ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ЗАОХОЧЕННЯ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Чернецький Євген Євгенович

УДК 342.953

ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ЗАОХОЧЕННЯ

12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Кузьменко Оксана Володимирівна,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПРИРОДА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ
ЗАОХОЧЕНЬ 11
1.1. Поняття та ознаки адміністративно-правових заохочень 11
1.2. Заслуга як основна підстава адміністративно-правових
заохочень 44
1.3. Мета та функції адміністративно-правових заохочень 54
1.4. Види адміністративно-правових заохочень 66
Висновки до розділу 1 75
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПУБЛІЧНОГО
АДМІНІСТРУВАННЯ ЗАОХОЧЕНЬ 78
2.1. Поняття публічного адміністрування заохочень 78
2.2. Правове адміністрування заохочень 91
2.3. Суб’єкти публічного адміністрування заохочень 130
Висновки до розділу 2 151
РОЗДІЛ 3. ПОРЯДОК РЕАЛІЗАЦІЇ
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАОХОЧЕНЬ 154
3.1. Загальна характеристика заохочувальних проваджень 154
3.2. Стадії заохочувальних проваджень 172
Висновки до розділу 3 178
ВИСНОВКИ 182
ДОДАТОК 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 192

ВСТУП
Актуальність теми. На початку ХХI ст. осмислення шляхів подальшого розвитку людства та пошук кожною країною власної стратегії розвитку набуває особливої актуальності. Повною мірою це стосується й України, що перебуває на стадії трансформації як громадянського суспільства, так й економічної системи, що будується на ринкових засадах. Розвиток демократичної держави потребує запровадження європейських стандартів, у яких головною функцією держави стає забезпечення публічно-правових інтересів, змінюються форми реалізації владних повноважень публічної адміністрації. Переважною основою діяльності зазначених органів стає саме державне регулюванням як одна з форм публічного адміністрування. Водночас низка повноважень публічної адміністрації (стягнення податків, зборів (обов’язкових платежів), застосування заходів адміністративного примусу) хоча й сприяє реалізації управлінського впливу, однак не містить ознак прямого публічного адміністрування. Тобто в характері сучасних адміністративно-правових відносин виокремлюються не управлінські ознаки, а ознаки, так званої, «сервісної» діяльності публічної адміністрації, заснованої на засадах верховенства права, визнання безперечного пріоритету загальнолюдських цінностей над державними. Визначальною складовою цієї системи стає людина, яка становить для держави найвищу соціальну цінність, і саме на неї спрямовано існуючі правові засоби, що допомагають задовольнити її публічні інтереси та суспільства загалом.
Використання державою соціальних засобів дає можливість цілеспрямовано розвивати й удосконалювати галузеву та функціональну сфери, а також той чи інший напрям діяльності публічної адміністрації, що спрямований на реалізацію публічно-правових цінностей. Водночас існують засоби, що призначені та використовуються для покращення виконання адміністративно-правових та громадських обов’язків.
Одним з таких адміністративно-правових засобів є заохочення, яке дає поштовх на творчу соціально корисну поведінку. В основу цього процесу покладено заздалегідь обіцяні привабливі перспективи та заманливі наслідки. Так, під час проведення інтерв’ювання 87,0 % респондентів зазначили, що наявність різних видів стимулюючих засобів спонукає до перевиконання поставлених завдань, і лише 4,8 % ставиться байдуже до будь-яких мотиваційних засобів.
Адміністративно-правове заохочення як якісний спосіб впливу на суспільні відносини є відображенням соціально-економічних, політичних, духовних й інших потреб суспільства. Еволюція форм заохочення, їх трансформація і порядок застосування завжди похідні від стану базисних та соціально-культурних відносин і відображають цілі та завдання держави й суспільства на визначеному ступені їх розвитку.
Сьогодні цілком обґрунтованим є твердження про те, що заохочення має самостійну цінність як ефективний юридичний засіб, тому його активне впровадження та розвиток дасть можливість підвищити рівень соціально-економічної активності суспільства, виробництва.
Протягом останнього двадцятиріччя теоретичні проблеми адміністративно-правового заохочення досліджували С.В. Венедіктов, З.С. Гладун, Н.О. Гущина, М.О. Дей, О.М. Караваєва, І.М. Луценко, С.В. Мірошник, О.Г. Стрельченко та ін.
При підготовці дисертаційного дослідження також було використано праці видатних учених у галузі права, зокрема: В.Б. Авер’янова, В.М. Баранова, Д.М. Бахраха, І.П. Голосніченка, Ю.М. Козлова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, С.А. Комарова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, О.В. Малька, М.Я. Масленнікова, Н.Р. Нижник, І.В. Панової, П.П. Сергуна, Ю.М. Старілова, С.Г. Стеценка, Ю.О. Тихомирова та ін.
Проте проблеми призначення та застосування адміністративно-правових заохочень спеціально не вивчалися, в існуючих наукових працях ці питання було досліджено фрагментарно або у вузькогалузевих межах, без відповідного комплексного підходу. У науці адміністративного права комплексний аналіз питань публічного адміністрування заохочення залишився поза належної уваги. Комплексного дослідження питань щодо публічного адміністрування заохочень не проводилося, а окремі статті, розділи навчальних посібників мають загальний описовий характер.
Таким чином, недостатня розробленість на теоретичному рівні цієї проблеми, а також необхідність проведення комплексного правового дослідження питань публічного адміністрування заохочення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження. Науковий доробок вітчизняних і зарубіжних дослідників дає змогу зорієнтуватись з окреслених питань.
У зв’язку з цим, безумовно, існує потреба в поглибленому науковому дослідженні питань, що стосуються публічного адміністрування заохочень, у виробленні теоретичних і практичних положень щодо вдосконалення цього публічно-правового інституту, зокрема, в аспекті його застосування.
Результати юридичного аналізу заохочень, розробки основних понять і термінів, що визначають зміст адміністративно-правових заохочень, можуть бути використані при розробленні проекту Державної концепції Комплексної програми підтримки розвитку та удосконалення адміністративно-правового заохочення в Україні й інших нормативно-правових актів, що сприятиме підвищенню ефективності застосування адміністративно-правових заохочень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Програми відзначення державних та професійних свят, ювілейних дат, заохочення за заслуги на 2011–2013 роки; Програми стимулювання експорту продукції (розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 р. № 498-р); розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції реформування податкової системи» від 19 лютого 2007 р. № 56-р; Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади» від 9 лютого 1999 р. № 145; Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 роки (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2010 р. № 347); плану науково-дослідних і

дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2011 р.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у визначенні сутності, змісту й особливостей публічного адміністрування заохочення і на цій основі виробленні пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання заохочення і підвищення ефективності його практичної реалізації.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
– дослідити зміст та особливості адміністративно-правових заохочень;
– розглянути заслугу як головну підставу адміністративно-правового заохочення;
– визначити мету та функції адміністративно-правових заохочень;
– виокремити види адміністративно-правових заохочень;
– з’ясувати зміст поняття публічного адміністрування заохочень та його особливості;
– здійснити аналіз правового адміністрування заохочень;
– проаналізувати особливості суб’єктів публічного адміністрування заохочень;
– провести аналіз заохочувального провадження;
– виокремити та дослідити стадії заохочувального провадження;
– виробити рекомендації щодо удосконалення публічного адміністрування заохочень та конкретні пропозиції стосовно внесення змін і доповнень до чинного законодавства.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у результаті застосування заохочень.
Предмет дослідження – публічне адміністрування заохочення.
Методи дослідження. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження було використано різні наукові методи, зокрема: логіко-семантичний використано для розкриття понятійного апарату щодо публічного адміністрування заохочення (запропоновано дефініції «публічне адміністрування заохочення», «функції публічного адміністрування», «нагорода як складова частина заохочення», «видатні заслуги», «адміністративно-процедурний вид адміністративного процесу» «правове адміністрування заохочення») (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3.1); історико-правовий використано для дослідження процесів становлення нагороджуваного права (підрозділ 1.1); класифікація та групування використано для класифікації адміністративно-правових заохочень та стадій заохочувальних проваджень (підрозділ 1.4, 3.2); системно-структурний, структурно-функціональний – застосовано для дослідження особливостей нормативно-правового регулювання публічного адміністрування заохочення (підрозділ 2.1); порівняльно-правовий – використано для виокремлення детермінантних характеристик державної політики щодо публічного адміністрування заохочення (підрозділ 1.2, 1.3); структурно-логічний – використано для дослідження основоположних ідей, що покладено в основу призначення та застосування адміністративно-правового заохочення, видів форм та методів діяльності публічної адміністрації (підрозділи 1.1, 1.3, 2.3); моделювання – при вироблені конкретних змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів при з’ясуванні факторів, що впливають на ефективність публічного адміністрування заохочення (підрозділи 2.2, 2.3); компаративний – використано для вироблення пропозицій стосовно удосконалення законодавства, на підставі якого здійснюється публічне адміністрування заохочення (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1); соціологічний – при анкетуванні посадових осіб, які здійснюють публічне адміністрування заохочення, а також пересічних громадян щодо застосування заохочень (984 осіб), а також при аналізі його результатів (підрозділ 2.3); статистичний – для аналізу й узагальнення емпіричної інформації, що стосується теми дослідження (розділ 3).
Емпіричну базу дослідження становлять: а) статистичні дані практичної діяльності Міністерства внутрішніх справ та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за 2010–2011 рр.; б) статистичні дані Міністерства соціальної політики та Державної інспекції України з питань праці у період 2008–2010 рр.; в) результати анкетування 984 осіб, у тому числі посадових осіб, які здійснюють публічне адміністрування заохочень, державних службовців, працівників приватного сектора та безробітних, а також 150 військовослужбовців військових частин №№ 3027 та 3030; г) узагальнення практичного застосування адміністративно-правового заохочення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що за своїм характером і змістом дисертація є однією з перших в Україні монографічних праць, яка присвячена комплексному та системному дослідженню питань про публічне адміністрування заохочення. Конкретний внесок дисертанта в наукову розробку положень про публічне адміністрування заохочення полягає в обґрунтуванні пропозицій та рекомендацій, що містять елементи наукової новизни й мають теоретичне та практичне застосування, зокрема:
вперше:
– запропоновано дефініції «публічне адміністрування заохочення», «функції публічного адміністрування», «нагорода як складова частина заохочення», «видатні заслуги», «адміністративно-процедурний вид адміністративного процесу», «правове адміністрування заохочення»;
– здійснено класифікацію адміністративно-правових заохочень: залежно від кола осіб; залежно від статусу суб’єктів публічної влади, які здійснюють заохочувальну діяльність; залежно від субординації; залежно від структури адміністративно-правової заохочувальної норми; залежно від грошового вираження; залежно від галузі права, у якій застосовують адміністративно-правове заохочення; залежно від сфери застосування заохочення; залежно від видів державних нагород;
– виокремлено види функцій публічного адміністрування: контролюючу, мотиваційну, комунікативну, гарантуючу, розподільну, виховну, оцінювальну, стимулюючу, правозабезпечувальну та функцію узгодження інтересів;
– визначено особливості адміністративно-правового заохочення;
– виділено особливості правового адміністрування заохочення, доведено доцільність його розгляду за галузевим принципом;
– визначено видові групи адміністративного процесу: адміністративно-процедурний; адміністративно-деліктний; адміністративно-судовий; доведено, що заохочувальне провадження належить до адміністративно-процедурної групи;
– сформульовано низку конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до деяких чинних нормативно-правових актів України, зокрема, законів України «Про розвиток автомобільної промисловості України», «Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні», «Про державну підтримку сільського господарства України»;
– запропоновано проект Державної концепція Комплексної програми підтримки розвитку та удосконалення адміністративно-правового заохочення в Україні;
удосконалено:
– дефініції «адміністративно-правове заохочення», «нагорода», «заслуга», «мета адміністративно-правового заохочення», «публічне адміністрування», «правове адміністрування», «методи публічного адміністрування», «державне регулювання», «заохочувальне провадження», «предмет адміністративного процесу»;
– визначено стадії, етапи та дії (залежно від виду заохочення) заохочувального провадження;
дістали подальший розвиток:
– система суб’єктів публічного адміністрування;
– ознаки адміністративно-правового заохочення;
– порядок (правила) адміністративно-правового заохочення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки й рекомендації використовуються у:
правозастосовній діяльності – сформульовано низку пропозицій пов’язаних із публічним адмініструванням заохочення (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Міністерства праці та соціальної політики України від 19 листопада 2010 р. № 12694/0/14);
навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників, розробці курсів лекцій, методичних рекомендацій під час викладання навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність» та «Адміністративний процес» (акт впровадження КНУВС від 24 травня 2009 р.);
правоохоронній діяльності (акт впровадження Департаменту громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ України від 10 червня 2009 р. № 87).
Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення питань загалом, окремі їх аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднені дисертантом у формі доповідей на: міжвузівських науково-практичних конференціях «Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів» (Сімферополь, 11–12 грудня 2008 р.) і «Права людини та механізм їх забезпечення в Україні» (у рамках загальноукраїнського тижня права в Україні) (Київ, 4 грудня 2009 р.).
Особистий внесок здобувача. Усі сформульовані положення та висновки є результатом особистих досліджень автора. У науковій статті «Історичний розвиток адміністративно-правового заохочення», підготовленій у співавторстві, автору належить 50,0 % змісту.
Публікації. Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, відображено в шести наукових працях, чотири з яких надруковано у наукових фахових виданнях України, а дві – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, що об’єднують дев’ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (318 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 227 сторінок, з них загальний обсяг тексту – 188 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
У результаті проведеного дисертаційного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення системи адміністративно-правових заохочень.
До основних результатів та досягнень, одержаних у результаті проведеного дослідження, належать такі:
1) адміністративно-правове заохочення – це закріплений у нормі права засіб правового впливу через інтереси та свідомість на поведінку особи, спрямований на спонукання її до суспільно корисного і соціально активного правомірного діяння, яке має свідомо-вольовий характер і застосовується з метою отримання додаткових якісних результатів від соціально корисної діяльності для задоволення загальних потреб та інтересів соціуму;
2) ознаками адміністративно-правових заохочень є такі:
а) формування правомірної поведінки суб’єкта;
б) спонукання до суспільно корисної та суспільно активної діяльності;
в) наявність свідомо-вольового характеру отримання додаткових результатів від суспільно корисної діяльності;
г) винагородження заслуженої поведінки суб’єкта;
д) задоволення публічних та власних інтересів; забезпечення мотивації правомірної поведінки;
е) оприлюднення визнання діяння про отримання додаткових якісних результатів від суспільно корисної діяльності;
ж) результативність засобу впливу на поведінку особи з боку суб’єктів, які заохочують.
3) функціями адміністративно-правових заохочень є: контролююча, мотиваційна, комунікативна, гарантуюча, розподільна, виховна функція, орієнтаційна, оцінююча, стимулююча, правозабезпечувальна та функція узгодження інтересів;
4) основною підставою адміністративно-правових заохочень є заслуга. Заслуга є реальною мірою справедливості, ці категорії співвідносяться як загальне і частина, при цьому ширше родове поняття – справедливість, заслуга – це видове поняття;
5) заслуга – це нормативно встановлений рівень суспільно корисної поведінки, що має юридично значущий характер та становить основу змісту заохочення;
6) видатна заслуга – це надзвичайна діяльність, здійснювана в межах задоволення публічно – правового інтересу;
7) нагорода як складова частина заохочення – це позитивний наслідок відзначення заслуг особами, як фізичними, так і юридичними, і відзначення їх позитивних індивідуальних та колективних якостей;
8) адміністративно-правове заохочення характеризується добровільністю, тобто суб’єкт, учиняючи відповідно до заохочуваної поведінки, робить із своєї волі, без чинення тиску ззовні. Водночас вибір такої поведінки підтримується обіцянкою надати особі певних додаткових благ;
9) метою адміністративно-правового заохочення є об’єктивне формування правомірної поведінки суб’єкта, який заохочує, у результаті чого досягаються додаткові якісні результати від соціально корисної діяльності для задоволення загальної та перспективної мети;
10) адміністративно-правові заохочення можливо класифікувати за групами:
а) залежно від кола осіб: загальні; відомчі; регіональні; локальні;
б) залежно від статусу суб’єктів публічної влади, які здійснюють заохочувальну діяльність: централізовані (ті, що застосовують Президент України, центральні органи виконавчої влади тощо); децентралізовані заохочення;
в) залежно від субординації: регіональні; муніципальні; локальні; змішані;
г) залежно від структури адміністративно-правової заохочувальної норми: звичайні; складні;
д) залежно від грошового вираження: матеріально-оплатні (до яких належать заробітна плата, премії, доплати, надбавки); матеріально-безоплатні (цінні подарунки, путівки, надання житла, надання місць у дитячих дошкільних закладах, встановлення домашніх телефонів, надання права вступу до квартирних, гаражних та інших кооперативів, вибір зручного часу відпустки та ін.);
е) залежно від галузі права, у якій застосовують заходи адміністративно-правового заохочення: адміністративні; конституційні; трудові; кримінальні;
ж) залежно від сфери застосування заохочення: в економічній сфері; в адміністративно-політичній сфері; у соціально-культурній сфері; у підприємницькій діяльності;
з) залежно від видів державних нагород: звання Герой України; орден; медаль; відзнака «Іменна вогнепальна зброя»; почесне звання України; Державна премія України; президентська відзнака;
11) методами публічного адміністрування є різні способи, прийоми та засоби цілеспрямованого, організуючого впливу суб’єктів управління на об’єкти, яких віднесено до їх ведення, тоді як регулювання не є способом або прийомом впливу – це відповідне призначення, яке має специфічне навантаження та зміст;
12) публічне адміністрування – це діяльність публічної адміністрації із задоволення загальних публічних інтересів та надання адміністративних послуг;
13) публічне адміністрування заохочення – це регламентована правовими нормами діяльність публічної адміністрації із застосування заходів заохочення до осіб, які вчиняють корисні дії, що перевищують встановлені державою звичайні нормативи;
14) правове адміністрування – це дія права на суспільні відносини за допомогою певних юридичних засобів, насамперед норм права;
15) правове адміністрування заохочень становить система юридичних норм, за допомогою яких держава зміцнює правосвідомість громадян, виховує в кожного почуття громадського обов’язку, підвищення дисципліни та організованості;
16) адміністративний процес поділяється на видові групи: адміністративно-процедурний; адміністративно-деліктний; адміністративно-судовий. Відповідно, адміністративно-процедурний – це врегульоване адміністративно-процесуальними нормами публічне адміністрування щодо регламентації встановленої правововими нормами компетенції, що має правові наслідки. Адміністративно-деліктний – це врегульоване адміністративно-процесуальними нормами публічне адміністрування діяльності з розслідування, розгляду, прийняття рішень та винесення постанов, їх виконання в адміністративних справ деліктного характеру. Адміністративно-судовий – це врегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції із вирішення публічно-правових спорів публічно-правового характеру;
17) порядок (правила) заохочення – це діяльність публічної адміністрації щодо застосування до осіб, які сумлінно виконують покладені на них обов’язки, заходів заохочення;
18) заохочувальне провадження – це послідовний порядок дій публічної адміністрації щодо застосування до особи, яка сумлінно виконала покладений на неї обов’язок для отримання додаткових якісних результатів від соціально корисної діяльності, заходів заохочення, що реалізується через відповідну адміністративну справу. Цей вид провадження належить до групи адміністративно-процедурних проваджень на підставі змісту та призначення відповідної діяльності, що урегульована належними процесуальними нормами;
19) заохочувальне провадження включає в себе п’ять стадії:
перша стадія – публічне оцінювання матеріалів про заохочення та порушення клопотання про заохочення – включає такі етапи:
оцінювання дій, які підтверджують суспільно корисну діяльність;
підготовка документів, що підтверджують суспільно-значущу активність;
вибір визначеного заохочення стосовно індивідуального чи колективного суб’єкта заслуженої поведінки;
оформлення відповідного подання до заохочення;
друга стадія – оформлення та узгодження подання про заохочення – передбачає такі етапи:
погодження подання до заохочення з відповідними посадовими особами (зокрема, у трудовому колективі на профспілкових зборах) щодо виду заохочення;
аналіз відповідності досконалого вчинку певному виду заохочення;
підготовка необхідних заохочувальних матеріалів;
оформлення заохочувальних документів і відповідність передбаченим стандартам;
представлення інших документів, що прямо або побічно стосуються кандидата на заохочення;
третя стадія – підтвердження подання про заохочення та прийняття попереднього рішення щодо застосування заохочення виділяє такі етапи:
обговорення подання про заохочення;
підтвердження підстав заохочення;
правова регламентація конкретного виду заохочення;
визначення кваліфікаційних вимог щодо цього заохочення про повноваження посадових осіб, стосовно порушення заохочувального провадження;
визначення порядку проходження заохочувального подання;
четверта стадія – прийняття підсумкового рішення компетентною посадовою особою та видання відповідного правового документа – передбачає такі етапи:
вирішальне узгодження виду заохочення з посадовими особами або уповноваженими на те особами;
проведення консультаційних та інших організаційних заходів, які пов’язані з подальшим поданням до заохоченням;
оформлення подання до заохочення;
п’ята стадія – здійснення рішення про заохочення та практична реалізація заохочення – характеризується такими етапами:
опрацювання подання до заохочення компетентними на це органами;
передача висновку (наказу) про підтвердження (узгодження) подання компетентними органами на місця;
видання відповідного наказу про застосування заохочення індивідуальних чи колективних суб’єктів та призначення заохочення;
складання документа (Протоколу вручення державних нагород) про вручення нагороди та його підписання;
урочисте вручення заохочувальних відзнак та підтверджуючих документів;
внесення даних про вручення нагород до облікових карток нагородженого.
20) запропоновано проект нормативно-правового акта (програма розвитку): «Державна концепція комплексної програми підтримки розвитку та удосконалення адміністративно-правового заохочення в Україні»;
21) запропоновано такі зміни та доповнення:
у Законі України «Про державні нагороди» ст. 7 слід доповнити такими словами: «орден Богдана Хмельницького І, ІІ, ІІІ ступенів засновано для нагородження громадян України та трудових колективів підприємств, установ та організацій, об’єднань громадян, військових частин та з’єднань за особливі заслуги в захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, зміцненні обороноздатності та безпеки України»;
ст. 1 доповнити словами: «Державні нагороди є вищою формою відзначення громадян, трудових колективів підприємств, установ та організацій, навчальних закладів, об’єднань громадян, військових частин та з’єднань за видатні заслуги в розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, захисті Вітчизни, за особливі заслуги в захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, зміцненні обороноздатності та безпеки України»;
закони України «Про розвиток автомобільної промисловості України», «Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні», «Про державну підтримку сільського господарства України» доповнити розділом, який би урегулював питання щодо заохочення працівників та трудових колективів за заслуги перед Українським народом у сприянні становленню правової держави, здійсненню заходів щодо забезпечення захисту прав і свобод громадян, зміцнення демократії, ефективному розвитку та діяльності тієї галузі, фахівцями якої вони є.
в Указі Президента, яким затверджено Статут ордена «За доблесну шахтарську працю» пункт 1 слід доповнити такими словами: «Орден «За доблесну шахтарську працю» встановлено для відзначення громадян за визначні трудові досягнення у видобутку вугілля, залізної руди, руди кольорових і рідкісних металів, марганцевих та уранових руд, шахтобудуванні, який є спеціалізованою державною нагородою» та до пункту 9 «Особі, нагородженій орденом «За доблесну шахтарську працю», призначається пенсія у розмірі двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян та переходить до його спадкоємців після смерті».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Исаев И. А. История политических и правовых учений России XI–XX вв. / И. А. Исаев, Н. М. Золотухина. – М. : Юристъ, 1995. – 378 с.
2. Дуров В. А. Ордена России «The orders of Russia» : [альбом] / Дуров В. А. – М. : Газ.-журн. об-ние «Воскресенье». – 1993. – 156 с.
3. Спиридонов Л. И. Теория государства и права / Спиридонов Л. И. – М. : Знание, 1996. – 429 с.
4. Пересветов И. С. Сочинения… Подгот. Текст А. А. Зимин / под ред.
чл.-кор. АН СССР Д. С. Лихачева [Л. Н. Пушкарева]. – М. – Л. : Изд-во Акад. наук СССР, 1956. – 388 с.
5. Флетчер Д. О государстве русаком [1951 г.]. (Of the Russe common wealth)/ / под ред. Кн. Н. В. Голицина / Флетчер Д. О. – СПб., Акц. об-во типографск. Дела в Сп., 1911. – 134 с.
6. Политическая история России. Хрестоматия : в 2 ч. Ч. 1. / [сост. : Коваленко В. И., Медушевский А. Н., Мощелков Е. Н.]. – М. : АО «Аспект-пресс» 1995. – 318 с.
7. Дей М. О. Правове регулювання засобів стимулювання праці в умовах ринкової економіки: теоретичний аспект : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.05 / Дей Марина Олександрівна. – Х., 2005. – 212 с.
8. Де – Ла – Грассери, Рауль. Психология религии. Р.Де – Ла Грассери / пер. с франц. В. И. Писаревой. – СПб. : Ф. Павленков, 1901. – 330 с.
9. Радищев А. Н. О законопроектах. Избранные философские издания / Радищев А. Н. – М. : Госполитиздат, 1949. – 853 с.
10. Учреждение орденов и других знаков отличия. Т. 1, ч. 2. [Свод законов]. Ст. 756. СПб., 1892. – 240 с.
11. Историческое собрание списков кавалеров четырех российских императорских орденов: св. апостола Андрея Первозванного, св. великомученицы Екатерины, ев. Благоверного великого князя Александра Невскаго и св. Анны…, заимствованное из орденских и церемониальных дел, жалованных на чины и достоинства грамот, министерских реляций…Составитель Дмитрий Бантыш-Каменский. М., тип. Н.С. Всеволожскаго, 1814. – 336 с.
12. Ленин В. И. Полное собрание сочинений / В. И. Ленин. – [5-е изд.].– М. : Политиздат, 1969. – . . –
Т. 36 : Март – июль 1918. – 1969. – ХХVІ. – 741 с.
13. Ленин В. И. Полное собрание сочинений / В. И. Ленин. – [5-е изд.].– М. : Политиздат, 1970. – . . –
Т. 44 : Июнь 1921 – март 1922. – ХХІІ. – 725 с.
14. Ленин В. И. Полное собрание сочинений / В. И. Ленин. – [5-е изд.].– М. : Политиздат, 1970. –. . –
Т. 43 : Март – июнь 1921. – ХХІІ. – 561 с.
15. Ленин В. И. Полное собрание сочинений / В. И. Ленин. – [5-е изд.].– М. : Политиздат, 1970. –. . –
Т. 54 : Письма. Ноябрь 1921 – март 1923. – ХVІ. – 1970. – 863 с.
16. Ленин В. И. Полное собрание сочинений / В. И. Ленин. – [5-е изд.]. – М. : Политиздат. –. . –
Т. 37 : Июль 1918 – март 1919. – ХХVІІ. – 1969. – 747 с.
17. Ленин В. И. Полное собрание сочинений / В. И. Ленин. – [5-е изд.]. – М. : Политиздат. – . . –
Т. 40 : Декабрь 1919 – апрель 1920. – ХХІV.– 1970. – 506 с.
18. О знаках отличия : Декрет ВЦИК // СУ РСФСР. 1918. - № 69. - Ст. 742.
19. О награждении военнослужащих Рабоче-Крестьянской Красной Армии ценными подарками и денежными наградами : Декрет ВЦИК // СУ РСФСР. 1920. – № 39. – Ст. 175.
20. Общее положение об орденах Союза ССР // СЗ СССР. – 1936. – № 24. – Ст. 2206.
21. О порядке награждения орденами и медалями СССР : Указ Президиума Верховного Совета СССР // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1958. – № 4. – Ст. 87.
22. Об утверждении образцов и описания лент к орденам и медалям СССР и правил ношения орденов, медалей, орденских лент и знаков отличия : Указ Президиума Верховного Совета СССР // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1943. – № 23. – Ст. 94.
23. Об учреждении медали «XX лет Рабоче-Крестьянской Красной Армии» : Указ Президиума Верховного Совета СССР // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1938. – № 1. – Ст. 53.
24. Про затвердження Положення про державні нагороди Української РСР : Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 7 трав. 1981 р. № 1870-X // Відомості Верховної Ради. – 1981. – № 20. – Ст. 290.
25. О борьбе со взяточничеством : Декрет СНК РСФСР // СУ. – 1918. – № 35. – Ст. 467.
26. Про боротьбу з хабарництвом : Декрет РНК УРСР від 16 серп. 1921 р. // Хабарництво: історія та сучасність / за ред. О. В.Шевченка. – Львів : Вид-во ЛДЕУ, 2001. – С. 6–9.
27. Освобождение от ответственности в связи с социально одобряемым поведением / В. Н. Рябчук // Правоведение. – 1989. – № 1. – С. 25–31.
28. Каринский С. С. Материальные и моральные стимулы к повышению производительности труда / Каринский С. С. – М. : Юрид. лит., 1966. – 223 с.
29. Вахламов И. А., Седлов П. А. Материальное поощрение в области научно-технического прогресса / И. А. Вахламов, П. А. Седлов. – М. : Юрид. лит., 1973. – 175 с.
30. Про нагородження автотранспортних підприємств Міністерства автомобільного транспорту УРСР, Держкомсільхозтехніки УРСР, автомобільних батальйонів Міністерства оборони та заохочення військовослужбовців, що відзначилися при перевезенні сільськогосподарської продукції урожаю 1982 року : Постанова Ради Міністрів УРСР від 26 листоп. 1982 р. № 558 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http:// www.rada.gov.ua.
31. Про заходи матеріального заохочення виробників насіння буряків : Постанова Кабінету Міністрів України від 15 січ. 1996 р. № 158 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http:// www.rada.gov.ua.
32. О Всесоюзном социалистическом соревновании за повышение эффективности производства и качества работы, успешное выполнение заданий десятой пятилетки : Постановление ЦК КПСС, Совета Министров СССР, ВЦСПС и ЦК ВЛКСМ // Правда. – 1977. – 11 янв.
33. Об увеличении количества Государственных премий в СССР в области науки и техники : Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР // СП СССР. – 1976. – № 23. – Ст. 116.
34. Свинцов В. Д. Вопросы материального стимулирования в повышении эффективности деятельности местных Советов депутатов трудящихся / В. Д. Свинцов // Сборник аспирантских работ. – Свердловск. – Вып. 7. –
С. 142–147.
35. Новоселов В. И. Правовое положение граждан в советском государственном управлении / Новоселов В.И. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1976. – 217 с.
36. Брагинский М. И. Общее учение о хозяйственных договорах /
Брагинский М. И. – Минск : Наука и техника, 1967. – 259 с.
37. Про державні нагороди України : Закон України від 16 берез. 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 27. – Ст. 11.
38. Монтескье Ш. Л. О духе законов / Монтескье Ш. Л. – СПб. : Правовая типо-лит. М.М. Розеноер, 1901. – 36 с.
39. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Вид. Дім «Ін-Юре», 2002. – 668 с.
40. Баранов В. М. Правовые формы поощрения в развитом социалистическом обществе: сущность, назначение, эффективность / Баранов В. М. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1975. – 50 с.
41. Гущина Н. А. Поощрение в праве: теоретико-правовое исследование :
дис. … доктора юрид. наук : 12.00.01 / Гущина Нина Адамовна. – М., 2005. – 312 с.
42. Караваев А. Н. Поощрение в системе правоохранительной службы : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.12 // Караваев Александр Николаевич – Саратов, 2005. – 185 с.
43. Административное право Украины : учебник / [под общ. ред.
С. В. Кивалова]. – X. : Одиссей, 2004. – 880 с.
44. Колпаков В. К. Адміністративне право України / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
45. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение: норма и патология /
Кудрявцев В. Н. – М. : Наука, 1982. – 287 с.
46. Малько А. В. Поощрение как правовое средство / А. В. Малько // Правоведение. – 1996. – № 3. – С. 26–37.
47. Налбандян А. С. Применение поощрительных норм российского права. Проблемы теории и практики : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / А. С. Налбандян. – Н. Новгород, 1994. – 26 с.
48. Стрельченко О. Г. Заохочення як метод управління у сфері охорони здоров’я : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Стрельченко Оксана Григорівна. – К., 2008. – 251 с.
49. Старилов Ю. Н. Административное право. Книга первая: Органы управления. Государственная служба. Субъекты. / Старилов Ю. Н. – Воронеж : Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2001. – Ч. 2. – 568 с..
50. Бахрах Д. Н. Административное право / Бахрах Д. Н. – М. : БЕК, 1997. – 335 с.
51. Венедіктов С. В. Матеріальне та моральне стимулювання ефективної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ України (теоретичний аспект) : дис. канд. юрид. наук : 12.00.05 / Венедіктов Сергій Валентинович . – Х., 2004. – 186 с.
52. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в советском обществе / Горшенев В. М. – М. : Юрид. лит., 1972. – 256 с.
53. Сабитов Р. А. Посткриминальное поведение: понятие, регулирование, последствия / Сабитов Р. А. – Томск : Изд-во Том. ун-та, 1975. – 193 с.
54. Ветрова Г. Н. Уголовно-процессуальная ответственность / Ветрова Г. Н. / [отв. ред. А. М. Ларин] (АН СССР, Ин-т государства и права). – М. : Наука, 1987. – 111 с.
55. Боброва Н. А. Ответственность в системе гарантий конституционных норм (Государственно-правовые аспекты) / Н. А. Боброва, Т. Д. Зражевская. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. – 154 с.
56. Великий тлумачний словник української мови / [за ред. В. Т. Бусела]. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.
57. Киселёва О. М. Поощрение как метод правового регулирования :
дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Киселёва Ольга Михайловна. – Саратов, 2000. – 197 с.
58. Коренев А. П. Применение норм советского административного права : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Административное право и процесс, финансовое право; информационое право» / А. П. Коренев. – Л., 1971. – 39 с.
59. Каринский С. С. Поощрения за успешный труд по советскому праву / Каринский С. С. – М. : Госполитиздат, 1961. – 151 с.
60. Малько А. В. Стимулы и ограничения в праве: Теоретико-информационный аспект / Малько А. В. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1994. – 276 с.
61. Сократ Великий греческий мудрец Сократ. – М. : Совмест. предприятие «Бук Чембер Интернэшел», 1991. – 30 с.
62. Аристотель. Политика и политии Аристотеля. – М. – Л. : Наука, 1965. – 390 с.
63. Материалисты Древней Греции. Собрание текстов Гераклита, Демокрита и Эпикура. [общ. ред. и вступ. ст. с. 5–38, проф. М. А. Дынника]. – М. : Госполитиздат, 1955. – 239 с.
64. Антология мировой философии : в 4 т. Т.1 (Философия древнсти и средневековья [ред. – сост. и авт. вступ. ст., с. 8–68, В. В. Соколов]) – М. : Мысль, 1969. – 576 с.
65. Азаркин Н. Н. История политических учений / Н. Н. Азарин,
В. Н. Левченко, О.В. Мартышкин. – М. : Юрист, 1994. – 139 с.
66. Марков Н. П. Значение Сократа как философа-педагога. Дух Сократова метода. – СПб., 1871. – 150 с.
67. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн [сост., акт. коммент. и послесл. : А. В. Брушинский, К. А. Абульханова-Славская]. – [4-е изд.]. – СПб. : Питер Ком, 1999. – 705 с.
68. Мирошник С. В. Теория правового стимулирования : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.01 / Мирошник Светлана Валентиновна. – Ростов н/Д., 2003. – 380 с.
69. Палюх З. О. А. М. Макаренко про заходи заохочення і покарання. /
З. О. Палюх // Соціально-політичні та правові проблеми формування особистості і держави : зб. наук. праць. – Хмельницький. – 1998. – С. 82–83.
70. Ожегов С. И. Словарь русского языка. 70 000 слов / Ожегов С. И. ; под ред. Н. Ю.Шведовой. – М. : Рус. яз., 1991. – 917 с.
71. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : [в 4 т.] / [предисл. А. М. Бабкина.]. – М. : Рус. яз., 1978. – . . –
Т. 2. – 1978. – 699 с.
72. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http: // www.slovnyk.net/?swrd/
73. Баранов В. М. Поощрительные нормы в советском социалистическом праве Баранов/ В. М. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1978. – 145 с.
74. Петров Г. М. Поощрение в государственном управлении (правовые аспекты) / Петров Г. М. – Ярославль : ЯрГУ, 1993. – 106 с.
75. Словарь по этике / [Аверинцев С. С. и др.] ; Под ред. А. А. Гусейнова и И.С. Кона. – М. : Политиздат, 1989. – 447 с.
76. Роттердамський Э. Философськие сочинения / Роттердамський Э. – М., 1986. – 376 с.
77. Иеринг Р. Цель в праве [орд. проф. прав Геттинческ. ун-та, чл.-кор. Академии Венс. Римск. и Амстердамск. почет. чл. ун-тов: Петерб. Моск. и Казанск.] // Избранные труды.– СПб. : Н. В. Муравьев, 1881. – . . –
Т. 1. – 1881. – 412 с..
78. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество / [общ. ред., сост. и предисл., с. 5–24. А. Ю. Согонова] / Сорокин П. А. – М. : Политиздат. –
1992. – 542 с.
79. Петражицкий Л. И. Введение в изучение права и нравственности. Эмоциональная психология проф. Л. И. Петражицкого / Петражицкий Л. И. – СПб., тип. Ю. Н. Эрлях, 1905. – 311 с.
80. Гредескул Н. А. Лекции по общей теории права / Гредескул Н. А. – СПб., Студ. касса взаимопомощи. СПб. Полит. ин-та. – 1909. – 317 с.
81. Про державні нагороди України : Закон України від 16 берез. 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 21. – Ст. 163.
82. Про пенсії за особливі заслуги перед Україною : Закон України від 1 черв. 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 35. – Ст. 289.
83. Про заснування відзнаки МВС України «Закон і честь» : Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 28 жовт. 1999 р. № 777 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http:// www.rada.gov.ua.
84. Малько А. В. Юридические поощрения как разновидность социальных санкций / А. В. Малько // Общественные науки и современность. – 1998. – № 4. –
С. 75–84.
85. Гегель Г. Энциклопедия философских наук [отв. ред. Е. П. Ситковский]. АН СССР, Ин-т философии / Гегель Г. – М. : Мысль, Изд. Выход, 1974. –. . –
Т. 3 : Философия духа, 1977. – 471 с.
86. Адміністративне право України / за заг. ред. С. В. Ківалова. – Одеса : Юрид. л-ра, 2003. – 892 с.
87. Стрельченко О. Г. Детермінація заслуги як підстави заохочення /
О. Г. Стрельченко // Право і суспільство. – № 5. – С. 41–45.
88. Малько А. В. Поощрение как метод государственного управления /
А. В. Малько // Правовая наука и реформа юридического образования : сб. науч. трудов. Вып. 7: Государство, право, управление. Воронеж. – 1998. – С. 25–38.Сорокин П. А. Преступление и кара, подвиг и награда. Социологический этюд об основньгх формах общественного поведения и морали: К 110-й годовщине со дня рождения / П. А. Сорокин / Изд. подгот. В.В. Сапова. – СПб: Изд-во РХГИ, 1999. – 446 с.
89. Сорокин П. А. Преступление и кара, подвиг и награда. Социологический этюд об основньгх формах общественного поведения и морали: К 110-й годовщине со дня рождения / П. А. Сорокин / Изд. подгот. В.В. Сапова. – СПб: Изд-во РХГИ, 1999. – 446 с.
90. . Марченко М. Н. Общая теория государства и права. Академический курс : в 3 т. / Марченко М. Н. – М. : ЗЕРЦАЛО. – 2001. –. .–
Т. 2. – 2001. – 518 с.
91. Метод поощрения в государственном управлении // Советское государство и право: проблемы развития. – Самара, 1992. – С. 97–100.
92. Сущенко В. Д. Сучасний процес управління в органах внутрішніх справ : [монографічне дослідження] / Сущенко В. Д., Присяжний С. В., Коваленко О. І – К. : Нац. акад. внутр. справ Украъни, 1999. – 352с.
93. Экимов А. И. Категория цели в науке права / А. И. Экимов // Философские проблемы государства и права / Экимов А. И. – Л., 1970. – С. 53–64.
94. Социальное управление: Словарь – справочник / [ А. Н. Аверин и др.] ; под ред. В. И. Добренькова, И. М. Слепенкова. – М. : Изд-во МГУ, 1994. – 198 с.
95. Про Дисциплінарний статут митної служби України : Закону України від 6 верес. 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 42. – Ст. 467.
96. Примірне Положення про відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства освіти та науки України :Указ Президента України від 13 лют. 2007 р. № 134/97 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http:// www.rada.gov.ua.
97. Про затвердження Державної програми розвитку туризму на
2002–2010 роки : Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квіт. 2002 р. № 583 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http:// www.rada.gov.ua.
98.. Лукашева Е. А. Право, мораль, личность / отв. ред. В. М. Чхиквадзе, АН СССР, Ин-т государства и права / Лукашева Е. А. – М. : Наука, 1986. – 262 с.
99.. Марчук В. М. Нариси з теорії права : навч. посіб. / В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєва. – К. : Істина, 2004. – 304с.
100. Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 7. –К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2000. – 524с.
101. Обоснование зависимости размеров премий от показателей работы / [Аптекарь С. С., Кравченко Н.В., Кольцов С. И, Сергеев Ф. П.] // Социалистический труд. – 1979. – №5. – С. 15–19.
102. Прошкин Б. Г. Некоторые актуальные проблемы теории стимулирования / Б. Г. Прошкин, И. Н. Поварич // Социально-экономические проблемы совершенствования управления и повышения эффективности общественного производства. – Кемерово, 1980. – С. 29–36.
103. Карлін М. І. Формування механізму стимулювання праці в перехідній економіці: проблеми теорії та практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора економ. наук : спец. 08.01.01 «Економічна теорія» / М. І. Карлін – К. : Київ. нац.. економ. ун-т, 1999. – 33 с.
104.. Гіда О. Ф. Удосконалення практики стимулювання праці як одна з умов підвищення службової активності персоналу / О. Ф. Гіда // Науковий вісник НАВСУ. – К. – 2003. – Вип. 3. – С. 176–180.
105. Лико І. Я. Соціально-економічне стимулювання працівників на промислових підприємствах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук : спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / І. Я Лико. – Львів : Нац. ун-т «Львівська політехніка»,
2006. – 25 с.
106. Чумаченко О. В. Механізм стимулювання виробничої діяльності персоналу підприємства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук : спец. 08.02.03 «Організація управління, планування і регулювання економікою» / О. В Чумаченко. – Донецьк : Донец. нац. ун-т, 2004. – 15 с.
107. Кельман М. С. Загальна теорія держави та права : [підруч.] / Кельман М. С., Мурашин О. Г., Хома Н. М. – Львів : «Новий Світ – 2000», 2003. – 584 с.
108. Лисенков С. Л. Загальна теорія держави і права : [навч. посіб.] / Лисенков С. Л. – К. : Юрисконсульт, 2006. – 355 с.
109.. Теорія держави та права : підруч. / [М. В. Цвік, В.Д. Ткаченко,
Л. Л. Богачова та ін.]. – К. : Право, 2002. – с.?
110. Грузіна І. А. Організація прийняття рішень з мотивації праці персоналу підприємства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук : спец. 08.09.01 «Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика» /
І. А. Грузіна. – Х. : Харків. нац. економ. ун-т, 2004. – 21 с.
111. Тихонравов Ю. В. Основы философии права : [учеб. пособие] / Тихонравов Ю. В. – М. : Вестник, 1997. – 608 с.
112. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ : Закон України від 22 лют. 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 29. – Ст. 9.
113. Бахрах Д. Н. Убеждение и поощрение в деятельности исполнительной власти / Д. Н. Бахрах // Государство и право: теория и практика. – Калининград, 1996 – С. 17–20.
114. Про Дисциплінарний статус митної служби України : Закон України від
6 верес. 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 42. – Ст. 18–19.
115.. Курилов В. И. Личность. Труд. Право / Курилов В. И. – М. : Юрид. лит., 1989. – 336 с.
116. Киселев И. Я. Зарубежное трудовое право / Киселев И. Я. – М. : Знание, 1998. – 159 с.
117. Дей М. О. Основні питання стимулювання трудової активності в Україні / М. О. Дей // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 6. –
С. 105–108.
118.. Галкин В. М. Система поощрений в советском уголовном праве /
В. М. Галкин // Советское государство и право. – 1977. – № 2. – С. 88–98.
119. Про податок з доходів фізичних осіб : Закон України від 22 трав. 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 37. – Ст. 308.
120. Авер’янов В. Адміністративна реформа і правова наука / В. Авер’янов // Право України. – 2002. – № 3. – С. 20–27.
121. Кравцова Т. Правова природа державного регулювання підприємницької діяльності / Т. Кравцова // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 8. – С. 3–6.
122. Даль В. И. Толковый словарь русского языка. Современная версія / Даль В. И. – М. : ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999. – 736 с.
123. Словник синонімів української мови : в 2.т. / [А. А. Бурячок,
Г. М. Гнатюк, С. І. Головощук та ін.]. – К. : Наук. думка, 1999–2000. –. . –
Т. 2. – 1999. – 954 с.
124. Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол. : Ю. С. Шемчушенко (голова редкол.) та ін.]. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2001. – . . –
Т. 3 . – 2001. – 789 с.
125. Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ : [підруч.] / за ред. канд. юрид. наук Ю. Ф. Кравченка. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 1999. – 694 с.
126. Ластовецький А. Необхідність, межі та критерії доцільності державного регулювання підприємницького сектору економіки / А. Ластовецький // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 8. – С. 72–76.
127. Державне управління: теорія і практика / за заг.ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
128. Коломоєць Т. О. Контроль як функція державного управління /
Т. О. Коломоєць // Актуальні проблеми державного управління : наук. зб. – Х. : Харків. РІУАДУ, 2001. − № 3 (11). – С. 229−233.
129. Глазунова Н. И. Система государственного управления : [учебник для вузов] / Глазунова Н. И. – М. : ЮНИТИ – ДАНА, 2002. – 494 с.
130. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и процесса / Тихомиров Ю. А. – М. : Юринформцентр, 1998 . –798 с.
131. Зеркин Д. П. Основы теории государственного управления : [курс лекций] / Д. П. Зеркин, В. Г. Игнатов. – Ростов нД. : Феникс, 2000. – 448 с.
132. Научные основы государственного управления в СССР. – М. : Наука, 1968. – 240 с.
133. Юзьков Л. П. Государственное управление в политической системе развитого социализма / Юзьков Л. П. – К. : Вища шк., 1983. – 155 с.
134. Нижник Н. Р. Системний підхід в організації державного управління : [навч. посіб.] / Н. Р.Нижник, О. А. Машков. – К. : УАДУ, 1998. – 160 с.
135. Кондратьєв Р. Соціальне управління: поняття, реалізація в галузях права (теоретичний аспект) / Р. Кондратьєв // Вісник УАДУ при Президентові України. – 2001. – № 2. – Ч. 1. – С. 85–89.
136. Козлов Ю. М. Научная организация управления и право /
Ю. М. Козлов, Е. С. Фролов. – М. : Изд-во МГУ, 1986. – 248 с.
137. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом (опыт системного исследования) / Афанасьев В. Г. – М. : Политиздат, 1973. – 390 с.
138. Бахрах Д. Н. Форма государственного управления / Д. Н. Бахрах // Советское государство и право. – 1983. – № 4. – С. 21–27.
139. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления /
Атаманчук Г. В. – М. : Юрид. лит., 1997. – 400 с.
140. Омаров А. М. Социальное управление: некоторые вопросы теории и практики / Омаров А. М. – М. : Политиздат, 1980. – 269 с.
141. Марков М. Теория социального управлення / авторизов. пер. с болгар. О. И. Попова ; [общ. ред. и послесловие В. Г. Афанасьева]. – М. : Прогресс, 1978. – 446 с.
142. Кубко Е. Б. Программно-целевая организация государственного управлення (сущность, правовая основа, хозяйственная практика) / Кубко Е. Б. – К. : Наук. думка, 1988. – 232 с
143. Лазарев Б. М. Государственное управление на этапе перестройки / Лазарев Б. М. – М. : Юрид. лит., 1988. –320 с.
144. Драго Р. Административная наука : [пер. с франц. Л. Энтина ; под ред. и послесловие Б. М. Лазарева]. – М. : Прогресс, 1982. – 245 с.
145. Гурне Б. Державне управління : [пер. с франц.] / Гурне Б. – К. : Основи, 1993. – 166 с.
146. Гурней Б. Введение в науку управлення : [пер. с франц.
Г. С. Яковлева; ред. и вступ. статья М. И. Пискотина]. – М. : Прогресс,
1969. – 429 с.
147. Кхол Й. Эффективность управленческих решений : [пер. с чешск.] / Кхол Й. – М. : Прогресс, 1975. –198 с.
148. Туманов Г. А. Организация управлення в сфере охрани общественного порядка / Туманов Г. А. – М. : Юрид. лит., 1972. – 232 с.
149. Социальные и государственно-правовые аспекты управления в СССР / под общ. ред. В. В. Цветкова. – К. : Наук. думка, 1978. – 428 с.
150. Бахрах Д. Н. Основные понятия теории социального управления : [учеб. пособие по спецкурсу] / Бахрах Д. Н. – Пермь : ПГУ, 1978. –102 с.
151. Петров Г. И. Основы советского социального управлення / Петров Г. И. – Л. : Изд-во. Ленингр. ун-та, 1974. – 291 с.
152. Туманов Г. А. Организация управлення в сфере охраны общественного порядка / Туманов Г. А. – М. : Юрид. лит., 1972. – 232 с.
153. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / [автор-упоряд. В. П. Тимощук]. – К. : Факт, 2003. – 496 с.
154. Административное право зарубежных стран / [общ. ред.
А. М. Козырина]. – М. : СПАРК, 1996. – 229 с.
155. Основи держави і права : навч. посіб. / [Гусарєв С. Д., Калюжний Р. А., Колодій А. М. та ін. ] ; за ред. А. М. Колдія, А. Ю. Олійника. – К. : Либідь, 1997. – 208 с.
156. Яковлев А. М. Теория криминологии и социальной политики /
Яковлев А. М. – М. : Наука, 1985. – 247 с.
157. Казимирчук В. П. Современная социология права / В. П. Казимирчук, В. Н. Кудрявцев. – М. : Юристъ, 1995. – 297 с.
158. Кудрявцев В. Н. Право и поведение / Кудрявцев В. Н. – М. : Юрид. лит., 1978. – 192 с.
159. Конституція України : Офіц. текст : Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина / [автор-упорядник М. І. Хавронюк]. – К. : Парламент. вид-во, 1999. – 544 с.
160. Про державні нагороди України : Закон України від 16 берез. 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 21. – Ст. 163.
161. Про пенсії за особливі заслуги перед Україною : Закон України від 1 черв. 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 35. – Ст. 289.
162. Про внесення змін до Закону України «Про державні нагороди України» : Закон України від 10 квіт. 2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 24. – Ст. 231.
163.. Про охорону праці : Закон України від 14 жовт. 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 49. – Ст. 668.
164. Про державні нагороди, якими відзначені трудові колективи, навчальні заклади, об’єднання громадян, військові частини і з’єднання : Закон України від 11 січ. 2007 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 12. – Ст. 109.
165. Про державну службу : Закон України від 16 груд. 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
166. Про відомчі заохочувальні відзнаки : Указ Президента України від 13 лют. 1997 р. № 134/97 // Урядовий кур’єр. – 1996. – № 223–224.
167. Про порядок представлення до нагородження та вручення державних нагород України : Указ Президента України в