РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ІНТЕГРАЦІЇ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

brief description

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

На правах рукопису

Кобець Анатолій Степанович
УДК 354:65.014

РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ІНТЕГРАЦІЇ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
ДАЦІЙ Олександр Іванович,
доктор економічних наук,
професор

Миколаїв – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ІНТЕГРАЦІЇ ОСВІТИ І НАУКИ 14
1.1. Теоретичні положення державної політики інтеграції освіти і науки 14
1.2. Еволюція форм і умов державної політики інтеграції освіти і науки 33
1.3. Інтеграція освіти і науки як умова формування державної політики в системі інноваційної економіки 50
Висновки до розділу 1 70
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ІНТЕГРАЦІЇ ОСВІТИ І НАУКИ В СИСТЕМІ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ 74
2.1. Принципові положення державної політики інтеграції освіти і науки 74
2.2. Концептуальні засади державної політики інтеграції освіти і науки в системі інноваційної економіки 92
2.3. Методичні підходи до формування державної політики інтеграції освіти і науки 111
Висновки до розділу 2 132
РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ІНТЕГРАЦІЇ СУБ’ЕКТІВ НА РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ 136
3.1. Механізми реалізації державної політики сприяння інтеграції ринку праці та ринку освітніх послуг 136
3.2. Аналіз форм інтеграції науково-освітнього і бізнес-потенціалів України 168
3.3. Оцінка та напрями державної підтримки інтеграції суб’єктів ринку освітніх послуг 195
Висновки до розділу 3 220
РОЗДІЛ 4. ФОРМУВАННЯ УМОВ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ІНТЕГРАЦІЇ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ 224
4.1. Розвиток форм інтеграції освіти і науки в Україні 224
4.2. Управління академічною мобільністю як чинник розвитку міжнародної інтеграції в освіті 244
4.3. Розробка інституціональних умов інтеграції освіти і науки в системі інноваційної економіки 265
Висновки до розділу 4 283
РОЗДІЛ 5. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ІНТЕГРАЦІЇ НАУКОВО-ОСВІТНЬОГО І БІЗНЕС-ПОТЕНЦІАЛІВ АГРАРНОГО СЕКТОРА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ 286
5.1. Обґрунтування інтеграційної стратегії розвитку вищих аграрних навчальних закладів 286
5.2. Розробка концепції перепозиціонування вищих аграрних навчальних закладів в умовах міжнародної інтеграції 308
5.3. Розвиток інтеграційних процесів в системі безперервної сільськогосподарської освіти і кадрового забезпечення аграрного виробництва 330
Висновки до розділу 5 349
ВИСНОВКИ 352
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 359
ДОДАТКИ 393

ВСТУП

Актуальність теми. Рівень конкурентоспроможності України в 21-ому столітті багато в чому залежатиме від того, наскільки успішно вона справиться із завданням побудови інноваційної економіки, в якій створені всі необхідні умови, структури і механізми, що сприяють появі нових знань, їх розповсюдженню, капіталізації і ефективному використанню. Це ставить перед системою вищої освіти стратегічне завдання організації підготовки фахівців для нової економіки, фахівців, здатних генерувати знання, управляти знаннями і витягувати економічний ефект, використовуючи знання. Без вдосконалення інституційних відносин у науковій і освітній сфері, без розвитку форм і методів інтеграції науки і освіти у вищих навчальних закладах це завдання не вирішити.
Для сучасного етапу науково-технічного прогресу найбільш характерні інтеграція наукового знання, націлена на отримання відкриттів і винаходів, що виникають на стику галузей знань, і, як наслідок, розмивання меж професійних областей. Під впливом цих процесів змінюються соціально-економічні і науково-практичні вимоги до рівня професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів.
Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена гострою необхідністю аналізу і систематизації інтеграційних процесів і явищ, що відбуваються в науково-освітньому середовищі, з метою визначення стратегічних напрямів і умов стійкого розвитку вузів як інтегрованих науково-освітніх комплексів. Сучасна вища освіта має бути випереджуючою за своєю дією на розвиток суспільства. Випускник вищого навчального закладу повинен нести в економіку і суспільство імпульс поступального розвитку, бути носієм найпередовіших знань і компетенцій у своїй професійній області. Це вимагає від університетів інноваційного шляху розвитку. Сучасний університет являє собою науково-освітнє співтовариство, яке покликане генерувати нові знання, використовувати їх для підготовки фахівців, поширювати, перетворювати їх на готовий комерційний продукт і задовольняти потребу в ньому як окремих людей, так економіки та суспільства в цілому. У результаті інтеграційних процесів сучасний університет поступово трансформується в науково-освітню корпорацію зі своїм особливим механізмом управління. Ринкові механізми функціонування вітчизняної економіки радикально змінили структуру і формат інституційних відносин як у сфері науки, так і у сфері освіти.
Певну увагу проблемам державної політики інтеграції освіти і науки в загальному контексті розвитку економіки знань приділяли відомі зарубіжні вчені: І. Дежина, Г. Китова, О. Кубасова, В. Лазарева, В. Левченко,
Е. Манушина, А. Романова, З. Сазонової. У роботах вітчизняних вчених
Л. Антонової, С. Андрійчука, О. Бабкіної, Т. Боголіб, О. Васильєвої,
О. Голубченко, О. Дація, О. Жабенко, С. Кіндзерського, В. Коваленка,
І. Козловської, Н. Костриці, Є. Краснякова, В. Кременя, Т. Кузнецова,
В. Куценко, О. Левчишеної, С. Майбороди, С. Майстро, К. Малярчука,
І. Матюшенко, С. Ніколаєнка, В. Остапчука, І. Пасіновича, І. Приходька,
В. Сиченка, В. Шилової та інших висвітлені окремі організаційно-економічні проблеми функціонування інтеграції освіти і науки. Проте ринкові умови вимагають напрацювання нових механізмів регуляторної діяльності держави в цій сфері її управління.
Аналіз наукових досліджень свідчить про наявність значної кількості праць вітчизняних і зарубіжних авторів, що стосуються державного регулювання інтеграції освіти і науки України. Однак ще відсутні ґрунтовні наукові дослідження, які були б присвячені питанням державної політики інтеграції освіти і науки України в системі інноваційної економіки.
Комплексне дослідження цієї проблеми не тільки дасть можливість відтворити цілісну картину становлення сучасних напрямів державної політики інтеграції освіти і науки України, осмислити й узагальнити коло малодосліджених питань, які фактично випадали з поля зору фахівців інших галузей науки, але й змоделювати основні організаційно-правові засади діяльності органів державного управління з удосконалення державної політики інтеграції освіти і науки України в системі інноваційної економіки. Всі ці обставини й зумовили вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки були отримані у межах наукових тем Чорноморського державного університету імені Петра Могили “Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0106U005193) та «Організація державного управління в умовах становлення та розвитку політичної системи України: політико-правові, історичні та регіональні аспекти» (державний реєстраційний номер 0109U000451). Роль автора полягає в розробці теорії розвитку державної політики інтеграції освіти і науки України в системі інноваційної економіки.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних та методологічних засад, розробка науково-практичних рекомендацій щодо розвитку державної політики інтеграції освіти і науки України в системі інноваційної економіки.
Для досягнення мети дослідження було вирішено такі завдання:
– провести аналіз ґенези управлінської думки й основних інструментів її забезпечення розвитку державної політики інтеграції освіти і науки України в системі інноваційної економіки;
– розглянути еволюцію форм і умов та виділити ті з них, що найбільше впливають на державну політику інтеграції освіти і науки;
– запропонувати комплекс заходів з розвитку державної політики інтеграції освіти і науки як умови формування національної інноваційної системи;
– обґрунтувати необхідність та запропонувати заходи з удосконалення державної політики інтеграції освіти і науки в системі інноваційної економіки;
– розробити методологічні підходи, зорієнтовані на розвиток державної політики інтеграції освіти і науки;
– визначити пріоритети розвитку ринку освітніх послуг в Україні на сучасному етапі та визначити принципи реалізації державного моніторингу інтеграції ринку праці та ринку освітніх послуг;
– встановити роль держави у регулюванні ринку освітніх послуг та удосконалити цільову спрямованість державної підтримки інтеграції суб’єктів ринку освітніх послуг;
– визначити напрями державного сприяння розвитку академічної мобільності як чинника розвитку міжнародної інтеграції в освіті;
– обґрунтувати вибір інструментарію розвитку вищих аграрних навчальних закладів України;
– розробити концептуальні положення освітньої політики України розвитку вищих аграрних навчальних закладів в умовах міжнародної інтеграції;
– визначити шляхи вдосконалення інституційного середовища кадрового забезпечення АПК в умовах становлення і функціонування ринкової економіки.
Об’єкт дослідження – інтеграція освіти і науки України в системі інноваційної економіки.
Предмет дослідження – розвиток державної політики інтеграції освіти і науки України в системі інноваційної економіки.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано наступні методи: аналіз філософської, управлінської літератури, наукових вітчизняних та зарубіжних першоджерел, законодавчо-нормативних документів та матеріалів про освіту – для з’ясування якісного стану наукового забезпечення і світових тенденцій розвитку освіти й управління нею; класифікація, систематизація експериментальних даних, узагальнення управлінського досвіду, інновацій – для розробки теоретико-методологічних основ управління інтеграцією освіти і науки України; порівняльний аналіз та синтез, прогнозування, що дозволило з’ясувати принципи, шляхи та засоби адаптації системи освіти України до Європейського освітнього простору, розробити перспективні напрями інноваційного розвитку та інтеграції освіти і науки України, експертної оцінки розроблених матеріалів; вивчення вітчизняного і зарубіжного досвіду – з метою виявлення практичного стану управління інноваційним розвитком освіти і науки України, світових тенденцій розвитку інноваційних технологій в освіті; кількісний і якісний аналіз матеріалів вивчення освітньої діяльності в Україні, показників якості національної системи освіти – для підтвердження гіпотези дослідження, доведення дієвості розробленої у дослідженні державної політики інтеграції освіти і науки України в системі інноваційної економіки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному узагальненні і новому вирішенні наукової проблеми обґрунтування теоретичних та методологічних засад, розробки науково-практичних рекомендацій щодо розвитку державної політики інтеграції освіти і науки України в системі інноваційної економіки.
Вперше:
– розроблено методологічний підхід до розвитку державної політики інтеграції освіти і науки, що передбачає взаємодію вищих навчальних закладів з органами державного управління всіх рівнів, а також правову легалізацію інтегрованих науково-освітніх структур як вагомих компонентів інноваційного потенціалу регіону, що виконують функцію соціального інституту з участю у формуванні та виконанні інноваційних програм і проектів;
– розроблено систему принципів реалізації державного моніторингу інтеграції ринку праці та ринку освітніх послуг, серед яких: автономність суб’єктів; наявність дієвих фінансових інструментів; забезпечення доступності освіти; диверсифікація навчально-освітніх програм; гнучкість й адаптивність; наявність відповідної інфраструктури;
- запропоновано підхід до вибору інституціональних форм інтеграції науково-освітнього потенціалу і бізнес-потенціалу України за ознаками: добровільного об’єднання вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, науково-дослідних інститутів і лабораторій, проектних, дослідно-конструкторських організацій, науково-технологічних парків і бізнес-інкубаторів; визначення центрів консолідації та інтеграції науки, освіти й інновацій; створення унікального інтегрованого середовища накопичення, обміну і комерціалізації знань, професійних навичок, результатів науково-дослідної діяльності; об’єднання творчого потенціалу, матеріально-технічних, фінансових і організаційних ресурсів сторін;
– обґрунтовано вибір інструментарію інтегрованого розвитку вищих аграрних навчальних закладів України, що включає: моніторинг, який дозволяє відстежувати найважливіші параметри процесу інтеграції; групу аналітичних інструментів, що дозволяють оцінювати отримані результати інтеграційної взаємодії; групу оперативних інструментів для безпосереднього впливу на інтеграційну взаємодію з метою корекції її результатів; групу інструментів контролю за реалізацією обраної стратегії розвитку;
– запропоновано концептуальні положення освітньої політики України щодо розвитку вищих аграрних навчальних закладів в умовах міжнародної інтеграції, серед яких: перехід вищих аграрних навчальних закладів від конкурентної стратегії оптимальних витрат до стратегії сфокусованої диференціації; впровадження навчання іноземними мовами; поширення зв’язків вищих аграрних навчальних закладів з бізнесом; вдосконалення матеріально-технічної бази;
вдосконалено:
- державну політику інтеграції освіти і науки в системі інноваційної економіки шляхом здійснення низки таких заходів: уніфікація всіх основних форм навчання за міжнародними стандартами і створення необхідних умов для їх реалізації; вирівнювання критеріїв якості підготовки фахівців; затвердження мінімальних тарифів вартості підготовки студентів, зокрема іноземних, у вищих навчальних закладах України; підвищення якості професійної підготовки викладачів; приведення освітнього середовища України у відповідність до міжнародних стандартів;
– підхід до формування сучасної правової бази інтеграції освіти і науки на засадах: ідентифікації, систематизації і правової легітимності форм, що фактично склалися, та механізмів інтеграції; ефективної діяльності інститутів інтеграції; правового визначення положення інтегрованих структур та їх державної підтримки;
– змістовне наповнення державної політики інтеграції освіти і науки в Україні в умовах формування національної інноваційної системи шляхом: формування відповідної науково-експериментальної та технологічної бази; орієнтування на приватні та соціальні цілі розвитку; реалізації принципу доступної «відкритої освіти», з використанням останніх досягнень у сфері інформаційних технологій і дистанційного навчання та принципу «наукового» отримання знань студентами в результаті поєднання освітньої та науково-дослідної діяльності;
- інституційне середовище кадрового забезпечення АПК в умовах становлення і функціонування ринкової економіки шляхом: формування кадрової потреби галузей АПК (з урахуванням прогнозів основних змін і тенденцій); створення єдиного інтегрованого науково-освітнього комплексу АПК; визначення стратегічних орієнтирів розвитку фінансово-економічної основи кадрового забезпечення АПК; міжнародної співпраці та використання зарубіжного досвіду в управлінні перепідготовкою кадрів АПК; нових напрямів процесу кадрового забезпечення АПК в ринкових умовах господарювання;
дістали подальшого розвитку:
– цільова спрямованість державної підтримки інтеграції суб’єктів ринку освітніх послуг шляхом її переорієнтації на формування конкурентоздатних українських вищих навчальних закладів відповідно до вимог інноватизації економіки, зокрема: активізування участі вищих навчальних закладів у вирішенні проблеми подолання дисбалансу ринку освітніх послуг та ринку праці; адаптування ринкових механізмів, які об’єктивно проникають в освітньо-наукову діяльність вищих навчальних закладів, до специфіки освітньої сфери, зокрема через реалізацію функції недопущення і нейтралізації негативних впливів ринку; збереження державно-суспільного характеру управління; підтримка вузівського самоврядування та значної децентралізації з урахуванням створення регіональних освітніх комплексів;
– напрями державного сприяння розвитку академічної мобільності як чинника міжнародної інтеграції в освіті, а саме: забезпечення можливості продовження навчання студентів, які одержують дипломи університетів в Україні та за кордоном; забезпечення максимально адекватної інформованості студентів, викладачів і громадськості відносно змісту освіти як в країнах, так і в конкретних вищих навчальних закладах; стимулювання вивчення іноземних мов, основ міжнародних відносин і країнознавства; розширення можливості для професорсько-викладацького складу в набутті досвіду та знань у сфері міжнародного і регіонального бізнесу та іноземних мов; інтегрування навчання за кордоном з навчальними планами підготовки фахівців у вітчизняній вищій освіті; підтримка співпраці між університетами як форми автоматичного визнання, що підвищує рівень довіри між вищими навчальними закладами та сприяє взаємному визнанню кваліфікацій; лібералізація політики навчання і працевлаштування іноземних студентів з наданням їм можливості працювати в період навчання та працевлаштуватися на українські підприємства після проходження повного курсу навчання; усунення для іноземних студентів формальних бар’єрів;
– поняття «державна політика інтеграції освіти і науки» як узгоджений план дій уряду із взаємодії, взаємопроникнення і взаємодоповнення науково-дослідної і навчально-виховної діяльності, що призводить органи державного управління в стан пошуку і розвитку законодавчої бази, організаційних, економічних та інституціональних умов для отримання реального інтеграційного ефекту в системі інвестиційно-інноваційної економіки;
– комплекс заходів з розвитку державної політики інтеграції освіти та науки як умови формування національної інноваційної системи, що містить: синергетичний розвиток академічної, галузевої та вузівської науки; інноватизацію форм поєднання науки, освіти та виробництва; створення нових інноваційних структур для формування єдиного наукового та навчально-методичного механізму підготовки кадрів; запровадження інноваційних науково-освітніх комплексів, що поєднують навчальний процес і наукові дослідження з розвиненою мережею високотехнологічних інноваційних структур.
Практичне значення одержаних результатів. У дисертаційній роботі сформульовані теоретичні положення та обґрунтовані практичні рекомендації, що спрямовані на підвищення ефективності державної політики інтеграції освіти і науки України в системі інноваційної економіки. Основні ідеї та висновки дослідження доведено до конкретних положень, методик та рекомендацій. Вони можуть бути використані у практичній діяльності державними органами управління, органами місцевої влади та самоврядування, підприємствами, громадськими організаціями.
Проведені дослідження, висновки, що зроблені за їх результатами, є основою: для подальшого поглибленого наукового вивчення теорії державного управління; розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи концептуальних положень і заходів державної стратегії інтеграції освіти і науки України в системі інноваційної економіки.
Практичне значення одержаних результатів забезпечується їх використанням у діяльності Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин при розробці пропозицій щодо удосконалення аграрної політики в напрямі розвитку інтеграції аграрної освіти та науки (довідка від 20.05.2011 року № 03-15-18/4672).
Результати дослідження використані Міністерством аграрної політики та продовольства України при розробці завдань і заходів Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року (довідка від 14.04.2011 р. № 5690-89/77-54), Дніпропетровською обласною державною адміністрацією в програмах соціально-економічного розвитку Дніпропетровської області (довідка від 11.02.2011 року № 07.12-3/831).
Теоретичні положення, сформульовані рекомендації та пропозиції були використані в навчальному процесі Чорноморського державного університету імені Петра Могили при розробці програм та викладанні нормативних і спеціальних курсів, зокрема: «Державне регулювання економіки», «Публічне адміністрування» (довідка № 41-12 від 22.12.2011р.).
Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, які отримані в ході проведення досліджень, розроблено здобувачем самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на конференціях, конгресах і семінарах, зокрема: «Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин» (Умань, 2011), «Актуальні проблеми розвитку регіональних АПК» (Луцьк, 2011), «Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти» (Ірпінь, 2011), «Ольвійський форум – 2011: стратегії України в геополітичному просторі» (Миколаїв, 2011), «Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку виробничої сфери» (Донецьк, 2011), «Сталий розвиток та екологічна безпека в економічних трансформаціях» (Сімферополь, 2011), «Наука в інформаційному просторі» (Дніпропетровськ, 2011), «Актуальні проблеми та перспективи розвитку публічного управління в Україні» (Запоріжжя, 2011), «Актуальні питання сучасної економіки» (Умань, 2011), «Інновації у ХХІ столітті» (Сімферополь, 2011), «Актуальні питання економічної науки на сучасному етапі» (Тернопіль, 2011).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 38 наукових працях загальним обсягом 39,3 обл.-вид. арк., у тому числі в авторській монографії, 23 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління, 2 статтях в інших виданнях, 12 тезах конференцій.
Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи – 396 сторінок у комп’ютерному наборі. Дисертація містить 4 таблиці на 4 стор., 8 рисунків на 7 стор., 1 додаток на 4 стор. Список використаних джерел включає 324 найменування на 33 стор.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено нове вирішення наукової проблеми обґрунтування теоретико-методологічних засад та розроблення науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення державної політики інтеграції освіти і науки України в системі інноваційної економіки. Узагальнення отриманих результатів дало змогу сформулювати наступні висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення:
1. З метою теоретичного переосмислення і практичного вирішення проблем розвитку державної політики інтеграції освіти і науки України в системі інноваційної економіки проведено відповідний аналіз ґенези управлінської думки й основних інструментів її забезпечення. Встановлено, що процес інтеграції науково-дослідної й навчальної роботи у вищій школі України здійснюється недостатніми темпами. Інтеграція освіти і науки організаційно продовжує залишатися одним з основних об’єктів державної політики в контексті професійної підготовки майбутніх фахівців. Разом з тим існуючі окремі моделі об’єднання наукової і навчальної роботи можуть служити підґрунтям розробки нових форм інтеграції, що зможуть максимально забезпечити участь студентів у дослідницькій діяльності у процесі навчання. Реальна інтеграція освітньої і наукової складових у діяльності вищого навчального закладу можлива за умови орієнтації викладання на новітні наукові досягнення. Тому дослідження державної політики інтеграції освіти і науки України в системі інноваційної економіки є актуальним на сьогодні і потребує розвитку.
Запропоновано визначення поняття «державна політика інтеграції освіти і науки» як узгоджений план дій уряду із взаємодії, взаємопроникнення і взаємодоповнення науково-дослідної і навчально-виховної діяльності, що призводить органи державного управління в стан пошуку і розвитку законодавчої бази, організаційних, економічних та інституціональних умов для отримання реального інтеграційного ефекту в системі інвестиційно-інноваційної економіки.
2. Розглянуто еволюцію форм і умов державної політики інтеграції освіти і науки та виділено умови, від яких залежить форма інтеграції науки і вищої освіти, а саме: запровадження принципу «відкритої освіти», доступної не лише «обраним», але й усім бажаючим; об’єднання академічної науки і системи вищої освіти, націлене на вирішення державних завдань; посилення впливу ринку на формування портфеля дослідницьких і освітніх послуг ВНЗ; створення умов для інтеграції ВНЗ і наукових установ з бізнес-співтовариством.
Визначено, що сучасний стан розвитку наукової та освітньої сфери України обумовлений довгостроковим негативним впливом загальноекономічних проблем, пов’язаних зі структурною деформованістю економіки країни, домінуванням в ній низькотехнологічних галузей та укладів, виробництв продукції з низьким рівнем доданої вартості, об’єктивно малосприйнятливих до сучасних наукових досягнень.
Встановлено, що створення ефективної національної інноваційної системи є одним з пріоритетних завдань стратегії України щодо розвитку державної політики інтеграції освіти і науки. Вирішення цього завдання припускає формування адекватної фінансової і технологічної інфраструктури, що сприяє просуванню результатів наукової діяльності в реальний сектор економіки з метою отримання конкурентних переваг вітчизняними підприємствами і організаціями. Провідними елементами такої інфраструктури є венчурні фонди, технопарки, бізнес-інкубатори, центри трансферу технологій та інші.
3. Запропоновано комплекс заходів з розвитку державної політики інтеграції освіти і науки як умови формування національної інноваційної системи, що охоплює: синергетичний розвиток академічної, галузевої та вузівської науки; інноватизацію форм поєднання науки, освіти і виробництва; створення нових інноваційних структур для формування єдиного наукового та навчально-методичного механізму підготовки кадрів; запровадження інноваційних науково-освітніх комплексів, що поєднують навчальний процес і наукові дослідження з розвинутою мережею високотехнологічних інноваційних структур.
Ґрунтуючись на базових ознаках інноваційної економіки, удосконалено змістовне наповнення державної політики інтеграції освіти і науки в Україні в умовах формування національної інноваційної системи шляхом: формування відповідної науково-експериментальної та технологічної бази; орієнтування на приватні та соціальні цілі розвитку; реалізації принципу доступної «відкритої освіти» з визначенням останніх досягнень в області інформаційних технологій і дистанційного навчання та принципу «наукового» отримання знань студентами в результаті поєднання освітньої та науково-дослідної діяльності.
4. Обґрунтовано шляхом узагальнення та аналізу інформації з проблем підготовки фахівців у системі інноваційної економіки, що державна політика інтеграції освіти і науки в системі інноваційної економіки потребує удосконалення. У цьому напряму запропоновано здійснення низки наступних заходів: уніфікацію всіх основних форм навчання за міжнародними стандартами і створення необхідних умов для їх реалізації; вирівнювання критеріїв якості підготовки фахівців; затвердження мінімальних тарифів вартості підготовки студентів, зокрема іноземних, у вищих навчальних закладах України; підвищення якості професійної підготовки викладачів; приведення освітнього середовища України у відповідність до міжнародних стандартів.
5. Розроблено методологічний підхід, зорієнтований на розвиток державної політики інтеграції освіти і науки, що передбачає: взаємодію вищих навчальних закладів з органами державного управління всіх рівнів, а також правову легалізацію інтегрованих науково-освітніх структур як вагомих компонентів інноваційного потенціалу регіону, що виконують функцію соціального інституту з участю у формуванні та виконанні інноваційних програм і проектів.
Для реалізації інтересів ключових суб’єктів науково-освітньої діяльності у сфері визначення механізмів формування державної політики інтеграції освіти і науки удосконалено підхід до формування сучасної правової бази інтеграції освіти і науки на засадах: ідентифікації, систематизації і правової легітимності форм, що фактично склалися, та механізмів інтеграції; ефективної діяльності інститутів інтеграції; правового врегулювання положень інтегрованих структур та їх державної підтримки.
Запропоновано підхід до вибору інституціональних форм інтеграції науково-освітнього потенціалу і бізнес-потенціалу за ознаками: добровільного об’єднання вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, науково-дослідних інститутів і лабораторій, проектних, дослідно-конструкторських організацій, науково-технологічних парків і бізнес-інкубаторів; визначення центрів консолідації та інтеграції науки, освіти й інновацій; створення унікального інтегрованого середовища накопичення, обміну і комерціалізації знань, професійних навичок, результатів науково-дослідної діяльності; об’єднання творчого потенціалу, матеріально-технічних, фінансових і організаційних ресурсів сторін.
Основними інфраструктурними завданнями науково-освітньої корпорації визначено: модернізацію існуючої і створення нової навчально-лабораторної і науково-дослідної бази за пріоритетними напрямами освітньої та наукової діяльності; укомплектовування їх сучасним, у тому числі унікальним устаткуванням, засобами автоматизації навчального процесу та експериментів; модернізацію існуючих і створення нових, у тому числі унікальних, освітніх установ і навчальних стендів за пріоритетними напрямами освітньої та наукової діяльності науково-освітньої корпорації; реконструкцію приміщень під науково-дослідні лабораторії з урахуванням специфіки виконуваних досліджень.
6. Пріоритетами розвитку ринку освітніх послуг в Україні на сучасному етапі визначено наступні: забезпечення рівного і справедливого доступу до інфраструктури якісних освітніх послуг; створення нової моделі економічної діяльності ВНЗ, яка базується на солідарній участі держави, бізнесових кіл і громадян; приведення системи освітніх послуг у відповідність до вимог Болонської декларації; підвищення конкурентоспроможності української науки та її інтегрованості у світовий науковий процес; розширення автономії ВНЗ.
Визначено принципи реалізації державного моніторингу інтеграції ринку праці та ринку освітніх послуг, серед яких: автономність суб’єктів; наявність дієвих фінансових інструментів; забезпечення доступності освіти; диверсифікація навчально-освітніх програм; гнучкість й адаптивність; наявність відповідної інфраструктури.
7. Встановлено роль держави в регулюванні ринку освітніх послуг, яка полягає у виконанні трьох основних функцій: регуляторного органу державної влади для всієї системи освіти в цілому; засновника або власника різних рівнів і складових освітньої системи; сукупності територіальних утворень, відповідальних за цілісність місцевих освітніх систем. Удосконалено цільову спрямованість державної підтримки інтеграції суб’єктів ринку освітніх послуг через її переорієнтацію на формування конкурентоздатних українських вищих навчальних закладів відповідно до вимог інноватизації економіки, а саме: активізування участі вищих навчальних закладів у вирішенні проблеми подолання дисбалансу ринку освітніх послуг та ринку праці; адаптування ринкових механізмів, які об’єктивно проникають в освітньо-наукову діяльність вищих навчальних закладів, до специфіки освітньої сфери, зокрема через реалізацію функції недопущення і нейтралізації негативних впливів ринку; збереження державно-суспільного характеру управління, підтримка вузівського самоврядування та значної децентралізації з урахуванням створення регіональних науково-освітніх комплексів.
8. Визначено напрями державного сприяння розвитку академічної мобільності як чинника розвитку міжнародної інтеграції в освіті, а саме: забезпечення можливості продовження навчання студентів, які одержують дипломи університетів в Україні, за кордоном; забезпечення максимально адекватної інформованості студентів, викладачів і громадськості відносно змісту освіти як в країнах, так і в конкретних вищих навчальних закладах; стимулювання вивчення іноземних мов, основ міжнародних відносин і країнознавства; розширення можливості для професорсько-викладацького складу в набутті досвіду і знань у сфері міжнародного і регіонального бізнесу та іноземних мов; інтегрування навчання за кордоном з навчальними планами підготовки фахівців у вітчизняній вищій освіті; підтримка співпраці між університетами як форми автоматичного визнання, що підвищує рівень довіри між вищими навчальними закладами та сприяє взаємному визнанню кваліфікацій; лібералізація політики навчання і працевлаштування іноземних студентів з наданням їм можливості працювати в період навчання та працевлаштуватися на українські підприємства після проходження повного курсу навчання; усунення для іноземних студентів формальних бар’єрів.
9. Обґрунтовано вибір інструментарію розвитку вищих аграрних навчальних закладів України, що включає: моніторинг, який дозволяє відстежувати найважливіші параметри процесу інтеграції; групу аналітичних інструментів, що дозволяють оцінювати отримані результати інтеграційної взаємодії; групу оперативних інструментів для безпосереднього впливу на інтеграційну взаємодію з метою корекції її результатів; групу інструментів контролю за реалізацією обраної стратегії розвитку.
Запропоновано здійснювати інвестиційну підтримку інтеграційних аграрних структур шляхом диверсифікації джерел і характеру їх надання, у тому числі у формі кредитів, внесків у спеціальний комерційний капітал, що функціонує у взаємодії з соціальним капіталом. Наголошено на необхідності запровадження програм розвитку особистості та людського потенціалу з урахуванням в них трьох основних компонентів: впливу соціального середовища; цілеспрямованого виховного впливу суспільства на особистість через соціальні інститути, а також свідомого, цілеспрямованого впливу людини самої на себе, тобто самовиховання. Такі пріоритети мають передбачати корекцію інституціонального середовища, спрямованого на стимулювання інтеграції соціального капіталу, зокрема формування особливих науково-освітніх зон.
10. Розроблено концептуальні положення освітньої політики України розвитку вищих аграрних навчальних закладів в умовах міжнародної інтеграції, серед яких: перехід вищих аграрних навчальних закладів від конкурентної стратегії оптимальних витрат до стратегії сфокусованої диференціації; впровадження навчання іноземними мовами; поширення зв’язків вищих аграрних навчальних закладів з бізнесом; вдосконалення матеріально-технічної бази.
Визначено шляхи удосконалення інституційного середовища кадрового забезпечення АПК в умовах становлення і функціонування ринкової економіки, а саме: формування кадрової потреби галузей АПК (з урахуванням прогнозів основних змін і тенденцій); створення єдиного інтегрованого науково-освітнього комплексу АПК; визначення стратегічних орієнтирів розвитку фінансово-економічної основи кадрового забезпечення АПК; міжнародної співпраці та використання зарубіжного досвіду в управлінні перепідготовкою кадрів АПК; нових напрямів процесу кадрового забезпечення АПК в ринкових умовах господарювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абанкина И. В. Анализ зарубежного и отечественного опыта образовательного кредитования / И. В. Абанкина, Н. Я. Осовецкая // Экономика образования. – 2006. – №5. – С. 25–33.
2. Аграрні вищі навчальні заклади України / За ред. Іщенко Т. Д. – К. : «Аграрна освіта», 2008. – 426 с.
3. Акинфиева Н. В. Государственно-общественное управление образовательными системами : Учеб. - метод. пособие / Н. В. Акинфиева,
А. П. Владимирова. - Саратов : Приволж. кн. изд-во, 2001. - 92 с.
4. Александров В. Концепція створення і впровадження мережі інтегрованих комплексів неперервної освіти / В. Александров, Ю. Бицюра // Освіта і управління. - 2006. - Т. 9. - № 2. - С. 65-70.
5. Александров В. Освітня послуга : суть та моделі якості /
В. Александров // Освіта і управління. – 2006. – Т.9. - №1. – С. 156–164.
6. Амеліна С. М. Підготовка майбутніх аграріїв до професійного спілкування / С. М. Амеліна // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. – 2009. – Вип. 143. – С. 45-52.
7. Амоша О. І. Сучасні підходи щодо здійснення взаємодії академічної науки, освіти і промислового виробництва / О.І. Амоша, А.І. Землянкін,
Г.В. Моїсєєв // Економіка та держава. - 2007. - № 3. - С. 4-7.
8. Андрейчук С.К. Використання інноваційних управлінських технологій у суспільстві загалом і в освіті зокрема / С.К. Андрейчук // Ефективність державного управління. - 2006. - Вип. 10: Вид-во ЛРІДУ НАДУ. - С.11-17.
9. Андрейчук С.К. Державне управління вищою школою в контексті Болонської декларації / С.К. Андрейчук // Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні: Матеріали щорічної науково-практичної конференції (20 січня 2006 р.) / За наук. ред. Я.Й. Малика: У 2 ч. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2006. - Ч.2. – С. 4-5.
10. Андрущенко В. Модернізація педагогічної освіти України в контексті Болонського процесу / В. Андрущенко // Вища освіта України. - 2004. - № 1. - С. 5-9.
11. Антошкіна Л.І. Економіка вищої освіти: тенденції та перспективи реформування / Антошкіна Л.І. – К.: Видавничий дім «Корпорація», 2005. – 368 с.
12. Антошкіна Л.І. Науково-методичні основи державного регулювання вищої освіти / Л.І. Антошкіна / автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. екон. наук: спец. 08.02.03. «Організація управління, планування і регулювання економікою» /. – Київ, 2006. – 28 с.
13. Астахова В. Система образования Украины в поисках ответов на глобальные вызовы эпохи / В. Астахова // Новий колегіум. – 2004. - № 5-6. – С. 12-15.
14. Афанасьев О. Краткосрочное обучение: тенденции и новации / О. Афанасьев // Управление персоналом. – 2006. – №02 (149). – С.49–53.
15. Бабкіна О. Проблеми підвищення якості освіти в Україні у контексті Болонських реформ / О. Бабкіна // Освіта і управління. - 2006. - Т. 9. - № 1. - С. 91-94.
16. Беляева Т.Б. Экономическое обоснование взаимодействия вузовской подготовки и рынка труда / Т.Б. Беляев, С.И. Голоухова // Экономика образования. – 2006. – №4. – С. 63–73.
17. Береснєв А. Особистісно орієнтовані технології у контексті сучасної парадигми освіти / А. Береснєв // Гуманітарні науки. - 2006. - № 1. - С. 11-16.
18. Білан Л. Л. Удосконалення гуманітарної підготовки студентів аграрних вищих навчальних закладів / Л. Л. Білан // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. – 2009. - Вип. 143. – С. 192-196.
19. Білан С. О. Аграрна освіта в Україні: історичний аспект (90-ті роки ХХ - початок ХХІ ст.) / С.О. Білан / Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. - К., 2005. – 20 с.
20. Бобров В. Основні тенденції розвитку економіки вищої освіти в Україні / В. Бобров // Вища освіта в Україні. - 2005. - № 4. - С. 35-39.
21. Боголіб Т. М. Удосконалення фінансового забезпечення розвитку вищої освіти / Т.М. Боголіб // Фінанси України. – 2005. – №2. – С. 106–113.
22. Болонський процес: нормативно-правові документи / Уклад. :
З.І. Тимошенко, І.Г. Оніщенко, А.М. Греков, Ю.І. Палеха. - К: Вид-во Європ. Ун-ту, 2004. - 102 с.
23. Бондаренко Д.В. Концептуальні основи забезпечення економічного розвитку вищих навчальних закладів України / Д.В.Бондаренко / автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01. «Економіка, організація і управління підприємствами». – Київ, 2006. – 20 с.
24. Бронська А.М. Освіта як інституційний чинник інноваційного розвитку / А.М. Бронська / автореф. дис. канд. екон. наук: 08.00.01. Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана. - К.: 2010. - 20 с.
25. Буряк П. Проблемність трансформаційних процесів у інтегрованих корпоративних структурах підприємництва / П. Буряк // Регіональна економіка. - 2004. - № 2. - С. 72-78.
26. Вакарчук І. Вища освіта України – європейський вимір: стан, проблеми, перспективи / І. Вакарчук // Вища школа. – 2008. – № 3. – С. 3–18.
27. Васильев О. Роль вітчизняної науки та високих технологій у входженні України до європейського інтеграційного простору / О. Васильев // Віче. – 2009. - № 16. – С. 14-16.
28. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К.: Ірпинь: ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с.
29. Вікторов В. Кадровий потенціал освіти в системі управління її якістю / В. Вікторов // Вища освіта України. - 2004. - № 4. - С. 89-93.
30. Вікторов В. Нові моделі управління освітою / В. Вікторов // Вища освіта України. - 2005. - № 2. - С. 66-71.
31. Вікторов В. Проблеми євроінтеграції освітньої галузі України /
В. Вікторов // Актуальні проблеми державного управління. Зб. наук. пр. ДРІДУ НАДУ. - 2005. - С. 43-51.
32. Вісящев В.А. Проблеми входження України в європейську зону вищої освіти в контексті Болонського процесу: завдання державного управління / В.А. Вісящев // Менеджер. - 2005. - № 2. - С. 186-190.
33. Вітер М. Організація навчання у вищій школі на основі сучасних інформаційних технологій / М. Вітер, О. Вітер // Інформаційно-телекомунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи. Зб. наук. пр. - Львів: ЛДУ БЖД, 2006. - C. 240-242.
34. Вишняков В.М. Особливості формування інтеграційної стратегії України в епоху глобалізації / В.М. Вишняков // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2011. - № 2. - С. 35-39.
35. Вища аграрна освіта України / За ред. Талюти Л.М. – К.: ДП «Зовнішторгвидав України», 2003. – 251 с.
36. Вища освіта в Україні: навч. посіб. / В.Г. Кремень, С.М. Ніколаєнко, М.Ф. Степко та ін.; за ред. В.Г. Кременя, С.М. Ніколаєнка. – К.: Знання, 2005. – С. 196-200.
37. Вища освіта і наука – найважливіші сфери відповідальності громадянського суспільства та основа інноваційного розвитку. Рішення колегії МОН України від 24. 04. 2005 // Інформ. зб. МОН України. - 2005. - № 13-14. - С. 3-16.
38. Вища освіта України – європейський вимір: стан, проблеми, перспективи. Матеріали до підсумкової колегії МОН України (21 березня 2008 р.) // Освіта України (спецвипуск). – 2008. – №21-22 (905). – С. 1–23.
39. Волович В. Болонський процес і нова парадигма освіти в Україні / В. Волович // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2004. - № 4. - С. 189-199.
40. Воронкова А.Э. Развитие приоритетных направлений международной экономической интеграции Украины в условиях глобализации / А.Э. Воронкова, С.А. Часовский // Конференция, Турция, 2007. – С. 267-270.
41. Воронько О. Маркетинг на ринку освітніх послуг: поняття та сутність освітньої послуги / О. Воронько // Вища школа. – 2006. – №5–6. – С. 84–88.
42. Воротін В.Є. Модифікація та вдосконалення механізму державного управління соціально-економічним розвитком України: регіональний вимір / В.Є. Воротін, Р.Є. Демчак // Економіка та держава. - 2010. - № 4. – С. 35-38.
43. Вощевська О.В. Методичні рекомендації використання досвіду системи вищої освіти США у підготовці інженерів-аграрників /
О.В. Вощевська. – К. : Національний аграрний університет, 2007. – 72 с.
44. Впровадження ECTS в українських університетах. Методичні матеріали. - Львів: Вид-во «Львівська політехніка», 2006. - 56 с.
45. Гіндес О.Г. Розвиток спеціалізації сільськогосподарського виробництва в ринкових умовах / О.Г. Гіндес // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – Запоріжжя, 2008. - № 3. – С. 58-60.
46. Глікін М. Підготовка спеціалістів вищої кваліфікації – фундамент розвитку України / М. Глікін // Вища школа. – 2006. – №3. – С. 26–32.
47. Голиченко О.Г. Высшее образование и наука: интеграция или партнерство? / О.Г. Голиченко // Экономика и математические методы. - 2005. - Т. 41. - № 1. - С. 119-127.
48. Голубченко О. До проблеми оновлення стандартів вищої освіти в контексті Болонських реформ / О. Голубченко, Т. Морозова // Вища школа. – 2006. – № 5-6. – С. 10–18.
49. Гончаренко І.В. Ретроперспектива формування сільських територій регіонів України / І.В. Гончаренко // Регіональна економіка. – Львів, 2008. - № 3. – С. 204-209.
50. Гончаренко М.Л. Економічні відносини в сфері освітніх послуг у період ринкової трансформації / М.Л. Гончаренко / автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.01.01. «Економічна теорія». – Харків, 2004. – 19 с.
51. Гуржій А. Методологічні засади оцінювання та прогнозування розвитку вищої освіти в Україні / А. Гуржій, В. Гапон // Вища освіта України. - 2006. - № 1. - С. 23-31.
52. Гурч Л. Деякі аспекти впровадження європейської системи ЕСТS у Вищу освіту України / Л. Гурч // Освіта і управління. - 2005. - Т. 8. - № 3-4. - С. 185-189.
53. Данилишин Б. Відтворення інтелектуального потенціалу у контексті розвитку знаннєвої економіки / Б. Данилишин // Вісник НАН України. – 2004. – №7. – С. 23-27.
54. Данилишин Б. Ринок освітніх послуг: основні тенденції та шляхи модернізації / Б. Данилишин, В. Куценко // Україна: аспекти праці. – 2005. – №8. – С. 28–34.
55. Дежина И.Г. Интеграция науки и образования: оценка работы научно-образовательных центров и ведущих российских университетов /
И.Г. Дежина // Вестник высшей школы. – 2008. – № 7. – С. 20-23.
56. Дмитрієв В.Ю. Роль навчально-науково-виробничих комплексів в економічному розвитку регіону: (Інтеграція освіти, науки та виробництва) / В.Ю. Дмитрієв // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. - 2007. - № 2. - С. 91-94.
57. Домбровська С.М. Удосконалення механізмів державного управління у сфері реформування вищої освіти як одна із запорук якості навчання / С.М. Домбровська / Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2010. - № 3. - С. 142-145.
58. Економічний вимір конкурентоспроможності вищої освіти: монографія / [Верхоглядова Н.І., Чередніченко О.М., Венгєрова В.Ю., Іванникова Н.А.]. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – 172 с.
59. Енциклопедія освіти / АПН України / За ред. Кременя В.Г. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
60. Енциклопедія педагогічної освіти України / авт.-упоряд. В.В. Болгов; відп. за вип. І. Болгов. – К.: Укр. конфедерація журналістів: Ін-т біографічних досліджень, 2010. – 384 с.
61. Євтух М. Болонський процес: стратегічні цілі й тактика реалізації / М. Євтух // Освіта і управління. - 2005. - № 3-4. - С. 181-184.
62. Євтушевський В. Маркетинг освітніх послуг у системі вищої освіти України / В. Євтушевський, Н. Бутенко // Вища освіта України. – 2004. – №3. – С. 49–55.
63. Євтушевський В. Становлення і розвиток інновацій у вищій школі / В. Євтушевський, Л. Шаповалова // Вища освіта України. - 2006. - № 2. - С. 62-66.
64. Єрмола А. Державна система моніторингу якості освіти – необхідна умова трансформаційних процесів освітянської сфери / А. Єрмола // Освіта і управління. - 2005. - Т. 8. - № 1. - С. 100-103.
65. Єрмошенко М.М. Проблеми державного регулювання інноваційного розвитку підприємств і шляхи їх розв’язання / М.М. Єрмошенко // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 3. - С. 45-54.
66. Єрошкіна О.О. Концепція соціально-економічної стабілізації та розвитку регіонів / О.О. Єрошкіна // Економіка та держава. - 2010. - № 8. - С. 143-145.
67. Жабенко О. Висвітлення проблем державного управління освітою у вітчизняній літературі / О. Жабенко // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. / Редкол.: М. Серьогін (голов. ред.) та ін. - Д.: Диіпропетр. регіон, ін-т держ. упр. УАДУ при Президентові України, 2002. - Вип. 4. - С. 110-116.
68. Жабенко О. Державне управління освітою у працях сучасних авторів / О. Жабенко // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 4. - С. 155-160.
69. Жарая С.Б. Зарубіжний досвід підготовки кадрів з питань європейської інтеграції (на прикладі Німеччини) / С.Б. Жарая // Державне управління в умовах інтеграції в Європейський Союз. Матеріали наук.-практ. конф. за міжнародною участю (2002, 29 травня, Київ). Гол. ред. В.І. Луговий. - К.: УАДУ, 2002. - Т. 2. - С. 128-130.
70. Животовская И.Г. Европейская система образования в условиях глобализации / И.Г. Животовская // Экономика образования. – 2003. – № 4. – С. 24–33.
71. Жовнірчик Я.Ф. Модернізація механізму оцінювання результатів діяльності місцевих органів влади / Я.Ф. Жовнірчик // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – №16. – С.84-87.
72. Журавський В.С. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В.С. Журавський, М.З. Згуровський. - К.: ІВЦ Вид-во «Політехніка», 2003. - 200 с.
73. Журавський В.С. Державна освітня політика: поняття, системність, політичні аспекти / В.С. Журавський // Прав. держава: щорічник наук. пр. - К., 2003. - Вип. 14. - С. 20-28.
74. Жураковський В. Модернизация высшего образования: проблемы и пути их решения / В. Жураковский, И. Федоров // Высшее образование в России. – 2006. – №1. – С. 8-14.
75. Заболотний В. Забезпечення якості програм МВА та бізнес-освіти в Україні / В. Заболотний // Синергія. – 2004. – №3 (10). – С. 28-35.
76. Заболотний В. Якість роботи вузу можна оцінити / В. Заболотний, Н. Ушакова // Синергія. – 2003. – №1. – С.2–7.
77. Завєтний С.О. Партнерство бізнесу й університетів як умова інноваційного розвитку країни / С.О. Завєтний, О.С. Пономарьов, С.М. Пазиніч/ Наукові записки НаУКМА: Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота. - 2010. - С. 9-12.
78. Загородній А.Г. Фінансово-економічний словник / А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк. – К.: Знання, 2007. – 1072 с.
79. Зайцева О.П. Проблемы развития аналитической функции финансовой службы вуза / О.П. Зайцева // Экономика образования. – 2006. – №1.– С. 34–41.
80. Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984 – ІІІ. Збірник систематизованого законодавства. Навчання: законодавство, оподаткування, облік. Бухгалтерія. Вип. 9. Вересень 2006. – С. 35-63.
81. Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» вiд 14.09.2006 № 143-V - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
82. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18.03.2004 р. № 1629-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
83. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» вiд 21.05.1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. -№ 24 - ст.170.
84. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 р. № 1977-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
85. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 02.12.2010 р. № 2755-VI ( 2755-17 ) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/334/94-%D0%B2%D1%80.
86. Закон України «Про освіту» від 23 травня 1991року № 1060-ХІІ. Збірник систематизованого законодавства. Навчання: законодавство, оподаткування, облік. Бухгалтерія. Вип. 9. Вересень 2006. – С. 8-23.
87. Закон України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» вiд 01.12.1998 № 284-XIV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=284-14
88. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» вiд 08.09.2011 № 3715-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3715-17.
89. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні» від 03.12.1999 № 1273-XIV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1273-14
90. Захариа С. Предпринимательский университет в условиях общества знаний / С. Захариа, Э. Шибер // Экономика образования. – 2006. – №1. – С.106–112.
91. Захожай В. Болонський процес і напрями його впровадження в Україні для вищих навчальних закладів недержавної форми власності /
В. Захожай, Р. Щокін, Я. Литвивенко // Освіта і управління. - 2005. - Т. 8.- № 3 -4. - С. 189-194.
92. Згуровський М.З. Стан та завдання вищої освіти України в контексті Болонського процесу / М.З. Згуровський. - К.: ІВЦ Вид-во «Політехніка», 2004. –76 с.
93. Землянкін А.І. Впровадження прогресивних форм інтеграції інноваційних процесів на засадах трансферу знань / А.І. Землянкін, І.І. Лях // Проблеми науки. - 2010. - № 10. - С. 41-45.
94. Зимняя И.А. Компетентностный подход. Каково его место в системе современных подходов к проблемам образования? (теоретико-методологический аспект) / И.А. Зимняя // Высшее образование сегодня. – 2006. – №8. – С. 20–27.
95. Іжевська Н. Підготовка фахівців у системі неперервної професійної освіти Канади / Н. Іжевська // Професійно – технічна освіта. – 2005 – № 1. – С. 35 – 38.
96. Інституціональні зміни системи державного управління України в умовах суспільних трансформацій та посилення вимог антикорупційного законодавства:збірник матеріалів семінару 11 грудня 2009 р. / гол. упр. держ. служби України [та ін.; редкол.: Огаренко В.М. та ін.]. - Запоріжжя: [КПУ]. - 2009. - 360 с.
97. Іртищева І.О. Інноваційні процеси в агропродольчій сфері Причорноморського регіону / І.О. Іртищева // Інноваційна економіка. – 2009. – №1. – С. 3-9.
98. Ильинский И. Негосударственные вузы: кризис идентичности и пути его преодоления / И. Ильинский // Альма Матер (Вестник высшей школы). – 2004. – №7. – С. 3–12.
99. Калашников В.Л. Образование в США / В.Л. Калашников // Образование в регионах России и СНД. - № 1(18). – 2002. – С. 55-59.
100. Каленюк І.С. Економіка освіти: навчальний посібник / І.С. Каленюк – Київ: Знання України. – 2003. – 316 с.
101. Каленюк І.С. Приватний сектор на ринку освітніх послуг в Україні / І.С. Каленюк, Д.І. Кучеренко // Теорія мікро- та макроекономіки. – К.: АМУ. – 2003. – Вип. 14. – С.18–25.
102. Канінський П.К. Особливості розвитку спеціалізації аграрного виробництва в умовах ринкових відносин / П.К. Канінський // Економіка АПК. – 2006. – №10. – С. 43-47.
103. Катаєв О. Підходи до управління інноваційною діяльністю науково-освітнього комплексу / О. Катаєв // Економіка України. - 2007. - № 1. - С. 88-93.
104. Кінах А. Стан та перспективи професійного розвитку трудового потенціалу України / А. Кінах // Вища школа. – 2005. – №2. – С. 5–15.
105. Кіндзерський С. Зарубіжний досвід державного управління в гуманітарній сфері / С. Кіндзерський // Вісн. НАДУ. - 2005. - № 2. - С. 372-378.
106. Кириченко О. Економіка освіти України: проблеми та перспективи реформування / О. Кириченко, Л. Паращенко // Вища школа. – 2008. – №2. – С. 46–51.
107. Кобець А.С. Вища освіти як потужний інструмент довгострокової стратегії підготовки кадрів та розвитку людських ресурсів / А.С. Кобець // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління» Вип. 1/2012. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. – 2012. – С. 111-120.
108. Кобець А.С. Вища освіта як прибуткова сфера фінансових інвестицій для держави / А.С. Кобець // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – №18. – С.73-75.
109. Кобець А.С. Взаємодія різних рівнів державного управління в процесі реформування вищої освіти / А.С. Кобець // Економіка та держава. – 2008. – № 6. – С.111-113.
110. Кобець А. С. Взаємодія регіонального ринку освітніх послуг та ринку праці / А. С. Кобець // Інновації у ХХІ столітті : Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 25 січня 2012 р. – Сімферополь : Кримський інститут бізнесу УЕУ, 2012. – С.90-95.
111. Кобець А.С. Взаємозв’язок системи неперервної освіти із прогнозованою динамікою ринку праці у державній політиці / А.С. Кобець // Актуальні проблеми та перспективи розвитку публічного управління в Україні : тези допов. ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 25 листопада 2011 р. / за ред. В.М. Огаренко та ін.– Запоріжжя : КПУ, 2011. – С. 78-80.
112. Кобець А. С. Впровадження механізмів самоорганізації у відкритій системі освіти України / А. С. Кобець // Наукові праці : науково-методичний журнал. – Вип. 169. Т. 181. Державне управління. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. – С.31-35.
113. Кобець А.С. Глобалізаційні тенденції в освітній сфері та посилення ролі інноваційних процесів в економічному розвитку країн / А.С. Кобець // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 20. – С.92-94.
114. Кобець А.С. Гранична корисність споживачів освіти як приріст вимірних знань і вмінь в державі / А.С. Кобець // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 19. – С.90-92.
115. Кобець А. С. Державна політика інтеграції освіти і науки України в системі інноваційної економіки : засади, механізми управління, напрями забезпечення [монографі] / А. С. Кобець. – Донецьк : ТОВ „Юго-Восток”, 2012. – 472 с.
116. Кобець А.С. Заходи усунення диспропорцій між ринком праці і ринком освітніх послуг / А.С. Кобець // Актуальні питання економічної науки на сучасному етапі: матеріали економічної наукової Інтернет-конференції. – Тернополь, 2012. – С.67-69.
117. Кобець А. С. Запобігання руйнації національної системи вищої освіти при модернізації її структури / А. С. Кобець // „Ольвійський форум – 2011 : стратегії України в геополітичному просторі”. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2011. – Том 6. – С.71-73.
118. Кобець А.С. Зростання інтелектуально-освітнього рівня науково-технічного середовища в Україні / А.С. Кобець // Економіка та держава. – 2009. – № 7. – С.128-130.
119. Кобець А. С. Індикатори ефективності державної освітньої політики / А. С. Кобець // Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери : матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції молодих учених і студентів. – В 2-х томах. – Т.2. – Донецьк: ДВНЗ „Донецький національний технічний університет”, 2012. – С.27-29.
120. Кобець А.С. Інноваційна і підприємницька функції на етапі реформування системи освіти в державі / А.С. Кобець // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 21. – С.113-115.
121. Кобець А.С. Інноваційний шлях розвитку вищої освіти України на сучасному етапі інтеграції до європейського співтовариства / А.С. Кобець // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – №17. – С.89-92.
122. Кобець А.С. Інститут освіти як провідний суспільний канал забезпечення й регуляції відтворення людського капіталу / А.С. Кобець // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 18. – С.92-95.
123. Кобець А.С. Механізм впровадження інвестиційної взаємодії представників державної влади і підприємництва / А.С. Кобець // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління» Вип. 3/2011. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. – 2011. – С.158-164.
124. Кобець А.С. Модернізація освіти як найактуальніша проблема сучасного соціально-економічного розвитку України / А.С. Кобець // Збірник наукових праць ДонДУУ: «Пріоритетні напрями та сучасний зміст державного управління»: Серія «Державне управління». Т. ХІІ, вип. 197. – Донецьк: ДонДУУ, 2011. – С.132-144.
125. Кобець А.С. Мотивація у системі державного управління щодо розвитку вищої освіти / А.С. Кобець // Економіка та держава. – 2008. – № 8. – С. 101-103.
126. Кобець А.С. Напрями та механізми державного регулювання вищої освіти / А.С. Кобець // Вісник Академії митної служби України. Серія: „Державне управління”. – № 2 (5).–2011. – С.79-85.
127. . Кобець А. С. Науково-методичний інструментарій державної цінової політики у сфері надання платних освітніх послуг / А. С. Кобець // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених і студентів „Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку виробничої сфери”. – В 2-х томах. – Т.2. – Донецьк : ДВНЗ „Донецький національний технічний університет, 2011. – С.129-131.
128. . Кобець А. С. Особ