РЕАЛІЗАЦІЯ ФАКТИЧНИХ ДАНИХ ПРО ОБСТАВИНИ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ОСОБУ ОБВИНУВАЧЕНОГО, У ПРОЦЕСУАЛЬНИХ РІШЕННЯХ СЛІДЧОГО

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЧИЧА РУСЛАН ПАВЛОВИЧ

УДК 343.14 (477)

РЕАЛІЗАЦІЯ ФАКТИЧНИХ ДАНИХ ПРО ОБСТАВИНИ,
ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ОСОБУ ОБВИНУВАЧЕНОГО,
У ПРОЦЕСУАЛЬНИХ РІШЕННЯХ СЛІДЧОГО

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Слінько Сергій Вікторович,
доктор юридичних наук, доцент

Харків – 2012
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..……...3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТАВИН, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ОСОБУ ОБВИНУВАЧЕНОГО………….………………….10
1.1. Поняття особи обвинуваченого та її кримінально-процесуальна характеристика ……………………..............................................................................10
1.2. Поняття та класифікація обставин, що характеризують особу обвинуваченого………..................................................................................................18
1.3. Способи дослідження обставин, що характеризують особу обвинуваченого під час досудового слідства………………………...…………………………..….…58
Висновки до розділу 1………….....…………………...…………...……………..…..84
РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ РІШЕННЯ СЛІДЧОГО ЯК ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ ДАНИХ ПРО ОСОБУ ОБВИНУВАЧЕНОГО……..……………………..……..…..88
2.1. Поняття й сутність процесуальних рішень, у яких реалізуються дані про особу обвинуваченого……………………………….……………..………………….……..88
2.2. Класифікація процесуальних рішень слідчого, у яких реалізуються дані про особу обвинуваченого …………………………………………..……………..……105
2.3. Процесуальна форма прийняття слідчим процесуальних рішень, у яких реалізуються дані про особу обвинуваченого …………………..………………...113
Висновки до розділу 2……………………….………………………..…..…………124
РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ ДАНИХ ПРО ОСОБУ ОБВИНУВАЧЕНОГО В ОКРЕМИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ РІШЕННЯХ СЛІДЧОГО ……...………………126
3.1. Реалізація даних про особу обвинуваченого в рішеннях слідчого про обрання запобіжного заходу……….………………………………………………………….126
3.2. Особливості реалізації в рішеннях слідчого даних про особу обвинуваченого з фізичними та психічними вадами….…………………………………….…………136
3.3. Реалізація в рішеннях слідчого даних про особу неповнолітнього обвинуваченого………………………………………………………………….…...154
Висновки до розділу 3………………...…….………………………………….……167
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….………171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……...……………………........…………180
ДОДАТКИ………………………………………………………………….………...203

ВСТУП

Актуальність теми. Конституція України проголосила курс на побудову демократичної правової держави, який передбачає реформування кримінально-процесуального законодавства України що має на меті створення такої моделі кримінального процесу, яка дозволила б забезпечити ефективність досудового розслідування та індивідуалізацію у визначенні міри покарання. Вивчення особи обвинуваченого та фактичних даних про обставини, що її характеризують, набувають у зв’язку з цим особливої значущості. Актуальність розробки теоретичних і практичних питань з реалізації фактичних даних про обставини, що характеризують особу обвинуваченого, саме у процесуальних рішеннях слідчого є беззаперечною, адже для прийняття кожного рішення потрібна інформація, а збір даних про особу обвинуваченого та вміле їх використання забезпечує успіх у розслідуванні кримінальної справи. Відсутність чітко розробленого механізму реалізації фактичних даних про обставини, що характеризують особу обвинуваченого, тягне за собою низку негативних наслідків, які впливають на вирішення завдань кримінального судочинства в цілому.
Вивченню особи обвинуваченого в кримінально-процесуальному аспекті присвячені праці вітчизняних і зарубіжних процесуалістів: Ю. І. Азарова, О. М. Бандурки, П. Д. Біленчука, В. Д. Берназа, М. Т. Ведернікова, М. М. Гродзинського, М. Г. Коршика, А. С. Кривошеєва, Г. К. Курашвілі, Н. С. Лєйкіної, Ю. Ф. Лубшєва, І. А. Матусевич, В. Т. Очерєдіна, С. В. Слінька, С. С. Стєпічева, А. Г. Стовпового, П. П. Цвєткова та ін. Разом із тим специфіку реалізації фактичних даних про обставини, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема у процесуальних рішеннях слідчого, в юридичній літературі до кінця не розкрито.
Слідча і судова практика останніх років постійно ставить перед теорією кримінального процесу питання про внесення до Кримінально-процесуального кодексу України правових норм, які б більш чітко регламентували предмет доказування (й насамперед обставини, що характеризують особу обвинуваченого), з якими тісно пов’язані проблеми повноти, всебічності та об’єктивності дослідження обставин вчиненого злочину, забезпечення швидкості кримінального судочинства і режиму процесуальної економії, а також захисту прав особи у кримінальному судочинстві. Органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду мають гостру потребу у науково-обгрунтованих рекомендаціях з усього комплексу питань щодо дослідження обставин, що характеризують особу обвинуваченого, та реалізації отриманих даних у процесуальних рішеннях.
Неоднозначність теоретичних підходів учених до визначення змісту та обсягу обставин, що характеризують особу обвинуваченого, помилки, які допускають слідчі під час збору, дослідження й реалізації фактичних даних про вказані обставини, обумовлюють необхідність вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному дослідженні реалізації фактичних даних про обставини, що характеризують особу обвинуваченого, у процесуальних рішеннях слідчого.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до п. 4, 6, 17 Пріоритетних напрямків наукового забезпечення органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347; п. 9.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень ХНУВС на 2006–2010 рр., схвалених рішенням вченої ради ХНУВС 27 грудня 2005 р., п. 4.17 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 рр., затверджених вченою радою ХНУВС 28 грудня 2010 р., в рамках яких вирішене конкретне наукове завдання щодо визначення поняття особи обвинуваченого, способів дослідження обставин, які її характеризують, порядку прийняття процесуальних рішень слідчим з використанням даних обставин, і реалізації таких даних саме в процесуальних рішеннях слідчого.
Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 5 від 29 квітня 2005 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є з’ясування специфіки процесуальних механізмів, які забезпечують реалізацію фактичних даних про обставини, що характеризують особу обвинуваченого, у їх взаємозв’язку і взаємодоповненості в процесуальних рішеннях слідчого.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
– з наукових позицій розкрити поняття “особа обвинуваченого”;
– визначити обставини, які характеризують особу обвинуваченого, подати їхню характеристику;
– з’ясувати способи дослідження обставин, що характеризують особу обвинуваченого, під час досудового слідства;
– виділити види та форми процесуальних рішень слідчого, в яких використовуються дані про особу обвинуваченого;
– з’ясувати порядок прийняття процесуальних рішень слідчим з використанням даних про особу обвинуваченого;
– виокремити особливості реалізації даних про особу обвинуваченого.
Об’єкт дослідження – правовідносини, що виникають і розвиваються у зв’язку з реалізацією даних про особу обвинуваченого в процесуальних рішеннях слідчого.
Предмет дослідження – реалізація фактичних даних про обставини, що характеризують особу обвинуваченого, у процесуальних рішеннях слідчого.
Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у роботі мети та завдань, з урахуванням об’єкта й предмета дослідження. Їхню основу становить загальний діалектичний метод, який використано в процесі наукового пізнання сутності реалізації фактичних даних про обставини, що характеризують особу обвинуваченого, у процесуальних рішеннях слідчого (підрозділи 2.3, 3.1, 3.2, 3.3). Системно-структурний метод дав змогу вивчити види та структуру процесуальних рішень слідчого, обґрунтувати процесуальний порядок прийняття процесуальних рішень слідчим з використанням даних про особу обвинуваченого, а також класифікувати обставини, що характеризують особу обвинуваченого (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2). Формально-логічний метод застосовано при з’ясуванні й роз’ясненні положень чинного законодавства (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1). Формально-юридичний (догматичний) використано при дослідженні правової природи прийняття процесуальних рішень слідчим (підрозділи 2.1, 2.3). Історичний метод дав змогу простежити становлення теорії щодо структури особи обвинуваченого та дослідити особу неповнолітнього обвинуваченого (підрозділи 1.2, 3.2). За допомогою порівняльно-правового методу здійснено порівняння положень чинного кримінально-процесуального законодавства України й зарубіжних країн щодо даних про особу обвинуваченого (підрозділ 1.2). Соціологічні методи дослідження використано при вивченні правозастосовчої практики правоохоронних органів і суду, аналізі кримінальних справ, опитуванні та анкетуванні співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури й суду.
Нормативно-правову базу дослідження становлять Конституція України, чинне кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці із загальної теорії права, кримінального та кримінально-процесуального права.
Емпіричну основу дослідження становлять результати опитування 40 суддів і 30 прокурорів, які працюють у м. Харкові та м. Полтаві, 125 слідчих, 220 осіб, які здійснюють дізнання, з різних підрозділів ОВС України Полтавської, Сумської та Харківської областей. Вивчено 200 кримінальних справ, що знаходяться в архівах судів і органів внутрішніх справ Харківської та Полтавської областей.
При підготовці роботи також використано десятирічний досвід роботи дисертанта на посаді слідчого ОВС та викладача кафедри кримінального процесу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є комплексним дослідженням проблем реалізації фактичних даних про обставини, що характеризують особу обвинуваченого, у процесуальних рішеннях слідчого, яке в такому контексті вперше здійснено в Україні.

Науковою новизною відзначаються такі положення:
уперше:
– виявлено та охарактеризовано етапи діяльності слідчого зі збору інформації щодо особи обвинуваченого, а саме: загально-орієнтуючий, суспільно-характеризуючий, внутрішньо-характеризуючий;
– сформульовано авторське визначення поняття “вивчення особи обвинуваченого”, під яким слід розуміти кримінально-процесуальну діяльність слідчого, спрямовану на встановлення необхідних для досягнення цілей кримінального судочинства обставин про особу обвинуваченого, які мають значення для прийняття своєчасних процесуальних рішень у кримінальній справі, правильної кваліфікації діяння, забезпечення точного дотримання процесуального порядку досудового розслідування й судового розгляду, встановлення обставин, що підлягають доказуванню по кримінальній справі, а також вибору та використання найбільш ефективних профілактичних заходів;
– запропоновано ступінь та обов’язковість використання фактичних даних про особу обвинуваченого як критерій для класифікації процесуальних рішень слідчого;
– виявлено й розкрито нерозривний взаємозв’язок інституту процесуальних рішень з вивченням даних, що характеризують особу обвинуваченого, при обранні запобіжних заходів, а також у кримінальних справах, де обвинуваченим є неповнолітня особа, або при застосуванні примусових заходів медичного характеру;
удосконалено:
– класифікацію даних, що характеризують особу обвинуваченого в прикладному аспекті, враховуючи характер процесуальних рішень слідчого;
– теоретичні надбання стосовно способів дослідження обставин, що характеризують особу обвинуваченого, під час досудового слідства;
дістали подальшого розвитку:
– положення теорії кримінального процесу щодо визначення поняття особи обвинуваченого. В аспекті загальної характеристики обставин, що характеризують особу обвинуваченого, остання – це сукупність певних індивідуальних властивостей фізичної особи, які характеризують її в основних сферах життєдіяльності людини, у тому числі у правовій, при реалізації спеціального правового статусу, що виникає в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством України, в зв’язку зі здійсненням кримінального переслідування;
– підходи до визначення переліку узагальнюючих, найбільш типових даних про особу обвинуваченого, що дає змогу більш ретельно та повно реалізувати фактичні дані про особу при прийнятті процесуальних рішень слідчим;
– розробка й систематизація елементів сукупності даних про особу обвинуваченого. Зокрема, для вирішення цього завдання запропоновано такі дані фіксувати в бланку-довідці про особу обвинуваченого.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
– у правотворчій діяльності – при вдосконаленні законодавства в частині правової регламентації вивчення даних, що характеризують особу обвинуваченого у кримінальному процесі України (лист комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 28 жовтня 2011 р.);
– у практичній діяльності – органів дізнання, слідчого, прокурора та суду. Пропозиції й рекомендації, викладені в дисертації, прийняті та використовуються Слідчим управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (акт впровадження від 21 червня 2011 р.) та Слідчим відділом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці (акт впровадження від 14 жовтня 2011 р.);
– у науково-дослідній діяльності – як основа для подальшої розробки науково обґрунтованих положень і рекомендацій з питань реалізації даних, що характеризують особу обвинуваченого, у процесуальних рішеннях слідчого на досудових стадіях кримінального процесу України;
– у навчальному процесі – під час підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, проведення лекцій та практичних занять зі слухачами, курсантами й студентами юридичних навчальних закладів (акт впровадження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 17 червня 2011 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції “Еволюція кримінального судочинства на пострадянському просторі” (м. Київ, 2006 р.), круглому столі “Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), науково-практичному семінарі “Проекти КПК України та проблеми сучасного стану кримінально-процесуального законодавства” (м. Харків, 2008 р.), круглому столі “Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), науково-практичній конференції “Дізнання та досудове слідство в органах внутрішніх справ: сучасний стан та шляхи удосконалення” (м. Харків, 2010 р.), круглому столі “Проблеми реформування кримінально-процесуального та кримінального законодавства України” (м. Харків, 2011 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано п’ятнадцять наукових праць, з яких п’ять – статті в наукових фахових виданнях України, десять – матеріали конференцій, круглих столів та науково-практичних семінарів.

bibliography

ВИСНОВКИ

Реалізація даних про обставини, що характеризують особу обвинуваченого, у процесуальних рішеннях слідчого є важливою складовою його діяльності, адже по кожній кримінальній справі орган досудового слідства приймає велику кількість рішень, значна частина яких пов’язана так чи інакше з обвинуваченим. Тому пізнання особи обвинуваченого набуває для суб’єкта розслідування величезного значення.
Проведене дослідження дало змогу зробити теоретичні узагальнення й вирішити конкретне наукове завдання щодо визначення поняття особи обвинуваченого, способів дослідження обставин, які її характеризують, порядку прийняття процесуальних рішень слідчим з використанням даних обставин, і реалізації таких даних саме в процесуальних рішеннях слідчого; сформульовано пропозиції з удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України.
Основні висновки цього дослідження полягають у такому:
1. Під вивченням особи обвинуваченого слід розуміти кримінально-процесуальну діяльність слідчого, спрямовану на встановлення необхідних для досягнення цілей кримінального судочинства обставин про особу обвинуваченого, які мають значення для прийняття своєчасних процесуальних рішень у кримінальній справі, правильної кваліфікації діяння, забезпечення точного дотримання процесуального порядку досудового розслідування й судового розгляду, встановлення обставин, що підлягають доказуванню по кримінальній справі, а також вибору та використання найбільш ефективних профілактичних заходів.
Поняття “людина” – “особистість” – “особа” співвідносяться між собою таким чином: “людина” є найбільш широким, “особистість” містить у собі соціальне, філософське навантаження, а “особа” найчастіше використовується у правовій літературі, законодавстві. У цілому дані поняття є тотожними. Особистість – це людина, яка піднялася до певного рівня відносин із суспільством. Особистість – не просто результат біологічного дозрівання або відображення специфічних умов життя, але й суб’єкт активної взаємодії із середовищем, у процесі якого індивід поступово здобуває особистісні риси.
Поняття “особа обвинуваченого” (підозрюваного, підсудного, засудженого) відрізняється від поняття “обвинувачений” тому, що має якісно іншу характеристику названих суб’єктів. Розгляд зазначених понять у комбінації з терміном “особа” надає їм іншого змісту – наділяє індивідуальністю, тобто конкретизує.
Поняття “особа обвинуваченого” є більш широким, ніж поняття “суб’єкт злочину”. “Суб’єкт злочину” – виключно правове поняття і характеризується всього двома ознаками - певним віком і станом осудності (ст. 18 КК України). Зміст та цільове призначення даного поняття обмежене тим, що зазначені ознаки виступають як необхідна умова кримінальної відповідальності. До поняття особи обвинуваченого включаються його особливості, риси, погляди і т. п.
2. Дані, які характеризують особу обвинуваченого, слід розподіляти на:
– дані, які дають змогу правильно обрати форму досудового розслідування: а) дані щодо осіб, що вчинили заборонене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або обмеженої осудності, а також про злочини осіб, які вчинили його в стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку; б) відомості про те, що обвинувачений є неповнолітнім; в) відомості про фізичні чи психічні вади, внаслідок яких обвинувачений не може самостійно здійснювати своє право на захист; г) дані про особу, що не володіє мовою, якою ведеться провадження по кримінальній справі;
– дані про особу обвинуваченого, що враховуються при застосуванні заходів примусу, зокрема, при обранні щодо нього запобіжного заходу;
– дані про особу обвинуваченого, що впливають на класифікацію вчиненого злочину.
Надана класифікація носить прикладний характер й дозволить слідчому більш якісно збирати інформацію про особу обвинуваченого та використовувати її при прийнятті процесуальних рішень.
3. Однією з підстав для класифікації діяльності слідчого, пов’язаної з прийняттям процесуальних рішень, доцільно обирати ступінь та обов’язковість використання фактичних даних про особу обвинуваченого. За вказаним критерієм процесуальні рішення слід розділяти на: рішення, що потребують встановлення загальних відомостей про особу обвинуваченого; рішення, що потребують обов’язкового встановлення окремих даних про особу обвинуваченого; рішення, що вимагають встановлення чіткого переліку даних про особу обвинуваченого.
Така класифікація дозволить більш повно відобразити структуру системи процесуальних рішень в кримінальному судочинстві та краще зрозуміти механізм і принципи їх прийняття. Між інститутом процесуальних рішень та вивченням даних, що характеризують особу обвинуваченого, існує нерозривний взаємозв’язок, причому особливою є роль цих даних у прийнятті процесуальних рішень про обрання запобіжних заходів; у кримінальних справах, де обвинуваченим є неповнолітня особа; при застосуванні примусових заходів медичного характеру.
Традиційно структуру процесуального рішення, як одного з видів управлінських рішень, представляють двостадійною. Така структура передбачає етап доказування (встановлення фактичних обставин) та етап безпосереднього правозастосування, заснований на встановлених фактичних обставинах та юридичних нормах. Такий підхід відображає сутність процесу прийняття процесуальних рішень. Існує певна умовність такого поділу, що обумовлено безперервністю процесу звернення до фактів, як джерела інформації та юридичних норм.
Існують процесуальні рішення, тактичні рішення та процесуальні рішення з тактичним змістом. В останньому випадку тактичне рішення, будучи оформленим у формі конкретного процесуального рішення, не тільки не втрачає свого тактичного змісту (тактичного характеру), але і набуває нових, юридично значимих властивостей (здатність викликати певні юридичні наслідки, обов’язковість, можливість оскарження і скасування рішення у встановленому законом порядку). Підставами для прийняття обох видів рішень будуть однакові докази, отримані в ході розслідування. А основна відмінність використання таких даних буде полягати в тому, що при прийнятті тактичних рішень слідчий вільний у їх виборі та використанні і керується в цьому процесі тільки власним переконанням та конкретною слідчою ситуацією, а процесуальні рішення вимагають вивчення та врахування окремих їх видів, наприклад, даних про особу обвинуваченого, згідно з вимогами закону, та їх відображення у відповідних процесуальних документах.
4. Діяльність слідчого зі збору інформації щодо особи обвинуваченого слід розподіляти на таки етапи: загально-орієнтуючий, на якому встановлюються установчі параметри (це, так би мовити, підготовчий етап); суспільно-характеризуючий, що передбачає діяльність слідчого з вивчення властивостей, які розкривають суспільну характеристику й соціальну спрямованість особи в різних сферах життєдіяльності, вказують на суспільну небезпеку обвинуваченого, його ставлення до вчиненого й поведінку в процесі провадження по справі; внутрішньо-характеризуючий, що передбачає вивчення соціально-психологічних, психічних, моральних рис і властивостей, даних, які розкривають фізичні (біологічні) характеристики особи (стать, вік, фізичні й фізіологічні особливості, стан здоров’я).
Уявлення слідчим названих етапів надасть можливість більш якісно та диференційовано виконувати роботу щодо вивчення особи обвинуваченого, систематизувати отримані дані, уникати накопичення у кримінальній справі непотрібних документів й у майбутньому ефективно реалізувати фактичні дані про обставини, що характеризують особу обвинуваченого, у своїх процесуальних рішеннях.
Способами встановлення обставин, що характеризують особу обвинуваченого, є: а) слідчі дії; б) вивчення отриманих документів, що відображають дані про особу обвинуваченого; в) вивчення слідчим матеріалів за результатами оперативно-розшукових заходів.
Без з’ясування й аналізу інформації про особу, яка притягується до кримінальної відповідальності, не можна успішно виконати завдання кримінального судочинства, визначити ступінь суспільної небезпеки та кримінального покарання особи, яка вчинила злочинне діяння.
Незважаючи на те, що вимоги закону про необхідність встановлення даних про особу обвинуваченого містяться в різних нормах, ці обставини перебувають між собою в тісному взаємозв’язку. Він проявляється в тому, що встановлення обставин, які характеризують особу обвинуваченого, проводяться в рамках предмета доказування по кримінальній справі.
5. Дані про особу обвинуваченого необхідно фіксувати у бланку-довідці про особу обвинуваченого з наступним її направленням до суду, а потім – адміністрації установи Державної пенітенціарної служби України. У цьому документі повинні міститися й такі відомості про обвинуваченого, які не знайшли свого відображення в процесуальних документах (наприклад, відомості про позитивні та негативні риси характеру особи, її схильності, особисті зв’язки й взаємини з навколишніми людьми, членами родини, близькими). Таке логічне завершення поетапної роботи слідчого створюватиме у майбутньому зручність при вивченні кримінальної справи прокурором та судом.
Вивчення особи, яка вчинила злочин, розпочинається задовго до появи в кримінальній справі суб’єкта кримінального процесу – обвинуваченого (підозрюваного). Тому у відповідній галузі науки необхідно розширити коло суб’єктів саме особою, яка підозрюється у вчиненні злочину, яка існуватиме (а фактично й вже існує) на стадії порушення кримінальної справи та на перших етапах стадії досудового розгляду.
6. Коло обставин, що встановлюються при обранні запобіжного заходу, слід визначити в порядку пріоритетності таким чином: вік особи, сімейний стан, місце проживання, наявність судимостей та фактів порушення щодо особи кримінальних справ, перебування в статусі обвинуваченого (підозрюваного); вид злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, його предмет і характер; стан здоров’я, зайнятість особи, її професія і навички; матеріальний стан особи й сім’ї; освіта обвинуваченого, інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого.
Такий поділ дозволить більш ретельно та повно реалізувати фактичні дані про особу обвинуваченого при прийнятті процесуального рішення про обрання запобіжного заходу.
7. Наявність в особи навіть явних ознак фізичних недоліків повинна бути відповідним чином засвідчена, а в матеріалах кримінальної справи повинні міститися докази цієї вади.
Фізичні вади обвинуваченого можна визначити як ті чи інші дефекти організму людини, що обмежують можливість сприйняття, запам’ятовування та відтворення нею інформації про обставини, які мають значення для провадження в кримінальній справі; а також як ті, що ускладнюють реалізацію її процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків. Психічні вади обвинуваченого слід визначати як тимчасові або хронічні розлади психіки, що порушують здатність сприйняття, розуміння, запам’ятовування і використання інформації, яка має значення для правильного вирішення справи, реалізації його процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків.
8. Спеціального (додаткового) предмета доказування по кримінальних справах щодо неповнолітніх у кримінально-процесуальному законодавстві України не існує. Можна говорити лише про деякі його особливості, що пов’язані з віковими ознаками суб’єкта злочину й визначають індивідуалізацію відповідальності та покарання неповнолітнього правопорушника.
Вимоги про встановлення віку неповнолітнього, числа, місяця і року народження, стану здоров’я та загального розвитку й інших особливостей його особистості (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 433 КПК України) можна впевнено віднести до обставин, що характеризують особу обвинуваченого (п. 3 ст. 64 КПК України).
Установлення таких відомостей, як умови життя та виховання неповнолітнього, обставин, що негативно впливали на виховання неповнолітнього, наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність (п.п. 4, 5, 6 ч. 1 ст. 433 КПК України), можуть носити характер обставин, що характеризують особу обвинуваченого, оскільки могли залежно від обстановки вчинення злочину сприяти вчиненню злочину (ч. 3 ст. 64 КПК України).
У зв’язку з цим слід визнати неточним формулювання закону, закріплені в ст. 433 КПК України: обставини з’ясовуються “крім обставин, зазначених у ст. 64 цього Кодексу” ( ч. 1 ст. 433 КПК України).
При вивченні особи неповнолітнього обвинуваченого мають застосовуватися такі правила: вивчення особи неповнолітнього необхідно проводити як за період, що передував вчиненню злочину, так і після нього, тому що властивості особи, взаємодіючи із середовищем, постійно перебувають у динамиці, змінюються під впливом зовнішніх і внутрішніх обставин; усі якості особи неповнолітнього мають встановлюватися в комплексі, невідривно одна від одної, оскільки являють собою системну цілісність взаємодіючих між собою властивостей; по кожній кримінальній справі особа неповнолітнього обвинуваченого повинна бути ретельно вивчена з метою правильного застосування до неї заходу виховного впливу або заходу покарання.
9. Низка норм КПК безпосередньо стосується діяльності слідчого, пов’язаної з реалізацією фактичних даних, що характеризують особу обвинуваченого, тому потребує певних уточнень, доповнень та змін, а саме:
– п. 2 ч. 1 ст. 94 КПК України слід викласти в такій редакції: “повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали особу, що підозрюється у вчиненні злочину на місці або з поличним”, а, відповідно, ст. 98-1 КПК України: “У разі, коли кримінальну справу порушено щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, прокурор (суддя) вправі прийняти рішення про заборону такій особі виїжджати за межі України до закінчення досудового розслідування чи судового розгляду, про що виносить мотивовану постанову (ухвалу)”;
– доповнити КПК ст. 64-1: “Обставини, що характеризують особу обвинуваченого та підлягають доказуванню в кримінальній справі”: “…при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: 1) персонографічні дані; 2) дані суспільного та соціально-побутового характеру; 3) дані про антисоціальну поведінку та факти злочинної діяльності; 4) дані про стан здоров’я та психологічні якості; 5) інші дані, що необхідні для ефективного розслідування злочину, встановлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, та призначення покарання”;
– доповнити ст. 128-1 КПК України ч. 6: “При вирішенні питання про можливість проведення слідчих дій за участю особи, що має фізичні або психічні вади, особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор і суд мають право одержати щодо цього питання пояснення спеціаліста”;
– cт. 150 КПК “Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу” необхідно викласти в такій редакції: “При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім обставин, зазначених у ст. 148 цього Кодексу, враховуються вік особи, сімейний стан, місце проживання, наявність судимостей, фактів порушення щодо особи кримінальних справ, перебування в статусі обвинуваченого (підозрюваного), тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, стан здоров’я, зайнятість особи та її професія, матеріальний стан особи і сім’ї, освіта та інші обставини, що її характеризують”;
– доповнити КПК ст. 417-1 “Обставини, що підлягають доказуванню” й викласти в такій редакції: “…при провадженні досудового слідства підлягають доказуванню: 1) час, місце, спосіб і інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння; 2) чи вчинено суспільно небезпечне діяння цією особою; 3) поведінка особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, до вчинення і після; 4) наявність у цієї особи психічної хвороби в минулому і на момент вчинення суспільно небезпечного діяння, її характер; 5) характер і розмір збитків, заподіяних суспільно небезпечним діянням; 6) чи пов’язана психічна хвороба з небезпекою для особи або інших осіб чи можливістю спричинення суттєвої шкоди”.
Недоцільно введення в КПК (як пропонують деякі вчені) спеціальної норми, котра визначала та конкретизувала б коло обставин про особу обвинуваченого, які підлягають обов’язковому встановленню в кримінальній справі, по-перше, тому, що виникатиме логічна необхідність конкретизувати кожен елемент предмета доказування, що призведе до “розтягування” цієї норми на декілька статей КПК. По-друге, слідчі не будуть мати можливості закінчити кримінальну справу, якщо у належному (передбаченому законом) обсязі не встановлять всіх обставин про особу обвинуваченого. Таким чином, дані положення необхідно розмістити у додатках до КПК України, де вони будуть мати вигляд методичних рекомендацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдюков М. Г. Судебное решение [Текст] / М. Г. Авдюков – Москва: Юридическая литература, 1959. – 135 с.
2. Аверьянова Т. В. Криминалистика. Учебник для вузов [Текст] / Т. В. Аверьянова, Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Россинская. Под ред. Р. С. Белкина. – М.: Норма, 2000. – 990 с.
3. Агафонов А. Личность как объект уголовно-правовой охраны [Текст] / А. Агафонов // Уголовное право. – 2004. – № 2. – С. 6.
4. Азаров Ю. И. Деятельность следователя органов внутренних дел по доказыванию обстоятельств, характеризующих личность обвиняемого. Учебное пособие [Текст] / Ю. И. Азаров – Киев: НИиРИО Киевской высшей школы МВД СССР, 1991.– 80 с.
5. Азаров Ю. І. Доказування обставин, що характеризують обвинувачених, які мають фізичні або психічні вади [Текст] / Ю. І. Азаров // Радянське право. – 1990. – №6. – С. 67–68.
6. Азаров Ю. І. Оцінка доказів, що характеризують особу, при закритті кримінальної справи з нереабілітуючих підстав [Текст] / Ю. І. Азаров // Радянське право. – 1986. – №12. – С. 58–61.
7. Аксенов Р. Г. Изучение личности подозреваемого в процессе расследования преступлений [Текст] / Р. Г. Аксенов, Л. Ю. Аксенова, М. В. Бондарева – Омск: Из-во Омская Академия МВД России, 2003. – 127 с.
8. Альперт С. А. Субъекты уголовного процесса [Текст] / С. А. Альперт. – Х.: НЮАУ им. Я. Мудрого, 1997. – 60 с.
9. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у I півріччі 2010 р. (за даними судової статистики) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/DB726E471CF?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory.
10. Антонян Ю. М. Личность преступника. Криминолого-психологическое исследование [Текст] / Ю. М. Антонян, В. Е. Эминов. – М.: Норма. Инфра-М, 2010. – 368 с.
11. Аршавский Д. Г. Изучение личности на предварительном следствии [Текст] / Д. Г. Аршавский, Ф. В. Глазырин // Материалы теоретической конференции по проблемам советской криминологии. – Свердловск, 1969. – С. 30 – 37.
12. Асмолов А. Г. Личность как предмет психологического исследования [Текст] / А. Г. Асмолов. – Ленинград: Из-во ЛГУ, 1984. –104 с.
13. Ахмедишин Р. Л. Изучение личности преступника в методике расследования преступлений [Текст] / Р. Л. Ахмедишин. – Томск: Из-во ТГУ, 2000. – 235 с.
14. Багаутдинов Ф. Изучение личности обвиняемого [Текст] / Ф. Багаутдинов // Законность. – 2001. – № 1. – С. 20 – 23.
15. Бандурка А. М. Реформирование уголовно-процессуального законодательства Украины [Текст] / А. М. Бандурка. – Наше право / Our law. – 2005. – № 3. – С. 9–19.
16. Бандурка О. М. Оперативно-розшукова діяльність. Частина I [Текст]: підручник / О. М. Бандурка. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту. внутр. справ, 2002. ¬– 336 с.
17. Бекешина И. Э. Структура личности [Текст] / И. Э. Бекешина. – Киев: Наукова думка, 1986. –197с.
18. Белкин А. Р. Теория доказывания в уголовном судопроизводстве [Текст] / А. Р. Белкин. – Москва: „Норма”, 2005. – 525 с.
19. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия [Текст] / Р. С. Белкин. – М.: Из-во БЕК, 1997. – 342 с.
20. Белкин Р. С. Курс криминалистики в 3 т. Т.3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации [Текст] / Р. С. Белкин – М.: Юристъ, 1997. –480 с.
21. Белкин Р. С. Перспективы исследования проблемы следственной ситуации [Текст] / Р. С. Белкин // Следственная ситуация. – Москва. – 1985. – С. 3–6.
22. Берназ В. Д. Психологічна характеристика найважливіших факторів процесів, що впливають на прийняття та реалізацію тактичних рішень у перебігу слідчої діяльності [Текст] / В. Д. Берназ // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 1. – С. 124–127.
23. Берназ В. Д. Рішення слідчого (кримінальний, процесуальний та психологічний аспекти) [Текст] / В. Д. Берназ, С. М. Смоков. – Одесса: Вид-во ОНУВС, 2005. – 152 с.
24. Берназ В. Д. Тактичне рішення слідчого в умовах протидії розслідуванню: криміналістичні та психологічні проблеми дослідження [Текст] / В. Д. Берназ // Право і безпека. – 2004. – Т. 3. – № 1. – С. 45–48.
25. Бехтерев Ю. Ю. Изучение личности заключенного [Текст] / Ю. Ю. Бехтерев. – Москва: Из-во НКВД, 1928. – 72 с.
26. Біленчук П. Д. Процесуальні та криміналістичні проблеми дослідження обвинуваченого [Текст] / П. Д. Біленчук. – Київ: „Атіка”, 1999. – 350 с.
27. Божьев В. П. Избранные труды [Текст] / В. П. Божьев. – М.:Из-во Юрайт, 2010. – 715 с.
28. Бойков А. Д. Уголовноправовое значение обстоятельств, характеризующих личность виновного [Текст] /А. Д. Бойков // Правоведение. -1971. – № 1. – С. 89 – 96.
29. Борзенков Г. Н. Учет судом данных о личности виновного [Текст] / Г. Н. Борзенков, З. А. Вышинская, Ю. Б. Мельникова // Эффективность применения уголовного закона. – М.: Юрид. лит., 1973. – С.97 – 117.
30. Бочаров Д. Поняття „фактичні дані” у теорії доказування: проблеми, тлумачення [Текст] / Д. Бочаров // Вісник прокуратури. – 2002. – № 2 (14). – С. 29–32.
31. Будко В. В. Философия науки [Текст]: учебное пособие / В. В. Будко. – Харьков: Консум, 2005. – 268 с.
32. Бузынова С. Изучение судом личности подсудимого [Текст] / С. Бузынова // Советская юстиция. –1969. – №8. – С.14–15.
33. Бурлаков В. Н. Уголовное право и личность преступника [Текст] / В. Н. Бурлаков. – СПб.:Из-во СПб ГУ, 2006. – 240 с.
34. Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Текст] / В. Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
35. Быков В. М. Тактическое решение следователя [Текст] / В. М. Быков // Уголовно-правовые и процессуальные гарантии защиты констит. прав граждан: Сборник научных трудов. – Калинин: Юридическая литература, 1980. – с.77–83.
36. Вандышев В. В. Уголовный процесс [Текст]: Курс лекций / В. В. Вандышев — СПб.: Питер, 2002. — 528 с.
37. Васильев В. Л. Юридическая психология [Текст] / В. Л. Васильев. – СПб.:Питер, 2009. – 608 с.
38. Ведерников Н. Т. Изучение личности преступника в процессе расследования [Текст] / Н. Т. Ведерников. – Томск: Изд-во ТГУ, 1968. – 84 с.
39. Ведерников Н. Т. Личность обвиняемого и подсудимого: понятие, предмет, методика изучения [Текст] / Н. Т. Ведерников. – Томск: Из-во ТГУ, 1978. – 173 с.
40. Ведерников Н. Т. Личность обвиняемого как объект изучения на предварительном следствии [Текст] / Н. Т. Ведерников // Актуальные вопросы борьбы с преступностью. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1990. – С. 98 –105.
41. Ведерников Н. Т. Место и роль личности обвиняемого в предмете доказывания по уголовному делу [Текст] / Н. Т. Ведерников // Государство и право. – 2003. – №6. – С. 49.
42. Ведерников Н. Т. Роль прокурора и адвоката в изучении личности подсудимого [Текст] / Н. Т. Ведерников, В. С. Танцеров // Проблемы борьбы с рецидивной преступностью. – Томск: ТГУ, 1978. – С. 63–67.
43. Велиев С. А. Личность виновного и ее исследование при назначении наказания [Текст] / С. А. Велиев // Правоведение. – 2002. – № 4 (243). – С. 153 – 165.
44. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Текст] / Кер. вид. проекту П. М. Мовчан, В. В. Німчук, В. Й. Клічак. – К.: Видавництво "Дніпро", 2009. – 1332 с.
45. Вісник Верховного Суду України [Текст]: офіційне науково-практичне видання / Верховний Суд України. – Київ, 2003. ¬– № 3.
46. Владимиров Л. Е. Учение об уголовных доказательствах [Текст] / Л. Е. Владимиров. – Тула: Автограф, 2000. – 464 с.
47. Галаган А. И. Особенности расследования органами внутренних дел общественно опасных деяний лиц, признаваемых невменяемыми [Текст]: учеб.-практ. пособ. / А. И. Галаган. – К.: КВШ МВД СССР, 1986. – 84 с.
48. Галимов О. Х. Малолетние лица в уголовном судопроизводстве [Текст] / О. Х. Галимов. – СПб.: Питер, 2001. – 224 с.
49. Гаухман Л. Д. Деятельность следователя органов внутренних дел по изучению личности обвиняемого [Текст] / Л. Д. Гаухман, Н. Н. Кипман. -М.: МВД СССР. Всесоюзный научно-исследовательский институт, 1972. – 39 с.
50. Глазырин Ф. В. Изучение личности обвиняемого и тактика следственных действий [Текст]: учебное пособие / Ф. В. Глазырин. – Свердловск: Из-во Свердловского юрид. ин-та, 1973. – 156 с.
51. Глазырин Ф. В. Наблюдение как метод изучения личности обвиняемого [Текст] / Ф. В. Глазырин // Проблемы уголовного процесса и криминалистики. – Свердловск, 1973. – С. 169 – 178.
52. Головко Л. В. Дознание и предварительное следствие в уголовном процессе Франции [Текст] / Л. В. Головко. – М.: Фирма «СПАРК», 1995. –130 с.
53. Гончаренко В. Г. Деякі зауваження у зв’язку з прийняттям нового Кримінально-процесуального кодексу України [Текст] / В. Г. Гончаренко // Кримінальне право України. – 2006. – № 8. – С. 3–11.
54. Гончаров І. Д. Кримінально-процесуальне право України. Досудове слідство [Текст]: Навчальний посібник / І. Д. Гончаров. – Київ.: Центр навчальної літератури. – 2005. – 248 с.
55. Горский Г. Ф. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе [Текст] / Г. Ф. Горский, Л. Д. Кокорев, П. С. Элькинд. – Воронеж: Из-во Воронежского гос. ун-та, 1978. – 303 с.
56. Гродзинський М. М. Докази в радянському кримінальному процесі [Текст] / М. М. Гродзинський. – Харків: Рад. Буд-во і право 1933. – 88 с.
57. Грошевий Ю. Докази і доказування у кримінальному процесі. Науково-практичний посібник [Текст] / Ю. Грошевий, М. Стахівський. – К.: КНТ, Видавець Фурса С.Я., 2006. – 272 с.
58. Грошевой Ю. М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе [Текст] / Ю. М. Грошевой. – Харков: Вища школа. Из-во ХГУ, 1979. – 144 с.
59. Грошевой Ю. М. Функции профессионального правосознания судьи в механизме принятия решения по уголовному делу [Текст] / Ю. М. Грошевой // Проблемы социалистической законности. – Харьков: Вища школа, 1982. – №10. – С. 60–69.
60. Гуковская Н. И. Расследование и судебное разбирательство дел о преступлениях несовершеннолетних [Текст] / Н. И. Гуковская, А. И. Долгова, Г. М. Миньковский. – Москва: Юрид. лит., 1974. – 208 с.
61. Гуськова А. П. Выявление судом обстоятельств, характеризующих личность обвиняемого [Текст] / А. П. Гуськова. – М.:ВЮЗИ, 1984. – 60 с.
62. Гуськова А. П. Личность обвиняемого в уголовном процессе (проблемные вопросы науки и практики) [Текст] / А. П. Гуськова. – Оренбург: Из-во ОГУ, 1996. – 174 с.
63. Гуськова А. П. Личность обвиняемого в уголовном процессе (проблемы теории и практики) [Текст]: дис...доктора юрид. наук: 12.00.09 / Гуськова Антонина Петровна. – Оренбург, 1997. – 388 с.
64. Гуськова А. П. Обстоятельства, характеризующие личность обвиняемого, в предмете доказывания [Текст] / А. П. Гуськова // Российский судья. – 2002. – № 2. – С. 28 – 29.
65. Гуськова А. П. Теоретические и практические аспекты установления данных о личности обвиняемого в росийском уголовном судопроизводстве [Текст]: Учебное пособие / А. П. Гуськова. – М.: ИД «Юрист», 2002. – 160 с.
66. Давлетов А. А. Основы уголовно-процессуального познания (2-е изд., испр., и доп.) [Текст] / А. А. Давлетов. – Екатеринбург: Из-во гуманитарного ун-та, 1997. – 345 с.
67. Давлетов А. А. Факт, информация, знание в структуре уголовно-процессуального познания [Текст] /А. А. Давлетов // Правоведение. – 1990. – №2. – С. 88–92.
68. Доказывание в уголовном процессе: традиции и современность [Текст] / под ред. В. А. Власихина. – М.:Юрист, 2000. – 272 с.
69. Долгова А. И. Криминологическое значение изучения личности преступника [Текст] / А. И. Долгова // Советское государство и право. – 1973. – №6. – С. 90–97.
70. Долгова А. И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних [Текст] / А. И. Долгова. – ¬М.: Юрид. лит., 1981. – 160 с.
71. Досудове розслідування кримінальних справ [Текст]: навчально-практичний посібник / За заг. ред. Ю. М. Грошевого. – Х.: Вид-во «ФІНН», 2009. – 328 с.
72. Драпкин Л. Я. Основы теории следственных ситуаций [Текст] / Л. Я. Драпкин. – Свердловск: Из-во Свердловского гос. ун-та, 1987. – 222 с.
73. Драпкин Л. Я. Решения следователя и тактические приемы в структуре процессуальных действий [Текст] / Л. Я. Драпкин // Следственные действия (криминологические и процессуальные аспекты). Межвузовский сборник. – Свердловск: 1983. – С. 9–16.
74. Дроздов О. Гуманізація кримінального судочинства [Текст] / О. Дроздов // Юридичний вісник України. – 2007. – №41. – С. 18.
75. Дружинина В. Л. Психология. Учебник для гуманитарных вузов [Текст] / В. Л. Дружинина. – СПб.: Питер, 2001. – 656 с.
76. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя: правовые и организационные проблемы [Текст] / А. Я. Дубинский. – Киев: Из-во «Наукова думка», 1984. – 181с.
77. Дубинский А. Я. Применение следователем органов внутренних дел мер пресечения к несовершеннолетним / А. Я. Дубинский. – К.: КВШ МВД СССР, 1988. – 92 с.
78. Дубинський А. Я. Про предмет доказування в радянському кримінальному процесі [Текст] / А. Я. Дубинський // Радянське право. – 1983. –№1. – С. 57–60.
79. Дулов А. В. Понятие и структура тактического решения, принимаемого следователем при производстве следственного действия [Текст] / А. В. Дулов, Ю. И. Новик // Теоретические проблемы криминалистической тактики. – Свердловск, 1981. – С. 39–43.
80. Еникеев З. Д. Применение мер пресечения по уголовным делам (в стадии предварительного расследования): учебное пособие [Текст] / З.Д. Еникеев. – Уфа: Башкир. гос. университет, 1988. – 84 с.
81. Еникеев М. И. Общая, социальная и юридическая психология: Учебник для вузов [Текст] / М. И. Еникеев. – Спб.: Питер, 2003. – 752 с.
82. Жбанков В. А. Еще раз о свойствах личности преступника [Текст] / В. А. Жбанков, И. В. Ананина // Уголовно- процессуальное законодательство в современных условиях: проблемы теории и практики: сб. статей. – М.:Волтерс Клувер, 2010. – 528с.- С. 419–424.
83. Жеребкин В. Е. Логика [Текст] / В. Е. Жеребкин. – Х.: Изд-во Харьк. ун-та, 1968. – 254 с.
84. Жеребятьев И. В. Личность потерпевшего в современном уголовном судопроизводстве России: Монография [Текст] / И. В. Жеребятьев. – Оренбург: РИК ГОУ ОГУ, 2004. – 220 с.
85. Загальна теорія держави і права [Текст]: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін.; За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 432 с.
86. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних вузів [Текст] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко, та ін..; за ред. М. В. Цвіка. – Харків: Право, 2009. – 584 с.
87. Закон України "Про попереднє ув’язнення" від 30 червня 1993 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 360 (з наступними змінами та доповненнями). – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3352-12.
88. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: Видання четверте [Текст]. – Х.: Одіссей, 2008.– 528 с.
89. Зеленецкий В. С. Предмет и пределы познания в доследственном уголовном процессе [Текст] / В. С. Зеленецкий // Право и политика. – 2002. – № 8. – С. 71–74.
90. Зеленецкий В. С. Теория и практика обоснования решений в уголовном процессе Украины [Текст] / В. С. Зеленецкий, Н. В. Глинская. – Серия «Юридичний радник». – Харьков: «Страйд», 2006. – 336 с.
91. Зеленецкий В. С. Технология восстановления (реконструкции) утраченных уголовных дел [Текст] / В. С. Зеленецкий, В. Ю. Кузьминова. – Х.: Восточно-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2002. – 236 с.
92. ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2135-12
93. Игнатова Н. М. Использование адвокатом - защитником данных о личности обвиняемого [Текст]: Учеб. пособие / Н. М. Игнатова, С. Д. Игнатов; научн. редактор В. П. Малков. – Ижевск : Детектив-информ, 1999. – 143 с.
94. Игнатова Н. М. Изучение личности обвиняемого защитником и использование полученных данных в ходе защиты [Текст]: дис… канд. юрид. наук: 12.00.09./ Игнатова Наталья Михайловна. – Ижевск, 1997. – 172 с.
95. Исаков В. Нужна ли производственная характеристика обвиняемого? [Текст] / В. Исаков // Законность. – 1994. – № 5. – С. 39–40.
96. Карнеева Л. М. Доказывание в советском уголовном процессе и основание процессуальных решений [Текст] / Л. М. Карнеева // Сов. государство и право. – 1981. – № 10. – С. 85–90.
97. Карнеева Л. М. Особенности пределов доказывания при принятии некоторых процессуальных решений в стадии предварительного следствия [Текст] / Л. М. Карнеева, Г. М. Миньковский // Вопросы предупреждения преступности. – 1966. – № 4. – С.74.
98. Карнеева Л. М. Тактические основы организации и проведения допроса в стадии расследования [Текст] / Л. М. Карнеева. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1976. – 144 с.
99. Карпенко М. О. Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх: Монографія [Текст] / М. О. Карпенко. – Харків: Вид-во «ФІНН», 2009. – 240 с.
100. Кипченко В. Г. К вопросу об изучении личности на предварительном следствии [Текст] / В. Г. Кипченко // Вопросы повышения эффективности правосудия по уголовным делам. – Калининград: КГУ, 1981. – С. 102–111.
101. Клещина Е. Н. Личность обвиняемого и методы ее изучения [Текст] / Е. Н. Клещина // Борьба с преступностью. – М.: Современный Гуманитарный Университет, 2002. – С. 201–214.
102. Клочков В. В. Проблемы теории следственной ситуации [Текст] / В. В. Клочков // Следственная ситуация. Сборник научн. трудов. – М., 1985. С. 74–79.
103. Коваленко Є. Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України [Текст]: Підручник / Є. Г. Коваленко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 632 с.
104. Ковтун Н. Н. Производство по применению принудительных мер медицинского характера [Текст]: учебно-практ. пособ. / Н. Н. Ковтун. – Н. Новгород: Нижегородский юридический институт МВД РФ, 1997. – 110 с.
105. Кокорев Л. Д. Доказательства и доказывание в уголовном процессе [Текст] / Л. Д. Кокорев, Н. П. Кузнецов. – Воронеж: ВГУ, 1995. – 328 с.
106. Кокорев Л. Д. Участники уголовного процесса [Текст] / Л. Д. Кокорев // Проблемы кодификации уголовно-процессуального права / Ред. кол В. М. Савицкий и др. –Москва: ИГПАН, 1987. – С. 38–51.
107. Колб О. Неналежне вивчення особи злочинця [Текст] / О. Колб // Юридична Україна. – 2005. – № 3. – С. 69.
108. Колмаков П. А. Правоотношения, возникающие по делам о применении принудительных мер медицинского характера [Текст] / П. А. Колмаков // Межвузовский сборник научных трудов. – Калининград: 1990. – С. 93–96.
109. Конституція України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30 – ст.141 Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0
110. Копылов И. А. Следственная ситуация и тактическое решение [Текст] / И. А. Копылов. – Волгоград: Из-во ВГУ, 1988. – 76 с.
111. Корнуков В. М. Личность в уголовном судопроизводстве: проблемы обязанностей [Текст] / В. М. Корнуков // Советское государство и право. – 1988. – № 7. – С. 82.
112. Корсаков Б. Исследование личности обвиняемого [Текст] / Б. Корсаков, А. Любавин // Соц. законность. – 1959. – № 2. – С. 21–24.
113. Коршик М. Г. Изучение личности обвиняемого на предварительном следствии [Текст] / М. Г. Коршик. С. С. Степичев. – Москва: Юрид. лит., 1969. – 80 с.
114. Коршик М. Г. Доказательственное значение данных, характеризующих личность обвиняемого [Текст] / М. Г. Коршик, А. М. Ларин, С. С. Степичев // Сов. государство и право. – 1966. – № 9. – С. 97–101.
115. Коченов М. Определение способности самостоятельно осуществлять свое право на защиту [Текст] / М. Коченов, Б. Кульчицкий // Соц. законность. –1978. – № 5. – С. 68–69.
116. Кочетков В. В. Индивидуально - психологические проблемы принятия решения [Текст] / В. В. Кочетков, И. Г. Скотникова. – М.: Наука, 1993. – 145 с.
117. Кривошеев А. С. Изучение личности обвиняемого в процессе расследования [Текст] / А. С. Кривошеев. – М.: Юридическая литература, 1971. –80 с.
118. Кримінальний кодекс України [Текст]. – Харків: Одіссей, 2010. – 224 с.
119. Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар [Текст] / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін., за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре“, 2006. – 1184 с.
120. Кримінальний процес України [Текст] / за ред. Ю. М. Грошевого. –Х.: Право, 2000. – 494 с.
121. Кримінальний процес України [Текст]: Підручник / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – Київ: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
122. Кримінально-виконавчий кодекс України. Станом на 1 січня 2011 року [Текст] / Упорядник А. Х. Степанюк. – Харків: Право, 2011. – 88 с.
123. Кримінально-процесуальне право України: Підручник [Текст] / за загальною редакцією Ю. П. Аленіна. –Харків: Одіссей, 2009. – 816 с.
124. Кримінологія. (Загальна частина) [Текст]: навч. посібник / А. Б. Блага, І. Г. Богатирьов, Л. М. Давиденко та ін..; за з