Прусак Володимир Федорович. Організаційно-педагогічні засади підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах України

brief description

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

На правах рукопису

П Р У С А К В о л о д и м и р Ф е д о р о в и ч

УДК 378:7.012

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ
ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ
У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ

13.00.04 Теорія і методика професійної освіти

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Наукові керівники:

доктор педагогічних наук, професор,
член-кореспондент АПН України
Ступарик Богдан Михайлович;

доктор педагогічних наук, професор
Завгородня Тетяна Костянтинівна

Івано-Франківськ 2006

ЗМІСТ
ВСТУП ......................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ ДИЗАЙНЕРІВ
У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ .............................. 11
1.1. Підготовка майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах
України як педагогічна проблема ............................................................. 11
1.2. Зарубіжний досвід дизайн-освіти ........................................................ 30
1.3. Педагогічні засади готовності майбутнього дизайнера
до професійної діяльності ........................................................................... 45
Висновки до першого розділу ............................................................ 69
РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ .................................... 70
2.1. Зміст підготовки майбутніх дизайнерів у вищих
навчальних закладах ................................................................................... 70
2.2. Організаційне забезпечення підготовки майбутніх дизайнерів
у вищих навчальних закладах .................................................................... 98
Висновки до другого розділу ............................................................ 137
РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ ........................................... 138
3.1. Методика експериментальної роботи ................................................ 138
3.2. Практична підготовка майбутніх дизайнерів
на сучасному етапі .................................................................................... 150
3.3. Результати дослідно-експериментальної перевірки ефективності
моделі підготовки дизайнерів у вищих навчальних закладах ................. 165
Висновки до третього розділу ........................................................... 176
ВИСНОВКИ ............................................................................................... 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................. 182
ДОДАТКИ ................................................................................................. 203

ВСТУП

Актуальність і доцільність дослідження. Професійна підготовка май­бутніх дизайнерів в умовах ринкових відносин набуває особливого соціокуль­турного зна­чення. Дизайн-освіта у вищо­му навчаль­но­му закладі (ВНЗ) спрямована на формування в студентів профе­сійно значущих якостей, творчих здібностей, інтересів, тощо. Підвищення рівня фун­да­ментальної та спеціальної фахової підготовки немо­ж­ливо реалізувати без належ­ного теоре­тичного та науково-методичного їхнього обґрун­тування.
Актуальні проблеми підготовки фахівців знайшли відображення в Націо­нальній доктрині розвитку освіти в Україні, галузевих стан­дартах вищої освіти та основних напрямах реалізації Болонської декларації. Вищі навчальні закла­ди, котрі нині здійснюють підготовку майбутніх дизайнерів, ще недостатньо за­безпечені державними освітніми стандартами та навчальними програма­ми фун­даментальних й профе­сійно-орієнтованих дисциплін. Тому глибокого ана­лізу потребує зміс­тове наповнення кожної дисципліни, що дозволить уни­кну­ти дублювання навчального матеріалу та розставити пріоритетні акценти. Питання підготовки фахівців із дизайну вимагають систематичного й обґрун­то­ваного висвітлення, розробки організаційного та науково-методичного їхнього забезпе­чення.
Загальні проблеми дизайн-освіти є предметом різнобічного дослід­ження науковців. Зокрема, О.І.Генісаретський [34; 35; 36] визначив мето­дологічні та гуманітарно-художні проблеми дизайну, І.Я.Герасименко [37] розробив технології вироб­ництва художньо-конструкторського формо­творення. В.Я.Даниленко [50; 51; 52; 53; 54], Є.М.Ла­зарєв [90] ро­з­глядають дизайн як техноестетичну систему, В.Ф.Сидоренко [144] як проектну культуру та естетику дизайнерської творчості, О.В.Трошкін [163] як роз­виток ініціативності майбутніх дизайнерів у процесі навчально-творчої діяль­ності. Г.Б.Мінервін [28; 58; 100], І.C.Рижова [141] вивчали соціальну природу ди­зайну. О.О.Фурса [170; 171] ана­лізує дизайн-освіту у мистець­ких коледжах. Проб­леми істо­ричного і сучасного дос­віду дизайн-освіти в Україні та за кор­доном дослід­жу­вали О.Я.Боднар [17; 18; 19], О.В.Бойчук [20; 21], В.Л.Глазичев [39], А.Л.Діжур [55; 56], С.П.Мигаль [96; 97; 98; 99], П.М.Татіївський [158; 159; 160], О.М.Хмельовсь­кий [173; 174; 175], Л.М.Холмянський [176; 177], А.А.Чеби­кін [181; 182; 183], М.Яковлєв [193; 194; 195] та ін.
Водночас у галузі дизайнерської освіти подальшої розробки потре­бує як педагогічна теорія, так і організаційні аспекти підготовки фахівців. Недос­татньо вивченими залишаються можливості інтеграції загальнохудожніх та про­фесійно орієнтованих знань у формуванні цілісної системи знань і вмінь студентів.
Стан досліджуваної проблеми вказує на наявність низки суперечностей мето­до­логічного, дидактичного і конструктивного харак­теру між:
- сучасними вимогами до підготовки майбутнього дизайнера та його недос­татньою фундаментальною підготовкою;
- інтегративним характером профе­сійної діяльності дизайнера та ізольо­ва­ним підходом до вивчення окремих навчальних дисциплін у ВНЗ;
- вимогами до організації навчально-виховного процесу в закладах нового типу та невідповідністю нау­ково-методичного забезпечення їхньої діяльності;
- зростаючими потребами сус­пільства в культурних, освічених фахівцях та не­дос­татнім рівнем забезпечення умов формування їхнього художньо-естетичного розвитку в процесі навчання.
Отже, постає необхідність розв’язання наукової проблеми щодо розроб­ки орга­нізаційно-педагогічних засад, пов’язаних з подальшим розвитком дизайн-освіти в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисерта­ційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану науково-дос­лідних робіт Прикарпатського національного університету імені Василя Сте­фа­ника у рамках опра­цювання теми Історико-педагогічні проблеми навчання і виховання у системі неперервної освіти” (протокол № 1 від 28.08.2003 р.). Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Прикар­пат­ського націо­наль­но­го університету імені Василя Стефаника (протокол № 12 від 26 червня 2001 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі пе­да­гогіки і психології в Україні (протокол № 7 від 23.09.2003 р.).
Об’єкт дослідження: професійна підготовка майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівня акредитації.
Предметом дослідження є організація та зміст під­го­товки дизайнерів до майбутньої професійної діяльності у вищих навчальних за­кладах України.
Мета роботи: теоретично обґрунтувати педагогічні засади, розро­бити та експериментально перевірити зміст й організаційне забезпечення підго­товки май­бутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні: якщо будуть дотримані такі умови як інтег­ра­ція знань студентів з професійно-орієнтованих та загаль­но­художніх дисциплін; оптимізація спів­від­ношення інженерного та мистець­кого аспектів у змісті дизайн-освіти; розробка і оновлення освітньо-квалі­фікаційних харак­те­рис­тик та освітньо-професійних прог­рам; удосконалення навчальних програм; розвиток дослідницької та кон­курс­ної діяльності студен­тів, то рівень професійної підготовки майбутніх дизайнерів підвищиться.
Відповідно до предмета, мети та гіпотези визначено основні завдання дослідження:
1) на основі аналізу досліджуваної проблеми та стану її розв’язання в сучасних умовах, обґрунтувати педагогічні засади готовності дизайнера до май­бутньої професії та її структуру;
2) розробити зміст та положення щодо організаційного забезпечення підготовки майбутніх ди­зай­нерів до професійної діяльності;
3) підготувати комплект науково-методичного забезпечення нав­чаль­ного процесу у ВНЗ (освіт­ньо-квалі­фі­ка­цій­ні характе­ристики та освітньо-професійні програми, навчальні програми тощо) та експери­мен­тально пере­ві­ри­ти його ефективність на практиці;
4) розробити методичні рекомендації щодо організації підготовки майбут­ніх дизай­нерів у вищих навчальних закладах України.
Методологічною основою дослідження є положення про єд­ність, взає­мо­зв’язок і взаємообумовленість явищ, а також гармонійний роз­виток особис­тості; когнітивний, діяльнісний, інтегративний, гуманістичний, культуроло­гічний, соціологічний та екологічний загальнонаукові аспекти; непе­рервність про­фе­сійно-мистецького розвитку особистості фахівця з дизайну.
Теоретичною основою роботи є положення педа­го­гі­ки вищої школи (В.П.Андрущенко [6; 7], Є.А.Антонович [8; 9], В.С.Без­рукова [14], А.П.Беля­єва [15], Б.А.Бри­лін [26], С.У.Гончаренко [41; 42; 43], Р.С.Гуревич [45; 46], Т.К.Зав­городня [64; 65; 66], І.А.Зязюн [70], І.М.Коз­ловська [78; 79], В.Г.Кремень [85; 86], Н.Є.Мойсеюк [102; 103], М.І.Сметанський [150; 151], Б.М.Ступарик [153; 154], Г.С.Тарасен­ко [156], С.О.Черепанова [185; 186; 187]), теоретичні розробки структури змісту освіти, концепція фунда­ментальності освіти.
Нормативна база дослідження: Закони України Про освіту”, Про вищу освіту”; національна доктрина розвитку освіти в Україні; рішення колегії Міністерства освіти і науки України Про концептуальні засади гуманітарної освіти України (вища школа)”; Постанова Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. № 37 Про першочергові заходи щодо розвитку націо­нальної сис­теми дизайну та ергономіки і впровадження їх досягнень у про­мис­ло­вому комплексі, об’єктах житлової, виробничої і соці­ально-культурної сфер” та ін.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези дисертаційної роботи було використано комплекс методів дослі­дження. Зокре­ма, для здобуття об’єктивних даних і висновків щодо специфіки предмета дослідження застосовувались такі теоретичні методи: історичний аналіз, якісний та кількісний аналіз експериментальних показників, узагальнення да­них з проб­ле­ми дослідження, моделювання, систематизація, класифікація, порі­вняння, прогно­зу­ван­ня тощо. Для вивчення досліджуваних явищ у реальному навчально-вихов­ному процесі вищої школи було використано емпіричні мето­ди, а саме: педагогіч­ний експеримент, анкетне опитування, тестування, педа­гогічне спостереження, творчі завдання. Методи математичної статистики використовувалися для обробки експеримен­тальних даних.
Організація дослідження. Дослідження проводилось у три етапи протя­гом 1997-2006 рр. На першому етапі (1997-2001 рр.) здійснено аналіз філо­софської, психо­логічної, педагогічної, методичної літератури з проблеми дослідження; ви­вчено стан практики підготовки дизайнерів у вищих навчаль­них закладах; визна­чено та сформульовано мету, об’єкт, предмет дослідження, його гіпотезу, завдання, розроблено план дослідження. На другому етапі (2002-2003 рр.) проаналізовано результати констатуючого експерименту; визначено контрольні й експери­мен­та­ль­ні групи, проводився пробний педагогічний експе­римент; розроблено освітньо-ква­лі­фікаційні характеристики та освітньо-професійні програми для бакалавра, спеціа­ліста і магістра зі спеціальності Дизайн” та апробовано шляхи їхньої реалізації в навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів України. На тре­тьому етапі (2004-2006 рр.) прове­дено експериментальну перевірку гіпотези, орга­ніза­ційних засад дослідження; здійснено апробацію кваліфікаційних харак­терис­тик та освітньо-професійних програм; проведено контрольний експеримент; уза­га­льнено результати експе­рименту і сформульовано висновки та практичні реко­мен­дації; розроблено методичні матеріали і рекомендації, оформлено роботу в цілому.
Експериментальна база. Дослідження виконувалось в Національному лісо­тех­нічному університеті України (кафедра дизайну), Інституті мистецтв Прикар­па­тського національного університету імені Василя Стефаника (кафедра дизайну); Запорізькому національному технічному університеті (кафедра дизай­ну); Луцькому державному технічному університеті (кафедра дизайну); Хмель­ницькому націо­нальному університеті (кафедра дизайну), Харківській держав­ній академії дизай­ну і мистецтв (кафедра дизайну меблів). Різними видами пошуково-експериментальної роботи було охоплено 838 сту­дентів і 55 викладачів.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: вперше теоретично обґрунтовано зміст та орга­ні­заційне забезпечення підготовки дизайнерів у вищих навчальних закла­дах ІІІ-ІV рівня акредитації на основі педаго­гічних засад гуманізації, культурологічності, екологізації, соціалізації, креа­тив­ності та прогностичності дизайн-освіти; удосконалено критерії відбору змісту дизайн-освіти; подальшого розвитку набули поло­ження щодо педаго­гіч­ного та органі­заційного забезпечення підготовки дизайне­рів у вузах.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено зміст і навчально-нормативну документацію організації фахової підготовки з напряму 0202 Мистецтво” спеціальності Дизайн” за освіт­ньо-кваліфі­каційними рівнями бакалавр”, спеціаліст” і магістр”. Укладено: мето­дичні рекомендації щодо викладання фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін; навчально-методич­ні матеріали для підготовки фахівців (робочі програми дисциплін, практик, програми державної атестації бака­лаврів, спеціа­ліс­тів, магістрів, комплексні кваліфікаційні завдання, комплексні контрольні роботи, наскрізні програми практичної підготовки та екологізації змісту навчального процесу) і впровадже­но в навчальний процес.
Наукові розробки та навчально-методичні матеріали впроваджено у навчальний процес у Луцькому державному технічному університеті (довідка № 1113/І-10 від 06.03.06 р.), Запорізькому національному технічному універ­ситеті (акт впровадження № 37-59/1299 від 08.04.06 р.), Харківській державній академії дизайну і мистецтв (довідка № 03-251 від 10.04.06 р.), Інституті мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка № 43 від 12.04.06 р.), Хмельницькому національному університеті (довідка № 147/380 від 13.04.06 р.), Національному лісотехнічному університеті України (довідка № 08.20-372 від 13.04.2006 р.).
Результати дослідження можуть бути використані в процесі розробки навча­льних планів, програм фундаментальних і професійно-орієнтованих дисцип­лін; у процесі про­ве­дення науково-педагогічних досліджень, розробки та удосконалення нових кур­сів, програм, факультативів; під час підготовки навчально-методичної літератури для забезпечення дизайн-освіти.
Особистий внесок здобувача в спільних опублікованих працях поля­гає в розробці структури інтегральної готовності майбутнього дизайнера до профе­сій­ної діяльності; змісту й етапів підготовки дизайнера у вищих нав­чальних закла­дах; стандартів вищої освіти, зокрема, освітньо-кваліфі­каційних харак­те­рис­тик та освітньо-професійних програм підготовки дизайне­рів за освіт­ньо-квалі­фікаційними рівнями бакалавр”, спеціаліст”, магістр”.
Вірогідність результатів дисертаційної роботи забезпечувалася викорис­тан­ням комплексу дослідницьких методів, відповідністю наукового апара­ту пред­ме­ту дослідження і впровадженням дослідницької методики, адек­ватної до по­ставлених завдань, експериментальних методів, тривалим етапним характером теоретико-експери­ментальної роботи та відтворенням її результатів; збігом обґрун­тованих теоретичних положень з практичними ситуаціями та позитивними на­слідками впровадження результатів дослідження.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати робо­ти обговорено на міжна­род­них: Проблеми деревообробки на рубежі ХХІ століття: наука, освіта, технології” (Львів, 1999), Освітні реформи в Україні і Польщі: порів­няльний аналіз” (Львів, Кель­це, 2000), Дизайн 2000” (Херсон, 2000), Реклама і ди­зайн в умовах глобалізації вищої освіти та інформаційної інтеграції” (Київ, 2002), Рек­лама та дизайн ХХІ сторіччя: наука, освіта, бізнес” (Київ, 2003), Ви­кла­да­чі і студенти у системі вищої освіти: проблеми діалогу, спів­праці, взає­мо­дії” (Львів, 2003), Дизайн-освіта 2005: тенденції розвитку та інтегра­ція в євро­пей­ський освіт­ній простір” (Харків, 2005), Сучасні інфор­ма­цій­ні техно­логії та іннова­ційні мето­дики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Він­ни­ця, 2006); всеукраїнських: Образотворче мис­тецтво та дизайн в інформа­цій­ному просторі сучасного суспільства” (Харків, 2001), Дизайн-освіта 2003: до­свід, проблеми, перспективи” (Харків, 2003), міжвузівській: Екологізація освіти України в контексті завдань Болон­ського процесу” (Львів, 2005) кон­фе­ренціях; науково-практичному семінарі ІнтерДизайн-ХХІ” (Львів, 2001), на­уково-теоретичній конфе­ренції Становлення української національної шко­ли дизайну: стан і пер­спективи розвитку” (Львів, 2002), міжнародних людино­знав­чих філо­соф­ських читаннях Гуманізм. Людина. Діяльність” (Дрогобич, 2003), а також на науко­во-технічних конференціях професорсько-викла­дацького скла­ду, докторантів та аспірантів НЛТУ України (Львів, 1999-2006), на засіданнях кафедри дизайну Національного лісотехнічного університету Украї­ни, кафедри істо­рії педагогіки Прикарпатського національного універ­си­тету імені Василя Стефа­ни­ка.
Основні результати дослідження опубліковано у 20 наукових працях, із яких 18 одноосібних, 8 статей надруковано у фахових виданнях. За­галь­ний обсяг особистого внеску 20,08 авт. арк.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, виснов­ків, списку використаних джерел (209 най­менувань, з них 12 іноземними мова­ми), 5 до­датків на 92 сторінках. Повний обсяг дослідження 294 сторінок (181 сто­рінок основ­ного тексту). Робота міс­тить 15 рисунків на 5,5 сторінках і 4 таб­лиць на 1,3 сторін­ках.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Питання підготовки фахівців з дизайну потребують систе­матичного й обґрунто­ваного висвітлення. Організаційне та науково-методичне забезпечення підготовки дизайнерів у вищих навчальних закладах нині є недостатньо опра­цьованим. Структура інтегральної готовності дизайнера до професійної діяль­ності містить дві групи компонентів: методологічні (гуманістичний, культуро­ло­гічний, екологічний, соціологічний, креативний, прогностичний) та педаго­гічні (когнітивний, операційно-діяльнісний, особистісний).
У роботі теоретично обґрунтовано педагогічні засади підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах, а саме: гуманізації (розвиток гумані­тар­ного світо­ба­чення, загальної культури, моральної відповідальності, естетичного чут­тя, прос­торово-часової уяви, вільного володіння засобами ві­до­браження інформації тощо); культурологічності (використання культу­ро­твор­чих чинни­ків, передусім таких як: мовні, національно-архетипні, символіч­ні засоби вираження всезагального тощо); соціологізації (дизайн як соці­аль­ний аспект сучасного суспільства); креативності (доцільність фор­му­вання творчих вмінь, зокрема таких, як: застосування отриманих знань і умінь у новій ситуації, уміння бачити структуру об’єкта, його можливу нову функ­цію, альтернативне розв’язання проблеми тощо); екологізації (засвоєння основ екології; еко­ло­гічний підхід до творення речей та об’єктів життєдіяльності людини; розвиток екологічного мислення дизайнерів; введення екологічних питань до програм фундаментальних і професійно-орієн­тованих дисциплін; розробка та впровадження відповідної наскрізної програми; включення в навчальний план дисципліни Еко­логічний дизайн”); прогностичності (форму­вання цілісної системи параметрів дизайн-діяльності).
2. Знання, котрі має набути майбутній дизайнер, включають такі складові: загальнотеоретичний, що потребує вивчення загально­теоретичних дисцип­лін гуманітарного і соціально-економічного змісту, дисциплін істо­рико-культур­ного циклу, знання соціологічного і соціально-психологічного харак­теру, педаго­гічні знання; загальнохудожній опанування методики та техніки зображення, спонукає до процесу образотворчості; професійно-орієнтований який забезпечує вміння творити нові форми, гармонійне середовище життєдіяльності людини від ідеї до її реалізації в матеріалі; інженерно-технічний та технологічний засвоєння техніки та принципів конструювання, технологія матеріалів та виробництва речей, облад­нання та допоміжний інструментарій, чинні стандарти і технічні умови на вироби; організаційно-технічний володіння принципами і прийомами збирання, систематизації та викорис­тання інформації й проведення дослідницької діяльності зі спеці­аль­ності, організа­ційно-управлінські та економічні аспекти роботи підпри­ємств, різних видів діяльнос­ті, проектно-конструкторських організацій, питання без­пеки життєдіяльності тощо.
У дисертації обґрунтовано вимоги щодо інтеграції загальнохудожніх і профе­сійних знань у підготовці майбутніх дизайнерів, оскільки забезпечення майбут­нього дизайнера системою інтегрованих фундаментальних знань, формування в них есте­тичних смаків та культурологічної бази професії значною мірою гаран­тує його професійне зростання та творчий розвиток.
Загальна схема підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних за­кладах базується на використанні основних принципів професійної підготовки, серед яких виділяємо принципи фундаменталізації, інтегративності, неперерв­ності, ступе­невості та варіативності змісту професійної освіти.
На основі вимог до організації педагогічних систем і розроблених у ро­бо­ті теоретичних положень, визначено етапи підготовки майбутніх дизай­нерів у вищих навчальних закладах.
3. Найважливішою особливістю всіх освітньо-кваліфікаційних харак­теристик (бакалавра”, спеціаліста”, магістра”) є їхня наступність та формування фахівця-дизай­нера, який володіє універ­сальними знаннями і вміннями, незалежно від його спеціа­лізації: промисловий дизайн, дизайн середовища, графічний дизайн, дизайн одягу, дизайн ланд­шаф­ту тощо. Відмінність виявляється в сфері дизайн-діяльності, до якої студента готують. Саме це визначає специфіку навчального процесу та програм, але всі во­ни, в прикінцевому результаті мають використовувати єдину модель, визна­че­ну кваліфікаційними характеристиками, котрі мають стати типови­ми і діяти як єдиний стандарт.
У дослідженні визначено критерії готовності майбутнього дизайнера до професійної діяль­ності: когнітивний, діяльнісно-операційний та особистісний.
У результаті впровадження авторського підходу до підготовки майбутніх дизайнерів спо­стерігається позитивна динаміка розвитку рівнів професійних умінь студен­тів експериментальної та контрольної груп; підвищилася успіш­ність студен­тів за рахунок сформованості інтегрованих знань та використання інноваційних освітньо-професійних програм; зафіксовано зростання коефі­цієнта ефективності професійної підготовки; збільшилась част­ка студентів, задіяних у конкурсній та науково-дослідній діяльності; зросла динаміка сфор­мо­ваності творчого ставлення до професійних знань та ефектив­ність підго­товки за видами діяльності; підвищився рівень готовності до виконання функціо­нальних обов’язків; організація професій­ного навчання; інформаційне забезпе­чення; зросла динаміка сформованості профе­сійної компетентності. Водночас підвищився рівень оптимізації мистець­кого та інженерного компонентів у підготовці дизайнерів, зросла інтегральна якість підготовки фахівців.
4. Результати дослідження можуть бути використані науково-мето­дичними центрами вищої та професійно-технічної освіти Міністер­ства освіти і на­у­ки України, Спілкою дизайнерів України з метою розвитку дизайн-освіти; про­фесійними навчальними закладами дизайнерського профілю для дидактич­ного обґрунтування процесу підготовки фахівців з дизайну; педагогічними праців­ни­ками у розробці навчально-методичного забезпечення дизайн-освіти, зокрема, в створенні підручників і навчальних посібників.
Здійснене дисертаційне дослідження, звісно, не вичерпує всіх аспектів проблеми розвитку дизайн-освіти в Україні. Подальшими напрямами дослідження є такі: теоретико-методологічне та науково-методичне обґрунту­вання системи підготовки майбут­ніх дизайнерів за усіма спеціалізаціями і за їхніми результатами вдосконалення навчаль­но-методичних комплексів природ­ничих, професійних та практичних дисциплін, створення інтегрованих підруч­ників для багаторівневої вищої дизайн-освіти.