Прокопенко Оксана Юріївна. Стратегічне планування місцевого економічного розвитку на рівні сільських громад

brief description

Прокопенко Оксана Юріївна. Стратегічне планування місцевого економічного розвитку на рівні сільських громад : Дис... канд. наук: 08.00.05 2007

Прокопенко О.Ю. Стратегічне планування місцевого економічного розвитку на рівні сільських громад. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, Полтава, 2007.
Дисертаційна робота присвячена розвитку теоретико-методичних засад стратегічного планування економічного розвитку сільських громад. Обґрунтовано сутність, роль і місце сільської громади як територіальної суспільної системи в регіональній економіці. Поглиблено соціально-економічну сутність чинників економічного розвитку сільських громад. Узагальнено існуючі методичні підходи до стратегічного планування місцевого розвитку.
Виявлено основні тенденції економічного розвитку сільських громад Івано-Франківської області, шляхи вдосконалення використання ресурсного потенціалу. Обґрунтовано необхідність організації основ життєдіяльності сільських громад у стратегічному плануванні згідно моделі економіки добробуту.
Запропоновано організаційно-економічний механізм стратегічного планування місцевого економічного розвитку на рівні сільських громад.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення наукової задачі розробки теоретико-методичних засад стратегічного планування економічного розвитку сільських громад та обґрунтовано напрями їх реалізації в умовах трансформаційних процесів розвитку економіки України та її регіонів. За результатами проведеного дослідження зроблено наступні висновки:
1. Сучасну практику регулювання стратегічним розвитком регіонів охарактеризовано відсутністю науково-методичної бази стратегічного управління процесами перебудови економіки сільських громад. Аргументовано об’єктивну необхідність формування організаційно-економічного механізму розробки стратегій розвитку сільських громад. Останні представлено невід’ємною частиною територіальної суспільної системи вищого рівня, зоною життєзабезпечення відтворювальних функцій регіону виробничої, репродуктивної, соціально-культурної, рекреаційної, природоохоронної.
2. Економічний розвиток сільської громади охарактеризовано системою зовнішніх (сукупність неконтрольованих громадою чинників, які визначають її умови життєдіяльності та перспективи розвитку на державному, регіональному рівнях) та внутрішніх чинників (співвідношення ресурсних потенціалів, рівнів розвитку відносин між секторами громади), стратегічний аналіз яких дозволяє встановити пріоритетні напрямки економічного розвитку сільських громад, адекватних сучасним трансформаційним процесам, враховуючи специфіку регіонального розвитку.
3. Аналіз особливостей життєдіяльності сільських громад показав, що проблеми, а саме незадовільний розвиток сфери побутового обслуговування населення, низький рівень бюджетного забезпечення громад, ресурсного забезпечення особистих селянських та фермерських господарств у поєднанні з управлінням поселеннями через режим поточного керівництва без врахування перспективи, потребують застосування адекватних важелів їх вирішення з метою ліквідації негативних та збереження позитивних тенденцій у розвитку.
4. Системне дослідження ефективності використання ресурсного потенціалу сільських громад на прикладі Тисменицького району Івано-Франківської області свідчить про її позитивну тенденцію за 2001-2005 рр. Запропонована методика інтегральної оцінки дає змогу деталізувати вплив складових на загальний результат, окреслювати тенденції процесів використання компонентів ресурсного потенціалу, виявляти напрями подальшого їх удосконалення та управління ними на місцевому та регіональному рівнях.
5. Обґрунтовано необхідність організації основ життєдіяльності сільських громад у стратегічному плануванні згідно моделі економіки добробуту, побудованої на принципах парето-ефективних ринкових відносин між органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання та мешканцями. Доведено, що стратегічне планування місцевого економічного розвитку на рівні сільських громад є інструментом досягнення добробуту в залежності від ефективності використання ресурсів (природних, фізичних, трудових, фінансових, інтелектуальних) та компромісної збалансованості інтересів представників громади щодо її перспектив.
6. Запропоновано технологію стратегічного планування місцевого економічного розвитку для органів сільського самоврядування, що визначається послідовністю заходів від підготовчої організації, збору та аналізу інформації, виявлення проблем та перспектив розвитку, дослідження інтересів представників громади, розробки системи цілей та прогнозних показників, оцінки впливу на них місцевих факторів розвитку до прийняття рішень на сесії сільської ради. Вона створює умови для розробки легітимного документу, який визначає пріоритетні напрямки розвитку громади на основі її можливостей та потреб її представників, а також план дій щодо досягнення цілей.
7. Доведено, що з точки зору регіонального та місцевого управління, стратегічне економічне зростання сільських громад в умовах трансформації соціально-економічних відносин в Україні правомірно орієнтувати на розвиток підприємництва, особистого селянського господарства, людських ресурсів, матеріальної інфраструктури та на підвищення ефективності організаційно-фінансової діяльності органів місцевого самоврядування.
8. Практичному використанню стратегічного планування місцевого економічного розвитку на рівні сільських громад сприяє декларування даного процесу в місцевих нормативно-правових актах на регіональному та районних рівнях, його науково-методичний супровід, організація системи статистичної інформації щодо загальноекономічних показників у розрізі сільських населених пунктів, використання механізмів залучення представників громади на етапах розробки та реалізації стратегічного плану розвитку й посилення фахового складу сільської ради спеціалістом з питань економічного розвитку.