РОБОТА ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ УКРАЇНИ З СІМ’ЄЮ У 20 − 30-х РОКАХ XX СТОЛІТТЯ

brief description

Міністерство освіти і науки України
Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

МАЛЬЦЕВА Ольга Іванівна

УДК 371. 018(043)

РОБОТА ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ УКРАЇНИ З СІМ’ЄЮ У 20−30-х РОКАХ XX СТОЛІТТЯ

13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
доктор педагогічних наук,
професор Ваховський
Леонід Цезаревич

Луганськ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА РОБОТИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ШКОЛИ З СІМ’ЄЮ ЯК ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
1.1. Історіографія проблеми та джерельна база дослідження
1.2. Історичні передумови виникнення проблеми взаємодії школи та сім’ї у 20−30-ті роки ХХ століття
1.3. Проблема співвідношення громадського та шкільно-сімейного виховання дітей у вітчизняній педагогічній теорії (2030-ті роки ХХ століття).
Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ РОБОТИ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ УКРАЇНИ З СІМ’ЄЮ У 2030-х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ
2.1. Робота з батьківською громадськістю в загальноосвітніх школах України у 2030-х роках ХХ століття
2.2. Педагогізація батьків як напрямок роботи загальноосвітньої школи України з сім’єю (20−30-ті роки ХХ століття)
2.3. Робота загальноосвітньої школи України з батьками через дітей у 20−30-х роках ХХ століття
Висновки до розділу 2
ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

З прийняттям Акта про незалежність України (1991) перед нашою державою, серед багатьох інших, постало завдання розбудови національної школи та зміни концепції виховання. Розроблена українськими науковцями та освітянами Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ століття) (1994) передбачала розвиток національного виховання на базі принципів, провідне місце серед яких займав принцип єдності сім’ї та школи. Він знайшов своє відображення і в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002), згідно з якою державна політика в галузі освіти спрямовується на активізацію участі батьків у діяльності навчальних закладів.
Поєднання цих двох найважливіших інститутів соціалізації дитини не є випадковим, воно є природнім. Українська родина завжди була охоронцем моральних цінностей свого народу, вона відповідала перед суспільством за виховання свідомості дітей. Особливістю сім’ї є той факт, що виховний процес у ній не має меж. З самого народження дитини родина цілодобово, у більшості випадків нецілеспрямовано, здійснює виховний вплив на неї. У сім’ї ж починають формуватися перші знання та вміння дитини, які має поглибити та систематизувати школа.
Поряд з тим, з виникненням перших освітніх закладів на території України вони ніколи не були лише центрами освіти, але завжди здійснювали виховний вплив на учнів. Тому так важливо поєднання виховних та освітніх зусиль родини й школи, гармонізація їх відносин.
Автори, розробленої в 1996 році концепції „Сім’я і родинне виховання” − В.Г.Постовий, П.М.Щербань, Т.Ф.Алексеєнко, О.М.Докукіна, Н.М.Стрєльникова неодноразово звертають увагу на необхідність спільних зусиль сім’ї та освітніх закладів у питаннях виховання моральності підростаючого покоління. Питанням формування у школярів загальнолюдських цінностей, суспільного способу життя, моральних якостей школярів у процесі взаємодії сім’ї та школи присвячені дисертаційні дослідження Л.П.Бойко, С.З.Бойматова, О.А.Кузьменко, О.П.Штихалюк.
За часів радянської влади школа підпорядкувала сімейне виховання під свій вплив, здійснювала постійний контроль за цим процесом, корегувала недоліки тощо. Оцінювати це явище можна по-різному, але зазначимо, що поступово більшість батьків свою відповідальність за виховання дітей почали покладати на освітньо-виховні заклади, за собою залишаючи лише обов’язок матеріального забезпечення дитини. Такий своєрідний інфантилізм батьків зберігся і після важливих політичних та соціально-економічних змін у житті країни. Більше того, вони призвели до відчуження сім’ї від школи та втрати авторитету останньої в якості порадника для батьківської громадськості.
У жовтні 2002 року під час виступу на парламентських слуханнях у Верховній Раді України тодішній голова Комітету Верховної Ради України з питань освіти і науки С.М.Ніколаєнко однією з ознак освітньої кризи назвав недостатню участь батьків у житті школи.
Тобто цю проблему було визнано на державному рівні, і школа як державний інститут повинна взяти найактивнішу участь у її розв’язанні, активізувавши роботу з сім’єю. Звичайно, деякі школи намагаються налагодити контакти з батьками через роботу батьківських комітетів, організацію лекцій, семінарів для батьків тощо. Проте, у загальнодержавному масштабі маємо констатувати, що їх дуже малий відсоток, який істотно не впливає на загальну критичну картину.
У 2003 році колектив співробітників лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання АПН України (Т.Ф.Алєксєєнко, О.М.Докукіна, К.О.Журба, Т.В.Кравченко, І.М.Пінчук, Т.М.Плахотник, Л.В.Повалій, М.М.Слюсаревський, С.В.Толстоухова) під керівництвом В.Г.Постового розробили програму формування педагогічної культури батьків. Програма наголошує, що співробітництво педагогів і батьків передумова значних досягнень у навчанні та вихованні дітей та закликає до взаємодії освітньо-виховного закладу й родини. Указуючи на низький рівень педагогічної культури сучасних батьків, центральною фігурою в її формуванні автори називають учителя, а отже, школу [186, с.45].
За умов активізації інтересу сучасних дослідників до роботи школи з батьками, вважаємо за доцільне вивчення, критичне осмислення та використання історико-педагогічного досвіду з цього питання. Цікавий та корисний для сучасної практики є досвід роботи школи з батьками у 2030-х роках ХХ століття. Саме в цей період здійснювався активний пошук, було розроблено та успішно використовувалися на практиці різні форми та методи роботи з батьківською громадськістю, здійснено теоретичне обґрунтування основних принципів цієї роботи, створено законодавчу базу для її впровадження.
Деякі факти про роботу загальноосвітньої школи з батьками в досліджуваний нами період містяться в роботах безпосередніх сучасників та творців тих подій. Г.Ф.Гринько, Я.П.Ряппо, І.О.Соколянський, С.О.Сірополко та інші торкалися цього питання мимохідь, розглядаючи проблеми реформування освіти в УСРР. Важливе значення для нашого дослідження мають праці Г.Г.Ващенка, Н.Д. Виноградова, А.С.Макаренко, Я.Ф.Чепіги.
Радянська історіографія майже не займалася дослідженням цього питання. Лише в 60-х роках ХХ століття деякі аспекти взаємодії школи та родини знайшли відображення в історико-педагогічних дослідженнях А.Д.Бондаря, Г.І.Іваненко, Г.І.Ясницького.
Зі здобуттям незалежності України вітчизняна історіографія отримала „незалежність” від марксистсько-ленінської методології, що розглядала історію з позицій класової боротьби. Для широкого загалу дослідників було відкрито деякі архівні фонди, опубліковані заборонені раніше роботи видатних українських педагогів минулого, стало можливим дослідження білих плям в історії вітчизняної школи та педагогіки.
В останні роки зросла кількість досліджень саме періоду 2030-х років ХХ століття. І це не випадково, адже з сьогоденням його пов’язує атмосфера політичних, соціальних та економічних змін. Розбудові освітньої системи в Українській РСР присвячені дисертації Н.В.Агафонової, В.Л.Борисова, М.В.Марчук, О.С.Паращевіної, Л.В.Потапової, О.П.Ситнікова, Ю.В.Телячого, Г.М.Черненко; проблем сімейного виховання в зазначений період торкається робота О.А.Ярошинської, денаціоналізації системи відносин сім’ї і школи в умовах радянізації освіти в УСРР дисертація Т.Д.Антонюк, деякі форми та методи роботи школи з батьками розглянуто в роботах Л.М.Дуднік та Л.Г.Цибулько.
Проте, здійснений нами аналіз цих робіт показав, що зміст, форми та методи роботи загальноосвітньої школи України з сім’єю в 2030-х роках ХХ століття українською історією педагогіки як предмет окремого наукового дослідження не розглядалися. Тому, актуальність історико-педагогічного дослідження досвіду роботи школи з сім’єю та, разом з тим, недостатнє вивчення цієї проблеми українською історіографією зумовили вибір теми нашого дослідження: „Робота загальноосвітньої школи України з сім’єю у 2030-х роках ХХ століття”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках комплексної науково-дослідної теми Луганського національного університету імені Тараса Шевченка „Вітчизняна педагогічна спадщина: друга половина ХІХ ХХ століття” (протокол № 3 від 25.10.2002 р. засідання вченої ради ЛНПУ імені Тараса Шевченка). Тема дослідження узгоджена в Раді з координації наукових досліджень з педагогіки та психології в Україні (протокол № 3 від 21 березня 2006 року).
Об’єкт дослідження історико-педагогічний досвід роботи загальноосвітньої школи з сім’єю.
Предмет дослідження теоретичні засади, зміст, форми і методи роботи загальноосвітньої школи України з сім’єю в 2030-х роках ХХстоліття.
Мета дослідження систематизувати теоретичні ідеї щодо ролі шкільного і сімейного виховання, виявити особливості змісту, форм та методів практичної роботи загальноосвітньої школи України з сім’єю у 2030-х роках ХХ століття.
У процесі дослідження та виконання поставленої мети вирішувалися наступні завдання:
· здійснити історіографічний аналіз проблеми на основі вивчення історико-педагогічних праць;
· охарактеризувати соціально-історичні та теоретико-педагогічні передумови роботи загальноосвітньої школи України з сім’єю в 2030-х роках ХХ століття;
· проаналізувати розвиток теоретичних поглядів на роль школи та сім’ї у вихованні дітей в 20 30-х роках ХХ століття;
· дослідити основні напрямки, форми та методи практичної роботи загальноосвітньої школи з батьками учнів в досліджуваний період;
· узагальнити та окреснити шляхи застосування досвіду роботи школи з батьківською громадськістю у 2030-х роках ХХ століття з позиції його практичного значення для вирішення педагогічних проблем сьогодення.
Методологічною основою дослідження є принципи науковості, історизму, об’єктивізму, урахування сукупності фактів, інтерпретації фактичного матеріалу; філософські ідеї щодо діалектичного взаємозв’язку і взаємозумовленості явищ у суспільстві та необхідності їх вивчення в конкретно-історичних умовах, зв’язку історії із сучасністю, доцільності творчого використання спадщини минулого в сучасній практиці освіти й виховання.
Теоретичну основу дослідження складають: фундаментальні праці з історії вітчизняної школи і педагогіки (Л.В.Артемова, А.Д.Бондар, М.В.Левківський, О.О.Любар та ін.); ідеї щодо періодизації та історіографії української історії педагогіки (Н.М.Гупан, О.В.Сухомлинська); роботи присвячені теорії та методиці педагогічної просвіти батьків в умовах сучасної вітчизняної школи (Т.Ф.Алексеєнко, О.М.Докукіна, В.Г.Постовий, Н.М.Стрєльникова, П.М.Щербань); концептуальні положення про приорітетність розвитку взаємовідносин сім’ї та школи в сучасній шкільній практиці, що знайшли своє відображення у Національній державній програмі „Освіта” (Україна ХХІ століття), Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ ст., концепції „Сім’я і родинне виховання”.
Для вирішення поставлених завдань ми використовували такі дослідницькі методи: проблемно-історичний, порівняльно-хронологічний, що дозволив в хронологічній послідовності відтворити генезу розвитку змісту роботи школи з сім’єю; періодизації, завдяки якому вдалося показати відмінність досліджуваних процесів на різних етапах досліджуваного періоду, контент-аналізу джерельної бази дослідження, аналізу теоретичних уявлень про роль школи та сім’ї у вихованні дітей, синтезу, що дозволив цілісно висвітлити досліджувані процеси; порівняння, для здійснення порівняльно-зіставного аналізу інформації отриманої з різних джерел; узагальнення і систематизації, які дозволили структурувати результати дослідження та інтерпретації отриманих даних.
Хронологічні межі дослідження охоплюють 2030-ті роки ХХстоліття. За нижню межу взято 20-ті рр. ХХ ст., що зумовлено встановленням радянської влади на території України та початком освітньо-виховних перетворень, що були спровоковані пануванням на початку 20-х років теорії про відмирання сім’ї і школи. Верхня межа 30-ті рр. ХХ ст, обумовлена розгортанням мережі загальноосвітніх закладів, які до кінця 30-х років встановлюють повний контроль за процесом сімейного виховання.
Територіальні межі дослідження охоплюють територію УСРР у 2030-х роках ХХ століття.
Джерельна база дослідження складається з різноманітних за характером та змістом, опублікованих та неопублікованих джерел. А саме: архівних матеріалів, що зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України (ЦДАВО України) в фонді №166 Народного комісаріату освіти УСРР та документів з Центрального державного архіву громадських об’єднань України (ЦДАГО України), що зберігаються в фонді №1 Центрального Комітету Комуністичної партії України; матеріали офіційного характеру (постанови, накази, звернення тощо), видані Наркомосом України, радянським урядом чи комуністичною партією в таких періодичних виданнях, як Вісник Народного комісаріату освіти України, Порадник по соціальному вихованню дітей, збірниках окремих губвідділів освіти (Освіта на Харківщині, Освіта на Артемівщині, Освіта Кам’янеччини, Освіта Прилуччини, Освіта Проскурівщини); публікацій в педагогічній періодиці 20-х30-х років ХХ століття („Радянська освіта”, „Радянська школа”, „Друг дітей” тощо), роботи окремих українських педагогів та діячів освіти, що були сучасниками досліджуваного періоду (Г.Ф.Гринько, Я.П.Ряппо, О.І.Попова, А.С.Макаренко, С.О.Сірополко, Г.Г.Ващенко, В.В.Зеньківський, Я.ФЧепіга та ін.).
У дисертації також використано матеріали сучасних підручників, хрестоматій та посібників з історії вітчизняної педагогіки, дисертацій та авторефератів, науково-педагогічної періодики, збірників наукових праць, монографій.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше з позицій сьогодення здійснено систематизацію теоретичних уявлень, змісту, форм та методів роботи загальноосвітньої школи України з сім’єю в 2030-х роках ХХ століття, що дозволяє заповнити цю нішу у вітчизняній історіографії; представлена авторська періодизація розвитку історіографії досліджуваної проблеми;
Удосконалено розуміння об’єктивних та суб’єктивних причин освітньо-виховних перетворень в 2030-ті рр. ХХ ст.; уявлення про історико-педагогічні передумови роботи школи з сім’єю;
Набули подальшого розвитку наукові уявлення про взаємодію шкільного та сімейного виховання, про напрямки роботи школи з сім’єю.
До наукового обігу введено нові, раніше неопубліковані архівні матеріали та історичні факти, що не знаходили відображення в попередніх наукових публікаціях.
Практична значущість дослідження полягає в тому, що фактичний матеріал, теоретичні положення та висновки дисертації можуть бути використані при підготовці та викладанні навчальних курсів з дисциплін „Історія української школи та педагогіки”, „Історія та теорія соціального виховання”, „Етнопедагогіка”, спецкурсів та проведенні спецсемінарів, керівництві курсовими, дипломними та магістерськими роботами, в системі підвищення кваліфікації вчителів. Крім того, отримані в ході дослідження результати можуть використовуватися для вдосконалення підготовки студентів педагогічних ВУЗів до роботи з батьками учнів, а також можуть бути використані педагогічними колективами шкіл для організації педагогічного всеобучу батьківської громадськості.
Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом їх публікації в науково-педагогічних періодичних виданнях, обговорення звітів і виступів на засіданнях кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи та під час щорічних педагогічних читань у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка. Основні положення та висновки доповідалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: ІІІ міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика2006” (Дніпропетровськ, 2006), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції „Науковий потенціал світу2006” (Дніпропетровськ, 2006), всеукраїнській науково-практичній конференції „Історико-педагогічні дослідження: регіональний вимір” (Луганськ, 2006), ІІ всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції „Науковий потенціал України 2007” (Київ, 2007).
Публікації. Результати дослідження висвітлено у 8 одноосібних публікаціях автора (з них 5 у наукових фаховий виданнях).
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (315найменувань). Робота містить 6 додатків на 23 сторінках. Загальний обсяг дисертації 216 сторінок, з них основного тексту 169 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. У дисертації на основі використання широкого кола джерел здійснено історіографічний аналіз проблеми, охарактеризовано передумови розвитку роботи загальноосвітньої школи України з сім’єю у 20 30-х роках ХХ століття, проаналізовано розвиток теоретичних поглядів на роль шкільно-сімейного виховання, досліджено зміст, форми й напрямки практичної роботи школи з батьками в досліджуваний період. У роботі проведено узагальнення та окреслено можливості використання досвіду взаємодії школи з батьківською громадськістю у 20 30-х роках ХХ століття з позиції його практичного значення для вирішення сучасних педагогічних проблем.
2. Проведений історіографічний аналіз дає підстави стверджувати, що дослідження роботи загальноосвітньої школи України з сім’єю у 20 30-х роках ХХ століття відбувалося в руслі загальних тенденцій розвитку історико-педагогічної науки. В історико-педагогічних публікаціях 20 30-х років про роботу школи з сім’єю згадується в контексті розгляду освітніх реформ в УРСР. З кінця 30-х по 50-ті роки сталінська політика зробила неможливим вивчення історії української школи та педагогіки. 60-ті перша половина 70-х років відзначилися друком цілої низки фундаментальних та дисертаційних робіт, у яких, серед інших, висвітлювалися питання взаємодії школи з громадськістю і, зокрема, з сім’єю. З середини 70-х і до кінця 80-х років дослідження окремих проблем з історії української школи та педагогіки припинилися. Після здобуття незалежності України (1991) відбулися якісні зміни у вивченні історії вітчизняної педагогіки, що дозволяють цілісно та об’єктивно висвітлити обрану нами тему.
Об’єктивність дослідження також гарантує широке коло джерел, які умовно можна розділити на такі групи:
1) архівні матеріали з фонду №166, що зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади й управління України, та документи з фонду № 1 Центрального державного архіву громадських об’єднань України;
2) матеріали офіційного характеру (постанови, накази, звернення тощо), видані Наркомосом України, радянським урядом чи комуністичною партією;
3) різноманітні публікації в педагогічній періодиці 20 30-х років ХХ століття;
4) роботи окремих українських педагогів та діячів освіти, які були безпосередніми учасниками досліджуваних нами подій;
5) праці сучасних істориків педагогіки.
3. Установлено, що теорія та практика роботи школи з сім’єю у 20 30-х роках ХХ століття мала свої історичні передумови. Перші школи періоду Київської Русі були закритими для впливу сім’ї. Починаючи з ХVІ століття, братські школи покладали на батьків певні обов’язки. Відносини школи з батьками в епоху Козацько-гетьманської республіки (ХVІ початок ХVІІІ століття) визначалися типом навчального закладу. Сім’я не втручалася в діяльність закладів закритого типу (школа на Січі, духовні семінарії). Школи відкритого типу (церковні школи, школи народних ремесел) зберігали керівні позиції стосовно батьків. З ХVІІІ століття освітня політика російського царату протиставила українську родину та школу, яка навчала дітей чужою російською мовою. На початку ХХ століття Міністерство народної освіти здійснило спробу зблизити ці виховні інститути, але на практиці все залишилося по-старому. І лише за часів правління національних урядів (1917 1920 роки) сім’ю й школу об’єднала спільна мета відродження національної освітньої системи. Прихід до влади більшовиків перешкодив цим демократичним змінам.
4. На початку ХХ століття сформувалося три протилежні позиції щодо ролі школи й сім’ї у вихованні дітей. Представники першої (Г.Гринько, К.Корнилов, Д. Лазуркіна, Л. Левитський, О. Попов та ін.) пропонували на противагу цим виховним інститутам створити мережу дитячих будинків. Ця точка зору слугувала за основу нової освітньо-виховної системи, запровадженої в 1920 році в Українській республіці. Прибічники другої (Н. Виноградов, А. Грабов, С.Лозинський та ін.), критикуючи сім’ю, пропонували передати виховні функції школі. Третя позиція (В. Зеньківський, Я. Мамонтов, С. Русова, Я. Чепіга та ін.) характеризувалась орієнтацією на підтримку й тісну взаємодію родини та школи, хоча й визнавала кризу цих виховних інституцій.
5. Виявлено, що Наркомос України протягом 20 30-х років ХХ століття кардинально змінив офіційне ставлення до сім’ї та школи. У 1919 1924 роках його діяльність була спрямована на впровадження в практику Декларації про соціальне виховання дітей. З 1925 року розпочався розвиток мережі загальноосвітніх навчальних закладів, школу визнали „авангардом” соціалістичного життя, збільшився розмір державних асигнувань. Школа контролює сімейне виховання, намагається нейтралізувати його хиби. У 1932 році було розпочато систематичну педагогічну пропаганду серед батьків, характер якої поступово змінювався. До 1936 року регулярні педологічні обстеження учнів та їх родин надавали педагогам дані для цілеспрямованої роботи з вирішення конкретних проблем сімейного виховання. Після прийнятої в 1936 році Постанови про педологічні перекручення педагогічна пропаганда стала більш політизована та заідеологізована за змістом, відірвана від конкретних проблем окремої родини. Зросла роль класного керівника в педагогізації батьків.
6. Установлено, що вплив на батьківську громадськість здійснювався через найактивніших її представників, які входили до складу громадських організацій, що співпрацювали із загальноосвітніми навчальними закладами. Протягом досліджуваного нами періоду кілька разів змінювалася нормативно-правова база їх функціонування, що змінювало форму таких організації, їх права та обов’язки.
До 1923 року в українських школах продовжували діяти притаманні для дореволюційної школи батьківські комітети, що надавали цим освітнім закладам матеріальну підтримку. У 1923 1926 роках було створено комітети сприяння школі (КСШ), представництво батьків у яких було обмеженим, а їх діяльність полягала в господарській співпраці зі школою. З 1926 по 1931 рік ці організації виконували ще й функцію „органу зв’язку” між школою та батьками. Критика якості роботи призвела до заміни КСШ на шкільний комітет, який об’єднав у собі шкільну раду й комітет сприяння школі. Ці організації проіснували до 1933 року при керівній і контролюючій ролі в них учителів. У період 1933 1939 рр. було відновлено діяльність комітетів сприяння школі та розширено їх права (контролювати навчально-виховну роботу школи, позашкільну роботу школи й родини). У 1939 році постановою Наркомосу України було відроджено діяльність батьківських комітетів та окреслено напрямки їх роботи: навчально-виховна, позашкільна, господарська та робота з батьками. Одночасно школа встановила повний контроль за процесом сімейного виховання дітей.
7. З середини 20-х років ХХ століття загальноосвітні школи розгорнули роботу з педагогічної пропаганди серед батьків. Виділено основні напрямки, за якими здійснювалася педагогічна пропаганда: боротьба за обов’язкове загальне навчання та нормалізація навчального року, антирелігійна пропаганда, популяризація піонерського руху, боротьба за новий побут, ліквідація неписьменності серед батьків, пропаганда різних державних кампаній.
Найбільш популярними формами роботи з педагогізації сім’ї були: проведення тематичних батьківських зборів, педагогічні гуртки, педагогічні консультації, відвідування родини вдома, виклики батьків до школи, відвідування уроків батьками.
Аналіз джерел показав ефективність таких методів: лекції, бесіди, диспути, консультування, видання шкільної газети для батьків та поширення іншої педагогічної літератури тощо.
8. Установлено, що одним з найбільш дієвих методів, що використовувала більшовицька школа для проведення роботи з сім’єю, був метод впливу на батьків через їхніх дітей. Більшовицькі ідеологи звертали увагу на те, що молоде покоління представляє з себе матеріал найбільш легкий для переробки в дусі комуністичного впливу. Діти завжди більш революційно настроєні ніж їх батьки.
Цей метод застосовувався в антирелігійній кампанії (загони Молодих Безвірників), для пропаганди загальнодержавних кампаній (колективізація, індустріалізація, кооперація, збір держпозик), у кампанії із запровадження нового побуту (через діяльність учнівських санкомів, житлово-комунальних комісій, організацію дитячих мітингів тощо), ліквідації неписьменності серед дорослих тощо.
9. Аналіз досвіду роботи загальноосвітньої школи України з сім’єю у 20 30-х роках ХХ століття дав змогу сформулювати рекомендації щодо його застосування в сучасній шкільній практиці.
Робота з батьками повинна мати цілеспрямований, систематичний характер. Цей процес має знаходитися під постійним контролем державних органів управління освітою. Недоречно політизувати та ідеологізувати цю роботу, перекладати відповідальність за виховання дітей з сім’ї на освітні установи.
Слід залучати батьків до роботи в якості помічників класного керівника, помічників бібліотекаря, керівників гуртків тощо. Батьківський комітет може здійснювати пропагандистську та контролюючу функцію за процесом сімейного виховання.
У сучасній практиці можливе використання всіх форм та методів роботи школи з сім’єю, що застосовувалися в досліджуваний період. Потрібно звернути увагу на ефективність методу впливу на батьків через дітей, особливо в ситуації, коли спостерігається віддалення сучасної сім’ї від школи.
Проведене дослідження не претендує на вичерпне висвітлення всіх аспектів досліджуваної проблеми. Перспективні напрямки подальших наукових розробок, на нашу думку, можуть бути спрямовані на більш детальне вивчення окремих форм та методів роботи з сім’єю, педагогічної просвіти матерів, впливу піонерської організації на процес сімейного виховання дітей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдієнко М. Народня освіта на Україні в 1927 28 році / М.Авдієнко // Рад. освіта. 1928. № 10. С. 1519.
2. Авксентьевский Д. Советская трудовая школа за восемь лет / Д.Авксентьевский // Народный учитель. 1926. № 3. С. 37.
3. Агафонова Н. В. Становлення національної системи освіти в Україні: 1917 1920 рр. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 „Історія України” / Н. В. Агафонова. Одеса, 1998. 21 с.
4. Алексєєнко Т. Ф. Основні концепції та філософія змісту виховання батьків / Т. Ф. Алексєєнко // Почат. шк. 1996. № 8. С. 5457.
5. Антология педагогической мысли Украинской ССР / сост. Н.П.Калениченко. М. : Педагогика, 1988. 640 с.
6. Антонюк Т. Д. Денаціоналізація системи відносин сім’ї і школи в умовах радянізації освіти в УСРР (20-ті початок 30-х років ХХ століття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 09.00.12. „Українознавство” / Т. Д. Антонюк. К., 2005. 18 с.
7. Арнаутов П. „Існування” школи, органи Наркомосвіти і місцеві кошти (Відповідь на лист тов. Довгополюка) / П. Арнаутов // Бюлетень Наркомосвіти. 1922. Ч. 2735. С. 7273.
8. Арнауток В. До наступного навчального року / В. Арнауток // Шлях освіти. 1927. №89. С. 14.
9. Арпеньев Н. Ф. Родительский кружок в Петербурге / Н. Ф. Арпеньев. СПб., 1906. 36 с.
10. Артемова Л. В. Історія педагогіки України : підручник / Л.В.Артемова. К. : Либідь, 2006. 424 с.
11. Бабаян А. В. И. А. Сикорский о нравственном воспитании / А.В.Бабаян // Педагогика. 2004. № 10. С. 7074.
12. Байман. І осередок „ДД” і комсприяння / Байман // Друг дітей. 1931. № 1. С. 6.
13. Б. Б. Гарний приклад / Б. Б. // Друг дітей. 1931. № 15. С. 11.
14. Бендринов К. К десятилетию советской школы в СССР / К.Бендринов // Народное просвещение. 1928. № 7. С. 95106.
15. Бисова М. Педпропаганда серед батьків / М. Бисова // Комуністична освіта. 1935. № 3. С. 8587.
16. Біляїв Г. На повороті / Г. Біляїв // Комуністична освіта. 1931. № 23. С. 7783.
17. Близнюк П. Комсомол у боротьбі за комуністичне виховання / П.Близнюк // Комуністична освіта. 1939. № 7. С. 1317.
18. Блонский П. П. Введение в дошкольное воспитание / П. П.Блонский. М., 1917. 136с.
19. Бойко Л. П. Формування у школярів загальнолюдських цінностей в умовах функціонування соціально-педагогічної системи „сім”я школа установи культури” : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.05 „Соціальна педагогіка” / Л. П. Бойко. К., 1998. 19 с.
20. Бойматов С. З. Педагогические основы взаимодействия школы и семьи по формированию общественного образа жизни у подростков : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Общая педагогика и история педагогики” / С. З. Бойматов. Худжанд, 2002. 19 с.
21. Бондар А. Д. Розвиток суспільного виховання в Українській РСР (1917 1967) / А. Д. Бондар. К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1968. 227 с.
22. Борисов В. Л. Становлення та розвиток загальноосвітньої школи в Україні 1920 1933 рр. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 „Історія України” / В. Л. Борисов. Д., 2003. 20 с.
23. Буров Я. Наша смена (О пролетарском воспитании детей) / Я. Буров. Харьков : Юный Ленинец, 1925. 126 с.
24. Вакер Д. Стан і завдання виховної роботи в школі / Д. Вакер, О.Томашенко // Комуністична освіта. 1938. № 4. С. 106116.
25. Василькова Ю. В. Социальная педагогіка : курс лекций : учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Ю. В. Василькова, Т.А.Василькова. 2-е изд., стер. М. : Изд. центр „Академия”, 2000. 440 с.
26. Ваховский Л. Ц. Развитие взаимодействия школы и семьи в воспитании учащихся (1917 1945 гг.) : Дис. ... канд. пед. наук. : спец. 13.00.01 „Теория и история педагогики” / Ваховский Леонид Цезаревич. М., 1987. 217 с.
27. Ващенко Григорій. Виховний ідеал / Григорій Ващенко. Полтава : Ред. газ. „Полтавський вісник”, 1994. 191 с.
28. Ващенко Г. Український ренесанс ХХ століття / Г.Ващенко // Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХІХ ХХ ст) : хрестоматія / упоряд. : Л. Д. Березівська та ін. К. : Наук. світ, 2003. С.377391.
29. В Главсоцвосе // Путь просвещения. 1922. № 78. С. 299303.
30. Вентцель К. Н. Отделение школы от государства и Декларация прав ребенка [ Библиотека свободного воспитания и образования и защиты ребенка] / под ред. И. Горбунова-Посадова. Вып. 114. М. : б.и., 1918.
31. Виноградов Н. Д. Педагогика. Основные проблемы и принципы / Н.Д. Виноградов. М., 1922. 123 с.
32. В ногу з батьками // Піонерія. 1931. № 17. С. 19.
33. Волошин М. Становлення національної школи / М. Волошин, Р.Волошин. Дрогобич, 1993. 227 с.
34. Воронець А. Етапи ліквідації неписьменності серед дорослого населення України / А. Воронець // Рад. освіта. 1925. лют. С. 4851.
35. Восовий. Як нам допомагають / Восовий // Друг дітей. 1931. № 1. С. 7.
36. В. П. До дискусії „Комсод чи осередок ДД” / В. П. // Друг дітей. 1931. № 910. С. 14.
37. Вуліс І. Досвід педагогізації батьків у костянтинівській семирічці №1 / І. Вуліс // Освіта на Артемівщині. 1929. № 46. С. 4144.
38. Вуліс І. Досвід переведення антирелігійної роботи в Костянтинівській семирічній трудшколі № 1 / І. Вуліс // Освіта на Артемівщині. 1929. № 13. С. 2123.
39. В Управлінні соціяльного виховання // Шлях освіти. 1926. № 45. С. 256260.
40. Вухналь Ю. Прекрасні барометри / Ю. Вухналь // Друг дітей. 1929. № 23. С. 67.
41. Ганжій А. Школа та радянська громадськість / А. Ганжій // Комуністична освіта. 1931. № 1. С. 2732.
42. Гендрихівська А. Більше ніж школа / А. Гендрихівська // Рад. освіта. 1925. лют. С. 2125.
43. Гернле Е. Основні питання пролетарського виховання / Е. Гернле. Х. : Рад. шк., 1933. 114 с.
44. Горбенко І. Організація та зміст роботи в загоні ЮП / І. Горбенко // Рад. освіта. 1930. № 4. С. 1317.
45. Гордин Л. О «Книге для родителей» А. С. Макаренко (К 50-летию выхода в свет) / Л. Гордин, С. Невская, И. Филин // Народное образование. 1987. № 12. С. 7981.
46. Грабов А. Н. Развитие механизмов поведения. Конспект лекций, читанных на Украинских учительских курсах / А. М. Грабов // Рад. шк. 1928. № 3. С. 333.
47. Грабовський П. Дещо про освіту на Україні / П. Грабовський // Грабовський П. : зібр. тв. у трьох томах. К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1960. Т. 3. С. 118120.
48. Гранкин А. Ю. Е.А. Аркин о семейном воспитании / А. Ю. Гранкин // Педагогика. 2004. № 6. С. 8084.
49. Гринько Г. До системи соціального виховання / Г. Гринько // Збірка матеріалів по соціальному вихованню. Полтава, 1921. С. 811.
50. Гринько Г. Социальное воспитание детей / Г. Гринько // Путь просвещения. 1922. № 1. С. 152.
51. Гринько Г. Ф. Соціяльне виховання дітей / Г. Ф. Гринько // Порадник по соціяльному вихованню дітей / упоряд. Ценсоцвих Наркомосвіти УСРР. Х. : Всеукр. держ. вид-во, 1921. Вип. 1. С. 523.
52. Гриценко М. С. Нариси з історії школи в Українській РСР (1917 1965) / М. С. Гриценко. К., 1966. 154 с.
53. Гриценко М. С. Развитие общеобразовательной школы в Украинской ССР (1917 1967 гг.) : автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра пед. наук. / М. С. Гриценко. К., 1969. 80 с.
54. Грінченко Б. Якої нам треба школи / Б. Грінченко // Укр. мова і л-ра. 1993. № 9. С. 4448.
55. Гурарий. Пионеры и семья / Гурарий // Друг детей. 1925. № 6. С.1112.
56. Гуревич О. О работе среди родителей юных пионеров / О. Гуревич // Просвещение Донбасса. 1924. № 89. С. 7374.
57. Гупан Н. М. Українська історіографія історії педагогіки / Н. М. Гупан. К. : АПН, 2002. 232 с.
58. Даниленко В. М. Володимир Дурдуківський педагог, критик, громадський діяч (1874 1938) / В. М. Даниленко, А. А. Кравченко. К. : Ніка-Центр, 2000. 102 с.
59. Дежордис Е. Ф. Физическое и умственное развитие детей Лозово-Павловских школ (По материалам педологического обследования) / Е.Ф.Дежордис // Рад. шк. 1928. № 10. С. 5153.
60. Декілька зауважень про шкільну роботу в дні, що вони припадають на час різдвяних свят // Освіта Кам’янеччини. Бюлетень Кам’янецької Інспектури Народної Освіти. 1927. Ч. 12. С. 31.
61. Дем’ян Наливайко. Вірші з книги „Ліки на оспалий умисел людський” / Дем’ян Наливайко // Історія української школи і педагогіки : хрестоматія / упоряд. О. О. Любар; за ред. В. Г. Кременя. К. : Т-во „Знання”, КОО, 2003. С. 75.
62. Дзверін О. Шляхи радянської школи за заповітами В. І. Леніна / О.Дзверін. Х. : Рад. шк., 1932. 47 с.
63. Днепров Э. Д. Советская историография отечественной школы и педагогики (1918 1977) / Э. Д. Днепров. М., 1981. 256 с.
64. До всіх батьків Києва // Піонерський форпост. 1936. 26 жовт. № 9.
65. До всіх ОКРІНО (13.02.30 р). Про доповнення устави про комітети сприяння установам соцвиху // Бюлетень Наркомосвіти. 1930. № 8. С.12.
66. До всіх ОКРІНО (4.01.30 р). Про виконання директиви НКО у справі перевірки роботи комітетів сприяння школі // Бюлетень Народного Комісаріату освіти. 1930. № 2. С. 8.
67. До всіх Окрінспектур Наркомосвіти 13/1 26 р., Ч.18. Про комітети сприяння школі // Бюлетень Наркомосвіти. 1926. № 2. С. 14.
68. До всіх райінспекторів і шкіл соцвиху на Кам’янеччині // Бюлетень Кам’янецької Інспектури Народної Освіти. 1927. Ч. 12. С. 4647.
69. Дуднік Л. М. Педологічна служба в школах України (20-ті перша половина 30-х років ХХ століття) : дис. ... канд. пед. наук. : 13.00.01 / Дуднік Людмила Миколаївна. Луганськ, 2002. 183 с.
70. Дурдуківський В. Дитяче шкільне самоврядування / В. Дурдуківський // Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХІХ ХХ ст.) : хрестоматія / упоряд. : Л. Д.Березівська та ін. К. : Наук.світ, 2003. С. 318330.
71. Духовный И. М. Классный руководитель средней школы // Из опыта работы классного руководителя средней школы : сб. / сост. П.М.Духовный; под общ. ред. Н. В. Нечаева. М. : Гос. учеб.-пед. изд-во Наркомпроса РСФСР, 1938 С. 1825.
72. Дьюи Дж. Введение в философию воспитания / Дж. Дьюи. М., 1922.
73. Елькін Д. Дитина й покарання / Д. Елькін // Шлях освіти. 1929. №12. С.95108.
74. Єрофеєв М. Робота з батьками / М. Єрофеєв // Комуністична освіта. 1939. № 3. С. 124127.
75. Заліський А. В питаннях дитячого руху / А. Заліський // Рад. освіта. 1924. № 910. С. 4047.
76. Залужний О. Соціялістичне змагання в педагогічному процесі / О.Залужний // Шлях освіти. 1929. № 7. С. 511.
77. За роботою. Про школу ім. К. Маркса м. Харкова // Друг дітей. 1928. № 7.
78. Заруді Е. О. З досвіду роботи класного керівника / Е. О. Заруді. К. : Держ. учб.-пед. вид-во „Радянська школа”, 1939 16 с.
79. Звільнена творчість // Друг дітей. 1929. № 3. С. 5.
80. Зейлигер Е. Цели, задачи и организационные формы работы по массовому педолого-педагогическому просвещению / Е. Зейлигер // Педология. 1932. № 3. С. 7376.
81. Зільберштейн А. І. З історії розвитку системи народної освіти в Українській РСР / А. І. Зільберштейн, В. О. Повх // Педагогіка : респ. наук.-метод. зб. Вип. 5. К., 1967. С. 5759.
82. Зіньківський В. Про соціяльне виховання / В. Зіньківський. К. : Друк. Всеукр. Кооперат. Вид. Союзу, 1920. 64 с.
83. Золотарев С. А. Голос семьи и школы / С. А. Золотарев. Рига, 1900 18 с.
84. Зоряний А. Чому? / А. Зоряний // Друг дітей. 1931. № 1. С. 7.
85. Иваненко Г. И. Развитие общественного воспитания детей в Украинской ССР (1917 1930 гг.) : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. пед. наук / Г. И. Иваненко. Киев, 1966. 23 с.
86. Из «Бесед священномученика Владимира, Митрополита Киевского и Галицкого» о причинах дурного воспитания в наше время» // О религиозном воспитании детей. М., 1993. С. 2659.
87. Инструкция для классных наставников // Журнал Министерства Народного Просвещения. 1877. окт. С. 110117.
88. Иорданский Н. Н. Основы и практика социального воспитания / Н.Н.Иорданский. М. : Работник просвещения, 1925. 390 с.
89. Иорданский Н. Н. Школоведение. Руководство для массового учителя / Н. Н. Иорданский. М. : Работник просвещения, 1929. 302 с.
90. История педагогики / под ред. М. Ф. Шабаевой. М. : Просвещение, 1981. 367 с.
91. История педагогики : учеб. для студ. пед. ин-тов / Н.А.Константинов, Е. Н. Медынский, М. Ф. Шабаева. 5-е изд., доп. и перераб. М. : Просвещение, 1982. 447 с.
92. Ірбе. Д Д по школах / Ірбе // Друг дітей. 1931. № 1. С. 67.
93. Історіографія розвитку історико-педагогічної науки в Україні / Н.М.Гупан. К. : Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, 2000. 222 с.
94. Історія педагогіки / за ред. М. С. Гриценка. К. : Вища шк., 1973. 273 с.
95. Історія української школи і педагогіки : хрестоматія / упоряд. О.О.Любар; за ред. В. Г. Кременя. К. : Т-во „Знання”, КОО, 2003. 766 с.
96. Йоффес Ф. Санком у школі / Ф. Йоффес // Рад. освіта. 1929. № 78. С.5256.
97. Каптерев П. Ф. Новая русская педагогия, ее главнейшие идеи, направления