РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П. Драгоманова

На правах рукопису

НІКОЛАЄНКО ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ

УДК 159.922:371.132

РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ
МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія
дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
ДОЛИНСЬКА
ЛЮБОВ ВАСИЛІВНА
кандидат психологічних наук,
професор

КИЇВ - 2008

ЗМІСТ
ВСТУП.....4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ КОМУНІКАТИВНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ
1.1. Проблема саморегуляції у вітчизняній та зарубіжній психології......12
1.2. Психологічні особливості педагогічного спілкування ........27
1.3. Аналіз психолого-педагогічних досліджень проявів комунікативної саморегуляції у педагогічному спілкуванні ..39
Висновки до першого розділу...60

РОЗДІЛ 2
КОМУНІКАТИВНА САМОРЕГУЛЯЦІЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ПЕДАГОГІЧНО-ОРІЄНТОВАНОМУ СПІЛКУВАННІ
2.1. Методичне забезпечення дослідження комунікативної саморегуляції у майбутніх учителів як чинника педагогічно-орієнтованого спілкування..64
2.2. Динаміка загальної та комунікативної саморегуляції майбутніх учителів у процесі професійної підготовки ...76
2.3. Рівнево-типологічні особливості розвитку саморегуляції як чинник педагогічно-орієнтованого спілкування у майбутніх учителів..............92
2.4. Взаємозв’язок комунікативної саморегуляції та педагогічної комунікативної компетентності майбутніх учителів у педагогічно-орієнтованому спілкуванні................................106
Висновки до другого розділу.......115

РОЗДІЛ 3
РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
3.1. Теоретичне обґрунтування розвитку комунікативної саморегуляції майбутніх учителів у процесі професійної підготовки.. ....118
3.2. Організація та змістові аспекти роботи з розвитку комунікативної саморегуляції майбутніх учителів.....142
3.3. Аналіз результатів цілеспрямованого розвитку комунікативної саморегуляції майбутніх учителів.............................169
Висновки до третього розділу187

ВИСНОВКИ191

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...195

ДОДАТКИ...225

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасний розвиток освітньої ситуації в Україні полягає у пошуку ефективних засобів реалізації провідної ідеї реформування системи освіти створення оптимальних умов для розвитку особистості, перетворення освіти на дійовий чинник розвитку людини. Ключова роль у задоволенні зазначених вимог належить педагогу як суб’єкту управління навчально-виховним процесом. Це положення ініціює у галузі педагогічної психології ряд досліджень, спрямованих на вивчення особистості викладача загалом та його суб’єктної активності зокрема. Тому для спеціалістів, які займаються питаннями професійної підготовки студентів педагогічного ВНЗ, все більш актуальними стають психологічні дослідження саморегуляції довільної активності суб’єкта педагогічної праці, у яких важливе місце займає проблема розвитку комунікативної саморегуляції майбутніх учителів.
У психолого-педагогічній літературі є достатньо досліджень, в яких розглядаються різні аспекти проблеми саморегуляції. Серед них дослідження К.О. Абульханової-Славської, Б.Г. Ананьєва, М.Й. Боришевського, Л.С. Виготського, Г.С. Грибенюка, Л.Г. Дикої, Т.В. Кириченко, О.О. Конопкіна, Г.С. Костюка, О.М. Леонтьєва, Б.Ф. Ломова, С.Д. Максименка, Ю.О. Миславського, В.О. Моляко, В.І. Моросанової, О.К. Осницького, Н.І. Пов`якель, С.Л. Рубінштейна та інших.
Певні аспекти проблеми комунікативної саморегуляції у спілкуванні розкриваються у працях Н.В. Антонової, К. Вердербера, О.Я. Гойхмана, Ю.М. Жукова, І.О. Зімньої, О.О. Леонтьєва, М.І. Лісіної, Н.Є. Мойсеюка, Т.М. Надеіної, Л.А. Петровської, М.В. Соковніна, П.Л. Сопера та інших. Проблематика комунікативної саморегуляції безпосередньо у педагогічному спілкуванні міститься у роботах Л.В. Долинської, І.О. Зімньої, В.А. Кан-Каліка, Г.О. Ковальова, Г.Б. Леонової, О.О. Леонтьєва, А.К. Маркової, І.М. Цимбалюка, Т.Д. Щербан та інших.
Розвитку саморегуляції довільної активності, поведінки, учбової діяльності та комунікації майбутніх фахівців присвячені дослідження Є.В. Бондаревської, Г.А. Качан, С.В. Малазонії, В.І. Моросанової, Р.С. Немова, Н.І. Сидоренко, С.П. Тетерук, М.В. Тоби, І.М. Цимбалюка та інших.
Однак, незважаючи на багатоплановість психолого-педагогічних досліджень саморегуляції, проблема розвитку комунікативної саморегуляції у процесі підготовки майбутнього вчителя до педагогічного спілкування не була предметом спеціального дослідження. У психологічній проблематиці комунікативної саморегуляції практично відсутні фундаментальні дослідження, в яких розкривалися б психологічні механізми комунікативної саморегуляції у педагогічному спілкуванні. Поза увагою науковців залишилася й проблема розробки системи роботи, спрямованої на розвиток у єдиній технологічній послідовності психологічних механізмів комунікативної саморегуляції у педагогічному спілкуванні.
Таким чином, соціальна та психологічна значущість визначеної проблеми, її недостатнє вивчення зумовили актуальність і вибір теми нашого дисертаційного дослідження: «Розвиток комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя».
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до плану науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (напрям: «Зміст, форми, методи і засоби фахової підготовки вчителів») та до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри психології Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (напрям: «Соціально-психологічні основи підготовки майбутнього вчителя в умовах педагогічного вищого навчального закладу»). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол №6 від 31.01.2006 року) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №4 від 25.04.2006 року).
Об`єкт дослідження комунікативна саморегуляція майбутнього вчителя.
Предмет дослідження розвиток комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя.
Мета дослідження - визначення специфіки та психологічних особливостей комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя, її динаміки впродовж навчання у вузі, а також обґрунтування та апробація програми її розвитку у процесі професійної підготовки студентів педагогічного вищого навчального закладу.
В основу нашого дослідження було покладено припущення про те, що: становлення комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя впродовж навчання у вищому навчальному закладі відбувається переважно стихійно, нерівномірно і є недостатнім для реалізації цілей педагогічного спілкування; існує позитивний зв'язок між показниками рівнево-типологічних особливостей розвитку загальної саморегуляції майбутніх учителів та показниками розвитку якостей їх перцептивної, інтерактивної та комунікативної активності у структурі педагогічно-орієнтованого спілкування; існує позитивний зв'язок між показниками рівневого розвитку комунікативної саморегуляції та показниками розвитку їх комунікативної компетентності у педагогічно-орієнтованому спілкуванні; розвиток комунікативної саморегуляції буде ефективним за умов цілеспрямованого формування у майбутніх учителів активними методами навчання комплексів регулятивних умінь, що реалізують психологічні механізми комунікативної саморегуляції у педагогічно-орієнтованому спілкуванні.
У відповідності з поставленою метою та висунутою гіпотезою були сформульовані наступні завдання дослідження:
1) визначити теоретичні підходи до проблеми комунікативної саморегуляції;
2) виявити рівні розвитку та динаміку комунікативної саморегуляції майбутніх учителів впродовж навчання у вищому навчальному закладі;
3) вивчити зв'язок загальної саморегуляції зі структурними компонентами педагогічно-орієнтованого спілкування у майбутніх учителів;
4) дослідити зв'язок комунікативної саморегуляції та педагогічної комунікативної компетентності майбутніх учителів у педагогічно-орієнтованому спілкуванні;
5) обґрунтувати, розробити та апробувати програму розвитку комунікативної саморегуляції майбутніх учителів у навчально-виховному процесі.
Методологічною та теоретичною основою дослідження виступили: Закон України «Про освіту»; Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття); системний підхід до вивчення психічного розвитку і формування особистості (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, Б.Ф. Ломов); основні положення суб’єктного підходу до вивчення довільної активності особистості (К.О. Абульханова-Славська, А.В. Брушлинський, Л.П. Гримак, Г.С. Костюк, С.Л. Рубінштейн, В.О. Татенко); дослідження механізмів саморегуляції довільної активності суб’єкта (М.Й. Боришевський, Л.Г. Дикая, В.А. Іванніков, В.К. Калін, О.О. Конопкін, С.Д. Максименко, Ю.О. Миславський, В.О. Моляко, В.І. Моросанова, О.К. Осницький, Н.І. Пов`якель); системно-структурний підхід до саморегуляції (М.Г. Алексєєв, О.О. Конопікін, Н.І. Пов`якель, Г.П. Щедровицький); дослідження формування особистості вчителя (І.С. Булах, Л.К. Велитченко, Н.І. Вітюк, Н.В. Кузьміна, П.В. Лушин, Л.М. Мітіна, О.В. Скрипченко); дослідження педагогічного спілкування (Н.В. Антонова, І.С. Булах, А.Б. Добрович, О.П. Єршова, І.О. Зімняя, В.А. Кан-Калік, Г.О. Ковальов, О.О. Леонтьєв, Т.Д. Щербан); психолого-педагогічні принципи застосування активних методів навчання у вищій школі (Л.В. Долинська, Ю.М. Ємельянов, В.А. Кан-Калік, Г.О. Ковальов, Л.М. Мітіна, Л.А. Петровська, О.К. Тихомиров, Т.С. Яценко).
Методи дослідження. Для досягнення мети, розв’язання поставлених у дослідженні завдань, перевірки висунутих гіпотез нами була розроблена програма дослідження, реалізація якої передбачала застосування комплексу теоретичних, емпіричних та математичних методів дослідження. На етапі теоретичного дослідження використовувалися: аналіз, класифікація, систематизація, порівняння, узагальнення даних теоретичного та експериментального дослідження; методи теоретичного моделювання та системного аналізу при визначенні мети, гіпотез та завдань дослідження. На етапі емпіричного дослідження було застосовано: порівняльний аналіз, спостереження, психодіагностичний метод, представлений стандартизованими методиками, індивідуальні та групові бесіди, психолого-педагогічний експеримент, що включав констатувальну, формувальну та контрольну частини, активні соціально-психологічні методи навчання.
Отримані у ході дослідження дані оброблялися методами математичної статистики (кореляційний аналіз, визначення достовірності відмінностей за допомогою c2-критерію Пірсона, ц*-критерію Фішера, U-критерію Манна-Уітні) з наступною якісною інтерпретацією та змістовним узагальненням.
Організація дослідження. Відповідно до поставлених завдань дослідження проводилося у три етапи впродовж 2004 2007 років.
На першому етапі (2004 2005 рр.) проаналізовано теоретичні підходи до досліджуваної проблеми, визначалися методичні підходи, гіпотеза та завдання дослідження, проводилася апробація методик констатувального експерименту.
На другому етапі (2005 2006 рр.) виявлено рівні розвитку та динаміку комунікативної саморегуляції майбутніх учителів, особливості зв’язку загальної саморегуляції зі структурними компонентами педагогічно-орієнтованого спілкування, особливості зв’язку комунікативної саморегуляції та педагогічної комунікативної компетентності майбутніх учителів у педагогічно-орієнтованому спілкуванні.
На третьому етапі (2006 2007 рр.) здійснювався формувальний експеримент з метою розвитку комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя, проводилося узагальнення та оформлення результатів дослідження у вигляді написання тексту кандидатської дисертації, відбувалося впровадження результатів роботи у практику підготовки майбутнього вчителя.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка. Усього до експериментального дослідження було залучено 390 студентів.
Наукова новизна й теоретичне значення дослідження визначається тим, що:
- вперше вивчено динаміку комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя впродовж навчання у вищому навчальному закладі; досліджено особливості прояву окремих структурно-функціональних ланок комунікативної саморегуляції у студентів молодших та старших курсів; виявлено взаємозв’язок комунікативної саморегуляції та педагогічної комунікативної компетентності майбутнього вчителя у педагогічно-орієнтованому спілкуванні, взаємозв’язок загальної та комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя, взаємозв’язок загальної саморегуляції та компонентів педагогічно-орієнтованого спілкування; обґрунтовано програму цілеспрямованого розвитку комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя у педагогічно-орієнтованому спілкуванні;
- поглиблено та уточнено поняття комунікативної саморегуляції; структуру та зміст психологічних механізмів комунікативної саморегуляції; умови та засоби цілеспрямованого розвитку комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя;
- набули подальшого розвитку знання про сутність комунікативної саморегуляції та шляхи її формування в юнацькому віці; погляди на особистісно-професійне становлення майбутнього вчителя у процесі професійної підготовки.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що розроблена, апробована та впроваджена система психолого-педагогічних засобів, а також методичні рекомендації з виявлення та цілеспрямованого розвитку комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя можуть бути використані психологами, викладачами вищих навчальних закладів. Отримані теоретичні та експериментальні дані доповнюють розділи таких навчальних курсів, як «Вікова та педагогічна психологія», «Психокорекція», «Соціальна психологія», «Психологія педагогічного спілкування», «Психологія саморегуляції» тощо.
Особистий внесок здобувача полягає у виявленні рівнів розвитку, динаміки, особливостей прояву комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя та її взаємозв’язку із загальною саморегуляцією та педагогічною комунікативною компетентністю майбутнього вчителя у педагогічно-орієнтованому спілкуванні, обґрунтуванні та розробці програми й методичних рекомендацій щодо цілеспрямованого розвитку комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень дослідження; використанням методів і методик, адекватних меті і завданням дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу результатів дослідження; результативністю програми розвитку комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя; використанням відповідних методів математичної статистики.
Апробація та впровадження результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися й отримали схвалення на Першій Всеукраїнській науково-практичній конференції для студентів та аспірантів «Сучасна молодь: крок у майбутнє» (Суми, 2005 р.); 12-й Міжнародній науково-практичній конференції «Технології ХХІ ст.» (Алушта, 2005 р.); 13-й Міжнародній науково-практичній конференції «Технології ХХІ ст.» (Алушта, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Ґенеза буття особистості» (Київ, 2006 р.); ІХ-й Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, наука, культура і національна самосвідомість» (Київ, 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Ідеї, реалії і перспективи освітніх інновацій: філософія, психологія, методика» (Суми, 2006р.); Міжнародній науково-практичній конференції для студентів та аспірантів «Сучасна молодь: крок у майбутнє» (Суми, 2006 р.); Науково-практичній конференції «Професійно-творча самореалізація державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування як провідний чинник підвищення ефективності місцевого управління» (Суми, 2007); 14-й Міжнародній науково-практичній конференції «Технології ХХІ ст.» (Алушта, 2007 р.); звітних наукових конференціях Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (2005-2007 рр.); засіданнях кафедри психології та наукових конференціях Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (2005 2007 рр.).
Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (довідки № 1678 та № 1679 від 26 вересня 2007 р.); у навчально-методичну роботу Сумського Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій (довідка № 112 від 27 вересня 2007 р.); у навчально-методичне забезпечення психологічного супроводу регіонального психолого-педагогічного експерименту «Інноваційна освітня технологія «Екологія та розвиток» (довідка № 06-111 / 01-08 від 27 вересня 2007 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені у 15 публікаціях, серед яких: 6 статей, опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, матеріали науково-практичних конференцій, навчально-методичний посібник.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (320 найменувань, із них 33 іноземними мовами) та додатків. Загальний обсяг дисертації 227 сторінок. Основний текст дисертації викладено на 194 сторінках. Робота містить 30 таблиць та додаток на 15 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні представлене теоретичне узагальнення та експериментальне вирішення проблеми розвитку комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя у процесі професійної підготовки, яке полягає у визначенні специфіки та психологічних особливостей комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя, виявленні рівнів розвитку та динаміки комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя впродовж навчання у вищому навчальному закладі, у дослідженні особливостей прояву структурно-функціональних ланок комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя, у виявленні зв’язку комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя із загальною саморегуляцією та педагогічною комунікативною компетентністю, у виявленні зв’язку загальної саморегуляції зі структурними компонентами педагогічно-орієнтованого спілкування у майбутніх учителів, в обґрунтуванні, розробці та апробації програми розвитку комунікативної саморегуляції майбутніх учителів.
1. До визначення поняття саморегуляції у психології існує багато підходів, які не суперечать один одному, а розглядають різні сторони цього складного психічного явища. Ми визначаємо комунікативну саморегуляцію з позицій структурно-психологічного напрямку як системно організований процес внутрішньої психічної активності суб’єкта з ініціації, побудови, підтримки та управління різними видами та формами довільної комунікативної активності, спрямованої на досягнення цілей спілкування.
2. Процес комунікативної саморегуляції у педагогічному спілкуванні реалізується взаємодією функціональних ланок, які забезпечуються наступними регулятивними процесами як психологічними механізмами комунікативної саморегуляції: 1) постановкою цілей у педагогічному спілкуванні; 2) моделюванням суб’єктивно значущих умов педагогічного спілкування; 3) програмуванням виконавчих комунікативних дій у педагогічному спілкуванні; 4) самовпливом при встановленні та підтриманні рапорту у процесі педагогічного спілкування; 5) емоційно-вольовою мобілізацією в актуальному процесі педагогічного спілкування; 6) самоконтролем та оцінкою ефективності реалізації актуального процесу педагогічного спілкування; 7) контролем та оцінкою результатів педагогічного спілкування; 8) прийняттям рішення про корекцію системи комунікативної саморегуляції педагогічного спілкування; 9) самореабілітацією після педагогічного спілкування.
3. За особливостями сформованості окремих функціональних ланок комунікативна саморегуляція може характеризуватися «високим», «вище середнього», «середнім», «нижче середнього», «низьким» рівнями розвитку. Більшість студентів педагогічного вищого навчального закладу мають на початковому етапі навчання у педагогічному ВНЗ «середній», «нижче середнього» та «низький» рівні комунікативної саморегуляції, і ці показники впродовж навчання залишаються практично незмінними. Аналіз динаміки комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя свідчить про те, що у студентів від молодших до старших курсів практично відсутня позитивна динаміка у розвитку таких функціональних ланок комунікативної саморегуляції, як «комунікативне цілепокладання», «аналіз комунікативної ситуації», «комунікативне програмування». При цьому найбільш слабко розвиненою ланкою комунікативної саморегуляції як у молодших, так і у старших курсів, є «комунікативне програмування», а найбільш сильно розвиненою ланкою «комунікативний самоконтроль».
4. Комунікативна саморегуляція майбутнього вчителя тісно пов’язана з його педагогічною комунікативною компетентністю: в цілому чим вищий рівень комунікативної саморегуляції, тим вищий рівень педагогічної комунікативної компетентності. При цьому статистично значущий зв'язок визначається за такими структурними компонентами педагогічної комунікативної компетентності, як «когнітивний», «конативний», «емотивний», які є найбільш тісно пов’язаними з виконавчим аспектом педагогічно-орієнованого спілкування у студентів педагогічного ВНЗ. Вивчення рівнево-типологічних особливостей розвитку загальної саморегуляції як чинника педагогічно-орієнтованого спілкування майбутніх вчителів доводить, що найбільш суттєво дані особливості саморегуляції впливають на характер комунікативно-організаторських якостей у структурі педагогічно-орієнтованого спілкування.
5. Рушійними силами цілеспрямованого розвитку у майбутніх вчителів комунікативної саморегуляції в процесі професійної підготовки є формування комплексів регулятивних вмінь, які реалізують у єдиній технологічній послідовності психологічні механізми комунікативної саморегуляції.
Суттєвими психологічними умовами розвитку у майбутніх учителів цілісної системи комунікативної саморегуляції є наступні: 1) засвоєння майбутніми вчителями знань стосовно інваріантної функціональної структури та специфічного змісту психологічних механізмів комунікативної саморегуляції у педагогічному спілкуванні; 2) розвиток у майбутніх учителів комплексів регулятивних умінь, пов’язаних з окремими психологічними механізмами комунікативної саморегуляції у процесі педагогічно-орієнтованого спілкування; 3) інтеграція у майбутніх учителів комплексів регулятивних умінь, пов’язаних з окремими психологічними механізмами комунікативної саморегуляції, у єдину функціонально-технологічну послідовність; 4) перенесення майбутніми вчителями інваріантної функціональної структури комунікативної саморегуляції у різноманітні види та форми педагогічно-орієнтованого спілкування; 5) розвиток у майбутнього вчителя суб’єктного досвіду комунікативної саморегуляції у педагогічно-орієнтованому спілкуванні з метою його подальшого застосування у педагогічному спілкуванні.
6. Ефективним засобом цілеспрямованого розвитку у майбутніх вчителів комунікативної саморегуляції є науково-практичний семінар у навчально-тренувальній групі, організований на принципах активного керованого інтеріндивідного навчання у процесі педагогічно-орієнтовного спілкування, який дозволяє за відносно короткий проміжок часу удосконалити у майбутніх учителів базові комплекси вмінь комунікативної саморегуляції.
7. Підтвердженням ефективності програми розвитку комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя є підвищення рівнів розвитку усіх функціональних ланок комунікативної саморегуляції. При цьому на перших місцях знаходиться динаміка показників розвитку «комунікативного цілепокладання» та «комунікативного програмування», які є базовими ланками у цілісній системі комунікативної саморегуляції. Цілеспрямований розвиток комунікативної саморегуляції як однієї із базових форм саморегуляції суб’єкта виявився також потужним каталізатором позитивної трансформації системи загальної саморегуляції.
Позитивні зміни у розвитку комунікативної саморегуляції членів експериментальної групи проявилися також у наступному: зростанні рефлексивності у різних видах комунікації; переносі комплексів регулятивних вмінь у різні види цілеспрямованої активності; передачі досвіду комунікативної саморегуляції іншим людям що дозволить майбутнім учителям бути більш ефективними у педагогічній діяльності.

Ми усвідомлюємо, що проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми розвитку комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя. Подальшого вивчення потребують питання щодо гендерних відмінностей комунікативної саморегуляції майбутніх учителів, зв'язку комунікативної саморегуляції з іншими особистісними характеристиками студентів, виявлення значущості різних чинників у становленні комунікативної саморегуляції майбутнього педагога.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абульханова Славская К.А. Личностные типы мышления // Когнитивная психология. М.: Наука, 1986. С. 154178.
2. Абульханова-Славская К.А. Активность и сознание личности, как субъекта деятельности // Психология личности в социалистическом обществе. М.: Наука, 1989. С. 110133.
3. Абульханова-Славская К.А. Мировоззренческий смисл и научное значение категории субъекта // Российский менталитет: вопросы психологической теории и практики / Под ред. К.А. Абульхановой, А.В. Брушлинского, М.И. Воловиковой. М.: Институт психологии РАН, 1997. С. 5675.
4. Абульханова-Славская К.А. Рубинштейновская категория субъекта и её различные методологические значения // Психология индивидуального и группового субъекта / Под ред. А.В. Брушлинского. М.: ПерСЭ, 2002. С. 3450.
5. Алексеев Н.Г. Познавательная деятельность при формировании осознанного решения задач: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Московский государственный педагогический институт. М., 1975. 27 с.
6. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. 2-е изд. СПб: Питер, 2001. 263с. Библиогр.: с.257261.
7. Андреева Г.М. Социальная психология: Учеб. для вузов. М.: Аспект Пресс, 2000. 375с. Бібліогр.: с. 370374.
8. Анисимов О.С. Методологическая культура педагогической деятельности и мышления / О.С. Анисимов; Инновац. об-ние АН СССР, Всесоюз. методол. центр. М.: Экономика, 1991. 415 c.: ил. Библиогр.: с. 391394.
9. Анохин П.К. Теория функциональной системы // Успехи физиологических наук. 1970. Т.1, № 1. С. 19-54.
10. Анохин П.К. Узловые вопросы теории функциональной системы / П.К. Анохин М.: Наука. 1980. 197 с.: ил.
11. Анохин П.К. Философские аспекты теории функциональной системы: Избранные труды / П.К. Анохин. М.: Наука. 1978. 400 с.: ил.
12. Антонова Н.В. Личностная идентичность современного педагога и особенности его общения // Вопросы психологи. 1997. №6. С. 2329.
13. Анциферова Л.И. Развитие личности специалиста как субъекта своей профессиональной жизни // Психологические проблемы формирования личности профессионала / Под ред. В.А. Бодрова и др. М.: Институт психологии АН СССР, 1991. С. 2743.
14. Апетик Н.М. Моральна саморегуляція як умова попередження девіантної поведінки підлітків: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т психології імені Г.С.Костюка АПН України. К., 2001. 20 ар.
15. Аржакаева Т.А. Психологические трудности общения: опыт их исследования и преодоления у начинающих учителей // Мир психологии. 1996. №3. С. 5256.
16. Бандура А. Теория социального научения: Пер.с англ. Н.Н.Чубарь. СПб.: Евразия, 2000. 318 с. Библиогр.: с. 293316.
17. Батаршев А.В. Психодиагностика способности к общению, или Как определить организаторские и коммуникативные качества личности. М. : Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 1999. 176 с. Библиогр.: с. 166175.
18. Бедер Я. Психологическая коррекция недостатков саморегуляции у детей с задержками развития // Вопросы психологии. 1983. № 4. С. 7071.
19. Бедный Г.З. Некоторые механизмы саморегуляции в формировании темпа деятельности // Вопросы психологии. 1985. № 1. С. 7280.
20. Бернштейн Н.А. Биомеханика и физиология движений: Психологи Отечества: избранные психологические труды / Под ред. В.П. Зинченко. М.; Воронеж: Ин-т практической психологии: НПО МОДЭК, 1997. 608 с.: ил. Библиогр.: с. 594.
21. Бех І.Д. Від волі до особистості. К.: Україна Віта, 1995. 202 с.
22. Бехтерев В.М. Внушение и его роль в общественной жизни. СПб: Питер, 2001. 256 с.
23. Бехтерев В.М. Объективная психология. М.: Наука, 1991. 475 с. Библиогр. в примечаниях: с. 445456.
24. Бодров В.А., Обознов А.А. Система психической регуляции стрессоустойчивости человека-оператора // Психологический журнал. 2000. Т. 21, №4. С. 3240.
25. Большая психологическая энциклопедия. М.: Эксмо, 2007. 544 с.
26. Большая энциклопедия психологических тестов. М.: Эксмо, 2005. 416 с.
27. Бондаревская Е.В., Качан Г.А. Диагностика личностно-педагогической саморегуляции учителя: Методические рекомендации. Ростов н/Д.: РГПУ, 1996. 53 с.
28. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика: Учебное пособие для студентов старших курсов психологических факультетов и отделений университетов. К.: Укртехпресс, 1997. 216 с.
29. Боришевский М.И. Влияние позиции подростка на саморегуляцию поведения // Вопросы психологии. 1972. № 5 С. 121128.
30. Боришевский М.И. Воспитание самоконтроля в поведении учащихся начальных классов. Киев: Рад. школа, 1980. 143 с.: ил.
31. Боришевский М.И. Психологические особенности самосознания подростка. Киев: Вища школа, 1980 167 с.
32. Боришевський М.И., Максименко С.Д. О саморегуляции поведения подростков в процессе учебной деятельности // Вопросы психологии. 1977. № 3. С. 5764.
33. Брудный А.А. О проблеме коммуникации // Методологические проблемы социальной психологии. М.: Наука, 1975. С. 165183.
34. Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке (статья первая) // Психологический журнал. 1991. Т.12, № 6. С. 310.
35. Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке (статья вторая) // Психологический журнал. 1992. Т. 13, № 6. С. 312.
36. Булах І.С., Долинська Л.В. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів: Навчально-методичний посібник. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2002. 114 с.
37. Вагапова Д.Х. Риторика в интеллектуальных играх и тренингах. М.: Цитадель, 1999. 460 с.
38. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие. М. : Ось-89, 2003. 223с.: ил. Библиогр.: с. 215219.
39. Велитченко Л.К. Педагогічна взаємодія: теоретичні основи психологічного аналізу: Монографія. Одеса: ПНЦ АПН України, 2005. 355с.: іл., табл. Бібліогр.: с. 283318.
40. Вердербер К., Вердербер Р. Психология общения. Полный курс. / Пер. с англ. И. Андреевой, А. Кулаковой, Н. Миронова и др. / Под ред. Д. Гиппиус, С. Комарова. СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2006. 412 с.: ил., табл.
41. Вилюнас В.К. Психология развития мотивации: Современные и классические исследования. Научные данные и жизненные примеры. СПб.: Речь, 2006. 458с.: ил. Библиогр.: с. 416444.
42. Вітюк Н.Р. Психологічні особливості формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Ровенський державний гуманітарний університет. Рівне, 2002. 20 ар.
43. Волков А.М., Микадзе Ю.В., Солнцева Г.Н. Деятельность: структура и регуляция. Психологический анализ. М.: Изд-во Московского ун-та, 1987. 216 с.: ил. Библиогр.: с. 208214.
44. Волошина Т.В. Психологические механизмы формирования регуляции уровня коммуникативной активності личности // Психологические механизмы регуляции активности личности: Сборник научных трудов. Часть І. Новосибирск: Изд-во НГПУ, 2001. С. 94102.
45. Воробьев П.Г. Пути активизации учебно-воспитательного процесса на уроках, посвященных изучению биографии писателей // Опыт совершенствования литературы в старших классах / Под ред. В.В. Голубкова. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961. С. 49123.
46. Выготский Л.С. История развития высших психических функций // Собр. соч.: В 6-ти Т. Т.3. М.: Педагогика, 1983. С. 5314.
47. Габдреева Г.Ш., Пейсахов Н.М. К методике самоуправлением психическим состоянием // Вопросы психологии. 1982. № 5. С. 101108.
48. Гаврилов П.Т. Оглядові теми на уроках української літератури в старших класах: Посібник для вчителів. К.: Рад. Школа, 1980. 126 с.
49. Галантер Ю., Миллер Д., Прибрам К. Планы и структура поведения / Пер. с англ. О. Виноградовой, Е. Хомской / Под ред. А.Н. Леонтьева, А.Р. Лурия. М.: Прогресс, 1965. 489 с.
50. Галян О.І. Співвідношення імперативності та діалогічності у стильовій характеристиці діяльності вчителя: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України. Київ, 1999. 19 ар.
51. Гласс Дж., Стенли Дж. Статистические методы в педагогике и психологи / Пер. с англ. Л.И. Хайрусовой / Под ред. Ю.П. Адлера. М.: Прогесс, 1976. 490 с. Библиогр.: с. 465474.
52. Гоголь О.В. Формування педагогічного мовлення майбутніх вчителів активними методами навчання: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Український державний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. К., 1997. 20 ар.
53. Гойхман О.Я., Надеина Т.М. Основы речевой комуникации: Учебник для вузов / Под ред. О. Я. Гойхмана. М.: ИНФРА-М, 1997. 272 с.
54. Голиков Ю.Я., Костин А.Н. Особенности психической регуляции и классы проблемностей и сложностей операторской деятельности // Психологический журнал. 1994. Т. 15, № 2. С. 316.
55. Голиков Ю.Я., Костин А.Н. Теория и методы анализа проблемностей в сложной операторской деятельности // Проблемность в операторской деятельности: Теория и методы психологического анализа. М.: Институт психологии РАН, 1999. С. 680.
56. Гребенюк О.С. Проблемы формирования мотивации учения и труда у учащихся средних профтехучилищ: Дидактический аспект. М.: Педагогика, 1985. 151 с. Библиогр.: с. 142150.
57. Грибенюк Г.С. Психологічні основи становлення саморегуляції у навчально-професійній діяльності майбутніх рятівників: Автореф. дис. ... доктора психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України. Київ, 2007. 34 ар.
58. Гримак Л.П., Звоников В.М., Скрыпников А.И. Психическая саморегуляция в деятельности человека-оператора // Вопросы кибернетики. Психические состояния и эффективность деятельности. М.: Изд-во АН СССР, 1983. С. 150167.
59. Гриньова М.В. Фактори формування саморегуляції навчальних дій // Психологія і педагогіка. 1996. № 2. С. 7175.
60. Давыдов В.В., Зак А.З. Уровень планирования как условие рефлексии // Проблемы рефлексии. Новосибирск: Наука, 1987. С. 4349.
61. Деркач Л.М. Психологічні основи самоконтролю учнів у процесі навчання іноземним мовам: Автореф. дис. доктора психол. наук: 19.00.07 / НДІ психології АПН України. К., 1994. 50 ар.
62. Дикая Л.Г. Системно-деятельностная концепция саморегуляции психофизиологического состояния человека // Проблемность в профессиональной деятельности: Теория и методи психологического анализа. М.: Институт психологии РАН, 1999. С. 80106.
63. Дикая Л.Г. Становление новой системы психической регуляции в экспериментальных условиях деятельности // Принцип системности в психологических исследованиях. М.: Наука, 1990. С. 103114.
64. Дикая Л.Г., Семикин В.В., Щедров В.И. Исследование индивидуального стиля саморегуляции психофизиологического состояния // Психологический журнал. 1994. Т. 15. - № 6. С. 2837.
65. Дикунов А.М., Костюхина Н.Н. Педагогическое мастерство: Учебное пособие для студентов института физической культуры. Омск: ОГИФК, 1994. 124 с.
66. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Книга для учителя и родителей. М., 1987. 207 с.
67. Добрович А.Б. Общение: наука и искусство. - 2-е изд. - М.: Знание, 1980. 159 с.: ил.
68. Долинська Л.В. Діалогічна взаємодія викладача зі студентами як умова особистісно-професійного зростання майбутнього вчителя // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Випуск 2. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 1998. С. 9397.
69. Долинська Л.В. Особистісно-професійне зростання майбутнього вчителя методом керованого інтеріндивідного навчання: Збірник наукових праць «Наукові записки». Ювілейний випуск. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2000. С. 9398.
70. Долинська Л.В. Стилі педагогічного спілкування та можливості його формування в процесі підготовки майбутнього вчителя // Психологія. Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Випуск 1 (4). К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 1999. С. 6469.
71. Долинська Л.В., Ніколаєнко О.С. Дослідження проблеми типології стилів саморегуляції у студентів вузу // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Психологічні науки. Серія 12. Випуск 5 (29). К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. С. 196201.
72. Долинська Л.В., Ніколаєнко О.С. Комунікативна саморегуляція майбутніх учителів. Навчально-методичний посібник. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. 88 с.
73. Долинська Л.В., Черевко В.П. Комунікативна компетентність майбутніх менеджерів: Навчально-методичний посібник. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2002. 87 с.
74. Елисеев О.П. Практикум по психологи личности. СПб: Питер, 2000. 560 с.: ил. Библиогр.: с. 547554.
75. Емельянов Ю.Н. Групповые методы социально-психологической подготовки специалистов // Вопросы психологи. 1985. № 6. С. 8895.
76. Емшанова Ю.А. Стилевые особенности саморегуляции спортсменами своего психического состояния во время соревновательной деятельности как актуальное направление исследований // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. 2005. № 1. С. 916.
77. Ершова А.П., Букатов В.М. Режиссура урока, общения и поведения учителя: Пособие для учителя. Изд. 2-е, испр. и дополн. М.: Московский психолого-социальный институт, Флинта, 1998. 229 с.
78. Жуков Ю.М., Петровская Л.А., Растянников П.В. Диагностика и развитие компетентности в общении: Практическое пособие. М: Изд-во МГУ, 1990. 104 с.
79. Завалова Н.Д., Пономаренко В.А. Психические состояния человека в особых условиях деятельности // Психологический журнал. 1983. Т.4, № 6. С. 92105.
80. Загальна психологія: Навчальний посібник / О. Скрипченко, Л. Долинська та ін. К.: А.П.Н., 1999. 463с.
81. Зарецкий В.К., Холмогорова А.Б. Смысловая регуляция решения творческих задач // Исследование проблемы психологии творчества. М.: Наука, 1983. С. 62101.
82. Звоников В.М. Использование идеомоторной тренировки на фоне релаксации в поцессе летного обучения курсантов // Военно-медицинский журнал. 1979. №12. С. 4850.
83. Зейгарник Б.В. Опосредование и саморегуляция в норме и патологии // Вестник МГУ. Серия 14. Психология. 1981. № 2. С. 914.
84. Зимняя И.А. Лингвопсихология речевой деятельности. Воронеж: НПО МОДЭК, 2001. 432 с.: ил., табл.
85. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Ученик для вузов. 2-е изд., доп., испр. и перераб. М.: Логос, 2000. 384 с. Библиогр.: с. 368377.
86. Зимняя И.А. Психологические аспекты организации устного пропагандистского общения и формирование социалистической личности // Прикладные проблемы социальной психологии / Под ред. Е.В. Шороховой, В.П. Левкович. М.: Наука, 1983. С. 143-157.
87. Зинченко В.П. Образ и деятельность: Монография. М.: Институт практической психологии; Воронеж: МОДЭК, 1997. 608 с.: ил. Библиогр.: с. 604607.
88. Иванников В.А. Воля: миф или реальность // Вестник Московского университета. 1993. № 2. С. 7073.
89. Иванников В.А. Психологические механизмы волевой регуляции: Учебное пособие. М.: Изд-во УРАО, 1998. 144 с. Библиогр.: с. 126140.
90. Ильин Е.П. Психология воли / Е.П. Ильин. СПб.: Питер, 2002. 280 с.: ил. Библиогр.: с. 267280.
91. Ильясов И.И. Структура процесса учения. М.: Изд-во МГУ. 1986. 200 с. Библиогр.: с. 194200.
92. Ілійчук В.І. Саморегуляція підлітків у подоланні конфліктної поведінки: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. К., 1996 24 ар.
93. Ісаєнко М.М. Формування комунікативних умінь у курсантів вищих закладів освіти МВС: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського. Одеса, 2002. 21 ар.
94. Калин В.К. На путях построения теории воли // Психологический журнал. 1989. №2. С. 4655.
95. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении: Книга для учителя. М.: Просвещение, 1987. 97 с.
96. Кан-Калик В.А., Ковалёв Г.А. Педагогическое общение как предмет теоретического и прикладного исследования // Вопросы психологии. 1985. № 4. С. 916.
97. Качан Г.А. Личностно-педагогическая саморегуляция как фактор повышения педагогической культуры учителя: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Ростовский государственный университет. Ростов н/Д, 1995. 22 с.
98. Кириченко Т.В. Психологічні механізми саморегуляції поведінки підлітків: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. К., 2001 20 ар.
99. Климов Е.А. Психология профессионального сaмоопределения: Учебное пособие для студентов вузов. Ростов н/Д.: Феникс, 1996. 512 с.
100. Климов Е.А. Образ мира в разнотипных профессиях: Учебное пособие. - М.: Изд-во МГУ, 1995. 224 с.: табл. Библиогр.: с. 216221.
101.