Просоленко Костянтин Олександрович. Моторно-евакуаторна дисфункція гастродуоденальної зони у пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки: оцінка тяжкості та корекція

brief description

Просоленко Костянтин Олександрович. Моторно-евакуаторна дисфункція гастродуоденальної зони у пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки: оцінка тяжкості та корекція : дис... канд. мед. наук: 14.01.36 / Дніпропетровська держ. медична академія. - Д., 2005

Просоленко К.О. Моторно-евакуаторна дисфункція гастродуоденальної зони у пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки: оцінка тяжкості та корекція. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.36 - гастроентерологія. - Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, Інститут гастроентерології АМН України, Дніпропетровськ, 2005.
Дисертація присвячена вивченню частоти та характеру моторно-евакуаторних порушень гастродуоденальної зони у пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки (ВХДПК), факторів, що визначають тип та тяжкість цих порушень, та розробці диференційованих схем їх корекції. У результаті комплексного обстеження встановлено, що ВХДПК характеризується різноманітністю клініко-інструментальних проявів залежно від типу моторно-евакуаторної дисфункції (МЕД). Уточнено патогенетичні взаємозв'язки між кислотоутворюючою та моторно-евакуаторною функцією (МЕФ) шлунка. Вивчено кореляційні взаємозв'язки між клінічними та інструментальними даними при різних типах МЕД. Встановлено частоту морфотипів шлунка у хворих на ВХДПК з різними типами МЕФ. Запропоновано нові способи клінічної оцінки тяжкості МЕД, оцінки морфотипу шлунка людини та оцінки клінічної ефективності лікування хворих на ВХДПК. За результатами дослідження виявлено, що диференційоване застосування препаратів дротаверину та домперидону у комплексі з ампліпульстерапією дозволяє забезпечити патогенетичну корекцію МЕД та збільшити ефективність класичних схем терапії.

При виконанні дисертаційної роботи розроблено програму комплексної діагностики, оцінки тяжкості, диференційованого лікування МЕД у хворих на ВХДПК, проведено багатокомпонентний аналіз анамнестичних, клінічних, інструментальних проявів МЕД у хворих на ВХДПК з виявленням серед них найбільш значущих та інформативних, проводилося вивчення кореляційних взаємозв'язків між моторною та кислотоутворюючої функціями шлунка, запропоновані нові методи діагностики морфотипу шлунка та оцінки ефективності лікування ВХДПК з урахуванням МЕФ, що дозволило зробити наступні висновки:
1. У хворих на ВХДПК виявлено різні варіанти порушення моторно-евакуаторної функції шлунка та ДПК: гіпертип МЕД діагностовано у 50,42%, нормотип - у 27,35%, гіпотип - у 22,22%.
2. Серед хворих з гіпертипом МЕД достовірно частіше зустрічаються пацієнти зі стажем хвороби до 1 року, вищою освітою, у клінічній картині яких переважає больовий синдром - серед (б7,6±8,0)%. Серед хворих з гіпотипом МЕД достовірно частіше зустрічаються пацієнти-курці, з середньою освітою, у клінічній картині яких переважає диспепсичний синдром - серед (87,5±8,3)%. Дані УЗД шлунка та ДПК, ПСЕГЕГ, БРРВП є зіставними, що дає змогу використовувати їх для визначення МЕФ шлунка та ДПК у пацієнтів з ВХДПК.
3. Серед хворих на ВХДПК стан гіперацидної тахігастрії зустрічався найчастіше - у (42,6+6,0)% хворих; гіперацидну нормогастрію виявлено у (13,2+4,1)% та нормоацидну нормогастрію - у (13,2±4,1)% випадків.
4. У хворих з гіпертипом МЕД існує прямий середньої сили кореляційний зв'язок г„у=+0,40±0,04 між виразністю больового синдрому та КШС та зворотній середньої сили кореляційний взаємозв'язок г^у—0,35±0,02 між виразністю диспепсичного синдрому та КШС. При нормогастрії виявлено зворотний слабкий кореляційний взаємозв'язок г^у= -0,24±0,03 між виразністю больового синдрому та КШС, а також прямий слабкий кореляційний взаємозв'язок між виразністю диспепсичного синдрому та КШС Гху=+0,24±0,03. Стан кислотності не є визначальним у переважанні синдромів при брадигастрії.
5. При вивченні морфотипів шлунка у пацієнтів з ВХДПК з гіпотипом МЕД достовірно частіше виявляється гачкоподібна форма шлунка при його вертикальному або косому положенні - серед (67,8±1,7)%, тоді як серед хворих з гіпертипом МЕД форма та положення шлунка характеризується різноманітністю варіантів з переважанням рогоподібної форми.
6. Диференційоване застосування препаратів дротаверину та домперидону у комплексі з АПТ дозволяє забезпечити патогенетичну корекцію МЕД та збільшити ефективність класичних схем терапії. Загальна ефективність
15
терапевтичних схем, у яких застосовувалася АПТ, була вищою ніж схем без АПТ: при гіпертипі МЕД - на 133,6 %, при гіпотипі МЕД - на 41,3%.