ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ПОЛІКУЛЬТУРНОСТІ КРИМСЬКОГО РЕГІОНУ

brief description

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

На правах рукопису
УДК 378.1(477.75)

ЯКСА НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ
УЧИТЕЛІВ ДО ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ПОЛІКУЛЬТУРНОСТІ КРИМСЬКОГО РЕГІОНУ

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Науковий консультант:
доктор педагогічних, наук, професор
Дубасенюк Олександра Антонівна

Київ - 2009

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………………….
ВСТУП……………………………………..………………………………….
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ В УМОВАХ ПОЛІКУЛЬТУРНОСТІ КРИМСЬКОГО РЕГІОНУ……………………….
1.1. Професійна підготовка майбутніх учителів як методологічна проблема……………………………………………………………………….
1.2. Категоріальна структура поняття \"культура\" та її зв\'язок із полікультурністю………………………………………………………………
1.3. Психолого-педагогічні основи полікультурного підходу до особистості й діяльності вчителя…………....................................................
1.4. Полікультурність Кримського регіону як чинник професійної підготовки вчителя……………………………………………………………
Висновки до розділу 1………………………………………………………..
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ ПОЛІКУЛЬТУРНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ……………………….
2.1. Категорія \"взаємодія\" в системі філософських та психолого-педагогічних понять…………………………………………………………..
2.2. Становлення та розвиток вітчизняної системи професійної підготовки майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу…………………………………………………………….
2.2.1. Історико-педагогічні аспекти становлення системи професійної підготовки вчителя до міжкультурної взаємодії…………………………….
2.2.2. Сучасний стан професійної підготовки вчителя до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього простору…………………………………….
2.3. Проблема міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу в зарубіжній соціально-філософській і психолого-педагогічній літературі..
2.4. Індивідуальні характеристики суб\'єктів взаємодії освітнього простору………………………………………………………………………..
Висновки до розділу 2 …………………………………….............................
РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ НА ЗАСАДАХ ПОЛІКУЛЬТУРНОСТІ……….
3.1. Сутність категорії \"педагогічна освіта майбутнього вчителя\" в контексті ідеї полікультурності……………………………………………….

3.2. Полікультурна освіта студентів у зарубіжній педагогічній науці і практиці………………………………………………………………………..
3.3. Розробка концептуальної моделі професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя в контексті ідеї полікультурності……………………
Висновки до розділу 3………………………………………………………..
РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ………………………………………………………………………..
4.1. Програма та методика експериментального дослідження……………
4.1.1. Стан підготовки вчителів загальноосвітньої школи до організації міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу……………………
4.2. Система критеріїв, показників і рівнів готовності та компетентності майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії……………………………
4.3. Науково-методичне забезпечення процесу підготовки майбутніх учителів до продуктивної взаємодії суб’єктів освітнього процесу………..
4.4. Педагогічна технологія організації продуктивної міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього простору…………………………………….
Висновки до розділу 4………………………………………………………..
РОЗДІЛ 5. ДИНАМІКА СФОРМОВАНОСТІ ПОКАЗНИКІВ ГОТОВНОСТІ ТА КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО МІЖКУЛЬТУРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В УМОВАХ КРИМСЬКОГО РЕГІОНУ.
5.1. Особливості організації формувального етапу експериментальної роботи………………………………………………………………………….
5.2. Дослідження цілемотиваційної сфери професійної підготовки майбутніх педагогів до здійснення міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу…………………………………………………………….
5.3. Формування знань та вмінь міжкультурної взаємодії майбутнього педагога в процесі його професійної підготовки…………………………..
5.4. Дослідження сформованості професійної та особистісно-ціннісної сфери міжкультурної підготовки майбутніх педагогів…………………….
Висновки до розділу 5………………………………………………………..
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………………..
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….. 4

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АПН – академія педагогічних наук.
ВНЗ – вищий навчальний заклад.
ЗОШ – загальноосвітня школа.
ЗУН – знання, уміння, навички.
ЕГ – експериментальна група.
ІТ - інтерактивні технології.
ІСД – індивідуальний стиль діяльності педагога.
КГ – контрольна група.
Кримська АРСР – Кримська автономна радянська соціалістична республіка.
НІТ – нові інформаційні технології.
НПП – науково-педагогічний працівник.
ООН – Організація Об’єднаний Націй.
ОП – освітній процес
ПФО – позааудиторні форми освіти.
СРСР – Союз радянських соціалістичних республік.
США – Сполучені Штати Америки.
Українська РСР – Українська радянська соціалістична республіка.
УСРР – Українська соціалістична радянська республіка.
ЦК КПРС – центральний комітет комуністичної партії радянського союзу.
ЦК КПУ – центральний комітет комуністичної партії України.
ЮНЕСКО – UNESCO, United Nations Educational, Scientific and Cultural Organisation: Організація Об’єднаний Націй у питаннях освіти, науки і культури.

ВСТУП
Актуальність і доцільність дослідження. Становлення нової освітньої парадигми в українському соціумі відбувається в умовах глобалізації, зростання впливу етнокультурного чинника, переходу до інформаційного суспільства. Складною і фундаментальною залишається проблема збереження і розвитку духовних пріоритетів, формування особистості в межах системи освіти, що створює передумови для модернізації педагогічної освіти, пошуків шляхів набуття індивідом особистісних та соціальних якостей на засадах суб’єкт-суб’єктної взаємодії.
У стратегічних законодавчих та освітніх документах нашої держави (Конституції України, законах \"Про загальну середню освіту\", \"Про вищу освіту\", Національній доктрині розвитку освіти та ін.) декларуються принципи багатоетнічності та полікультурності, ставляться завдання, спрямовані на розвиток фундаментальної підготовки майбутнього вчителя на основі засвоєння духовної скарбниці українського народу, онтологічних, гностичних та аксіологічних компонентів цілісної полікультурної картини світу. У зв’язку з цим особливого значення набуває розвиток духовності майбутнього вчителя, що передбачає формування у нього духовних потреб, засвоєння універсальних духовних цінностей, орієнтованих на гуманістичні та демократичні ідеї. Цей процес пов\'язаний з формуванням полікультурного світогляду, що зумовлює таку організацію життя і професійної діяльності, за якої педагог має бути відкритим до сприйняття культур інших народів. Національне при цьому набуває ознак ґрунтовності, оскільки полікультурний соціальний, зокрема й освітній простір, має функціонувати як цілісна система полілогу культур як на загальнодержавному рівні, так і її окремих регіонів. Тому доцільно враховувати те, що в Кримському регіоні під впливом соціально-політичних та економічних чинників періодично виникають міжнаціональні конфлікти, які негативно позначаються на освітніх процесах. Разом з цим зазначимо, що за роки незалежності Української держави було створено сприятливі умови для відродження системи освіти національних меншин, що потребує вдосконалення професійної педагогічної освіти з урахуванням полікультурних особливостей, зокрема й Кримського регіону.
Складний і суперечливий процес національного відродження потребує всебічного осмислення історичних, політичних, соціальних, етнокультурних детермінант, що визначають особливості культурно-освітнього життя держави загалом та її окремих регіонів; стає необхідним створення і налагодження конкретного механізму, у якому б етнічна самосвідомість виступала важливим чинником усвідомлення причетності до рідної етнічної культури, розуміння її значення в консолідації української нації, у формуванні її національно-державних інтересів.
Аналіз наукових джерел вітчизняної педагогіки засвідчує, що в теорії та практиці професійної освіти накопичено значний досвід, прогресивні ідеї якого можуть стати основою модернізації професійної підготовки майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу. Крім того, виявлено провідні тенденції у цій сфері, обґрунтовано сучасні наукові підходи та парадигми.
Академік В.Г. Кремень підкреслює, що у всіх сферах життєдіяльності людини і суспільства все більше утверджуються загальноцивілізаційні тенденції розвитку, характерні для ХХІ століття. Передусім – це тенденція зближення націй, народів, держав шляхом створення спільного економічного, інформаційного, а зважаючи на вимоги Болонського процесу, й освітнього простору Європи.
Наукові підходи до проблеми продуктивної взаємодії суб’єктів освітнього процесу в умовах полікультурності Кримського регіону (структурно-системні, особистісно орієнтовані, професійно орієнтовані, історико-культурологічні) зумовлюються системою взаємовідносин, що складаються між людьми різних національностей і культур. Притаманна українському суспільству культурна різноманітність потребує навчання дітей і молоді толерантній взаємодії, теоретичні і методичні засади якої ще не знайшли свого достатньо повного відображення в педагогічній науці. У результаті цих та інших причин у полікультурному суспільстві України виникають численні проблеми, пов’язані з невмінням молоді продуктивно взаємодіяти з представниками інших націй і національностей.
Провідна роль в оновленні системи освіти належить вищим навчальним закладам, оскільки саме тут закладаються теоретико-методологічні та змістові, науково-методичні засади освіти, формується педагогічне мислення та професіоналізм майбутнього вчителя.
Взаємодія суб’єктів освітнього процесу у контексті філософії освіти розглядається як об’єктивна універсальна категорія, як методологічний принцип пізнання природи і людей, як феномен зв’язку, впливу і розвитку різних суб’єктів у процесі взаємних дій один на одного. У контексті нашого дослідження, враховуючи багатокультурний характер Кримського регіону, важливого значення набуває вивчення особливостей полікультурного освітнього середовища і підготовки до міжкультурної взаємодії майбутніх педагогів, що дозволяє підвищувати ефективність функціонування освітніх інститутів. Взаємодія належить до міждисциплінарних категорій, інтегрує здобутки людинознавчих наук – філософії, психології, соціології, культурології, педагогіки і може розглядатися на кількох рівнях реалізації: макро, мезо і мікро.
На макрорівні аналізуються стратегічні завдання – зміна освітньої парадигми, переведення її на новий теоретико-методологічний рівень, гуманізація системи взаємодії всіх соціальних інститутів і систем. На мезорівні досліджується національна самобутність учасників взаємодії, їх полі- і монокультурні особливості, прагнення до міжнаціонального етнотолерантного співробітництва. Саме мезорівень в умовах сучасної соціокультурної і національної ситуації Кримського регіону може виступати як чинник інтеграції українського суспільства. На мікрорівні розглядаються можливості взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу конкретного освітнього закладу, осмислюються особливості їхніх взаємин, діяльності, стилів спілкування.
Міждисциплінарний підхід до нашого наукового пошуку зумовив необхідність вивчення різних проблем освіти, пов’язаних із сучасними світовими і освітніми тенденціями, міжетнічними стосунками, з різними аспектами професійної педагогічної підготовки, зокрема й полікультурного спрямування. Це дозволило виокремити певні напрями.
У наукових працях А.М. Алексюка, Г.О. Балла, Б.С. Гершунського, О.В. Глузмана, І.А. Зязюна, Р.О. Позінкевича, О.Л. Шевнюк та ін. переосмислюються теоретико-методологічні засади освіти як культурного процесу.
Глобалізаційні тенденції розвитку освіти в зарубіжних країнах вивчали такі вітчизняні вчені, як Н.В. Абашкіна, О.К. Мілютіна, Н.Г. Ничкало, А.А. Сбруєва та ін. Проблему продуктивної взаємодії в контексті міжособистісного спілкування досліджували зарубіжні вчені М. Аргіл, Г. Баннер, Е. Врегг, П. Екман, Х. Кеннон, Д. Крістал, Б. Скіннер, Р. Харрісон (США, Велика Британія, Німеччина).
Проблему виховання культури міжнаціонального спілкування досліджує ряд учених: Н.М. Воскресенська, Н.І. Ганнусенко, З.Т. Гасанов, В.С. Заслуженюк, М.Г. Тайчинов, Г.Г. Філіпчук, М.А. Хайруддінов та ін.
Особливості професійної педагогічної підготовки в зарубіжних країнах, зокрема на європейському континенті, вивчають Н.М. Лавриченко, Л.П. Пуховська (Західна Європа), Т.М. Десятов (Східна Європа), О.В. Матвієнко (Європейський Союз); в окремих країнах Європи – Ю.А. Алфьоров, А.В. Парінов (Англія), Н.М. Авшенюк (Англія, Уельс), І.П. Задорожна, О.К. Мілютіна (Велика Британія), В.А. Гаманюк, Т.І. Вакуленко (Німеччина), В.І. Семілетко (Норвегія), У. Новацка, І. Шемпрух (Польща), Н.В. Абашкіна, О.Г. Ширін (Німеччина), О.В. Авксентьєва, Л.І. Зязюн (Франція), О.С. Ковальчук (Російська федерація); в англомовних країнах – А.А. Сбруєва (англомовні країни), М.П. Лещенко (Велика Британія, Канада, США), І.В. Гушлевська (США, Канада), І.С. Бессарабова, Т.С. Кошманова, Т.Г. Чувакова (США), Н.В. Мукан, Л.О. Карпинська (Канада); в інших країнах світу – О.А. Жижко (Мексика) та ін.
Серед різноманітних науково-педагогічних розвідок останніх років на особливу увагу заслуговує ідея продуктивності сучасної освіти (М.І. Башмаков, І. Бем, Г.П. Васянович, Н.Б. Крилова, О.М. Леонтьєва, В.М. Мадзігон, М. Потмесіл, Л.О. Савенкова, М. Сікорова, С.О. Сисоєва, Й. Шнейдер, О.Н. Тубельський, Л.О. Хомич та ін.), що передбачає встановлення паритетно-партнерських взаємин на всіх рівнях взаємодії.
Підготовка майбутнього вчителя до різних видів взаємодії суб’єктів освітнього процесу знайшла висвітлення у працях таких науковців, як Л.К. Авраменко, Л.В. Байбородова, А.А. Вербицький (групова взаємодія), Ю.А. Акайомова (міжкультурна комунікація), Т.В. Асланова, О.В. Іванова (мовленнєва підготовка), С.С. Горбачова, М.А. Дигун, Л.І. Єпринцева, С.М. Єфремова, О.В. Мещерякова (педагогічна взаємодія), Е.Р. Заредінова (морально-ціннісні взаємини батьків і дітей в історичному аспекті), В.Г. Казанська (співробітництво у навчанні), І.І. Кобзарева (особистісно орієнтована взаємодія), Ю.О. Костюшко, М.М. Рибакова (конфлікт та взаємодія в освітньому процесі), В.А. Семіченко (проблеми взаєморозуміння), Т.А. Устименко (міжкультурна взаємодія), Г.Т. Хайрулін (технологія взаємодії). Взаємодії як формі суб’єкт-суб’єктних відносин значну увагу приділяють такі вчені: В.І. Андреєв, Л.А. Байкова, Л.К. Гребенкіна, Н.Д. Дьоміна, В.І. Журавльов, Є.В. Коротаєва, С.В. Кондратьєва, І.А. Ларіонова, В.П. Панюшкін, В.А. Семиченко, Г.О. Цукерман, М.П. Шульц та ін. Психологічні засади взаємодії як форми спілкування розробляли такі вчені, як І.Д. Бех, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, В.О. Моляко, Р.С. Нємов, А.В. Петровський, В.В. Рибалко, Т.С. Яценко та ін.
Останніми роками посилився інтерес до проблеми полікультурності у контексті етнічного аспекту (О.В. Антонюк, Р.І. Антонюк, М.А. Араджіоні, З.Р. Асанова, Т.О. Атрощенко, З.Т. Гасанов, О.Г. Доморовська, В.Б. Євтух, Я.І. Журецький, Т.Г. Зякун, І.В. Лебідь, І.П. Руденко, Г.Г. Філіпчук та ін.).
Сучасні тенденції полікультурної підготовки майбутніх педагогів досліджували як вітчизняні (Н.М. Авшенюк, В.С. Болгаріна, О.В. Дубовік, І.Ф. Лощенова, О.В. Сухомлинська та ін.), так і зарубіжні дослідники (П. Вебер, О.Н. Джуринський, В. Міттер, А. Перотті, Т. Рюлькер та ін.). Культурознавчі аспекти підготовки майбутніх учителів розглядають О.В. Волошина, І.А. Зязюн, Т.В. Іванова, М.П. Лещенко, О.П. Рудницька та ін.
Вивчаються проблеми полікультурної освіти (Я.Г. Гулецька, О.В. Гукаленко, О.В. Давидов, Г.Д. Дмітрієв, М.М. Князєва, В.В. Кузьменко, О.В. Латишева, В.В. Макаєва, Г.В. Міронова, Л.Р. Садикова, А.В. Сущенко та ін.). Науковцями також досліджуються різні аспекти полікультурного виховання (В.В. Бойченко, Л.В. Волік, О.Н. Джурінський, В.А. Єршов, В.О. Компанієць, Т.І. Левченко, І.Ф. Лощенова, Г.М. Розлуцька, Л.В. Узунова, О.Л. Шевнюк та ін.), процеси діалогу культур у освітній галузі (В.Л. Аношкіна, В.О. Калінін, Л.В. Бурман, Л.А. Гончаренко, К.С. Лях, В.В. Морозов, В.В. Присакар, С.О. Черепанова та ін.), толерантність, емпатія, зокрема у міжетнічних стосунках (В.О. Бакальчук, Т.М. Білоус, С.К. Бондарева, О.А. Грива, Л.П. Журавльова, В.В. Кузьменко, О.А. Лазаріді, В.А. Лекторський, Н.А. Платонова, Ю.С. Яценко та ін.), компетентнісний підхід, у тому числі до полікультурної освіти та виховання (М.В. Булигіна, В.О. Калінін, О.М. Волченко, Ж.Г. Гараніна, В.А. Дьомін, Ю.М. Жуков, І.А. Закір\'янова, О.А. Козирєва, Є.В. Коблянська, Т.М. Володько, Ю.В. Кушеверська, О.Б. Мамчин, Г.А. Медвєдєва, С.В. Носкова, Л.В. Орініна, І.Є. Шолудченко та ін.).
Особливої уваги проблема полікультурності нині набуває у зв’язку з розвитком регіональних освітніх просторів у контексті полікультурної освіти, які постають у центрі уваги таких науковців, як А.Ю. Бєлогуров, О.П. Мещанінов, В.В. Обозний, О.В. Сухомлинська, С.В. Савченко, Х. Тхагапсоєв, В.З. Юсупов та ін. З’явилася низка дисертаційних досліджень, які зосереджуються на анілізі особливостей полікультурної освіти та виховання в різних регіонах України: Г.М. Розлуцька, О.М. Добош та ін. (Закарпаття), В.С. Курило, С.В. Савченко та ін. (східноукраїнський регіон), О.М. Борейко, Н.В. Рудницька, Н.А. Сейко та ін. (Волинь).
Такий підхід зумовлює посилення інтересу до проблем полікультурних освітніх процесів Кримського регіону (М.А. Араджіоні, Є.Р. Зарєдінова, О.А. Грива, Л.З. Тархан, Т.М. Фадєєва, М.А. Хайруддінов, Л.В. Узунова та ін.).
Проте проблема полікультурної професійної освіти у контексті регіональних освітніх систем ще не знайшла достатнього відображення в наукових дослідженнях, що вимагає подальшого теоретичного та експериментального пошуку. Попри безсумнівне наукове і практичне значення цих досліджень, їх важливість у розв’язанні актуальних проблем педагогічної науки, сьогодні відсутній цілісний науково обґрунтований підхід щодо професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів для організації взаємодії суб’єктів освітнього процесу в полікультурному просторі Кримського регіону. У зв’язку з цим виникає завдання розробки відповідної моделі, що передбачає: формування в майбутніх педагогів міжкультурної складової професійної підготовки; розвиток емоційно-ціннісного ставлення до інших культур і міжкультурної взаємодії; формування національної самосвідомості на основі оволодіння знаннями про різноманітні культури.
Однак у процесі розв’язання визначеної проблеми виникають суперечності, зокрема між:
– орієнтацією класичного університету на фундаментальне загальнокультурне, полікультурне знання і нереалізованістю його в професійно-педагогічній діяльності;
– розробкою у вітчизняній науці окремих аспектів полікультурної освіти і відсутністю її системного теоретичного і методологічного обґрунтування;
– теоретичними підходами вітчизняних учених до визначення філософсько-педагогічних смислів поняття \"міжкультурна взаємодія суб’єктів освітнього процесу\" і відсутністю їх концептуального узагальнення щодо визначення поняттєвого апарату даної галузі;
– необхідністю організації освітнього процесу в дусі діалогу культур і недостатньою розробленістю міжкультурної складової в системі професійної підготовки вчителя;
– потребою в міжкультурній толерантній взаємодії суб’єктів освітнього процесу і недостатньою розробкою її в науково-теоретичному та методичному аспектах.
Актуальність проблеми, її недостатня розробленість і вимоги педагогічної практики зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: \"Професійна підготовка майбутніх учителів до взаємодії суб’єктів освітнього процесу в умовах полікультурності Кримського регіону\".
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконувалася відповідно до програм дослідження кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка \"Формування професійної майстерності вчителів в умовах Європейської інтеграції\" (РК № 0106U005409). Тема дисертації затверджена вченою радою Житомирського державного університету імені Івана Франка 23 березня 2005 року (протокол № 7) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України 27 вересня 2005 року (протокол № 7).
Мета дослідження: на основі цілісного наукового аналізу розробити теоретико-методологічні та методичні засади професійної підготовки майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу в умовах полікультурності Кримського регіону.
Об’єкт дослідження – система професійної підготовки майбутніх учителів у вищих навчальних закладах.
Предмет дослідження – професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів до взаємодії суб’єктів освітнього процесу в умовах полікультурності Кримського регіону.
Концепція дослідження. Провідна ідея концепції ґрунтується на розгляді професійної підготовки майбутніх учителів до взаємодії суб’єктів освітнього процесу в умовах полікультурності Кримського регіону як соціокультурного загальнопедагогічного феномена з усіма складовими системи (цілями, принципами, функціями, структурою, змістом) відповідно до державної програми \"Порядок денний на ХХІ століття\" (1992 р.), що відображає концепцію сталого розвитку як результат узгодження соціально-економічної та екологічної складових соціального розвитку з метою задоволення потреб сучасних та майбутніх поколінь. Дослідження набуває особливої актуальності, оскільки об’єктивно посилюється необхідність адаптації вітчизняної вищої освіти до загальноєвропейського освітньо-наукового, культурного простору при збереженні та розвитку здобутків і пріоритетів національної системи освіти.
Вивчення зазначеного феномену потребує врахування світових глобалізаційних та інтеграційних процесів розвитку теорії і практики педагогічної освіти, принципів мультикультурності, гетерогенності й поліетнізму в поєднанні з тенденціями регіоналізації. При цьому визначимо особливості впливу регіональних полікультурних умов, зокрема Кримського регіону (історичних, природно-географічних, соціально-економічних, соціально-демографічних, культурологічних) на процес соціалізації та професійного становлення особистості майбутнього вчителя. Полікультурна складова професійної педагогічної освіти виступає як теоретико-методологічна стратегія, спрямована на формування в майбутніх учителів досвіду міжкультурної взаємодії. Полікультурність відображає культурне і національне розмаїття українського суспільства і, Кримського регіону зокрема, сприяє визнанню права всіх громадян зберігати, розвивати і збагачувати свою культурну спадщину; сприяти вихованню в них взаєморозуміння, поваги і толерантності, здатності до міжкультурного діалогу.
Все це потребує посилення регіонального компоненту в змісті вищої педагогічної освіти, зокрема в розширенні сфери міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу за допомогою діалогу/полілогу культур. Професійна педагогічна взаємодія передбачає співробітництво, паритетні суб’єкт-суб’єктні відносини і має ґрунтуватися на спеціальних професійних знаннях та комплексних педагогічних уміннях, зокрема на вмінні встановлювати доцільні стосунки в системі \"викладач-студент\", \"педагог-учень\", \"педагог-група\" та інші, досягаючи взаєморозуміння.
Розв’язання досліджуваної проблеми є важливим напрямом і актуальним завданням модернізації вищої педагогічної освіти, визначальним чинником успішної освітньої політики, що вимагає створення цілісної обґрунтованої концепції професійної підготовки майбутнього вчителя в умовах полікультурності на методологічному, теоретичному, методичному та практичному рівнях. Така концепція потребує:
методологічного обґрунтування комплексного використання сучасних загально- і конкретно-наукових підходів (системний, особистісно-діяльнісний, суб’єктний, акмеологічний, культурологічний, аксіологічний, партисипативний, професіографічний, компетентнісний, продуктивний), які дозволяють виробити цілісне всебічне уявлення про професійно-педагогічну підготовку майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії;
теоретичного обґрунтування дослідження, яке має бути пов’язане із визначенням його поняттєвого апарату (відображає логічну координацію поняттєвих просторів: культура → освіта → взаємодія; полікультурність → полікультурна освіта й виховання → міжкультурна взаємодія), визначенням категоріального статусу професійної підготовки майбутніх учителів до взаємодії суб’єктів освітнього процесу як об’єкта моделювання її змісту та структури; створенням на цій основі відповідної концептуальної моделі; досліджуваний феномен має розглядатися як складна поліфункціональна відкрита педагогічна система, спрямована на формування професійно-особистісних якостей фахівця, здатного працювати в умовах полікультурного освітнього середовища на засадах суб’єкт-суб’єктної взаємодії; такий підхід потребує від майбутніх педагогів глибокого усвідомлення сутності, функцій, системного характеру міжкультурної взаємодії;
науково-методичного вирішення проблеми професійної підготовки майбутніх учителів, що має бути узгоджене з її цілемотиваційним компонентом, змістово насиченим (в інваріантній та варіативних площинах) і поєднаним з нормативно-ціннісним полікультурним наповненням та технологічним проектуванням процесу становлення майбутнього фахівця як спеціаліста у своїй галузі;
практичної реалізації інваріантного науково-методичного забезпечення професійної підготовки до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу, що передбачає поетапність та варіативність оволодіння студентами навчальними дисциплінами полікультурного спрямування і необхідного вдосконалення програмно-методичного забезпечення педагогічного процесу та реалізується за допомогою комплексу модулів міжкультурної взаємодії; такий підхід збагачує сутність професійної підготовки сучасного вчителя, модернізує її зміст, удосконалює педагогічну технологію, сприяє формуванню міжкультурної компетентності фахівця. Дослідження є міждисциплінарним, оскільки інтегрує історичні, філософські, педагогічні, психологічні, соціологічні, демографічні, етнонаціональні, соціально-культурні знання.
Провідна ідея та основні положення концепції відображені в загальній та часткових гіпотезах дослідження.
Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що професійна підготовка майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу набуває ефективності, якщо: здійснюється відповідно до обґрунтованих методологічних, теоретичних та методичних засад, які відображають сучасні освітні концепції, парадигми, підходи; враховано глобалізаційні та регіональні тенденції, сучасний стан, вітчизняний і зарубіжний досвід полікультурної підготовки майбутнього вчителя до освітньо-виховної діяльності в полікультурному просторі.
Загальна гіпотеза конкретизується в часткових гіпотезах, а саме:
– якість професійної підготовки вчителя до міжкультурної взаємодії буде вищою, якщо вдосконалити навчально-виховний процес з урахуванням умов полікультурності Кримського регіону, представити його на трьох рівнях (структурному, процесуальному, аксіологічному) і спрямувати практичний результат у вигляді сформованої готовності (знання, вміння, навички, особистісно-моральні якості) та професійної компетентності майбутнього вчителя до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу;
– у процесі професійної підготовки та педагогічної практики враховувати особливості індивідуальних характеристик суб’єктів взаємодії освітнього простору;
– розробити та впровадити науково-методичний комплекс для професійної підготовки майбутніх учителів в умовах полікультурності Кримського регіону, що охоплює цикли культурологічних, психолого-педагогічних, соціально-педагогічних дисциплін та передбачає застосування полікультурно орієнтованих продуктивних форм та методів самостійної роботи студентів для набуття ними досвіду міжкультурної взаємодії;
– створити та реалізувати педагогічну практикоорієнтовану технологію міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу, побудовану за модульним та проективним підходами.
Відповідно до проблеми, об’єкта, предмета, мети та гіпотези сформульовано основні завдання дослідження:
1. Обгрунтувати теоретико-методологічні засади професійної підготовки майбутніх учителів до взаємодії суб’єктів полікультурного освітнього простору в Україні в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів.
2. Розкрити сукупність положень та базового поняттєво-термінологічного апарату наукового пошуку, що складають теоретико-методологічне підґрунтя досліджуваної проблеми.
3. Дослідити процес становлення, тенденції розвитку вітчизняної та зарубіжної системи полікультурної педагогічної освіти та проблеми міжкультурної взаємодії.
4. Проаналізувати особливості полікультурних умов Кримського регіону та їх вплив на розвиток педагогічної освіти.
5. Теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити концептуальну модель, закономірності, критерії, показники ефективної професійної підготовки майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього простору.
6. Визначити структуру і зміст комплексу науково-методичного забезпечення професійної педагогічної підготовки майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії.
7. Експериментально перевірити ефективність розробленої педагогічної технології міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу в умовах вищого навчального закладу.
Методологічною основою дослідження є провідні положення теорії пізнання та її основні принципи (історизму, системності, діалектичності, об’єктивності, взаємозумовленості і взаємозв’язку); ідеї провідних морально-етичних теорій, концептуальні психолого-педагогічні ідеї щодо взаємодії як своєрідної системи цілеспрямованого, безконфліктного спілкування, поведінки й діяльності; теоретичні уявлення про організацію освітнього процесу; ідеї продуктивного навчання в працях зарубіжних і вітчизняних дослідників; ідеї культурологічного, особистісно-діяльнісного, суб’єктного підходу в навчанні; концепція цілісного системного аналізу функціонування педагогічної системи; наукові дослідження щодо проблеми педагогічної підтримки суб’єктів освітнього процесу в умовах полікультурності Кримського регіону.
Теоретичну основу дослідження становлять висновки та положення з філософії неперервної професійної освіти (В.П. Андрущенко, П.І. Антонюк, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, В.С. Лутай, Л.І. Міщик, Н.Г. Ничкало, П.Ю. Саух та ін.); історії розвитку полікультурної освіти в Україні (В.С. Болгаріна, А.В. Вихрущ, Л.П. Вовк, С.Г. Мельничук, Б.М. Ступарик, О.В. Сухомлинська, М.Д. Ярмаченко); компаративістської педагогіки (Н.В. Абашкіна, Н.М. Лавриченко, О.І. Локшина, О.В. Матвієнко, О.В. Овчарук, Л.П. Пуховська, А.А. Сбруєва); комунікативної філософії (Р.А. Арцишевський, М.Я. Корнєєв, О.С. Колесніков та ін.); теорії рівноцінного циклічного розвитку та взаємодії культур О. Шпенглера і А. Тойнбі; теорії міжкультурної комунікації та діалогу культур (Е. Холл, Р. Олівер, П.Н. Донець, С.Г. Тер-Мінасова, М.М. Бахтін, В.С. Біблер); теорії і практики культурологічної освіти (Т.І. Іванова, Б.Т. Ліхачов, О.Л. Шевнюк); концепції міжкультурної педагогіки (Г. Есінгер); принципів полікультурності суспільства (Є. Видт, М.О. Данилевський, І.С. Кон, В.І. Матіс, Я. Нурулін та ін.); теорії і методики модульного навчання (А.М. Алексюк, А. Гучинські, В. Зінкевічус, В.О. Огнев’юк, А.В. Фурман, П. Юцявичине), дидактики професійної освіти (Є.С. Барбіна, В.І. Бондар, Н.В. Гузій, С.У. Гончаренко, В.А. Казаков, І.Я. Лернер, П.І. Підласистий, Д.В. Чернілєвський та ін.); педагогічні теорії розвитку освіти в багатокультурних суспільствах (Дж. Бенкс, П. Горскі, Н. Абагаян, М.Г. Тайчинов, Т.С. Кошманова, О.В. Матвієнко, Л.П. Пуховська, М.В. Рудь, Г.Г. Філіпчук); офіційні документи міжнародних організацій (ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи, Європейського Союзу) щодо полікультурної освіти, професійної підготовки і діяльності вчителя до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу.
Для досягнення мети і реалізації завдань дослідження застосовувався комплекс загальнонаукових методів: теоретичні – аналіз і синтез, абстрагування й ідеалізація, індукція і дедукція, аналогія, порівняння, зіставлення – для вивчення літературних джерел, нормативних документів, теоретичного узагальнення основних підходів до розв’язання проблеми підготовки майбутніх учителів до взаємодії суб’єктів освітнього процесу; термінологічний аналіз – для визначення і конкретизації базових понять дослідження; моделювання – для розробки концептуальної моделі підготовки майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього простору; прогностичний аналіз – для виявлення перспектив розвитку полікультурної педагогічної освіти, визначення перспективних моделей її подальшого розвитку; метод конкретизації й систематизації теоретичних знань у процесі вирішення завдань дослідження; емпіричні: спостереження – для вивчення стану проблеми в педагогічній теорії і практиці; вивчення й узагальнення досвіду педагогічної діяльності в полікультурному просторі; анкетування вчителів – з метою виявлення показників рівня готовності і компетентності до роботи в досліджуваній сфері; майбутніх учителів – щодо задоволеності обраною педагогічною професією, усвідомлення цілей педагогічної діяльності у сфері міжкультурної взаємодії; метод полярних профілів – для виявлення мотивації вибору педагогічної професії та набуття полікультурного педагогічного досвіду; рангові шкали – для виявлення рівня сформованості знань, умінь, морально-етичних якостей майбутніх педагогів у сфері міжкультурної взаємодії в освітньому середовищі; стандартизовані методики – для виявлення рівня сформованості толерантності та емпатії; діагностичні методики – для виявлення рівня готовності до визначеного виду діяльності та рівня міжкультурної компетентності; педагогічний експеримент та його види: констатувальний, формувальний – для виявлення потенційних можливостей розвитку педагогічної освіти в умовах полікультурності та перевірки ефективності розроблених концептуальної моделі та науково-методичного забезпечення професійної підготовки майбутніх учителів у досліджуваній сфері; статистичних критеріїв – для обробки експериментальних даних та їх відображення в графічних та табличних формах.
Організація дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 2004-2009 років і охоплювало такі етапи науково-педагогічного пошуку.
На першому – аналітико-констатувальному (2004-2005 рр.): осмислювалася проблема, вивчався стан її розробленості в теоретичному та прикладному аспектах; аналізувалася філософська, історична, педагогічна, психологічна, методична література, законодавчі та нормативні акти; нагромаджувався фактичний матеріал; здійснювалося формулювання об’єкта, предмета, мети, завдань гіпотези дослідження.
На другому – концептуально-моделювальному (2005-2006 рр.): вивчався досвід вищих навчальних закладів з проблеми дослідження; здійснювалася розробка концептуальної моделі професійної підготовки майбутніх учителів до взаємодії суб’єктів освітнього простору в умовах полікультурності Кримського регіону; уточнювався поняттєво-термінологічний апарат дослідження; теоретично обґрунтовувалися дослідно-експеримен

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. Науковий аналіз проблеми засвідчив, що в педагогічній науці та практиці вищої школи велика увага приділялася вивченню методологічних, теоретичних, методичних аспектів професійної підготовки майбутнього вчителя. Незважаючи на світовий досвід розвитку педагогічної освіти, саме професійна підготовка майбутнього вчителя до взаємодії суб’єктів освітнього процесу з урахуванням глобалізаційних та регіоналізаційних процесів не набула цілісного, системного висвітлення на початку ХХІ століття. Актуальність та перспективність цієї проблеми зумовлена такими чинниками: утвердженням у всіх сферах життєдіяльності людини і суспільства загальноцивілізаційних тенденцій зближення націй, народів, держав на основі створення спільного економічного, освітнього, культурного, інформаційного простору в умовах євроінтеграційних процесів і водночас збереження та посилення етнокультурного компоненту українського суспільства.
Професійна полікультурна підготовка вчителя детермінована взаємозв´язком і взаємозумовленістю загального, особливого й одиничного. Як загальне – вона є складовою неперервної педагогічної освіти і передбачає врахування світових глобалізаційних тенденцій. Як особливе – виокремлює особливості полікультурних освітніх умов Кримського регіону; як одиничне – досліджує міжкультурну взаємодію суб’єктів освітнього простору ВНЗ.
Обґрунтовано методологічні засади професійної педагогічної підготовки сучасного вчителя, які спираються на системний, професіографічний, діяльнісний, особистісно орієнтований, суб’єктний, акмеологічний, аксіологічний, історико-логічний, культурологічний, цивілізаційний, технологічний, діалогічний, суб’єктний, компетентнісний підходи, теорію партисипативності.
2. На основі теоретико-методологічного аналізу класифіковано ряд поняттєвих рівнів: дефініції дослідження проблеми професійної підготовки майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу, що базуються на визначених сучасних підходах; дефініції культурологічного спрямування: \"культура\", \"полікультурність\", \"культурне/полікультурне середовище\", \"діалог/полілог культур\"; дефініції, що характеризують категорію \"взаємодія\": \"міжкультурна взаємодія\", \"професійна/педагогічна взаємодія\", \"взаємодія суб’єктів освітнього процесу\"; дефініції, що визначають сутність категорій \"суб’єкт\", \"суб’єктність\"; дефініції, що характеризують такі поняття як \"освіта\", \"полікультурна освіта\", \"міжкультурна освіта\", \"освітнє середовище\" та ін.
З урахуванням концептуальних критеріїв (об’єктивності, цілісності, однозначності, перспективності), обґрунтовано базове поняття \"професійна підготовка майбутнього вчителя до міжкультурної взаємодії суб´єктів освітнього простору\" як складна поліфункціональна відкрита педагогічна система, спрямована на формування особистості фахівця (його знань, умінь, навичок, особистісних якостей), здатного працювати в умовах взаємодії різних культур та підготовленого до професійної діяльності в межах полікультурного освітнього простору на засадах суб’єкт-суб’єктної взаємодії, діалогу культур та індивідуальної моральної відповідальності.
Категорію \"взаємодія\" розглянуто в системі філософських та психолого-педагогічних понять, що дозволило обґрунтувати її базові характеристики (одночасність існування суб’єктів, двобічність зв’язків взаємопереходу суб’єкта в об’єкт і навпаки, взаємозумовленість зміни стану сторін, внутрішню активність суб’єктів). Розроблено структуру взаємодії майбутнього вчителя, яку представлено у вигляді ряду сфер (спілкувальній, діяльнісній, сфери відносин, когнітивно-ціннісній).
Проаналізовано теоретичні концепції та підходи до професійно-педагогічної полікультурної підготовки майбутніх учителів з виділенням філософського (у теоретичному плані – обґрунтування сутності полікультурної міжособистісної взаємодії; у практичному – дослідження потреб, мети, мотивів, предмета, засобів, результату професійної діяльності); психологічного (вивчення професійної спрямованості і, зокрема, культурологічної, компетентнісної, продуктивної); власне педагогічного аспектів (підготовка вчителя здатного до інноваційного пошуку).
3. Роспективний аналіз уможливив виділення головних етапів становлення та розвитку вітчизняної системи професійної підготовки майбутніх педагогів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу: етап становлення інституту професійно-педагогічної підготовки вчителя у Російській імперії (1803-1917 рр.); етап розвитку професійно-педагогічної підготовки вчителя в умовах соціальної політизації (радянський період); етап модернізації полікультурної професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів (кінець ХХ – початок ХХІ століття).
Проблема взаємодії суб’єктів освітнього процесу у вітчизняній, зарубіжній соціально-філософській та психолого-педагогічній літературі проаналізована у контексті сучасних наукових теорій, які характеризують різні аспекти міжособистісної взаємодії. Наголошено на провідній ролі соціальних установок, що спираються на біхевіористську і когнітивну парадигми; на положення сучасної персонології; концептуальні ідеї представників \"гуманістичної психології\", теорії цінностей та ціннісних орієнтацій, мультикультурної освіти, різні моделі комунікації, культурологічні концепції, ідеї продуктивності освітньої діяльності та педагогічної підтримки.
Професійна підготовка у вітчизняній педагогічній літературі розглядалася за такими напрямами: сутність і компонентний склад підготовки; її організаційні форми і види; основні підходи до проблеми. Проведене дослідження освіти як соціокультурного та полікультурного феномена дозволило виявити сутність полікультурної освіти майбутнього вчителя та її тенденції у вітчизняній та зарубіжній педагогічній теорії і практиці.
В українському суспільстві актуалізуються проблеми полікультурної освіти, формування в молоді уявлень про різноманітність культур у світі, позитивного ставлення до національно-культурних та етноконфесійних традицій народів. За рубежем спостерігається зростання ролі університетської освіти та її культурологічного аспекту, виникає нагальна потреба у формуванні полікультурної особистості на засадах співробітництва різних етнічних полі- та монокультурних груп; у розвитку в студентів національної самосвідомості, високого рівня духовності, моральності, навичок міжкультурної взаємодії; створюються умови для збереження національної мови і культури малих народів, для накопичення досвіду полікультурної педагогічної освіти.
4. На основі узагальнення результатів вивчення природно-географічних, соціально-економічних, демографічних особливостей Кримського регіону проаналізовано його соціокультурне та полікультурне середовище, що характеризується складністю, культурною різноманітністю. Виявлено тенденції зростання поліетнічного складу населення регіону: окремі прояви міжнаціональних конфліктів, збільшення міграційних потоків і відповідно – міжкультурних контактів та міжнародної співпраці, зміна етнічного складу шкільних класів, студентських груп. Виявлені тенденції актуалізують проблему міжкультурної взаємодії й потребують переосмислення ролі, місця і стратегії розвитку освіти в умовах \"глобальної регіоналізації\"; оновлення педагогічного кадрового потенціалу регіону, підготовленого до забезпечення наступності поколінь, збереження, збагачення світової та національної культури; до виховання і навчання дітей та молоді рідній мові, готовності до співробітництва в усіх сферах життєдіяльності.
Такий науковий підхід дозволяє виявити умови полікультурності Кримського регіону, а саме необхідність: створення цілісного полікультурного освітнього простору; посилення етнокультурного компоненту у цілях, змісті загальної середньої та вищої освіти; суб’єктивізація і діалогізація освітнього процесу на засадах толерантності.
5. Узагальнення результатів наукового пошуку дозволило обґрунтувати концептуальні положення полікультурної освіти, розробити концептуальні положення полікультурної педагогічної освіти суб’єктів освітнього простору в контексті сучасних наукових підходів: головна мета вищої освіти (підготовка конкурентоспроможного педагога, здатного до життєдіяльності в полікультурному просторі), наукова основа освітньої діяльності (структурно-системні, особистісно орієнтовані, професійно орієнтовані, історико-культурологічні підходи), провідні складові педагогічної освіти (знання, вміння, навички), інноваційні технології (продуктивні, проективні, інформаційні), характер відносин (суб’єкт-суб’єктні стосунки), кінцевий результат (сформований рівень готовності та міжкультурної компетентності).
Обґрунтовані теоретико-методологічні засади уможливили розробку концептуальної моделі професійної підготовки майбутніх педагогів до міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу. Дана модель реалізується в трьох площинах: 1) структурна (мета; суб’єкти; предмет їх спільної діяльності; засоби комунікацій); 2) процесуальна: ціле-мотиваційний (розвиток внутрішньої і зовнішньої мотивації; наповнення мети підготовки полікультурним змістом; розвиток здібностей кожного суб’єкта); змістовий (зміст полікультурного спрямування різних видів діяльності); операційно-діяльнісний (гностичні, конструктивні, проектувальні, організаційні, комунікативні вміння; засоби, форми, методи організації міжкультурної взаємодії), оцінно-результативний (внутрішній або зовнішній продукт – самостійне оволодіння шляхами наукового пошуку, набуття полікультурного досвіду) компоненти; 3) аксіологічна (формування моральних якостей міжкультурної взаємодії, зокрема толерантності та емпатійності). Спрогнозовано результат професійно-педагогічної підготовки – сформована готовність майбутнього педагога до здійснення міжкультурної взаємодії та його компетентості у цій сфері. Виділено та обґрунтовано систему критеріїв, показників і рівнів міжкультурної взаємодії суб’єктів освітнього процесу (стихійної взаємодії, ситуативного сприяння, усвідомленого партнерства, потрібнісного співробітництва) що відображають сфери цієї взаємодії, відповідну компетентність педагога за допомогою ключових компетенцій (предметно-інформаційна, практико-діяльнісна, регулятивно-рефлексивна, професійно-комунікативна).
6. Ефективність професійної підготовки майбутніх учителів досягалося шляхом внесення у педагогічний процес ВНЗ певних доповнень та змін у навчальні плани, програми і зміст психолого-педагогічних, соціально-педагогічних дисциплін, у різні види педагогічної практики та організацію самостійної роботи студентів. Особливого значення у забезпеченні дієвості системи професійної педагогічної освіти набуває створений комплекс науково-методичного забезпечення процесу професійної підготовки майбутніх фахівців, який являє собою двобічний процес, що ґрунтується на науковому (теоретичне підґрунтя навчального процесу у ВНЗ – цикли психолого-педагогічних дисциплін) та методичному (належний програмний та навчально-методичний супровід) підходах. Доведено, що науково-методичне забезпечення професійної підготовки сучасних фахівців має відповідати цілемотиваційному компоненту, бути змістовно насиченим (в інваріантній та варіативній площинах) та узгодженним з нормативно-ціннісним аспектом процесу становлення майбутнього фахівця. Інваріантний блок представлено в єдності культурологічного, соціально-педагогічного та психолого-педагогічного компонентів, проаналізовано їх особливості. Варіативній блок включає спецкурси, спецсемінари, факультативи, побудовані на основі модульного підходу. У процесі навчання впроваджено як традиційні, так й інноваційні форми, методи навчання студентів міжкультурній взаємодії (пізнання педагогічної дійсності, проектування, професійна комунікація, самовдосконалення). Під час різних видів педагогічної практики апробовано спеціальні засоби: метод аналізу взаємодії та метод проектів, що реалізовано через творчі педагогічні майстерні. Ефективність самостійної роботи забезпечено розробкою системи ускладнюючих творчих завдань від адаптивного до трансформувального рівня.
7. Зростанню рівня розвитку основ педагогічної майстерності сприяла теоретично обґрунтована й експериментально перевірена педагогічна технологія організації міжкультурної взаємодії майбутніх педагогів, побудована за модульним принципом. Вона охоплює такі етапи: підготовчий (створення умов для осмислення всіма суб\'єктами педагогічного процесу особистісних, професійних і соціальних цінностей міжкультурної взаємодії); організаційний (розгляд питань кадрового складу і функціональних обов\'язків суб\'єктів освітнього процесу, розробка відповідного методичного забезпечення, встановлення співробітництва з представниками різних національних і культурних спільнот); реалізаційний (апробація розробленої технології у професійній підготовці з опорою на роботу груп, в яких використано різні способи міжкультурної взаємодії).
Специфіка запропонованої педагогічної технології полягає в тому, що: по-перше, вона дає можливість використати метод проекту і проектувальну діяльність; по-друге, у технології відображено тенденцію до взаємодії суб\'єктів взаємодії за допомогою реалізації модулів практикоорієнтованої проектувальної діяльності шляхом відпрацьовування ситуацій продуктивної міжкультурної взаємодії і розширення спектра її тактик на основі ідей педагогіки співробітництва.
Результати експерименту засвідчили ефективність розробленої концептуальної моделі і запропонованої педагогічної технології. В експериментальних групах порівняно з контрольними групами зросли показники, що характеризують рівень усвідомленості майбутніми вчителями сутності міжкультурної взаємодії, її цілей, змісту, засобів; мотиваційна сфера набула полікультурного спрямування. Підвищився рівень сформованості знань та рівень професійної умілості майбутніх педагогів у сфері міжкультурної взаємодії, особливо вміння встановлювати доцільний міжкультурний діалог. Поліпшилися показники особистісно-ціннісної сфери студентів, рівня розвитку моральних якостей, зокрема толерантності та емпатії. Отже, в цілому суттєво зросли такі рівні: а) рівень готовності майбутніх учителів експериментальних груп (порівняно з контрольними) до взаємодії з учнями у полікультурному освітньому середовищі; б) рівень сформованості їх міжкультурної компетентності шляхом розвитку предметно-інформаційної, практико-діяльнісної, регулятивно-рефлексивної, професійно-комунікативної компетенцій.
У процесі дослідження обґрунтовано окремі закономірності у професійній підготовці майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії (циклічності; гетерохронності; цілісності і згармонізованості; оптимальності і доцільності та ін.), що відображають її гуманістичне спрямування, потребу у реалізації принципу діалогічності, суб’єкт-суб’єктної взаємодії.
Проведене дослідження не вичерпує всіх проблем професійної підготовки майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії. Подальшого дослідження потребують такі аспекти зазначеної проблеми: розробка Концепції полікультурної освіти і виховання; теоретичні та методологічні засади неперервної професійнї освіти полікультурного спрямування; особливості взаємодії соціальних інститутів в умовах полікультурності; вивчення можливостей розширення полікультурного компонента освіти в різніх регіонах України; наукові засади інтеграції полікультурної освіти в освітню систему України; науково-методичне обгрунтування системи професійної підготовки майбутніх учителів за окремими профілями, напрямами, спеціальностями; дидактичні засади розробки комплексу навчально-методичного забезпечення, зокрема відповідних навчальних планів, програм, підручників та посібників, методичних рекомендацій; засоби та форми проведення педагогічного моніторингу; підготовка педагогів до розв’язання та корекції конфліктів у ситуації міжкультурної взаємодії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Абашкіна Н. В. Принципи розвитку професійної освіти в Німеччині / Н. В. Абашкіна. – К. : Вища школа, 1998. – 207 с.
2. Абдуллина О. А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования : учеб. пособ. для пед. спец. высш. учеб. заведений / О. А. Абдуллина. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Просвещение, 1990. – 141 с.
3. Авксентьєва О. І. Професійно-лінгвістична підготовка іноземних фахівців у Франції : дис. … кандидата пед. наук : 13.00.04 / Авксентьєва Олена Іванівна. – К., 2006. – 191 с.
4. Авраменко Л. К. Групповое взаимодействие как фактор повышения эффективности образования взрослых : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.08 \"Теория профессионального образования\" / Л. К. Авраменко. – Ленинград, 1998. – 18 с.
5. Адольф В. А. Профессиональная компетентность современного учителя / В. А. Адольф. – Красноярск, 1998. – 122 с.
6. Адольф В. А. Теоретические основы формирования профессиональной компетентности учителя : дис. ... доктора пед. наук : 13.00.01 / Адольф Владимир Алексеевич. – М., 1999. – 357 с.
7. Азаров Ю. П. Искусство воспитывать / Ю. П. Азаров. – М. : Просвещение, 1985. – 448 с.
8. Айзенк Г. Проверьте свои способности / Г. Айзенк. – М., 1972. – 19 с.
9. Акаёмова Ю. А. Повышение качества подготовки будущего учителя к межкультурной коммуникации : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.08 \"Теория и методика профессионального образования\" / Ю.А. Акаёмова. – Саратов, 2008. – 21 с.
10. Акимова А. П. Формирование у студентов творческих умений решать педагогические задачи в области воспитания : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 \"Общая педагогика, история педагогики и образования\" / А. П. Акимова. – Л., 1978. – 20 с.
11. Акмеология : [учеб. пособ. / А. Деркач, В. Зазыкин]. – СПб. : Питер, 2003. – 256 с.
12. Акмеология 2006. Методологические и методические проблемы [под ред. Н. В. Кузьминой, Л. И. Дубровиной]. – СПб. : Изд-во ЦСИ, 2006. – 246 с.
13. Акмеологія – наука ХХІ століття : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. / ред. кол. З. Ф. Сіверс, Е. В. Бєлкіна, Г. С. Данилова та ін. – К. : КМПУ імені Б. Д. Грінченка, 2005. – 412 с.
14. Акофф Р. О целеустремленных системах / Р. Акофф, Ф. Эмери. – М. : Сов. радио, 1974. – 272 с.
15. Александрова Е. А. Очерки понимающей педагогики / Е. А. Александрова, Н. Б. Крылова. – М. : Народное образование, 2003. – 324 с.
16. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України / А. М. Алексюк. – К. : Либідь, 1998. – 557 с.
17. Алексюк А. М. Методи навчання в сучасній буржуазній педагогіці США : Критичний аналіз / А. М. Алексюк, В. М. Чорний. За ред. І. С. Хмеля. – К. : Рад. школа, 1983. – 140 с.
18. Алексюк А. М. Педагогіка вищої школи. Курс лекцій : Модульне навчання / А. М. Алексюк. – К. : Вища школа, 1993. – 220 с.
19. Алферов Ю. А. Система педагогического образования в Англии : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 \"Общая педагогика, история педагогики и образования\" / Ю. А. Алферов. – М., 1965. – 21 с.
20. Альбуханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Альбуханова-Славская. – М. : Мысль, 1991. – 299 с.
21. Амеліна С.М. Теоретико-методичні основи формування культури професійного спілкування студентів вищих аграрних навчальних закадів : дис. ... доктора пед. наук : 13.00.04 / Амеліна Світлана Миколаївна. – Запоріжжя, 2007. – 563 с.
22. Амонашвили Ш. А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса / Ш. А. Амонашвили. – Минск : Университетское изд-во, 1990. – 560 с.
23. Амонашвили Ш. А. Размышления о гуманной педагогике / Ш. А. Амонашвили. – М. : Дом Шалвы Амонашвили, 1995. – 496 с.
24. Ананьев Б. Г. Избранные психологические труды : В 2-х т. / Б. Г. Ананьєв. – М. : Педагогика, 1980. – Т. 2. – 288 с.
25. Андреев В. И. Педагогика творческого саморазвития / В. И. Андреев. – Казань : Изд. Казанского ун-та, 1996. – 547 с.
26. Андреева Г. А. Инновационные процессы в содержании педагогического образования в Англии / Г. А. Андреева // Педагогика. – 2003. – № 6. – С. 97–102.
27. Андреева Г. М. Современная социальная психология на Западе. Теоретические ориентации / Г. М. Андреева, Н. П. Богомолов, Л. А. Петровский. – М. : МГУ, 1978. – 270 с.
28. Андрущенко В. П. Основні тенденції розвитку вищої освіти України на рубежі століть (Спроба прогностичного аналізу) / В. П. Андрущенко // Вища освіта України.  2001.  № 1.  С. 11–17.
29. Андрущенко В. П. Проблеми та перспективи розвитку вищої освіти в Україні на зламі століть / В. П. Андрущенко // Наукове проектування інноваційних та альтернативних систем вищої освіти : зб. матеріалів до Всеукр. наук.-практ. конф., 11–12 травня 2000 р.  Тернопіль : Економічна думка, 2000.  С. 13–20.
30. Аникеева Н. П. Учителю о психологическом климате в коллективе / Н. П. Аникеева. – М. : Просвещение, 1983. – 94 с.
31. Аношкина В. Л. Политкультурное образование в современном российском социуме (на примере технологии \"диалога культур\" [Електронний ресурс] / В. Л. Аношкина, С. В. Резванов. – Режим доступа : http://www.i-u.ru/biblio/archive/resvanov% 5Fobrasovanie/04.aspx
32. Антипова Е. Полікультура і толерантність у системі освіти / Е. Антипова // Психолог. – № 18-19. – С. 2-4.
33. Антонова О. Є. Теоретичні та методичні засади навчання педагогічно обдарованих студентів : [монографія] / О. Є Антонова. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2007. – 472 с.
34. Антонюк О.В. Формування етнополітики Української держави: історичні та теоретико-методологічні засади : [монографія] / О.В. Антонюк. – К. : Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 1999. – 284 с.
35. Антонюк Р. І. Багатокультурність : громадянський та освітянський аспект / Р. І. Антонюк // Нові технології навчання. Науково-методичний збірник. – К., 2002. – № 32. – С. 27–38.
36. Антонюк Р. І. Європейські культурно-освітні стандарти / Р. І. Антонюк // Педагогічний процес : теорія і практика : зб. наук. пр. – К., 2002. – Вип. 2. – С. 12–20.
37. Анцыферова Л. И. К психологии личности как развивающейся системы / Л. И. Анциферова // Психологическое формирование и развитие личности. – М. : Наука, 1981. – С. 13–19.
38. Анцыферова Л. И. Развитие личности специалиста как субъекта своей профессиональной жизни / Л. И. Анцыферова // Психологические исследования проблемы формирования личности профессионала. – М. : Наука, 1982. – С. 17–27.
39. Араджиони М. А. Проблема формирования этнической и конфессиональной толерантности: проект разработки спецкурса \"Культура добрососедства\" для образовательных учреждений Крыма / М. А. Араджиони // Формирование межэтнической и межконфессиональной толерантности в Крыму : мониторинг существующей системы обучения и воспитания / под ред. М. А. Араджиони. – Симферополь, 2003. – С. 37–47.
40. Араджиони М. А. Этническая история и особенности традиционно-бытовой культуры народов Крыма : Программа спецкурса. Методические рекомендации / М. А. Араджиони // Ученые записки Симферопольского госуниверситета. – 1999. – № 11. – С. 101–120.
41. Аристотель. Сочинения в 4-х т. / Аристотель. – М. : Мысль, 1975. – Т. 1. – 550 с.
42. Арнольдов А. И. Человек и мир культуры. Введение в культурологію / А. И. Арнольдов. – М. : Издательство МГИК, 1992. – 240 с.
43. Арнольдов А. И. Национальные культуры : современное видение : Лекция. / А. И. Арнольдов. – М. : Изд-во МГУ, 1992. – 276 с.
44. Арнольдов А. И. Путь к храму культуры / А. И. Арнольдов. – М. : Грааль, 2000. – 107 с.
45. Архангельский С. И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы / С. И. Архангельский. – М. : Высшая школа, 1980. – 367 с.
46. Антипова Е. Полікультура і толерантність у системі освіти / Е. Антипова // Психолог. – № 18-19. – С. 2–4.
47. Аршинов В.И. Синергетика: эволюционный аспект / В. И. Аршинов, В. Г. Буданов // Самоорганизация и наука : опыт философского осмысления. – М.: Изд-во МГУ, 1994. – С. 229–243.
48. Асанова З. Р. Фольклор як засіб виховання етнопедагогіки кримсько-татарського народу / З. Р. Асанова // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. – Київ-Житомир : Вид-во ЖДУ, 2004. – Кн. ІІ. – 356 с.
49. Асламова Т. В. Методика организации взаимодействия студентов в процессе обучения устному общению : дис. ... кандидата пед. наук : 13. 00.02 / Асламова Тетяна Володимирівна. – М., 2001. – 183 с.
50. Асмолов А. Г. Личность как предмет психологического исследования / А. Г. Асмолов. – М. : Изд. МГУ, 1984. – 104 с.
51. Асмолов А. Г. Психология личности : ученик / А. Г. Асмолов. – М. : Изд-во МГУ, 1990. – 367 с.
52. Асмолов А. Г. Содействие ребенку – развитие личности / А. Т. Асмолов // Новые ценности образования : забота-поддержка-консультирование. – М. : Инноватор, 1996. – Вып. 6. – С. 39–48.
53. Атрощенко Т. О. Розвиток культури міжнаціонального спілкування майбутнього вчителя початкових класів : дис. … кандидата пед. наук : 13.00.04 / Атрощенко Тетяна Олександрівна. – К., 2005. – 212 с.
54. Атутов П. Р. Технология и современное образование / П. Р. Атутов // Педагогіка. – 1996. – № 2. – С. 12–14.
55. Афанасьев В. Г. Общество : системность, познание и управление / В. Г. Афанасьев. – М. : Политиздат, 1981. – 432 с.
56. Бабанский Ю. К. Избранные педагогические труды / Ю. К. Бабанский. – М. : Педагогика, 1989. – 560 с.
57. Бабанский Ю. К. Как оптимизировать процесс обучения / Ю. К. Бабанский. – М. : Знание, 1978. – 48 с.
58. Багатокультурність і освіта. Перспективи запровадження засад полікультурності в системі середньої освіти України : [аналітичний огляд та рекомендації / за ред. О. Гриценка]. – К. : УЦКД, 2001. – 55 с.
59. Байбородова Л. В. Изучение эффективности воспитательной системы школы : учеб.-метод. пособие / Л. В. Байбородова, С. Л. Паладьев, Е. И. Степанов. – Псков : ПОИПКРО. – 1994. – 93 с.
60. Байбородова Л. В. Взаимодействие в разновозрастных группах учащихся / Л. В. Байбородова. – Ярославль : Академия развития, 2007. – 336 с.
61. Бакальчук В.О. Толерантність як ціннісна складова української культурної ідентичності / В.О. Бакальчук // Стратегічні пріоритети. – 2007. – № 2 (3). – С. 153-158.
62. Балашова И.Г. Крым как место встречи народов и культур: опыт выделения и описания ключевых единиц / И.Г. Балашова, Т.Ю. Новикова // Культура народов Причерноморья. – Симферополь: Межвузовский центр \"Крым\", 2002. – С. 17-20.
63. Балл Г. О. Про психологічні аспекти гуманізації суспільних відносин / Г. О. Балл // Педагогічні і психологічні науки в Україні : зб. наук. пр. до 15-річчя АПН України. – К. : Педагогічна думка, 2007. – С. 103–113.
64. Баррон Ф. Личность как функция проектирования человеком самого себя / Ф. Баррон // Вопросы психологии. – 1990. – № 2. – С. 153–158.
65. Барулин В. С. Социальная философия. Ч. 2 : Учебник / В. С. Барулин. – М. : Из-во МГУ, 1993. – 240 с.
66. Батищев Г. С. Творчество и новое педагогическое мышление / Г. С. Батищев // Творчество и педагогика : тезисы конф. – М. : Изд. МГУ, 1988. – Ч. 1. – С. 42–43.
67. Бахтин М. М. Парадоксы диалога / М. М. Бахтин. – М. : Искусство, 1993. – 129 с.
68. Башмаков М. И. Теория и практика продуктивного обучения / М. И. Башмаков. – М. : Народное образование, 2000. – 248 с.
69. Безрукова В. С. Педагогическая интеграция : сущность, состав, механизм реализации / В. С. Безрукова // Интеграционные процессы в педагогической теории и практике. – Свердловськ : Изд. Урал. ун., 1990. – С. 5–26.
70. Бекки Е. Плюралистическое образование в Западной Европе на пороге нового столетия / Е. Бекки // Перспективы : вопросы образования. – 1993. – № 2. – С. 193–194.
71. Белкин А. С. Ситуация успеха. Как ее создать? / А. С. Белкин. – М. : Просвещение. – 1991. – 176 с.
72. Белогуров А. Ю. Влияние процесса глобализации на формирование регионального образовательного пространства [Електронний ресурс] / А. Ю. Белогуров. – Режим доступа : http://www.viu-online.ru/science/publ/ bulleten/page15.html
73. Белогуров А. Ю. Поликультурный аспект национально-регионального компонента содержания общего образования [Електронний ресурс] / А.Ю. Белогуров. – Режим доступа : http://www.viu-online.ru/science/publ/ bulleten/page15.html
74. Белухин Д.А. Основы личностно-ориентированной педагогики / Д. А. Белухин. – Воронеж : Изд-во ВГПУ, 1997. – 279 с.
75. Бем И. Продуктивное обучение : слагаемые системы / И. Бем, Й. Шнейдер // Школьные технологии. – 1999. – № 4. – С. 59–71.
76. Бем И. Фундаментальные принципы альтернативного обучения в практике продуктивных школ. Характерные особенности проектов продуктивного обучения / И. Бем, Й. Шнейдер // Новые ценности образования. Как работает продуктивная школа? – 2003. – Вып. 4 (15). – С. 10–48.
77. Бендлер Р. Трансформейшн. Нейролингвистическое программирование и структура гипноза / Р. Бендлер, Дж. Гриндер. – СПб : Питер, 1995. – 317 с.
78. Бенкс Джеймс. Мультикультурное образование : цели и измерения / Джеймс Бенкс // Новые ценности образования : культуросообразная школа. – М., 2002. – Вып. 11. – С. 188–192.
79. Бердяєв Н.А. Самопознание : (опыт философс. автобиогр.) / Н. А. Бердяев ; сост., предисл., подготов. текстов, коммент. и указ. имен А. В. Вадимова. – М. : Книга, 1991. – 446 с.
80. Безпалько В.П. Системно-методическое обеспечение учебно-воспитательных процессов подготовки специалистов : учеб.-метод. пособие / В. П. Беспалько, Ю. Г. Татур. – М. : Высшая школа, 1989. – 144 с.
81. Бессарабова И.С. Современное состояние и тенденции развития поликультурного образования в США: монография / И.С.Бессарабова. – Волгоград: Перемена, 2008. – 364 с.
82. Бестужев-Лада И.В. Содержание и структура категории \"образ жизни\" / И. В. Бестужев-Лада // Теория и методология проблемы исследования образа жизни. – М. : Педагогика, 1979. – С. 5–7.
83. Бех І. Д. Виховання особистості. У двох книгах. / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2003. – Кн. І : Особистісно-орієнтований підхід : теоретико-технологічні засади – 2003. – 278 с.
84. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання : наук.-метод. посіб. / І. Д. Бех. – К. : ІЗМН, 1998. – 204 с.
85. Библер В. С. Школа диалога культур: основы программы / В. С. Библер. – Кемерово : Алеф, 1992. – 93 с.
86. Бим-Бад Б. Д. Антропологическое обоснование теории и практики совершенствования образования / Б. Д. Бим-Бад. – М. : РОУ, 1994. – 36 с.
87. Білоус Т. М. Виховання толерантності в студентів вищих педагогічних навчальних закладів у процесі вивчення іноземної мови : дис. … кандидата пед. наук : 13.00.07 / Білоус Тетяна Миколаївна. – К., 2004. – 224 с.
88. Білоус Т. М. Виховання толерантності в студентів вищих педагогічних навчальних закладів у процесі вивчення іноземної мови : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 \"Теорія і методика виховання\" / Т. М. Білоус. – К., 2004. – 18 с.
89. Блауберг И. В. Становление и сущность системного похода / И. В. Блауберг, Э. Г. Юдин. – М. : Наука, 1973. – 272 с.
90. Богомолова Н. Н. Самоопределение молодежи и массовая коммуникация / Н. Н. Богомолова. – Красноярськ : Изд. КГПИ, 1989. – 78 с.
91. Бодалев А. А. Психологические условия гуманизации педагогического общения / А. А. Бодалев // Советская педагогика. – 1990. – № 12. – С. 12–15.
92. Бодалев А. А. Психология личности / А. А. Бодалев. – М. : Изд-во МГУ, 1988. – 188 с.
93. Божович Л. И. Личность и её формирование в детском возрасте. Психологическое исследование / Л. И. Божович. – М. : Просвещение, 1968. – 464 с.
94. Бойденко В. И. Стандарты в непрерывном образовании: концептуальные, теоретические и методологические проблемы / В. И. Бойденко. – М. : Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 1999. – 296 с.
95. Бойко А. Н. Теория и методика формирования воспитывающих отношений в общеобразовательной школе / А. Н. Бойко. – К. : Высшая школа, 1991. – 266 с.
96. Бойченко В. В. Полікультурне виховання молодших школярів у навчально-виховному процесі школи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 \"Теорія і методика виховання\" / В. В. Бойченко. – Херсон, 2006. – 20 с.
97. Болонський процес : документи / укладачі : З. І. Тимошенко, А. М. Грехов, Ю. А. Гапон, Ю. І. Палеха. – К. : Видавництво Європейського університету, 2004. – 169 с.
98. Болотова А. К. Психология времени в межличностных отношениях / А. К. Болотова. – М. : Изд- во МПС, 1997. – 75 с.
99. Болотова А. К. Слушать и слышать или правила компетентности в общении / А. К. Болотова // Преподаватель. – 1998. – № 2. – С. 7–11.
100. Бондарева С.К. Феномен толерантности в системе межэтнических отношений / С.К. Бондырева // Толерантное сознание и формирование толерантных отношений: Сб. научных статей. – 2-е. изд. стереотип. – Москва-Воронеж, 2003. – С. 12--20.
101. Бондаревская Е. В. Введение в педагогическую культуру : учеб. пособ. / Е. В. Бондаревская. – Ростов-на-Дону : Изд. РГУ, 1995. – 375 с.
102. Бондаревская Е. В. Концепция личностно-ориентированного образования и целостная педагогическая теория / Е. В. Бондаревская // Школа духовности. – 1999. – № 5. – С. 41–53.
103. Бондаревская Е. В. Педагогическая культура как общественная и личная цель / Е. В. Бондаревская // Педагогика. – 1999. – № 3. – С. 37–43.
104. Бондаревская Е. В. Педагогика : личность в гуманистических теориях и системах воспитания / Е. В. Бондаревская, С. В. Кульневич. – Ростов н/Д : Творческий центр \"Учитель\", 1999. – 560 с.
105. Бордовская Н.В. Педагогика : [учебник для вузов] / Н. В. Бордовская, А. А. Реан. – СПб. : Питер, 2001. – 304 с.
106. Бордовский Г.А. Концепция базовой гуманитарной подготовки бакалавра в педагогическом университете / Г. А. Бордовский, В. А. Козырев. – СПб. : Образование, 1994. – 32 с.
107. Борисов В. В. Теоретико-методологічні засади формування національної самосвідомості учнівської та студентської молоді : автореф. дис. на здобуття наук. супеня доктора пед. наук : спец. 13.00.07 \"Теорія і методика виховання\" / В. В. Борисов. – Тернопіль, 2006. – 40 с.
108. Борытко Н.М. Пространство воспитания : образ бытия : [монография] / Н. М. Борытко ; Волгогр. гос. пед. ун-т. – Волгоград : Перемена, 2000. – 224 с.
109. Борытко Н.М. Система профессионального воспитания в вузе / Н. М. Борытко. – М. : АПКиППРО, 2005. – 120 с.
110. Бранский В.П. Социальная синергетика и акмеология. Теория самоорганизации индивидуума и социума / В. П. Бранский, С. Д. Пожарский. – [2-е изд., испр. и доп.]. – СПб. : Политехника, 2002. – 476 с.
111. Бранский В.П. Социальная синергетика и теория наций. Основы этнологической акмеологии / В.П. Бранский. – СПб.: СПбАА, 2000. – 107 с.
112. Брушлинский А.В. Проблемы психологии субъекта / А. В. Брушлинский ; РАН. Ін-т психологии. – М., 1994. – 109 с.
113. Буева Л. П. Человек : Деятельность и общение / Л. П. Буева. – М. : Мысль, 1978. – 216 с.
114. Булыгина М. В. Педагогические условия развития культурологической компетенции при обучении иностранным языкам: дис…канд. пед. наук / М. В. Булыгина. – Екатеринбург, 1997. – 173 с.
115. Бурман Л. В. Педагогічні умови формування діалогічних умінь у студентів вищих навчальних педагогічних закладів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 \"Теорія і методика професійної освіти\" / Л. В. Бурман. – Тернопіль, 2008. – 21 с.
116. Вакуленко В. М. Вступ до акмеології педагогічної освіти : [монографія] / В. М. Вакуленко. – Алчевськ : ДГМІ, 2003. – 149 с.
117. Валицкая А. П. Российское образование : Модернизация и свободное развитие / А. П. Валицкая //Педагогика. – 2001. – № 7. – С. 3–7.
118. Вальдорфская педагогика : [антология / сост. А. А. Пинский и др. ; под ред А. А. Пинского]. – М. : Просвещение, 2003. – 494 с.
119. Вартофской М. Модели. Репрезентация и научное понимание / М. Вартофской. – М. : Прогрес, 1998. – 506 с.
120. Васильева З. И. Педагогическая практика — важнейшее звено в системе подготовки учителя / З. И. Васильева // Советская педагогика. – 1982. – № 7.– С. 63–67.
121. Васянович Г. П. Методологія педагогіки й педагогічна інноватика / Г. П. Васянович // Модернізація вищої освіти у контексті євроінтеграційних процесів : зб. наук. пр. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. – С. 3–6.
122. Васянович Г. П. Морально-правова відповідальність педагога (Теоретико-методологічний аспект) : [монографія] / Г. П. Васянович. – Львів, 1997. – 163 с.
123. Ващенко Л. М. Управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону : [монографія] / Л. М. Ващенко. – К. : Тираж, 2005. – 380 с.
124. Введенский В. Н. Измерение и оценка качества повышения квалификации учителей / В. Н. Введенский // Мониторинг образовательного процесса. –2003. – № 4. – С. 41–44.
125. Введенский В. Н. Моделирование профессиональной компетентности педагога / В. Н. Введенский // Педагогика. – 2003. – № 10. – С. 51–54.
126. Великий тлумачний словник української мови / [укл. і гол. ред. В. Т. Бусел]. – К.–Ірпінь : ВТО Перун, 2004. – 1460 с.
127. Вентцель К. Н. Борьба за свободную школу / К. Н. Вентцель – М. : Тип. Торгового дома А. П. Пенчковской, А. П. Буланже, 1906. – 201 с.
128. Вентцель К. Н. Новые пути воспитания и образования детей / К. Н. Вентцель – М. : Типолитография т-ва И. Н. Кушнеров и К, 1910. – 110 с.
129. Вербицкий А. А. Активное обучение в высшей школе : контекстный подход : метод. пособ. / А. А. Вербицкий. – М. : Высш. шк., 1991. – 207 с.
130. Вербицкий А. А. Групповое взаимодействие студентов в контекстном обучении / А. А. Вербицкий, Т. Н. Лененко // Проблемы психологии образования. – М. : Высшая школа, 1994. – Вып. 2. – С. 58–74.
131. Вербицкий А. А. Новая образовательная парадигма и контекстный подход : метод. пособ. / А. А. Вер