Пшеничний Валерій Григорович. Запобігання поширенню наркотизму в Україні (кримінологічна та кримінально- правова характеристика)

brief description

Пшеничний Валерій Григорович. Запобігання поширенню наркотизму в Україні (кримінологічна та кримінально- правова характеристика) : дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2005

Пшеничний В.Г. Запобігання поширенню наркотизму в Україні (кримінологічна та кримінально-правова характеристика). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право: Національна академія внутрішніх справ України. Київ, 2005.
Дисертація є комплексним науковим дослідженням, яке включає в себе питання як теоретичного, так і практичного змісту.
У роботі сформульовано авторські поняття наркотизму, наркотичної злочинності з визначенням їх основних ознак. Розкрито роль міжнародних організацій та органів у протидії незаконному обігу наркотиків. Вивчено й досліджено причини та умови поширення наркоманії і наркотизму в Україні, з яких виділено основні й безпосередні детермінанти. Запропоновано заходи загальної та спеціально-кримінологічної профілактики зазначених явищ. Визначено основні сфери, які понад усе вражаються внаслідок наркоманії. Порушено питання міжнародного співробітництва із зазначенням факторів, що стримують співпрацю держав у протидії незаконному обігу наркотиків.

У висновках автор сформулював основні результати проведеного дослідження:
1) здійснений кримінологічний аналіз дозволив дисертанту виділити шість основних сфер, які вражає наркотизм: а) ідейно-культурну; б) правоохоронну; в) лікувально-профілактичну; г) виробничо-трудову; д) сімейно-дозвільну; е) матеріально-ресурсну;
2) визначено основні, на думку дисертанта, сфери впливу щодо ефективного попередження наркотизму в Україні, а саме: а)правову законодавче врегулювання проблеми наркотизму; б)медичну розробка нових методик лікування наркоманів та поліпшення процесу їх реабілітації; в)психосоціальнурозгляд споживача наркотиків крізь призму різних психологічних процесів, які здійснюються особою у взаємодії з навколишнім середовищем;
3) запропоновано авторське визначення наркотизму, наркотичної профілактики, а також уточнення понять здоров’я індивіда” та здоров’я населення”;
4) характеризуючи осіб, які здійснюють незаконний обіг наркотиків, дисертант виділяє такі їх типи: а) наркоділки; б) рядові учасники злочинних груп; в) особи, які вирощують наркотичні рослини; г) особи, які збирають дикорослі наркотичні рослини; д) збувальники-професіонали;
5) унаслідок зіставлення ознак наркозлочинності з ознаками, властивими організованій злочинності, автор дійшов висновку, що наркозлочинність є чітко організованою і спланованою системою взаємопов’язаної злочинної діяльності осіб, груп, злочинних організацій, яка здійснюється з розподілом ролей та функцій, що дає змогу розглядати даний вид злочинності як різновид організованої злочинності;
6) ґрунтуючись на загальному понятті профілактики правопорушень, здобувач запропонував власну редакцію поняття профілактика наркотизму”, під якою розуміється специфічний вид соціальної діяльності, що здійснюється як державними, так і недержавними органами й установами та спрямована на ліквідацію (усунення) чи нейтралізацію причин і умов, які впливають на поширення цього негативного соціального явища;
7) першочергові заходи щодо протидії незаконному наркообігу мають бути спрямовані на: а) поліпшення матеріально-технічного забезпечення та кадрового зміцнення спецпідрозділів по боротьбі з незаконним обігом наркотиків; б) розробку та впровадження в практику сучасних спеціальних технічних засобів і приладів для виявлення наркотичних засобів як в організмі людини, так і в інших місцях, у яких вони транспортуються; в) застосування новітніх науково обґрунтованих методів лікування і реабілітації наркоманів;
8) з метою позитивного вирішення питань розширення мережі лікувальних установ і поліпшення методик лікування наркоманії автор пропонує розробити спеціальні державні лікувальні програми, а на урядовому рівні програму міжвідомчого характеру, метою яких є проведення цілеспрямованої просвітницької роботи серед населення із залученням широкого кола фахівців, включаючи засоби масової інформації, приватні компанії, комерційні структури, центри психологічної допомоги тощо;
9) розглядаючи питання міжнародного співробітництва, дисертант виділяє фактори, що можуть певною мірою стримувати співпрацю держав у протидії незаконному обігу наркотиків, до яких відносить:
а) відмінність у правовому регулюванні того чи іншого питання, пов’язаного з незаконним обігом наркотиків;
б) різницю у підходах щодо застосування норм міжнародного права, конвенцій та угод Організації Об’єднаних Націй національними органами країн для вирішення питань протидії незаконному обігу наркотиків та інших психотропних речовин;
в) різний рівень корупції серед вищих органів влади та управління країн, серед яких існує домовленість у протидії незаконному наркообігу.