Розвиток інституту права власності в Україні, Словаччині та Чехії (історико-правовий аналіз)

brief description

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

На правах рукопису

Головко Людмила Олександрівна

УДК 347.23 (093) (477 + 437.6 + 437.1/.2)

Розвиток інституту права власності в Україні, Словаччині та Чехії
(історико-правовий аналіз)

12.00.01 – теорія та історія держави і права, історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Стеценко Семен Григорович
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................…................................................ 3
РОЗДІЛ 1. ІНСТИТУТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
(ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ)
1.1. Стан наукової розробки проблеми .....................................................................12
1.2. Власність як об’єкт дослідження суспільних наук і права .......................... 26
Висновки до розділу 1………………………….…………..………………….……..55
РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ, СЛОВАЧЧИНИ ТА ЧЕХІЇ
У IX – XIX СТ. СТ.
2.1. Власність у звичаєвому праві та перших актах його кодифікації…………....59
2.2. Особливості становлення інституту права власності в законодавчих актах України, Словаччини та Чехії (XIV – XIX ст.ст)....……………………………...... 82
Висновки до розділу 2………...……………………..…………………..…………120
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНСТИТУТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ, СЛОВАЧЧИНІ ТА ЧЕХІЇ У ХХ – ХХІ СТ. СТ.
3.1. Особливості правового регулювання відносин власності в Українській РСР та Чехословаччині .................……………..…………………………..……….….122
3.2. Реформування інституту права власності в незалежних Україні, Словаччині та Чехії в контексті розвитку правової соціальної держави.................................149
Висновки до розділу 3……………………………………………………………..187
ВИСНОВКИ...............................................................................................................190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................…….....196

ВСТУП
Актуальність теми. Однією з провідних тенденцій розвитку сучасного права є посилення інтеграційних процесів, збільшення впливу міжнародного права. Це спонукає до активного залучення порівняльно-правових досліджень, спрямованих на пізнання тенденцій, закономірностей, особливостей розвитку права у світі, правових традицій, визначення місця національної правової системи серед інших.
Зростає інтерес до порівняльно-правових досліджень в галузі історії права, зокрема до порівняльного аналізу розвитку ключових правових інститутів окремих країн. Наріжним правовим інститутом у системі права є інститут права власності. Особливості регулювання відносин власності багато у чому визначають характер інших інститутів права, розвиток економіки і політики.
Для успішного проведення правових реформ в Україні на засадах демократії і верховенства права актуалізується досвід створення правової системи у колишніх країнах соціалістичного табору, які вдало пройшли процес постсоціалістичної трансформації. Такою країною виступала Чехословаччина, а після її поділу з 1 січня 1993 р. – Чехія і Словаччина – держави, в яких правова реформа проводилась в подібних до українських умовах на фоні демократизації, ринкових перетворень та державного будівництва.
При формуванні системи правовідносин істотне значення мають історичні обставини, звичаї та традиції, нагромаджений досвід та інші інституційні фактори. Саме вони зумовлюють відмінності у побудові правових систем України, Словаччини та Чехії. Це обумовлює глибоку національну природу відносин власності у правових системах цих країн.
Порівняльне історико-правове дослідження розвитку інституту права власності в Україні, Словаччині та Чехії дозволяє відтворити систематизоване наукове уявлення про розвиток механізмів правового регулювання відносин власності в цих країнах, виявити позитивний досвід правового регулювання відносин власності, який уже виправдав себе на практиці, а також врахувати негативні та неефективні наслідки тих чи інших правових рішень. Таке дослідження також дає можливість використати досвід Словаччини та Чехії в реформуванні відносин власності в процесі постсоціалістичної трансформації, позаяк реформи в цих країнах, особливо в перетворенні прав власності, є найвдалішими порівняно з процесами в інших країнах Центральної та Східної Європи.
Актуальність теми визначається тим, що в Україні продовжуються зміни у регулюванні відносин власності. Аналіз правозастосовчої практики свідчить, що існують прогалини і розбіжності у тлумаченні права власності, а також труднощі у застосуванні норм чинного законодавства при розгляді справ даної категорії.
Науково-теоретичною базою дослідження є загальнотеоретичні праці таких вчених у галузі історії та теорії держави і права: Б. Андрусишина, В. Бабкіна, Ю. Бисаги, В. Гомоная, В. Гончаренка, М. Грушевського, А. Гуза, В. Зайчука, П. Захарченка, В. Капелюшного, А. Колодія, О. Копиленка, С. Кудіна, В. Лемака, П. Музиченка, Ю. Оборотова, Н. Оніщенко, Н. Пархоменко, О. Петришина, В. Пилипчука, П. Рабіновича, В. Рубаника, А. Спаського, С. Стеценка, А. Тимченка, О. Шевченка, А. Яковліва, О. Ярмиша та ін.
Дисертантом використовувались роботи фахівців у галузі цивільного права: Ч. Азімова, С. Братуся, Д. Бобрової, О. Вінник, А. Довгерта, О. Дзери, І. Дзери, І. Жилінкової, І. Спасибо-Фатєєвої, Р. Стефанчука, Є. Суханова, Я. Шевченко, Ю.Червоного та ін.
Підґрунтям для безпосереднього дослідження історії розвитку інституту права власності на території Словаччини та Чехії стали праці таких словацьких та чеських дослідників інституту права власності: K. Адамової, Р. Веселої, Е. Влчека, П. Гавлана, М. Голуба, Л. Губенака, А. Затурецького, М. Кадлєцової, П. Кіша, В. Кнола, М. Краліка, Й. Лазара, Ш. Луби, К. Мали, Ф. Мелзера, С. Пліви, Т. Сасфаі, Й. Спачіла, В. Фабри, В. Файнора, П. Франя, К. Шелле, М. Штефановича, П. Яношикової та ін.
У галузі історико-правової компаративістики використані праці М. Ангеля, Г. Гаттеріджа, Р. Давида, В. Денисова, В. Забігайла, М. Козюбри, О. Крупчана, Х. Кьотца, О. Тихомирова, В. Туманова, Є. Харитонова, К. Цвайгерта та ін.
Хронологічними рамками дослідження обрано період з ІХ століття (це обґрунтовано виникненням Київської Русі і Великої Моравії) по теперішній час.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідної роботи кафедри теорії та історії держави і права Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова ,,Дослідження проблем гуманітарних наук (правознавство)”, яка затверджена Вченою радою НПУ імені М.П. Драгоманова (протокол № 5 від 22 грудня 2006 року). Тема дисертації пов’язана з реалізацією вимог Закону України від 18 березня 2004 року № 1629-IV ,,Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”. Дисертація знаходиться у руслі втілення у життя положень Постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 року № 1365 ,,Про деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є шляхом здійснення комплексного історико-правового аналізу з’ясувати особливості, спільні і відмінні риси становлення та розвитку інституту права власності в Україні, Словаччині та Чехії. Для досягнення поставленої мети визначені основні завдання дослідження:
– визначити власність як об’єкт дослідження суспільних наук і права;
– виявити та дослідити джерельні (нормативно-правові, монографічні та архівні) матеріали, які характеризують процес становлення і розвитку інституту права власності в Україні, Словаччині та Чехії;
– дослідити вплив іноземних традицій права на становлення і розвиток інституту права власності в Україні, Словаччині та Чехії;
– здійснити порівняльне історико-правове дослідження звичаєвого права як джерела права власності в Україні, Словаччині та Чехії;
– охарактеризувати акти кодифікації права, які регулювали відносини власності в добу середньовіччя;
– здійснити порівняльний аналіз норм права власності в пам’ятках земського та міського права на теренах України, Словаччини та Чехії;
– розкрити зміст регулювання інституту права власності в Українській РСР та Чехословаччині;
– виявити досвід реформування інституту права власності в Україні, Словаччині та Чехії в процесі постсоціалістичної трансформації;
– узагальнити досвід адаптації національного законодавства про власність Словаччини та Чехії до європейського правового простору;
– запропонувати позитивний досвід Словаччини та Чехії для вдосконалення регулювання інституту права власності для України.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, пов’язані з інститутом права власності в Україні, Словаччині та Чехії в різних темпорально-правових характеристиках.
Предмет дослідження – історико-правові закономірності процесу становлення, розвитку та функціонування інституту права власності на теренах України, Словаччини та Чехії.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становить комплексне використання філософських, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів дослідження.
Світоглядно-ціннісний контекст становлять закріплені в Конституції України цінності: пріоритетність прав людини, демократії, соціально орієнтованої правової держави, верховенство права. У дисертаційному дослідженні враховані методологічні інновації, які відбуваються у вітчизняній історії та теорії права. Широке використання порівняльно-правового методу зумовлено темою дисертаційного дослідження (підрозділи 2.1., 3.2.). На тлі історико-правового дослідження ґенези права в Україні, Словаччині та Чехії досліджено спорідненість та відмінності співвідношення традиційного та писаного права, специфіку інституту права власності в правовій системі кожної із зазначених країн, закріплення норм права власності в правовій практиці та правосвідомості (підрозділи 2.1., 2.2.). Порівняно перші правові акти кодифікації права України, Словаччини та Чехії і виокремлено тлумачення права власності в них (підрозділ 2.1.). Особливу увагу приділено аналізу трансформації інституту права власності в процесі правової реформи, зокрема особливості практичного вирішення регулювання відносин власності в кожній з досліджуваних країн (підрозділ 3.1.).
Діалектичний метод пізнання застосовувався для виявлення протиріч, що визначають поступ, який є рушійною силою розвитку права власності у кожній з зазначених країн (підрозділи 2.1., 2.2.).
Застосуванням історико-правового методу виявлено специфіку еволюції законодавства, яке регулює відносини власності в процесі розвитку (підрозділи 2.2., 3.1.).
За допомогою методу прогнозування автор сформулював рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання інституту права власності в нашій державі на основі досвіду і позитивних надбань Словаччини та Чехії (підрозділи 1.2., 3.2.).
Формально-юридичний метод дозволив проаналізувати зміст норм правових актів, а метод тлумачення – з’ясувати їх зміст (підрозділи 1.2., 3.2.).
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що вона є першим комплексним історико-правовим дослідженням становлення і розвитку інституту права власності в Україні, Словаччині та Чехії. У межах дисертаційного дослідження отримано результати, що характеризуються науковою новизною:
вперше:
– введено до наукового обігу недосліджені пам’ятки правової думки Чехії та Словаччини, уточнено назви законодавчих актів, які вже перекладені на українську мову, їх категоріально-понятійний і термінологічний апарат. Зокрема, вперше досліджено пам’ятку міського права Чеського королівства ,,Права міські королівства Чеського”, яка набула чинності в якості загальнодержавного кодексу міського права. Встановлено, що для передачі права власності на нерухомість вимагався запис про відчуження в міській книзі; запис міг здійснитись навіть за відсутності однієї із сторін. В пам’ятці розрізнялися реальні і особисті сервітути;
– здійснено комплексне дослідження регулювання кадастру нерухомості в Словаччині та Чехії. Встановлено, що записи про право власності на нерухомість спочатку виникли в містах. Наприклад, в Братиславі перша земельна книга була створена в 1339 році. В Україні ведення земельного кадастру було запроваджено лише у 1968 році з прийняттям ,,Основ земельного законодавства Союзу РСР та союзних республік” і поширювалося лише на землі сільськогосподарського призначення;
– на прикладі Словаччини та Чехії запропоновано внести зміни до статті 4 Закону України від 01 липня 2004 р. № 1952-ІV ,,Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” і викласти її в такій редакції: ,,право власності та інші речові права на нерухомість виникають, змінюються або припиняються записом до державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень”;
– запропоновано внести зміни до проекту Закону України від 09 квітня 2004 р. № 5394/п ,,Про державний земельний кадастр” шляхом внесення наступного положення до статті 2 в такій редакції: ,,Право власності на земельні ділянки, які знаходяться в межах території України, та інші об’єкти нерухомого майна, розташовані на цих земельних ділянках, речові права на них та їх обмеження виникають, змінюються або припиняються записом до державного земельного кадастру”;
удосконалено:
– висвітлення нового розуміння принципу публічності ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень. На прикладі Словаччини та Чехії замість вичерпного переліку осіб, для яких є доступними відомості Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень, запропоновано викласти статтю 28 Закону України ,,Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” у наступній редакції: ,,кожен має право ознайомитися з даними, які містить Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень, робити з нього витяги і отримувати довідки”;
– доведення доцільності розміщення відомостей Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень і державного земельного кадастру в мережі Інтернет з внесенням відповідних змін до Закону України ,,Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та проекту Закону України ,,Про державний земельний кадастр”;
– обґрунтування, що слід привести законодавство України у відповідність із положеннями Конституції України та Цивільного кодексу України і залишити вичерпний перелік лише із трьох форм власності – приватної, комунальної та державної;
отримали подальший розвиток:
– дослідження впливу чеського феодального права на становлення українського законодавства часів Литовської доби;
– висвітлення принципу обов’язковості внесення до державного земельного кадастру відомостей про всі його об’єкти та принципу обов’язкової державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна;
– порівняльний аналіз відносин власності у звичаєвому праві України, Словаччини та Чехії і перших актах його кодифікації. Встановлено, що за часів Київській Русі юридично зберігались права громади розпоряджатися землею без дозволу князя, в той час як на теренах Чеського та Угорського королівств суверенність прав на землю визнавалась лише за королем;
– положення про те, що, на відміну від українського звичаєвого права, в словацькому та чеському звичаєвому праві тривалий час не визнавалась приватна власність, а лише неділ (колективна власність всієї родини);
– фактичний матеріал щодо регулювання інституту права власності у період Української гетьманської держави шляхом введення в науковий обіг нових, раніше неопублікованих архівних матеріалів. Як засвідчують джерела Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України, процес повернення націоналізованої землі у вищезазначений період подекуди мав і негативні наслідки. В сільській місцевості після поновлення гетьманом приватної власності на землю виникали ,,хліборобські” загони, які керувалися почуттям помсти. Їх діяльність спочатку не була врегульована законодавчо, що, на думку дисертанта, було недоліком.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що зроблені висновки та пропозиції можуть бути використані:
– у правотворчості – при внесенні окремих змін та доповнень до чинного законодавства України з питань регулювання інституту права власності;
– у науково-дослідній діяльності – при подальшому вивченні історії інституту права власності в Україні, Словаччині та Чехії;
– у навчальному процесі – при підготовці навчально-методичної літератури, лекцій та семінарських занять з загальної історії держави і права, історії держави і права України та зарубіжних країн, теорії права, цивільного й господарського права (акти впровадження в Національному університеті біоресурсів і природокористування від 04.09.2009 р. та в Національному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова від 20.10.2009 р.);
– у правозастосовчій діяльності – в роботі Державного комітету України із земельних ресурсів в питаннях ведення державного земельного кадастру; центральних та місцевих органах виконавчої влади в питаннях оприлюднення відомостей про право власності, які містить Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертації обговорювались на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.
Основні положення роботи, теоретичні та практичні висновки доповідались на наукових і науково-практичних конференціях: ,,Актуальні проблеми держави і системи права України в умовах світової глобалізації” (м. Київ, 15 березня 2007 р.); ,,Від громадянського суспільства – до правової держави” (м. Харків, 25 квітня 2007 р.); ,,Треті юридичні читання” (м. Київ, 25–26 квітня 2007 р.); ,,Четверті юридичні читання” (м. Київ, 3–4 квітня 2008 р.); ,,Актуальні проблеми правового забезпечення національної продовольчої безпеки і сталого розвитку сільського господарства України” (м. Київ, 18 квітня 2008 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації опубліковані в одинадцяти працях, з яких шість – у виданнях, що визначені ВАК України як фахові з юридичних наук, 5 – у матеріалах і тезах конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 220 сторінок, з них сторінок основного тексту – 193. Кількість використаних у дисертації джерел становить 232 найменування.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в з’ясуванні особливостей, спільних і відмінних рис становлення і розвитку інституту права власності в Україні, Словаччині та Чехії.
1. Виявлено, що власність від зародження європейської культури стає наріжною проблемою її осмислення в правовій, філософській, соціологічній, політичній та економічній думці. В праві власність, передусім, фіксує належність засобів і продуктів виробництва народові, а також відповідним фізичним та юридичним особам. Регульовані правовими нормами економічні відносини здійснюються як правовідносини і виступають у такій юридичній категорії як право власності. Право власності реалізується через такі його елементи: володіння, користування і розпорядження майном.
2. Запропонована періодизація розвитку інституту права власності в Україні, Чехії та Словаччині, на основі якої проведено історико-правове порівняльне дослідження. Зокрема, в Чехії та Словаччині це:
– ранньофеодальний період (ІХ – середина ХІ століття), який включає історію держави і права Великої Моравії і початок правління Пржемисловичів у Чехії;
– період розквіту феодальних відносин (середина ХІ – кінець XIV століття);
– період гуситського руху (1419 – 1434 рр.);
– період станово-представницької монархії і пізнього феодалізму (1434 – 1848 рр.);
– період капіталізму (1848 – 1948 рр.);
– радянський період (1948 – 1990 рр.);
– період постсоціалістичної трансформації (1990 – 2004 рр.);
– період адаптації до європейської правової системи (2004 р. – по сьогодні).
В українській історії розвитку інституту права власності виокремлено:
– період Київської Русі і Галицько-Волинського князівства (ІХ – друга половина ХІV століття);
– Україна в складі Великого Литовського князівства та Речі Посполитої (друга половина ХІV ст. – перша половина XVIІ ст.);
– Запорізька Січ та Українська гетьманська держава (1550 р. – друга половина ХVІІІ століття);
– Україна в складі Австрійської (Буковина, Галичина, Закарпаття (друга половина XVIII століття – 1918 р.) та Російської імперій (друга половина ХVІІІ століття – початок ХХ століття);
– період відродження Української держави (березень 1917 р. – квітень 1918 р.);
– період Української гетьманської держави (квітень – листопад 1918 р.);
– період Української Народної Республіки часів Директорії (листопад 1918 р. – листопад 1920 р.);
– Україна в складі Союзу РСР (1922 – 1991 рр.);
– період постсоціалістичної трансформації незалежної України (1991 – до сьогодення).
3. Встановлено, що на відміну від Київської Русі, в якій економічне життя засновувалося на власності членів сільської та міської громад, для феодального права Словаччини і Чехії характерним є існування інституту нероздільного майна – родинного ,,неділу”. Неділ представляв собою комплекс прав на майно, в якому його учасники хоча і мали частку з користі згідно рішення голови нероздільного майна, однак своєю часткою не могли розпоряджатися і не могли її виділити. Тому у випадку смерті члена неділу майно не переходило у спадок, тільки частини інших учасників збільшувались, або навпаки, при народженні інших членів – фактично зменшувались. Інститут сімейного неділу в чеському праві існував аж до XVІІ століття, в словацькому праві – аж до XVІІІ століття. Обмеження на відчуження майна стосувались також і власності, отриманої в Угорському королівстві, до складу якого входила Словаччина, як донація, або у Чеському королівстві – як вислуга.
У Київській Русі приватна власність на землю вже в першій половині ХІ століття набула визначного ступеню в своєму розвитку, про що свідчать норми ,,Руської правди” у короткій редакції, які забороняли порушувати пограничні знаки. На відміну від Київської Русі, у Чеському і Угорському королівствах право власності на землю належало лише королеві та феодалам. Лише після революційного руху гуситів (1419 – 1434 рр.) цього права набули і міщани. На українських землях право власності на землю стало належати виключно шляхті аж у 1588 році внаслідок прийняття ІІІ Литовського Статуту.
4. Встановлено пріоритет вітчизняного звичаєвого права у формуванні українського права. З’ясовано, що впливи візантійського, польського, угорського та німецького права на давньоруське були незначними. Виявлено вплив чеського феодального права на становлення українського законодавства часів Литовської доби. Це проявилося у тому, що положення Литовських статутів 1529, 1566, 1588 років і пам’яток старочеського права (,,Majestas Carolina” 1355 року, ,,Земське право Чеське пана Андрія з Дуби” 1395 року, ,,Земський устрій королівства чеського” 1500 року) мають низку подібних положень, які регулюють майнові відносини. Це стосується, зокрема: заборони набуття іноземцями права власності на землю та міста; забезпечення доньок посагом; втрати донькою посагу, якщо вона вийшла заміж без згоди батька або матері; зберігання земських дошок.
5. Вперше в Україні досліджено пам’ятку міського права Чеського королівства ,,Права міські королівства Чеського” (1579 р.), яка набула чинності в якості загальнодержавного кодексу міського права. Встановлено, що для передачі права власності на нерухомість вимагався запис про відчуження у міській книзі, що, безперечно, підвищувало захист права власності. Запис міг здійснитися навіть за відсутності однієї із сторін. В пам’ятці розрізнялися реальні і особисті сервітути. На відміну від Чеського королівства, в сфері міського права кодифікаційні прагнення інших держав Середньої Європи не досягли поставленої мети.
6. На основі аналізу нормативно-правових актів доведено, що в Чехословаччині, на відміну від Української РСР, формально було збережено право приватної власності на землі сільськогосподарського призначення. Передача права власності на землю дозволялась, але для її здійснення вимагалась велика кількість дозволів різних державних органів, при цьому вартість земельної ділянки була мінімальною, внаслідок чого власники землі не були зацікавлені у її відчуженні. Встановлено, що в Чехословаччині, на відміну від Української РСР, у період побудови соціалізму дрібні та середні підприємства були націоналізовані на оплатній основі (компенсація виплачувалась у розмірі загальної вартості націоналізованого майна згідно офіційної оцінки з вирахуванням зобов’язань) і у меншому обсязі.
7. З’ясовано, що в процесі переходу від планової до ринкової економіки у Словаччині та Чехії, на відміну від України, однією з форм приватизації була реституція майна, яка полягала в безоплатній передачі постраждалим фізичним особам, юридичним особам і населеним пунктам майна, яке у них було відібране під час комуністичного режиму. Внаслідок повернення власності колишнім власникам швидко виник потужний приватний сектор. У Словаччині та Чехії, на відміну від України, були відсутні пільги для трудових колективів і директорів у процесі приватизації підприємств. Виняток становили лише ті підприємства, які були передані державою в оренду до прийняття Закону про малу приватизацію.
8. Виявлено відмінності у набутті права власності на нерухоме майно та його реєстрації в Україні, Словаччині та Чехії. Особливості передачі права власності на нерухомість у Словаччині та Чехії полягають у тому, що договір про передачу права власності на нерухомість має бути укладений у письмовій формі, а також повинен бути здійснений запис права власності до кадастру нерухомості. Встановлено, що при прийнятті рішення про дозвіл запису права власності та інших речових прав на нерухомість до кадастру нерухомості правління кадастру вивчає всі фактичні і правові обставини, які б могли мати вплив на дозвіл. Рішення про припинення права власності на нерухомість, записаної до кадастру нерухомості в Словаччині та Чехії, може прийняти тільки суд. Провівши аналіз правового регулювання кадастру нерухомості в Словаччині та Чехії, виявлено переваги єдиного реєстру прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також загальнодоступного відкритого розміщення в Інтернеті його відомостей (за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб – платників податків).
9. Встановлено, що законодавство Словаччини забороняє набуття іноземцями (окрім громадян Європейського Союзу) права власності на землю сільськогосподарського призначення. У Чехії громадяни держав – не членів ЄС можуть набувати у власність землі сільськогосподарського призначення і ліси тільки за певними, встановленими законом виключеннями. Навіть для громадян Європейського Союзу у Словаччині та Чехії для набуття права власності на землю сільськогосподарського призначення законодавство вимагає виконання певних умов – дійсне господарювання на землі (у Словаччині протягом хоча б трьох років) чи реєстрацію тимчасового місця проживання. Вважаємо за необхідне зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення в Україні. Водночас, на нашу думку, в Україні, на прикладі Словаччини та Чехії, потрібно не допустити скуповування земель сільськогосподарського призначення закордонним інвестором.
10. З метою вдосконалення чинного законодавства України, враховуючи позитивний досвід Словаччини та Чехії, запропоновано:
– викласти статтю 28 Закону України від 01 липня 2004 р. № 1952-ІV ,,Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” у такій редакції: ,,Відомості, що містяться в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень, є відкритими, загальнодоступними і підлягають розміщенню в Інтернеті, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб – платників податків”;
– включити до ст. 4 проекту Закону України від 09 квітня 2004 р. № 5394/п ,,Про державний земельний кадастр” пункт 2 у такій редакції: ,,Відомості, що містяться в державному земельному кадастрі, є відкритими, загальнодоступними і підлягають розміщенню в Інтернеті, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб – платників податків”.
Положення щодо публічності державного земельного кадастру та Державного реєстру прав на нерухоме майно підвищать прозорість і безпеку правовідносин щодо права власності на нерухоме майно в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Августин Блаженный // Антология мировой философии. В 4-х томах. Т. 1. Философия древности и средневековья. – М.: ,,Мысль”, 1969. – С. 581-605.
2. Аквінський Т. Коментарі до Арістотелевої ,,Політики” / Тома Аквінський. – К.: Вид-во Соломії Павличко ,,Основи”, 2003. – 794 с.
3. Андрусишин Б. І. Пам’ятки історії держави і права України. Київська Русь / Б. І. Андрусишин, А. М. Гуз. – К.: Вид-во Національного пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова, 2003, – 60 с.
4. Антологія української юридичної думки. В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Том 3: Історія держави і права України: козацько-гетьманська доба / Упорядники: І. Б. Усенко, Т. І. Бондарук, О. О. Самойленко; відп. редактор І. Б. Усенко. – К.: Видавничий дім ,,Юридична книга”, 2003. – 584 с.
5. Антонович В. Б. Монографии по истории Западной и Юго-Западной России / Владимир Бонифатиевич Антонович. – К., 1885. – 352 с.
6. Арістотель. Політика / Пер. з давньогр. / Арістотель – К.: Основи, 2000. – 527 с.
7. Архивъ Юго-Западной Россіи издаваемый временною коміссіею для разбора древнихъ актовъ высочайше учрежденного при Кіевскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ генералъ-губернаторе. Часть шестая. Акты объ экономическихъ и юридическихъ отношенияхъ крестьянъ въ XVI – XVIII веке. Томъ І. – Кіев: Въ университетской типографіи (І. Завадзкаго), 1876. – 615 с.
8. Багалей Д. Генеральная опись Малороссии. Эпизод из деятельности графа П. А. Румянцева-Задунайского / Д. Багалей // Киев. Старина. – 1883. – № 11. – С. 402-432.
9. Базилевич В. Д. Інтелектуальна власність: Підручник / Віктор Дмитрович Базилевич. – К.: Знання, 2006. – 431 с.
10. Бачур Б. С. Інститут земельних відносин у цивільному звичаєвому праві України в Х – середині ХІХ століть (Історико-правовий аспект) / Борис Степанович Бачур. – Одеса: Одеський ун-т ім. І.І. Мечникова, 2008. – 204 с.
11. Бисага Ю. М. Держава і права у Чехословаччині в 20-х – 30-х рр. ХХ ст. / Юрій Михайлович Бисага. – Ужгород.: Закарпаття, 1997. – 131 с.
12. Бисага Ю. М. Державно-правове будівництво в першій Чехословацькій республіці: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: спец. 12. 00. 01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / Ю. М. Бисага. – К., 1998. – 44 с.
13. Бисага Ю. М. Інститут держави і права в домюнхінській Чехословакії / Юрій Михайлович Бисага. – Ужгород.: Закарпаття, 1998. – 115 с.
14. Бисага Ю. М. Роль внутрішніх і зовнішніх факторів в утворенні Першої ЧСР / Юрій Михайлович Бисага. – Ужгород.: Закарпаття, 1997. – 183 с.
15. Бисага Ю. М. Створення підвалин державно-правової політики Чехословаччини в 20-х роках ХХ ст. / Юрій Михайлович Бисага. – Ужгород: Закарпаття, 1997. – 149 с.
16. Будкін В. Постсоціалістична трансформація власності / В. Будкін // Економіка України. – 2007. – № 2. – С. 39-44.
17. Ванечек, В. История государства и права Чехословакии / В. Ванечек. – М.: Юридическая литература, 1981. – 503 с.
18. Вебер М. Избранное. Образ общества / Макс Вебер. – М.: Юрист, 1994. – 702 с.
19. Владимирский-Буданов М. Ф. Задружная теория и древнерусское землевладение / Михаил Флегонтович Владимирский-Буданов. – К, 1879. – 93 с.
20. Владимирский-Буданов М. Ф. Очерки из истории Литовского го-сударства. Поместье Литовского государства / Михаил Флегонтович Владимирский-Буданов. – К, 1889. – 52 с.
21. Владимирский-Буданов М. Ф. Очерки из истории литовского государства. Крестьянское землевладение / М. Ф. Владимирский-Буданов. – К, 1893. – Ч. III. – 83 с.
22. Всеукраїнська Академія Наук. Соціально-економічний відділ. Комісія для виучування звичаєвого права України. Праці комісії для виучування вичаєвого права України. За ред. О. О. Малиновського. – К.: Видавництво ВУАН, 1928. – 318 с. – (Збірник АН України, Соц-економічний відділ, N 17. Вип. 3).
23. Всеукраїнська Академія Наук. Праці комісії для виучування вичаєвого права України. За ред. А. Е. Кристера. – К.: Видавництво ВУАН, 1928. – 447 с. – (Збірник Соц-економічного відділу, N 8. Вип. 2).
24. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Георг Вильгельм Фридрих Гегель. – М.: Мысль, 1990. – 524 с.
25. Геєць В. Економічні засади правового регулювання господарських відносин / В. Геєць, А. Гриценко // Економіка України. – 2008. – № 5. – С. 4-19.
26. Ґіденс Е. Соціологія / Пер. з англ. В. Шовкун, А. Олійник; Наук. ред. О. Іващенко / Ентоні Ґіденс. – К.: Основи, 1999. – 726 с.
27. Гомонай В. В. Становлення та розвиток законодавства про господарську діяльність в першій Чехословацькій республіці (1918 – 1938 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 ,,Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / В. В. Гомонай. – Львів, 2004. – 19 с.
28. Горкін О. Ф. Конституція СРСР – великий документ історичних завоювань радянського народу / О. Ф. Горкін. – К, 1945 – 16 с.
29. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 1798-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, № 19 – 20, № 21 – 22. – Ст. 144.
30. Грамота до всього українського народу гетьмана П. Скоропадського від 29 квітня 1918 року // Державний вісник. – 1918. – 16 травня.
31. Гринько С. В. Правові аспекти реєстрації прав на землю: Монографія / Сергій Валерійович Гринько. – К.: Видавничо-поліграфічний центр ,,Київський університет”, 2004. – 172 с.
32. Грозовський І. М. Право власності на землю в Запорізькій Січі / І. М. Грозовський // Право України. – 1997. – № 8. – С. 62-65.
33. Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Михайло Сергійович Грушевський. – К.: Наук. думка, 1992. – Т. 3. – 1993. – 592 с.
34. Делімарський Р. Магдебурзьке право в Києві. / Р. Делімарський – К.: Видавничий дім ,,Соборна Україна”, 1996. – 144 с.
35. Дзера О. В. Розвиток права власності громадян в Україні: Монографія / Олександр Васильович Дзера – К.: Вентурі, 1996. – 272 с.
36. Дзера О. В. Розвиток права власності громадян в Україні: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юр. наук: спец. 12.00.03 ,,цивільне право; сімейне право; цивільний процес; міжнародне приватне право” / О. В. Дзера. – К, 1996. – 49 с.
37. Дзера О. В. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О. В. Дзера, Д. В. Боброва, А. С. Довгерт. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Кн. 1. – 736 с.
38. Довженок В. Й. Характерні риси феодалізму / В. Й. Довженок // Укр. історичний журн. – 1970. – № 12. – С. 36-40.
39. Доповідь міністра внутрішніх справ І. Кістяківського гетьману від 10 серпня 1918 року // Центральний державний архів громадських об’єднань України. – Ф. 5. – Оп. 1. – Спр. 86. – Арк. 204 зв.
40. Доповнення до Декрету ,,Про скасування спадкування” від 21 березня 1919 р. // Збірник Узаконень та розпоряджень Робітничо - Селянського уряду України. – 1919. – № 24.
41. Дядиченко В. А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII – початку XVIII ст. / Вадим Архипович Дядиченко. – К.: Вид-во АН УРСР, 1959. – 530 с.
42. Економіко-правові проблеми трансформації відносин власності в Україні: зб. наук. праць / В. М. Селіванов, В. А. Євтушевський (відп. ред.); Академія правових наук України, Інститут приватного права і підприємництва. – К.: Манускрипт, 1997. – 195 с.
43. Економічна енциклопедія у 3-х т. Відп. ред. С. В. Мочерний. Т. 1. / С. В. Мочерний. – К.: Видавничий центр ,,Академія”, 2000. – 864 с.
44. Завітневич В. Первісні способи набування права власності за звичаєвим правом с. Замістя на Прилуччині / В. Завітневич // Праці комісії для виучовання звичаєвого права України. – К.: ВУАН, 1928. – Вип. 2, № 8. – С. 117-124.
45. Заріцька І. М. Виникнення радянського земельного законодавства (листопад 1917 – квітень 1918 рр) / І. М. Заріцька // Часопис Київського університету права. – 2008. – № 1. – С. 43-48.
46. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3 – 4. – Ст. 27.
47. Земельний кодекс України від 29 листопада 1922 р. // Збірник Узаконень та розпоряджень Робітничо - Селянського уряду України. – 1922. – № 24.
48. Институциональная архитектоника и динамика экономических преобразований / под ред. д-ра экон. наук А. А. Гриценко. – Х.: Форт, 2008. – 928 с.
49. История государства и права Украинской ССР (1917 – 1958 г.г.) / АН УССР. Сектор государства и права. – К.: Издательство Академии наук Украинской ССР, 1959. – 366 с.
50. ІІІ Універсал Центральної Ради від 20 листопада 1917 р. // Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. – Ф. 1063. – Оп. 2. – Спр. 2.
51. Калінчик М. В. Варіант розвитку подій на ринку землі (продаж землі іноземцям і вітчизняним бізнесовим струкурам / М. В. Калінчик // Земельне право України: теорія і практика. – 2007. – № 10. – С. 3-8.
52. Кант И. Сочинения: В 6 т. – Т. 6. / Иммануил Кант. – М.: Мысль, 1967. – 743 с.
53. Кіндзерський Ю. Інситуціональні аспекти відтворення у контексті структурних трансформацій / Ю. Кіндзерський // Економіка України. – 2007. – № 1. – С. 4-13.
54. Кістяківський Б. Вибране / Богдан Кістяківський. – К.: Видавництво гуманітарної літератури ,,Абрис”, 1996. – 476 с.
55. Кнапп В. Собственность в странах народной демократии. Правовой режим собственности в Чехословацкой республике / Виктор Кнапп. – М.: Издательство иностранной литературы, 1954. – 340 с.
56. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки: Із змінами і доп., прийнятими І, ІІ, IV, V і VI сесіями Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки. – К.: Укрдержвидав, 1944. – 30 с.
57. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96 – ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 356.
58. Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки. – Харків, 1920 р. – 54 с.
59. Коуз Р. Фирма, ры¬нок и право / Пер. с англ. Б. Пинскер / Рональд Коуз. – Нью-Йорк: Телкс, 1991. – 192 с.
60. Кулинич П. Ф. Мораторій на відчуження сільськогосподарських земель: правові та соціально-економічні проблеми / П. Ф. Кулинич // Земельне право України: теорія і практика. – 2007. – № 2. – С. 32-42.
61. Лазаревский А. Универсал гетьмана К. Разумовского / А. Лазаревский // Киев. старина. – 1885. – Июль. – С. 477-482.
62. Латкин В. Н. Учебник истории русского права периода империи XVІІІ – ХІХ вв. / В. Н. Латкин. – СПб., 1899. – 532 с.
63. Лемак В. В. Правова реформа в Чехії і Словаччині в умовах постсоціалістичної модернізації: теоретичні і практичні проблеми: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: спец. 12.00.01 ,,Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / В. В. Лемак. – Харків, 2003. – 41 с.
64. Леонтович Ф. И. Крестьяне юго-западной Руси по литовскому праву в XV-XVI вв / Федор Иванович Леонтович. – К., 1863. – 88 с.
65. Леонтович Ф. И. Крестьянский двор в литовско-русском государ-стве / Федор Иванович Леонтович. – Варшава, 1897. – 130 с.
66. Лист німецького офіцера Ганса Типтура // Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. – Ф. 57. – Оп. 2. – Спр. 257. – Арк. 3.
67. Локк Дж. Соч.: В 3 т. – Т. 3. / Джон Локк. – М.: Мысль, 1988. – 561 с.
68. Лурье С. Я. Демокрит. Тексты. Перевод. Исследования / Соломон Яковлевич Лурье. – Л.: Издательство ,,Наука” Ленинградское отделение, 1970. – 665 с.
69. Мавродин В. В. Возникновение феодальных отношений у восточ-ных славян. Киевская Русь / Владимир Васильевич Мавродин. – М.: Изд-во Акад. наук СРСР, 1957. – 452 с.
70. Манн Р.В. Особливості діагностування стану і перспектив розвитку ринку нерухомості / Р. В. Манн // Економіка та держава. – 2007. – № 9. – С. 15-16.
71. Меркушева Н. В. Види відносин з управління майном у цивільному праві України / Н. В. Меркушева // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 4. – С. 117-122.
72. Мотуз Н. Максим Федорченко: ,,Прекратить агонию земельной реформы можно только волевым актом – снятием моратория” / Н. Мотуз // Земельне право України: теорія і практика. – 2008. – № 5 – 6. – С. 11-17.
73. Моця О. П. Київська Русь: результати та перспективи досліджень / О. П. Моця // Український історичний журнал. – 1996. – №4. – С. 41-49.
74. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Г.Л. Знаменський, В. В. Хахулін, В. С. Щербина та ін.; За заг. ред. В. К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
75. Норт, Даглас. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки / Д. Норт / Пер. з англ. І. Дзюб. – К.: Основи, 2000. – 198 с.
76. О земле: Декрет ІІ Всероссийского съезда Советов от 26 октября 1917 г. // Собрание узаконений Российской Советской Федеративной Социалистической Республики. – 1917. – № 1.
77. О мероприятиях по укреплению социалистического переустройства сельского хозяйства в раенах сплошной колективизации и борьбы с кулачеством: Постановление Центрального исполнительного комитета и Совета народных комисаров СССР от 1 февраля 1930 г. // Собрание Законов Совета Советских Социалистических Республик. – 1930. – № 9. – Ст. 105.
78. О праве граждан на покупку и строительство индивидуальных жилых домов: Указ Президии Верховного Совета СССР от 26 августа 1948 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1948. – № 36.
79. Основы гражданского законодательства СССР и союзных республик 1961 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1961. – № 50. Ст. 525.
80. Отдел второй. О праве собственности. // Общее Австрийское Гражданское Уложение съ извлечениями изъ последовавшихъ къ нему, дополнительныхъ узаконений въ русскомъ переводе и краткимъ комментариемъ, составленнымъ по Кирштеттеру. – К.: Типография И. А. Давиденко, 1884. – С. 144-191.
81. Пакти та конституції законів та вольностей Війська Запорозького // Історія української конституції. – К.: Т-во ,,Знання” України, 1993. – С. 25-37.
82. Пахман С. В. История кодификации гражданского права в двух томах / Семен Викентьевич Пахман. – СПб., 1876. – Т.І. – 442 с.
83. Платон. Законы / Платон // Платон. Сочинения в трех томах. Под общ. ред. А.Ф. Лосева и В.Ф. Асмуса. Пер. с древнегреч. Т. 3. Ч. 2. М., ,,Мысль”, 1972. – 678 с.
84. Погодин М. Древнее разделение земли в России / М. Погодин // Журнал министерства народного просвещения. – 1885. – Ноябрь. – С. 133-156.
85. Погодин М. П. Норманский период русской истории / Михаил Петрович Погодин. – М., 1859. – 120 с.
86. Подопригора О.О. Основы римского гражданского пра¬ва: Учеб. пособие для юрид. вузов и факультетов. – 2-е изд., перераб / О. О. Подопригора. — К.: Вентури, 1994. – 288 с.
87. Положення про єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна: Наказ Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 року № 31/5 // Сторінка ,,Законодавство України” сайту Верховної Ради України.
88. Постановление Высшего Совета народного хозяйства от 29 октября 1920 г. // Собрание узаконений Российской Советской Федеративной Социалистической Республики. – 1920. – № 93.
89. Права по которым судится малороссийский народ / Под ред. А. Ф. Кистяковского. – К.: Изд-во Киев. унив. типогр., 1879. – 844 с.
90. Привілеї міста Львова (ХІV – XVIII ст.) / Львівське відділення Ін-ту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України / Я. Дашкевич (наук. ред.), М. Капраль (упоряд.), Р. Шуст (наук. ред.). – Львів, 1998. – 640 с.
91. Привілеї національних громад міста Львова (ХІV – XVIII ст.) / Львівське відділення Ін-ту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України; Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України / Я. Дашкевич (наук. ред.), М. Капраль (упоряд.), Р. Шуст (наук. ред.). – Львів, 2000. – 576 с.
92. Примерный Устав сельскохозяйственной артели. – М.: Партиздат, 1935. – 31 с.
93. Про відібрання лишків одежі і білизни у буржуазії: Декрет Уряду Радянської України від 1 березня 1919 р. // Збірник Узаконень та розпоряджень Робітничо - Селянського уряду України. – 1919. – № 22.
94. Про власність: Закон України від 7.02.1991 № 1305-1 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
95. Про впровадження Класифікації форм власності та Класифікації організаційно-правових форм господарювання: Наказ державного комітету статистики України від 22 листопада 1994 р. № 288 // Сторінка ,,Законодавство України” сайту Верховної Ради України. – Режим доступу: http//www.rada.kiev.ua.
96. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: Закон Україн від 1.07.2004 № 1952- IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
97. Про заборону оренди землі і застосування найманої праці в індивідуальних селянських господарствах в районах суцільної колективізації: Постанова Всеукраїнського центрального виконавчого комітету і Ради народних комісарів УРСР від 5 квітня 1930 р. // Збірка Законів УРСР. – 1930. – № 11.
98. Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України: Указ Президента України від 30 грудня 1997 року № 1396/97 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 2. – Ст. 47.
99. Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно: Наказ Міністерства юстиції україни від 7 лютого 2002 року № 7/5 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8. – Ст. 383.
100. Про заходи по боротьбі з спекуляцією хлібом: Постанова політбюро Центрального комітету Комуністичної партії більшовиків від 9 серпня 1932 р. // http://www.archives.gov.ua/Sections/Famine/ Publicat/Fam-Luhansk-01.php
101. Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру: Указ Президента України від 17 лютого 2003 року № 134/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 8. – Ст. 301.
102. Про земельну реформу: Постанова Веровної Ради України від 18 грудня 1990 р. № 563-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 17. – Ст.10.
103. Про землю в УНР: Закон від 8 січня 1920 р. // Центральний державний архів громадських об’єднань України. – Ф. 2208. – Оп. 2. – Спр. 2. – Арк. 21 зв. – 22.
104. Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати: Закон України від 19.06.2003 № 2378-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 1. – Ст. 1.
105. Про кустарну і дрібну промисловість і сільськогосподарську кооперацію: Постанова Ради народних комісарів УРСР від 21 червня 1921 р. // Збірник Узаконень та розпоряджень Робітничо - Селянського уряду України. – 1921. – №11.
106. Про ліси в Українській Народній Республіці: Закон від 10 січня 1919 р. // Центральний державний архів вищих органів влади і управління України, Ф.Р-5547, оп. 1, спр. 2, арк. 382-383.
107. Про обов’язкове вивезення всіх наявних колгоспних фондів, у тому числі і посівного, в рахунок виконання плану хлібозаготівель: Лист ЦК КП(б)У всім секретарям райкомів, головам райвиконкомів, уповноваженим обкомів від 24 грудня 1932 року // Центральний державний архів громадських об’єднань України. Ф. І. Оп. 101. С. 1112. Арк. 184.
108. Про оренду державного майна: Закон України від 10.04.1992 № 326/95 –ВР // Відомості Веровної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 416.
109. Про оренду землі: Закон України від 06.10.1998 № 3116 – ІІІ // Відомості Верховної Ради № 46 – 47. – Ст. 280.
110. Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення громадської (соціалістичної) власності: Постанова Центрального Виконавчого Комітету і Ради народних комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 7 серпня 1932 р. // http://www.adm-pl.gov.ua/photo/32-33/archiv/original/10.html.
111. Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями: Закон України від 17 червня 1983 р. № 9500-X // Відомості Верховної Ради України № 9501-х.
112. Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операції з нерухомістю: Закон України від 19 червня 2003 р. № 978- IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 52. – Ст. 377.
113. Проект Закону про державний земельний кадастр № 5394 від 9 квітня 2004 р. // www.president.gov.ua/done_img/files/kadastr.rtf.
114. Пронська Г.В. Право колективної власності у підприємницькій діяльності в Україні / Г.В. Пронська // Концепція розвитку законодавства України – К., 1996. – С. 272-273.
115. Прудон П.-Ж. Что такое собственность? / П.-Ж. Прудон. – М.: Республика, 1998. – 367 с.
116. Пустовийт Р. Теоретический анализ процесса институционализации в постсоциалистических экономиках / Р. Пустовийт, Н. Овчарук // Экономика Украины. – 2008. – № 6. – С. 14-26.
117. Рада національної безпеки і оборони розглянула стан земельних відносин // Земельне право України. – 2008. – № 1. – С. 3-8.
118. Резолюція Всеукраїнського з’їзду хліборобів від 8 листопада 1918 р. // Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. – Ф. 1061. – Оп. 3. – Спр. 6. – Арк. 34 зв.
119. Рубаник В. Е. Собственность в истории российской и украинской систем права: общее и особенное / В. Е. Рубаник. – Х.: Консум, 2004. – 520 с.
120. Рубаник В. Е. Философские, экономические и юридические взгляды на собственность: сравнительный анализ и тенденции развития / В. Е. Рубаник // Философия хозяйства. – 2005. – 1 (37). – С. 147-156.
121. Сафиуллин Д. Н. Теория и практика правового регулирования хозяйственных связей в СССР / Д. Н. Сафиуллин. – Свердловск: Сверд. юр. ин-т, 1990. – 139 с.
122. Семчик В. І. Право власності за конституцією України / Віталій Іванович Семчик. – К.: НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 1997. – 134 с.
123. Сергеевич В. И. Лекции и исследования по древней истории русского права / Василий Иванович Сергеевич. – СПб., 1910. – 240 с.
124. Слабченко М. Опыты но истории права Малороссии XVII и XVIII
вв. / Михаил Слабченко. – Одесса, 1911. – 292 с.
125. Слюсаренко А. Г. Історія української конституції / А. Г. Слюсаренко, М.В. Томенко. – К.: Т-во ,,Знання” України, 1993. – 192 с.
126. Собрание малороссийских прав 1807 г. / Сост. К. А. Вислобоков и др. – К.: Наук. думка, 1993. – 368 с.
127. Спасибо-Фатеева И. Об изменениях в регулировании отношений собственности, проблемах и перспективах их решения / И. Спасибо-Фатеева // Юридическая практика . – 2007. – № 39 (509). – С. 20-21.
128. Статути Великого князівства Литовського у 3-х томах. Том 1. Статут Великого князівства Литовського 1529 року / За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. – Одеса: Юридична література, 2002. – 464 с.
129. Статути Великого князівства Литовського у 3-х томах. Том ІІ. Статут Великого князівства Литовського 1566 року. / За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. – Одеса: Юридична література, 2003. – 560 с.
130. Статути Великого князівства Литовського у 3-х томах. Том ІІІ. Статут Великого князівства Литовського 1588 року у 2 книгах. Книга 2. / За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. – Одеса: Юридична література, 2004. – 568 с.
131. Суд и расправа в правах малороссийских... / Под ред. Н. П. Василенко // Матеріали до історії українського права. – К.: ВУАН, 1929. – Т. І, № 11. С. 83-147.
132. Тарновский К. Н. Предпосылки возникновения феодальных отно¬шений у восточных славян // Вопр. истории. – 1954. – № 4. – С. 17-26.
133. Теличенко И. Очерк кодификации малороссийского права до введения Свода законов / И. Теличенко // Киевская старина. – 1888. – Сент. – С. 34-67; Окт. – С. 22-68.
134. Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно: Наказ Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 // Сторінка ,,Законодавство України” сайту Верховної Ради України. – Режим доступу: http//www.rada.kiev.ua.
135. Тимчасовий Земельний закон УНР від 18 січня 1918 року // Центральний державний архів вищих органів влади і управління України, ф. 1115, оп. 1, спр. 1, арк. 185-187.
136. Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 // Сторінка ,,Законодавство України” сайту Верховної Ради України. – Режим доступу: http//www.rada.kiev.ua.
137. Тищик Б. Й. Суспільно-політичний лад і право України у складі Литовської держави та Речі Посполитої: учб. посібник / Б. Й. Тищик, О. А. Вівчаренко. – Івано-Франківськ, Прикарпатський університет, 1996. – 35 с.
138. Ткач А. П. Історія кодифікації дореволюційного права України / А. П. Ткач – К.: Видавництво Київського університету, 1968. – 170 с.
139. Толкачова Н. Є. Звичаєве право / Н. Є. Толкачова. – К.: ВПЦ ,,Київський університет”, 2005. – 366 с.
140. Толочко А. П. Князь в Древней Руси: власть, собственность, идеология / А. П. Толочко. – К.: Наукова думка, 1992. – 223 с.
141. Харитонова О. І. Порівняльне право Європи: основи порівняльного правознавства. Європейські традиції / О. І. Харитонова, Є. О. Харитонов. – Х.: ,,Одіссей”, 2002. – 591 с.
142. Харченко Г. Г. Проблемні питання форм права власності в Україні / Г. Г. Харченко // Часопис Київського університету права. – 2007. № 1. – С. 172-176.
143. Хахулин В. В. Критерии установления рамочных границ предмета гражданско-правового регулирования / В. В. Хахулин // Економіка та право. – 2007. – № 1(17). – С. 86-91.
144. Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Европы / Под ред. академика В. М. Корецкого. – М.: Гос. изд. ,,Юридическая литература”, 1961. – 950 с.
145. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 т. / В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький; За ред. В. Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – Т. 1. З найдавніших часів до початку ХХ ст. – 464 с.
146. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О. В. Дзера, Д. В. Боброва, А. С. Довгерт. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Кн. 1. – 736 с.
147. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40 – 44. – Ст. 356.
148. Цивільний кодекс УРСР 1922 р. // Звід Законів Української Радянської Соціалістичної Республіки. – 1922. – № 55. – Ст. 780.
149. Циркуляр директора департаменту Державної Варти П. Акермана від 16 липня 1918 р. // Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. – Ф. 1216, оп. 1, спр. 22, арк. 2.
150. Циркуляр міністра внутрішніх справ І. Кістяківського від 13 серпня 1918 р. // Центральний державний архів вищих органів влади і управління України, ф. 1115, оп. 1, спр. 31, арк. 34.
151. Червоний В. С. Методологічні проблеми регулювання відносин власності в законодавстві України / В. С. Червоний // Економіко-правові проблеми трансформації відносин власності в Україні: зб. наук. праць / В. М. Селіванов, В. А. Євтушевський (відп. ред.); Академія правових наук України, Інститут приватного права і підприємництва. – К.: Манускрипт, 1997. – С. 42-49.
152. Черепний Л. В. Основные этапы развития феодальной собственно-сти на Руси (до XVII в.) // Вопр. истории. – 1953. – № 4. – С. 38-63.
153. Чубинський П. Очеркъ народнихъ юридическихъ обычаев и понятій въ Малороссіи / Павло Чубинський. – С.-Петербургъ: Тип. Майкова, 1869. – 715 с.
154. Шаститко А. Е. Новая институциональная экономическая теория / Андрей Евгеньевич Шаститко. – М.: ТЕИС, 2002. – 591 с.
155. Шевченко Я. М. Розвиток і перспективи систематизації Цивільного законодавства в Україні / Я. М. Шевченко // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – 600 с.
156. Шевченко Я. Н. Право собственности в Украине / Я. Н. Шевченко. – К.: Блиц-Информ, 1996. – 320 с.
157. Шевченко Я. М. Проблеми вдосконалення правового регулювання права приватної власності / Я. М. Шевченко, М. В. Венецька, І.М. Кучеренко. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 103 с.
158. Шеремет А. П. Земельне право України: Навчальний посібник / А. П. Шеремет. – К.: Центр навчальної літературиб 2005. – 632 с.
159. Шульга М. В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях / Михаил Василье