Радєва Марина Миколаївна. Механізм формування диверсифікаційної політики підприємства в умовах трансформаційної економіки

brief description

Радєва Марина Миколаївна. Механізм формування диверсифікаційної політики підприємства в умовах трансформаційної економіки : Дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Дніпропетровський ун-т економіки та права. — Д., 2005. — 209арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 170-182.

РадєваМ.М. Механізм формування диверсифікаційної політики підприємства в умовах трансформаційної економіки. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 Організація управління, планування і регулювання економікою. Дніпропетровський університет економіки та права, Дніпропетровськ, 2005.
Дисертацію присвячено узагальненню та вдосконаленню теоретичних основ, методичних підходів та практичних рекомендацій щодо формування диверсифікаційної політики підприємства в умовах трансформаційної економіки.
На підставі аналізу макро- й мікроекономічних процесів виявлено основні напрями стратегічного розвитку підприємств України з визначенням ролі стратегії диверсифікації для досягнення стійкого економічного зростання підприємств і країни.
Систематизовано і класифіковано фактори, які впливають на процес диверсифікації та його результати у вигляді ієрархічної структури за ознаками мети, рівня, напряму, об’єкта. У роботі визначено роль держави як фактора диверсифікації, розроблено систему державної підтримки диверсифікації.
Запропоновано концепцію управління диверсифікацією на підприємстві, яка являє собою систему поглядів на рушійні сили та методи досягнення мети підприємства через методологічне обґрунтування формування, впровадження та оцінки диверсифікаційної політики. Розроблено механізм формування диверсифікаційної політики як сукупність методів та засобів послідовного вибору напрямків розвитку підприємства, що дозволяє через сукупність певних процедур та використання критеріїв обґрунтувати необхідність, можливість та доцільність диверсифікації.
Удосконалено модель вибору конкурентної стратегії стратегічної одиниці продукт-ринок”, що стає підґрунтям реалізації диверсифікаційної політики.
Удосконалено аналіз конкурентоспроможності підприємства, що дозволяє визначити ринкові можливості залежно від ключових компетенцій підприємства та його уявлення про розвиток ринку.

1. В умовах трансформації економіки України першочерговим завданням стає відновлення фінансових та організаційних параметрів українських підприємств як основи довгострокового розвитку країни. Результати проведеного аналізу доводять, що типові проблеми промислових підприємств, такі як зношена матеріально-технічна база, нестача сировини, неповна зайнятість персоналу, відсутність кваліфікованих працівників, інертність керівництва, неякісний менеджмент, брак галузевих та міжгалузевих зв’язків, примушують підприємства вибирати диверсифікацію як стратегію виживання та підвищення ефективності.
2. Сьогодні диверсифікація надає можливість підвищити ефективність роботи підприємства та знизити ризик. Виявлено, що в Україні процеси диверсифікації відбуваються завдяки розширенню напрямків діяльності у зв’язку з потребою поєднувати виробничу, комерційну та фінансову діяльність, на відміну від західної практики диверсифікації, яка відбувається за допомогою злиття та поглинання.
3. Доведено, що фактори переорієнтації підприємства в бік диверсифікованого розвитку мають ієрархічну підпорядкованість. На вершині ієрархії перебувають фактори-мотиви, які відбивають внутрішню спонуку до диверсифікації задля досягнення мети окремого підприємства та держави загалом. Ступінь досягнення мети залежить від факторів-умов, які визначаються станом елементів внутрішнього та зовнішнього середовища на макро- й мікрорівні. Вибір напрямку диверсифікації має ґрунтуватися на якісній та кількісній оцінці визначених факторів.
4. Доведено, що важливим фактором диверсифікації стають потреби держави. Це обумовлює необхідність формування державної політики в галузі диверсифікації. Розроблено систему стимулювальних державних заходів, що дасть змогу охопити диверсифікаційним процесом низку галузевих та міжгалузевих підприємств.
5. Запропоновано концепцію управління диверсифікацією на підприємстві, яка являє собою систему поглядів на рушійні сили та методи досягнення мети підприємства через методологічне обґрунтування формування, впровадження та оцінки соціально-економічного ефекту диверсифікаційної політики.
6. Розроблено класифікацію видів диверсифікації за ознаками: інвестиційне джерело; принцип приєднання підприємств; напрям диверсифікації; ступінь однорідності диверсифікації; зміна параметрів продукції; об’єкт диверсифікації; рівень диверсифікації; масштаб диверсифікації. Класифікація забезпечує можливість зіставляти напрямки диверсифікації та результати їх упровадження. Різноманітність видів і результатів диверсифікації потребує використання раціональних підходів до прийняття рішення щодо диверсифікації.
7. Розроблено механізм формування диверсифікаційної політики на основі виявлених взаємозв’язків між видами, принципами та методами диверсифікації. Механізм, що включає такі елементи, як обґрунтування необхідності, можливості та доцільності реалізації диверсифікації, дає можливість упевнитись у правильно вибраному напрямку диверсифікації.
8. На основі сукупного вивчення процесів диверсифікації на підприємствах розроблено методику формування диверсифікаційної політики підприємства. Методика дозволяє через сукупність певних процедур і використання критеріїв розв’язувати ключову проблему диверсифікації вибирати напрямок диверсифікованого розвитку.
9. Удосконалено методику вибору конкурентної стратегії одиниці продукт-ринок”, яка є підґрунтям реалізації диверсифікаційної політики. Методика дозволяє залежно від мети стратегічної одиниці й комбінації ключових факторів вибрати максимально ефективну стратегію перетворення цінностей, якими володіє соціально-економічна система, на ефект.
10. Удосконалено аналіз конкурентоспроможності підприємства, який поєднує оцінку внутрішнього та зовнішнього стану підприємства способом розрахунку відносних показників, що дозволяє визначити ринкові можливості підприємства. Зовнішній аналіз передбачає вивчення стану та тенденцій розвитку ринку з метою виявлення його потенційних можливостей; внутрішній аналіз це пошук унікальних здатностей підприємства. Результати аналізу конкурентоспроможності групи промислових підприємств дали змогу визначити межі критерію ринкових можливостей підприємства, що може стати базою для оцінювання конкурентоспроможності підприємства.
11. Доведено необхідність диверсифікації промислових підприємств регіону, яку обумовлюють тенденції розвитку ринку та фактори незадовільного стану підприємства. Установлено, що впровадження диверсифікаційної політики уможливить значний економічний і соціальний ефект на макро- й мікрорівнях.