РОЗВИТОК ОРГАНІЧНОГО НАПРЯМУ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ (адміністративно-правові основи)

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

БЕРЛАЧ НАТАЛІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК 342.951

РОЗВИТОК ОРГАНІЧНОГО НАПРЯМУ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ
(адміністративно-правові основи)

12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

Науковий консультант:
доктор юридичних наук, професор КАЛЮЖНИЙ Ростислав Андрійович,
провідний науковий співробітник наукової лабораторії проблем боротьби з незаконним обігом наркотиків
Національна академія внутрішніх справ

КИЇВ – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП.............................................................................................................4
Розділ І. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ СТАНОВЛЕННЯ ОРГАНІЧНОГО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДОНОМ………………………………………………………..…...….….....16
1.1. Поняття та сутність органічного сільського господарства як об’єкта адміністративно-правового регулювання…….……...…...…..............................16
1.2. Сучасний стан та динаміка розвитку органічного сільського господарства в Україні та за кордоном………......................................……...…46
1.3. Адміністративно-правові методи формування ринку продукції органічного сільського господарства в Україні...................................................95
Висновки до розділу І……………………………………..………….…131

Розділ ІІ. ОСНОВИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ТА ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ОРГАНІЧНОГО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА……..........…………....…………….........134
2.1. Принципи адміністративно-правового регулювання суспільних відносин у процесі становлення органічного сільського господарств…........134
2.2. Стан та перспективи розвитку нормативного забезпечення органічного напряму сільського господарства України………………………143
2.3. Зарубіжна практика формування адміністративно-правових основ органічного сільського господарства..……...…...……..……………………....184
Висновки до розділу ІI…………………………………………………..216

РОЗДІЛ ІІІ. CИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ОРГАНІЧНОГО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ………………………….…....……….....…..218
3.1. Сутність та зміст адміністративно-правового регулювання у сільському господарстві....................................…........................................…..218

3.2. Структура адміністративно-правового регулювання у галузі органічного сільського господарства....…...............……………...........…..…..238
3.3. Напрями вдосконалення адміністративно-правового регулювання сільського господарства в Україні.…..................................................................254
Висновки до розділу ІII…………………………………………………272

РОЗДІЛ IV АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ, ВЧИНЕНІ В СФЕРІ ОРГАНІЧНОГО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ……….…….…….……..………….……275
4.1 Поняття, структура, принципи та призначення адміністративної відповідальності……………………....…...............................................…….….275
4.2 Застосування адміністративної відповідальності при функціонуванні органічного напряму у сільському господарстві України…………………….288
Висновки до розділу ІV………………………...………………………..299

РОЗДІЛ V. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЧНОГО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ................................….......…..........................300
5.1. Основні напрями вдосконалення державної підтримки органічного сільського господарства....…................................................................................300
5.2. Вдосконалення законодавства щодо становлення органічного сільського господарства як невід’ємного структурного елемента АПК..........326
5.3 Державна програма розвитку органічного сільського господарства в Україні як ключовий чинник розвитку новітньої галузі АПК держави...........343
Висновки до розділу V..…………………………………………………349

ВИСНОВКИ................................................….............…............................352
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ….......…....…....................……362
ДОДАТКИ....…..............…..........................................................................397

ВСТУП

Актуальність теми. Проголошення Конституцією Україною людини, її життя, здоров’я і безпеки найвищою соціальною цінністю передбачає і зумовлює необхідність, становлення і розвиток органічного напряму в сільському господарстві, який є невід’ємною частиною державної агропромислової політики. Розвиток цього інноваційного напряму в агропромисловому комплексі (АПК) слід, передусім, розглядати у взаємозв’язку з адміністративно-правовим регулюванням. Адже саме результативна та цілеспрямована діяльність уповноважених органів державної влади зможе створити необхідні передумови для якісного зростання цієї прогресивної галузі АПК. Спеціальні повноваження щодо адміністративно-правового регулювання у даній сфері не належать до компетенції жодного з центральних чи місцевих органів виконавчої влади, в тому числі – і Міністерства аграрної політики України та його структурних підрозділів.
За своєю сутністю органічне сільське господарство становить галузь виробничої сфери АПК, в якій застосовується сертифікована система виробництва, що використовує енерго- та ресурсоощадливі технології і базується на мінімальному використанні механічного оброблення ґрунту та синтетичних речовин, виключенні з процесу виробництва генетично модифікованих організмів, та має на меті забезпечення суспільства здоровими й якісними продуктами харчування, а також покращення стану довкілля.
Під час дослідження ключовим поняттям має виступати адміністративно-правове регулювання, що становить собою цілеспрямований вплив наділених державно-владними повноваженнями суб’єктів на суспільні відносини у певній сфері їх розвитку за допомогою стимулюючих, координуючих та заохочувальних методів. Саме брак належного адміністративно-правового регулювання у сфері органічного сільського господарства не дозволяє нашій державі використати весь потенціал розвитку в цьому напрямі. Невизначеність структурної та функціональної побудови адміністративно-правового регулювання не дає змоги належним чином застосовувати організуючий та координуючий вплив держави у процесі здійснення сертифікації, маркування, акредитації та стимулювання органічного сільського господарства в Україні.
Необхідність такого дослідження зумовлюється також відсутністю спеціального нормативного забезпечення розвитку органічного сільського господарства в Україні. Як показує практика зарубіжних країн (США, Канада, Німеччина, Франція, Італія), саме з прийняття відповідних законодавчих актів необхідно починати весь процес становлення даної галузі АПК. За даними статистики, у США після прийняття Федерального акту про органічне продовольство в 1990 р. відбувається зростання даної галузі на 5-7 % щороку, а у Західній Європі показники ще вищі: затвердження спеціальної Директиви ЄС в 2007 р. дало змогу органічному напряму в сільському господарстві демонструвати щорічне зростання в межах 10-12 %. В Україні протягом 2005-2008 рр. органічне сільське господарство зростало в середньому лише на 4-6 % щороку, що вказує на несприятливий вплив відсутності належного адміністративно-правового регулювання у даній сфері.
В українській науковій літературі дослідженню наведених проблем адміністративно-правового регулювання суспільних відносин у процесі становлення органічного сільського господарства приділено недостатньо уваги. За такою тематикою немає ґрунтовних наукових досліджень, а ті наукові праці, що все ж стосуються органічного виробництва, розглядають лише певні аспекти його розвитку, як наслідок – не повною мірою враховується значна кількість об’єктивних та взаємозумовлених факторів, які у своєму комплексі справляють визначальний вплив на розвиток цієї галузі АПК. Більшість науковців (зокрема: В.І. Артиш, Т.Є. Брагіна, О.М. Бородіна, В.І. Вовк, Т.О. Зінчук, В.В. Зіновчук, М.І. Кобець, М.Й. Малік, Є.В. Милованов, О.В. Орленко, П.Т. Саблук, П.М. Скрипчук, А.М. Статівка, Л.В. Струтинська-Струк, О.М. Шпичак, Р.С. Ярандайкін) зосереджують власну увагу на економічних аспектах розвитку органічного сільського господарства, водночас, адміністративно-правове регулювання цієї сфери залишається, здебільшого, поза увагою дослідників.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих наук, зокрема: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, М.І. Ануфрієва, Г.В. Атаманчука, В.Д. Бакуменка, О.М. Бандурки, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, А.Ю. Васіної, А.С. Васильєва, В.В. Галунька, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, В.В. Коваленка, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, О.В. Копана, О.Є. Користіна, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, М.В. Корнієнка, О.В. Кузьменко, В.І. Курила, В.А. Ліпкана, А.І. Марущака, А.Ф. Мельника, М.І. Мельника, О.В. Негодченка, Н.Р. Нижник, О.Ю. Оболенського, Г.С. Одінцової, В.І. Олефіра, В.І. Осадчого, О.І. Остапенка, В.П. Пєткова, С.В. Пєткова, О.П. Рябченко, В.І. Семчика, В.Ф. Сіренка, Ю.М. Старилова, С.Г. Стеценка, В.В. Цвєткова, В.І. Шакуна, М.Я. Швеця, В.К. Шкарупи та ін.
Особливі аспекти адміністративно-правового регулювання у процесі розвитку органічного напряму у сільському господарстві знайшли своє відображення у роботах таких зарубіжних науковців, як: Ф. Бавес, А.П. Балобов, Г. Баоуракіс, Н. Борд, Т.Є. Брагіна, Х. Віллер, Д. Гутман, С. Дабберт, Т. ДеГрегорі, А. Дубгард, Л. Дорам, Ф. Ейхорн, Н. ЕльБасам, М. Канаварі, Р.Ф. Кантемиров, Х. Кірхман, Ф. Конфорд, П. Крістіансен, Н. Лампкін, Е. Ліхтфоус, Д. Манге, О.Б. Мішина, Р. Россет, Н.А Сироєдов, Е. Феінерман, К. Фостер, Н. Халберт, А. Ховард, Г. Холт, М. Шнайдер та ін.
Незважаючи на це, велика кількість теоретичних та практичних питань, що стосуються проблем адміністративно-правового регулювання органічного напряму в сільському господарстві України, розглядається авторами фрагментарно і потребує узагальнення, вироблення концептуального підходу на рівні фундаментального наукового дослідження.
Вартий уваги той факт, що більшість зарубіжних учених для визначення аналізованої автором галузі АПК вживають термін «органічне сільське господарство» («organic agriculture»), в той же час, значна частина українських та російських науковців застосовують поняття «органічний напрям у сільському господарстві». Такі відмінності пов’язані зі ступенем сформованості аналізованої галузі за кордоном та в Україні. Якщо у країнах Західної Європи та США органічне виробництво вже достатньо розвинулося і займає істотне місце в структурі АПК, то в Україні чи Російській Федерації рівень розвитку даної галузі є поки що низьким, а тому до нього і вживається поняття «напрям». За своєю сутністю два наведені терміни нічим не відрізняються і означають одне й те саме поняття.
Дисертація є однією з перших спроб комплексного дослідження щодо пошуку та обґрунтування шляхів удосконалення адміністративно-правового регулювання у процесі становлення органічного сільського господарства, визначення ролі цієї перспективної галузі сільськогосподарського виробництва в АПК держави, а також вироблення комплексного підходу до процесу подальшого її розвитку в Україні.
Зазначене свідчить про актуальність обраної теми дослідження та необхідність подальшого опрацювання адміністративно-правових і наукових основ процесу розвитку органічного сільського господарства в Україні.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні (розділ 2, п.п. 1-3), Державної цільової програми сільськогосподарської дорадчої діяльності на період до 2009 р. (п. 3), Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2007-2010 рр. (розділ 3, п.п. 3-5), Державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку на період до 2012 р. (п. 3), Пріоритетних напрямів розвитку правової науки АПрН України на 2005-2010 рр. (розділ 2, п. 4), планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2002-2007 рр. (розділ 1, п. 2). Тема дослідження затверджена Вченою радою Національної академії внутрішніх справ України 29.11.2005 р. (протокол № 18).
Мета і завдання дослідження. З урахуванням практичного та наукового значення обраної теми, метою дослідження є розробка та поглиблення теоретико-методологічних, системно-структурних, функціональних і практичних засад вдосконалення законодавчого процесу та управлінської діяльності у сфері органічного сільського господарства. Це було здійснено шляхом проведення комплексного аналізу актуальних проблем адміністративно-правового регулювання органічного виробництва в Україні, обґрунтування висновків та розробки пропозицій щодо шляхів їх вирішення.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
– визначити сутність категорії «органічне сільське господарство», як комплексного об’єкта адміністративно-правового регулювання;
– окреслити методи, принципи й завдання здійснення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин щодо становлення та розвитку органічного напряму в АПК;
– проаналізувати процес адміністративно-правового регулювання органічного напряму в сільському господарстві України та зарубіжних країн;
– узагальнити сучасні тенденції щодо механізму адміністративно-правового регулювання сільського господарства в Україні;
– визначити перелік адміністративно-правових методів формування розвиненого ринку органічної продукції як важливого елемента у структурі всієї системи органічного напряму розвитку АПК;
– встановити систему принципів адміністративно-правового регулювання у галузі органічного сільського господарства;
– проаналізувати систему українського та зарубіжного законодавства у сфері регулювання органічного напряму сільського господарства, визначити перелік рекомендацій для їх застосування в Україні;
– розкрити механізми реалізації адміністративної відповідальності при функціонуванні органічного напряму в сільському господарстві;
– визначити особливості та структуру адміністративно-правового регулювання в органічному напрямi АПК;
– розробити та обґрунтувати перелік змін і доповнень до проекту Закону України «Про органічне виробництво»;
– розробити Державну програму розвитку органічного сільського господарства в Україні.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що формуються під час адміністративно-правового регулювання у процесі розвитку органічного напряму в сільському господарстві України.
Предмет дослідження – адміністративно-правові основи розвитку органічного напряму в сільському господарстві України.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали загальні та спеціальні методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено та конкретизовано понятійний апарат, визначено сутність, особливості та значення органічного сільського господарства як об’єкта адміністративно-правового регулювання, встановлено відмінності між суміжними поняттями (підрозділи 1.1., 3.1., 4.1.). Порівняльно-правовий метод використано для дослідження особливостей зарубіжної практики адміністративно-правового регулювання у галузі органічного сільського господарства (підрозділи 1.2., 3.2.). Методи аналізу і синтезу найбільшою мірою застосовувалися під час розроблення Програми розвитку органічного сільського господарства, як комплексного документа щодо розвитку цієї галузі в Україні, аналізу окремих елементів такої програми, а також зведення цих елементів у взаємопов’язану систему (розділ 5, підрозділ 2.1.). Історико-правовий метод застосовувався для належного відображення генезису системи адміністративно-правового регулювання сільського господарства в Україні, а також можливості належної імплементації до нього органічного напряму (розділ 3, підрозділи 1.2., 5.1.). Застосування діалектичного методу в межах усього дослідження дозволило ґрунтовно розглянути проблеми, що виникають у процесі становлення органічного сільського господарства у розвитку та динаміці, що сприяло якіснішому та вичерпнішому формулюванню висновків дисертаційного дослідження (підрозділ 1.3., 4.2.). Використовуючи системно-структурний метод, проведено аналіз системи органів державної влади, які здійснюють адміністративно-правове регулювання аналізованої дисертантом сфери суспільних відносин у Росії, США, Франції, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Ліхтенштейні, а також розглянуто вітчизняну нормативно-правову основу становлення органічного сільського господарства (підрозділи 2.2., 2.3., 3.2.). Статистичний і документальний аналіз, а також метод соціологічного опитування застосовувались для визначення недоліків правового та організаційного забезпечення належного розвитку органічного напряму в сільському господарстві нашої держави (підрозділи 1.2., 2.3., 3.3.).
Емпіричну основу дослідження становлять: а) аналіз матеріалів 230 справ про адміністративні правопорушення, вчинених у процесі становлення органічного сільського господарства протягом 2000-2010 рр. за ст.ст. 42-3, 42-1, 51-2, 53, 60, 91-2, 91-4, 104-1, 106, 156-1, 164-3, 165-2, 166-10, 167, 168, 170-1, 170, 172-1, 188-11, 188-9, 188-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення; б) проведене протягом 2006-2008 рр. соціологічне опитування 650 громадян (спеціалістів, працівників органів сертифікації, акредитації та маркування; українських представників неурядових міжнародних організацій в сфері органічного сільського господарства, державних службовців, споживачів, працівників ОВС) у всіх областях України, результати якого свідчать, що 64 % респондентів вважають систему маркування найбільшою запорукою якості органічного продукції, крім того, 53 % опитаних вважають необхідним наявність контролю за процесом розвитку органічного сільського господарства з боку міжнародно-визнаних органів сертифікації, а переважна більшість (76 %) учасників опитування вказують на недостатню поінформованість щодо органічної продукції. Лише 7 % опитаних працівників ОВС вважать задовільним стан нормативного забезпечення процесу застосування заходів адміністративної відповідальності за правопорушення, що вчинюються в аналізованій дисертантом сфері; в) узагальнені дані порівняння вітчизняних та зарубіжних (США, Австралії, Німеччини, Франції, Канади, Чехії, Польщі, Ізраїлю) нормативно-правових актів та статистичні відомості міжнародних неурядових організацій щодо адміністративно-правового регулювання становлення та розвитку органічного напряму в сільському господарстві.
Ці дані дають зрозуміти, що найважливішими напрямами діяльності держави в даній сфері мають бути заходи адміністративно-правового характеру спрямовані на створення сприятливих умов для розвитку інфраструктури органічного сільського господарства, а також посилення ролі адміністративної відповідальності в цьому процесі.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших в Україні монографічних досліджень актуальних проблем удосконалення адміністративно-правового регулювання органічного сільського господарства. В результаті проведеного комплексного концептуального дослідження запропоновано перелік авторських змін та доповнень до проекту Закону України «Про органічне виробництво», а також проект Державної програми розвитку органічного сільського господарства в Україні, сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем, зокрема:
вперше:
– наведено та обґрунтовано визначення органічного сільського господарства як комплексного об’єкта адміністративно-правового регулювання;
– окреслено методи, принципи й завдання здійснення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин щодо становлення та розвитку органічного напряму в АПК;
– проаналізовано процес здійснення адміністративно-правового регулювання органічного напряму в сільському господарстві України та зарубіжних країн;
– здійснено розробку Державної програми розвитку органічного сільського господарства в Україні, яка поєднує всі елементи адміністративно-правового регулювання органічного напряму в сільському господарстві в єдину та взаємообумовлену систему, що створить передумови для становлення України на глобалізованому світовому ринку;
– розроблено та обґрунтовано перелік змін і доповнень до проекту Закону України «Про органічне виробництво», що враховують об’єктивні передумови розвитку цієї інноваційної галузі АПК, а також передовий зарубіжний досвід у цій сфері;
– досліджено особливості та структуру адміністративно-правового регулювання в галузі органічного сільського господарства;
– розглянуто механізм застосування адміністративно-правової відповідальності як ефективного чинника запобіганню правопорушенням, що виникають у процесі розвитку органічного сільського господарства в Україні;
– окреслено причини та передумови, що стоять на перепоні становлення системи ефективного адміністративно-правового регулювання у досліджуваній сфері;
– запропоновано та обґрунтовано перелік заходів адміністративно-правового характеру, застосування яких дасть змогу сприяти динамічному розвитку органічного напряму в АПК України;
удосконалено:
– механізм здійснення заходів державного непрямого стимулювання розвитку сільського господарства загалом та органічного напряму зокрема;
– шляхи здійснення контролю за дотриманням встановлених сертифікаційних, акредитаційних та інших спеціальних вимог та впровадження відповідальності за невиконання чи неналежне їх виконання;
дістали подальший розвиток:
– теоретичні підходи до визначення місця і ролі адміністративно-правового регулювання у процесі розвитку сільського господарства України;
– напрями оптимізації державної підтримки агровиробництва, визначення шляхів і форм її здійснення;
– механізм адміністративно-правового регулювання сільського господарства в Україні;
– методи адміністративно-правового регулювання у процесі формування розвиненого ринку органічної продукції, як важливого елемента у структурі всієї системи органічного напряму розвитку АПК;
– пропозиції з вдосконалення вітчизняного законодавства щодо регулювання органічного сільського господарства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у правотворчості – пропозиції дисертанта щодо імплементації практичних рекомендацій використані у проекті Державної програми розвитку органічного сільського господарства в Україні та Закону України «Про органічне виробництво», які враховані Міністерством аграрної політики при розробці нормативних актів у сфері вдосконалення адміністративно-правового регулювання органічного сільського господарства (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Міністерства аграрної політики від 11 березня 2010 р. № 735);
– у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить удосконалити процес здійснення адміністративно-правового регулювання органічного напряму в сільському господарстві України як різновиду державної діяльності (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність Державної інспекції з контролю якості сільськогосподарської продукції від 17 лютого 2010 р., акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність Української державної насіннєвої інспекції від 21 квітня 2010 р., акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність Головної державної інспекції з карантину рослин України від 20 січня 2010 р., акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність Державної служби з охорони прав на сорти рослин від 21 вересня 2010 р. № 3049). Крім того, результати дослідження практично застосовуються при здійсненні своїх повноважень Житомирською обласною державною адміністрацією, що підтверджує довідка від 26 квітня 2010 р. № 1009 та враховані Управлінням агропромислового розвитку Житомирської районної державної адміністрації (довідка від 21 квітня 2010 р.);
– при здійсненні судочинства – у цивільних справах апеляційним судом Житомирської області (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 14 квітня 2010 р.);
– у навчальному процесі – введення результатів дисертаційного дослідження у навчальні програми таких дисциплін, як «Адміністративне право» та «Фінансове право», викладання яких уже реалізується в навчальному процесі НАВС та інших навчальних закладів (акт про впровадження в навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ матеріалів дисертаційного дослідження від 17 травня 2010 р., акт про впровадження в навчальний процес Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі матеріалів дисертаційного дослідження від 14 січня 2010 р.).
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на 14-ти міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях та симпозіумах, зокрема: «Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах» (м. Київ, 2002 р.), «Організаційно-правове забезпечення діяльності контролюючих та правоохоронних органів у сфері господарювання: проблеми сьогодення та перспективи розвитку» (м. Ірпінь, 2008 р.), «III Міжнародна цивілістична наукова конференція» (м. Одеса, 2008 р.), «Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, 2008 р.), «Європеїзація публічного адміністрування в Україні в контексті європейської інтеграції» (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), «Право XXI століття: виклики та проблеми» (м. Ужгород, 2009 р.), «Сучасні проблеми глобальних процесів у світовій економіці» (м. Київ, 2009 р.), «Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти» (м. Суми, 2009 р.), «Держава і право: de lege preaterita, instante, future» (м. Миколаїв, 2009 р.), «Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тернопіль, 2009 р.), «Сучасні проблеми правової системи України» (м. Алушта, 2009 р.), «Інвестиційна політика України: проблеми теорії і практики» (м. Київ, 2009 р.), «Вдосконалення правового захисту прав та основних свобод людини і громадянина» (м. Івано-Франківськ, 2010 р.), «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» (м. Запоріжжя, 2010 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в одноособовій монографії, 23 статтях, що опубліковані в наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також 14 тезах доповідей і наукових повідомленнях на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою, предметом, специфікою проблем, що стали об’єктом дослідження, а також вимогами ВАК України. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів‚ що включають чотирнадцять підрозділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 467 сторінок. З них основного тексту 361 сторінка, додатків – 71 сторінка, список використаних джерел – 35 сторінок (439 найменувань).

bibliography

ВИСНОВКИ

1. АПК України для свого належного функціонування потребує елементів інноваційного розвитку, одним з яких і виступає органічне сільське господарство. Враховуючи організуючий вплив держави на суспільство, саме адміністративно-правове регулювання, на нашу думку, виступатиме найбільш ефективним засобом стимулювання органічного напряму в сільському господарстві України. Розвиток даної галузі повинен стати невід’ємним елементом державної політики у сфері сільського господарства, адже при належних заходах з боку держави, органічне сільське господарство може стати ключем до виходу нашої держави на світові ринки продовольства з дійсно якісною продукцією.
2. Спираючись на лінгвістичний, змістовний, нормативно-правовий, науково-теоретичний аналіз можемо зауважити, що органічне сільське господарство, як об’єкт адміністративно-правового регулювання, являє собою галузь виробничої сфери АПК, яка об’єднує у своєму складі підприємства, що застосовують сертифіковану систему ведення аграрного виробництва, яка використовує енерго- та ресурсоощадливі технології і базується на мінімальному використанні механічного обробітку ґрунту та синтетичних речовин, виключенні з процесу виробництва генетично модифікованих організмів та має на меті забезпечення суспільства здоровими та якісними продуктами харчування, а також збереження та покращення стану навколишнього природного середовища.
3. Наразі спостерігається значний ріст даного сегменту світового ринку продовольства. Існуючі темпи розвитку вказують на величезний потенціал розвитку як у світовому масштабі загалом, так і для України зокрема. Наша держава має реальні шанси стати лідером у даній сфері не лише в Європі, але й посісти дуже місце у сфері органічного сільського господарства у світовому масштабі. Разом з тим, українські виробники органічної продукції в процесі розвитку нової галузі стикаються з безліччю проблем адміністративного-правового, екологічного, наукового та нормативно-правового характеру від вирішення яких і залежить подальша доля не лише українського органічного сільського господарства, але становище цілого АПК країни в майбутньому.
4. Ринкова інфраструктура органічного напряму в сільському господарстві відіграє роль невід’ємного елементу в структурі даної галузі АПК. Для його належного розвитку необхідним є застосування системи спеціальних методів адміністративно-правового регулювання. Оскільки мова йде про регулювання ринкових відносин, то переважна частина методів повинна мати економічний характер. Серед методів формування ринку продукції органічного сільського господарства в Україні вважаємо за доцільне виділити наступні: налагодження взаємодії процесів виробництва й споживання екологічно чистої продукції; створення економічної зацікавленості у керованих суб’єктів ринку; ефективного застосування відповідальності за невиконання або неналежне виконання системи встановлених вимог щодо системи виробництва; метод належної організації процесу виробництва органічної продукції; підвищення мотивації суб’єктів ринку; імплементація зарубіжного законодавства до вітчизняної системи нормативно-правових актів; метод планування; метод ефективного ціноутворення; створення сприятливих умов для виробництва сільськогосподарської продукції; метод прогресивного оподатковування виробників; метод активного впровадження екологічних процесів у систему виробництва в Україні; утворення зацікавленої групи споживачів; просування органічної продукції; створення системи реалізації органічного продовольства, а також впровадження у практику ринкових механізмів регулювання цін.
5. Важливе місце вихідних ідей у системі адміністративно-правового регулювання органічного напряму у сільському господарстві пояснюється обсягом їх впливу на весь процес здійснення державно-владної діяльності в даній галузі. Серед спеціальних принципів адміністративно-правового регулювання в органічному сільському господарстві виділяють наступні: принцип пріоритетності; принцип інноваційної спрямованості; принцип економічного та нормативно-правового протекціонізму; принцип прибутковості; принцип пріоритетності розвитку інфраструктури ринку на основі недержавних інституцій; принцип концептуального підходу до розвитку новітньої галузі АПК; поєднання стабільності та гнучкості в процесі здійснення державного регулювання; принцип концентрації державно-владних повноважень; соціальна спрямованість розвитку органічного виробництва.
6. Зазначені принципи адміністративно-правового регулювання органічного сільського господарства повинні реалізуватися в конкретних правових нормах, а також системі управління суспільними відносинами в органічному сільському господарстві. Це позитивно вплине як на якість управління, так і на його ефективність та результативність.
7. Визначені спеціальні принципи мають виявлятися в тому числі і в нормативно-нормативних актах, які б конкретизували їх зміст та надавали можливість реалізувати їх у суспільних відносинах.
8. На даний момент в Україні існує досить розгалужена правова база, як тією чи іншою мірою регламентує певні аспекти суспільних відносин у сфері органічного сільського господарства. Попри це, система правових та організаційних норм, що безпосередньо відносяться сертифікації, виробництва, переробки, перевезення, маркування й реалізації органічної сільськогосподарської продукції є закріпленими в різних законодавчих актах, а тому не можуть створювати повноцінної системи, тобто впорядкованої, взаємозалежної та взаємообумовленої сукупності правових норм, що регулюють певним чином відокремлене коло суспільних відносин (а саме – відносини в процесі здійснення органічного сільського господарства).
9. На сьогодні повною мірою не визначені основні вимоги, обмеження й заборони щодо виробництва й реалізації органічної сільськогосподарської продукції, допустимі рівні вмісту антропогенних речовин і т. д. Не випрацювана система належного контролю та юридичної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання вимог щодо органічної продукції. Не визначено також поділ повноважень щодо регулювання аналізованої сфери суспільних відносин між органами державної влади. Так само, як і не налагоджена взаємодія між ними.
10. Законодавча база більшості зарубіжних країн щодо адміністративно-правового регулювання та процесу здійснення органічного сільського господарства є достатньо розвинутою, це саме можна сказати і про державну політику в цьому напрямі: вже сформовані основні адміністративно-правові інститути в системі цих суспільних відносин, а також вже чітко-встановленою є позиція держави з цього приводу.
11. Окремої уваги також заслуговують нормативні акти міжнародного характеру, до імплементації яких Україна може вдатися вже сьогодні. Адже переймаючи досвід інших країн, наша держава буде спроможна запозичувати лише позитивні моменти закордонного адміністративно-правового досвіду, маючи можливість вже зараз оцінити ефективність тих чи інших заходів чи принципів, втілених у життя іншими країнами.
12. Характеризуючи діяльність органів державної влади, яка має владний характер і передбачає організуючий і розпорядчий вплив на об’єкти управління в сільському господарстві шляхом використання певних повноважень, вважаємо найбільш доречним використання поняття адміністративно-правове регулювання. Адже саме регулювання створює умови для діяльності суб’єктів та об’єктів управління в напрямі, який є бажаним для держави і за яким відбуватиметься розвиток системи управління в цілому. Ототожнення регулювання з використанням непрямих (економічних, заохочувальних, стимулюючих) методів управлінського впливу дозволяє стверджувати про його вищу ефективність в довгостроковій перспективі.
13. Адміністративно-правове регулювання у сфері сільського господарства є невід’ємним елементом системи державного впливу на процес функціонування економічних відносин і, становить пріоритетний чинник спрямування на перетворення сільськогосподарського виробництва на інноваційне за своєю сутністю органічне сільське господарство, а також становить процес здійснення організуючого впливу з боку носіїв державно-владних повноважень на суспільні відносини та процеси з метою їх упорядкування, координації і спрямування шляхом різного роду нормотворчих і розпорядчих дій з метою створення належних умов для ефективного функціонування об’єктів такого регулювання у сфері сільського господарства України.
14. Органічне сільське господарство вже остаточно ввійшло в структуру АПК держави, а тому вимагає належного адміністративно-правового регулювання, адже враховуючи перспективність у своєму розвитку, воно здатне принести значну користь для розвитку всього аграрного сектору України. Наразі, повноваження щодо регулювання, підтримки, контролю та нагляду над новою галуззю є нечітко розподіленими і входять до компетенційної системи багатьох органів державної влади. Наявне певне дублювання зазначених нами вище функцій, що суттєво зменшує ефективність та стабільність такого управлінського процесу. На нашу думку, недоречним є створення спеціального органу державної влади в цій сфері, віддаючи перевагу вдосконаленню вже наявної системи адміністративно-правового регулювання органічного сільського господарства в Україні. В такому випадку також більш доречним, на нашу думку, виступає здійснення ефективного перерозподілу повноважень між уже існуючими органами, недопущення дублювання функцій, усунення наявних суперечностей у процесі державного регулювання екологічного виробництва різними органами державної влади.
15. Серед напрямів вдосконалення адміністративно-правового регулювання сільського господарства в Україні загалом та органічного напряму його розвитку зокрема, необхідна активна реалізація наступних заходів: впровадження системи заходів щодо опосередкованого впливу на АПК (проведення політики захисту національного товаровиробника, гармонізації нормативних документів, норм і правил України з міжнародними стандартами, вдосконалення механізму лізингу для виробників органічної продукції, скороченню термінів видачі сертифікаційних документів, полегшення процедури експорту сільськогосподарської продукції, сприяння розвитку кооперації особистих селянських господарств з сільськогосподарськими підприємствами у вирощуванні органічної сільгосппродукції); використання механізму часткової компенсації кредитної ставки; цінового регулювання і квотування обсягів товаровиробництва; активний вплив на формування цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників. Одночасно необхідна реалізація заходів щодо скорочення застосування фінансової підтримки на безповоротній основі замінюючи такі заходи такими, що пов’язані з показниками ефективності господарювання. До того ж, враховуючи необхідність систематизації заходів державної підтримки сільського господарства, необхідним для стабільного розвитку органічного сільського господарства є прийняття та реалізації спеціальної Програми розвитку даної галузі АПК. Адже немає гіршої для підприємців ситуації, аніж стан невизначеності та нестабільності. І до того часу, поки в Україні не буде прийнята Програма розвитку органічного сільського господарства – українські фермерські господарства будуть займатися високо ризикованим органічним виробництвом недоотримуючи значну частку прибутку.
16. Вдосконалюючи процес здійснення адміністративно-правового регулювання в сільському господарстві, доречним вважаємо обирати найприйнятніший варіант державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників, який би, з одного боку, стимулював їх до здійснення структурних змін і запровадження ефективніших технологій, здійснювався б відносно тих сфер і галузей, які є перспективними для нашої держави, а з іншого – не потребував великих сум бюджетних коштів, особливо для нерентабельних підприємств.
17. Адміністративно-правова відповідальність, як окремий вид юридичної відповідальності займає одне з найголовніших місць у функціонуванні суспільних відносин, адже включає в себе найбільшу кількість законодавчо закріплених складів правопорушень. Попри таку детальну регламентацію, наразі немає законодавчого визначення цього виду відповідальності, що певним чином ускладнює її ефективне застосування. Крім того, неможливість притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб також не дозволяє використовувати всі наявні її переваги для належного регулювання суспільних відносин. Принципи, структура та функції адміністративної відповідальності загалом відповідають її призначенню і є послідовною її характеристикою.
18. Зважаючи на комплексний характер органічного сільського господарства, адміністративно-правова відповідальність у даній сфері базується на значній кількості законодавчих норм. Разом з тим, вкрай-необхідним є затвердження Кабінетом міністрів спеціального нормативно-правового акту – Правил органічного виробництва, які дадуть змогу належним чином застосовувати значну кількість вже існуючих правових норм. Крім цього, вважаємо недоцільним включення до КУпАП спеціалізованих статей. Більш доречним, на нашу думку, було б полегшення процесу використання чинного законодавства загального характеру з відповідним врахуванням особливостей функціонування системи органічного сільського господарства.
19. Для ефективного розвитку органічного сільського господарства в Україні зі сторони держави має бути прийнята наступна система комплексних та взаємопов’язаних заходів законодавчого, адміністративного, а також організаційного характеру, що полягатиме у виконанні цілої низки завдань, зокрема:
• створення системи заходів непрямого стимулювання органічного сільського господарства, що матиме негрошовий характер: державні лабораторно-польові досліджень, створення консультативних центрів, надання освітніх послуг при перекваліфікації, постійний консультаційний супровід виробництва;
• вдосконалення процесу функціонування фінансово-кредитного механізму, який обслуговує аграрне виробництво і має сприяти стимулюванню інвестиційної діяльності в АПК;
• забезпечення справедливу конкуренцію з іншими виробниками як в Україні, так і в інших країнах;
• підвищення значимості та ефективності освітніх та науково-дослідницьких програм, розширення сфери їх розповсюдження;
• впровадження у практику базових агроекологічних вимог і стандартів відповідно до законодавчих актів Європейського Союзу, а також інших нормативних документів міжнародного характеру у цій сфері;
• вдосконалення державної підтримки розвитку сільських територій в межах загальної програми підтримки сільського господарства;
• зміна структурного складу українського ринку органічного сільського господарства;
• здійснення ряду заходів щодо розвитку гуртової та роздрібної торгівлі органічними продуктами;
• забезпечення умов, які дозволили б створити систему українських приватних органів сертифікації, що зможуть конкурувати з іноземними компаніями, які діють в Україні;
• здійснення належних заходів щодо впровадження повноцінного маркування органічної продукції, яке б забезпечило достатній рівень пізнаваності даного виду продукції серед споживачів;
• створення ефективної системи здійснення процедури специфікації, що полягає в обов’язковому створенні спеціального додатку до договору купівлі-продажу або договору поставки;
• функціонування належної системи контролю за дотриманням встановлених сертифікаційних вимог та впровадження відповідальності за невиконання та неналежне виконання таких вимог;
• прийняття нового та вдосконалення існуючого законодавства щодо регулювання суспільних відносин у галузі органічного сільського господарства;
• захист інтересів вітчизняних товаровиробників шляхом стимулювання експорту конкурентоспроможної продукції;
• сприяння держави охороні та підвищенню родючості ґрунтів, захисту довкілля;
Кожен зі вказаних напрямків розвитку повинен реалізовуватися у відповідності з іншими, адже про працездатну систему можна говорити лише у випадку чіткої взаємодії її складових елементів.
20. На даний час, суспільні відносини у галузі органічного сільського господарства в Україні регулюються нормами законодавства загального характеру. Така ситуація створює значні перешкоди для проведення належної господарської діяльності в органічному сільському господарстві. Адже наразі потреба стоїть саме у спеціальних нормах, які б закріпили процедури акредитації, сертифікації відповідних суб’єктів в органічному сільському господарстві, визначили місце спеціальної системи маркування, в загальнодержавному вимірі вирішили б питання правового статусу та повноважень міжнародних організацій органічного спрямування, а також врегулювали б велику кількість проблем, зміст яких розкривається в даному дослідженні.
21. На можливе вирішення сьогоднішніх вимог розвитку органічного сільського господарства претендує Проект Закону «Про органічне виробництво», який має розпочати процес формування системи органічного сільського господарства в України як повнофункціонального структурного елемента АПК країни, а також складової частини ринкової економіки. Наявність такого Закону повністю відповідає міжнародній практиці формування системи законодавстві в цій сфері. І хоча в пропонованому нормативному акті все ж існує достатня кількість неузгодженостей та не доопрацювань, що вимагають внесення суб’єктами законодавчого процесу відповідних змін та доповнень, доречність та обґрунтованість його прийняття є беззаперечною.
22. Після прийняття згаданого Закону доцільним є затвердження Правил органічного виробництва, що повинні регламентувати вимоги до органічного напряму на всіх стадіях виробництва, переробки та реалізації органічної продукції.
23. Заключним елементом вдосконалення системи нормативно-правового регулювання органічного сільського господарства вважаємо прийняття комплексної Програми розвитку органічного сільського господарства в Україні, яка приведе систему вітчизняних правових актів у цій сфері до єдиної теоретико-методологічної основи, системності побудови та загальної ідеології, яка б визначала сутність та значення органічного сільського господарства в Україні; узагальнить принципи побудови системи органічного сільського господарства в Україні, узгодить їх з міжнародною практикою стимулюючої та регулюючої діяльності держави в цьому напрямі.

Список використаних джерел

1. Аграрне право України : [підруч.] / за ред. О. О. Погрібного. – К. : Істина, 2007. – 448 с.
2. Аграрне право України : підруч. / [В. З. Янчук, В. І. Андрійцев, С. Ф. Василюк, Б. Д. Клюкін]; В. З. Янчук (ред.). – [2-е вид., переробл. та допов]. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 719 с.
3. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. доц. А.Т. Комзюка. 2-е вид., перероб. і доп. – Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. – 99 с.
4. Адміністративне право України : [підруч.] / заг. ред. Т. О. Коломоєць. – К. : Істина, 2008. – 457 с.
5. Адміністративне право України : [підруч.] / Ю. П. Битяк, В. М. Паращук, О. М. Дьяченко та ін. [за ред. Ю. П. Битяка ]. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.
6. Адміністративне право України. Академічний курс : [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] : у 2 т. / О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк, І. П. Голосніченко, С. В. Ківалов; В. Б. Авер’янов (відп.ред.). – К. : Юридична думка, 2007 – Т. 1 : Загальна частина. – 2007. – 591 с.
7. Адміністративне право України. Академічний курс : [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] : у 2 т. / О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк, І. П. Голосніченко, С. В. Ківалов; [В. Б. Авер’янов (відп.ред.)]. – К. : Юридична думка, 2007 –.Т. 2 : Особлива чстина. – 2009. – 600 с.
8. Адміністративне право України: основні поняття. Навчальний посібник. / За заг. ред. доктора юридичних наук, професора І.П. Голосніченка. - К.: ГАН, 2005. - 232 с.
9. Адміністративно-деліктний правовий феномен / В.К. Колпаков; Нац. акад. внутр. справ України. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 528 с.
10. Акредитаційний критерій IFOAM // Взятий з офіційного сайту IFOAM – [Електронний ресурс] http://www.ifoam.org/events/ifoam_conferences/ general_assembly/GA_shuttle_bus_service. pdf
11. Актуальні питання державотворення в Україні : зб. наук. пр. міжнар. наук.-практ. конф., (Київ, 24-25 квіт. 2008 р.). – К. : Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2008. – 260 с.
12. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – С. 317.
13. Алексеев С.С. Общая теория права / С.С. Алексеев. – Москва : Юридическая литература. – Т.1. – 1981. – 359с.
14. Американські Стандарти NOP (Мін. с/г США, Служба с/г Марк. – 7 CFR частина 205, Національна Органічна Програма) // FEDERAL ORGANIC FOODS PRODUCTION ACT OF 1990 / [Електронний ресурс]: http://www.ams.usda.gov/AMSv1.0/nop
15. Андрейцев В. І. Об`єкти земельних правовідносин за новим Земельним кодексом України / В. І. Андрейцев // Законодавство України : наук.-практ комент. – 2002. – № 2. – С. 3–19.
16. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки : [навч. та наук.-практ. посіб.] / В. І. Андрейцев / Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К. : Знання-Прес, 2002. – 332 с.
17. Арапова О. М. Инновационное и финансовое обеспечение устойчивого развития сельских муниципальных образований : автореферат дис. ... кандидата экономических наук : 08.00.05 / Воронеж. гос. аграр. ун-т им. К.Д. Глинки. – Воронеж, 2005. – 258 с.
18. Артиш В. І. Ринок української органічної продукції та перспективи його розвитку / В. І. Артиш // Посібник українського хлібороба 2008. – К., 2008. – С. 113-115.
19. Артиш В. І. Управлінські аспекти розвитку виробництва екологічно чистої продукції в сільському господарстві України / В. І. Артиш // Науковий вісник Національного аграрного університету. – К. : Нац. аграрний ун-т, 2006. – № 102. – С. 242-247.
20. Артиш В. І. Організаційно-економічні передумови формування ринку екологічно чистої продукції в Україні / В. І. Артиш // Економіка АПК. – 2009. – № 2. – С. 117–121.
21. Архангельський Ю. Чи є шкода від монополії? : Наукові дискусії // Економіка України : Політико-економічний журнал / Мін. економіки України; Мін. фінансів України та НАНУ. – Київ, 2006. – № 11. – С. 62-69
22. Бабін Б. В. Державні цільові програми – організаційно-правові засади розроблення, затвердження та виконання : монографія / Б. В. Бабін, В. О. Короленко; Донецький юрид. ін-т Луганського держ. ун-ту внутр. справ. – Донецьк : ДонДУЕТ, 2006. – 206 с.
23. Бадрак О. Поліпшення конкурентної позиції України засобами фіскальної політики // Економіка України : Політико-економічний журнал / Мін. економіки України; Мін. фінансів України та НАНУ. – Київ, 2006. – № 2. – С. 13-18
24. Базові стандарти IFOAM щодо органічного виробництва й переробки // [Електронний ресурс]: http://www.ifoam.org
25. Балобов А. Государственное регулирование аграрной сферы экономики / А. Балобов, В. Сидоренко // Международный сельскохозяйственный журнал. – 2002. – № 6. – С. 10.
26. Бальестеро-Эрнандес Л. М. Так называемое экологическое хозяйство (ЭСХ) как альтернатива для европейского потребителя / Л. М. Бальестеро-Эрнандес // Правовые проблемы земельной и аграрной реформы в странах Центральной и Восточной Европы, России, Беларуси, Украины и других стран СНГ, государств Балтии. – Минск, 1999. – С. 79–80.
27. Батанов О.В. Муніципальна влада та проблеми реалізації прав людини у місцевому самоврядуванні // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис / Київський ун-т права НАНУ; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАНУ. – Київ, 2006. – № 2. – С. 3-10
28. Батанов О.В. Проблеми місцевого самоврядування в Україні в контексті реалізації принципу верховенства права // Часопис Київського університету права : український науково-теоретичний часопис / Київський ун-т права НАНУ; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАНУ. – Київ, 2008. – № 1. – С. 62-68.
29. Бевзенко В. Поняття та ознаки державного регулювання // Підприємництво, господарство і право : Науково-практичний, господарсько-правовий журнал / Ін-т приватного права і підпр-ва АПрН України та інш. – Київ, 2006. – № 11. – С. 106-110.
30. Беззубова М. Проблеми розвитку малих і середніх підприємств України: роль середнього бізнесу // Матеріали Першої всеукраїнської міждисциплінарної конференції “Бар’єри та можливості розвитку малого та середнього бізнесу в Україні” Київ, 14-15 лютого 2005 року, – Київ, 2005. – С. 35-42
31. Берлач А.І. Адміністративне право України: Навч. посіб. для дист. навч. – К.: Університет “Україна”, 2004. – 472 с
32. Берлач Н. А. Економічний механізм регулювання виробництва тваринницької продукції в радіаційно забруднених регіонах (на матеріалах Житомирської області) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук. : спец. 08.07.02 / Н. А. Берлач. – К., 1997. – 18 с.
33. Білецька Г. М. Сучасний стан та перспективи розвитку земельного ринку в Україні / Г. М. Білецька // Економіка. Фінанси. Право. – 2007. – № 6. – С.12–14.
34. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР. — Львів: ЛДУ, 1975.__С 84
35. Бородіна О. Аграрна політика України: витоки, сучасний стан і нові можливсті в контексті інституціоналізму та викликів глобалізації / О. Бородіна // Економіка України. – 2008. – № 10. – С. 94–112.
36. Борщ А. Г. Бюджетна підтримка аграрного сектору в умовах трансформаційних процесів в економіці України / А. Г. Борщ // Економіка АПК. – 2009. – № 2. – С. 111–116.
37. Брагина Т. Е. Эффективность производства экологической сельскохозяйственной продукции : дис. … кандидата экон. наук : 08.00.05 / Т. Е. Брагина. – Уфа, 2007. – 186 с.
38. Бугера С. Удосконалення державного регулювання в галузі бджільництва: організаційно-правовий аспект // Підприємництво, господарство і право : Науково-практичний, господарсько-правовий журнал / Ін-т приватного права і підпр-ва АПрН України та інш. – Київ, 2006. – № 11. – С. 124-127.
39. Бурьян О.Стихийная органика / О. Бурьян // Власть денег.– 2006. – № 98. – С. 33-34
40. Бусуйок Д. В. Система правових норм державного управління земельним фондом в Україні / Д. В. Бусуйок // Держава і право : зб. наук. пр. – К. : Ін-т держави і права ім. М. В. Корецького НАН України, 2008. – Вип. 40. – С. 390–396.
41. Бусуйок Д. Поняття державного управління земельним фондом в Україні / Д. Бусуйок // Право України. – 2008. – № 10. – С. 120–126.
42. Бусуйок Д. Межі здійснення інвесторами прав на землі сільськогосподарського призначення / Д. Бусуйок // Право України : Юридичний журнал / Міністерство юстиції України; Конституційний Суд України та ін. – Київ, 2007. – № 7. – С. 53-56.
43. Бюджет 2009 – бюджет 2008: державна підтримка сільського господарства // Канадсько-Український зерновий проект [Електронний ресурс]: http://www.cugp.com.ua/news/3-legislation/92-bjudzhet-2009-vs-bjudzhet-2008-derzhavna-pidtrymka-silskogo-gospodarstva.html
44. Василик О. Д. Теорія фінансів : [підруч. для студ. екон. спец. вищ. закл. освіти] / О. Д. Василик; Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – [ 4-те вид., допов.]. – К. : НІОС, 2003. – 411с.
45. Васильев А. С. Административное право Украины (общая часть) : [учеб. пособие] / А. С. Васильєв. – Х. : Одиссей, 2007. – 288 с.
46. Васильева И. В. Организационно-экономические аспекты развития крестьянских (фермерских) хозяйств России : дисс. ... кандидата экономических наук : 08.00.05 / Рос. гос. аграр. ун-т. – М., 2006. – 155 с.
47. Ведерников. Ю.А. Адміністративне право України : Навч. посібник для вузів / Ю.А. Ведерніков, В.К. Шкарупа. - К. : Центр навчальної літератури, 2005. - 334 с
48. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусол. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2002. – 1432 с.
49. Великий тлумачний словник сучасної української мови // [Електронний ресурс]: www.slovnyk.net/index.php?swrd=%F1%F4%E5%F0%E0&x=0&y=0: 2005р.
50. Вимоги щодо виробництва, переробки, маркування та реалізації органічної сільськогосподарської продукції : затв. комісією Codex Alimentarius в 2003 р. // [Електронний ресурс]: http://www.codexalimentarius.net
51. Вівчаренко О. Юридична відповідальність за порушення гарантій права власності на землю в Україні / О. Вівчаренко //Право України. – 2008. – № 8. – С. 81–87.
52. Власність у сільському господарстві / [В. В. Юрчишин, О. М. Онищенко, П. Т. Саблук та ін.]; за ред. В. В. Юрчишина, П. Т. Саблука. – К. : Урожай, 1993. – 352 с.
53. Вовк В. Органічний сектор в україні 2004 Сучасний стан, проблеми та перспективні стратегії на майбутнє / В. Вовк , Club of Rome Ukrainian Association // [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://clubofrome.org.ua/corweb/Article/14/
54. Вовк В. Сертифікація органічного сільського господарства в Україні: сучасний стан, перспективи, стратегія на майбутнє. [Електрон. ресурс]: http://www.lol.org.ua/ukr/vegetables/showart.php? id=15634.
55. Волошенок О. Підстави припинення прав на землю та вилучення земельної ділянки / О. Волошенок // Юридичний журнал. – 2008. – № 2. – С. 29–32.
56. Воронова Л. К. Фінансове право України : [підруч.] / Л. К. Воронова. – К. : Прецедент, 2007. – 448 с.
57. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. — Воронеж: ВГУ, 1970.__С. 41
58. Гайдуцький П. І. Земля: власність, оренда, рента / П. І. Гайдуцький. – К. : Урожай, 1994. – 184 с.
59. Головко Н.В. Роль держави в регулюванні відносин по закупівлі сільськогосподарської продукції для державних потреб / Н.В. Головко // Проблеми законності : республіканський міжвідомчий науковий збірник / Мін.освіти і науки Укр., Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2008. – Вип. 93. – С. 63-67
60. Гончарук С. Т. Основи адміністративного права України : [навч. посіб.] / С. Т. Гончарук. – К., 2004. – 200 с.
61. Гончарук С. Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. Навчальний посібник — К., 1995.—С. 19.
62. Горшков Д. В. Формирование и развитие российского рынка экологически чистой продовольственной продукции : автореферат дис. ... кандидата экономических наук : 08.00.05 / Сарат. гос. аграр. ун-т им. Н.И. Вавилова. – Саратов, 2005. – 202 с.
63. Грабовець Н. Поняття державного земельного кадастру / Н. Грабовець // Юридична Україна. – 2008. – №10. – С. 69–71.
64. Гребенюк М. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення: проблеми, перспективи, зарубіжний досвід / М. Гребенюк // Право України. – 2007. – № 9. – С. 41–45
65. Гринько С. Правові аспекти відмежування прав на земельні ділянки та реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні / С. Гринько // Право України. – 2009. – № 3. – С.132–136.
66. Губань Р. Правове регулювання землеустрою та ведення державного земельного кадастру / Р. Губань // Юридичний журнал. – 2008. – № 2. – С. 23–29.
67. Губені Ю. Регуляторна політика в Україні: від реформи до практики : Управління економікою: теорія і практика // Економіка України : Політико-економічний журнал / Мін. економіки України; Мін. фінансів України та НАНУ. – Київ, 2006. – № 3. – С. 33-39
68. Гуськова Л. И. Становление и развитие фермерских хозяйств в системе АПК и их кооперация : На материалах Саратовской области : автореферат дис. ... кандидата экономических наук : 08.00.05 / Рос. ун-т дружбы народов (РУДН). – М., 2003. – 178 с.
69. Дем`яненко С. Напрями розбудови фінансових ринків в АПК / С. Дем`яненко // Економіка України. – 2001. – № 8. – С. 53–59.
70. Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. — К.: Знання-Прес, 2003. — 343 с.
71. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики [Текст] / за заг. ред. В. Б. Авер'янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
72. Державне управління: теорія і практика / [В. В. Цвєтков, В. М. Шаповал, С. П. Кисіль, Л. Т. Кривенко]; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького; [В. Б. Авер’янов (ред.)]. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 431с.
73. Джавадов Х.А. Юридическая ответственность: феноменологические признаки сущности и оснований // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис / Київський ун-т права НАНУ; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАНУ. – Київ, 2006. – № 2. – С. 144-149
74. Директива ЄС № 834/2007 // [Електронний ресурс]:http://eur-lex.europa.eu/
75. Дмитренко Е. С. Фінансове право України. Загальна частина : [навч. посіб.] / Е. С. Дмитренко; Нац. акад. Служби безпеки України. – К. : Алерта: КНТ, 2007. – 375 с.
76. Дмитренко Е. С. Фінансове право України. Особлива частина : [навч. посіб.] / Е. С. Дмитренко; Нац. акад. Служби безпеки України. – К. : Алерта; КНТ, 2007. – 612 с.
77. Долгова Е. Н. Лизинг в системе инвестиционного механизма АПК : дисс. ... кандидата экономических наук : 08.00.05 / Новочеркасская государственная академія. – Новочеркасск, 2002. – 183 с.
78. Екологічне право України : підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / Анісімова Г.В. [ та ін. ] ; за ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги ; МОН України ; Нац. юрид. акад. ім. Ярослава Мудрого. – Харків : Право, 2009. – 328 с.
79. Економічна теорія : Посібник для вищої школи / За заг. ред. Є.М. Ворбйова; Авт.кол.: Є.М.Воробйов, А.А.Гриценко, В.М.Лісовицький та ін. – Київ; Харків, 2001. – 704с. – ISBN 966-7930-00-9
80. Єдиний державний реєстр судових рішень України: // [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/
81. Єрмоленко В. До питання нормативного визначення поняття приватного сільськогосподарського підприємства / В. Єрмоленко // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 11. – С. 44–47.
82. Єрмоленко В. Сільськогосподарська продукція як аграрно-правова категорія / В. Єрмоленко // Підприємництво, господарство і право : Науково-практичний, господарсько-правовий журнал / Ін-т приватного права і підпр-ва АПрН України та інш. – Київ, 2006. – № 6. – С. 58-61
83. Жабалиева К. Н. Повышение эффективности производства экологически чистой продукции: на материалах Кабардино-Балкарской Республики : дисс. ... кандидата экономических наук : 08.00.05 / Ставропольский Государственный Аграрный Университет. – Ставрополь, 2006. – 213 с.
84. Жаргалова С. В. Повышение эффективности государственного регулирования сельского хозяйства в регионе : На материалах Республики Бурятия : дисс. ... кандидата экономических наук : 08.00.05 / Сиб. науч.-исслед. ин-т экономики сел. хоз-ва СО РАСХН. – Улан-Удэ, 2003. – 156 с.
85. Забарний Г. Г. Адміністративне право України : [навч. посіб.] / Г. Г. Забарний, Р. А. Калюжний, В. К. Шкарупа. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2005. – 368 c.
86. Загуменник В. Щодо необхідності удосконалення законодавства в сфері адміністративної відповідальності // Вісник прокуратури : Загальнодержавне фахове юридичне видання / Генеральна прокуратура України; Нац. юр. ак. України ім. Ярослава Мудрого; КНУТШ. – Київ, 2006. – № 7. – С. 99-102
87. Заєць О. Земельна реформа: історія, філософія, право / О. Заєць // Віче : теоретичний і громадсько-політичний журнал / Верховна Рада України. – Київ, 2007. – № 21/22. – С. 18-20.
88. Захарченко П. Розвиток права власності на землю в Україні (середина ХІХ – перша чверть ХХ ст.) : монографія / П. Захарченко. – К. : Атіка, 2008. – 296 с.
89. Звєрєва О.В. Право споживачів на належну якість // Часопис Київського університету права : український науково-теоретичний часопис / Київський ун-т права НАНУ; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАНУ. – Київ, 2008. – № 2. – С. 136-139.
90. Земельний кодекс України : від 25.10.2001 № 2768-III // Відомості Верховної Ради України 2002, N3-4 від 25.01.2002
91. Зіновчук В. В. Кооперативна ідея в сільському господарстві України і США / В. В. Зіновчук. – [2-е вид., допов. і переробл.]. – К. : Логос, 1996. – 224 с.
92. Зіновчук В. В. Організаційні основи сільськогосподарського кооперативу / В. В. Зіновчук. – [2-е вид., допов. і переробл.]. – К. : Логос, 2001. – 380 с.
93. Зінчук Т. О. Європейська інтеграція: проблеми адаптації аграрного сектора економіки : монографія / Т. О. Зінчук ; Ін-т економіки та прогнозування НАН України. – Житомир : ДВНЗ «Державний агроекологічний ун-т», 2008. – 384 c.
94. Зінчук Т. Аграрна політика країни ЦСЄ у контексті інтеграції до ЄС: реалії та перспективи для України : Економіка зарубіжних країн // Економіка України : Політико-економічний журнал / Мін. економіки України; Мін. фінансів України та НАНУ. – Київ, 2006. – № 4. – С. 74-88
95. Інвестиційна діяльність у сільському господарстві: правові аспекти : монографія / [ Л. П. Козаченко, П. Ф. Кулинич, Л. О. Панькова та ін.]; В. І. Семчик (ред.). – К. : Юрид. думка, 2008. – 252 с.
96. Ісаєва Н.К. Податкові правовідносини в Україні: сучасний стан і тенденції розвитку // Часопис Київського університету права : український науково-теоретичний часопис / Київський ун-т права НАНУ; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАНУ. – Київ, 2007. – № 4. – С. 93-96.
97. Історія українського селянства. Нариси : у 2 т. / НАН України; Ін-т історії України; В. А. Смолій (відп.ред.). – К. : Наук. думка, 2006 – Т. 2. – 2006. – 652 с.
98. Каблучка А. Виробництво органічної продукції рослинного та тваринного походження. Маркетинг органічної продукції / А. Каблучка [Електронний ресурс]: http:// aec.org.ua/pdf/conf1/kablychkaua.pdf
99. Кайдашов В. Проблеми вдосконалення правового регулювання безпечності й якості сільськогосподарської продукції в умовах інтеграції України до міжнародних спільнот / В. Кайдашов // Підприємництво, господарство і право : науково-практичний, господар