Рибалко Жанна Леонідівна. Застосування технічних засобів у кримінальному провадженні

brief description

Рибалко Жанна Леонідівна. Застосування технічних засобів у кримінальному провадженні.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.09, Нац. акад. внутр. справ. - Київ, 2014.- 195 с.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

РИБАЛКО ЖАННА ЛЕОНІДІВНА

УДК 343.14

ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза;
оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Рожнова Вікторія Василівна
кандидат юридичних наук,
доцент

Київ – 2014

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ГУ МВС України – Головне управління Міністерства внутрішніх справ України
ДАІ МВС України – Державна автомобільна інспекція Міністерства внутрішніх справ України
ДНДЕКЦ МВС України – Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ України
ЕКП ОВС України – експертно-криміналістичні підрозділи органів внутрішніх справ України
КПК України – Кримінальний процесуальний кодекс України
МВС України – Міністерство внутрішніх справ України
НДЕКЦ – науково-дослідний експертно-криміналістичний центр
ОВС – органи внутрішніх справ
ОРД – оперативно-розшукова діяльність
ОТЗ – оперативно-технічні заходи
СОГ – слідчо-оперативна група
УМВС України – управління Міністерства внутрішніх справ України
ЦК України – Цивільний кодекс України

ЗМІСТ

ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ 12
1.1. Історія розвитку та стан наукового дослідження нормативної регламентації застосування технічних засобів у сфері кримінального судочинства 12
1.2. Поняття та загальна характеристика технічних засобів, що застосовуються у кримінальному провадженні 25
1.3. Форми та принципи застосування технічних засобів у кримінальному провадженні 44
Висновки до першого розділу 58
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ДОКАЗУВАННЯ 60
2.1. Науково-теоретичні засади застосування технічних засобів під час здійснення кримінально-процесуального доказування 60
2.2. Правове регулювання застосування технічних засобів під час збирання доказів 71
2.3. Правове регулювання перевірки та оцінки доказів, одержаних із застосуванням технічних засобів 83
Висновки до другого розділу 100
РОЗДІЛ 3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ, СВОБОД І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ УЧАСНИКІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ПІД ЧАС ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ 103
3.1. Процесуальні гарантії забезпечення прав, свобод і законних інтересів особи у кримінальному провадженні 103
3.2. Система гарантій прав, свобод і законних інтересів особи у сфері застосування технічних засобів у кримінальному провадженні 114
3.3. Прокурорський нагляд, судовий і відомчий контроль за застосуванням технічних засобів у кримінальному провадженні 131
Висновки до третього розділу 146
ВИСНОВКИ 149
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 157
ДОДАТКИ 174

ВСТУП

Актуальність теми. Одним із результатів науково-технічного прогресу є послідовне вдосконалення техніки та підвищення ефективності її використання. Вплив науково-технічного прогресу на діяльність, пов’язану із розслідуванням кримінальних правопорушень, знаходить свій прояв у необхідності постійного вдосконалення існуючих та розроблення нових форм і прийомів застосування технічних засобів у кримінальному провадженні, зокрема і під час виявлення, фіксації й дослідження доказів.
Поряд із цим, вимога законності, як одна із основних засад кримінального провадження, зумовлює необхідність такого розвитку законодавства щодо застосування технічних засобів у кримінальному провадженні, який би не тільки відповідав сучасному рівню технічних засобів, забезпечував їх ефективне використання, а й сприяв виконанню завдань кримінального провадження, зокрема охороні прав, свобод і законних інтересів його учасників. Адже застосування таких засобів значною мірою поєднане з обмеженням конституційних прав людини на свободу й особисту недоторканність, недоторканність житла чи іншого володіння особи, таємницю її листування, телефонних розмов, телеграфної й іншої кореспонденції, невтручання в особисте й сімейне життя тощо.
Враховуючи викладене, перед законодавцем постають завдання щодо вдосконалення та уніфікації чинного кримінального процесуального законодавства, з тим щоб, з однієї сторони, мінімізувати формалізованість приписів, які стримують активізацію застосування технічних засобів у кримінальному провадженні, а з іншої – чітко та предметно визначити сферу, підстави та порядок їх застосування, встановити систему гарантій прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Питання застосування технічних засобів у кримінальному провадженні тривалий час залишались поза увагою науки кримінального процесуального права. Відповідні дослідження здебільшого проводили в аспекті криміналістичної науки.
Так, значний внесок у розроблення питань застосування технічних засобів у правозастосовній діяльності зробили такі вчені-криміналісти, як Т. В. Авер’янова, Р. С. Бєлкін, В. П. Бахін, В. В. Бірюков, А. І. Вінберг, В. І. Галаган, В. Г. Гончаренко, Г. І. Грамович, А. В. Іщенко, Н. С. Карпов, М. В. Костицький, Н. І. Клименко, В. О. Коновалова, В. С. Кузьмічов, В. К. Лисиченко, І. М. Лузгін, Є. Д. Лук’янчиков, Ю. Ю. Орлов, М. І. Порубов, М. В. Салтевський, М. Я. Сегай, М. О. Селіванов, В. В. Циркаль, В. Г. Хахановський, В. Ю. Шепітько та інші.
Питання застосування технічних засобів у кримінальному провадженні досліджувалися у розрізі науки кримінального процесуального права Б. Т. Безлєпкіним, П. Д. Біленчуком, В. І. Бояровим, В. М. Галузо, О. В. Горбачовим, А. Я. Дубинським, В. Т. Нором, С. В. Сліньком, В. М. Тертишником, Л. Д. Удаловою, В. П. Шибіко та іншими.
Окремо слід виділити дослідження І. О. Ієрусалімова (1998 рік), В. В. Коваленка (2004 рік), О. О. Пунди (2001 рік), у яких були розглянуті питання інформаційного забезпечення використання науково-технічних досягнень у розслідуванні злочинів, актуальні проблеми застосування науково-технічних засобів спеціалістами при проведенні слідчих та інших процесуальних дій та використання даних, одержаних в результаті застосування науково-технічних засобів, для доказування в кримінальному процесі.
При цьому, вищевказані автори звертають увагу на брак аналізу окресленого кола питань у розрізі науки кримінального процесуального права, що негативно впливає на формування нормативно-правової бази, яка регулює відносини, пов’язані із застосуванням технічних засобів під час розслідування злочинів, і, як наслідок, не дозволяє повною мірою використати здобуті результати в практичній діяльності правоохоронних органів.
У зв’язку з прийняттям і набранням чинності Кримінальним процесуальним кодексом (далі – КПК) України 2012 року, питання застосування технічних засобів у кримінальному провадженні набули особливої актуальності. Цим Кодексом, на відміну від КПК України 1960 року, змінено порядок проведення та оформлення результатів слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій із застосуванням технічних засобів, запроваджено відповідну форму фіксації кримінального провадження (п. 2 ч. 1 ст. 103).
Викладені положення дозволяють стверджувати про необхідність теоретичного системного аналізу питань застосування технічних засобів у кримінальному провадженні з метою вдосконалення законодавчого врегулювання та правозастосовної практики у цій сфері. Наведені обставини визначають актуальність теми дисертаційного дослідження, що й зумовило її вибір.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження ґрунтується на положеннях: Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006; Концепції реформування кримінальної юстиції України, схваленої Указом Президента України від 08.04.2008 р. № 311/2008; Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 1911-р; Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затвердженого наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347; Плану заходів Міністерства внутрішніх справ, спрямованих на реалізацію норм Кримінального процесуального кодексу України, затвердженого наказом МВС України від 08.08.2012 р. № 685 та планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ на 2013–2014 рр. Тему дисертації затверджено Вченою радою Національної академії внутрішніх справ 24.12.2012 р. (протокол № 35).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є теоретичне узагальнення проблем застосування технічних засобів у кримінальному провадженні, а також надання пропозицій, спрямованих на вдосконалення нормативно-правого регулювання порядку застосування технічних засобів у кримінальному провадженні.
Для досягнення зазначеної мети передбачається вирішення таких задач:
– окреслити основні тенденції розвитку та стан наукового дослідження інституту застосування технічних засобів у кримінальному провадженні;
– сформулювати поняття та надати загальну характеристику технічних засобів, що застосовуються у кримінальному провадженні;
– уточнити класифікацію технічних засобів у кримінальному провадженні;
– визначити основні форми та принципи застосування технічних засобів, що встановлені чинним кримінальним процесуальним законодавством;
– з’ясувати з позицій системного підходу та з урахуванням історичних закономірностей розвитку правові засади використання технічних засобів у кримінальному провадженні;
– визначити можливості застосування технічних засобів під час здійснення кримінального процесуального доказування;
– розкрити систему гарантій прав, свобод і законних інтересів особи у сфері застосування технічних засобів у кримінальному провадженні;
– з’ясувати роль і значення прокурорського нагляду, судового та відомчого контролю за застосуванням технічних засобів у кримінальному провадженні;
– обґрунтувати необхідність удосконалення чинного кримінального процесуального законодавства у напрямі підвищення ефективності застосування технічних засобів у кримінальному провадженні, сформулювати відповідні пропозиції.
Об’єктом дослідження є кримінальні процесуальні відносини, що виникають, розвиваються та припиняються у сфері застосування технічних засобів у кримінальному провадженні.
Предметом дослідження є застосування технічних засобів у кримінальному провадженні.
Методи дослідження. Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети і задач дослідження, його об’єкта та предмета. В основу методології дисертаційного дослідження покладено комплексний підхід, зумовлений багатоаспектністю поставлених задач з використанням загальнонаукових і спеціальних методів. Діалектичний метод як загальний метод наукового пізнання дозволив розглянути всі питання теми в динаміці, виявити їх взаємозв’язок і взаємообумовленість, дослідити поняття, загальну характеристику технічних засобів у кримінальному провадженні, форми та принципи їх застосування (підрозділи 1.1, 1.3). Метод системного аналізу, а також системно-структурний та формально-логічний методи дали можливість класифікувати технічні засоби, що застосовуються у кримінальному провадженні, розкрити систему гарантій прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження у сфері застосування технічних засобів (підрозділи 1.1, 3.1, 3.2). Історико-правовий метод був використаний для аналізу історичних засад застосування спеціальних знань і технічних засобів у кримінальному провадженні (підрозділ 1.2). За допомогою формально-юридичного методу досліджено норми Конституції України, чинного КПК України та КПК України 1960 року, інших законів України в частині питань, пов’язаних із правовим регулюванням застосування технічних засобів
у кримінальному провадженні, з’ясовано зміст і значення використаних у них понять і термінів, обґрунтовано висновки та пропозиції щодо їх зміни та доповнення (підрозділи 1.1, 1.3, 2.2, 3.2). За допомогою соціологічного методу (анкетування) з’ясовано позиції та думки слідчих і прокурорів щодо сучасного правого регулювання та практики застосування технічних засобів у кримінальному провадженні, а статистичний метод дав змогу узагальнити їх поряд із результатами вивчення матеріалів кримінальних проваджень (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 3.2, 3.3).
Обґрунтованість і достовірність сформульованих у дисертації наукових положень, висновків і рекомендацій визначаються та забезпечуються емпіричною базою дослідження, яку становлять дані, одержані в результаті узагальнення
322 судових ухвал за період з 20.11.2012 р. по 20.11.2013 р. у розрізі застосування окремих груп технічних засобів у кримінальному провадженні, дані анкетування
172 слідчих і 110 прокурорів. Використано також власний досвід дисертанта, набутий під час роботи в оперативних підрозділах ОВС.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця робота є одним із перших в Україні системних досліджень, виконаних після прийняття чинного КПК України, в межах якого проведений аналіз теоретичних, правових і практичних проблем застосування технічних засобів у кримінальному провадженні у розрізі науки кримінального процесуального права. На захист виносяться положення, що мають істотне значення для теорії кримінального процесу і юридичної практики, та містять такі елементи наукової новизни:
вперше:
 охарактеризовано поняття правового регулювання застосування технічних засобів у кримінальному провадженні, як системи встановлених законодавством принципів, форм і правил, які визначають умови допустимості, зміст, мету та порядок застосування технічних засобів у кримінальному провадженні;
 доведена необхідність законодавчого розширення прав учасників кримінального провадження, зокрема сторони захисту, щодо застосування технічних засобів і подання доказів, одержаних в результаті їх застосування;
 визначено, що реалізація засади забезпечення права на свободу та особисту недоторканність під час застосування технічних засобів в кримінальному провадженні повинна відбуватись з урахуванням того, що будь-яке обмеження права на свободу та особисту недоторканність, у тому числі із застосуванням технічних засобів, є допустимим тільки за судовим рішенням або за добровільною згодою особи;
 запропоновано авторську редакцію низки змін і доповнень до чинного КПК України, зокрема щодо нормативного закріплення порядку застосування технічних засобів під час доказування (ст. 941), поняття технічних засобів (ст. 3), встановлення права учасників кримінального провадження, зокрема сторони захисту, потерпілого, на застосування технічних засобів і подання доказів, одержаних в результаті їх застосування (статті 42, 56, 93) та ін.;
удосконалено:
 поняття технічних засобів у кримінальному провадженні, як сукупності технічних, програмно-технічних та програмних засобів, спеціальних пристроїв, автоматизованих систем, речовин та науково обґрунтованих способів і тактичних прийомів їх використання, що застосовуються відповідно до закону спеціально уповноваженими особами для досягнення науково обґрунтованого результату, що сприяє виконанню завдань кримінального провадження;
 класифікацію технічних засобів, а також форм їх застосування у розрізі основних процесуальних дій кримінального провадження, зокрема, пропонується виділяти технічні засоби, що застосовуються під час досудового розслідування; технічні засоби, що застосовуються у судовому провадженні;
дістало подальший розвиток:
 критерії допустимості використання технічних засобів у кримінальному провадженні, серед яких необхідними та достатніми визнано законність, науковість і етичність;
 визначення випадків обов’язкового застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження, зокрема для фіксування показань неповнолітніх, і особливо малолітніх, осіб; показань осіб, які надаються з участю перекладача; показань осіб, які перебувають у небезпечному для життя стані, та ін.;
 наукові уявлення про шляхи подальшого удосконалення правового регулювання застосування технічних засобів у кримінальному провадженні. Зокрема, удосконалення правового регулювання використання у кримінальному провадженні: наявних і нових видів обліків із використанням сучасних інформаційних технологій, інтегрованих інформаційно-пошукових систем із можливістю віддаленого доступу; правових підстав технічного забезпечення отримання вербальної інформації, тощо.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й аргументовані в дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції впроваджені та можуть бути використані у:
 науково-дослідній діяльності – для подальших досліджень проблем застосування технічних засобів у кримінальному провадженні;
 законотворчій діяльності – при внесенні змін і доповнень до чинного КПК України, а також при прийнятті відомчих нормативних актів з відповідних процесуальних питань (акт впровадження Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 20 грудня 2013 р. № 04-20/12-2666);
 практичній діяльності – під час здійснення кримінального провадження, зокрема досудового розслідування та судового розгляду, проведенні занять у системі службової підготовки зі співробітниками органів досудового розслідування та оперативних підрозділів (акт впровадження Головного слідчого управління МВС України від 02 грудня 2013 р.; акт впровадження Департаменту оперативно-технічних заходів МВС України від 16 грудня 2013 р.);
 навчальному процесі – при написанні окремих розділів (глав) підручників і навчальних посібників з навчальної дисципліни «Кримінальний процес», при підготовці лекцій і проведенні занять за відповідними темами (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 11 грудня 2013 р.; акт впровадження Харківського національного університету внутрішніх справ від 18 грудня 2013 р.; акт впровадження Львівського державного університету внутрішніх справ від 25 грудня 2013 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації оприлюднено автором на міжнародних науково-практичних конференціях: «Правові проблеми сучасності» (м. Запоріжжя, 26 лютого 2013 р.), «Чинники розвитку юридичних наук у 21 столітті» (м. Дніпропетровськ, 25–26 жовтня 2013 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дослідження, що сформульовані в дисертації, відображено у восьми публікаціях, серед яких – п’ять статей – у виданнях, включених МОН України до переліку наукових фахових видань з юридичних наук, одна стаття – у міжнародному науковому виданні, а також дві – тези доповідей на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

Запропонована дисертаційна робота є одним із перших в Україні монографічних досліджень, в межах якого здійснена спроба комплексного аналізу правових і організаційних засад застосування технічних засобів у кримінальному провадженні у розрізі науки кримінального процесуального права.
Автором наведено теоретичне обґрунтування та розроблення заходів щодо вдосконалення правових, організаційних і процесуальних основ застосування технічних засобів у кримінальному провадженні.
З урахуванням того, що проблематика правового регулювання використання технічних засобів у сфері боротьби зі злочинністю тривалий час залишалися поза увагою науки кримінального процесуального права і відповідні дослідження здебільшого проводили в аспекті криміналістичної науки, авторський аналіз окресленого кола питань у розрізі науки кримінального процесуального права уможливив розробку пропозицій щодо удосконалення нормативно-правової бази, яка регулює відносини, пов’язані із застосуванням технічних засобів у процесі розслідування кримінальних правопорушень, і, як наслідок, підвищення ефективність використання таких засобів в практичній діяльності правоохоронних органів.
Поставлена задача вирішена автором у повному обсязі. У ході дослідження було виявлено ряд проблемних моментів, які значною мірою знижують ефективність правового регулювання застосування технічних засобів у кримінальному провадженні. Розроблені відповідні пропозиції щодо удосконалення чинного кримінального процесуального законодавства.
Найважливішими результатами, отриманими в процесі дослідження обраної сфери, ми вважаємо наступні.
1. Надане визначення та загальна характеристика технічних засобів, що застосовуються у кримінальному провадженні, розглянути основні форми їх використання, що закріплені чинним законодавством, та уточнена класифікація технічних засобів у кримінальному провадженні.
Автором запропоноване визначення технічних засобів, що застосовуються у кримінальному провадженні, у якості сукупності технічних, програмно-технічних та програмних засобів, спеціальних пристроїв, автоматизованих систем, речовин та науково обґрунтованих способів і тактичних прийомів їх використання, що застосовуються відповідно до закону спеціально уповноваженими особами для досягнення науково обґрунтованого результату, який сприяв би захисту прав та законних інтересів учасників кримінального процесу, повному та швидкому розкриттю кримінальних правопорушень і викриттю осіб, винних у їх вчиненні. Надана загальна характеристика таких засобів.
Основними формами застосування технічних засобів у кримінальному провадженні, що закріплені в нормах чинного КПК України, є наступні:
 у якості додаткових засобів фіксації інформації в процесі проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів;
 у якості засобів для виявлення, закріплення та вилучення слідів і предметів, що можуть бути речовими доказами у справі;
 у якості основних засобів проведення слідчих дій;
 у якості засобів фіксації інформації під час розгляду питань у суді на етапі досудового розслідування;
 у якості несправжніх (імітаційних) первинних засобів чи знарядь вчинення злочину.
Технічні засоби, що застосовуються у кримінальному провадженні, запропоновано класифікувати у розрізі основних стадій кримінального провадження наступним чином:
 технічні засоби, які використовуються у ході досудового розслідування;
 технічні засоби, які використовуються у судовому провадженні.

2. Визначений вплив найновіших змін, що були внесені до чинного законодавства у зв’язку із введенням у дію КПК України, на можливості застосування технічних засобів під час здійснення кримінально-процесуального доказування.
За результатами дослідження запропоновано застосування технічних засобів під час здійснення кримінально-процесуального доказування розглядати у якості врегульованої нормами кримінально-процесуального права діяльності суб’єктів доказування по використанню технічних засобів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. На окремих етапах процесу доказування застосування технічних засобів є обов’язковим. Інші етапи, у свою чергу, передбачають можливість застосування технічних засобів, не визначаючи таку необхідність у якості обов’язкової умови. Нарешті, на етапі доказування-обґрунтування здійснюється виключно розумова діяльність, спрямована на встановлення фактичних обставин справи; формування певної тези і наведення аргументів для її обґрунтування. Відтак, застосування технічних засобів на вказаному етапі теоретично не є можливим.
Етап збирання доказів включає в себе як заходи, на яких можуть застосовуватися технічні засоби (виявлення, фіксація та вилучення доказів) так і елементи діяльності, що не передбачають застосування технічних засобів (зберігання доказів). Застосування технічних засобів на етапі збирання доказів дозволяє вирішувати наступні завдання: більш повно та наочно зафіксувати картину місця події, а також перебіг і результати проведення окремих слідчих дій, оперативно-розшукових заходів та судового процесу; виявляти та фіксувати сліди кримінальних правопорушень; проводити окремі слідчі дії; фіксувати інформацію під час розгляду питань у суді на етапі досудового розслідування.
У ході перевірки та оцінки доказів, одержаних із застосуванням технічних засобів, дослідженню підлягає не лише отримана в процесі доказування інформація, але й процесуальні джерела, в яких вона закріплена; оцінка цих доказів, і, відповідно, формування переконання слідчого та судді про їх допустимість, має деякі відмінності та попередньо здійснюється на етапі формування самих доказів та їх джерел – від моменту прийняття рішення про проведення слідчих дій із застосуванням технічних засобів до моменту фактичного отримання доказової інформації, у подальшому від моменту отримання протоколів з необхідними додатками, складеними за результатами проведення слідчих дій із застосуванням технічних засобів, до закінчення провадження у справі і остаточно – від часу передачі справи до суду та до прийняття рішення по справі й набуття ним законної сили. Внутрішнє переконання щодо допустимості доказів та їх джерел, отриманих у ході застосування технічних засобів, слід розглядати як суб’єктивну впевненість посадових осіб, уповноважених кримінальним процесуальним законом здійснювати оцінку доказів, засновану на всебічному аналізі цих доказів та їх джерел у тому, що вони повністю.

3. Розроблені пропозиції щодо удосконалення наукового бачення існуючої системи процесуальних гарантій захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, з урахуванням особливостей правових механізмів забезпечення охорони прав і свобод особи у сфер застосування технічних засобів у кримінальному проваджені.
Автором доведена необхідність наукового аналізу процесуальних гарантій на етапі кримінального провадження, оскільки кримінальне провадження найбільшою мірою поєднане з обмеженням конституційних прав людини на свободу й особисту недоторканість, недоторканність житла чи іншого володіння особи, таємницю її листування, телефонних розмов, телеграфної й іншої кореспонденції, невтручання в особисте й сімейне життя тощо. Цим пояснюється потреба створення дієвого механізму захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у провадженні по справі незалежно від процесуального статусу останніх.
Зважаючи на особливості процесуальної форми і специфіку завдань характерних для застосування технічних засобів на етапі кримінального провадження, науковий аналіз сукупності гарантій прав і свобод особи у сфері застосування технічних засобів у кримінальному провадженні дозволив удосконалити наукове бачення існуючої системи процесуальних гарантій у цілому та надати практичні рекомендації з удосконалення чинного кримінального процесуального законодавства.
Зокрема, запропоновано внести зміни до чинного КПК України, доповнивши п. 2 частини 4 статті 71 КПК України, та виклавши його у наступній редакції: «4. Спеціаліст має право:…2) користуватися технічними засобами, приладами та спеціальним обладнанням. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити спеціалісту застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала)».
Запропоновано доповнити частину 1 статті 7 КПК України [AA] пунктом 41 наступного змісту: «41) право на життя;».
Також пропонується доповнити чинний КПК України статтею 101 наступного змісту:
«Стаття 101. Право на життя
1. У кримінальному провадженні забороняється застосовувати технічні засоби, психотропні, хімічні та інші речовини, які пригнічують волю або завдають шкоди здоров’ю людей та навколишньому середовищу».
З метою приведення назви статті 206 КПК України до її фактичного змісту, запропоновано викласти назву вказаної статті у наступній редакції: «Стаття 206. Загальні обов’язки судді щодо захисту прав людини на свободу та особисту недоторканість».
Обґрунтована необхідність доповнення статті 41 КПК України [AA] частиною 4 наступного змісту: «4. Контроль за проведенням слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами здійснюється Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону».

4. Визначені шляхи удосконалення чинного кримінального процесуального законодавства у напрямі підвищення ефективності використання технічних засобів у кримінальному провадженні та запропоновані проекти відповідних змін до нормативних документів.
У ході дослідження було встановлено, що система законодавства та підзаконних нормативних документів, якими врегульовані відносини у сфері застосування технічних засобів у кримінальному провадженні, свого часу була зорієнтована на суспільні відносини і рівень розвитку науки й техніки початку 60-х років, і, незважаючи на певні зміни та доповнення, частково зберегла свої риси навіть після введення у дію КПК України. Зважаючи на викладене, формування пропозицій щодо удосконалення чинної нормативно-правової бази має реалізовуватися на підставі детального аналізу чинних норм законодавства з питань застосування технічних засобів у кримінальному провадженні шляхом визначення основних проблемних моментів, пов’язаних із недосконалістю положень як КПК України так і інших законів та підзаконних актів.
Основними напрямами розвитку та удосконалення чинного кримінального процесуального законодавства у напрямі підвищення ефективності використання технічних засобів у кримінальному провадженні є наступні.
1. Удосконалення правового регулювання використання у кримінальному провадженні наявних і нових видів обліків із використанням сучасних інформаційних технологій, а саме бази даних за прізвищами; обліки невпізнаних трупів; безвісно зниклих осіб; обліки за даними про прикмети розшукуваних осіб і способами вчинення ними кримінальних правопорушень; за графічними і композиційними портретами розшукуваних осіб та черепом невпізнаних трупів з ознаками насильницької смерті; за зразками для подальших генотипоскопічних досліджень; усі види дактилоскопічних обліків і картотека для підвищення ефективності встановлення розшукуваних осіб і невпізнаних трупів.
2. Удосконалення правового регулювання використання у кримінальному провадженні інтегрованих інформаційно-пошукових систем із можливістю віддаленого доступу, котрі могли б містити якомога більший об’єм інформації криміналістичного призначення. Розробка таких систем потребує об’єднання зусиль не лише науковців в галузі правоохоронної діяльності, але і в галузі теорії інформації, кібернетики тощо.
3. Закріплення у чинній нормативно-правовій базі правових підстав створення баз даних єдиної державної реєстрації населення країни, з використанням особистого коду. В таких системах могла б зосередитись інформація, що становить інтерес для різноманітних напрямів діяльності державних органів, в тому числі і правоохоронних. Найбільш складними є науково-технічні, соціально-економічні і правові аспекти цієї проблеми, що поєднані з необхідністю залучення до її розробки спеціалістів різних галузей знань.
4. Закріплення у чинній нормативно-правовій базі правових підстав технічного забезпечення отримання вербальної інформації. Наприклад, в сучасних умовах боротьби із злочинністю з’явились слідчі дії, зміст яких обумовлює участь в них слідчих, оперативних працівників, і спеціалістів-криміналістів (прослуховування і звукозапис розмов, що ведуться з телефонів і інших переговорних пристроїв тощо). Їх ефективність залежить від наявності розробки як власне технічних засобів, методик їх застосування, так і правового регулювання даної сфери суспільних відносин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянов В. Б. Организация аппарата государственного управления (структурно-функциональный аспект) / В. Б. Аверьянов. — К. : Наукова думка, 1985. — 146 с.
2. Аверьянова Т. В. Криминалистика : учеб. для вузов / Т. В. Аверьянова, Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Россинская ; [под ред. Р.С. Белкина]. — М.: НОРМА, 2000. — 990 с.
3. Актуальні питання реформування та розвитку структур безпеки і оборони України. — Вип. 22 ; за ред. В. П. Горбуліна. — К. : ДП «НВЦ «Євроатлантикінформ», 2006. — 176 с.
4. Алексеев Н. С. Советский уголовный процесс : [учебник] / Под ред. Н. С. Алексеева, В. З. Лукашевича. — Л.: Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1989. — 470 с.
5. Алексеев С. С. Проблемы теории права / С. С. Алексеев. — Свердловск, 1973. — Т. 2. — 401 с.
6. Аленин Ю. П. Расследование тяжких преступлений: Научно—практическое пособие / Ю. П. Аленин, В. В.Тищенко, Л. И. Аркуша. — Х.: Одиссей, 2006. — 256 с.
7. Аленін Ю. П. Теоретичні та практичні основи розкриття і розслідування осередків кримінальних правопорушень : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д—ра юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Ю. П. Аленін. — Х., 1997. — 48 с.
8. Арзамасов Ю. Г. Обеспечение прав человека и гражданина в нормотворческой деятельности ОВД : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Юрий Геннадьевич Арзамасов. — Москва, 1998. — 236 с.
9. Арсеньев В. Д. Вопросы общей теории судебных доказательств / В. Д. Арсеньев. — М. : Юр. Лит., 1964. — 54 c.
10. Арсеньев В. Д. Доказывание фактических обстоятельств дела в советском уголовном процессе: автореф. дис. … д-ра юрид. наук / В. Д. Арсеньев. — М., 1967. — 23 с.
11. Афанасьев В. Г. Общество: системность, познание и управление / В. Г. Афанасьев. — М. : Политиздат, 1981. — 432 с.
12. Балашов Д. Н. Криминалистика : Учебник / Д. Н. Балашов, Н. М. Балашов, С. В. Маликов. — М.: ИНФРА-М, 2005. — 503 с.
13. Бандурка О. М. Теорія і практика управління органами внутрішніх справ України [Текст] / О. М. Бандурка. — Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2004. — 780 с.
14. Бандурка С. О. Теорія та практика процесуальних гарантій у кримінальному процесі / С. О. Бандурка // Форум права. — 2010. — №4. — С. 33—36.
15. Басова Ю. Ю. Контрольно—наглядова діяльність міліції громадської безпеки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Ю. Ю. Басова. — Х., 2006. — 20 с.
16. Белкин А. Р. Теория доказывания : науч.-метод. пособ. / А. Р. Белкин. — М. : НОРМА, 1999. — 418 с.
17. Белкин Р. С. Собирание, оценка и оценка доказательств: сущность и методы [монография] / Р. С. Белкин. — М. : Наука, 1966. — 293 с.
18. Белозеров Ю. Н. Обеспечение прав и законных интересов личности в стадии возбуждения уголовного дела / Ю. Н. Белозеров, П. Г. Марфицын. — М.: Наука, 1994. — 104 с.
19. Берназ В. Д. Рішення слідчого (криміналістичний, процесуальний та психологічний аспекти) : монографія / В. Д. Берназ, С. М. Смоков. — Одеса : Вид-во Одеського юридичного інституту НУВС, 2005. — 151 с.
20. Бєгов Д. Д. Сучасні технології в судовій акустиці (проблеми автоматизації експертних досліджень): автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Д. Д. Бєгов. — К., 2003. — 18 с.
21. Библів Ю. В. Науково-технічні засоби у структурі методів одержання відомостей про особу обвинуваченого / Ю. В. Библів // Науково-інформаційний вісник. — 2009. — №1. — С. 71—73.
22. Білозьоров Є. В. Правові гарантії прав і свобод людини та громадянина у сфері діяльності міліції / Євген Вікторович Білозьоров. — К. : Аванпост—прим, 2009. — 189 с.
23. Бірюков В. В. Використання комп’ютерних технологій для фіксації криміналістично значимої інформації у процесі розслідування: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / В.В. Бірюков. — К., 2001. — 20 с.
24. Булейко О. Л. Забезпечення прав учасників кримінально-процесуального судочинства / О. Л. Булейко // Вісник Академії адвокатури України. — 2009. — №1. — С. 130—132.
25. Використання оперативно-технічних засобів у протидії злочинам, що вчиняються у сфері нових інформаційних технологій / [І.Ф. Хараберюш, В.Я. Мацюк, В.А. Некрасов, О.І. Хараберюш]. — К. : КНТ, 2007. — 196 с.
26. Винберг А. И. Криминалистика / А. И. Винберг — М.: Госюриздат, 1950. — 350 с.
27. Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності. Матер. наук.—практ. конференції /Ред. кол: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. – Х.: вид—во „Кроссроуд”, 2006. — 260 с.
28. Волобуєв А. Ф. Наукові основи комплексної методики розслідування корисливих кримінальних правопорушень у сфері підприємництва : дис... доктора юрид. наук : 12.00.09 / Анатолій Федотович Волобуєв. — Харків, 2001. — 426 с.
29. Волобуєв А. Ф. Тактичні задачі розслідування розкрадань майна в сфері підприємницької діяльності / А. Ф. Волобуєв // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 1999. — №3, — С. 84—90.
30. Волобуєва О. О. Взаємодія слідчого з фахівцями під час збору інформації про особу, що скоїла злочин : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Олена Олексіївна Волобуєва. — Донецьк, 2006. — 241 с.
31. Выявление и раскрытие мошенничества / [В. Ю. Голубовский, В. М. Егоршин, К. В. Сурков и др.]. — СПб.: «Лань», Санкт—Петербургский университет МВД России, 2000. — 64 с.
32. Гавло В. К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений / Под ред. А. И. Васильева. — Томск, 1985. — 333 с.
33. Галаган В. І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України : [монографія] / В. І. Галаган. — К.: НАВС України, 2002. — 300 с.
34. Герасимов И. Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений / И. Ф. Герасимов. — Свердловск: Сред.—Урал. кн. изд—во, 1976. — 184 с.
35. Герасимов И. Ф. Этапы раскрытия преступлений / И. Ф. Герасимов // Следственные ситуации и раскрытие преступлений. — Свердловск, 1975. — С. 10—16.
36. Гізатова С. А. Деякі питання застосування захисником науково-технічних засобів під час проведення слідчих дій / С. А. Гізатова // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. — 2012. — № 3. — С. 186—192.
37. Головин Б. Н. Лингвистические основы учения о терминах / Б. Н. Головин, Р. О. Кобрин. — М., 1987. — 236 с.
38. Гончаренко В. И. Научно-технические средства в следственной практике / В. И. Гончаренко. — К. , 1984. — 78 с.
39. Гранат Н. Л. Первоначальные следственные действия и их роль в методике расследования / Н. Л. Гранат // Методика расследования преступлений. — М., 1976. — С. 31—38.
40. Громов Н.А. Уголовный процесс России : учеб. пособ. / Громов Н. А. — М., 1998. — 552 с.
41. Грошевий Ю. М. Докази і доказування у кримінальному процесі : [науково-практичний посібник] / Ю. М. Грошевий, С. М. Стахівський. — К. : КНТ, 2007. — 272 с.
42. Грошевой Ю. М. Кримінальний процес : підручник / за ред. Ю. М. Грошевого та О. В. Капліної. — Х. : Право, 2010. — 608 с.
43. Демків Р. Роль закону в нормативно—правовому регулюванні діяльності міліції України / Р. Демків // Право України. — 2006. — № 8. — С. 88—91.
44. Диденко Ф. К. Применение научно-технических средств и методов при осмотре места происшествия / Ф. К. Диденко. — Ярославль, 1989. — 176 с.
45. Домарев В. В. Безопасность информационных технологий. Системный подход / В. В. Домарев. — К. : ООО «ТИД «ДС», 2004. — 992 с.
46. Етапізація роботи з особистісними і речовими джерелами антикримінальної інформації / [Ю.О. Ланцедова, С.А. Кириченко, Ю.Д. Ткач, О.С. Тунтула]. — Миколаїв : ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. — 296 с.
47. Єзерський Р. Б. Криміналістична техніка і теорія оперативно-розшукової діяльності / Р. Б. Єзерський // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис. — 2003. — № 3. — С. 288-293.
48. Жиліна Л. С. Прокурорський нагляд за додержанням законів при провадженні слідчих дій: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура та адвокатура» / Л. С. Жиліна. — Харків, 1999. — 18 с.
49. Журова О. М. Особливості формування уявлення про допустимість фактичних даних та їх джерел, отриманих у результаті оперативно-розшукових заходів / О. М. Журова // Кримський юридичний вісник. — 2009. — №3. — С. 899—903.
50. Ієрусалимов І. О. Інформаційне забезпечення використання науково-технічних досягнень у розслідуванні кримінальних правопорушень: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / І. О. Ієрусалимов. — К., 1998. — 16 с.
51. Каз Ц. М. Доказательства в советском уголовном процессе / Ц. М. Каз. — Саратов: Изд-во Саратовск. гос. ун-та, 1960. — 124 с.
52. Капинус Н. И. Процессуальные гарантии прав личности при применении мер пресечения в уголовном процессе : монография / Н. И. Капинус. — М.: Буквовед, 2007. — 416 с.
53. Капустіна М. В. Процесуальна регламентація фіксації доказової інформації в Україні та інших державах: порівняльне дослідження / М. В. Капустіна // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. — Х. : Право : ХНДІ суд. експертиз ім. М. С. Бокаріуса : Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 2009. — Вип. 9. — С. 108—113.
54. Кириченко О. А., Басай В. Д. Актуальні проблеми юридичної науки: Навч. Посіб. Для підготовки магістрів—правознавців. — Івано—Франківськ : Плай, 2001. — 302 с.
55. Кирій Л. М. Відомчий, судовий контроль та прокурорський нагляд за відмовою в порушенні кримінальної справи: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Л. М. Кирій. — К., 2007. — 17 с.
56. Клюев А. Н. Правовые и организационно—управленческие аспекты деятельности уголовного розыска Украины : дис… канд. юрид. наук : 12.00.07 / А. Н. Клюев. — Х., 1997. — 223 с.
57. Коваленко В. В. Актуальні проблеми застосування науково-технічних засобів спеціалістами при провадженні слідчих дій : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Коваленко Володимир Вікторович. — Луганськ, 2004. — 253 с.
58. Коваленко В. В. Застосування науково-технічних засобів спеціалістами при проведені слідчих дій : [монографія] / Володимир Вікторович Коваленко. — Луганськ. : РВВ ЛДУВС, 2007. — 210 с.
59. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : [підручник] / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. — К.: Юринком Інтер, 2004. — 688 с.
60. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1984. — № 51. (зі змінами).
61. Колодій А. М. Ефективність дії законів в Україні / А. М. Колодій, С. О. Халюк // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. — 2003. — № 2. — С. 23—29.
62. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен : [монографія] / Валерій Костянтинович Колпаков. — К. : Юрінком Інтер, 2004. — 528 с.
63. Коляда П. В. Проблемні питання діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ на сучасному етапі та шляхи їх вирішення / П. В. Коляда // Бюлетень з обміну досвідом роботи МВС України. Науково—практичне видання. — 2004. — №154. — С.15—21.
64. Коментар до Конституції України. — К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. — 376 с.
65. Коміссарчук Ю. А. Поняття та зміст кримінально-процесуального доказування / Ю. А. Коміссарчук // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. — 2011. — № 4. — С. 333-343.
66. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. — 2006. — № 2. — С. 14–58.
67. Кондратов Д. Питання кваліфікації порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку, або через комп’ютер / Д. Кондратов // Публічне право. — 2012. — № 3. — С. 144—150.
68. Коновалова В. Е. Организационные и психологические основы деятельности следователя / В. Е. Коновалова. — К.:РИО МВД УССР, 1973. — 122 с.
69. Коновалова В. Е. Основы юридической психологии : [Учебник]. В. Е. Коновалова, В.Ю. Шепитько. – Х.: Одиссей, 2005. – 352 с.
70. Коновалова В. Е. Психология в расследовании преступлений / В. Е. Коновалова. — Харьков : Вища школа, 1978. —144 с.
71. Коновалова В. Е. Убийство: искусство расследования / Виолетта Емельяновна Коновалова. — Х. : Факт, 2001. — 312 с.
72. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — С. 141 (зі змінами і доповненнями).
73. Коровин В. В. История отечественных органов безопасности: [учеб. пособие] / В. В. Коровин — М. : Издательская группа НОРМА—ИНФРА М, 1998. — 254 с.
74. Костицька І. Політико-правова природа народного представництва/ І. Костицька // Право України. — 2006. — № 10. — С. 9—14.
75. Котюк І. І. Теорія судового пізнання : [монографія] / І. І. Котюк. — К.: НПЦ «Київський університет», 2006. — 435 с.
76. Криміналістика : Підручник для слухачів вузів, ад’юнктів, викладачів вузів системи МВС України / [Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Салтевський М.В., Тимошенко П.Ю. та ін.]. — К.: Атіка, 1998. — 416 с.
77. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341 — ІІІ // Голос України. — 2001. — № 107 (зі змінами).
78. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квітня 2012 р. // Голос України. — 2012. — № 90— 91 (зі змінами і доповненнями).
79. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією професорів В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. — К.: Юстініан, 2012 — 1224 с.
80. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / Відп. ред.: С. В. Ківалов, С. В. Міщенко, В. Ю. Захарченко. — Х.: Одіссей, 2013. — 1104 с.
81. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. Т.1 / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін.; за заг. ред. В. Я Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. — Х.: Право, 2012. — 768 с.
82. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон від 26 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1961. — № 2. — С.15 (зі змінами і доповненнями).
83. Курылев С. В. Основы теории доказывания в советском правосудии: Монография / С. В. Курылев. — Мн.: Изд-во Белорусск. гос. ун-та, 1969. — 202 с.
84. Кутоманов Д. Є. Забезпечення конституційних прав особи в досудовому провадженні по кримінальних справах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Д. Є. Кутоманов. — Харків, 2009. — 20 с.
85. Куцова Э. Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе / Э. Ф. Куцова. — М. : Юрид. лит., 1973. — 200 с.
86. Кучинська О. П. Гарантії забезпечення захисту прав учасників кримінального провадження / О. П. Кучинська // Вісник Академії адвокатури України. — 2012. — №1. — С. 112—116.
87. Кучинська О.П. Кримінальний процес України : [навч. посібник] О. П. Кучинська, О. А. Кучинська. — К.: Прецедент, 2005. — 202 с.
88. Лазнюк Н. В. Нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України (теоретичний акспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Н. В. Лазнюк. — Харків, 2002. — 13 с.
89. Ландау И. Л. Проблемы технические и процессуальные использования видеозаписи на предварительном следствии / И. Л. Ландау // Актуальные вопросы уголовного права и процесса. — Калининград, 1987. — С. 130—138.
90. Ларин А. М. Уголовно-процессуальный закон и проблемы его эффективности / А. М. Ларин. — М. : Наука, 1979. — 279 с.
91. Левендаренко О. О. Негласні слідчі дії в контексті захисту конституційних прав і свобод учасників кримінального провадження / О. О. Левендаренко, Д. В. Іващенко // Форум права. — 2012. — №4. — С. 567—571.
92. Ліпкан В. А. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції : [навч. посіб.] / В. А. Ліпкан, Ю. Є. Максименко, В. М. Желіховський. — К. : КНТ, 2006. — 280 с.
93. Літвінова І. Ф. Гарантії недоторканності житла чи іншого володіння особи у кримінальному процесі України: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / І. Ф. Літвінова. — К., 2010. — 22 с.
94. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівлі спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв’язку, іншими засобами негласного отримання інформації: наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Служби безпеки України від 10.10.2006 № 92/669.
95. Лобойко Л. Кримінально-процесуальне право / Л. Лобойко. — К., Істина, 2005. — 350 с.
96. Лобойко Л. Н. Актуальные проблемы доследственного уголовного процесса : дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Лобойко Леонид Николаевич. — Университет внутренних дел МВД Украины. — Х., 1997. — 209 с.
97. Ломовский В. Д. Прокурорско-надзорные правоотношения / В. Д. Ломовский. — Ростов на Дону : Рост. гос. ун-тет, 1987. — 196 с.
98. Лузгин И. М. Методологические проблемы расследования / И. М. Лузгин. — М., 1973. — 215 с.
99. Лузгин И. М. Развитие методики расследования отдельных видов преступлений / И. М. Лузгин // Правоведение. — 1977. — №2. — С. 63—67.
100. Лук’янчиков Є. Д. Інформаційне забезпечення розслідування кримінальних правопорушень (правові і тактико-криміналістичні аспекти): автореф. дис. … доктора юрид. наук / Є.Д. Лук’янчиков. — К., 2005. — 18 с.
101. Ляш А. О. Речові докази у справах про одержання хабара / А. О. Ляш, В. М. Ліщенко // Часопис академії адвокатури України. — 2012. — № 4. — С. 1-6.
102. Малиновский А. А. Тектология. Теория систем. Теоретическая биология / А. А. Малиновский. — М. : Эдиториал УРСС, 2000. — 448 с.
103. Малярова В. О. Тактико—криміналістичні та процесуальні основи пошуку та затримання злочинця : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / В. О. Малярова. — Х., 2005. — 20 с.
104. Маркусь В. О. Криміналістика. Навчальний посібник / В. О. Маркусь. — К.: Кондор, 2007. — 558 с.
105. Маршунов М. Н. Прокурорско-надзорное право. Проблемы правового регулирования / М. Н. Маршунов. — СПб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1991. — 128 с.
106. Матусовский Г. А. Экономические преступления: криминалистический анализ / Григорий Абрамович Матусовский. — Х. : Консум, 1999. — 478 с.
107. Матусовський Г. А. Формування комплексних методик розслідування економічних і суміжних з ними кримінальних правопорушень / Г. А. Матусовський // Проблеми боротьби зі злочинністю в сфері економічної діяльності: матеріали міжнародної науково—практичної конференції 15—16 грудня 1998 р. — Х., 1999. — С. 78—89.
108. Матюшин Б. Т. Общие вопросы оценки доказательств в судопроизводстве / Б. Т. Матюшин. — Хабаровск: ХВШ МВД СССР, 1987. — 70 c.
109. Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве : [монография] / М. М. Михеенко — М., 1984. — 134 с.
110. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України : [підручник] / Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. — (2-ге вид., перероб. і доп.). — К. : Либідь, 1999. — 536 с.
111. Михеєнко М. М. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України / М. М. Михеєнко, В. П. Шибіко, А. Я. Дубинський. — К. : Юрінком Інтер, 1999. — 639 с.
112. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в України: Вибрані твори / М. М. Михеєнко. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 240 с.
113. Моніторинговий звіт «Реалізація нового КПК України: перші результати» / Центр політико-правових реформ. — К., 2013. — 25 с.
114. Москалькова Т. Н. Этика уголовно-процессуального доказывания (стадия предварительного расследования) / Т. Н. Москалькова. — М. : Спарк, 1996. — 124 с.
115. Назаров В. В. Кримінальний процес України : [навч. посібник] / В. В. Назаров, Г. М. Омельяненко. — К. : Атіка, 2008. — 586 с.
116. Новий тлумачний словник української мови. У 3—х томах. Т. 1. — Київ: Видавництво ”Аконіт”, 2006. — 926 с.
117. Образцов В. А. Выявление и изоблачение преступника. — М. : Юристъ, 1997. — 336 с.
118. Образцов В. А. К вопросу о методике раскрытия преступлений / В. А. Образцов // Вопросы борьбы с преступностью. — 1977. — №27. — С. 104—109.
119. Організація управління в органах внутрішніх справ : Монографічне дослідження / Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому державному університеті; Ю.Л. Титаренко, В.П. Філонов, В.Д. Сущенко та ін.; За ред. Ю.Л. Титаренка. — Донецьк, 1999. — 364 с.
120. Організація управління персоналом в органах внутрішніх справ : Монографічне дослідження / В.Д. Сущенко, А.М. Смирнов, О.І. Коваленко та ін. — К.: Націон. акад. внутр. справ Укр., 1999. — 352 с.
121. Орлов Ю. К. Основы теории доказательств в уголовном процессе / Ю. К. Орлов. — М., 2000. — 218 с.
122. Перепелиця С. І. Забезпечення прав та свобод учасників провадження по справах приватного обвинувачення шляхом реалізації диспозитивних і публічних засад кримінального судочинства: теоретичний аспект / С. І. Перепелиця // Форум права. — 2011. — №2. — С. 722—727.
123. Пілюков Ю. О. Використання інформаційних систем в експертних підрозділах МВС України: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Ю. О. Пілюков. — К., 2009. — 20 с.
124. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В. К. Гіжевський, В. В. Головченко… В. С. Ковальский (кер.) та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 528 с.
125. Про визнання таким, що втратив чинність, наказу МВС України від 24 вересня 2010 року № 456 : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2012 №1102, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.2012 за № 2138/22450 [Електронний ресурс] / www.rada.gov.ua.
126. Про додержання прав людини під час проведення оперативно-технічних заходів : Указ Президента України від 07.11.2005 № 1556/2005 [Електронний ресурс] / www.rada.gov.ua
127. Про затвердження положення про порядок застосування електронних засобів контролю : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2012 №696, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за № 1503/21815 [Електронний ресурс] / www.rada.gov.ua.
128. Про затвердження Положення про Експертну службу Міністерства внутрішніх справ України : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2012 №691, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1541/21853 [Електронний ресурс] / www.rada.gov.ua.
129. Про затвердження Положення про основи організації розкриття кримінальних правопорушень органами внутрішніх справ України : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 24.09.2010 №456, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.01.2011 за № 105/18843 [Електронний ресурс] / www.rada.gov.ua.
130. Про затвердження Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України кримінальних правопорушень загальнокримінальної спрямованості : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30.04.2004 №458, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.07.2004 за № 814/9413 [Електронний ресурс] / www.rada.gov.ua.
131. Про затвердження Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації : Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. № 1169 // Офіційний вісник України. — 2007. — № 73. — С. 2725.
132. Про Єдиний реєстр досудових розслідувань : наказ Генеральної прокуратури України від 17.08.2012 № 69 [Електронний ресурс] / www.gp.gov.ua.
133. Про міліцію : Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565—ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 4. — С. 20 (зі змінами та доповненнями).
134. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. № 2135-ХІІ// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – С. 303 (зі змінами).
135. Про організацію діяльності органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2012 №686, зареєстрова