РОЗСЛІДУВАННЯ ВИМАГАНЬ, ВЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ЗЛОЧИННИМИ ГРУПАМИ, У СУЧАСНИХ УМОВАХ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ДЕРГАЧ ЛЕОНІД ВАЛЕНТИНОВИЧ

УДК 343.985.7

РОЗСЛІДУВАННЯ ВИМАГАНЬ, ВЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ЗЛОЧИННИМИ ГРУПАМИ, У СУЧАСНИХ УМОВАХ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Юсупов Володимир Васильович,
кандидат юридичних наук,
старший науковий співробітник

Київ – 2011

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………………………3
ВСТУП ……………………………………………………………………………………4
РОЗДІЛ 1. Криміналістичний аналіз вимагань, які вчиняють
організовані злочинні групи…………………………………………………………..12
1.1. Поняття, сутність та види сучасних вимагань, які вчиняються
організованими злочинними групами………………………………………………….12
1.2. Криміналістична характеристика вимагання, вчиненого організованою злочинною групою……………………………………………………………………….39
Висновки до розділу 1 …………………………………………………………………..82
РОЗДІЛ 2. Тактичні та організаційні основи проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій під час розкриття вимагань,
вчинених організованими злочинними групами.……………………….................84
2.1. Обставини, що підлягають встановленню при розслідуванні вимагань,
вчинених організованими злочинними групами ……………………………………...84
2.2. Програми попередньої перевірки інформації про вимагання, вчинене організованою злочинною групою ……………………………………………….......100
2.3. Програми дій слідчого в типових слідчих ситуаціях початкового етапу розслідування вимагань, вчинених організованими злочинними групами………...113
Висновки до розділу 2 …………………………………………………………………124
РОЗДІЛ 3. Криміналістичні засоби і методи подолання протидії
розслідуванню вимагань, вчинених організованими злочинними групами….126
3.1. Тактичні операції при розслідуванні вимагань, вчинених організованими злочинними групами …………………………………………………………………..126
3.2. Тактичні прийоми проведення окремих слідчих дій як криміналістичні
методи подолання протидії розслідуванню вимагань, вчинених організованими злочинними групами ……………………......................................................................153
3.3. Шляхи подолання протидії розслідуванню вимагань, вчинених
організованими злочинними групами ………………………………………………..175
Висновки до розділу 3 …………………………………………………………………190
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………………...192
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………………..199
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………..227

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АВН Автоматичний визначник номера
ВТУ Виправно-трудова установа
КК Кримінальний кодекс
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
МВС Міністерство внутрішніх справ
ОВС Органи внутрішніх справ
ОЗГ Організована злочинна група
ОЗУ Організоване злочинне угруповання
ОЗФ Організоване злочинне формування
ОРД Оперативно-розшукова діяльність
ОРЗ Оперативно-розшукові заходи
СОГ Слідчо-оперативна група
УБОЗ Управління по боротьбі з організованою злочинністю
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
УСРР Українська Соціалістична Радянська Республіка

ВСТУП
Актуальність теми. Реформування економіки, політичні та соціальні перетворення в Україні, проблеми зайнятості населення і приховане безробіття, зубожіння більшості громадян зумовлюють збільшення кількості злочинів корисливо-насильницької спрямованості. Однією з небезпечних форм злочинної діяльності є вимагання, що вчинюють організовані злочинні групи. Такі формування характеризуються стійкістю, тривалістю, використанням сучасних технічних засобів, наявністю корумпованих зв’язків, витонченими способами протидії розслідуванню. Злочинні групи, відповідно до сфер впливу, отримують «данину» від суб’єктів господарської діяльності, осіб, які здійснюють окремі види злочинної діяльності (проституція, примусове жебрацтво, викрадення автомобілів тощо), здійснюють рейдерські захоплення підприємств, пропонують послуги колекторських фірм та ін.
Вимагання – один з головних шляхів отримання кримінальних прибутків ОЗГ, засіб установлення контролю за економічними процесами, забезпечення монополії у найбільш прибуткових видах бізнесу. В Україні за останні шість років було виявлено вимагань, що вчинені організованими групами та злочинними організаціями: у 2004 р. – 67, у 2005 р. – 84, у 2006 р. – 13, у 2007 р. – 44,
у 2008 р. – 29, у 2009 р. – 20, у 2010 р. – 41. Такі нерівномірні тенденції свідчать про відсутність на практиці ефективної методики розслідування цих видів злочинів, про постійне удосконалення форм і методів протидії розслідуванню.
При визначенні напрямів дослідження автор використовував монографічні роботи Ю. П. Аленіна, О. Я. Баєва, В. П. Бахіна, Р. С. Бєлкіна, В. Д. Берназа, В. М. Бикова, Т. В. Варфоломеєвої, О. М. Васильєва, А. Ф. Волобуєва, В. І. Галагана, В. Г. Гончаренка, Ю. М. Грошевого, О. М. Джужі, О. Ф. Долженкова, В. А. Журавля, А. В. Іщенка, Н. С. Карпова, Н. І. Клименко, І. П. Козаченка, О. Н. Колесніченка, В. О. Коновалової, М. В. Костицького, І. І. Котюка, В. С. Кузьмічова, В. В. Лисенка, В. К. Лисиченка, В. Г. Лукашевича, Є. Д. Лук’янчикова, В. Т. Маляренка, М. І. Мельника, Д. Й. Никифорчука, В. Т. Нора, М. А. Погорецького, М. В. Салтевського, М. Я. Сегая, І. В. Сервецького, О. П. Снігерьова, С. М. Стахівського, В. В. Тищенка, Л. Д. Удалової, П. В. Цимбала, С. С. Чернявського, В. Ю. Шепітька, М. Є. Шумила та інших вчених.
Питання розкриття, розслідування та запобігання організованій корисливо-насильницькій злочинності, у тому числі й вимаганням, досліджували Б. І. Бараненко, Г. М. Борзенков, В. В. Бугай, Ю. А. Вакутін, В. М. Варцаба, В. І. Вєрін, М. В. Григорьєв, А. І. Грищенко, О. І. Гуров, М. С. Гур’єв, А. А. Жижка, С. Ф. Здоровко, С. В. Євдокименко, В. А. Клименко, М. І. Китаєв, Я. Ю. Кондратьєв, П. Н. Кубрак, В. І. Куліков, В. М. Куц, В. С. Мінська, С. І. Ніколаюк, С. С. Овчинський, В. С. Пєнкін, О. П. Рижаков, В. В. Тіщенко, Т. Г. Утмелідзе, В. Д. Філімонов, В. П. Цильвік, К. О. Чаплинський, Ю. Л. Шевцов, Р. М. Шехавцов, О. І. Шостко, Б. В. Щур та ін.
Водночас переважну більшість наукових розвідок проводили на основі раніше чинного законодавства, у тому числі й СРСР, яке не відповідає сучасним формам злочинної діяльності, зокрема, новим видам та способам вчинення вимагань, що використовують ОЗГ.
Викладене свідчить про необхідність аналізу організаційно-тактичного забезпечення протидії вимаганням, які вчиняють ОЗГ, наукового обґрунтування нових та удосконалення існуючих форм і методів роботи оперативних та слідчих підрозділів у сучасних умовах, що зумовлює актуальність обраної для дослідження теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний із Стратегією національної без¬пеки України, затвердженою Указом Президента України від 12.02.2007 р. № 105/2007, Комплексною програмою профілактики злочинності на 2007–2009 рр., затвердженою постановою Кабінету Міністрів Укра¬їни від 20.12.2006 р. № 1767, Концепцією Державної програми профілактики правопорушень на період до
2015 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 1911-р, Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією» від 06.02.2003 р. № 84.
Крім того, тема дисертаційного дослідження відповідає Пріоритетним напрямам наукового забезпечення діяльності ОВС України на період
2010–2014 років (п. 11 додатку 6), затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347. Проведення дослідження передбачено планами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2008–2011 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розроблення науково обґрунтованих засад розслідування вимагань, вчинених ОЗГ, підвищення ефективності діяльності оперативних і слідчих підрозділів у сучасних умовах при розкритті й розслідуванні вимагань, вчинених організованими угрупованнями, шляхом удосконалення існуючих рекомендацій з розслідування організованої корисливо-насильницької злочинності, вироблення програм дій слідчого в конкретних ситуаціях, розроблення тактики документування злочинних дій вимагателів.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:
– охарактеризувати сучасні вияви діяльності ОЗГ корисливо-насильницької спрямованості, у тому числі таких, що спеціалізуються на вимаганнях;
– встановити ознаки організованої групи, яка вчинює вимагання в сучасних умовах;
– розкрити зміст елементів криміналістичної характе¬ристики вимагання, вчиненого ОЗГ;
– окреслити коло обставин, які підлягають встановленню під час розслідування вимагань, вчинених ОЗГ;
– навести програми попередньої перевірки оперативними підрозділами інформації про вимагання, вчинені ОЗГ;
– запропонувати програми дій слідчого щодо розв’язання тактичних завдань у типових слідчих ситуацій початкового етапу розслідування вимагання, вчиненого ОЗГ;
– визначити й удосконалити сучасні тактичні операції, що проводяться при розкритті та розслідуванні вимагань, вчинених ОЗГ;
– виявити особливості організації і тактики проведення окремих слідчих дій при розслідуванні вимагань, вчинених ОЗГ;
– удосконалити способи подолання протидії розслідуванню вимагань, вчинених ОЗГ, які відповідають сучасному стану протидії організованій злочинності.
Об’єкт дослідження – правовідносини, що виникають під час розкриття та розслідування вимагань, вчинених ОЗГ, підрозділами МВС України.
Предмет дослідження – розслідування вимагань, вчинених ОЗГ, у сучасних умовах.
Методи дослідження. Під час дослідження застосовано такі методи: діалектичний – при дослідженні головних елементів криміналістичної характеристики злочинів та криміналістичних засад їх розслідування, вплинув на формулювання висновків і пропозицій за темою дисертації;
порівняльно-правовий – при дослідженні законодавства про кримінальну відповідальність і практики його застосування в Україні та інших країнах (підрозділи 1.1, 1.2); історико-правовий – при розкритті еволюції поглядів учених на окремі проблеми, що стосуються предмета дослідження (підрозділи 1.1, 3.3); догматичний – при тлумаченні юридич¬них категорій, за його допомогою поглиблено та уточнено понятійний апарат (розділ 1); системний – при побудові класифікації злочинів, визначенні змісту та взаємозв’язків елементів криміналістичної характеристики й основних етапів роботи з доказовою інформацією (розділ 1, підрозділ 2.1); статистичний – при ілюстрації теоретичних висновків даними вивчення державної та відомчої статистичної звітності (розділ 1, підрозділи 2.1, 2.3, розділ 3); соціологічні (методи спостере¬ження, інтерв’ювання та анкетування використано у всій дисертації).
Емпіричну базу дослідження становлять систематизовані матеріали офіційної статистичної звітності МВС України; узагальнені результати вивчення за розробленими анкетами 170 кримінальних справ про групові вимагання, у тому числі вчинені організованими групами, що перебували у провадженні слідчих ОВС протягом 2005–2009 рр.; узагальнені дані опитувань слідчих, оперативних працівників ОВС (410 респондентів з міста Києва, Дніпропетровської, Івано-Франківської, Київської, Львівської, Полтавської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Хмельницької, Чернівецької областей). При підготовці роботи використано досвід автора, набутий на посаді оперуповноваженого Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Чернівецькій області.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є моногра¬фічним дослідженням комплексу проблем розслідування вимагань, вчинених ОЗГ, у сучасних умовах, на основі сучасних досягнень криміналістики та ОРД, а також узагальнення передового досвіду вітчизняних правоохоронних органів. Автором сформульовано нові наукові положення та висновки, що мають важливе теоретичне та практичне значення, зокрема:
вперше:
– окреслено види вимагань, що вчинюють організовані групи в сучасних умовах, до яких віднесено незаконні захоплення підприємств, установ, організацій (рейдерство), захоплення заручників з метою отримання викупу, яке вчинюють на професійній основі, діяльність з вимагання боргів за цивільно-правовими зобов’язаннями під виглядом колекторських фірм, вимагання, вчинені на замовлення;
– класифіковано ознаки, які характеризують ОЗГ, що вчиняють вимагання, на дві групи: загальні, що характерні для організованих груп узагалі, та специфічні, що притаманні лише злочинним об’єднанням відповідного корисливо-насильницького спрямування;
– серед суб’єктів вимагання, вчиненого ОЗГ, виокремлено замовника, який ініціює вчинення протиправного захоплення підприємства, установи чи організації, що є його конкурентами по бізнесу, відмовляються бути підконтрольними, оплачувати нав’язані послуги;
– запропоновано при розслідуванні вимагань, вчинених ОЗГ, проводити тактичну операцію «Виявлення організатора злочинної групи вимагачів і доказування його вини»;
– доведено, що до способів подолання протидії розслідуванню злочинів, вчинених ОЗГ, у тому числі й вимагань, слід відносити й ті, які здійснюються при виконанні обвинувального вироку суду;
удосконалено:
– криміналістичну характеристику вимагання, вчиненого ОЗГ, шляхом включення до її елементів характеристики структури організованої групи та способів протидії розслідуванню злочинів;
– тактику проведення ОРЗ та слідчих дій під час розкриття вимагання, вчиненого ОЗГ, шляхом наведення програм попередньої перевірки інформації про вимагання та дій слідчого відповідно до типових ситуацій;
– підходи до затримання вимагачів шляхом проведення тактичної операції «Затримання організованої групи вимагачів»;
– тактичні прийоми пред’явлення для впізнання шляхом наведення криміналістичних рекомендацій щодо усунення спроб зриву слідчої дії її учасником – членом організованої групи вимагачів;
– процес криміналізації протиправних поглинань підприємств, установ, організацій (рейдерство) шляхом включення до його обов’язкових ознак участі ОЗГ у відповідних суспільно небезпечних діяннях;
дістало подальшого розвитку:
– класифікація способів учинення ОЗГ вимагання шляхом обґрунтування включення способу приховування у спосіб злочину, що є повноструктурним;
– обставини, що підлягають встановленню при розслідуванні вимагань, вчинених ОЗГ, з урахуванням групового характеру злочину;
– програми допитів потерпілого, свідків, підозрюваних та обвинувачених шляхом підготовки спеціального переліку запитань, які підлягають встановленню під час розслідування вимагань;
– рекомендації щодо використання тактичних прийомів допиту, очної ставки, пред’явлення для впізнання, обшуку при розслідуванні вимагань, вчинених ОЗГ.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дослідження ґрунтується на результатах поглибленого вивчення правоохоронної практики, а його матеріали впроваджено в законотворчу діяльність шляхом підготовки пропозицій до проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за протиправне поглинання та захоплення підприємств» (лист Верховної Ради України від 13.10.2010 р. № 04-19/14-2190); як рекомендації у практичну діяльність підрозділів Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України (акти впровадження Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в м. Києві від 10.09.2010 р., Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Чернівецькій області від 10.02.2009 р.), а також у навчальний процес Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича (акт впровадження від 25.01.2011 р.) й Української академії бізнесу та підприємництва (акт впровадження від 27.10.2010 р.). Окремі положення дисертації можуть бути використані для законодавчого, організа¬цій¬ного, методичного та інформаційного забезпечення діяльності право¬охоронних органів і судів, зацікавлених у протидії різним видам вимагань.
Особистий внесок здобувача. Дисертацію виконано самостійно. Усі сформульовані положення та висновки є результатом особистих досліджень автора. У посібнику «Протидія злочинним захопленням суб’єктів господарювання як виявам рейдерства», підготовленому у співавторстві із С. С. Чернявським, О. Є. Користіним, Я. В. Монастирським, автору належить 25 % змісту (розділ 3).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорено на засіданнях кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ, оприлюднено на десяти міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: «Безпекотворення: питання теорії і практики та правові аспекти» (Київ, 16.02.2007 р.), «Удосконалення діяльності ОВС України з попередження й розкриття злочинів та інших правопорушень» (Запоріжжя, 02.11.2007 р.), «Кримінальний процес України в контексті європейських стандартів судочинства» (Київ, 07.12.2007 р.), «Психологічне супроводження оперативно-розшукової діяльності» (Київ, 28.11.2008 р.), «Філософські, методологічні та психологічні проблеми права» (Київ, 31.01.2009 р.), «Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності» (Київ, 03.04.2009 р.), «Незалежний суд – гарантія захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина» (Чернівці, 30.05.2009 р.), «Міжнародне співробітництво ОВС у боротьбі з транснаціональною злочинністю» (Київ, 24.03.2010 р.), «Актуальні проблеми оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ» (Київ, 03.03.2010 р.), «Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах» (Запоріжжя, 05.11.2010 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки відображено у 16 наукових працях, серед яких – чотири статті опубліковано у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових з юридичних наук, один посібник, дві реферативні статті в енциклопедії, дев’ять тез доповідей – у збірниках матеріалів конференцій та засідань «круглих столів».

bibliography

ВИСНОВКИ
У сучасних умовах під час економічної кризи в державі організована корисливо-насильницька злочинність взяла під свій контроль фінансову, банківську, зовнішньоекономічну діяльність, процеси приватизації, великі підприємства промисловості. У всіх сферах економіки України відбувається якісно новий етап злиття кримінальних структур із представниками державної влади, який характеризується масовою корупцією державних службовців, проникненням організованої злочинності в політичні інститути держави.
Тому особливого значення набуває ефективна діяльність спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, слідчих органів з виявлення, розслідування і запобігання корисливо-насильницьким злочинам, вчиненим ОЗГ.
1. Вимагання, яке традиційно притаманно організованій злочинній діяльності, у сучасних умовах трансформувалося від загальнокримінальних виявів до прихованої та законспірованої незаконної діяльності економічного спрямування. Вимагання є головним або обов’язковим елементом протиправних поглинань підприємств, установ, організацій як державної, так і комунальної й приватної форм власності, діяльності окремих утворень з повернення майнових боргів та виконання низки цивільно-правових зобов’язань, кримінального бізнесу із викрадення людей, усунення конкурентів по бізнесу та інших суспільно небезпечних діянь.
2. Сучасним організованим групам, що спеціалізуються на вимаганнях, поряд із загальними ознаками притаманно: невід’ємний зв’язок з органами влади, судовими та правоохоронними органами як наслідок корупційних зв’язків, що розвинулися; замовний характер злочинної діяльності; багатопрофільність протиправних діянь, спрямованих як на фізичних, так і юридичних осіб; поєднання вимагань з іншими насильницькими злочинами проти життя та здоров’я особи; прикриття злочинної діяльності легальним бізнесом; вироблення системи протидії розкриттю своєї діяльності.
3. Під час розслідування вимагань, вчинених ОЗГ, одне з головних місць посідає криміналістична характеристика цих злочинів. На початковому етапі розслідування вона знижує інформаційну невизначеність, є ймовірнісною моделлю події, що трапилася, і підставою для висунення версій. Криміналістична характеристика вимагання, вчиненого організованою групою, слугує для слідчих джерелом відправних (початкових) відомостей для організації роботи у кримінальній справі.
Елементами криміналістичної характеристики досліджуваного злочину є такі: предмет злочинного посягання; способи вчинення злочину; слідова картина злочину; характеристика структури ОЗГ; особа потерпілого; способи протидії розслідуванню злочинів.
Ці елементи пов’язані один з одним та між ними існують кореляційні зв’язки. Предмет злочинного посягання детермінує спосіб вчинення злочину, особу злочинця – члена ОЗГ, слідову картину злочину, характеризує особу потерпілого. Спосіб вчинення вимагання відображає характерні властивості особи злочинців та прямо впливає на слідову картину злочину. Аналіз даних, що характеризують структуру ОЗГ, дає змогу з’ясувати функціональні ролі конкретних учасників у вимаганні, встановити мотиви, цілі злочинної діяльності. Поведінка злочинців перебуває в тісному взаємозв’язку з поведінкою та способом життя потерпілого, як правило, детермінується характерними особливостями – здійснення протиправної діяльності, високі доходи підприємства, наявність цивільно-правових зобов’язань тощо.
З моменту отримання первинних відомостей про вимагання, вчинене ОЗГ, уся подальша діяльність зі збирання, перевірки й оцінки доказової інформації, вирішення питання про порушення кримінальної справи і вибору найбільш правильної програми розслідування повинна будуватися з урахуванням криміналістичної характеристики таких злочинів.
4. Важливу роль у розкритті вимагання, вчиненого ОЗГ, відіграє ОРД. Дослідження довело, що найбільш успішно розкривають вимагання у випадках попередньої оперативної розробки ОЗУ. Типові програми попередньої перевірки інформації про готування або вчинення групового вимагання включають у себе спостереження з використанням відеозапису, аудіозапис розмов потерпілого з вимагачами, запис телефонних переговорів потерпілого із злочинцями, прослуховування телефонних переговорів та ін.
Для ефективного виявлення і розкриття вимагання, вчиненого ОЗГ, необхідні: удосконалення системи заходів із захисту потерпілого, свідків, членів угруповання, які надають допомогу в розслідуванні, або інших осіб, яких залучають до участі в оперативних заходах і слідчих діях; активізація роботи правоохоронних органів з виявлення злочинних груп, що скоюють вимагання, за допомогою аналізу оперативної обстановки, стану злочинності, впливу організованої злочинності на економіку й інші сфери; відстежування діяльності злочинних груп та їх організаторів, контроль за основними і самими прибутковими сферами виробництва та господарства і проблемними ситуаціями в них, пов’язаними з неправомірними поглинаннями одними підприємствами інших. Найважливіше місце в такій роботі повинні посідати ОРЗ, аналітична робота із застосуванням сучасних інформаційних технологій, прогнозування і моделювання, розроблення шляхів реалізації отриманої інформації.
5. При порушенні кримінальної справи про вимагання, вчинене організованою групою, унаслідок правильно організованої реалізації оперативно-розшукових матеріалів, заяви потерпілого або на підставі інших приводів, підлягають встановленню обставини, коло яких більше, ніж предмет доказування та обставини при вчиненні злочину однією особою. Це обумовлено як специфічними ознаками відповідної групи як організованої, так й особливостями злочинної діяльності із вчинення вимагання в сучасних умовах.
Надано розширений перелік обставин (23 позиції), що підлягають встановленню у справах про вимагання, вчинені ОЗГ, та які в загальному плані стосуються: об’єкта злочину (хто є заявником, кому адресовано погрози вимагачів, характеристика предмета вимагання та ін.); об’єктивної сторони (чи відповідають заявлені відомості дійсності, правомірність і законність вимог, адресованих потерпілому, характер і зміст погроз вимагачів, час, місце, мета насильства, спосіб дії вимагачів); суб’єкта (скільки суб’єктів злочину, ознаки організованої групи, якісні ознаки членів угруповання (раніше судимі, працівники правоохоронних органів), наявність корумпованих зв’язків, дані, що характеризують кожного з учасників ОЗГ (вік, освіта, рід занять, район проживання та ін.); інших обставин (обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання, наявність у підозрюваних майна, що підлягає конфіскації, причини та умови, що сприяли вчиненню вимагання тощо).
6. З урахуванням сучасних тенденцій алгоритмізації і програмування діяльності з розкриття та розслідування злочинів, у тому числі вчинених ОЗГ, обставини, які підлягають встановленню у справах про вимагання, вчинене організованими групами, класифікують на ті, що характеризують: 1) кількісно-якісну характеристику ОЗГ (структура, кількість членів групи, їх вік, стать, освіта, трудова зайнятість, наявність судимостей, формування і місце дислокації угруповання, особові якості організатора групи тощо); 2) механізм функціонування угруповання (психологічний мікроклімат групи, способи відтворення діяльності, набору нових членів групи, принципи, правила, прийняті злочинцями тощо); 3) характеристику злочинної діяльності ОЗГ (спеціалізація групи, планування злочинів, характерні способи підготовки, вчинення та приховування протиправних дій, типові предмети вимагання та ін.); 4) систему протидії розкриттю злочинної діяльності (способи конспірації угруповання, корумповані зв’язки, використання досвіду членів групи – колишніх працівників правоохоронних органів тощо); 5) фінансову діяльність групи (принципи розподілу доходів від вимагання, наявність «общаку», грошові витрати на хабарі та ін.).
7. На початковому етапі розслідування вимагань, вчинених ОЗГ, виникають такі типові слідчі ситуації: 1) потерпілий звернувся із заявою про висунення йому вимог з боку ОЗГ; 2) кримінальну справу порушено за результатами попередньої перевірки інформації про вимагання, вчинене ОЗГ, проведеної оперативними підрозділами; вимагачів затримано; 3) після протиправного захоплення власності потерпілого (підприємства, установи, організації) йому висунуто майнові вимоги; 4) викрадення близької потерпілому особи з пред’явленням вимоги виплатити викуп; 5) до потерпілого застосовано насильство з вимогами до виконання чи невиконання певних цивільно-правових зобов’язань. Найбільш сприятливою для розслідування є друга слідча ситуація. Також успіх у розкритті організованої групи вимагачів у будь-якій ситуації забезпечується фіксуванням потерпілим вимог злочинців за допомогою аудіо- і відеозапису або інших способів.
8. Залежно від типових слідчих ситуацій при розслідуванні вимагань, вчинених ОЗГ, слідчі дії та ОРЗ утворюють певні програми розслідування. Вони підвищують ефективність роботи слідчого, алгоритмізують проведення досудового розслідування, визначають найдоцільнішу послідовність процесуальних заходів під час провадження у справі.
9. Серед низки криміналістичних засобів і методів розкриття вимагань, вчинених ОЗГ, найбільш ефективними є тактичні операції. У справах досліджуваної категорії ключовим етапом у перебігу розслідування є затримання підозрюваних. Цей захід проводиться як тактична операція «Затримання ОЗГ вимагачів», що є комплексним заходом і включає в себе різні ОРЗ та слідчі дії: спостереження; обстеження приміщень; огляд будівель та споруд, ділянок місцевості й транспортних засобів; прослуховування телефонних переговорів; зняття інформації з каналів зв’язку; фізичне захоплення, обшук, освідування, огляд, допит).
Для встановлення об’єктивної істини у справі проводиться тактична операція «Виявлення організатора злочинної групи вимагачів і доказування його вини» як комплекс ОРЗ та процесуальних дій, що спрямовані на збирання, дослідження, перевірку та оцінку доказів, що викривають конкретного члена ОЗГ як її організатора, забезпечують доказування вчинення вимагання організованою групою. До елементів тактичної операції належать: 1) аналітична діяльність слідчого з вивчення осіб затриманих членів ОЗГ, їх зв’язків, слідів, вилучених при проведенні первинних слідчих дій; 2) взаємодія та використання можливостей оперативних підрозділів ОВС, зокрема спеціальних по боротьбі з організованою злочинністю щодо отримання інформації про ОЗГ; 3) висунення версії про функціональні ролі членів ОЗГ, у тому числі й організатора; 4) використання відео-, звукозаписних та інших засобів електронної техніки з метою фіксації криміналістично значущих слідів злочинної діяльності організатора групи вимагачів; 5) проведення допитів співучасників (найефективніший – допит вимагача, який погодився на співпрацю із слідством), потерпілих, свідків, одночасних обшуків, пред’явлень для впізнання, зняття інформації з каналів зв’язку, призначення експертиз.
Процес доказування участі особи у вимаганні як організатора передбачає, насамперед, доведення вчинення злочину організованою групою та функціональних ролей кожного члена ОЗГ, у тому числі й організатора. Кінцева мета тактичної операції – підготовка обґрунтованої доказової бази щодо участі конкретної особи у вчиненні групового вимагання як організатора.
10. Протидія розслідуванню вимагань, вчинених ОЗГ, здійснюється при створенні угруповання (організація легальних охоронних, юридичних, колекторських фірм, суворе дотримання прихованості, маскування і конспіративності дій); при вчиненні вимагань (проникнення члена ОЗГ у виробничу, банківську або іншу структуру, компроментація оперативних працівників, які вийшли на слід злочинної групи, повне або часткове знищення слідів злочину чи злочинця, маскування злочинців, здійснення психічного, фізичного впливу на потерпілих, убивство потерпілого від вимагання, примушення потерпілого до складання розписки про борг вимагачам, інсценування вчинення злочину потерпілим); у процесі розслідування вимагань (давання завідомо неправдивих показань, відмова від давання показань, здійснення членами ОЗГ психічного та фізичного впливу на потерпілих і свідків під час розслідування, психічний та фізичний вплив на слідчого, убивство співучасників, організація втечі з-під варти арештованих членів ОЗГ, прийняття корумпованими посадовими особами правоохоронних органів незаконних процесуальних рішень у кримінальній справі); при виконанні вироку суду (підтримання засуджених членів ОЗГ корумпованими службовцями та організатором групи (у разі залишення на свободі), налагодження нелегального зв’язку для обміну інформацією та ін.).
11. Запропоновано шляхи подолання протидії розслідуванню вимагань, вчинених ОЗГ, з боку корумпованих посадовців органів влади та правоохоронних органів, а саме: створення умов для витоку дезінформації у справі; фіксація фактів компрометації слідчого; копіювання всіх значущих для розслідування документів, аудіо-, відеозаписів; фіксація спроб підкупу або залякування потерпілих, свідків, слідчого за допомогою звуко- і відеоапаратури та долучення цих матеріалів до кримінальної справи; зберігання речових доказів у надійних місцях тощо.
12. Одним із шляхів подолання протидії розслідуванню з боку ОЗГ, у тому числі й тих, що спеціалізуються на вимаганнях, є удосконалення нормативно-правової бази. У законопроекті (реєстр. № 6686 від 8 липня 2010 р.), що криміналізує рейдерство шляхом доповнення КК України відповідними статтями, на підставі дослідження механізму злочину, нами запропоновано як кваліфікуючі ознаки передбачити вчинення злочину організованою групою та службовою особою з використанням службового становища.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. / Закалюк А. П. – К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2007. Кн. 2 : Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. – 712 с.
2. Офіційні дані Департаменту інформаційних технологій МВС України за 2007, 2008, 2009 рр.
3. Российское законодательство Х–XX векав. – М., 1988. – –
Т. 6 : Законодательство первой половины XIX века. – 1988. – С. 192–203,
232–239
4. История государства и права СССР : сб. док., ч. 1. – М. : Типография в/ч 33965, 1974. – 984 с.
5. Уголовное право России. Практический курс / под общ. ред.
А. И. Бастрыкина ; под науч. ред. А. В. Наумова. – 3-е изд., перераб. и доп.. – М., 2007. – 808 с.
6. Уголовное право. Общая часть / отв. ред. И. Я. Козаченко, З. А. Незнамова. 3-е изд., изм. и доп.. – М., 2001. – 576 с.
7. Змиев Б. Уголовное право. Часть Особенная. Вып.1. Преступления против личности и имущественные / Змиев Б. – Казань, 1923. – 55 с.
8. Дьоменко С. В. Генеза складу вимагання в кримінальному праві України / С. В. Дьоменко // Вісник Запорізького державного університету : зб. наук. ст. Юридичні науки. – № 1. – Запоріжжя : Запоріз. держ. ун-т, 2003. – С. 145–147.
9. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України // Бюлетень законодавства і юридичної практики. Спецвипуск. – 1994. – 800 с.
10. Чайковський А. Історія становлення та розвитку слідчого апарату в ОВС України / А. Чайковський, О. Крюков // Міліція України. – Вип. 7. – 2008. –
С. 8–9.
11. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України : за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січ. 1997 р. / за ред. В. Ф. Бойка, Я. Ю. Кондратьєва, С. С. Яценка. – К. : Юрінком, 1997. – 798 с.
12. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах : навч.-практ. посіб. / укл. Б. О. Кирись. – Львів : Ліга-прес, 2008. – 408 с.
13. Кримінальний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. на 1 листоп. 2006 р.: (відповідає офіц. текстові). – К. : Вид-во ПАЛИВОДА А. В., 2006. – 176 с.
14. Новик В. В. Вымогательство. Квалификация, доказывание, оперативно-розыскная деятельность : учеб. пособие / Новик В. В., Овчинникова Г. В., ОсипкинВ. Н. – СПб. : Санкт-петерб. юрид. ин-т Ген. прокуратуры РФ, 1998. – 88 с.
15. Серватко Т. Проблеми боротьби з організованою злочинністю в Польщі та в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т. Серватко / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2002. – 19 с.
16. Арманов М. Г. Кримінальна відповідальність за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Національна академія прокуратури України / М. Г. Арманов. – К., 2009. – 17 с.
17. Ринок кредитів: боржників «продадуть» колекторам Електронний ресурс. – Режим доступу :
http://www.dua.com.ua/2008/037/7.shtml.
18. Лов’як О. Не такий страшний колектор… / О. Лов’як // Іменем Закону. – № 7. – 2010. – С. 10.
19. Карпюк Г. Людолови нашого часу / Г. Карпюк // Моменти. – № 1.– 2010. – 29 січ. – С. 8–9.
20. Баев А. А. Организация и тактика первоначальных действий следственных групп при проведении специальной операции по освобождению заложников из летательного апарата : учеб. пособие / А. А. Баев, В. Н. Григорьев. – М.,1997 – 32 с.
21. Коткин С. Н. Расследование захвата заложника : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / С. Н. Коткин. – М., 2003. – 17 с.
22. Копенкина Л. А. Методика первоначального этапа расследования похищения человека : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / 12.00.09. – СПб., 1999. – 20 с.
23. Кримінальна справа №11-203/10 в архіві Апеляційного суду Чернівецької області.
24. Ніколаюк С. І. Безпека суб’єктів підприємницької діяльності : курс лекцій / С. І. Ніколаюк, Д. Й. Никифорчук. – К. : КНТ, 2005. – 320 с.
25. Джига М. В. Розслідування посадових злочинів і вимагательства /
Джига М. В., Подшибякін О. С., Ухаль А. М. – К. : РВЦ МВС України, 1998. – 112 с.
26. Гурев М. С. Организованная преступность : курс лекций / М. С. Гурев. – СПб. : Питер, 2002. – 368 с.
27. Расследование преступлений в сфере экономики. Руководство для следователей / под ред. И. Н. Кожевникова. – М., 1999. – 416 с.
28. Протидія злочинам, що пов’язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209, ст. 209-1 Кримінального кодексу України) : наук.-практ. посіб. / С. І. Ніколаюк, Д. Й. Никифорчук, А. Г. Семчук та ін.. – К. : КНТ, 2006. – 376 с.
29. Снігерьов О. П. Умисні вбивства. Попередження та розкриття : практ. посіб. / Снігерьов О. П., Матвійчук В. В., Никифорчук Д. Й. – К. : КНТ, 2005. – 100 с.
30. Орлеан А. Щодо криміналізації рейдерства / А. Орлеан, Р. Дурдиєв // Вісник проку¬ра¬тури. – 2007. – № 8. – С. 83–88.
31. Писковый В. Рейдерство: реальность мифа / В. Писковый // Зеркало недели. – 2006. – № 49 (628). – 23 дек.
32. Большой экономический словарь / под. ред. А. Н. Азрилияна. – [5-е изд. доп. и перераб.]. – М. : Ин-т новой экономики, 2002. – 1204 с.
33. Міністр внутрішніх справ Василь Цушко взявся за проблему рейдерства / Прес-служба МВС України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
.
34. Служба безпеки України запобігла рейдерському замаху на «Укррічфлот» / Прес-служба Служби безпеки України [Електронний ресурс]. – Режим досту¬пу :
.
35. Уряд шукає законодавчі важелі для перешкоджання проблемі рейдерства / Прес-служба Міністерства юстиції України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
.
36. Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за захоплення підприємств (рейдерство) : законопроект № 3300 від 13 берез. 2007 р. / [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
.
37. Шевчук В. Рейдерство та корупція / В. Шевчук // Вісник прокуратури. – 2006. – № 11(65). – С. 14-20.
38. Кальман О. Г. Незаконне рейдерство: проблеми криміналізації /
О. Г. Кальман, Р. А. Панасенко // Шлях до кримінології. Пам’яті Анатолія Петровича Закалюка : зб. матеріалів / Національна академія правових наук України. Координаційне бюро з проблем кримінології та кримінологічних досліджень. – К., Запоріжжя : КПУ, 2010. – 188 с. – С. 142–155.
39. Протидія злочинним захопленням суб’єктів господарювання як виявам рейдерства : посіб. / [С. С. Чернявський, О. Є. Користін, Л. В. Дергач та ін.] ; за заг. ред . О. М. Джужі. – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2009 . – 60 с.
40. Милиционеры задержали еще двоих членов банды «Капитошки» Электронный ресурс. – Режим доступа :
http://www.fraza.ua/news/24.02.09/64510.html.
41. Прокуратура порушила кримінальну справу проти харківських міліціонерів Електронний ресурс. – Режим доступу :
http:www.unian.net.
42. Ищенко Е. П. Расследование преступлений, связанных с профессиональной деятельностью / под общ. ред. засл. деятеля науки РФ, проф.
Е. П. Ищенко / Е. П. Ищенко, М. М. Яковлев. – М. : Изд-во «Юрлитинформ», 2009. – 352 с.
43. Басецкий И. И. Организованная преступность : монография /
И. И. Басецкий, Н. А. Легенченко. – 2-е изд., испр. и доп.. – Минск : Акад. МВД Республики Беларусь, 2002. – 551 с.
44. Быков В. М. Признаки организованной преступной группы /
В. М. Быков // Законность. – 1998. – № 9. – С. 4–8.
45. Шепитько В. Ю. Тактика расследования преступлений, совершаемых организованными группами и преступными организациями / Шепитько В. Ю. – Х., 2000. – 88 с.
46. Яблоков Н. П. Криминалистическая характеристика вымогательства, совершенного организованными преступными формированиями / Н. П. Яблоков // Пробле¬мы криминалистической теории и практики. – М. : Юрид. ин-т МВД России, 1995. – С. 16–17.
47. Пособие для следователя. Расследование преступлений повышенной общественной опасности / под ред. Н. А. Селиванова и А. И. Дворкина. – М. : ЛИГА РАЗУМ, 1998. - С. 256.
48. Україна. Закони. Кримінальний кодекс України. – К. : Вид. дім «Скіф», 2009. – 160 с.
49. Головкін Б. Кримінологічний аспект групової злочинної діяльності корисливого насильницького спрямування / Б. Головкін // Вісник прокуратури. – 2009. – Вересень. – № 9 (99). – С. 43–52.
50. Голіна В. В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове і кримінологічне дослідження / Голіна В. В. – Х., 2004. – С. 92–93.
51. Тищенко В. В. Корыстно-насильственные преступления: криминалистический анализ : монография / Тищенко В. В. – Одесса : Юрид. лит., 2002. – 359 с.
52. Шехавцов Р. М. Форми та способи протидії розслідуванню злочинів і засоби їх подолання (за матеріалами кримінальних справ про вимагання, вчинені організованими групами, злочинними організаціями) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Р. М. Шехавцов. – К., 2003. – 20 с.
53. Золотухина И. В. Украину вернулся рэкет / И. В. Золотухина // Сегодня. – 2010. – 5 янв. – С. 12–13.
54. Колесниченко А. Н. Криминалистическая характеристика преступлений : учеб. пособие / А. Н. Колесниченко, В. Е. Коновалова. – Х. : Юрид. ин-т, 1985. – 93 с.
55. Аленин Ю. П. Выявление и расследование очагов преступлений: теория и практика : монография / Аленин Ю. П. – Одесса : Юрид. ин-т Одес. гос. ун-та, 1996. – 267 с.
56. Яблоков Н. П. Расследование организованной преступной деятельности : практ. пособие / Яблоков Н. П. – М. : Юристъ, 2002. – 172 с.
57. Рейдерство: соціально-економічна сутність явища та кримінально-правова оцінка діяльності : аналітичний огляд / упоряд. : О. Є. Користін,
С. С, Чернявський, С. Н. Баліна та ін. ; за заг. ред. О. М. Джужі. – К. : Київ. нац.
ун-т внутр. справ., 2007. – 55 с.
58. Колесникова Т. В. Криминалистическая характеристика преступных групп, совершающих вымогательство : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Т. В. Колесникова. – Саратов, 2000. – 23 с.
59. Быков В. М. Преступная группа: Криминалистические проблемы / Быков В. М. – Ташкент, 1991. – С. 14–21.
60. Настільна книга слідчого : наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів / Панов М. І., Шепітько В. Ю., Коновалова В. О та ін.. – К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2003. – 720 с.
61. Бахин В. П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962–2002) /
Бахин В. П. – К., 2002. – 268 с.
62. Іщенко А. В. Методологічні проблеми криміналістичних наукових досліджень : монографія / за ред. І. П. Красюка / Іщенко А. В. – К. : Нац. акад. внутр. справ України. – 2003. – 359 с.
63. Криміналістика : підруч. / за ред. В. Ю. Шепітька. – 2-ге вид., переробл. і допов.. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. – 274 с.
64. Матусовський Г. А. Основи методики розслідування злочинів, які вчиняються організованими злочинними групами / Г. А. Матусовський // Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів : підруч. / за ред. В. Ю. Шепітька. – Х. : Право, 1998. – 375 с.
65. Быков В. М. Проблемы расследования групповых преступлений : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / В. М. Быков. – М., 1992. – 30 с.
66. Куликов В.И. Основы криминалистической теории организованной преступной деятельности / Куликов В. И. – Ульяновск : Филиал МГУ, 1994. – 256 с.
67. Белкин Р. С. Курс криминалистики : в 3 т. – М. : Юристъ, 1997. – . –
Т. 3 : Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 1997. – 480 с.
68. Криминалистика : учебник / Аверьянова Т. В., Белкин Р. С.,
Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. ; под ред. Р. С. Белкина. – М. : Изд. группа Норма-Инфра-М, 1999. – 990 с.
69. Россинская Е. Р. Криминалистика. Вопросы и ответы : учеб. пособие для вузов / Россинская Е. Р. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 351 с.
70. Криміналістика : підруч. / за ред. В. Ю. Шепітька. – 2-ге вид., переробл. і допов.. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 728 с.
71. Дергач Л. В. Питання криміналістичного забезпечення розслідування вимагань, вчинених організованими групами / Л. В. Дергач // Удосконалення діяльності ОВС України з попередження й розкриття злочинів та інших правопорушень : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 2 листоп. 2007 р., м. Запоріжжя : у 2 ч. – Запоріжжя : Юрид. ін-т ДДУВС, 2007. – Ч. ІІ. – 202 с.
72. Возгрин И. А. Научные основы криминалистической ме¬тодики расследования преступлении. Часть IV / Возгрин И. А. – СПб. : Санкт-петерб. юрид. ин-т МВД России, 1993. – С. 27–28.
73. Колодяжний М. Г. Кримінологічно-правова характеристика насильницьких форм вимагання / М. Г. Колодяжний // Вісник Академії правових наук України. – 2008. – С. 291–302.
74. Дьоменко С. В. Вимагання: кримінально-правовий та кримінологічний аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / С. В. Дьоменко. – К., 2006. – 20 с.
75. Кримінальна справа №11-114/07 в архіві Апеляційного суду Чернівецької області.
76. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному викладі) : підруч. / Салтевський М. В. – К. : Кондор, 2005. – 588 с.
77. Весельський В. К. Сучасні можливості використання даних про спосіб вчинення злочину в боротьбі зі злочинністю : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / В. К. Весельський, С. М. Зав’ялов, В. В. Пясковський. – К. : КНТ, 2009. – 160 с.
78. Лысенко В. В. Расследование вымогательств : учеб.-практ. пособие / Лысенко В. В. – Х. : Изд-во НАВД, 1996. – 156 с.
79. Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования / под ред. проф. Т. В. Аверьяновой и проф. Р. С. Белкина. – М., 1997. – 400 с.
80. Справочная книга криминалиста / руководитель автор. кол. и отв. ред. доктор юрид. наук, проф., засл. деятель науки Рос¬сийской Федерации
Н.А. Селиванов. – М. : НОРМА (Изд. группа НОРМА–ИНФРА-М), 2000. – 727 с.
81. За матеріалами залу «Криміналістика» музею МВС України.
82. Рыжаков А. П. Расследование вымогательств / Рыжаков А. П. – М., 1997. – 336 с.
83. Кримінальна справа № 11-193/07 в архіві Апеляційного суду Чернівецької області.
84. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / за заг. ред. В. Г. Гончаренка, П. П. Андрушка : у 3 кн. Кн. 2. – К. : ФОРУМ, 2005. – 1428 с.
85. Ільковець Л. Кваліфікація вимагательства: характерні помилки та їх причини / Л. Ільковець, М. Мельник // Радянське право. – 1990. – № 11. – С. 26–34.
86. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия / Белкин Р. С. –
2-е изд. доп. – М. : Мегатрон ХХІ, 2000. – 334 с.
87. Чумак І. С. Деякі особливості підготовки до рейдерського захоплення підприємств / І. С. Чумак // Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики : матеріали II міжнар. наук.-практ. конф., м. Одеса, 8 жовт. 2010 р. : у 2 т. Т. 2. – Одеса, 2010. — 400 с.
88. Біленчук П. Д. Криміналістичне дослідження обвинуваченого /
Біленчук П. Д. – К. : УАВС, 1995. – 128 с.
89. Питерцев С. К. Тактика допроса / С. К. Питерцев, А. А. Степанов. – СПб. : Питер, 2001. – 160 с.
90. Мешкова В. С. Тактические особенности отдельных следственных действий при привлечении организатора (лидера) преступной группы к уголовной ответственности : учеб.-метод. пособие / Мешкова В. С. – Калининград, 1998. – 120 с.
91. Куликов В. И. Основы криминалистической теории организованной преступной деятельности / Куликов В. И. – Ульяновск, 1994. – 219 с.
92. Быков В. М. Проблемы расследования групповых преступлений : дис. доктора юрид. наук : 12.00.09 / Быков Виктор Михайлович. – М., 1992. – 29 с.
93. Волынский А. Ф. Организованное противодействие раскрытию и расследованию преступлений (проблемы теории и практики) / А. Ф. Волынский,
В. П. Лавров // Организованное противодействие раскрытию и расследованию преступлений и меры по его нейтрализации. – М., 1997. – С. 92–104.
94. Уголовный процесс : учебник для вузов ; под ред. проф.
П. А. Лупинской. – М. : Юрист, 1995. – 544 с.
95. Бурданова В. С. Криминалистическое обеспечение всесторонности, полноты и объективности исследования обстоятельств дела : учеб. пособие / Бурданова В. С. – СПб. : Питер-пресс, 1994. – 214 с.
96. Удалова Л. Д. Кримінальний процес України. Загальна частина : конспект лекцій / Удалова Л. Д. – К. : НАВСУ, 2001. – 100 с.
97. Танасевич В. Г. Теория доказывания в советском уголовном процессе. Часть общая / В. Г. Танасевич, И. Б. Михайловская. – М. : Юрид. лит., 1966. – 188 с.
98. Драпкин Л. Я. Предмет доказывания и криминалистические характеристики преступлений / Л. Я. Драпкин // Криминалистические характеристики в методике расследования преступлений. – Свердловск, 1978. – С. 14–20.
99. Нор В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів / Нор В. Т. – Львів : Вища шк., 1978. – 111 с.
100. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : підруч. /
Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – 2-е вид., перероб. і допов.. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 712 с.
101. Україна. Закони. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К. : Вид. дім «Скіф», 2006. – 176 с.
102. Авдєєва Г. К. Проблеми алгоритмізації слідчої діяльності / Г. К. Авдєєва, В. Ю. Шепітько // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. – Одеса : Юрид. л-ра, 2008. – Вип. 44. – С. 46–50.
103. Криминалистический словарь-справочник / авт.-сост. Д. В. Исютин-Федотков. – М. : Юрлитинформ, 2010. – 464 с.
104. Криміналістика. Криміналістична тактика та методика розсліду¬ван¬ня злочинів : підруч. для юрид. вузів і фак. / В. О. Коновалова, Г. А. Матусовський, В. Ю. Шепітько / Національна юридична академія України. Академія правових наук України. – Х. : Право, 1998. – 375 с.
105. Варфоломеева Т. В. Криминалистика и профессиональная деятельность защитника : монография / Варфоломеева Т. В. – К. : Вища освіта, 1987. – 152 с.
106. Васильев А. Н. Планирование расследования преступлений / Васильев А. Н., Мудьюгин Г. Н., Якубович Н. А. – М. : Госюриздат, 1957. – 199 с.
107. Бандура О. А. Криминалистическая версия: гносеологический, логический и психологический аспекты : учеб. пособие / О. А. Бандура, В. Г. Лукашевич. – К. : КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1991. – 80 с.
108. Михеенко М. М. Содержание предмета доказывания по уголовному делу / М. М. Михеенко // Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – С. 89–99.
109. Миньковский Г. М. Предмет доказывания по уголовным делам /
Г. М. Миньковский // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1977. – Вып. 27. –
С. 42–47.
110. Опарин Н. Б. Особенности доказывания по делам о преступлениях, совершаемых организованными преступными группами: Лекция / Акад. МВД РФ / Опарин Н. Б. – М., 1992. – 29 с.
111. Яцюк О. В. Провадження у справах про злочини, що вчинені організованими групами, на досудових стадіях кримінального процесу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / О. В. Яцюк; Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2005. –16 с.
112. Криминалистика : учебник / под ред. проф. А. Г. Филиппова. – М. : Юриспруденція, 2000. – 352 с.
113. Балашов Д. М. Криминалистика : учебник / Балашов Д. М.,
Балашов Н. М., Маликов С. В. – М. : ИНФРА-М, 2005. – 503 с.
114. Шепітько В. Ю. Сучасні уявлення про організовану злочинну діяльність і трансформація механізму протидії розслідуванню / В. Ю. Шепітько // Слідча практика України. – Х. : Сх.-регіон. центр гуманіст.-освіт. ініціатив, 2004. – Вип. 4. – С. 60–67.
115. Корж В. П. Теоретические основы методики расследования преступлений, совершаемых организованными преступными образованиями в сфере экономической деятельности : монография / Корж В. П. – Харьков : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 412 с.
116. Лукашевич В. Г. Моделювання у криміналістиці та пізнавальній діяльності слідчого : монографія / В. Г. Лукашевич, О. В. Юнацький. – К. : КНТ, 2008. – 184 с.
117. Галаган В. І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності ОВС України : монографія / Галаган В. І. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2002. – 300 с.
118. Оперативно-розшукова діяльність. Нормативно-правове регулювання / Я. Ю. Кондратьєв, О. М. Джужа, Д. Й. Никифорчук, В. В. Матвійчук. – К. : КНТ, 2005. – 552 с.
119. Оперативно-розшукова діяльність : навч. посіб. / Є. М. Моісеєв, О. М. Джужа, Д. Й. Никифорчук та ін. ; за ред. проф. О. М. Джужі. – К. : Правова єдність, 2009. – 310 с.
120. Котюк І. І. Судова гносеологія: проблеми методології та практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / І. І. Котюк. – К., 2008. – 37 с.
121. Зажицкий В. И. Правовая регламентация деятельности по обнаружению признаков преступления / В. И. Зажицкий // Правоведение. – 1992. – № 4. –
С. 100–106.
122. Безлепкин Б. Т. Доказательства в советском уголовном процессе /
Б. Т. Безлепкин // Советский уголовный процесс. – М., 1990. – 430 с.
123. Доля Е. А. Использование результатов оперативно-розыскной деятельности в доказывании по уголовным делам / Е. А. Доля // Российская юстиция. – 1995. – № 5. – С. 41–43.
124. Громов Н. А. Проблема интерпретации оперативно-розыскных данных в качестве доказательств / Н. А. Громов // Профессионал. – 1999. – № 5. – С. 21–25.
125. Шейфер С. А. Использование непроцессуальных познавательных мероприятий в доказывании по уголовному делу / С. А. Шейфер // Государство и право. – 1997. – № 9. – С. 57–63.
126. Томин В. Т. Острые углы уголовного судопроизводства / Томин В. Т. – М. : Юрид. лит., 1991. – 240 с.
127. Бандурка А. М. Оперативно-розыскная деятельность: правовой аналіз / А. М. Бандурка, А. В. Горбачев. – К. : РИО МВД Украины, 1994. – 160 с.
128. Коваленко Е. Д. Проблеми законодавчої регламентації використання результатів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі /
Е. Д. Коваленко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк, 2005. – № 2. – С. 178–189.
129. Селиванов Н. А. Криминалистические характеристики преступлений и следственные ситуации в методике расследования преступлений / Н. А. Селиванов // Социалистическая законность. – 1977. – № 2. – С. 56–59.
130. Криміналістика : підруч. / П. Д. Біленчук, В. К. Лисиченко, Н. І. Клименко та ін. ; за ред. П. Д. Біленчука. – 2-ге вид., випр. і доп.. – К. : Атіка, 2001. – 544 с.
131. Чурилов С. Н. Криминалистическая методика: История и современность / Чурилов С. Н. – М. : Издат.-книготорговый центр «Маркетинг», 2002. – 370 с.
132. Яблоков Н. П. Следственные ситуации в методике расследования преступлений / Н. П. Яблоков // Актуальные направления развития криминалистической методики и тактики расследования : матер. расширенного заседания Ученого совета Всесоюз. ин-та по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. – М., 1978. – С. 21–26.
133. Лавров В. П. Исходные следственные ситуации как объект кафедрального научного исследования / В. П. Лавров // Исходные следственные ситуации и криминалистические методы их разреше¬ния. – М., 1991. – С. 6–7.
134. Кінаш О. Організація окремої слідчої дії – умова законності розслідування злочинів / О. Кінаш // Право України. – 2003. – № 2. – С. 59–64.
135. Клименко Н. Наукове забезпечення розслідування зло