РОЗСУД СУБ’ЄКТІВ ПРАВОЗАСТОСОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

brief description

Міністерство внутрішніх справ України
Львівський державний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

МАРТЬЯНОВА ТАМАРА СЕРГІЇВНА

УДК 340.132.6

РОЗСУД СУБ’ЄКТІВ ПРАВОЗАСТОСОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Настасяк Ірина Юріївна,
кандидат юридичних наук, доцент

Львів – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ
РОЗСУДУ СУБ’ЄКТІВ ПРАВОЗАСТОСОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 9
1.1 Стан наукової розробки досліджуваної проблеми 9
1.2 Методологія дослідження 27
1.3 Основні положення загальної теорії правозастосування 41
Висновки до Розділу 1 54
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
РОЗСУДУ СУБ’ЄКТІВ ПРАВОЗАСТОСОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 57
2.1 Суб’єкти правозастосовної діяльності:
поняття, ознаки, особливості статусу 57
2.2 Сутнісний аналіз розсуду суб’єктів правозастосовної діяльності 72
2.3 Принципи, чинники та межі формування розсуду
суб’єктів правозастосовної діяльності 90
2.4 Правозастосовні акти як результат діяльності
суб’єктів правозастосування ………………………………………...………... 109
Висновки до Розділу 2 …………………………………………………….… 129
РОЗДІЛ 3. МОРАЛЬНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ РОЗСУДУ
СУБ’ЄКТІВ ПРАВОЗАСТОСОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 133
3.1 Ціннісні основи правозастосовної діяльності 133
3.2 Моральні та етичні аспекти розсуду
суб’єктів правозастосовної діяльності 147
3.3 Забезпечення належного рівня правозастосовної діяльності
у правовій державі 174
Висновки до Розділу 3 187
ВИСНОВКИ 191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 198

ВСТУП

Актуальність теми. Правова реформа, що проводиться в Україні, передбачає, з-поміж інших важливих напрямів, підвищення ефективності правозастосовної діяльності. Децентралізація державної влади, демократизація законодавства, зростання ролі диспозитивності норм права та гуманізація права загалом зумовили потребу переосмислити проблему розсуду суб’єктів правозастосовної діяльності. Адже в сучасних умовах олюднення українського права, заперечення і навіть недооцінка розсуду суб’єктів правозастосування зменшують роль і значення їх правової свідомості та правової культури, нівелюють людський чинник у процесі застосування права. Дослідження загальнотеоретичної та моральної природи правозастосування дозволить визначити роль розсуду в юридичній діяльності, позначити його місце в арсеналі засобів правового регулювання, створити умови для підвищення соціальної значущості права.
Зважаючи на те, що правильне й обґрунтоване використання розсуду є необхідною умовою підвищення ефективності роботи правозастосовних органів та однією з найважливіших проблем у сучасній юридичній науці, актуальним є теоретико-правове дослідження природи цього складного феномену.
Розсуд суб’єктів правозастосовної діяльності є складною міждисциплінарною проблемою. Ступінь її вивчення визначається колом найбільш значущих наукових джерел із цієї проблематики. Дослідженню питань правозастосовного розсуду і пов’язаних з ними проблем (ознаки, класифікація, межі, форми, чинники, принципи тощо) присвятили свої праці вітчизняні і зарубіжні дослідники, які належать до різних наукових напрямів і шкіл, фахівці з теорії держави і права, галузевих юридичних наук, політології, соціології, психології, філософії тощо. Це, зокрема, праці С. Алексєєва, В. Бабаєва, А. Барака, В. Баранова, А. Боннера, Н. Вопленка, В. Дубовицького, І. Дюрягіна, В. Забігайла, В. Канціра, А. Коренєва, П. Куфтирєва, В. Лазарева, П. Люблінського, М. Малікова, В. Манохіна, І. Покровського, М. Рісного, М. Строговича, Ю. Тихомирова, О. Черданцева та ін.
Незважаючи на істотний у кількісному вимірі доробок, можна стверджувати, що наукових досліджень розсуду суб’єктів правозастосовної діяльності крізь призму взаємодії права і моралі, з позиції теорії держави і права як узагальнювальної науки в Україні досі не проводили. Тож напрацювання загальнотеоретичних та морально-правових аспектів розсуду суб’єктів правозастосовної діяльності в сучасних умовах має особливу теоретичну і практичну значущість і може слугувати вагомим підґрунтям для вдосконалення правової системи нашої держави.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено в контексті науково-дослідної роботи Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямом «Філософсько-пра-вові та теоретично-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855), а також уза-гальнення позитивних результатів вивчення зарубіжного досвіду під час опрацювання визначальних аспектів комплексної теми за напрямом «Проб-леми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи – комплексно дослідити загальнотеоретичні та морально-правові аспекти розсуду суб’єктів правозастосовної діяльності.
Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі завдання:
– простежити еволюцію наукових поглядів щодо розуміння природи розсуду;
– вибрати належний методологічний інструментарій, щоб об’єктивно дослідити окреслену проблему;
– розкрити зміст та особливості загальної теорії правозастосування;
– дати загальнотеоретичну характеристику суб’єктів правозастосовної діяльності;
– запропонувати власне бачення сутності розсуду суб’єктів правозастосовної діяльності в контексті положень теорії держави і права;
– виокремити та проаналізувати принципи, чинники і межі формування розсуду суб’єктів правозастосовної діяльності;
– узагальнити відомі в юридичній науці підходи щодо розуміння сутності правозастосовних актів та запропонувати їх розгорнуту класифікацію;
– обґрунтувати значення ціннісних основ у правозастосовній діяльності;
– висвітлити моральні та етичні аспекти розсуду суб’єктів правозастосовної діяльності;
– дослідити проблему забезпечення належного рівня правозастосовної діяльності у правовій державі.
Об’єкт дослідження – правозастосування як діяльність компетентних суб’єктів.
Предмет дослідження – загальнотеоретичні та морально-правові особливості розсуду суб’єктів правозастосовної діяльності.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є система філософсько-світоглядних підходів та принципів, загальнонаукових, спеціально-наукових та спеціально-юридичних методів.
Філософсько-світоглядну основу дослідження становлять ідеї свободи, гуманізму, справедливості. Використані принципи діалектики дали змогу розглянути у розвитку та взаємозв’язку суспільні відносини, що не мають чіткого правового регулювання, а тому зумовлюють потребу застосування розсуду. У роботі використано системний метод – простежено взаємозв’язок правозастосування з іншими елементами реалізації права (підрозділ 1.3). На основі структурного аналізу розкрито внутрішню будову актів суб’єктів правозастосовної діяльності, виявлено зв’язки між їх елементами (підрозділ 2.4). Завдяки історичному методові досліджено формування та розвиток уявлень щодо природи розсуду в часовому вимірі (підрозділ 1.1). Застосовано також логіко-семантичний і формально-логічний методи, за допомогою яких досліджено змістове навантаження деяких термінів, як-от: «суб’єкти правозастосовної діяльності», «розсуд суб’єктів правозастосовної діяльності», «правозастосовний акт» тощо; висвітлено суперечності в наукових підходах щодо розуміння їх сутності (підрозділи 2.1, 2.2, 2.4). Порівняльно-правовий метод застосовано під час оцінювання специфіки розсуду суб’єктів правозастосовної діяльності як універсального явища, загальних і конкретних закономірностей його розвитку (підрозділ 2.2). Метод класифікації застосовано, зокрема, для здійснення видової характеристики правозастосовних актів (підрозділ 2.4).
У процесі дослідження використано такі засоби, прийоми та способи наукового пізнання: аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, порівняння, аналогія.
Цивілізаційний підхід продемонстрував той факт, що ефективність правозастосовної діяльності зумовлюється станом суспільного розвитку, його змістом і тим, які соціальні чинники в суспільстві є детермінантними.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній теорії держави і права комплексно в монографічній формі досліджено загальнотеоретичні та морально-правові аспекти розсуду суб’єктів правозастосовної діяльності.
У дисертації викладено низку нових концептуальних положень, висновків і рекомендацій, що мають важливе теоретичне та практичне значення, зокрема:
уперше:
– з позиції теорії держави і права розкрито зміст та ознаки поняття «розсуд суб’єктів правозастосовної діяльності», визначено його місце в категорійному апараті цієї науки;
– виявлено загальнотеоретичні особливості правового статусу суб’єктів правозастосовної діяльності;
– запропоновано теоретико-правове обґрунтування ціннісної природи правозастосовної діяльності;
– з’ясовано моральні й етичні засади розсуду в контексті проблеми законності правозастосовної діяльності;
удосконалено:
– основні положення загальної теорії правозастосування із зазначенням, що правозастосування є самостійним елементом механізму реалізації норм права;
– видову характеристику актів суб’єктів правозастосовної діяльності з виділенням нових критеріїв класифікації;
– етичні вимоги до суб’єктів правозастосовної діяльності;
набули подальшого розвитку:
– обґрунтування множинності поглядів українських та зарубіжних учених щодо трактування природи розсуду;
– науковий підхід щодо принципів, меж та чинників формування розсуду суб’єктів правозастосовної діяльності;
– положення щодо особливостей та закономірностей правозастосовної діяльності у правовій державі.
Практичне значення одержаних результатів пов’язане з актуальністю вибраної теми, зумовлюється науковою новизною і полягає в можливості їх застосування з науковою, навчальною та прикладною метою. Сформульовані й обґрунтовані в дисертації висновки можуть бути використані у:
– науково-дослідній сфері – для поглиблення знань про теорію правозастосування як важливий аспект юридичної діяльності, а також для вдосконалення поняттєво-категорійного апарату загальної теорії держави і права;
– правотворчій сфері – для вдосконалення норм чинного законодавства України;
– правозастосовній сфері – для забезпечення суб’єктів правозастосування теоретичним розумінням особливостей виконуваної діяльності, що зумовить підвищення рівня їх правосвідомості і правової культури;
– навчальному процесі – для вдосконалення викладання навчальних дисциплін «Теорія держави і права», «Актуальні проблеми теорії держави і права», «Філософія права», «Проблеми тлумачення правових норм» з метою формування практичних навичок професійної юридичної діяльності.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Усі теоретичні висновки і практичні рекомендації дослідження сформульовано особисто на основі авторського переосмислення проблеми розсуду суб’єктів правозастосовної діяльності. У разі використання матеріалів інших дослідників зроблено відповідні покликання.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи обговорювалися та одержали схвалення на засіданнях кафедри загальної теорії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ. Отримані узагальнення та висновки апробовано під час виступів на науково-практичних заходах, зокрема на: Всеукраїнському круглому столі «Державотворення та правотворення в Україні крізь призму дотримання прав людини: ретроспектива, сучасні проблеми та наукове прогнозування» (м. Львів, 9 грудня 2011 р.), І Всеукраїнській науково-практичній конференції «Захист прав і свобод громадянина в умовах формування правової держави» (м. Львів, 25 квітня 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Концепція «живого права» Євгена Ерліха та сучасні проблеми праворозуміння» (м. Чернівці, 27–29 вересня 2012 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави» (м. Черкаси, 2012 р.).
Публікації. Опубліковано 9 наукових авторських публікацій: 5 статей – у наукових фахових виданнях та 4 – у збірниках тез доповідей на науково-практичних конференціях, у яких викладено основні теоретичні положення і практичні рекомендації дисертації.
Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань і предмета дослідження робота складається зі вступу, трьох розділів, що об’єднують 10 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 217 сторінок, з них 197 – основний текст, 20 – список використаних джерел (243 найменування).

bibliography

ВИСНОВКИ

Розроблені наукові положення й одержані результати роботи сукупно сприяли вирішенню актуального наукового завдання – комплексно досліджено загальнотеоретичні та морально-правові аспекти розсуду суб’єктів правозастосовної діяльності. На основі виконаного дослідження сформульовано низку висновків та рекомендацій.
1. Ґрунтовний аналіз праць українських та зарубіжних учених дав змогу сформулювати досить повне уявлення про сутність розсуду суб’єктів правозастосовної діяльності і, зокрема, виявити недоліки наявних розсудових концепцій.
З’ясовано, що на сьогодні українська юриспруденція має небагато досліджень розсуду суб’єктів правозастосовної діяльності з більш-менш успішними спробами його узагальнити і класифікувати на загальнотеоретичному рівні. Наявні у вітчизняній правовій науці епізодичні, здебільшого галузеві, дослідження поки що не містять науково обґрунтованих положень щодо ухвалення розсудових рішень з подальшим використанням таких положень у правозастосовній діяльності. Загалом проблема розсуду суб’єктів правозастосовної діяльності не була предметом загальнотеоретичних досліджень вітчизняних юристів, тому недостатньо вивчена в Україні.
Виявлено, що в зарубіжній юриспруденції є досить багато досліджень проблем розсуду. Автори розглядають найрізноманітніші аспекти, сфери дослідження розсуду. У їхніх працях простежуємо домінування соціологічного і логіко-семантичного напрямів. Водночас у численних працях природноправового спрямування досі немає вагомих спроб ні сформулювати, ні обґрунтувати загальнотеоретичне визначення правозастосовного розсуду.
2. Зазначено, що методологічний інструментарій сучасної теоретико-правової науки багатогранний. За специфікою змістового навантаження виокремлено два відносно самостійні його спрямування. Першу групу методів наукового пізнання використано для теоретичного дослідження поняття, ознак, принципів, меж чинників розсуду суб’єктів правозастосовної діяльності (формально-юридичний, системно-структурний, конкретно-історичний, типологічний та інші методи). Другу групу методологічних прийомів використано для пошуку потенційних перспектив практичного застосування здобутих знань стосовно суб’єктів правозастосовної діяльності (порівняльний, діалектичний, методи аналізу, моделювання тощо).
3. Обґрунтовано, що місце й роль правозастосування у процесі державно-правового регулювання вказують на те, що воно є самостійною факультативною стадією, яка передує реалізації правових норм, і, відповідно, самостійним елементом механізму функціонування держави. Правозастосовна діяльність вирізняється державно-владним характером, спрямована на встановлення організаційних начал відносин індивідів та організацій. Вона завжди звернена до інших осіб, породжує для них права й обов’язки, характеризується обов’язковістю вимог. Важливо зауважити, що суб’єкти, які застосовують право, не повинні бути зацікавлені у вирішенні відповідної справи, на відміну від форм реалізації права.
Зроблено висновок про те, що застосування права – це різновид управлінської діяльності, що вирізняється владним, підзаконним, творчим характером, має підвищену соціальну значущість і чинить виховну дію на суб’єктів правовідносин, у межах якої на основі норм права здійснюється індивідуально-правове регулювання.
4. Виокремлення та аналіз ознак суб’єкта правозастосовної діяльності дали змогу сформулювати поняття суб’єкта правозастосовної діяльності – це особа, яка на професійних началах виконує службову функцію щодо управління, має спеціальний правовий статус, здійснює державно-владну діяльність, що має офіційний юридичний характер і спрямована на реалізацію права за допомогою видання правозастосовних актів – документів, які містять передбачені повноваженнями суб’єкта обов’язкові персоніфіковані правові приписи, адресовані конкретним суб’єктам.
Зауважено, що у вітчизняній правовій науці категорія правового статусу правозастосовної діяльності суб’єктів як спеціального різновиду соціально-професійного статусу, що розглядається з позиції загальнотеоретичних підходів і критеріїв та виступає комплексною фундаментальною проблемою юридичної науки, досі, на жаль, так і не стала предметом спеціального розгляду. Якщо правильним є твердження, що правовий статус громадянина не може бути невизначеним, то це ще більшою мірою стосується правового статусу суб’єктів правозастосовної діяльності, який не може довільно охоплювати додаткові, не передбачені законодавством повноваження.
Наголошено, що правовий статус суб’єктів правозастосовної діяльності не може бути своєрідним віддзеркаленням соціального положення цих суб’єктів у суспільстві і державі, оскільки він охоплює не всі аспекти їхнього фактичного становища, а тільки найбільш значущі для суспільства і держави умови. При цьому має йтися не про правовий статус посади, а про юридичний статус суб’єкта правозастосовної діяльності – людини, що обіймає ту чи іншу посаду в правозастосовному органі. Це істотний акцент в умовах реформування правової системи України, коли ставиться завдання підвищити роль і цінність людських чинників у життєдіяльності суспільства та подолати знеособлені характеристики понять і конструкцій соціальних наук, серед них і правознавства.
5. На підставі аналізу наявних наукових підходів до розуміння природи розсуду обґрунтовано доцільність вживання в поняттєво-категорійному апараті загальної теорії держави і права терміна «розсуд суб’єктів правозастосовної діяльності». Означений термін видається найбільш точним, адже вказує на основні аспекти цього складного явища, визначає суб’єктивну сторону розсуду, його процедурний характер.
Не претендуючи на довершеність та пріоритетність, запропоновано авторське трактування поняття «розсуд суб’єктів правозастосовної діяльності» – це передбачене нормами права владне повноваження, зміст якого полягає в можливості суб’єкта правозастосовної діяльності в межах своєї компетенції здійснювати мотивований вибір варіантів дії під час вирішення спірного правового питання, шляхом ухвалення правомірного рішення, враховуючи принципи права, положення чинного законодавства, конкретні обставини справи, а також вимоги доцільності, добросовісності, справедливості та основи моралі.
Задля всебічної загальнотеоретичної характеристики предмета дослідження виділено і проаналізовано основні функції розсуду суб’єктів правозастосовної діяльності, як-от: функція засобу реалізації правозастосовної політики; функція подолання консерватизму права; функція вирішення суперечностей, колізій та прогалин у праві.
6. Зазначено, що дослідження можливості регулювання правозастосовного розсуду засвідчує безперспективність використання з цією метою будь-яких передбачених правом засобів. Проте недосяжність засобів правового регулювання ще не перетворює правозастосовний розсуд на сферу повного свавілля. Чинники, що детермінують правозастосовний розсуд, за свідомого їх застосування й усвідомленої на них орієнтації, набувають цілком регулятивних властивостей. Найбільш імперативні властивості у цьому контексті мають принципи розсуду суб’єктів правозастосовної діяльності.
Наголошено на необхідності встановити чіткі межі, в яких суб’єкт правозастосовної діяльності здійснюватиме вибір найбільш доцільного варіанта поведінки. Водночас соціальні обмеження позаправового характеру (вимоги справедливості, рівності, розумності, доцільності, професіоналізму, релігійні вимоги, вимоги балансу інтересів тощо) стимулюють ухвалення найбільш сприятливих рішень у відповідній сфері суспільних відносин; виступають моральним критерієм допустимості правових засобів, особливо у випадках, коли закон належно не регулює суспільних відносин; сприяють формуванню професіоналізму, правової і моральної культури суб’єктів правозастосування.
Вказано, що межі правозастосовного розсуду детермінуються необхідністю створення правових умов для повноцінної реалізації принципів законності, доцільності і справедливості. Вони мають бути розставлені так, щоб у процесі здійснення правозастосовного розсуду суб’єкт правозастосовної діяльності міг реалізувати мету і завдання законодавства й ухвалити найбільш справедливе рішення, не виходячи за межі законності. Від того, наскільки правильно втілюються в життя зазначені принципи, залежить ефективність правозастосовної практики загалом і правозастосовного розсуду, як особливого виду правозастосовної діяльності, зокрема.
7. Встановлено основні властивості правозастосовних актів: це акти розумово-вольової діяльності суб’єктів правозастосовної діяльності; вони видаються на основі і відповідно до наявних норм права; можуть бути винесені тільки відповідними суб’єктами правозастосовної діяльності в межах наданої їм компетенції, чи колегіально, чи одноосібно; закріплюють індивідуальні веління суб’єктів правозастосовної діяльності; породжують, змінюють або припиняють правовідносини; підтверджують наявність або встановлюють відсутність елементів індивідуального правового статусу; слугують одним із засобів виконання організаційної діяльності держави; є результатом встановлення й оцінки суб’єктами правозастосовної діяльності тих чи інших життєвих фактів і їхнього юридичного значення; розраховані зазвичай на одноразову дію; містять приписи, адресовані конкретним суб’єктам; адресатами правозастосовного акта можуть бути і колективні, і індивідуальні суб’єкти права; створюють юридичну основу для функціонування норм, розрахованих на цю форму реалізації; забезпечують перетворення абстрактної можливості на реальну життєву потребу; є юридичним рішенням у конкретній справі, випадку; мають юридичну силу і встановлену форму.
Для глибшого пізнання правозастосовних актів виділено групи правозастосовних актів-документів з огляду на їхні властивості і динамічні характеристики. Відтак правозастосовні акти пропоновано поділяти залежно від їх навантаження в динаміці правозастосовного процесу на: початкові, проміжні, завершувальні, інформаційні і посвідчувальні. При цьому, якщо першу і третю групи умовно можна об’єднати загальним поняттям «визначальні правозастосовні акти», то проміжні, інформаційні і посвідчувальні акти, своєю чергою, можна зарахувати до факультативних правозастосовних актів.
Зазначено, що, дотримуючись єдності класифікаційного критерію, за який взято найбільш значущі властивості правозастосовних актів, їх можна класифікувати за способами фіксації, за технікою сприйняття і прийомами запису, за загальнодоступністю, мірою гласності, складності і достовірності, а також залежно від способу і місця прийняття правозастосовних актів, за термінами їх виконання, зберігання тощо.
8. У ході дослідження ціннісних аспектів правозастосовної діяльності сформульовано низку положень: 1) правозастосовна діяльність – цілісний феномен, що має ціннісну природу й духовне аксіологічне ядро, яке представлене свободою, справедливістю, рівністю; 2) аксіологічне ядро правозастосовної діяльності в межах етичної моделі має морально-правовий характер. Можливий лише умовний теоретичний аналіз, що розділяє моральний і правовий аксіологічний вимір правозастосовної діяльності; 3) аксіологічний вимір правозастосовної діяльності оцінюється як мінімально необхідна і достатня умова для вільного забезпечення прагнення людини у сфері моральних максимумів; 4) правозастосовний процес – це відкрита, розімкнена система, передусім щодо духовного морально-правового ціннісного начала, яке завжди втілюється у праві природному, позитивному і в правовій практиці. Розвиток морально-правових аксіологічних властивостей правозастосовної діяльності означає розвиненіший стан права, щораз більше його наближення до ідеалу; 5) цінність правозастосовної діяльності є цінністю міри, до досягнення максимуму якої вона прагне, але переступити яку не може, бо перестане існувати в позитивно-правовому вимірі і перейде у природно-правовий; 6) втілення морально-правових цінностей у правозастосовному процесі означає також зростання цінності самого права; 7) правозастосовна діяльність і моральність найбільш близькі одна одній на рівні духовних цінностей, тут вони багато в чому збігаються, на наступних рівнях їх розбіжність, самостійність збільшуються, особливо яскраво виявляючись на рівні позитивного права, правової і моральної практики; 8) розуміння цінностей правозастосовного процесу і цінності самого права – умова подолання об’єктивно виникаючого відчуження особи від права.
9. Встановлено, що нині, на жаль, спостерігається стійка тенденція до зниження моральних якостей суб’єктів влади – основних суб’єктів правозастосовної діяльності. Соціологічні опитування свідчать, що здебільшого вони неправильно розуміють моральні норми службової поведінки або зовсім не знають їх. Особливу небезпеку становить відомчий правовий нігілізм.
Зазначено, що роботу з підвищення моральності суб’єктів правозастосовної діяльності треба вести одночасно за кількома напрямами. Особливу увагу варто приділяти моральному чиннику вже під час здобуття освіти майбутніми юристами. Важливе місце в системі гуманітарних дисциплін, які вивчають майбутні юристи, мають посідати такі науки, як «Професійна етика і культура юриста», «Юридична психологія».
Акцентовано, що не менш важливе значення має прийняття етичних кодексів. Очевидною є необхідність прийняття Кодексу поведінки державних службовців. Такі документи сприяли б встановленню морально-правових параметрів поведінки, унеможливленню конфлікту інтересів.
10. Обґрунтовано, що моральні та етичні чинники відіграють особливу роль у формуванні об’єктивної суспільної оцінки діяльності суб’єктів застосування права, які наділені владними повноваженнями, насамперед державних службовців та посадових осіб. Тому в умовах становлення правової держави необхідно сформувати, передусім, моральну культуру суб’єктів правозастосовної діяльності, від рівня якої залежить ефективність правозастосовного розсуду. Кроки в цьому напрямі мають бути системними і в підсумку набути концептуальної форми.
Наголошено, що Україні необхідна чітко вибудувана державна концепція підвищення рівня морально-правової культури суспільства загалом і владних суб’єктів зокрема. Морально-юридичний світогляд, що має аксіологічним ядром вищі цінності – свободу, справедливість, рівність, покликаний безпосередньо впливати на процес правозастосування, сприяти вдосконаленню механізмів захисту прав і свобод людини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абушенко Д. Б. Судебное усмотрение в гражданском и арбитражном процессе / Д. Б. Абушенко. – М. : Норма, 2002. – 356 с.
2. Аверин А. В. Правоприменительная деятельность суда и формирование научно-правового сознания судей: проблемы теории и практики / А. В. Аверин, под ред. М. И. Байтина. – Саратов : СГУ, 2003. – 148 с.
3. Актуальные проблемы теории государства и права : учеб. пособ. / отв. ред. Р. В. Шагиева. – М. : Норма : ИНФРА-М, 2011. – 576 с.
4. Алексеев А. И. Музы и право / А. И. Алексеев. – М. : Норма, 2003. – 176 с.
5. Алексеев С. С. Государство и право : начальный курс / С. С. Алексеев. – М. : Наука, 1996. – 216 с.
6. Алексеев С. С. Общая теория права : курс в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981. – Т. 1 ; 1982. – Т. 2. – 360 с.
7. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 710 с.
8. Алексеев С. С. Тайна права: его понимание, назначение, социальная ценность / С. С. Алексеев. – М. : Наука, 2001. – 180 с.
9. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев. – М. : БЕК, 1995. – 310 с.
10. Алешина Т. Е. Нотариальная форма реализации права (теоретико-правовое исследование) : дис. ... канд. юрид. наук / Татьяна Ерославна Алешина ; Саратов. гос. акад. права. – Саратов, 2001. – 196 с.
11. Андреева Г. М. Социальная психология / Г. М. Андреева. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 416 с.
12. Антропов В. Г. Правоприменительное усмотрение: понятие и формирование (логико-семантический аспект) : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства» / В. Г. Антропов. – Волгоград, 1995. – 32 с.
13. Арон Р. Демократия и тоталитаризм / Р. Арон. – М. : Наука, 1993. – 304 с.
14. Афанасьев В. С. Обеспечение законности: вопросы теории и практики : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1993. – 18 с.
15. Бабаев В. К., Баранов В. М., Толстик В. А. Теория государства и права в схемах и определениях / В. К. Бабаев, В. М. Баранов, В. А. Толстик. – М. : ПОРТ, 1998. – 322 с.
16. Бабенко А. Н. Проблемы обоснования ценностных критериев в праве / А. Н. Бабенко // Государство и право. – 2002. – № 12. – С. 93–114.
17. Байтин М. И. Сущность права: современное нормативное правопонимание на грани двух веков / М. И. Байтин. – Саратов : Изд-во СГАП, 2001. – 414 с.
18. Балашова Е. Н. Взаимодействие потоков информации, влияющих на квалификацию юридически значимого поведения / Е. Н. Балашова. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 2007. – 112 с.
19. Баранов П. П. Проблемы правовой культуры и психологии / П. П. Баранов. – Ростов н/Д. : Русь, 2005. – 346 с.
20. Барак А. Судейское усмотрение : пер. с англ. / А. Барак. – М. : Норма, 1999. – 382 с.
21. Бахрах Д. Н. Власть и подчинение в аппарате государственного управления / Д. Н. Бахрах // Конституционные основы государственного строительствам права. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1981. – С. 15–28.
22. Бахчисарайцев Х. Э. О законодательной технике и о языке нормативных актов / Х. Э. Бахчисарайцев // Правоведение. – 1960. – № 4. – С. З–15.
23. Берг Л. Н. Судебное усмотрение и его пределы (общетеоретический аспект) : автореф. канд. ... дис. юрид. наук / Людмила Николаевна Берг ; Урал. гос. акад. права. – Екатеринбург, 2008. – 30 с.
24. Бергсон А. Два источника морали и религии / А. Бергсон. – М. : Наука, 1994, 422 с.
25. Березин А. А. Пределы правоприменительного усмотрения : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Алексей Александрович Березин ; Нижегород. акад. МВД России. – Н. Новгород, 2007. – 20 с.
26. Бляхман Б. Я. Гражданское общество: основные критерии формирования и функционирования / Б. Я. Бляхман. – Кемерово : Кузбасс, 2005. – 552 с.
27. Бобнева М. И. Социальные нормы и регуляция поведения / М. И. Бобнева. – М. : Юрид. лит., 1978. – 284 с.
28. Богдановская И. Ю. Судебный прецедент – источник права? / И. Ю. Богдановская // Государство и право. – 2002. – № 12. – С. 6.
29. Боннер А. Т. Применение закона и судебное усмотрение / А. Т. Боннер // Государство и право. – 1976. – № 6. – С. 35–45.
30. Брызгалов А. И. О некоторых теоретико-методологических проблемах / А. И. Брызгалов // Государство и право. – 2004. – № 4. – С. 17–22.
31. Васильев Р. Ф. Правовые акты органов управления / Р. Ф. Васильев. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1970. – 108 с.
32. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер. – М. : Мысль, 1990. – 808 с.
33. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [голов. ред. В. Т. Бусел, ред.-лексикогр. : В. Т. Бусел, М. Д. Василега-Дерибас, О. В. Дмитрієв, Г. В. Латник, Г. В. Степенко]. – К., Ірпінь : Перун, 2005. – 1728 с.
34. Витрук Н. В. Акты применения права в механизме реализации прав и свобод личности / Н. В. Витрук // Правоведение. – М., 1983. – № 2. – С. 3–10.
35. Выжлецов Г. П. Возникновение и развитие ценностных категорий / Г. П. Выжлецов // Соц.-полит. журн. – 1996. – № 1. – С. 96–104.
36. Вопленко Н. Н. Источники и формы права / Н. Н. Вопленко. – Волгоград : Изд-во ВолГУ, 2004. – 100 с.
37. Вопленко Н. Н. Правоприменительная квалификация и юридическая справедливость / Н. Н. Вопленко // Вестн. Волгоград. гос. ун-та. Сер. 5 : Социология. Право. Политика. – Волгоград : Изд-во ВГУ, 2000. – № 3. – С. 48–53.
38. Гайденко П. П., Давыдов Ю. Н. История и рациональность: социология Макса Вебера и Веберовский ренессанс / П. П. Гайденко, Ю. Н. Давыдов. – М. : Мисль, 1991. – 372 с.
39. Ганьба Б. Системний підхід у державно-правових дослідженнях / Б. Ганьба // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. юрид. – 2000. – Вип. 35. – С. 59–65.
40. Гегель Г. В. Философия права / Г. В. Гегель. – М. : Наука, 1990. – 524 с.
41. Гегель Г. В. Ф. Работы разных лет : в 2 т. / Г. В. Ф. Гегель. – М. : Мысль, 1970. – Т. 2. – 668 с.
42. Гегель Г. В. Ф. Феноменология духа / Г. В. Ф. Гегель. – СПб., 1992.
43. Гончаров В. Б., Кожевников В. В. Проблема усмотрения правоприменяющего субъекта в правоохранительной сфере / В. Б. Гончаров // Государство и право. – СПб., 2001. – № 3. – С. 64–69.
44. Горшенев В. М. Природа юридического процесса как комплексной системы / В. М. Горшенев // Актуальные проблемы юридического процесса в общенародном государстве : межвуз. тематич. сб. – Ярославль, 1980. – Вып. 2. – С. 3–15.
45. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В. М. Горшенев. – М. : Юрид. лит., 1972. – 258 с.
46. Графский В. Г Об интегративной методологической ориентации в современном правоведении / В. Г. Графский // Юридическое образование в России: в поисках новой модели : сб. ст. – Саратов ; Екатеринбург : Центр содействия правовой реформе ; Урал. акад. гос. службы, 2005. – С. 60–79.
47. Даль В. Толковый словарь живого Великорусского языка / В. Даль. – М. : Просвещение, 1994. – 986 с.
48. Дубовицкий В. Я. Законность и усмотрение в советском государственном управлении / В. Н. Дубовицкий. – Минск : Наука и техника, 1984. – 142 с.
49. Дюрягин И. Я. Гражданин и закон / И. Я. Дюрягин. – М. : Просвещение, 1991. – 178 с.
50. Дюрягин И. Я. Применение права / И. Я. Дюрягин // Проблемы теории государства и права. – М. : Юрид. лит., 1982. – С. 347–353.
51. Этимологический словарь Крылова [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: www.slovopedia.com.
52. Ефремова Т. Ф. Толково-словообразовательный словарь русского языка : в 2 т. / Т. Ф. Ефремова. – М. : ЯЗЪ, 2001. – Т. 2. – 960 с.
53. Иванов А. А. Справочник по теории государства и права: основные категории и понятия / А. А. Иванов. – М. : Норма, 2006. – 568 с.
54. Иконникова Г. И., Ляшенко В. П. Основы философии права / Г. И. Иконникова. – М. : Норма, 2001. – 270 с.
55. Ильин И. А. Понятия права и силы. О сущности правосознания. О монархии и республике / И. А. Ильин // Собр. соч. : в 10 т. – М. : Наука, 1994. – Т. 4. – 474 с.
56. Ильин И. А. Теория права и государства / И. А. Ильин ; под ред. В. А. Томсинова. – М. : Зерцало, 2003. – 400 с.
57. Индык А. Г. Нравственно-правовое воспитание сотрудников органов внутренних дел как элемент структуры нравственно-правовой культуры / А. Г. Индык // Актуальные проблемы теории и истории государства и права : матер. междунар. науч.-теорет. конф. (г. Санкт-Петербург, 24 декабря 2003 г. / под общ. ред. В. П. Сальникова, Р. А. Ромашова. – СПб., 2004. – Ч. 1. – С. 200–203.
58. Исаков Н. В., Струсь К. А. Формирование гражданского общества: проблемы правовой политики / Н. В. Исаков, К. А. Струсь // Правовая политика и правовая жизнь. – СПб., 2003. – № 2 (11). – С. 47–57.
59. История государственно-правовых учений : учебник / отв. ред. В. В. Лазарев. – М. : Спарк, 2006. – 672 с.
60. История политических и правовых учений : учебник / под ред. О. Э. Лейста. – М. : Свет, 1997. – 576 с.
61. Каган М. С. Философская теория ценностей / М. С. Каган. – СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1997. – 270 с.
62. Калмыков Ю. Х. Вопросы применения гражданско-правовых норм / Ю. Х. Калмыков. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1976. – 166 с.
63. Калмыков Ю. Х. Понятие применения гражданско-правовых норм / Ю. Х. Калмыков // Калмыков Ю. Х. Избранное : Труды. Статьи. Выступления / Ю. Х. Калмыков ; предисл. В. Ф. Яковлева ; сост. : О. М. Козырь, О. Ю. Шилохвост ; Исследоват. центр частного права. – М. : Статут, 1998. – С. 41–53.
64. Канцір В. С. Поняття та основні ознаки судового угляду (розсуду) / В. С. Канцір // Торгівля, комерція, підприємництво : зб. наук. пр. – Львів, 1998. – Вип. 1. – С. 61.
65. Канцір В. С. Проблеми судового угляду при застосуванні кримінального законодавства України : автореф. дис. … канд. юрид. наук / В. С. Канцір. – Львів, 1998. – 16 с.
66. Карташов В. Н. Применение права / В. Н. Карташов. – Ярославль : Изд-во Яросл. ун-та, 1980. – 74 с.
67. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права: методологічні проблеми розвитку та системний аналіз : монографія / М. С. Кельман. – Тернопіль : Терно-граф, 2007. – 152 с.
68. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права : підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин, Н. М. Хома. – Львів : Новий світ – 2000, 2003. – 584 с.
69. Керимов Д. А. Культура и техника законотворчества / Д. А. Керимов. – М. : Наука, 1991. – 124 с.
70. Клеандров М. И. Социально-психологические и морально-этические проблемы формирования судейского корпуса / М. И. Клеандров // Журн. рос. права. – М., 1999. – № 12. – С. 50–53.
71. Кнорринг В. И. Теория, практика и искусство управления / В. И. Кнорринг. – М. : Норма, 1999. – 342 с.
72. Кобликов А. С. Юридическая этика / А. С. Кобликов. – М. : Норма, 1998. – 168 с.
73. Коваль Л. В. Административно-деликтное отношение / Л. В. Коваль. – Киев : Вища шк., 1979. – 230 с.
74. Кодекс України про адміністративні правопорушення : чинне законодавство зі змінами та доповненнями станом на 18 вересня 2011 р. : (Відповідає офіц. текстові). – К. : Алерта ; ЦУЛ, 2011. – 220 с.
75. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. № 2747-IV : із подальшими змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
76. Кожевников С. Н. Реализация права, юридическое толкование, законность / С. Н. Кожевников. – Н. Новгород : Интелсервис, 2002. – 100 с
77. Комиссаров К. И. Судебное усмотрение в советском гражданском процессе / К. И. Комиссаров // Сов. государство и право. – М., 1969. – № 4. – 254 с.
78. Кондаков А. В. К вопросу о современном понимании законности / А. В. Кондаков // Новое в законодательстве России: проблемы теории и практики применения : сб. ст. – Самара ; Саратов, 2005. – Вып. 1. – С. 55–62.
79. Конституція України від 28 червня 1996 р. : із подальшими змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
80. Красникова Е. А. Этика и психология профессиональной деятельности / Е. А. Красникова. – М. : Норма, 2004. – 152 с.
81. Краснова С. А. Определение понятия «добросовестность» в российском гражданском праве / С. А. Краснова // Журн. рос. права. – СПб., 2003. – № 3. – С. 67–79.
82. Кримінальний кодекс України від 1 вересня 2001 р. : із подальшими змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
83. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р. : із подальшими змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
84. Крылова Е. Г. Профессионализм как основной принцип организации и функционирования государственной службы / Е. Г. Крылова // Арбитражный и гражданский процесс. – М., 2007. – № 3. – С. 16–19.
85. Кудрявцев В. Н. Закон, поступок, ответственность / В. Л. Кудрявцев. – М. : Наука, 1986. – 448 с.
86. Кудрявцев Ю. В. Норма права как социальная информация / Ю. В. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1981. – 144 с.
87. Кузьмин В. П. Принцип системности в теории и методологии К. Маркса / В. П. Кузьмин. – 3-е изд., доп. – М. : Политиздат, 1986. – 398 с.
88. Кулапов В. Л. Теория государства и права : учебное пособие / В. Л. Кулапов. – 3-е изд., испр. и доп. – Саратов : Саратов. гос. акад. права, 2005. – 356 с.
89. Куфтирєв П. В. Джерела суддівського розсуду: теоретико-правовий аспект / П. В. Куфтирєв // Юрид. Україна. – К., 2005. – С. 8–14.
90. Куфтирєв П. В. Суддівський розсуд в теорії права : дис. ... канд. юрид. наук / Павло Вячеславович Куфтирєв, Ін-т законодавства Верховної Ради України. – К., 2009. – 209 с.
91. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления / Б. М. Лазарев. – М. : Юрид. лит., 1972. – 196 с.
92. Лазарев В. В. Эффективность правоприменительных актов (Вопросы теории) / В. В. Лазарев. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1975. – 208 с.
93. Лазарев В. В. Социально-психологические аспекты применения права / В. В. Лазарев. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1982. – 312 с.
94. Лазарев В. В. Применение советского права / В. В. Лазарев. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1972. – 200 с.
95. Лазарева О. В. Правовая процедура / О. В. Лазарева ; под ред. М. И. Бантина. – Саратов : Изд-во СГАП, 2004. – 152 с.
96. Лаптева Л. Е. Россия и право / Л. Е. Лаптева // Рос. юстиция. – М., 2002. – № 2. – С. 57–68.
97. Лейст О. Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права / О. Э. Лейст. – М. : Норма, 2002. – 290 с.
98. Ленин В. И. Лучше меньше, да лучше / В. И. Ленин // Полн. собр. соч. – 5-е изд. – М., 1964. – Т. 45. – 745 с.
99. Леонтович У. Ф. Стадии морального развития личности, стиль поведения и художественный вкус / У. Ф. Леонтович // Психологические механизмы регуляции социального поведения. – М. : Наука, 1979. – С. 134–141.
100. Лившиц Р. З. Теория права : учебник / Р. З. Лившиц. – 2-е изд. – М. : БЕК, 2001. – 224 с.
101. Лисюткин А. Б. К понятию законности / А. Б. Лисюткин // Правоведение. – 1993. – № 5. – С. 108–112.
102. Литвишко О. Б. О некоторых особенностях субъективной стороны правоприменительной деятельности / О. В. Литвишко // Актуальные проблемы российского права на современном этапе : сб. ст. IV Всерос. науч.-практ. конф. – Пенза, 2005. – С. 25–27.
103. Локк Дж. Два трактата о правлении / Дж. Локк // Сочинения : в 3 т. / ред. и сост., авт. примеч. А. Л. Субботин. – М. : Наука, 1988. – Т. 3. – 668 с.
104. Лукьянова Е. Г. Теория процессуального права / Е. Г. Лукьянова. – М. : Норма, 2003. – 234 с.
105. Лунев А. Е., Студеникин С. С., Ямпольская Ц. А. Социалистическая законность в советском государственном управлении / А. Е. Лунев, С. С. Студеникин, Ц. А. Ямпольская. – М. : Мисль, 1948. – 340 с.
106. Лупинская П. А. Решения в уголовном судопроизводстве: теория, законодательство и практика / П. А. Лупинская. – М. : Юрист, 2006. – 174 с.
107. Луспеник Д. Де закінчується суддівський розсуд і починається суддівське свавілля / Д. Луспеник // Закон і бізнес. – 2004. – 14–21 трав. – № 19/20.
108. Люблинский П. И. Основания судейского усмотрения в уголовных делах / П. И. Люблинский. – СПб., 1904. – 316 с.
109. Макаров О. В. Гражданское право и правовое государство / О. В. Макаров // Правоведение. – 1993. – № 3. – С. 82–86.
110. Маликов М. К. Проблемы усмотрения правоприменителя: природа, признаки, пределы / М. К. Маликов. – Уфа : Родина, 1990. – 230 с.
111. Малиновский А. А. Усмотрение в праве / А. А. Малиновский // Государство и право. – М., 2006. – № 4. – С. 102–104.
112. Малько А. В. Ограничивающая роль юридического процесса / Юридический процесс: реформа процедур управления, законодательной деятельности и судебной власти / А. В. Малько. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1996. – 160 с.
113. Малько А. В. Стимулы и ограничения в праве / А. В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юрист, 2005. – 250 с.
114. Малько А. В. Стимулы и ограничения в праве / А. В. Малько. – М. : Норма, 2004. – 278 с.
115. Мальцев Г. В. О субъективных публичных правах / Г. В. Мальцев // Интересы в публичном и частном праве. – М. : Прометей, 2002. – С. 15.
116. Мальцев Г. В. Понимание права. Подходы и проблемы / Г. Л. Мальцев. – М. : Прометей, 1999. – 412 с.
117. Манохин В. М. Правовое государство и проблема управления по усмотрению / В. М. Манохин // Сов. государство и право. – 1990. – № 1. – С. 25–99.
118. Манхейм К. Диагноз нашего времени / К. Манхейм. – М. : Литиздат, 1994. – 700 с.
119. Марина И. Н. Место и роль правоприменения в механизме правового регулирования общественных отношений / И. Н. Марина // Вестн. Моск. ун-та МВД России. – 2008. – № 11. – С. 69–73.
120. Марксистско-ленинская общая теория государства и права: основные институты и понятия. – М. : Наука, 1970. – 378 с.
121. Мартышин О. В. О некоторых особенностях российской правовой и политической культуры / О. В. Мартышин // Государство и право. – 2003. – № 10. – С. 24–30.
122. Мартьянов И. В., Рабинович П. М. Рецензия на книгу И. Я. Дюрягина «Применение норм советского права» / И. В. Мартьянов, П. М. Рабинович // Правоведение. – 1975. – № 1. – С. 122.
123. Марфицин П. Г. Усмотрение следователя (уголовно-процессуальный аспект) : дис. … д. ю. н. : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза» / П. Г. Марфицин. – Омск, 2003. – 418 c.
124. Матузов Н. И., Малько А. В. Теория государства и права : учебник / Н. И. Матузов, А. В. Малько. – М. : Юрист, 2003. – 510 с.
125. Матузов Н. И. Право как мера свободы и ответственности личности / Н. И. Матузов // Атриум. Сер. «Юриспруденция». – 1999. – № 1. – С. 20–26.
126. Мицкевич А. В. Юридическая природа актов правотворчества высших органов государственной власти и управления СССР : автореф. дис. … д. ю. н. / А. В. Мицкевич. – М., 1967. – 36 с.
127. Мишина И. Д. Нравственные ценности в праве : автореф. дис. … канд. юрид. наук / Ирина Дмитриевна Мишина ; Урал. гос. юрид. акад. – Екатеринбург, 1999. – 26 с.
128. Монтескье Ш. О духе законов / Ш. Монтескье. – М. : Госполитиздат, 1955. – 294 с.
129. Мур Дж. Э. Природа моральной философии : пер. с англ. / Э. Дж. Мур ; предисл. А. Ф. Грязнова и Л. В. Коноваловой. – М. : Республика, 1999. – 352 с.
130. Мурадьян Э. М. Истина как проблема судебного права / Э. М. Мурадьян. – М. : Юрист, 2004. – 312 с.
131. Муромцев С. А. Суд и закон в гражданском праве / С. А. Муромцев // Юрид. вестн. – М., 1880. – Т. 5, № 11. – С. 391.
132. Нерсесянц В. С. Общая теория права : учебник / В. С. Нерсесянц. – М. : Норма : Инфра-М, 2010. – 500 с.
133. Несмелов В. І. Наука о человеке / В. І. Несмелов // Философские науки. – М., 1991. – № 2. – С. 241.
134. Никифорова О. Б. Этические проблемы правоприменения : дис. ... канд. юрид. наук / Ольга Борисовна Никифорова, Саратов. юрид. ин-т МВД России. – Саратов, 2007. – 178 с.
135. Нижник Н. С. Ремесленник или мыслитель; диалектика профессиональной подготовки юристов в контексте идеологии юридического утилитаризма / Н. С. Нижник // Юрид. образование в России: в поисках новой модели : сб. ст. – Саратов ; Екатеринбург, 2005. – С. 37–44.
136. Новгородцев П. И. Право и моральность / П. И. Новгородцев // Правоведение. – 1995. – № 6. – С. 111.
137. Новиков Е. В. Правоприменительные акты-документы : учебное пособие / Е. В. Новиков. – Белгород : Крестьянское дело, 2001. – 80 с.
138. Новиков Е. В. Применение права: системно-функциональный анализ / Е. В. Новиков. – Белгород : Кооперативное образование, 2008. – 244 с.
139. Новиков Е. В. Юридическая ответственность правоприменяющих субъектов / Е. В. Новиков // Российский конституционализм и современные тенденции развития правовой системы: к 10-летию принятия Конституции РФ : матер. Междунар. науч.-практ. конф. Ч. 1 : Проблемы формирования конституционного государства и режима конституционализма в России: теория, история, практика. – Белгород : Изд-во Белгород. ун-та, 2003. – С. 132–136.
140. Новицкий М: Правовое государство / М. Новицкий // Правовое государство. – 2006. – № 3 (5). – С. 33–34.
141. Общая теория прав человека / рук. авт. кол. и отв. ред. Е. А. Лукашева. – М. : Норма, 1996. – 520 с.
142. Овчинников А. И. Правовое мышление : автореф дис. ... д. ю. н. / Алексей Игоревич Овчинников ; Кубан. гос. аграр. ун-т. – Краснодар, 2004. – 48 с.
143. Оль П. А. Правопонимание: от плюрализма к двуединству / П. А. Оль. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2005. – 244 с.
144. Основи загальної теорії права і держави : навчальний посібник / П. М. Рабінович. – Вид. 6. – К. : Консум, 2002. – 160 с.
145. Павлов О. Ф. Профессиональная правовая культура в сфере правоохранительной деятельности милиции : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Олег Федорович Павлов ; Нижегород. акад. МВД. – Н. Новгород, 2005. – 30 с.
146. Палеха P. P. Природа правоприменения как особой формы реализации права : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Роман Робертович Палеха ; Елецкий гос. ун-т. – Тамбов, 2006. – 26 с.
147. Папкова О. А. Судейское усмотрение в гражданском процессуальном праве / О. А. Папкова // Законодательство. – 1999. – № 2. – С. 41–54.
148. Петражицкий Л. И. Введение в изучение права и нравственности. Основы эмоциональной психологии / Л. И. Петражицкий. – СПб. : Типогр. Ю. Н. Эрлихъ, 1908. – 266 с.
149. Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности / Л. И. Петражицкий. – СПб. : Лань, 2000. – 606 с.
150. Петришин А. В. Статус должностного лица: природа, структура, специализация / А. В. Петришин. – Киев : УМК ВО, 1990. – 74 с.
151. Платон. Государство. Законы. Политика / Платон ; пер. Е. И. Темнова. – М. : Мысль, 1998. – 798 с.
152. Подмосковный В. Д. Правовая основа судебного усмотрения по российскому законодательству (вопросы теории и практики) : дис. ... канд. юрид. наук / Владимир Дмитриевич Подмосковный ; Волгоград. гос. ун-т. – Волгоград, 2004. – 158 с.
153. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права / И. А. Покровский . – Изд. 4, испр. – М. : Статут, 2003. – 352 с. – (Классика российской цивилистики).
154. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права / И. А. Покровский. – М. : Статут, 1998. – 102 с.
155. Покровский И. А. Естественно-правовые течения в истории гражданского права / И. А. Покровский. – СПб., 1909. – 218 с.
156. Поппер К. Открытое общество и его враги : в 2 т. / К. Поппер. – М., 1992. – Т. 2. – 528 с.
157. Правовые формы деятельности в общенародном государстве : учебное пособие / под общ. ред. В. М. Горшенева. – Харьков : Вища шк., 1985. – 84 с.
158. Проблемы общей теории права и государства : учеб. для вуз. / под ред. B. C. Нерсесянца. – М. : Инфра-М, 2008. – 832 с.
159. Проблемы судебной этики / под ред. М. С. Строговича. – М. : Наука, 1974. – 272 с.
160. Проблемы теории государства и права / под. ред. С. С. Алексеева. – М. : Юрид. лит., 1979. – 392 с.
161. Профессиональные навыки юриста: опыт практического обучения / Л. А. Воскобитова, А. Б. Гутников, В. В. Захаров и др. – М. : Дело, 2001. – 416 с.
162. Про адвокатуру : Закон України від 19 грудня 1992 р. № 2887-XII : із подальшими змінами [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
163. Про державну податкову службу в Україні : Закон Укра