Решетіло Валентина Петрівна. Економічна синергетика реалізації ринкового потенціалу інституціональних систем

brief description

Решетіло Валентина Петрівна. Економічна синергетика реалізації ринкового потенціалу інституціональних систем : Дис... д-ра наук: 08.01.01 2007

Решетило В. П. Економічна синергетика реалізації ринкового потенціалу інституціональних систем. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01 економічна теорія. Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2006.
Дисертаційна робота присвячена аналізу нелінійних механізмів формування та реалізації ринкового потенціалу інституціональних систем, який базується на методології економічної синергетики. З позицій самоорганізаційної динаміки представлене розуміння інститутів як носіїв динамічної інформації, досліджено сутність і архітектоніку інституціональної системи, її нелінійні взаємодії з економічною та політичною системами. Виявлено основні напрями реалізації інституціонального потенціалу перехідних систем, досліджено процеси формування єдиного інституційно-сітьового простору в синергетичних соціально-економічних системах, проаналізований біфуркаційний характер інституціональних змін перехідних систем.

У дисертації проведене концептуальне дослідження процесів формування та реалізації ринкового потенціалу інституціональних систем, яке базується на методології економічної синергетики. Проведений аналіз дозволяє вийти на вирішення однієї з основних проблем перехідних систем: як інституціонально повинно бути побудоване суспільство, щоб його інституціональна архітектоніка забезпечила високі темпи економічного зростання, накопичення соціальної енергії трансформаційних змін, створення адекватних сучасній фінансовій ринковій макроекономіці механізмів самоорганізації. Проведений аналіз показує, що:
1. Як теоретико-економічний аналіз в цілому, так і інституціональний аналіз, зокрема, збагачуються цілим рядом методологічних принципів, що несе в собі економічна синергетика. Задаючи нові способи постановки проблем, і пропонуючи нелінійні моделі їхнього рішення, економічна синергетика має особливе значення для теоретичної економіки, підсилюючи її теоретичний, а не описовий характер. Методологічні підходи економічної синергетики дають більш поглиблене, системне розуміння цілого ряду процесів, що відбуваються як в економічно розвинутих країнах, так і в країнах з перехідною економікою.
2. Самоорганізацію соціально-економічної системи неприпустимо ототожнювати із спонтанною дією стихійних сил ринку, оскільки вона відбувається на основі свідомих дій соціально-економічних суб'єктів, місце і роль яких в синергетичних системах принципово змінюється в умовах формування суб'єктно-об'єктної симетрії і людинорозмірного характеру таких систем. Внутрішнім джерелом самоорганізації виступає взаємодія таких протилежних тенденцій, як стійкість і нестійкість, рівноважність і нерівноважність, порядок і хаос, дезорганізація і організація, необхідність і випадковість.
3. В процесі реалізації ринкового потенціалу інституціональних систем виникають значні позитивні синергетичні ефекти, формування яких і є тією мірою, чи певним порогом, після проходження якого, інституціональна система здобуває принципово нові, необоротні властивості, і створює необхідне інституціональне середовище для динамічного економічного зростання.
4. У самоорганізаційних соціально-економічних системах роль інституціональної структури незмірно зростає, що і пояснює посилення зацікавленості в сучасному інституціональному аналізі. Саме динамічний потенціал інституціональних систем, його реалізація в ході активної взаємодії різноманітних інститутів, лежать в основі механізмів самоорганізації сучасних соціально-економічних систем і формують нові джерела їх економічного зростання. Тому аналіз окремих інститутів, або окремих форм та методів економічної політики держави є вже малопродуктивним, оскільки не враховує пошук можливостей отримання позитивних синергетичних ефектів їх взаємодії.
5. У перехідних економіках необхідна макроекономічна ринкова трансформація, перехід від ринків мікроекономіки до ринків макроекономіки, створення різноманітних та активно взаємодіючих ринкових макроструктур та інститутів, глибока та послідовна інституціоналізація індивідуальних учасників ринків.
6. Існує можливість створення інституціональних умов для стійкого економічного зростання перехідних систем за рахунок їх внутрішніх джерел, на основі інституціональної інтенсифікації економіки, створення ринку і Банку стратегічних інвестицій, активної взаємодії всіх видів фінансових інститутів і формування фінансової синергії, ускладнення природи і функцій економічних суб'єктів і економіки в цілому, становлення контрактної держави, яка володіє діалогічними принципами управління.
7. Ініціюючи зміни, реформатори повинні враховувати, що їх дії переводять систему в нерівноважний нестійкий стан, перебуваючи в якому вона досить непропорційно реагує на найменші збурення і несе в собі можливості хаосу та дезорганізації. Для уникнення можливих катастроф в процесі реформування економіки потрібні синергетичні знання, нові стратегії, нові методи державного регулювання як особливого діалогу з економічними суб'єктами різного рівня.