РОЗСЛІДУВАННЯ ПОРУШЕНЬ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ АБО ЕКСПЛУАТАЦІЇ АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

brief description

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень............................................................................3

Вступ....................................................................................................................4

Розділ 1. Поняття та криміналістична характеристика порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів..........................................................................................................................13
1.1. Історія розвитку законодавства та наукових досліджень щодо
розслідування дорожньо-транспортних пригод.......................................................13
1.2. Поняття і класифікація (види) порушення правил безпеки дорожнього
руху або експлуатації автотранспортних засобів.....................................................27
1.3. Обстановка дорожньо-транспортної пригоди і слідова картина.....................44
1.4. Особа злочинця та спосіб вчинення злочину..........................................................56
Висновки до розділу І…..…………………………………..…….….....…...70

Розділ 2. Початковий етап розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів.........................72
2.1. Порушення кримінальної справи........................................................................72
2.2. Організація і тактичні особливості огляду місця дорожньо-транспортної пригоди.........................................................................................................................77
2.3 Тактика допиту підозрюваних, обвинувачених, свідків та потерпілих при розслідуванні злочинів даної категорії...................................................................127
Висновки до розділу ІІ…..………………………………..…….….......….146

Розділ 3. Наступний етап розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів.......................148
3.1. Особливості організації та тактики відтворення обстановки і
обставин ДТП ...........................................................................................................149
3.2. Використання спеціальних знань при розслідуванні порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів...............175
Висновки до розділу ІІІ…..………………………………..……..….....….190

Висновки.........................................................................................................192

Додатки...........................................................................................................195

Список використаних джерел.....................................................................205
ВСТУП
Актуальність теми. Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу у 20-му столітті дав людству можливість використання нового транспортного засобу – автомобіля. Швидкість, надійність, відносна дешевизна та мобільність сприяли швидкому розвитку автомобільної індустрії. Проте, з появою автомобіля постала нова проблема, яка полягала у попередженні порушень та розслідуванні злочинів, що вчиняються особами, які керують транспортними засобами.
Щороку в Україні збільшується кількість ДТП, наслідком яких є тілесні ушкодження або смерть потерпілих. Так, за статистичними даними УДАІ МВС України, в 2005 році загинуло на 263 людини більше та на 2361 особу більше отримали тілесні ушкодження у порівнянні з 2004 роком (див. додаток А).
Збільшення кількості ДТП пов’язано як з приростом кількості транспортних засобів, так і зниженням майстерності водіїв. Як показує статистика щороку в Україні 75,7 % від загальної кількості ДТП вчиняються з вини водіїв транспортних засобів (див. додаток Б). Тому проблема розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів особливо гостро постає перед правоохоронними органами.
Важлива роль у зменшені злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспорту приділяється слідчим органам. Від своєчасного і якісного досудового слідства залежить ефективність боротьби зі злочинністю, у тому числі і зі злочинними порушеннями правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспорту. Однак, слідча практика показує, що при розслідуванні злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, допускаються серйозні помилки, неточності, не цілком використовуються надані законом можливості і засоби виявлення, вилучення і фіксації слідів, речових доказів, що приводить до неякісного розслідування та затягування досудового слідства. Недостатньо застосовуються сучасні методики розслідування, особливо при проведенні слідчих дій на початковому етапі розслідування, внаслідок чого в ряді випадків особи, винні у вчиненні злочину, залишаються невстановленими, а злочини нерозкритими.
Встановлення механізму вчинення ДТП є однією з найскладніших проблем, що виникають при їх розслідуванні. Слід відмітити, що у переважній більшості кримінальні справи про ДТП знаходяться в провадженні слідчих, які не спеціалізуються на їх розслідуванні.
Важливою проблемою є створення алгоритмів дій як слідчого, так і спеціаліста чи експерта по розкриттю та розслідуванню злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів. Сьогодні відсутні спеціальні комплексні криміналістичні розробки з розслідування таких злочинів. У своїй роботі ми намагались дати алгоритм розслідування кримінальних справ про порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів.
В Україні та СРСР різним аспектам загальнотеоретичних питань та практики розслідування дорожньо-транспортних пригод приділялася значна увага в наукових працях правознавців та вчених кримінально-процесуального права і криміналістики. Серед них слід виділити монографічні роботи та дисертаційні дослідження таких вчених як: М. Г. Богатирьов (1946), В. В. Єрьоменко (1974), В. Е. Капітанов (1983), П. В. Коляда (2001), М. А. Кравцов (1947), В. А. Мисливий (2005), Г. А. Мозгових (1971), Г. М. Надгорний (1974), С. Г. Новіков (1973), Б. М. Нургалієв (1987), А. П. Онучін (1981), В. К. Стринжа (1968), Ш. Ш. Ярамиш’ян (1982).
Необхідно наголосити, що, по-перше, ці дослідження були присвячені лише окремим аспектам розслідування ДТП (судовим доказам у справах про автопригоди, розслідуванню та попередженню злочинних порушень правил безпеки руху та експлуатації транспорту, трасологічним дослідженням у справах про дорожньо-транспортні пригоди, розслідуванню злочинів пов’язаних з вчиненням дорожньо-транспортних пригод, розслідуванню аварій на автотранспорті, злочинам проти безпеки руху та експлуатації транспорту, питанням теорії і практики автотехнічної експертизи, криміналістичним та іншим знанням при дослідженні місця ДТП, першопочатковим слідчим діям при розслідуванні порушень правил безпеки руху і експлуатації автотранспорту, слідчому експерименту при розслідуванні автотранспортних пригод тощо), а по-друге, їх окремі положення ґрунтувались на матеріалах, що вже певним чином застаріли і не відбивають всієї повноти специфіки розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів у сучасних умовах.
При визначенні напряму дослідження та написанні роботи автор спирався на фундаментальні роботи вчених, які розглядали ті чи інші сторони методики розслідування злочинів, а саме: Ю.П. Аленін, Л.Ю. Ароцкер, В.Д. Басай, В.П. Бахін, В.Д. Берназ, А.Ф. Волобуєв, Т.В. Варфоломеєва, В.І. Галаган, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, Н.С. Карпов, Н.І. Клименко, О.Н. Колесніченко, В.П. Колмаков, В.О. Коновалова, М.В. Костицький, І.І. Котюк, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, Є.Д. Лук’янчиков, В.В. Лисенко, В.Т. Маляренко, Г.А. Матусовский, Н.І. Порубов, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, С.М. Стахівський, З.М. Соколовський, С.І. Тихенко, В.В. Тіщенко, В.Ю. Шепітько та інші.
Постійний розвиток техніки і українського законодавства викликає у науки і практики потребу в нових дослідженнях з розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, виконане згідно з основними напрямками, визначеними Державною програмою забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах на 2003-2007 роки (розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 56-р); пріоритетними напрямками наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 роки (наказ МВС України від 05 липня 2004 р. №755); Концепцією розвитку системи відомчої освіти та вузівської освіти на період 2000-2005 роки (рішення колегії МВС України від 18 грудня 2000 р. № 9 КМ/1); Положенням про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості (наказ МВС України від 30 квітня 2004 р. № 458).
Необхідність активізації використання можливостей науки в подальшому розробленні методики розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів обумовила вибір теми дисертаційного дослідження.
Мета і завдання дослідження. Мета полягає у тому, щоб з огляду на сучасні потреби практики розслідування ДТП і на основі криміналістичних знань розробити та удосконалити теоретичні основи і практичні рекомендації щодо оптимізації розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів.
Відповідно до зазначеної мети були поставлені та вирішені наступні завдання:
- висвітлити розвиток наукових поглядів на проблему розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів;
- розкрити поняття дорожньо-транспортної пригоди та дати класифікацію її видів;
- конкретизувати криміналістичну характеристику порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів та розкрити зміст її основних елементів;
- розглянути особливості порушення кримінальної справи та організації розслідування;
- показати специфіку проведення окремих слідчих дій на першопочатковому і наступному етапі розслідування злочинів даної категорії;
- встановити шляхи та порядок взаємодії слідчих, оперативних співробітників, працівників ДАІ, спеціаліста та експерта при розслідуванні злочинів даної категорії;
- визначити напрями та особливості використання спеціальних знань при розслідуванні порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів і запропонувати шляхи підвищення ефективності їх використання;
- узагальнити слідчу практику розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів;
- виявити типові недоліки практики та дати криміналістичні науково обґрунтовані рекомендації щодо покращення ефективності діяльності по розслідуванню кримінальних справ зазначеної категорії.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, які складаються в діяльності правоохоронних органів при розслідуванні порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів.
Предмет дослідження – розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів.
Методи дослідження. Методичну основу дослідження становили діалектична теорія пізнання та загальнонаукові методи: аналіз і синтез, індукцію та дедукцію, аналогію, узагальнення, системно-структурний метод, фундаментальні положення кримінально-процесуальної науки, криміналістики і загальної теорії судової експертизи, що були обрані відповідно до поставлених у роботі мети і завдань. Зокрема, історико-правовий метод використаний для дослідження розвитку законодавства та поглядів вчених на визначення основних понять розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів; формально-логічний застосовувався при класифікації механізму та слідів вчинення злочину; метод системно-структурного аналізу був використаний при визначенні структури криміналістичної характеристики даного виду злочинів, змісту основних її елементів та кореляційних зв’язків між ними; використання порівняльно-правового методу дозволило дослідити та здійснити порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства з певних аспектів розслідування ДТП; соціологічні методи застосовувалися при вивченні діяльності по розслідуванню ДТП та узагальненні її результатів шляхом вивчення документів і опитування в формі анкетування та інтерв’ювання; статистичний метод був використаний при аналізі стану і причин аварійності на дорогах України та для аналізу й узагальнення емпіричної інформації, що стосується теми дослідження.
Нормативно-правову базу дослідження складають Конституція України, закони та постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, декрети та постанови Кабінету Міністрів України, чинні відомчі нормативні акти та інструктивні документи МВС України, що регулюють суспільні відносини в сфері розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів.
Теоретичною основою дисертації є монографічні дослідження, підручники, навчальні посібники, збірники наукових статей і матеріали періодичної преси, які відносяться як до наук криміналістики, кримінального процесу, судової експертології, так і кримінального права, кримінології, психології, соціології.
Емпіричну базу дослідження складають результати дослідження 196 кримінальних справ про порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, вироки за якими вступили в законну силу за 2001-2005 роки; 26 постанов про відмову в порушенні кримінальної справи; результати анкетування 159 слідчих, які працюють в слідчих підрозділах МВС України; статистичні дані МВС та Департаменту УДАІ МВС України за 2004-2005 роки.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлюється тим, що у дисертації висунуто й обґрунтовано низку положень, що мають значення для теорії кримінального процесу і криміналістики та для практичних працівників правоохоронних органів. Найбільш значущими серед яких є наступні:
вперше:
- розкрито розвиток наукових підходів до розв’язання проблеми вдосконалення методики розслідування дорожньо-транспортних пригод;
- наведені аргументи, що обов’язковою частиною криміналістичної характеристики ДТП є спосіб вчинення злочину, одним із основних структурних елементів якого є приховування;
- розглянуто особливості порушення кримінальних справ даної категорії та обґрунтовано важливість вибору часу порушення кримінальної справи з метою збільшення ефективності розслідування ДТП;
- запропоновано підвищити процесуальний статус плану і креслень у справах про ДТП до рівня обов’язкового засобу фіксації;
- обґрунтована думка про необхідність закріпити у бланку протоколу огляду місяця події графу про видимість та оглядовість;
- запропоновано використовувати працівників ДАІ не тільки як допоміжний персонал, але і як спеціалістів при проведенні огляду місця події та відтворенні обстановки і обставин дорожньо-транспортної пригоди;
удосконалено:
- визначення поняття й змісту злочинного порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів та її структури;
- класифікацію аварійної дорожньої обстановки та видів дорожньо-транспортних пригод;
- криміналістичні рекомендації і пропозиції по вдосконаленню підготовки і проведенню окремих слідчих дій;
набули подальшого розвитку положення, які стосуються:
- вдосконалення криміналістичних методів, які використовуються при розслідуванні кримінальних справ зазначеної категорії, тактичних прийомів проведення слідчих дій;
- форм і методів взаємодії працівників ОВС при розслідуванні злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспорту;
- поняття змішаної або обопільної вини та надані рекомендації щодо проведення слідчих дій в даній ситуації;
- форм та окремих положень організації використання спеціальних знань при розслідуванні ДТП.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що встановлені процесуальні, організаційні та методичні недоліки практики розслідування ДТП і надані рекомендації по їх усуненню. Сформульовані криміналістичні рекомендації по виявленню та фіксуванню слідів, що залишаються транспортними засобами, обладнаними антиблокувальною системою (АБС).
Окремі теоретичні положення, висновки та пропозиції дисертації позитивно оцінені практичними працівниками органів внутрішніх справ, а також є складовими елементами навчальних програм і тематичних планів дисципліни „Криміналістика” та спецкурсу „Особливості розслідування окремих видів злочинів”, які викладаються в Київському національному університеті внутрішніх справ (акт впровадження в навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ від 12 квітня 2007 р.).
В результаті проведення дослідження ввезена в Україну та використовується слідчими УМВС України в Рівненській області в практичній діяльності при розслідуванні ДТП комп’ютерна програма „V-SIM” (акт впровадження від 12 квітня 2007 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки й рекомендації неодноразово обговорювались на засіданнях кафедри криміналістики Київського національного університету внутрішніх справ та розширеному засіданні кафедри криміналістики.
Основні результати та пропозиції дисертації оприлюднені на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: „Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності” (14 квітня 2006 року, м. Київ), „Запорізькі правові читання” (18-19 травня 2006 року, м. Запоріжжя), „Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: Історія, сучасність та міжнародний досвід” (19-20 травня 2006 року, м. Київ), „Забезпечення безпеки дорожнього руху: науково-методичні аспекти, організаційно-практичні проблеми, перспективи та шляхи їх вирішення” (2 червня 2006 року, м. Донецьк).
Публікації. Основні результати дослідження відображені у восьми наукових працях, у тому числі в п’яти статтях у фахових виданнях ВАК України.
Структура дисертації обумовлена метою та предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку й вимогам ВАК України і складається із вступу, трьох розділів, що поєднують дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 223 сторінки, обсяг основного тексту – 194 сторінки, додатки – 10 сторінок, список використаних джерел – 19 сторінок (212 найменувань).

bibliography

ВИСНОВКИ

Виходячи з поставленої мети, взаємопов’язаних між собою завдань, викладених у дисертації, сформульовані теоретичні положення і розроблені відповідні практичні рекомендації щодо розслідування порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів, а саме:
1. Сформульовано авторське визначення поняття порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів особою, яка керує транспортним засобом, під яким слід розуміти подію, що сталась за участю хоча б одного транспортного засобу, який перебуває в русі, яка вчинена особою з необережності, внаслідок чого завдані тілесні ушкодження не нижчі від середньої тяжкості.
2. Встановлено, що поняття експлуатації транспортного засобу, яке розглядається в статті 286 КК України, відноситься лише до процесу руху, тобто мова йде про технічно грамотне керування і використання транспортного засобу. Порушення правил експлуатації може виражатися в експлуатації технічно несправних транспортних засобів, порушенні правил перевезень тощо.
3. Визначено, що до елементів криміналістичної характеристики порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом відносяться інформація про механізм ДТП, обстановку вчинення злочину, слідову картину, особу водія та спосіб вчинення злочину.
Обґрунтовано, що спосіб вчинення злочину є елементом криміналістичної характеристики порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації автотранспортних засобів особами, які керують транспортними засобами, оскільки при вчиненні цього злочину присутній вольовий елемент. Найбільш складним та значимим елементом способу вчинення злочину з криміналістичної точки зору є приховування.
Аргументовано та доведено, що до дорожньої обстановки слід відносити не тільки транспортну споруду „дорога” та її оточення, а також іншу місцевість по якій рухався транспортний засіб та де було вчинено ДТП.
4. Обгрунтовані криміналістичні рекомендації щодо необхідності відразу ж на місці ДТП, при наявності складу злочину, слідчому порушувати кримінальну справу. Такі дії слідчого дають можливість відразу ж на місці ДТП проводити слідчі дії (допит свідка, допит потерпілого тощо), надасть змогу учасникам слідчо-оперативної групи надавати взаємні консультації та підвищить якість початкового етапу розслідування.
5. Вказано на доцільність проведення деяких перевірочних дій при проведенні огляду місця ДТП (встановлення видимості, оглядовості, визначенню коефіцієнта зчеплення тощо).
Встановлено, що при гальмуванні автотранспортного засобу обладнаного, ABS (антиблокувальною системою), залишаються сліди від шин та дані рекомендації по виявленню та фіксації цих слідів (в косопадаючих променях).
6. Пропонується підвищити статус планів і креслень при проведенні огляду місця події та доповнити частину третю ст. 191 КПК України наступними словами: „При огляді місця дорожньо-транспортної пригоди складання планів і креслень є обов’язковими”.
7. Аргументовано та доведено думку про неможливість повної достовірності результатів відтворення обстановки і обставин дорожньо-транспортної пригоди, оскільки отриманні дані лише вказують на можливість існування чи не існування факту, що встановлюється.
8. Запропоновано при проведенні слідчих дій використовувати працівників ДАІ не тільки в якості допоміжного персоналу, а й в якості спеціалістів.
Висловлено думку про необхідність фіксування думки спеціаліста про подію на його вимогу. Згідно цього запропоновано доповнити текст ст. 128-1 КПК України наступними словами: „На вимогу спеціаліста фіксувати в протоколах слідчих дій його судження про всі обставини, що можуть мати відношення до досліджуваної події”.
9. Встановлено та вказано на основні, найбільш поширені недоліки призначення та проведення автотехнічної експертизи. До них відносяться:
 неповна й неточна фіксація вихідних даних для проведення автотехнічної експертизи, що допускається при проведенні слідчих дій (огляд місця ДТП, огляд транспортного засобу тощо), та які надаються на автотехнічну експертизу;
 використання при проведенні автотехнічної експертизи усереднених даних з довідкової та спеціальної літератури, що не мають конкретного відношення до дорожньо-транспортної пригоди, оскільки довідкові дані про параметри і коефіцієнти є по суті результатами вимірювань, що не відповідає Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”;
 розрахунки параметрів руху транспортного засобу при автотехнічній експертизі виконуються без оцінки похибки отриманих результатів;
 постановка перед експертом юридичних питань, що не відносяться до його компетенції.

1. Абашин Э.А. Дорожно-транспортное происшествие. – М.: ФОРУМ–ИНФРА, 2002. – 44 с.
2. Абдумаджидов Г.А. Особенности осмотра места дорожно-транспортного происшествия. // Вопросы совершенствования методики расследования преступлений. Сб. науч. труд. Ташкентская высшая школа МВД СССР., – 1984. – С. 76–84.
3. Авакян Л.А. Организационно-технические и криминалистические средства и методы предупреждения автотранспортных происшествий в Армянской ССР: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: – М., 1971. – 20 с.
4. Аверьянов Т.В., Белкин Р.С., Кожухов Ю.Г., Российская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред.. Р.С. Белкина. – М.: НОРМА, 2001. – 990 с.
5. Алексеев А.Г. Методика расследования дорожно-транспортных происшествий совершённых в условиях неочевидности: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – Саратов, 2001. – 185 с.
6. Алексеев Н.С., Максутов И.Х. Автотранспортные происшествия и их расследование. – М.: Госюриздат, 1962. – 240 с.
7. Аленин Ю.П. Процессуальные особенности производства следственных действий. Одесса, – К–д, Центральное Украинское издательство, 2002. – 264 с.
8. Андреев А.А. Проблемы теории и практики проверки показаний на месте: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – Барнаул, 2004. – 214 с.
9. Архів Млинівського районного суду Рівненської області, кримінальна справа № 14/43–06 за 2006 р.
10. Архів Подільського районного суду м. Києва, кримінальна справа № 07–2237 за 2006 р.
11. Архів Подільського районного суду м. Києва, кримінальна справа № 07–3085 за 2006 р.
12. Архів Подільського районного суду м. Києва, кримінальна справа № 07–3239 за 2006 р.
13. Архів Подільського районного суду м. Києва, кримінальна справа № 07–4122 за 2006 р.
14. Архів Рівненського апеляційного суду, кримінальна справа № 16/76–03 за 2004 р.
15. Архів Рівненського районного суду Рівненської області, кримінальна справа № 27/74–03 за 2004 р.
16. Афанасьев М.Б., Клинковштейн Г.И., Мелкий А.В. Водителю о правилах и безопасности дорожного движения. – М.: Транспорт, 1991. – 236 с.
17. Ачмиз Р.Ю. Расследование дорожно-транспортных преступлений (теоретические и методические аспекты): Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – Краснодар, 1999. – 188 с.
18. Багдасарян Ю.Н. Криминалистический анализ механизма дорожно-транспортного происшествия: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 1982. – 22 с.
19. Байэтт Р., Уоттс Р. Расследование дорожно-транспортных происшествий: Пер. с англ. – М.: Транспорт, 1983. – 288 с.
20. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. Пособие для вузов. – 3–е изд., доп. – М.: ЮНИТИ–ДАНА, 2001. – 837 с.
21. Белкин Р.С. Очерки криминалистической тактики Учеб. пособие. – Волгоград: ВСШ МВД России, 1993. – 200 с.
22. Белкин Р.С., Бахин В.П. Гребельський Д.В., Дубровицкая Л.П. и др. Криминалистика: В 2 т. // Под ред. Р.С. Белкина, И.М. Лузгина – М.: Акад. МВД СССР, 1980. – Т.2: Криминалистическая тактика. – 507 с.
23. Бена Э., Госковец И., Штикар И. Психология и физиология шофера: Пер. с чеш. – М.: Транспорт, 1965. – 228 с.
24. Берназ В.Д., Смоков С.М. Рішення слідчого (криміналістичний, процесуальний та психологічний аспекти): Монографія. – Одеський юрид. ін-т НУВС. – Одеса: 2005. – 150 с.
25. Бибиков А.А. Противодействие расследованию преступлений, связанных с нарушением правил дорожного движения и эксплуатации транспортных средств, и криминалистические методы его преодоления: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – Тула, 2005. – 206 с.
26. Біленчук П.Д., Лисиченко В.К., Клименко Н.І.. Криміналістика: Підручник. / За ред. П.Д. Біленчука. – 2–ге вид., випр. і доп. – К.: Атіка, 2001. – 544 с.
27. Білий П.М., Баранов С.О. Основи профілактики злочинів на транспорті. Навч. посіб. – Одеса.: Укрінформ, 2001. – 196 с.
28. Богатырёв М.Г. К вопросу о расследовании дел об автомобильных происшествиях // Криминалистика и научно-судебная экспертиза. – К.: 1949. Вып.З. – С. 103–115.
29. Богатырёв М.Г. Судебные доказательства по делам об автотранспортных происшествиях: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: – Харьков, 1946. – 18 с.
30. Божинский И.А., Макушненко Л.П. Расследование дорожно-транспортных происшествий: Учеб. пособ. – М.: Акад. МВД СССР, 1975 – 86 с.
31. Боровський Б.Е. Безопасность автомобильного движения. – Ленинград: Лениздат, 1984. – 305 с.
32. Боровский Б.Е. Исследование факторов, обуславливающих дорожно-транспортные происшествия. – Ленинград: Прокуратура СССР; Ин-т усовершен. следств. работн. органов Прокурат. и МВД СССР, 1980. – 85 с.
33. Булатов А.И., Петренко В.М., Жулёв В.И. Расследование дорожно-транспортных происшествий. – М.: ВНИИ ООП, 1966. – 128 с.
34. Вайда Л. Первоначальные следственные действия, оперативно-розыскные и организационные мероприятия при расследовании дорожно-транспортных происшествий (по материалам ЧССР): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1978. – 21 с.
35. Васильевич В. Поняття кримінологічної характеристики насильницьких злочинів // Право України. – 1997. – № 12. – С. 82.
36. Васильев А.Н., Мудюгин Г.М., Якубович Н.А. Планирование расследования преступлений. – М.: Госюриздат, 1957. – 199 с.
37. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти): Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 1999. – 195 с.
38. Волнянский М.М. К вопросу о первоначальных розыскных и следственных действиях по дорожно-транспортным происшествиям // Вопросы криминалистики. – Алма-Ата, 1959. С. 51–56
39. Газиков В.А., Филиппов А.Г. Видеозапись и её использование при производстве следственных действий: Учеб. пособие. – М.: Щит–М, 1997. – 87 с.
40. Галаган В.І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України: Монографія. – К.: НАВСУ, 2002. – 299 с.
41. Глистин В.К., Боровський Б.Е. Автотранспортные преступления. (Квалификация и методика расследования): Учеб. пособие для следователей / Под общ. ред. доц. А.А. Любавина. – Л.: Ин-т усовершен. следств. работников органов прокуратуры и МВД, 1969. – 132 с.
42. Голунский С.А., Шавер Б.М. Криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. – М.: Ин-т права АН СССР, 1939. – 371 с.
43. Горбин Л.П., Чих Н.В. Расследование автотранспортного происшествия. // Следственная практика. – М.: Юрид. лит. – 1985. – Вып. 146. – С. 84–91.
44. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики. – М.: ЛексЭст, 2002. – 1046 с.
45. Грошевий Ю.М., Стахівський С.М. Докази і доказування у кримінальному процесі: Наук.-практ. посіб. – К.: КНТ Вид. Фурса С.Я., 2006. – 270 с.
46. Гуславський В.С. Кримінальна відповідальність за порушення правил експлуатації транспорту (ст.. 215-2 КК України): Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 1997. – 247с.
47. Давидов В.Б. Вопросы допустимости доказательств при расследовании и рассмотрении уголовных дел по дорожно-транспортным происшествиям: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – Краснодар, 2005. – 206 с.
48. Даль В. Толковый словарь живого Великорусского языка: В 4 т. / Изд-во иностранных и национальных словарей. – М., 1956. – Т.4.: ГИЗ. – 683 с.
49. Данилов Е.П. Автомобильные дела: административные, уголовные, гражданские. Экспертизы. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: КНОРУС, 2004. – 592 с.
50. Долматовский Ю.А. Автомобиль в движении. – М.: Транспорт, 1987. – 159 с.
51. Дослупов Г.Г. Психология допроса на предварительном следствии. - М.: Юрид. лит., 1976. – 110 с.
52. Еленюк Г.А., Ищенко П.П., Ярослав Ю.Ю. Использование специальных знаний при расследовании ДТП. – Караганда: МВД СССР. Карагадинская ВШ, 1987. – 93 с.
53. Ерёменко В.В. Расследование и предупреждение преступных нарушений правил безопасности движения и эксплуатации транспорта (на материалах УССР): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 1974. – 18 с.
54. Ефимичев С.П., Кулагин Н.И., Ямпольский А.Е. Следственный осмотр: Учеб. Пособие / Отв. Ред. Н.И. Кулагин. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1983. – 36 с.
55. Жарский В.Е. Расследование дорожно-транспортных происшествий. – М.: Высш. школа МООП СССР, 1968. – 86 с.
56. Жулёв В.И. Предупреждение дорожно-транспортных происшествий (Практическое пособие). – М.: Юрид. лит., 1989. – 221 с.
57. Зав’ялов С.М. Спосіб вчинення злочину: сучасні проблеми вивчення та використання у боротьбі зі злочинністю та перспективи: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 2005. – 232 с.
58. Збірник методичних рекомендацій з питань розкриття та розслідування злочинів слідчими та оперативними працівниками органів внутрішніх справ / А.А. Осауленко, І.О. Ростов, Г.К. Литвинчук, С.М. Лиховид; Під ред. П.В. Коляди. – К.: МВС України, 2001. – 239 с.
59. Зорин Г.А. Криминалистический анализ основных элементов дорожно-транспортного происшествия: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1979. – 21 с.
60. Зорин Р.Г. Зашита по уголовным делам о дорожно-транспортных происшествиях. – Минск: Амалфея, 2000. – 336 с.
61. Зотов Б.Л. Анализ причин автодорожных происшествий // Методика криминалистической экспертизы. – М., – Вып. 4, – 1962. – С. 54–69.
62. Зотов Б.Л. Расследование и предупреждение автотранспортных происшествий. – М.: Юрид. лит., 1972. – 192 с.
63. Зуев П.М. Исследование обстановки места происшествия при наездах транспортных средств на пешеходов: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1980. – 21 с.
64. Иванов Л.А. Назначение и проведение автотехнической и трасологической экспертиз при расследовании автотранспортных происшествий: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: – Саратов, 1965. – 19 с.
65. Иванов Л.А. Следственный осмотр при расследовании транспортных происшествии. Саратов: ВШ МВД РФ, 1993. – 155 с.
66. Известия ВЦИК Советов № 159 от 28 июля 1918 г. // Історія міліції України у документах і матеріалах: У 3-х т. – К.: Ґенеза, 1997. – Т.1: 1917–1925. – 504 с.: іл..
67. Известия ВЦИК Советов № 40 от 21 февраля 1919 р. // Історія міліції України у документах і матеріалах: У 3-х т. – К.: Ґенеза, 1997. – Т.1: 1917–1925. – 504 с.: іл..
68. Иларионом В.А. Экспертиза дорожно-транспортных происшествий. – М.: Транспорт, 1989. – 255 с.
69. Исаев Л.М. Специальные познания в уголовном судопроизводстве. – М.: Юрид. лит., 2003. – 367 с.
70. Ищенко А.В. Криминалистическая рекомендация как средство обеспечения следственной практики достижениями науки и техники: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 1983. – 260 с.
71. Ищенко П.П. Специалист в следственных действиях. – М.: Юрид. лит., 1990. – 153 с.
72. Капитонов В.Е. Трасологические исследования по делам о дорожно-транспортных происшествиях: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 1982. – 22 с.
73. Карцев К.М. Расследование нарушений правил безопасности движения и эксплуатации автотранспорта (по материалам судебных и следственных органов Таджикской ССР): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1959. – 20 с.
74. Карлов В.Я. Современное состояние и перспективы совершенствования организации и правового регулирования использования криминалистической техники в расследовании преступлений: Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 2004. – 192 с.
75. Ким О.Д. Проблемы и пути совершенствования расследования дорожно-транспортных происшествий на основе научных знаний (на материалах следственной и экспертной практики Кыргызстана): Дис. ... д-ра. юрид. наук: 12.00.09. – Бишкек, 1998. – 351 с.
76. Китаев Е.В. Методика реконструкции параметров движения транспортного средства по характеру деформации его деталей при дорожно-транспортном происшествии: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – Волгоград, 2005. – 161 с.
77. Климчук М.П. Розслідування злочинів про порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 2007. – 205 с.
78. Клинковштейн Г.И. Организация дорожного движения: – М.: Транспорт 1982. – 239 с.
79. Коленко А.Д. Проблемы расследования дорожно-транспортных происшествий (на материалах Приморского края): Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – Владивосток, 2004. – 174 с.
80. Колмаков В.П. Следственный осмотр. М.: Юрид. лит., 1969. – 196 с.
81. Кольчурин А.Г. Особенности расследования дорожно-транспортных преступлений, совершенных в сельской местности: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – Краснодар, 2004. – 203 с.
82. Коман Л. Методика расследования автотранспортных происшествий: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1962. – 18 с.
83. Комиссаров В.И. Научные, правовые и нравственные основы следственной тактики. – Саратов, Изд-во СЮИ, 1980. – 124 с.
84. Конституція України: Прийнята 28 червня 1996 року. – К.: Феміна, 1996. – 64 с.
85. Коржанський М.Й., Мисливий В.А. Кваліфікація автотранспортних злочинів. – К.: Юрінком, 1996. – 80 с.
86. Корчан Н.С. Исследование причинных связей при расследовании дорожно-транспортных происшествий (с помощью судебной автотехнической экспертизы): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 1991. – 22 с.
87. Коршаков И.К. Автомобиль и пешеход: анализ механизма наезда. – М.: Транспорт, 1988. – 142 с.
88. Котик М.А., Котик В.А. Расследование дорожно-транспортных происшествий. – Таллин: Валгус, 1980. – 235 с.
89. Котюк І.І. Теорія судового пізнання: Монографія. – К.: КНУТШ., 2006. – 435 с.
90. Кравцов М.А. Расследование аварий на автотранспорте: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: – Одесса, 1947. – 19 с.
91. Криминалистика / Под ред. Р.С. Белкина, Г.Г. Зуйкова. М., 1970. Т.2. – 362 с.
92. Криминалистика: Учеб. пособие. / А.В. Дулов, Г.И. Грамович, А.В. Лапин и др.; Под ред. А.В. Дулова. – Минск: НКФ „Экоперспектива”, 1996. – 415 с.
93. Криминалистический словарь: Пер. с нем. – М.: Юрид. лит., 1993. – 415 с.
94. Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів: Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – Харків: Право, 1998. – 376 с.
95. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
96. Кримінальний кодекс Української РСР від 28 грудня 1960 року // Відомості Верховної Ради УРСР. 1960. – №2. – Ст. 14.
97. Кримінально-процесуальний кодекс: Проект станом на 15 грудня 2005 року, реєстр. № 3456–д. – К.: Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, 2005.
98. Кримінально-процесуальний кодекс України: Затверджений Законом України від 28 грудня 1960 року // Відомості Верховної ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 155.
99. Кузьмичёв В.С. Следственная деятельность: сущность, принципы, криминалистические приёмы и средства осуществления: Дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.09. – К., 1996. – 410 с.
100. Кузьмічов В.С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 368 с.
101. Леваневский Э.П., Гарднер А.Н., Овчаренко А.И. Эксперименты по определению видимости при исследовании ДТП, совершенных в темное время суток. – Минск: Вышэйшая школа, 1987. – 148 с.
102. Левитин К.М. Безопасность движения автомобилей в условиях ограниченной видимости. – М.: Транспорт. 1989. – 112 с.
103. Лобанов Е.М. Проектирование дорог и организация движения с учетом психофизиологии водителя. – М.: Транспорт, 1980. – 311 с.
104. Лошманов В.П. Использование специальных автотехнических знаний в расследовании автопроисшествии, возникших из-за неисправности автомобилей: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Харьков, 1977 – 20 с.
105. Лук’янчиков Є.Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів: Монографія. – К.: НАВСУ, 2005. –359 с.
106. Лукьянов В.В. Законодательство об ответственности за дорожно-транспортные преступления нуждается в совершенствовании // Советское государство и право. – 1974. – №9. – С. 66–69.
107. Луцюк П.П. Допит учасників дорожньо-транспортної пригоди // Запорізькі правові читання. Тези щорічної міжнародно-правової конференції. – Запоріжжя: Сг-Друк-Експрес, 2006. – С. 353–355.
108. Луцюк П.П. Криміналістична характеристика порушень правил безпеки і експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК України) // Адвокат. – 2005. – № 11. – С. 15–18.
109. Лысенко В.В. Собирание, проверка и оценка сведений о временных характеристиках дорожно-транспортных происшествий: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 2002. – 135 с.
110. Любарский М.Г., Пеков В.Г. Криминалистическая и автотехническая экспертизы по делам об автодорожных происшествиях – Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1962. – 124 с.
111. Любимов Л.В. Дорожно-транспортные преступления: проблемы законодательного конструирования составов и дифференциации ответственности участников дорожного движения: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 – Волгоград, 2005 – 203 с.
112. Лягушкин Н.Б. К вопросу о праве судебного эксперта на оценку исходных данных // Вопросы судебной экспертизы. – Ростов-на-Дону, 1964. – Вып. 2. – С. 9 – 17
113. Максутов И.Х. Некоторые вопросы методики и тактики осмотра места автотранспортного происшествия // Правоведение. – 1958. – №2. – С. 116–121.
114. Маландин И.Г. Расследование автотранспортных происшествий: Учеб. пособие. – Саратов: Сарат. гос. юрид. ин–т., 1980. – 116 с.
115. Маляренко В.Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Теорія, історія і практика: Монографія. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. – 544 с.
116. Мецявичус К.В. О некоторых условиях, обеспечивающих точность следственного эксперимента по делам о дорожно-транспортных происшествиях // Вопросы судебной экспертизы и криминологии (Информац. материалы). – Вильнюс. — 1993. — Вып.11. – С. 42–58.
117. Мисливий В.А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): Дисс. ... д-ра юрид. наук: 12.08.00. – К., 2005. – 543 с.
118. Митрохина З.И. Методика расследования преступных нарушений правил безопасности движения и эксплуатации городского электрического транспорта: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: – Харьков, 1970. – 20 с.
119. Мозговых Г.А. Трасологическая экспертиза по делам об автотранспортных происшествиях: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 717. – Алма-Ата, 1971. – 20 с.
120. Мызников В.А. Теоретические и практические проблемы расследования дорожно-транспортных происшествий: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – СПб., 1996. – 17 с.
121. Мызников В.А. Теоретические и практические проблемы расследования дорожно-транспортных происшествий: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. – СПб., 1996. – 193 с.
122. Надгорный Г.М. Вопросы теории и практики автотехнической экспертизы в уголовном судопроизводстве: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 1974. – 17 с.
123. Надгорный Г.М. Процессуальные вопросы судебной автотехнической экспертизы: Метод. пособие. – К.: КНИИСЕ, 1979. – С. 80-86.
124. Назимов А.Т., Эшанкулов У. К вопросу об определении влияния скорости движения транспортного средства при ближнем свете фар на видимость объектов на дороге // Криминалистика и судебная экспертиза: Междведомственый научно-методический сборник. – К.: Полімед, 2004. – Вып. 52. – С. 157–162.
125. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 2-ге вид. переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – 968 с.
126. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2003. – 1104 с.
127. Новий тлумачний словник української мови в 3-х т. 42000 слів за ред. Л.І. Андріївського. Т.-1. К.: Аконіт, 2003. – 926 с.
128. Новиков С.И. Исследование места дорожно-транспортного происшествия: Учеб. пособие. – К.: КВШ МВД СССР, 1977. – 78 с.
129. Новиков С.И. Криминалистические и иные специальные знания при исследовании места дорожно-транспортного происшествия (по материалам Украинской ССР): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Одесса, 1973. –18 с.
130. Новиков С.И., Ярамышьян Ш.Ш. Следственный эксперимент при расследовании дорожно-транспортных происшествий: Учеб. пособие – К.: КВШ МВД СССР, 1986. – 84 с.
131. Новіков В.В. Адміністративно-правові основи профілактики порушень Правил дорожнього руху: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – К., 1996. – 197 с.
132. О дополнении уголовного кодекса ст. 792 4: Постановление ЦИК и СНК от 20 марта 1931 г. // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917–1952 гг. за ред. проф. И.Т. Голякова – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1953. – 382 с.
133. О революционных военных железнодорожных трибуналах (положение): Декрет ВЦИК от 20 марта 1920 г. // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917–1952 гг. за ред. проф. И.Т. Голякова – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1953. – 382 с.
134. Об автодвижении по г. Москве и ее окрестностях (правила): Декрет Совета Народных Комиссаров СССР от 10 июня 1920 г. // Известия ВЦИК, 13 июня 1920 г.
135. Об ответственности за злоумышленное разрушение железнодорожных сооружений: Постановление Совета рабочей и крестьянской обороны от 10 октября 1919 г. // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917–1952 гг. за ред. проф. И.Т. Голякова – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1953. – 382 с.
136. Об ответственности за нарушение правил учёта авто-мототранспорта: Постановление ЦИК и СНК СССР от 20 марта 1931 г. // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917–1952 гг. за ред. проф. И.Т. Голякова – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1953. – 382 с.
137. Об ответственности за поломку и порчу тракторов и сельскохозяйственных машин: Постановление ЦИК и СНК от 13 февраля 1931 г. // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917–1952 гг. за ред. проф. И.Т. Голякова – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1953. – 382 с.
138. Об усилении наказания за проезд на паровозах и тормозных площадках лиц, не имеющих на то права, а равно в отношении должностных лиц, проявляющих бездействие в борьбе с этим опасным для железнодорожного движения нарушением революционного порядка Постановление СТО от 15 апреля 1921 г. // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917–1952 гг. за ред. проф. И.Т. Голякова – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1953. – 382 с.
139. Об утверждении Правил учёта дорожно-транспортных происшествий: Постановление Совета Министров СРСР от 06 июня 1964 г. № 840
140. Об утверждении Правил учёта ДТП: Приказ Министерства внутренних дел Кыргызской Республики от 25 апреля 1996 г. № 170
141. Образцов В.А. Криминалистика. Курс лекций. – М.: Ассоциация правоохран. органов РФ, 1996. – 448 с.
142. Онучин А.П. Методика расследования дорожно-транспортных происшествий. – Свердловск: Изд-во Урал. Ин-та., 1986 – 92 с.
143. Онучин А.П. Проблемы расследования дорожно-транспортных происшествий с учётом ситуационных факторов. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та., 1987 – 186 с.