РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ПРОЯВІВ ВАНДАЛІЗМУ

brief description

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
РОЗДІЛ 1. Криміналістична характеристика
кримінально-правових проявів вандалізму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
1.1. Поняття та класифікація кримінально-правових проявів вандалізму . . … 13
1.2. Зміст елементів криміналістичної характеристики кримінально-правових
проявів вандалізму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. 33
Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . … 66
РОЗДІЛ 2. Особливості початкового етапу розслідування
кримінально-правових проявів вандалізму. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69
2.1. Обставини, що підлягають встановленню . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69
2.2. Порушення кримінальної справи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81
2.3. Типові слідчі ситуації та алгоритми їх вирішення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91
Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103
РОЗДІЛ 3. Організація і тактика проведення окремих слідчих дій
під час розслідування кримінально-правових проявів вандалізму . . . . . 105
3.1. Огляд місця події . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105
3.2. Допит свідків, підозрюваних та обвинувачених . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117
3.3. Обшук та виїмка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. 141
3.4. Призначення судових експертиз . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148
Висновки до розділу 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. 162
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 165
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 187

ВСТУП

Актуальність теми. Останніми роками в Україні посилюється вплив соціально негативних явищ, які порушують громадський спокій. Внаслідок зростання рівня насильства і жорстокості серед населення порушується моральність, заподіюється шкода правам і законним інтересам громадян, суспільству та державі. Згідно зі статистичними даними на території України у 2005 році в громадських місцях вчинено 69173 злочинів загальнокримінальної спрямованості, у 2006 році – 55347, у 2007 році – 58738. До небезпечних проявів антигромадської поведінки належить вандалізм, який переважно вчинюється в громадських місцях.
Дії вандалів набувають особливого соціального значення. Акти вандалізму, які полягають в оскверненні культових будинків, релігійних святинь, могил та інших місць поховань, призводять до загострення міжнаціональних і міжрелігійних конфліктів, антисемітизму та інших форм ксенофобії в країні. “Чорні археологи” спричинюють невідворотну шкоду історичній спадщині України, знищуючи кургани та курганні могильники, військові захоронення, розкопуючи поселення та городища у пошуках стародавніх цінностей, які ними незаконно привласнюються. Акти вандалізму набувають широкого розголосу в пресі, на телебаченні, інших засобах масової інформації.
До кримінально-правових проявів вандалізму належать діяння, які передбачені різними розділами Особливої частини КК України, зокрема, пошкодження релігійних споруд чи культових будинків, умисне знищення або пошкодження майна, масові заворушення, хуліганство, знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам’ятці, наруга над могилою, наруга над державними символами та ін.
Питання розслідування та запобігання злочинам щодо релігійних споруд, святинь, пошкодження майна, пам’яток історії та культури, наруги над могилою, над державними символами вітчизняними вченими-криміналістами розглядалися фрагментарно, лише на рівні окремих методичних рекомендацій. Дослідженням вандалізму в ході розслідування хуліганства на монографічному рівні займалися В.І. Захаревський, А.О. Крикунов, О.О. Кузнєцов, стосовно розслідування масових заворушень – П.В. Шалдирван.
За наявності окремих методик розслідування злочинів проти громадського порядку і моральності та відсутності інших (розслідування знищення або пошкодження об’єктів культурної спадщини, наруги над могилою тощо) на практиці виникає необхідність у криміналістичних рекомендаціях, які б поєднували основні положення розслідування посягань на певні об’єкти, культурні та історичні цінності, тобто актів вандалізму.
Вивчення матеріалів кримінальних справ та опитування оперативних працівників, слідчих ОВС і прокуратури України показало, що акти вандалізму характеризуються типовими способами вчинення, спільними знаряддями й засобами та схожими слідами суспільно небезпечних діянь. Це обумовлює потребу у розробці окремої методики розслідування кримінально-правових проявів вандалізму.
При визначенні напряму дослідження кримінально-правових проявів вандалізму автор спирався на фундаментальні роботи вчених, які розглядали окремі аспекти методики розслідування злочинів, а саме: Ю.П. Аленіна, О.Я. Баєва, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, В.Д. Берназа, І.О. Биховського, Т.В. Варфоломеєвої, О.М. Васильєва, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, О.Ф. Долженкова, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, Н.С. Карпова, Н.І. Клименко, О.Н. Колесніченка, В.О. Коновалової, М.В. Костицького, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, Є.Д. Лук’янчикова, В.Т. Маляренка, В.Т. Нора, М.А. Погорецького, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, О.П. Снігерьова, С.М. Стахівського, В.В. Тіщенка, Л.Д. Удалової, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумила та інших.
Наведені положення свідчать про необхідність розробки питань розслідування кримінально-правових проявів вандалізму та, відповідно, актуальність обраної теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження відповідає Комплексній програмі профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1767. Дисертація виконана відповідно до тематики Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004-2009 років (наказ МВС України від 05.07.2004 № 755). Проведення дослідження цієї теми передбачене планами науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2006-2008 роки. Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради КНУВС (протокол № 11 від 29.11.2006) і зареєстрована Координаційним бюро з проблем криміналістики, судової експертизи та юридичної психології Академії правових наук України (реєстраційний № 734 від 2006 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб з огляду на сучасні потреби практики розслідування злочинів розробити теоретичні і практичні засади розслідування кримінально-правових проявів вандалізму.
Відповідно до мети дослідження поставлені такі взаємопов’язані завдання:
на основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду визначити види діянь, які утворюють кримінально-правові прояви вандалізму;
провести класифікацію злочинних актів вандалізму за кримінально-правовими та криміналістичними ознаками;
розкрити зміст елементів криміналістичної характеристики кримінально-правових проявів вандалізму, встановити кореляційні залежності між окремими елементами;
визначити особливості порушення кримінальної справи за фактами вчинення актів вандалізму;
виокремити і деталізувати обставини, що підлягають встановленню у справах про кримінально-правові прояви вандалізму;
встановити типові версії, слідчі ситуації початкового етапу розслідування кримінально-правових проявів вандалізму та запропонувати алгоритми їх вирішення;
виявити особливості проведення огляду місця події, допиту, обшуку, виїмки, призначення експертиз під час розслідування кримінально-правових проявів вандалізму, запропонувати криміналістичні рекомендації удосконалення тактики їх проведення;
охарактеризувати особливості вчинення вандалізму неповнолітніми та окреслити організаційно-тактичні прийоми окремих слідчих дій в ході розслідування таких злочинів.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, які охоплюють діяльність правоохоронних органів з розслідування кримінально-правових проявів вандалізму.
Предметом дослідження є розслідування кримінально-правових проявів вандалізму.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети і завдань дослідження, його об’єкта і предмета. Вирішення поставлених перед дисертантом завдань здійснювалося з урахуванням сучасного законодавства та положень теорії пізнання і загальнотеоретичних положень філософії, логіки, кримінального права, кримінального процесу, криміналістики, кримінології, психології та інших наук.
Під час дослідження використовувалися загальнонаукові методи (аналіз і синтез, дедукція та індукція тощо) й спеціальні: історико-правовий метод для аналізу поглядів науковців у різні історичні періоди на проблему вчинення вандалізму; порівняльно-правовий – під час вивчення вітчизняного та зарубіжного кримінального законодавства; формально-логічний та системно-структурний методи – при вивченні сутності вандалізму та формуванні його поняття, розробленні класифікації. Крім того, застосовувалися соціологічні методи (інтерв’ювання, анкетування) – для вивчення поглядів слідчих ОВС та прокуратури, а також статистичні методи (підрахунок середніх значень та коефіцієнту кореляції) – для узагальнення результатів вивчення матеріалів кримінальних справ, анкетування практичних працівників ОВС.
Емпіричну базу дослідження становлять: узагальнені дані опитувань з питань розслідування кримінально-правових проявів вандалізму за розробленими анкетами 280 оперативних працівників, 304 слідчих ОВС і прокуратури України; зведені дані вивчення за розробленими анкетами 142 кримінальних справ про акти вандалізму за 1998-2007 рр. Соціологічне дослідження проводилося у м. Києві та 11 областях України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером та змістом розглянутих питань дисертація є першою в Україні спробою на монографічному рівні розробити наукові засади розслідування кримінально-правових проявів вандалізму.
У дисертації запропоновано низку концептуально нових та важливих як у теоретичному, так і практичному аспектах положень:
вперше:
з’ясовано сутність та визначені кримінально-правові прояви вандалізму як умисні дії, які посягають на об’єкти культурної спадщини та матеріальні цінності, носять безглуздий (інколи – корисливий) характер, спричинюють як матеріальні збитки, так і шкоду почуттям патріотизму або моральності окремої людини, етнічної групи чи народу в цілому;
класифіковані кримінально-прояви вандалізму за: спрямованістю посягання на об’єкти кримінально-правової охорони, предметом посягання, особливостями способу злочину, характеристиками суб’єкта, правовими наслідками вчиненого та охарактеризовані їх види;
визначено структуру криміналістичної характеристики кримінально-правових проявів вандалізму, а саме: предмет злочинного посягання, спосіб вчинення злочину, обстановка вчинення злочину, “слідова картина” злочину, особа злочинця;
встановлені кореляційні взаємозалежності між предметом посягання і “слідовою картиною” злочину; слідами вандалізму та способом його вчинення, особою злочинця; обстановкою вандалізму і способами його вчинення та “слідовою картиною” злочину;
визначені типові слідчі ситуації, що виникають на початковому етапі розслідування кримінально-правових проявів вандалізму, з наведенням типових версій та алгоритмів дій слідчого щодо їх вирішення;
запропоновано комплекс криміналістичних рекомендацій стосовно розслідування пошкодження або осквернення об’єктів культурної спадщини, могил та інших об’єктів шляхом нанесення на них написів і малюнків;
удосконалено:
визначення способів вчинення кримінально-правових проявів вандалізму шляхом окреслення переліку дій, що складають знищення, пошкодження та осквернення об’єктів культурної спадщини та матеріальних цінностей;
організаційні основи початкового етапу розслідування кримінально-правових проявів вандалізму, зокрема: розширено перелік обставин, що підлягають вста¬новленню, визначено напрями розмежування кримінально-правових проявів вандалізму від інших правопорушень; охарактеризовані заходи щодо встановлення причет¬ності до злочину винних осіб;
процес відібрання пояснень у ході перевірки заяв і повідомлень про вчинення кримінально-правових проявів вандалізму шляхом формування типових переліків запитань залежно від виду протиправних діянь;
організаційно-тактичні основи огляду місця події, допиту, обшуку, виїмки, призначення судових експертиз внаслідок визначення особливостей підготовки, проведення цих слідчих дій у ході розслідування кримінально-правових проявів вандалізму, фіксації їх результатів;
дістало подальшого розвитку:
положення стосовно включення до вандалізму як кримінально караного діяння складів злочинів, передбачених ст. 178, 179, 194, 294, 296-298, 338, 347 КК України;
використання деталізації показань при допиті свідків, підозрюваних та обвинувачених із застосуванням типових переліків запитань;
окремі положення розслідування кримінально-правових проявів вандалізму, вчинених неповнолітніми, а саме: відібрання від них пояснень, проведення огляду місця події та допиту;
криміналістичні рекомендації щодо підготовки та призначення судово-почеркознавчої експертизи та експертизи лакофарбних матеріалів і покриттів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані та викладені в дисертації висновки і пропозиції використані:
– у законотворчій діяльності – під час доопрацювання проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих атів України щодо посилення відповідальності за наругу над могилою та іншими місцями поховання” (акт впровадження Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 16.04.2008 № 04-19/14-907);
– у практичній діяльності підрозділів МВС України – для всебічного, повного та об’єктивного розслідування кримінально-правових проявів вандалізму (акти впровадження слідчого управління Головного управління МВС України в м. Києві від 27.05.2008 №17/2 та слідчого управління УМВС України в Запорізькій області від 11.04.2008); в системі службової підготовки (акт впровадження Департаменту громадської безпеки МВС України від 21.03.2008);
– у навчальному процесі – при викладанні дисципліни “Криміналістика” та відповідних спецкурсів (акт впровадження КНУВС від 21.05.2008).
Положення дисертації можуть бути використані в науково-дослідній сфері для подальшої розробки теоретичних питань, що стосуються розслідування та запобігання кримінально-правових проявів вандалізму.
Апробація результатів дисертації. Дисертація неодноразово обговорювалася на засіданнях кафедри криміналістики КНУВС та дістала позитивну оцінку. Основні положення дисертації доповідалися на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики” (м. Київ, 22 грудня 2006 р.); “Тенденции развития современного права: теоретические и практические проблемы” (м. Краснодар, Російська Федерація, 14 вересня 2007 р.); “Спеціальна техніка у правоохоронній діяльності” (м. Київ, 25-26 жовтня 2007 р.); “Удосконалення діяльності ОВС України з попередження та розкриття злочинів та інших правопорушень” (м. Запоріжжя, 2 листопада 2007 р.); “Реформування кримінального процесу України в умовах європейських стандартів судочинства” (м. Київ, 7 грудня 2007 р.), “Проблеми та перспективи розбудови правової держави в дослідженнях молодих вчених” (м. Київ, 17 травня 2008 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи відображено у десяти публікаціях, із яких п’ять наукових статей опубліковані у виданнях, зареєстрованих ВАК України, та п’ять тез доповідей у збірниках матеріалів конференцій.

bibliography

ВИСНОВКИ

Результатом дослідження, виконаного на основі аналізу законодавства, в тому числі й зарубіжних країн, слідчої практики, теоретичного осмислення наукових праць вчених є висновки, положення та рекомендації, спрямовані на вдосконалення криміналістичної теорії та практики розслідування кримінально-правових проявів вандалізму. В дослідженні викладений матеріал, який складає основу позавидової методики розслідування кримінально-правових проявів вандалізму.
Виходячи з поставленої мети та завдань дисертаційного дослідження, сформульовані теоретичні положення і розроблені криміналістичні рекомендації, а саме:
1. Вандалізм, як кримінально каране діяння, полягає в знищенні або пошкодженні історичних і культурних об’єктів та матеріальних цінностей. Він є проявом окремих злочинів проти громадського порядку та моральності, прав і свобод людини на віросповідання, авторитету органів державної влади. Така система різних за кримінально-правовими ознаками суспільно-небезпечних діянь характеризуються типовими способами вчинення, знаряддями і засобами злочинів та їх слідами, що утворює специфічний механізм злочинної діяльності.
2. До кримінально-правових проявів вандалізму належать умисні дії, які посягають на об’єкти культурної спадщини та матеріальні цінності, як правило, носять безглуздий (інколи – корисливий) характер, спричинюють як матеріальні збитки, так і шкоду почуттям патріотизму або моральності окремої людини, етнічної групі або народу в цілому.
Для кримінально-правової оцінки дій, пов’язаних із знищенням або пошкодженням історичних і культурних об’єктів та матеріальних цінностей, має значення механізм вчинення злочинів. До кримінально-правових проявів вандалізму належать злочини, передбачені ст. 178, 179, 194, 294, 296, 297, 298, 338, 347 КК України.
Кримінально-правові прояви вандалізму поділяються на: 1) суспільно небезпечні діяння, які посягають на об’єкти культурної спадщини та матеріальні цінності (вандалізм у вузькому значенні); 2) протиправні діяння, вчинення яких супроводжується актами вандалізму (ст. 294, 296 КК України); 3) злочини, які є елементами способу підготовки, приховання та вчинення вандалізму (ст. 194, 347 КК України); 4) вандалізм як службовий злочин (ч. 4 ст. 298 КК України та ін.).
3. Класифікація кримінально-правових проявів вандалізму за криміналістичними ознаками висвітлює їх властивості та зв’язки, допомагає встановити сутність протиправних діянь, розмежовувати їх.
З урахуванням вивчення кримінальних справ, кримінально-правові прояви вандалізму поділяються:
1) за характером предмету посягання на: вандалізм, що посягає на об’єкти культурної спадщини і громадську моральність (ст.ст. 178, 179, 297, 298 КК України); вандалізм щодо майна та інших об’єктів (ст.ст. 194, 294, 296, 347 КК України); вандалізм по відношенню до державних символів (ст. 338 КК України);
2) за способом вчинення на: злочини, вчинені шляхом знищення; злочини, вчинені шляхом пошкодження; злочини, вчинені шляхом осквернення; суспільно небезпечні діяння, вчинені комбінованими способами.
Диференціація суспільно небезпечних діянь має практичну спрямованість на розслідування актів вандалізму, так як охарактеризовані в роботі види дозволяють чітко розмежувати етапи злочинної діяльності при вандалізмі, запропонувати рекомендації щодо використання тактичних прийомів окремих слідчих дій з урахуванням механізму злочину та інших обставин.
4. Елементами криміналістичної характеристики кримінально-правових проявів вандалізму є: предмет злочинного посягання; спосіб вчинення злочину; обстановка вчинення злочину; “слідова картина” злочину; особа злочинця.
Типова модель злочину: вандалізм вчинюється з 18 до 22 год. у громадському місці групою неповнолітніх віком 14-18 років. Після злочину на його місці залишаються сліди від знарядь злочину та сліди рук і взуття злочинців.
Кореляційні взаємозалежності між окремими елементами криміналістичної характеристики кримінально-правових проявів вандалізму дозволяють за наявності відомостей про певні типові обставини встановити характер інших, зокрема: 1) предмет злочинного посягання визначає “слідову картину” злочину; 2) сліди вандалізму виражають спосіб його вчинення та характеризують особу злочинця; 3) спосіб вчинення вандалізму або дані про особу злочинця визначають характерні сліди протиправного діяння; 4) обстановка вчинення вандалізму відображає способи та сліди вчинення злочину.
5. Початковий етап розслідування кримінально-правових проявів вандалізму характеризується низ¬кою особливостей, що визначаються кримінально-правовою та криміналіс¬тич¬ною характеристикою цих злочинів. Основними серед них є: широкий перелік обставин, що підлягають вста-новленню, потреба одночасного проведення слідчих дій, оперативно-розшукових заходів та експертних досліджень, необхідність розмежування кримінально-правових проявів вандалізму від інших правопорушень та проведення кримінально-правової кваліфікації, проведення заходів, спрямованих на встановлення причет¬ності до злочину винних осіб.
Залежно від характеру початкової інформації про подію злочину та винних осіб типовими ситуаціями на початковому етапі розслідування кримінально-правових проявів вандалізму є: 1) у органу розслідування є інформація про обставини вчинення вандалізму, підозрюваний затриманий на місці події, є сліди злочину та його очевидці; 2) особа, яка вчинила акт вандалізму, з місця події зникла, на місці злочину залишені сліди злочинця, є очевидці злочину; 3) встановлений факт вчинення акту вандалізму, будь-яка інформація про злочинця та очевидців злочину відсутня.
На вирішення типових ситуацій початкового етапу розслідування кримінально-правових проявів вандалізму направлені типові версії та алгоритми дій слідчого, наведені в роботі.
6. Основними криміналістичними засобами розслідування кримінально-правових проявів вандалізму є огляд місця події, допит, обшук, виїмка та призначення судових експертиз. Тактичні особливості проведення даних слідчих дій обумовлені слідчими ситуаціями, що склалися в процесі розслідування, і механізмом вчинення вандалізму.
7. Важливим засобом збирання, перевірки та оцінки доказів у справах про кримінально-правові прояви вандалізму є допит.
Використання тактичних приймів допиту залежить від його ситуацій, які зводяться до: безконфліктних (дача свідками правдивих показань або неповних та неточних через об’єктивні і суб’єктивні умови сприйняття злочину; визнання обвинуваченим своєї вини в повному обсязі); конфліктних (повідомлення свідками, підозрюваними чи обвинуваченими повністю або частково неправдивих показів; часткове визнання вини обвинуваченим чи невизнання вини взагалі; повна або часткова зміна показань; відмова від дачі показань).
Застосування запропонованих нами тактичних прийомів та їх систем спрямоване на викриття неправдивих показань свідків, підозрюваних та обвинувачених, подолання відмови обвинуваченого від дачі показань.
8. Запропоновані автором типові переліки запитань у рамках реалізації тактичного прийому деталізації показань слугують ефективним засобом одержання достовірних відомостей у ході проведення допиту свідків, підозрюваних і обвинувачених, в тому числі унеможливлюють повідомлення неправдивих свідчень співучасниками при вчиненні вандалізму групою осіб. Деталізація показань здійснюється з урахуванням природи інформації, якою володіє допитуваний; обстановки і механізму вчинення злочину; особистості допитуваного і кількості осіб, які брали участь в здійсненні вандалізму.
9. Визначення і класифікація предметів, що є об’єктом пошуку і вилучення в ході обшуку та виїмки, сприяє доказовому закріпленню причетності конкретних осіб до вчинення кримінально-правових проявів вандалізму.
З цією метою вилучаються: а) знаряддя вчинення вандалізму; б) одяг і взуття, які були на підозрюваному в момент злочину; в) документи, що характеризують особу підозрюваного; г) об’єкти, що вказують на зв’язки підозрюваного і на можливі місця його знаходження в разі переховування від слідства.
10. Призначення та проведення судових експер¬тиз у справах про кримінально-правові прояви вандалізму є ефективним і важливим засобом встановлення способів їх вчинення, ототожнення особи підозрюваного, знарядь злочину та окремих обставин, які можуть бути з’ясовані тільки шляхом використання спеціальних (фахових) знань експерта.
Під час розслідування кримінально-правових проявів вандалізму найчас-тіше проводяться почеркознавчі дослідження, експертизи матеріалів, речовин та виробів (лакофарбних матеріалів та покриттів), трасологічні (дактилоскопічні, слідів ніг і взуття, знарядь злочину), біологічні, ґрунтознавчі, пожежно-технічні, товарознавчі та інші експертизи.
Ефективність проведення експертних досліджень прямо пов’язана з повним збором всіх необхідних об’єктів та матеріалів; правильним вибором моменту призначення експертизи; чітким визначенням предмету експертизи і обсягу завдання; узгодженістю слідчого та експерта щодо формулювання запитань.
11. Криміналістичне дослідження фактів пошкодження або осквернення об’єктів культурної спадщини, могил та інших об’єктів шляхом нанесення на них написів та малюнків додатково передбачає:
1) залучення до огляду місця події вузькопрофільних спеціалістів, проведення безпосереднього огляду ексцентричним методом, диференційовані способи вилучення слідів вандалізму залежно від власних розмірів та розмірів об’єкту посягання;
2) відібрання пояснень в ході перевірки заяв та повідомлень про вандалізм та застосування тактичного прийому допиту деталізації показань у формі типових переліків запитань;
3) фіксацію написів та малюнків за допомогою фотографування у випадку неможливості вилучення оригіналів об’єктів, які направляються на судово-почеркознавчу експертизу;
4) вирішення діагностичних задач судово-почеркознавчою експертизою для встановлення умов, в яких виконувався напис, стану та пози підозрюваного, давності нанесення напису та ін;
5) призначення експертизи лакофарбних матеріалів і покриттів в разі необхідності з’ясування способу нанесення написів на певні поверхні, наявності мікрочастинок у підозрюваного, механізму потраплянням лакофарбних часток на забарвлену поверхню тощо.
12. Неповнолітні вчинюють вандалізм, як правило, для самоствердження, протесту проти встановлених у суспільстві норм поведінки, для підняття власного статусу в групі ровесників. Для доказування вини неповнолітніх у вчиненні злочину запропоновані криміналістичні рекомендації відібрання пояснень, проведення допиту, огляду місця події, які враховують психофізіологічні особливості підозрюваних та направлені на всебічне, повне і об’єктивне встановлення обставин справи при дотриманні відповідних процесуальних гарантій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / Даль В. – М. : “Русский язык”, 1989-1991.
Т. 1 : А-З. – 1989. – 699 с.
2. Словарь русского языка : в 4 т. – М. : Гос. изд-во иностранных и нац-ных словарей, 1957-1960
Т.1 : А-Й. – 1957. – 963 с.
3. Большой энциклопедический словарь : в 2 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. – М. : Советская Энциклопедия, 1991.
Т. 1 :А-Н. – 1991. – 893 с.
4. Энциклопедический словарь / гл. ред. Б. А. Введенский. – М. : Гос. научное изд-во “Большая Советская Энцикл.”, 1953. – 719 с.
5. Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол. : Ю. С. Шемшученко (відпов. ред.) та ін.]. – К. : Вид-во “Укр. енцикл.” ім. М. П. Бажана, 1998-2004.
Т. 1 : А-Г. – 1998. – 672 с.
6. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917-1952 гг. – М. : Госюридиздат, 1953. – 463 с.
7. Борьба с преступностью в Украинской ССР : в 3 т. / Авт. очерка и сост. сб. проф. П. П. Михайленко. – К. : КВШ МООП УССР, 1966-1968.
Т. 2 : 1926-1967 гг. – 1967. – 952 с.
8. Уголовный кодекс Украины : научно-практический комментарий [отв. ред. Яценко С. С., Шакун В. И.]. – К. : Правові джерела, 1998. – 1088 с.
9. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від
5 квітня 2001 року ; за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
10. Уголовный кодекс Латвийской республики ; науч. ред. А. И. Лукашова и Э. А. Саркисова ; [пер. с латиш. А. И. Лукашовой]. – СПб. : Юр. лит, 2002. – 210 с.
11. Уголовный кодекс Испании / [Кузнецова И. М., Кузнецова Н. Ф., Решетникова Ф. М.] ; под ред. Кузнецовой Н. Ф., Решетниковой Ф. М. – М. : Изд-во: Зерцало-М, 1998. – 218 с.
12. Уголовный кодекс Швеции. – СПб. : Юрид. центр “Пресс”, 2001 – 320 с.
13. Уголовный кодекс Дании ; [пер. с датск. и англ. С. С. Беляева]. – М. : Изд-во Р. Асланова, 2001. – 230 с.
14. Уголовный кодекс Федеративной республики Германия / [Шестаков Д. А., Йешек Г. Г., Шестакова Д. А.]. – СПб. : Юрид. центр “Пресс”, 2003. – 524 с.
15. Кораблев А. И. Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / Кораблев А. И. ; [перевод В. Вичикова]. – СПб. : Узд-во “Юрид. центр Пресс”, 2003. – 302 с.
16. Бойцов А. И. Уголовный кодекс Республики Беларусь / Бойцов А. И. – СПб. : Юрид. центр “Пресс”, 2001. – 474 с.
17. Уголовный кодекс Российской Федерации : по состоянию на 1 июля 2007 г. – М. : Проспект, 2007. – 192 с.
18. Уголовный кодекс Республики Казахстан. – СПб. : Юрид. центр “Пресс”, 2001. – 466 с.
19. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К. : Просвіта, 1996. – 80 с. – (Україна. Конституція (1996).
20. Основи законодавства України про культуру // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 21. – Ст. 294.
21. Про природно-заповідний фонд : Закон України : від 16 черв. 1992 р. № 2457-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 503.
22. Про Національний архівний фонд та архівні установи : Закон України : від 24 груд. 1993 р. № 3814-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 86.
23. Про музеї та музейну справу : Закон України : від 26 черв. 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 25. – Ст. 191.
24. Про бібліотеки і бібліотечну справу : Закон України : від 27 жовт. 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 7. – Ст.45.
25. Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей : Закон України : від 21 верес. 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 48. – Ст.405.
26. Про охорону культурної спадщини : Закон України : від 8 черв. 2000 р. № 1805-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 39. – Ст. 333.
27. Про охорону археологічної спадщини : Закон України : від 18 берез. 2004 р. № 1626-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 26. – Ст. 361.
28. Акуленко В. Право на культурну спадщину / В. Акуленко // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 4. – С. 3–4.
29. Бандурка А. М. Вандалізм / А. М. Бандурка, А. Ф. Зелинский. – Х. :
Ун-тет внутр. дел, 1996. – 198 с.
30. Cohen S. Destruction of property : Motives and meanings // Vandalism / Ed. by C/ Ward. London : The Architectural Press, 1973. – 346 р.
31. Белкин А. Р. Криминалистические классификации / Белкин А. Р. – М. : Мегатрон ХХІ, 2000. – 93 с.
32. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник / Кондаков Н. И. – М. : Наука, 1975. – 720 с.
33. Кримінальна справа № 20-3267 за 2002 рік в архіві Апеляційного суду м. Києва.
34. Кримінальна справа № 02-58823 в архіві Дніпровського РУ ГУМВС України м. Києва.
35. В столице процветает автомобильный вандализм // Газета по-киевски – 28.09.2007. – Режим доступу до газети :
http://pk.kiev.ua/
36. Кодекс Украины об административных правонарушениях : за станом на 02.06.2007. – К. : Изд-во “Влад и Влада”, 2007. – 166 с.
37. Постанови Пленуму Верховного Суду України : 1972-2002 ; за заг. ред. В. Т. Маляренка. – Офіц. вид. – К.: Вид-во А.С.К., 2003. – 560 с. – (Україна. Верховний Суд. Пленум).
38. Кримінальна справа № 1/39-03 в архіві Київського райсуду м. Донецька.
39. Горб Н. О. Наруга над могилою : кримінально-правовий та кримінологічний аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Н. О. Горб. – Академія адвокатури України. – К., 2005. – 17 с.
40. Обертинський О. Фаза “заземлення” / Обертинський О. // Іменем Закону. – 2008. – № 7. – C. 6–7.
41. Кримінальне право України : особлива частина : підруч. / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гаврик та ін. ; за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [3-е вид. перероб. і допов.]. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 624 с.
42. Колесниченко А. Н. Научные и правовые основы расследования отдельных видов преступлений : автореф. дисс. на соискание учен. степени докт. юрид. наук: спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика” / А. Н. Колесниченко. – Харьков, 1967. – 26 с.
43. Васильев А. Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений / Васильєв А. Н. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1978. – 71 с.
44. Васильев А. Н. Предмет, система и теоретические основы криминалистики / А. Н. Васильев, Н. П. Яблоков. – М. : Изд-во МГУ, 1984. – 143 с.
45. Образцов В. А. Учение о криминалистической характеристике преступлений / Образцов В. А. // Криминалистика. – М. : Юристъ, 1995. – 124 с.
46. Образцов В. А. О криминалистической характеристике преступлений / В. А. Образцов, В. Г. Танасевич // Вопросы борьбы с преступностью. – Вып. 25. – М. : Юрид. лит., 1976. – 184 с.
47. Яблоков Н. П. Криминалистическая характеристика преступлений и типичные следственные ситуации как важные факторы разработки методики расследования преступлений / Яблоков Н. П. // Вопросы борьбы с преступностью. – Вып. 30. – М. : Юрид. лит., 1979. – 192 с.
48. Винокуров С. И. Криминалистическая характеристика преступления, ее содержание и роль в построении методики расследования конкретного вида преступлений / Винокуров С. И. // Методика расследования преступлений. – М. : Изд-во Всесоюз. науч.-исследов. ин-та МВД СССР, 1976. – 80 с.
49. Пантелеев И. Ф. Методика расследования преступлений / Пантелеев И. Ф. – М. : Юрид. лит., 1975. – 208 с.
50. Белкин Р. С. Модное увлечение или новое слово в науке? / Р. С. Белкин, И. А. Быховский, А. В. Дулов // Социалистическая законность. – 1989. – № 9. – С. 52–64.
51. Гавло В. К. К вопросу о криминалистической характеристике преступлений / Гавло В. К. // Вопросы повышения эффективности борьбы с преступностью. – Томск, 1980. – С. 120–128.
52. Шиканов В. И. Проблемы использования специальных познаний и научно-технических новшеств в уголовном судопроизводстве : автореф. дисс. на соискание учен. степени докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза” / В. И. Шиканов. – М., 1980. – 18 с.
53. Ялышев С. А. Использование информационно-поисковых систем для выдвижения типичных версий о личности преступника при раскрытии краж личного имущества граждан на железнодорожном транспорте : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза” / С. А. Ялышев. – М., 1989. – 18 с.
54. Криминалистика : учеб. для вузов ; под ред. И. Ф. Герасимова, Л. Я. Драпкина. – М. : Высш. шк., 1994. – 534 с.
55. Видонов Л. Г. К вопросу о криминалистической характеристике преступлений и закономерных связях между ее элементами / Л. Г. Видонов, В. Л. Видонов // Криминалистическая характеристика ; под. ред. В. В. Клочкова. – М. : Юрид. лит., 1984. – С. 92–98.
56. Возгрин И. А. Научные основы криминалистической методики расследования преступлений / Возгрин И. А. – Ч. 4. – СПб. : Юрид. ин-т МВД России, 1993. – 100 с.
57. Коновалова В. Е. Теоретические проблемы криминалистической характеристики / В. Е. Коновалова, А. Н. Колесниченко // Криминалистическая характеристика ; под ред. В. В. Клочкова. – М. : Юрид. лит., 1984. – С. 12–18.
58. Селиванов Н.А. Криминалистические характеристики преступлений и следственные ситуации в методике расследования / Селиванов Н. А. // Социалистическая законность. – 1977. – № 2. – С. 58–65.
59. Бахин В. П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962-2002) / Бахин В. П. – К. : Тип. ж-ла “Охрана труда”, 2002. – 268 с.
60. Іщенко А. В. Методологічні проблеми криміналістичних наукових досліджень : монографія / Іщенко А. В. ; за ред. І. П. Красюка. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2003. – 359 с.
61. Криміналістика : підручник ; за ред. В. Ю. Шепітька. – [2-е вид., перероб. і допов.]. – К. : Концерн “Видав. Дім “Ін Юре”, 2004. – 728 с.
62. Белкин Р. С. Курс криминалистики : в 3-х т. / Белкин Р. С. – М. : Юристъ, 1997.
Т.1. – 1997. – 404 с.
Т.3 : Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – М., 1997. – 478 с.
63. Иванов И. И. Криминологическая характеристика преступлений несовершеннолетних на транспорте и их предупреждение : учеб. пособ. / И. И. Иванов. – СПб. : Изд-во “Основа”, 1998. – 92 с.
64. Рубцов И. И. Криминалистическая характеристика преступлений как элемент частных методик расследования : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность” / И. И. Рубцов. – СПб., 2001. – 20 с.
65. Васильев А. Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений / Васильев А. Н. – М. : Изд-во Москов. ун-та, 1978. – 72 с.
66. Зуйков Г. Г. Установление способа совершения преступления при помощи криминалистических экспертиз и исследований / Зуйков Г. Г. – М. : Изд-во ВШ МВД СССР, 1970. – 45 с.
67. Зуйков Г. Г. Поиск по признакам способа совершения преступления / Зуйков Г. Г. – М. : Изд-во ВШ МВД СССР, 1970. – 30 с.
68. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному викладі) : підручник / Салтевський М. В. – К. : Кондор, 2005. – 528 с.
69. Шепитько В. Ю. Криминалистика : курс лекцій / Шепитько В. Ю. – Харьков : Одиссей, 2003. – 352 с.
70. Куранова Э. Д. Об основных положениях методики расследования отдельных видов преступлений / Куранова Э. Д. // Вопросы криминалистики. – М., 1962. – № 6–7. – С. 34–37.
71. Васильев А. Н. Планирование расследования преступлений / Васильев А. Н., Мудьюгин Г. Н., Якубович Н. А. – М. : Госюриздат, 1957. – 199 с.
72. Криминалистика ; под ред. И. Ф. Пантелеева, Н. А. Селиванова. – М. : Юрид. лит., 1993. – 193 с.
73. Никитина Е. В. Особенности первоначального этапа расследования умышленного уничтожения или повреждения имущества : учеб. пособие / Никитина Е. В. – М. : Изд-во “Юрлитинформ”, 2006. – 104 с.
74. Шурухнов В. А. Расследование вандализма : учеб. пособие / Шурухнов В. А. ; под ред. проф. Т. В. Аверьяновой. – М. : Изд-во “Юрлитинформ”, 2005. – 112 с.
75. Джемелинский В. А. Первоначальный этап расследования надругательств над телами умерших и местами их захоронений : учеб.-практич. пособие / В.А. Джемелинский, А. И. Натура ; под общ. ред. А. И. Натура. – М. : Изд-во “Юрлитинформ”, 2006. – 160 с.
76. Образцов В. А. Криминалистическая характеристика преступлений : дискуссионные вопросы и пути их решения / Образцов В. А. // Криминалистическая характеристика преступлений : сб. науч. трудов. – М. : Юристъ, 1984. – 132 с.
77. Криминалистика : учеб. для вузов ; под ред. Н. П. Яблокова. – М. : БЕК, 1995. – 689 с.
78. Правова статистика : підручник / Моісеєв Є. М., Джужа О. М., Василевич В. В. та ін. ; за заг. ред. проф. О. М. Джужи. – К. : Атіка, 2008. – 392 с.
79. Кримінальна справа № 1/3265 за 2007 рік в архіві Дніпровського суду м. Києва.
80. Салтевский М. В. Криминалистика : в современном изложении юристов / Салтевский М. В. – Х. : ИМП “Рубикон”, 1996. – 432 с.
81. Кримінальна справа № 1-6103 в архіві Святошинського суду м. Києва.
82. Кириченко А. А. Основы судебной микрообъектологии : монография / Кириченко А. А. – Харьков : Основа, 1998. – 1220 с.
83. Кримінальна справа № 3-8732-07 в архіві Дніпровського райсуду м. Києва.
84. Старушкевич А. В. Особа злочинця та потерпілого як елемент криміналістичної характеристики сексуальних вбивств : навч. посіб. / Старушкевич А. В. – К. : НВТ “Правник” – НАВСУ, 1997. – 62 с.
85. Біленчук П. Д. Криміналістичне дослідження обвинуваченого / Біленчук П. Д. – К. : УАВС, 1995. – 128 с.
86. Гель А. П. Криміналістичний аспект дослідження особи засудженого до позбавлення волі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / А. П. Гель. – К., 2002. – 19 с.
87. Меркулова В. О. Правові та психологічні проблеми відповідальності жінок-злочинниць : посібник / Меркулова В. О. – К. : МВС України – НАВСУ, 2001. – 104 с.
88. Тіщенко В. Справи про корисливо-насильницькі злочини : деякі методи встановлення злочинця / Тіщенко В. // Вісник прокуратури. – 2003. – № 2. – С. 104-107.
89. Гавло В. К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений / Гавло В. К. – Томск, 1985. – С. 176–182.
90. Васильев В. Л. Юридическая психология / Васильев В. Л. – М. : Юрид. лит., 1991. – 460 с.
91. Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей / Ратинов А. Р. – М. : Госюридиздат, 1967. – 134 с.
92. Дулов А. В. Основы психологического анализа на предварительном следствии / Дулов А. В. – М., 1973. – 102 с.
93. Костицький М. В. Філософські та психологічні проблеми юриспруденції : вибрані наукові праці / І. А. Тимченко. Слово про колегу, товариша / Костицький М. В. ; відп. ред. Н. В. Кушакова-Костицька. – Чернівці : Рута, 2008. – 560 с.
94. Жбанков В. А. Человек как носитель криминалистически значимой информации / Жбанков В. А. – М. : Юрид. лит., 1993. – 86 с.
95. Кримінальна справа № 164/05 в архіві Ордженікідзенського суду м. Запоріжжя.
96. Шурухнов В. А. Расследование вандализма : учеб. пособие / Шурухнов В. А. ; под ред. проф. Т.В. Аверьяновой. – М. : Изд-во “Юрлитинформ”, 2005. – 112 с.
97. Васильев В. Л. Психологические аспекты преступных формирований и расследование совершённых ими преступлений : учеб. пособие / Васильев В. Л. – СПб. : Питер-пресс, 1994. – 234 с.
98. Быков В. Психологические основы расследования групповых преступлений / Быков В. // Законность. – 1996. – № 4. – С. 20–25.
99. Кримінальна справа № 07/11-8743 за 2006 рік в Одеському апеляційному суді.
100. Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів : підруч. для студ. юрид. вузів і фак-тів ; за ред. проф. В. Ю. Шепітька. – Х. : Право, 1998. – 376 с.
101. Лысенко В. В. Расследование вымогательства : учеб.-практ. пособие / Лысенко В. В. – Х. : Харьков. ун-тет внутр. дел, 1996. – 155 с.
102. Образцов В. А. Криминалистика : курс лекций / Образцов В. А. – М. : Юристъ, 1996. – 448 с.
103. Лузгин И. М. Развитие методики расследования отдельных видов преступлений / И. М. Лузгин // Известия вузов. Правоведение. – 1977. – № 2. – С. 58–65.
104. Зорин Г. А. Теоретические основы криминалистики / Зорин Г. А. – Минск : Амалфея, 2001. – 608 с.
105. Майоров А. А. К вопросу типологии личности преступника в криминалистике / А. А. Майоров, В. А. Образцов // Труды ВНИИ МВД СССР. – М., 1978. – № 47. – С. 81–86.
106. Лушечкина М. А. О направлениях, задачах и понятии криминалистического изучения личности / М. А. Лушечкина // Вестник Моск. ун-та. – Серия 11. Право. – 1999. – № 3. – С. 41–49.
107. Тарарухин С. А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты / Тарарухин С. А. – М. : “Юридическая литература”, 1974. – 244 с.
108. Кретчак О. М. Деякі аспекти використання даних психологічного вивчення особи обвинуваченого в розкритті і розслідуванні злочинів / О. М. Кретчак, Г. В. Юркова // Криміналістичний вісник : наук.-практ. зб. / ДНДЕКЦ МВС України; КНУВС; редкол. : Є. М. Моісеєв (голов. ред.) та ін. – К. : Видавничий Дім “Ін Юре”, 2006. – № 1 (5). – 173 с.
109. Архів Апеляційного суду Вінницької області № 1-134 за 2004 рік.
110. Советская криминалистика : методика расследования отдельных видов преступлений / В. К. Лисиченко, В. И. Гончаренко, М. В. Салтевский и др. ; под ред. В. К. Лисиченко. – К. : Вища шк., Головное изд-во, 1988. – 405 с.
111. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г. І. Криміналістика : навч. посіб. / Кузьмічов В. С., Прокопенко Г. І. ; за заг. ред. В. Г. Гончаренка та Є. М. Моісеєва. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 368 с.
112. Шиканов В. И. Криминалистическая виктимология и практика расследования убивств / Шиканов В. И. – Иркутск, 1979. – С. 23-24.
113. Журавель В. А. Допрос потерпевшего при виктимном поведении / Журавель В. А. // Криминалистика и судебная экспертиза. – К. : Вища шк., 1983. – Вып. 26. – С. 44–52.
114. В Крыму вандалы разрушили мусульманское кладбище // – Ліга: Закон. –11.02.2008. – Режим доступу :
http://news.liga.net/news/N0806347.html
115. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України : підручник / Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. – [2-е вид., перероб. і допов.]. – К. : Либідь, 1999. – 536 с.
116. Тертышник В. М. Уголовный процесс : учеб. пособие / Тертышник В. М. – Харьков: Арсис, 1997. – 528 с.
117. Тертышник В. М. Нетрадиционные способы получения и исследования доказательств при выявлении и расследовании преступлений : учеб. пособие / Тертышник В. М. – Харьков : Гриф, 1997. – 44 с.
118. Нор В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів / Нор В. Т. – Львів : Вища школа, 1978. – 111с.
119. Стахівський С. М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування : монографія / Стахівський С. М. – К., 2005. – 272 с.
120. Уголовный процесс : учеб. для вузов ; под ред. проф. П. А. Лупинской. – М. : Юрист, 1995. – 544 с.
121. Бурданова В. С. Криминалистическое обеспечение всесторонности, полноты и объективности исследования обстоятельств дела : учеб. пособие / Бурданова В. С. – СПб. : Питер-пресс, 1994. – 214 с.
122. Удалова Л. Д. Кримінальний процес України : загальна частина : конспект лекцій / Удалова Л. Д. – К. : НАВСУ, 2001. – 100 с.
123. Танасевич В. Г. Теория доказывания в советском уголовном процессе : часть общая / В. Г. Танасевич, И. Б. Михайловская. – М. : Юрид. лит., 1966. – 188 с.
124. Драпкин Л. Я. Предмет доказывания и криминалистические характеристики преступлений / Драпкин Л. Я. // Криминалистические характеристики в методике расследования преступлений. – Свердловск, 1978. – С. 14–20.
125. Криминалистика : учебник / Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. ; под ред. Р. С. Белкина. – М. : Изд. группа Норма-Инфра-М, 1999. – 990 с.
126. Осмотр места происшествия при расследовании отдельных видов преступлений : учеб. пособие ; под ред. проф. Н. И. Клименко. – К. : НВТ “Правник”, 2001. – 172 с.
127. Ручкин В. А. Установление места совершения преступления в процессе доказывания : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс; криминалистика; теория оперативно-розыскной деятельности” / В. А. Ручкин. – М., 1983. – 22 с.
128. Кримінальний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 лист. 2006 р. – К. : Вид-во ПАЛИВОДА А.В., 2006. – 176 с.
129. Пионтковский А. А. Курс советского уголовного права : часть общая / Пионтковский А. А. – М. : Госюриздат, 1961. – 666 с.
130. Щербаковский М. Г. Судебные экспертизы : назначение, производство, использование : учеб.-практич. пособие / Щербаковский М. Г. – Харьков : Эстада, 2005. – 544 с.
131. Кримінально-процесуальний кодекс України : за станом на 1 вересня 2001 року. – К. : Атіка, 2001. – 208 с.
132. Омельченко О. Є. Процесуальна діяльність слідчого щодо запобігання злочинам : навч. посіб. / О. Є. Омельченко, Д. П. Письменний. – К. : Вид-во ПАЛИВОДА А.В., 2008. – 216 с.
133. Жогин Н. В., Фаткуллин Ф. Н. Возбуждение уголовного дела / Н. В. Жогин, Ф. Н. Фаткуллин – М. : Юрид. лит., 1961. – 295 с.
134. Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовного дела / Зеленецкий В. С. – Х. : КримАрт, 1998. – 340 с.
135. Бородулин С. В. Разрешение вопроса о возбуждении уголовного дела / Бородулин С. В. – М. : Юрид. лит., 1970. – 156 с.
136. Ростомян Л. С. Проблемы разграничения уголовной и административной ответственности за совершение актов вандализма / Ростомян Л. С. // Адміністративне право і процес : шляхи вдосконалення законодавства і практики : зб. матер. наук.-практ. конф. (м. Київ, 22 грудня 2006 р.) ; редкол. : О. М. Джужа, В. М. Дзюба, С. Г. Стеценко та ін. – К. : Київський нац. ун-тет внутр. справ, 2006. – С. 126-128.
137. А Жуков вам чем не угодил? // Газета нашего района. –15.05.2008. – № 18 (48). – С. 8.
138. Кузьмічов В. С. Розслідування злочинів : міжнародне і національне законодавство. Теорія і практика : навч. посіб. / В. С. Кузьмічов, Ю. М. Чорноус. – К. : КНТ, 2008 . – 448 с.
139. Лук’янчиков Є. Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів : монографія / Лук’янчиков Є. Д. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2005. – 360 с.
140. Салтевский М. В. Раскрытие преступлений по “горячим следам” : понятие, содержание, структура / М. В. Салтевский // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1989. – Вып. 38. – С. 37-41.
141. Кримінальна справа № 2/35-05 в Дарницькому райсуді м. Києва.
142. Селиванов Н. А. Криминалистические характеристики преступлений и следственные ситуации в методике расследования преступлений /
Н. А. Селиванов // Социалистическая законность. – 1977. – № 2. – С. 56–59.
143. Веліканов С. В. Класифікація слідчих ситуацій в криміналістичній методиці : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / С. В. Веліканов. – Х., 2002. – 19 с.
144. Заяць Д. Д. Ситуаційний підхід до тактики перевірки показань на місці : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Д. Д. Заєць. – Х., 2005. – 20 с.
145. Криміналістика : підручник / П. Д. Біленчук, В. К. Лисиченко, Н. І. Клименко та ін. ; за ред. П. Д. Біленчука. – [2-е вид., випр. і допов.]. – К. : Атіка, 2001. – 544 с.
146. Аленін Ю. П. Теоретичні та практичні основи розкриття і розслідування осередків злочинів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Ю. П. Аленін. – Х., 1997. – 48 с.
147. Баев О. Я. Конфликтные ситуации на предварительном следствии / Баев О. Я. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1984. – 131 с.
148. Белкин Р. С. Криминалистика : проблемы, тенденции, перспективы / Белкин Р. С. – М. : Юрид. лит., 1988. – 302 с.
149. Возгрин И. А. Криминалистические характеристики преступлений и следственные ситуации в системе частных методик расследования / Возгрин И. А. // Следственная ситуация. – М. : Юрид. лит., 1985. – С. 68–74.
150. Герасимов И. Ф. Принципы построения методики раскрытия преступлений / Герасимов И. Ф. // Вопросы криминалистической методологии, тактики и методики расследования. – М., 1973. – С. 80–86.
151. Драпкин Л. Я. Основы теории следственных ситуаций / Драпкин Л. Я. –Свердловск : Изд-во Свердловск. ун-та, 1987. – 160 с.
152. Журавель В. Слідчі ситуації в методиці розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом / В. Журавель, С. Веліканов // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – Вип. 4. – С. 170-177.
153. Коновалова В. Алгоритмізація в теорії криміналістики / В. Коновалова // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – Вип. 1. – С. 169-174.
154. Облаков А. Ф. Криминалистическая характеристика преступлений и криминалистические ситуации : учеб. пособие / Облаков А. Ф. – Хабаровск : Хабаров. высш. школа МВД СССР, 1985. – 88 с.
155. Яблоков Н. П. Криминалистическая характеристика преступлений и типичные следственные ситуации как важные факторы разработки методики расследования преступлений / Яблоков Н. П. // Вопросы борьбы с преступностью. – Вып. 30. – М. : Юрид. лит., 1979. – 192 с.
156. Ковтуненко Л. П. Ситуаційна зумовленість тактики слідчих дій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Л. П. Ковтуненко. – Х., 2008. – 20 с.
157. Драпкин Л. Я. Понятие и классификация следственных ситуаций / Драпкин Л. Я. // Науч. труды Свердлов. юрид. ин-та. – Свердловск, 1975. – Вып. 41. – С. 26–44.
158. Арцишевский Г. В. Выдвижение и проверка следственных версий / Арцишевский Г. В. – М. : Юрид. лит., 1978. – 104 с.
159. Белкин Р. С. Версии в доказывании / Белкин Р. С. // Теория доказательств в советском уголовном процессе : часть общая. – М. : Юрид. лит., 1966. – С. 46–52.
160. Васильев А. Н. Основы следственной тактики : автореф. дисс. на соискание науч. степени докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика” / Васильев А. Н. – М., 1960. – 29 с.
161. Возгрин И. А. Криминалистические версии и планирование расследования / Возгрин И. А. – Л. : Изд-во УВД ЛО, 1985. – 148 с.
162. Колесниченко А. Н. Роль следственных версий и построение их при расследовании преступлений / А. Н. Колесниченко // Ученые записки Харьков. юрид. ин-та. – Вып. IX. – Харьков, 1957. – 212 с.
163. Ларин А. М. От следственной версии к истине / Ларин А. М. – М. : Юридическая литература, 1976. – 197 с.
164. Пещак Ян. Следственные версии: криминалистическое исследование / Ян Пещак : [пер. со словац. доктора юрид. наук А. М. Ларина] ; под ред. доктора юрид. наук А. Р. Ратинова. – М. : “Прогресс”, 1976. – 228 с.
165. Романюк Б. Інтуїція слідчого та її роль у пізнавальній діяльності на досудовому слідстві / Б. Романюк // Право України. – 2005. – № 1. – С. 56-60.
166. Синчук В. Типові версії в методиці розслідування вбивств : механізм формування / В. Синчук // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – Вип. 1. – С. 198-207.
167. Филиппов А. Г. Некоторые дискуссионные вопросы учения о криминалистической версии / А. Г. Филиппов // Версии и планирование расследования. – Свердловск, 1985. – С. 68–71.
168. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу : планирование, организация / Ларин А. М. – М. : Юрид. лит., 1970. – 224 с.
169. Коновалова В. Е. Версия : концепция и функции в судопроизводстве / Коновалова В. Е. – Харьков : Консум, 2000. – 160 с.
170. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия / Белкин Р. С. – [2-е изд. доп.]. – М. : Мегатрон ХХІ, 2000. – 334 с.
171. Тищенко В. В. Корыстно-насильственные преступления : криминалистический анализ : монография / Тищенко В. В. – Одеса : Юрид. лит., 2002. – 360 с.
172. Бандура О. А. Криминалистическая версия : гносеологический, логический и психологический аспекты : учеб. пособие / Бандура О. А., Лукашевич В. Г. – К. : КВШ МВД СССР им.