РОЗВИТОК МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ В ХАРКІВСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ (1864-1917 РР.)

brief description

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

На правах рукопису

ПОПОВА ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

УДК [94:069](477.54)«1864/1917»(043.5)

РОЗВИТОК МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ В ХАРКІВСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ (1864-1917 РР.)

07.00.01 історія України

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

науковий керівник:
кандидат історичних наук,
доцент Каністратенко М.М.

Харків - 2008

ЗМІСТ
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ.................................................................................... 3
ВСТУП .......................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ ТА ДЖЕРЕЛА... 8
1.1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ................................................................. 8
1.2. ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА................................................................................... 41
РОЗДІЛ 2. МУЗЕЙНА ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ ПОЧАТОК ХХ СТ.).................................................................................................... 48
2.1. ВИНИКНЕННЯ ЗЕМСЬКИХ МУЗЕЇВ У НАДДНІПРЯНСЬКІЙ
УКРАЇНІ............................................................................................................. 48
2.2. НАУКОВА ТА ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ МУЗЕЇВ.......................... 73
РОЗДІЛ 3. ПУБЛІЧНІ МУЗЕЇ МІСТА ХАРКОВА........................................ 84
3.1. ХАРКІВСЬКИЙ ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВИЙ МУЗЕЙ................... 84
3.2. МУЗЕЇ НАУКОВИХ ТА КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКИХ
ТОВАРИСТВ..................................................................................................... 96
РОЗДІЛ 4. РОЛЬ УНІВЕРСИТЕТУ В ПОШИРЕННІ ТА ПРОПАГУВАННІ
МУЗЕЙНОЇ СПРАВИ НА ХАРКІВЩИНІ .................................................... 110
4.1. МУЗЕЇ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ.................................................... 111
4.2. МУЗЕЇ ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ........................ 122
4.3. МУЗЕЇ ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ....................... 137
ВИСНОВКИ....................................................................................................... 153
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ.............................. 160

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

ДАХО Державний архів Харківської області
ДДУ Дніпропетровський державний університет
НУА Народна українська академія
СХИФО Сборник Харьковского историко-филологического общества
УІЖ Український історичний журнал
ХДМУ Харківський державний медичний університет
ХІМ Харківський історичний музей
ХІФТ Харківське історико-філологічне товариство
ХНПУ Харківський національний педагогічний університет

Вступ

В умовах розбудови незалежної України природно відбуваються зміни економічних, політичних, соціальних та культурних пріоритетів держави, які супроводжуються формуванням національної самосвідомості та відродженням історичної пам'яті народу. Значну роль при цьому відіграють музеї України, які являють собою осередки збереження матеріальної та духовної культури народу. Закон України «Про музеї та музейну справу» ставить перед науковцями завдання дослідити період, в який власне і розпочинають своє функціонування музейні установи нашої держави. На сьогоднішній день історична наука переживає стрімке зростання зацікавленості історією окремих регіонів України, дослідження яких неможливе без критичного переосмислення багатого досвіду подвижників музейного руху, здобутків різноманітних наукових та культурно-просвітницьких товариств, в складі яких функціонували музеї, повернення до наукового обігу спадщини вітчизняних музеєзнавців.
Актуальність теми. В структурі музейної справи історія заснування та діяльності музеїв є однією із вагомих її частин, без дослідження якої функціонування сучасного музеєзнавства є неможливим. Дослідження історії становлення і розвитку музейних закладів Харківщини дозволяє уточнити дату започаткування музейної справи в цілому в Україні, з'ясувати основні шляхи пошуково-збирацької роботи з виявлення та збереження пам’яток минулого, охарактеризувати напрямки наукової та практичної діяльності музеїв, а отже, науковий аналіз історії музейної справи Харківської губернії здатний вивести регіональне музеєзнавство на якісно новий теоретичний рівень та стати підґрунтям для розширення музейної мережі, вдосконалення екскурсійної та видавничої діяльності музеїв, відродити спотворену за радянських часів виховну функцію музеїв, сприятиме глибшому розумінню історії України.
Таким чином, більшість проблем музейної справи Харківщини вимагають критичного переосмислення та пошуків нових підходів до їх вивчення, тому звернення до аналізу історичного досвіду є актуальним. Без цього реалізація сучасної музейної політики України є неможливою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі історії України та всесвітньої історії Харківської державної академії культури.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1864 по 1917 рр., де нижня межа пов’язана із впровадженням на території шести українських губерній, в тому числі і Харківській, інституту земств, оскільки саме земська реформа, значно більше за інші ліберальні перетворення 60 70-х рр. ХІХ ст., сприяла розвитку музейної справи. Верхня межа дослідження обумовлена кардинальними змінами в державі, які були спричинені революційними подіями 1917 р., і хоча реорганізація музеїв Харкова відбулась тільки в 1920 р., різкі зміни в політичному, економічному, соціальному та культурному житті всієї країни не дозволили продовжити нормальне функціонування музейних установ. Окрім того, для з'ясування цілісної картини розвитку навчальних музеїв Харкова довелося вийти за хронологічні рамки; проаналізувати початковий етап діяльності Харківського університету, починаючи від його заснування в 1804 р.
Географічні межі дослідження обмежені територією Харківської губернії, проте для вивчення земського музейного руху також були охоплені території тих українських губерній, в яких інститут земства був запроваджений в 1864 р. Катеринославської, Таврійської, Херсонської, Полтавської та Чернігівської.
Мета дослідження визначена відповідно до актуальності обраної теми та її наукової розробки і полягає у комплексному вивченні історії заснування та діяльності музеїв Харківської губернії в другій половині ХІХ на початку ХХ ст., аналізі їх наукової та практичної діяльності.
Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання:
• проаналізувати стан наукової розробки проблеми та ввести до наукового обігу джерела, що раніше не використовувались;
• висвітити історію заснування музеїв в Харківській губернії в ХІХ на початку ХХ ст.;
• дослідити всі музейні заклади Харківського університету;
• уточнити та обґрунтувати дату започаткування музейної справи в Україні;
• розкрити основні напрямки наукової та практичної діяльності музеїв краю в ХІХ на початку ХХ ст.
Об’єктом дослідження виступає розвиток музейної справи в Харківській губернії в ХІХ на початку ХХ ст.
Предметом дослідження обрані шляхи та форми діяльності музейних закладів в Харківській губернії в ХІХ на початку ХХ ст.
Методологічною основою дослідження є принципи історизму та об’єктивності. В роботі було застосовано ряд загальнонаукових та спеціальних історичних методів. До першої групи методів слід віднести аналіз та синтез, індукцію та дедукцію, типологію та класифікацію. Спеціальні історичні методи представлені порівняльно-історичним та проблемно-хронологічним.
Наукова новизна отриманих результатів відображається як в самій постановці проблеми, так і у комплексному підході до її вирішення і полягає в тому, що:
• дисертація є першим в українській історичній науці дослідженням проблеми історії розвитку музейної справи Харківщини в ХІХ на початку ХХ ст.;
• до наукового обігу було залучено невідомі і невикористані раніше джерела;
• вперше було комплексно досліджено, що на розвиток музейної справи в Україні більший вплив справила саме земська реформа 1864 р.;
• на основі ґрунтовного аналізу музейних звітів, проведеного авторкою, було виявлено та класифіковано всі види наукової та практичної діяльності українських музеїв;
• авторкою було запропоновано та обґрунтовано декілька видів періодизації історії заснування та діяльності музеїв Харківського університету;
• в дослідженні, на основі використаних історичних джерел, було доведено, що музейна справа в Україні веде свій початок від заснування навчальних музеїв при Харківському університеті в 1807 р.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації можуть бути використані у наукових дослідженнях з музеєзнавства, мистецтвознавства, історії, історії педагогіки та історії культури України, при підготовці лекцій, проведенні тематичних семінарів, написанні вузівських та шкільних підручників. Одержані результати можуть бути застосованими музейними співробітниками для підготовки матеріалів екскурсій, а також туристичними агентствами для розробки маршрутів.
Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації доповідались на міжнародних наукових конференціях «Краєзнавство і учитель» (Харків, 2006, 2008 р.), наукових конференціях молодих учених «Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття» (Харків, 2006, 2007, 2008 рр.), науково-практичній конференції «Історико-культурні надбання Сіверщини в контексті історії України» (Глухів, 2006 р.), конференції «VII Багаліївські читання в НУА: Д. І. Багалій про стан та шляхи розвитку Української культури» (Харків, 2006 р.), міжнародній науковій конференції молодих учених «Каразінські читання» (Харків, 2007 р.).
Головні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в чотирьох статтях, опублікованих у фахових збірниках наукових праць.
Структура дисертації. Структура дослідження відповідає меті та поставленим завданням і відображає їх послідовне виконання. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які, в свою чергу, поділяються на дев'ять параграфів, висновків та списку використаних джерел і літератури, який включає 338 найменувань. Загальний обсяг роботи 197 сторінки, з них 159 основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи дисертаційне дослідження маємо необхідність ще раз звернути увагу на його головні аспекти, які представлені наступними положеннями.
1. Для проведення всебічного дослідження історії розвитку музейної справи в Харківській губернії авторкою була проаналізована значна кількість різноманітних історичних джерел та літератури. Для кращого усвідомлення стану наукової розробки було виділено три загальні групи наукової літератури з даної проблеми:
- література, в якій прямо чи посередньо досліджується історія заснування та діяльності музейних закладів Харківської губернії;
- наукові праці, які дають уявлення про земський музейних рух в ХІХ на початку ХХ ст. в Україні;
- література, що розглядає загальні питання розвитку історії та культури в зазначений період в українських губерніях.
До наукового обігу були залучені історичні джерела, що раніше не використовувались, до яких маємо віднести архівні матеріали, що зберігаються в фондах Державного архіву Харківської області, Харківського історичного музею, музею історії Харківського університету, музею кафедри судової медицини та основ права ХДМУ.
2. Дослідження історії заснування та діяльності музеїв Харківської губернії в період, коли починає формуватися музейний фонд нашої держави, є важливою складовою історії української музейної справи в цілому. Мета даного дослідження не полягала в тому, щоб віднайти всі музейні установи Харківської губернії, що взагалі зробити доволі складно, оскільки далеко не всі музеї, що функціонували в досліджуємий період, мали статути та були офіційно зареєстрованими. Головне завдання в дослідженні музейної справи Харківської губернії авторка, в першу чергу, вбачала як у виявленні спільних та відмінних рис в започаткуванні музейних установ в Харкові, так і в порівнянні основних тенденцій процесу музейного будівництва в Харківській губернії із іншими українськими губерніями.
Отже, на відміну від інших українських губерній, де з середини ХІХ ст. вже був розпочатий процес організації публічних музеїв, в Харкові перший публічний музей з’явився тільки в останній чверті ХІХ ст. Харківський художньо-промисловий музей був заснований в 1886 р., який до початку ХХ ст. залишався єдиним міським музеєм. Своєрідний спалах музейного будівництва, який відбувся на початку ХХ ст. і проявився в організації ряду музеїв науковими та культурно-просвітницькими товариствами, серед яких маємо відмітити музей наочних посібників ім. П. Степанова при Харківському товаристві поширення в народі грамотності, етнографічний музей ХІФТ, музей церковних старожитностей при Харківському єпархіальному церковно-археологічному товаристві, по-перше, спростовує поширену за радянських часів тезу про занепад культури в цілому та музейної справи зокрема в наслідок реакції, яка наступила після революційних подій 1905-1907 рр., і, по-друге, дозволяє нам зробити висновок про те, що, хоч в Харківській губернії не було створено єдиного комплексного музею, потреби населення в культурно-просвітницьких установах, якими, в першу чергу, були музеї, були задоволені, оскільки експозиції зазначених музеїв дозволяли відвідувачам отримати уявлення про історію, археологію, етнографію губернії, а також про розвиток мистецтва не тільки в Харкові, а й в Російській імперії та в цілому в Європі. Проте, маємо відмітити наявність негативних рис, притаманних виключно розвитку музейної справи в Харківській губернії, що відрізняли її з поміж інших українських губерній стали незацікавленість губернського земства в організації єдиного комплексного музею та відсутність серед харківських музейників особи, яка б повністю взяла на себе роботу по формуванню колекцій музею, пошуку приміщення тощо (як відбувалось при організації Катеринославського крайового музею, де організатором був відомий історик Д. Яворницький, природничо-історичного музею Таврійського губернського земства, засновником якого став губернський ентомолог С. Мокржецький та ін.).
3. Відсутність в Харківській губернії єдиного комплексного музейного закладу, діяльність якого могла б охопити питання вивчення місцевої флори, фауни, ґрунтів; розвитку сільського господарства; історії, археології та етнографії краю була компенсована наявністю при Харківському університеті цілого ряду музеїв. В рамках даного дисертаційного дослідження вперше була визначена справжня кількість музейних установ Харківського університету, оскільки в дорадянський період було виявлено трохи більше половини від загальної кількості університетських музеїв, в радянські часи ця проблема не стала предметом спеціального дослідження, а сучасні дослідники хибують на перебільшення, зокрема відносячи до категорії музеїв технологічний кабінет та навіть астрономічну обсерваторію.
Проаналізувавши значну кількість різноманітних джерел, зокрема звіти про діяльність Харківського університету, ювілейні видання факультетів, публікації музейних діячів, можемо з впевненістю заявити про те, що на кінець другого десятиліття ХХ ст. при Харківському університеті було зосереджено одинадцять музеїв: чотири музеї на медичному факультеті (нормальної анатомії, патологічної анатомії, судової медицини та студентський), чотири музеї на фізико-математичному факультеті (зоологічний, зоотомічний, мінералогічний та геологічний), два музеї на історико-філологічному факультеті (музей красних мистецтв та етнографічний) і окремий музей при юридичному факультеті.
В результаті виконаного дослідження були виділені основні етапи організації університетських музеїв, які в основному залежали від прийнятих університетських статутів. Так, перший етап відноситься до 1807 р., коли внаслідок університетського статуту 1804 р. було організовано музей нормальної анатомії та натуральний кабінет, що згодом розділився на зоологічний та мінералогічний музей.
Наступний етап був пов’язаний із другим університетським статутом, що був прийнятий в 1835 р., який хоч і був реакційним за своєю сутністю, проте призвів до заснування музею красних мистецтв в 1837 р. та виділенню з натурального кабінету двох окремих музеїв: зоологічного та мінералогічного.
Одразу чотири музеї були утворені після введення в дію доволі ліберального третього університетського статуту 1863 р. Так, з мінералогічного музею був виділений окремий геологічний, з зоологічного музей порівняльної анатомії та ембріології, а також відбувся поділ до того моменту єдиного анатомічного музею на три окремі установи: музей фізіологічної анатомії, паталогічної анатомії та музей судової медицини.
Кінець ХІХ ст. виявився періодом «затишшя» в справі заснування нових музеїв як для Харкова в цілому, так і для Харківського університету. Новий етап в розвитку університетської музейної справи почався на початку ХХ ст., проте він не був пов’язаний ані з прийняттям нового університетського статуту, ані з чимось іншим. Організація двох університетських музеїв відбулась незалежно одна від одної. Так, студентський медичний музей став результатом багаторічної практики студентів-медиків, а етнографічний музей виник внаслідок ХІІ археологічного з'їзду. Таким чином, в даній роботі була проаналізована історія заснування та діяльності всіх одинадцяти музеїв Харківського університету.
4. Загальноприйнятою подією, від якої веде свій початок музейна справа в Україні до сьогодні вважається відкриття в 1825 р. першого публічного музею, яким був Одеський археологічний музей. Теза про те, що початком музейної справи в Україні слід вважати заснування при Харківському університеті в 1807 р. зоологічного музею не висловлювалася та не досліджувалася. Маємо відмітити, що в 1807 р. при Харківському університеті було засновано одразу три музеї: музей фізіологічної анатомії, зоологічний та мінералогічний (два останніх були об’єднані спочатку в єдиний музей, який виступав в джерелах під назвою «натурального кабінету», однак мінералогічний музей та музей фізіологічної анатомії являли собою суто навчально-допоміжні заклади, закриті для сторонніх відвідувачів, натомість зоологічний музей від початку виконував всі функції, що є характерними для сучасного визначення понять «музей» та «музейна діяльність» в законі України «Про музеї та музейну справу», в якому зазначається, що «музеї це культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини. Основними напрямами музейної діяльності є культурно-освітня, науково-дослідна діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, пам'яткоохоронна робота». В даному дослідженні було доведено, що зоологічний музей являв собою одночасно навчальну установу, науково-дослідний та консультативний заклад, займався екскурсійною та видавничою діяльністю та ін. Отже, на нашу думку, подією, від якої веде свій початок музейна справа в Україні має бути визнане заснування в 1807 р. зоологічного музею Харківського університету.
5. Тривалий час в радянській історичній науці панувала точка зору про те, що найбільший вплив на розвиток держави в цілому з поміж ліберальних реформ Олександра ІІ справила реформа 1861 р., проте в даному дослідженні було доведено, що розвитку культури і музейної справи значно більше посприяла земська реформа 1864 р. Не зупиняючись детально на організації губернськими і повітовими земствами в шести земських українських губерніях, відмітимо, по-перше, що в дослідженні вперше було виявлено і проаналізовано три напрямки земської діяльності в сфері музейної справи:
- заснування музеїв (переважно комплексного або природничо-історичного профілю), та подальше його утримання, що включало в себе три найголовніші компоненти: фінансування збирацької та науково-дослідницької роботи, оплату праці музейних співробітників, виділення або будівництво музейного приміщення;
- прийняття на своє утримання або рішення про ліквідацію тих музеїв, які були передані земствам Губернськими архівними комісіями, науковими та культурно-просвітницькими товариствами або приватними особами;
- надання фінансової підтримки музеям, що були засновані і продовжували функціонувати при товариствах старожитностей, архівних комісіях, статистичних комітетах.
Авторкою також було виявлено, що діяльність губернських земств була налаштована на організацію одного комплексного центрального музею, який за потреби міг би слугувати допоміжно-довідковою установою самого земства, в той час як повітові земства переважно займались виключно збирацькою роботою та розповсюдженням сільськогосподарських знань та поширенням народної освіти серед місцевого населення, до якого вони були значно ближчими, ніж губернські земства.
6. Наукова та практична діяльність музеїв завжди залишалась найважливішою складовою музейної справи. Вивчення напрямків музейної діяльності в ХІХ на початку ХХ ст. заслуговує на особливу увагу, оскільки саме в цей період музеєзнавство переходить до якісно нового етапу своєї історії, набуваючи науково осмислення. В даному дисертаційному дослідженні автором були виявлені та проаналізовані всі напрямки наукової та практичної діяльності українських музеїв зазначеного періоду як природничо-історичного, так і художнього напрямків. Отже, наукова діяльність українських музеїв складалась з:
- дослідження і збиральницької роботи предметів флори, фауни, ґрунтів, корисних копалин, історії, археології та етнографії губернії, в якій розміщувався музей;
- введення до наукового обігу нових джерел з історії, археології, етнографії, а також таких допоміжних історичних дисциплін, як нумізматика, сфрагістика, боністика, археографія, дипломатика та ін.;
- наукової обробки зібраного матеріалу, що проявлялось у визначенні цінності предмету, виготовленні музейного експонату (за потреби), консервації, реставрації, систематизації колекцій;
- каталогізації експонатів;
- ознайомлення населення з колекціями музею, що відбувалось шляхом проведення екскурсій у самому музеї, за допомогою надання музейних експонатів для виїзних заходів або у тимчасове користування іншим музеям, школам та народним домам, а також під час проведення публічних читань та лекцій з використанням музейних предметів;
- видавничої діяльності музею, яка полягала в друкуванні рекомендацій по збиранню предметів для формування музейних колекцій, звітів про музейну діяльність, наукових праць співробітників музею та науково-популярних брошур, призначених для потреб місцевого населення.
Практичні завдання музеїв знайшли прояв в наступних видах діяльності:
- вирішення питань, пов’язаних із сільським господарством та промисловістю губернії, а саме: бонітування ґрунтів, надання рекомендацій по розведенню культурних рослин, виявлення шкідливих для сільського господарства рослин, тварин та комах та пошуки засобів боротьби із ними, надання рекомендацій з доцільності розробки покладів корисних копалин та ґрунтових вод, а також роз’яснення технічних можливостей та засобів користування новою технікою, допомога земствам в організації сільськогосподарських та промислових виставок;
- вирішення питань, пов’язаних із освітою, які включали в себе: виготовлення різноманітних колекцій для передачі їх школам та народним домам, прийом вчителів земських шкіл для навчання їх самостійно виготовляти шкільні навчальні колекції, надання можливості учням художніх шкіл користуватися художніми зібраннями музеїв для виготовлення копій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Опубліковані документи і матеріали

1.1. Временный устав Императорской Академии художеств. СПб : Типография братьев Шумахер, 1893. 26 с.
1.2. Доклады Харьковской Губернской Земской Управы Губернскому Земскому Собранию очередной сессии 1915 года по отделу народного образования. Харьков : Товарищество «Печатня С. П. Яковлева», 1916. 62 с.
1.3.Закон України про музеї та музейну справу : № 249-95-ВР від 29 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. 1995. № 25. С. 191
1.4. Журнал Харьковской городской думы. 1887. № 2. С. 12 21.
1.5. Журнал Харьковской городской думы. 1887. № 9. С. 95 110.
1.6. Извлечение из отчета о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1873 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1874. Т. 1. С. 1 35.
1.7. Из годового отчета о деятельности Черниговской губернской архивной комиссии 4 апреля 1910 г. // Чернигову 1300 лет. Сборник документов и материалов / Сост. : С. М. Мельник. К. : Наукова думка, 1990. С. 119-120.
1.8. Из письма И. С. Нечуя-Левицкого И. Л. Шрагу о завещании денег музею В. В. Тарновского 31 мая 1915 г. // Чернигову 1300 лет. Сборник документов и материалов / Сост.: С. М. Мельник. К.: Наукова думка, 1990. С. 123.
1.9. Инструкция Консерватору Харьковского Художественно-Промышленного Музея. Харьков : Типография М. М. Гордона, [1887]. 4 с.
1.10. К археологическому съезду в Харькове // Исторический вестник. 1902. Т. 87. С. 396 399; 758 764; 1188 1189.
1.11. К археологическому съезду в Харькове // Исторический вестник. 1902. Т. 88. С. 367 368; 786 788; 1147 1149.
1.12. К археологическому съезду в Харькове // Исторический вестник. 1902. Т. 89. С. 325 328; 653 654.
1.13. К археологическому съезду в Харькове // Исторический вестник. 1902. Т. 90. С. 365 383.
1.14. Краткий отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета, читанный в торжественном собрании университета 17 января 1877 года // Записки Императорского Харьковского университета. 1877. Т. 1. С. 1 73.
1.15. К XIII археологическому съезду // Исторический вестник. 1903. Т. 92. С. 1147 1150.
1.16. Мокржецкий С. А. Задачи Естественно-исторического музея в Крыму. Речь, читанная в день открытия Естественно-исторического музея Таврического земства в Симферополе, 12 декабря 1899 года / С. А. Мокржецкий // Записки крымского Горного Клуба. 1900. № 12. С. 16 29.
1.17. Мокржецкий С. А. Отчет по Естественно-историческому музею Таврического губернского земства за 1911 год. Год XII-й / С. А. Мокржецкий, А. А. Яната // Труды Естественно-исторического музея Таврического губернского земства. 1912. Т. I. С. 1 29.
1.18. Мокржецкий С. А. Отчет по Естественно-историческому музею Таврического губернского земства за 1912 год. (XIII-й год) / С. А. Мокржецкий, А. А. Яната // Труды Естественно-исторического музея Таврического губернского земства. 1913. Т. II. С. 1 37.
1.19. Мокржецкий С. А. Отчет по Естественно-историческому музею Таврического губернского земства за 1913 год. (XIV-й год) / С. А. Мокржецкий, А. С. Дойч // Труды Естественно-исторического музея Таврического губернского земства. 1914. Т. III. С. 1 34.
1.20. Мокржецкий С. А. Отчет по Естественно-историческому музею Таврического губернского земства за 1914 г. (XV-й год) / С. А. Мокржецкий, А. С. Дойч // Труды Естественно-исторического музея Таврического губернского земства. 1916. Т. IV. С. 1 27.
1.21. Мокржецкий С. А. Отчет по Естественно-историческому музею Таврического губернского земства за 1915 г. (XVI-й год) / С. А. Мокржецкий, А.С. Дойч // Труды Естественно-исторического музея Таврического губернского земства. 1916. Т. IV. С. 1-15.
1.22. Отчет об экскурсии с орнитологической целью летом 1912 года в Полтавской губернии // Ежегодник Естественно-исторического музея Полтавского губернского земства. 1912. № 1. С. 9 20.
1.23. Отчет о деятельности Харьковской Комиссии по устройству XIII археологического съезда в г. Екатеринославе, состоящей при Харьковском Историко-филологическом обществе (1903 1905 г.) // СХИФО. 1905. Т. 16. С. I IV.
1.24. Отчет о деятельности Черниговской Губернской Ученой Архивной Комиссии за 1911 год. Чернигов: Типография Губернского Земства, 1912. 31 с.
1.25. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1892 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1893. Т. 2. С. 85 212.
1.26. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1893 год // Записки Императорского Харьковского университета. 1894. Т. 2. С. 13 135.
1.27. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1894 год // Записки императорского Харьковского Университета. 1895. Т. 2. С. 1 139.
1.28. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1895 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1896. Т. 2. С. 17 154.
1.29. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1896 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1897. Т. 2. С. 17 172.
1.30. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1897 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1898. Т. 2. С. 19 185.
1.31. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1898 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1899. Т. 2. С. 13 177.
1.32. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1899 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1900. Т. 2. С. 13 169.
1.33. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1900 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1901. Т. 2. С. 17 174.
1.34. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1901 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1902. Т. 2. С. 1 149.
1.35. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1902 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1903. Т. 2. С. 1 165.
1.36. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1903 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1904. Т. 2. С. 1 192.
1.37. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1904 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1905. Т. 2. С. 1 210.
1.38. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1906 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1907. Т. 3-4. С. 1 139.
1.39. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1907 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1908. Т. 3. С. 1 200.
1.40. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1908 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1909. Т. 2. С. 1 165.
1.41. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1909 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1910. Т. 3. С. 1 177.
1.42. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1910 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1911. Т. 3. С. 1 182.
1.43. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1910 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1911. Т. 3. С. 1 182.
1.44. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1912 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1913. Т. 1-2. С. 1 182.
1.45. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1913 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1914. Т. 1. С. 1 196.
1.46. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1915 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1916. Т. 1. С. 1 112.
1.47. Отчет о состоянии и деятельности Императорского Харьковского университета за 1916 год // Записки Императорского Харьковского Университета. 1917. Т. 3 4. С. 1 106.
1.48. Отчет о состоянии Музея украинских древностей В. В. Тарновского Черниговского Губернского Земства в 1911 г. Чернигов : Типография Губернского Земства, 1912. 15 с.
1.49. Отчет по Естественно-историческому Музею Полтавского Губернского Земства за 1912 год // Ежегодник Естественно-исторического музея Полтавского губернского земства. 1912. № 1. С. 37 53.
1.50. Отчет по Естественно-историческому Музею Полтавского Губернского Земства за 1913 год // Ежегодник Музея Полтавского Губернского Земства. 1915. № 2. С. 1 11.
1.51. Отчет по Музею Полтавского Губернского Земства за 1914-1915 гг. // Ежегодник Музея Полтавского Губернского Земства. 1917. № 3 4. С. 1 8.
1.52. Отчет Харьковской городской управы о доходах и расходах за 1886 год. Харьков : Типография М. М. Гордона, 1887. 147 с.
1.53. Отчет Харьковской городской управы о доходах и расходах городских сумм за 1908 год. Харьков : Типография «Печатное дело», 1909. Ч. 1. 116 с.
1.54. Отчет Харьковской городской управы о доходах и расходах городских сумм за 1908 год. Харьков : Типография «Печатное дело», 1909. Ч. 2. 192 с.
1.55. Письмо писателя и ученого Б. Д. Гринченко председателю Черниговской губернской земской управы о согласии привести в порядок материалы рукописного фонда музея В. В. Тарновского 22 декабря 1899 г. // Чернигову 1300 лет. Сборник документов и материалов / Сост.: С. М. Мельник. К. : Наукова думка, 1990. С. 97 98.
1.56. Положение о губернских и уездных земских учреждениях. СПб : Гос. Тип., 1864. 68 с.
1.57. Положение о губернских и уездных земских учреждениях. Утвержденное 12 июня 1890 г. СПб : Гос. Тип., 1890. VI, 112 с.
1.58. Правила четырнадцатого археологического съезда в Чернигове в 1908 году. Протоколы заседаний Предварительного комитета 7-9 февраля 1906 года. М. : Б. и., 1906. 44 с.
1.59. Программа предметов занятий Харьковской городской школы Рисования и Живописи. Харьков: Типография газеты «Утро», 1909. 8 с.
1.60. Проект правил об испытаниях на степень доктора медицины. Харьков : В Университетской Типографии, 1895. 8 с.
1.61. Проект Устава Харьковского Епархиального Церковно-Археологического Общества и Музея при нем // Вера и Разум. 1912. № 7 12. с. 550 555.
1.62. Протокол заседания Совета университета 12 мая 1876 года // Записки Императорского Харьковского университета. 1876. Т. 3. С. 39 49.
1.63. Сведения о состоянии учебно-вспомогательных учреждений и типографии при Харьковском университете за 1874 год // Записки Императорского Харьковского университета. 1875. Т. 4. С. 43 50.
1.64. Сокращенный отчет о деятельности Харьковского Университета за 1917 год // Записки Харьковского Университета. 1919. С. 1 30.
1.65. Сокращенный отчет о деятельности Харьковского университета за 1918 год // Записки Харьковского Университета. 1919. С. 31 62.
1.66. Сумцов Н. Отчет по Этнографическому музею за 1906/7 год / Н.Сумцов, В. Данилевич // Записки Императорского Харьковского Университета. 1907. Т. 3 4. С. 57 62.
1.67. Труды двенадцатого археологического съезда в Харькове 1902 года. М. : Типография Г. Лисснера и Д. Собко, 1905. Т. I. 590 с.
1.68. Труды двенадцатого археологического съезда в Харькове 1902 года. М. : Типография О-ва распростр. пол. книг, аренд. В. И. Вороновым, 1905. Т. II. 427 с.
1.69. Труды одиннадцатого археологического съезда в Киеве 1899 года. М. : Типография Лисснер и Гешель, 1901. Т. I. 816 с.
1.70. Труды одиннадцатого археологического съезда в Киеве 1899 года. М. : Типография Лисснер и Гешель, 1902. Т. II. 265 с.
1.71. Труды третьего археологического съезда в России, бывшего в Киеве в августе 1874 года. К. : Типография ун-та, 1878. Т. I. 352 с.
1.72. Труды третьего археологического съезда в России, бывшего в Киеве в августе 1874 года. К. : Типография ун-та, 1878. Т. II. 330 с.
1.73. Труды Харьковского предварительного комитета по устройству XII археологического съезда // Записки Императорского Харьковского Университета. 1900. Т. 3. С. 1 39.
1.74. Труды Черниговской Архивной комиссии. Чернигов : Типография Губернского земства, 1913. Вып. 10. 253 с.
1.75. Труды Черниговской Губернской Архивной комиссии. Чернигов : Типография Губернского правления, 1898. Вып. 1. 267 с.
1.76. Труды Черниговской Губернской Архивной комиссии. Чернигов : Типография Губернского правления, 1899. Вып. 2. 155 с.
1.77. Труды Черниговской Губернской Архивной комиссии. Чернигов : Типография Губернского правления, 1900. Вып. 3. 317 с.
1.78. Труды Черниговской Губернской Архивной комиссии. Чернигов : Типография Губернского правления, 1902. Вып. 4. 231 с.
1.79. Труды Черниговской Губернской Архивной комиссии. Чернигов : Типография Губернского правления, 1908. Вып. 7. 184 с.
1.80. Устав Историко-филологического общества при императорском Харьковском университете (утвержден 24 декабря 1876 года) // Записки Императорского Харьковского Университета. 1877. Т. 2. С. 1 4.
1.81. Устав Лубенского музея имени Екатерины Николаевны Скаржинской // Подвижники українського музейництва: Григорій Кир’яков, Федір Камінський, Катерина Скаржинська, Гнат Стеллецький / Вацнак Б.С., Супруненко О.Б. Полтава : Упр. культури Полт. облдержадміністрації. Центр охорони та досліджень пам’яток археології, 1995. С. 93 94.
1.82. Устав уголовного судопроизводства. СПб : Б. и., 1892. 239 с.
1.83. Харьковский календарь на 1887 год. Харьков : Типография Губернского Правления, 1886. 752 с.
1.84. Харьковский календарь на 1889 год. Харьков : Типография Губернского Правления, 1889. 395 с.
1.85. Херсонский городской Музей Древностей Херсонского края. Летопись музея за 1913 год. Херсон : Издание Херсонского Городского Управления, 1915. Вып. 5. 45 с.
1.86. Щеголев И. М. Отчет о деятельности помощника губернского энтомолога / И. М. Щеголев // Труды Естественно-исторического музея Таврического Музея Таврического губернского земства. 1912. Т. 1. С. 11 19.

2.Музейні каталоги та описи колекцій
2.87. Альбом Выставки XII археологического съезда в г. Харькове. М. : Типо-литография Н. И. Гросман и Г. А. Вендельштейн, 1903. 17, LVI с.
2.88. Добровольский П. М. Описание Исторического Музея Черниговской Губернской Ученой Архивной Комиссии. Ч. 1.: Церковные древности и предметы христианского культа. Чернигов : Типография Губернского Правления, 1905. 88 с.
2.89. Добровольский П. М. Описание Исторического Музея Черниговской Губернской Ученой Архивной Комиссии. Ч. 2.: Исторический отдел, быт военный и домашний. Чернигов : Типография Губернского Правления, 1905. 51 с.
2.90. Естественно-исторический музей Полтавского Губернского земства. Описание коллекций. Полтава: Типо-Литография М. Л. Старожицкого, 1900. 90 с.
2.91. Каталог выставки XII Археологического съезда в г. Харькове. Нумизматический отдел / Сост. В. Е. Данилевич. Харьков : Типография Губернского Правления, 1902. 8 с.
2.92. Каталог XII Археологического съезда в г. Харькове. Отдел церковных древностей / Сост. Е. К. Редин. Харьков : Типография Губернского Правления, 1902. III, 162 с.
2.93 Каталог предметам, хранящимся в Зоологическом кабинете Императорск