Рєзнік Маргарита Миколаївна. Правове регулювання адміністративної відповідальності посадових осіб за правопорушення в галузі землекористування в Україні

brief description

Рєзнік Маргарита Миколаївна. Правове регулювання адміністративної відповідальності посадових осіб за правопорушення в галузі землекористування в Україні.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.07, Класич. приват. ун-т. - Запоріжжя, 2014.- 196 с.

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

РЄЗНІК МАРГАРИТА МИКОЛАЇВНА

УДК 342.951:332.54

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПОСАДОВИХ ОСІБ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ
В ГАЛУЗІ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Пєтков Сергій Валерійович
доктор юридичних наук, професор

Запоріжжя – 2014
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ…………………………………………3

ВСТУП…………………………………………………………………………….4

Розділ 1. Теоретичні аспекти правового регулювання адміністративної відповідальності посадових осіб за правопорушення в галузі землекористування

1.1 Генеза правового регулювання адміністративної відповідальності посадових осіб за порушення в галузі землекористування ……...……….12
1.2 Особливості розвитку галузі землекористування в контексті адміністративної реформи в Україні ...……………………………………...31
1.3 Повноваження посадових осіб у галузі землекористування ...……….45
Висновки до розділу 1 …………………………………………………………60

Розділ 2. Правові основи адміністративної відповідальності посадових осіб за правопорушення в галузі землекористування

2.1 Нормативно-правове регулювання адміністративної відповідальності посадових осіб за правопорушення в галузі землекористування………..63
2.2 Види адміністративних правопорушень, вчинених посадовими особами в галузі землекористування …………………………………….….80
2.3 Корупційні правопорушення в галузі землекористування………….110
Висновки до розділу 2…………………………………………..…………….124

Розділ 3. Шляхи удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності посадових осіб за правопорушення в галузі землекористування

3.1 Міжнародний та зарубіжний досвід правового регулювання адміністративної відповідальності посадових осіб за порушення в галузі землекористування……………………….......................................................126
3.2 Розвиток чинного законодавства України щодо адміністративної відповідальності посадових осіб за правопорушення в галузі землекористування…………………………………………………………...145
Висновки до розділу 3...………………………………………..……………..162

ВИСНОВКИ ..………………………………………………………………….165

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...173

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

Автономна Республіка Крим – АР Крим
Державна інспекція сільського господарства України – Держсільгоспінспекція
Державне агентство земельних ресурсів України – Держземагентство
Європейський Союз – ЄС
Земельний кодекс України – ЗК України
Кодекс України про адміністративні правопорушення – КУпАП
Кримінальний кодекс України – КК України
Міністерство аграрної політики та продовольства України – Мінагропром
Організація Об’єднаних Націй – ООН
Російська Федерація – РФ
Союз Радянських Соціалістичних Республік – СРСР
Співдружність Незалежних Держав – СНД
Сполучені Штати Америки – США
Українська Радянська Соціалістична Республіка – УРСР
Українська Соціалістична Радянська Республіка – УСРР
Цивільний кодекс України – ЦК України

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний стан використання земельних ресурсів спонукає суб’єктів владних повноважень до проведення відповідних реформ як соціально-економічного, так і правового характеру, у сфері землекористування, адже, згідно зі ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Водночас недосконалість адміністративного, екологічного й земельного законодавства, переважна більшість якого сформувалася за часів СРСР, зумовлює складність правового вирішення проблем сучасного розвитку земельних відносин, гальмує цивілізаційні та демократичні зміни в Україні. Слід також наголосити, що більшість правопорушень у сфері земельних відносин вчиняється посадовими особами місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, земельних та інших органів влади, що спричинюється, насамперед, правовою невирішеністю питань використання, розпорядження земельними ресурсами, їх охорони, а також забезпечення законності та правопорядку в цій галузі.
Однак невідповідність чинних нормативно-правових актів сучасним потребам та інтересам суспільства є не єдиною проблемою, що вимагає нагального вирішення. Така ситуація посилюється ще й тим, що на сьогодні в Україні відбуваються систематичні зловживання з боку суб’єктів публічної влади щодо питань збереження, раціонального використання та розширеного відтворення земельних ресурсів з корупційних та інших корисливих особистих мотивів. Ця ситуація в сучасних реаліях може призвести до катастрофічних екологічних і суспільних наслідків. Так, за офіційною статистикою за 2012 р., ерозія земель поширилася на 57,5% всіх земель та продовжує прогресувати на 90–100 тис. га щорічно; близько 20% земель забруднені; розораність сільськогосподарських угідь становить понад 78% загальної площі.
Отже, істотні зміни у запобіганні порушенням посадовими особами органів публічної влади чинного законодавства України в галузі землекористування можливі лише за умов поєднання демократичних цінностей із законодавчим урегулюванням питань, які є нагальними для розвитку адміністративно-правових відносин, зокрема питання про адміністративну відповідальність посадових осіб органів публічної влади за правопорушення у галузі землекористування.
Проблеми розпорядження, використання та охорони земель були предметом аналізу у працях таких вітчизняних і зарубіжних науковців, як: В.І. Курило, В.П. Кучерявий, А.М. Мірошниченко, А.І. Пархоменко, О.М. Пащенко, А.А. Пухтецька, В.І. Решетніков, В.І. Семчик, А.П. Шеремет, М.В. Шульга та ін. Крім того, адміністративні земельні проступки досліджено у працях А.А. Андрущенка, О.Ю. Дрозда, І.І. Каракаша, М.В. Кочерги, О.С. Мірошниченка, О.М. Миколенка, Л.В. Мілімко, Р.О. Мовчана, В.В. Носіка, С.В. Пєткова, О.О. Погрібного, О.В. Стукаленко, Ю.В. Чижа, А.Ю. Швеця та ін.
Однак слід констатувати, що на сьогодні практично відсутні комплексні дослідження адміністративної відповідальності посадових осіб за вчинені проступки в галузі землекористування, що свідчить про актуальність проблеми й зумовлює вибір теми дисертаційної роботи.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках теми науково-дослідної роботи кафедри конституційного та адміністративного права Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету “Актуальні проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності публічної влади в Україні” (номер державної реєстрації 0108U008955), в межах якої здобувачем сформовано визначення поняття “адміністративне правопорушення в галузі землекористування, вчинене посадовою особою”, класифіковано адміністративні правопорушення у галузі землекористування, а також обґрунтовано необхідність внесення змін до КУпАП щодо розширення переліку адміністративних проступків у галузі землекористування.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в з’ясуванні й вирішенні теоретичних і практичних питань відповідальності посадових осіб за адміністративні правопорушення в галузі землекористування, а також у розробці науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення відповідного адміністративного законодавства.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі задачі:
– охарактеризувати генезу правового регулювання адміністративної відповідальності посадових осіб за правопорушення в галузі землекористування;
– з’ясувати особливості галузі землекористування в контексті адміністративної реформи в Україні;
– визначити специфіку повноважень посадових осіб органів публічної влади в галузі землекористування;
– узагальнити нормативно-правове регулювання адміністративної відповідальності посадових осіб органів публічної влади за правопорушення в галузі землекористування;
– визначити види адміністративних правопорушень, вчинених посадовими особами органів публічної влади в галузі землекористування;
– охарактеризувати корупційні правопорушення в галузі землекористування;
– розглянути міжнародний та зарубіжний досвід правового регулювання адміністративної відповідальності посадових осіб за правопорушення в галузі землекористування;
– сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності посадових осіб органів публічно влади за правопорушення в галузі землекористування.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, які виникають на підставі правових норм, щодо притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності за вчинені правопорушення в галузі землекористування.
Предмет дослідження – правове регулювання адміністративної відповідальності посадових осіб за правопорушення в галузі землекористування.
Методи дослідження. З метою вирішення визначених у дисертації завдань застосовано сукупність методів наукового пізнання: історико-правовий – для характеристики становлення, розвитку та правового закріплення відповідальності посадових осіб у галузі землекористування (підрозділ 1.1); логіко-семантичний та термінологічного аналізу – для виокремлення ознак, формулювання та поглиблення понять “земля”, “землекористування”, “галузь землекористування”, “посада”, “посадова особа в галузі землекористування”, “земельний проступок, вчинений посадовою особою”, “корупція в галузі землекористування”, “корупційні правопорушення в галузі землекористування” (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2); формально-юридичний – для виявлення недоліків чинних нормативно-правових актів щодо адміністративної відповідальності посадових осіб у галузі землекористування (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2); системно-структурний – для визначення системи та компетенції органів виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики в галузі землекористування (підрозділ 1.2); групування та класифікації – для визначення видів адміністративних правопорушень, вчинених посадовими особами в галузі землекористування (підрозділ 2.3); порівняльно-правовий – для аналізу міжнародного досвіду адміністративної відповідальності посадових осіб у галузі землекористування (підрозділ 3.1); моделювання, аналізу й синтезу – для визначення шляхів удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності посадових осіб у галузі землекористування, зокрема, внесення змін до Глав 6, 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (підрозділ 3.2); статистичні – для узагальнення практики притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності за земельні проступки (підрозділ 2.3).
Нормативну базу дослідження становлять Конституція України; міжнародно-правові акти; Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III, Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X (далі – КУпАП), Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV; закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти, які визначають порядок використання, розпорядження та охорони земель; законодавчі акти окремих зарубіжних країн у галузі землекористування.
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали Державного агентства земельних ресурсів України, довідкова література.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є одним із перших в Україні комплексних досліджень, присвячених питанням відповідальність посадових осіб за адміністративні правопорушення в галузі землекористування, зокрема:
вперше:
– сформовано визначення поняття “адміністративне правопорушення в галузі землекористування, вчинене посадовою особою”, під яким запропоновано розуміти суспільно небезпечну, протиправну, винну дію чи бездіяльність посадової особи у сфері державного управління земельними ресурсами, яка посягає на права, свободи й інтереси власників земель, землекористувачів і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність;
– класифіковано адміністративні правопорушення в галузі землекористування, вчинені посадовою особою органу публічної влади, відповідно до поділу за інтересами, на які посягає таке правопорушення, а саме: 1) що посягає на публічні інтереси (ст. 52, 53, 532, 535, 55 КУпАП); 2) що посягає на особисті інтереси (ст. 531, 533, 534, 54 КУпАП);
– запропоновано положення про комплексний підхід до захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав юридичних осіб у галузі землекористування шляхом, по-перше, притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб органів публічної влади за проступки в галузі землекористування; по-друге, оскарження власниками земельних ділянок, землекористувачами у порядку адміністративного судочинства неправомірних дій посадових осіб органів публічної влади, прийнятих нормативно-правових актів в галузі землекористування;
удосконалено:
– положення щодо законодавчої регламентації розгляду справ про адміністративні правопорушення за ст. 531, 535 КУпАП у місцевих загальних судах, відповідно до пропозиції автора про віднесення проступків, пов’язаних із самовільним зайняттям земельної ділянки та порушенням строку видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, до правопорушень, що мають корисливий мотив;
– обґрунтування необхідності внесення змін до ст. 52–56 КУпАП щодо розширення переліку адміністративних проступків у галузі землекористування, вчинених посадовими особами, а також посилення штрафних санкцій за окремі проступки в цій сфері;
дістало подальший розвиток:
– визначення поняття посадової особи в галузі землекористування як керівників і службових осіб органів державної влади, державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також органів місцевого самоврядування, які, згідно з чинним законодавством України, уповноважені здійснювати діяльність, що регулює відносини, пов’язані з володінням, користуванням, розпорядженням і охороною земель;
– класифікація посадових осіб у галузі землекористування за: 1) належністю до публічної служби: а) перебувають на державній службі; б) перебувають на муніципальній службі; 2) структурою управління: а) центральних та інших органів виконавчої влади; б) державних і комунальних підприємств, установ та організацій; в) органів місцевого самоврядування; 3) функціональними обов’язками: а) розглядають та погоджують питання регулювання земельних відносин; б) розглядають питання, пов’язані з ринком земель; в) здійснюють контроль за додержанням земельного законодавства, охороною та використанням земельних ресурсів;
– обґрунтування необхідності внесення змін до Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 р. № 3723-XII, що регулює проходження державної служби в Україні, обов’язкової кваліфікаційної вимоги до державних службовців, які претендують на заміщення вакантної посади в органах державної влади у галузі землекористування, щодо наявності повної вищої освіти за одним із таких напрямів підготовки: “Екологія”, “Менеджмент”, “Право”, “Геодезія та землеустрій” – залежно від виконання у подальшому певних службових обов’язків.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять науково-теоретичний та практичний інтерес і можуть бути використані у:
– науково-дослідній роботі – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальших наукових досліджень питання відповідальності посадових осіб за адміністративні правопорушення в галузі землекористування;
– правотворчості – у результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства, зокрема Земельного кодексу України, КУпАП, Закону України “Про державну службу”;
– правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів сприятиме покращенню практичної діяльності державних органів у галузі контролю за використанням та охороною земель; екології та природних ресурсів України; судів загальної юрисдикції (акт впровадження у практичну діяльність Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 р.);
– навчальному процесі – під час викладання навчальних дисциплін, підготовки навчальних посібників, лекцій, методичних рекомендацій з дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративний процес”, “Адміністративна відповідальність” (акти впровадження у навчальний процес Класичного приватного університету від 06.09.2012 р.; Кіровоградського інституту розвитку людини Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” від 11.09.2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Окремі наукові положення, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені на науково-практичних конференціях: “Процес управління суспільним розвитком: виклики, реформи, досягнення” (м. Суми, 2009 р.); “Від творчого пошуку до професійного становлення” (м. Суми, 2009 р.); “Молодь та ХХІ століття” (м. Курськ, 2010 р.); “Правові проблеми зміцнення української державності” (м. Одеса, 2010 р.); “Розвиток наукових досліджень 2010”, (м. Полтава, 2010 р.); “Тенденції та пріоритети реформування законодавства України” (м. Запоріжжя, 2010 р.); “Закарпатські правові читання” (м. Ужгород, 2010 р.); “Науково-теоретична конференція викладачів, аспірантів та співробітників гуманітарного факультету” (м. Суми, 2010 р.); “Модернізація наукових досліджень” (м. Горлівка, 2012 р.).
Публікації. Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації викладені в 16 наукових працях, з яких: 5 – статті в наукових фахових виданнях України, 2 – статті в наукових фахових виданнях зарубіжних країн, 9 – матеріали науково-практичних конференцій.

bibliography

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження зроблено теоретичні узагальнення, висновки, сформульовано рекомендації, внесено пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавчих норм і практики притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності в галузі землекористування, зокрема:
1. Дослідження ґенези адміністративної відповідальності посадових осіб за правопорушення у галузі землекористування на теренах сучасної України дає змогу виокремити такі періоди:
1) від зародження державності до 1654 р. – відбувається процес становлення та розвитку відповідальності посадових осіб за правопорушення в галузі землекористування за умов переходу від общинного розпорядження до феодальної форми власності на землю;
2) 1654–1861 рр. – притягнення до відповідальності посадових осіб за правопорушення в галузі землекористування здійснювалося відповідно до законодавства Російської імперії. Правові норми, які б регулювали вказану сферу, були відсутні в російському законодавстві, однак за подібні правопорушення винні піддавалися покаранню за наказом царя;
3) 1861–1917 рр. – зі скасуванням кріпосного права була створена система землевпорядних комісій, посадові особи яких у разі вчинення правопорушень, безпосередньо пов’язаних з їх діяльністю, підлягали притягненню до відповідальності згідно з тогочасним законодавством;
4) 1917–1990 рр. – правова система на території сучасної України, яка входила до СРСР, дублювала радянське законодавство, що регулювало відносини в галузі землекористування та поширювало аналогічну адміністративну відповідальність на посадових осіб у галузі землекористування;
5) з 1990 р. й до сьогодні – триває процес оновлення адміністративного законодавства, що зумовило прийняття нових нормативно-правових актів, зокрема щодо притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності за правопорушення в галузі землекористування.
2. Одним із результатів проведення адміністративної реформи в Україні стало створення нової системи органів публічної влади, які забезпечують реалізацію державної політики в галузі землекористування. Отже, у сучасних умовах під галуззю землекористування слід розуміти санкціоновану компетентними органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими особами сферу суспільних відносин, яка включає користування земельними ресурсами, земельним фондом, має суб’єктів господарювання, які діють відповідно до чинного законодавства України, що регулює відносини, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням землею.
3. Специфіка повноважень посадових осіб органів публічної влади в галузі землекористування полягає в тому, що, крім прав людини, загальних прав державного службовця України, посадова особа органу публічної влади в галузі землекористування має спеціальні права та обов’язки. Вони надаються державою у зв’язку зі вступом особи на державну службу і пов’язані з професійною діяльністю безпосередньо в галузі землекористування щодо реалізації цими посадовими особами виконавчно-розпорядчих функцій.
Посадових осіб у галузі землекористування класифіковано за: 1) належністю до публічної служби: перебувають на державній службі; перебувають на муніципальній службі; 2) структурою управління: центральних та інших органів виконавчої влади; державних і комунальних підприємств, установ та організацій; органів місцевого самоврядування; 3) функціональними обов’язками: розглядають і погоджують цільові програми у сфері земельної політики та земельних відносин, а також питання регулювання земельних відносин; розглядають питання, пов’язані з розробленням і здійсненням заходів щодо функціонування та розвитку ринку земель; здійснюють контроль за додержанням земельного законодавства, охороною й використанням земельних ресурсів.
Окремі керівники й службові особи органів державної влади та місцевого самоврядування, будучи посадовими особами в галузі землекористування, згідно з чинним законодавством України, уповноважені здійснювати діяльність, що регулює відносини, пов’язані з володінням, користуванням, розпорядженням і охороною земель. Ці особи повинні мати відповідну повну вищу освіту за одним із таких напрямів: “Екологія”, “Менеджмент”, “Право”, “Геодезія та землеустрій”, а також достатній практичний управлінський стаж, необхідний для належного виконання своїх посадових обов’язків.
4. Притягнення посадових осіб органів публічної влади до адміністративної відповідальності є одним із дієвих інструментів забезпечення законності, у тому числі в галузі землекористування. Підставою до таких дій адміністративного примусу слугує вчинення проступку, тобто суспільно небезпечної, протиправної, винної, караної дії чи бездіяльності у сфері державного управління земельними ресурсами, що посягає на права, свободи й інтереси власників земель, землекористувачів. Адміністративні правопорушення у галузі землекористування, вчинені посадовою особою, класифіковано відповідно до поділу забезпеченості інтересів у земельних правовідносинах заходами адміністративного примусу, а саме: 1) публічні інтереси (ст. 52, 53, 532, 535, 55 КУпАП); 2) особисті інтереси (ст. 531 , 533, 534, 54 КУпАП).
Водночас притягнення посадових осіб органів публічної влади до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у галузі землекористування є проявом державного та суспільного осуду винного, однак у цьому випадку враховується лише публічний інтерес. Саме тому важливим є комплексний підхід до захисту прав, свобод й інтересів особи, прав юридичної особи в земельних відносинах, який передбачає притягнення посадової особи до адміністративної відповідальності у поєднанні з судовим оскарженням фізичними та юридичними особами їх відповідних протиправних діянь, а також визнання незаконними нормативно-правових актів.
5. Обґрунтовано такі види адміністративних правопорушень, вчинених посадовими особами органів публічної влади в галузі землекористування: а) самовільне заняття та користування земельною ділянкою; б) порушення встановленого законодавством строку видачі державного акта на право власності на земельну ділянку; в) псування сільськогосподарських та інших земель; г) порушення правил використання земель; ґ) невиконання обов’язкових заходів щодо охорони і поліпшення земель; д) зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу; е) незаконне заволодіння ґрунтовим покривом земель; є) порушення порядку передачі земель для використання; ж) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; з) знищення або пошкодження спеціальних знаків; и) нераціональне використання або невикористання земель сільськогосподарського призначення; і) самовільне відхилення від проектів землеустрою; ї) перекручення або приховування даних державного земельного кадастру.
Вищевикладені теоретичні узагальнення щодо видів адміністративних правопорушень, вчинених посадовими особами органів публічної влади в галузі землекористування, можуть стати основою для внесення відповідних змін до назв та змісту статей Глави 6 “Адміністративні правопорушення, що посягають на власність” та Глави 7 “Адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини” КУпАП.
6. Корупція створює суттєву небезпеку для держави, пронизуючи всі галузі суспільних відносин, зокрема й галузь землекористування, що свідчить про негативні тенденції для демократичного розвитку держави. Отже, корупційне правопорушення в галузі землекористування – це умисне діяння, передбачене чинним законодавством, щодо володіння, користування та розпорядження землею, яке містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 2 Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”, за яке законом встановлено адміністративну відповідальність.
Питання запобігання та протидії корупції в галузі землекористування має відбуватися на міжвідомчому рівні, зокрема, шляхом прийняття спільного наказу Державного агентства земельних ресурсів України, Державної інспекції сільського господарства України й Державної екологічної інспекції України щодо протидії та запобігання корупційним правопорушенням, у якому визначити конкретні організаційно-практичні заходи, строки їх проведення й персональну відповідальність службових осіб за невиконання обов’язків, покладених на них цим нормативно-правовим актом.
7. Проведений аналіз міжнародних документів та нормативно-правових актів окремих зарубіжних країн щодо адміністративної відповідальності посадових осіб за правопорушення в галузі землекористування дав змогу виокремити для запозичення такий позитивний досвід: а) підвищити розміри та диференціювати штрафні санкції за вчинені проступки в галузі землекористування; б) перерозподілити статті КУпАП за відповідними главами залежно від того, що є об’єктом адміністративного делікту: права власності; охорони; управління; використання та розпорядження; в) розширити перелік підстав притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб органів публічної влади.
Запозичення такого зарубіжного досвіду в галузі землекористування та імплементація міжнародних норм у вітчизняне законодавство є важливим кроком у вдосконаленні правової регламентації адміністративної відповідальності посадових осіб за правопорушення у вказаній галузі, оскільки, по-перше, дає змогу визначити основні правові прогалини, які потребують термінового вирішення; по-друге, сприятиме пришвидшенню інтеграції України до Європейського Союзу.
8. Нагальною є необхідність внесення зміни та доповнень до КУпАП щодо розширення переліку адміністративних правопорушень у галузі землекористування, вчинених посадовими особами органів публічної влади, посилення штрафних санкцій, а також передбачення адміністративної відповідальності юридичних осіб, а саме:
1) Главу 6 доповнити такими статтями: ст. 471 “Самовільне заняття та користування земельною ділянкою”, у якій закріпити такі склади адміністративних правопорушень: самовільне заняття земельної ділянки; використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів; укладення угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право власності на землю; порушення строків повернення або порядку передачі тимчасово зайнятих земель; самовільний обмін земельними ділянками; ст. 472 “Порушення встановленого законодавством строку видачі державного акта на право власності на земельну ділянку”;
2) Главу 7 у частині статей, що регулюють питання адміністративних правопорушень у сфері охорони та використання земельних ресурсів, викласти в такій редакції:
ст. 52 “Псування сільськогосподарських та інших земель”, у якій закріпити такі склади адміністративних правопорушень: псування сільськогосподарських та інших земель; забруднення земель хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, промисловими, побутовими та іншими відходами; порушення правил боротьби з бур’янами, хворобами і шкідниками рослин;
ст. 53 “Порушення правил використання земель”: використання земель не за цільовим призначенням; порушення встановленого порядку переведення земель із однієї групи в іншу; невиконання природоохоронного режиму використання земель; розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об’єктів, які негативно впливають на стан земель; неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень; порушення вимог режиму використання земель спеціального призначення;
ст. 531 “Невиконання обов’язкових заходів щодо охорони і поліпшення земель”: безгосподарне використання земель; використання земель способами, що призводять до деградації ґрунтів та погіршення екологічної обстановки; неприведення після повернення тимчасово зайнятих земель у стан, придатний для використання за призначенням, а також рекультивації порушених земель;
ст. 532 “Зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу”;
ст. 533 “Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом земель”;
ст. 534 “Порушення порядку передачі земель для використання”: прийняття посадовою особою незаконного рішення про видачу і використання земельної ділянки; порушення порядку надання земельних ділянок та затвердження землевпорядкувальної документації; незаконне внесення змін до землевпорядкувальної документації;
ст. 535 “Ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них”;
ст. 536 “Знищення або пошкодження спеціальних знаків”: знищення або пошкодження межових знаків; знищення або пошкодження інших установлених інформаційних знаків кордонів земельних ділянок;
ст. 54 “Нераціональне використання або невикористання земель сільськогосподарського призначення”: нераціональне використання або невикористання земель сільськогосподарського призначення без поважних причин протягом двох років;
ст. 55 “Самовільне відхилення від проектів землеустрою”;
ст. 56 “Перекручення або приховування даних державного земельного кадастру”: перекручення посадовою особою даних державного земельного кадастру; приховування інформації про стан земель, розміри, кількість земельних ділянок, наявність земель запасу або резервного фонду; перекручення звітності з питань використання та охорони земельних ресурсів.
Запропоновані зміни та доповнення до КУпАП покликані, насамперед, привести вітчизняне законодавство у досліджуваній сфері у відповідність до вимог сучасних реалій, адже на сьогодні значна частина правопорушень у галузі землекористування, які вчиняються посадовими особами, не потрапляють під адміністративні санкції або ж адміністративна відповідальність за такі діяння є незначною.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні : Указ Президента України від 22.07.98 № 810/98 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/810/98.
2. Волошенюк Л.В. Модернізація публічної влади в Україні в контексті президентської програми економічних реформ / Л.В. Волошенюк // Публічне адміністрування: теорія та практика. — 2012. — № 1 (7). — С. 1–13 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ Patp/2012_1/2012-01(7)/12vlvper.pdf.
3. Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку земельних відносин в Україні на період до 2020 року : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 р. // Офіційний вісник України. — 2009. — № 51. — Ст. 1760.
4. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
5. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 3-4. — Ст. 27.
6. Пащенко О.М. Розвиток і кодифікація земельного законодавства України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / Пащенко Олександр Миколайович. — Одеса, 2001. — 184 с.
7. История Древнего мира / под ред. В.С. Кортина. — М. : Наука, 1974. — 870 с.
8. Историки античности : в 2 т. — Симферополь : Експо, 1998. — Т.1. — 480 с.
9. Повість врем’яних літ : Літопис (За Іпатським списком) / пер. з давньоруської, післяслово, комент. В.В. Яременка. — К. : Рад. письменник, 1990. — 558 с.
10. Колганов М.В. Собственность. Докапиталистические формации. — М. : СОЦЭКГИЗ, 1962. — 496 с.
11. Ткач А.П. Кодифікація, пам’ятники та основні риси права України другої половини ХVIII – першої половини ХІХ ст. : дис…д-ра. юрид. наук : 12.00.01. — К., 1969. — 734 с.
12. Мірошниченко А.М. Нормування як засіб правового регулювання земельних відносин : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Мірошниченко Анатолій Миколайович. — К., 2004. — 206 с.
13. Історія держави і права України : підруч. : [у 2-х т.] / за ред. В.Я. Тація, В.Д. Гончаренка. — К. : Ін Юре, 2003. — Т. 1. — 2003. — 656 с.