РОЛЬ ПРИНЦИПІВ ПРАВА У ПРОЦЕСІ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

Уварова Олена Олександрівна

УДК 340.11

РОЛЬ ПРИНЦИПІВ ПРАВА У ПРОЦЕСІ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Цвік Марк Веніамінович
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2009

З М І С Т
Вступ 3-10
Розділ 1. Принципи права як його основоположний елемент 11-86
1.1. Принципи права та їх роль у регулюванні суспільних відносин з позицій природно-правового і позитивістського підходів до права

11-29
1.2. Поняття та риси принципів права 29-58
1.3. Функції та система принципів права 58-69
І.4. Значення принципів права для правового регулювання суспільних відносин: погляд різних правових систем світу
69-83
Висновки до Розділу 1
83-86
Розділ 2. Функції принципів права у правозастосуванні 87-172
2.1. Загальна характеристика правозастосування, його стадії та види
87-106
2.2. Реалізація функцій принципів права у процесі правозастосування 106-169
2.2.1. Напрями реалізації принципами права регулятивної функції у процесі правозастосування
109-128
2.2.2. Напрями реалізації принципами права інструментальної функції у процесі правозастосування
128-155
2.3. Роль принципів права у судовій практиці України 155-169
Висновки до Розділу 2 170-172
Висновки 173-176
Список використаних джерел 177-210

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Принципи права – один із найважливіших елементів будь-якої правової системи. Від того, наскільки вони відображені в правових нормах і в правозастосовній діяльності, багато в чому залежить ефективність правового регулювання.
Довгий час вітчизняною юридичною наукою, яка розглядала принципи виключно як ідеологічну складову права, заперечувався їх безпосередній регулюючий вплив на суспільні відносини, що зрештою негативно вплинуло на розвиток національної правової системи. Проявами такого негативного впливу є встановлення у чинних процесуальних кодексах України, за їх буквального тлумачення, як єдиної основи вирішення справи виключно норм права, що закріплені в приписах нормативно-правових актів, неузгодженість судової практики, переважно формальний підхід до вирішення юридичнозначущих питань. Через відсутність усталеної практики оцінки судами загальної юрисдикції нормативно-правових актів на предмет їх відповідності основоположним вимогам права непоодинокими є випадки застосування неправових приписів. Це в свою чергу, поряд з низкою соціальних факторів, призводить до зниження рівня довіри населення до системи судочинства і невизнання цінності права у цілому. Звідси випливає значущість наукового вироблення шляхів забезпечення відповідності правозастосування принципам права і визначення основних напрямів їх впливу на регульовані правом суспільні відносини, що зумовлює актуальність теми цього дослідження.
Визнання необхідності розв’язання означених вище проблем було проголошено одним із рушійних факторів судово-правової реформи в Україні, вихідні положення якої були закріплені в схваленій постановою Верховної Ради України від 28.04.1992 р. № 2296-XII Концепції судово-правової реформи в Україні, згодом набули подальшого розвитку в схваленій Указом Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006 Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів. Однак спроба реалізації завдань судово-правової реформи з низки причин політичного, організаційного, кадрового та ідеологічного характеру не досягла своєї мети.
Серед першочергових кроків на шляху до подолання кризових явищ у галузі правосуддя особливого значення набуває забезпечення відповідності процесу правозастосування сутнісним вимогам до якості правосуддя, що, в свою чергу, вимагає усвідомлення значення принципів права для регулювання суспільних відносин. Основоположне значення серед них має принцип справедливості, вимоги якого повинні втілюватися при здійсненні кожного акта правосуддя. Оскільки усі інші принципи права є похідними від принципу справедливості, його реалізація є необхідною передумовою функціонування всієї їх системи, що, зокрема, підтверджується аналізом практики єдиного органу конституційної юрисдикції і вищих судових органів України, а також судових органів інших держав, міжнародних судових установ. Між тим, серед наукових робіт, присвячених проблемам правозастосування, немає жодного монографічного дослідження, яке б розкривало роль принципів права у цьому процесі. Це особливо підкреслює потребу концептуального, заснованого на сучасній методології, дослідження функціональної ролі принципів права у процесі правозастосування.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах Державної цільової комплексної програми «Загальнотеоретичні проблеми правотворення та правозастосування в умовах формування правової держави» (номер державної реєстрації 0106U002283). Тема дисертації затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 22.12.2006 р. протокол № 5 і уточнена 04.09.2009 р. протокол № 1.
Мета і завдання дослідження. Метою цього дослідження є розкриття основних напрямів впливу принципів права на регулювання суспільних відносин. Відповідно до зазначеної мети поставлено такі основні завдання:
- виявити особливості підходів до визначення місця принципів права у правовому регулюванні з позицій природно-правового і позитивістського типів праворозуміння, оскільки питання про роль принципів права у регулюванні суспільних відносин найбільш концентровано проявляється у дискусії між представниками саме названих шкіл;
- надати загальну характеристику принципів права через встановлення родової категорії для визначення їх поняття, дослідити процес формування принципів і норм права, встановити співвідношення принципів і норм права, їх спільних і відмінних ознак, здійснюваного ними взаємовпливу і взаємодії в регулюванні суспільних відносин;
- на основі функціонального підходу визначити систему принципів права;
- проаналізувати роль принципів права у процесі регулювання суспільних відносин у країнах різних правових сімей;
- виходячи із загальних рис правозастосування, його місця в механізмі реалізації права з’ясувати особливості процесу правозастосування за умов відсутності у позитивному праві норм, що врегульовують певний випадок;
- дослідити основні напрями впливу принципів права на процес правозастосування на стадії визначення юридичної основи вирішення справи;
- розкрити різні аспекти функціонального призначення принципів права у правовому регулюванні суспільних відносин;
- визначити роль принципів права у судовій практиці України.
Об’єктом дослідження є зміст принципів права та їх роль у регулюванні суспільних відносин.
Предмет дослідження становлять основні напрями впливу принципів права на процес правозастосування, шляхи реалізації їх вимог на цій стадії правового регулювання.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено комплексний підхід до пізнання правозастосовної ролі принципів права, який включає відповідні світоглядно-методологічні ідеї і принципи, систему методів наукового пізнання правових явищ. У роботі, зокрема, використовувались діалектичний метод – для вивчення природи принципів права як елементу права, що одночасно забезпечує стабільність і динамізм правового регулювання, при встановленні закономірностей формування принципів і норм права як двох взаємопов’язаних самостійних елементів права; логічний метод – при визначенні поняття принципів права, дослідженні співвідношення принципів і норм права, розкритті змісту принципів права через систему вимог, встановленні підходів до побудови системи принципів права за різними класифікаційними критеріями; системний метод – при визначенні місця принципів права в механізмі правового регулювання, а також при побудові їх власної системи, з’ясуванні внутрішньої структури принципів права; історичний – під час розкриття розвитку ідей про роль принципів права у правозастосуванні; порівняльно-правовий – у порівняльній характеристиці принципів і норм права, при дослідженні ролі принципів права у правовому регулюванні в різних правових сім’ях; формально-юридичний – при співставленні положень нормативно-правових актів, що регулюють процес судочинства тощо.
В цілому, робота виконана на засадах методологічного плюралізму. Розкриття правозастосовної ролі принципів права базувалося на результатах наукових досліджень їх природи такими вітчизняними вченими як Г.А. Борисов, М.І. Козюбра, А.М. Колодій, С.П. Погребняк, П.М. Рабінович, С.В. Шевчук, М.В. Цвік. Крім того, досягнення мети дисертаційного дослідження було неможливим без звернення до творів українських і російських дослідників кінця ХІХ – першої половини ХХ століття, зокрема, М.М. Алексєєва, І.О. Ільїна, М.М. Коркунова, Й.О. Покровського, Є.В. Трубецького, Г.Ф. Шершеневича, сучасних дослідників права С.С. Алексєєва, Є.В. Бурлая, О.А. Лукашевої, С.І. Максимова, А.В. Полякова, С.П. Рабіновича та інших. Теоретичне підґрунтя дисертаційної роботи також склали праці західних науковців. Серед них роботи Т.Р.С. Аллана, Г.Дж. Бермана, Ф.А. фон Гайека, Р. Давіда, Р. Дворкіна, Д. Ллойда, Р. Познера, Н. Рулана, Л. Фрідмана, Л. Фуллера, Г. Харта.
Емпіричною базою дослідження стали система законодавства і судова практика. У роботі здійснено аналіз практики Європейського Суду з прав людини, інших міжнародних і регіональних судових інстанцій, рішень судів України конституційної та загальної юрисдикції, судової практики інших держав.
Наукова новизна одержаних результатів. Ця робота є першим у вітчизняній науці комплексним спеціальним дослідженням ролі принципів права у процесі правозастосування. Найбільш значущими результатами та теоретичними висновками, що мають наукову новизну і виносяться на захист є такі:
уперше:
- на основі функціонального зв’язку між принципами і нормами права розкрито природу принципів права як безпосереднього регулятора суспільних відносин;
- запропоновано функціональний підхід до побудови системи принципів права, на базі якого виділено дві взаємопов’язані групи принципів – принципи, зміст яких складають вимоги до механізму праворегулювання, і принципи, вимоги яких застосовуються безпосередньо до суспільних відносин, що є предметом такого регулювання;
- розкрито основні напрями впливу принципів права у процесі правозастосування, зокрема виділено їх регулятивну функцію, у межах якої принципи виступають юридичною основою вирішення справи (як поряд з нормами права, так і самостійно у разі прогалини у позитивному праві), та інструментальну функцію, через яку принципами права здійснюється вплив на правове регулювання, оцінка позитивного права, процесів правозакріплення і правозастосування;
- простежено вплив принципів права на судову практику України, висунуто пропозиції, спрямовані на посилення їх регулятивної ролі у вітчизняній судовій практиці;
набули подальшого розвитку:
- ідея про принципи права як інтегруючу категорію природно-правового і позитивістського типів праворозуміння, що, зокрема, дозволяє розглядати принципи права – як ті, що отримали закріплення у статтях нормативно-правових актів, так і ті, що такого закріплення не мають – як нормативну основу правозастосування;
- підхід до визнання принципів і норм права його самостійними невід’ємними елементами, що перебувають у тісній взаємодії один з одним, на підставі якого проведено характеристику їх спільних і відмінних ознак;
- ідея про онтологічну першість принципів права перед правовими нормами;
- розуміння, що легітимація норм права забезпечується через їх відповідність принципам права; принципи права у свою чергу легітимуються через вираження в них визнаних у суспільстві цінностей;
- порівняльна характеристика ролі принципів права у правозастосуванні в країнах різних правових сімей;
- характеристика правозастосування як стадії механізму реалізації права, а не його форми, класифікація видів правозастосування за процедурою визначення юридичної основи справи на типове, яке в свою чергу може бути простим (за достатньої чіткості нормативних приписів) і ускладненим (зокрема, у випадку наявності колізій), і нетипове (у випадку прогалини в позитивному праві).
удосконалено:
- характеристику принципів права як системи вимог, які відображають визнані у суспільстві цінності і утворюють певну ієрархічну єдність; названа характеристика доповнена розумінням того, що кожна з вимог, що становить зміст певного принципу права, також може набувати характер самостійного принципу нижчого рівня;
- розуміння ролі судових органів у розкритті змісту принципів права шляхом конкретизації їх змісту.
Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дослідження можуть бути використані:
- в науково-дослідницькій сфері – в загальній теорії держави і права для подальшого вивчення природи принципів права, їх ролі в регулюванні суспільних відносин, а також у галузевих юридичних науках для вивчення правозастосовної ролі принципів окремих галузей та інститутів права;
- у сфері правовстановлення – для вдосконалення чинного законодавства, зокрема процесуальних кодексів України, які мають визнавати можливість вирішення справи на підставі принципів права, допускати відсутність посилання на конкретну статтю нормативно-правового акту в мотивувальній частині судового рішення, вимагати детального аргументованого розкриття змісту застосованого принципу права, а також вказувати на необхідність застосування норм права виключно з урахуванням їх зв’язку із принципами;
- у сфері правозастосування – для узагальнення практики застосування судами України принципів права при розгляді справ по суті, для вироблення вищими судовими інстанціями рекомендацій щодо можливих шляхів реалізації принципів права при здійсненні правосуддя, звернення уваги судів нижчих інстанцій на необхідність врахування їх вимог не тільки при подоланні прогалин або колізій у праві, але й при „звичайному” правозастосуванні;
- у навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників за курсами: «Теорія держави і права», «Порівняльне правознавство», при викладанні відповідних навчальних дисциплін, а також у науково-дослідницькій роботі студентів.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися і обговорювались на засіданнях кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Положення наукової роботи доповідались на науково-практичних конференціях, наукових семінарах і «круглих столах», зокрема, на Всеукраїнських науково-практичних конференціях молодих учених і здобувачів „Сучасні проблеми юридичної науки і практики” (м. Харків, 2006, 2007 і 2008 роки), конференції за участю суддів Апеляційного суду Харківської області „Міжнародний пакт про громадянські та політичні права: позиція держави та погляд громадянського суспільства” (м. Харків, 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми становлення і розвитку конституційної держави в Україні” (м. Хмельницький, 2008 р.), XV Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених „Ломоносов” (м. Москва, 2008 р.) та ін.
Публікації. Результати дослідження знайшли відображення в 11 публікаціях, з них 4 наукові статті, опубліковані у фахових наукових виданнях, визначених ВАК України, та тези 7 доповідей на наукових і науково-практичних конференціях.
Структура дисертаційного дослідження визначена предметом і логікою наукових пошуків. Робота складається із вступу, двох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (369 найменувань). Загальний обсяг дисертації – 210 сторінок, з яких основного тексту – 176 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розкритті ролі принципів права у процесі правозастосування. З висновків, що зроблені в дисертаційному дослідженні, найбільш загальними й важливими є такі:
1. Аналіз підходів до визначення місця принципів права у правовому регулюванні з позицій природно-правового і позитивістського типів праворозуміння дозволив дійти висновку, що в цьому питанні названі школи права сьогодні найбільшою мірою наближуються одна до одної. Це дає підстави стверджувати, що принципи права можуть розглядатися як інтегруючий елемент природно-правового і позитивістського напрямів правового мислення, проявом чого є, зокрема, визнання принципів права основою для оцінки встановленого державою права на відповідність визнаним у суспільстві цінностям, відображеним у принципах права, безпосередньою основою врегулювання суспільних відносин, системою вимог, що окреслюють межі повноважень нормотворчого і правозастосовного органів.
2. На основі дослідження формування принципів і норм права зроблено висновок про першість принципів права перед нормами у цьому процесі. В цілому, виділено такі етапи правоутворення: на першому етапі відбувається багаторазове повторення певних суспільних відносин; на другому ці відносини усвідомлюються як корисні, необхідні, а отже відбувається їх оцінка за критерієм цінності для певного об’єднання людей. Якщо в цьому об’єднанні наявна згода щодо відповідності певних повторюваних відносин цим ціннісним орієнтирам (своєрідним протопринципам права), правоутворення переходить на свій третій етап і сформовані на основі таких відносин правила поведінки визнаються як загальнообов’язкові норми. З розвитком і ускладненням суспільних відносин, появою держави до процесу правоутворення включається ще одна стадія, яка сьогодні сприймається як обов’язкова, - стадія правозакріплення, яка полягає у наданні нормам права певної зовнішньої форми і в якій беруть участь уповноважені державні органи. Таким чином, ще на стадії правоутворення вплив принципів на норми права є визначальним. Це у подальшому обумовлює їх роль у процесі правового регулювання як системи вимог, поза якою не може відбуватись жоден акт безпосередньої реалізації норми права або її застосування до конкретної життєвої ситуації. У свою чергу, через відповідність принципам права відбувається легітимація норм права, визнання їх як загальнообов’язкових правил поведінки. Встановлення невідповідності норми принципам права призводить до втрати нею своєї нормативної сили.
3. Під принципом права розуміється система вимог до належної і можливої поведінки людей, які відображають визнані у суспільстві цінності і утворюють спрямовану на регулювання суспільних відносин ієрархічну єдність. Кожна вимога, що становить зміст принципу права, також може набувати статус принципу права, але нижчого рівня. Уся система принципів права представляє собою певне розгортання принципу справедливості через виведення з його змісту системи вимог, яким має відповідати регулювання суспільних відносин.
4. Для правозастосування важливою є побудова принципів у систему, що складається з двох взаємопов’язаних підсистем. Першу підсистему становлять принципи, зміст яких складають вимоги до процесу право регулювання, зокрема, процесів правозакріплення, правотлумачення і правозастосування. Такі вимоги переважно представлені у змісті принципу верховенства права. Другу – вимоги, які застосовуються безпосередньо до відносин, які потребують врегулювання, відображають їх змістовні зв’язки. Взаємозв’язок і взаємодія принципів двох вказаних підсистем зумовлений тим, що своєю основою вони мають спільний фундамент, який складають принципи справедливості, свободи, рівності і гуманізму, що об’єднують дві названі підсистеми, забезпечуючи єдність і стабільність правового регулювання.
5. Функції принципів права представляють собою основні напрями їх впливу як безпосередньо на суспільні відносини, так і на механізм правового регулювання, які визначаються призначенням принципів права як ціннісного і системоутворюючого елементу права. Вплив на суспільні відносини здійснюється принципами права, перш за все, через їх вплив на правосвідомість учасників правового регулювання, оскільки саме принципи права забезпечують власну цінність права. Завдяки принципам права, в яких знаходять концентрований вираз визнані у суспільстві цінності, право сприймається як втілення ідей свободи, рівності, толерантності, гуманізму і справедливості. Через принципи права у людей формуються знання вимог права і повага до нього, розуміння цінності правового регулювання. Крім того, принципи права як елемент його змісту приймають разом з нормами права участь у здійсненні правом його спеціальноюридичних функцій – регулятивної та охоронної. У той же час, принципи права, на відміну від норм права, здійснюють не тільки зовнішній вплив.
6. У процесі правозастосування принципи права виконують дві основні функції: регулятивну й інструментальну. У межах регулятивної функції вплив принципів права здійснюється у таких напрямах: (а) встановлення, чи є розглядуваний випадок таким, що охоплюється сферою дії права; (б) визначення змісту норм права, що врегульовують розглядуваний випадок, через їх системний зв'язок з принципами права; (в) виконання принципами права ролі безпосередньої юридичної основи вирішення справи (у випадку прогалин у позитивному праві). Інструментальна функція принципів права знаходить прояв у впливі принципів права на процес праворегулювання через здійснення: (а) оцінки позитивного права на відповідність принципам права; (б) оцінки процесу правозакріплення з точки зору матеріальної, тобто змістової, їх перевірки, так і формальної, тобто перевірки встановленої процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності і дотримання повноважень при їх прийнятті; (в) оцінки процесу правозастосування (дій правозастововця) на відповідність вимогам, які становлять зміст принципів права.
7. Визначальну роль у розкритті змісту принципів права як системи вимог мають відігравати судові органи. В Україні на цей час вказане завдання виконується тільки Конституційним Судом України, який в окремих рішеннях використовує принципи права як безпосередню основу для прийняття рішень про конституційність окремих нормативних приписів і в інтерпретаційній діяльності. У діяльності судів загальної юрисдикції можна зустріти лише поодинокі випадки розкриття змісту принципів права, переважно в рішеннях вищих судових інстанцій. Проте, загальною тенденцією залишається більшою мірою формальне посилання на принципи права. Сьогодні існує потреба при узагальненні судової практики з питань застосування положень законодавства вищими судовими інстанціями звернення уваги нижчих судових інстанцій на необхідність використання принципів права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев А.С. Начало верховенства права в современном государстве / А.С. Алексеев // Вопросы права: Журнал Научной юриспруденции. – М. 1910. – Книга II. – С. 5-16.
2. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения / С.С. Алексеев. – М.:НОРМА, 2001. – 752 с.
3. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1981. – Т. 1. –360 с.
4. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 359 с.
5. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права: Курс лекций. / С.С. Алексеев. – Выпуск 1. – Свердловск: Изд-во Свердловск.ун-та, 1963. – 265 с.
6. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М.: Статут, 1999 – 712 c.
7. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2 т. / С.С. Алексеев – Свердловск: Свердловск.юрид.институт, 1972. – Т. І. – 395 с.
8. Алексеев С.С. Структура советского права / С.С. Алексеев. – М.: Юрид.лит., 1975. – 264 с.
9. Аллан Т.Р.С. Конституційна справедливість. Ліберальна теорія верховенства права / пер. з англ. Р. Семківа. – К.: Вид.дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 385 с.
10. Альберт Дайсі. Вступ до вчення про право Конституції / Дайсі Альберт // Антологія лібералізму: політико-правові вчення та верховенство права. – К.: Книги для бізнесу, 2008. – С. 510-529.
11. Альбов А.П. Становление философии права в эпоху Античности и Средневековья (софисты, Сократ, Платон, Аристотель, эпикурейцы, Цицерон, римские юристы, Фома Аквинский) / А.П.Альбов, Д.В.Масленников, М.В.Сальников, М.Б.Ревнова // История философии права.¬¬– СПб., 1998.
12. Андраш Тамаш. Судья и общество: Диалектика правосознания и правоприменения / Тамаш Андраш. – М.: Юрид. лит., 1980. – 144 с.
13. Андрійчук О. Роль загальних правових принципів у процесі застосування європейського права / О. Андрійчук // Юрид. журнал. – 2007. – № 3. – С. 45-48.
14. Андрійчук О. Роль комунітарних принципів у процесі застосування права ЄС / О. Андрійчук // Юрид. журнал. – 2007. – № 3. – С. 49-53.
15. Антологія української юридичної думки: В 10 т. / Упоряд. Бабкін В.Д., Усенко І.Б, Пархоменко Н.М.; за заг. ред. Шемшученка Ю.С. – К.: Видавничий дім "Юридична книга", 2002. – Т. 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права. – 568 с.
16. Аристотель. Политика: [витяги] / Аристотель // Антологія лібералізму: політико-правові вчення та верховенство права. – К.: Книги для бізнесу, 2008. – С. 90-129.
17. Бабаев В.К. Теория права и государства в схемах и определениях: учебное пособие. / В.К. Бабаев, В.М. Баранов, В.А. Толстик. – М.: Юристъ, 1998. – 256 с.
18. Байтин М.И. О принципах и функциях права: новые моменты / М.И. Байтин // Правоведение. – 2000. – №3. – С. 4-16.
19. Барак А. Судейское усмотрение / А. Барак; пер. с англ. – М.: «Норма»,
1999. – 376 с.
20. Барский В. Правовая природа судебного конституционного контроля в Украине / В. Барский // Юрид. вестник. – 1998. – № 1. – С. 48-51.
21. Беланова Г.О. Понятие юридической справедливости / Г.О.Беланова. // Вестник Ставропольского гос.университета, 2003. – С. 74-75.
22. Benditt T.M. Law as Rule and Principle. – Stanford: Stanford University Press, 1978. – 195 p.
23. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Держель; пер. с франц. Г.В. Чишкова; под. общ. ред. В.И. Даниленко. – М.: NOTA BENE, 2000. – 576 с.
24. Берман Г.Дж. Вера и закон: примирение права и религии / Г.Дж. Берман; пер. с англ. Д. Шабельникова и М. Тименчика. – М.: Ad Marginem, 1999. – 432 с.
25. Берман Г.Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Г.Дж. Берман; пер с англ. Н.Р. Никоновой при уч. Н.Н. Деева. – 2-е изд. – М.: Изд-во МГУ; Изд. гр. ИНФРА М – НОРМА, 1998. – 624 с.
26. Бернацкий Г.Г. Развитие представлений о природе естесвенного права в истории правовой мысли: автореф. дисс. … докт. юрид. Наук / Г.Г.Бернацкий. –СПб.: б.и., 1998.
27. Бехруз Хашматулла. Исламские традиции права / Хашматулла Бехруз // Одесская нац. юрид. академия. — О. : Юридична література, 2006. — 293с.
28. Блунчли Иоанн Каспар. Понятие о праве (Две публичные лекции проф. Блунчли) / Иоанн Каспар Блунчли // Юрид.записки. – 1859. – Т. 3. – С. 132-173.
29. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. / М.И. Бобнеева. – М.: Наука, 1978. – 312 с.
30. Борисов Г.А. О понятии принципов, действующих в правовой сфере. / Г.А. Борисов // Проблемы социалистической законности: Республ.межвед.науч.сб. – Вып. 7. – Х.: Вища школа, 1981. – С. 24-30.
31. Борисов Г.А. Общие принципы социалистического строя и советское право [текст]: дисс.... канд. юрид. наук: 12 / Г.А. Борисов; Нац. юрид. акад. Украины. – Х.: Б.и., 1977. – 180 с.
32. Бородянский В.И. Гносеологический аспект исследования механизма взаимодействия принципов и норм гражданского права / В.И. Бородянский // Государство и право. – 2002. – № 5. – С. 108-110.
33. Бринцев В. Застосування та інтерпретація стандартів (принципів) правової держави в конституційному судочинстві / В. Бринцев, І. Андрющенко // Вісн. Конституційного Суду України. – 2008. – № 2. – С. 73-83.
34. Бринцев В. Застосування та інтерпретація стандартів (принципів) правової держави в конституційному судочинстві / В. Бринцев, І. Андрющенко // Вісн. Конституційного Суду України. – 2008. – № 3. – С. 67-77.
35. Бруно Леони. Свобода и закон / Леони Бруно; пер. с англ. В.Кошкина; под ред. А. Куряева. – М.: ИРИСЭН, 2008. – 308 с.
36. Бурлай Е.В. Нормы права и правоотношения в социалистическом обществе / Е.В. Бурлай. – Киев: Наукова думка, 1987. – 91 с.
37. Бурлай Є.В. Дуалізм «природного» та «позитивного» в праві як філософська проблема / Є.В. Бурлай // Проблеми філософії права. – Київ-Чернівці: Рута, 2003. – Т. 1.: Між народ.часопис. – с. 83-85.
38. Бурлай Є.В. Принцип «економії закону» як практична передумова реалізації принципу верховенства права / Є.В. Бурлай // Українське право. 2006. Число 1: матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Верховенство права: питання теорії і практики» (Київ, 5-6 грудня 2005 р.): Науково-практ.часопис. – К.: Українська Правнича Фундація, 2006. – С. 80-84.
39. Бусова Н.А. Модернизация, рациональность и право / Н.А. Бусова. – Х.: Прометей-Прес, 2004. – 352 с.
40. Бюджетний кодекс України. // Офіційний вісник України, 2001, № 29 (03.08.2001), ст. 1291.
41. Васильченко О.В. Загальновизнані принципи, норми міжнародного права та міжнародні договори України як джерела конституційного права / О.В. Васильченко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 4. – С. 28-224.
42. Васьковский Е.В. Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов / Е.В. Васьковский. – М.: Центр ЮрИнфоР, 2002. – 508 с.
43. Ведяхин В.М. Факторы формирования и реализации принципов права. / В.М. Ведяхин, О.Е. Суркова. – Самара: Изд-во Самар.гос.экон.акад., 2005. – 148 с.
44. Венгеров А.Б. О применении конституционных норм судебными органами СССР / А.Б. Венгеров // Советское гос-во и право. – 1969. – №10. – С. 42.
45. Верещагин А.Н. Судебное правотворчество в России. Сравнительно-правовые аспекты / А.Н. Верещагин. – М.: Международн.отношения, 2004. – 344 с.
46. Верланов В.С. Європейська соціальна хартія: особливості принципів міжнародного тлумачення (за матеріалами практики Європейського комітету соціальних прав). / В.С. Верланов // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008. – № 2. – С. 119-129.
47. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини щодо України. – 2005. – Х.: Права людини, 2008. – 536с.
48. Витрук Н.В. Конституционное правосудие в России (1991-2001 г.г.): очерки теории и практики / Н.В. Витрук. – М.: Городец – издат, 2001. – 508 с.
49. Витрук Н.В. Правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации: понятие, природа, юридическая сила и значение / Н.В. Витрук // Конституционное правосудие в посткоммунистических странах: сборник докладов. – М.: Центр конституционных исследований МОНФ, 1999. – С. 88-105.
50. Вовк Д.О. Право і релігія: загальнотеоретичні проблеми співвідношення: моногрфія / Д.О. Вовк. – Х.: Право, 2009. – 224 с.
51. Віденська Конвенція про право міжнародних договорів. дата підписання: 23.05.69 р. дата приєднання Україною: 14.04.86 р. дата ратифікації: 14.05.86 р. дата набуття чинності: 13.06.86 р.
52. Вовк Д.О. Проблеми визначення та дії принципу верховенства права в Україні / Д.О. Вовк // Право України. – 2003. – № 11. – С. 127-130.
53. Воронов А.Ф. Принципы гражданского процесса: прошлое, настоящее, будущее /А.Ф. Воронов. – М.: Издательский дом «Городец», 2009. – 496 с.
54. Вступ до теорії правових систем: монографія / за заг. ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрид. думка, 2006. – 432 с.
55. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верх. Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення зміни до Конституції України (щодо обмеження депутатської недоторканності) вимогам ст. 157 і 158 Конституції України від 10 вересня 2008 року № 2-в/2008 у справі № 1-31/2008 // Офіц. Вісн. України. – 2008. – № 71, ст. 2397.
56. Гайворонская Я.В. К вопросу о понимании правовых и юридических норм / Я.В. Гайворонская // Правоведение. – 2001 – № 3. – С. 39-45.
57. Гайек Фрідріх Август. Право, законодавство і свобода. Нове визначення ліберальних принципів справедливості і політичної економії / Август Фрідріх Гайек; пер. з англ. Віктора Дмитрука. – К. : Аквілон-Прес, 2000. – 448с.
58. Гамбаров Ю. Задачи современно правоведения / Ю. Гамбаров // Журнал Министерства юстиции. – 1907. – № 3, март. – С. 49-82
59. Головатий С.П. Верховенство права: у 3 кн. / С.П. Головатий. – К. : Фенікс, 2006. Кн. 1 : Від ідеї – до доктрини. – 623с.
60. Горбунова Л.М. Принцип законності у нормотворчій діяльності органів виконавчої влади: монографія / Л.М. Горбунова. – К. : Юніком Інтер, 2008. – 240c.
61. Горшенев В.М. Нетипичные нормативные предписания / В.М. Горшенев // Сов. гос-во и право. – 1978. – № 3. – С. 113-118.
62. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В.М. Горшенев. – М.: Юрид. лит., 1972. – 258 с.
63. Господарський процесуальний кодекс України. // Відомості Верховної Ради України, 1992, N 6 (11.02.92), ст. 56.
64. Гредескул Н.А. Общая теория права / Н.А. Гредескул. – СПб.: Типо-Литография И. Трофимова, 1909. - 317 с.
65. Гук П.А. Судебный прецедент: теория и практика / П.А. Гук. – М.: Юрлитинформ, 2009. – 128 с.
66. Гьофе Отфрід. Розум і право. Складові інтеркультурного правового дискурсу / Отфрід Гьофе; пер.з нім. Л.А. Сотниченко, М.Д. Култаєвої. – К.: Альтерпрес, 2003. – 264 с.
67. Гьофе Отфрід. Справедливість і субсидіарність: Виступи в Україні / Отфрід Гьофе. – К. : Альтерпрес, 2004. – 144с.
68. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффе-Спинози; пер. с фр. В.А. Туманова. – М.: Междунар. отношения, 1999. – 400 с.
69. Давидович В.Е. Социальная справедливость: идеал и принцип деятельности. / В.Е. Давидович. – М.: Политиздат, 1989. – 255 с.
70. Данільян О.Г. Основи філософії: Навч. посіб. / М-во освіти і науки України, Нац. юрид. акад. України; О.Г. Данільян, В.М. Тараненко. – Х.: Право, 2003. – 352 с.
71. Дворкін Роналд. Серйозний погляд на права / Роналд Двойкін; пер. Андрія Фролкіна. – К. : Основи, 2000. – 520с.
72. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящиеся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002 г. / М. Де Сальвиа. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 1072 с.
73. Дедов Д.И. Юридический метод: научное єссе. / Д.И. Дедов. – М.: Волтерс Клувер, 2008. – 160 с.
74. Gerald J. Postema. Law’s Melody: Time and the Normativity of Law. A Realist Approach to the Objectivity of Norms and Law // Associations. Jornal for Legal and Social Theory. – 2003. – Vol.7, №1. – 227-239 рр.
75. Дзьобань О.П. Традиції в морально-правовій філософії: китайській феномен / О.П. Дзьобань // Бюл. М-ва юстиції України. – 2006. – №4 (42). – С. 15-25.
76. «Dean at Stake: the Separation of Law and Morality” http://www.cai.cam.ac.uk/college/chapel/sermons/datslawmor.pdf.
77. Доклад Председателя Конституционного Суда Российской Федерации В.Д. Зорькина «Защита социальных прав и преодоление несправедливости: проблемы конституционного правосудия» на научной конференции «Социальные права и практика Конституционного Суда Российской Федерации», Юридический факультет Санкт-Петербургского государственного университета. 5 – 7 июня 2007 г. [текст]
78. Дудаш Т. І. Конституційна правоінтерпретація Верховного Суду США: спроба герменевтичного дослідження / Т. І. Дудаш // Вісн. Конституційного Суду України. – 2007. – № 3. – С. 71–80.
79. Дудченко В.В. Про роль "судового права" іудеїв у процесуальному праві Ізраїлю / В.В. Дудченко // Митна справа. – 2006. – № 5. – С. 73-78.
80. Дудченко В.В. Традиція правового плюралізму: західна та східна інтерпретація [текст]: автореф. дис.... д.ю.н.: 12.00.01 / Валентина Віталіївна Дудченко. – Одеса: Одес. нац. юрид. акад., 2007. – с.
81. Дудченко В. В. Традиція правового розвитку: плюралізм правових вчень / В.В. Дудченко. – О. : Юрид. літ., 2006. – 302с.
82. Дурденевский В. Судебная проверка конституционности закона /
В. Дурденевский // Вопросы права: Журнал научной юриспруденции. – М. – 1912. – Книга ХІ (3). – С. 89-107.
83. Есипович Я.Г. О толковании законов / Я.Г. Осипович // Журнал министерства юстиции. – 1894. – № 2, декабрь, С. 84-112.
84. Євграфов П.Б. Без права на помилку / П.Б. Євграфов // Юрид. вісн. України. – 2002. – 13-19 квітня (№15). – С. 1, 4.
85. Євграфов П.Б. Виконання рішень Конституційного Суду є обов’язком кожного / П.Б. Євграфов // Юрид. журнал. – 2003. – № 5. – С. 112-115.
86. Євграфов П.Б. Конституційна скарга – складова захисту прав громадян /
П.Б. Євграфов // Закон і бізнес. – 2002. – 5 жовтня (№ 36). – С. 2.
87. Євграфова Є.П. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства / Є.П. Євграфова // Право України. – 2001. – № 10.– С. 66-68.
88. Жаровська І.М. Доступність права: Теоретико-правові проблеми: монографія / І.М. Жаровська // Укоопспілка; Львівська комерційна академія. – Л. : ЛКА, 2007. – 208c.
89. Завадская Л.Н. Реализация судебных решений (теоретические аспекты) / Л.Н. Завадская. – М.: Наука, 1982. – 142 с.
90. Завадский А.В. К учению о толковании и применении гражданських законов / А.В. Завадский. – М.: ЮрИнфоР, 2008. – 464 с.
91. Загайнова С.К. Судебный прецедент: проблемы правоприменения / С.К. Загайнова. – М.: НОРМА, 2002. – 176 с.
92. Загальна теорія держави і права: підручник / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 432 с.
93. Загальна теорія держави і права: підручник для студентів юрид. вищих навч. закладів / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.; за ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2009. – 584 с.
94. Заєць А.П. Здійснення принципів правової держави як засіб вдосконалення виконавчої влади / А.П. Заєць // Вісн. Акад. прав. наук України. – 1999. – № 2. – 12-26.
95. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду / А.П. Заєць. – К.: Парламент. вид-во, 1999. – 247 с.
96. Заєць А.П. Принцип верховенства права (теоретико-методологічне обґрунтування) / А.П. Заєць // Вісн. Акад. прав. наук України. – 1998. – № 1. – С. 3-15.
97. Заєць А.П. Світоглядні основи праворозуміння / А.П. Заєць // Вісн. Акад. прав. наук України. – 1997. – № 2. – С. 3-12.
98. Зайчук О.В. Правові системи сучасності та тенденції їх розвитку / О.В. Зайчук // Право України. – 2002. - № 11. – С. 23-26.
99. Замченко А.О. Реалізація основних принципів права в діяльності органів нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю / А.О. Замченко // Форум права. – 2007. – № 1. – С. 64-69.
100. Захаров В.В. Решения Конституционного суда Российской Федерации как источник конституционного права: монография / В.В. Захаров. – М.: Юрлитинформ, 2005. – 248 с.
101. Златопольский Д.Л. Контроль за соблюдением конституции и конституционный суд в государствах восточной Европы / Д.Л. Златопольский // Вестн. Моск. ун-та: Серия 11: Право. – 1998. – № 2. – С. 38-53.
102. Зорькин В.Д. Верховенство права и развитие цивилизации в современном глобальном мире / В.Д. Зорькин // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. – 2007. – № 3. – С. 11.
103. Иванов Е.А. Логика: учебник / Е.А. Иванов. – М.: Издательство БЕК, 1996. – 309 с.
104. Ивин А.А. Основы логики оценок / А.А.Ивин. – М., 1970.
105. Ильин И.А. Теория государства и права / И.А. Ильин; под ред. и с предисл. В.А. Томсинова. – М.: Зерцало, 2003. – 400 с.
106. Ильин И.А. Понятие права и силы / И.А.Ильин. – М., 1910.
107. Кабальський Р.О. Право в нормативній системі суспільства / Р.О. Кабульський // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб.; відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – Вип. 82. – С. 213-218.
108. Кабальський Р.О. Нормативність права як предмет філософського аналізу / Р.О.Кабальський: Дис… канд. юрид. наук.: 12.00.12. – Х.: б.в., 2007.
109. Калмыков Ю.Х. Вопросы применения гражданско-правовых норм / Ю.Х.. Калмыков. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1976. – 266 с.
110. Капліна О.В. Правозастосовне тлумачення норм кримінально-процесуального права: монографія / О.В. Капліна. – Х.: Право, 2008. – 296 с.
111. Кельзен Г. Чисте правознавство: З дод.: Проблеми справедливості / Г. Кельзен; пер. з нім. О. Мокровольського. – К.: Юніверс, 2004. – 496 с.
112. Кистяковский Б. Право как социальное явление. – Отдельный оттиск из журнала «Вопросы права» / Б. Кистяковский. – М.: Типо-Литограф.товарищества Владимир Чичерин, 1911. – 17 с.
113. Кнапп В. Логика в правовом сознании / В. Кнапп, А. Герлох. – М.: Прогресс, 1987. – 312 с.
114. Князев С.Д. Современные принципы административного права России: понятие, значение, виды / С.Д. Князев // Правовая политика и правовая жизнь. – 2003. – № 2. – С. 74-87.
115. Кодекс адміністративного судочинства України // Офіц. вісн. України. – 2005. – № 15 (26.11.2005). – Ст. 1066.
116. Кримінальний кодекс України // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 15 (20.04.2001). – Ст. 21.
117. Кримінально-процесуальний кодекс України // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 15 (26.01.2000). – Ст. 66.
118. Козлихин И.Ю. Позитивизм и естественное право / И.Ю. Козлихин // Государство и право. – 2000. – № 3. – С. 5-11.
119. Козюбра М. Правовий закон: проблема критеріїв / М. Козюбра // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2003. – № 2-3. – С. 91-102.
120. Козюбра Н.И. Социалистическое право и общественное сознание / Н.И. Козюбра. – К.: Наук. думка, 1979. – 208 с.
121. Колодій А.М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання) [текст]: дис.... д. юрид. наук: 12.00.01; 12.00.02 / А.М. Колодій: Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. – К.: [б; в], 1999.
122. Колодій А.М. Принципи права України / А.М. Колодій. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 207 с.
123. Кони А.Ф. Избранное / А.Ф. Кони; сост., вступ.ст. и примеч. Г.М. Миронова и Л.Г. Миронова. – М.: Сов.Россия, 1989. – 496 с.
124. Константий О.В. Щодо проблеми реалізації принципу верховенства права у сфері діяльності судової влади в Україні / О.В. Константий // Вісн. Верхов. Суду України. – 2009. – № 8. – С. 34-38.
125. Конституции государств Европейского Союза / Под ред. Л.А. Окунькова. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА–М, 1999. – 816 с.
126. Конституционное правосудие в действии: опыт России и Канады: сб.решений Конституц.Суда Рос.Федерации и Верхов.Суда Канады / А. Кононов, М. Бастараш. – М.: Новая юстиция, 2008. – 296 с.
127. Конституция УССР: реализация ее принципов и норм / Козюбра Н.И., Оксамытный В.В., Давыдов Р.К., Щербак А.И. и др. – К.: Наукова думка, 1988. – 328 с.
128. Конституційне судочинство в Україні: законодавство та практика застосування: Навч. посіб. / За станом на 1 червня 2002 р. (серія „Реформа судів України”). – Харків: Консум, 2002. – 832 с.
129. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997 – 2001 / Відповід. ред. П.Б. Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – Кн.1. – 512 с.
130. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997 – 2001 / Відповід. редакт. П.Б. Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – Кн.2. – 504 с.
131. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 2001 – 2002 / Відповід. редакт. П.Б. Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – Кн.3. – 384 с.
132. Конституція України № 254к/96-ВР від 28.06.96р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – N 30. – Ст. 141 (з наст. змін.).
133. Конституція України: Науково-практичний коментар / В.Б. Аверянов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін..; ред..кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Х.: Право; К.: Ін Юре, 2003. – 808 с.
134. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права / Н.М. Коркунов. – СПб.: Цинзерлинг,1890.– 319 с.
135. Коробов А. П. Правовая квалификация: основы, понятие, значение, этапы. [Электронный ресурс]: дис.…канд. юрид. наук: 12.00.01 / Артем Петрович Коробов. – М.: РГБ, 2005.
136. Кудрявцев В.Н. О правопонимании и законности / В.Н. Кудрявцев // Гос-во и право. – 1994. - № 3. – С. 3-8.
137. Кудрявцев Ю.В. Нормы права как социальная информация / Ю.В. Кудрявцев. – М.: Юрид. лит., 1981.- 144 с.
138. Кузнецова О.А. Нормы-принципы российского гражданского права / О.А. Кузнецова. – М.: Статут, 2006. – 269 с.
139. Кузьмина М.Н. Юридический конфликт: теория и практика разрешения / М.Н. Кузьмина. – М.: Юрлитинформ, 2008. – 256 с.
140. Курбатов А. Обеспечение баланса частных и публичных интересов – основная задача права на современном этапе / А. Курбатов // Хоз-во и право. – 2001. – № 6. – С. 88-97.
141. Лаврусь С.Ю. Реализация принципов права в юридической практике / С.Ю.Лаврусь. – М., 2006.
142. Лазарев В.В. Применение советского права / В.В. Лазарев. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1972. – 200 с.
143. Лазарев В.В. Эффективность правоприменительных актов. (Вопросы теории) / В.В. Лазарев. – Изд-во Казанского университета, 1975. – 208 с.
144. Лапина О.Е. Общепризнанные принципы и нормы международногро права в правовой системе России : Дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 : М., 2003. – 149 с.
145. Леже Раймон. Великие правовые системы современности: сравнительно-правовой подход / Раймон Леже; пер. с фр. Грядова А.В. – М.: Волтерс Клувер, 2009. – 584 с.
146. Лейст О.Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права /
О.Э. Лейст. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2002. – 288 с.
147. Лившиц Р.З. Теория права / Р.З. Лившиц. – М.: БЕК, 1994. – 208 с.
148. Ліотар Ж.-Ф. Ситуація постмодерну / Ж.-Ф. Ліотар// Філософ. і соціологічна думка. – 1998. – №5-6. – C. 25.
149. Ллойд Д. Идея права. Репрессивное зло или социальная необходимость / Д. Ллойд; пер. с англ. М.А. Юмашева; науч. ред. Ю.М. Юмашев. – М.: ЮГОНА, 2002. – 416 с.
150. Лобода Ю.П. Правова традиція українського народу (феномен та об`єкт загальнотеоретичного дискурсу): монографія / Ю.П. Лобода. – Л. : Світ, 2009. – 280c.
151. Лозин-Лозинский М. Буква и разум закона / М. Лозин-Лозинский// Право. Еженедельная юрид. газета. – 1899. – № 7. – С. 333-336
152. Лукаш О.Л. Верховенство права як фундаментальний принцип державної влади в Україні / О.Л. Лукаш // Бюл. М-ва юст. України. – 2007. – № 8. – С. 94-102.
153. Лукашева Е.А. К вопросу о правопонимании / Е.А. Лукашева: Основные концепции права и государства в современной России (По материалам «круглого стола» в Центре теории и истории права и государства ИГП РАН) // Гос-во и право. – 2003. – № 5. – С. 5-33.
154. Лукашева Е.А. Право, мораль, личность / Е.А. Лукашева. – М.: Наука, 1986. – 262 с.
155. Лукашева Е.А. Принципы социалистического права / Е.А. Лукашева. – Сов. гос-во и право. – 1970. – № 6.
156. Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность / Е.А. Лукашева. – М.: Юрид.лит., 1973. – 344 с.
157. Лукашева Е.А. Человек, право, цивилизации: нормативно-ценностное измерение. / Е.А. Лукашева / Е.А. Лукашева. – М.: Норма, 2009. – 384 с.
158. Лукич Р. Методология права / Р. Лукич. – М.: Прогресс, 1981. – 304 с.
159. Луман Н. Социальные системы. Очерк общей теории / Н. Луман; пер. с нем. И.Д. Газиева. – СПб: Наука, 2007. – 644 с.
160. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации / В.О. Лучин. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 687 с.
161. Любовнікова Т.Б. Поняття судової влади і проблеми конституційної фіксації принципів її організації / Т.Б. Любовнікова // Бюл. М-ва юст. України. – 2007. – № 4. – С. 204-212.
162. Магазинер Я.М. Избранные труды по общей теории права / Я.М. Магазинер; отв. ред. А.К. Кравцов. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2006. – 352 с.
163. Мазур М.В. Еволюція доктрини судового прецеденту в сучасній Англії / М.В. Мазур // Бюл. М-ва юст. України. – 2008. – № 7. – С. 122-128.
164. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления: Могография / С.И. Максимов. – Х.: Право, 2002. – 328 с.
165. Малеин Н.С. Правовые принципы, нормы и судебная практика / Н.С. Малеин // Гос-во и право. – 1996. – № 6. – с. 12-19.
166. Малиновский А.А. Злоупотребление субъективным правом (теоретико-правовое исследование) / А.А. Малиновский. – М.: Юрлитинформ, 2007. – 352 с.
167. Малишев Б.В. Судовий прецедент у правовій системі Англії / Б.В. Малишев. – К. : Праксіс, 2008. – 344c.
168. Малишко М.І. Права людини та їх захист / М.І. Малишко; Українська наукова асоціація ; Міжрегіон. Акад. управління персоналом. — К., 2000. — 48с.
169. Марочкін І.Є. Порівняльне судове право: навч. посіб. / І.Є. Марочкін; Л.М. Москвич, Н.В. Сібільова, В.С. Бабкова, Ю.І. Крючко. – Х. : Право, 2008. – 112c.
170. Мальцев Г.В. Нравственные основания права / Г.В. Мальцев. – М.: Издательство СГУ, 2008. – 552 с.
171. Мальцев Г.В. Социальные основания права / Г.В. Мальцев. – М.:НОРМА, 2007. – 800 с.
172. Мартыненко П.Ф. Социалистическая конституция – непосредственно действующее право / П.Ф. Мартыненко // Проблемы правоведения. – Вып. 39. – К., 1979. – С. 7.
173. Мартышин О.В. Совместимы ли основные типы понимания права? / О.В. Мартышин // Гос-во и право. – 2003. – № 6. – С. 13-21.
174. Марченко М.Н. Судебное правотворчество и судейсое право / М. Н. Марченко. – М.: Проспект, 2007. – 510 с.
175. Марченко М.Н. Конвергенция романо-германского и англо-саксонского права: [открытая лекция] / НАН Украины ; Институт государства и права им. В.М.Корецкого; Офис координатора программ Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе на Украине ; Московский гос. ун-т им. М.В.Ломоносова ; Таврический национальный ун- т им. В.И.Вернадского ; Киевский ун-т права НАН Украины ; Украинская ассоциация сравнительного правоведения ; Международный общественный фонд "Диалог" ; Международный научный журнал "Порівняльно-правові дослідження". – К. ; Симферополь : Логос, 2007. – 35 с.
176. Методологія тлумачення нормативно-правових актів України / Відп. ред. В.Г.Ротань. – К.:Юрид. книга; Севастополь; Ін-т юрид. дослід., 2008–848 с. – С. 324.
177. Михайловский И.В. Очерки философии права / И.В. Михайловский. – Томск: Изд. Книжного магазина В.М. Посохина, 1914. –Т. 1.– 604 с.
178. Мицкевич А.В. Акты высших органов советского государства. Юридическая природа нормативных актов высших органов государственной власти и управления СССР / А.В. Мицкевич. – М.: Юрид.лит., 1967. – 175 с.
179. Моисеев С.В. Философия права. Курс лекций / С.В. Моисеев. – Новосибирск: Сиб. унив. изд-во, 2003. – 203 с.
180. Мохонько О. Роль і місце принципу змагальності у системі принципів кримінально-процесуального права / О. Мохонько // Підприємництво, гос-во і право. – 2007. – № 1. – С. 120-123.
181. Мулюкин А.С. Материальный и формальный закон / А.С. Мулюкин // Журнал Министерства юстиции. – 1901. – № 5, (май). – С. 173-188.
182. Мурашко Л.О. Начальные виды социальной нормативности / Л.О. Мурашко. – Журнал российского права. – 2002. – № 2. – С. 83-95.
183. Муромцев С.А. Суд и закон в гражданском праве / С.А. Муромцев // Юрид. вест. – 1880. – № 11. – С. 386.
184. Науково-практична конференція «Верховенство права в українській правничій освіті». – 9-10 жовтня 2008 р. // Роздаткові матеріали. Проект програми навчальної дисципліни «Верховенство права» для студентів рівня спеціаліста та магістра. Тема 5. Основні вимоги принципу верховенства права та їх реалізація в юридичній діяльності.
185. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм / П.Е. Недбайло. – М.: Юридическая литература, 1960. – 511 с.
186. Немытина М.В. Формирование судебной практики: концептуальный подход / М.В. Немытина // Правовая политика и правовая жизнь. – 2004. - № 3. – С. 69.
187. Неновски Н. Право и ценности / Н. Неновски; вступ. ст. и пер. В.М. Сафронова; под ред. В.Д. Зорькина. – М.: Прогресс, 1987. – 248 с.
188. Нерсесянц В.С. Основные концепции права и государства в современной России (По материалам «круглого стола» в Центре теории и истории права и государства ИГП РАН) / В.С. Нерсесянц // Гос-во и право. – 2003. – № 5. – С. 6
189. Нерсесянц В.С. Право и закон: их различие и соотношение / В.С. Нерсесянц // Вопросы философии. – 1988. – № 5. – С. 19-31.
190. Нерсесянц В.С. Филосифия права: учебник для вузов / В.С. Нерсесянц. – М.: Норма-Инфра М, 2001. – 652 с.
191. Нікітчук І.І. Схема застосування правового преценденту в цивільному судочинстві України / І.І. Нікітчук // Бюл. М-ва юст. України. – 2006. – № 10. – С. 144-151.
192. Нормы советского права: Проблемы теории / Под ред. М.И. Байтина и В. К. Бабаева. – Саратов: Из-во Саратовского Уни-та, 1987. - 248 с.
193. Оборотов Ю.М. Сучасне праворозуміння і визначення права / Ю.М.Оборотов // Актуальні проблеми держави і права. – О.: Юрид. літ., 2003. – Вип. 18. – С. 4-9.
194. Оборотов Ю.Н. Традиции и обновления в правовой сфере: вопросы теории (от познания к постижению права): монография / Ю.Н. Оборотов. – О.: Юрид. літ., 2002. – 280 с.
195. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах / Отв. ред. М.Н. Марченко. – Том 3. – М.: Зерцало-М, 2001. – 528 с.
196. Овсипян Б.А. Возможности укрепления правовых основ российского государства органами конституционного правосудия / Б.А. Овсипян. – М.: Юрлитинформ, 2009. – 288 с.
197. Овчаренко О.М. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації: монографія / О.М. Овчаренко. – Х.: Право, 2008. – 304 с.
198. Окрема думка судді Конституційного Суду України Савенка М.Д. у справі про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата) № 1-зп від 13.05.1997 р.
199. Оль П.А. Правопонимание: от плюрализма к двуединству: монография / П.А. Оль. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2005. – 243 с.
200. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії / Н.М. Оніщенко. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2002. – 352 с.
201. Павлишин О.В. Оптимізація правозастосовчої діяльності: теоретико-правові та логіко-філософські засади: навч. посіб. для студ. та слухачів Навчально-наук. ін-ту заоч. та дистанц. навчання / О.В. Павлишин; Київський нац. ун-т внутрішніх справ; кафедра філософії права та юридичної логіки. – К., 2008. – 123с.
202. Паліюк В.П. Застосування судами України Конвенції про захист прав людини та основних свобод / В.П. Паліюк. – К.: Фенікс, 2004. – 264 с.
203. Парсонс Т. О социальных системах / Т. Парсонс; пер. с англ. Е. Молодцовой и др.; под ред. В.Ф. Чесноковой и С.А. Белановского. – М.: Акад. проект, 2002. – 832 с.
204. Пашуканис Е.Б. Избранные произведения по общей теории государства и права / Е.Б. Пашуканис. – М.: Наука, 1980. – 272 с.
205. Пеньков Е.М. Социальные нормы – регуляторы поведения личности. Некоторые вопросы методологии и теории / Е.М. Пеньков. – М.: Мысль, 1972. – 198 с.
206. Підсумкова декларація Всесвітньої конференції з конституційного судочинства (Кейптаун, 22–24 січня 2009 р.). // Вісн. Конституційного Суду України. – 2009. – № 1. – С. 97-98.
207. Плахов В.Д. Социальные нормы: философское обоснование общей теории / В.