ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ У НІЖИНСЬКОМУ ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНОМУ ІНСТИТУТІ (1875-1917)

brief description

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя
На правах рукопису

Киричок Інна Іванівна

УДК [371.134 (477.51) (091)”1875/1917”] (043.5)

ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ
У НІЖИНСЬКОМУ ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНОМУ ІНСТИТУТІ (1875-1917)

13.00.01 - Загальна педагогіка та історія педагогіки”

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
кандидат педагогічних наук,
професор Яковець Н.І.

Київ - 2007

Зміст
ВСТУП.с. 4
РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ НІЖИНСЬКОГО ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ
1.1 Професійна підготовка вчителів в Україні в кінці ХІХ на початку
ХХ ст..с. 15
1.2 Історико-теоретичні передумови створення Ніжинського історико-філологічного інституту (1875-1917 рр.)с. 42
Висновки до першого розділу . .с. 53
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ІДЕЇ РОЗБУДОВИ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ У ПРАЦЯХ ВИКЛАДАЧІВ ТА ВИПУСКНИКІВ НІЖИНСЬКОГО ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ
2.1 Напрями реалізації ідей вдосконалення професійно-педагогічної підготовки вчителів у працях М.О.Лавровського (1825-1899), П.О.Заболотського (1877-1918), П.Д.Первова (1862-?), М.І.Лілєєва (1849-1911)...............................................с. 55
2.2 Внесок М.Є.Скворцова.в розбудову змісту професійно-педагогічної підготовки вчителів (1836-1902).с. 69
2.3 Використання О.Ф Музиченком зарубіжного досвіду в загальнопедагогічній підготовці вчителів (1875-1940)..с. 76
Висновки до другого розділу .. с. 84
РОЗДІЛ 3. ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ У НІЖИНСЬКОМУ ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНОМУ ІНСТИТУТІ (1875-1917 )
3.1 Загальнотеоретична підготовка кандидатів на учительські посади (1875 -
1917 рр.)..с. 87
3.2 Практична підготовка педагогічних кадрів Ніжинського історико-філологічного інституту (1875-1917 рр.)с.142
3.3 Система виховання та позааудиторна робота в професійній підготовці вчителів у Ніжинському історико-філологічному інституті (1875-1917)....с. 163
3.4 Використання досвіду підготовки вчителя у сучасній практиці с. 172
Висновки до третього розділу ...........с. 188
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ..с. 190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................с. 196
ДОДАТКИс.245

ВСТУП
Актуальність дослідження. В умовах трансформації нашого суспільства та держави в процесі всесвітньої глобалізації та становлення якісно нових відносин зі світовим суспільством усе більшої актуальності набуває проблема якості освіти, яка повною мірою залежить від особистості вчителя. За визначенням Міжнародної організації ЮНЕСКО, ХХІ століття вимагає переосмислення соціальної значущості постаті вчителя в житті суспільства й ставить перед педагогами нові завдання. Тому нові тенденції розвитку професійної освіти зумовлюють потребу аналізу діяльності таких закладів підготовки вчителів, у яких формувалась інтелектуальна еліта, що зробила значний внесок у розвиток як європейської, так і світової культури. У пошуках ефективних шляхів та методів розвитку української професійної школи важливе місце посідає об’єктивне вивчення й творче використання досвіду минулого, який у сучасних умовах вимагає переосмислення, аналізу.
Державна програма Вчитель” визначає багатозначущість ролі педагога, завдяки якому реалізується державна політика у створенні інтелектуального, духовного потенціалу нації, розвитку вітчизняної науки, техніки і культури, збереженні і примноженні культурної спадщини й формуванні людини майбутнього, а також забезпечується право громадян України на здобуття повної загальної середньої освіти.
Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) (2002 р.), Державна програма Вчитель” актуалізують проблему підготовки педагогічних працівників, діяльність яких не обмежується викладанням власного предмета; фахівців, які здатні здійснювати міждисциплінарні зв’язки, усвідомлюють значущість професійних знань у контексті соціокультурного простору. Це, у свою чергу, вимагає змін у первинній та професійній освіті вчителя.
Реформа вищої освіти спрямована на утвердження фундаментальності педагогічної освіти, гармонізації в ній науково-предметних і світоглядно-методологічних, дидактичних, психологічних знань, що забезпечуватиме фахівцю реалізацію гуманітарної, культуротворчої функції, вироблення професійних цінностей. У зв’язку з запровадженням Закону України „Про загальну середню освіту” виникає потреба оновити навчальні плани вищих навчальних закладів введенням дисциплін, спецкурсів, які повинні забезпечити готовність педагога до роботи в різних типах загальноосвітніх навчальних закладів.
Реформування освітнього процесу актуалізує питання професійної майстерності та професійної придатності сучасного вчителя. Не викликає сумнівів те, що педагогічна професія потребує професійно спрямованих якостей характеру й умінь, а також соціально-психологічної діяльності. В Україні функціонують освітні заклади для підготовки педагогічних кадрів, які відповідають сучасним запитам у галузі професійно-педагогічної роботи, оскільки їхня освітня програма гармонійно поєднує фундаментальність та універсальність, неперервність і науково-дослідницьку спрямованість. Проте існує низка недоліків у педагогічній освіті, як-от: недостатнє вивчення предметів психолого-педагогічного циклу, викладання наукових дисциплін без урахування їхньої значущості у безпосередній педагогічній діяльності майбутнього вчителя. Тому проблема розробки концепції педагогічної освіти не втрачає своєї актуальності й гостроти в сучасній педагогічній теорії та практиці.
Одним із шляхів розв’язання цієї проблеми є звернення до накопиченого в Україні досвіду, його ґрунтовне вивчення, об’єктивний аналіз, оцінка та творче осмислення, що сприятиме впровадженню кращих надбань вищої педагогічної освіти в сучасну теорію та практику, звільнить від заангажованого висвітлення подій, явищ та фактів, дасть змогу модернізувати зміст професійно-педагогічної підготовки вчителя для української школи майбутнього. Важливим у вказаній площині є звернення до аналізу діяльності Ніжинського історико-філологічного інституту як закладу, який здійснював підготовку вчителів упродовж 1875-1917 рр., єдиного закладу державного значення в Україні (у зазначений період), який готував педагогів-професіоналів. Історичний підхід сприятиме подоланню суперечностей між існуючим рівнем професійно-педагогічної підготовки вчителів та зростаючими вимогами суспільства до її змісту, традиційною системою підготовки педагогічних кадрів та соціокультурними перетвореннями в Україні, між потребою в об’єктивному вивченні історичної спадщини свого минулого та недостатньою розробкою історико-педагогічних проблем.
Усебічний аналіз професійно-педагогічної підготовки кандидатів на учительські посади у Ніжинському історико-філологічному інституті в ІІ половині ХІХ на початку ХХ ст. зумовлений такими чинниками:
v пошуком шляхів удосконалення підготовки висококваліфікованих кадрів, здатних задовольнити потреби суспільства;
v органічним поєднанням у підготовці вчителів теоретичного та практичного компонентів;
v високим професійним рівнем викладацького складу;
v специфічною організацією навчально-виховного процесу.
Стан наукової розробки проблеми. Аналіз наукових джерел засвідчив, що проблемі професійної підготовки вчителів приділялася значна увага. Професійною підготовкою в системі вищої освіти займались О.О.Абдулліна, Я.Я.Болюбаш, В.Б.Вишківська, О.А.Дубасенюк, В.А.Заслуженюк, Л.І.Кацова, В.Г.Максимов, О.М.Пєхота, О.М.Семеног, В.О.Сластьонін, А.І.Піскунов. Цінним є аналіз історичного досвіду минулого України щодо підготовки майбутнього вчителя в системі вищої освіти. На особливу увагу заслуговують праці К.Б.Авраменко, М.М.Барної, Ю.П.Болотіна, І.П.Важинського, Л.П.Вовк, Н.М.Дем’яненко, М.В.Донченка, О.А.Лавріненка, В.К.Майбороди, Н.С.Матвійчук, С.О.Нікітчиної, М.М.Окси, Ф.Г.Паначина, Є.П.Степановича, О.В.Сухомлинської та ін. Окремим аспектам підготовки вчителів в Україні в кінці ХІХ на початку ХХ ст. присвячені наукові розвідки Л.В.Задорожної, Г.Т.Кловак, В.Ю.Ковальчука, Л.І.Тимчук. Питання філософії та нової парадигми освіти висвітлено в працях А.М.Алексюка, О.В.Глузмана, С.У.Гончаренка, І.А.Зязюна, В.І.Лугового та ін. Ґрунтовний аналіз проблеми формування та розвитку професійної майстерності, творчості вчителя здійснено в дослідженнях І.А.Зязюна, В.А.Семиченко, С.О.Сисоєвої та ін.
Серед історико-педагогічної літератури заслуговує на увагу „Розвиток народної освіти і педагогічної думки в Україні у кінці Х - на початку ХХ ст.” /За ред. М.Д.Ярмаченка, який характеризує стан освіти та шкільництва, підготовку педагогічних кадрів зазначеного часового проміжку. Історію освіти дорослих з другої пол. ХІХ ст. до 1920 р. розглядає у своїх дослідженнях Л.П.Вовк.
Проблему підготовки педагогічних кадрів на прикладі окремих закладів детально розглянуто в праці Ф.Г.Паначина „Педагогическое образование в России: Историко-педагогические очерки”. У дисертації Н.М.Дем’яненко „Загальнопедагогічна підготовка вчителя в історії вищої школи України (ХІХ І чверть ХХ ст.)” здійснено аналіз процесу становлення та розвитку загальнопедагогічної підготовки вчителя в цей період, розкрито її зміст, структуру. Окремим аспектам історії освіти та шкільництва, підготовки вчителів в Україні в ІІ половині ХІХ на початку ХХ ст. присвячені дисертаційні дослідження М.М.Барної Розвиток педагогічної освіти в Східній Галичині (1867-1939)”, Т.Б.Слободянюк „Становлення та розвиток професійної підготовки фахівців з дошкільного виховання (кінець ХІХ початок ХХ ст.)”, Т.А.Стоян „Університетська освіта в Україні у ІІ половині ХІХ ст.” Діяльність окремих закладів висвітлено у дисертаціях Т.О.Косінової (Харківського університету), Т.О.Дороніної (Києво-Могилянської академії), С.М.Коляденко (Кременецького ліцею).
Збірник „Лицей князя Безбородько” Г.О.Кушельова-Безбородька, почесного попечителя Ніжинської гімназії вищих наук та ліцею, дореволюційне видання, у якому розглянуто причини виникнення закладу, схарактеризовано структуру та зміст навчально-виховного процесу до заснування історико-філологічного інституту. У збірнику „Историко-филологический институт кн. Безбородько в Нежине в 1875-1900 гг. Преподаватели и воспитанники” (1912) подано біографії та список наукових праць викладачів та випускників цього закладу.
Серед наукових досліджень привертає увагу публікація П.Заболотського „Историко-филологический институт князя Безбородько в Нежине” (1912), у якій аналізується зміст та організація навчально-виховного процесу закладу з 1875 до 1912 р.
У працях вчених післяреволюційного періоду висвітлюються події академічного життя з урахуванням історико-політичного контексту епохи. Діяльності Ніжинської вищої школи в радянські часи присвячені окремі статті М.Н.Білобородько, М.Ф.Даденкова, В.Ф.Кондрашова, І.П.Костенка, О.Д.Королевича, М.А.Лескевича, О.М.Морозова, А.М.Острянко, І.І.Пенського, В.І.Симоненка. Більш плідними в контексті обраної теми виявилися наукові розвідки Н.М.Дем’яненко, у яких частково відбито професійну підготовку педагогічних кадрів Ніжинського історико-філологічного інституту (1875-1917 р.). Особливе значення для нашого дослідження мали монографії Г.В.Самойленка „Нежинская филологическая школа”, „Вчені-філологи Ніжинської вищої школи”, праці Г.В.Самойленка та О.Г.Самойленка „Від Гімназії вищих наук до університету”, „Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя”, у яких проаналізовано творчий доробок викладачів та випускників інституту з історико-філологічної тематики, висвітлено історію цього закладу від заснування до утворення педагогічного університету. Окрему групу досліджень становлять дисертації І.П.Важинського, Б.Д.Чижевського, у яких фрагментарно відтворено зміст освіти Ніжинського юридичного ліцею. Питанням змісту педагогічної освіти в Ніжинському інституті (1907-1990-р.) присвячено дослідження Т.Д.Пінчук.
Однак, незважаючи на значну кількість публікацій, присвячених діяльності цього закладу, головні напрями педагогічної освіти Ніжинської вищої школи до цього часу не розглядалися. Отже, вибір теми дисертаційного дослідження „Професійно-педагогічна підготовка вчителів Ніжинського історико-філологічного інституту (1875-1917)” зумовлений такими чинниками:
v значенням діяльності Ніжинського історико-філологічного інституту для розвитку вітчизняної освіти та справи підготовки педагогів у другій половині ХІХ на початку ХХ ст.;
v недостатньою розробленістю проблеми підготовки вчителів у контексті Історії педагогіки” - однієї з обов’язкових дисциплін у педагогічних університетах;
v об’єктивними умовами необхідності реформування сучасної системи освіти та вдосконалення педагогічних кадрів з урахуванням здобутків попередніх періодів.
Об’єктом наукового дослідження є професійно-педагогічна підготовка вчительських кадрів у Ніжинському історико-філологічному інституті в процесі її історичного розвитку.
Предмет дослідження основні напрями, зміст та організація професійно-педагогічної підготовки вчителів у Ніжинському історико-філологічному інституті (1875-1917).
Мета дослідження: здійснити цілісний науковий аналіз процесу становлення та розвитку професійно-педагогічної підготовки вчителів Ніжинського історико-філологічного інституту, простежити її основні напрями, зміст, структуру та провідні тенденції; дослідити ідеї розбудови професійної підготовки вчителів у працях викладачів та випускників Ніжинської вищої школи до 1917 року.
Концептуальні ідеї дослідження ґрунтуються на таких положеннях: професійно-педагогічна підготовка вчителів - цілісний динамічний процес, який має зміст, структуру, функції; національний досвід підготовки вчительських кадрів у Ніжинському історико-філологічному інституті є джерелом удосконалення підготовки вчителів у сучасній практиці вищої педагогічної освіти України.
Відповідно до об’єкта, предмета, мети, концепції визначено такі завдання дослідження:
1. Дослідити зміст загальнопедагогічної підготовки педагогічних кадрів в Україні, зокрема на Чернігівщині, у ІІ половині ХІХ на початку ХХ ст. (у єдності теоретичного та практичного компонентів).
2. Розкрити історико-теоретичні передумови виникнення Ніжинського інституту.
3. Проаналізувати теоретичні ідеї щодо розбудови змісту професійно-педагогічної підготовки вчителів у спадщині викладачів та вчених-випускників Ніжинського історико-філологічного інституту до 1917 року.
4. Здійснити аналіз змісту та організації складників професійно-педагогічної підготовки вихованців Ніжинського історико-філологічного інституту впродовж 1875-1917 рр.: загальнотеоретичного компонента, педагогічної практики, позааудиторної роботи та на основі цього розробити періодизацію процесу становлення професійно-педагогічної підготовки.
5. На основі наукового узагальнення основних тенденцій розвитку вищої школи в досліджуваний період виробити пропозиції та рекомендації, які сприятимуть подальшій модернізації вищої педагогічної освіти на сучасному етапі.
Методологічною основою дослідження є закони й принципи наукового пізнання, у тому числі діалектичної єдності історичного, логічного, теорії та практики у висвітлення педагогічних явищ, діалектичної єдності теорії та практики, загальнонаукові принципи історизму, критерій системного аналізу психолого-педагогічних ідей, висновки щодо основних тенденцій розвитку системи освіти на сучасному етапі, ідеї сучасної філософії освіти, неперервності професійної освіти.
Теоретичну основу дослідження становлять історико-педагогічні праці з проблем історії національної освіти (Л.П.Вовк, Н.М.Дем’яненко, М.Б.Євтуха, В.К.Майбороди, Б.М.Ступарика, О.В.Сухомлинської, М.Д.Ярмаченка); положення щодо професійної підготовки майбутнього вчителя (О.О.Абдулліної, А.М.Алексюка, Ю.К.Бабанського, О.А.Дубасенюк, І.А.Зязюна, В.А.Семиченко, В.О.Сластьоніна, С.О.Сисоєвої); теорії неперервної професійної освіти (В.І.Лугового, Н.Г.Ничкало, С.О.Сисоєвої).
Методи наукового дослідження. Визначені мета та завдання дослідження вимагали обрання адекватних теоретичних методів. Серед них:
- загальнонаукові: аналіз, синтез, аналогія, узагальнення, систематизація, класифікація історико-педагогічних джерел, архівних матеріалів, періодичних видань, які дали можливість проаналізувати зміст та організацію професійно-педагогічної підготовки вчителів у кінці ХІХ - на початку ХХ ст., зробити узагальнення історичних фактів, педагогічний ідей та висновків;
- порівняльно-зіставні, що спряли зіставленню й порівнянню подій, явищ, фактів, поглядів досліджуваної проблеми з реальними проблемами сьогодення;
- прогностичний метод, застосування якого забезпечило виявлення умов для ефективного впровадження передових ідей у галузі професійно-педагогічної підготовки у практику сучасної вищої школи;
- персоналістично-біографічний, за допомогою якого розкрито діяльність конкретних персоналій, які зробили значний внесок у розвиток професійно-педагогічної підготовки вчителів в Україні;
- пошуково-бібліографічний метод вивчення архівних, бібліотечних каталогів, фондів, описів, бібліографічних видань;
- історичні (хронологічний, історико-типологічний), які дали можливість простежити формування професійно-педагогічної підготовки вчителів у динаміці, послідовності.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що у ньому вперше здійснено цілісний аналіз професійно-педагогічної підготовки вчителів у трьох її складниках: теоретичного компонента, педагогічної практики, позааудиторної роботи в Ніжинському історико-філологічному інституті в кінці ХІХ на початку ХХ ст., визначено її провідні тенденції, обґрунтовано основні етапи становлення та розвитку професійно-педагогічної підготовки вчителів у Ніжинській вищій школі досліджуваного періоду; подальшого розвитку набуло дослідження теоретичних ідей розбудови змісту професійно-педагогічної підготовки вчителів у працях викладачів Ніжинського історико-філологічного інституту періоду до 1917 року; узагальнено позитивний досвід діяльності закладу з метою його використання в реформуванні сучасної системи освіти.
Теоретичне значення дослідження: у дисертації обґрунтовано історико-теоретичні передумови створення Ніжинського історико-філологічного інституту; проаналізовано зміст та основні тенденції, структуру розвитку професійно-педагогічної підготовки вихованців закладу в органічній єдності її складників: теоретичної підготовки, педагогічної практики, позааудиторної роботи; розроблено періодизацію процесу становлення й розвитку професійної підготовки вчителів інституту досліджуваного періоду, визначено основні тенденції у підготовці вчителя, які набувають подальшого розвитку й поглиблення на сучасному етапі, проаналізовано ідеї розбудови змісту професійно-педагогічної підготовки вчителів у працях викладачів Ніжинського історико-філологічного інституту. На основі наукового узагальнення створено рекомендації, які сприятимуть подальшому реформуванню системи вищої педагогічної освіти.
Практичне значення роботи визначається тим, що опрацьований та узагальнений матеріал, положення й висновки сприятимуть збереженню та передачі історико-педагогічного досвіду. Вони зможуть бути використані при читанні курсів з історії педагогіки, спецметодик, основ педагогічної майстерності, при проведенні спецкурсів з питань розвитку народної освіти, професійної підготовки педагогічних кадрів в Україні, зокрема на території Чернігівщини, яким до нинішнього часу не приділялося належної уваги, при написанні підручників та навчальних посібників.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дослідження виконане відповідно до тематичного плану кафедр історії і теорії педагогіки та кафедри педагогічної майстерності на тему „Модель організації ступеневої підготовки педагогічних кадрів” (номер державної реєстрації 0104v000324).
Хронологічні межі дослідження 1875-1917 роки. Нижня межа визначена реформуванням Ніжинського юридичного ліцею та створенням історико-філологічного інституту, статут якого було прийнято 24 квітня 1875 року, а верхня межа зумовлена подіями революції 1917 року та подальшим реформуванням закладу, створенням проектів зміни організації навчально-виховного процесу.
Основні положення дисертації впроваджено в Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя (довідка №04/1228 від 6.10. 2006 р.), у Чернігівському педагогічному університеті імені Т.Г.Шевченка (довідка №04-11/805 від 05.10.2006 р.), у Глухівському педагогічному університеті (довідка №352 від 02.02.2007).
Джерельну базу дослідження становлять 515 джерел, з них 207 архівних справ філії Чернігівського обласного державного архіву, 50 документів фонду Попечителя Київського учбового округу Центрального Державного історичного архіву м. Києва, деякі фонди Державного архіву Київської області, філії Чернігівського обласного державного архіву в м.Прилуках, Державного архіву м.Києва.
На захист виносяться:
1. Науково обґрунтовані положення та висновки, що характеризують зміст та тенденції розвитку професійно-педагогічної підготовки вчителів у Ніжинському історико-філологічному інституті 1875-1917 років.
2. Науково обґрунтований процес становлення й розвитку професійно-педагогічної підготовки вчителів у Ніжинському історико-філологічному інституті впродовж досліджуваного періоду в єдності таких етапів:
- 1875-1892 рр. становлення професійної підготовки кандидатів на учительські посади, створення навчальних програм;
-1893-1907 рр. розвиток змісту професійно-педагогічної підготовки вихованців інституту;
-1908-1911 рр. розбудова змісту професійної підготовки вчителів у Ніжинському історико-філологічному інституті;
-1912-1917 р. поступова розробка ідей побудови нової системи підготовки педагогічних кадрів.
Апробація результатів дослідження: матеріали дисертації виголошувались у виступах на Міжнародній науково-практичній конференції „Проблема цілісного розвитку особистості студента як суб’єкта педагогічної взаємодії (глобальні та регіональні тенденції)” (Донецьк, 2004 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Інновації у вищій освіті” (Ніжин, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії та практики підготовки вчителя-вихователя-викладача” (Київ, 2005), на конференції молодих науковців (Ніжин, 2005); на міжнародному конгресі „Розвиток особистості в полікультурному освітньому просторі” (Черкаси, 2005), на Міжнародній науково-практичній конференції „Історико-педагогічні дослідження: методологія, періодизація, методика” (Херсон, 2005), на Міжнародній науково-практичній конференції „Формування ціннісних орієнтацій студентської молоді у контексті громадянського суспільства” (Львів, 2005), на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Інновації у вищій освіті” (Ніжин, 2005).
Публікації. Результати дослідження опубліковано у 10 одноосібних наукових статтях (7 - у наукових журналах, 3 - у матеріалах наукових конференцій). Загальний обсяг опублікованих праць із теми дослідження складає 3 друкованих аркуші.

Структура та обсяг дисертації. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного, загальних висновків, списку використаних джерел (515 найменувань, із них 257 становлять архівні матеріали на 49 сторінках), 16 додатків, які займають 119 сторінок. Робота містить 14 таблиць на 8 сторінках основного тексту. Повний обсяг дисертації становить 361 сторінку, основного тексту - 191 сторінку.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У період розбудови незалежної української держави головним є вироблення власної політики, яка ґрунтувалася б на кращих вітчизняних зразках та здобутках світового педагогічного процесу. Важливим для вирішення цієї проблеми є осмислення та засвоєння надбань вітчизняної педагогіки. Результати історико-логічного аналізу професійної підготовки вчителів у Ніжинському історико-філологічному інституті можуть бути використані під час реформування закладів підготовки педагогічних кадрів.
Узагальнений вище матеріал дозволив зробити такі висновки:
1. У кінці ХІХ - на початку ХХ ст. в Україні загалом та на Чернігівщині зокрема відбувався складний процес становлення загальнопедагогічної підготовки кандидатів на учительські посади. Зміст загальнопедагогічної підготовки вчителів характеризувався варіативністю, нестабільністю, багатопредметністю, що було зумовлене відсутністю єдиних навчальних планів. У підготовці педагогічних кадрів чітко простежувалася тенденція до єдності теоретичного та практичного компонентів.
2. У ІІ пол. ХІХ ст. Україна переживала складний етап свого культурно-політичного розвитку. Розвиток капіталістичних відносин, потреба у висококваліфікованих фахівцях всіх галузей господарства сприяли появі професійних закладів в Україні. Суспільні процеси створили передумови для реформування Ніжинського юридичного ліцею в історико-філологічний інститут.
3. У працях провідних учених, у яких відчутний істотний вплив як Й.Гербарта та О.Вільмана, так і представників реформаторської педагогіки, із достатньою повнотою розкрито питання вдосконалення системи педагогічної освіти, визначено вимоги до педагогічних кадрів. Викладачі та випускники Ніжинської вищої школи вважали професійно-педагогічну підготовку вчителя системою формування загальнопедагогічних і спеціальних вмінь та навичок, а також практичною готовністю майбутнього вчителя застосовувати здобуті теоретичні знання на практиці. Найважливішою складовою професіоналізму вчителя учені вважали його дидактичні уміння. Праці викладачів Ніжинського історико-філологічного інститут цінні ще й тим, що всі ідеї вони органічно втілювали в практику підготовки вчителів. Спадщина науковців свідчить про струнку, послідовну систему поглядів на розбудову змісту професійної підготовки вчителів. Звертаючись до прогресивних ідей зарубіжних педагогів, викладачі ВНЗ намагались уникати їхнього механічного запозичення, використовували їх з позиції потреб країни, вносили нове в розробку питань підготовки педагогічних кадрів. Кожен з них творчо підходив до розв’язання цієї проблеми: М.О.Лавровський убачав шлях її вирішення у систематичній організації педагогічних з’їздів, проведенні педагогічної практики у ВНЗ як засобу формування педагогічних вмінь та навичок; М.Є.Скворцов уважав ефективним створення системи різнорівневої підготовки вчителя-професіонала в інститутах, семінаріях, університетах; П.О.Заболотський пропонував змінити навчальний план історико-філологічного інституту на користь вивчення спеціальних предметів; О.Ф.Музиченко послідовно обстоював важливість використання зарубіжного досвіду в підготовці вчителів, виступав за органічний взаємозв’язок теоретичного та практичного компонента професійної підготовки; П.Д.Первов та М.І.Лілєєв особливу увагу звертали на підвищення рівня методичної підготовки та педагогічної майстерності майбутнього вчителя. Творче використання спадщини цих учених дає можливість зрозуміти сутність, зміст, гуманістичні засади професійної підготовки педагогічних кадрів, що має велике значення для сучасної теорії та практики.
4. Упродовж 1875-1917 рр. у Ніжинському історико-філологічному інституті професійна підготовка майбутніх вчителів здійснювалась у процесі вивчення предметів педагогічного циклу, під час активної педагогічної практики на базі закріпленої гімназії, у процесі семінарських занять, при написанні наукової роботи на педагогічну та методичну тематику. Для періоду 1875-1917 р. характерною була нестабільність та різноманітність теоретичного компонента професійної підготовки кандидатів на учительські посади, що зумовлено відсутністю єдиних навчальних планів та програм. Формування у студентів системи загальнопедагогічних знань забезпечувалося взаємодією змісту навчальних програм різних дисциплін, переважна більшість з яких була інтегрованого характеру, різними формами організації навчально-виховного процесу: публічними лекціями, спецкурсами, семінарами, диспутами, колоквіумами, самостійною науковою роботою, позааудиторною роботою. Ефективність навчально-виховного процесу досягалася за допомогою вмілого поєднання різноманітних методів навчання. Навчальні плани цього закладу характеризувалися багатопредметністю, зосередженістю на викладанні давніх мов (як і зміст гімназійних планів), відрізнялись інтеграцією навчальних дисциплін.
Ґрунтовна практична підготовка в період навчання майбутніх учителів завдяки чіткій організації, структурі, змістовності, взаємозв’язку з теоретичним компонентом сприяла розвитку в них професійно-педагогічної спрямованості й педагогічних здібностей.
Позааудиторна робота в Ніжинській вищій школі (1875-1917), яка була тісно пов’язаною з навчальною та виховною, була спрямована одночасно на служіння інтересам уряду, виявлення та розвиток творчих здібностей кандидатів на посади вчителів, організацію цікавого, змістовного спілкування. Її зміст, побудований на загальнолюдських цінностях, спрямовувався на поглиблення інтересу до різних галузей наук, сприяв професійному зростанню майбутніх вчителів, оскільки формував низку професійних умінь та навичок, що спрямовувалися на активізацію науково-пошукової діяльності. Ефективність позааудиторної роботи забезпечувалася завдяки наступності аудиторної та позааудиторної роботи.
У результаті дослідження нами визначено 4 етапи еволюції професійної підготовки вчителів у Ніжинській вищій школі (1875-1917 р.):
1. 1875-1892 р. становлення професійно-педагогічної підготовки кандидатів на учительські посади, створення навчальних програм;
2. 1893-1907 р. розвиток змісту професійно-педагогічної підготовки вихованців інституту;
3. 1908-1911 р. розбудова змісту професійно-педагогічної підготовки вчителів у Ніжинському історико-філологічному інституті;
4. 1912-1917 р. поступова розробка ідей побудови нової системи підготовки педагогічних кадрів.
Доведено, що професійно-педагогічна підготовка сучасного вчителя в Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя має цілісний характер, спрямована на підготовку висококваліфікованого фахівця, побудована з урахуванням здобутків діяльності історико-філологічного інституту (1875-1917). Тенденції, які були характерними для періоду 1875-1917 р., продовжують розвиватись і поглиблюватись, втілюються з урахуванням актуальних проблем сучасності: особистісного орієнтованого навчання, гуманістичного підходу, національного виховання свідомих громадян України, самоствердження, пошуку індивідуального обличчя творчого вчителя. Період незалежності для Ніжинського ВНЗ став визначальним завдяки створенню концепції підготовки вчителів, що дозволило до високого рівня підняти педагогічну майстерність. Ніжинський університет сьогодні залишається єдиним закладом, де реалізується концепція неперервної педагогічної практики, забезпечуючи органічне поєднання теоретичного й практичного компонентів підготовки кандидатів на учительські посади.
Основними тенденціями розвитку змісту професійно-педагогічної підготовки вчителів інституту визначено:
· наближення змісту освіти до потреб держави;
· послідовне втілення принципу наступності в підготовці педагогічних кадрів;
· органічне поєднання теоретичного й практичного компонентів та позааудиторної роботи як обов’язкової умови неперервності професійно-педагогічної підготовки;
· збільшення кількості спеціальних предметів, інтегрованих курсів та спецкурсів з метою поглиблення фахової підготовки;
· активізація пізнавальної діяльності студентів, яка знайшла вираження в урізноманітненні методів навчання, посиленні уваги до активних; у збільшенні кількості семінарських та практичних занять; у домінуванні самостійної роботи;
· усвідомлення значущості педагогічної практики в шліфуванні педагогічної майстерності.
Проведення дисертаційного дослідження дало змогу виявити можливості використання досвіду професійної підготовки педагогічних кадрів у Ніжинському історико-філологічному інституті в сучасній практиці. Створені рекомендації, які спрямовані на підвищення ефективності змісту загальнопедагогічної підготовки вчителів:
1. Серйозне удосконалення педагогічної практики, збагачення її змісту, раціональний розподіл її етапів, застосування досвіду проведення настановчих та підсумкових бесід, виявлення готовності студентів до професійної діяльності. (Орієнтовна програма практики як умова ефективності процесу формування системи знань, умінь, навичок майбутніх вчителів подана у Додатку Т).
2. Впровадження в практику підготовки педагогічних працівників сьогодення схеми аналізу уроків, яка використовувалась у діяльності тимчасових педагогічних курсів та в учительських семінаріях.
3. Відповідна організація самостійної навчальної роботи студентів як шлях вдосконалення підготовки педагогічних кадрів, що сприяє виробленню психологічної готовності до систематичного поповнення знань, розвиває критичне мислення майбутніх вчителів, повинна здійснюватися так і включати такі види робіт:
· робота над книгою, першоджерелами, науково-довідковою літературою;
· аналіз науково-методичної та довідкової літератури з фаху, її конспектування, реферування прочитаного;
· рецензування відповідей інших, оцінка їх діяльності;
· виконання самостійних індивідуальних завдань, контрольних письмових робіт;
· підготовка рефератів, доповідей, їх обговорення, захист, опонування;
· активне залучення студентів до науково-пошукової діяльності шляхом написання курсових, дипломних, магістерських, кваліфікаційних робіт, створення наукових товариств, наукових проблемних груп.
4. Педагогічне спрямування загальнотеоретичних дисциплін у вузівському курсі. При доборі їх змісту слід, на наш погляд, враховувати наступні принципи:
· інтегрованість навчальних курсів;
· освітній характер навчального матеріалу;
· взаємозв’язок навчального матеріалу зі змінами в суспільстві;
· розвивальний характер навчального матеріалу;
· естетичний аспект;
· гуманістичну спрямованість.
5. Творчий підхід у розробці навчальних програм пропонуємо використати викладачам при плануванні сучасних лекційних курсів.
6. Створення літературно-музичних гуртків, клубів за інтересами, молодіжних організацій, студентського самоврядування з метою організації змістовного дозвілля, розвитку талантів, інтересів, здібностей, обдарувань творчої молоді.
Перспективами подальшої розробки порушеної проблеми дослідження визначено такі: фахова підготовка майбутніх вчителів у Ніжинському історико-філологічному інституті (1875-1917), зміст та організація навчально-виховного процесу Ніжинської вищої школи періоду 1917-1991 р., науково-педагогічна діяльність випускників Ніжинського історико-філологічного інституту М.Даденкова, П.Тихомирова, В.Заболотського, В.Кукаркіна та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Абдуллина О.А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования. М.: Просвещение, 1984 г. 208 с.
2. Авраменко К.Б. Методична підготовка вчителів початкових класів у педагогічних навчальних закладах України (1956-1996): Автореферат дис. кандидата пед. наук: 13.00.04. /Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. К., 2002. 20 с.
3. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія. (Міжнародний фонд „Відродження”) К.: Либідь, 1998. 558 с.
4. Алешинцев И. История гимназического образования в России (ХVІІІ- ХІХ в.). СПб, 1912. 346 с.
5. Аніщенко О.В. Розвиток професійної освіти жінок в Україні (ІІ пол. ХІХ поч. ХХ ст.): Дис... кандидата пед. наук: 13.00.04. К., 2000. 250 с.
6. Антология педагогической мысли Украинской ССР/ Сост. Н.П.Калиниченко.- М.: Педагогика, 1988.- 640 с.
7. Бабіна О.І. Становлення та розвиток гімназійної освіти в Україні в кінці ХІХ на початку ХХ ст.: Дис кандидата пед.наук: 13.00.01. К., 2000. - 199 с.
8. Белая А.С., Бережняк В.М. Вступ до мовознавства: Навч. програма курсу. Ніжин: НДПУ, 2002. 30 с.
9. Бережняк В.М. Лекції зі вступу до мовознавства у таблицях: Навч.-метод. пос. для студентів філологічного факультету. Ніжин: НДПУ, 2001. 52 с.
10. Березівська Л. Шкільна реформа 60-х років ХІХ ст.: причини, хід, напрями // Шлях освіти.- 2004. - №4. с. 38-42.
11. Білобородько М. Ніжинський університет, можливо, стане на рівні Гарвардського чи Оксфордського //Освіта України. 2000. 27 вересня. с.6-7.
12. Болотін Ю.П., Окса М.М. Тенденції та закономірності становлення загальнопедагогічних дисциплін в Україні. Мелітополь: МДПІ, 1997.200 с.
13. Бондаренко Ю.І. Шкільні курси з української і зарубіжної літератури та методика їх викладання: Програма курсу. Ніжин: Вид-во НДУ, 2006. 31 с.
14. Брагиловский С.Н. Воспоминания о Н.А. Лавровском //Исторический вестник. - Т.79. 1900. -№3. с. 1102-1115.
15. Бубнов Н. Учебные правила и программы историко-филологического факультета Императорского университета Св.Владимира. К., 1911. 134 с.
16. Важинський І.П. Становлення та розвиток педагогічної освіти в Центральній та Східній Україні (1802-1866 рр.): Дис... кандидата пед. наук. Полтава, 2002. - 203 с.
17. Васькович Г. Шкільництво в Україні (1905-1920). К.: Видавництво „Мандрівець”, 1996. 359 с.
18. Васютинский Ф. 2-классные учительские школы в Черниговской епархии // Черниговские Епархиальные Известия. 1903. №13. с.433-435.
19. Вдовенко В.В. Проблеми початкової освіти України в роботі педагогічних з’їздів (1861-1917): Автореферат дис. кандидата пед.наук: 13.00.01. /Національний університет ім. М.П.Драгоманова. К., 2005. 19 с.
20. Верига В. Нариси з історії України кінця ХVІІІ- поч. ХХ ст.- Львів: Світ, 1996. - 423 с.
21. Верига В. Освіта і шкільництво. Нариси з історії України (кінець ХVІІІ - початок ХХ ст.). Львів, 1996. с.305-308.
22. Веселовский Б. История земства за 40 лет. Т.1. СПБ: Изд. О.Н.Поповой,
1909 г. 724 с.
23. Веселовский Б. История земства за 40 лет. Т.2. СПБ: Изд. О.Н.Поповой,
1910 г. 703 с.
24. Веселовский Б. История земства за 40 лет. Т.3. СПБ: Изд. О.Н.Поповой,
1911 г. 708 с.
25. Вильман О. Дидактика как теория образования в ее отношении к социологии и истории образования. Т.2. М., 1908. 678 с.
26. Владиславлев М. Учебник логики. М., 1901. 89 с.
27. Вовк Л.П. Історія освіти дорослих в Україні: Нариси. К., 1994. 226 с.
28. Волжин Н.А. Состояние учебных заведений Киевского учебного округа с 1901 по 1911 г. Таблицы к диаграммам. К., 1913. - 103 с.
29. Всемирный доклад по образованию. Учителя, педагогическая деятельность и новые технологии. ЮНЕСКО, 1998. 175 с.
30. Вундт В. Введение в философию. М., 1902. 350 с.
31. Вундт В. Очерк психологии. М., 1897. 388 с.
32. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навч. пос. для студентів вищих навч. закладів. К.: Вища школа, 1995. 233 с.
33. Ганелин Ш.И. Очерки по истории средней школы в России во ІІ половине ХІХ века. 2-е изд. М.: Учпедгиз, 1954. 303 с.
34. Герасимов М. Сборник законоположений и распоряжений, относящихся к низшим учебным заведениям Министерства Народного Просвещения. СПб, 1893. 145 с.
35. Геффдинг Г. Современная философия. М., 1907. 267 с.
36. Глузман А.В. Университетское педагогическое образование: опыт системного исследования. К.: Просвита, 1997. 307 с.
37. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997.374 с.
38. Ґудзь В.В. Історія України: Підр. для студ. К.: Слово, 2003. 616 с.
39. Даденков М.Ф. З історії Ніжинського педагогічного інституту імені Миколи Гоголя// З історії Ніжинського інституту: Збірник. Б.м., б.р. с.12-40.
40. Джемс У. Психология. Пер. И.Лапшина. СПб, 1986. 408 с.
41. Дем’яненко Н.М. Загальнопедагогічна підготовка вчителя в історії вищої школи України (ХІХ І чверть ХХ ст.): Дис...доктора пед.наук: 13.00.04 - К., 1999. 469 с.
42. Дем’яненко Н.М. Загальнопедагогічна підготовка вчителя в Україні (ХІХ- І третина ХХ ст.). Монографія. К.: ІЗМН, 1998. 328 с.
43. Дем’яненко Н.М. Підготовка вчителя в Ніжинському історико-філологічному інституті князя О.А.Безбородька (1875-1917)// Шлях освіти. 1999. - №4. С.35-37.
44. Дем’яненко Н.М. Формування вищої педагогічної освіти на Придесенні: Ніжинський історико-філологічний інститут князя О.А.Безбородька // Сіверянський літопис. -2001. - №1. С.57-60.
45. Державна національна програма «Освіта».Україна.ХХІ ст. К., 1994. 62 с.
46. Державна програма Вчитель” //Інформаційний збірник МО і НУ. - №10. К., 2002. 32 с.
47. Джуринский А.Н. История педагогики. М.: Владос, 1999. 430 с.
48. Добиаш А В. Н.А. Лавровский І-й директор института князя Безбородко
//Известия историко-филологического института кн.Безбородько в Нежине.
Т. 18. - 1900 г. С. 1-48.
49. Добиаш А.В. Взгляд Лемана на педагогику: есть ли педагогика наука?
//Сборник историко-филогического общества при институте князя Безбородко
в Нежине. Т. ІІІ. - Нежин, 1900 г. С.131-155.
50. Донченко М.В. Професійно-педагогічна підготовка майбутніх вчителів у позааудиторній роботі у вищих навчальних закладах України (ІІ пол. ХХ ст.): Автореф....кандидата пед.наук: 13.00.01. Х., 2004. 22 с.
51. Дороніна Т.О. Становлення та розвиток Києво-Могилянської академії як вищого навчального закладу європейського рівня: Дис...кандидата пед.наук: 13.00.01. /Київський лінгвістичний університет. К., 1995. 194 с.
52. Дровозюк Л.М. Земство і народна школа на Правобережній Україні у 1904-1920 р.р. Вінниця: Універсикум, 1997. 46 с.
53. Дубасенюк О.А., Семенюк Т.В., Антонова О.С. Професійна підготовка майбутнього вчителя до педагогічної діяльності: Монографія. Житомир: Житомирський державний педагогічний університет, 2003. 192 с.
54. Единство теории и практики в преподавании педагогических дисциплин: Сборник педагогических трудов. М.:МГПИ, 1983. 166 с.
55. Жданович М. Очерк исторического развития деятельности Черниговского земства по народному образованию //Земский Сборник Черниговской Губернии.- 1906. - № 4. С.50-75.
56. Заболотский П.А. Историко-филологический институт кн. Безбородко в Нежине // Журнал Министерства Народного Просвещения. 1912. - №1. С. 35 57.
57. Заболотский П.А. К вопросу о реформе средней школы //Филологические записки. 1904. Т.1. - С. 1-24.
58. Заболотский П.А. Очерки среднего женского образования в западно и южнославянских землях: Чехия, Моравия //Русская школа. 1907. - № 7-8. С. 88-105.
59. Заболотский П.А. Среднее женское образование в сербских землях. Босния и Герцеговина //Русская школа. 1908. - №2. - С. 49-66.
60. Заболотский П.А. Средняя школа как культурный очаг в провинции //Черниговская Земская Неделя. 1916. - №43. - С. 10-13.
61. Задорожна Л.В. Ідеї педмайстерності в діяльності Глухівського учительського інституту (1874-1917 рр.): Дискандидата пед.наук: 13.00.01. Луганськ, 2000. 188 с.
62. Зайченко І.В. Педагогіка: Навч. пос. для студ. вищих пед.навч. закладів. Чернігів, 2003. - 528 с.
63. Змеев В.А. Высшая школа России от реформ 60-х к реформам 80-х г. ХІХ в. //Социально-политический журнал. 1998. - №5. С. 164-179.
64. Зязюн І.А. Освіта і вчитель у контексті українського державотворення //Педагогіка і психологія професійної освіти 1999. №1. - С.12-23.
65. Зязюн І.А. Філософія педагогічної діяльності у професійній освіті//Діалог культур: Україна у світовому контексті: Філософія освіти: Зб.наук.праць /Ред.колегія І.А.Зязюн, С.О.Черепанова, Н.Г.Ничкало, С.О.Сисоєва та ін.- Л.:Сполом, 2002.Вип.8. С.4-14.
66. Иванов А.Е. Высшая школа России в конце ХІХ начале ХХ в. - М.: Институт истории СССР, 1991. 392 с.
67. Иванов И.И. Педагогические труды Н.А. Лавровского //Сборник учебно-литературного общества при имп. Юрьевском университете. Т. 3. Отделение науки. - Юрьев, 1900 г. С. 92-120.
68. Извлечения из отчета о ревизии учебных заведений Киевского учебного округа в 1862 году попечителем округа Ф.Витте. 62 с.
69. Иолли Л. Народное образование в разных странах Европы. СПб, 1900.
191 с.
70. Историко-статистический очерк общего и специального образования в России /Под ред. И.Небалсина. СПб, 1884. 112 с.
71. Историко-филологический институт кн.Безбородько в Нежине 1875-1900. Преподаватели и воспитанники.- Нежин, 1900 г. 120 с.
72. Историко-филологический институт кн.Безбородько в Нежине. Преподаватели и воспитанники 1900- 1912. - Нежин, 1913 г. 98 с.
73. Историческая записка о состоянии Черниговского женского епархиального училища за 50-летнее его существование //Вера и жизнь. 1916.- №15-18. С.120-129.
74. Исторический очерк развития церковных школ за истекшее 25-летие (1884-1909). СПб, 1909. 643 с.
75. История средних учебных заведений в России Е.Шмидта. СПб, 1878.684 с.
76. Історія педагогіки: Програма для педагогічного університету /Укл. Коваленко Є.І., Бєлкіна Н.І. Ніжин: Видавництво НДПУ, 2003. 21 с.
77. Календарь Черниговской губернии на 1909 г. Чернигов: изд. Черниговского Губернского статистического комитета, 1908. 331 с.
78. Кацова Л.І. Формування професійного інтересу у майбутніх учителів в процесі педагогічної практики: 13.00.04./ Харківський національний університеті ім.Г.Сквороди. Х., 2005. 19 с.
79. Киевский университет. Историко-филологический факультет. Обозрение преподавания на 1914-1915 учебный год с приложением расписания лекций. К., 1914. 25 с.
80. Кловак Г.Т. Генеза підготовки майбутніх вчителів до дослідницької педагогічної діяльності у вищих навчальних закладах України (кінець ХІХ початок ХХ ст.): Автореферат доктора пед.наук: 13.00.01./Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка. К., 2005. 40 с.
81. Коваленко Є.І., Яковець Н.І. Концептуальні засади підготовки вчителя в Ніжинському університеті //Світ виховання. 2005. - №3(10). С. 11- 19.
82. Ковальчук О.М., Яковець Н.І. Основи педагогічної майстерності: Навчальна програма /За заг. ред. Н.І.Яковець. Ніжин: Видавництво НДУ, 2003. 31 с.
83. Ковальчук В.Ю. Модернізація професійної та світоглядно-методологічної підготовки сучасного вчителя: Автореферат доктора пед.наук: 13.00.04. /Київський національний університет ім. М.П.Драгоманова. К., 2006. 35 с.