ПРОЦЕСУАЛЬНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ І ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………… 3-11

Розділ 1. Юридичний процес як форма прийняття рішень………………… 12-56

Підрозділ 1.1 Стан розробки проблем юридичного процесу
на сучасному етапі…………………………………………………………….. 12-29

Підрозділ 1.2 Юридичний процес в діяльності ОВС: загальнотеоретична характеристика………………………………………………………………….30-56

Розділ 2. Основні елементи механізму формування і прийняття рішень в органах внутрішніх справ…………………………………………………… .57-100

Підрозділ 2.1 Нормативно-правові підстави прийняття рішень в ОВС…… 57-72

Підрозділ 2.2 Фактори, що впливають на прийняття рішень в ОВС…… 72-100

Розділ 3. Вимоги до процесуальної форми рішень
в органах внутрішніх справ………………………………………………….101-171

Підрозділ 3.1 Принципи процесуальної діяльності в ОВС………………..101-135

Підрозділ 3.2 Вимоги до змісту і форми рішень в ОВС…………………...135-155

Підрозділ 3.3 Процесуальні стадії в діяльності ОВС……………………...155-171

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………. 172-174

Список використаних джерел та літератури……………………………… 175-189

ВСТУП

Актуальність теми дослідження.
В умовах формування правової держави в Україні значна увага приділяється подальшому розвитку рівня правової культури всього населення та проблемам підвищення професіоналізму і правової культури зокрема в діяльності органів виконавчої влади держави, в тому числі і в органах внутрішніх справ. В зв’язку з цим вбачається актуальним удосконалення законодавства, яке регулює діяльність ОВС і внесення необхідних змін до нього.
На сучасному етапі перед органами внутрішніх справ постали складні та відповідальні завдання щодо забезпечення правопорядку, охорони та захисту прав і свобод людини і громадянина. Значну роль в цьому має відіграти процесуально-правовий механізм формування і прийняття рішень в ОВС. Реалізація будь-якого завдання чи функції, покладених на органи внутрішніх справ, представляє собою певний процес, який поділяється на процесуальні стадії, процесуальні режими, процесуальні провадження і закінчується прийняттям відповідного юридичного рішення, що суворо регламентується правовими нормами.
Рішення органів внутрішніх справ втілюється в певній зовнішній формі, яка акумулює в собі весь комплекс розумових, фактичних, організаційних та юридичних операцій, що здійснює особа, яка приймає рішення, в цілях забезпечення оптимальних умов реалізації правових норм. Встановлюючи перелік вимог, які ставляться до змісту і форми рішення, необхідно звертати увагу не тільки на їх узагальнення щодо самої правозастосувальної діяльності, але й враховувати цілий ряд інших обставин (об’єктивні та суб’єктивні фактори, що впливають на прийняття рішень).
Прийняття рішень в ОВС повинно здійснюватись на правовій основі у відповідності до чинного законодавства. Юридично-процесуальна діяльність має певний порядок, який є найбільш оптимальним для здійснення тих або інших юридично значимих дій. Він встановлюється відповідними юридичними, нормативними приписами. Оптимальний порядок містить в собі програму юридичної діяльності, має велике значення для досягнення певної правової мети, тим самим підвищуючи ефективність правового регулювання юридичної діяльності та гарантуючи її правомірність і результативність.
Відсутність адекватних сучасному стану юридичної науки та діяльності органів внутрішніх справ загальнотеоретичних розробок стосовно процесуально-правового механізму формування і прийняття рішень в ОВС утворює прогалини у вітчизняному правознавстві. Зазначене зумовлює як необхідність теоретичного узагальнення багатьох питань процесуально-правового механізму формування і прийняття рішень в ОВС, так і вироблення чіткого категоріально-методичного апарату дослідження даного механізму та конкретизації окремих проблем юридичного процесу в цілому.
Зв’язок із науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертаційного дослідження відповідає державним планам та програмам Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), “Основним напрямкам наукових досліджень у галузі держави і права на 1998-2000 рр.”, затвердженими загальними зборами Академії Правових наук України 19 березня 1998 р. В “Пріоритетних напрямках фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.” (Рішення Колегії МВС України від 28 червня 1995 р. № 4 КМ/2) визначено необхідність розробки проблем “Функції держави Україна, форми й засоби їх здійснення”; “Розвиток законодавства, удосконалення законодавчого процесу, законодавчого регулювання діяльності органів та установ внутрішніх справ”; “Органи внутрішніх справ у системі органів державної влади та правоохорони української держави”. Серед головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 1996-2000 рр. і на 2001-2005 рр. значне місце займає питання щодо “Функцій держави Україна, форм і засобів їх здійснення. (Проблеми теорії держави і права (індекс 1.2.1.))”.
Мета й завдання дослідження.
Мета даного дисертаційного дослідження полягає в комплексному вивченні проблеми процесуально-правового механізму формування і прийняття рішень в ОВС, вимог, які до них ставляться, факторів, що впливають на їх прийняття, та процесуальної діяльності органів внутрішніх справ. Відповідно до мети основними завданнями цього дослідження є:
- як вихідний пункт дослідження – за допомогою критичного аналізу стану розробки проблем юридичного процесу на сучасному етапі у загальній теорії держави і права, із зосередженням уваги на невирішених та дискусійних питаннях, - визначення процесуально-правового механізму формування і прийняття рішень в ОВС;
- проведення класифікації різновидів юридичного процесу в діяльності органів внутрішніх справ;
- дослідження юридичної природи рішень органів внутрішніх справ та факторів, що впливають на їх прийняття;
- системний виклад вимог, що висуваються до змісту і форми рішень, які приймаються органами внутрішніх справ;
- визначення поняття основ правової діяльності ОВС та нормативно-правових підстав прийняття рішення органами внутрішніх справ;
- показати особливості процесуальних стадій в діяльності органів внутрішніх справ;
- відпрацювання практичних рекомендацій та пропозицій по вдосконаленню діючого законодавства (та практики його застосування), що регламентує діяльність вповноважених посадових осіб органів внутрішніх справ, які приймають відповідні рішення.
Об’єкт і предмет дослідження.
Об’єктом наукового пошуку в цій роботі визначені: процесуально-правовий механізм формування і прийняття рішень в ОВС, процесуальна діяльність органів внутрішніх справ, правові основи цієї діяльності, нормативно-правові підстави прийняття рішень ОВС. Предметом дослідження, відповідно, – процесуальні рішення органів внутрішніх справ, фактори, які впливають на прийняття рішень та вимоги до змісту і форми рішень.
Методологічна основа дослідження.
Методологічну основу дисертації складає комплексний підхід до використання системи загально-філософських, загально-наукових та спеціальних методів дослідження. Наприклад, системно-структурний метод використовувався при аналізі основних ознак поняття “юридичний процес”, з’ясуванні видів юридичного процесу відносно діяльності органів внутрішніх справ. Порівняльний метод використовувався при аналізі загальних та спеціальних правових основ діяльності ОВС, нормативно-правових підстав прийняття рішень в ОВС.
За допомогою формально-логічного методу з’ясовувалися характеристика факторів, що впливають на прийняття рішень та вимоги, які ставляться до вповноважених осіб, що приймають рішення в ОВС. Використовуючи прогностичний метод, автор намагався передбачити шляхи подальшого розвитку юридичного процесу в діяльності ОВС, вдосконалення чинного законодавства України та правових основ діяльності ОВС.
Нормативно-правову базу дисертації складають Конституція України, закони, підзаконні нормативні акти, міжнародні правові документи – в межах тих питань, що розглядалися у досліджені.
Теоретична основа дослідження.
Теоретичну базу дисертації склали наукові концепції вчених-юристів щодо реалізації права, правозастосування, правозастосувальних актів тощо. Конкретно йдеться про положення, що містяться в роботах з теорії держави і права (С.С. Алєксєєва, Н.Г. Александрова, В.К. Бабаєва, І.В. Бенедика, Р.Ф. Васильєва, Н.В. Вітрука, В.М. Горшеньова, Ф.А. Григорьєва, І.Я. Дюрягіна, В.В. Копєйчикова, В.В. Лазарєва, Р.З. Лівшица, А.В. Міцкевича, О.Г. Мурашина, П.Е. Недбайло, В.В. Пашутіна, О.В. Петрішина, А.С. Піголкіна, В.М. Протасова, І.М. Погрібного, Л.М. Розіна, І.С. Самощенко, О.Ф. Скакун, Ю.А. Тихомірова, І.Е. Фарбера, Н.Ф. Фаткуліна, О.В. Фандалюка, І.Б. Шахова, А.Ф. Шебанова, А.Ф. Черданцева, В.А. Юсупова, Л.С. Явича, та ін.); державного права (Б.Н. Габрічідзе, Н.Г. Старовойтова та ін.); адміністративного права та управління (В.Г. Афанасьєва, О.С. Васильєва, О.М. Бандурки, Д.Н. Бахраха, Е.В. Додіна, Б.В. Дрейшева, А.П. Коренєва, Б.М. Лазарєва, В.Д. Сорокіна, В.А. Юсупова та ін.); кримінально-процесуального права (А.Я. Дубинського, П.А. Лупинської, М.М. Михеєнко, М.М.Полянського, В.М. Савицького, М.С. Строговича та ін.); психології (В.Л. Васильєва, А.В. Дулова, В.Є. Коновалової, та ін.).
Окрім цього, як інформаційна та емпірична база, в дисертації використаний власний досвід дисертанта, набутий під час проходження служби в органах внутрішніх справ. У дослідженні, з урахуванням профілю тематики, використані досягнення в галузях багатьох наук: теорії управління, філософії, соціології, логіки, психології, філології тощо.
Серед джерел, використаних під час написання дисертаційного дослідження, чимало таких, котрі явно страждають тією ідеологічною заангажованісттю, яка була притаманна стану речей на час їхньої розробки. Втім використання їх є допустимим в зв’язку з тим, що в них знаходяться наукові положення, які стали класичними і можуть бути застосовані при формуванні вітчизняної правової науки. Крім того, метою дослідження перш за все є спеціально-юридичні аспекти проблеми прийняття рішень в органах внутрішніх справ.
Наукова новизна
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що:
- вперше введено в юридичній науці і розглянуто поняття процесуально-правового механізму формування і прийняття рішень в органах внутрішніх справ;
- вперше у вітчизняній юридичній науці проведено класифікацію юридичного процесу стосовно діяльності органів внутрішніх справ, інтегруючи предметні і функціональні ознаки та беручи до уваги практику розгляду справ про адміністративні правопорушення, розслідування кримінальних справ, та практику прийняття управлінських рішень в ОВС і відомчу правотворчість;
- комплексно розглянуті фактори, що впливають на прийняття рішень цими органами та вимоги, які висуваються до змісту і форми цих рішень, нормативно-правові підстави їх прийняття;
- окреслено принципи та стадії процесуальної діяльності ОВС у загально-теоретичному аспекті;
- визначається поняття правових основ діяльності органів внутрішніх справ та нормативно-правових підстав прийняття рішень цими органами;
- розглянуті юридична природа та фактори, що впливають на прийняття рішень (як об’єктивні, так і суб’єктивні); приділено увагу науковій організації праці в ОВС;
- проаналізовані та системно викладені вимоги, що висуваються до змісту і форми рішень, які приймаються органами внутрішніх справ;
- розглянуті вимоги, що висуваються безпосередньо до посадової особи органів внутрішніх справ, яка вповноважена приймати відповідні рішення, висуваються та аргументуються рекомендації по вдосконаленню цих вимог;
- по-новому ставляться та вирішуються питання, пов’язані зі з’ясуванням призначення та сутності принципів процесуальної діяльності органів внутрішніх справ, докладно проведена їх класифікація;
- поглиблено вивчено питання щодо процесуальних стадій, запропонована нова їх характеристика.
Таким чином, вибрана проблема складає один із самостійних загальнотеоретичних аспектів юридичної науки, що спрямований на забезпечення подальшого теоретичного дослідження правових форм діяльності державних органів взагалі та органів внутрішніх справ зокрема.
Теоретичне значення роботи.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що матеріали і висновки дисертації є теоретично-методологичним підгрунтям наукового вирішення проблем юридичного процесу в діяльності органів внутрішніх справ, прийняття рішень в ОВС, проблем стадійності в процесуальній діяльності ОВС. Дослідженню такого питання, як правова основа діяльності органів внутрішніх справ та нормативно-правові підстави прийняття рішень цими органами і в минулому і на сучасному етапі приділялося також недостатньо уваги. Все, що робилося з цього приводу стосувалося галузевих наук – кримінально-процесуального, адміністративного та адміністративно-процесуального права. В загальнотеоретичній науці указані питання практично не досліджувалися, що призвело до відсутності однозначного визначення правових основ діяльності і нормативно-правових підстав прийняття рішень органами внутрішніх справ.
Між тим, у юридичній науці та практиці правозастосувальної діяльності органів внутрішніх справ накопичився певний і достатньо значимий матеріал, що потребує наукового аналізу і узагальнення. Тому, на наш погляд, назріла потреба доповнити вивчення правозастосувальних актів у цілому дослідженням їх стосовно діяльності органів внутрішніх справ: дослідженням рішень які приймаються цими органами; вимог, які висуваються до змісту і форми рішень; факторів, що впливають на їх прийняття.
Розробка зазначених проблем має не тільки суттєве теоретичне значення, але і вносить значний вклад в юридичну науку та практику правозастосування.
Практичне значення одержаних результатів.
Практична цінність результатів дослідження полягає, по-перше, в тому, що розробки та висновки, що містяться в дисертації, можуть бути використані в якості вихідних рекомендацій по вдосконаленню законодавства, що регламентує правозастосування в органах внутрішніх справ. По-друге, вони надають можливість визначити напрямки і конкретні заходи щодо покращання діяльності органів внутрішніх справ по винесенню правозастосувальних рішень. По-третє, дозволяє визначити заходи по підвищенню рівня правосвідомості посадових осіб ОВС, що приймають рішення з метою поліпшення професіоналізму особового складу органів внутрішніх справ. По-четверте, дозволяє спрогнозувати подальше удосконалення процесуально-правового механізму формування і прийняття рішень в ОВС як складової частини соціально-правового механізму забезпечення прав людини і громадянина.
Окремі положення та висновки дисертації можуть бути впроваджені у процес викладання навчальних курсів “теорія держави і права”, “адміністративна діяльність в ОВС”, “основи управління в ОВС”, використані при підготовці навчально-методичних посібників для курсантів та студентів вищих навчальних закладів МВС України і взагалі в юридичних навчальних закладах держави.
Апробація результатів дисертації.
Дисертація обговорювалася по розділах і в цілому на кафедрі теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ.
Окремі положення дисертації доповідалися на науково-практичній конференції “Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих вчених” 13 квітня 2001 р. у Національному університеті внутрішніх справ.
Результати досліджень використовувалися автором у навчальній та науково-дослідницькій роботі курсантів та студентів НУВС, при складанні навчально-методичних матеріалів з теорії держави і права.
Публікації.
З теми дослідження автором опубліковано чотири наукові статті у фахових виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України.
1. Слинько Д.В. Поняття юридичного процесу: до історії питання //Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. - № 12. – Ч. 1. – С. 98-101.
2. Слинько Д.В. Нормативно-правові підстави прийняття рішень в органах внутрішніх справ //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. – С.203-209.
3. Слинько Д. В. Фактори, що впливають на прийняття правозастосувальних рішень //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. - № 14. – С. 89-93.
4. Слинько Д. В. Теоретичні принципи процесуальної діяльності органів внутрішніх справ //Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. - № 4. – С. 94-101.

Структура роботи.
Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що включають у себе сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Повний обсяг роботи становить 174 сторінки, список використаних джерел та літератури – 15 сторінок (205 найменувань).

bibliography

ВИСНОВКИ

Основні результати наукового пошуку дозволяють зробити наступні висновки стосовно проблеми, що досліджувалась.
1.Юридичний процес – це комплексна система організаційно зв'язаних правових форм діяльності уповноважених органів держави, посадових осіб, а також зацікавлених у вирішенні юридичних справ інших суб'єктів права, яка виявляється: а) в здійсненні операцій з нормами права у зв'язку з вирішенням певних юридичних справ; б) здійснюється уповноваженими органами держави та посадовими особами на користь зацікавлених суб'єктів права; в) закріплюється у відповідних правових актах – офіційних документах; г) регулюється процедурно-процесуальними нормами; д) забезпечується відповідними способами законодавчої техніки.
2. При дослідженні юридичного процесу звернуто увагу на розмежування матеріальних та процесуальних норм. Нерідко чітке розмежування матеріального та процесуального в праві неможливе. Класифікаційну схему розподілу юридичного процесу в діяльності органів внутрішніх справ за предметними та функціональними ознаками представлено у наступному вигляді:
Установчий процес - це діяльність уповноважених посадових осіб щодо реалізації своїх повноважень та компетенції по формуванню, реорганізації підрозділів ОВС, призначенню чи звільненню посадових осіб, забезпеченню проведення виборів, референдумів тощо.
Правотворчий процес - це діяльність вповноважених осіб ОВС яка складається з системи дій по підготовці, затвердженню та офіційному оголошенню нормативно-правових актів. Відомчій правотворчий процес базується на загальних принципах правотворчості, але має свої рівні, форми та методи. Головним завданням є конкретизація правових засад діяльності органів внутрішніх справ. Відомчий правотворчий процес органів внутрішніх справ здійснюється у таких формах: а) участь в правотворчому процесі вищих та місцевих органів державної влади та управління; б) безпосереднє видання нормативно-правових актів.
Правозастосувальний процес – це діяльність вповноважених посадових осіб ОВС, пов’язана з розгляданням та вирішенням справ про адміністративні правопорушення, розслідуванням кримінальних злочинів, проведенням оперативно-розшукової діяльності.
Контрольний процес – це нагляд, який здійснюється спеціально уповноваженими державними органами та посадовими особами з метою перевірки дотримання вимог закону та виконання розпоряджень керівників працівниками ОВС; попередження та припинення правопорушень з боку працівників ОВС передбаченими організаційно-правовими засобами.
3. Запропоновано наступні визначення правових основ діяльності ОВС та нормативно-правових підстав прийняття рішення:
Правові основи діяльності ОВС – це система нормативних приписів, викладених в законах і підзаконних актах, що відображають зміст правових норм, у відповідності з якими формується і функціонує система органів внутрішніх справ і які направлені на регулювання і захист суспільних відносин.
Нормативно-правові підстави прийняття рішень в ОВС – це сукупність матеріально-правових і процесуально-правових норм та засад, що регламентують діяльність ОВС в цілому і порядок вирішення юридичних справ, віднесених до їх компетенції зокрема.
4. Процесуально-правовий механізм формування і прийняття рішень в ОВС визначається як сукупність матеріально-юридичних та процедурно-юридичних встановлень, за допомогою яких забезпечується розробка змісту, зовнішнього вигляду, послідовності прийняття рішень в органах внутрішніх справ для вирішення юридичних справ у межах їх компетенції.
5. Виділено наступні основні професійні якості посадової особи органів внутрішніх справ, які впливають на прийняття нею рішень, а саме: компетентність, комунікабельність, вольові якості, організаторські здібності, здатність протистояти негативному впливу, творче мислення.
6. Принципи процесуальної діяльності органів внутрішніх справ визначаються як особлива сукупність об'єктивних та суб'єктивних начал, керівних ідей і пізнаних закономірностей, спрямованих на досягнення оптимальних варіантів будь-якої процесуальної діяльності. Їх класифікація проводиться у відповідності з тим, як класифікується сам юридичний процес стосовно діяльності ОВС – тобто по його видам: а) принципи установчого процесу в ОВС; б) принципи правотворчого процесу в ОВС; в) принципи правозастосувального процесу в ОВС; г) принципи контрольного процесу в ОВС.
7. Всю сукупність вимог які ставляться до прийняття рішень органами внутрішніх справ поділена на три групи: вимоги до вповноваженого органу внутрішніх справ чи посадової особи ОВС; вимоги до матеріальної діяльності по розробці рішення; вимоги до форми рішення.
8. До числа вимог, що ставляться до змісту рішень, віднесено наступні: рішення приймається і здійснюється на основі та у відповідності з нормами, які застосовуються, тобто носить піднормативний характер; рішення повинно бути компетентним, тобто прийнятим уповноваженими на те органами внутрішніх справ, посадовими особами; рішення повинно бути прийняте у відповідності з приписами норм матеріального та процесуального права; рішення повинно служити одним із засобів виконання організуючої творчої діяльності держави.
9. Запропоновано наступне визначення стадій процесуальної діяльності органів внутрішніх справ:
Стадії процесуальної діяльності ОВС – це динамічна відносно замкнута сукупність закріплених в діючому законодавстві та відомчих нормативно-правових актах МВС способів, методів, форм, які виражають чи передбачають суворе і неухильне здійснення процедурно-процесуальних вимог, що відображають просторово-часові аспекти процесуальної діяльності ОВС та забезпечують логіко-функціональну послідовність здійснення конкретних дій, спрямованих на досягнення кінцевого, матеріально-обумовленого правового процесуального результату.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Теория государства и права. Курс лекций /Под ред. проф. Н.М.Матузова, проф. А.В.Малько. - М., 1997. – 672 с.
2. Юридическая процессуальная форма. Теория и практика / Под ред. П.Є.Недбайло, В.М.Горшенева, - М., 1976. - 280 с.
3. Теория юридического процесса / Под ред. В.М.Горшенева. - Харьков, 1985. - 192 с.
4. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. - М., 1987. – 176 с.
5. В.Н.Протасов. Основы общеправовой процессуальной теории. - М., 1991. – 144 с.
6. Карташов В.Н. Юридическая деятельность: понятие, структура, ценность – Саратов, 1989. – 218с.
7. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. - М., 1995. – 304 с.
8. Теория государства и права /Под ред. В.М.Корельского, В.Д.Перевалова. – М.: ИНФА НОРМА, 1998.- 570 с.
9. Черданцев А.Ф. Теория государства и права. – М.: Юрайт, 1999. - 432 с.
10. Загальна теорія держави і права /За ред. Проф. В.В.Копєйчикова. - К: Юрінком, 1997. – 320с.
11. Полянский Н.Н., Строгович М.С., Савицкий В.М., Мельников А.А. Проблемы судебного права. - М.: Наука, 1983. 223 с.
12. Рязановский В.А. Единство процесса. - М., 1996.
13. Сорокин В.Д. Проблемы административного процесса. - М.: Юрид. лит, 1968. - 142 с.
14. Баландин В.Н. Принципы юридического процесса: Дисс. канд. юрид. наук: 12.00.01 - Самара, 1998. – 214 с.
15. Сорокин В.Д. Административно-процесcуальная форма, процессуальные нормы и производства //Юридическая процессуальная форма. Теория и практика / Под. ред. П.Е.Недбайло, В.М.Горшенева, - М., 1976. – С. 135-173.
16. Шакарян М.С., Сергун А.К. К вопросу о теории так называемой юридической процессуальной формы" //Проблемы соотношения материального и процессуального права /Труды ВЮЗИ. - М., 1980. – С.61-86.
17. Мельников Ю.И., Рудкин Ю.Д. О процессуальном в юридической деятельности //Юридическая деятельность: сущность, структура, виды. - Ярославль, 1989. – С.65-76.
18. Курылев С.В. Основы терии доказывания в советском правосудии. - Минск, 1969. - 203 с.
19. Лайтман В.Н. Процедурнопроцессуальная форма в деятельности общественных организаций СССР: Дисс. канд. юрид. наук: 12.00.01 - Харьков, 1982. – 214 с.
20. Олейников С.Н. Общетеоретические проблемы юридической процессуальной формы: Дисс. канд. юрид. наук.: 12.00.01. – Харьков, 1986. – 212 с.
21. Малько А.В. Теория государства и права в вопросах и ответах: Учебно-методическое пособие. - М., 1997. – 127 с.
22. Осипов А.В. Реализация права и толкование его норм. Лекция 15. //Курс лекций по теории государства и права. – Саратов, 1994. - С. 230-261.
23. Горшенев В.М. Процессуальная форма и ее назначение в совестком праве //Сов. государство и право. – 1973. - № 12. – С. 28-36.
24. Горшенев В.М. О природе процессуального права //Правоведение. – 1974. - № 2. – С. 45-53.
25. Бобров В.К. К исследованию процессуальной формы в уголовном процессе //Правоведение. – 1974. - №2. – С. 77-85.
26. Якуб М.Л. Процессуальная форма в советском уголовном судопроизводстве. - М.: Юрид. лит., 1981. - 144 с.
27. Осипов Ю.К. Элементы и стадии применения норм советского гражданского процессуального права //Проблемы применения норм гражданского процессуального права. - Свердловск, 1976. – С.29-46.
28. Сорокин В.Д. Административно-процессуальное право. - М., 1972. – 240 с.
29. Сорокин В,Д. Советское административное процессуальное право: Учебное пособие. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1976. – 56 с.
30. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” //Відомості Верховної Ради України. – 1991. № 41. – Ст. 302; 1996. - № 15. – Ст. 70; 1998. - № 34. – Ст. 230.
31. Регламент роботи міської ради м. Полтави //Зоря Полтавщини. – 1998. - № 52. – 25 квітня.
32. Васильев А.М. О правоприменении и процесуальном праве //Проблемы соотношения материального и процессуального права /Труды ВЮЗИ - М., 1980. – С. 4-14.
33. Мельник Ю.Н. Природа и содержание норм процессуального права в социалистическом обществе. – Ярославль, 1976. – 116 с.
34. Вопленко Н.Н. Социалистическая законность и применение права. - Саратов, 1983. – 139 с.
35. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. - М., 1972. – 580 с.
36. Советское административное право (особенная часть) /Под ред. В.Д.Сорокина - Л.: Изд-во ЛГУ, 1966. – 320 с.
37. Рабинович П.М. Вопросы общей теории процессуальных норм права //Юридические гарантии применения норм права и режим социалистической законности. - Ярославль, 1976. – С. 11.
38. Рабинович П.М. Упрочнение законности – законномерность социализма. - Львов, 1975. – 260 с.
39. Лучин В.О. Процессуальные нормы в советском государственном праве: Автореф. дисс... канд. юрид. наук: 12.00.01 - Воронеж, 1971. – 18 с.
40. Мельников Ю.И. Юридический процесс как средство обеспечения социалистической законности //Актуальные проблемы юридического процесса в общеправовом государстве /Под ред. проф. Э.А.Пушмина. - Ярославль, 1980, – С.16-22.
41. Алексеев С.С. Структура советского права. - М., 1975. – 264 с.
42. Черданцев А.Ф. Юридические конструкции и их роль в науке и практике //Правоведение. - 1972. - №3. – С.12-20.
43. Фандалюк О.В. Правозастосувальні акти-дії в механізмі здійснення функцій органами внутрішніх справ: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 - Харків, 1998. – 215 с.
44. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затверджене Указом Президента України //Офіційний вісник України. – 2000. - № 42. - Ст. 1774.
45. Черкасов А.Д. Правоприменительные акты органов внутренних дел советского общенародного государства: Автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.01 – Саратов, 1986. – 20 с.
46. Розин Л.М. Вопросы теории актов советского государственного управления и практика органов внутренних дел: Учебное пособие. - М.: Акад. МВД СССР, 1974. – 139 с.
47. Габричидзе Б.Н.Конституционный статус органов государства. – М., 1982. – 187 с.
48. Бахрах Д.Н. Форма государственного управления //Сов. государство и право. – 1983. – № 4. – С. 20-27.
49. Бачило И.Л. Организация советского государственного управления. Правовые проблемы. – М. 1981. – 237 с.
50. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М., 1982. – 287 с.
51. Афанасьев В.Т. Социальная информация и управление обществом. – М., 1975. – 337 с.
52. Юридический энциклопедический словарь. - М.: Сов. энцикл., 1984. – 415 с.
53. Курс советского уголовного процесса. Общая часть /Под ред. А.Д.Бойкова, И.И.Карпеца. - М., 1989. - 640 с.
54. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса: В 2-х т. - М., 1968. - Т. 1. - 468 с.
55. Божьев В.П. Уголовно процессуальные правоотношения. - М., 1975.–175 с.
56. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. - К.: 1992. – 432 с.
57. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть): Учебное пособие. – Х.: ООО "Одисей", 1999. - 224с.
58. Советское административное право /Под ред. Р.С.Павловского. – К.: Вища школа, 1986 – 416 с.
59. Коваль Л.В. Адміністративне право. Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. - 154 с.
60. Скакун О.Ф., Овчаренко И.Н. Юридическая деонтология. – Х.: Основа, 1999. – 304 с.
61. Конституція України //Голос України. – 1996. - № 128. – 13 липня.
62. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Х.: Основа, 1999. – 440 с.
63. Теория управления в сфере правоохранительной деятельности /Под. ред. В.Д. Малкова. – М., 1990. – 320 с.
64. Основы управления в органах внутренних дел: Учебное пособие /Под. ред. А.П. Коренева. – М.: Юрид. ин-т: Щит - М, 1999. – 354 с.
65. Малков В. Д., Весёлый В. З. Теория социального управления: Предмет, задачи и система курса “Управление ОВД”. – М., Акад. МВД СССР, 1987. – 24 с.
66. Научные основы организации и труда в ОВД: Учебное пособие. /Под. ред. Г.Г. Зуйкова. – М., 1973. – 112 с.
67. Советский уголовно-процесуальный закон и проблемы его эффективности /Под. ред. В.Н. Савицкого. – М.: Наука, 1979. – 320 с.
68. Теория права и государства: Учебник /Под ред. проф. В.В.Лазарева. – М.: Право и закон, 1996. - 424 с.
69. Закон України “Про міліцію” //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 4. – Ст. 20; 1992. - № 36. – Ст. 526; 1993. - № 11. – Ст. 83; 1993. - № 22. – Ст. 224.
70. Кримінально-процесуальний кодекс України. – Х., 2001. – 272 с.
71. Шергин А.П. Процессуальные формы административно-юрисдикционной деятельности органов внутренних дел. – М., 1985. – 72 с.
72. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 22. – Ст. 303.
73. Кримінальний кодекс України. – Х., 2001. – 270 с.
74. Закон України “Про службу безпеки України” //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 27. – Ст. 382.
75. Закон України “Про прикордонні війська” //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 2. – Ст. 7.
76. Закон України “Про державну охорону органів державної влади та посадових осіб” // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 35. – Ст. 236.
77. Горобец В.Д. Современные подходы к пониманию права и их значение для управленческой и правоохранительной деятельности: Лекция. - М.: Академия МВД РФ, 1994 – 28 с.
78. Явич Л.С. Сущность права: социально-философское понимание развития и функционирования юридической формы общественных отношений. - Л.: Изд. ЛГУ, 1985. – 207 с.
79. Лившиц Р.З. Современная теория права: краткий очерк. - М.: ИГПАН, 1992. – 92 с.
80. Стучка П.И.Революционная роль права и государства. Изд. 20-е, - М., 1923.
81. Пашуканис Е.Б. Общая теория права и марксизм. - М., 1924.
82. Общая теория права и государства: Учебник /Под ред. В.В.Лазарева, - М.: Юристъ, 1994. – 360 с.
83. Нерсесянц В.С. Право и закон. - М.: Наука, 1983. – 366 с.
84. Алексеев С.С. Теория права. - М.: БЕК, 1994 – 224с.
85. Вопленко Н.Н. Выступление на "Круглом столе" О понимании советского права" //Советское государство и право. - 1979 - № 8 – С. 51.
86. Зорькин В.Д. Выступление на "Круглом столе" "О понимании советского права" //Советсткое государство и право. - 1979 - № 8 – С. 55-56.
87. Григорьев Ф.А., Синюков В.Н. Круглый стол. Российская правовая система и международное право: современные проблемы взаимодействия //Государство и право. - 1996 - № 4 – С. 40-42.
88. Общая теория права. Курс лекций. - Нижний Новгород, 1993. – 479 с.
89. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. - К.: Бородянка, 1993. – 175 с.
90. Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. - К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
91. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х.: Консум, 2000. – 704 с.
92. Основы теории государства и права: Учебник /Под ред. А.С.Пиголкина. – М.: Высшая школа, 1982. – 256 с.
93. Кулажников М.Н. О понятии правовой основы государственной и общественной жизни //Правопорядок и правовой статус личности в развитом социалистическом обществе в свете Конституции СССР 1977 года: Сб. ст. /Проблемы теории государства и права, государственного и административного права. – М., 1978. – С. 207-212.
94. Гулиев В.Е., Щиглик А.Н. ХХV съезд КПСС о развитии политической системы советского общества и совершенствовании социалистического правопорядка //Социалистическая законность. - 1976 - № 7. – С. 3-9.
95. Борисов В.В. О правовой основе развитого социалистического общества //Актуальные вопросы советской юридической науки. - Саратов, 1978. – С. 65-71.
96. Грачева Е.Ю. Правовая основа государственной и общественной жизни (теоретические аспекты): Дисс…. канд. юрид. наук: 12.00.01. - М., 1984 – 212 с.
97. Лившиц Р.З. Выступление на "Круглом столе" "О понимании советского права" //Советское государство и право. – 1979. - № 8 – С. 59-60.
98. Кузьмина М.Н. Правовые основы формирования и деятельности органов внутренних дел: Автореф. дисс….канд. юрид. наук: 12.00.01. – М. 1996. – 20 с.
99. Альтшуллер М.Н. Нормативная основа деятельности ОВД: Лекция. - Горький: МВД СССР, Горьковская школа, 1983. – 44 с.
100. Малеин Н.С. О справедливости, праве и ответственности //Теория права: новые идеи. Вып. 2. - М.: ИГПАН, 1992 – С. 65.
101. Всеобщая декларация прав человека //Международная защита прав человека. Документы и комментарии. – Х., 1998. – С. 8-16.
102. Международный пакт о гражданских и политических правах //Международная защита прав человека. Документы и комментарии. – Х., 1998. – С. 16-42.
103. Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах //Международная защита прав человека. Документы и комментарии. – Х., 1998. – С. 42-56.
104. Закон України “Про війська внутрішньої та конвойної охорони” //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 19. – Ст. 397.
105. Закон України “Про надзвичайний стан” //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 37. – Ст. 538.
106. Закон України “Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів” //Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 11. – Ст. 50.
107. Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” //Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 11. – Ст. 51.
108. Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованною злочинністтю” //Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 35. – Ст. 358.
109. Закон України “Про пожежну безпеку” //Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 5. – Ст. 21.
110. Закон України “Про дорожній рух” //Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 31. – Ст. 338.
111. Закон України “Про правовий статус іноземців” //Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 23. – Ст. 161.
112. Кожевников В.В. Профессиональная правовая культура как условие эффективного правоприменения в органах внутренних дел: Дисс…. канд. юрид. наук: 12.00.01. - М., 1992. – 208 с.
113. Указ Президента України №241/97 “Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення” //Урядовий кур’єр. – 1997. - № 54. – 25 березня.
114. Слинько Д.В. Нормативно-правові підстави прийняття рішень в органах внутрішніх справ //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. – С.203-209.
115. Тихомиров Ю.А. Юридическая коллизия, власть и правопорядок //Государство и право. - 1994 - № 1 – С. 3-12.
116. Лазарев В.В., Попов Л.А., Розин Л.М. Правовая основа обеспечения общественного порядка: Учебное пособие. – М.: Академия МВД СССР, 1987. – 75 с.
117. Алєксєєв С.С. Проблемы теории права. В 2-х т. - Свердловск, 1973. - Т.2. – 399 с.
118. Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве, их виды, содержание и формы. – М.: Юрид. лит., 1976. - 168 с.
119. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. - М.: Политиздат, 1968. – 392 с.
120. Тихомиров Ю.А. Научная организация управления. – М.: Сов. Россия. – 1973. – 176 с.
121. Тихомиров Ю.А. Управленческое решение. - М.: Наука, 1972. – 288 с.
122. Тихомиров Ю.А. Механизм управления в развитом социалистическом обществе. М.: Наука, 1978. – 336 с.
123. Проблемы принятия решения. – М.: Наука, 1976. – 320 с.
124. Афанасьев В.Г. О системном подходе в социальном познании //Вопросы философии. – 1973. - № 6. – С. 61-66.
125. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М.: Изд-во Полит. лит., 1980. – 368 с.
126. Человек в управлении обществом. – М.: Изд-во Полит. лит., 1977. – 384 с.
127. Аббасова О.С. К вопросу о системном, комплексном подходе к управлению социалистическим обществом //Научное управление обществом. Вып. 8. - М.: Мысль, 1974. – С. 142-147.
128. Голунский С.А. К вопросу о понятии правовой нормы в теории социалистического права //Советское государство и право. – 1961. - № 4. - С. 26–27.
129. Самощенко И.С., Никитинский В.И. Цель правовых норм – масштаб оценки их эффективности //Ученые записки ВНИИ ИСЗ. - М., 1969. - С. 57-59.
130. Элькинд П.С. Категории “цель” и “средство” в сфере уголовно-процессуального регулирования //Советское государство и право. – 1972. - № 8. – С. 98-104.
131. Элькинд П.С. Цели и средства их достижения в уголовно-процессуальном законе. – Л., 1976. - 143 с.
132. Галкин Б.А. Советский уголовно-процессуальный закон. - М.: Госюриздат, 1962. – 255 с.
133. Дубинский А.Я. Исполнение процессуальных решений следователя (Правовые и организационные проблемы). – К.: Наук. Думка, 1984–184 с.
134. Комиссаров К.И. Судебное усмотрение в судебном уголовном процессе //Советское государство и право. – 1969. - № 4. - С. 49-57.
135. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. - М.: Юрид. лит., 1971. - 223 с.
136. Основы управления в органах внутренних дел /Под ред. А.П. Коренева - М.: МВШМ, 1988. – 275 с.
137. Шикин Е.П. Основные условия эффективности применения права: Автореф. дисс…. . канд. юрид. наук: 12.00.01. - Свердловск, 1971. - 17 с.
138. Каминская В.И., Ратинов А.Р. Правосознание как элемент правовой культуры //Правовая культура и вопросы правового воспитания. - М., 1974. - С. 85-108.
139. Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность. - М.: Юрид. лит., 1973. – 344 с.
140. Кудрявцев В.Н. Правосознание юриста //Советская юстиция. – 1974. - № 10. - С. 3-4.
141. Шиханцов Г.Г. Профессионально важные психические качества следователя: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. – Минск, 1970. – 19 с.
142. Коновалова В.Е. Правовая психология: Учебное пособие. – Х.: Консум, 1997. - 160 с.
143. Васильев В.Л. Юридическая психология. - Спб.: Питер-пресс, 1997. – 652 с.
144. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей. - М., 1967. – 290 с.
145. Шахраманьян И.К. Общая психологическая характеристика деятельности советского следователя //Правоведение. - 1965. - № 2. – С. 144-150.
146. Котов Д.П. Шиханцов Г.Г. Психология следователя. – Воронеж: Изд-во Вор. ун-та., 1977. – 134 с.
147. Шиханцов Г.Г. Юридическая психология: Учебник для вузов /Отв. ред. В.А. Томсилов. – М.: Зерцало, 2000. – 344 с.
148. Проблемы мышления в современной науке. - М.: Мысль, 1964. – 272 с.
149. Васильев А.С. Проблемы организации и правового регулирования процесса принятия решений в управлении государственными предприятиями (объединениями): Дисс... доктора юрид. наук: 12.00.02 - Одесса, 1988. - 470 с.
150. Морщанова Т.Г, Петрухин И.Л. Социологические аспекты изучения эффективности правосудия //Право и социология. - М.: Наука, 1973. - С. 253-284.
151. Дулов А.В. Судебная психология. – Минск. – 1975. - 464 с.
152. Мурашин О.Г. До питання про законність правозастосовчих рішень //Забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ України: Зб. наук. праць. – К.: УАВС, 1995. – С. 81-85.
153. Слинько Д. В. Фактори, що впливають на прийняття правозастосувальних рішень //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. - № 14. – С. 89-93.
154. Васильев А.М. Правовые категории: методологические аспекты разработки системы категорий теории права. - М.: Юрид. лит., 1976. – 246 с.
155. Лунев А.Е. Теоретические проблемы государственного управления. - М.: Наука, 1974. – 247 с.
156. Явич Л.С. Право развитого социалистического общества: сущность и принципы. - М.: Юрид. лит., 1978. – 224 с.
157. Борисов Г.А. О нормативном характере принципов, действующих в правовой среде //Вопросы государства и права развитого социалистического общества. – Саратов, 1978. – С. 26-28.
158. Яковлев Г.С. Аппарат управления: принципы организации. - М.: Юрид. лит., 1974. – 231 с.
159. Гражданский процесс /Под ред. Юдельсона К.С. - М., 1972. – 439 с.
160. Арбитраж в СССР /Под. ред. Юдельсона К.С. - М.: Юрид. лит., 1984. – 238 с.
161. Свердлык Г.А. Принципы советского гражданского права. – Красноярск, 1985. – 199 с.
162. Громов Н.А., Николайченко В.В. Принципы уголовного процесса, их понятия и система //Государство и право. - 1997. - № 7. - С. 33-41.
163. Чельцов М.А. Советский уголовный процесс. - М.: Юриздат, 1951. – 510 с.
164. Строгович М.С. Некоторые вопросы теории советского уголовного процесса //Сов. государство и право. - 1952. - № 8. - С. 13-25.
165. Ларин А.М. Уголовный процесс: структура права и структура законодательства. - М., 1985. – 240 с.
166. Советское гражданское процессуальное право /Под ред. Гурвича М.А. – М., 1964. – 536 с.
167. Мотовиловкер А.О. О принципах объективной истины, презумпции невиновности и состязательности процесса: Учебное пособие. – Ярославль: Изд-во Яросл. гос.ун-та, 1978. – 96 с.
168. Арбитражный процесс /Под ред. М.К. Треушникова. – М., 1995. – 448 с.
169. Государство и право развитого социализма в СССР. - Л., 1977. – 472 с.
170. Байниязов Р.С. Правосознание и юридический процесс: соотношение и взаимодействие // “Атриум”. Юриспруденция. - Тольятти., 1996. - № 6 - С. 17.
171. Бейцова Л.В. Ответственность государства за ошибки правосудия в англо-американском праве //Правоведение. - 1997. - № 1. - С. 133.
172. Погребной И.М., Шульга А.М. Теория права. – Х.: Ун-т внутренних дел. -1998 – 148 с.
173. Державна програма розвитку законодавства України до 2002 року: Затверджена постановою Верховної Ради України //Офіційний вісник України. – 1999. - № 29. – Ст. 468.
174. Судова практика в цивільних і кримінальних справах (1960–1988 рр.). - К., 1991. – 480 с.
175. Кодекс про адміністративні правопорушення. - Х., 2000 – 256 с.
176. Бандурка А.М., Горбачев А.В. Оперативно-розыскная деятельность: правовой анализ. - К., 1994. – 160 с.
177. Новиков Е.В., Шахов И.Б. Структура контрольного процесса //Проблемы соц. законности: Республ. межвуз. научн. сб. /Харьк. юрид. ин-т. им. Ф.Э. Дзержинского, 1982. - № 10. – С. 32-36.
178. Слинько Д. В. Теоретичні принципи процесуальної діяльності органів внутрішніх справ //Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. - № 4. – С. 94-101.
179. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М., 1960 – 511 с.
180. Дюрягин И.Я. Применение норм советского права. Теоретические вопросы. – Свердловск, 1973. – 248 с.
181. Теория государства и права /Под ред. А.М. Васильева. – М.: Юрид. лит., 1977. – 472 с.
182. Проблемы теории государства и права /Под. ред. С.С. Алексеева – М.: Юрид. лит., 1979. – 392 с.
183. Теория государства и права /Под ред. А.И. Денисова. – М.: Юрид. лит, 1980. – 430 с.
184. Кобликов А.С. Судебный приговор. - М.: Юрид лит., 1966. – 135 с.
185. Черч А. Введение в математическую логику. – М., 1982. – 438 с.
186. Ивакина Н.И. Совмещение элементов научной и официально-деловой речи в синтаксисе юридического документа //Язык и стиль научного изложения (лингвометодологические исследования) – М., 1983. – С. 48.
187. Бенедик. И.В. Стадии юридического процесса: общетеоретическое исследование: Автореф. дисс…канд. юрид. наук: 12.00.01. – Х., 1984. – 23 с.
188. Мурашин О.Г. Аспекти прямого правотворчого процесу: особливості стадій //Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2000. – Вип. 8. – С. 112-117.
189. Советский гражданский процесс. - М.: Юрид. лит., 1978. – 431 с.
190. Осипов Ю.К. Подведомственность юридические дел. - Свердловск, 1973. – 123 с.
191. Советский уголовный процесс. – К.: Вища школа, 1978. – 471 с.
192. Советский уголовный процесс. - М.: Юрид. лит., 1975. – 567 с.
193. Алексеев С.С. Общая теория права. В 2-х т. - М., 1981. - Т. 1. – 360 с.
194. Лазарев В.В. Применение советского права. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1972. – 200 с.
195. Александров Н.Г. Применение норм советского социалистического права. – М., 1958. – 40 с.
196. Ткаченко Ю.Г. Нормы советского социалистического права и их применение. - М.: Госюриздат, 1955. - 117 с.
197. Старченко А.А. Логика в судебном исследовании. - М.: Госюриздат, 1958. – 235 с.
198. Дюрягин И.Я. Право и управление. - М.: Юрид. лит., 1981. – 168 с.
199. Бро Ю.Н. Проблемы применения советского права. - Иркутск, 1980. - 127 с.
200. Пиголкин А.С. Толкование нормативных актов в СССР. - М., 1962. – 67 с.
201. Элькинд П.С. Толкование и применение норм уголовно-процесуального права. - М.: Юрид. лит., 1967. – 192 с.
202. Колотов Н,Г. Принятие решения, как стадия процесса применения норм права: Автореф. дисс... канд. юрид. наук: 12.00.01. - Свердловск, 1980. – 20 с.
203. Мотовиловкер Я.О. Вопросы теории уголовного процесса. - Томск, 1971. – 228 с.
204. Мотовиловкер Я.О. Некоторые вопросы советского уголовно-процессуального законодательства /Под ред. И.С. Бородько. – Кемерово, 1962. – 296 с.
205. Зеленецкий В.С. Возбуждение государственного обвинения в советском уголовном процессе. - Х.: Вища школа, 1979. – 144 с.