Прокопенко Катерина Олексіївна. Сільське господарство в системі макроекономічних пропорцій

brief description

Прокопенко Катерина Олексіївна. Сільське господарство в системі макроекономічних пропорцій : дис... канд. екон. наук: 08.07.02 / НАН України; Державна установа "Інститут економіки та прогнозування". - К., 2006.

Прокопенко К.О. Сільське господарство в системі макроекономічних пропорцій. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК. Державна установа Інститут економіки та прогнозування НАН України”, Київ, 2006.
Дисертація присвячена дослідженню місця та ролі сільського господарства в системі макроекономічних пропорцій. Оцінено вплив сільського господарства на загальноекономічні показники моделі системи національних рахунків.
Для оцінки впливу структурних трансформацій національної економіки на сільське господарство та перспектив його розвитку запропоновано цілісний підхід, який полягає в дослідженні галузі у розрізі трьох наріжних аспектів: пропорцій, що склалися між основними виробничими секторами галузі; місця галузі в національній економіці; її впливу на зовнішньоекономічний стан країни.
Здійснено оцінку структурних змін у галузі на основі дослідження в динаміці основних складових її ресурсного потенціалу. Для цього було запропоновано методичні підходи до оцінки зайнятості, основних засобів у розрізі основних категорій виробників, а також ефективності змін у землекористуванні.
Запропонована система показників, що базуються на даних таблиць витрати-випуск” і відображають взаємозв’язки сільського господарства з іншими секторами національної економіки. Досліджено вплив сільського господарства на зовнішньоторговельний та платіжний баланси країни.

У дисертаційному дослідженні наведено теоретико-методичне узагальнення і запропоновано прикладне вирішення наукового завдання розробки засад дослідження ролі сільського господарства у системі макроекономічних пропорцій для його ефективного та збалансованого розвитку. Основні результати дослідження дали можливість зробити такі висновки:
1. Для цілей дослідження сільського господарства, як складової національної економіки, визначальним є трактування самого поняття сільське господарство” як сукупності процесів з вирощування та збору культур на сільськогосподарських угіддях, розведення та вирощування сільськогосподарських та інших тварин (свійських і диких) і виробництва їх продукції, надання послуг в сільськогосподарському виробництві, а саме виконання сільськогосподарських робіт та процесів спеціалізованими підприємствами.
До сільськогосподарських видів діяльності відносяться первинне оброблення тютюну і махорки, прядильних культур, перероблення фруктів, ягід, винограду на вино та виробництво олії у межах господарства. Як виняток, сюди відноситься збір лісових грибів, горіхів та дикорослих плодів і ягід. Пропонується до цього виду діяльності віднести також збір сіна та випас сільськогосподарських тварин на несільськогосподарських угіддях (ліси, болота тощо), а також бортництво.
2. Дослідження ряду економічних чинників та їх впливу на розвиток сільського господарства показало, що в умовах сьогодення на перший план виходять такі новітні фактори, як інноваційні технології та людський капітал. А вже це обумовлює необхідність здійснення інвестицій, зростання ступеня державної підтримки, збільшення платоспроможного попиту населення як основного джерела надходження коштів до товаровиробників і державного бюджету.
3. Для вирішення проблеми усунення існуючої диспропорції між тваринництвом і рослинництвом необхідно підвищити платоспроможний попит населення. У сучасних умовах ринок продукції тваринництва є в цілому насиченим, але він має суттєві можливості для свого розширення. Так, за розрахунками, в 2004 р. потенціал розширення цього ринку, тобто вартісна оцінка продуктів харчування тваринного походження недоотриманих населенням (згідно з медичними нормами), становила близько 70 млрд грн. Це характеризує можливості зростання галузі.
4. Факторний аналіз наявності та використання ресурсного потенціалу, а саме земельних, трудових і техніко-технологічних ресурсів аграрного сектора засвідчив, що, по-перше, лише завдяки внутрішньосекторальному перерозподілу земельних ресурсів на користь сектора господарств населення вдалося зменшити темпи падіння виробництва валової продукції; по-друге, навіть за умови швидшого падіння продуктивності праці у господарствах населення, зростання кількості зайнятих саме у цьому секторі дало можливість отримати більші обсяги продукції; і останнє, чинник перерозподілу виробничих фондів між секторами вплинув на виробничі показники позитивно, хоча і не суттєво.
5. Порівняння України з іншими країнами доводить, що значний ресурсний потенціал сільського господарства, зокрема такі його вирішальні складові як трудові та земельні ресурси, поки що використовується з низькою ефективністю, чим і пояснюються незначні виробничі результати. Дослідження показує, що країни, які досягли суттєвих успіхів у сільськогосподарському виробництві, отримують значну бюджетну підтримку у вигляді субсидій, дотацій та інших надходжень. Це дає їм змогу повніше використовувати такі потужні фактори економічного розвитку, як науково-технічний прогрес та інвестиції в людський капітал. Отже, для нарощування темпів розвитку сільського господарства України необхідно знайти ресурси для допомоги сільськогосподарським товаровиробникам і створити умови для підвищення їх зацікавленості в інтенсифікації виробництва.
6. Оцінка впливу перерозподілу земельних угідь за окремими культурами, виконана за розробленою методикою, засвідчила, що земельні трансформації, які відбулися у ході аграрних реформ в Україні, мали в цілому по галузі позитивний вплив на кінцевий виробничий результат. Але сільськогосподарські підприємства внаслідок цих трансформацій значно зменшили обсяги виробництва практично по всіх групах культур, крім соняшнику. Найбільші втрати мали місце у виробництві цукрового буряка та продукції плодових і ягідних культур. Отже, позитивний результат був отриманий переважно за рахунок зростання виробництва в господарствах населення. Зокрема, у господарствах населення, завдяки розширенню площ, було додатково отримано 3,6% всіх обсягів зернових культур, 6,4% картоплі, 6,1% овочів та баштанних культур. Збереження обсягів виробництва зернових культур за рахунок домашніх господарств не може бути позитивним результатом, оскільки зернова продукція, вироблена у цих господарствах, не є товарною і направляється переважно на фуражні цілі. Таким чином, найважливішими позиціями у рослинництві, на яких слід зосередити увагу у процесі формування аграрної політики держави, є виробництво зернових культур, цукрового буряку та плодів і ягід.
7. Виходячи з тенденцій, які мають місце у сучасній економіці України, можна стверджувати, що протягом певного періоду внесок сектора господарств населення у випуск продукції сільського господарства буде залишатися значним, і цей виробник залишиться важливим для аграрного ринку України. Проте лише сільськогосподарські підприємства можуть акумулювати основні та оборотні засоби на рівні, необхідному для інтенсивного ведення виробництва, що у перспективі може забезпечити формування конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва.
8. Дослідження взаємозв’язків між галузями економіки на основі системи аналітичних показників, побудованих за таблицями витрати-випуск”, доводять, що сільське господарство, з одного боку, має відчутний вплив на виробничу діяльність інших галузей, а з іншого, є досить чутливим щодо змін в інших галузях, тобто збільшення випуску та кінцевого споживання продукції цієї галузі забезпечить швидку позитивну реакцію в інших галузях економіки, а позитивні зміни в економіці відразу вплинуть і на саме сільське господарство.
9. Сільське господарство України, як складова загальноекономічної господарської системи, впливає на стабільність платіжного балансу, а також бере безпосередню участь у створенні позитивного сальдо поточного рахунку платіжного балансу через вагомий внесок у загальні обсяги експорту. Стабільності його експортної частки сприяє диверсифікована структура торгівлі сільськогосподарською продукцією. Вплив сільськогосподарського виробництва та переробки його продукції на платіжний баланс України відчутний також у розрізі рахунку операцій з капіталом і фінансових операцій як об’єкта прямих іноземних інвестицій, переважно через сферу перероблення, яка є основним споживачем сільськогосподарської продукції.
10. Проведене дослідження дало можливість обґрунтувати методичні підходи до визначення впливу сільського господарства на макроекономічний розвиток країни та, відповідно, міри його взаємозв’язків з національною економікою. Для цього необхідно чітко окреслити межі сільського господарства, тобто визначити підвиди діяльності, які воно передбачає як складова економіки, щоб уникнути подвійного обліку та точно відобразити його в загальноекономічних показниках. Основними інструментами дослідження є загальноекономічні моделі система національних рахунків і таблиці витрати-випуск”, на основі яких визначаються основні критерії виміру взаємозв'язків сільського господарства з іншими секторами національної економіки та його вплив на загальноекономічні результати.