Психологічний аналіз розвитку національної рефлексії в процесі навчальної діяльності молодших школярів

brief description

НАЦІОНАЛЬНий університет
Острозька академія”
На правах рукопису

Шугай Марія Анатоліївна
УДК 37.015.3

Психологічний аналіз розвитку
національної рефлексії
в процесі навчальної діяльності молодших школярів

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник: Пасічник Ігор Демидович
доктор психологічних наук, професор

Острог 2002

ЗМІСТ

Вступ...............................................................................................................

3

Розділ 1. Теоретикометодологічні основи дослідження національної рефлексії................................................................................

12

1.1.Теоретичні засади вивчення національної рефлексії у зарубіжній та вітчизняній психолого-педагогічній літературі..........................................

12

1.2. Феномен національної рефлексії як структурного компонента свідомості особистості..................................................................................

33

Висновки до першого розділу

75

Розділ 2. Особливості формування національної рефлексії засобами мистецтва (на прикладі предметів естетичного циклу в початковій школі)

77

2.1. Сугестивний вплив мистецтва на формування національної рефлексії.........................................................................................................

77

2.2. Формування національної рефлексії засобами музичного мистецтва........................................................................................................

94

2.3. Формування національної рефлексії засобами образотворчого мистецтва........................................................................................................

116

Розділ 3. Експериментальне дослідження розвитку національної рефлексії у процесі навчальної діяльності молодших школярів...

130

3.2. Психологічні механізми національної рефлексії ..........................

171

Висновки до третього розділу ...

179

Висновки........................................................................................................

180

Список використаних джерел...................................................................

183

Додатки..........................................................................................................

197

ВСТУП

Для духовного відродження української нації необхідним є спрямування освітньо-виховних технологій на розвиток національної самосвідомості особистості. Подолання духовної кризи потребує відновлення української ментальності, формування концепції моральних цінностей та ідеалів. Тому виникає необхідність створення сприятливих умов для оволодіння дитиною досвідом здійснення самопізнавальних та самоперетворювальних впливів, в основі яких лежить процес рефлексії. Для становлення національної ідеї актуальною є проблема розвитку національної рефлексії.
У процесі навчальної діяльності необхідно проводити цілеспрямовану роботу для визначення національного типу народного ідеалу, усвідомлення та сприйняття учнями особливостей національного характеру, розвитку рефлексивних складових самосвідомості.
Проблема формування національної рефлексії пов’язана з осмисленням того суттєвого доробку, який внесли в дослідження загальнотеоретичних і методологічних проблем психології відомі вчені (Б.Г.Ананьєв, Р.Бернс, Л.І.Божович, А.Валлон, Д.Б.Ельконін, І.С.Кон, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, А.Маслоу, І.Д.Пасічник, Ж.Піаже, К.Роджерс, С.Л.Рубінштейн, І.І.Чеснокова), а також з дослідженнями національного характеру”, духовності у психологічній, філософсько-етичній, історичній літературі (Г.О.Булашев, М.Вебер, В.Вундт, Г.Гегель, М.С.Грушевський, Г.Зіммель, І.Кант, Л.Леві-Брюль, В.Липинський, Ш.Монтеск’є, В.П.Москалець, Ф.Ніцше, М.В.Савчин, Г.С.Сковорода, М.Смотрицький, А.Шопенгауер, Х.Штейнталь).
Одна з найважливіших характеристик (властивостей) свідомості — рефлексивність, можливість виникнення якої в індивіда складається в процесі пізнання навколишнього світу, оволодіння видами діяльності, що історично склались, і способами спілкування з іншими людьми, а відповідно й ідеальною формою відображення (Л.С.Виготський, Р.Віклунд, С.Дюваль, І.А.Зязюн, Х.Шельскі ).
Природно властива людині складна рефлексивна діяльність свідомості ¾ це основа самоусвідомлювальних дій. Формування національної рефлексії передбачає насамперед процес інтеріоризації суб’єктом значень етнічної реальності, що пов’язано з формуванням етнопсихологічних властивостей, а також осмислення людиною передумов, закономірностей і механізмів своєї діяльності, своєї життєвої програми, принципів співвідношення цілей, цінностей, вимог, установок, прагнень.
У процесі навчання формується індивідуальний досвід пізнання та перетворення явищ світу. C.Л.Рубінштейн наголошує на тому, що самодіяльність є основою учіння. Пізнавальна активність здійснюється як акт творчої самодіяльності [124]. Індивідуально-спрямована, самодіяльна активність індивіда в процесі навчання виявляє його творчі здібності до оволодіння культурно-історичним досвідом, формує індивідуальний досвід.
Голландські вчені Х.Дюйкер і Н.Фрійд наявні теорії національного характеру розділили на дві групи ¾ орієнтовані на особистість і орієнтовані на культуру. У теорії першої групи поняття національного характеру визначається насамперед особливостями спільних психологічних рис індивідів, що створюють націю. Х. Дюйкер і Н.Фрійд пишуть: «Всі люди, що належать до певної нації, мають схожість у певних аспектах і в той же час відрізняються в цих аспектах від людей, що належать до інших націй... Особливості, якими вони володіють, якимось чином зумовлюються тим, що вони є громадянами даної національної спільності» [194].
Наприкінці 40-х років XX ст. в американській психології виник напрямок, названий пізніше етнопсихологічним, який стверджував існування в різних етносів специфічних національних характерів, що відрізняються стійкими психічними характеристиками особистості, які відображаються на культурній спадщині представників того або іншого народу. В працях Рут Фолтон Бенедикт теорія національного характеру зводиться до психологічного дослідження національної культури, новий образ якої повинен засвоюватись людиною рефлексивно як її особистий проект [184 ]. М.Мід пропонує теорію, відповідно до якої погляди, стиль життя, світосприймання представників різних національностей творять різні «моделі світу», формування яких обумовлено специфікою навчання дитини, у свою чергу, обумовленого системою цінностей і поведінкою дорослих [184].
Дослідники етнопсихології стверджують, що на перших етапах формування етносу виникають і зберігаються через зв’язок часів певні психоповедінкові архетипи, що реалізуються на спільній мовній, культурній та морально-етичній основі. Вони дають змогу народові зберегти етнічну самосвідомість.
Відкриття К.Юнгом архетипів — «колективного несвідомого» запропонувало науці нові напрямки у вивченні культури історичних спільностей, особливостей «національного характеру». Архетипи і «колективне несвідоме», нарешті, зробили наукове обґрунтування тієї тривалості й повторюваності світоглядних і поведінкових стереотипів різних народів, на які вказували багато вчених. Глибинні шари «колективного несвідомого», де у вигляді «початкових психічних структур зберігається найдавніший досвід народу, який забезпечує апріорну готовність до сприйняття й осмислення світу», є основою менталітету етнокультурної спільності, хоча, як відкрита система, менталітет набуває нових ознак і рис. Згідно з К.Юнгом «колективне несвідоме» — психологічна спадщина минулих поколінь, яка є вродженою, тому символічне значення образів колективного несвідомого також вроджене й спільне для всіх людей незалежно від їх індивідуального досвіду, рівня освіти, культури, до якої вони належать. Несвідоме у психіці людини не тільки не є агресивно-деструктивною силою, яку треба постійно тримати під контролем, а навпаки, воно являє собою глибинне психічне джерело духовного піднесення — архетип, символ Бога. З цього випливає, що душевну гармонію, високу радість буття людині дасть вміння видобувати символіку архетипів із свого несвідомого і розшифровувати їх [114].
Психологи зазначають, що необхідно створити інтелектуальну основу школи ХХІ століття школи самореалізації особистості, школи культури життєвого самовизначення, яка являє міру усвідомлення й опанування людиною самопізнанням, самооцінкою, самоаналізом (рефлексією), де створені сприятливі умови для оволодіння кожною дитиною базовою культурою, серцевину якої становлять духовні цінності українського народу й світової цивілізації [112]. Освоєння духовних цінностей повинно мати не пасивно-споглядальний, а активний характер, перетворюватись у внутрішній світ особистості. Самоусвідомлення народу найкращий шлях для формування в учнів духовних потреб та інтересів, створення умов для їхньої самореалізації у різних видах творчої діяльності, виховання на вічних цінностях, невичерпності й привабливості пізнання.
Історія свідчить, що всі сталі, потужні нації, які існували в минулому чи існують тепер, відповідно мали або мають ідеал, глибоко вкорінений у національний характер, у душі людей. Якщо ідеал втрачає здатність полонити людські душі, інтегрувати систему диспозицій національного характеру, залишаючись лише в ідеології, нації втрачають свою потужність [192]. Як відомо, ідея це уявлення про мету, до якої прагне наше пізнання. Щоб розбудувати українське суспільство, потрібна певна ідеологічна основа, але самі ідеї можуть виникнути тільки на основі осягнення специфіки буття українського народу, яке не має поки що цілісності й самодостатності. Виходом з цього логічного кола може бути якщо не осягнення буття, яке перебуває в постійному становленні, то принаймні рефлексія його способу як певної соціально-культурної реальності.
Рефлексивні процеси не можна зрозуміти поза зв'язком з розвитком регулятивних механізмів психіки й змістом діяльності особистості. Як суб’єкт психічної активності, індивід протистоїть власній психіці як об’єктові, здійснюючи її рефлексію, регуляцію, корекцію, захист, тобто «зміну із збереженням» [125]. Психологічний зміст поняття «суб’єкт» вказує на феномен суб’єктивності як унікальної властивості людської психіки. Остання проявляється усвідомлення себе, по-перше, як фізіологічного індивіда, який має біологічну спільність з іншими індивідами (соматичне «Я»); по-друге, як соціальної істоти, подібної до інших людей — членів соціуму (соціальне «Я»); по-третє, як індивідуальності, що характеризується власним психологічним світом, не тотожним психологічному світові будь-якої іншої людини, а також своєю ідентичністю, самістю (психічне «Я»); по-четверте, як духовної трансцендентальної індивідуальності (трансцендентальне «Я») [125].
Хоча останнім часом ученими-соціологами, етнологами, філософами досліджені такі поняття, як національна самосвідомість”, національний характер”, архетипи”, ментальність”, етнокультурні стереотипи”, однак виявлення тих або інших рис національної самосвідомості та національних поведінкових стереотипів не має розробленої методології, також не досліджена проблема формування національного світобачення засобами мистецтва. З огляду на зазначені обставини питання розвитку національної рефлексії становить не тільки теоретичний, але й практичний інтерес, що й зумовило вибір теми нашого дослідження ”Психологічний аналіз розвитку національної рефлексії в процесі навчальної діяльності молодших школярів.
Вибраний напрям дисертаційного дослідження має зв’язок з науковими планами, програмами Національного університету Острозька академія”. Тема дисертації була затверджена на засіданні Вченої ради НаУКМА "Острозька академія" (протокол № 4 від 27 листопада 1997р.). Даний напрям дослідження входить до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри психолого-педагогічних дисциплін і розробляється як складова теми "Психологічні основи розвитку духовності особистості” (протокол №3 від 6.09.2001р.). Тема закоординована в бюро Ради з координації наукових досліджень (протокол № 2 від 9.02.1999 р.).
Об’єкт дослідження національна рефлексія в процесі навчальної діяльності молодших школярів.
Предмет дослідження психологічні закономірності й механізми розвитку національної рефлексії в процесі навчальної діяльності молодших школярів.
Мета дослідження з’ясувати психологічні умови цілеспрямованого розвитку національної рефлексії у молодших школярів.
Гіпотеза дослідження: розвиток національної рефлексії відбувається через відновлення національного світобачення, формування когнітивного (знання, уявлення про етнокультурні, етнопсихологічні особливості свого народу), емоційно-ціннісного (етнокультурних, етнопсихологічних потреб, мотивів, інтересів) і регулятивного (реальний механізм не тільки усвідомлення, але і прояву себе представником визначеної нації) компонентів національної самосвідомості. Стимулювання розвитку національної рефлексії в процесі навчальної діяльності молодших школярів відбувається шляхом формування національного самопізнання, самооцінки, етнічної ідентифікації, національної самосвідомості, почуття індивідуальної відповідальності.
Завдання дослідження:
1. Дослідити психологічну сутність національної рефлексії та з’ясувати етапи її розвитку в молодших школярів.
2. Проаналізувати засоби та механізми, що опосередковують процес формування національної рефлексії в молодших школярів.
3. Здійснити психологічний аналіз педагогічного досвіду виховання національної самосвідомості школярів (молодший шкільний вік).
4. З’ясувати психолого-педагогічні характеристики ефективного розвитку в учнів національної рефлексії.
Методологічною основою послужили теорії розвитку самосвідомості особистості (К.О.Абульханова-Славська, Б.ГАнаньєв, С.Л.Рубінштейн), дослідження різних аспектів виховання особистості (І.Д.Бех, М.Й.Боришевський, Г.С.Костюк, М.В.Савчин, В.А.Семиченко, О.В.Скрипченко та ін.), теоретико-методологічні підходи вивчення українського менталітету методами історично-генетичного аналізу (О.Кульчицький) та соціально-культурної антропології (Б.Цимбалістий).
Для розв’язання поставлених завдань та досягнення мети застосовані такі методи дослідження: теоретичні (аналіз й узагальнення психолого-педагогічної, філософської та історичної літератури з даної проблеми); емпіричні (спостереження, тестування, анкетування, індивідуальні та колективні бесіди, аналіз продуктів діяльності); природний експеримент проводився в найбільш поширеному його вигляді — констатуючий, формуючий, контрольний; статистичні методи обробки отриманих даних.
Експериментальне дослідження проводилось на базі загальноосвітніх шкіл м. Рівне №27, №12, №25. В ньому брали участь учні початкових класів (205 осіб) та вчителі (10 осіб).
Наукова новизна одержаних результатів: сформульовано визначення поняття національної рефлексії; теоретично обґрунтовано процес розвитку національної рефлексії; доповнено критерії рівня сформованості національної самосвідомості; визначено методи формування національної рефлексії (сугестія, творчий підхід, психокорекція); виявлено психолого-педагогічні характеристики розвитку національної рефлексії у процесі навчальної діяльності молодших школярів (формування національної самосвідомості, національного світобачення засобами музичного та образотворчого мистецтва; проведення тренінгових занять, тематичних бесід, використання комплексу музичних творів, метою яких є формування потреб приналежності і любові до свого народу, засвоєння етнокультурних та етнопсихологічних властивостей українців).
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в теоретико-практичному доповненні теорії національної рефлексії та процесу її становлення.
Апробовано систему діагностики особливостей розвитку національної рефлексії, що допоможе шкільним психологам, учителям констатувати рівень готовності учнів молодшого шкільного віку до подальшого національного самовизначення. Створено та експериментально перевірено програму розвитку національної рефлексії в молодших школярів, систему психокорекційної роботи.
Результати дослідження впроваджені у практику методичної роботи Рівненського обласного управління освіти і науки (довідка № 01-05/02-1487 від 02.08.02), в практику роботи курсів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів Рівненського інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 239/1 від 20.06.02) та в психолого-педагогічну роботу державної загальноосвітньої школи-комплексу №27 (довідка №95 від 20.03.02).
Особистий внесок здобувача: враховуючи психологічну сутність національної рефлексії, визначено етапи її розвитку; розроблено та адаптовано систему тренінгових занять, тематичні бесіди, складено комплекси музичних творів, що сприятиме ефективному розвитку національної рефлексії в молодших школярів.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечена послідовною реалізацією теоретичних положень у розв’язанні завдань емпіричного дослідження, відповідністю використаних методів дослідження його меті та завданням, репрезентативністю вибірки, використанням методів математичної статистики.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення дослідження, його основні наукові результати були викладені у формі виступів автора, доповідалися та обговорювалися на звітно-наукових конференціях професорсько-викладацького складу Національного університету Острозька академія” (Острог, 1998 - 2002рр.), на засіданнях кафедри психолого-педагогічних дисциплін Національного університету Острозька академія”, а також на методичних семінарах вчителів, організованих Рівненським обласним управлінням освіти і науки (Рівне, 2001- 2002рр.).
Зміст роботи відображений у 5 публікаціях автора, з них 3 у фахових виданнях.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене нами теоретичне та експериментальне дослідження дозволило підтвердити гіпотезу, що розвиток національної рефлексії відбувається через відновлення національного світобачення та формування національної самосвідомості.
Враховуючи методологічні й теоретичні основи пояснення психологічної сутності національної рефлексії, визначено такі етапи її розвитку в молодших школярів: а) виникнення здатності дитини спостерігати власні психічні процеси і пояснювати їх для себе, розвиток проблемно-дослідницького типу самооцінки; б) мотивація національної самооцінки аналізом істотних властивостей предмета та способів його перетворення, здатність до прогнозування своєї діяльності в цілому; в) розвиток особистісної рефлексії, вивчення учнем себе як дослідника; не тільки усвідомлення себе як особистості, але й більш глибоке й широке розуміння внутрішнього світу інших людей, національного характеру, передбачення оцінок своєї особистості іншими людьми; г) рефлексивний самоаналіз, нові знання про себе; розгляд рис свого характеру й взаємостосунків з людьми.
Теоретичний аналіз та експеримент показали, що інтеріоризація суб’єктом значень етнічної реальності пов’язана з формуванням етнопсихологічних властивостей. Підтверджено гіпотетичне припущення про взаємозв’язок між відновленням національного світобачення та рівнем розвитку національної самосвідомості особистості. Розвиток національної рефлексії в процесі навчальної діяльності молодших школярів відбувається через формування самопізнання, самооцінки, когнітивного, емоційно-ціннісного та регулятивного компонентів національної самосвідомості; в основі мотивації вчинків молодшого школяра повинно лежати почуття етнічної ідентичності. Опрацьовані методи формування національної рефлексії засобами мистецтва. Встановлено, що домінування духовно-моральних констеляцій психіки у характері молодших школярів, підпорядкування їм вольових структурно-функціональних утворень характеру сприяє впливові морально-естетичного потенціалу мистецтва на поглиблення етнокультурних і етнопсихологічних сторін самосвідомості, формуванню національної спрямованості особистості та значимого відношення до об’єктів етнічного світу.
Доповнено критерії рівня сформованості національної самосвідомості: а) ставлення особистості до національних цінностей, що передбачає насамперед знання про етнокультурні, етнопсихологічні особливості свого народу, а також національна самооцінка, самопізнання; б) сформованість етнопсихологічних потреб, мотивів та інтересів, що виражається в активному опануванні, відстоюванні, розвитку кращих рис українського характеру, національних інтересів, духовних цінностей, почуття національної гідності; бачення сенсу свого життя, рівень домагань; в) реальний прояв національної самосвідомості в поведінці особистості. Критерії рівня сформованості національної самосвідомості були використані нами для цілеспрямованого коригування системи педагогічних вчинків із метою розвитку національної рефлексії.
Виявлено, що психолого-педагогічними характеристиками розвитку національної рефлексії в молодших школярів є формування національної самосвідомості, національного світобачення засобами музичного та образотворчого мистецтва із залученням дітей до ігрової діяльності; проведення тренінгових занять, тематичних бесід, використання комплексу музичних творів, метою яких є формування потреб приналежності і любові до свого народу, створення об’єктивних і суб’єктивних умов для вільного розвитку особистості учня, його мислення і загальної культури в процесі навчальної діяльності, відновлення українського менталітету, кращих рис національного характеру. Психологічний аналіз педагогічного досвіду виховання національної самосвідомості школярів свідчить про необхідність утвердження особистості школяра як активного суб’єкта педагогічної взаємодії, здатного до національного самопізнання, до морального, естетичного пошуку і вибору на основі розвитку глибинної потреби особистості у самореалізації, самовизначенні, розвитку своїх природних задатків, своєї людської сутності. Вище вказаному відповідає почуття індивідуальної відповідальності, етнічної ідентифікації, які ґрунтуються на розвитку національної рефлексії. Встановлено, що на основі здатності дитини до національної рефлексії у неї виробляється потреба саморозвитку, самовдосконалення своєї особистості, своїх творчих можливостей. При такому підході мотивація учня пов’язується зі змістом навчання й має характер самодіяльності, забарвленої емоціями радості й задоволення.
Результати контрольного експерименту свідчать про те, що впровадження нових виховних технологій, індивідуальних програм розвитку й саморозвитку, методів творчого підходу, психокорекції, комплексного вивчення особистості з врахуванням сугестивного впливу засобів музичного й образотворчого мистецтва стимулює розвиток національної рефлексії особистості.
Перспективи подальшої науково-дослідницької роботи вбачаємо у поглибленому вивченні етапів та механізмів формування національної рефлексії засобами мистецтва у студентської молоді.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АбульхановаСлавская К. А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 336с.
2. Абульханова-Славская К.А.Стратегия жизни. -М.: Мысль, 1991. 299с.
3. Ананьев Б. Г. К постановке проблемы развития детского самосознания. Изб. психол. труды Т. 2. М.: Педагогика, 1980. 127с.
4. Анастази А. Психологическое тестирование. Кн. 2 / Под ред. К.М.Гуревича, В. И. Лубовского, — М.: Педагогика, 1982.
5.Ануфриев Е. А., Лесная Л. В. Российский менталитет как социально-политический и духовный феномен // Социально-политический журнал, 1997, N4. — С.31- 33.
6.Аскоченский Д. М. Проблема национального характера и политика (по зарубежным исследованиям). Социально-психологические проблемы идеологии и политики. — М.: Наука, 1991.-70с.
7.Баклушинский С. А., Белинская Е. П. Развитие представлений о понятии социальная идентичность // Этнос. Идентичность. Образование. — М.: Наука, 1998.-75с.
8. Балл Г. О. Гуманістичні засади педагогічної діяльності / Педагогіка і психологія. Вістник АПН України, 1994, №2.-С.15.
9. Белинская Е. П. Временные аспекты Я-концепции и идентичности // Мир психологии, 1999, №3.-С.47-49.
10. Бердяев Н. А. Философия неравенства. — М.,1994. — 148с.
11. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. М.: Педагогика, 1995. 55с.
12. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. — М.: Педагогика, 1986.-249с.

13. Бех І. Д. Образ Я” як мета формування і розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1997. — №3. С.14.
14. Бех І. Д. Моральна саморегуляція і поведінка особистості і понятійний аппарат. К.:Наукова думка, 1993.-178с.
15. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.:Наука, 1968.-192с.
16. Боплан Г. Опис України. Львів, 1990.
17. Боришевський М. Й. Актуальні соціально-психологічні проблеми виховання // Психологічні проблеми гуманізації педагогічної взаємодії. К.:Наукова думка, 1993.-205с.
18. Боришевський М.Й. Моральні переконання та їх формування в дітей — К.: Т-во Знання”, 1979. 48с.
19. Боришевський М.Й. Самосвідомість у царині виховання / Педагогічна газета. 1996. -№9(27). С. 9.
20. Брушлинский А. В. Субъект: мышление, обучение, воображение. — М.,1996.-465с.
21. Будилова Е. А. Методология, теория и эксперимент в научном творчестве С. Л. Рубинштейна // Вопр. Психологии. 1979. — № 3. — С.106-114.
22. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. К.: Довіра, 1993.-290с.
23. Валлон А. Психическое развитие ребенка. М.: Просвещение, 1967.-189с.
24. Василюк Ф. Е. Психология переживания. — М.: МГУ, 1984.-243с.
25. Верховинець В. Весняночка. К.: Музична Україна, 1989.-154с.
26. Вилюнес В. К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: МГУ, 1990.-244с.
27. Виртуальная реальность. Философские и психологические проблемы / Под. ред. Носова Н. А. — М., 1997.-420с.
28. Возняк М. Історія української літератури. Т1. К., 1991.-564с.
29. Выготский Л. С. История развития высших психических функций . — М.: Педагогика, 1983. — 498с.
30. Выготский Л. С. Психология искусства. — М.: Искусство, 1968. 238с.
31. Выготский Л.С. Соб. Соч. в 6т. Т.1. — М.: Педагогика, 1982. 389c.
32. Выготский Л.С. Соб. Соч. в 6т. Т.2 . — М.: Педагогика, 1983. 368с.
33. Выготский Л.С. Соб. Соч. в 6т. Т.3. — М.: Педагогика, 1984. 432с.
34. Генезис рефлексивної свідомості школяра // Практична психологія та соціальна робота. 1999. №5.-С.45-49.
35. Герасимова И. А. Музыка и духовное творчество // Вопросы философии, 1995, №6.-С.32-33.
36. Герасимова-Персидська. Хоровий концерт на україні ХVІІ ХVІІІ ст. К.:Довіра, 1989.-78с.
37. Гильбух Ю. З. Актуальные проблемы валидации психологических тестов // Вопр. психологии, 1978, № 5. — С. 108-118.
38. Гильбух Ю. З. Внимание одаренные дети. М.: Знание, 1991.-44с.
39. Гильбух Ю. З. Тренировочные устройства в профессиональном обучении . (Психолого-педагогические аспекты). К.:Педагогика, 1979. - 78с.
40. Гильбух Ю. З., Костюк Л. Г., Лоос В. Г. Проблема функциональной музыки в зарубежной психологии // Вопр. психологии, 1971, № 3. — С. 162-168.
41. Грановская Р. М. Элементы практической психологии. 3-е изд. СПб.: Свет, 1997. 608 с.
42. Гумилев Л. Н. География этноса в исторический период, — Л.: Наука, 1990. — 279 с.
43. Гуревич К. М. Индивидуально-психологические особенности школьников. М.: Знание, 1988.-344с.
44. Гуревич А. Я. Историческая наука и Историческая антропология // Вопросы философии. 1998. — №1.-С.22-24.
45. Гуревич С. Н. Культурология. М.: Просвещение,1996.-352с.
46. Гусман Б. Л. Смысл истории: очерки современных западных концепций. М.: Политиздат, 1991.-322с.
47. Джемс У. Психология / Под ред. Л. А. Петровского. М.: Педагогика, 1991. 368с.
48. Довженюк Г. В. Український дитячий фольклор. К.: Наукова думка, 1981.-205с.
49. Запорожец А. В. Избр. психол. труды. В 2-х т. Т. 2. М.: Педагогика, 1988. 296с.
50. Зязюн І. А. Рефлексія людини в гуманітарній філософії // Світло. 1998. — №1.
51. Ильин И. А. Путь духовного обновления. Собр. соч. в 10 т. — М., 1993. 214с.
52. Иорданский В. Этнос и нация // Мировая экономика и международные отношения. — 1992, №3. — С. 83.
53. Історія України в народних думах та піснях. К.: Веселка, 1993. 25с..
54. Історія української музики. Т.1. К.: Музика, 1989.-176с.
55. Кабалевский Д. Программа по музыке для общеобразовательной школы. 1-3 классы. — Москва,: Просвещение, 1980.
56. Кабалевский Д. Воспитание ума и сердца. — Москва,: Просвещение, 1981.-180с.
57. Кабалевский Д. Как рассказывать детям о музыке. — Москва,: Просвещение, 1989.-98с.
58. Кант И. Собр. соч. Т. 2. — М., 1964. 471 c.
59. Каптерев П. Ф. Изб. пед. соч. М.: Педагогика ,1992.
60. Колесса Ф. Шкільний співаник. К.: Музична Україна, 1991.-179с.
61. Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. — М.: Политиздат, 1984. 432с.
62. Кон И. С. Категория Я в психологии // Психологический журнал,1981.Т. 3.-С.20.
63. Кон И. С. Открытие Я. — М.:Просвещение,1978.-433с.
64. Кононенко П., Кононенко Т. Етнічна специфіка духовності українського народу. (Становлення, основні риси, перспективи) // Народна творчість та етнографія. 2001. — №3. С.20-28.
65. Костомаров М. Книги битія українського народу. Нью-Йорк, 1967.-87с.
66. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За ред. Л. Н. Проколієнко. К.: Рад. школа, 1989. 133с.
67. Кошиць О. Про українську пісню і музику. К.: Музична Україна, 1993.-33с.
68. Леви-Строс К. Структурная антропология. М.: Наука, 1984.-534с.
69. Леонтьев А. А., Леонтьев Д. А. В поисках истины жизни (из научного архива А. Н. Леонтьева) // Художественное творчество и психология. — М., 1991.-С.65-66.
70. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Изд-во пол. лит., 1975. 304 с.
71. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики. — М.: Педагогика, 1981.- 453с.
72. Леся Українка. Твори. В 9 томах. К.: Довіра, 1965. Т. 8.-564с.
73. Лісовий В. С. « Культура» та «цивілізація» // Філософська і соціологічна думка, 1993, №1.-С.31.
74. Липа Ю. І. Призначення України, — Л.: Просвiта, 1991. — 271 с.
75. Магия цвета / Под ред. С. В. Мальбрук. Харьков: АО «Сфера», «Сварог», 1996. 432 с.
76. Максименко С.Д., Руденко Ю.Д. Психологія проблемного навчання. К.: Товариство Знання”,1978. 85с.
77. Максименко С. Д. Изучение психики в процессе обучения. (Характеристика методов исследования ). К.: Знання, 1981.-556с.
78. Максименко С.Д. Методологічні проблеми загальної психології // Практична психологія та соціальна робота. 1999. — №3. С.2-4.
79. Максименко С. Д. Основи генетичної психології: Навч. посібник. К.: НПЦ Перспектива,1998. 220 с.
80. Максименко С. Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. К.: НДІ психології України, 1990. 240 с.
81. Маланюк Е. Нариси з історії нашої культури. К.: АТ «Обереги»,1992.
82. Маркова А. К., Татис Т. А., Орлов А. Б. Формирование мотивации учения. М.: Просвещение, 1990.-432с.
83. Маслоу А. Самоактуализация //Психология личности: Тексты. М.,1982. С.108-117.
84. Медушевский В. В. Художественная картина мира в музыке // Художественное творчество. Вопросы комплексного изучения. — Л., 1987.-67с.
85. Микитенко Ю. Від «слова» до «Іліади». К.:Веселка, 1993.-135с.
86. Михальченко М. Самчук З. Україна доби межичасся. Дрогобич: Видавнича фірма Відродження”, 1998. 288с.
87. Мокрий В. Церква в житті українців. К.: Просвіта,1993.-205с.
88. Моляко В. О. Концепція виховання творчої обдарованності // Рад. школа. 1991, №5.-С.19-23.
89. Москалець В.П. Психологічне обґрунтування національної школи // Філософська і соціологічна думка. 1993. — №1. С.67-80.
90. Мотивация в опроснике Эдвардса // Вопросы психологии, 1997, №1.-С.23-24.
91. Мухина В. С. Детская психология. М.: Просвещение, 1985.-52с.
92. Мухина В. С. Изобразительная деятельность ребенка как форма усвоения социального опыта. М.: Педагогика, 1981.- 87с.
93. Найден О. Орнамент українського народного розпису. К.:Рад.школа, 1989.-142с.
94. Наливайко Д. С. Козацька християнська республіка / Запорозька Січ у західноєвропейських історико-літературних пам’ятках. К.: Дніпро, 1992. 495 с.
95. Налимов В. В. Спонтанность сознания. М.: Прометей, 1989. 287с.
96. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. К.: АТ Обереги”,1992.-347с.
97. Обухова Л. Ф.. Концепция Ж. Пиаже: за и против. М.: МГУ,1981.-432с.
98. Обухова Л. Ф. Психология детства. М.: Педагогика, 1995.-476с.
99. Оллпорт Г. В. Личность в психологии. М.: КСП+”; СПб.: Ювента”, 1998. 345 с.
100. Осипець Р. Критерії оцінки рівня сформованості національної самосвідомості особистості // Світло. — 1999.- №1.-С.53.
101. Осипець Р. Сучасний стан сформованості національної самосвідомості майбутніх учителів // Світло. -1999.- №2.-С.30-31.
102. Особистісні детермінанти продуктивності навчання / За ред. О. В. Киричука. К.:Наукова думка, 1994.-377с.
103. Пасечник И. Д. Операциональные структуры систематизации в прцессе усвоения школьного курса математики. Ровно: Полиграфиздат, 1990.-145с.
104. Пиаже Ж. Избр. психолог. труды. М.: Просвещение, 1980.-653с.
105. Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. — К.: Наукова думка, 1993.- 300с.
106. Помиткін Е. О. Методика Перетворення”. Активізація рефлексії позитивних особистісних якостей у процесі духовного зростання школярів на основі методики Перетворення // Практична психологія та соціальна робота. — 1999. — №3.-С.45-48.
107. Помиткін Е. О. Перетворення: ігрова діагостично-корекційна методика свідомого удосконалення особистості в колективі К.: ДАККО, 1997. 144с.
108. Практическая психология в тестах, или Как научиться понимать себя и других. М.: АСТ-ПРЕСС, 1999. 376 с.
109. Програма початкової школи. К.:Наукова думка, 2000.
110. Психическое развитие младших школьников: Экспериментальные психологические исследования / Под ред. В. В. Давыдова. М.: Педагогика, 1990. 166с.
111. Психологічна діагностика з точки зору рефлексивної психології // Вопросы психологии, 1997, №5.-С.53-54.
112. Психологія і педагогіка життєтворчості: навчально-методичний посібник / За ред. Л. В. Сохань, І. Г. Єрмакова, В. О. Тихоновича. К., 1996. 792 с.
113. Психология: Словарь. М.: Просвещение, 1990.-675с.
114. Психология сознания / Сост. и общая редакция Л. В. Куликова. СПб.: Питер, 2001. 480 с.
115. Психология формирования и развития личности / Под ред. Л. И. Анциферовой. М.:Педагогика, 1981.-543с.
116. Пясковский И. Логика музыкального мышления. — М.:Искусство, 1987.-419с.
117. Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И. В. Дубровиной. М.: Просвещение, 1991.-79с.
118. Развитие младших школьников в процессе усвоения знаний: Экспериментально-психологические исследования / Под ред. М. И. Зверевой. М.: Педагогика, 1983.-323с.
119. Развитие психики школьников в процессе учебной деятельности: Сб. научн. трудов / Под ред. В. В. Давыдова. М.: Педагогика, 1983.-190с.
120. Рейнвальд Н. И. Психология личности. М.: Педагогика, 1987.-345с.
121. Рефлексия в развитии творческого мышления // Психологический журнал, 1987, Т.7, № 6. С. 158-159.
122. Рильський Т. До вивчення українського народного світогляду // Хроніка. 1993. — № 5.-С.50.
123. Роль среды и наследственности в формировании индивидуальности человека / Под ред. И. В. Равич-Щербо. М.: Педагогика,1988.-452с.
124. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. — М.: Педагогика,1989.-432с.
125. Рубинштейн С.Л. Человек и мир.. Проблемы общей психологии. — М: Педагогика, 1973.-242с.
126. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. Пер. с англ / Общ. ред. Л. П. Петровской. М.: Прогресс. 1993. 368 с.
127. Савчин М.В. Відповідальність: смисловий принцип мотиваційної регуляції поведінки особистості // Педагогіка і психологія. 1996. -№1. С.23.
128. Савчин М.В. Психологічні основи розвитку відповідальної поведінки особистості: Дис... д-ра пс. наук: 19.00.07. К., 1997. 410с.
129. Савчин М. Типи розуміння вчителем психології учня та їх прояви у педагогічній взаємодії // Рідна школа. 1996. — №1. С.70-71.
130. Січинський В. Чужинці про Україну. К.: Довіра, 1992.-93с.
131. Сковорода Г. С. Твори в 2-х томах. К.: АН УРСР, 1961. 498с.
132. Слободчиков В. И., Исаев Е. И. Психология человека: введение в психологию субъективности // Вопросы психологии. — 1995. С.12.
133. Соловьев А. Искусство Украины 90-х (Рефлексии) // Художественный журнал.- 1999.- №28,29. С.20.
134. Сорокин П. Далекая дорога. — М.:педагогика, 1992. 142с.
135. Спиркин А. Г. Сознание и самосознание. М.: Политиздат, 1972. 303с.
136. Степико М. Т. Буття етносу: витоки, сучасність. перспективи (філософсько-методологічний аналіз ). К.: Товариство Знання”, 1998. 251с.
137. Стефаненко Т.Г. Этнопсихология. М.: ИП РАН, 2000.-320с.
138. Стефаненко Т. Г. Методы исследования этнических стереотипов // Стефаненко Т. Г., Шлягина Е. И., Ениколопов С. Н. Методы этнопсихологического исследования. — М., 1993 . 127с.
139. Стефаненко Т. Г. Методы подготовки к межкультурному взаимодействию // Стефаненко Т. Г., Шлягина Е. И., Ениколопов С. Н. Методы этнопсихологического исследования. — М., 1993. 278с.
140. Стеценко К. Служба Божа. Ч.1. Вінніпег, 1972. 355с.
141. Столин В. В. Самосознание личности. — М.:Педагогика, 1984.-326с.
142. Теорія та історія світової і вітчизняної культури / За ред. Горбач Н. Я., Гелей С. Д., та інші. Львів: Каменяр,1992.-205с.
143. Тишков В. А. О феномене этничности // Этнографическое обозрение. 1997. — № 3.
144. Тишков В. А. О нации и национализме // Свободная мысль. 1996.- №3.
145. Тихомиров О. К. Наукова творчість Л. С. Виготського і сучасна психологія. — М., 1981. — 154с.
146. Тодорів Л.Д. Індивідуальна система ціннісних орієнтацій як основа розвитку ідентичності (Становлення життєвих перспектив у ранній юності). / Наукові записки. Випуск 3. Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. К., 1998. — С.163 — 173.
147. Тодорів Л.Д. Рефлексивні складові самосвідомості як критерії розвитку адекватної ідентичності. / Психологічно-педагогічна наука і суспільна ідеологія: матеріали психолого-педагогічного семінару. Академія пед. наук України. К. 1998, С. 442 — 447.
148. Тодорів Л.Д. Психологічні аспекти структури життєвого шляху особистості. // Збірник наукових праць. Філософія, соціологія, психологія. Випуск 4, ч. 2. Івано-Франківськ, 2000, С. 29 40.
149. Українська душа. ( Під. ред. Храмової ). К.: Фенікс,1992.-197с.
150. Українські приказки, прислів’я і таке інше / Уклав М. Номис. К.: Либідь, 1993. 768 с.
151. Франк С. Л. Духовные основы общества. М.: Республика, 1992. 511с.
152. Франкл В. Человек в поисках смысла. М.: Прогресс, 1990.-540с.
153. Франселла Ф., Баннистер Д. Новый метод исследования личности. — М., 1987. 423с.
154. Фрейд З. Введение в психоанализ. М., 1989. 268с. 155. Фресс П., Пиаже Ж. Экспериментальная психология. — М., 1975. 186с.
156. Фромм Э. Душа человека. М.: Республика, 1992. 430с.
157. Фромм Э. Психоанализ и этика. М.: Республика, 1990. 415с.
158. Фромм Э. Человек для себя. Минск: Коллегиум, 1992. 345с.
159. Фурман Д. Е. Украина и мы. Национальное самосознание и политическое развитие // Свободная мысль. 1995. №1.
160. Хабибуллин К.Н., Скворцов Н.Г. Испытания национального самосознания. М.: Петрополис, 1993. — С .19.
161. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. Пер. c нем. / Под ред. В. М. Величковского. В 2-х т. Т.1. — М.: Педагогика, 1986.
162. Холопова В. Н. Типология эмоций в музыке // Художественный тип человека. Комплексные исследования. — М., 1994.
163. Хорни К. Невротическая личность нашего времени : Самоанализ. — М: Прогресс-Универс, 1990. — 480с.
164. Церковні пісні. Збірник. Львів: Видавниче підприємство « Стрім», 1995. 416с.
165. Цзен Н. В., Пахомов Ю. В. Психотренинг: Игры и упражнения. М., 1988.-96с.
166. Чамата П.Р. Самосвідомість та її розвиток у дітей. К., 1965. 48с.
167. Чеснокова И. И. Проблемы самосознания в психологии. — М: Наука,1977. — 175с.
168. Чепіль О.Я. Про пріоритетність використання надбань психологічної науки у практиці викладання іноземної мови: Наукові записки. Видавничий комплекс Острозької Академії Острог, 1999. Т.ІІ. Ч.І. С.90 93.
169. Чечот И. Д. Барокко как культурологическое понятие // Барокко в славянских культурах. — М.,1982. С.16.
170. Шрейдер Ю. А. Человеческая рефлексия и две системы этического сознания // Вопросы философии. — 1990. — № 7. — С. 32-41.
171. Эльконин Д. Б. Избр. психологические труды / Под ред. В. В. Давыдова, В. П. Зинченко. М.: Педагогика, 1989. 555 с.
172. Эльконин Д. Б. Психология игры. М.,1978.
173. Эткинд А. М. Цветовой тест отношений /Практикум по психодиагностике. М., 1988.
174. Юнг К. Г. Архетип и символ. М., 1991.
175. Юнг К. Г. Об архетипах колективного безсознательного // Вопросы философии, 1988, №1.
176. Яворницький Д. І. Історiя запорозьких козакiв. У 3 т. Т.1. К.: Наукова думка,1990.
177. Яворницький Д. І. Історiя запорозьких козакiв. У 3 т. Т.2. К.: Наукова думка,1990.
178. Яворницький Д. І. Історiя запорозьких козакiв. У 3 т. Т.3. — К.: Наукова думка, 1991.
179. Янів В. Українська етнопсихологія і наш національний виховний ідеал // Народна творчість та етнографія. 1998. — №5,6. С.68.
180. Ясиновский Ю. Українська гімнографія . Українське барокко та європейський контекст. К.: Наукова думка,1991.
181. Яценко Т. С. Психологічні основи групової психокорекції. Навч. посібник. К.: Либідь, 1996.
182. Aboud F. E. The development of ethnic self-identification and attitudes // Children's ethnic socialization: Pluralism and development. — Newbury Park, 1987. — P. 32-55.
183. Austin W. G. — Chicago: Nelson-Hall, 1986. — P. 7-24.
184. Albert R. D. The intercultural sensitizer or culture assimilator: A cognitive approach // Handbook of intercultural training. — N.Y., 1983. Vol. 2. — P.186-217.
185. Bananji M. R., Prentice D. A. The Self in Social Context // Annual Review of Psychology, 1994, Vоl.45. — P.297-332.
186. Bures J. Techniques and Basic Experiments for the Study of Brain and Behaviour, — Amsterdam, 1983.
187. Britt T. W. The Self-Consiouness scale: on the stability of the three factor structure // Personality and Social Psychology Bull., 1992, v.18. Ghiglione R., Bonnet C., Richard J. F. Traite de psychologie cognitive. — P, 1990, v.3.
188. Connor W. Ethnonationalism. The Quest for Understanding. Princeton. — New York , 1994.
189. Duval S. & Wicklung R. A. A theory of objective self-awareness/ — N. Y., 1972.
190. Greenfeld L. Nationalism. Five Roads to Modernity. — Cambridge, 1992.
191. Kelley G. A. The psychology of personal constructs. — N. Y., 1961. Knight G. P., Bernal M. E., Cota M. K. Family socialization and Mexican American identity and behavior // Ethnic identity: Formation and transmission among Hispanics and other minorities. — Albany, 1993. — P.105-129.
192. Kniashynskyj A. The spirit of the nation. //Sociological-ethnopsychological studies. Munchen, 1959.
193. Leary M. R., Nezlek J. B. Self-presentation in everyday interactions: effects of target familiarity and gender composition // Journal of Personality and Social Psychology, 1994, v.67, N 4.
194. Phinney J. Ethnic identity in adolescents and adults Review of research // Psychological Bulletin, 1990. Vol. 108(3). 600 p.
195. Smith A. D. The Ethnic Origin of Nations. — Oxford, 1986.
196. Stangor Ch., Lunch L., Glass B. Categorization of indnviduals on the basis of multiple social features // Journal of Personality and Soc.Psychol., 1992, v.62.
197. Tajfel H., Turner J.C. The social identity theory of intergroup behavior // Psychology of intergroup relations / Ed. by S. Worchel, 1993.

198. Hutnik N. Patterns of ethnic minority identification and modes of social adaptation // Ethnic and Racial Studies, 1986. Vol. 9. — P. 150-167.