РЕҐІОНАЛЬНА КОМПОНЕНТА ПІДВИЩЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КРАЇН

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

На правах рукопису

Брикова Ірина Володимирівна

УДК 339.137.2:353

РЕҐІОНАЛЬНА КОМПОНЕНТА ПІДВИЩЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КРАЇН

Спеціальність 08.00.02 - Світове господарство і міжнародні економічні відносини

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
доктор економічних наук,
професор
Поручник Анатолій Михайлович

Київ – 2008
ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………….......... 3
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади міжнародної конкурентоспроможності національних реґіонів 14
1.1. Генезис та еволюція концепції міжнародної конкурентоспроможності реґіону...................................................................................................................... 14
1.2.Трансформація ієрархічних позицій реґіонів у системі факторів національної конкурентоспроможності.............................................................. 39
1.3. Глобальні детермінанти формування міжнародного конкурентного статусу реґіонів...................................................................................................... 60
Висновки до розділу 1 ………………………………………………….............. 81
РОЗДІЛ 2. Реґіональні та локальні моделі нарощення міжнародної конкурентоспроможності країн 84
2.1. Реґіональні кластерні моделі підвищення міжнародного конкурентного статусу національних економік............................................................................ 84
2.2. Реґіональні виміри національних інноваційних систем............................. 105
2.3.Формування креативних реґіонів як імператив глобального конкурентного лідерства країн............................................................................. 127
Висновки до розділу 2 ………………………………………………….............. 148
РОЗДІЛ 3. Напрями активізації реґіональних чинників підвищення міжнародної конкурентоспроможності України 151
3.1. Реґіональні інноваційні ресурси зміцнення конкурентного статусу національної економіки....................................................................................... 151
3.2. Механізм реалізації кластерного потенціалу реґіонів України................. 168
3.3. Динаміка інтеграції національних реґіонів в систему міжнародних конкурентних відносин........................................................................................ 178
Висновки до розділу 3 ………………………………………………….............. 189
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………............. 192
ДОДАТКИ ……………………………................................................................. 197
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................... 243

ВСТУП

Домінуючим проявом дії закону нерівномірності економічного розвитку країн на межі ХХ та ХХІ століть виступає колосальне поглиблення територіальних диспропорцій соціально-економічної динаміки. Загострення асиметричності розподілу інвестиційно-фінансових, інформаційних та інтелектуальних ресурсів відіграло роль каталізатора розширення спектра гравців світової економічної арени, що полягає у посиленні на міжнародних ринках позицій нових індустріальних країн, глобальних міст, високотехнологічних реґіональних кластерів; модифікації природи конкурентних переваг суб’єктів міжнародної конкуренції, яка проявляється у загальній інтелектуалізації факторів виробництва та перетворенні інформації на основний виробничий ресурс, знань та компетенцій – на ключові фактори економічного зростання; а також виникнення якісно нових форм і методів конкурентної боротьби, зокрема таких, як хедхантінг, інформаційні війни, конкурентна розвідка. Дані радикальні трансформації повинні знайти адекватне відображення у міжнародних конкурентних стратегіях ключових акторів глобальних конкурентних відносин.
Актуальність теми. Кінець другого – початок третього тисячоліття характеризується збільшенням масштабів та прискоренням темпів глобалізації господарського розвитку, що, з одного боку, проявляється у підвищенні взаємозалежності, взаємоузгодженості та синхронізації розвитку національних економік, активізації інтеграційних процесів, стандартизації та уніфікації бізнес-операцій та принципів організації економічної діяльності, а з другого – у переформатуванні просторово-суб’єктної структури геоекономіки, розширенні та ускладненні взаємозв’язків і загостренні суперечностей між її ключовими гравцями, а також поглибленні міжреґіональної економічної дивергенції. За даними експертів Організації економічного співробітництва та розвитку, у 2006р. створення 66% світового ВВП (більше 38 трлн. дол. США) та 85% високотехнологічної продукції сконцентровано у 40 мегареґіонах, водночас на території ОЕСР 40% ВВП та 57% загальної кількості зареєстрованих патентів забезпечують лише 10% національних реґіонів країн її членів.
Формування потужних мегаполісів та мегареґіонів, де зосереджений основний економічний потенціал світового господарства і глобальні центри прийняття стратегічних рішень зумовлює зміщення конкурентних процесів з макро- на мезорівень та надає окремим реґіонам економічно розвинених країн світу статусу активних самостійних учасників глобальної конкуренції. За висловом К.Омае, мінімізація ролі національних держав у визначенні основних векторів цивілізаційної еволюції та становлення нових реґіонів-держав, які виступають конституюючими елементами мозаїчної структури світового господарства, є одним з найбільш значимих феноменів епохи глобалізації.
Трансформація процесу формування конкурентних переваг країн світу, а саме зміщення його з національного на субнаціональний рівень обумовлює постановку проблеми конкурентоспроможності реґіону як його здатності відповідати на виклики глобалізації на основі створення інноваційних конкурентних переваг. Крім того, реалізація державної конкурентної політики висуває на перший план вивчення реґіональних особливостей національного економічного розвитку та визначення реґіонів, які відіграють роль епіцентрів генерування стратегічних конкурентних переваг та забезпечують зміцнення міжнародного конкурентного статусу країн. Цим обумовлюється надзвичайна актуальність дослідження проблематики конкурентоспроможності реґіонів, критеріїв її оцінки та факторів підвищення.
Найбільш докладно проаналізовано сутність та наслідки взаємодії процесів глобалізації, реґіоналізації та локалізації, встановлено та досліджено специфічні риси такого нового суспільно-економічного явища як глокалізація, а також розкрито теоретичні основи концепції міжнародної конкурентоспроможності реґіону та визначено комплекс детермінант зміцнення реґіональних конкурентних переваг у працях зарубіжних вчених: А.Андерсона, Б.Ашейма, І.Бегга, Дж. Бекттіні, Б.Гардінера, М.Гельвановського, О.Гранберга, У.Ізарда, А.Ісаксена, Н.Калюжнової, Р.Камані, М.Кастельса, М.Кітінга, П.Кругмана, Дж.Логліна, Р.Мартіна, Е.Маркузен, Д.Мейя, Дж.Нейсбіта, К.Омае, І.Піліпенко, М.Портера, Е.Саксеніан, Р.Селліні, А.Сочі, М.Сторпера, П.Тайлера, Р.Фатхутдінова, Р.Флориди, К.Фрімена, П.Холла, Д.Юілла, О.Якобсона та інших.
Концептуальні основи підвищення конкурентоспроможності вітчизняних реґіонів, а також проблематика подолання міжреґіональних диспропорцій соціально-економічного розвитку, формування ефективної стратегії реґіонального розвитку на основі інноваційної моделі, поглиблення транскордонного співробітництва в контексті зміцнення міжнародного конкурентного статусу України ґрунтовно висвітлено у дослідженнях українських вчених-економістів: Л.Антонюк, О.Білоруса, Я.Базилюк, З.Варналія, А.Гальчинського, В.Геєця, Б.Губського, М.Долішнього, М.Дацишина, М.Лендьєл, Д.Лукۥяненка, С.Максименка, Ю.Макогона, С.Мочерного, О.Мозгового, О.Нижник, А.Поручника, Є.Панченка, Ю.Пахомова, С.Романюка, А.Румянцева, С.Соколенка, А.Філіпенка, Т.Циганкової, В.Чужикова, О.Швиданенка, О.Шнипка, І.Школи та багатьох інших.
Разом з тим, у науковій літературі недостатньо вичерпно розкрито специфіку функціонування національних реґіонів як самостійних суб’єктів багаторівневої ієрархічно-субординованої світогосподарської системи в умовах глобальної конкуренції. Подальшого ґрунтовного аналізу потребує успішна практика застосування провідними країнами світу найбільш ефективних інноваційних моделей реґіонального розвитку (кластерної, реґіональних інноваційних систем та креативних реґіонів) як передумови їхнього глобального конкурентного лідерства. Удосконалення вимагають сучасні методики оцінки інноваційної спроможності, кластерного та креативного потенціалу реґіонів, а також визначення ролі висококонкурентних субнаціональних територіальних утворень у процесі формування міжнародних конкурентних переваг національних економік. Крім того, надзвичайно актуальною для України є науково обґрунтований вибір ключових напрямів та інструментів активізації реґіональних чинників нарощення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки.
Актуальність та висока науково-практична значимість комплексного дослідження механізму і факторів формування конкурентних переваг динамічних та висококонкурентоспроможних територіальних утворень на субнаціональному рівні (реґіонів, міст, окремих локалітетів) та їх ролі у процесі підвищення міжнародного конкурентного статусу країн у глобальному економічному просторі обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках міжкафедральної науково-дослідної теми “Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0101U002948) та теми “Ресурси і моделі глобального економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0106U004357) факультету міжнародної економіки і менеджменту ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”. В рамках тем автором особисто підготовлено розділ “Механізм формування інноваційних конкурентних переваг суб’єктів на міжнародних ринках” та розроблено рекомендації щодо підвищення міжнародної конкурентоспроможності реґіонів України в умовах глобального бізнес-середовища.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексне дослідження на базі новітніх економічних концепцій сутності та факторів формування міжнародної конкурентоспроможності реґіонів; розкриття ключових компонентів реґіональних моделей підвищення конкурентного статусу країн, а також розроблення науково обґрунтованого механізму нарощення міжнародної конкурентоспроможності України шляхом реалізації конкурентного потенціалу її національних реґіонів.
Виходячи з мети дослідження, у роботі поставлено такі конкретні завдання:
- розкрити сучасну природу та визначити зміст категорії “міжнародна конкурентоспроможність реґіону”;
- проаналізувати сутність і характер впливу основних інтеграційних, глобалізаційних і реґіональних процесів суспільно-економічного розвитку на зміну ієрархічних позицій національних реґіонів у системі глобальних конкурентних відносин;
- провести порівняльний аналіз новітніх зарубіжних методик оцінки міжнародних конкурентних позицій реґіонів і розкрити систему факторів, що визначають реґіональну динаміку в глобальному економічному просторі;
- дослідити існуючі реґіональні та локальні моделі підвищення міжнародної конкурентоспроможності країн;
- здійснити за міжнародними методиками інтегральну оцінку інноваційної спроможності реґіонів України та визначити групу реґіонів-лідерів, які мають значний потенціал для досягнення високого конкурентного статусу;
- оцінити міжнародні конкурентні переваги реґіональних кластерів, що функціонують на території України;
- обґрунтувати умови та шляхи формування національних реґіональних полюсів зростання у контексті підвищення міжнародної конкурентоспроможності України.
Об’єктом дослідження є міжнародні конкурентні відносини країн в умовах глобального економічного розвитку.
Предметом дослідження є механізм впливу реґіональної компоненти на підвищення міжнародної конкурентоспроможності країн.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження базується на використанні принципу єдності теорії та практики, прогнозування розвитку економічних процесів на основі методів наукової абстракції, загального та часткового. Методологічною основою дисертації є: історико-логічний метод (під час визначення категорії “міжнародна конкурентоспроможність реґіону” та дослідження парадигмальних засад і класифікації теорій, які розкривають суть міжреґіональних конкурентних відносин у глобальному економічному середовищі: п.1.1, 1.2, 1.3); системно-структурний аналіз економічних процесів та явищ (під час систематизації концепцій інноваційного реґіонального розвитку та обґрунтування теоретичної моделі реґіональної інноваційної системи: п.1.2, 2.2); аналіз і синтез (під час оцінювання впливу реґіональних кластерів, реґіональних інноваційних систем і креативних реґіонів на конкурентний статус національних економік, а також з’ясування ролі та функціональних компетенцій ключових гравців реґіональних інноваційних систем у забезпеченні комплексної реалізації всіх стадій інноваційного процесу на мезорівні: п.2.1, 2.2, 2.3, 3.1); методи кількісного та якісного порівнянь (під час оцінювання інноваційної спроможності, кластерного, креативного потенціалів і міжнародної конкурентоспроможності реґіонів України: п.3.1, п.3.2, п.3.3); економіко-математичного моделювання (під час визначення впливу інноваційної спроможності національних реґіонів на конкурентоспроможність України: п.3.1); експертних оцінок та прогнозний (під час обґрунтування пріоритетних напрямів формування стратегії реґіонального розвитку України: п.3.2, п.3.3).
Джерельною та статистичною базами роботи виступають монографічні дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, матеріали та аналітичні звіти міжнародних організацій (ОЕСР, ООН, ЮНКТАД, Всесвітнього економічного форуму, Інституту розвитку менеджменту, Світового банку), результати наукових досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, неурядових організацій (Ради конкурентоспроможності Росії, Ради конкурентоспроможності України, Ради конкурентоспроможності США, Асоціації агенцій реґіонального розвитку України, Інституту Схід-Захід,) консалтингових компаній (Huggins Associates, ECORYS-NEI, Price Waterhouse Coopers, Маастрихтського центру соціально-економічних досліджень MERIT), міжнародних проектів Гарвардської школи бізнесу (Cluster Mapping Project, European Cluster Observatory), офіційні публікації Європейської Комісії, Закони України, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України та інші.
Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що в роботі на основі комплексного аналізу і осмислення сучасних теоретичних підходів щодо феномену міжнародної конкурентоспроможності реґіону проведено їх систематизацію та розкрито трансформацію парадигмальних засад глобальної реґіоналістики; визначено найбільш результативні реґіональні та локальні моделі нарощення міжнародної конкурентоспроможності національних економік та розкрито механізм їх імплементації провідними країнами світу; обґрунтовано пріоритетні напрями активізації реґіональних чинників підвищення міжнародного конкурентного статусу України.
Нові наукові положення, отримані особисто автором, які виносяться на захист, полягають у наступному:
вперше одержано:
- розкрито еволюцію методологічних підходів щодо реґіонального конкурентного розвитку та виокремлено, за критерієм домінуючих конкурентних переваг, основні напрями генезису концепцій міжнародної конкурентоспроможності реґіону: “реґіон як виробничий майданчик” (реґіональні факторні переваги, які формуються в результаті екстенсивної експлуатації наявних природних та людських ресурсів); “реґіон як джерело збільшення прибутків” (міжнародні конкурентні переваги, які створюються внаслідок ефективного використання людського капіталу, фінансово-інвестиційних ресурсів та нематеріальних активів); “реґіон як епіцентр акумуляції знань” (інноваційні конкурентні переваги, які генеруються на основі концентрації венчурного капіталу, розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури та реалізації креативного потенціалу людського ресурсу), внаслідок чого обґрунтовано, що саме реґіони-епіцентри акумуляції знань виступають основними продуцентами високотехнологічної продукції, формують вузлові точки глобальної інноваційно-виробничої мережі та відіграють ключову роль у підвищенні міжнародного конкурентного статусу країн в умовах глобальної конкуренції;
- дана комплексна оцінка інноваційної спроможності національних реґіонів на основі використання таких груп показників як: людські ресурси; генерування знань; трансфер технологій та інноваційна діяльність; комерціалізація інновацій, що дозволило здійснити системний аналіз ефективності основних стадій інноваційного циклу (генерування – дифузія – комерціалізація знань) і розрахувати реґіональний індекс інноваційної спроможності, за допомогою якого проведено ранжування національних реґіонів відповідно рівня їхнього інноваційного розвитку та визначено реґіони-лідери (м. Київ і Харківська область), які можуть відігравати роль полюсів інноваційного зростання в контексті підвищення міжнародної конкурентоспроможності України;
- визначено мережу реґіональних кластерів на території України та проведено системний аналіз їхніх міжнародних конкурентних переваг (за наступними критеріями: розмір, спеціалізація, домінування, інноваційна спроможність, експортний потенціал) на основі новітньої методики оцінки конкурентоспроможності реґіональних кластерів Стокгольмської школи економіки, що дало автору можливість ідентифікувати 227 реґіональних кластерів та виокремити, за рівнем технологічного розвитку, 9 найбільш перспективних епіцентрів поширення інноваційних хвиль на територію всієї країни та забезпечення її економічного зростання на інноваційній основі;
удосконалено:
- теоретичні засади реґіональних інноваційних систем за рахунок виокремлення їх конституюючих елементів (підсистеми генерування та використання знань, механізми фінансування та стимулювання науково-технічної діяльності, неурядові інституції, органи державного управління), з’ясування функціональних компетенцій ключових суб’єктів та обґрунтування визначальної ролі комплексної взаємодії між ними у динамізації інноваційних процесів на мезорівні, що дозволило розробити інтегративну модель реґіональної інноваційної системи як методологічної основи реалізації стратегій інноваційного розвитку реґіонів та підвищення міжнародної конкурентоспроможності країн;
- систематизацію екзогенних та ендогенних факторів підвищення міжнародної конкурентоспроможності національних реґіонів за рахунок їх ранжування за ступенем впливу на формування регіональних інноваційних конкурентних переваг, що дало змогу виокремити глобальні детермінанти міжнародного конкурентного статусу реґіонів (креативний потенціал, ефективність реґіональних інноваційних систем, кластеризація реґіональних економік, наявність потужних урбаністичних центрів, інтегрованість у глобальну інноваційно-виробничу мережу, інвестиційна привабливість та обсяги залучених венчурних інвестицій, рівень розвитку реґіональної інформаційно-комунікаційної інфраструктури) в умовах становлення економіки знань;
дістало подальший розвиток:
- категоріальний ряд, який характеризує регіональні інноваційні системи, через введення у науковий обіг категорії “метрополістична інноваційна система”, під якою розуміється підсистема національної інноваційної системи, котра діє в межах мегаполісів і провідних урбаністичних центрів країни та спеціалізується на продукуванні креативних товарів (послуг), а також поглиблення дефініції “міжнародна конкурентоспроможність реґіону”, яка відрізняється від нині існуючих тим, що, по-перше, кваліфікує реґіони як самостійні суб’єкти глобальної конкуренції, по-друге, враховує не лише традиційні, а й інноваційні конкурентні переваги, по-третє, акцентує увагу на підвищенні стандартів життя населення, що сприяє нарощенню міжнародного конкурентного статусу країни;
- адаптаційні моделі інтеграції національних реґіонів у міжнародну економічну систему (кластерні, реґіональні інноваційні системи, креативні реґіони) та механізми їх ефективної реалізації в умовах глобальних викликів (адміністративні, економічні, фінансові, інституційні);
- комплексна характеристика передумов формування на економічній карті світу креативних реґіонів (унаслідок концентрації в їхніх межах креативного людського ресурсу, науково-технічної бази, інформаційно-комунікаційної інфраструктури, венчурного капіталу та інноваційного менеджменту), на основі чого сформульовані конкретні рекомендації щодо реалізації регіонального креативного потенціалу України.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення сформульованих автором теоретичних положень, висновків та рекомендацій полягає у тому, що вони можуть виступати методологічною базою розробки реґіональних стратегій соціально-економічного розвитку в контексті підвищення міжнародної конкурентоспроможності України.
Пропозиції автора щодо комплексної оцінки інноваційного потенціалу Київської, Житомирської, Чернігівської та Черкаської областей використано у поточній діяльності Північного реґіонального центру інноваційного розвитку Державного агентства України з інвестицій та інновацій (довідка про впровадження № 26 від 18.02.08). Практичні рекомендації та висновки дисертаційної роботи, які стосувались оцінки інноваційної спроможності окремих реґіонів України були надані автором для використання Торговельно-економічною місією у складі Посольства України в республіці Австрія (довідка про впровадження №271/ТЕМ-01-07 від 23.05.08). Пропозиції автора щодо адаптації зарубіжного досвіду в сфері імплементації найбільш ефективних реґіональних моделей підвищення міжнарод-ного конкурентного статусу країн були використані також у поточній діяльності Ради конкурентоспроможності України (довідка про впровадження від 29.05.08). Результати дисертаційної роботи щодо визначення національних реґіонів, які мають найвищий інноваційний потенціал, були використані у поточній діяльності Департаменту реґіонального розвитку Міністерства економіки України (довідка про впровадження №40-24/191 від 12.05.08). Окремі результати дисертаційної роботи, які стосувались оцінки інноваційної спроможності Київської області, були використані в роботі Київської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження №2-12-135 від 05.06.08). Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи використано у навчальному процесі під час викладання дисциплін “Міжнародна економіка”, “Європейська інтеграція”, “Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств (організацій)” студентам факультету міжнародної економіки і менеджменту та Центру магістерської підготовки в ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” (довідка про впровадження від 02.06.08).
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладено в дисертаційному дослідженні та виносяться на захист, одержані автором особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію на 10 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: ІV міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень-2005” (м. Дніпропетровськ, 20-30 червня 2005р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу-2005” (м. Дніпропетровськ, 19-30 вересня 2005р.), всеукраїнській міжвузівській науковій конференції студентів та молодих науковців “Управління регіональним економічним розвитком в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції” (м. Івано-Франківськ, 16-18 листопада 2005р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції “Образование и наука без границ-2005” (м.Дніпропетровськ, 19-27 грудня 2005р.), ХV міжнародній науково-практичній конференції “Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція” (м. Чернівці, 11-12 травня 2006р.), VI щорічній конференції Європейської академії менеджменту EURAM “Energizing European Management” (м. Осло, 16-20 травня 2006р.), ІХ міжнародній науково-практичній конференції “Моделі та стратегії євроінтеграції України: економічний і правовий аспекти” (м. Київ, 30 травня 2006р.), міжнародній науково-практичній конференції “На Схід та Південь від ЄС: проблеми формування спільного європейського економічного простору” (м. Київ, 5-7 жовтня 2006р.), міжнародній науково-практичній конференції “Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: вплив на національну економіку та окремий бізнес” (м.Дніпропетровськ, 14-15 лютого 2008р.), міжнародній науково-практичній конференції “Стан та проблеми інноваційної розбудови України” (м.Дніпропетровськ, 5-8 березня 2008р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано автором самостійно і у співавторстві у 19 наукових працях, у тому числі 8 статтях у наукових фахових виданнях, з них одна у співавторстві, та 11 публікаціях у інших виданнях, а також збірниках матеріалів та тез доповідей міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій. Загальний обсяг опублікованих матеріалів, що належить особисто дисертантові, становить 10,62 д.а.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової задачі щодо визначення ступеня впливу субнаціональних територіальних утворень та їх ролі у процесі формування та реалізації міжнародних конкурентних переваг країн світу в епоху глобалізації. Комплексне дослідження зміни диспозиції національних реґіонів у ієрархічній суб’єктно-просторовій структурі глобальних конкурентних відносин, розкриття глобальних детермінант конкурентного статусу реґіонів, а також з’ясування сутності та механізму імплементації ключових реґіональних та локальних моделей підвищення міжнародної конкурентоспроможності національних економік дало автору можливість сформулювати наступні висновки:
1. Інтеграція реґіонів у систему глобальних конкурентних відносин як самостійних гравців перетворило реґіональну конкурентоспроможність на ключовий індикатор ефективності їхнього функціонування в глобальному економічному середовищі, що зумовило становлення парадигмальних засад глобальної реґіоналістики, а також значно активізувало розвиток концепцій міжнародної конкурентоспроможності реґіону, в еволюції яких, за критерієм домінуючих конкурентних переваг, виокремлено три напрями: “реґіон як виробничий майданчик”, “реґіон як джерело збільшення прибутків”, “реґіон як епіцентр акумуляції знань”.
2. Зміна диспозиції субнаціональних територіальних утворень у суб’єктно-просторовій структурі міжнародної конкуренції викликана, насамперед, посиленням впливу глобальних процесів на динаміку реґіонального розвитку, серед яких вирішального значення набувають такі як: розширення міжнародних інтеграційних зв’язків та збільшення масштабів глобалізації світового господарства, нова реґіоналізація, формування економіки знань та поглиблення локалізації інноваційної діяльності. Динамізація глобалізації, з одного боку, прискорює інтеграцію окремих національних реґіонів у систему міжнародних конкурентних відносин, а з другого – зумовлює прояв усіх суперечностей глобального економічного розвитку на субнаціональному рівні та перетворює конкурентоспроможність реґіонів на ключовий критерій ефективності їхнього функціонування як самостійних економічних суб’єктів. Нова реґіоналізація активізує процеси автономізації реґіонів та підвищує значення ендогенних чинників реґіонального економічного зростання. Формування економіки знань зміщує пріоритети в системі факторів міжнародної конкурентоспроможності національних реґіонів, а саме: зменшує роль традиційних конкурентних переваг та обумовлює необхідність генерування і розвитку інноваційних конкурентних переваг. Поглиблення локалізації інноваційної діяльності виступає рушійною силою розвитку нових центрів економічної активності, які власне і визначають конкурентний статус своїх держав, але, разом з тим, загострює міжреґіональну дивергенцію та територіальну диспропорційність соціально-економічного розвитку.
3. Процес формування економіки знань, як нової економічної системи постіндустріального суспільства, здійснює вирішальний вплив на модифікацію природи конкурентних переваг суб’єктів міжнародного бізнесу, що проявляється у загальній інтелектуалізації факторів виробництва та перетворенні інформації на основний виробничий ресурс, а знань та компетенцій – на ключові фактори економічного зростання. Саме тому позиціонування субнаціональних територіальних утворень у системі глобальних конкурентних відносин визначається, насамперед, ступенем реалізації їхніх інноваційних конкурентних переваг. Це дає підстави стверджувати, що формування міжнародного конкурентного статусу реґіонів визначають такі глобальні детермінанти як: креативний потенціал, ефективність реґіональних інноваційних систем, ступінь кластеризації економіки, наявність потужних урбаністичних центрів, інтегрованість у глобальну інноваційно-виробничу мережу, інвестиційна привабливість та обсяги залучених венчурних інвестицій, рівень розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури.
4. Потужним каталізатором формування та реалізації стратегічних конкурентних переваг окремих реґіонів та країн у цілому є імплементація кластерної моделі економічного розвитку, яка передбачає створення сприятливих умов для симбіотичної взаємодії науково-дослідних установ, виробничих та сервісних компаній, фінансових інституцій, неурядових організацій і місцевих органів державної влади на компактній території з метою посилення конкурентних переваг учасників кластеру через виникнення низки позитивних ефектів економічної агломерації, а саме: прискорення темпів інноваційного зростання, підвищення продуктивності праці, покращення стандартів життя населення.
5. Поглиблення процесу географічної концентрації інноваційної діяльності принципово змінює статус найбільш інноваційно активних національних реґіонів на світовому ринку високотехнологічної продукції та в міжнародній системі трансферу технологій, перетворюючи їх на вузлові точки глобальної інноваційно-виробничої мережі. Найефективнішою моделлю територіального розвитку, яка забезпечує генерування інноваційних конкурентних переваг, є формування реґіональних інноваційних систем як базових ланок національних інноваційних систем.
6. Країни – ключові інноватори вступають у нову стадію розвитку постіндустріального суспільства, а саме – креативної економіки, що зумовлює докорінну зміну об’єктної структури глобальної конкуренції, внаслідок чого конкурентне протистояння на сьогодні розгортається не тільки за володіння фінансовими, інформаційними та сировинними ресурсами, а і за право монополізації сегменту найбільш креативної та висококваліфікованої робочої сили. Рушійною силою її розвитку є становлення креативного класу – соціальної групи, що об’єднує індивідуумів, основною економічною функцією яких є генерування нових знань та інновацій. Саме тому здатність національних реґіонів до формування креативного капіталу як своєрідної суспільно-економічної екосистеми, де продуктивно співіснують різні прояви новаторського мислення, набуває характеру ключової детермінанти глобального конкурентного лідерства країн світу.
7. Реґіональні інноваційні системи України перебувають на початковому етапі формування та характеризуються ще досить слабкою ефективністю функціонування, що обумовлено низьким рівнем взаємодії суб’єктів інноваційного процесу в трикутнику “держава – науково – дослідні інститути – підприємства”, відсутністю системних інноваційних зв’язків у ланцюгу “генерування – дифузія – комерціаліза-ція інновацій”, а також фрагментарністю та непослідовністю реґіональної інноваційної політики. За даних умов дієвим інструментом стимулювання інноваційної діяльності на мезорівні є виокремлення та підтримка найбільш інноваційно спроможних реґіонів у межах національної інноваційної системи. На основі розрахованого автором реґіонального індексу інноваційної спроможності реґіонів було здійснено їх ранжування та доведено, що м.Київ та Харківська область мають найвищий потенціал до формування полюсів інноваційного зростання на території України.
8. Результати оцінки кластерного потенціалу національних реґіонів за новітньою методикою Стокгольмської школи економіки дають підстави стверджувати, що на сучасному етапі економічного розвитку на території України реально функціонують 18 реґіональних кластерів, з-поміж яких найвищим рівнем міжнародної конкурентоспроможності характеризуються наступні: аерокосмічний – у Запорізькій області, навчання та генерування знань – у Дніпропетровській, Львівській, Харківській областях та м.Києві, точного приладобудування та механічного обладнання у Донецькій області; машинобудування – у Донецькій, Луганській, Полтавській областях. Виходячи з того, що названі кластери є основними продуцентами продукції п’ятого та шостого технологічних укладів, саме вони мають виступити ключовими ланками національної інноваційної системи України.
9. Перспективним шляхом нарощення інноваційної спроможності національної економіки та підвищення міжнародного конкурентного статусу України є формування національної інноваційної системи на основі розбудови реґіональних інноваційних систем, що мають відігравати роль епіцентрів поширення резонансного ефекту локального інноваційного зростання на територію всієї країни. При цьому розвиток високотехнологічних та креативних секторів економічної діяльності доцільно стимулювати за допомогою економічних важелів, насамперед, у тих реґіонах України, які характеризуються найвищим рівнем інноваційної спроможності та значним ступенем кластеризації, зокрема таких як: м. Київ, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька і Харківська області.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації ∕ Антонюк Л.Л. – К.: КНЕУ, 2004. – 276с.
2. Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність національної економіки України: Монографія / Базилюк Я.Б.– К.:НІСД, 2002. – 132с.
3. Большой экономический словарь / [под ред. А.Н.Азрилияна. – М.: Институт новой экономики, 1998. – 558с.
4. Брикова І.В. Теоретичні основи міжнародної конкурентоспроможності регіону ∕ І.В.Брикова ∕∕ Економіка та підприємництво. Зб. наук. праць. молодих учених та аспірантів. Вип.17 – К.:КНЕУ, 2006.– С.61-70.
5. Брикова І.В. Концепція міжнародної конкурентоспроможності національного регіону та її практичний вимір ∕ І.В.Брикова ∕∕ Міжнародна економічна політика: Наук. журнал. Вип.4 / Гол. редактор Д.Г.Лук’яненко. – К.:КНЕУ, 2006. – С. 29-54.
6. Брикова І.В. Національна інноваційна система як нова мегаінституція глобального економічного середовища ∕ І.В.Брикова ∕∕ Зовнішня торгівля: право та економіка. –№6 (29). – К.:УАЗТ, 2006. – С. 28-36.
7. Брикова І.В. Венчурне фінансування як ключовий механізм комерціалізації інновацій в межах регіональної інноваційної системи ∕ І.В.Брикова ∕∕ Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Науковий збірник ∕ За ред. І.Г.Ткачук. – Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2007. – Вип.ІІІ. – Т.2. – С.322-328.
8. Брикова І.В. Детермінанти міжнародної конкурентоспроможності національних регіонів в глобальному економічному просторі ∕ І.В.Брикова ∕∕ Міжнародна економічна політика: Наук. журнал. Вип.7 / Гол. редактор Д.Г.Лук’яненко. – К.:КНЕУ, 2007. – С. 5-27.
9. Брикова І.В. Репозиціонування національних регіонів в системі глобальних конкурентних відносин ∕ І.В.Брикова ∕∕ Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журнал. Вип. 1-2 ∕ Гол. ред. О.П.Степанов. – К.: Книжкове вид-во НАУ, 2007. – С.93-101.
10. Брикова І.В. Ключові фактори формування інноваційних конкурентних переваг національних регіонів в умовах становлення економіки знань ∕ І.В.Брикова ∕∕ Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Вип. 233. Т.ІV. – Д.: ДНУ, 2007. – С. 941-959.
11. Брикова І.В. Інноваційна кластерна модель підвищення регіональної конкурентоспроможності в умовах глобалізації ∕ І.В.Брикова ∕∕ Вісник Хмельницького національного університету: Наук. журнал. Економічні науки. Т.2 – 2005. – №2 (66) – С. 50-53.
12. Брикова І.В. Концепция нового регионализма в контексте повышения международного конкурентного статуса региона ∕∕ Динаміка наукових досліджень-2005: Матеріали ІV Міжнар. науково-практ. конф. Т.19, 20-30 червня 2005р. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С.15-18.
13. Брикова І.В. Глобалізаційна парадигма регіонального розвитку ∕∕ Науковий потенціал світу-2005: Матеріали ІІ Міжнар. науково-практ. конф. Т.6, 19-30 вересня 2005р. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С.43-45.
14. Брикова І.В. Основні напрямки розвитку концепції міжнародної конкурентоспроможності регіону ∕∕ Управління регіональним економічним розвитком в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції: Матеріали Всеукр. міжвузівської наук. конф. студ. та молодих науковців, 16-18 листопада 2005р. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2005. – С.14-17.
15. Брикова І.В. Роль регіональної інноваційної системи у підвищенні міжнародної конкурентоспроможності регіону ∕∕ Образование и наука без границ-2005: Матеріали ІІ Міжнар. науково-практ. конф. Т.10, 19-27 грудня 2005р. – Перемишль: Наука і освіта, 2005. – С.3-6.
16. Брикова І.В. “Регіон, що навчається” як ефективна модель інноваційної міжнародної конкурентоспроможності регіону ∕∕ Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція: Матеріали ХV міжнар. науково-практ. конф. Ч.І., 11-12 травня 2006р. – Чернівці, 2006р. – С.173-176.
17. Брикова І.В. Єврорегіон як інституціоналізована форма транскордонного співробітництва України з країнами-членами ЄС ∕∕ Моделі та стратегії євроінтеграції України: економічний і правовий аспекти: Зб. матеріалів ІХ міжн. науково-практ. конф., 30 травня 2006р. – К.:УАЗТ, 2006. – С.183-186.
18. Брикова І.В. Модифікація пріоритетів регіональної політики Європейського Союзу в контексті імплементації Лісабонської стратегії ∕∕ На Схід та Південь від ЄС: проблеми формування спільного європейського економічного простору: Зб. матеріалів міжн. науково-практ. конф., 5-7 жовтня 2006р. – К.:КНЕУ ім. В.Гетьмана, 2006. – С.256-258.
19. Брикова І.В. Нові фінансові інструменти формування конкурентоспроможних регіональних інноваційних систем країн Європейського Союзу в контексті реалізації сьомої рамкової програми ∕∕ Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: вплив на національну економіку та окремий бізнес: Міжнар. науково-практ. конф. Т.1, 14-15 лютого 2008р. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2008. – С.34-36.
20. Брикова І.В. Міжнародні конкурентні стратегії метрополістичних регіонів в умовах глобалізації ∕∕ Стан та проблеми інноваційної розбудови України: Матеріали Міжнар. науково-практ. конф. Т.1, 5-8 березня 2008р. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2008. – С.85-89.
21. Бест М. Новая конкуренция. Институты промышленного развития / М.Бест / Пер. с англ. – М.: ТЕИС, 2002. – 356с.
22. Гельвановский М. Конкурентоспособность в микро-, мезо-, макроуровневом измерении ∕ Гельвановский М., Трофимова И, Жуковская В. // Российский экономический журнал. – 1998. - №2. – с.18
23. Глобалистика. Энциклопедия. / [Гл. ред. И.И. Мазур, А.Н. Чумаков / Центр научных и прикладных программ «Диалог». – М.: ОАО Издательство «Радуга», 2003. - 1328 с.
24. Гранберг А.Г. Основы региональной экономики ∕ Гранберг А.Г.– М.: ГУ ВШЭ, 2004. – 493с.
25. Дацишин М. Інституційне забезпечення реґіональної політики та практика взаємодії органів влади в Україні / М.Дацишин, В. Керецман – К.: В-во “К.І.С.”, 2007. – 102с.
26. Доклад ЦСИ ПФО «На пороге новой регионализации России», http://okrug.metod.ru/books/book1/Doklad/part3/getindex
27. Друкер П. Епоха разрыва: ориентиры для нашего меняющегося общества ∕ П.Друкер; пер. с англ. Б.Л. Глушака – М.: ООО «И.Д. Вильямс», 2007. – 336с.
28. Закон України “Про стимулювання розвитку реґіонів” N 2850-IV від 08.09.2005р., www.nau.kiev.ua.
29. Закон України “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” N 991-XIV від 16.07.1999, www.nau.kiev.ua.
30. Калюжнова Н.Я. Конкурентоспособность российских регионов в условиях глобализации ∕ Калюжнова Н.Я. – М.: Теис, 2004. – 526с.
31. Китинг М. Новый регионализм в Западной Европе ∕ Майкл Китинг ∕∕ Логос №6 (40), 2003. – С.67-116.
32. Котлер Ф.Маркетинг мест ∕ Ф.Котлер, К.Асплунд, И.Рейн – С.-П.: Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге, 2005. – 376с.
33. Кук П. Креатив приносит деньги ∕ Питер Кук; пер. с англ. С.С. Гуринович. – Минск: Гревцов Паблишер, 2007. – 384с.
34. Лисоволик Я.Д. Конкурентная Россия в мире «конкурентной либерализации» ∕ Лисоволик Я.Д. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2007. – 446с.
35. Моніторинг соціально-економічного розвитку реґіонів за 2006р. – К.: ПРООН, 2007. – 172 с.
36. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Статистичний збірник // Держкомстат. – К., 2005. – С.360.
37. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Статистичний збірник – К.: ДП “Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України”., 2007. – С.350.
38. Національна інноваційна система України: проблеми і принципи побудови / За наук. ред. І.П.Макаренка. – К.: Інститут проблем національної безпеки, 2007. – 520с.
39. Нейсбит Дж. Мегатренды: десять новых тенденций, трансформирующих нашу жизнь ∕ Джеймс Нейсбит – М.: ГУ ВШЭ, 1982. – 453с.
40. ОЕСР Економічні дослідження. Україна: економічна оцінка, 2007. – 163 с.
41. Петрушенко М. Кластери розпочинають та перемагають ∕ М.Петрушенко ∕∕ “Урядовий кур’єр” від 21 листопада 2001р. – С.3.
42. Пилипенко И.В. Конкурентоспособность стран и регионов в мировом хозяйстве: теория, опыт малых стран Западной и Северной Европы ∕ Пилипенко И.В.– Смоленск: Ойкумена, 2005. – 496с.
43. Письмак В. Новые формы организации инновационного процеса ∕ В.Письмак ∕∕ Экономист. – №9, 2003. – С.53-65.
44. Портер М. Конкуренция ∕ Майкл Портер; пер с англ. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2000. – 495 с.
45. Поручник А.М. Національний інтерес України: економічна самодостатність у глобальному вимірі: Монографія ∕ Поручник А.М. – К.:КНЕУ, 2008. – 352с.
46. Поручник А.М. Регіональна інноваційна система як основа підвищення міжнародного конкурентного статусу національних регіонів ∕ А.М.Поручник, І.В.Брикова ∕∕ Міжнародна економічна політика: Наук. журнал. Вип.5 / Гол. редактор Д.Г.Лук’яненко. – К.:КНЕУ, 2006. – С. 134-173.
47. Поручник А. М. Сучасна парадигма регіонального розвитку постсоціалістичних країн ∕ А.М. Поручник, В.І.Чужиков ∕∕ Збірник наукових праць “Економіка та підприємництво”. Випуск 9. – К.: КНЕУ, 2002.
48. Постанова Кабінету Міністрів України №1001 від 21.08.2006р. “Про затвердження Державної стратегії реґіонального розвитку до 2015 року”, www.nau.kiev.ua.
49. Прахалад К. Майбутнє конкуренції. Творення унікальної цінності разом з клієнтами ∕ К. Прахалад, Венкант Рамасавамі; пер. з англ. Михайла Ставицького – К.: Видавництво Олексія Капусти, 2005. – 114с.
50. Праця України 2003: Статистичний Збірник // Держкомстат. – К., 2004. – С.387.
51. Праця України 2004: Статистичний Збірник // Держкомстат. – К., 2005. – С.369.
52. Регіональна політика та механізми її реалізації: Монографія ∕ За ред. акад НАН України М.І.Долишнього. – К.: Наукова думка, 2003. – 503с.
53. Регіональний людський розвиток: Статистичний бюлетень / Держкомстат. – К.: 2007. – 40с.
54. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку: Монографія ∕ За ред. З.С. Варналія. – К.: Знання України, 2005. – 498с.
55. Региональная интеграция и развитие ∕ Морис Шифф и Л.Алан Уинтерс; пер с англ.; Всемирный банк. – М.: Издательство «Весь Мир», 2005. – 376с.
56. Региональное развитие: опыт России и Европейского Союза ∕ Рук. авт. колл. И отв. ред. А.Г. Гранберг. – М.: ЗАО «Изд-во «Экономика», 2000. – 435с.
57. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.05.2007 року № 255-р “Питання утворення реґіональних центрів інноваційного розвитку”.
58. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.06.2007р. року № 381-р “Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми “Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2008-2012 роки”, www.nau.kiev.ua.
59. Селезнёв А.З. Конкурентные позиции и инфраструктура рынка России ∕ Селезнев А.З.– М.: Юрист, 1999. – 352с.
60. Сівачова О. Міжнародний аутсорсинг як виклик для світової торгової системи ∕ О.Сівачова, К.Карпова ∕∕ Міжнародна економічна політика: Наук. журнал. Вип.6 ∕ Гол. редактор Д.Г.Лук’яненко. – К.:КНЕУ, 2007. – С. 138-168.
61. Соколенко С.І. Кластери в глобальній економіці ∕ Соколенко С.І. – К.: Логос, 2004. – 848с.
62. Соколенко С.И. Производственные системы глобализации: Сети. Альянсы. Партнерства. Кластеры: Украинский контекст ∕ Соколенко С.И. – К.:Логос, 2002. – 645с.
63. Статистичний збірник “Регіони України 2005”: Частина І // Держкомстат. – К.: ДП “Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України”, 2005 – 351с.
64. Статистичний збірник “Регіони України 2005”: Частина ІІ // Держкомстат. – К.: ДП “Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України”, 2005 – 819с.
65. Статистичний збірник “Регіони України 2007”: Частина І. – К.:ДП “Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України” , 2007. – 347с.
66. Статистичний збірник “Регіони України 2007”: Частина ІІ– К.:ДП “Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України”, 2007. – 821с.
67. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. Д.Г.Лук’яненка. – К.:КНЕУ, 2001. – 538 с.
68. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: В 3т. / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця, акад. НАН України В.П.Семиноженка, чл.-кор. НАН України Б.Є.Кваснюка. – К.:Фенікс, 2007. – Т.3: Конкурентоспроможність української економіки. – 556с.
69. Україна у цифрах 2005: Статистичний довідник // Держкомстат. – К., 2006. – 247с.
70. Україна у цифрах 2006: Статистичний довідник // Держкомстат. – К.: Вид-во “Консультант”, 2007. – 239с.
71. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку: Монографія: У 2т. – Т.1 / Д.Г.Лук’яненко, А.М.Поручник, Л.Л.Антонюк та ін.; За заг. ред. Д.Г.Лук’яненка, А.М.Поручника. – К.:КНЕУ, 2006. – 816с.
72. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку: Монографія: У 2т. – Т.2 / Д.Г.Лук’яненко, А.М.Поручник, Л.Л.Антонюк та ін.; За заг. ред. Д.Г.Лук’яненка, А.М.Поручника. – К.:КНЕУ, 2006. – 592с.
73. Хейвуд Дж.Б. Аутсорсинг: в поисках конкурентных преимуществ ∕ Дж.Б. Хейвуд – М.: Издательский дом «Вильямс», 2002. – 176с.
74. Чужиков В.І. Регіональні інтеграційні стратегії постсоціалістичних країн Європи ∕ Чужиков В.І. – К.: КНЕУ, 2003. – 296с.
75. Швиданенко О.А. Глобальна конкурентоспроможність: теоретичні та прикладні аспекти: Монографія ∕ Швиданенко О.А. – К.КНЕУ, 2007. – 312с.
76. Шеховцева Л.С.Конкурентоспособность региона: факторы и метод создания ∕ Л.С. Шеховцева // Маркетинг в России и за рубежом №4, 2001. – С.23.
77. Якобсон А.Я. Территориальная организация региональной политики ∕ Якобсон А.Я.– Новосибирск: ИЭиОПП СО РАН, 1994. – 358с.
78. Armstrong H. and Teylor J. Regional Economics and Policy – Blackwell: Oxford, 2000. – 235p.
79. A Study on the Factors of Regional Competitiveness: A draft final report for The European Comission Directorate-General Regional Policy, 2006.
80. Asheim B.T. Learning Regions as Development Coalitions: Partnership as Governance in European Workfare States? The Second Urban and Regional Studies Conference on “Culture, place and space in contemporary Europe”, University of Durham, UK, 17-20 September, 1998.
81. Asheim, B T. Temporary organisations and spatial embeddedness of learning and knowledge creation – Geografiska Annaler, Series B, Human Geography, 2002 – Vol. 84 B, No. 2: 111-124.
82. Asheim, B. and M. Gertler Understanding regional innovation systems – in Jan Fagerberg, David Mowery and Richard Nelson Handbook of Innovation – Oxford: Oxford University Press, 2002.
83. Asheim, B., Isaksen, A. Location, agglomeration and innovation: Towards regional innovation system in Norvey? STEP GROUP Report №13-96, Oslo, 1996. – 64p.
84. Asheim B.T. and Isaksen A. Regional Innovation Systems: The Integration of Local “Sticky” and Global “Ubiquitous” Knowledge, 2002; Asheim B.T. The Learning Firm in the Learning Region: Workers Participation as Social Capital // Paper to Summer Conference, Denmark, 2000, June 15-17.
85. Asheim, B., Isaksen, A., Nauwelaers, C. and F. Tötdling Regional innovation policy for small and medium enterprises – Cheltenham, UK and Lyme, US : Edward Elgar, 2003. – 135p.
86. Barley S. The New World of Work. – London: British North American Committee, 1996. – 237p.
87. Becattini G. From Marshall’s to the Italian “Industrial districts”: A Brief Critical Reconstruction http://www.competitiveness.org/newsletter/files/becattini.pdf.
88. Begg I. Cities and competitiveness. – Urban Studies. – Vol.36. – 1999. – p.795-809.
89. Benneworth P. Leading Innovation: Building effective regional coalitions for innovation. – NESTA, 2007. – 112p.
90. Birshal D., Tovstiga G. Capabilities for strategic advantage: Leading through technological innovation. – London: Palgrave Macmillan, 2005. – 304p.
91. Braczyk,H.J., Cooke,P, Heidenreich,M Regional Innovation Systems – UCL Press, London, 2003. – 238p.
92. Breschi,S, Lissoni,F Knowledge Spillovers and Local Innovation Systems: A Critical Survey. – Industrial and Corporate Change 10 (4), 2001. – P. 975-1005.
93. Brint S. Professionals and the Knowledge Economy: Rethinking the Theory of the Postindustrial Society. – Current Sociology, 49 (1), July 2001 – pp.101-132.
94. Brykova. I. The Concepts of International Competitiveness of the Region and their Viability – EURAM 6th Annual Conference «Energizing European Management», May 16-20 BI Norwegian School of Management, Oslo, Norway.
95. Camagni R. On the concept of Territorial Competitiveness: Sound or Misleading? – Urban Studies. – Vol.39. – No13. – 2002. – p.2395-2411.
96. Carlsson B. and Stankiewicz R. On the nature, function and composition of technological systems – Journal of Evolutionary Economics – #1, 1991. – P. 93-118.
97. Cellini R, Soci A. Pop competitiveness. – Banca Nazionale del Lavoro. – Quarterly Review. – LV 220. – p.71-101.
98. Cluster and Regional Development ∕ Ed. By Ph. Cooke, R.Martin, B.Asheim. – London: Routledge, 2007. – 300p.
99. Cluster-Based Strategies for Growing State Economies, Council on Competitiveness of USA, 2002.
100. Competitive Regional Clusters: National Policies Approaches, OECD, 2007.
101. Competitiveness Monitor, 2006, №1. – The Council on Competitiveness of Ukraine.
102. Cooke, P. Regional innovation systems: Competitive regulation in the New Europe. – Geoforum 23, 2001. – P. 365-382.
103. Cooke, P. Introduction: Origins of the concept. In: Braczyk, H., Cooke, P and Heidenreich, M (eds.) (1998) Regional Innovation Systems. London: UCL Press.
104. Cooke, P. Regional Innovation Systems, Clusters, and the Knowledge Economy – Industrial and Corporate Change 10(4), 2001. – P. 945–74.
105. Cooke, P. Integrating Global Knowledge Flows for Generative Growth in Scotland: Life Sciences as a Knowledge Economy Exemplar. in Inward Investment, Entrepreneurship and Knowledge Flows in Scotland—International Comparisons, Paris: OECD, 2003.
106. Cooke P. Regional Knowledge Capabilities, Embeddedness of Firms and Industry Organizations: Bioscience Megacenters and Economic Geography. – European Planning Studies, Vol.12, 2004. – P. 625-641.
107. Cooke P. Constructing Regional Advantage: principles, perspectives, policies. Report prepared by an independent expert group, European Commission, 2006.
108. Cooke P, Memedovic,O Strategies for Regional Innovation Systems: Learning Transfer and Applications, Policy Papers, UNIDO, Vienna, 2003.
109. Creative Economy, UNCTAD, 2008.
110. Creative Regions: Technology, culture and Knowledge entrepreneurship ∕ Ed. By Ph. Cooke and D. Schwartz. – London: Rotledge, 2007. – 294p.
111. Davies A., Maguire K. Globalization and Regional Economy // Paper to OECD conference Global Challenges / Regional Strategies, May 31 – June 1, Stockholm, Sweden
112. ECORYS. The Competitiveness of Places and Spaces. – Rotterdam/Leeds/Birmingham/Brussels. – 2004.
113. Enright M.J. Regional Clusters: What we know and what we should know. Paper prepared for Kiel Institute International Workshop on Innovation Clusters and Interregional Competition, 2002. – 25p.
114. Enright M.J. The geographical Scope of Competitive Advantage // Stuck in the Region? Changing scales for regional identity / Edited by E.Dirven, J.Groenewegen and S. van Hoff. Utrecht, 1993. – P.87-102.
115. Etzkowitz. H, Leydesdorff L. The Dynamics of Innovation: From National Systems and “Mode 2” to a Triplr Helix University-Industry-Government Relations. Research Policy, 29, 2000. – P. 109-123.
116. European Cities Monitor 2007. – 40p.
117. European Commission, Second Report on Economic and Social Cohesion, 2001.
118. European Commission, Directorate-General for Research. Constructing Regional Advantage: Principles – Perspectives – Policies, 2006.
119. European Commission 11th Annual Report on the Structural Funds 1999, COM (2000) 698.
120. European Competitiveness Index 2006-2007, Robert Huggins Associates, 2006, 39 p.
121. European Competitiveness Report 2003. - COMMISSION OF THE EUROPEAN COMMUNITIES. – Brussels.
122. European Innovation Scoreboard: Technical Paper No1 Indicators and Definitions. Brussels 2003.
123. European Innovation Scoreboard: Technical Paper No3 Regional Innovation Performances. Brussels 2003.
124. European Regional Innovation Scoreboard 2006.
125. Eurostat regional yearbook 2007. – European Communities 2007. – 169p.
126. EU Commission Communication “Putting knowledge into practice: A broad-based innovation strategy for the EU”, COM (2006) 502 final, http://cordis.europa.eu/innovation/en/policy/communications/innov_comm.html
127. Ex-post evaluation of the RIS, RTTs and RISI ERDF innovative actions for the period 1994-1999, Socintec, 2004.
128. Florida, R. The Rise of the Creative Class, New York: Basic Books, 2002. – 434p.
129. Florida, R. The Economic Geography of Talent. – Annals of the Association of American Geographers 92, 2002. – P. 743–55.
130. Florida R. Europe in the creative age, 2004, 48p.
131. Florida R. Where the brains are? The Atlantic Monthly, October 2006, pp. 34-36.
132. Freeman, C Technology Policy and Economic Perfprmance – Lesson from Japan, London: Printer, 1998.
133. Freeman, C Continental, National and Sub-National Innovation Systems—Complementarities and Economic Growth. – Research Policy 31, 2002. – P. 191–211.
134. Gardiner B., Martin R., Tyler P. Competitiveness, Productivity and Economic Growth across the European Regions. – London. – 2004.
135. Garelli S. Top Class Competitors: how Nations, firms and individuals succeed in the New World of Competitiveness. – John Wiley & Sons, Ltd, 2006. – 272p.
136. Globalization and Regional Economies, OECD Reviews of Regional Innovation, 2007.
137. Globalization and Local and Regional Competitiveness OECD, Paris, 29 July, 1992.
138. Green Paper on Innovation, CEC Luxembourg, 1996.
139. IMD World Competitiveness Yearbook 2006 http://www.imd.ch/research/publications/wcy/upload/Overall%202006.pdf
140. IMD World Competitiveness Yearbook, 2008
141. Innovation Clusters in Europe: A Statistical Analysis and Overview of Current Policy Support, DG Enterprise and Industry Report, 2007.
142. Innovative Regions in Europe (IRE Network), http://www.innovating-regions.org
143. INNO-Policy Trend Chart – Policy Trends and Appraisal Report: Ukraine, 2007.
144. Isseman A. Lost in Space? On the History, Status and Future of Regional Science // The Review of Regional Studies. Vol. 23. #1, Summer 1993, p.5-6.
145. http://www.clusterobservatory.eu
146. http://data.hbs.edu
147. Howkins J. The Creative Economy. New York: Allen Lane, The Penguin Press, 2001.
148. Huggins R., Izushi H., Davis W. World Knowledge Competitiveness Index 2005. Benchmarking the Globe’s High Performing Regions.
149. Huggins R., Izushi H., Davis W. World Knowledge Competitiveness Index 2008. Benchmarking the Globe’s High Performing Regions.
150. Huggins R. United Kingdom Competitiveness Report, 2006.
151. Krugman P. Making sense of the competitiveness debate. – Oxford Review of Economic Policy. - 12(3). – 1996. – p.17-25.
152. Ketels C., Sölvell Ö. Clusters in the EU-10 new member countries, Europe Innova, Cluster Mapping Project, 2006.
153. Lambooy,J.G, Boschma,R.A. Evolutionary Economics and Regional Policy. – The Annals of Regional Science, 35, 2001. – P.113-131.
154. Lundvall,B, Borras,S The globalizing Learning Economy: Implication for Innovation Policy, Targeted Socio-Economic Studies, DG XII, Commission of the European Union, Luxembourg, 1997.
155. Maillat D. From the industrial district to the innovative milieux: contribution to an analysis of territorialized productive organizations. Working Paper 9606b, Université de Neuchâtel, 1996. – 28р.
156. Maillat D., Grosgean N. Globalization and territorial production systems. Working Paper 9906b, Université de Neuchâtel, 1999. – 19р.
157. Markusen A. Sticky Places in Slippery Space: A Typology of Industrial Districts // Economic Geography, vol.72, Issue 3, July 1996. – pp. 293-313.
158. Markusen A. Regions: Economics and Politics of Territory. Rodman and Littlefield Publishes, 1987, 251p.
159. Martin R., Sunley P. Slow convergence? Post-neoclassical Endogenous Growth Theory and Regional Development. Working Paper 44, ERSC Center for Business Research. University of Cambridge. Cambridge, 1996.
160. Maskell P. and Tornqist G. Building a Cross-Border Learning Region, www.cbspress.dk
161. Mokyr J., The Lever of Riches: Technological Creativity and Economic Progress. New York: Oxford University Press, 1990.
162. Money Tree Report 2007, National Venture Capital Association, Price Waterhouse Coopers.
163. National Systems of Innovation: Towards a Theory of Innovation and Interactive Learning / Edited by B.-Å. Lundvall. L.: Pinter Publishers, 1992. – 342p.
164. Nelson R. (1993) National Systems of Innovation: A Comparative Analysis, Oxford, Oxford University Press.
165. OECD Building competitive regions: Strategies and Governance, 2005.
166. OECD Innovative Clusters: Drivers of National Innovation Systems, Paris, 2001
167. OECD Regions at a Glance, 2005.
168. OECD Regions at a Glance, 2007.
169. OECD Reviews of Regional Innovation. Competitive Regional Clusters: National Policy Approaches, 2007. – 352p.
170. OECD Science, Technology and Industry: Scoreboard 2007 Edition http://oberon.sourceoecd.org/vl=1992634/cl=19/nw=1/rpsv/sti2007/index.htm
171. OECD, Territorial Review, Competitive Cities in the Global Economy, 2006
172. Ohmae K. The End of Nation State: The Rise of Regional Economies. L., 1995.
173. Pechel K. Perspectives of Regional Development around the Baltic Sea // The Annals of Regional Science, 1998.
174. Piore M., Sabel C. The second Industrial Divide: Possibilities for Prosperity. N.Y.:Basic Books, 1984. – 234p.
175. Porter M.The Economic Performance of Regions. - Regional Studies, Vol.37., 2003. – pp. 549-578.
176. Porter M., Ketels C.H.M. UK Competitiveness: Moving to the Next Stage. – DTI Economics Paper 3. – London: Department of Trade and Industry. – 2003.
177. Regional Development in the Knowledge Economy ∕ Ed. By Ph. Cooke and A. Piccaluga. – London: Routledge, 2007. – 279p.
178. Saxenian Anna Lee. Regional Advantage: Culture and Competition in Silicon Valley and Route 128, Harvard University Press, 1994
179. Saxenian A. Local and Global Networks of Immigrant Professionals in Silicon Valley. San Francisco: Public Policy Institute of California, 2002.
180. Saxenian A. The New Argonauts. Regional Advantage in a Global Economy. Cambridge: Harvard University Presss, 2006.
181. Scott, A. Regional motors of the global economy. – Futures, 28, 1996. - P.391-411.
182. Silicon Valley Competitiveness Index, 2007, Joint Venture Silicon Valley Network.
183. Sixth Periodic Report on the Social and Economic Situation and Development of Regions in the European Union, Brussels,1999.
184. Sölvell Ö., Ketels C., Lindqvist G. The Cluster Initiative Greenbook. The Competitiveness Institute. VINNOVA, Gothenburg, 2003. – 94p.
185. Storper M. The Limitations to Globalization: Technology Districts and International Trade // Economic Geography, Vol.68, Issue 1, January 1992. – pp.60-93.
186. “The Creative Economy”. Business Week Online, August 28, 2000, pp. 1-5. www.businessweek.com/2000/00_35/b3696002.htm
187. The Global Competitiveness Report 2007-2008, World Economic Forum, 2007.
188. The Ukraine Competitiveness Report 2008, World Economic Forum, 2008.
189. Venables,A. J. Buzz: The Economic Force of the City. – Paper presented at the DRUID Summer Conference 2003 on “Creating, sharing and transferring knowledge: the role of geography, institutions and organizations”, Elsinore, Denmark, 2003.
190. Venture Capital: Trends and Policy Recommendations, OECD, 2003.