ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД В КРИМУ (1803-1917 рр.)

brief description

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського

На правах рукопису

ІВАНОВА ОЛЕНА АФАНАСІЇВНА

УДК 343.163:351.74/.9](477.75)”180/191”

ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД В КРИМУ
(1803-1917 рр.)

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Кащенко Сергій Григорович
доктор історичних наук, професор

Сімферополь – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………....3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА І МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ................................................................................................13
1.1. Історіографія проблеми………………………………………….…..13
1.2. Джерельна база дослідження……………………………………......30
1.3. Методологія дослідження……………………………………….…...38
Висновки до розділу 1…………………………………………………….42
РОЗДІЛ 2. СТАНОВЛЕННЯ ПРОКУРОРСЬКОГО НАГЛЯДУ В КРИМУ (1803-1869 РР.) …………………………………………………..…...44
2.1. Утворення прокуратури в Російській імперії…………………..…..44
2.2. Виникнення прокурорського нагляду в Криму………………..…..52
2.3. Прокурорський нагляд в Криму під керівництвом Міністерства юстиції Російської імперії……………………………………………………....73
2.4. Діяльність прокуратури Криму в 1803-1869 рр. …………..............95
Висновки до розділу 2…………………………………………………..108
РОЗДІЛ 3. ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД У КРИМУ В 1869-1917 РР…113
3.1. Судова реформа 1864 р. та її вплив на систему прокурорського нагляду в Криму ……………………………………………………………….113
3.2. Нагляд за дізнанням і слідством та підтримання державного обвинувачення в суді кримською прокуратурою……………………………126
3.3. Діяльність прокурора Сімферопольського окружного суду і товаришів прокурора..…………………………………………………….........147
Висновки до розділу 3…………………………………………………..165
ВИСНОВКИ…….…………………………………………………………......169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………….……….…………....179
ДОДАТКИ……………………………………………………….…………….201

ВСТУП

Актуальність теми. Невід’ємною умовою благополуччя і процвітання України є високий рівень законності та ефективна правозахисна і правоохоронна діяльність. Демократичний шлях розвитку суспільства вимагає удосконалення інститутів захисту законності, до яких відноситься Прокуратура Автономної Республіки Крим. Вона має багатий досвід у сфері формування основ організації та життєдіяльності демократичної правової держави.
Сьогодні в країні проходять глибокі перетворення суспільно-політичного та соціально-економічного характеру. При проведенні реформування прокурорського нагляду і державного механізму в цілому, вдосконаленні правової основи організації і функціонування прокуратури, створенні нової законодавчої бази її діяльності необхідно враховувати досвід минулого. Відтак, вивчення історії прокурорського нагляду в Криму, оцінка всього різноманіття його напрямів та форм має не лише наукове, але й практичне значення.
Необхідність вивчення досвіду діяльності прокуратури Криму в процесі її розвитку обумовлена прагненням виявити наступність у реалізації державної політики у сфері прокурорського нагляду, осмислити перспективи подальшого вдосконалення основних напрямів діяльності органів прокуратури в Україні, підвищення їх ролі та значення в державному механізмі.
Актуальність дослідження визначається і тим, що значну кількість проблем історії вітчизняного прокурорського нагляду дотепер не висвітлено науковцями, зокрема, щодо мети, завдань і напрямів діяльності кримської прокуратури у початковий період її історії; ефективного функціонування та її місця і ролі в загальній системі державних органів після проведення судової реформи 1864 р. та зміцнення законності в роботі місцевих органів влади.
Теоретичну основу дослідження складають наукові праці з питань історичного минулого кримського та російського прокурорського нагляду таких вітчизняних і зарубіжних вчених, як А. А. Албакова, Г. М. Анпілогова, В. І. Баскова, О. М. Бобкової, К. Д. Бурмістрова, М. А. Буцковського, К. В. Верховського, Ю. М. Горячковської, О. Г. Звягінцева, В. С. Іконнікова, С. М. Казанцева, В. Г. Клочкова, А. Ф. Коні, В. І. Малюги, П. А. Маркова, М. В. Муравйова, Г. О. Мурашина, В. О. Ніконова, Ю. Г. Орлова, В. М. Пащені, Л. В. Плєвако, П. В. Полєжаєва, А. С. Сологубова, В. В. Сухоноса, А. Є. Шевченко, В. В. Шемчука, Ю. С. Шемшученко та інших.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до «Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права Академії правових наук України» за 2007 р., у межах наукової теми Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського «Побудова громадянського суспільства і становлення правової держави в Україні» (номер державної реєстрації 0106U002381) та теми наукових досліджень кафедри історії та теорії держави і права юридичного факультету Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського «Особливості територіального розвитку та устрою державних утворень в Криму» (номер державної реєстрації 0104U004036). Дисертаційне дослідження спрямовано на забезпечення практичної реалізації наказів Генерального прокурора України № 1гн від 26 грудня 2011 р. «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України» та № 1/1гн від 04 травня 2012 р. «Про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю та корупцією». Тема дисертації затверджена Вченою радою Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського від 16 лютого 2010 р. (протокол № 3).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі всебічного вивчення нормативно-правових актів Російської імперії, відповідної наукової літератури, раніше невідомих історико-правовій науці архівних документів і матеріалів й інших джерел визначити роль й місце прокуратури Криму в системі державних органів та установ Російської імперії у 1803-1917 рр., її становлення, розвиток, структуру, компетенцію та діяльність, а також значення цієї діяльності для зміцнення законності в роботі місцевих органів влади.
Мета дослідження зумовила розв’язання таких задач:
– визначити стан наукової розробки проблеми, дослідити архівні документи і матеріали, що розкривають процес становлення, розвитку та функціонування прокуратури в Криму в 1803-1917 рр.;
– здійснити періодизацію становлення і розвитку кримської прокуратури;
– дослідити соціально-економічні, політичні, історичні передумови та правові підстави становлення і розвитку прокурорського нагляду в Криму;
– розкрити основні принципи, напрями діяльності, компетенцію прокуратури Криму у 1803-1869 рр.;
– дослідити структуру органів прокурорського нагляду в Криму з 1803 р. по 1869 р. та визначити роль Міністерства юстиції Російської імперії в їх становленні;
– систематизувати форми, методи та ефективність діяльності кримської прокуратури у боротьбі зі злочинністю до 1869 р.;
– вивчити особовий склад прокуратури Криму, охарактеризувати його службову діяльність;
– відстежити вплив загальнодержавної судової реформи 1864 р. на реорганізацію кримської прокуратури та її функціонування у новому статусі в 1869-1917 рр.;
– порівняти мету, завдання, структуру, компетенцію, діяльність органів прокуратури Криму до і після судової реформи 1864 р. в Російській імперії;
– порівняти мету і завдання кримської прокуратури в перші два періоди її історії (1803-1869 рр., 1869-1917 рр.) з метою і завданнями Прокуратури Автономної Республіки Крим.
Об’єктом дослідження є владні відносини, що виникали у процесі становлення, розвитку та діяльності органів прокуратури Криму в системі юстиції Російської імперії в 1803-1917 рр.
Предметом дослідження є прокурорський нагляд в Криму у 1803-1917 рр.
Методи дослідження. Під час проведеного дослідження були використані загальні та спеціальні наукові методи. Методологічну основу дослідження склав діалектичний підхід, що використовувався при оцінці розвитку і діяльності як окремих елементів, так і всієї системи прокурорського нагляду в Криму в її цілісності та взаємодії з іншими державними і політичними інститутами. Серед загальних наукових методів були використані також аналіз, синтез, індукція, дедукція, опис, пояснення тощо. Застосований в роботі спеціальний історичний метод відображається у висвітленні подій в їх послідовності, взаємозумовленості та суворій відповідності реальній історичній обстановці, а саме у визначенні становлення і розвитку прокуратури Криму. Методи власне історичного дослідження представлені у вигляді історико-генетичного, історико-порівняльного, історико-типологічного, історико-системного, ретроспективного методів, а також методів синхронного та діахронічного аналізу і методу історичної періодизації. При проведенні роботи з документами використовувалися формально-юридичний, системно-структурний та порівняльно-правовий методи, що дозволило встановити достовірність вказаних в роботі фактів, визначити структуру кримської прокуратури і результативність її діяльності. Також в роботі використовувалися формально-логічний, системно-функціональний та приватно-наукові методи.
Емпіричну базу дисертації становлять нормативно-правові акти Російської імперії, акти органів прокуратури Криму, матеріали офіційного діловодства та статистики, що свідчать про становлення, розвиток, структуру, компетенцію та діяльність прокурорського нагляду на Кримському півострові.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1803-1917 рр. Нижня хронологічна рамка дослідження обумовлена створенням прокуратури в Криму, а верхня – призупиненням її роботи з приходом до влади більшовиків.
Територіальні рамки дослідження поширюються на Кримський півострів, що входив до складу Таврійської губернії, на території якого була створена і діяла губернська прокуратура.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним історико-правовим дослідженням, в якому розкривається становлення, розвиток та структура прокуратури Криму в 1803-1917 рр., надається всебічна характеристика напрямів її діяльності, пов’язаних із забезпеченням законності в регіоні.
У дисертації сформульовано й обґрунтовано низку положень, що мають важливе теоретичне і практичне значення. Зокрема:
вперше:
– проведено аналіз і введено у науковий обіг архівні документи і матеріали, які надали можливість комплексно дослідити процес становлення прокурорського нагляду в Криму;
– доведено доцільність створення прокурорського нагляду в Криму у 1803 р., завдяки всебічному та комплексному висвітленню основних принципів, напрямів діяльності, компетенції прокуратури Криму у першій період її історії (1803-1869 рр.);
– встановлено, що діяльність працівників прокуратури Криму в 1803-1869 рр. була не завжди плідною, внаслідок неврегульованості більшості питань законодавством Російської імперії, відсутності у переважної кількості працівників професійної освіти і нерідко досвіду роботи, а також доведено неможливість остаточного визначення рівня злочинності та боротьби з нею співробітників прокуратури з причини відсутності достовірних даних про населення та злочинність, а також через втрату з часом значної кількості звітних документів прокуратури;
– одержано результати збільшення кількості вирішених прокуратурою кримінальних справ у 1869-1917 рр. з одночасним зростанням в Криму самої злочинності у зв’язку з посиленням революційного руху в регіоні, завдяки порівнянню діяльності органів прокуратури Криму до і після проведення судової реформи 1864 р. в Російській імперії;
– досліджено і введено у науковий обіг архівні документи і матеріали, що розкривають питання нагляду прокуратури Криму в 1803-1917 рр. за справами арештантів, як то вирішення звернень арештантів та інших громадян до прокуратури, та охарактеризовано кримський прокурорський нагляд у справах політичних в’язнів, які піддавалися кримінальному переслідуванню з боку прокуратури за революційну пропаганду;
– розглянуто раніше невідоме історико-правовій науці питання службового командирування співробітників прокуратури Криму, яке дозволило встановити, що проведені ними перевірки діяльності присутніх місць півострову були необхідними і результативними;
– доведено, що служба в прокурорських структурах Криму була престижною і високооплачуваною, завдяки висвітленню питання службової кар’єри на лавах прокурорських органів в Криму, просування по службі, нагородження за старанну службу та притягнення до відповідальності у разі скоєння правопорушення;
– доведено, що прокуратура займала окреме місце в системі державних органів на Кримському півострові, не належала до жодної гілки влади, однак, знаходилась у тісних взаємовідносинах з владними органами;
удосконалено:
– періодизацію становлення і розвитку прокуратури Криму, в якій перенесено акцент з історії держави на зміни в функціях прокуратури;
– обґрунтування ієрархічної підпорядкованості працівників кримського прокурорського нагляду у 1803-1869 рр. на підставі різних історичних документів довідкового характеру і розуміння взаємовідносин між кримською прокуратурою та іншими державними органами, особливо Міністерством юстиції Російської імперії, що дозволило детально розкрити сутність і характер зазначених взаємовідносин;
– питання впливу загальнодержавної судової реформи 1864 р. на реорганізацію кримської прокуратури та її функціонування у новому статусі в 1869-1917 рр., завдяки чому висвітлено малодосліджену сферу діяльності прокуратури Криму у ролі карального органу;
дістали подальшого розвитку:
– систематизація нормативних актів, що регулювали становлення, діяльність та організацію прокуратури Криму в 1803-1917 рр.;
– характеристика діяльності окремих осіб на посадах прокурорського нагляду в Криму з детальним викладенням раніше не відомих історико-правовій науці формулярних списків їх просування по службі, із зазначенням нагород та інших характеристик, необхідних для прийняття на роботу до прокуратури;
– ствердження того, що мета і завдання Прокуратури Автономної Республіки Крим перекликаються з метою і завданнями, які держава ставила перед прокуратурою в перші два періоди її історії (1803-1869 рр., 1869-1917 рр).
У дисертації в процесі дослідження використані численні архівні матеріали і документи з фондів Державного архіву Автономної Республіки Крим. Майже всі вони вперше вводяться до наукового обігу.
Наукова новизна роботи полягає також в тому, що питання, які розглядаються в дисертації, досліджуються з урахуванням останніх досягнень історико-правової науки, на основі комплексного вивчення ролі й місця прокуратури у владних структурах Криму.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання у науково-дослідній сфері – в процесі подальшої розробки теоретичних і практичних проблем становлення і діяльності прокуратури Криму для усунення прогалин в її історії, а також для узагальненого вивчення питання історичного минулого прокуратури в Україні (з початку її заснування і дотепер). Дисертація є значним внеском у поглиблення знань стосовно структури, правових основ організації і діяльності прокуратури Криму і підпорядкованих їй установ в дореволюційний період. Результати дисертації можливо використати у законотворчій діяльності – для вдосконалення організації і діяльності прокурорських органів в Автономній Республіці Крим та всієї України, особливо на законодавчому рівні та при усуненні прогалин, а також у навчальному процесі – при викладенні деяких основних дисциплін юридичного факультету – «Історія держави та права України», «Історія України», «Конституційне право і процес», «Державне будівництво та місцеве самоврядування», «Подолання протидії кримінальному переслідуванню», «Протидія корупції та організованої злочинності», а також для підготовки навчально-методичної літератури з зазначених дисциплін. Матеріали дисертації використовуються під час викладення цих курсів в Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського від 20 листопада 2012 р.).; а також як теоретико-правове підґрунтя у вирішенні питань нормотворчої діяльності (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Постійної комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань нормотворчої діяльності, організації роботи Верховної Ради та у зв’язках із громадськістю від 23 листопада 2012 р. № 01-14/98) та координації діяльності Прокуратури Автономної Республіки Крим, в тому числі у сфері боротьби зі злочинністю в кримському регіоні, її профілактиці на основі минулого історичного досвіду, та як істотне доповнення до інформації, зібраної в музеї Прокуратури Автономної Республіки Крим, про минуле кримського прокурорського нагляду (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Прокуратури Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2012 р. № 12/2-18 вих/12).
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри історії та теорії держави і права Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, а також на міжнародних, всеукраїнських і вузівських конференціях: XXIII міжнародній історико-правовій конференції «Методологічні проблеми історико-правових досліджень» (м. Алушта, 24-26 вересня 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Правові проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Харків, 23-24 лютого 2011 р.); II міжнародній науково-практичній конференції «Правове регулювання суспільних відносин: актуальні проблеми та вимоги сьогодення» (м. Запоріжжя, 31 березня 2011 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Правова система: вітчизняні та світові виміри» (м. Київ, 19-20 квітня 2011 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Право та сучасне суспільство: реалії співвідношення» (м. Запоріжжя, 30 березня 2012 р.).; міжнародній науково-практичній конференції «Реформування національного та міжнародного права: перспективи та сьогодення» (м. Одеса, 21-22 вересня 2012 р.); XXXIX науковій конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (м. Сімферополь, 20-23 квітня 2010 р.); XL науковій конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (м. Сімферополь, 18-20 квітня 2011 р.); XLI науковій конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (м. Сімферополь, 18-23 квітня 2012 р.).
Публікації. За темою дисертації підготовлено та опубліковано 9 наукових праць, чотири з яких – наукові статті, опубліковані у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, а також п’ять тез доповідей, опублікованих у збірниках міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

Підводячи загальні підсумки проведеного дисертаційного дослідження слід зауважити, що існує багато прогалин у вивченні історичного минулого державного апарату України, до якого входять і кримські органи влади, в тому числі кримська прокуратура. Дотепер відсутнє спеціальне дослідження прокурорського нагляду у Криму в 1803-1917 рр., яке б повно, комплексно й об’єктивно розкривало становлення, розвиток, структуру, компетенцію і діяльність останнього. Публікації і дисертації, присвячені висвітленню прокурорського нагляду в загальноросійському або всеукраїнському масштабі, зазначеної теми майже не торкаються. У зв’язку з цим ми взагалі мало що знаємо про історичне минуле прокуратури в Криму. Отже, проведене дослідження має неабиякий науковий інтерес. З іншого боку, нині в Україні йде процес становлення й удосконалення прокурорського нагляду. Тому, використання при цьому не тільки позитивного, але й негативного історичного досвіду прокуратури, в такому важливому регіоні як Автономна Республіка Крим є своєчасним, доцільним і корисним. Саме все це і зумовило актуальність дисертації. Найбільш важливими стали наступні висновки:
1. Дослідження здійснювалося завдяки працям вітчизняних і зарубіжних вчених, які загально висвітлили прокурорський нагляд в Російській імперії та її губерніях з початку його заснування і до революції 1917 р. Але увесь цей матеріал не дав змогу повністю розкрити становлення, розвиток, структуру, компетенцію і діяльність прокуратури Криму в 1803-1917 рр. Він лише намітив межі історико-правового дослідження, показав в якому напрямі слід працювати, щоб провести всебічне та об’єктивне дослідження.
Суттєво допомогли у написанні дисертації різні джерела, що представлені у вигляді нормативно-правових актів Російської імперії та її офіційних видань, а також значної кількості архівних документів і матеріалів, які характеризують прокурорський нагляд у Криму в 1803-1917 рр.
Використання «Звіду законів Російської імперії» та «Повного звіду законів Російської імперії» надало можливість виявити правову базу компетенції та діяльності прокурорського нагляду у Криму в 1803-1917 рр.
Охарактеризувати організаційно-правову діяльність таврійського губернського прокурора, а також прокурора Сімферопольського окружного суду та їх підлеглих допомогли документи і матеріали, віднайдені у 13 та 483 фондах Державного архіву Автономної Республіки Крим, більшість яких вперше вводиться до наукового обігу.
Корисними виявилися й такі офіційні видання як, наприклад, «Судовий вісник», що спочатку розповсюджувався серед присутніх місць в Криму як рекомендований, а вже потім став офіційно необхідним для придбання. В ньому публікувалися важливі нормативні акти, в тому числі для координації діяльності прокуратури Криму.
Слід зазначити, що під час роботи над дисертацією використовувалися загальні наукові методи, такі як діалектичний підхід, аналіз, синтез, індукція, дедукція, опис, пояснення тощо. Допомогли в роботі й спеціальні наукові методи, зокрема: історичний, формально-логічний, системно-структурний, системно-функціональний, формально-юридичний, порівняльно-правовий. Застосовувалися також методи власне історичного дослідження, а саме історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-системний, ретроспективний методи, також методи синхронного і діахронічного аналізу, метод історичної періодизації. Під час вирішення конкретних завдань дослідження використовувалися приватно-наукові методи.
Завдяки зазначеним методам було виявлено роль і місце кримської прокуратури в системі державних органів та установ Російської імперії у 1803-1917 рр., її становлення, розвиток, структуру, компетенцію, діяльність, а також доцільно і вірно оцінено та використано в дослідженні різні джерела.
2. Історія прокурорського нагляду в Криму поділяється на наступні шість періодів: організація і становлення прокурорського нагляду (1803-1869 рр.); діяльність прокуратури у 1869-1917 рр.; прокурорський нагляд в роки громадянської війни (1917-1920 рр.); прокурорська служба Кримської АРСР (1921-1944 рр.); діяльність прокуратури Кримської області (1944-1991 рр.); Прокуратура Автономної Республіки Крим (1991-2012 рр.).
В новій періодизації становлення і розвитку прокуратури Криму акцент перенесено з історії держави на зміни в функціях кримської прокуратури. Це дозволило відстежити ефективність проведених правових перетворень з боку влади щодо діяльності прокуратури в регіоні.
3. Становлення прокурорського нагляду на території Російської імперії йшло повільно, але результативно. Знищення системи фіскалітету і створення на його базі прокуратури було спричинено історичними умовами і потребами як в цілому по країні, так і в окремих її регіонах. Олександр I у 1802 р. провів реформування вищих органів влади, створив органи юстиції, до складу яких було зараховано прокуратуру. Це позитивно позначилося на організації державного апарату: новостворені органи загальноросійського прокурорського нагляду були розповсюджені в усіх губерніях і повітах, прокурори та підпорядковані їм стряпчі отримали важливі повноваження і достатню правову компетенцію. Розпочалося створення прокурорського нагляду і на території Таврійської губернії, до складу якої тоді входив Кримський півострів.
Процес становлення прокурорського нагляду у Криму в 1803 р. був досить затяжним. Цьому сприяли зміни в вищій владі, війни з Туреччиною, внутрішні негаразди в країні, недостатньо продумані адміністративні перетворення. На відміну від прокуратур західних країн світу, що були переважно учасниками кримінального судочинства, підтримували обвинувачення в суді, загальноросійська, а отже і кримська, прокуратура мала інші функції – прокурорський нагляд, насамперед, за виконанням законів імперії на всій її території та в окремих регіонах. Такі різні погляди на прокурорські функції були пов'язані з наявністю іншого менталітету, географічного положення і розміру держав, особливостями структури, функцій і компетенції державних органів влади взагалі.
4. З 1803 р. по 1869 р. прокуратура Криму виконувала переважно функції загального нагляду за виконанням державних законів місцевими органами влади. Вона була важелем протидії зловживанням чиновників, сприяла не лише припиненню злочинів та отриманню злочинцями покарань, але й попередженню їх скоєння у наступному. Однак, в такій діяльності прокуратури в Криму, як і по всій Таврійській губернії, були не тільки досягнення. Велика кількість обов’язків і повноважень, їх постійне доповнення іноді призводило до не завжди вчасного і досконалого вирішення справ співробітниками прокуратури.
В цілому у перший період свого існування діяльність прокуратури Криму будувалася в основному на принципах єдності, централізації, незалежності, законності, «відносної рівноправності» та «відносної гласності».
Прокуратура Криму мала специфічні повноваження, що відокремлювало її від інших органів влади півострову. Недарма завжди було проблематичним вирішення питання стосовно місця прокуратури в державній системі. Прокуратура мала великий об'єм владних повноважень щодо нагляду за діяльністю місцевих установ. Це робило службу її чиновників дуже відповідальною.
5. Прокуратура Криму становила централізовану систему з відповідною ієрархією. Ця система була міцною, але не досконалою. Іноді виникали між працівниками прокуратури, або між ними і чиновниками інших органів влади регіону конфліктні ситуації, в тому числі, пов'язані з розглядом окремих справ. Причиною цього є не тільки неврегульованість більшості питань прокурорського нагляду законодавством, а й відсутність чіткого розподілу повноважень між державними службовцями на регіональному рівні.
Прокуратура Криму підпорядковувалась міністру юстиції Російської імперії, який був також генерал-прокурором країни. Така підпорядкованість була логічною, адже імператор ставив перед Міністерством юстиції та його місцевими структурами, в тому числі прокуратурою, однакове завдання – наглядати за виконанням законодавства. Взаємодія таврійського губернського прокурора і стряпчих з Міністерством юстиції Російської імперії здійснювалась за допомогою постійної циркулярної та звітної документації, листування.
Імперське Міністерство юстиції грало величезну роль у становленні прокурорського нагляду на території Криму, адже воно постійно спрямовувало і контролювало його діяльність. Міністр юстиції Російської імперії уважно ставився до організації служби чиновників прокуратури, розподіляв обов’язки і надавав доручення. Він також не забував стежити за їх своєчасним нагородженням по службі, підвищував їм заробітну плату. Циркуляри міністра юстиції були обов’язковими для виконання, а їх невиконання супроводжувалось покаранням винних осіб – звільненням, штрафуванням, позбавленням звань, накладанням догани.
6. Діяльність працівників прокуратури Криму в 1803-1869 рр. була не завжди плідною внаслідок неврегульованості більшості питань законодавством імперії. Мало при цьому значення і те, що серед них були лише дворяни. Сприяла цьому також відсутність у працівників професійної (юридичної) освіти і нерідко досвіду роботи. Лише у 50-тих рр. XIX ст. імператор наказав, щоб на посади чиновників в прокурорських органах призначалися переважно особи з юридичною освітою і відповідним досвідом роботи, адже саме вони повинні були стежити за виконанням законів. Також з 1867 р. усі владні органи в Криму були зобов'язані виписувати газету «Судовий вісник», де публікувалися новоприйняті законодавчі акти. Це сприяло підвищенню рівня юридичних знань і покращенню роботи прокурорських чиновників в Криму.
Не завжди ефективною діяльність прокуратури Криму в 1803-1869 рр. була і через те, що не всі її стряпчі працювати в повну силу. З прокурорських звітів видно, що стряпчі інколи зволікали з розглядом деяких справ. Невипадково міністр юстиції Російської імперії неодноразово нагадував таврійському губернському прокурору про необхідність більш швидкого та якісного розгляду справ його підлеглими.
Серед злочинів, що було скоєно чиновниками в Криму, з якими боролася прокуратура, переважали економічні злочини. Це було пов'язане із відсутністю жорсткої системи нагляду за їх конкретною діяльністю з боку вищестоящих органів влади. Цьому сприяло і те, що місцеве населення не мало впливу на діяльність чиновницького апарату. Населення не мало уяви, як розглядаються їхні справи та як взагалі ведеться робота в органах влади півострова.
Прокурорський нагляд за діяльністю чиновників в Криму інколи супроводжувався виявленням в роботі останніх серйозних недоліків і зловживань. Інформація про це надавалася в Міністерство юстиції Російської імперії, після чого з м. Петербурга до м. Сімферополя відправлялися комісії для вживання необхідних заходів. Такі перевірки мали наслідки, адже після них в Криму налагоджувалась на найкраще робота владних органів.
7. Служба в прокурорських структурах в Криму була престижною і високооплачуваною. Їх чиновники отримували заробітну плату, що набагато перевищувала середньомісячну оплату праці в регіоні.
Незважаючи на ті негаразди, які були притаманні діяльності прокуратури Криму, вона, в основному, виконувала свої обов’язки. А роботу деяких працівників можна вважати енергійною і плідною у вирішенні багатьох питань.
8. Проведена в Російській імперії судова реформа 1864 р. мала прогресивне значення для держави, її органів влади, в тому числі й прокуратури Криму. Як наслідок була створена нова система судоустрою, що внесла зміни в систему прокурорського нагляду.
Радикальне реформування прокуратури Криму було зумовлено комплексом об’єктивних і суб’єктивних факторів, що мали мету зберегти владу монарха, перебудувати її на західноєвропейський зразок, позбутися корупції серед державних службовців.
Зазнали змін також функції кримської прокуратури. Вона втратила раніше притаманний їй обов’язковий загальний нагляд за діяльністю місцевих органів влади і почала працювати, в основному, як орган кримінального переслідування злочинців. Вона стала підтримувати обвинувачення в суді в кримінальному процесі та наглядати за законним в ньому розгляді справ.
Однак, з 70-х рр. XIX ст. під натиском влади і революційного руху прокуратура була змушена поступатися принципами, встановленими судовою реформою 1864 р. і залучатися до політичних репресій. Вона почала виконувати функцію карального органу, що стало заважати їй бути органом з нагляду за додержанням законів.
9. Реформа судової системи і судочинства Російської імперії 1864 р. звузила сферу діяльності прокуратури Криму, направила її на вирішення більш конкретних справ, через що вона стала більш своєчасною і ефективною, в порівнянні з попереднім періодом. У 1869 р. прокуратура отримала нові повноваження, що надало можливість зробити щось схоже на «систему стримувань і противаг» в судах, посилити прокурорський нагляд.
Як наслідок змінилася на краще структура кримської прокуратури. Замість таврійського губернського прокурора, губернських стряпчих і стряпчих повітів з’явились прокурор Сімферопольського окружного суду і товариші прокурора. Це значно вдосконалило взаємодію структурних підрозділів прокуратури. Але в новій структурі був і свій недолік – адміністративному поділу земель не відповідав судовий поділ, що стало причиною для зіткнення інколи інтересів судів у вирішенні справ, а отже й інтересів чиновників прокуратури.
Після судової реформи 1864 р. діяльність прокуратури Криму стала більш професійною. Істотно змінився підхід щодо підбору кадрів на роботу до прокурорської служби. Зросла кількість осіб з юридичною освітою і необхідним досвідом роботи.
З 1869 р. більш досконало почала організовуватися робота прокуратури Криму. Здійснився задокументований чіткий розподіл округу Сімферопольського окружного суду на ділянки прокурорського нагляду з призначенням товаришів прокурора та визначенням постійних обов’язків на закріплених за ними ділянках.
Істотно змінився підхід щодо підбору кадрів на роботу до прокурорської служби. В ній зросла кількість осіб з юридичною освітою і досвідом роботи.
В документації канцелярії прокуратури з’явилось більше конкретики. Чіткіше формулювалися завдання, що ставились перед чиновниками. З’явились нові види директивних документів, яких раніше не мала прокуратура.
Зміни торкнулися й звітності кримської прокуратури. Позитивним явищем стала поява генеральних звітів, що були необхідними для встановлення дійсної загальної ситуації в регіоні. Вони конкретизовано почали розкривали стан прокурорських справ, взагалі прокурорського нагляду. Але листування в канцелярії стало більше через підпорядкованість і звітність тепер не лише міністру юстиції Російської імперії, а й прокурору Одеської судової палати. Це інколи супроводжувалось небажаними колізіями під час вирішення окремих справ, наявністю зайвої паперової тяганини. Більшість прокурорських звітів наприкінці XIX - на початку XX ст. мала революційне забарвлення. Чимало архівних документів прокурорської служби в Криму цього часу було знищено або втрачено.
Вивчені архівні джерела свідчать як про поступове зростання після проведення судової реформи 1864 р. кількості вирішених прокуратурою кримінальних справ, так і про одночасне зростання в Криму самої злочинності, через що лише позитивним це явище не можливо назвати.
Зростання злочинності було пов’язане, перш за все, з посиленням революційного руху в регіоні. Багато його учасників протизаконно потрапило до в’язниць. По-друге, винними у цьому є і деякі чиновники відомства Міністерства юстиції Російської імперії, в тому числі місцевої прокуратури, що недобросовісно виконували в цей період свої повноваження. По-третє, винним в цьому є законодавець, що передбачив у новому Кримінальному уложенні 1903 р. жорсткішу система покарань за виступи проти влади та зобов’язав кримську прокуратуру поступатися принципами, встановленими судовою реформою 1864 р.
В проведеній судовій реформі 1864 р. й видозмінах, що з’явилися внаслідок цього в прокурорському нагляді в Криму, були, таким чином, як позитивні, так і негативні сторони. Але все-таке вони носили більш позитивний характер. Слід брати до уваги, що становлення прокуратури Криму (1869-1917 рр.) йшло поряд з серйозними перетвореннями в Російській імперії, яка ще не вміла керувати. Держава не була такою розвинутою, що і призвело навіть після модифікації системи прокурорського нагляду і суду до відповідних помилок з боку їхньої діяльності.
10. В перші два періоди діяльності прокуратури Криму держава ставила перед нею мету і завдання, що в значній мірі перекликаються з метою і завданнями, які держава ставить перед сучасною Прокуратурою Автономної Республіки Крим. Однак, нині мета і завдання прокуратури більш чітко сформульовані, багато питань прокурорського нагляду достатньо врегульовано законодавством, службовці прокуратури мають обов’язкову спеціальну юридичну освіту і значний досвід практичної діяльності у необхідній сфері, вони є висококваліфікованими спеціалістами.
Джерельна база надала можливість показати, як із окремих починань складалася струнка система прокурорського нагляду в Криму, як вона працювала в дореволюційні часи. Накопичений при цьому досвід в сфері прокурорського нагляду згідно з одним з філософських законів про перехід кількісних змін в якісні допоможе удосконалити сучасну систему прокурорського нагляду, зробити її більш чіткою, лаконічною, плідною. Помилки, зроблені прокуратурою в перші періоди її існування в Криму, мають запобігти їх скоєнню в діяльності сучасної прокуратури, більш оперативно і ефективно реагувати на проблеми і питання, пов’язані з порушенням законів, прав і свобод громадян, більш якісніше вирішувати їх.
Виявлені службові зловживання прокурорськими співробітниками в минулому нададуть можливість своєчасно ліквідувати причини і джерела, звідки вони походять. Такі знання сприятимуть профілактиці правопорушень сучасною українською й, зокрема, кримською прокуратурами.
Відтак, прокуратура Криму в 1803-1917 рр. була важливою ланкою в системі юстиції Російської імперії, і стала однією з основних для подальшого становлення і вдосконалення такого необхідного для держави інституту як прокурорський нагляд. Досвід її діяльності безумовно стане в нагоді під час вирішення Прокуратурою Автономної Республіки Крим актуальних проблем сьогодення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Албаков А. А. Организационно-правовые основания формирования и функционирования фискальной системы Российской империи (историко-правовой аспект) : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве” / А. А. Албаков. – СПб, 2005. – 21 с.
2. Алексеев А. И. Профессия – прокурор : [учебное издание] / А. И. Алексеев, В. Б. Ястребов. – М. : БЕК, 1998. – 230 с.
3. Андросов С. А. А. Я. Фабр: штрихи к историческому портрету / С. А. Андросов // Историческое наследие Крыма. – 2005. – № 9. – С. 1–3.
4. Анпилогов Г. Н. Фискалитет при Петре I / Г. Н. Анпилогов // Вестник Московского университета. – 1966. – № 2. – С. 63–80.
5. Анучин Е. Н. Исследования о проценте сосланных в Сибирь в период 1827–1846 годов : материалы для уголовной статистики России / Анучин Е. Н. – СПб. : Тип. Майкова, 1873. – 280 с.
6. Анучин Е. Н. Исторический обзор развития административно-полицейских учреждений в России, с Учреждения о губерниях 1775 года до последнего времени / Анучин Е. Н. – СПб. : Тип. М-ва вн. дел, 1872. – 262 с.
7. Басков В. И. История прокуратуры Российской империи / В. И. Басков // Вести Московского университета. – 1997. – № 2. – С. 3–13.
8. Бобкова Оксана Михайлівна. Адміністративна та культурно-просвітницька діяльність А. Я. Фабра на Півдні України (30-ті – перша половина 60-х рр. XIX ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 “Історія України” / Бобкова Оксана Михайлівна. – Д., 2007. – 31 с.
9. Бурмистров К. Д. Роль прокурорского надзора в обеспечении социалистической законности / Бурмистров К. Д. – М. : Юрид. лит., 1979. – 72 с.
10. Буцковский Н. А. О приговорах по уголовным делам, решённым с участием присяжных заседателей. О деятельности прокурорского надзора вследствие отделения обвинительной власти от судебной / Буцковский Н. А. – СПб. : Тип. 2 Отд. собств. е. и. в. канцелярии, 1866. – 262 с.
11. Верховский К. В. Служба прокурорского надзора: прокурор и товарищ прокурора окружного суда : [опыт практики] / Верховский К. В. – Тифлис : Тип. Канцелярии наместника е. и. в. на Кавказе, 1906. – 355 с.
12. Виленский Б. В. Судебная реформа и контрреформа в России / Виленский Б. В. – Саратов : Приволж. кн. изд-во, 1969. – 400 с.
13. Военно-статистический сборник: Россия / [Де-Ливрон В. Ф., Вревский А. Б., Молосов Н. Н. и др.] ; под ред. Н. И. Обручева. – [вып. 4]. – СПб. : Военная типография, 1871. – 1154 с.
14. Гилинский Я. И. Девиантология: социология преступности, наркотизма, проституции, самоубийств и других отклонений / Гилинский Я. И. – СПб. : Юридический центр “Пресс”, 2004. – 520 с.
15. Горячковская Ю. М. Прокуратура и прокурорский надзор в России в XVIII – начале XX вв.: историко-правовое исследование : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.01 “Теория и история права и государства; история правовых учений” / Ю. М. Горячковская. – Белгород, 2001. – 28 с.
16. Державний архів Автономної Республіки Крим (далі – ДААРК), ф. 13, оп.1, спр. 6. Книга предписаний министерств юстиции. 13.01.1797–30.12.1843. 468 арк.
17. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 8. Указы Таврического губернского правления. 22.02.1798 – 26.07.1809. 32 арк.
18. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 9. Опись делам таврического губернского прокурора. 1803. 5 арк.
19. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 10. По определению таврического губернского правительства исполнительной экспедиции. 1803. 5 арк.
20. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 19. Рапорт евпаторийского уездного стряпчего Петренко о взятках, которые брал евпаторийский судья Гелил с мещанина Сирика за освобождение из-под стражи. 10.05.1803–31.08.1803. 7 арк.
21. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 20. Рапорты уездных стряпчих о происшествиях (о сгоревших людях во время пожара, бедствиях, причинённых грозой, ливнем, убийствах и др.). 28.06.1803–15.11.1803. 19 арк.
22. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 132. Рапорт симферопольского стряпчего Трирогова об антисанитарных условиях, обнаруженных в Симферопольском нижнем земском суде. 23.06.1808. 2 арк.
23. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 134. Рапорт феодосийского уездного стряпчего к прокурору о непорядках в канцелярии Феодосийского уездного суда. 28.05.1808–09.11.1808. 7 арк.
24. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 162. Опись дел таврического губернского прокурора. 03.01.1810–01.02.1811. 11 арк.
25. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 166. Рапорт Симферопольского уездного стряпчего Дорошевского о невыполнении его требований Симферопольской городской полицией. 23.04.1810. 1 арк.
26. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 178. Формулярные списки о службе чиновников, находившихся по прокурорской части. Грудень 1810. 13 арк.
27. ДААРК, ф.13, оп. 1, спр. 240. Дело по рапортам уездных стряпчих о секретных делах. 07.01.1815–01.07.1815. 18 арк.
28. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 252. Дело о происшествиях в Таврической губернии (падение младенца на горячие угли, незаконная ловля рыбы и др.). 05.01.1815–04.12.1815. 46 арк.
29. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 267. Рапорты таврического губернского прокурора и уездных стряпчих с материалами о нарушении церковной благопристойности и порядка. 05.02.1817–10.01.1818. 77 арк.
30. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 280. Дело о незаконных поступках членов Симферопольского уездного суда. 11.08.1818. 1 арк.
31. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 291. Формулярные списки о службе чиновников прокурорской части. 1818. 15 арк.
32. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 292. Опись прокурорским делам за 1819 год. 1819. 4 арк.
33. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 351. Дело о беспорядке в Днепровском земском суде, замеченном тамошним стряпчим. 03.06.1824–24.06.1824. 5 арк.
34. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 369. Дело о вступлении в должность таврического губернского прокурора Фабра. 17.12.1825–21.12.1825. 12 арк.
35. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 371. Дело о титулярной советнице Коробициной и жестоком обращении ее с крестьянами. 14.03.1825–12.09.1825. 9 арк.
36. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 381. Дело по рапорту перекопского стряпчего с разъяснением высочайше утвержденного положения о волостных писарях. 11.01.1826. 3 арк.
37. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 382. Рапорты уездных стряпчих и др. материалы о беспорядках в ведении делопроизводства в городских полициях и земских судах. 20.01.1826–29.11.1826. 70 арк.
38. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 499. Опись старым делам канцелярии таврического губернского прокурора с 1819 по 1835 год. 1819–1835. 11 арк.
39. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 587. Формулярные списки о службе таврического губернского прокурора, губернских и уездных стряпчих. 18.11.1836–21.12.1836. 44 арк.
40. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 702. Предписания Министерства юстиции. 1844– 1847. 107 арк.
41. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 703. Циркуляры Министерства юстиции таврическому губернскому прокурору. 25.12.1846–17.06.1859. 438 арк.
42. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 704. Дело по предписанию министра юстиции о наблюдении за делами о жестоком обращении помещиков с крестьянами и о доставлении всех их дел к 1-му сентября. 14.07.1847–01.08.1851. 172 арк.
43. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 765. По рапортам уездных стряпчих о денежных отчетах присутственных мест Таврической губернии. 14.02.1848–15.02.1849. 96 арк.
44. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 771. Дело по циркулярному предписанию министра юстиции о наказаниях уголовных. 15.08.1849–26.08.1849. 3 арк.
45. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 772. Циркулярные письма о доставлении годовых ведомостей об арестантах, содержащихся под стражею. 23.01.1849–14.02.1849. 8 арк.
46. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 773. Дело по предписанию министра юстиции о денежной сумме, следующей отсылке в комитет для выдачи чиновнику. 10.08.1849–09.02.1850. 22 арк.
47. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 869. Генеральная отчетность министру юстиции о делах подсудимых по Таврической губернии за 1851 год. 14.02.1852. 244 арк.
48. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 940а. Отчет о движении и состоянии дел об арестантах по Таврической губернии за 1853 год. 1853. 253 арк.
49. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 941. Дело об отчетности за 1-ю половину 1853 года о содержащихся в острогах Таврической губернии арестантов. 6.01.1853–13.08.1853. 177 арк.
50. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 987. Отношение прокурора об ускорении производства арестантских следствий и дел. 31.08.1854–1854. 8 арк.
51. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1080. Книга на записку всеподданейших рапортов об арестантах, представленных уездными стряпчими на 1854 год. 1854. 21 арк.
52. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1259. Ведомости уездных стряпчих о церковных имуществах. 19.05.1858–20.05.1859. 74 арк.
53. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1294. Рапорты уездных стряпчих о несчастных случаях, скоропостижной смерти и др. 07.01.1859 – 14.03.1859. 101 арк.
54. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1319. Генеральный отчет о работе канцелярии таврического губернского прокурора. 1860. 217 арк.
55. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1338. Рапорты стряпчих о происшествиях (об убийствах, грабежах и др.). 07.01.1860–28.12.1860. 245 арк.
56. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1361. Формуляры о службе чиновников канцелярии губернского прокурора. 1860. 60 арк.
57. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1372. Дело по предписанию департамента юстиции о собрании статских сведений о числе чиновников и дел низших судебных мест. 29.06.1861–16.11.1861. 101 арк.
58. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1399. Ведомости Симферопольского стряпчего о положении дел об арестантах, содержащихся в Симферопольской тюрьме. 1861–22.01.1862. 201 арк.
59. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1430. Распоряжения губернского прокурора, данные по арестантским прошениям и письмам. 01.01.1862–14.07.1862. 386 арк.
60. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1432. Предписание Министерства юстиции о доставлении сведений о переменах по службе чиновников. 25.10.1862–16.06.1864. 16 арк.
61. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1471. Дело о постановлении уездных стряпчих в известность о разрешении Министерством внутренних дел приглашать их в заседания. 16.04.1862–04.01.1864. 6 арк.
62. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1478. Регистрация всеподданных рапортов, представленных таврическим прокурором государю императору в 1862 году. 09.01.1862–13.10.1862. 310 арк.
63. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1523. Опись прокурорским делам за 1863 год. 1863. 10 арк.
64. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1600. Дело о доставлении сведений о службе некоторых лиц ведомства Министерства юстиции по Таврической губернии. 16.01.1863–03.02.1863. 41 арк.
65. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1605. Указы Таврического губернского правления и Сената. 25.07.1864–22.02.1866. 130 арк.
66. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1665. Судебно-статистические сведения о населении Таврической губернии по сословиям. 15.12.1864–12.08.1865. 66 арк.
67. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1695. Сведения о личном составе следователей, приём, увольнения и др. 21.12.1864–05.12.1865. 159 арк.
68. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1703. Документы о штатной сумме (имеются выписки из статей журнала Таврической палаты Гражданского суда). 1864. 35 арк.
69. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1754. Годовой отчет канцелярии прокурора о движении гражданских и уголовных дел. 1865. 119 арк.
70. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1786. По предписанию Министерства юстиции о назначении в заседатели судебных палат и уездных судей кандидатов на должности следователей. 25.07.1866 – 30.04.1869. 144 арк.
71. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1800. Дело о ревизиях, произведенных губернскими стряпчими в участках судебных следователей Таврической губернии. 1865. 28 арк.
72. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1834. Годовой отчет канцелярии таврического губернского прокурора о движении дел и числе арестантов. 1866. 172 арк.
73. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1869. Дело об определении и увольнении судебных следователей и кандидатов. 1866. 169 арк.
74. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1870. Формулярный список о службе господина таврического губернского прокурора Александра Григорьевича Глухова. 09.12.1866–10.02.1869. 26 арк.
75. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1876. Циркуляр губернского прокурора уездным стряпчим об обязательной выписке газеты «Судебный вестник», в которой печатаются все распоряжения по Министерству юстиции. 11.01.1867–08.08.1867. 6 арк.
76. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1877. Циркуляр губернского прокурора по разным предметам. 15.03.1867–24.07.1867. 13 арк.
77. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1884. Дело по предписанию департамента Министерства юстиции о доставлении ему списков о лицах, состоящих в ведомстве Министерства юстиции. 05.11.1867–10.11.1867. 12 арк.
78. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1888. Отчетность о количестве арестантов, содержащихся в уездных тюрьмах. 05.01.1867–11.05.1868. 226 арк.
79. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1890. Дело о представлении судебными следователями отчетов в Уголовную палату за 1866 год. 19.01.1867–24.03.1867. 17 арк.
80. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1905. Сведения о происшествиях, случившихся в уездах. 04.01.1867–14.12.1867. 527 арк.
81. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1938. Дело об определении и увольнении и перемещении должностных лиц, состоящих в ведомстве прокурорского надзора. 16.02.1867–22.12.1867. 80 арк.
82. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1939. Дело о службе письмоводителя и чиновников канцелярии таврического губернского прокурора. 28.01.1867–21.04.1869. 71 арк.
83. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1952. Дело об упразднении в Таврической губернии судебных мест 1-й и 2-й степени. 9.09.1868–21.04.1869. 181 арк.
84. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1953. Приказы по ведомству Министерства юстиции. 01.02.1868–31.12.1868. 189 арк.
85. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1960. Дело об отчетности судебных следователей, о работе и о накоплении на их участках дел. 15.01.1868–16.02.1868. 66 арк.
86. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1961. Дело о ревизиях стряпчими делопроизводства судебных следователей. 12.03.1868–03.12.1868. 20 арк.
87. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1990. Материалы о службе судебных следователей Таврической губернии. 07.01.1868–31.03.1869. 78 арк.
88. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1994. Циркулярное предписание херсонского губернского прокурора о наблюдении за полицейскими управлениями, за правильностью заключения обвиняемых под стражу. 09.01.1869–21.01.1869. 6 арк.
89. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1996. Дело по предписанию департамента Министерства юстиции о закрытии в Таврической губернии совестных судов. 16.03.1869–29.03.1869. 4 арк.
90. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 1998. Рапорты о ревизиях стряпчими делопроизводства судебных следователей. 07.01.1869–09.02.1869. 5 арк.
91. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 2001. Дело по происшествиям и жалобам разных лиц на имя прокурора по вопросам о спорных имениях и др. 02.01.1869–19.04.1869. 84 арк.
92. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 2004. Дело о службе уездных стряпчих и их письмоводителей. 12.01.1869–19.05.1869. 184 арк.
93. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 2016. Перечневые ведомости о движении дел и числе подсудимых. Лютий 1869. 57 арк.
94. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 2019. Рапорты должностных судебных лиц о происшествиях ,прошения пострадавших в них и др. 18.01.1899–23.12.1899. 95 арк.
95. ДААРК, ф. 13, оп. 1, спр. 2020. Протоколы временных судебных следователей по осмотрам и допросам разных лиц. 17.10.1873–27.10.1879. 269 арк.
96. ДААРК, ф. 13, оп. 2, спр. 1. Циркуляры Министерства юстиции и Таврического губернского правления о взимании платы за доставку сенатских изданий подписчикам, о правилах передвижения кредитов из одной кассы в другую, о представлении кредитных списков в казенную палату и так далее. 15.01.1869–16.04.1869. 17 арк.
97. ДААРК, ф. 483, оп. 1, спр. 6. О распространении скопчества в Мелитопольском, Бердянском уездах и других местностях, протоколы, постановления. Червень 1873–05.11.1873. 191 арк.
98. ДААРК, ф. 483, оп. 1, спр. 12. Циркуляры Министерства юстиции, препровождение для руководства прокурора, циркулярные указания прокурора и переписка об исполнении циркуляров, уведомления о вновь начатых делах, о присылке отчетностей и ускорении производства по отдельным делам. Грудень 1877–грудень 1878. 99 арк.
99. ДААРК, ф. 483, оп. 1, спр. 13. Предписание прокурора суда и палаты по выполнению судебных дел, списки дел, назначениях к слушанию. 03.01.1877–27.12.1877. 120 арк.
100. ДААРК, ф. 483, оп. 1, спр. 22. Цифровые ведомости о движении судебных дел. 03.01.1899–07.12.1899. 74 арк.
101. ДААРК, ф. 483, оп. 1, спр. 31. Циркулярные предписания Министерства внутренних дел и окружного суда. 1899. 23 арк.
102. ДААРК, ф. 483, оп. 1, спр. 32. Циркулярные предписания Министерства юстиции и прокурора судебной палаты о признании секты штундистов вредной, о порядке продажи недвижимого имущества по решению волостных судов. 26.02.1900–19.10.1900. 18 арк.
103. ДААРК, ф. 483, оп. 1, спр. 43. Переписка с судебными участками о происшествиях, представления и протоколы судебного следователя о дознаниях пристава. 16.11.1901–17.09.1907. 49 арк.
104. ДААРК, ф. 483, оп. 1, спр. 45. Переписка прокурора Одесской судебной палаты с прокурором Симферопольского окружного суда о выездных сессиях и состоянии тюрем. 24.03.1902–19.10.1902. 17 арк.
105. ДААРК, ф. 483, оп. 4, спр. 1. Переписка о судебной деятельности судебных следователей по политическим и уголовным делам. 09.12.1878–28.12.1879. 171 арк.
106. ДААРК, ф. 483, оп. 4, спр. 2. Дело с циркулярами Министерства юстиции, уведомлениями прокурора Одесской судебной палаты и прокурора Симферопольского окружного суда. 13.02.1879–03.09.1879. 61 арк.
107. ДААРК, ф. 483, оп. 4, спр. 3. Циркуляры прокурора Одесской судебной палаты, указы императора и положение «О мерах по охранению государственного порядка и общественного спокойствия». 17.03.1881–16.11.1881. 11 арк.
108. ДААРК, ф. 483, оп. 4, спр. 4. Наряд товарища прокурора Симферопольского окружного суда, циркуляры и общие по прокурорскому надзору распоряжения. 11.03.1882–20.08.1882. 18 арк.
109. ДААРК, ф. 483, оп. 4, спр. 6. Дело с рапортами смотрителя Симферопольской тюрьмы о заключении в тюрьму политических заключенных. 10.02.1882–21.11.1882. 24 арк.
110. ДААРК, ф. 483, оп. 4, спр. 8. Копии циркуляров Министерства юстиции, Одесской судебной палаты и прокурора. 21.01.1883–01.12.1883. 21 арк.
111. ДААРК, ф. 483, оп. 4, спр. 9. Переписка и дознания о представлении к утверждению должностей, отдельные сведения по отдельным политическим и уголовным делам, и рапортами приставов и смотрителей тюрьмы. Січень 1883–березень 1884. 338 арк.
112. ДААРК, ф. 483, оп. 4, спр. 14. Циркуляры окружного суда и Министерства юстиции по Таврической губернии. 26.02.1884–30.10.1884. 23 арк.
113. ДААРК, ф. 483, оп. 4, спр. 19. Циркуляры Министерства юстиции и правила «О порядке содержания политических заключенных». 23.01.1885–19.08.1885. 19 арк.
114. ДААРК, ф. 483, оп. 4, спр. 20. Циркуляры и правила о порядке содержания политических заключенных в губернских и уездных замках. О производстве дознаний, в деле упоминаются Леонтьев, Сербов, Цейтин, Смельский, Новогородский, обвиненные в государственных преступлениях. 1885. 24 арк.
115. ДААРК, ф. 483, оп. 4, спр. 25. Циркуляры по Севастопольскому и Ялтинскому уездах, о секте шалапутов и определение святейшого синода от 10.09.1885 по делу о сектах. 1886. 29 арк.
116. ДААРК, ф. 483, оп. 4, спр. 37. Циркуляры Министерства юстиции и прокурора Одесской судовой палаты. 13.01.1887–12.12.1887. 53 арк.
117. ДААРК, ф. 483, оп. 4, спр. 42. Прошение о возбуждении уголовных и гражданских дел и перепиской по происшествиям, с протоколами приставов и урядников о разных происшествиях и сведениями о движении уголовных и гражданских дел. Грудень 1887–вересень 1888. 221 арк.
118. ДААРК, ф. 483, оп. 4, спр. 45. Секретная переписка о преступлениях. В деле упоминаются Шкурдон, Соколов, Слюсарев, Калашников, и переписка о нравственных качествах судебных работников. 02.01.1888–28.04.1889. 188 арк.
119. ДААРК, ф. 483, оп. 4, спр. 54. Циркуляры и общие распоряжения. 22.01.1890–16.11.1890. 27 арк.
120. ДААРК, ф. 483, оп. 4, спр. 57. Ведомости о деятельности судебных следователей. Січень 1890–грудень 1890. 105 арк.
121. ДА