РОЛЬ МІЛІЦІЇ В ПОДОЛАННІ ПРАВОВОГО НІГІЛІЗМУ В УКРАЇНІ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………..3
1. РОЗДІЛ 1
ПРАВОВИЙ НІГІЛІЗМ, ЙОГО ДЖЕРЕЛА, ФОРМИ ВИРАЖЕННЯ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ В УКРАЇНІ …………………………………………..12
1.1 Правовий нігілізм як різновид соціального нігілізму……………….…….…..12
1.2. Основні джерела правового нігілізму в Україні…………………….…….…..31
1.3. Форми вираження та шляхи подолання правового нігілізму в Україні……………………………………………………………………….…...50
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1………………………………………………..87 2. РОЗДІЛ 2
ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ ПО ПОДОЛАННЮ ПРАВОВОГО НІГІЛІЗМУ В УКРАЇНІ………………………………………..91
2.1. Діяльність міліції по зміцненню законності та правопорядку як один з пріоритетних напрямків подолання правового нігілізму……….….....91
2.2. Охорона та захист міліцією прав і свобод громадян як напрямок подолання правового нігілізму……………………………………………………………..114
2.3. Профілактична та правовиховна діяльність міліції як напрямки подолання правового нігілізму……………………………………………………………..137
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2…………………………………………………….….179
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….183 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….………..189
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………206

ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі розбудови української державності значну роль у питаннях реалізації права, забезпечення законності, прав людини відіграє фактор глибокого розуміння громадянами права, високосвідомого виконання його вимог. Стан суспільного життя в Україні, зміни, що відбуваються в політичній, соціальній, економічній сферах, вимагають підвищення ефективності правового регулювання, зростання ролі права та правових законів при вирішенні завдань, які стоять перед Українською державою.
Значний негативний вплив на успішне вирішення поставлених перед нашою державою завдань здійснює правовий нігілізм, який досить поширений в нашому суспільстві і виражається в девальвації у суспільній свідомості права і законності, ігноруванні законів чи недооцінці їх регулятивної соціальної ролі. Як властивість суспільної, групової та індивідуальної свідомості правовий нігілізм в українському суспільстві проявляється в різноманітних формах: від байдужого відношення до ролі та значення права через скептичне ставлення до його потенційних можливостей до прямого порушення діючих законів та нормативно-правових актів.
За період існування України як незалежної держави правовий нігілізм набув значного поширення у зв’язку з кількісним та якісним коригуванням правової системи минулого в перехідний період, кризою законності і невідлагодженістю механізму приведення в дію нових законів, тривалістю процесу здійснення всіх реформ, включаючи і правову. Тому для українського суспільства питання подолання правового нігілізму стоїть особливо гостро, що пояснюється необхідністю вирішення таких проблем як: ефективне проведення конституційної реформи; створення сприятливих умов для подальшого розвитку громадянського суспільства; подолання перманентної економічної кризи; реальне забезпечення прав і свобод людини та громадянина в Україні; зниження рівня злочинності та корупції; покращення екологічної ситуації; розв’язання демографічної проблеми.
Однією з передумов подолання правового нігілізму в Україні є налагодження ефективної роботи державних органів, зокрема правоохоронних. Адже від ефективності діяльності правоохоронних органів по попередженню, виявленню, припиненню, розкриттю, розслідуванню злочинів та інших правопорушень в значній мірі залежить віра кожного громадянина в право та його соціальну цінність і можливості. В системі правоохоронних органів нашої держави з урахуванням її функцій значна роль належить міліції, серед основних завдань якої є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, запобігання правопорушенням та їх припинення, охорона і забезпечення громадського порядку, участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам. В умовах сьогодення міліція поступово перетворюється з державного органу, що виконує каральні функції, на орган, основним пріоритетом діяльності якого є захист інтересів суспільства, та орган, який може суттєво впливати на подолання нігілістичних настроїв у значної частини населення.
Все це зумовлює гостру потребу дослідження проблем стану розвитку правового нігілізму в нашій державі та визначення основних шляхів його подолання, ролі державних органів, зокрема міліції, у вирішенні зазначених проблем.
Актуальність теми дисертації визначається також недостатністю теоретико-правових досліджень з питань правового нігілізму та практично повною відсутністю досліджень з питань ролі міліції України в подоланні цього явища.
Так, з метою визначення та обґрунтування актуальності теми дослідження автором проведено вивчення стану наукової розробленості проблеми правового нігілізму у докторських та кандидатських дисертаціях, захищених в Україні у 1991 – 2004 рр. за спеціальностями 12.00.01 – теорія та історія держави та права; історія політичних та правових учень та 12.00.12 – філософія права. Отримані результати дали можливість упевнитися в тому, що проведені дослідження мають вузькогалузевий характер, загальнотеоретичні аспекти правового нігілізму в сучасній Україні на дисертаційному рівні досліджувало лише два науковці (О. Волошенюк – “Правовий нігілізм у пострадянському суспільстві” та В. Чернєй – “Подолання правового нігілізму – важлива умова розбудови правової держави”), проблематика ролі міліції в подоланні правового нігілізму на дисертаційному рівні досліджується вперше. З проблем правового нігілізму в Україні не видано жодної монографії, вкрай мало цій проблематиці присвячено і наукових статей.
Важливість теми дисертаційної праці пояснюється також необхідністю наукового осмислення в контексті сучасної державно-правової реформи шляхів удосконалення діяльності міліції, з тим, щоб вона якомога ефективніше виконувала свої функції, що, в свою чергу, матиме позитивний вплив на подолання правового нігілізму в нашій державі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації обрана відповідно до Комплексної програми кадрової політики в органах та підрозділах внутрішніх справ та забезпечення законності і дисципліни (наказ МВС України від 30.06.2001 року № 515), Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки (Указ Президента України від 25.12.2000 року №1376/2000), Програми розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням на 2000-2005 роки (рішення Колегії МВС України від 28.12.1999 року № 8 км/1), Програми формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 роки (рішення Колегії МВС України від 10.01.2003 року №1 км/1дск), Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 роки (наказ МВС України від 30.06.2002 року № 635), концепції державно-правової реформи в Україні. Дана праця безпосередньо пов’язана з основними напрямами наукового забезпечення реалізації Концепції розвитку системи Міністерства внутрішніх справ України та включена до планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2002 рік п. 27 та 2003 рік п. 30. Тема роботи затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України 30.01.2001 рік (протокол №1) та включена до “Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (2000 – 2001)” (Академія правових наук України , Харків, 2002 рік).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у вирішенні теоретико-правових проблем щодо висвітлення ролі міліції в подоланні правового нігілізму в Україні.
Зазначена мета дисертації зумовила постановку та розв’язання таких завдань:
– проаналізувати і систематизувати основні теоретико-методологічні підходи до розуміння поняття і змісту соціального, зокрема правового, нігілізму в українському суспільстві та визначити його вплив на стан законності та правопорядку в нашій державі, забезпеченість прав та свобод людини і громадянина;
– розглянути історичний генезис становлення правового нігілізму в Україні та визначити основні фактори, що спричинили його виникнення та розвиток;
– виявити, розкрити та проаналізувати основні джерела формування правового нігілізму у суспільній свідомості в умовах реформування правової системи сучасного українського суспільства;
– проаналізувати сучасні форми вираження правового нігілізму та визначити шляхи його подолання;
– розкрити теоретичні аспекти обсягів компетенції міліції у сфері охорони та захисту прав і свобод громадян, боротьби зі злочинністю, попередження правопорушень, правового виховання населення;
– розкрити зміст правоохоронної, профілактичної та правовиховної форм діяльності міліції., як напрямків подолання правового нігілізму;
– на підставі проведеного дослідження розробити рекомендації щодо вдосконалення законодавства, правових та організаційних форм діяльності міліції, як напрямків подолання правового нігілізму.
Об’єктом дослідження є правова свідомість, її негативні прояви та джерела формування правового нігілізму.
Предметом дослідження є діяльність міліції у сфері подолання правового нігілізму в Україні.
Методи дослідження. В основу методології дисертаційної роботи покладено комплексний підхід, зумовлений багатоаспектністю поставлених завдань з використанням філософських принципів єдності соціально-правового і гносеологічного аналізу, об’єктивності, конкретності істини тощо, загальнонаукових методів (передусім, системний, історичний, логічний, структурний, функціональний). Це дозволило розглянути правовий нігілізм як складну соціальну проблему, проаналізувати основні джерела і форми його вираження. Крім того, автором застосовувались спеціальні методи дослідження: формально-юридичний, порівняльно-правовий, конкретно-соціологічний та інші, що дало змогу проаналізувати основні шляхи подолання правового нігілізму в Україні.
Зокрема, системному і порівняльному аналізу підлягали джерела з теорії держави і права, конституційного, адміністративного, кримінального та кримінально-процесуального права, відповідні законодавчі акти та їх проекти, інші нормативно-правові акти (укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, окремі відомчі та міжвідомчі накази, накази та інструкції МВС України).
З метою досягнення наукового результату було використано й метод анкетування, з використанням якого опитано більше 1000 співробітників міліції ГУВС Луганської, Вінницької, Житомирської, Київської та Черкаської областей, м. Києва, слухачів Інституту заочного та дистанційного навчання та Інституту управління Національної академії внутрішніх справ України. Одночасно шляхом анкетування, інтерв’ю, особистого та телефонного опитування вивчалася громадська думка щодо ролі права в сучасному суспільстві, ролі міліції в забезпеченні реалізації прав і свобод громадян, стану сучасного правового нігілізму серед жителів міста Києва, Київської, Вінницької, Луганської, Житомирської та Черкаської областей.
Одержану інформацію використано для обґрунтування підготовлених по дисертації висновків і пропозицій.
Теоретична і нормативна основа дослідження базується на загальних принципах об’єктивності та пріоритету загальнолюдських цінностей, які передбачають об’єктивний опис і аналіз подій, явищ на основі науково-критичного використання різноманітних джерел.
Дисертант спирався на результати теоретичних досліджень вітчизняної та зарубіжної науково-правової думки, роботи вчених, які працюють у галузі загальної теорії держави і права, філософії права, конституційного, адміністративного права та інших наук. В процесі дослідження застосовувалися положення та висновки, які розробили в своїх працях В. Авер’янов, С. Алєксєєв, В. Бабкін, О. Бандурка, В. Гойман, В. Горшенєв, О. Гранін, М. Гуренко, С. Гусарєв, А. Козловський, М. Козюбра, А. Колодій, В. Копєйчиков, В. Котюк, С. Лисенков, М. Матузов; О. Мурашин, А. Олійник, М. Орзіх, О. Петришин, В. Погорілко, П. Рабінович, В. Селіванов, В. Сіренко, В. Темченко, В. Туманов, М. Цвік, Ю. Шемшученко, Л. Юзьков та інші.
Важливе місце в дисертаційній роботі посідають положення, розроблені видатними мислителями і науковцями минулого, зокрема, Аристотелем, Ч. Бекарієм, І. Бентамом, Г. Гегелем, І. Герценим, Т. Гобсом, Р. Ієрінгом, А.Камю, І. Кантом, Н. Макіавелі, Ш.-Л. Монтеск’є, Ф. Ніцше, Платоном, Ж.-П. Сартром, Л. Фейєрбахом, М. Хайдегером, А. Шопенгауером, О.Шпенглером, М. Штирнером та іншими.
Нормативно-правова база дослідження включає міжнародно-правові документи, Конституцію України, закони та інші нормативно-правові, правозастосовчі та інтерпретаційні акти.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертаційна робота є одним із перших в Україні монографічних досліджень, в межах якого здійснена спроба комплексної теоретико-правової характеристики правового нігілізму із визначенням місця і ролі міліції в його подоланні.
Зокрема, наукова новизна дослідження характеризується такими висновками та положеннями:
– запропоновано авторське бачення основних теоретико-методологічних підходів до розуміння поняття і змісту правового нігілізму в нашій державі, а саме: розкрито поняття правового нігілізму як соціального явища, його джерела та форми прояву, визначено основні напрямки його впливу на стан законності та правопорядку, забезпеченість прав і свобод людини і громадянина в Україні;
– визначено основні фактори формування та поширення правового нігілізму в Україні, до яких відносяться: репресивний характер змісту законодавства, недосконалість системи правосуддя, пріоритет закону над правом, розповсюдження ідей етатизму в правовій доктрині України; тривала економічна криза та вкрай повільні темпи її подолання, низький рівень забезпечення та декларативність конституційних положень, правовий ідеалізм, низький рівень ефективності реалізації права, низький рівень правової свідомості та правової культури громадян; недоліки в роботі правоохоронних органів;
– запропоновано авторський підхід до розуміння основних форм вираження правового нігілізму, таких як: пряме порушення чинного законодавства та невиконання, недотримання або несвідоме виконання його вимог; порушення статутних прав людини з боку зобов’язаних сторін, особливо з боку держави; видання суперечливих нормативно-правових актів; протиставлення в процесі юридичної практики законності та доцільності; неузгодженість, а в деяких випадках конфронтація гілок влади у проведенні правової політики та здійсненні правових реформ; високий рівень корупції та організованої злочинності; популізм політичних лідерів; неповага до правоохоронних органів;
– обґрунтовано висновок про те, що основними шляхами подолання правового нігілізму в Україні є проведення цілеспрямованої правової політики української держави, завершення в найкоротші строки державно-правової реформи; зміцнення законності, правопорядку та державної дисципліни; підвищення ефективності боротьби з корупцією та організованою злочинністю; ефективна організація профілактичної діяльності; підвищення рівня правової свідомості, загальної та правової культури населення; підготовка висококваліфікованих кадрів юристів та ефективна робота правоохоронних органів;
– пропонується авторське бачення ролі та змісту діяльності міліції в подоланні правового нігілізму, які визначаються через призму реалізації нею таких завдань: забезпечення законності та правопорядку; ефективна охорона та захист прав і свобод громадян; забезпечення високого рівня профілактичної та правовиховної діяльності;
– дістало подальшого розвитку дослідження теоретичних засад вдосконалення методів, правових та організаційних форм діяльності міліції, зокрема запропоновано здійснити комплекс заходів у профілактичній, правоохоронній, правововиховній сферах діяльності міліції з метою підвищення рівня її ефективності;
– розкрито специфічні особливості здійснення правоохоронної діяльності міліції, зокрема у напрямку подолання правового нігілізму, сутність яких зводиться до того, що будь-яка форма правоохоронної діяльності, як і прийняті правозастосовчі рішення, повинні бути зрозумілі пересічному громадянинові нашої держави і викликати схвалення та підтримку.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані в науковій діяльності – для подальших теоретико-правових досліджень питань правового нігілізму, наукового забезпечення реформування системи органів міліції, визначення обсягів її компетенції, удосконалення правових та організаційних форм діяльності цього державного органу по вирішенню поставлених перед ним завдань; в правотворчості – при підготовці проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на вирішення актуальних питань подолання правового нігілізму в Україні; у навчально-виховному процесі – при викладанні курсів “Теорія держави і права”, “Юридична деонтологія”, “Забезпечення прав людини в правоохоронній діяльності”, “Моральні аспекти захисту прав людини”, “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”, а також при підготовці відповідної навчально-методичної літератури.
Практичне застосування дані результати можуть мати місце і в просвітницькій діяльності, а саме, для правового виховання населення та підвищення рівня його правової культури.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної праці обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ України, спільному засіданні зазначеної кафедри та кафедр конституційного права, прав людини.
Окремі матеріали дисертації використовувались у навчальному процесі при відпрацюванні ряду тем з курсів “Моральні аспекти захисту прав людини”, “Права, свободи та обов’язки людини та громадянина”, “Забезпечення прав людини в правоохоронній діяльності”, “Теорія держави та права”, “Юридична деонтологія” в Національній академії внутрішніх справ України.
Основні положення дисертаційної роботи оприлюднені автором на міжнародних науково-практичних конференціях, а саме: на Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (м. Хмельницький, 29-30 квітня 2002 р.), на Міжнародній науковій конференції пам’яті П.І. Новгородцева “Ідея правової держави: історія і сучасність” (м. Луганськ, 22-23 квітня 2003 р.), а також на Міжвузівській курсантсько – студентській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розвитку та модернізації податкових і інших правоохоронних органів України у XXI столітті” (м. Ірпінь, 26 травня 2004 р.).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 наукових статей, 4 з яких – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у тому, щоб подати комплексну характеристику правового нігілізму в Україні та визначити роль міліції в його подоланні.
Виконане дисертаційне дослідження дозволяє зробити наступні головні висновки.
1. Багатобічність правового нігілізму зумовлює необхідність розглядати це явище у вузькому та широкому розумінні. Правовий нігілізм у вузькому розумінні або абсолютний правовий нігілізм зводиться до повного, абсолютного заперечення права, законів, їх свідомого ігнорування. Правовий нігілізм у широкому розумінні або відносний правовий нігілізм зводиться до скептичного, зневажливого або іншого негативного відношення до права, законів, нормативного порядку.
2. Правовий нігілізм в Україні як соціальне явище має в собі глибоке як історичне так і соціальне коріння. Будучи складовою частиною загальносоціального нігілізму, правовий нігілізм пояснюється історичними звичаями та традиціями Російської імперії (складовою частиною якої була більша частина України), в якій право і закон займали другорядне значення, а прогресивні ідеї відомих мислителів і державних діячів як України, так і Росії не одержували належної підтримки як з боку верхівки російського самодержавства, так і з боку основної маси населення, яке в більшості своїй було малоосвічене, з низьким рівнем правової свідомості та культури.
У період перебування України в складі Радянського Союзу рівень правового нігілізму серед українців продовжував зростати, оскільки радянська держава, навіть приймаючи на перший погляд прогресивні Конституції та законодавчі акти, в кращому випадку намагалась створити лише видимість їх фактичної реалізації, тоді як ряд прав і свобод її громадян суттєво, а в деяких випадках і грубо, порушувались.
3. На підставі зазначених історичних чинників відбувається процес формування сучасного правового нігілізму, джерелами якого стали теперішні проблеми економічного, соціального, політичного, ідеологічного та юридичного характеру, а саме: кризовий стан економіки сучасної України; порушення та неналежне забезпечення прав людини та громадянина; правовий ідеалізм; низький рівень право реалізації; надмірна кількість законів в державі, низька якість та декларативність окремих з них; правовий вакуум; порушення принципів рівності усіх громадян перед законом, взаємної відповідальності особи і держави, презумпції невинності; малоефективна робота правоохоронних органів, включаючи міліцію; низький рівень правової свідомості та правової культури громадян України тощо.
4. Проаналізувавши різні погляди на проблему форм прояву правового нігілізму та вивчивши громадську думку з цього питання, автор робить висновок, що найбільш розповсюдженими та поширеними формами прояву правового нігілізму в Україні є: пряме, навмисне порушення чинного законодавства; масове недотримання та невиконання, або несвідоме виконання його вимог; порушення прав та свобод громадян; видання суперечливих нормативно-правових актів; протиставлення в процесі юридичної практики законності та доцільності; неузгодженість, а в деяких випадках конфронтація гілок влади у проведенні правової політики; корупція та організована злочинність; популізм політичних лідерів; неповага до правоохоронних органів, песимізм при розгляді реальних можливостей ефективного виконання ними своїх функцій.
5. Проаналізувавши стан та форми прояву сучасного правового нігілізму, автор вважає, що пріоритетними напрямами його подолання є :
а) цілеспрямована правова політика української держави;
б) ефективне проведення державно-правової реформи;
в) підвищення авторитету закону та зміцнення у громадян довіри до нього;
г) зміцнення законності та правопорядку, державної дисципліни;
ґ) боротьба зі злочинністю, профілактика злочинів та інших правопорушень;
д) виховання громадян з високою позитивною правовою активністю, підвищення правової свідомості, правової та естетичної культури населення;
е) підготовка висококваліфікованих кадрів юристів;
є) ефективна робота правоохоронних органів України.
6. Одним із важливих шляхів подолання правового нігілізму в Україні, на думку автора, є підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів, зокрема міліції, що обумовлено змістом завдань покладених на неї державою та обсягом її повноважень.
Аналіз змісту статті 2 Закону України “Про міліцію”, в якій закріплені основні завдання цього органу, дає підставу дисертанту дійти висновку, що якісне виконання кожного з них в значній мірі повинне сприяти зниженню рівня правового нігілізму. Пріоритетними напрямками діяльності міліції по подоланню правового нігілізму автор вважає:
– діяльність по зміцненню законності та правопорядку;
– правоохоронна діяльність, тобто діяльність по забезпеченню особистої безпеки громадян, по охороні та захисту їх прав та свобод;
– профілактична та правовиховна діяльність.
7. Зміцнення режиму законності за якого усі суб’єкти правовідносин співвідносять свою діяльність із існуючими нормами права та підтримання правопорядку, який існує лише тоді, коли дії усіх учасників суспільних відносин засновані на законі, коли закріплюються і охороняються права та свободи громадян і припиняються найменші порушення закону та свавілля, позитивно впливає на правову свідомість та правову культуру населення, а отже знижує рівень правового нігілізму в державі.
Роль міліції в діяльності по зміцненню законності і правопорядку обумовлена тією обставиною що серед засобів вищеназваної діяльності першочергове місце належить забезпеченню прав та свобод громадян, боротьбі зі злочинністю, пріоритетними напрямками якої є попередження злочинів та інших правопорушень, розкриття злочинів та викриття винних у їх скоєнні, боротьбі з корупцією, охороні громадського порядку, правовому вихованню населення – тобто діяльності, що складає основний зміст їх функціонування.
8. Значна роль у забезпеченні прав та свобод громадян, порушення яких виступає одним із суттєвих джерел правового нігілізму в нашій державі відводиться міліції. Це пов’язано з тим, що діяльність органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації прав та свобод людини та громадянина виступає основним напрямком їх функціонування, адже будь-яке із повноважень міліції в тій чи іншій мірі торкається забезпечення прав і свобод людини, сприяє створенню умов для користування нею соціальними благами. Таким чином ефективність діяльності міліції у напрямку забезпечення прав та свобод людини та громадянина обумовлює реальний стан їх забезпечення в нашій державі, а, отже, сприяє подоланню правового нігілізму.
9. Ефективними засобом подолання правового нігілізму в Україні є профілактична діяльність. Стримуючи громадян від скоєння злочинів загальне запобігання виробляє в них відповідні рефлекси, які переростають у правила і норми правомірної поведінки, що сприяє підвищенню правової свідомості, а в подальшому і зниженню правового нігілізму. Роль міліції в профілактиці правопорушень обумовлена тією обставиною, що вона посідає центральне місце в системі спеціальних суб’єктів профілактики правопорушень. Спрямованість і зміст системи заходів щодо профілактики злочинності, яку реалізовують органи міліції, визначають законодавче закріплені за її підрозділами і службами задачі та обов’язки, широкі повноваження і компетенція у сфері здійснення оперативно-розшукової, адміністративної, профілактичної, кримінально-процесуальної та інших видів діяльності боротьби зі злочинами й іншими правопорушеннями.
10. Правове виховання як засіб подолання правового нігілізму забезпечує залучення людей до знань про державу і право, законність, права та свободи особистості, вироблення у громадян стійкої орієнтації на законослухняну поведінку і тим самим сприяє підвищенню їх правової свідомості та правової культури, а отже зниженню рівня правового нігілізму в державі. Роль міліції у правовому вихованні населення обумовлена змістом завдань покладених на неї державою та обсягом її повноважень. Повсякденна діяльність працівників міліції – основний спосіб їх участі у правовому вихованні населення. В той же час існує цілий ряд спеціальних форм та методів, які спрямовані на посилення виховної спрямованості застосування права міліцією.
11. Аналіз основних напрямів діяльності міліції по подоланню правового нігілізму дає підстави дисертанту дійти до висновку, що кожен із них потребує свого вдосконалення. Для цього, на думку автора, доцільно здійснити цілий ряд заходів.
У сфері профілактики правопорушень доцільно: створити на налагодити безперебійне функціонування системи профілактики правопорушень; розробити та реалізовувати нову концепцію попередження злочинності; висунути завдання по попередженню злочинів на перший план на державному рівні; вжити заходів щодо організації належної професійної підготовки суб’єктів попереджувальної діяльності; створити в системі органів внутрішніх справ координаційний центр організації роботи по профілактиці правопорушень; розвивати зв’язки підрозділів міліції з населенням; з метою вдосконалення законодавства про профілактику правопорушень необхідно прийняти відповідний закон; розширити та конкретизувати кримінально-процесуальні норми про профілактику злочинів; важливим напрямком науково-методичного забезпечення профілактичних процесів повинно стати впровадження наукових розробок та рекомендацій в діяльність підрозділів міліції.
У сфері забезпечення прав та свобод людини та громадянина вважається за необхідне: розробити систему нових форм та методів діяльності міліції по забезпеченню прав та свобод людини та громадянина; посилити вже існуючі та створити більш ефективні механізми контролю за дотриманням законності в підрозділах міліції; ознайомлювати особовий склад із загальнолюдськими стандартами прав людини.
У сфері правового виховання на нашу думку необхідно: розробити загальну концепцію правовиховної діяльності підрозділів міліції; розробити конкретні методики формування правосвідомості осіб; розробити нові та активно використовувати всі існуючи форми ідейно-виховного впливу на громадян; активізувати участь усіх співробітників міліції у вихованні населення; навчати кадри міліції вмінню організовувати правовиховну роботу; регулярно та систематично здійснювати правове виховання населення.
12 Для ефективної реалізації зазначених заходів автор вносить ряд конкретних пропозицій, які спрямовані на підвищення загальної правової свідомості та правової культури населення, підвищення якісного складу співробітників міліції, зростання їх професійної майстерності та забезпечення на основі цього більш ефективної діяльності по зміцненню законності та правопорядку, забезпеченню прав і свобод людини, профілактичній та правовиховній роботі. На думку дисертанта саме ефективна робота в зазначених напрямах по здійсненню міліцією своїх повноважень може суттєво вплинути на зниження рівня правового нігілізму в сучасній Україні.
В рамках проведеного дисертаційного дослідження немає можливості охопити весь широкий спектр проблем діяльності міліції по подоланню правового нігілізму в нашій державі, у зв’язку з чим більш детального дослідження на рівні окремих галузевих юридичних наук потребують проблеми підвищення ефективності діяльності цього органу по зазначеним пріоритетним напрямам його діяльності. Крім того, проблеми подолання правового нігілізму в нашій державі потребують досліджень у напрямку взаємодії правоохоронних органів між собою, взаємовідносин системи правоохоронних органів з різноманітними компонентами правової системи, а також широкого вивчення позитивного досвіду роботи у досліджуваному напрямку як серед сучасних незалежних держав колишнього Радянського Союзу так і серед інших держав світового співтовариства.
Уявляється, що продовження науково-практичного вивчення проблем поставлених у дисертаційному дослідженні, могло б сприяти ефективному вдосконаленню правоохоронної діяльності як окремих правоохоронних органів, так і системи правоохоронних органів в цілому по зниженню рівня правового нігілізму в нашій державі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальные вопросы совершенствования профилактики преступлений: Сб. научн. тр.– Ташкент: ТВШМ МВД СССР, 1979. –163 с.
2. Андресюк Б. 17 днів, які потрясли світ // Голос України.– 2005.– №12 (3512).– С.4.
3. Афанасьев В.С. Обеспечение социалистической законности в деятельности органов внутренних дел (основы системного подхода): Учебное пособие.– М., 1987.– 72 с.
4. Баглай М.В. Интервью журналу “Государство и право” // Государство и право.– 1998.– №2.– С.5 – 7.
5. Балин Л.Е. Правовое воспитание и его профилактическая функция в развитом социалистическом обществе: Учебное пособие.–Ташкент, 1983.–79с.
6. Бандурка О., Скакун О. Правовий нігілізм // Міжнародна поліцейська енциклопедія.– К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003.– Т.1.– С.762.
7. Березин М.Н., Кулагин Н.И., Макушненко Л. П. Профилактическая работа следователя органов внутренних дел: Учебное пособие.– Волгоград, 1975.– 87с.
8. Берлін І. Чотири есе про свободу: Пер. з англ. – К.: Основи, 1994.– 272с.
9. Білий П. Правова держава і правова культура: взаємозв’язок і результативність // Право України.– 1997.– №12.– С.75 – 77.
10. Боков А.В. Обеспечение безопасности граждан органами внутренних дел // Закон и право.– 2002.– №5.– С. 17 – 19.
11. Болонина С.В. Правосознание молодёжи: проблемы в условиях системного кризиса // Юрист.–1998.– № 10.– С.66-70.
12. Бондар А. Профилактика преступности и её результаты // Законность.– 2002.– №9.– С. 2 – 5.
13. Большая Советская Энциклопедия. 3-е изд.– Т.17.– М.: Советская энциклопедия, 1974. – 616 с.
14. Братасюк В., Братасюк М. Правова культура: залежність рівня її розвитку від зрілості особистісного начала // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. Щорічник. – 1999.– С. 147–151.
15. Братасюк М. Подолання правового нігілізму в сучасній Україні як проблема збереження гуманістичного сенсу права // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. Щорічник. - 1998.- С. 64 – 70.
16. Бринцев В. Конституційний шлях коригування курсу судово-правової реформи // Право України.–2003.–№2.– С.7 – 11.
17. Бульба О. До питання поділу влади в Україні: пошук оптимальних варіантів // Право України.– 2003.– №4.– С. 8 – 11.
18. Валерко В. Храм законослухняності має будуватися чистими руками // Міліція України.– 2003.– №1.– С.10 – 11.
19. Валицкий А. Нравственность и право в теориях русских либералов конца XIX – начала XX вв. // Вопросы философии.– 1991.– №8.– С. 25 –40.
20. Васькович Й. Проблеми правового виховання молоді // Право України.– 1997.– №2.– С.49 – 51.
21. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Часть II. Теория права. Том I. – М.: Юристъ, 1996.– 168 с.
22. Верховний суд призначив повторне голосування // Урядовий кур’єр.– 2004.– №233 (2895).– С.2.
23. Ветютнев Ю.Ю., Шириков А.С., Трифонов А.С. Правовая культура в России на рубеже столетий (Обзор Всероссийской научно-теоретической конференции) // Государство и право.– 2000.– №10.– С. 106 – 109.
24. “Визит” ради профилактики // Київ, Володимирська,15.– 2003.– № 4 (25 квітня).– С.1.
25. Виктимология и профилактика правонарушений: Сб. научн. тр.– Иркутск, 1979.–191с.
26. Волошенюк О.В. Правовий нігілізм у пострадянському суспільстві: Дис… Канд. юрид. наук: 12.00.01.– Харків, 2000.– 190 с.
27. Вопросы обеспечения социалистической законности в деятельности органов внутренних дел: Межвуз. сб. научн. тр.– Караганда, 1983.– 135 с.
28. Вопросы совершенствования нормативного регулирования деятельности органов внутренних дел: Сб. науч. раб.– Уфа, 1991.– 131с.
29. Всемирная декларация прав человека // Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран.– М.: Белые альвы, 1996.– С.343 –348.
30. Гавриленко Г. Правова держава і правова культура // Право України.– 1993.–№1.– С.28 – 30.
31. Гаврилов Б.Я. Способна ли российская статистика о преступности стать реальной? // Государство и право.– 2001.– № 1.– С. 47– 62.
32. Гайденко П. Нигилизм //Философская энциклопедия.– М., 1967.– Т.4.– С.64.
33. Гелетко М. НП не районного масштабу // Іменем закону.– 2005.– № 13 (5452).– С.6 – 7.
34. Герасимов С. Предупреждение преступности: теория, опыт, проблемы // Законность.– 2002.– №2.– С.2 – 7.
35.Гойман В. Правовой нигилизм: пути преодоления // Советская юстиция.– 1990.– №9.– С.3–5.
36. Гойман В.И. Формирование правовой активности личности как составная часть коммунистического воспитания.–М.: Высшая школа, 1988.–152 с.
37. Головченко В.В. Эффективность правового воспитания: понятие, критерии и методика измерения.– К.: Наукова думка, 1985.– 128 с.
38. Горян Е. Роль правової культури в забезпеченні основних прав і свобод людини та громадянина в Україні // Підприємництво, господарство і право.– 2002.– № 11.– С.88 – 90.
39. Гранин А.Ф. Социалистическая законность и правопорядок (Теоретические вопросы охраны правопорядка и укрепления социалистической законности в деятельности органов внутренних дел).– Киев, 1970.– 155 с.
40. Грач Л. Момент істини: Про Конституцію Автономної Республіки Крим // Голос України .– 1998.– № 226 (25 листопада).– С. 4 – 5.
41. Гребельский Д.В. Профилактика преступлений и проблемы профессионального мастерства оперативных работников органов внутренних дел // Правовые и организационно-тактические проблемы профилактики преступлений. – Тбилиси, 1974.– С. 219 – 224.
42. Демидов А. И. Политический радикализм как источник правового нигилизма // Государство и право.– 1992.– №4.– С. 73 – 78.
43. Денисов В. Правам людини – європейський рівень поваги та захисту // Віче.– 2002.– № 4.– С. 53 – 58.
44. Дурдинець В.В. Виступ в Національній академії внутрішніх справ України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України.– 1998.– №2.– С.3 – 17.
45. Експрес– інформація про стан злочинності на території України за 2001 рік.– К.: УОІ МВС України.– 2001.
46. Експрес– інформація про стан злочинності на території України за 2002 рік.– К.: ДІТ МВС України.– 2002.
47. Експрес– інформація про стан злочинності на території України за 2003 рік.– К.: ДІТ МВС України.– 2003.
48. Експрес– інформація про стан злочинності на території України за 2004 рік.– К.: ДІТ МВС України.– 2004.
49. Еропкин М.И. Роль аппаратов административной службы милиции в профилактике преступлений // Правовые и организационно-тактические проблемы профилактики преступлений.– Тбилиси, 1974.– С. 83 – 91.
50. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини // Збірка договорів Ради Європи. – Київ:Парламентське видавництво, 2000.– С.27 – 45.
51. Журавльова О. Дні правових знань // Іменем закону.– 2001.– №15 (13 квітня).– С.2.
52. Забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ України: Збірник наукових праць.– Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1993.– 212 с.
53. Загальна теорія держави і права / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина.– Харків: Право, 2002.– 432 с.
54. Загальна теорія держави та права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та інші; За ред. В.В. Копєйчікова.– Стер. вид.– К.: Юрінком Інтер, 2000.– 320 с.
55. Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 року // ВВР України.– 1995.– №34.– Ст. 266.
56. Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 року // // Основні чинні кодекси і закони України /Уклад. Ю. Єлісовенко.– К.: Махаон, 2003.– С. 123 – 128.
57. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року // Основні чинні кодекси і закони України /Уклад. Ю. Єлісовенко.– К.: Махаон, 2003.– С. 137 – 146.
58. Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 23 грудня 1993 року // ВВР України. - 1994.– №11.– Ст.51.
59. Закон України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними” від 15 лютого 1995 року // ВВР України. – 1995.– №10.– Ст.62.
60. Закон України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14 лютого 1992 року // ВВР України.– 1992.– № 20.– Ст.272.
61. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності” від 18 лютого 1992 року // ВВР України. – 1992.– № 21.– Ст. 296.
62. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року // Основні чинні кодекси і закони України /Уклад. Ю. Єлісовенко.– К.: Махаон, 2003.– С. 718 – 722.
63. Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спец. установи для неповнолітніх” від 8 липня 1999 року // Офіційний вісник України. - 1999.– №31.– Ст.1584.
64. Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" від 30 червня 1993 року // ВВР України. - №35.– Ст.358.
65. Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 року // Основні чинні кодекси і закони України /Уклад. Ю. Єлісовенко.– К.: Махаон, 2003.– С. 183 – 186.
66. Закон України “Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 року //Основні чинні кодекси і закони України /Уклад. Ю. Єлісовенко.– К.: Махаон, 2003.– С. 129 – 136.
67. Закон України “Про селянське (фермерське) господарство” від 20 грудня 1991 року // ВВР України. – 1992.– №14.– Ст.186.
68. Закон України “Про споживчу кооперацію” від 10 квітня 1992 року // ВВР України. – 1992.– №30.– Ст. 414.
69. Закон України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” від 22 червня 2000 року // Офіційний вісник України.–2000.– №30.– Ст. 1248.
70. Законопроект України “Про заходи внутрішньої та зовнішньої політики України”// http:// www. zakon.gov.ua /
71. Законопроект України “Про соціальну профілактику правопорушень в Україні” // Сущенко В.Д., Антіпов В.І. Профілактика злочинності в Україні: Навчальний посібник. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2000.– С.86 – 97.
72. Законопроект України “Про профілактику злочинів” // Сущенко В.Д., Антіпов В.І. Профілактика злочинності в Україні: Навчальний посібник. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2000.– С. 116 – 128.
73. Законы и реалии: Комментарий законодательных актов Верховного Совета Украины по ситуации в Крыму // Правда Украины.–1995.– №36 (25 марта).– С. 3.
74. Звирбуль А.К., Макушенко Л.П., Петренко В.М. Работа следователя МВД по предупреждению преступлений. – М., 1972.– 55с.
75. Звіт Міністерства внутрішніх справ перед українським народом про оперативно-службову діяльність у 1998 році // Іменем закону. – 1999.– 5 березня.
76. Звіт Міністерства внутрішніх справ перед українським народом // Додаток до журналу Міліція України. – 2003.– № 3.– С.1 – 16.
77. Історія держави і права України: Хрестоматія для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1996.– 224с.
78. Калашников С.В. Проблемы обеспечения конституционных прав и свобод личности в условиях становления в России гражданского общества и деятельность органов внутренних дел // Право и политика.– 2001.– № 10.– С. 105 – 114.
79. Калиновська С. Юридична допомога доступна всім // Голос України.–2003.–№68 (9 квітня).– С.3.
80. Караджи-Искров И.П. Новейшая эволюция административного права. Иркутск, 1927.– 112 с.
81. Каручеру М.В. Роль колективу у формуванні правомірної поведінки працівника органів внутрішніх справ // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України.– 2000.–№1.– С.164 – 171.
82. Кистяковский Б.А. В защиту права. Интеллигенция и правосознание // Вехи. – М.: Правда, 1990. – С.76 – 92.
83. Кодекс про адміністративні правопорушення //Основні чинні кодекси і закони України /Уклад. Ю. Єлісовенко.– К.: Махаон, 2003.– С. 15 – 70.
84. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навчальний посібник.– К.: Юрінком Інтер, 2003.– 336 с.
85. Комарова А.І. Злочинність, мафія, корупція – загроза національній ідеї та безпеці України // Проблеми боротьби з корупцією та організованою злочинністю.– К.,1998.– Т.7.– С.16 – 24.
86. Коментар до Конституції України.– К.,1996.– 378 с.
87. Кондратьєв Я.Ю. Конституційні основи забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності міліції // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001.– № 3.– С.3 – 5.
88. Конституційне право України: Підручник / Під ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999.– 735 с.
89. Конституція України. - К.: Видавництво інституту законодавства Верховної Ради України, 1996.– 251с.
90.Корнієнко М. Стан та деякі проблеми боротьби з організованою злочинністю в столиці України // Право України.– 1998.– №11.– С. 18 – 19.
91.Коростей В. Юридическое образование: проблемы и пути решения // Підприємництво, господарство і право .– 2002.– №11.– С. 82 – 84.
92.Косогоровський А. Дільничному не обійтися без дружини. Добровільної і народної // Іменем закону. – 2001.– №7 (16 лютого).– С.4.
93.Косоплечев Н., Измайлова Ф. Воссоздать систему предупреждения преступлений // Законность.– 1999.– №3.– С. 2–7.
94.Котюк В. О. Теорія права: Навчальний посібник для юрид. фак. вузів.– К.: Вентурі, 1996.– 208 с.
95.Краус В. Нігілізм сьогодні або Терплячість світової історії. Пер. з нім.– К.: Основи, 1994.– 124с.
96.Крим: Загострення ситуації – дорога в нікуди // Голос України.– 1995.- № 249 ( 29 грудня). – с. 2.
97.Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Виправно-трудовий кодекс України. – К.:Істина.– 2001.– 416с.
98.Кримінальний кодекс України. Проект. Внесений комісією Верховної ради України з питань правопорядку та боротьби із злочинністю. – К.: Право, 1994.– 156 с.
99.Кулага Е. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ // Підприємництво, господарство і право.– 2002.– №12.–С. 92 – 95.
100.Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. / О.М. Джужа, П.П. Михайленко, О.Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи .– К.: Юрінком Інтер, 2001.– 352 с.
101. Ленин В.И. Полное собрание сочинений.– М.: Госполитиздат, 1962.–Т.33: Государство и революция.– 433 с.
102.Ленин В.И. Полное собрание сочинений.– М.: Госполитиздат, 1962.–Т.35: Октябрь 1917 – март 1918.– 599 с.
103.Ленин В.И. Полное собрание сочинений.– М.: Госполитиздат, 1962.–Т.36: Март – июль 1918.– 741 с.
104.Ленин В.И. Полное собрание сочинений.– М.: Госполитиздат, 1963.–Т.41: Май – ноябрь 1920. – 695 с.
105.Литвак О. Правовий заслін – політичному нігілізму // Право України.– 2002.– №9.– С. 27 – 29.
106.Лихолоб В.Г. Правовые и нравственные вопросы предупреждения преступности органами внутренних дел: Учебное пособие. – К.: НИиРИО Украинской академии внутренних дел.– 1992.–119 с.
107.Лопушанський Ф.А. Запобігання злочинам органами попереднього слідства. К.: Наукова думка.– 1975.– 175с.
108.Мандибура В.О. Рівень життя населення України та проблеми реформування механізмів його регулювання.– К.: Парламентське видавництво.– 1998.– 256с.
109.Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороны «одной медали» // Правоведение. – 1994.– № 2.–С.3 –16.
110.Медведчук В.В. Конституційні основи становлення парламентаризму в незалежній Україні // Право України.– 2001.– №11.– С. 3 – 8.
111.Менюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України // Право України.– 2001.– №4.– С.21 – 23.
112.Методологические проблемы воспитательной и кадровой работы в органах внутренних дел и внутренних войсках: Сб. научн. тр.– Санкт-Петербург: ВУ внутренних войск МВД России, 1991.– 171с.
113.Мехович А. М., Мордовец А.С., Силантьева А.В. Законность и уважение прав человека в деятельности органов внутренних дел // Правоведение.– 1999.– № 3.– С. 154 – 162.
114.Міжнародний пакт про громадські та політичні права // Права людини. Міжнародні договори України.– К.: Юринформ, 1992.– С. 36–58.
115.Мінюков А. Забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина органами досудового слідства МВС України // Право України.– 2002.– №7.– С. 22 –27.
116.Митяев Е.А. Профилактике преступлений – постоянное внимание // Правовые и организационно-тактические проблемы профилактики преступлений.– Тбилиси, 1974.– С. 311-317.
117.Михайленко П. П., Гельфанд И. А. Вопросы предупреждения преступлений органами милиции.– К., 1963.– 92с.
118.Михайлянц А.Г. Уголовно-процессуальная деятельность по предупреждению преступлений.–Ташкент: Фан.– 1975.–212 с.
119.Мопассан Ги де. Изобретатель слова “нигилизм” // Мопассан Ги де. Полное собрание сочинений: в 12 т. – М.: Правда, 1958.– Т.11.- С. 66-71.
120.Мурашов С.В. Роль следственных аппаратов МВД в профилактике правонарушений // Правовые и организационно-тактические проблемы профилактики преступлений.– Тбилиси, 1974.– С. 157-161.
121.Мухтаров Ю.Г. К вопросу о понятии правового и общественного порядка // Вопросы осуществления прав и обязанностей в развитом социалистическом обществе.– Казань: Казанский университет, 1983.– 180 – 187с.
122.Найманов К.Х. Понятие и цели правового воспитания // Материалы VI конференции аспирантов и соискателей “Проблемы борьбы с преступностью”.– М.: Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности.– 1976.– С.293–298.
123.Наказ МВС України від 26 листопада 1991 року № 500 “Про затвердження інструкції про порядок прийому, реєстрації, обліку та розгляду в органах, підрозділах і установах внутрішніх справ України заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини і події”.
124.Наказ МВС України від 16 січня 1992 року № 22 “Про затвердження інструкції “Про роботу дільничного інспектора міліції”.
125.Наказ МВС України від 23 січня 1993 року № 32 “Про затвердження положення про спеціальний підрозділ міліції охорони “Титан”.
126.Наказ МВС України від 3 вересня 2002 року № 890 дск “Про оголошення рішення колегії МВС України від 3 вересня 2002 р. “Про суттєві недоліки в кадровій діяльності, що призвели до скоєння злочинів працівниками міліції, та завдання щодо виконання доручень Президента України Л. Д. Кучми з питань поліпшення кадрової роботи в органах внутрішніх справ”.
127.Нарский И.С. Понятия “нигилизм” и “ничто” в экзистенциализме М. Хайдеггера и антикоммунизм // Философские науки.– 1964.– № 3.–С. 67–75.
128.Науково-практичний коментар до Закону України “Про міліцію”. – Київ: Українська академія внутрішніх справ. 1996.– 144с.
129.Невважай И.Д. Типы правовой культуры и формы правосознания // Правоведение.– 2000.– №2.– С.23 – 31.
130.Нежельская М.А. Правовой нигилизм и правовой идеализм // Право и образование.– 2002.– № 2.– С. 75 – 82.
131.Нигилизм в русской и западноевропейской литературе: Методические рекомендации для студентов филологический факультетов университетов / Сост. А.Е. Нямцу.– Черновцы: ЧГУ, 1998.– 32 с.
132.Ніцше Ф. Так казав Заратустра; Жадання влади: Пер. з нім.– К.: Основи, Дніпро, 1993.– 415с.
133.Новиков А.И. Нигилизм и нигилисты. Опыт критической характеристики.– Л.: Лениздат. 1972.– 296c.
134.Обертинський О. Юрій Смірнов: “Думкам працівників низових підрозділів ОВС – особливу увагу!”// Міліція України.– 2003.– №1.– С.2 –3.
135.Оксамытный В.В. Правовое воспитание – важный фактор формирования социально активной личности.– К.: Наукова думка, 1979.– 76с.
136.Олійник А.Ю. Механізм, форми, методи та собливості забезпечення органами внутрішніх справ реалізації прав людини і громадянина: Лекція.– Київ, Національна академія внутрішніх справ України, 1997. – 32с.
137.Олійник А.Ю., Свістунов В.В. Деякі питання законності в діяльності ОВС по забезпеченню права недоторканості особи // Забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ.– К., 1993.– С. 72 – 80.
138.Онищенко Н., Бобровник С. Правовий нігілізм серед молоді: що робити далі? // Радянське право.– 1991.–№3.– С.54-56.
139.Организация и эффективность правового воспитания.– М.: Мысль, 1983.– 285с.
140.Организованная преступность в России: Теория и реальность.– СПб., 1996.– 325 с.
141.Осика І. Правовий нігілізм та правова культура // Право України.– 2001.– №7.– С.98 – 101.
142.Основи держави і права: Навч. посібник / Гусарєв С.Д., Колодій А.М., Кравченко Л.В., Олійник А.Ю, Павлюк І.І., Слюсаренко О.Л., Шмоткін О.В.– К.: Юринформ, 1995.– 168с.
143. Основи конституційного права України.– К.: Юрінком, 1997.– 208 с.
144. Патюлин В.А. Политические права и свободы граждан СССР // Социализм и личность. – М.: Юрид. лит.– 1979.– С.17 – 22.
145.Поглиблення співпраці: рівненській варіант. // Іменем закону.– 2001.– №42 (19 жовтня).– С.4.
146.Поволоцька С. До питання про дослідження злочинності неповнолітніх // Право України .– 2002.– №11.– С. 120 – 123.
147.Положення Кабінету міністрів України від 10 серпня 1993 року №615 “Про державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ”.
148.Попов В.В. Некоторые формы проявления правового нигилизма и пути его преодоления // Юрист.– 2002.– № 1.– С. 10 – 13.
149.Попов Л. Л., Туманов Г.А. Основные направления перестройки служб охраны общественного порядка и безопасности // Актуальные проблемы совершенствования охраны общественного порядка и общественной безопасности в условиях перестройки: Труды Академии МВД СССР.– М., 1989.– С. 5 – 11.
150.Популярна юридична енциклопедія. – К.: Юрінком Інтер, 2002.– 528с.
151.Права и свободы советских граждан и роль милиции в их обеспечении: Сб. научн.раб.– Москва: Московская высшая школа МВД СССР, 1981.– 137 с.
152.Правова культура і підприємництво: Зб. наук. пр.– Київ – Донецьк: Інститут праватного права і підприємництва АПрН України, Донецький інститут підприємництва, 1999.– 280с.
153.Рабінович П.М. Проблеми юридичного забезпечення прав людини.– 1995.– №2.– С.1 – 6.
154. Разумнов О.В., Жданов І.О., Шлигіна Л.І. Україна: рік з новою Конституцією // Проблеми боротьби з корупцією та організованою злочинністю.– К.,1998.– Т.7.– С. 147 – 171.
155. Роль и задачи органов внутренних дел в охране прав и интересов советских граждан: Сб. научн. тр.– К.,1985.– 191с.
156.Роль правового воспитания в предупреждении правонарушений.– М.: Юрид. лит.,1985.– 240с.
157.Салютин В.А. Органы внутренних дел как специальные субъекты профилактики правонарушений // Профилактика правонарушений.– 1980.– № 10.– С.63–65.
158.Селіванов В. Державну політику в Україні – на правові і наукові засади // Право України.– 2002.– № 12.– С. 15 –23.
159.Сербин Р.А. Стратегічний потенціал правової культури // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України.– 2002.– № 3.– С.167– 174.
160.Скомороха В. Зміцнювати конституційний правопорядок у державі // Право України.– 2002.– №8.- С.3 –10.
161. Словська І. Механізм захисту прав людини – основоположний принцип сучасного українського конституціоналізму // Право України.– 2001.– №9.– С.15 – 17.
162. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української Конституції.– К.: Знання України.– 1993.– 192с.
163.Совершенствование профилактики преступлений органами внутренних дел в свете решений XXVII съезда КПСС. Межвузовский сборник научных трудов. – М.: МВШМ МВД СССР, 1986.– 216 с.
164.Советский закон и гражданин: Юридический справочник: В 2-х ч./ Под ред. Бабия Б.М.– К.: Наукова думка, – ч.1.–1980. –352 с.
165.Современная западная философия: Словарь / Сост. Малахов В.С., Филатов В.П. – М.: Политиздат, 1991.– 414 с.
166.Соловьёв Э.Ю. Правовой нигилизм и гуманитарный смысл права // Квинтэссенция: Философский альманах.– М., 1990.– С.162 – 235.
167.Статкус В.Ф. Раскрытие преступлений – важнейшее средство борьбы с преступностью // Государство и право.– 1998.– №4.– С.66 – 73.
168.Статут патрульно-постової служби міліції України // МВС України.– К.,1995.– 226с.
169.Степняк-Кравчинский С. Сочинения. В 2-х т. – М.: Гослитиздат, 1958.- Т.1. – 670 с.
170.Сущенко В.Д., Антіпов В.І. Профілактика злочинності в Україні: Навч. посібник.- К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2000.– 136с.
171.Тагиев А.С. Некоторые актуальные проблемы законности и правопорядка в современной правовой науке // Право и политика.– 2001.– № 8.– С. 8 – 15.
172.Тамарин Т. В чем вред политического нигилизма?- М.: Московский рабочий, 1969.– 72 с.
173. Тацій В., Тодика Ю. Проблеми становлення конституціоналізму в Україні.– Право України.– 2001.– № 6.– С. 3 –7.
174.Теория государства и права: Курс лекций / Под. ред. Н.И. Матузова и А. В. Малько.– 2-е изд. – М.: Юристъ, 2000.– 776 с.
175. Тепляшин И.В. Правовое государство и правовая активность граждан: современное состояние и факторы развития // Основы государства и права.– 2001.– №4.– С. 76 – 79.
176.Туманов В.А. О правовом нигилизме // Советское государство и право.–1989.– №10.– С. 20 – 27.
177.Туманов В.А. О юридическом нигилизме // Пульс реформ. Юристы и политологи размышляют.– М.: Прогрес, 1989.– С.135 – 146.
178.Туманов В.А. Правовой нигилизм в историко-идеологическом ракурсе // Государство и право.– 1993.– № 8.– С. 52 –58.
179.Тургенев И. С. Отцы и дети // Тургенев И.С. Собрание сочинений. В 12-ти томах.– М.: “Худож.лит”, 1976.–Т.3.– С. 151– 337.
180.Турчинов О. Тіньова економіка і тіньова політика // Політична думка.– 1996.– № 34.– с. 75-86.
181.Указ Президента України “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18 лютого 2002 року № 143/ 2002 // Офіційний вісник України.– 2002.– № 8.– ст. 331.
182.Украинский Советский Энциклопедический словарь: В 3-х т. / Редкол.: А.В. Кудрицкий ( ответ. ред.) и др.– К.: Глав. ред. УСЭ, – 1988.– Т.2.– 768с.
183.Украинцы никому не доверяют. Кучме прежде всего // Вечерние вести.– 2003.– №063 (25 квітня-1 травня).– С.6.
184.УСЕ Універсальний