Пушкаренко Ольга Анатоліївна. Оптимізація діагностичного алгоритму диспепсії як синдрому і як захворювання

brief description

Пушкаренко Ольга Анатоліївна. Оптимізація діагностичного алгоритму диспепсії як синдрому і як захворювання : дис... канд. мед. наук: 14.01.10 / Ужгородський національний ун-т. — Ужгород, 2007. — 164арк. — Бібліогр.: арк. 139-164.

Пушкаренко О.А. Оптимізація діагностичного алгоритму диспепсії як синдрому і як захворювання. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10 педіатрія. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, Львів, 2007.
Робота присвячена удосконаленню діагностики диспепсії у дітей на підставі комплексної оцінкиклініко-лабораторних та інструментальних показників для чіткої диференціації функціональної диспепсії і синдрому диспепсії. Вперше оцінено моторно-евакуаторну функцію шлунка у дітей з ФД і у дітей із СД неінвазивним та високоінформативним ультразвуковим методом за Лемешко З.А. Встановлено, що у дітей із диспепсичними проявами переважає сповільнена МЕФШ. Розширені наявні дані щодо частоти та особливостей інфікування Н.рylori у дітей із ФД та СД. Шляхом багатофакторного аналізу запропоновані прогностичні критерії при оцінці гістологічної картини слизової оболонки шлунка, при вивчені стану вільнорадикального окислення ліпідів та стану вегетативної нервової системи з метою виділення групи дітей із підвищеним ризиком розвитку передорганічних станів. Для практичного застосування розроблена таблиця індивідуального прогнозування за Вальде для чіткого розподілу дітей із ФД на групи ризику за розвитком органічних захворювань верхнього відділу травної системи.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального завдання сучасної педіатрії, яке полягає в удосконаленні діагностики диспепсичних проявів у дітей шляхом комплексного клініко-лабораторного, інструментального, біохімічного та морфологічного досліджень з метою диференціації диспепсії на функціональну та органічну.
1. Клінічний перебіг функціональної диспепсії характеризується достовірною перевагою таких основних симптомів, як ниючий біль в епігастрії (60,0±6,90%), біль, не пов’язаний з їдою (78,0±5,86%), дискомфорт у верхній половині живота (84,0±5,18%), раннє насичення (62,0±6,86%) та відчуття переповнення після їди (52,0±7,07%), тривалістю менше 3 років (78,0±5,90%). Для органічної диспепсії характерна достовірна перевага гострого болю (42,67±5,70%), болю, що пов’язаний з їдою (58,67±5,69%), нудота (49,33±5,77%) та відрижка гірким (20,0±4,62%), тривалістю більше 3 років (52,0±5,80%).
2. Скринінг лабораторних та інструментальних досліджень показав, що основним у диференціації шлункової диспепсії є морфологічний критерій. А саме виражена лімфоплазмоцитарна інфільтрація (83,87±6,60%) і кишкова метаплазія (9,68±5,30%) при синдромі диспепсії та нормальна гістологічна картина (48,0±7,07%) і помірна лімфоплазмоцитарна інфільтрація (52,0±7,07%), що є зворотнім процесом, при функціональній диспепсії.
3. Моторна функція шлунка при функціональній диспепсії характеризується сповільненим періодом напіввиведення із шлунка (58,0±6,98%), що корелює з дискомфортом, раннім насиченням, відчуттям переповнення і переважає при дискінетичному варіанті, нормальною частотою перистальтичних хвиль (68,0±6,60%) та поверхневою амплітудою перистальтики (44,0±7,62%). Достовірно частіше при функціональній диспепсії зустрічається помірне сповільнення евакуації, нормальна евакуація із дискоординацією скоротливої активності. При синдромі диспепсії переважають глибші зміни: сповільнений період напіввиведення із шлунка (77,42±7,50%), сповільнена частота перистальтичних хвиль (48,40±8,98%) та сповільнена амплітуда перистальтики (51,60±9,0%). Достовірним при синдромі диспепсії виявилося сповільнення евакуації при спазмі воротаря (р=0,05) та переважання Н.рylori-інфікованості при сповільненому періоді напіввиведення із шлунка (р<0,01).
4. Результати експресгастро-рН-метрії залежні від варіанту протікання функціональної диспепсії. В цілому нормоацидність характерна для хворих із функціональною диспепсією з перевагою при змішаному (66,60±8,60%) та дискінетичному (84,60±10,42%) варіантах, а гіперацидність для дітей із синдромом диспепсії.
5. Вегетативний дисбаланс у хворих із функціональною диспепсією проявляється фазою напружених адаптаційно-компенсаторних механізмів та свідчить про наявність певних резервів організму в цілому. Наступний етап вегетативних порушень - фаза відносної компенсації - призводить до швидкого виснаження і надмірного використання енергетичних запасів при синдромі диспепсії.
6. Шляхом багатофакторного аналізу виділено основні моменти розвитку диспепсії як синдрому і як окремого захворювання, що представлені у спеціальній таблиці індивідуального прогнозування різного ступеня протікання диспепсії у дітей.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВОГО І ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗДОБУТИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
1. Враховуючи високу інформативність оцінки стану вегетативної нервової системи у диференціації диспепсичних проявів, слід проводити визначення показників адаптаційно-компенсаторних механізмів організму для ранньої діагностики функціональної диспепсії і синдрому диспепсії.
2. Хворим із проявами диспепсії рекомендовано проводити ультразвуковий метод оцінки моторно-евакуаторної функції шлунка за методом Лемешко З.А. з метою виявлення порушень моторики верхнього відділу шлунково-кишкового тракту для вибору правильної тактики лікування.
3. Пропонується використовувати таблицю індивідуального прогнозування ступеня ризику розвитку синдрому диспепсії для виявлення хворих із передпатологічними станами, а саме з помірною лімфоплазмоцитарною інфільтрацією, дуоденогастральним рефлюксом, Н.рylori-інфікованістю, із змінами в системі вільнорадикального окислення ліпідів, із напруженням адаптаційних резервів організму з метою наступної корекції та попередження хронізації процесу.