РОБОТА НАД УЖИВАННЯМ УЧНЯМИ 5–7 КЛАСІВ ВИРАЖАЛЬНИХ МОВНИХ ЗАСОБІВ У ТЕКСТАХ РІЗНИХ СТИЛІВ

brief description

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ
БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

АЛЄКСЄЄВА Лариса Олександрівна

УДК 371. 881. 116. 12

РОБОТА НАД УЖИВАННЯМ УЧНЯМИ 5–7 КЛАСІВ ВИРАЖАЛЬНИХ МОВНИХ ЗАСОБІВ У ТЕКСТАХ РІЗНИХ СТИЛІВ

13.00.02 – теорія і методика навчання української мови

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник –
Вашуленко Микола Самійлович,
доктор педагогічних наук,
професор, дійсний член АПН України

Київ – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП ....................................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ВИРАЖАЛЬНИХ МОВНИХ ЗАСОБІВ У КУРСАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У ШКОЛІ
1.1. Лінгвістичний аспект досліджуваної проблеми ............................................ 13
1.2. Психолого-педагогічні та лінгводидактичні засади засвоєння учнями 5–7 класів виражальних мовних засобів у текстах розмовного, художнього та публіцистичного стилів .......................................................................................................................... 41
1.3. Проблема вивчення виражальних можливостей мовних одиниць у навчальній і методичній літературі з української мови для основної школи ........................... 56
Висновки до першого розділу ................................................................................. 75

РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ДОСЛІДНА РОБОТА НАД ВИРАЖАЛЬНИМИ МОВНИМИ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
2.1. Стан роботи з вивчення виражальних можливостей мовних одиниць у текстах розмовного, художнього та публіцистичного стилів в основній школі………... 77
2.2. Вихідні позиції експериментально-дослідного навчання ............................. 133
2.3. Система роботи з формування в учнів умінь використовувати виражальні мовні засоби у текстах розмовного, художнього та публіцистичного стилів в основній школі за експериментальною програмою ............................................................... 145
2.4. Результати експериментально-дослідного навчання ...................................... 173
Висновки до другого розділу ................................................................................... 186

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ......................................................................................... 191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................ 196
ДОДАТКИ ................................................................................................................ 216

ВСТУП

Українська мова кінця XX – початку XXI ст. зазнала активного впливу науково-технічних, суспільно-економічних, політичних та культурних змін. Вона значно розширила ресурси своїх виражально-зображувальних засобів на всіх рівнях. Особливо активно це позначилося на одному з її розділів – морфології (вивчення граматичного матеріалу передбачає творче застосування знань з лексикології, словотвору, фонетики, а також є передумовою успішного засвоєння синтаксичного матеріалу).
Поряд з помітним розширенням сфери функціонування української мови відбулися зрушення комунікативно-прагматичного характеру. Cучасна лінгвістична наука прагне глибше розкрити суть самої мови, проникнути в її природу, поглибити дослідження мови в контексті національної культури. Простежується чіткий антропоцентричний підхід до вивчення мови, що передбачає орієнтацію на такі проблеми, як “мова в людині” і “людина в мові”.
Особливо важливим видається розуміння мови не лише у зв’язку з орієнтацією на її комунікативну функцію, а й спрямування методичних пошуків на нове осмислення актів повідомлення як через систему мовних і мовленнєвих виражально-зображальних засобів, так і знань про світ, тобто через національне світобачення і світорозуміння.
Формування в учнів 57 класів умінь і навичок користуватися мовними засобами у процесі сприймання, розуміння і продукування текстів усної і письмової форм є провідною метою навчання української мови. Від того, як школярі оволодіють цими формами мовленнєвої діяльності, залежить їхня внутрішня культура, моральні переконання та естетичні ідеали.
Це відображено в найвагоміших державних документах: Національній програмі “Освіта. Україна XXI століття”, Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті, Законі про освіту та ін. Конкретизують освітянську стратегію розвитку Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти, Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа), Концепція мовної освіти 12-річної школи, в яких наголошується на необхідності розвитку в школярів здатності до творчого самовираження, формування вмінь виконувати творчі завдання, розвивати комунікативну компетенцію.
Успішне формування і вдосконалення комунікативних умінь можливе за умови систематичної й цілеспрямованої роботи над формуванням особистості, яка володіє ознаками високої мовної культури: великий обсяг активного словника, розвинений граматичний лад мовлення, уміння користуватися синонімічними засобами, здатність вибрати мовний засіб, який відповідає меті, умовам і змісту спілкування, вміння надавати висловлюванню відповідного стилістичного забарвлення, а також сприймати, розуміти й адекватно відтворювати, усвідомлено добирати виражальні мовні засоби, відсутність помилок в усному і писемному мовленні. Ця робота має бути послідовною, системною і систематичною.
Багатоаспектність і складність проблеми вживання учнями 57 класів виражальних мовних засобів у текстах різних стилів зумовили її розгляд з різних позицій: розробка мовного компонента загальноосвітньої підготовки учнів (О. Біляєв, М. Вашуленко, І. Ґудзик, Л. Мацько, Н. Пашківська, М. Пентилюк, К. Плиско, О. Хорошковська та ін.); методичне обґрунтування змісту, форм і прийомів роботи над текстом (В. Бадер, Ф. Бацевич, О. Біляєв, Л. Варзацька, М. Вашуленко, Н. Грипас, О. Караман, Л. Мацько, В. Мельничайко, М. Пентилюк, М. Плющ, О. Потапенко, М. Стельмахович, Г. Шелехова та ін.); збагачення словникового запасу учнів на різних етапах мовленнєвого розвитку (Н. Гавриш, Н. Голуб, Л. Кулибчук, Т. Коршун, В. Тихоша та ін.); культура мовлення (Н. Бабич, Б. Головін, О. Горошкіна, В. Костомаров, Л. Мацько та ін.); емоційність, образність, оцінність, експресія мови і мовлення (В. Бадер, Н. Бойко, Л. Васильєв, В. Виноградов, Є. Галкіна-Федорук, Г. Дідук, Л. Жаркова, Є. Загоровська, В. Ковальов, Є. М’ягкова, А. Мовчун, В. Новосьолова, М. Пилинський, О. Пономарів, В. Русанівський, Г. Сагач, Л. Соловець, Й. Стернін, Г. Ткачук, В. Чабаненко, І. Чередниченко, В. Шаховський, В. Шевчук, Л. Щерба та ін.); комунікативний аспект вивчення мови (Н. Бабич, А. Богуш, Л. Булаховський, Л. Вознюк, Н. Гавриш, Є. Голобородько, С. Єрмоленко, М. Жовтобрюх, В. Іваненко, В. Капінос, Т. Котик, С. Караман, Т. Ладиженська, Л. Мацько, В. Мельничайко, Г. Михайловська, Г. Олійник, С. Омельчук, Н. Пашківська, М. Пентилюк, О. Пономарів, М. Стельмахович, М. Сулима, Г. Шелехова та ін.); психологічні засади розвитку мовлення (Б. Баєв, Л. Виготський, М. Жинкін, І. Зимня, Г. Костюк, О. Леонтьєв, О. Лурія, І. Синиця та ін.).
Оскільки нині підліток розвивається в раціоналізованому світі, і навчання ґрунтується переважно на інтелектуальних контекстах, які здебільшого не передбачають емоційного сприйняття, самоздивування, творче відкриття світу і себе в ньому, необхідно саме учителеві мови та літератури, використовуючи унікальні можливості мистецтва слова як виражально-зображального, символічного відображення дійсності, розвивати асоціативне мислення школярів, формувати творчу особистість.
Зростає роль уроків мови у формуванні таких загальнонавчальних способів розумових дій, як сприйняття і переробка інформації (оволодіння різними видами читання, робота з довідниками, словниками, конспектування, уважне слухання усного мовлення, стислий запис змісту прослуханого), її осмислення й оцінювання у процесі усних і письмових переказів, творів та творчих робіт інших жанрів, які водночас впливають на формування емоційно-почуттєвої сфери підлітків, сприяють виробленню ціннісних настанов, орієнтацій і поведінки особистості.
Художня література діє на читача за допомогою художніх образів і вважається особливою формою образно-емоційного пізнання дійсності. Вона не тільки повідомляє факти, розвиваючи мовлення, загальний світогляд дитини, її уяву, фантазію, а й звертається до емоцій читача, впливаючи передусім на його почуття.
Функціональним можливостям словесних одиниць належить основна роль у формуванні семантики тексту. За допомогою фонетичних, лексичних, граматичних синтаксичних засобів досягається єдність теми, її ґрунтовне висвітлення, точність у передачі інформації, виразність та образність думки. Для мовця важливе значення має вміння користуватися розмаїттям виражальних мовних засобів. Добір необхідних для досягнення комунікативної мети виражальних одиниць у поєднанні з відповідною формою, стилем, темпом, інтонацією становить необхідну умову процесу спілкування. Чітка інформаційна виразність, експресивність, емоційність, образність висловлювання досягаються передусім за рахунок активного використання виражальних засобів. Тому, збагачуючи мовлення, необхідно домагатися, щоб учні усвідомлювали об’єктивно існуючу відмінність між навколишньою дійсністю, об’єктами, які її оточують і наповнюють, їхніми якостями, залежностями, що існують між ними, і словами, які позначають елементи цієї дійсності.
Відомості зі стилістики автори шкільної програми пропонують вивчати переважно на уроках розвитку зв’язного мовлення. Наші дослідження свідчать про те, що на уроках мовно-літературного циклу увага до фонетичного, лексичного, граматичного, синтаксичного багатства мови учнів досить ослаблена. Такий однобічний підхід до вивчення стилістичних властивостей мовних засобів не сприяє формуванню в учнів комунікативних умінь, в основу яких кладеться сукупність понять з лінгвістики тексту, стилістики і теорії мовленнєвої діяльності, які відображають комунікативно-діяльнісний і функціонально-стилістичний підходи до навчання мови. Але оптимальних шляхів такого поєднання у лінгводидактиці все ще не визначено. Звідси випливає, що вдосконалення навчальної роботи, яке спрямоване на формування мовленнєвих умінь, є актуальною методичною проблемою. Складова цієї проблеми – засвоєння учнями виражальних мовних засобів для використання їх у текстах розмовного, художнього і публіцистичного стилів.
На уроках української мови широко використовуються тексти різних стилів, котрі можуть бути не тільки дидактичним матеріалом, а й зразком емоційного мовлення, що знайшло відображення у працях В. Мельничайка, І. Огієнка, М. Пентилюк, М. Вашуленка, М. Стельмаховича, Л. Скуратівського, Ф. Буслаєва, В. Виноградова, О. Пєшковського, К. Ушинського, Г. Шелехової та ін. Дослідження вчених і шкільна практика показали, що найсприятливіші можливості для ознайомлення і вивчення виражальних можливостей мовних одиниць у текстах розмовного, художнього та публіцистичного стилів знаходяться саме у середній ланці систематичного курсу рідної мови (57 класи).
Методика опрацювання стилів мовлення, що передбачає розгляд і роботу з мовними засобами, стильові риси граматичних явищ у конкретній мовленнєвій ситуації, розроблена П. Кордун, В. Мельничайком, М. Пентилюк, С. Іконніковим, Н. Іполітовою, В. Капінос, Т. Чижовою та ін. Проте робота над уживанням учнями 57 класів виражальних мовних засобів у текстах розмовного, художнього та публіцистичного стилів здебільшого розглядається у зв’язку з дослідженням загальних питань методики функціональної стилістики або методики вивчення окремих розділів шкільного курсу.
Важливість роботи над уживанням учнями 57 класів виражальних мовних засобів з опорою на всі види мовленнєвої діяльності не завжди усвідомлюється вчителями-словесниками. А за відсутності необхідних методичних рекомендацій ця проблема в шкільній практиці розв’язується повільно. Школярі нерідко зазнають труднощів в усному і писемному викладі своїх думок, без відповідного розуміння сприймають і застосовують виражальні мовні засоби, без бажання виконують творчі роботи. Отже, виникає потреба в пошуках шляхів подолання наявних недоліків, у визначенні оптимальних методик посилення мовленнєвої спрямованості уроків мовно-літературного циклу, зокрема уроків розвитку зв’язного мовлення, у побудові цілеспрямованої системи роботи над уживанням учнями 57 класів виражальних засобів мови, що є одним із показників якісного мовлення, важливою складовою виховання культури мовлення і культури спілкування.
Вибір теми дослідження “Робота над уживанням учнями 57 класів виражальних мовних засобів у текстах різних стилів” зумовлений, з одного боку, потребою розвитку в учнів необхідних умінь сприймати, розуміти, аналізувати і відтворювати виражальні мовні засоби, рівнем теоретико-практичного опрацювання проблеми роботи над виражальними мовними засобами у текстах різних стилів, слабкою дієвістю традиційних методик щодо підвищення рівня мовленнєвої підготовки школярів; з іншого, – недостатнім рівнем культури мовлення учнів 57 класів, а також рівнем опрацювання проблеми збагачення словникового запасу виражальними засобами, роботи над ними з метою формування культури мовлення молодших підлітків.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Обраний напрям дослідження є складовою комплексної теми кафедри загального мовознавства та слов’янської філології Інституту філології Бердянського державного педагогічного університету “Мова і текст в аспекті когнітивної лінгвістики” (протокол № 7 від 29.08.2005 р.). Тему дисертації затверджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні при Академії педагогічних наук України (протокол № 1 від 31 січня 2006 р.).
Мета дослідження полягає у створенні й експериментальній перевірці науково обґрунтованої методики формування в учнів 57 класів умінь і навичок сприймати, розуміти і вживати в самостійних висловлюваннях виражальні мовні засоби у текстах розмовного, художнього і публіцистичного стилів.
Для реалізації поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:
1. З’ясувати сучасний стан досліджуваної проблеми, проаналізувати науково-теоретичну і навчально-методичну літературу.
2. На основі спостережень і дослідницької діяльності вивчити лінгвостилістичні та психолого-дидактичні засади традиційної методики роботи над виражальними мовними засобами у 57 класах на уроках розвитку зв’язного мовлення та в процесі вивчення програмового матеріалу.
3. З’ясувати рівні сформованості лінгвостилістичних понять, умінь і навичок уживати виражальні мовні засоби учнями основної школи у власних висловлюваннях.
4. Розробити експериментальну розосереджену (крапельну) методичну систему формування в учнів 57 класів умінь і навичок сприймати, розуміти і використовувати виражальні мовні засоби, експериментально перевірити ефективність запропонованої методики.
Об’єктом дослідження є процес мовленнєвого розвитку учнів 57 класів під час вивчення частин мови та словотвору.
Предметом дослідження є методика формування вмінь і навичок сприймати, розуміти, аналізувати і вживати виражальні мовні засоби у текстах розмовного, художнього та публіцистичного стилів в 57 класах загальноосвітньої школи.
Дослідження було проведене у двох аспектах: лінгвостилістичному і методичному. Лінгвостилістичний аспект проблеми полягає в осмисленні суті виражальних мовних засобів як мовних явищ емоційно-експресивного значення. Методичний аспект проблеми дослідження стосується визначення форм і методів роботи на уроках української мови у 57 класах, спрямованої на формування вмінь знаходити виражальні мовні засоби у текстах розмовного, художнього і публіцистичного стилів, використовувати їх у власних зв’язних висловлюваннях та усувати недоліки і помилки в їх використанні.
Методологічними засадами дослідження є: положення наукової теорії пізнання про взаємозв’язок мови, мовлення і мислення; єдність мовленнєвого змісту і мовної форми; законодавчі акти і концепція навчання державної мови в Україні; праці відомих лінгвістів і методистів з питань стилістики  основні положення теорії емоційності, експресивності, оцінності, образності та виразності мовлення (І. Білодід, В. Бадер, В. Ващенко, В. Виноградов, М. Зарицький, Ю. Карпенко, Л. Мацько, В. Мельничайко, О. Пономарів, Г. Сагач, З. Франко, В. Чабаненко і ін.); теорія мовленнєвої діяльності та роль емоційно й експресивно забарвлених частин слова і самих слів у її механізмі. При цьому ми спиралися на висновки вітчизняної і зарубіжної філософії про розумове й емоційне сприйняття зовнішнього і внутрішнього світу людини та її особистісний розвиток (Г. Сковорода, І. Огієнко, Г. Ващенко, М. Хайдегер, К. Ясперс, Ж. П. Сартр).
Експериментальна база дослідження. Матеріали дисертації апробовано в школах, на базі яких проводився педагогічний експеримент: загальноосвітні школи Бердянська, Бердянського району (Запорізька область): ЗОШ IIII ступенів № 3 (довідка № 82 від 5.05.2008 р.), ЗОШ IIII ступенів № 11 (довідка № 101 від 11.05.2008 р.), спеціалізована школа IIII ступенів № 16 з поглибленим вивченням іноземних мов (довідка № 91 від 7.05.2008 р.), Оріхівська ЗОШ IIII ступенів № 2 (довідка № 96 від 11.04.2008 р.), Нестерянська спеціалізована різнопрофільна ЗОШ IIII ступенів (довідка № 87 від 3.05.2008 р.); загальноосвітні школи м. Донецька, Донецького району (Донецька область): Донецька ЗОШ IIII ступенів № 132 (довідка № 119 від 11.04.2008 р.), Донецька гімназія № 41 (довідка № 109 від 17.03.2008 р.), Дзержинська ЗОШ IIII ступенів № 2 (довідка № 44 від 22.12.2002 р.), Новоазовська ЗОШ IIII ступенів № 1 (довідка № 79 від 27.03.2008 р.); Генічеська санаторна ЗОШ IIII ступенів Херсонської області (довідка № 123 від 21.04.2008 р.). Усього експериментом охоплено 763 учні 57 класів (п’яті класи – 261 учень, шості – 240 учнів, сьомі класи – 235 учнів) і 79 вчителів.
З метою реалізації завдань дослідження, забезпечення вірогідності його результатів під час роботи над дисертацією використано такі методи наукового пошуку:
Теоретичні – аналіз, синтез, зіставлення лінгвістичних, психолого-педагогічних і методичних джерел за темою дослідження, теоретичне узагальнення педагогічного досвіду, аналіз шкільних програм, підручників з української мови для 57 класів, текстів різних типів і стилів мовлення для цієї вікової групи учнів, з метою визначення наукових основ методики роботи над виражальними мовними засобами;
Емпіричні – спостереження за особливостями учнівського сприйняття текстів різних стилів, педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний етапи), анкетування, аналіз уроків, усних і письмових робіт учнів, кількісний і якісний аналіз даних, аналіз шкільної документації з метою визначення рівнів сформованості знань, умінь і навичок учнів 57 класів використовувати виражальні мовні засоби у текстах різних стилів до і після експериментального навчання.
Дисертаційне дослідження здійснювалося у три етапи.
На першому етапі (2002–2003 рр.) теоретично осмислювалася лінгвістична, психологічна і методологічна література з досліджуваної проблеми, аналізувалися чинні програми й підручники з рідної мови, вивчався передовий педагогічний досвід учителів-словесників, проведено констатувальні зрізи.
На другому етапі (2003–2005 рр.) на основі результатів констатувальних зрізів визначалися рівні психолого-педагогічної готовності учнів до успішної роботи над виражальними мовними засобами у текстах різних стилів; рівні знань, сформованих мовленнєвих умінь в оволодінні комунікативно доцільними засобами мови; розроблялися програма і методика формувального експерименту, моделювалася система вправ і завдань.
На третьому етапі (2005–2008 рр.) проведено формувальний експеримент з метою перевірки ефективності методики вироблення вмінь в учнів 57 класів сприймати, розуміти, аналізувати і відтворювати виражальні мовні засоби у текстах різних стилів. Проведено аналіз, систематизацію й уточнення результатів дослідження, сформульовано висновки про ефективність запропонованої системи роботи над виражальними мовними засобами.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше: науково обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено розосереджену (крапельну) методику формування вмінь і навичок сприймати, розуміти і вживати у власних висловлюваннях виражальні мовні засоби у текстах різних типів і стилів мовлення на уроках української мови в 57 класах; набули подальшого розвитку підходи до оцінювання рівнів сформованості вмінь відтворювати виражальні одиниці у текстах різних стилів у 57 класах.
Практичне значення дослідження визначається його спрямованістю на підвищення рівня розвитку зв’язного мовлення в учнів 57 класів. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані в удосконаленні програм і підручників з української мови, у практичній роботі вчителів, у підвищенні їхньої кваліфікації в системі післядипломної освіти, у процесі підготовки студентів філологічних факультетів.
Вірогідність результатів і висновків дослідження забезпечено теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій; застосуванням комплексу методів, прийомів і засобів науково-педагогічного дослідження, адекватних його предмету, меті й завданням дослідження; доцільно організованою експериментальною перевіркою розосередженої методики формування вмінь і навичок сприймати, розуміти, аналізувати і відтворювати виражальні мовні засоби у текстах різних типів і стилів мовлення на уроках української мови, авторських методичних напрацювань і рекомендацій; перевіркою здобутих результатів.
Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювались через публікацію матеріалів дисертації. Основні положення дослідження, проміжні та кінцеві результати доповідалися й обговорювалися на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Мова. Культура. Бізнес” (м. Київ, 2003); “Лексико-граматичні інновації у сучасних слов’янських мовах” (м. Дніпропетровськ, 2005); “Сучасні мовленнєві технології” (м. Одеса, 2005); на I Міжнародній електронній науково-практичній конференції “Актуальні питання освіти і науки” (м. Київ, 2008); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми функціональної лінгвістики” (м. Харків, 2005); “Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення” (м. Горлівка, 2006); “Мова і культура” ім. проф. Сергія Бураго (м. Київ, 2007); “Текст як об’єкт лінгвістичного дослідження” (м. Полтава, 2007).
Матеріали дисертаційного дослідження висвітлювалися на засіданнях кафедри загального мовознавства і слов’янської філології Інституту філології Бердянського державного педагогічного університету, у доповідях на засіданнях міських і районних об’єднань учителів української мови і літератури та науково-практичних семінарах з української мови вчителів-словесників шкіл м. Бердянська Запорізької області.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у 14 публікаціях, із них – 11 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 287 найменувань, додатків. Обсяг дисертації – 245 сторінок, із них основного тексту – 195 сторінок. У тексті 14 таблиць.

bibliography

ВИСНОВКИ
Тема нашого дослідження досить актуальна в сучасній педагогічній науці і практиці. Предмет дисертації – методика формування вмінь і навичок сприймати, розуміти, аналізувати і вживати виражальні мовні засоби у текстах розмовного, художнього та публіцистичного стилів в 5–7 класах – комплексний, співвідносний і взаємопов’язаний з іншими галузями науки – перш за все, з психолінгвістикою, психологією, педагогікою, філософією, лінгвостилістикою, методикою викладання української мови.
У процесі дослідження з’ясовано, що вдосконалення вмінь учнів сприймати, розуміти, аналізувати, відтворювати і самостійно вживати виражальні мовні засоби, формування комунікативних умінь і навичок на уроках рідної мови залежить від системи підготовчої роботи та її місця на уроках мови і зумовлене ефективністю застосування методів, прийомів і засобів навчання, які стимулюють мовленнєву діяльність, впливають на засвоєння учнями необхідних лінгвістичних явищ, розвиток їхньої комунікативної компетенції.
Процес удосконалення вмінь учнів 57 класів відтворювати усно і письмово виражальні одиниці є неперервним процесом і ґрунтується на таких уміннях: сприймати, розуміти й аналізувати виражальні мовні засоби; розпізнавати тексти за типами, стилями і жанрами мовлення; визначати тему, мікротеми, основну думку; виділяти головне і другорядне в тексті; добирати синонімічні варіанти і співвідносити їх з метою висловлювання; пояснювати смислові відтінки й емоційне забарвлення синонімів, визначати зміст висловлювання, добирати виражальні мовні засоби; творчо вдосконалювати висловлювання; стисло відтворювати тексти; вибирати конкретну інформацію з одного чи кількох текстів; запам’ятовувати якомога точніше зміст висловлювання.
Спостереження за навчально-виховним процесом підтвердили недостатнє усвідомлення вчителями змісту роботи над виражальними одиницями, недостатню кількість у підручниках вправ на сприймання, аналіз і відтворення виражальних мовних засобів і нечіткість у системі проведення таких завдань (недотримання послідовності у підготовчій роботі з виражальними засобами у текстах розмовного, художнього і публіцистичного стилів). Такі фактори, як здійснення функціонально-стилістичного, комунікативно-діяльнісного, соціокультурного підходів до навчання, урахування внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків, етапності та місця розосередженої підготовчої роботи з виражальними засобами на уроках мови, активізація мислительно-мовленнєвої діяльності учнів у процесі вивчення програмового матеріалу, систематична робота над сприйманням, розумінням і аналізом виражальних засобів мови, а також творчі вправляння позитивно впливають на розвиток зв’язного мовлення, уміння доречно використовувати виражальні відтінки мовних значень.
Розроблена і перевірена в ході експериментального дослідження система вивчення словотворчих і морфологічних засобів як виражальних одиниць на основі зв’язного висловлювання виявилася ефективною. Матеріали експерименту підтвердили робочу гіпотезу про те, що вивчення словотворчих і частиномовних засобів як виражальних у поєднанні функціонально-стилістичного і комунікативно-діяльнісного аспектів на різностильовій основі забезпечує належний рівень знань і вмінь сприймати, аналізувати і конструювати зв’язні висловлювання різних типів і стилів мовлення, впливає на загальний рівень мовної культури школярів, їхній емоційний та інтелектуальний розвиток.
Організація роботи над виражальними засобами словотвору і морфології потребує врахування вікових і психологічних особливостей школярів, їх комунікативних здібностей, рівня загального розвитку. Дослідне навчання переконало в необхідності посилення уваги до мовленнєвої практики, а отже, до практичного оволодіння зазначеними вище засобами в текстах розмовного, художнього і публіцистичного стилів.
Результати експериментальної перевірки свідчать, що:
– вивчення виражальних засобів має проходити у взаємозв’язку з програмовим матеріалом; спеціальні терміни засвоюються шляхом опрацювання лінгвостилістичних ознак мовних одиниць та екстралінгвістичних чинників;
– поняття виражальних мовних засобів краще усвідомлюється шляхом аналізу та зіставлення текстів різних стилів;
– використання учнями виражальних мовних засобів у власних висловлюваннях відповідно до мети й умов комунікації є одним із дієвих факторів формування мовної особистості.
Дослідне навчання засвідчило, що організація роботи над виражальними мовними засобами словотвору і морфології потребує врахування вікових та психологічних особливостей школярів, їхніх комунікативних здібностей, рівня їх загального розвитку. Учні набувають умінь і навичок практичного користування стилістичними ресурсами мови у своєму усному й писемному мовленні, будувати умовиводи (індуктивні та дедуктивні) за типом доведення, опираючись на знання програмового матеріалу. До таких умінь відносимо: уміння розрізняти стилі мовлення; уміння обґрунтовувати стилістичну приналежність певного тексту; уміння визначати виражальні мовні ресурси кожного стилю, уміння добирати ці засоби для висловлювань різних типів і стилів мовлення; уміння користуватися різними стилістичними прийомами (стилістичний аналіз, експериментування, конструювання, редагування); уміння дотримуватися єдності змісту (теми) і мовного (стилістичного) оформлення у висловлюваннях різних стилів.
Стилістичні уміння розрізнено за ступенем складності, характером процесу засвоєння, принципами вичленування, у результаті чого ці вміння розділено на дві групи: прості та складні. До вмінь першої групи віднесли такі, що формуються у взаємозв’язку із вивченням основних розділів лінгвістики; уміння другої групи (складні) орієнтовані на побудову тексту. Всі ці вміння взаємодіють із загальнодидактичними, мовленнєвими та лінгводидактичними видами умінь і становлять собою цілісну систему їх поетапного формування в учнів середніх класів при вивченні елементів лінгвостилістики.
Навчальний експеримент переконав у необхідності посилення уваги до мовленнєвої практики, а отже, до практичного оволодіння вищезазначеними засобами в текстах розмовного, художнього та публіцистичного стилів. У зв’язку з цим при системному опрацюванні словотворчих та морфологічних виражальних одиниць посилена увага зверталася на словотворчо-граматичні особливості у тих стилях, які вивчаються у 5–7 класах. Наприклад: у розмовному стилі – це емоційно-експресивні суфікси, префікси, субстантивація; форми відмінюваних іменників, кличного відмінку; категорії часу, роду; розряди займенників; ступені порівняння прикметників і прислівників; часи і способи дієслів (їх взаємозаміна).
Вивчення виражальних мовних засобів повинно проходити у взаємозв’язку з програмовим матеріалом. Найбільш сприятливі для цього теми: “Частини мови”, “Текст, його основні ознаки”, “Поняття про розмовний, художній, публіцистичний стилі мовлення”, “Тексти різних типів – розповідь, опис, роздум”, “Загальновживані (нейтральні) та стилістично забарвлені слова”, “Будова слова” – у 5 класі; “Типи і стилі мовлення”, “Групи слів за вживанням: загальновживані, стилістично забарвлені, діалектні, терміни, жаргонізми”, “Змінювання і творення слів. Основні способи словотворення. Словотірний словник”, “Загальна характеристика частин мови”, “Ступені порівняння якісних прикметників”, “Написання прикметників із суфіксами -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-,-ськ-, -зьк-, -цьк-”, “Правильне вживання числівників з іменниками у всіх відмінках” – у 6 класі; “Повторення вивченого про текст”, “Форми дієслова: неозначена форма, особові форми, дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на -но, -то (загальне значення)”, “Активні та пасивні дієприкметники, їх творення. Синоніміка речень активного і пасивного стану”, “Дієприслівникові синоніми і антоніми. Правильне вживання дієприслівників у власному мовленні”, “Прислівники-синоніми й антоніми, прислівники-омоніми до іменників з прийменниками”, “Особливості вживання деяких прийменників з іменниками. Прийменники-синоніми як засіб милозвучності мови (в-у, з-зі-із)”, “Сполучники-синоніми й антоніми, фразеологізми зі сполучниками”, “Частка у спонукальних і окличних реченнях”, “Найуживаніші фразеологізми з вигуками” – у 7 класі.
Передумовою успішного засвоєння учнями виражальних засобів є застосування логічно побудованої системи вправ: аналітичних, репродуктивних – забезпечення пізнавальної і психологічної підготовки до роботи над виражальними одиницями мови; конструктивних– забезпечення продуктивної діяльністі учнів, опрацювання і створення зв’язних висловлювань з досліджуваними одиницями відповідно до мети й умов спілкування; продуктивно-творчих – відтворення текстів із творчим завданням (домислення, роздуми, реконструювання, заміна в тексті тощо).
Порівняння кількісних і якісних показників, досягнутих в експериментальних і контрольних класах, засвідчують відчутну перевагу пропонованої методики. Вивівши середній бал, одержали показник сформованості рівня умінь використовувати словотворчі, морфологічні виражальні засоби. Для ЕК він виявився: 5 кл. – 3,7; 6 кл. – 3,8; 7 кл. – 3,7; для КК відповідно 3,4; 3,2 і 3,2. Різниця за переказ у 5 кл. становить 0,3 бала, у 6 кл. – 0,6, у 7 кл. – 0,5. Дані кількісного аналізу контрольних творів свідчать, що середній бал для ЕК становить: 5 кл. – 3,7; 6 кл. – 3,8; 7 кл. – 3,7 бала; для КК відповідно 3,4; 3,2 і 3,2 бала. Отже, різниця за контрольні твори у 5 кл. – 0,3; у 6 кл. – 0,6; у 7 кл. – 0,5 бала. В ЕК показники контрольних зрізів вищі в середньому на 0,47 бала.
Проблема формування вмінь відтворювати виражальні мовні засоби не вичерпується результатами виконаного дослідження, яке необхідно розглядати як один із можливих підходів до її розв’язання. Подальші дослідження проблеми можуть стосуватися комплексної підготовки до роботи над виражальними мовними засобами в 112 класах, забезпечення принципів перспективності і наступності у формуванні вмінь відтворювати виражальні одиниці в процесі вивчення української мови в основній і старшій школі, створення системи роботи над виражальними засобами мови з учнями 89, 1011 (12) класів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Державний стандарт базової і повної середньої освіти. // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2004. – 1–2. – 64 с.
2. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. – К. : Ленвіт, 2003. – 261 с.
3. Концепція мовної освіти 12-річної школи // Дивослово. – 2004. – № 3. – С. 76–80.
4. Аврорин В. А. Проблемы изучения функциональной стороны языка. – М. : Наука, 1975. – 276 с.
5. Айдарова Л. И. Психологические проблемы обучения младших школьников русскому языку. – М. : Просвещение, 1978. – 198 с.
6. Александрова О. В. Проблемы экспрессивности синтаксиса. – М. : Наука, 1984. – 218 с.
7. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К. : Радянський письменник, 1970. – 235 c.
8. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка : Стилистика декодирования – М. : Просвещение, 1990. – 301 с.
9. Арутюнова Н. Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры. – М. : Прогресс, 1990. – С. 5–32.
10. Бадер В. І. Взаємозв’язок у розвитку усного і писемного мовлення молодших школярів : Автореф. дис. ... д.пед.наук : 13.00.02. / Нац. пед. ун. ім. М. П. Драгоманова. – К., 2004. – 36 с.
11. Бадер В. І. Розвиток зв’язного мовлення школярів : Навчальний посібник. – К. : ІЗМН, 1997. – 92 с.
12. Бадер В. І. Cтилістика української мови : Навчальний посібник. – Луганськ : Вид-во СНУ ім В. Даля, 2007. – 222 с.
13. Баєв Б. Ф. Психологія внутрішнього мовлення. – К. : Радянська школа, 1966. – 191 с.
14. Балли Ш. Французская стилистика. – М. : Изд-во иностр. литературы, 1961. – 394 с.
15. Бандура О. М., Волошина Н. В. Українська література для 5-го класу. – К. : Освіта, 1992. – 254 с.
16. Барлас Л. Г. Русский язык. Стилистика. – М. : Просвещение, 1978. – 258 с.
17. Барлас Л. Г. Об отношении стилистической окраски и эмоциональных оттенков слова к его лексическому значению // Вопросы лексики и фразеологии современного русского языка. – Ростов н/Д. : Изд-во Рост. ун-та, 1968. – С. 146–153.
18. Блинова О. И. Образность как категория лексикологии // Экспрессивность лексики и фразеологии : Межвуз. сб. науч. тр. – Новосибирск, 1983. – С. 3–11.
19. Безпояско О. К., Городенська К. Г. Морфеміка української мови. – К. : Наук. думка, 1987. – 211 с.
20. Бей Г. Г. Українська мова. 5–11 класи. Учнівські роботи з розвитку зв’язного мовлення. Методичний посібник. – Тернопіль : Мальва-ОСО, 2007. – 188 с.
21. Бенвенист Э. Общая лингвистика. – М. : Просвещение, 1974. – 315 с.
22. Білодід I. К. Золота арфа українського слова // Мовознавство. – 1986. – № 4. – С. 51–56.
23. Білодід I. К. Деякі аспекти взаємодії пізнавальної і естетичної функції мови // Мова. Людина. Суспільство. – К. : Наукова думка, 1977. – 99 с.
24. Біляєв О. М. Культура мовлення вчителя словесника // Дивослово. – 1995. – № 1. – С. 37–41.
25. Біляєв О. М. Сучасний урок української мови. – К. : Рад. школа, 1981. – 176 с.
26. Біляєв О. М. Пентилюк М. І., Симоненкова Л. М., Симоненкова Т. П. Українська мова : Підручник для 5 класу шкіл з російською мовою навчання. 5-е вид. – К. : Освіта, 1995.
27. Біляєв О. М. Пентилюк М. І., Симоненкова Л. М., Симоненкова Т. П. Українська мова : Підручник для 6 класу шкіл з російською мовою навчання. 2-е вид. – К. : Освіта, 1995.
28. Біляєв О. М. Пентилюк М. І., Симоненкова Л. М., Симоненкова Т. П. Українська мова : Підручник для 7 класу шкіл з російською мовою навчання. 4-е вид. – К. : Освіта, 1995.
29. Біляєв О., Скуратівський Л., Симоненкова Л., Шелехова Г. Концепція навчання Державної мови в школах України // Дивослово. – 1996. – № 1. – С 16–21.
30. Божович Л. И., Славина Л. С. Психологическое развитие школьника и его воспитание. – М. : Знание, 1981. – 96 с.
31. Бойко Н. І. Українська експресивна лексика в словнику, мові та мовленні : Навч. посібн. для студентів філологічних спеціальностей. – Ніжин : Редакційно-видавничий відділ НДПУ ім. М. Гоголя, 2002. – 217 с.
32. Болотов В. И. Эмоциональность текста в аспектах языковой и неязыковой вариантности (основы эмотивной стилистики текста). – Ташкент, 1981. – 215 с.
33. Бондалетов В. Д., Вартапетова С. С., Кушлина Э. Н., Леонова Н. А. Стилистика русского языка / Под ред. Н. М. Шанского. – Л. : Высшая школа, 1989. – 226 с.
34. Бондаренко А. І. Поетична мова В. Стуса : Експресиви емотивного змісту. Дис ... к.філол.н. – К., 1996.
35. Бондарчук Л. І. Методику підказує текст : Навчальний посібник. – Тернопіль : Мальва-ОСО, 2001. – 160 с.
36. Булаховський Л. А. Мовні засоби інтимізації в поезії Тараса Шевченка // Булаховський Л. А. Вибр. твори: В 5-ти т. – К. : Наукова думка, 1978. – Т. 2.
37. Будагов Р. А. Литературные языки и языковые стили. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1982. – 262 с.
38. Бурячок А. А. Емоційно-знижена лексика й фразеологія в побутовому мовленні // Республ. конференція. Тези. – К. : Наука, 1968. – С. 41–45.
39. Варзацька Л. О. Вивчення морфології у взаємозв’язку з лексикою, синтаксисом і стилістикою // Укр. мова і л-ра в шк. – 1978. – № 7. – С 23–29.
40. Васильєв Л. В. “Стилистическое значение”, экспрессивность и эмоциональность как категории семантики. – Пермь, 1985. – 176 с.
41. Васильев Л. В. К вопросу об экспрессивности и экспрессивных средствах (на материале славянских языков) // Славянский филологический сборник. – Уфа, 1962. – Вып. 9. – С. 107–118.
42. Вашуленко М. С. Перспективність і наступність у навчанні української мови в початковій і середній школі // Укр. мова і л-ра в шк. – 1991. – № 8. – С. 15–21.
43. Ващенко В. С. Стилістичні явища в українській мові. – К. : Радянська школа, 1958. – 179 с.
44. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – Київ-Ірпінь, 1991–2001.
45. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М. : Изд-во “Русские словари”, 1996. – 416 с.
46. Виноградов В. В. Об экспрессивных изменениях значений и форм слова // Советск. словяноведение, 1968. – № 4. – С. 3–11.
47. Виноградов В. В. Основные типы лексических значений слова // Изб. труды. Лексикология и лексикография. – М. : Наука, 1977. – С. 65–76.
48. Виноградов В. В. Проблемы русской стилистики. – М. : Высшая школа, 1981. – 320 с.
49. Винокур Т. Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. – М. : Наука, 1980. – 127 с.
50. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К. : Наук. думка, 1988. – 264 с.
51. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. – К. : Наук. думка, 1993. – 367 с.
52. Выготский Л. С. Психология искусства. – М. : Наука, 1986. – 214 с.
53. Выготский Л. С. Мышление и речь // Собрание сочинений в шести томах. – М. : Наука, 1982–1984. – т.2. – 502 с.
54. Волкотруб Г. О. Практична стилістика української мови : Навчальний посібник. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2008. – 256 с.
55. Воронин С. В. Фоносемантические идеи в зарубежном языкознании. – Л., 1990. – 431 с.
56. Галкина-Федорук Е. М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке : Сб. статей по языкознанию : проф. Виноградову В. В. в честь 60-летия. – М. : Из-во МГУ, 1958. – С. 103–124.
57. Гальона Н. Ф. Функції модальних часток // Укр. мова і л-ра в шк. – 1990. – № 11. – С. 23–28.
58. Гальперин И. Р. Грамматические категории текста // Опыт обобщения. – М. : Из-во АН СССР, 1977. – Т. 36. – Выпуск 6. – С. 522.
59. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования. – М. : Высшая шк., 1981. – 139 с.
60. Гальперин И. Р. Очерки по стилистике английского языка. – М. : Высшая шк., 1958. – 234 с.
61. Гальперин И. Р. Формирование знаний и умений на основе теории поэтапного усвоения умственных действий. – М. : Просвещение, 1968. – 136 с.
62. Ганич Д. І., Олійник I. С. Словник лінгвістичних термінів. – К. : Вища шк., 1985. – 360 с.
63. Глазова О. П., Кузнецов Ю. Б. Рідна мова : Підручник для 6 класу загальноосвіт. навч. закл. – К. : Педагогічна преса, 2006. – 288 с.
64. Глазова О. П., Кузнецов Ю. Б. Рідна мова : Підручник для 5 класу загальноосвіт. навч. закл. – К. : Освіта України, 2005. – 275 с.
65. Голянич М. І. Внутрішня форма слова і художній текст. – Коломия, 1997. – 275 с.
66. Горбачук В. Барви української мови. – К. : Вид. Дім “КМ Academia”, 1997. – 242 с.
67. Горбунов А. П. О сущности экспрессии и формах ее реализации // Вопросы стилистики. – М. : Просвещение, 1986. – С. 226–339.
68. Гордон Л. А. Психологія і педагогіка інтересу. – К. : Рад. школа, 1980. – 188 с.
69. Городенська К. Г. Словотвірні підкатегорії емоційно-експресивного значення // Мовознавство. – 1992. – № 2. – С. 18–24.
70. Граудина Л. К. Вопросы нормализации русского языка // Грамматика и варианты. – М. : Просвещение, 1980. – С. 40–47.
71. Гридин В. Н. Психолингвистические функции эмоционально-экспрессивной лексики : Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.19. / Москов. гос. пед. ин-т. – М., 1976. – 21 с.
72. Грицютенко І. Є. Естетична функція художнього слова. – 2-е вид., доп. – Львів : Світ, 1984. – 108 с.
73. Грищенко А. П. Лексикологія // Сучасна українська літературна мова / за ред. А. П. Грищенка. – К. : Вища школа, 1997. – С. 98–225.
74. Ґудзик І. П. Аудіювання українською мовою. Вчимося слухати й розуміти почуте. Методичний посібник. – К. : Педагогічна думка, 2003. – 144 с.
75. Давиденко Н. Д. Слово в контексті // Укр. мовознавство. Республ. між.-від. наук. зб. – Вип. 10. – К. : Вища школа, 1982. – С. 73–79.
76. Девкин В. Д. Немецкая разговорная речь. Синтаксис и лексика. – М. : Международные отношения, 1979. – 256 с.
77. Дидактика средней школы. Некоторые проблемы современной дидактики / Под ред. М. Н. Скаткина. – М. : Просвещение, 1982. – 320 с.
78. Дідук Г. І. Робота над мовними засобами емоційності у системі розвитку мовлення учнів // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного інституту. Серія 1. “Українська лінгводидактика”. – 1997. – № 1. – С. 38–42.
79. Дідук Г. І. Формування в учнів 5–7 класів уміння використовувати мовні засоби емотивності : Автореф. дис. ... к.филол.н. : 13.00.02. – К., 1998. – 20 с.
80. Дідук Г. І. Лінгвостилістичні та комунікативно-ситуативні вправи на уроках української мови у 5–7 класах. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2004. – 80 с.
81. Додонов Б. И. Эмоция как ценность. – М. : Наука, 1978. – 176 с.
82. Долинин К. А. Стилистика французского языка. – Л., 1978. – 231 с.
83. Домбровський В. Українська стилістика і ритміка. Українська поетика. – Перемишль, 1923–1924. – Вип. 4; Мюнхен, 1993. – 138 с. (Фотопередрук.)
84. Дорошенко С. І. Граматична стилістика української мови : Посібник для учнів. – К. : Рад. школа, 1985. – 200 с.
85. Дридзе Т. М. Смысловое восприятие речевого сообщения. – М. : Просвещение, 1976. – 134 с.
86. Дудик П. С. Стилістика української мови : Навчальний посібник. – К. : Видавничий центр “Академія”, 2005. – 368 с.
87. Етимологічний словник української мови. – К. : Дніпро, 1985. – т. II. – 461 с.
88. Єрмоленко С. Я. Нариси з української словесності : Стилістика та культура мови. – К. : Довіра, 1999. – 431 с.
89. Єрмоленко С. Я., Сичова В. Т. Рідна мова. Підручник для 5 класу загальноосвіт. навч. закл. – К. : Грамота, 2005. – 240 с.
90. Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова : Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К. : Либідь, 2001. – 222 с.
91. Єрмоленко С. Я., Мацько Л. І. Навчально-виховна концепція вивчення української (державної) мови // Дивослово. – 1994. – № 7. – С. 30.
92. Жаркова Л. П. Емоційно-оцінна лексика сучасної української мови (загальні назви осіб) : Дис. ...к.філол.н. : 10.02.01. – К., 1969. – 368 с.
93. Жовтобрюх М. А. Стилістична диференціація української лексики // Сучасна українська літературна мова : Лексика і фразеологія / за ред. І. К. Білодіда. – К. : Наук. думка, 1973. – С. 151–178.
94. Жельвис В. И. Эмотивный аспект речи : Психолингвистическая интерпретация речевого воздействия. Учебное пособие. ЛГПИ им. Герцена, Ярослав, гос. ун-т им. Ушинского : Ярослав. ун-т, 1990. – 346 с.
95. Жинкин Н. И. Речь как проводник информации. – М. : Просвещение, 1982. – 224 с.
96. Заболотний О. В., Заболотний В. В. Рідна мова : Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К. : Навчальна книга, 2005. – 287 с.
97. Загоровская О. В. О семантических различиях образных и экспрессивных единиц языка // Экспрессивность на разных уровнях языка. – Новосибирск, 1984. – С. 1984. – С. 74–80.
98. Зарицький М. С. Стилістика сучасної української мови. – К. : ВКСР “Сансанга”, 1999. – 279 с.
99. Звягинцев В. А. Экспрессивно-эмоциональные элементы значения слова. – М. : Вестник Моск. ун-та, 1955. – 194 с.
100. Зимняя И. А. Лингвопсихология речевой деятельности. – М. : Флинта : Наука, 2001. – 430 с.
101. Зозуля Н. В. Роль експресивності російського дитячого фольклору у формуванні мовної особистості дитини : Автореф. дис. ... к.филол.н. : 10.02.02. – К., 2002. – 17 с.
102. Зубков М. Г. Українська мова : Універсальний довідник. – Х. : ВД “Школа”, 2004. – 496 с.
103. Иконников С. Н. Стилистический анализ текста. Пособ. для уч. – М. : Просвещение, 1975. – 218 с.
104. Ипполитова Н. А. Упражнения по грамматической стилистике при изучении частей речи. Пособие для учителей. – М. : Просвещение, 1980. – 198 с.
105. Ільїн В. С. Емоціональна лексика в поезіях Т.Шевченка // Дослідження з лексикології та лексикографії. – К. : Наук. думка, 1965. – С. 88–102.
106. Капелюшний А. О. Практична стилістика української мови : Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, перероблене. – Львів : ПАІС, 2007. – 400 с.
107. Качуровський І. Основи аналізу мовних форм (стилістика) : Фігури і тропи. – Мюнхен; Київ, 1995. – 216 с.
108. Ковалев В. П. Выразительные средства художественной речи. – К. : Рад. школа, 1985. – 268 с.
109. Ковалик І. І., Мацько Л. І., Плющ М. Я. Методика лінгвістичного аналізу тексту. – К. : Вища шк., 1987. – 264 с.
110. Коваль А. А. Практична стилістика української літературної мови. – К. : Вища школа, 1987. – 386 с.
111. Ковальов В. П. Експресивне використання антонімії в українському художньому мовленні // Укр. мова і л-ра в шк. – 1986. – № 9. – С. 48–50.
112. Ковальов В. П. Експресивне використання деяких морфологічних категорій у художній літературі // Укр. мова і л-ра в шк. – 1990. – № 11. – С. 28–32.
113. Ковальов В. П. Експресивне використання категорії числа в українській художній літературі // Укр. мова і л-ра в шк. – 1988. – № 2. – С. 34–38.
114. Кожин А. Н., Крылова О. А., Одинцов В. В. Функциональные типы русской речи. – М. : Просвещение, 1988. – 318 с.
115. Кожина М. И. О языковой и речевой экспрессии и ее экстралингвистическом обосновании // Проблемы экспрессивной стилистики. – Ростов-н/Д., 1987. – С. 8–17.
116. Козачук Г. О. Багатослівні члени речення (експресивне значення) // Укр. мова і л-ра в шк. – 1990. – № 12. – С. 52–58.
117. Кононенко В. І. Стилістичний аспект синтаксису // Мовознавство. – 1984. – № 7. – С. 36–40.
118. Кордун П. П. Збірник вправ із стилістики. Посібник для вчителя. – К. : Рад. школа, 1987. – 147 с.
119. Костюк Г. С. Здібності та їх розвиток у дітей. – К. : Знання, 1973. – 66 с.
120. Костюк Г. С. Психологія / Підручник для вузів. – К. : Вища шк., 1968. – 252 с.
121. Кочерган М. А. Слова і контекст (лексична сполучуваність і значення слова). – Львів: Вища школа, 1980. – 183 с.
122. Кравець Л. В. Стилістика української мови : Практикум : Навч. посіб. / За ред. Л. І. Мацько. – К. : Вища шк., 2004. – 199 с.
123. Кравець Л. В. Стилістика сучасної української мови (фоностилістика, стилі) : Збірник вправ. – К., 2002. – 203 с.
124. Крупа М. П. Робота над підвищенням стилістичної грамотності у старших класах // Укр. мова і л-ра в шк. – 1982. – № 7. – С. 58–64.
125. Крушельницкая Г. К. Проблемы взаимосвязи языка и мышления / Общее языкознание. – М. : Высшая шк. 1970. – 400 с.
126. Кубішин Л. В. Календарно-тематичне планування з української мови та літератури. 5–11 класи. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2006. – 80 с.
127. Культура української мови : Довідник / За ред. В. М. Русанівського. – К. : Либідь, 1990. – 453 с.
128. Куньч З. Й. Риторичний словник. – К. : Вища школа, 1997. – 378 с.
129. Куца О. С. Контрольні диктанти з української мови. 5–7 класи. – Тернопіль : Підручники і посібники, 1988. – 64 с.
130. Ладыженская Т. А. Система упражнений по развитию связной речи. Совершенствование методов обучения русскому языку. – М. : Просвещение, 1981. – 47 с.
131. Лайонз Дж. Введение в теоретическую лингвистику. – М. : Прогресс, 1987. – 544 с.
132. Лановик Т. А. Збагачення словникового запасу учнів 5–7 класів у процесі роботи над текстом художнього твору : Автореф. дис. ... к.пед.н. : 13.00.02. – К., 2002. – 19 с.
133. Левченко С. П. Просторічний різновид розмовної лексики в сучасних російських і українських словниках // Українське усне літературне мовлення. – К. : Наук. думка, 1967. – С. 93–102.
134. Леонтьев А. А. Внутренняя речь и процессы грамматического порождения высказывания // Вопросы порождения речи и обучения языку. – М. : Наука, 1967. – 126 с.
135. Леонтьев А. А. Потребность, мотивы и эмоции / Психология эмоций. – М. : Наука, 1984. – С. 18–23.
136. Леонтьев А. А. Проблемы развития психики. – М. : Наука, 1972. – 618 с.
137. Леонтьев А. А. Язык, речь, речевая деятельность. – М. : Просвещение, 1969. – 214 с.
138. Лингвистические и психолингвистические исследования языка и речи Междувед. сб. науч. тр. / АН СССР, Ин-т языкознания. Перм. полит. ин-т. / Отв. ред. Овчинников В. Н. – М. : Ин-т языкознания, 1986. – 218 с.
139. Лингвистический энциклопедический словарь. / Под ред. Т. Н. Ярцевой. – М. : Сов. энциклопедия, 1990. – 685 с.
140. Лопушинський I. П. Лінгводидактичні основи методики роботи над художнім стилем мовлення у 5–7 класах середньої школи : Автореф. дис. ... к.пед.н. : 13.00.02 / Київ. Ін-т пед АПН України. – К., 1996. – 21 с.
141. Лук А. М. Эмоции и Чувства. – М. : Наука, 1972. – 140 с.
142. Лукьянова Н. А. Экспрессивность в системе, словаре и речи // Человеческий фактор в языке : Языковые механизмы экспрессивности. – М. : Наука, 1991. – С. 157–178.
143. Лукьянова Н. А. Экспрессивность как семантическая категория // Языковые категории в лексикологии и синтаксисе. – Новосибирск : Изд-во НГУ, 1996. – С. 3–23.
144. Мамрак А. В. Проблеми словотвірної омонімії // Мовознавство. – 1991 –№ 3. – С. 35–39.
145. Марич С. М. Емоційно-експресивний синтаксис української мови : Навч. посібник. – К. : НМКВО, 1992. – 80 с.
146. Маркова А. К. Психология усвоения языка как средство общения. – М. : Просвещение, 1974. – 220 с.
147. Марченко Л. М. Робота з лексичними синонімами на уроках української мови / Посібн. для вчителя. – К. : Рад. школа, 1981. – 168 с.
148. Маслова В. А. Лингвистический анализ экспрессивности художественного текста. – Минск: Высшая школа, 1997. – 156 с.
149. Мацько Л. І. Стилістичні функції морфологічних одиниць : Теоретичні питання стилістики. – К., 1972. – С. 26–54.
150. Мацько Л. І. Інтер’єктиви в українській мові. – К., 1981. – 186 с.
151. Мацько Л. І. Інформативність і образність як основні ознаки тексту // Проблеми й методика лінгвістичного аналізу тексту : Зб. наук. праць. – Х., 1994. – С. 26–54.
152. Мацько Л. І., Ковалик І. І., Плющ М. Я. Методика лінгвістичного аналізу тексту. – К., 1984. – 257 с.
153. Медникова Е. М. Значение слова и методы его описания. – М. : Просвещение, 1974. – 135 с.
154. Мельничайко В. Я. Граматико-стилістичні помилки та способи їх усунення // Укр. мова і л-ра в шк. – 1973. № 3. – С. 53–58.
155. Мельничайко В. Я. Елементи стилістики при виченні частин мови // Укр. мов. і л-ра в шк. – 1979. № 1. – С. 58–65.
156. Мельничайко В. Я. Творчі роботи на уроках української мови. Конструювання. Редагування. Переклад. – К. : Рад. школа, 1984. – 224 с.
157. Мельничайко В. Я. Елементи лінгвістичного аналізу художнього тексту на уроках мови // Дивослово. – 1998. – № 2. – С. 75–81.
158. Мельничайко В. Я. Українська мова. Письмовий екзамен. Як уникнути помилок. – Тернопіль : “Навчальна книга – Богдан”, 1998. – 64 с.
159. Мельничайко В. Я., Пентилюк М. І., Рожило Л. П. Удосконалення змісту і методів навчання української мови. – К. : Рад. школа, 1982. – 216 с.
160. Меркин Г. С., Зыбина Т. М., Максимчук Н. А., Рябикова О. С. Развитие речи. Выразительные средства художественной речи : Пособие для учителя / Под общей редакцией Г. С. Меркина, Т. М. Зыбиной. – М. : ООО “Русское слово – учебная книга”, 2002. – 208 с.
161. Метафора в языке и тексте / Под общей редакцией В. Н. Телия. – М. : Просвещение, 1988. – 248 с.
162. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах / Колектив авторів за редакцією М. І. Пентилюк: М. І. Пентилюк, С. О. Караман, О. В. Караман, О. М. Горошкіна, З. П. Бакум, М. М. Барахтян, І. В. Гайдаєнко, А. Г. Галетова, Т. В. Коршун, А. В. Нікітіна, Т. Г. Окуневич, О. М. Решетилова. – К. : Ленвіт, 2004. – 400 с.
163. Мойсієнко А. К. До питання про експресивність // Стилістика української мови: Зб. наук. пр. – К. : Вид-во КДПІ, 1990. – С. 25–28.
164. Мойсієнко А. К. Експресивні відприкметникові назви // Укр. мова і л-ра в шк. – 1985. № 1. – С. 34–38.
165. Мороховский А. Н., Воробьева О. П., Лихшест Н. И., Тимошенко З. В. Стилистика английского языка. – К. : Рад. школа, 1984. – 364 с.
166. Москвин В. П. Выразительные средства современной русской речи : Тропы и фигуры. Общая и частные классификации. Терминологический словарь. Изд. 2-е, существ. перераб. и доп. – М. : ЛЕНАНД, 2006. – 376 с.
167. Муромцев І. В. Енантіосемія як спосіб номінації в сучасній українській мові // Українська мова: Історія і стилі. – Харків : Основа, 1992. – С. 76–97.
168. Мягкова Е. Ю. Эмоциональная нагрузка слова : опыт психолингвистического исследования. – Воронеж, 1990. – 98 с.
169. Напольнова Т. В. Активизация мыслительной деятельности учеников на уроках русского языка. Пособие для учителя. – М. : Просвещение, 1983. – 154 с.
170. Недбайло Л. І. Стилістичні функції морфологічних одиниць // Теоретичні проблеми лінгвістичної стилістики. – К. : Наук. думка, 1972. – С. 87–104.
171. Немов Р. С. Психологія. – К. : Вища шк., 1995. – 296 с.
172. Новосьолова В. І. Робота над збагаченням мовлення учнів емоційно забарвленою лексикою на уроках рідної мови в 5 класі // Укр. мова і л-ра в шк. – 2003. – № 5. – С. 26–28.
173. Огієнко І. Історія української літературної мови. – К. : Наша культура і наука, 2001. – 372 с.
174. Олійник О. А. Виразне читання. Основи теорії : Навч. посібник. – К. : Вища шк., 1995. – 96 с.
175. Омельчук С. А. Уроки синтаксису і стилістики (11 клас) // Дивослово. Укр. мова й л-ра в навч. закл. – 2004. – № 11. – С. 32–39.
176. Омельчук С. А. Комунікативно-функціональний підхід до вивчення синтаксису // Дивослово. Укр. мова й л-ра в навч. закл. – 2007. – № 1. – С. 2–10.
177. Омельчук С. А. Поглиблене вивчення української мови у 8-их класах // Дивослово. Укр. мова й л-ра в навч. закл. – 2007. – № 8. – С. 2–12.
178. Омельчук С. А. Практикум з правопису української мови: основні закони милозвучності // Дивослово. Укр. мова й л-ра в навч. закл. – 2008. – № 7. – С. 20–22.
179. Онацький Є. Українська емоційність. Українська душа. – К. : МП “Фенікс”, 1992. – 86 с.
180. Онищук В. О. Дидактичні основи засвоєння учнями мовних навичок і умінь // Укр. мова і л-ра в шк. – 1971. – № 3. – С. 48–53.
181. Основы теории речевой деятельности / Под ред. А. А. Леонтьева. – М. : Наука, 1974. – 368 с.
182. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003-2004 рр.) / За ред. В. Г. Кременя; авт. кол. : М. Т. Степко, Л. Л. Балюбаш, В. Д. Шинкарук, В. В. Грубінко, І. І. Бабин. – Тернопіль : В-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2004. – 146 с.
183. Пентилюк М. І. Редагування як засіб піднесення стилістичної вправності учнів // Укр. мова і л-ра в шк. – 1972. – №7. – С. 61–63.
184. Пентилюк М. І. Робота зі стилістики в 4–6 класах. Посібник для вчителів. – К. : Рад. школа, 1984. – 136 с.
185. Пентилюк М. I. Культура мови і стилістика : Пробний підручник для гімназій гуманітарного профілю. – К. : Вежа, 1994. – 240 с.
186. Пентилюк М. І. Програма курсу “Культура мови і стилістика” для гімназій. – К. : ІСДО, 1994. – С. 12.
187. Пентилюк М. І. Теоретичні основи навчання стилістики в середній школі. Дис. ... д.пед.н. : 13.00.02. – К., 1996. – 26 с.
188. Пентилюк М. І., Гайдаєнко І. В., Ляшкевич А. І., Омельчук С. А. Рідна мова : Підручник для 5 класу. – К. : Освіта, 2006. – 272 с.
189. Передрій Г. Р., Скуратівський Л. В., Шелехова Г. Т., Остаф Я. І. Рідна мова: Підручник для 5 класу. – 4-е вид. – К. : Освіта, 1995.
190. Передрій Г. Р., Скуратівський Л. В., Шелехова Г. Т., Остаф Я. І. Рідна мова : Підручник для 6 класу. – 3-е вид. – К. : Освіта, 1996.
191. Передрій Г. Р., Скуратівський Л. В., Шелехова Г. Т., Остаф Я. І. Рідна мова : Підручник для 7 класу. – 4-е вид. – К. : Освіта, 1995.
192. Петрищева Е. Ф. Об эмоциональной окрашености слов в современном русском языке // Развитие лексики современного языка. – М. : Наука, 1985. – С. 37–45.
193. Пешковский А. М. Принципы и приемы стилистического анализа и оценки художественной прозы. – М. : Гос. акад. худ. наук, 1927.
194. Пещак М. М. Комунікативний синтаксис. – К. : Вища школа, 2000. – 216 с.
195. Пиаже Ж. Психология интеллекта. Избранные труды. – М., 1969. – 164 с.
196. Пилинський М. М. Мовна норма і стиль. – К.: Наукова думка, 1976. – 254 с.
197. Пилинський М. М. Розмовна лексика в писемних стилях сучасної української літературної мови // Взаємодія усних і писемних стилів мови. – К. : Наук. думка, 1982. – С. 28–67.
198. Плющ М. Я. Слово у мові і мовленні (явище мовленнєвої енантіосемії) // Культура слова. – 1988. – № 34. – С. 45–47.
199. Поэт и слово : опыт словаря / Под ред. В. П. Григорьева. – М. : Наука, 1983. 273 с.
200. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови : Підручник. – 3-є вид., перероб. і доповн. – Тернопіль. : Навч. книга – Богдан, 2000. – 248 с.
201. Потебня А. А. Мысль и язык. – К. : СИНТО, 1993. – 191 с.
202. Потебня А. А. Эстетика и поэтика. – М. : Искусство, 1976. – 616 с.
203. Практична стилістика і культура української мови / Бабич Н. Д. – Львів : Світ, 2003. – 432 с.
204. Програми середньої загальноосвітньої школи (1–3) ((1–4) класи) : Українська мова. – К. : Освіта, 2003. – 47 с.
205. Психология : Словарь / Под общей ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского – 2-е изд., доп. – М. : Политиздат, 1990. – 494 с.
206. Психолого-педагогический словарь для учителей и руководителей общеобразовательных учреждений. – Ростов-на-Дону. : Изд-во “Феникс”, 1998. – 544 с.
207. Радевич-Винницький Я. Етика і культура спілкування. – Львів : Світ, 2001. – 232 с.
208. Рідна мова : Підручник для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. / С. Я. Єрмоленко, В. Т. Сичова. – К. : Грамота, 2007. – 296 с.
209. Рідна мова : Підручник для 6 кл. загальноосвіт. навч. закл. / М. І. Пентилюк, І. В. Гайдаєнко, А. І. Ляшкевич, С. А. Омельчук. За заг. ред. М. І. Пентилюк. – К. : Освіта, 2006. – 272 с.
210. Рідна мова. 5–11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. / Автори Скуратівський Л. В., Шелехова Г. Т., Новосьолова В. І. – К. : Шкільний світ, 2001. – 61 с.
211. Рідна мова : 5–11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. / Автор Ющук І. П. – К. : Освіта, 2003. – 57 с.
212. Рідна мова : Підручнік для 4 кл. чотирирічної і 3 кл. трирічної початкової школи / Л. О. Варзацька, М. С. Вашуленко, О. І. Мельничайко, Л. В. Скуратівський. За ред. М. С. Вашуленка. – 5-те вид. – К. : Освіта, 1997. – 256 с.
213. Розенталь Д. Э., Теленкова М. А. Словарь-справочник лингвистических терминов. – 2-е изд. – М. : Просвещение, 1976. – 543 с.
214. Рубинштейн С. Н. Проблема общей психологии. – М. : Просвещение, 1979. – 216 с.
215. Русанівський В. М. Історія української літературної мови. – К. : Артек, 2001. –389 с.
216. Русанівський В. М. Поняття семантичного і стилістичного інваріанта // Мовознавство. – 1991. – № 3. – С. 9–20.
217. Русанівський В. М. Співвідношення функціональних і експресивних стилів мови // Слово і труд. – К. : Наук. думка, 1976. – 142 с.
218. Сагач Г. М. Слова з емоційними відтінками значення / Рідне слово. – К. : Вища шк., 1974. – Вип. 9. – С. 67–70.
219. Сагач Г. М. Про деякі словотворчо-семантичні особливості іменників із пейоративними суфіксами -иш(е), -иськ(о) в сучасній українській літературній мові // Мовознавчі студії. – К. : Вища шк. 1976. – С. 42–47.
220. Сагач Г. М. Эмоциональные суффиксы имен существительных в современном украинском литературном языке : Дис. … к.филол.н. : 10.02.01. – К., 1977. – 185 с.
221. Сагач Г. М. До питань про емоційність у м