Психологічна допомога підліткам, схильним до бродяжництва

brief description

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

ТКАЧ Разіда Мугаллімовна

УДК 159.9:364.4-058.51-053.6(043)

Психологічна допомога підліткам,
схильним до бродяжництва

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Бондарчук Олена Іванівна
кандидат психологічних наук, доцент

Київ 2007

ЗМІСТ

Вступ

3

Розділ 1

Теоретико-методологічні підходи до надання психологічної допомоги підліткам, схильним до бродяжництва

11

1.1

Бродяжництво як вид девіантної поведінки особистості..

11

1.2

Психологічні фактори, що зумовлюють схильність підлітків до бродяжництва

26

1.3

Основні підходи до вивчення девіантної поведінки підлітків та її корекції ...

35

Висновки до глави 1

58

Розділ 2

Емпіричне дослідження психологічних особливостей підлітків, схильних до бродяжництва ....................

60

2.1

Методика та організація дослідження психологічних особливостей підлітків, схильних до бродяжництва.

60

2.2

Аналіз результатів дослідження психологічних особливостей підлітків, схильних до бродяжництва

76

2.3

Аналіз психологічних чинників схильності підлітків до бродяжництва ........................................

93

Висновки до глави 2 .

108

Розділ 3

Психологічні умови корекції бродяжництва підлітків

111

3.1

Модель (зміст, програма та технологія) психологічної допомоги підліткам, схильним до бродяжництва ..

111

3.2

Технологія психологічної допомоги підліткам, схильним до бродяжництва

138

3.3

Аналіз ефективності впровадження моделі (зміст, програма та технологія) психологічної допомоги підліткам, схильним до бродяжництва

146

Висновки до глави 3 .

155

Висновки

157

Список використаної літератури .

161

Додатки .

176

ВСТУП

Актуальність теми. Швидкі зміни в нашому житті і соціально-економічна нестабільність сучасного українського суспільства викликали негативні наслідки, у тому числі погіршення матеріального добробуту значної частини населення і поширення дисгармонійного способу життя. Результатом такого стану стало зокрема загострення суперечностей і конфліктів між батьками і дітьми, ослаблення відповідальності батьків за виховання і утримання дітей, поширення економічної експлуатації дитячої праці з боку дорослих, і як наслідок, збільшення кількості вуличних дітей.
З огляду на орієнтацію держави на гуманітарну соціальну політику проблема надання допомоги дітям та підліткам, які багато часу проводять на вулиці або схильні до бродяжництва, має особливе значення. Названі обставини істотно актуалізують необхідність всебічного наукового вивчення соціального феномену «підлітки, схильні до бродяжництва» і його кваліфікацію в системі видів девіантної поведінки.
Слід зазначити, що окремі аспекти бродяжництва вже були предметом уваги дослідників. На основі аналізу літературних джерел можна виокремити два основних погляди до вивчення соціального феномену «бродяжництво дітей та підлітків». Одні автори (Р. і Дж.Байярди, Фр.Дольто, М.Кле, М.Осорина та ін.) пов'язують втечі з дому і тривале перебування дитини на вулиці з віковими та індивідуальними особливостями. Інші автори (О.Бондарчук, М.Буянов, О.Змановська, Ю.Клейберг, А.Лічко, Н.Максимова та ін.) розглядають окремі аспекти бродяжництва як девіантну поведінку.
Проте в цілому не було спеціальних досліджень щодо визначення змісту бродяжництва підлітків, виявлення факторів, що його зумовлюють, психологічного обґрунтування бродяжництва як різновиду девіантної поведінки, і тим більше не було розроблено системи психологічної допомоги підліткам, схильним до втеч і бродяжництва.
Актуальність і недостатня розробленість проблеми зумовила вибір теми дисертаційного дослідження: «Психологічна допомога підліткам, схильним до бродяжництва».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексних науково-дослідних тем кафедри практичної психології Міжрегіональної Академії управління персоналом «Соціально-психологічні основи професійної підготовки та діяльності керівних кадрів і психологів» (20022005 рр.) та кафедри психології Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти Технології навчання, виховання, соціальної інтеграції дітей з прийомних сімей” (2005 р.; державний реєстраційний номер 0206U000654). Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні Вченої ради Центрального Інституту післядипломної освіти АПН України (протокол №­­­ 5 від 18.05.2005р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 14.06.2005 р.).
Об’єкт дослідження бродяжництво підлітків як вид девіантної поведінки.
Предмет дослідження зміст, програма та технологія психологічної допомоги підліткам, схильним до бродяжництва.
Мета дослідження вивчити і проаналізувати психологічний зміст і причини втеч з дому та бродяжництва підлітків, а також виявити форми й методи психологічної допомоги психолога щодо його профілактики і корекції.
Гіпотеза дослідження. В основу дисертаційного дослідження було покладено припущення, що, по-перше, підлітки, схильні до бродяжництва, мають специфічний життєвий стиль, в основі якого лежать помилкові судження про їхню взаємодію з людьми, які їх оточують, і світом загалом. По-друге, попередження виникнення та корекцію бродяжництва підлітків можливо забезпечити шляхом впровадження спеціальної корекційно-розвиваючої програми, спрямованої на створення передумов для позитивної соціалізації особистості (розвиток соціальної активності, спонукання і сприяння формуванню інтересу та поваги до себе, членів власної родини та оточення, формування позитивного ставлення до власного здоров’я, навчання прийомів саморегуляції, контролю, адекватного прояву активності, ініціативи та самостійності щодо вибору правильних форм поведінки, орієнтування на виконання соціальних вимог, позитивному налаштуванню на подолання труднощів, на зміну помилкових та ірраціональних суджень на конструктивні та на закріплення позитивних зразків поведінки та інше).
Згідно з поставленою метою на висунутою гіпотезою було визначено основні завдання дослідження:
1. На основі аналізу психологічної літератури виявити психологічний зміст і причини бродяжництва підлітків.
2. Дослідити психологічні особливості підлітків, схильних до бродяжництва, та визначити їх основні групи.
3. Вивчити взаємодію мікросоціальних та індивідуально-психологічних чинників, що зумовлюють втечі з дому і бродяжництво підлітків.
4. Розробити та апробувати модель (зміст, програму та технологію) психологічної допомоги підліткам, схильним до бродяжництва.
Теоретико-методологічною основою дослідження виступили: фундаментальні положення культурно-історичної теорії розвитку психіки (Л.Виготський та ін.), основні положення вікової психології про закономірності формування особистості, про структуру особистості та її взаємозв’язок з діяльністю (Г.Костюк, С.Максименко, В.Моргун, В.Семиченко, С.Рубінштейн та ін.). Використано принцип системного підходу в психології (Б.Ананьєв, О.Леонтьєв, С.Максименко, В.Семиченко, О.Скрипченко та ін.), загально-психологічні принципи формування особистості у підлітковому віці (Л.Божович, І.Кон, Л.Обухова, Ю.Приходько та ін.), положення про особистість як активного суб'єкта діяльності (К.Абульханова-Славська, Г.Балл, Л.Бурлачук, Н.Коломінський, Я.Коломінський, С.Рубінштейн та ін.); ідеї провідних психологів про моральну сферу особистості (І.Бех, М.Боришевский, Б.Братусь, О.Киричук та ін.); психологічні підходи до аналізу життєвого стилю та життєвих криз (А.Адлер, Є.Берн, Т.Титаренко та ін.); соціально-психологічні фактори виникнення феномену девіантної поведінки, у тому числі бродяжництва дітей та підлітків (А.Адлер, А.Анастазі, О.Бондарчук, М.Буянов, Л.Виготський, О.Змановська, Ю.Клейберг, І.Кон, А.Лічко, Н.Максимова, З.Фрейд, Е.Еріксон та ін.); а також положення гуманістичної психології (Г.Балл, А.Маслоу, К.Роджерс, В.Франкл та ін.), що втілені в практиці психологічної допомоги особистості (Ю.Альошина, О.Бондаренко, І.Вачков, Б.Карвасарський, П.Лушин та ін.).
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези було використано теоретичні методи (аналіз проблеми на основі психологічної літератури, порівняння, класифікація, узагальнення підходів і результатів дослідження проблеми надання психологічної допомоги підліткам, схильним до бродяжництва, теоретичне моделювання). Це дало можливість визначити ступінь розробленості досліджуваної проблеми і розробити модель (зміст, програма та технологія) психологічної допомоги підліткам, схильним до бродяжництва.
У процесі проведення емпіричного дослідження, для аналізу результатів і одержання висновків використовувалися такі методи: спостереження як метод одержання відомостей на основі невербальної комунікації; консультативна бесіда як метод збирання відомостей на основі вербальної комунікації і як діагностичний метод, що дає змогу одержати інформацію про внутрішні процеси, суб'єктивні переживання й особливості поведінки людини, які неможливо виявити за допомогою об'єктивних методів; аналіз документів як бібліографічний метод і засіб уточнення інформації, отриманої від клієнта; анкетування з метою вивчення причин дитячого і підліткового бродяжництва; контент-аналіз ранніх спогадів для визначення формули життєвого стилю і виявлення помилкових суджень; опитувальник БассаДаркі з метою виокремлення різних видів агресивних і ворожих реакцій; опитувальник Х.Шмішека для визначення найбільш виражених акцентуацій характеру підлітка, прогнозу його поведінкових реакцій у психотравмуючих ситуаціях і окреслення кола таких ситуацій; проективні методики «Hand-тест» для одержання інформації про наявність схильності до відкритої агресивної поведінки та «Соціальний атом» як засіб визначення кількісних і якісних параметрів соціального оточення підлітків, схильних до бродяжництва.
У процесі проведення формуючого експерименту, зокрема при наданні психологічної допомоги підліткам-втікачам використовувалися психологічні ігри, техніки соціально-психологічного тренінгу, психокорекційні методи («Формула АВС», «Магічні слова», терапевтичні метафори, метод систематичної десенсибілізації та інші), проективні методики (тематичний апперцептивний тест для одержання відомостей про основні прагнення, потреби, мотиви вчинків, впливи, що здійснюються на підлітка, конфлікти, що виникають у її взаємодії з іншими людьми, і способи їх розв’язання; проективні малюнки неіснуючої тварини, «Конфлікт кольорів», «Дерево» та інші).
Математична обробка даних та графічна презентація результатів здійснювались за допомогою комп’ютерного пакету статистичних програм SPSS (версія 13.0).
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних даних, експериментальною перевіркою гіпотези, якісним та кількісним аналізом отриманих теоретичних та емпіричних даних, репрезентативністю вибірки.
Організація дослідження. Дослідження здійснювалось у три етапи протягом 2002 2006 рр.
На першому етапі (2002 р.) вивчався стан розробки визначеної проблеми в її теоретичному та прикладному аспектах. Висунуто загальну гіпотезу, визначено об’єкт, предмет, сформульовано мету і завдання, створено програму та з’ясовано методичну базу дослідження. Також розкрито зміст поняття «бродяжництво як вид девіантної поведінки», визначено критерії та фактори, що сприяють підлітковому бродяжництву, проаналізовано сучасні теоретико-методологічні підходи до вивчення феномену бродяжництво підлітків та надання психологічної допомоги підліткам, схильним до бродяжництва.
На другому етапі (20042005рр.) проведено констатувальний експеримент: виявлено рівень обізнаності учнів з проблемою втеч і бродяжництва; виокремлено «групу ризику» в контексті досліджуваної проблеми; досліджено мікросоціальні та індивідуально-психологічні чинники бродяжництва підлітків; розроблено та апробовано модель (зміст, програма та технологія) психологічної допомоги підліткам, схильним до бродяжництва.
На третьому етапі (2006р.) проаналізовано матеріали формуючого експерименту, отримано та узагальнено контрольні діагностичні результати, оформлено дисертаційну роботу.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось в школах м. Києва (ЗОШ № 15 та СШ № 200), Економіко-правовому технікумі при МАУП, приймальнику-розподільнику для неповнолітніх ГУ МВС України в м. Києві, у Святошинському районному у м. Києві центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Денному кризово-реабілітаційному центрі «Діти вулиці» та «Цілодобовому пункті допомоги» Київського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Експериментом були охоплені 457 дітей та підлітків 1017 років (з них 358 осіб учні шкіл і студенти технікуму МАУП, 99 осіб так звані «діти вулиці»).
Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягають в тому, що вперше психологічні підходи і концепції девіації розглядалися як теоретична основа для побудови моделі (зміст, програма та технологія) надання психологічної допомоги підліткам, схильним до бродяжництва; розширено наукове уявлення про бродяжництво підлітків як різновид девіантної поведінки; запропоновано класифікацію підлітків, схильних до бродяжництва; розроблено й апробовано модель (зміст, програма та технологія) психологічної допомоги підліткам, схильним до бродяжництва.
У цілому теоретичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що воно розширює уявлення про соціальний феномен «втечі з дому і бродяжництво підлітків», про психологічні фактори, що зумовлюють бродяжництво підлітків, та робить певний внесок у розвиток проблематики надання психологічної допомоги підліткам-втікачам.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі отриманих результатів розроблено рекомендації з профілактики бродяжництва підлітків. Матеріали дослідження і висновки, що випливають з них, можуть бути використані для оптимізації відносин дітей і батьків, педагогічного процесу в школах та інтернатах. Основні положення, висновки роботи можуть використовуватися викладачами психологічних факультетів вищих навчальних закладів при читанні курсів з психологічного консультування і психологічної корекції. Матеріали дисертаційного дослідження дадуть змогу практичним психологам і соціальним працівникам здійснити психологічну допомогу підліткам, схильним до бродяжництва. Отримані результати можуть бути використані в процесі післядипломної педагогічної освіти керівників психологічних служб, керівних та педагогічних кадрів.
Впровадження результатів дослідження. Матеріали дослідження впроваджені у навчальний процес кафедри практичної психології Міжрегіональної Академії управління персоналом м. Києва (довідка про впровадження № 440/1 від 27 січня 2006 р.), у практику психологічної служби та навчально-виховного процесу Економіко-правового технікуму при МАУП, м. Києва (довідка про впровадження № 792/1 від 15 лютого 2006 р.). Окрім того, результати дисертаційного дослідження впроваджено в практику діяльності Управління освіти Чернівецької міської ради (довідка про впровадження № 01-15/1806 від 30 грудня 2005 р.), Святошинського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (довідка про впровадження №218/1/43 від 11 травня 2006 р.).
Апробація результатів дисертаційної роботи. Результати дослідження, а також висновки роботи доповідались і обговорювались на засіданнях кафедри практичної психології Міжрегіональної Академії управління персоналом та кафедри психології Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти, а також на наступних наукових форумах: ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Соціально-психологічні проблеми розробки та прийняття рішень» (м. Київ, 2005р); Науково-практична конференція «Сприяння реалізації здорового способу життя в загальноосвітніх навчальних закладах району» (м.Київ, 2005 р.); Всеукраїнська студентська науково-практична конференція «Молодь у сучасному суспільстві: психологічні проблеми» (м. Київ, 2005 р.); Треті міські методичні збори спеціалістів мережі соціальних служб для молоді «Основні закономірності, особливості соціально-психологічної роботи з клієнтами в практиці діяльності соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді м. Києва» (м. Київ, 2005р.); Науково-практична конференція «Стратегія психологічної, соціально-психологічної реабілітації та альтернативні моделі розвитку суспільства» (м. Миколаїв, 2005р.); IV Міжнародна науково-практична конференція «Психологічна наука і практика: соціально-психологічні проблеми удосконалення організаторської діяльності» (м. Київ, 2005р.); Конференція «Українська родина: традиції і сучасність» (м. Київ, 2005 р.); Науково-практична конференція «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми» (м. Київ, 2006 р.); І Міжнародна конференція «Проблеми організації та діяльності психологічної служби: реалії, досвід і перспективи» (м.Переяслав-Хмельницький, 2006р.); Друга міжнародна науково-практична конференція «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми» (м. Київ, 2007 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження, результати дослідження та висновки відображено у 7 наукових виданнях, у тому числі 4 у фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України, 1 стаття у іншому виданні.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та 6 додатків загальним обсягом 273 сторінки машинописного тексту (основний текст роботи 160 сторінок). Список використаних джерел містить 181 працю. Дисертація проілюстрована 31 таблицею та 3 рисунками.

bibliography

ВИСНОВКИ

За результатами проведеного дисертаційного дослідження зроблено такі висновки:
1. Соціальний феномен «втечі з дому і бродяжництво підлітків» розглядається в широкому і вузькому значеннях. У широкому значенні бродяжництво розуміється як соціальне явище, що має свої характерні ознаки: соціально-засуджувані стиль життя та способи здобування грошей, їжі; специфічні місця проживання; поступовий розрив соціальних зв'язків. У вузькому значенні втечі з дому і бродяжництво підлітків розглядаються, з одного боку, як вікові та індивідуальні особливості, з іншого — як вид девіантної поведінки.
Виявлено, що втечі з дому підлітків можуть займати будь-яке місце на оціночній вісі «норма — девіація — хвороба», та виокремлено ознаки девіації у бродяжництві. Зокрема, невідповідність загальноприйнятим або офіційно встановленим соціальним нормам; суспільне засудження бродяжництва; завдавання реальної шкоди самій особистості або людям, які її оточують; розгляд у межах медичної норми; різні прояви соціальної дезадаптації.
Бродяжництво підлітків визначено як певний стиль життя, що характеризується прагненням уникнути соціального контролю з боку дорослих, бажанням дистанціюватися від зони конфліктних стосунків та бути вільним, незалежним у виборі власного оточення і способів життя.
2. Розглянуто психологічні особливості підліткового віку та акцентовано увагу на цьому періоді в контексті формування схильності до бродяжництва у підлітків (невідповідність між суб’єктивною готовністю до дорослого життя та об’єктивною обмеженістю його можливостей, гіпертрофована потреба у спілкуванні, неадекватне бажання соціального визнання, юнацький максималізм).
3. Визначено макросоціальні, мікросоціальні та індивідуально-психологічні чинники, що зумовлюють схильність підлітків до бродяжництва. До макросоціальних чинників зараховано погіршення соціально-економічної і політичної ситуації в країні, стихійні лиха, погіршення екологічної ситуації у ряді регіонів країни, житлові проблеми. До мікросоціальних чинників належать несприятливі фактори, пов'язані з сім'єю і дитячими установами, а також існування певних «вуличних» традицій у спільноті однолітків та готовність вуличної компанії прийняти дитину. До індивідуально-психологічних чинників зараховано життєві установки, емоційна нестійкість, наявність акцентуацій характеру, відхилення в психічному розвитку.
4. У результаті аналізу емпіричних даних виокремлено «групу ризику» в контексті досліджуваної проблеми, яка склала десяту частину опитаних підлітків. Запропоновано класифікацію підлітків-втікачів: мандрівники (для яких характерне «сенсорне прагнення», бажання пізнавати нові місця, пристрасть до пригод тощо), ситуативні втікачі (що йдуть з дому на знак протесту, непокори або через бажання уникнути труднощів), бродяги-девіанти (які багаторазово втікали з дому та бродяжили тривалий час, віддаючи перевагу «вільному» життю на вулиці, чия поведінка пов'язана з правопорушеннями, алкоголізмом, наркотизмом тощо), дромомани (у яких спостерігається «хворобливе» бродяжництво, викликане розгальмуванням потягів). Також було визначено чотири групи підлітків залежно від рівня схильності до бродяжництва: нульовий рівень (підлітки, які вважали за краще жити в сім’ї, у них не виникало бажання і вони не здійснювали втеч з дому); низький рівень (підлітки, які вважали за краще жити з друзями або в сім’ї і з друзями, у них іноді виникали думки про втечу, вони не втікали або зробили це один раз); середній рівень (підлітки, які вважали за краще жити з друзями, у них часто виникали думки про втечу і вони втікали з дому два і більше разів, але кожен раз не більше ніж на одну ніч); високий рівень (підлітки, які багаторазово втікали від родини і проживали поза домівки тривалий час);
5. Виявлено, що високий рівень схильності підлітків до бродяжництва корелює з такими індивідуально-психологічними особливостями, як: вираженість акцентуацій характеру (переважно екзальтована, неврівноважена, гіпертимна та циклоїдна); стан соціальної апатії (відсутність інтересу до життя, почуття втрати сенсу життя і безвихідності); дефіцит щирих емоційних стосунків; байдуже ставлення до власного здоров’я. Мікросоціальні чинники високого рівня схильності до бродяжництва пов’язані з порушеннями міжособистісної взаємодії з батьками, вчителями, однолітками. Основними стимулами, що сприяють втечам з дому і бродяжництву підлітків, є готовність вуличної компанії прийняти підлітка-втікача та існування певних «вуличних» традицій у спільноті однолітків;
6. Встановлено вікові та гендерні особливості схильності до бродяжництва. Зокрема, реакція емансипації (відчуття незалежності, самостійності, розв’язання проблем), як можлива причина втечі з дому, зовсім не вказується досліджуваними до 13 років, має незначний відсоток у підлітків 1314 років та помітно збільшується у респондентів старше 14 років. Значне місце у визначенні пріоритетів проживання з однолітками у дівчат займає розуміння та спілкування, тоді як хлопців приваблює, насамперед, вільний доступ до алкоголю, цигарок та наркотиків.
7. Визначено умови попередження виникнення та корекції бродяжництва підлітків (задоволення базових потреб, сприяння засвоєнню моральних та етичних норм, соціально прийнятних форм поведінки; виявлення щирого інтересу до підлітка, створення безпечної і комфортної атмосфери спілкування та взаємодії з ним; стимулювання позитивної мотивації до змін, особистої відповідальності за власну поведінку та ін.). Запропоновано модель (зміст, програма та технологія) психологічної допомоги підліткам, схильним до бродяжництва, і доведено її ефективність: відбулося значне зниження проявів психологічних захистів та агресивних і ворожих реакцій; відзначено позитивні зміни в переконаннях підлітків ірраціональні переконання підлітків типу «життя вороже, небезпечне, безглузде і нудне» були перетворені в нові позитивні формули життєвого стилю.
Результати формувального експерименту підтвердили висунуту гіпотезу і дали можливість зробити висновок про те, що життєвий стиль підлітків, схильних до бродяжництва, можна змінити у процесі впровадження спеціальної програми психологічної допомоги, яка створює умови для позитивної соціалізації таких підлітків.
Надалі актуальною є розробка програми психопрофілактичної допомоги підліткам «групи ризику» з метою попередження втеч з дому та розробка семінару-тренінгу щодо підготовки психологів і педагогів у системі післядипломної педагогічної освіти для роботи з підлітками, схильними до бродяжництва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1.

Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 335 с.

2.

Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. М.: Академический Проект, 2007. 240 с.

3.

АйвиА.Е., АйвиМ.Б., Саймэк-ДаунингЛ. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы, теории и техники: практическое руководство. М., 1999. 487 с.

4.

Алешина Ю.Е. Индивидуальное и семейное консультирование. М.: Независимая фирма «Класс», 2000. 208 с.

5.

АмазовБ.Н. Психическая средовая дезадаптация несовершен-нолетних. Свердловск, 1986. 354 с.

6.

Анастази А. Дифференциальная психология. Индивидуальные и групповые различия в поведении / Пер. с англ. М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. 752 с. (Серия «Кафедра психологии»).

7.

Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.1. М.: Педагогика, 1980. 232 с.

8.

Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.2. М.: Педагогика, 1980. 288 с.

9.

Анн С. Психологический тренинг с подростками. СПб.: Питер, 2003. 272 с.

10.

Ахметов Т.И., Жидко М.Е. Психотерапия в особых состояниях сознания: история, практика. М.: ООО «Издательство АСТ»; Харьков: «Фолио», 2001. 768 с.

11.

БадмаевС.А. Психологическая коррекция отклоняющегося поведения школьников. М., 1997. 123 с.

12.

БайярдР., БайярдД. Ваш беспокойный подросток. М.: Просвещение, 1991. 223 с.

13.

Балл Г.О. Парадигма діалогу як атрибут сучасного гуманізму// Суспільство у ХХІ столітті: психологічні проблеми гармонізації, гуманізації, демократизації. 2003. Вип.11. С. 12-15.

14.

Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия: Изучение влияния воспитания и семейных отношений. М.: Просвещение, 1999. 243с.

15.

Бах Р. Чайка Джонатан Ливингстон. Иллюзии: Пер. с англ. К.: «София», 2003. 224 с.

16.

Беличева С.А. Основы превентивной психологии. М.: Просвещение, 1993. 199 с.

17.

БернЭ. Трансакционный анализ и психотерапія/ Пер. с англ. СПб.: Издательство «Братство», 1992. 224 с.

18.

Бессер-Зигмунд К. Магические слова. СПб.: Питер Пресс, 1996. 224с. (Серия «Сам себе психолог»).

19.

Бех І. Духовна енергія вчинку // Освіта і управління. 2005. №1. т.8. С. 51-70.

20.

Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. М.: МГУ, 1982. 199 с.

21.

Божович Л.И. Проблемы формирования личности. Воронеж: НПО МОДЭК, 1995. 325 с.

22.

Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості: (Навч. Посібник для студентів ст. курсів психол. фак. та від-нь ун-тів). Харків: Фоліо, 1996. 237 с.

23.

Бондарчук O.I. Психологія сім’ї: Курс лекцій. К.: МАУП, 2001. 95с.

24.

Бондарчук О.І. Психологія девіантної поведінки: Курс лекцій. К.: МАУП, 2006. 88 с.

25.

Боришевский М.Й. Развитие саморегуляции поведения школьников. Дис. д-ра психол. наук /КГПИ им. М.П. Драгоманова. К., 1992. 77с.

26.

Братусь Б.С. Опыт обоснования гуманистической психологии // Вопросы психологии. 1990. № 4. С. 12-16.

27.

Бук Т. Безпритульність і бродяжництво гостра соціальна проблема// Наша газета +. 2004. 16 січня. С. 11.

28.

Бушай І.М. Психологічні особливості розвитку „Я-образу” акцентуйованих підлітків: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07 К., 2000. 225 с.

29.

Буянов М.И. В кабинете детского психиатра. К.: Изд-во Здоровья, 1990. 224с.

30.

БурлачукЛ.Ф., МорозовС.М. Словарьсправочник по психодиаг-ностике. СПб.: Питер. 528 с.

31.

Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия: Учебн. пособие для студ. и аспирантов психолог. фак. Вузов РФ. — СПб., 1997. 336 с. (Серия «Мастера психологии»).

32.

Вакулич Т.М. Психологічні чинники запобігання Інтернет-залежності підлітків: Автореф. дис. к.п.н. К.: ЦІППО АПН України, 2006.20с.

33.

ВачковИ.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Издательство «Ось -89», 2003. 224 с.

34.

Вачков И.В., Дерябо С.Д. Окна в мир тренинга. Методологические основы субъективного подхода к групповой работе: Учебное пособие. 2-е изд., перераб. и доп. СПб.: Речь, 2004. 272 с.

35.

Вашека Т.В. Психологічні чинники суїцидальних ідеацій та профілактика самогубств у підлітковому віці: Автореф. дис. к.п.н. К.: ИП ім.. Г.С.Костюка АПН України, 2006. 20 с.

36.

Вегера С.А. Аспекти праці та соціальної захищеності дітей в Україні. К.: «Соцінформ», 2001. 106 с.

37.

Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. О.В. Скрипченко, Л.В. Волинська, З.В. Огороднійчук. К.: Просвіта, 2001. 416 с.

38.

Войнола Р.Г. Особливості використання ігрових технік в соціальній вуличній роботі. К,: НПУ, 2001. 46 с.

39.

Волинець Л.С. Права дитини в Україні: проблеми та перспективи/ Укр. Ін-т соціальних досліджень. Інститут дитинства. К.: Логос, 2000. 75 с.

40.

Всеобщая декларация прав человека: принята и провозглашена Резолюцией 217а (111) Генеральной Ассамблеи ООН от 10.12.1948г.

41.

Выготский Л.С. Диагностика развития и педологическая клиника трудного детства / Собр. соч. в 6 т. М.: Педагогика, 1983. Т.5. С. 267321.

42.

Выготский Л.С. Педагогическая психология/Под ред. В.В.Давыдова М.: Педагогика, 1991. 480 с.

43.

Выготский Л.С. Психология развития как феномен культуры / Под ред. М.Г.Ярошевского. М.: Издательство Института практической психологии, Воронеж: НПО МОДЭК, 1996. 512 с.

44.

Годфруа Ж. Что такое психология: в 2-х т. / т.2. М.: Мир, 1986. 376 с.

45.

Гурина Т. П. Смысловые образования личности с отклоняющимся поведением (на материале исследования подростков): Автореф. дис. к.п.н. М.: ИП АН СССР, 1990. 20 с.

46.

Гурьева В.А., Семке В.Я., Гиндикин В.Я. Психопатология подросткового возраста. Томск: 1994. 310 с.

47.

Двіжона О.В. Причини і умови асоціальної поведінки неповнолітніх// Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. Івано-Франківськ: Вид-во Плай”. 2003. Вип. ІV. С. 164-169.

48.

Демичева А.В. Проблемы девиантного поведения молодежи в условиях трансформации современного украинского общества: Дис. канд. социол. наук. Днепропетровск, 1998. 213 с.

49.

Демьянов Ю.Г. Основы психопрофилактики и психотерапии: Краткий курс. М.: ТЦ Сфера, 2004.- 128 с. (Серия «Библиотека практического психолога»)

50.

Дерманова И.Б., Сидоренко Е.В. Психологический практикум. Межличностные отношения: Методические рекомендации. СПб.: Издательство «Речь», 2002. 40 с.

51.

Дети в кризисных ситуациях: профилактика негативных явлений и социально-психологическая помощь/ Под общ. ред. И.Д. Зверевой. К.: Науковий світ, 2001. 63 с.: ил., табл. (Библиотека соц. работника, соц. педагога). (Благополучие детей и молодежи: возможности социальной работы).

52.

Дети улицы: растущая трагедия городов / Пер. с англ. М.: ИНФРА, 1990. 67 с.

53.

Дети улицы: что нужно знать для успешного управления проектом / Разработано Child Hope (Великобритания). К.: ЮНИСЕФ, 1996. 56 с.

54.

Діжона О.В. Психологічні детермінанти асоціальної поведінки підлітків. Ів.Франковськ, 2004. Автореф. 19.00.07 20 с.

55.

Діти вулиці / Методичні рекомендації по роботі з детьми вулиці / Упорядник Зінченко А.Г. К.: УДЦССМ, 1999. 88 с.

56.

Діти України в умовах перехідного періоду. Аналіз ситуації. К.: Генеза, 1996. 82 с.

57.

Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн. для учителя и родителей. М.: Просвещение, 1987. 207 с.

58.

Дольто Ф. На стороне подростка / Пер. с фр. А.К.Борисовой. Екатеринбург: У-Фактория, 2004. 368 с. (Серия «Психология детства: Классическое наследие»).

59.

Дубинин Н.П. и др. Генетика, поведение, ответственность: О природе антиобщественных поступков и путях их предупреждения. М.: Политиздат, 1989. 351 с.

60.

Дюркгейм Є, Социология. Ее предмет, метод, предназначение / Пер. С фр., составление, послесловие и примечания А.Ф. Гофмана. М.: Канон, 1995. 352 с. (История социологии в памятниках).

61.

Дяткин Л., Фрежавиль А. Психопатия и пубертатный криз // Социальная и клиническая психитрия. 1994. Т.4. С.106-111.

62.

ЕлизаровА.Н. Основы индивидуального и семейного консуль-тирования: Учебное пособие. М.: Ось-89, 2003. 336 с.

63.

Закон України «Про освіту». К., 1996.

64.

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. №402 ІІІ. К., 2001.

65.

Законодавство України «Про шлюб, сім’ю та молодь». К., 1997.

66.

Збірник нормативно-правових актів у сфері захисту прав дітей. К., 2002. 318 с.

67.

Зінченко А.Г. Досвід подолання дитячої безпритульності в Україні у 20-х роках. К.: ТОВ «Міжнар. Фін. Агенція», 1998. 35 с.

68.

Змановская Е.В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения): Учеб. Пособие для студ. Высш. Учеб, заведений. М.: Издательский центр «Академия», 2003. 288с.

69.

Зотова О.Н., Кряжева И.К. Методы исследования социально- психологических аспектов личности// Методология и методы социальной психологии: Сборник статей./ АН СССР, Институт психологии; Отв. Редактор Е. В. Шорохова. М., 1997. 414 с.

70.

Зубалий Н.П., Левочкина А.М. Основы психотерапии: Учебн. пособие. К.: МАУП, 2001. 160 с.

71.

Інформаційно-методичний збірник з досвіду роботи кризових центрів соціально-психологічної допомоги центрів соціальних служб для молоді. Т.:ДЦССМ, ТОЦССМ, 2003. 68 с.

72.

Карвасарский Б.Д. Психотерапія. М.: Медицина, 1985. 304 с.

73.

Кацеро А.О. Особливості образу Я у бездоглядних підлітків: Автореф. дис. к.п.н. К.: ИП ім.. Г.С.Костюка АПН України, 2005. 20 с.

74.

Киричук О.В. Діалог у контексті педагогічної взаємодії// Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. К., 1997. С. 31-46.

75.

Кле М. Психология подростка: психосексуальное развитие. М.: Педагогика, 1991. 172 с.

76.

Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения: Учебное пособие для ВУЗов. М.: Творческий Центр, 2001. 157 с.

77.

Клиническая психология: Учебник / под ред. Б. Д. Карвасарского. СПб.: Питер, 2001. 960 с.

78.

Ковалёв В.В. Психиатрия детского возраста. М.: Медицина, 1979. 608 с.

79.

Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект). Монографія. К.: МАУП, 2000. 286 с.

80.

Комплексное социолого-криминалистическое исследование причин роста беспризорности среди несовершеннолетних и распространение наркомании в среде беспризорных в г.Москве//Дети улиц: Информационно-консультативный вестник. М. -2002. - №1. - С.53-60

81.

Кон И.С. Психология старшеклассника. М.: Просвещение, 1982. 207 с.

82.

Кон И.С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1989. 255 с.

83.

Кон И.С. Ребенок и общество: историко-этнографические перспективы. М.: Наука, 1998. 487 с.

84.

Конвенція ООН про права дитини. К.: АТ «Столиця», 1997.

85.

Кондратьев М. Ю. Особенности психосоциального развития подростков // Вопросы психологии. 1997. № 3. С. 6979.

86.

Коробко В. Запропонувати дітям альтернативу вулиці//Наша газета+. 2004. 16 січня. С. 11.

87.

Костюк Г.С. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1988. 304 с.

88.

Коттлер Дж., Браун Р. Психотерапевтическое консультирование. СПб.: Питер, 2001. 464 с.: ил. (Серия «Золотой фонд психотерапии»