ПРОВЕДЕННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ З УЧАСТЮ ОСІБ, ЯКІ ВИКОНУЮТЬ НОТАРІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ПОПОВЧЕНКО ОЛЕГ ІВАНОВИЧ

УДК 343.98

ПРОВЕДЕННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ З УЧАСТЮ ОСІБ, ЯКІ ВИКОНУЮТЬ НОТАРІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Баулін Олег Вячеславович,
кандидат юридичних наук, доцент

КИЇВ – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ……………………...…...……….……... 3
ВСТУП..……………………………………………………..……………….……... 4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПРОВЕДЕННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ З УЧАСТЮ ОСІБ, ЯКІ ВИКОНУЮТЬ НОТАРІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ
1.1. Теоретичні, нормативно-правові і моральні засади проведення кримінально-процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції. .……………...………………………………………………………......... 12
1.2. Охорона нотаріальної таємниці як методична основа особливого порядку проведення кримінально-процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції. ..……………..………………………………………...……..53
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1. …………..………………………….….……......78

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ З УЧАСТЮ ОСІБ, ЯКІ ВИКОНУЮТЬ НОТАРІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ
2.1. Кримінально-процесуальні дії з участю осіб, які виконують нотаріальні функції, в стадії порушення кримінальної справи. ……………………………..80
2.2. Проведення слідчих дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції, під час дізнання і досудового слідства. ………………………………….…….. 118
2.3. Особливості проведення кримінально-процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції, в суді. ………………………………………... 166
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2. …………………….…………………………... 180

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………... 184
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….. 190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….….… 216

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

FATF Міжнародна група по розробці фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей
АР – Автономна республіка
ГУ – головне управління
КзПП – Кодекс законів про працю
КК – Кримінальний кодекс
КНУВС – Київський національний університет внутрішніх справ
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС – Міністерство внутрішніх справ
Мін’юст – Міністерство юстиції
МСН – Міжнародний Союз Нотаріату
НЦБ – Національне центральне бюро
ООН – Організація Об‘єднаних Націй
РНК – Рада Народних Комісарів
РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
РУ – районне управління
РФ – Російська Федерація
СНД – Співдружність Незалежних Держав
СРСР –Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
УМВС – Управління Міністерства внутрішніх справ
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ФРН – Федеративна Республіка Німеччина
ЦВК – Центральний Виконавчий Комітет
ЦК – Цивільний кодекс
ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення України як правової держави, найвищою соціальною цінністю в якій визнаються людина, її життя, здоров'я, честь, гідність, недоторканність і безпека, передбачає створення кримінального процесу, здатного забезпечити ефективну діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду у сфері протидії злочинності та надійну охорону прав і законних інтересів кожної особи, зокрема, збереження в таємниці важливої для неї інформації особистого характеру.
Відповідно до ч.2 ст.32 Конституції України забороняється збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Розголошення нотаріальної таємниці у правовій державі неприпустимо. З цього правила є винятки, що стосуються забезпечення ефективності кримінального судочинства. Згідно ч.6 ст.8 Закону України “Про нотаріат” правом на отримання від нотаріуса довідок про вчинені нотаріальні дії та інших документів наділені органи дізнання, досудового слідства, прокуратура і суд у зв’язку з кримінальними справами, що знаходяться в їх провадженні. В інших випадках нотаріуси та інші особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов’язані зберігати в таємниці відомості, одержані ними у зв’язку з вчиненням нотаріальних дій (ст.ст. 5, 8 Закону “Про нотаріат”). Нотаріуси не можуть бути допитані як свідки з приводу того, що їм довірено або стало відомо в результаті професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості (п.1 ч.1 ст.69 КПК). Передбачено закритий судовий розгляд справи, коли це суперечить інтересам охорони захищеної законом таємниці (ч.1 ст.20 КПК).
На жаль, сучасна слідча і судова практика насичена фактами розголошення інформації особистого характеру. Її неправомірне поширення зумовлюється відсутністю належного нормативного регулювання проведення кримінально-процесуальних дій з участю осіб, які зобов‘язані зберігати нотаріальну таємницю. Це заважає результативному проведенню таких дій та використанню правоохоронними органами відомостей, що містять нотаріальну таємницю. У зв’язку з цим виникає потреба у науковому дослідженні проблеми проведення кримінально-процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції.
Теоретичною основою для дослідження стали праці таких вчених, як Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, В.Д. Берназ, Р.С. Бєлкін, В.І. Галаган, Ю.М. Грошевий, А.Я. Дубинський, Н.С. Карпов, А.В. Іщенко, В.К. Лисиченко, Л.М. Лобойко, Є.Д. Лук’янчиков, В.Т. Маляренко, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, М.А. Погорецький, С.М. Стахівський, М.С. Строгович, Л.Д. Удалова, Г.І. Чангулі, В.П. Шибіко, М.Є. Шумило та ін. Істотний внесок у розробку проблем проведення кримінально-процесуальних дій з участю нотаріуса зробили А.М. Єрух, Ю.М. Коз’яков, В.В. Король, Н.В. Круковес, С.Г. Пасічник, І.Л. Петрухін, З.В. Ромовська, Н.І. Пінчук, І.В. Смолькова, В.М. Тертишник, Л.К. Радзієвська, С.І. Фурса, С.Я. Фурса, В.Ю. Шепітько та інші.
Однак спеціальних досліджень проблеми проведення кримінально-процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції, ще не проводилось. На сьогодні залишається не розв’язаною низка питань, пов’язаних з кримінально-процесуальними способами і засобами отримання, використання та охорони відомостей, які містять нотаріальну таємницю.
Ці питання потребують осмислення, систематизації, узагальнення існуючого матеріалу і розробки на цій основі пропозицій щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, методики і тактики проведення слідчих дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції. Цим і зумовлено вибір теми дисертаційного дослідження та визначається її актуальність для правової теорії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження затверджена вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 19 від 27.11.2007 р.). Напрям дослідження відповідає завданням, що визначені Програмою інтеграції України до Європейського Союзу, схваленою Указом Президента України № 1072/2000 від 14.09.2000 р., у Посланні Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 2011 роки”, в Указі Президента України № 1119/2005 від 19.07.2005 р. “Про заходи щодо забезпечення особистої безпеки громадян та протидії злочинності”. Роботу виконано згідно із наказом МВС України № 755 від 5.07.2004 р. “Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004 2009 років” і планом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2008 р. (п.145).
Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні теоретичних засад проведення кримінально-процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції, і формулюванні науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства і практики його застосування під час проведення кримінально-процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції, та у зв‘язку із збиранням і використанням органами досудового розслідування, прокуратури і суду відомостей, що містять нотаріальну таємницю.
Відповідно до поставленої мети основну увагу в дисертації зосереджено на розв’язанні таких наукових завдань:
розкрити теоретичні, нормативно-правові і моральні засади проведення кримінально-процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції;

з‘ясувати сутність і значення охорони нотаріальної таємниці як загальної методичної основи особливого порядку проведення кримінально-процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції;
визначити правовий статус у кримінальному процесі нотаріуса та інших осіб, які виконують нотаріальні функції;
висвітлити проведення процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції, на стадії порушення кримінальної справи;
розкрити порядок проведення слідчих дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції, під час дізнання і досудового слідства;
охарактеризувати процесуальні дії в суді з участю осіб, які виконують нотаріальні функції;
розробити пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного законодавства України та практики його застосування органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у зв‘язку з участю у кримінально-процесуальних діях осіб, які виконують нотаріальні функції.
Предмет дослідження проведення кримінально-процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції.
Методи дослідження. Діалектичний метод пізнання є методологічною основою роботи. Для розв’язання завдань дослідження застосовувалась система загальнонаукових і спеціальних методів: історико-правовий для визначення історичних і правових засад проведення кримінально-процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції (п.1.1, п.2.2); формально-юридичний для опрацювання норм чинного КПК, двох його нових проектів (схваленого Комітетом з утвердження верховенства права Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права 21.05.2007 р., а також зареєстрованого 13.12.2007 р. у Верховній Раді України за № 1233) і Закону “Про нотаріат“, для обґрунтування пропозицій щодо їх зміни і

доповнення; логіко-семантичний для вивчення понятійного апарату; формально-логічний – для визначення понять “нотаріальна таємниця”, “охорона нотаріальної таємниці”, “документ як джерело доказів” та ін. (пп.1.2, 2.1, 2.2); статистичний – для узагальнення матеріалів дослідчих перевірок і кримінальних справ; системно-структурний і порівняльно-правовий – для проведення теоретичного аналізу норм чинного законодавства України та
інших держав, спрямованих на забезпечення охорони нотаріальної таємниці під час провадження кримінально-процесуальних дій, а також вітчизняних і зарубіжних наукових джерел із зазначеної проблематики (пп. 1.1, 2.2, 2.1, 2.2, 3.2); соціологічний – для з‘ясування ставлення нотаріусів, працівників дізнання і слідчих до проблем, пов‘язаних із проведенням кримінально-процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції (пп. 2.1, 2.2, 2.3). Комплексне застосування цих методів забезпечило всебічність, повноту, об’єктивність і достовірність дослідження.
Теоретична основа дослідження – праці з філософії, теорії та історії держави і права, кримінального і кримінально-процесуального права, криміналістики, цивільного права, нотаріального процесу, психології.
Нормативною базою дослідження є чинне законодавство України та законодавство деяких інших держав, міжнародні документи, підзаконні нормативно-правові акти, що стосуються кримінально-процесуальної і нотаріальної діяльності.
Емпіричну основу дослідження становлять результати вивчення 110 кримінальних справ і 112 матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи, в яких проводилися дії з участю нотаріусів, анкетування 256 нотаріусів, 195 дізнавачів і слідчих органів внутрішніх справ (надалі – ОВС), які представляють різні регіони України. Враховано емпіричні дані, здобуті іншими авторами (Г.Г. Камаловою, Т.М. Телегою, Р.Ю. Савонюком та ін.), аналітичні і статистичні дані Мін’юсту та МВС України. Використано

особистий досвід автора, який працював дізнавачем і слідчим ОВС, адвокатом, а з 2006 р. є приватним нотаріусом.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у кримінально-процесуальній науці комплексним дослідженням проблеми проведення кримінально-процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції.
Проведене дослідження дає можливість сформулювати нові положення, що мають як теоретичне, так і практичне значення.
Вперше:
висвітлено сучасний стан проведення кримінально-процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції, і викладено теоретичні, нормативно-правові і моральні засади проведення кримінально-процесуальних дій з їх участю;
визначено сутність та значення охорони нотаріальної таємниці як загальної методичної засади, що зумовлює особливий порядок проведення процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції;
охарактеризовано правовий статус у кримінальному процесі нотаріуса та інших осіб, які виконують нотаріальні функції;
розкрито порядок проведення процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції, на різних стадіях кримінального процесу;
обґрунтовано доцільність внесення змін та доповнень до Конституції України (п.7 ч.3 ст.129), КПК України (ст.ст. 66, 69, 217, 218, 370 та ін.), КК України (ст.387), Закону України “Про нотаріат” (ст.8);
удосконалено:
поняття документа як джерела доказів;
умови і форму витребування органами досудового розслідування, прокуратури і суду інформації і документів про вчинену нотаріальну дію;
дістали подальший розвиток:

рекомендації щодо засобів правового захисту нотаріальної таємниці в кримінальному процесі;
обґрунтування необхідності надання можливості заінтересованій особі (її представнику) знайомитися з матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення, висновки і пропозиції можуть використовуватись у подальшій розробці наукових засад проведення кримінально-процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції; для удосконалення законодавства України (пропозиції до комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, лист № 46/51ВР від 4.12.2009 р.); у практичній діяльності органів досудового розслідування, яким надано методичні рекомендації щодо проведення процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції (Акт впровадження Управління дізнання МВС України від 6.08.2008 р.); у навчальному процесі під час викладання курсу “Кримінальний процес“ (Акти впровадження Київського національного університету внутрішніх справ від 1.07.2009 р., та Академії управління МВС від 12.10.2009 р.).
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального процесу (2007–2009 рр.) і на міжкафедральному семінарі кафедр кримінального процесу і кримінально-правових дисциплін Київського національного університету внутрішніх справ (26.11. 2009 р.); на науково-практичних конференціях: “Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, 9.11.2007 р.); “Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності” (м. Київ, 3.04.2009 р.).
Публікації. Положення дисертації відображено в науково-практичному посібнику; чотирьох статтях, оприлюднених у вітчизняних фахових виданнях, затверджених ВАК України; двох тезах доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що містять п‘ять підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 252 сторінку, з них обсяг основного тексту – 189 сторінок, додатки – 26 сторінок, список використаних джерел (348 найменувань) – 37 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Встановлена чинним законодавством кримінально-процесуальна форма проведення переважної більшості слідчих та інших кримінально-процесуальних дій не розрахована на можливість участі в них нотаріусів та інших осіб, які виконують нотаріальні функції, та забезпечення охорони від розголошення залученої до сфери кримінально-процесуальних відносин інформації, що містить нотаріальну таємницю, через що потребує свого удосконалення шляхом приведення кримінально-процесуальних норм, які визначають порядок проведення кримінально-процесуальних дій, у відповідність до положень діючого законодавства, яким передбачено режим доступу до відомостей, які містять нотаріальну таємницю, їх використання і збереження, а також засоби охорони нотаріальної таємниці.
2. Нотаріальна таємниця як сукупність відомостей, отриманих від особи органом нотаріату під час вчинення нотаріальної дії, в тому числі про цю особу, її майно, особисті, майнові та немайнові права, інтереси, обов’язки тощо, і необхідність її охорони від розголошення під час кримінально-процесуальної діяльності вимагають встановлення особливого порядку проведення окремих кримінально-процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції.
3. Процесуальними засобами охорони нотаріальної таємниці в сучасному кримінальному процесі України є: а) ст.2 КПК, що визначає охорону прав і законних інтересів осіб, які беруть в ньому участь, провідним завданням кримінального процесу; б) ч.1 ст.20 КПК, що передбачає закритий судовий процес якщо його відкритість суперечить інтересам охорони нотаріальної таємниці; в) п.1 ч.1 ст.69 КПК, яким встановлено, що не можуть бути допитані як свідки нотаріуси з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов‘язку зберігати таємницю особою, що довірила їм ці відомості; г) ст.121 КПК, в якій йдеться, що дані досудового слідства, у тому числі такі, що містять нотаріальну таємницю, можна оголошувати лише з дозволу слідчого чи прокурора, під загрозою притягнення за порушення цієї вимоги до кримінальної відповідальності.
4. Із змістовної сторони таємницю можна визначити як блок секретної або конфіденційної інформації (відомостей), що особливим чином охороняється, відомий або довірений вузькому колу суб'єктів, через виконання ними службових, професійних і інших обов'язків або окремих доручень, розголошування якого може спричинити юридичну відповідальність.
5. Залежно від підстав появи, всі таємниці, що існують і мають правове значення, класифікуються таким чином: І) державна (в т. числі військова); ІІ) конфіденційна інформація: а) особиста (в т. числі персональні дані); б) сімейна; в) професійна таємниця, зміст якої складає довірені особисті таємниці громадян; г) комерційна; д) службова.
6. Нотаріальна таємниця є професійною таємницею.
Ознаки, які характеризують нотаріальну таємницю як професійну таємницю наступні. Першою ознакою віднесення інформації до даного виду таємниці виступає професія нотаріуса, через яку довіряється або стає відомою конфіденційна інформація. Інша ознака – конфіденційна інформація довіряється нотаріусу добровільно за вибором власника цієї інформації. Третя ознака – це інформація про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки. Четверта ознака – нотаріус, якому була довірена конфіденційна інформація, зобов'язаний згідно із законом забезпечити її збереження під загрозою настання правової відповідальності.
7. Стосовно кримінального судочинства охорона нотаріальної таємниці становить собою комплекс правових заходів, передбачених кримінально-процесуальним законодавством, Законом “Про нотаріат”, іншими нормативно-правовими актами, направлених на запобігання розголошенню таємниці вчинених нотаріальних дій. Захист нотаріальної таємниці потрібен тоді, коли йдеться про її незаконне розголошення, за що передбачена правова відповідальність.
8. З метою надійної охорони нотаріальної таємниці коло передбачених у чинному законодавстві гарантій цієї професійної таємниці має бути розширено за рахунок регламентації обшуку, виїмки, огляду та деяких інших слідчих дій, що проводяться в приміщеннях органів нотаріату, з використанням нотаріальних документів або з участю осіб, що виконують нотаріальні функції, для чого потрібно внести зміни та доповнення до КПК України (ст.ст. 66, 69, 217, 218, 370 та ін.), а також Конституції України (п.7 ч.3 ст.129), КК України (ст.387), проекту нового КПК України, а саме:
пункт сьомий частини третьої статті 129 Конституції України необхідно викласти так: "гласність судового процесу, за винятком передбачених процесуальним законом випадків, та його повне фіксування технічними засобами", а редакцію частини першої і другої статті 20 КПК ¬– таким чином: "Розгляд кри쬬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬¬інальних справ у всіх судах відкритий.
Закритий судовий розгляд проводиться за мотивованою ухвалою суду чи постановою судді у випадках, коли цього вимагають інтереси охорони державної, нотаріальної і інших професійних таємниць, а також у справах..." і далі за текстом частини другої статті 20 КПК.
Доповнити:
– частину першу статті 66 КПК положенням: “Вимагання від органів і посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, документів, що містять професійну таємницю, здійснюється з додержанням положень, встановлених Законом України “Про н¬¬отаріат”;
– статті 107, 143 КПК нормою про те, що “особа, яка довірила нотаріусу відомості, які містять професійну таємницю, або суд (суддя) своїм рішенням може звільнити його від обов’язку її зберігання, якщо нотаріус підлягає допиту як підозрюваний чи обвинувачений у зв’язку з вчиненням нотаріальної дії”;
– статтю 181 КПК таким положенням: “Під час обшуку в приміщенні державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса, нотаріальні документи слідчим досліджуються в присутності понятих, якщо залучення їх слідчий вважає за необхідне, але так щоб таємниця відомостей, які в них міститься, не була доведена до цих осіб. Про кількість, назви і вигляд таких документів, якщо вони мають значення для кримінальної справи, зазначається в протоколі обшуку без розкриття їх змісту. Самі документи вилучаються в упакованому з участю учасників обшуку вигляді як додатки до протоколу”;
– КПК статтею 1811 такого змісту: “Обшук у приміщенні державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву та робочого місця (контори) приватного нотаріуса проводиться з участю представника управління юстиції або відділення Української нотаріальної палати”.
У пункті першому частини першої статті 69 КПК зазначити про “іншу особу, яка за законом зобов’язана зберігати нотаріальну таємницю”, а також доповнити цю статтю новою частиною такого змісту: “Нотаріус зобов'язаний свідчити про угоди, здійснювані в цілях легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансування тероризму”;
Частину другу статті 127 викласти так: “До участі у проведенні огляду документів, які містять охоронювану законом таємницю, поняті можуть бути залучені у разі, якщо слідчий визнає це за необхідне”.
Про документи, які містять нотаріальну таємницю, вказати в частині другій статті 179 КПК.
У частині четвертій статті 190 КПК після слів “володіння особи» і перед словом “проводиться” додати: “, робочого місця (контори) нотаріуса”.
У частині другій статті 370 КПК поновити таку підставу для скасування вироку, як порушення положень принципу гласності, встановлених у статті 20 КПК, як суттєвих вимог кримінально-процесуального закону.
Внести до частини шостої статті 8 Закону “Про нотаріат” доповнення: “Письмова вимога про надання інформації про вчинену нотаріальну дію повинна викладатись на бланку державного органу встановленої форми; надаватись за підписом керівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, скріплюватись печаткою; містити передбачені законом підстави для отримання довідок про вчинення нотаріальних дій і документів; мати посилання на норми закону, відповідно до якого орган дізнання, слідчий, прокурор та суд мають право на отримання документів про вчинені нотаріальні дії”.
Скоротити строк, протягом якого нотаріус зобов’язаний дати відповідь на запит органів дізнання, слідства, прокурора та суду, до п’яти робочих днів, прямо зазначивши про це у частині шостій статті 8 Закону “Про нотаріат”.
Встановити кримінальну відповідальність за розголошення даних закритого судового процесу шляхом зміни назви та диспозиції статті 387 КК, а КПК доповнити новою статтею “Недопустимість розголошення даних закритого судового засідання” такого змісту: “При розгляді справи у закритому судовому засіданні головуючий попереджає кожну особу, яка бере в ньому участь, про недопустимість розголошення відомостей, які містять таємницю і будуть досліджуватись в суді, та про відповідальність за статтею 387 Кримінального кодексу України, про що зазначається у протоколі судового засідання і відбирається від особи підписка”.
Статтю 387 КК доповнити частиною третю такого змісту: “Не вважається розголошенням даних дізнання, досудового слідства і закритого судового засідання звернення у встановленому порядку до прокурора чи суду із скаргою про порушення вимог закону, а також прав і законних інтересів осіб”.
Частину другу статті 67 проекту КПК доповнити положенням: “не можуть бути допитані нотаріуси – з приводу того, що їм довірено або стало відомо при вчиненні нотаріальної дії”, а також доповнити зазначений законопроект окремою главою “Особливості провадження у справах, які містять охоронювану законом таємницю”.
9. Дія кримінально-процесуального закону за аналогією поширює положення п.1 ч.1 ст.69 КПК про те, що не можуть бути допитані як свідки нотаріуси з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов‘язку зберігати таємницю особою, що довірила їм ці відомості, на всі слідчі дії, в яких бере участь нотаріус або інша особа, уповноважена вчиняти нотаріальні дії.
10. Надання пояснень, довідкової і документальної інформації про вчинені нотаріальні дії та пов‘язані з цим обставини до порушення кримінальної справи слід розглядати лише як процесуальне право нотаріуса, а дозвіл на ознайомлення з конфіденційною інформацією може надати йому лише зацікавлена особа у письмовій формі.
11. Проведення огляду місця події, обшуку в приміщенні державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, в офісі або на робочому місці приватного нотаріуса, а також виїмка в органах нотаріату документів про вчинені нотаріальні дії має здійснюватися лише за постановою судді й в присутності представника місцевого органу юстиції або відділення Української нотаріальної палати.
12. Рішенню судді про закритий судовий розгляд кримінальної справи з метою запобігання розголошенню нотаріальної таємниці, може передувати спеціальна експертиза щодо віднесення інформації, яка є в матеріалах кримінальної справи, до даного виду професійної таємниці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Александров И.В. Налоговые преступления: Криминалистические проблемы расследования / Александров И.В. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 247 с.
2. Алексеев Н.С. Очерк развития науки советского уголовного процесса / [Алексеев Н.С., Даев В.Г., Кокорев Л.Д.]; Науч. ред.: Алексеев Н.С. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1980. – 252 с.
3. Аленин Ю.П. Процессуальные особенности производства следственных действий / Аленин Ю.П. – Кировоград: Центрально-Украинское изд-во, 2002. – 264с.
4. Антонюк О.І. Співвідношення категорій “правовий захист” і “правова охорона”/ Антонюк О.І. // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України: Науково-теоретичний журнал. – Вип.2.– Луганськ, 2003. – С. 24 – 35.
5. Антонян Ю.М. Сексуальные преступления. Чикатило и другие: Научно-популярное исследование / Антонян Ю.М., Ткаченко А.А. – М.: Амальтея, 1993. – 320 с.
6. Арефьев Г.П. Понятие защиты субъективных прав / Арефьев Г.П. // Процессуальные средства реализации конституционного права на судебную и арбитражную защиту: Межвузовский тематический сборник. – Калинин: Изд-во Калининского гос. ун-та, 1982. – С. 13–21.
7. Астапенко О. Процесуальний порядок і правова регламентація подання доказів у порядку ч. 2 ст. 66 КПК України / Астапенко О. // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 12. – С. 76–80.
8. Базовые принципы системы Латинского нотариата (Утверждены 18 января 1986 г. Бюро при Комиссии по Международному Сотрудничеству Нотариата и Постоянным Советом в Гааге 13-15 марта 1986г.): Приложение 1 к Уставу Международного Латинского нотариата. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.notariat.kz/default.asp?sw=Lat
9. Бартошек М. Римское право: (Понятия, термины, определения): Пер. с чешск. / Бартошек М. – М.: Юрид. лит., 1989. – 448 с.
10. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования [Монография] / Бахин В.П. – К.: Лыбидь, 1991. – 142 с.
11. Бахин В.П. Допрос на предварительном следствии: Уголовно-процессуальные и криминалистические вопросы / Бахин В.П., Когамов М.Ч., Карпов Н.С. [Монографія]. – Алмати: Оркениет, 1999. – 208 с.
12. Бахін В.П. Тактика допиту / Бахін В.П. – К., 1997. – 64 с.
13. Бацько І.М. Протоколи слідчих дій як джерела доказів у кримінальному процесі: дис. на здобуття наук. ступеня. канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 “кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / І.М. Бацько. – К., 2003. – 232 с.
14. Баштега Р.І. Охорона таємниці вчинюваних нотаріальних дій у кримінальному процесі / Баштега Р.І. // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. – 2004. – Вип. 26. – С. 500–504.
15. Беккария Чезаре. О преступлениях и наказаниях / Пер. М.М. Исаева. – М.: Юридич. изд-во НКЮ СССР, 1939. – 464 с.
16. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня / Белкин Р.С. – М.: Норма, 2001. – 240 с.
17. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия / Белкин Р.С. – М.: Мегатрон XXI, 2000. — 334 с.
18. Белкин Р.С. Нравственные начала деятельности следователя органов внутренних дел: Лекция / Белкин Р.С. – М.: Академия управления МВД России, 1999. – 24 с.
19. Берназ В.Д. Рішення слідчого (криміналістичний, процесуальний та психологічний аспекти): Монографія / Берназ В.Д., Смоков С.М. – Одеса: Вид-во ОЮІ НУВС, 2005. – 151 с.
20. Білоус В.Т. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб. / Білоус В.Т., Демський С.Е., Захарова О.С., Ковальський В.С., Лукомський В.С. / Національна академія внутрішніх справ України / Я.Ю. Кондратьєв (ред.). – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 320 с.
21. Бозров В. Гласность и тайна в уголовном судопроизводстве / Бозров В. // Российская юстиция. – 2002. – № 2. – С. 30–31.
22. Бойков А.Д. Взаимодействие права и морали в уголовном судопроизводстве / Бойков А.Д. // Вопросы борьбы с преступностью. – Вып. 40. – М., 1984.– С.41–53.
23. Бородулин А.И. Убийства по найму: Криминалистическая характеристика. Методика расследования / Под ред. Р.С. Белкина. – М.: Новый Юрист, 1997. – 80 с.
24. Борьба с преступностью в Украинской ССР. – В 2-х т. – Т.1: 1917–1925 гг. / Автор очерка и сост. сб. документов проф. М.М. Михайленко. – К.: ВШ МООП УССР, 1966. – 832 с.
25. Братасюк М.Г. Судово-правова реформа в сучасній Україні: духовно-інтелектуальний вимір / Братасюк М.Г. // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ: Науково-теоретичн. журнал. – 2007. – № 5. – С.22–31.
26. Бутнев В.В. Понятие механизма защиты субъективных прав / Бутнев В.В. // Механизм защиты субъективных гражданских прав: Сб. науч. тр. – Ярославль: Изд-во Ярославского ун-та, 1990. – С.5–17.
27. Висновок науково-правової експертизи щодо неправомірності визнання приватного нотаріуса спеціальним суб’єктом злочинів у сфері службової діяльності, підписаний експертом М.І. Сірим і затверджений Головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України В.І. Семчиком 31 жовтня 2005 р. // Мала енциклопедія нотаріуса: Наук.-практ. журнал. – 2005. – № 6. – С.42–47.
28. Владимиров Л.Е. Учение об уголовных доказательствах. Части Общая и Особенная / Владимиров Л.Е. – СПб.: Изд-е книжн. магазина "Законоведение", 1910. – 440 с.
29. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права / Владимирский-Буданов М.Ф. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1995. – 640 с.
30. Волкотруб С. Інститут імунітету в кримінальному судочинстві / Волкотруб С. // Право України. – 2002. – № 3. – С. 121–124.
31. Володина Ю. Пристальный взгляд на украинский нотариат: Интервью с Президентом Украинской нотариальной палаты В.М. Чернишем / Володина Ю. // Юридическая практика.– 2002. – 10 сентября. – № 37 (247).
32. Врублевський О. Диференціація повноважень суду та прокуратури при розгляді клопотань про провадження слідчих дій у житлі чи у іншому володінні особи / Врублевський О. // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 5. – С.88–91.
33. Галаган В.І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України: [Монографія] / Галаган В.І. – К.: НАВС України, 2002. – 300 с.
34. Гамза В.А. Преступления в сфере вексельного обращения: криминалистическая характеристика и меры предупреждения. Учебно-практич. пособие / Гамза В.А., Ткачук И.Б. — М.: Изд-ль Шумилова И.И., 2004. — 160 с.
35. Георгиади-Авдиенко Э.И. Нотариальная тайна как объект уголовно-процессуальных отношений / Георгиади-Авдиенко Э.И. // Правовая защита частных и публичных интересов: Материалы IV Междунар. межвуз. научно-практич. Интернет-конференции: Сб. статей / Отв. ред. Б.И. Ровный. – В 2-х ч. – Ч.1. – Челябинск: Полиграф-Мастер, 2007. – С.216–221.
36. Гмирко В. Кримінально-процесуальні докази: поняття, структура, характеристика, класифікація. Конспект проблемної лекції / Гмирко В. – Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2002. – 63 с.
37. Головко Л.В. Дознание и предварительное следствие в уголовном процессе Франции / Головко Л.В. – М.: СПАРК, 1995. – 130 с.
38. Гончаренко В.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве / Гончаренко В.И. – К.: Вища шк., 1980.– 160 с.
39. Гріненко О.О. Правовий статус консула при виконанні нотаріальної функції: Науково-практичний посібник / Гріненко О.О. – К.: Видавець Фурса С.Я., КНТ, 2005. – 352 с.
40. Грошевий Ю.М. Докази і доказування у кримінальному процесі. Науково-практичний посібник / Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. – К.: КНТ, Видавець Фурса С.Я., 2006. – 272 с.
41. Грошевой Ю.М. Общественное мнение и приговор советского суда / Грошевий Ю.М. – Харьков, 1972. – 40 с.
42. Гуценко К.Ф. Уголовный процесс западных государств: Учебное пособие / Изд. 2-е, доп. и испр./ Гуценко К.Ф., Головко Л.В., Филимонов Б.А. – М.: Изд-во “Зерцало-М”, 2002. – 528 с.
43. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. – Т.4. – М., 1956.
44. Дворкін Р. Серйозний погляд на права / Пер. з англ. А. Фролкін. – К.: Основи, 2001. – 519 с.
45. День памяти нотариусов // Юридическая практика. – 2008. – 19 августа. – № 34 (556).
46. Джига М.В. Провадження дізнання в Україні: Навч.-практ. посібник / Джига М.В., Баулін О.В., Лук’янець C.І., Стахівський С.М. – К.: Друк. МВС України, 1999. – 156 с.
47. Ділова документація Гетьманщини XVIII ст.: Зб. документів / Л.А. Дубровіна (відп. ред.), В.Й. Горобець (упорядн.). – К.: Наук. думка, 1993. – 392 с.
48. Долгов М.А. Краткая история нотариата / Долгов М.А. // Нотаріус. – 2000. – № 3. – С.76–80.
49. Доронін І.М. Документи як вид доказів у кримінальному процесі України: Монографія / Доронін І.М. – К.: Вид. Паливода А.В., 2006. – 144 с.
50. Доценко О.Л. Давньоукраїнська юридично-ділова писемність XIV XVI cт. / Доценко О.Л. // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. – № 2. – С.223 – 232.
51. Дроздов О. Правове регулювання виїмки документів, що становлять банківську таємницю на стадіях досудового розслідування / Дроздов О. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 3. – С. 48–56.
52. Єрух А.М. Довідник нотаріуса. Вип. 4: Загальні питання вчинення нотаріальних дій / Єрух А.М., Козьяков Ю.М., Круковес Н.В. – К.: Істина, 2002. – 192 с.
53. Жогин Н.В. Предварительное следствие в советском уголовном процессе / Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. – М.: Юрид. лит., 1965. – 367 с.
54. Жулев В.И. Расследование дел об угонах и кражах автомототранспорта / Жулев В.И. – М.: НИИ МВД РФ, 1993. – 70 с.
55. Загальна декларація прав людини. Прийнята і проголошена резолюцією 217А (III) Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 10 грудня 1948 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам: Київ, 1996. – С.6–9.
56. Зажицкий В.И. Источники осведомленности в уголовно-процессуальном доказывании / Зажицкий В.И. // Советская юстиция. – 1983.– № 8. – С. 6–8.
57. Зайцев А. У нотариуса (не) «должностное» лицо? / Зайцев А., Марченко В. // Юридическая практика. – 2008. – № 32. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.yurpractika.com/article.php?id=100095165.
58. Закатов А.А. Тактика допроса при расследовании преступлений, совершаемых организованными преступными группами: Лекція / Закатов А.А., Цветков С.И. – М.: Московск. ин-т МВД России, 1996. – 30 с.
59. Закомлистом А.Ф. Судебная этика / Закомлистом А.Ф. – СПб: Юрид. центр Пресс, 2002. – 258 с.
60. Запотоцький А.П. Документи як процесуальні джерела доказів у кримінальному судочинстві: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 “кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / А.П. Запотоцький. – К., 2009. – 18 с.
61. Зеленецкий В.С. Технология восстановления (реконструкции) утраченных уголовных дел / Зеленецкий В.С., Кузьминова В.Ю. – Харьков: Восточно-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2002. – 236 с.
62. Игнатов С.Д. Следственная тайна и ее пределы // Правовая реформа и проблемы ее реализации: Тезисы докладов и сообщений региональной научно-практической конференции, 14 15 сентября 1989 г. / Игнатов С.Д. – Краснодар: Изд-во Кубан. ун-та, 1989. – С.257–258.
63. Илларионова Т.И. Система гражданско-правовых охранительных мер / Илларионова Т.И. Томск: Изд-во Томского ун-та, 1982. – 168 с.
64. Испания. Конституция и законодательные акты / Сост. В.А.Савина. Под ред. Н.Н.Разумовича. М.: Прогресс, 1982. – 352 с.
65. Ишимов П.Л. Производство предварительного слушания в суде первой инстанции / Ишимов П.Л. – М.: Юрлитинформ, 2007. – 152 с.
66. Ільковець Л., Крючкова О. Спеціальний суб’єкт злочину у сфері службової діяльності / Ільковець Л., Крючкова О. // Вісник прокуратури. – 2003. – №7. – С.63–67.
67. Інструкція про порядок передачі нотаріальних документів на тимчасове зберігання до державного нотаріального архіву: Затверджено Наказом Міністерства юстиції України 09 липня 2002 р. № 63/5. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 липня 2002 р. за № 569/6857 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 29. – Ст.1401.
68. Інформаційно-аналітичні матеріали щодо сучасного стану нотаріату в Україні. – К.: Міністерство юстиції України, 2008.
69. Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістичних наукових досліджень: [Монографія] За ред. І.П. Красюка / Іщенко А.В. – К.: НАВС України, 1997. – 359 с.
70. Іщенко В.М. Протоколи слідчих і судових дій та інші документи як джерела доказів у кримінальному судочинстві: Дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 “кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / В.М. Іщенко. – Харків, 2001. – 191 с.
71. Калиновский К.Б. Основные виды уголовного судопроизводства: Уч. пособие / Калиновский К.Б. – СПб.: Изд-во юридич. ин-та, 2002. – 63 с.
72. Камалова Г.Г. Криминалистическое содержание и сущность защиты информации в деятельности по выявлению и раскрытию преступлений: Автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09.– уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность / Г.Г. Камалова. – Ижевск: Удмурт. гос. ун-т, 2002. – 28 с.
73. Капліна О.В. Правові стандарти Європейського суду з прав людини та їх вплив на тлумачення та застосування норм вітчизняного кримінально-процесуального законодавства // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і право застосовній діяльності: Тези доп. і повід. наук.-практ. конф. (Київ, 3 квітня 2009 р.) / Капліна О.В. – К.: Атака, 2009. – С.140–145.
74. Капліна О.В. Правозастосовне тлумачення норм кримінально-процесуального права: Монографія / Капліна О.В. – Х.: Право, 2008. – 296 с.
75. Карнеева Л.М. Особенности оценки источников доказательств // Проблемы надежности доказывания в советском уголовном процессе / Карнеева Л.М. – М., 1984. – С. 48.
76. Карпов Н.С. Криміналістичні засади вивчення злочинної діяльності: Автореферат дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: спец. 12.00.09 “кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Н.С. Карпов. – К.: КНУВС, 2008. – 32 с.
77. Карпов Н.С. Теоретичні основи та практика використання передового досвіду органів внутрішніх справ у протидії злочинній діяльності / Під наук. ред. В.П. Бахіна: [Монографія] / Карпов Н.С. – К.: НАВС України, Видавництво Сергія Семенко, 2003. – 124 с.
78. Карякин С. Допустимость доказательств, собранных защитником и осуществление защиты в уголовном судопроизводстве / Карякин С. // Государство и право. – 2004. – № 7. – С.12–19.
79. Кипнис Н.М. Допустимость доказательств у уголовном судопроизводстве / Кипнис Н.М. – М.: Юристъ, 1995. – 128 с.
80. Кириченко О.А. Історія, предмет і система криміналістики: [Лекція] / Кириченко О.А., Басай В.Д. – К.: РВВ КІВС, 2002. – 64 с.
81. Кистяковский А.Ф. Общая часть уголовного судопроизводства: Лекции, читанные в императорском университете Св. Владимира профессором А.Ф. Кистяковским (1874) / Научн. ред. и предисл. современ. изд.: О.В. Баулин, Н.С. Карпов, В.Я. Радецкая. – К.: Изд-во Семенко Сергея, 2005. – 118 с.
82. Кобец П.Н. Состояние и стратегия борьбы с преступностью иностранных граждан и лиц без гражданства на территории России: Пособие / Кобец П.Н. – М.: ВНИИ МВД России, 2002. – 101 с.
83. Коваленко Е.Д. Використання оперативної інформації як підстави для застосування заходів процесуального примусу у кримінальному судочинстві: Автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Е.Д. Коваленко. – К.: КНУВС, 2007. – 20 с.
84. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посібник / Коваленко Є.Г. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.
85. Кодекс адміністративного судочинства України. – К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. – 108 с.
86. Кодекс професійної етики нотаріусів України. Затверджений рішенням Конференції Української нотаріальної палати від 17 листопада 2007 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://palata.notariat.org.ua/aboutunp/about/doc/133.html
87. Комаров В. Законодавство про нотаріат: очікувані зміни / Комаров В., Баранкова В. // Право України. – 2003. – № 11. – С.60–64.
88. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / Под общ. ред. В.П. Верина, В.В. Мозякова. – М.: Издательство "Экзамен", 2004. – 976 с.
89. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності: Прийнята резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї від 15 листопада 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 14. – Ст.1056.
90. Конвенція про захист прав і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. Офіційний переклад затверджено Міністерством закордонних справ України 27 січня 2006 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004.
91. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вiд 4 листопада 1950 р.// Голос України. – 2001. – 10 січня. – № 3.
92. Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаага, 5 жовтня 1961 р.) // Офіційний вісник України. – 2003. – № 46. – Ст.2419.
93. Кони А.Ф. Собрание сочинений. – [В 8 т.] – Т.4 / Под общ ред. В.Г. Базанова и др. / Кони А.Ф. – М., 1967. – 543 с.
94. Кони А.Ф. Тайна обязательная / Кони А.Ф. // Энциклопедический словарь. Изд-ли Ф.А. Брокгауз и И.А. Ефрон. Т. 64 – СПб.: Тип. акцион. общ-ва "Издат. дело", 1901. – С. 492.
95. Конституція (Основний Закон) Української РСР вiд 20 квітня 1978 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1978. – № 18. – Ст.268.
96. Конституція України вiд 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
97. Консульська конвенція між Україною і Російською Федерацією від 15 січня 1993 р. Ратифікована Постановою Верховної Ради України № 3934-XII від 4 лютого 1994 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 2006. – № 5. – Кн.2. – Ст.1272.
98. Консульський статут України: Затв. Указом Президента України від 2 квітня 1994 р. № 127/94 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
99. Контрольно-наглядове провадження першого відділу нагляду при проведенні слідства органами прокуратури Генеральної прокуратури України за 2005 р. // Архів Генеральної прокуратури України за 2005 р.
100. Концепція судово-правової реформи в Україні. Про Концепцію судово-правової реформи в Україні: Постанова Верховної Ради України вiд 28 квітня 1992 р. № 2296-XII // Голос України. – 1992. – 12 серпня. – № 152 (402).
101. Користін О.Є. Відмивання коштів: теоретико-правові засади протидії та запобігання в Україні. Монографія / Користін О.Є. – К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2007.– 448 с.
102. Король В.В. Засада гласності кримінального судочинства України: поняття, зміст, підстави обмеження. Монографія / Король В.В. – Івано-Франківськ: Плай, 2003. – 205 с.
103. Костецька Т.А. Професійна таємниця / Костецька Т.А. // Юридична енциклопедія. У 6 т. / Редкол: Ю.С. Шемшученко (гол.) та ін. – Т. 4: П-С. – К.: Вид-во “Українська енциклопедія” імені М.П. Бажана, 2003.– С. 180.
104. Костін М.І. Контрабанда. Доказування обставин вчинення злочину на досудовому слідстві: Монографія / Костін М.І. – К.: “ДІЯ”, 2003. — 185 с.
105. Коченов М.М. Судебно-психологическая експертиза / Коченов М.М. – М., 1977. – 179 с.
106. Красавчикова Л.О. Личная жизнь граждан под охраной закона / Красавчикова Л.О. – М.: Юрид. лит., 1983. – 160 с.
107. Красницька А.В. Юридичні документи: техніка складання, оформлення та редагування: Посібник / Красницька А.В. – К.: НАВС України, 2003. – 500 с.
108. Криминалистика: Учебник / Под ред. А. Г. Филиппова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Спарк, 2000. – 687 с.
109. Кримінальна справа № 07-6806 // Архів Подольського РУ ГУ МВС України в м. Києві за 2007 р.
110. Кримінальна справа № 2002159 // Архів Дзержинського РВ ГУ МВС України в Харківській області.
111. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст.131.
112. Кримінальний процес України: Підручник / За ред. Ю.М. Грошевого, В.М. Хотенця. – Х.: Право, 2000. – 496 с.
113. Кримінальний процесуальний кодекс України. Проект. Підготовлений робочою групою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права. Схвалений Комітетом з утвердження верховенства права Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права 21 травня 2007 року (ред. від 20 вересня 2007 року). – К., 2007. – 155 с.
114. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / Авт кол.: Бояров В.І., Варфоломеєва Т.В., Вернидубов І.В. та ін. За заг. ред. В.Т.Маляренка, В.Г.Гончаренка. – К.: Форум, 2003. – 944 с.
115. Кримінально-процесуальний кодекс Української РСР. Науково-практичний коментарій / С.А. Альперт, М.І. Бажанов, С.В. Битий, І.С. Галаган та ін. Відп. ред. М.Т. Самаєв. – К.: Вид-во Політичної літератури України, 1968. – 890 с.
116. Кузнецова Н.А. Собирание и использование документов в качестве доказательств по уголовным делам: Дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук: 12.00.09. уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность / Н.А. Кузнецова.– М.: НИИ МВД РФ, 1996. – 183 с.
117. Кузьменко Н.К. Систематизация неотложных следственных действии при раскрытии и расследовании преступлении: Учебное пособие / Кузьменко Н.К. – К.: НИиРНО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1981. – 98 с.
118. Кукса В. Мошенничество, заверенное нотаріусом / Кукса В. // Зеркало недели. – 2003, 15 – 21 ноября. – № 44 (469).
119. Курс советского уголовного процесса. Общая часть / Под ред. А.Д. Бойкова и И.И. Карпеца – М., 1989. – 640 с.
120. Курылев С.В. Установление истины в советском правосудии: Автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность / С.В. Курылев. – М., 1967. – 21 с.
121. Лавров В.П. Проблема обеспечения следственной тайны в условиях развития демократии и гласности / Лавров В.П. // Проблемы демократизации предварительного следствия: Сб. научн. тр. / Редкол.: Ф.В. Глазырин (Отв. ред.) и др. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1989. – С.79–83.
122. Ларин А.М. Истребование и представление предметов и документов в стадии расследования / Ларин А.М. // Актуальные проблемы совершенствования производства следственных действий: Сб. научн. тр. – Ташкент: НИиРИО ВШ МВД СССР, 1982. – С. 62–68.
123. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация / Ларин А.М. – М.: Юрид. лит., 1970. – 223 с.
124. Леви А.А. Получение и проверка показаний следователем: Справочник / Леви А.А., Пичкалева Г.И., Селиванов Н.А. – М.: Юрид. лит., 1987. – 112 с.
125. Леоненко В.В. Гласность судебной деятельности по уголовным делам / Леоненко В.В., Миллер А.И., Сирый Н.И., Чангули Г.И. Отв. ред. В.В. Леоненко – К.: Наукова думка, 1993. – 188 с.
126. Лисиченко В. К. Криминалистическое исследование документов (правовые и методологические проблемы) : Автореф. дис. на соиск. учен. степени докт. юрид. наук: 12.00.09 уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность / В.К. Лисиченко – К., 1974. – 66 с.
127. Лист Міністерства юстиції України від 19.01.2006 р. № 31-32/10.
128. Лісогор В.Г. Криміналістичне забезпечення збереження таємниці досудового слідства: Наук.-практ. посібник / Лісогор В.Г. – Дніпропетровськ: Юрид. акад. МВС, 2005. – 156 с.
129. Лобойко Л.М. Імперативний метод кримінально-процесуального права: Монографія / Лобойко Л.М. – Дніпропетровськ: Юрид. акад. М-ва внутр. справ; Ліра ЛТД, 2005. – 196 с.
130. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право України: Навч. посібник / Лобойко Л.М. – К.: Істина, 2005. – 456 с.
131. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальна регламентація слідчих дій: Монографія / Лобойко Л.М., Черненко А.П. – Дніпропетровськ.: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 168 с.
132. Лук’янчиков Є.Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів: [Монографія] / Лук’янчиков Є.Д. – К.: НАВСУ, 2005. – 360 с.
133. Лукашевич В.Г. Тактика общения следователя с участниками отдельных следственных действий: Учебное пособие / Лукашевич В.Г. – К., 1989. – 88 с.
134. Лученок А.И. Мошенничество в бизнесе / Лученок А.И. – Мн.: Амалфея, 1997.– 272 с.
135. Ляпидевский Н. История нотариата. – Т.1. – Репринт. изд. Московск. унив. тип (Катков и Ко), 1875. – Крань: Интербук-Бизнес, 1998. – 310 с.
136. Ляш А.О. Кримінальний процес: (Загальна частина): Навч. посібник / Ляш А.О.– К.: Ун-т «Україна», 2006. – 224 с.
137. Ляш А.О. Докази і доказування в кримінальному судочинстві: Навч. посіб. / Ляш А.О., Стахівський С.М. За наук. ред. Ю.М. Грошевого. – К.: Університет “Україна”, 2006. – 185 с.
138. Льовкін В.Л. Показання обвинуваченого у кримінальному процесі України: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 “кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / В.Л. Льовкін. – К., 2007. – 18 с.
139. Мазур О.С. Забезпечення прав та законних інтересів особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину: Дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 “кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Академія адвокатури України / О.С. Мазур. – К., 2008. – 234 с.
140. Мазур О.С. Цивільне право України: Навч. пос. / Мазур О.С. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 384 с.
141. Мазуров В.А. Тайна: государственная, коммерческая, банковская, частной жизни. Уголовно-правовая защита: Учебное пособие / Мазуров В.А. Под науч. рук. проф. С.В. Землюкова. – М.: Издательско-торговая корпорация “Дашков и Ко”, 2003. – 156 с.
142. Макалинский П.В. Практическое руководство для судебных следователей, состоящих при окружных судах / Сост. П.В. Макалинским. – 4-е изд., пересм. и доп. Ч. 1-2. – В 2-х т. – Ч. ІІ – СПб.: Тип. Н.А. Лебедева, 1894. – 778 с.
143. Макаренко Е.И. Расследование разбойных нападений с проникновением в жилище / Макаренко Е.И. – Ташкент, 1991. – 88 с.
144. Макарова З.В. Гласность уголовного процесса (концепция и проблемы развития) Автореф. Дис. на соискание ученой степени докт. юрид наук: спец. 12.00.09 “уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность” / З.В. Макарова. – Екатеринбург, 1996.– 44 с.
145. Макарова З.В. Гласность уголовного процесса: [Монография] / Макарова З.В. Под ред. З.З. Зинатуллина. – Челябинск: Изд-во при Челяб. гос. техн. ун-те, 1993. – 174 с.
146. Макарова З.В. Защита в российском уголовном процессе: понятие, виды, предмет и пределы / Макарова З.В. // Правоведение. – 2000. – № 3. – С.217–231.
147. Максимович Р. Чи є нотаріус службовою особою? / Максимович Р. // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 12.– С.160–163.
148. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України. Стан та перспективи розвитку. На