РЕЛІГІЙНИЙ ЧИННИК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОВЕДІНКИ ЗА УМОВ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ

brief description

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Грабовець Оксана Володимирівна

УДК 316.74..2

Релігійний чинник соціально-економічної поведінки
за умов глобалізаційних викликів

22.00.04 спеціальні й галузеві соціології

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник:
доктор соціологічних наук, професор
Яковенко Юрій Іванович

Київ 2002

ЗМІСТ

ВСТУП ... 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІОЛОГІЧНИХ КОНЦЕПЦІЙ ВПЛИВУ РЕЛІГІЇ НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНУ ПОВЕДІНКУ.. 15
1.1. Теоретичні питання соціологічного аналізу соціальної поведінки ......... 15
1.1.1. Макросоціологічні та мікросоціологічні теорії про дослідження соціальної поведінки ................................. 15
1.1.2. Соціально-економічна поведінка результат соціокультурної
діяльності людського універсуму .... 27
1.2. Вплив релігійного чинника на соціально-економічну поведінку
як предмет дослідження в соціологічній науці . 34
1.2.1. Аналіз релігії як детермінанти соціально-економічної поведінки в класичній соціології . 34
1.2.2. Взаємозв’язок релігії та соціально-економічної поведінки проблемне поле досліджень у сучасній соціології 51
Висновки до першого розділу . 59
РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНА ТА СТРУКТУРНА РОЛЬ РЕЛІГІЇ В СОЦІУМІ .. 63
2.1. Релігія як символічна форма світорозуміння . 63
2.1.1. Релігія ірраціональна соціальна технологія розв’язання буттєвих проблем ........ 63
2.1.2. Релігія в соціосинергетичному контексті ( на прикладі християнства) ........... 73
2.2. Технологія релігійної символізації соціальної поведінки 87
2.2.1. Вплив релігії як символічної форми на соціальну поведінку87
2.2.2. Соціокультурні чинники релігійної символізації соціальної поведінки ...................... 99
Висновки до другого розділу .. 104
РОЗДІЛ 3. МІСЦЕ ТА РОЛЬ РЕЛІГІЙНОГО ЧИННИКА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОВЕДІНКИ В РІЗНИХ ЦИВІЛІЗАЦІЯХ ЗА УМОВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ... 107
3.1 Релігія чинник цивілізаційної ідентичності ....... 107
3.1.1.Класичні цивілізаційні теорії ....... 107
3.1.2. Сучасні цивілізаційні концепції ..... 114
3.2. Релігійний консерватизм та релігійний модернізм як відповіді”суспільств на виклики” глобалізації ...... 119
3.2.1. Соціокультурні аспекти глобалізаційної стратегії ...... 119
3.2.2. Вестернізована модель економічної поведінки ендогенний результат генези західнохристиянської цивілізації ....... 124
3.2.3. Релігійний консерватизм як засіб збереження традиції за умов глобалізації ........ 134
3.2.4. Релігійний модернізм адаптивний ресурс трансформації країн азіатської цивілізації ........ 143
3.2.5. Екологічна модель економічної поведінки як результат міжцивілізаційного діалогу за умов зростання взаємозалежності сучасного світу........................................ 151
3.3. Православні традиції господарювання ... 157
3.3.1. Особливості генези господарської етики українського православ’я .. ....... 157
3.3.2 Господарська етика російського православ’я ... 165
3.3.3. Українська та російська православні господарські етики: можливість та необхідність міжконфесійного компромісу ...... 170
3.4. Морально-етичні важелі регулювання соціально-економічної поведінки в період трансформації українського суспільства........ 174
3.4.1. Органічний синтез релігійних традицій та інновацій ефективний механізм модернізації українського соціуму .......... 174
3.4.2. Соціальна відповідальність бізнесу об’єктивна потреба розвитку демократичного суспільства .......... 182
Висновки до третього розділу................ 194
ВИСНОВКИ .................. 198
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . 206
ДОДАТКИ . 224

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена тим, що сучасні глобалізаційні процеси, залучаючи в орбіту світової економіки майже всі країни, актуалізують пошуки відповіді на питання щодо впливу соціокультурних факторів різного походження, зокрема як ендогенного, так і екзогенного. Звісно, це стосується також і незахідних суспільств, які прагнуть активно здійснювати трансформаційні перетворення. Водночас стає актуальною тенденція до формування однополярної світової системи з акцентуванням на цінностях західнохристиянської цивілізації. Зазначене проявляється на тлі суперечливих тенденцій, бо в одних соціумах посилюється прагнення збереження національної самобутності, релігійної ідентичності, а в інших навпаки, що в цілому зумовлено неоднозначними відгуками” суспільств на глобалізаційні виклики”.
Оскільки має місце успішна практика модернізації незахідних країн на прикладі Японії, Китаю, Саудівської Аравії та інших, то це засвідчує можливість вдалого регулювання економічної поведінки людей за умов сучасних ринкових засад з урахуванням можливостей самобутніх національних важелів, зокрема релігійних. Водночас існує жорстка опозиція глобалістській перспективі з боку ісламських країн (Іраку, Палестини, Лівії). Отже, наведене вище не дає підстав ігнорувати релігійну різноманітність сучасного світу, яка не тільки залишиться й надалі, а набуває вже зараз у деяких країнах жорстких форм (тероризму, фундаменталізму тощо).
Враховуючи, що, по-перше, між різними суспільствами, які певним чином репрезентують самобутні цивілізації, а також релігійні картини світу, є як спільні, так й альтернативні погляди стосовно праці, накопичення багатства, примноження капіталу тощо; по-друге, відбувається ущільнення” соціокультурних контактів, а економічні зв’язки набувають динамічного характеру, то слід визнати, що вплив релігійного чинника на економічну поведінку за умов глобалізації має суперечливий характер та привертає увагу дослідників.
Отже, вже вищезгадане дає підстави говорити про наявність актуальної проблемної ситуації для багатьох соціальних спільнот у світі, оскільки, з одного боку, в межах кожної цивілізації маємо усталені релігійні важелі регулювання економічної поведінки, а з іншого має місце залучення певної країни до світової та регіональних економічних систем, а тому стає неминучим зіткнення різних соціальних практик у вигляді релігійно ангажованих” засобів врегулювання економічних стосунків, які є легітимними лише в межах локальних цивілізацій. Суперечлива специфіка проблемної ситуації для вітчизняних громадян полягає в тому, що Україна заявила про свої європейські пріоритети, намір просування в напрямку входження в світову спільноту на засадах представницької демократії, ринкової економіки, зокрема принципів приватної власності та конкуренції, але такий вектор розвитку українського соціуму веде до ерозії ціннісного ядра православної культури, супроводжується поглибленням майнового розшарування, соціокультурною дезорієнтацією членів суспільства тощо. Тематизація релігійного підґрунтя економічної поведінки тісно корелює із необхідністю для країн, що зазнають глобалізаційних викликів, визначення пріоритетів соціокультурної політики, посилювати пошук власної національної моделі економічної ідентичності з опорою на ендогенні важелі регулювання економічної поведінки.
Таким чином, і перед вітчизняними соціологами постає актуальна наукова проблема, сутність якої полягає в тому, що, з одного боку, життєво необхідно, по-перше, мати наукову картину сучасної економічної поведінки з урахуванням специфіки різних сфер відтворювального циклу суспільного виробництва, але, по-друге, важко обгрунтувати її адекватність, здійснюючи розбудову цієї картини тільки з опорою на існуючу соціологічну традицію, започатковану ще М.Вебером. Тому в нову епоху за умов глобалізаційних викликів потрібна розробка новітньої концепції впливу релігійного чинника на соціально-економічну поведінку.
Стан наукової розробленості теми дослідження. Огляд літератури, пов’язаної з вивченням соціокультурних детермінант соціальної поведінки взагалі, дав змогу звернутись до широкого контексту обговорення зазначеної теми та приступити до з’ясування співвідношення двох рівнів опису соціального буття: макросоціологічного (рівня соціальних інститутів) і мікросоціологічного, персоналістичного (рівня поведінки соціального суб’єкта). Складність вивчення релігійної детермінації економічної поведінки полягає ще в тому, що наявні різні парадигмальні підходи, а оскільки одним з них притаманні класичні моделі соціальної, зокрема економічної поведінки, а іншим моделі інноваційні, бо останні розроблені на сучасному етапі функціонування науки, то кожна з них по-різному висвітлює дану тематику в окремо визначеній соціологічній перспективі. Соціологічні аспекти вивчення економічної поведінки передбачають звернення як мінімум до двох основних підходів дослідження соціальної поведінки. Герменевтична теорія увагу зосереджує на з’ясуванні того, який зміст, сенс, мають вчинки, дії для соціального агента, а позитивістська теорія з’ясовує, яким чином соціальні структури пропонують цьому ж агенту цілі життєдіяльності та засоби їх досягнення.
Вплив праць представників розуміючої” соціології М.Вебера (M.Weber) і Г.Зіммеля (G.Zimmel), символічного інтеракціонізму Дж.Міда (D.Mead), Ч.Кулі (H.Cooley), Х.Блюмера (H.Blumer), етнометодології H.Ґарфінкеля (H.Garfinkel), фундатора «драматургічної» соціології Е.Гоффмана (E.Goffman), феноменологів А.Шюца (A.Schutz), П.Бергера (P.Berqer), Т.Лукмана (T.Lukman) є суттєвим при вивченні релігійної детермінанти соціальної поведінки. Також продуктивними є теоретичні доробки представників позитивістської традиції в соціології: Т.Парсонса (T.Parsons), Б.Малиновського (B.Malinowski), А.Редкліфф-Брауна (A.Radicliffe-Brown) стосовно визначення соціальних функцій релігії.
Дослідженню специфіки соціокультурного чинника соціальної поведінки приділяли увагу Н.Еліас (N.Elias), Ф.Тенбрук (F.Tenbruck), Е.Касірера (E.Cassirer), М.Крутова, Н.Костенко, Л.Іонін, Т.Кун (T.Kuhn), В.Хмелько, К.Юнг (C.Jung), які акцентували увагу на детермінованості поведінки соціального суб’єкта соціогенетичними особливостями розвитку суспільства.
Безпосередньо аналізу релігії як чинника соціальної, зокрема, економічної поведінки в різний час були присвячені праці М.Вебера, В.Зомбарта (V.Zombart), С.Булгакова, П.Сорокіна (P.Sorokin), П.Гайденко, Т.Гугніної, Ю.Давидова, А.Кравченко, М.Мнацаканяна, В.Верховіна, М.Лукашевича, В.Єленського, Р.Белла (R.Bella), А.Мая (A.May).
Дослідження ролі релігії як одного із чинників цивілізаційної ідентичності здійснюється в роботах фундаторів як класичних, так і сучасних цивілізаційних концепцій: М.Данилевського, О.Шпенглера (O.Spengler), А.Тойнбі (A.Toynbee), Ш.Ейзенштадта (S.Eisenstadt), С.Хантінгтона (S.Huntington), С.Кірдіної.
Соціокультурні аспекти сучасної глобалізаційної стратегії суспільного розвитку та розгляд трансформаційних процесів, що мають місце в незахідних цивілізаціях під впливом розповсюдження установок та цінностей ринкової економіки, вивчали такі вчені, як А.Абдель-Малек (A.Abdel-Malek), Ш.Ейзенштадт, Е.Шілз (E.Shils), Л.Швідлер (L.Swidler), О.Ахієзер, Б.Єрасов, Н.Зарубіна. У своїх працях вони наголошують на необхідності врахування ролі релігійних традицій у процесах трансформації країн паралельно із ринковими інноваціями.
Праці Р.Пайпса (R.Pipes), М.Шелера (M.Sheler), С.Войтовича, О.Донченко, Ю.Пахомова, П.Яроцького, М.Юрія, М.Грушевського, В.Липинського, наукові статті А.Іонової, С.Ткача, А.Віленського, М.Лапицького, Є.Суїменко, Е.Таня є доцільними стосовно розгляду самобутніх форм релігійної господарської етики, у тому числі й щодо української православної трудової аскези.
Огляд літератури дає підстави констатувати, що дослідження впливу релігійної детермінанти на соціальну, у тому числі економічну, поведінку у соціології здійснювався переважно у відношенні до традиційних суспільств, у яких релігія була чи не єдиним конкурентоспроможним ідеологічним концептом, або у відношенні до суспільств епохи локального капіталізму, коли зіткнення цивілізаційних світів” мало перманентний характер, і національна релігія могла відігравати роль морально-етичного важеля регулювання економічної поведінки в межах певного соціального простору. Враховуючи динамічний характер глобалізаційних процесів та розвиток тенденції до все більшого залучення незахідних суспільств до системи світогосподарських зв’язків, актуальними постають дослідження соціокультурних механізмів релігійної детермінації економічної поведінки, а також з’ясування того, як співвідносяться перспективи соціально-економічної трансформації суспільства, формування ринкової економічної поведінки зі збереженням релігійної автентичності цивілізації”, і чи можуть, у свою чергу, цінності, традиції ендогенних релігій видозмінюватись, реінтерпретуватись під впливом економічного чинника і бути задіяними в наступних модернізаційних проектах.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є концептуалізація соціальних механізмів впливу релігійного чинника на соціально-економічну поведінку за умов викликів часу глобалізаційного характеру. Для досягнення поставленої мети сформульовано для розв’язання наступні завдання:
· окреслити наукову картину поведінки соціальних агентів, зафіксувавши особливості економічної поведінки як різновиду соціальної в різних сферах відтворювального циклу суспільного виробництва;
· визначити місце та роль релігії як соціокультурного різновиду детермінанти економічної поведінки;
· окреслити підхід щодо можливості на інтуїтивно-символічних засадах інтерпретувати релігію як соціальну технологію розв’язання життєвих проблем людей;
· проаналізувати в контексті соціосинергетичного підходу процес ґенези релігії (на прикладі християнства) як соціального інституту в традиційному та сучасному суспільствах;
· здійснити визначення місця та ролі релігійної детермінанти економічної поведінки в різних цивілізаціях за умов глобалізації, зважаючи на релігію як важливий чинник соціокультурної ідентичності суспільств;
· розглянути духовні засади православ’я на предмет їх впливу на ґенезу самобутньої господарської етики українського соціуму;
· виявити в українській православній господарській культурі особливості ендогенних цінностей, традицій, установок тощо як компонент духовного ресурсу ринкової трансформації суспільства.
Об’єктом дослідження є соціально-економічна поведінка, а предметом вплив релігійного чинника на соціально-економічну поведінку, який відбувається за певних умов та за допомогою ряду соціальних механізмів, маючи специфіку відповідно до характеру конкретних суспільств.
Теоретико-методологічна основа дослідження. Зважаючи на те, що філософські засади пізнання завжди передують або йдуть поруч з теоретико-методологічною рефлексією соціологічного пізнання, в дисертації був використаний категоріально-понятійний апарат філософської концепції символічних форм Е.Касірера, на тій підставі, що культуру можна уявити як спосіб суспільного життя, а релігія є органічним компонентом культури як символічного світу, що оточує людину. Також використані теоретичні положення Р.Белла з приводу розуміння як функціональної, так і символічної сутності релігійних систем, що послугувало основою для уточнення значення релігії в соціумі як символічно заданої, ментальної структури світосприйняття. До уваги були взяті ще теоретичні положення та висновки парадигм, об’єднувального спрямування, які сформувались у рамках функціонування сучасної зарубіжної та вітчизняної соціології. Так були використані теоретико-методологічні засади концепції соціальних інститутів В.Биченкова та концепції інституціональної матриці С.Кірдіної, а також соціосинергетичної парадигми, розробку якої не можна уявити без внесків В.Афанасьєва, Л.Бевзенко, В.Василькової, І.Пригожіна, І.Стенгерс та інших. Проте, ці дещо не зовсім стереотипні засади дослідження залучені водночас із звертанням до класичного спадку у вигляді праць М.Вебера, Е.Дюргейма, Г.Зіммеля, В.Зомбарта,.Р.Мертона, Д.Міда, Т.Парсонса, П.Сорокіна, М.Шелера та інших. та посткласичного етапу розвитку соціології у вигляді праць У.Бека, П.Бергера, Е.Гіденса, Н.Еліаса, Т.Лукмана, А.Мая, Р.Пайпса, А.Тойнбі, Е.Тоффлера, С.Хантінгтона, П.Штомпки та інших зарубіжних вчених. Також залучені праці вітчизняних вчених, які безпосередньо торкаються реалій сучасного суспільного життя, а саме: В.Бурлачука, С.Войтовича, І.Гавриленко, Є.Головахи, О.Донченко, В.Єленського, Н.Костенко, В.Лубського, М.Лукашевича, С.Макеєва, Н.Паніної, М.Паращевіна, Ю.Пахомова, В.Пилипенко, Н.Побєди, О.Погорілого, А.Ручки, Л.Сокурянської, Є.Суїменко, В.Танчера, Г.Удода, Л.Хижняк, В.Хмелько, А.Хоронжого, М.Юрія, О.Яременко та інших.
Дана робота має пошуковий характер, а тому вона безпосередньо не пов’язана з науково-дослідницькою роботою (НДР) конкретної наукової установи, але в роботі використаний емпіричний матеріал НДР щодо стану релігійності українців, отриманий вітчизняними вченими. Наприклад, соціологічного дослідження проведеного Українським центром економічних та політичних досліджень у серпні 2000 року з широкомасштабним опитуванням населення в усіх регіонах України, а також дослідження, здійсненого Українським інститутом соціальних досліджень та центром Соціальний моніторинг” у серпні-вересні 2001 року.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в концептуальному осмисленні впливу релігії як символічної форми світосприйняття на соціально-економічну поведінку в різних суспільствах за умов глобалізаційних викликів.
У дисертаційному дослідженні були отримані наступні результати:
· набуло подальшого розвитку розуміння поняття соціальна поведінка” та зміст впливу на саму соціальну поведінку чинників різної модальності в контексті основних соціологічних парадигм (докладніше див. с. 15-34);
· набув удосконалення розгляд внеску релігійного чинника у процес соціокультурної детермінації економічної поведінки на підставі аналізу як класичних, так і сучасних соціологічних джерел, завдяки тому, що соціально-економічна поведінка постає нормованим і детермінованим процесом соціальних взаємодій, якому притаманна соціальна значимість, але форма цього процесу залежить від умов розвитку суспільства як суто економічних, так і політичних, соціокультурних тощо (докладніше див. с. 34-59);
· уперше розроблена концептуалізована версія щодо функціональної ролі релігії в соціумі як соціальної технології, що ґрунтується на символічних засадах світосприйняття та здатна розв’язувати життєво назрілі завдання через морально-етичне, а не силове спрямування соціальної поведінки (докладніше див. с. 63-73);
· уперше релігію на прикладі християнства розглянуто з теоретичних позицій соціосинергетичної концепції, що дало змогу її інтерпретувати як самоорганізований процес у часі та просторі, що має у різних цивілізаційних практиках таку провідну властивість, як адаптаційну (докладніше див. с. 73-87);
· уперше на ґрунті розуміння місця та ролі релігії в різних цивілізаціях, як символічно заданої структури світосприйняття, виділені наступні моделі релігійно детермінованої соціально-економічної поведінки:
1) вестернізована, або прозахідна (докладніше див. с. 124-134),
2) консервативна, або самобутня (докладніше див. c. 134-143),
3) модернізована, або адаптована (докладніше див. с. 143-151),
4) екологічна (докладніше див. с. 151-157);
· знайшло подальше уточнення розуміння особливостей генези господарської етики православ’я, бо з’ясовано його етичні засади у напрямку формування моделей ринкової економічної поведінки (докладніше див. с. 157-174);
· окреслена залежність між задіянням соціально-консолідуючого потенціалу православ’я, його здатністю ефективно «відповідати» на виклики сучасності та ефективністю соціально-економічних реформ (докладніше див. с. 174-194).
Теоретичне значення одержаних результатів в тому, що вони дозволяють уточнити понятійний апарат спеціальних та галузевих соціологій, зокрема соціології економіки, соціології культури, соціології організацій, соціології релігії тощо. Запропонована концепція інтерпретації релігії дає орієнтири на визначення ефективних механізмів взаємодії різних соціальних інститутів, зокрема релігії, культури, комунікації, економіки тощо за умов трансформації суспільств. Водночас, розкриті в дисертації положення і сформульовані висновки сприяють практиці осмислення релігії як ефективного соціокультурного важеля регулювання соціально-економічної поведінки, оскільки релігія як соціальний інститут здатна консолідувати суспільство на засадах, альтернативних силовим соціальним технологіям.
Практичне значення роботи в тому, шо результати можуть бути використані в процесі викладання навчальних курсів зі спеціальних та галузевих соціологій, культурології, релігієзнавства.
Особистий внесок здобувача. В єдиній публікації зі співавтором здобувачем здійснено двоаспектний підхід до розгляду структурно-організаційної форми релігії (на прикладі християнства), як на рівні колективному, так і надколективному, а також було запропоновано визначення соціального інституту на соціосинергетичних засадах.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були представлені на науковій конференції студентів та аспірантів, яка проходила в Київському національному університеті ім. Т.Г.Шевченка 11 лютого 2002 року та на міжнародних науково-практичних конференціях: Культурна політика в Україні в контексті світових трансформаційних процесів”, що проходила 12-13 грудня 2000 року в Києві; ”VI Харківські соціологічні читання”, що проходила 27-28 листопада 2001 року; Образи світу на зорі нового тисячоліття”, що відбулася в Києві 28-29 травня 2002 року; а також на круглому столі Економічна поведінка населення України” 9 лютого 2001 року під час навчання в Школі молодих соціологів 29 січня-10 лютого 2001 року в Києві. Апробація положень роботи здійснювалась також на науково-практичній конференції викладачів, співробітників та студентів Чернігівського державного інституту економіки і управління, що відбулася 24 квітня 2002 року в Чернігові. Матеріали дисертації обговорювались на засіданнях кафедри галузевої соціології в Київському національному університеті ім. Т.Г.Шевченка.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації 233 с., обсяг основної частини роботи 201 с., список використаних джерел має 222 найменування та займає 18 с., додатки А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З займають 10 с.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації запропонована інноваційна версія концепції впливу релігійного чинника як символічної форми світосприйняття на соціально-економічну поведінку в різних цивілізаціях за умов глобалізаційних викликів”. У процесі концептуалізації соціокультурного механізму впливу релігійної детермінанти на соціально-економічну поведінку були розроблені наступні положення:
1. З огляду на те, що глобалізаційні процеси в сфері економіки, охопивши майже всі країни світу, наражаються на своєму шляху на такі соціально-економічні проблеми, як протидія з боку багатьох країн глобалістській перспективі, загострення екологічних, міграційних проблем, відмивання брудних грошей” тощо, розв’язання яких суто економічними методами стає практично не можливим, актуальною стає потреба в пошуку позаекономічних, ірраціональних соціальних технологій, здатних ефективно регламентувати економічну поведінку. У предметній площині дисертаційної роботи ми приймаємо методологічну позицію щодо соціально-економічного підходу до визначення сутності та специфіки економічної поведінки, тобто визначено, що норми та цінності, які регулюють соціально-економіну поведінку можуть коливатись, у межах локальних суспільств, у діпазоні від пріоритету суто матеріальних, грошових до позаматеріальних чинників. Тим самим визнано, що власне поняття економічна поведінка” є історично мінливим явищем, а його смислове значення коригується адекватно певному соціокультурного контексту. Тому специфіка соціально-економічної поведінки може обумовлюватись з точки зору впливу на неї не лише суто економічних змінних (прибутковості, продуктивності праці тощо), але й соціальних цінностей, релігійних традицій, світоглядних установок, сформованих у процесі соціогенези людського універсуму, які присутні як на свідомому, так і на підсвідомому рівні соціальних агентів і можуть бути чинниками конституювання певного типу господарської культури .
2. Зважаючи на те, що економічна поведінка в роботі розглядається з точки зору впливу на неї чинників релігійної модальності, для розробки концепції були використані теоретико-методологічні засади філософії символічних форм Е.Касірера. Це дало можливість інтерпретувати релігію (на противагу традиційній точці зору, що розглядувала її переважно як матеріально-субстанційне утворення) як продукт рефлексивної діяльності соціальної свідомості, як поняття, що існує лише в науковому аналізі. У дисертації запропонована концептуальна версія функціональної ролі релігії в соціумі як соціальної технології розв’язання буттєвих проблем, що ґрунтується на інтуїтивно-символічних засадах світосприйняття та здатна розв’язувати життєво назрілі проблеми через забезпечення не силового, а морально-етичного санкціонування соціально-економічної поведінки.
3. Виходячи з тлумачення релігії як однієї із множини соціальних технологій розв’язання буттєвих проблем поряд із наукою, мистецтвом, освітою тощо, кожна з яких пропонує власні символічні принципи світорозуміння, в роботі показана функціональна ретроспектива та перспектива релігійного інституту, який репрезентує притаманні саме йому інтуїтивно-образні, морально-етичні засади світосприйняття, а тому він здатний витримувати конкуренцію з іншими більш просунутими” соціальними інститутами в сучасному соціумі. Дотримання тези про відсутність субстанційної реальності релігії дало можливість зробити акцент на самоцінності існуючих релігійних систем, оскільки кожна з них через символізацію соціальної свідомості репрезентує унікальне етичне знання про світ.
4. Зважаючи на функціональну перспективність релігії як у традиційному, так і в сучасному соціумі, в роботі, на прикладі християнства, здійснено пошук тих організаційних форм, яких вона може набувати в процесі своєї ґенези в різні історичні періоди та в різних цивілізаційних контекстах. Використання категоріально-понятійного апарату соціосинергетичної парадигми, екстраполяція принципів якого по відношенню до християнства уможливило представити його як самоорганізований процес у часі та просторі, який може відображати здатність соціальної матерії до організаційних адаптацій, тобто до саморуху. У межах соціосинергетичного дискурсу релігія трактується як багаторівневе соціальне утворення, яке в процесі ґенези здатне набувати адаптивних форм соціального інституту тіла”, тобто колективного, емпіричного утворення, або соціального інституту особи”, тобто надколективного, надособистісного, надемпіричного утворення. Тому релігія інтерпретується як результат адаптаційних процесів, що мали місце в суспільстві в минулому, і, як живий, динамічний процес, що безперервно відтворюється, трансформується, зазнаючи впливу з боку як внутрішніх, так і зовнішніх викликів.
5. У роботі показано, що основою мотивації соціально-економічної поведінки може бути символічний образ світу, який заданий тією чи іншою релігією, тобто те, що знаходиться між емпіричним світом та його ірраціональним сприйняттям людиною. Релігійну детермінацію соціально-економічної поведінки не слід розуміти абсолютно, виключно таким чином, що у кожній конкретній дії є релігійний компонент, на який слід зважати. Детермінуючий вплив релігійного чинника може мати більш загальний символічний характер та втілювати в собі очікування не одного діючого суб’єкта, а всю систему існуючих соціальних норм, приписів, стереотипів поведінки, реакцію з боку інших членів суспільства на дану економічну дію.
6. У процесі аналізу технології релігійної символізації соціальної поведінки був показаний вплив певних соціокультурних умов та чинників, які можуть активізувати інтенцію соціального суб’єкта до інтерналізації релігійних цінностей та перетворити їх на глибинні детермінанти соціальної поведінки. Серед таких соціокультурних умов можна виділити, насамперед, кризу легітимності традиційних важелів соціального контролю, необхідність опанування лінгвістичним арсеналом, дотримання зовнішньої атрибутики релігійного вчення, ритуалізація життя, дотримання етичних вимог та певного поведінкового коду релігії. У сучасному демократичному суспільстві під впливом секуляризаційних процесів релігія ґрунтується не стільки на інституціональному тиску, скільки на свободі вибору особи, яка сама визначається з власними ментальними структурами. Територія, етнічна належність поступово втрачають роль вирішальних факторів релігійної ідентичності. Релігійна детермінанта набуває соціальної ваги”, активізується в соціально-економічній поведінці суб’єкта завдяки особливого роду людській інтуїції, емоційному натхненні, сутність яких полягає в символічно заданому світосприйнятті.
7. Беручи до уваги соціокультурне походження соцієтальних спільнот, здійснено аналіз ролі релігії як одного з чинників цивілізаційної ідентичності. Огляд провідних цивілізаційних концепцій показав, що в класичних цивілізаційних теоріях релігії, як правило, відводилась роль духовного ядра цивілізації, навколо якого самоорганізовувалось соціальне життя, тоді як у сучасних концепціях увага зміщується на дослідження проблем комунікативного порядку, які виникають у процесі міжцивілізаційної взаємодії західних та східних суспільств, у тому числі і на рівні релігійних систем, коли зустрічаються” альтернативні релігійні досвіди, практики врегулювання тих чи інших соціальних стосунків, що віддзеркалює потребу в необхідності гармонізації релігійних ідентичностей за умов зіткнення цивілізацій”.
8. Також розглянуто соціокультурні особливості сучасної стратегії глобалізації, яка, на відміну від традиційної, що мала територіальний характер, набуває все більше інформаційного виміру. Якщо раніше обов’язковою умовою здійснення соціального контролю над іншими суспільствами було завоювання чужої території, використання воєнно-технічних засобів, безпосередній фізичний контроль за суб’єктом, то за сучасної глобалізаційної стратегії опанування комунікативними технологіями дає змогу без емпіричної взаємодії із опонентом здійснювати тиск на його свідомість, символічні стереотипи світосприйняття. На зміну грубим, репресивним засобам соціального контролю приходять більш витончені, завуальовані методи, які, проте, не менш ефективні, оскільки в латентний спосіб здатні впливати на соціальну поведінку особи, соціальних груп і навіть етносів. Тому за сучасних умов у зв’язку з інтенсифікацією міжцивілізаційних контактів актуалізується роль ендогенних соціальних інститутів, у тому числі і релігійних, як ефективних соціальних технологій, здатних протидіяти в межах локальних суспільств символічному насильству” з боку інших цивілізацій.
9. Глобалізаційні процеси, що супроводжуються розповсюдженням демократичних засад, поширенням секуляризаційних процесів, з одного боку сприяють приватизації” релігії, зміщенню її у сферу особистісних досвідів людини, а з іншого боку, формують сприятливий ґрунт для відновлення мобілізуючої ролі релігії в соціально-економічних, політичних, етнічних контекстах. Дослідження місця та ролі релігійного чинника соціально-економічної поведінки в різних цивілізаціях дало можливість виділити наступні моделі релігійно детермінованої соціально-економічної поведінки як ендогенні відповіді” суспільств на глобалізаційні виклики”:
а) вестернізована, або прозахідна виходить із установки про універсальну значимість єдиних та незмінних принципів розбудови ринкового механізму, що були первісно сформовані в межах західнохристиянської цивілізації (приватна власність, жорстка конкуренція, безмежний гедонізм, культ економічної свободи тощо) та які повинні бути реалізовані в усіх країнах, що прагнуть реформувати економіку, безвідносно до їх соціокультурних практик;
б) консервативна, або самобутня як визначальний фактор конституювання соціально-економічної поведінки визнає релігійну трудову аскезу, а значить принципову, природну відмінність національних економічних систем, особливості яких залежать від природних умов, менталітету, релігійних традицій народу. Активізацію релігійного чинника на соціально-економічній арені можна інтерпретувати як форму соціального консерватизму, який здатний скласти реальну опозицію тенденції до стандартизації та уніфікації соціального простору;
в) модернізована, або адаптована виходить з тієї установки, що соціально-економічні умови, за яких здійснювався процес первісного нагромадження капіталу в західноєвропейських країнах, відрізняється від сучасних умов, за яких незахідні суспільства здійснюють трансформаційні перетворення. У зв’язку з цим говорити про стереотипні принципи розбудови ринкової економіки неможливо, а значить, їх необхідно адаптувати до ендогенних потреб конкретного суспільства, що в свою чергу передбачає динаміку самобутньої релігійної системи в самому широкому сенсі.
Означені моделі релігійно детермінованої соціально-економічної поведінки, користуючись термінологією М.Вебера, представлені радше як ідеальні типи, які у чистому вигляді не мають аналогів у соціальній реальності, але з допомогою яких можна змоделювати складні, нелінійні процеси, що мають місце в різних цивілізаціях під впливом фактору глобалізації, що, в свою чергу, є відображенням гетерогенності різних соціокультурних практик.
10. Розвиток тенденції до глобалізації соціально-економічного життя, зростання взаємозалежності сучасного світу актуалізує потребу в пошуку таких соціокультурних моделей економічної поведінки, які б не тільки забезпечували ефективні механізми економічної співпраці між країнами, залучаючи незахідні суспільства в орбіту світогосподарських зв’язків, але й апелювали в проектах міжцивілізаційної комунікації до необхідності розв’язання екологічних, вітальних проблем. За умов загострення глобальних проблем, зростання соціально-економічної прірви між багатими та бідними країнами переструктурування повинна зазнати ієрархія потреб соціального суб’єкта, тобто матеріальні критерії досягнення економічного успіху повинні уступити місце вітальним. Тому морально-етичним підґрунтям нової екологічної моделі поведінки повинен стати глобальний екологічний етос, загальнолюдські цінності, які мають, насамперед, релігійне підґрунтя.
11. Виявлені у роботі особливості ґенези української православної господарської етики надали змогу означити її як етично-раціональну, у творенні якої брали участь як православні, так і західнохристиянські конфесії. Зроблений висновок про те, що українська православна трудова аскеза тяжіє до загальноєвропейських ринкових засад, але із необхідністю врахування в економічній діяльності соціальних питань. Акцент на морально-етичній складовій економічної поведінки може вберегти суспільство від спокуси вбачати засади соціального благополуччя лише в матеріальному достатку, а значить може сприяти посиленню почуття соціальної відповідальності у економічних агентів.
12. Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні та які супроводжуються масовим засиллям ідеалів індивідуалізму, конформізму, конкуренції, загрожують нівеляції української нації, перетворенню її в ринок збуту застарілих товарів та технологій, у сировинний придаток західних країн. Тому соціокультурна політика української держави повинна ґрунтуватись на духовному потенціалі нації, сприяти продукуванню національної ідеї, яка б сягала своїм корінням ендогенних цінностей, релігійних традицій і, водночас, відкривала перспективу в майбутнє, формувала українську ідентичність у світовому співтоваристві.
13. За умов відкритого інформаційного простору та поширення в українському суспільстві ліберальних ринкових цінностей актуальним стає звернення до ендогенних релігійних важелів регулювання соціально-економічної поведінки, котрі апелюють до морально-етичних цінностей. Запорукою ефективного проведення економічних реформ в Україні є здатність ринкової системи адаптуватись до специфічних соціокультурних потреб суспільства, зважати на традиційні чинники регулювання соціально-економічної поведінки, серед яких чільне місце займають православні цінності, орієнтовані на культ громади, родинних цінностей, аграрної праці, шляхетності, доброчинності, милосердя тощо. Знання особливостей генези православної господарської етики дозволить виробити адекватну соціокультурним умовам модель економічної системи, відшукати компромісне рішення щодо регулювання соціально-економічної поведінки, що надасть можливість збалансувати як традиційні, так і інноваційні чинники соціального контролю в економічній царині.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аберкромби Н., Стивен Х., Тернер Б. Социологический словарь. М.:Экономика, 1999. 428 с.
1. Агеев А. Предпринимательство: проблемы собственности и культуры / АН СССР, Институт экономики М.: Наука, 1991. 106 с.
2. Американская социология: Перспективы, проблемы, методы. М.: Прогресс, 1972.
3. Арсеєнко А. Підприємці в минулому і сьогодні: хто вони? Генеза західних концепцій // Філософська і соціологічна думка. 1993. № 1. С. 80-95.
4. Афанасьев В.Г. Мир живого: системность, эволюция и управление. М.: Политиздат, 1986. 334 с.
5. Афанасьев Э. О некоторых православных принципах формирования рыночной экономики // Вопросы экономики. 1993. №8 С. 54-59.
6. Бабич В., Косолапов В., Морозов А., Струк В. Предпринимательство на Украине Социальные аспекты. К.: Научно-исследовательский центр, Конгресс деловых кругов Украины, 1992. 52 с.
7. Бевзенко Л. Зміст життєвого успіху: соціально-культурологічний контекст // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2000. №1. С. 34-51.
8. Бевзенко Л. Социальная самоорганизация и социальная аттрактивность. Возможность социотехнологических выводов // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики: Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 11. К.: ДАККіМ, 2001. С. 3-11.
9. Бевзенко Л. Социальная аттрактивность. Возможность социотехнологических приложений // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики: Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 12. К.: ДАККіМ, 2001. С. 3-12.
10. Бевзенко Л. Проблема етики з точки зору соціальної самоорганізації // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1999. №2. С. 118-135.
11. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну. М.: Прогресс-Традиция, 2000. 383 с.
12. Белла Р. Социология религии // Американская социология. Перспективы. Проблемы. Методы. М.: Прогресс, 1972. С. 265-281.
13. Белла Р. Основные этапы эволюции религии в истории общества // Религия и общество. Хрестоматия по социологии религии. М.: Аспект-Пресс, 1996. С. 665-677.
14. Бенвенист Э. Словарь индоевропейских социальных терминов. М: ПрогрессУниверс, 1995. 456с.
15. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. М.: Медиум, 1995. 322 с.
16. Бердяев Н. О духовной буржуазности // Философские науки. 1991. №5. С. 108-118.
17. Богданова М. Моральный кодекс бизнесменов // Япония сегодня. 1997. №7. С. 19-23.
18. Большаков В. Эволюционная теория поведения. С-Пб.: Издательство Санкт-Петербургского университета, 2001. 496 с.
19. Буланже П. Будда. Конфуций: Жизнь и учение. М.: Искусство, 1995. 317 с.
20. Булгаков С. Православие. Очерки учения православной церкви. М.: Терра, 1991. 415 с.
21. Бурлачук В. Ф. Символическая реальность и социальные изменения // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2001. С. 68-74.
22. Быченков В. Институты: Надколлективные образования и безличные формы социальной субъектности. М.: Высшая академия социальных наук, 1996. 976 с.
23. Василькова В. Порядок и хаос в развитии социальных систем: (Синергетика и теория социальной самоорганизации). Санкт-Петербург: Лань, 1999. 480 с.
24. Васильченко И. Политические процессы на рубеже культур. М.: Эдиториал УРСС, 1998. 224 с.
25. Вебер А. Устойчивое развитие как социальная проблема (глобальный контекст и российская ситуация). М.: Издво «Институт социологии РАН», 1999. 122 с.
26. Вебер М. Избранные произведения. М.: Прогресс, 1990. 808 с.
27. Вебер М.Протестанська етика і дух капіталізму. К.: Основи, 1994. 269 с.
28. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика / Пер. з нім. О.Погорілий. К.: Основи, 1998. 534 с.
29. Вебер М. Хозяйственная этика мировых религий // Вебер М. Избранное. Образ общества. М.: Юрист, 1994. С. 43-73.
30. Верхан П. Підприємець. Його економічна функція та суспільно-політична відповідальність. К.: Юрінком, 1994. 59 с.
31. Верховин В. Экономическое поведение как предмет социологического анализа // Социологические исследования. 1994. №№8 9. С. 120-126.
32. Верховин В., Логинов С. Феномен предпринимательского поведения // Социологические исследования. 1995. № 8. С. 62-68.
33. Виленский А. Японские парадоксы // Вопросы экономики. 1993. №8. С. 126-133.
34. Витаньи И. Общество. Культура. Социология. М.: Прогресс, 1984. 288 с.
35. Войтович С. Світ соціальних відносин в українській культурі: історикосоціологічне дослідження / НАН України. Інститут соціології К., 1994. 145 с.
36. Войтович С. Соціальні інститути суспільства: рід, влада, власність / НАН України, Інститут соціології. К.: Наукова думка, 1998. 120 с.
37. Гавра Д. Социальные институты // Социально-политический журнал. 1998. №2. С. 123-132.
38. Гавриленко І. Історичний акціоналізм як методологія дослідження історичного процесу // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1999. №3. С. 101107.
39. Гавриленко І., Яковенко Ю. На тернистому шляху до зразкового навчального посібника // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2000. №1. С. 129-137.
40. Гараджа В. Социология религии: Учеб. пособие. М.: Аспект-Пресс, 1996. 239 с.
41. Гайденко П., Давыдов Ю. История и рациональность: Социология М.Вебера и веберовский ренессанс. Политиздат, 1991. 367 с.
42. Гегель В. Философия права /АН СССР, Институт философии. М.: Мысль, 1990. 524 с.
43. Гіденс Е. Соціологія К.: Основи, 1999. 726 с.
44. Гиденс Э. Социология // Социологические исследования. 1994. №2. С. 129-138 .
45. Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие: история, теория и современная практика. К.: Абрис, 1994. 168 с.
46. Головащенко С. Особливості становления християнської церкви як суспільного іституту // Проблеми філософії. К.: Либідь при КДУ, 1992. Випуск 91. С. 107-112.
47. Горичева Л. Экономические проблемы и национальное самосознание // Вопросы экономики. 1993. № 8 С. 44-53.
48. Грабовець О. Значення моральних важелів регулювання економічної поведінки в період трансформації українського соціуму // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики: Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 11. К.: ДАККіМ, 2001. С.17-26.
49. Грабовець О. Релігійні концепції економічної діяльності (теорії самобутньої економіки) // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. 2002. №543. С. 120-126.
50. Грабовець О. Технологія релігійної символізації соціальної свідомості // Нова Парадигма: Альманах наукових праць. Випуск 27. Запоріжжя, 2002. С. 44-53.
51. Грабовець О. Християнство в соціосинергетичному контексті // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2001. С. 113-119.
52. Грабовець О., Яковенко Ю. Релігія як соціальна технологія консолідації соціуму // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2001. №3. С. 111-122.
53. Грищенко Ж., Новикова Л., Лапша И. Социальный портрет предпринимателя // Социологические исследования. 1992. №10. С.53- 61.
54. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. К.: Освіта, 1992. 192 с.
55. Гуггенбюль Крейг А. Власть архетипа в психотерапии и медицине: Учебное пособие для дополнительного образования. Санкт-Петербург: БСК, 1997. 117 с.
56. Гугніна Т. Світові релігії і етика господарювання. Дніпропетровськ: Дніпропетровська державна медична академія, 1999. 48 с.
57. Давыдов Ю. Веберовская социология капитализма // Социологические исследования. 1994. №№8-9. С. 185-193.
58. Давыдов Ю. Макс Вебер и современная теоретическая социология: Актуальные проблемы веберовского социологического учения. М.: Мартис, 1998. 510 с.
59. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психополітичного повсякдення): Монографія. К.: Либідь, 2001. 334 с.
60. Дудар Н. «Віра повинна в тобі народитися» // Людина і світ. 2002. №2. С.27-31.
61. Дудар Н., Шагніна Л. Релігія і віра в житті українців // Національна безпека та оборона. 2000. № 10. С. 83-99.
62. Дюркгейм Э. Элементарные формы религиозной жизни // Мистика. Религия. Наука. Классики мирового религиоведения. М.: Канон +, 1998. С.175-176.
63. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. М.: Наука, 1991. 572 с.
64. Єленський В., Перебенесюк В. Релігія. Церква. Молодь. К.: АЛД, 1996. 160 с.
65. Єленський В. Релігія після комунізму. Релігійно-соціальні зміни в процесі трансформацій центрально- і східноноєвропейських суспільств: фокус на Україні. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2002. 419 с.
66. Ерасов Б. Социальная культурология. М.: Аспект-Пресс, 1997. 591 с.
67. Ерасов Б. Одномерная логика российских модернизаторов // Общественные науки и современность. 1995. №2. С. 68-78.
68. Ерышев А., Лукашевич Н. Социология религии: Учеб. пособие. К.: МАУП, 2001. 120с.
69. Зарубина Н. Российское предпринимательство: идеи и люди // Вопросы экономики. 1995. №7 С. 82-90.
70. Зарубина Н. Социокультурные факторы хозяйственного развития: М.Вебер и современные теории модернизации / Русский христианский гуманитарный институт. Санкт-Петербург, 1998. 288 с.
71. Звернення його святості Вселенського Патріарха Варфоломія з нагоди щорічного Всесвітнього економічного форуму в Давосі 1999 року // Людина і світ. 2002. №3. С. 42-44.
72. 3інченко А. Українське православ’я як національноісторичний феномен // Генеза. К., 1994. Випуск2. С. 242-248.
73. Зиммель Г. Избранное. Философия культуры. Том 1. М.: Юрист, 1996. 548 с.
74. Зомбарт В. Буржуа. Этюды по истории духовного развития современного экономического человека. М.: Наука, 1994. 443 с.
75. Ионова А. Исламский взгляд на проблему человека в условиях рыночной экономики // Вопросы экономики. 1993. №3. С. 134-143.
76. Ионин Л. Основание социокультурного анализа. Учеб. пособие / Рос. госуд. гуманит. ун-т. М., 1995. 151 с.
77. Ионин Л. Социология культуры: путь в новое тысячелетие: учебное пособие. Изд. 3-е, перераб. и доп. М.: Издательская корпорация Логос”, 2000. 432с.
78. Історія релігії в Україні: Навчальний посібник / А.Колодний, П.Яроцький, Б.Лобовик та ін.; За ред. А.Колодного, П.Яроцького. К.: Товариство Знання”, КОО, 1999. 735 с.
79. Історія релігії в Україні. Том 2. Українське православ’я / За ред. проф. П.Яроцького. 1997. 376 с.
80. Каволис В. Цивилизация как структура, духовная энергия и порядок // Сравнительное изучение цивилизаций: Хрестоматия: учеб. пособие для студ. Вузов / Сост., ред. и вступ. ст. Б.С.Ерасов. М.: Аспект-Пресс, 1998. 117-121 c.
81. Карагодіна О. Як ми віруємо? // Людина і світ. 1999. №8 С.36 40.
82. Кассирер Э. Избранное. Индивид и космос. М. : Санкт-Петербург: Университетская книга, 2000. 654 с.
83. Кассирер Э. Избранное. Опыт о человеке. М.: Гардарика, 1998. 780 с.
84. Кассирер Э. Техника современных политических мифов // Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. 1990. №2. С. 58-69.
85. Кефели И. Культура и общество // Социально-политический журнал. 1995. №3. С. 73-82.
86. Кодекс професійної етики Соціологічної Асоціації України (проект) // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2001. №3. С. 184 199.
87. Костенко Н. Культурні ідентичності: перетворення і визнання // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2001. №4. С. 69 87.
88. Кирдина С. Институциональные матрицы и развитие России. М.: Теис, 2000. 213 с.
89. Кравченко А. Концепция капитализма М.Вебера и трудовая мотивация // Социологические исследования. 1997. №4. С. 15-28.
90. Кравченко А. Социология: Хрестоматия для студ.вузов. М.: Академия, 1997. 352 с.
91. Кравченко А.. Социология М.Вебера: труд и экономика. М.: на Воробьёвых, 1997. 208 с.
92. Кравченко Е. Эрвин Гоффман. Социология лицедейства. М.: МГУ им. М. В. Ломоносова, 1997. 222 с.
93. Крутов Н. Мораль в действии. М.: Политиздат, 1977. 255 с.
94. Кузнецов В. Что такое глобализация? // Мировая экономика и международные отношения. 1998. №№2-3. С. 12-21.