Пятаєва Олена Василівна. Організаційно-економчний механізм забезпечення беззбитковості підприємств

brief description

Пятаєва Олена Василівна. Організаційно-економчний механізм забезпечення беззбитковості підприємств : Дис... канд. наук: 08.06.01 2005

Пятаєва О.В. Організаційно-економічний механізм забезпечення беззбитковості підприємств. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.06.01. Економіка, організація і управління підприємствами.-Одеський державний економічний університет, Одеса, 2005.
У дисертаційній роботі досліджено теоретичні й практичні аспекти організаційно-економічного механізму забезпечення беззбиткової діяльності підприємств як з боку органів державного управління, так і власне самого підприємства.
Досліджено вплив приватизаційних процесів, проведених в Україні, на фінансово-економічний стан підприємств постприватизаційного сектора економіки. Проаналізовано існуючі методологічні підходи до аналізу господарської діяльності підприємств. Запропоновано методологічний підхід «ступеневого» аналізу фінансово-економічного стану підприємства, виходячи з необхідності його деталізації. Досліджено залежність між факторами, що характеризують стабільний фінансово-економічний стан підприємства при проведенні експрес-діагностики.
Розроблено технологію реформування підприємства на основі його комплексної реструктуризації за принципом «ресурсної декомпозиції”. Удосконалено інструментарій розробки стратегії реформування підприємств.
Запропоновано організаційно-економічний механізм координації діяльності органів державного управління і керівництва підприємств для забезпечення режиму їх беззбиткової діяльності.

У дисертаційній роботі на основі проведеного дослідження процесів трансформації власності в Україні, їхнього впливу на фінансово-економічний стан підприємств постприватизаційного сектора економіки, розроблено організаційно-економічний механізм забезпечення беззбиткової їх діяльності як з боку органів державного управління, так і безпосередньо самих підприємств.
Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки та пропозиції:

Вибір початкової моделі приватизації в Україні обумовлений такими факторами:

необхідністю забезпечення високих темпів приватизації для досягнення політичної мети закріплення ринкової трансформації економіки на основі домінування приватного сектору;
неможливістю безпосереднього використання традиційних для розвинутих країн методів приватизації продажу на фондовому ринку та ринку нерухомості;
відсутністю достатнього національного приватного капіталу при неготовності суспільства до домінування іноземного капіталу в процесі приватизації;
необхідністю використання компромісної моделі, яка б забезпечила широку суспільну підтримку приватизації.

Основний вплив на результативність проведеної в Україні трансформації власності оказали ряд макроекономічних особливостей перехідного періоду в країні:

відсутність координації практики реформування державної власності з процесами демонополізації національної економіки й формування конкурентного середовища;
використання коштів, отриманих від приватизації підприємств для наповнення доходної частини державного бюджету, вирішення соціальних проблем, що суперечить цілям структурної перебудови вітчизняної економіки.
3. Найсуттевішими помилками політики приватизації, які спричинили не тільки погіршення фінансово-економічного стану, а й банкрутство значної частини підприємств визначені:
- недостатньо продуману політику „ваучерної приватизації”, що призвела до „розпилення” власності, формування неефективної, інсайдерської власності, відсутності реального власника. У подальшому одні керівники таких підприємств доводили їх до реального банкрутства і ліквідації, інші використовуючи схему фіктивного банкрутства, змінювали організаційно-правову форму, таким чином позбувалися міноретарних власників;
- „обвальна” приватизація прибуткових підприємств. Починаючи з 1997 року приватизація в країні мала фіскальну направленість. Кошти, отримані від приватизації, направлялися на погашення боргів із заробітної плати, пенсій, латання „бюджетних дір”, а не на проведення доприватизаційної підготовки, післяприватизаційної реструктуризації, підприємств, підтримки державного сектора економіки;
- відсутність законодавчого закріплення норм, які б регламентували обов’язкове відображення в умовах конкурсного продажу об’єктів приватизації зобов’язань покупців з досягнення визначених економічних, фінансових соціальних та екологічних показників діяльності підприємства.
4. Погіршення фінансово-економічного стану підприємств постприватизаційного сектору економіки обумовлює необхідність проведення заходів з їх фінансового оздоровлення, розробки планів реструктуризації, сучасної методологічної бази діагностування підприємств.
Запропонований „ступеневий” підхід до діагностування підприємств забезпечує оптимізацію алгоритму прийняття управлінських рішень. „Ступеневий” підхід дозволяє своєчасно виявляти підприємства з негативними показниками, які піддаються більш детальному вивченню. Лише за необхідністю проводити комплексну діагностику фінансово-господарської діяльності підприємства.
5. Дослідження взаємозв’язків між показниками, які використовуються в запропонованій експрес-діагностиці підприємства, дозволило виявити два з них (коефіцієнт покриття та залучення), які мають найбільш тісний зв’язок і значущість по відношенню до абсолютної ліквідності підприємства. Це дає можливість у разі відхилення деяких з фінансово-економічних показників від нормативних значень, основну увагу зосереджувати саме на показниках покриття та залучення. Крім того, виявлений зв’язок між цими показниками дозволяє попереджувати помилки при проведенні експрес-діагностики.
6. Основним засобом реформування підприємств є зміна його структури реструктуризація, сутність якої полягає у комплексному перетворенні, що пов’язано зі змінами наявних структур: виробничої, організаційної, інформаційної. Підприємство необхідно розглядати як складну систему взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів, тому що зміна одного з них обов’язково тягне за собою коригування або конкретну зміну всієї системи. Основним завданням вибору способу реформування повинно бути не просто дезінтеграція або інтеграція підприємства для короткотермінових фінансових вигод, а здійснення процесу керованої стратегічної реструктуризації, направленої на приведення структури господарюючого суб’єкта у відповідності з новими функціями й місією підприємства.
7. Найчастішим наслідком порушення платоспроможності у сучасних умовах є неадекватність стратегії підприємства змінам зовнішнього середовища, а саме визначення критерієм успіху отримання прибутку. Позитивні фінансові результати лише підводять підсумки успішного бізнесу і прибуток як такий є лише одним з елементів комплексної оцінки діяльності підприємства.
Автором запропоновано оригінальну формуючу матрицю розробки стратегії підприємств.
8. На прикладі ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів”, який за підсумками аналізу на І і ІІ етапах діагностики потребував розробки плану реструктуризації підприємства з метою виходу підприємства зі збиткової зони, розроблено варіант плану реструктуризації за принципом „ресурсної декомпозиції”. Сутність цього підходу полягає у збереженні направлення основної діяльності виробництво радіально-свердлильних верстатів та забезпечуючої інфраструктури, шляхом заснування профільних дочірніх підприємств (у вигляді юридичних осіб). Делегування їм конкретних повноважень і надання відповідних виробничих ресурсів для здійснення самостійної виробничої діяльності, передбачало залишення за ВАТ „ОЗРСВ” статусу центру стратегічного управління. Впровадження запропонованого плану реструктуризації на заводі забезпечило додатковий резерв фінансової стійкості на рівні 10,7 відсотка.
9. Підвищення конкурентноздатності національної економіки потребує від держави розробки й координації системи заходів з підвищення ефективності роботи суб’єктів господарювання. Розроблений організаційно-економічний механізм забезпечення беззбитковості підприємств з боку державних органів влади, який враховує досвід минулих програм розвитку окремих галузей економіки, норми діючого законодавства, практичний досвід роботи - забезпечить реальну підтримку, відновлення прибутковості підприємств, надасть можливість місцевим органам влади вести моніторинг беззбитковості значної кількості підприємств регіону. Завдяки цьому, прибутково працюючі підприємства мають гарантувати стабільні надходження як в державний, так і місцевий бюджети, а звідсі з’являється можливість виконання соціальних програм, забезпечення функціонування закладів освіти, охорони здоров’я, культури.