Прокопенко Ольга Володимирівна. Теоретико-методологічні засади соціально-економічної мотивації екологізації інноваційної діяльності

brief description

Прокопенко Ольга Володимирівна. Теоретико-методологічні засади соціально-економічної мотивації екологізації інноваційної діяльності : Дис... д-ра наук: 08.00.06 2009

Прокопенко О.В. Теоретико-методологічні засади соціально-економічної мотивації екологізації інноваційної діяльності. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.06 економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2009.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-прикладної проблеми розроблення і обґрунтування теоретико-методологічних засад і методичних підходів до формування взаємоузгодженої соціально-економічної мотивації екологізації інноваційної діяльності.
Запропоновано нові теоретико-методологічні підходи до управління екологізацією інноваційної діяльності на державному рівні та рівні підприємств-інноваторів, які ґрунтуються на оцінках мотиваційного потенціалу, показниках соціально-еколого-економічної ефективності та ефекту (сукупного та граничного) екологізації інноваційної діяльності, а також на визначенні можливостей коригування сприйняття екологічних інновацій споживачами.
Результати дослідження є основою формування ефективного мотиваційного механізму екологізації інноваційної діяльності.

Інтегральним результатом дисертаційної роботи є теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-прикладної проблеми розроблення та обґрунтування теоретико-методологічних засад і методичних підходів до формування взаємоузгодженої соціально-економічної мотивації ЕІД, яка забезпечує орієнтування інноваційної діяльності підприємств та економіки в цілому на дотримання вимог екологічної безпеки і сталого розвитку в ринкових умовах господарювання.
Одержані результати дозволили зробити такі висновки теоретико-методологічного, методичного та практичного характеру.

Автором обґрунтовано, що пріоритетність екологічно спрямованої інноваційної діяльності зумовлена безальтернативністю інноваційного розвитку України в умовах глобалізації світової економіки та поглиблення екологічної кризи. Необхідність забезпечення високого рівня екологічності інноваційного розвитку зумовлюють потребу у формуванні соціально-економічних засад мотивації діяльності суб’єктів інноваційного процесу. Теоретично обґрунтовано сутність таких понять, як передумови мотивації ЕІД, мотивація, екологічна мотивація, мотивація ЕІД, екодеструктивні та екоконструктивні процеси, ЕІД, ЕІ, що дозволяє обґрунтовано управляти процесами ЕІД.
Встановлено, що разом з еволюцією екологічної мотивації послідовно змінюються концепції ЕІД: 1) концепція ліквідування наслідків екодеструктивного впливу процесів виробництва та споживання; 2) концепція екологічного удосконалення технологій виробництва; 3) концепція зниження матеріаломісткості та енергоємності виробництва та споживання; 4) концепція екологізації усіх етапів еколого-економічного циклу інновацій. Реалізація кожної наступної концепції все більшою мірою екологізує еколого-економічний цикл товару. Це свідчить про необхідність формування екологічної мотивації з метою переходу на наступні концепції ЕІД для підвищення рівня екологічності інноваційної діяльності.
Удосконалено теоретико-методичний підхід до порівняльної економічної оцінки рівня екологічності інновації, в основу якого покладено еколого-економічну оцінку кумулятивного пореципієнтного впливу товару на довкілля (як екоконструктивного, так і екодеструктивного) на всіх етапах еколого-економічного циклу товару, що припадає на одиницю товарної споживчої вартості. Цей підхід дозволяє обґрунтовано визначати напрями зовнішнього мотивування ЕІД, а також напрями інноваційної діяльності підприємств, реалізація яких сприяє впровадженню підприємствами інновацій високого рівня екологічності, що сприятиме поширенню екоконструктивних процесів і уповільненню екодеструктивних, а як результат підвищенню екологічної безпеки суспільного виробництва і споживання.
Розроблено методичні підходи до обґрунтування вибору інструментів державного мотивування, що ґрунтуються на співвіднесенні результатів впливу негативного і позитивного мотивування на ефективність інноваційної діяльності і забезпечують формування такої системи інструментів мотивування ЕІД, реалізація якої сприяє збільшенню частки екологічно спрямованої інноваційної діяльності в загальному її обсязі водночас із підвищенням сукупного соціально-еколого-економічного ефекту інноваційної діяльності в Україні.
Запропоновано новий теоретико-методичний підхід до оцінки мотиваційного потенціалу ЕІД підприємств галузі, що ґрунтується на визначенні можливостей зовнішнього мотивування ЕІД залежно від величини та характеру нерівномірності екодеструктивного впливу підприємств галузі, що свідчить про абсолютну чи відносну рівномірність розподілу екодеструктивного впливу, наявність екологічно відсталих підприємств або лідерів екологічності, значну або незначну диференціацію екологічності. Його застосування у діяльності органів державного та регіонального управління дозволяє уникнути неефективних державних (суспільних) витрат на мотивування процесів екологізації, а також запобігти застосуванню економічних методів негативного мотивування, які замість отримання соціально-еколого-економічного ефекту можуть призвести до скорочення виробництва по галузі внаслідок зниження його прибутковості і відсутності техніко-технологічних можливостей ЕІД.
Розроблено теоретико-методологічні засади державного мотивування процесів ЕІД, в основу яких покладено оцінку соціально-еколого-економічної ефективності мотивування ЕІД підприємств державними та суспільними інститутами, що дозволяють максимізувати соціально-еколого-економічний ефект мотивування, обираючи напрями його здійснення найбільшої соціально-еколого-економічної ефективності. Запропонований науковий підхід до оцінки ефективності мотивування відрізняється від існуючих врахуванням факторів зворотного впливу, екологічного поліпшення та ринкових факторів, урахуванням позитивного впливу ЕІ на довкілля, який в ідеалі має місце, а також відмежуванням позитивних зрушень, пов’язаних з екологізацією, на результати та витрати. Застосування цих підходів ґрунтується на прогнозуванні реакції ринку та суб’єктів господарювання на процеси мотивування ЕІД.

Науково обґрунтовано суть понятькомунікованої корисностіяк корисності, що змінена в уявленні споживача засобами комунікацій, таекоатрибутивного споживчого виборуяк споживчого вибору, при якому екологічні атрибути товару визнаються споживачем як значущі; за кількістю екоатрибутів, які беруться до уваги, виділено нульовий, одиничний, подвійний та множинний типи екоатрибутивного споживчого вибору.
Виявлено особливості сприйняття корисності екоатрибутів товарів споживачами з різною силою мотиву екологічно орієнтованого споживання. З’ясовано, що більшість споживачів мають попит на екопродукцію, яка не заподіює шкоди їхньому здоров’ю, і водночас майже не готова платити за продукцію, виробництво, використання і утилізація якої не чинять екодеструктивного впливу, переважними причинами чого є низький рівень життя, і відповідно нестача коштів на сприяння вирішенню екологічних проблем суспільства. Якщо рівень життя людей зросте, можна прогнозувати зростання попиту на ЕІ. Запропоновано нову категорію екоатрибутивного споживчого вибору, при якому екологічні атрибути товару визнаються споживачем як значущі; виділено його типи за кількістю екоатрибутів, які беруться до уваги.
Удосконалено теоретико-методичні підходи до вибору ЕІ найбільшої споживчої привабливості, які модифікуються залежно від ступенів новизни товару і цільового ринку та комунікаційного впливу на споживача, дозволяючи оптимізувати витрати на розроблення та просування на ринку ЕІ. Запропоновано теоретико-методичний підхід до прогнозування зміни споживчої привабливості ЕІ у результаті комунікаційного впливу на споживача, що дозволяє розробляти ефективні системи маркетингових комунікацій з урахуванням реакції споживача на формування відчуття корисності товарних атрибутів різної важливості. Розроблено наукові основи моделювання процесу прийняття рішень щодо доцільності просування на ринку ЕІ залежно від стану екологічної мотивації споживача та можливостей її коригування, що дозволяють запобігати неефективному вкладенню інноваційного капіталу.
Розроблено теоретико-методичний підхід до визначення достатності інтелектуального потенціалу підприємства для впровадження ЕІ, що дозволяє оптимізувати його рівень, запобігаючи штучному завищенню рівня потенціалу і, що найголовніше, неправильному визначенню стратегічних напрямів його розвитку та неефективному вкладанню коштів у його підвищення. Застосування оптимальних показників інтелектуального потенціалу усуває необхідність формування бази порівняння, що є необхідною при застосуванні існуючих підходів до його оцінки. Поглиблено наукові основи мотивування екологічно спрямованої інноваційної діяльності персоналу підприємств шляхом конкретизації характеру залежності результатів інноваційної праці від співвідношення складності поставлених завдань і здібностей працівника, що дозволяють більш ефективно управляти мотивацією інноваційної екологічно спрямованої діяльності персоналу підприємств.
Удосконалено теоретико-методичні підходи до оцінки ефективності впровадження ЕІ і ЕІД підприємств, в яких враховано визначені автором фактори зворотного впливу та екологічного поліпшення, ринкові фактори, а також фактори позитивного і негативного мотивування і які дозволяють максимізувати соціально-еколого-економічний ефект ЕІД підприємств при виборі напрямів її здійснення найбільшої соціально-еколого-економічної ефективності з позицій підприємства-інноватора. Доведено, що за умов зовнішнього мотивування екологізації соціально-еколого-економічна ефективність екологічних перетворень підприємств-інноваторів, які чинять значний деструктивний вплив на довкілля, є значно більшою, ніж без мотиваційного впливу.
Удосконалено наукові засади мотивування формування ринку ЕІ на різних рівнях управління (а саме на державному рівні, рівні виробників і споживачів) шляхом конкретизації мотивуючих заходів за суб’єктами-мотиваторами, спрямуванням їхніх дій на формування екологічних інтересів і результатів мотивування, що дозволяють формувати мотиваційний механізм ЕІД. Запропоновано теоретико-методичний підхід до формування структури мотиваційного механізму розвитку екологічно спрямованої інноваційної діяльності залежно від видів ринку ЕІ, що дозволяє прискорювати розвиток кожної складової ринку ЕІ: первинного ринку проміжних результатів ЕІД в інформаційній формі та вторинного ринку кінцевих результатів впровадження ЕІ.
Розроблено науково-методичний підхід до аналізу актуальності екологічної мотивації суб’єктів інноваційної діяльності, що на відміну від існуючих ґрунтується на використанні двофакторних моделей процесів формування мотивації ЕІД та надає можливість обирати найбільш прийнятні напрями їх актуалізації з метою підвищення потенціалу ЕІД.
Науково обґрунтовано випереджання актуалізації раціональної екологічної мотивації з позицій суспільства порівняно з мотивацією суб’єктів інноваційної діяльності, яке збільшується в процесі еволюції концепцій ЕІД, зумовлюючи зростання необхідності й соціально-еколого-економічної доцільність зовнішнього мотивування підприємств до впровадження ЕІ.
Удосконалено науково-методичний підхід до оптимізації рівня ЕІД підприємств на основі критерію граничного соціально-еколого-економічного ефекту, що дозволяє визначати доцільність подальших суспільних витрат на мотивування, а також подальших витрат підприємства на екологізацію залежно від рівня зовнішнього мотивування.

Результати дослідження дозволяють формувати мотиваційну основу державного регулювання екологізації інноваційного розвитку вітчизняної економіки, ЕІД підприємствами та екологізувати споживання інновацій з максимальним соціально-еколого-економічним ефектом із позицій кожного суб’єкта інноваційного процесу, що в сукупності надає можливість формування ефективного мотиваційного механізму ЕІД. Авторська методологія формування соціально-економічної мотивації ЕІД вирішує низку проблем управління у сфері охорони навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки, а також є основою ідеології вирішення комплексу економічних, екологічних і соціальних проблем екологічно сталого розвитку.