техніка”, “Юридична лінгвістика”, “Мова й стиль процесуальних актів”, “Юридична термінологія”, а також винесення для самостійного вивчення у межах навчального спецкурсу “Складання процесуальних документів” тем, які стосуються техніки складання процесуальних актів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – М.: Норма, 2001. – 856 с.
2. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2 т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 360 с.
3. Алексеев С.С. Право: Азбука – Теория – Философия. Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 720 с.
4. Антонов В.Д. Графические документы (карты, планы, схемы) в деятельности органов и учреждений МВД СССР: Учеб. пособие. – Горький, 1986. – 122 с.
5. Бажанов М.И. Законность и обоснованность основных судебных актов в советском уголовном судопроизводстве: Автореф. дисс. … доктора юрид. наук / Харьковский юрид. ин-тут. – Харьков, 1967. – 34 с.
6. Баулін О.В. Термінологічні проблеми дізнання // Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи: Зб. матеріалів наук.-практ. конф. – К.: Київський нац. ун-тет внутр. справ, 2006.– С. 128-133.
7. Бацько І.М. Протоколи слідчих дій у кримінальному процесі: (Монографія). – Дніпропетровськ: Юр. акад. МВС України, 2003. – 204 с.
8. Бацько І.М. Протоколи слідчих дій як джерела доказів у кримінальному процесі. Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2003. – 18 с.
9. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. пособие для вузов. – 3-е изд., дополн. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 837 с.
10. Белозеров Ю.Н. Проблемы обеспечения законности и обоснованности возбуждения уголовного дела: Учеб. пособие / Ю.Н. Белозеров, А.А. Чувилев. – М.: Высш. шк. МВД СССР, 1973. – 126 с.
11. Биля І. Нормотворча техніка (поняття і загальна характеристика) // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Римаренко Ю.І., Кондратьєв Я.Ю., Шемшученко Ю.С. – К.: Концерн “Вид. Дім “Ін Юре”, 2003. – Т. 1: Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології. – С. 474-477.
12. Бобровник С. Акт застосування права // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Римаренко Ю.І., Кондратьєв Я.Ю., Шемшученко Ю.С. – К.: Концерн “Вид. Дім “Ін Юре”, 2003. – Т. 1: Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології. – С. 33-34.
13. Бобровник С. Юридична техніка // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Римаренко Ю.І., Кондратьєв Я.Ю., Шемшученко Ю.С. – К.: Концерн “Вид. Дім “Ін Юре”, 2003. – Т. 1: Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології. – С.1090.
14. Бобровник С., Нагребельний В. Нормативно-правовий акт // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Римаренко Ю.І., Кондратьєв Я.Ю., Шемшученко Ю.С. – К.: Концерн “Вид. Дім “Ін Юре”, 2003. – Т. 1: Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології. – С. 468.
15. Большая Советская Энциклопедия: В 30 т. / Гл. ред. А.М. Прохоров. – 3-е изд. – М.: Изд-тво “Сов. энциклопедия”, 1972. – Т. 8: Дебитор–Евкалипт. – 592 с.
16. Бондар Ю. М. Правозастосовні помилки // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Римаренко Ю.І., Кондратьєв Я.Ю., Шемшученко Ю.С. – К.: Концерн “Вид. Дім “Ін Юре”, 2003. – Т. 1: Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології. – С. 800-802.
17. Бондар Ю.М. Правозастосовчих актів класифікація // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Римаренко Ю.І., Кондратьєв Я.Ю., Шемшученко Ю.С. – К.: Концерн “Вид. Дім “Ін Юре”, 2003. – Т. 1: Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології. – С. 498.
18. Бородин С.В. Актуальные задачи борьбы с правонарушениями // ХХУІ съезд КПСС и развитие советского государства и права. – М., 1982. – 212 с.
19. Быховский И.Е. Осмотр места происшествия. – М., 1973. – 82 с.
20. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти): (Монографія). – К.: НТВ “Правник” – НАВСУ, 1999. – 126 с.
21. Власенко Н.А. Основы законодательной техники. Практическое руководство. – Иркутск, 1995. – 53 с.
22. Воеводин Л.Д. Юридическая техника в конституционном праве // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1997. – № 3. – С. 3-28.
23. Воронина Л.В. Протоколы и иные документы как источники доказательств в советском уголовном процессе (по материалам Казахской ССР): Автореф. дисс. … канд. юрид. наук / ЛГУ. – Л., 1987. –
23 с.
24. Галаган В.І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України: (Монографія). – К., Нац. акад. внутр. справ України, 2002. – 299 с.
25. Глинська Н.В. Обґрунтування рішень в кримінальному процесі. – Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2003. – 20 с.
26. Головатий С., Зайцев Ю., Усенко І. Правнича термінологія і державотворчий процес // Українське право. – 1995. – № 1 (2) – С. 88-94.
27. Гончаренко В. Деякі зауваження у зв’язку з прийняттям нового Кримінально-процесуального кодексу України // Вісник Академії правових наук України. – Харків: Вид-во “Право” АПН України, 2003. – № 2 (33)–№ 3 (34). – С. 698-710.
28. Горбатенко В.П. Судебник 1497 // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: Вид-во “Укр. енцикл.” ім. М.П. Бажана, 2003. – Т. 5: П-С. – С. 691-692.
29. Григорьев В.Н., Победкин А.В., Яшин В.Н. Уголовный процесс: Учебник. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 832 с.
30. Гришин Ю.О. Закінчення досудового слідства зі складанням обвинувального акта: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2000. – 19 с.
31. Громов Н.А. Уголовный процесс России: Учеб. пособие. – М.: Юристъ, 1998. – 552 с.
32. Грошевой Ю.М. Правові властивості вироку – акта правосуддя: Навч. посіб. – Харків: УкрЮА, 1994. – 48 с.
33. Грошевий Ю.М. Проблеми удосконалення законодавства, що регулює кримінально-процесуальну діяльність // Вісник Академії правових наук України. – Харків: Вид-во “Право” АПН України, 2003. – № 2 (33)–№ 3 (34). – С. 686-698.
34. Губаева Т.В. Практический курс русского языка для юристов: Учеб. пособие. – 2-е изд., перераб. и дополн. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1990. – 216 с.
35. Губаева Т.В. Язык и право. Искусство владения словом в профессиональной юридической деятельности. – М.: НОРМА, 2003. – 160 с.
36. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – М.: “Русский язык”, 1989. – Т. 1: А-З. – 699 с.
37. Демченко В., Стратонов В. Кримінально-процесуальний закон: стилістичні проблеми // Право України. – 2002. – № 11. – С. 124-126.
38. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів: ДСТУ 4163-2003. Видання офіційне. – (Чинний від 01.09.2003). – К.: Держспоживстандарт України, 2003. – 21 c.
39. Дідич Т. Юридична техніка (зміст) // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Римаренко Ю.І., Кондратьєв Я.Ю., Шемшученко Ю.С. – К.: Концерн “Вид. Дім “Ін Юре”, 2003. – Т. 1: Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології. – С. 1090.
40. Ділова документація Гетьманщини ХУІІІ ст. Зб. документів // АН України: Ін-тут укр. археографії та ін.; Упоряд., автор передмови та коментаря В.Й. Горобець; Відп. ред. А.А. Дубровіна. – К.: Наук. думка, 1993. – 392 с.
41. Доценко О. Л. Історія українського справочинства: Посібник. – К.: НАВСУ, 2005. – 144 с.
42. Дубинский А.Я. Исполнение процессуальных решений следователя: правовые, организационные проблемы. – К.: Наук. думка, 1984. – 182 с.
43. Дубинский А.Я., Иваненко В.Н. Развитие уголовно-процессуального законодательства Украинской ССР об окончании предварительного следствия // Труды КВШ МВД СССР. – Вып. 11. – К., 1977. – С. 75-91.
44. Дубинский А.Я., Чмух В.Т. Краткий исторический очерк развития законодательства в Украинской ССР о дознании и предварительном следствии // Труды КВШ МВД СССР. – Вып. 7. – К., 1973. – С. 195-205.
45. Дюрягин И.Я. Право и управление. – М.: Юрид. лит., 1981. – 168 с.
46. Закон України “Про інформацію”. За станом на 01 груд. 2002 р. Офіц. видання / Верховна Рада України. – К.: Парламент. вид-во, 2002. – 24 с.
47. Закон України “Про національний архівний фонд та архівні установи” / Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 18.
48. Законотворча діяльність: Словник термінів і понять / За ред. акад. НАН України В.М. Литвина. – К.: Парламент. вид-во, 2004. – 344 с.
49. Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 роки). Зі змін. і доповн. станом на 08.02.1998. – Сімферополь: Таврія, 1998. – 181 с.
50. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела. – Х.: Изд-во “КримАРТ”, 1998. – 340 с.
51. Зеленецький В.С. Наслідки порушення кримінальної справи // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 3 (10). – С. 61-69.
52. Зеленецкий В.С., Глинская Н.В. Теория и практика обоснования решений в уголовном процессе Украины. – Харьков: Страйд, 2006.– 336 с.
53. Зразки бланків процесуальних та інших документів у кримінальній справі: Практичний посіб. – К., 2002. – 180 с.
54. Иеринг Р. Юридическая техника / Пер. с нем. Ф.С. Шендорфа. – Спб., 1905. – 125 с.
55. Ильин И.К., Миронов И.В. О форме и стиле правовых актов // Советское государство и право. – 1960. – № 2. – С. 65-73.
56. Ильинский И. Язык закона // Советское строительство. – 1927. – № 8-9 (13-14). – С. 76-93.
57. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила: ДСТУ 3582-1997. Видання офіційне. – (Чинний від 01.07.1998). – К.: Держстандарт України, 1998. – 24 c.
58. Історія української мови. Лексика і фразеологія. – К.: Наук. думка, 1983. – 744 с.
59. Іщенко А.В., Будзієвський М.Ю. Визначення документа як об’єкта наукового дослідження // Наук. вісник НАВСУ. – 2004. – № 3. – С.16-25.
60. Іщенко А.В., Кривова Н.О. Сучасні проблеми розуміння документів у криміналістиці // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1998. – № 1 (3). – С. 145-154.
61. Іщенко В.М. Поняття документа як джерела доказів у кримінальному судочинстві // Право України. – 1997. – № 2. – С. 42-44.
62. Карнеева Л.М. Доказывание в советском уголовном процессе и основание процессуальных решений // Советское государство и право. – 1981. – № 10. – С. 90-93.
63. Карпов Н.С. Теоретичні основи та практика використання передового досвіду органів внутрішніх справ у протидії злочинній діяльності / Під наук. ред. В.П. Бахіна: (Монографія). – К.: НАВСУ, 2000. – 124 с.
64. Керимов Д.А. Законодательная техника. Науч.-метод. и учеб. пособие. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА, 1998. – 127 с.
65. Керимов Д.А. Культура и техника законотворчества. – М.: Юрид. лит., 1991. – 160 с.
66. Кобликов А.С. Судебный приговор. – М.: Юрид. лит., 1966. – 135 с.
67. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України. Навч. посіб. / Мін. освіти і науки України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 575 с.
68. Кожин А.Н. Литературный язык Киевской Руси. – М.: Рус. язык, 1981. – 188 с.
69. Колодяжный В.А. Возбуждение уголовного дела: проблемы теории и практики: (Монография). – Луганск, РИО ЛИВД, МВД Украины, 1999. – 150 с.
70. Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-ІУ від 08.12.2004. – К.: ВЕЛЕС, 2008. – 48 с.
71. Коржанський М.Й. Мова закону // Право і лінгвістика / Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 23-26 верес. 2004 р.: У 2 ч. – Сімферополь: ДОЛЯ, 2004. – Ч. 1. – С. 57-62.
72. Коротких М.Г. Самодержавие и судебная реформа 1864 г. в России. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1989. – 183 с.
73. Костицький М.В. Використання спеціальних психологічних знань у радянському кримінальному процесі: Навч. посіб. / Львівський держ. ун-тет ім. І. Франка. – К., 1990. – 88 с.
74. Костицький М.В. Світоглядні правові проблеми використання української мови як офіційної // Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи: Тези доповідей ІІ Міжвуз. наук.-практ. конф. / Ред. кол.: Є.М. Мойсеєв, О.М. Джужа, В.М. Костицький та ін. – К.: Київський нац. ун-тет внутр. справ. – 2006. – С. 5-15.
75. Кравченко С.П. Мова як фактор правоутворення та законотворення: Автореферат дис. … канд. юрид. наук / Одеська нац. юрид. акад. МОН України. – Одеса, 2000. – 21 с.
76. Красницька А.В. Використання запозиченої лексики в юридичних текстах // Науковий вісник НАВСУ. – 1999. – № 1. – С. 250-255.
77. Красницька А.В. Застосування юридичної техніки в процесі складання й оформлення процесуальних актів кримінального судочинства // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 4. – С. 143-149.
78. Красницька А.В. Історія розвитку юридичної техніки // Право і лінгвістика. Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. у 2 частинах (23-26 вересня 2004 р.). – Ч. 2. – Сімферополь-Ялта, 2004. – С. 46-54.
79. Красницька А.В. Класифікація процесуальних актів кримінального судочинства // Науковий вісник НАВСУ. – 2003. – № 3. – С. 164-175.
80. Красницька А.В. Кримінально-процесуальні акти: практика складання, вимоги закону, судова і слідча практика // Науковий вісник НАВСУ. – 2001. – № 5. – С. 248-256.
81. Красницька А.В. Мова і стиль процесуальних актів досудового розслідування // Актуальні проблеми кримінального судочинства України. Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (21 листопада 2003 р.). – Донецьк, 2004. – С. 155-165.
82. Красницька А.В. Особливості активної та пасивної лексики як засобу юридичної техніки // Науковий вісник НАВСУ. – 2001. – № 3. – С. 301-307.
83. Красницька А.В. Поняття “документ”, “акт” у кримінальному судочинстві // Науковий вісник НАВСУ. – 2002. – № 4. – С. 152-161.
84. Красницька А.В. Типові помилки при використанні мовних засобів в обвинувальному висновку // Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи. Тези доповідей ІІ Міжвуз. наук.-практ. конф. з проблем розвитку та функціонування державної мови, присвяченої Дню укр. писемності та мови (9 листопада 2006 р.). – К., 2006. – С. 84-87.
85. Красницька А.В. Удосконалення мови процесуальних актів кримінального судочинства // Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи: Зб. матер.наук.-практ. конф. – К., 2006. – С.79-82.
86. Красницька А.В. Юридична техніка процесуальних актів кримінального судочинства // Науковий вісник НАВСУ. – 2003. – № 2. – С. 120-128.
87. Красницька А.В. Юридичний термін як елемент техніки правозастосування // Формування культури професійної мови фахівця: теорія і практика. Матеріали міжвуз. наук.-метод. конф. (25 січня 2003 р.). – Донецьк, 2003. – С. 58-62.
88. Красницька А.В. Юридичні документи: техніка складання, оформлення та редагування: Посібник. – К.: Парламент. вид-во, 2003. – 500 с.
89. Красницька А.В. Юридичні документи: техніка складання, оформлення та редагування: Посібник. – 2-е вид., доп. і переробл. – К.: Парламент. вид-во, 2006. – 528 с.
90. Криміналістика. За ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Видавничий дім, 2001. – 683 с.
91. Кримінальний кодекс України: Станом на 25 листоп. 2007 р. – К.: ВЕЛЕС, 2007. – 160 с.
92. Кримінальний процес України: Підручник / Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
93. Кримінально-процесуальний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 01 берез. 2008 р.: (відповідає офіц. текстові). – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2008. – 200 с. – (Кодекси України).
94. Крылов И.Ф. Несколько замечаний по поводу протоколов осмотра места происшествия // Криминалистика на службе следствия. – Вильнюс, 1967. – С. 45-50.
95. Кузьмічов В.С., Чорноус Ю.М. Слідча діяльність: Характеристика та напрями удосконалення: (Монографія). – К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2005. – 448 с.
96. Кульчицький В. Кодекс українського права 1743 року // Право України. – 1994. – № 9. – С. 28-29.
97. Курс уголовного судопроизводства: Учебник: В 3 т. / Под ред. В.А. Михайлова. – М.: Изд-во Моск. психологич. ин-та; Воронеж: Изд-во НПО “МОДЭК”, 2006. – Т. 1. Общие положения судопроизводства. – Серия “Библиотека юриста”. – 824 с.
98. Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами. – М.: Изд-во “Юрид. лит.”, 1966. – 156 с.
99. Леви А.А., Михайлов А.И. Обыск: Справочник следователя. – М.: Юрид. лит., 1983. – 95 с.
100. Леоненко М.І. Принцип національної мови у кримінальному судочинстві України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2001. – 20 с.
101. Леонтьев А.А. Речь в криминалистике и судебной психологии / Леонтьев А.А., Шахнарович А.М., Батов В.И. Ред. А.А. Леонтьев. – М.: Наука, 1977. – 62 с.
102. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. – М.: Сов. энциклопедия, 1990. – 685 с.
103. Липец А.Я., Сивачев А.В., Осин В.В. Законность и обоснованность предъявления обвинения: Учеб. пособие / Под ред. В.В. Осина. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. – 84 с.
104. Лисиченко В.К. Криминалистическое исследование документов (правовые и методологические проблемы): Автореф. дисс. … доктора юрид. наук / КГУ им. Т.Г. Шевченко. – К., 1974. – 66 с.
105. Лукич Р. Методология права / Пер. с сербохорв. В.М. Кулистикова. Под ред. и со вступит. статьей чл.-корр. АН СССР Д.А. Керимова. – М.: Прогресс, 1981. – 304 с.
106. Лупинская П.А. Законность и обоснованность решений в уголовном судопроизводстве. – М., 1972. – 79 с.
107. Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве: теория, законодательство и практика. – М.: Юристъ, 2006. – 174 с.
108. Люблинский П.И. Техника, толкование и казуистика уголовного кодекса. – Пг., 1917. – 157 с.
109. Максутов И.Х. Осмотр места происшествия. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1965. – 40 с.
110. Малютін І. Правові проблеми вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України // Право України. – 2004. – № 10. – С. 79-81.
111. Маляренко В.Т. Найпоширеніші помилки та порушення законів, які допускаються при провадженні дізнання та досудового слідства // Право України. – 2001. – № 3. – С. 15-20.
112. Маляренко В.Т., Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судочинстві: Деякі проблеми та шляхи їх вирішення. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
113. Манаев Ю.В. Социалистическая законность процессуальных решений следователя // ХХУІ съезд КПСС и проблемы уголовно-процессуальной и организационной деятельности органов предварительного следствия. – Волгоград, 1982. – С. 10-19.
114. Манаев Ю.В. Обоснованность процессуальных решений следователя // Советское государство и право. – 1978. – № 5. – С. 17-21.
115. Манаев Ю.В. Применение норм гражданского и административного права в решениях по уголовному делу // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1980. – Вып. 32. – С. 52-58.
116. Манаев Ю.В. Процессуальные решения следователя: Виды, гарантии законности и обоснованности, рекомендации по составлению. – Волгоград, 1979. – 104 с.
117. Манаев Ю.В., Лещенко В.А. Обвинительное заключение: значение и отражение в нем данных, входящих в предмет доказывания по уголовному делу // Труды высшей следственной школы МВД СССР. –Волгоград, 1970. – Вып. 3. – С. 63-79.
118. Марченко А.Б. Слідчі помилки та шляхи їх подолання. Автореф. дис. … канд. юрид. наук / КНУ ім. Т. Шевченка. – К., 2006. – 20 с.
119. Матвеєва Л. Правозастосовчі акти та акти тлумачення права // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Римаренко Ю.І., Кондратьєв Я.Ю., Шемшученко Ю.С. – К.: Концерн “Вид. Дім “Ін Юре”, 2003. – Т. 1: Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології. – С. 798-800.
120. Мельников И.И. Процессуальные и служебные документы следователя: Учеб.-практ. пособие / Мельников И.И., Качалов В.И., Качалова О.В. и др. – М.: Ассоциация авторов и издателей “ТАНДЕМ”. Изд-во “ЭКМОС”, 2001. – 344 с.
121. Мирецкий С.Г. Приговор суда. – М.: Юрид. лит., 1989. – 112 с.
122. Михайленко А.Р. О сущности и значении стадии советского уголовного процесса // Вопросы уголовного процесса. – Саратов, 1977. – Вып. 1. – С. 119-120.
123. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: Законность и обеспечение прав граждан. – К.: Юринком-Интер, 1999. – 445 с.
124. Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах: Навч. посіб. – 2-е вид., доповн. – К.: Юрінком, 1996. – 256 с.
125. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник для вузів. – К.: Либідь, 1999. – 534 с.
126. Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Римаренко Ю.І., Кондратьєв Я.Ю., Шемшученко Ю.С. – К.: Концерн “Вид. Дім “Ін Юре”, 2003. – Т. 1: Теоретико-методологічні та концептуальні засади поліцейського права та поліцейської деонтології. – 1232 с.
127. Міллер А.Й. Акти судові // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: Вид-во “Укр. енцикл.” ім. М.П. Бажана, 1999. – Т. 1: А-Г. – С. 85.
128. Монтескье Ш. Избранные произведения. Общая ред. и вступ. статья Баскина М.П. – М.: Госполитиздат, 1955. – 800 с.
129. Муратова Н.Г. Процессуальные акты органов предварительного расследования. Вопросы теории и практики. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1989. – 118 с.
130. Надгорний Г.М., Стринжа В.К., Сегай М.Я. Недоліки законодавства про використання спеціальних знань у кримінальному і цивільному процесах, пов’язані з порушенням вимог законодавчої техніки // Концепція розвитку законодавства України. – К., 1996. – С. 412-414.
131. Наказ МВС України від 20.01.2004 № 55 “Інструкція “Про вимоги оформлення документів у системі МВС України”. – К., 2004. – 54 с.
132. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: Учебник для юрид. вузов и факультетов. – М.: Изд-во НОРМА (Изд. группа НОРМА-ИНФРА.М), 2000. – 552 с.
133. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві: Навч. посіб. для слухачів юрид. спеціальностей у вищих навч. закладах освіти / За ред. Ю.М. Грошевого. – Х.: Право, 2002. – 160 с.
134. Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери: Близько 85 тис. слів / Уклад. Єрмоленко С.Я. та ін. – К.: Довіра, 1998. – 783 с.
135. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. /Уклад.: В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. – К.: Вид-во “Аконіт”, 1999. – Т. 1: А-Є. – 912 с.
136. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. /Уклад.: В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. – К.: Вид-во “Аконіт”, 1999. – Т. 2: Ж-О. – 912 с.
137. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. /Уклад.: В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. – К.: Вид-во “Аконіт”, 1999. – Т. 3: О-Р. – 918 с.
138. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. /Уклад.: В.В. Яременко, О.М.Сліпушко. – К.: Вид-во “Аконіт”, 1999. – Т. 4: Р-Я. – 944 с.
139. Нор В.Т. Акти слідчі // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: Вид-во “Укр. енцикл.” ім. М.П. Бажана, 1999. – Т. 1: А-Г. – С. 84-85
140. Общая теория государства и права: Академический курс в 2 т. / Под ред. М.Н. Марченко. – М.: Изд-во “Зерцало”, 1998. – Т. 2: Теория права. – 640 с.
141. Олійник І.С., Ганич Д.І. Російсько-український словник. – 5-те вид., доп. і перероб. – К.: А.С.К., 1997. – 760 с.
142. Підопригора О. Культура законотворення (на матеріалах законодавства про інтелектуальну діяльність) // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 2. – С. 99-103.
143. Питерцев С.К. Составление обвинительного заключения: Учеб. пособие. – Л., 1982. – 72 с.
144. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради. Навч. посіб. – 2-е вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – 240 с.
145. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.97 № 1153 (зі змінами на 28 лип. 2003 р.) “Примірна інструкція з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади”. – К., 1997. – 57 с.
146. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.06.84 № 5 “Про практику застосування судами України законодавства про повторні злочини” // Практика розгляду судами кримінальних справ: Зб. постанов Пленуму Верховного Суду України. – К.: Атіка, 2004. – 544 с.
147. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.12.85 № 11 (зі змінами від 03.12.97) “Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ” // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах; За заг. ред. Маляренка В.Т. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 368 с.
148. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25.03.88 № 3 (зі змінами від 3 груд. 1988 р.) “Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справи на додаткове розслідування” зі змінами й доповненнями // Практика розгляду судами кримінальних справ: Зб. постанов Пленуму Верховного Суду України. – К.: Атіка, 2004. – 544 с.
149. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.10.89 № 8 (зі змінами від 3 груд. 1997 р.) “Про практику розгляду судами України кримінальних справ у касаційному порядку” // Практика розгляду судами кримінальних справ: Зб. постанов Пленуму Верховного Суду України. – К.: Атіка, 2004. – 544 с.
150. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.89 № 11 “Про застосування судами України законодавства, що регламентує перегляд у порядку нагляду судових рішень в кримінальних справах” // Практика розгляду судами кримінальних справ: Зб. постанов Пленуму Верховного Суду України. – К.: Атіка, 2004. – 544 с.
151. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.06.90 № 5 “Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” // Практика розгляду судами кримінальних справ: Зб. постанов Пленуму Верховного Суду України. – К.: Атіка, 2004. – 544с.
152. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.90 № 11 “Про практику застосування України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов’язаних із виконанням вироків”// Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах; За заг. ред. Маляренка В.Т. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 368 с.
153. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 № 7 “Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина” // Практика розгляду судами кримінальних справ: Зб. постанов Пленуму Верховного Суду України. – К.: Атіка, 2004. – 544 с.
154. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.03.99 № 6 “Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу” // Практика розгляду судами кримінальних справ: Зб. постанов Пленуму Верховного Суду України. – К.: Атіка, 2004. – 544 с.
155. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.05.2002 № 6 “Про практику розгляду судами кримінальних справ” // Практика розгляду судами кримінальних справ: Зб. постанов Пленуму Верховного Суду України. – К.: Атіка, 2004. – 544 с.
156. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання” // Практика розгляду судами кримінальних справ: Зб. постанов Пленуму Верховного Суду України. – К.: Атіка, 2004. – 544 с.
157. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 5 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх” // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах; За заг. ред. Маляренка В.Т. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 368 с.
158. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суд України. За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 368 с.
159. Права людини: Міжнародні договори, декларації, документи / Упоряд. і автор комент. Качуренко Ю.К. – К.: Наук. думка, 1992. – 199 с.
160. Протокол судового засідання в кримінальних справах. Методичний лист. – К., 1939. – 48 с.
161. Процессуальные акты предварительного следствия: Учеб. пособие. – Волгоград, 1972. – 127 с.
162. Процессуальные документы органов предварительного расследования. Образцы: Практ. пособие. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: Изд-во “Спарк”, 1998. – 352 с.
163. Процессуальные документы, сроки и судовые издержки в уголовном судопроизводстве. – Омск, 1973. – 43 с.
164. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посіб. – Вид. 5-е зі змінами. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.
165. Рабінович П.М. Юридична техніка законотворення в Україні: загальні проблеми // Вісник Академії правових наук України. – Харків, 1998. – № 2 (13). – С.18-28.
166. Радецька В.Я. Мова науки криміналістики: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2002. – 18 с.
167. Ранненкампф Н.К. Юридическая энциклопедия. – Изд. 4-е. – К.-Спб., 1913. – 294 с.
168. Ривлин А.Л. Законность, обоснованность, истинность в уголовном судопроизводстве и их взаимосвязь // Правоведение. – 1969. – № 2. –
С. 21-25.
169. Рожнова В. Складання протоколів слідчих дій: питання структури та змісту // Підприємство, господарство і право. – 2006. – № 5. – С. 142-146.
170. Рожнова В.В., Штанько О.Ф., Азаров Ю.І. Практикум зі складання кримінально-процесуальних документів (досудове провадження): Навч.-практ. посіб. з метод. реком. – К.: Видав. Паливода А.В., 2005. – 308 с.
171. Романова С.Н. Особенности судебно-следственных документов о духовенстве (1918-1940 гг.) // Исторический вестник. – 2000. – № 1 (5). – С. 18-24.
172. Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки / Андерш Й.Ф., Воробйова С.А., Кравченко М.В. та ін. – К.: Наук. думка, 1994. – 600 с.
173. Российское законодательство: проблемы и перспективы / Л.А. Окуньков и др. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – 478 с.
174. Российское законодательство Х-ХХ веков: Тексты и коммент.: В 9 т. // Под общ. ред. О.И. Чистякова // Отв. ред. Виленский Б.В. – М.: Юрид. лит., 1985. – Т. 2: Законодательство периода образования и укрепления Русского централизованного государства. – 520 с.
175. Российское законодательство Х-ХХ веков: Тексты и коммент.: В 9 т. // Под общ. ред. О.И. Чистякова // Отв. ред. Виленский Б.В. – М.: Юрид. лит., 1985. – Т. 3: Акты земских соборов. – 512 с.
176. Российское законодательство Х-ХХ веков: Тексты и коммент.: В 9 т. Под общ. ред. О.И. Чистякова // Отв. ред. Виленский Б.В. – М.: Юрид. лит., 1991. – Т. 8: Судебная реформа. – 495 с.
177. Русско-украинский словарь: В 3 т. – 2-е изд., исправл. – К.: Гл. редакция УСЭ, 1983. – Т. 1: А-М. – 846 с.
178. Русско-украинский словарь: В 3 т. – 2-е изд., исправл. – К.: Гл. редакция УСЭ, 1984. – Т. 2: Н-приять. – 924 с.
179. Рыжаков А.П. Обвиняемый. – М.: Изд-во ПРИОР, 1999. – 144 с.
180. Савицкий В.М. Язык процессуального закона (вопросы терминологии) / Под ред. А.Я. Сухарева. – М.: “Наука”, 1987. – 287 с.
181. Селівон М.Ф. Рішення // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: Вид-во “Укр. енцикл.” ім. М.П. Бажана, 2003. – Т. 5: П–С. – С. 335.
182. Скакун О.Ф., Підберезький М.К. Теорія держави і права: Експеримент. підручник. – Х.: Харків. держ. пед. ін-тут, 1996. – 325 с.
183. Слинько С.В. Судебное производство по уголовным делам: Учеб. пособие. – Харьков: Арсис, 2001. – 384 с.
184. Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень / Уклад. Л.О. Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000. – 1018 с.
185. Словник української мови: В 10 т. / Редкол.: Білодід І.К. (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 1974. – Т. 5: Н–О. – 840 с. – (АН УРСР.