РОЗВИТОК РЕГУЛЯТИВНОЇ ФУНКЦІЇ САМООЦІНКИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО І МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

brief description

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г. С. Костюка
АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

ГОРДЄЄВА Жанна Вікторівна

УДК 159.923.7

РОЗВИТОК РЕГУЛЯТИВНОЇ ФУНКЦІЇ
САМООЦІНКИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО
І МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Спеціальність 19.00.07 педагогічна та вікова психологія

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
кандидат психологічних наук
провідний науковий співробітник
Інституту психології імені Г. С.
Костюка АПН України
ТИЩЕНКО С. П.

Київ 2007

З М І С Т

ВСТУП ....................................................................................4
РОЗДІЛ 1. САМООЦІНКА ЯК СТРУКТУРНИЙ КОМПОНЕНТ САМОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ...........................................................12
1.1. Основні положення сучасного стану дослідження самооцінки як внутрішнього регулятора діяльності і поведінки зростаючої особистості.......12
1.2. Теоретико-методологічні основи експериментального дослідження, його методи та організація...............................................................................43
Висновки до першого розділу...........................................................................52

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГУЛЯТИВНОЇ ФУНКЦІЇ САМООЦІНКИ В ДОШКІЛЬНОМУ І МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ..................................................................................55
2.1. Дослідження співвідношення структурних компонентів самооцінки у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку..55 2.1.1. Вікові особливості розвитку когнітивного компоненту самооцінки у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку................................................................................................................55
2.1.2. Вікові особливості розвитку емоційного компоненту самооцінки у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку............................................................................................................... 78
2.2. Особливості розвитку регулятивної функції самооцінки у дітей в процесі оволодіння соціальною роллю школяра........................................................................................................88
2.2.1 Вплив оцінкового ставлення близьких дорослих на розвиток регулятивної функції самооцінки у молодших школярів...................88

2.2.2. Особливості емоційно-ціннісного ставлення дітей молодшого шкільного віку до близьких дорослих як показник тенденцій розвитку самооцінки зростаючої особистості........................................................101
Висновки до другого розділу.....................................................................113

РОЗДІЛ 3. ТРИВОЖНІСТЬ ЯК ПРОЯВ ДЕФОРМАЦІЇ РЕГУЛЯТИВНОЇ ФУНКЦІЇ САМООЦІНКИ У ДІТЕЙ ........................................................................................................116
3.1. Природа та генезис дитячої тривожності..................................116
3.2 Організація проведення експериментального дослідження проявів тривожності в поведінці дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку як показник актуалізації функції захисту самооцінки..........128
3.3 Програми психокорекції деформації регулятивної функції самооцінки .............................................................................................138
3.3.1 Психологічні засади оптимізації рівня тривожності у дітей .....................................................................................................................138
3.3.2 Навчання батьків засобам коригування рівня тривожності у дітей ................................................................................................................................146
3.4. Аналіз динаміки змін рівня тривожності у молодших школярів.................................................................................................157
Висновки до третього розділу.................................................................164

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.......................................................169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................172

ДОДАТКИ.....................................................................................................202

ВСТУП

Актуальнiсть дослiдження. Прогресивні зрушення в системі освіти, які відбулися в Україні, зумовлюють нові підвищені вимоги до розкриття особистісного потенціалу кожної дитини, її суб'єктних можливостей ефективно регулювати власну діяльність, зокрема на початкових етапах навчання. Внутрішнім регулятором активності дитини, який включається в мотивацію її навчальної діяльності й тим самим забезпечує співвіднесення суб'єктивних можливостей зростаючої особистості з цілями й умовами діяльності, є самооцінка.
Від особливостей самооцінки дитини залежить як характер регуляції нею своєї поведінки, так і та модальність емоційних переживань у зв'язку з оцінним ставленням оточуючих. Регулятивні функції самооцінки не обмежуються вирішенням завдань адаптації: вона є найважливішим фактором мобілізації зростаючою особистістю власних зусиль, реалізації прихованих можливостей, творчого потенціалу. З віком дитини змінюється співвідношення когнітивного і емоційного компонентів у структурі самооцінки, що суттєво впливає на регуляцію її предметно-практичної діяльності і спілкування. Знання характеру проявів регулятивної функції самооцінки дитини, особливо в період її переходу від дошкільного до шкільного навчання, сприятиме здійсненню справді гуманного керування навчально-виховним процесом у дошкільних закладах і початковій школі.
Особливості самооцінки дітей дошкільного, а також молодшого шкільного віку досліджувались в різних аспектах, проте вікова динаміка проявів регулятивної функції самооцінки дошкільників, а також специфіка цієї функції на початковому етапі шкільного навчання лишаються недостатньо дослідженими.
Теоретичні та методологічні підходи до вивчення самооцінки висвітлені у вітчизняній психології в працях Б. Г. Ананьєва, Г.С.Костюка, Л. І. Божович, І. С. Кона, М. І. Лісіної, А. І. Липкіної, В.В. Століна, І.І.Чеснокової, С. П. Тищенко, М.Й. Боришевського, Є.В. Шорохової, А.В.Захарової, П.Р. Чамати; в зарубіжній - В.Джемса, Ч. Кулі, Дж. Міда, Е. Еріксона, К. Роджерса, Р. Бернса та ін. Цими вченими досліджувались такі питання, як онтогенез самооцінки, її структура, функції, умови та закономірності формування. Самооцінка розглядається ни­ми як найважливіше особистісне утворення, що бере безпосередню участь в регуляції людиною своєї поведінки і діяльності, як емоційний прояв самосвідомості особистості, що формується за її активної участі і від­творює якісну своєрідність її внутрішнього світу.
Методологічну основу дослідження склали системно-діяльнісна парадигма в дослідженні психіки (А.Г.Асмолов, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко), науково-психологі­чні уявлення про сутність та закономірності розвитку дітей дошкільного і шкільного віку (А.І.Божович, М.Й.Боришевський, І.С.Кон, Д.Б.Ельконін та ін.), дослідження, присвячені пробле­мі самосвідомості та самоактивності індивіда в його особистісному становленні (М.Й.Боришевський, О.А.Конопкін, А.К.Осницький, П.М.Якобсон та ін.).
Результати досліджень зв'язку між особливостями емоційно-ціннісного ставлення дитини до себе, та проявами страху та тривожності, а також засоби психокорекції зазначених феноменов представлені у працях Г.С.Абрамової, М.Алворда, В.М.Астапова, П. Бейкера, А.Я.Варги, К.Е.Ізарда, О.В.Коротаєвої, Л.М.Костіної, Б.І. Кочубей, Г.П.Лаврентьєвої, К.К.Лютової, Г.Б.Моніної, М.С.Неймарк, О.В.Новікової, О.М.Прихожан, А.С.Співаковської, Т.М.Титаренко, І.В. Шевцової та ін.
Аналіз сучасних наукових здобутків у розробці проблеми самооцінки дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, а також недостатня дослідженість регулятивної функції самооцінки на цьому етапі розвітку дитини, зумовлюють актуальнiсть і доцільність дисертаційного дослiдження проблеми розвитку регулятивної функції самооцінки у дітей зазначеного віку.
Тема дослідження входила до комплексної науково-дослідної теми лабораторії психології дошкільника Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України Діагностика і корекція психічного розвитку дітей дошкільного віку” (Номер державної реєстрації 0195U023646). Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої Ради Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (протокол № 6 від 26.06. 2001 р.) та узгоджено з Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 3 від 20.03. 2007 р.).
Об'єкт дослiдження - регулятивна функція самооцінки у дітей дошкiльного та молодшого шкільного вiку.
Предмет дослідження - розвиток регулятивної функції самооцінки дітей дошкільного та молодшого шкільного віку у сфері предметно-практичної діяльності і спілкування.
Мета дослідження - дослідити динаміку проявів регулятивної функції самооцінки у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку і з'ясувати вікові та індивідуальні особливості цих проявів, а також дослідити специфіку зміну у регулятивній функції самооцінки у дітей при переході їх до систематичного навчання в школі.
В процесі дослідження перевірялась наступна гіпотеза:
Основна тенденція розвитку регулятивної функції самооцінки дошкільників, яка пов'язана із збільшенням з віком питомої ваги когнітивних компонентів, що підвищує ступінь адекватності самооцінки, зазнає суттєвих змін при переході дитини до систематичного шкільного навчання. Ці зміни зумовлені фрустраційним впливом нового соціального оточення і більш жорстокої оцінкової системою, що знаходить свій прояв у випереджальному розвитку емоційного компоненту самооцінки і недостатній сформованості когнітивного.
Зазначені зміни в структурі самооцінки дітей при вступі їх до школи гальмують розвиток регулятивної функції емоційно-ціннісного ставлення зростаючої особистості до себе і виступають чинником дитячої тривожності в різних видах предметно-практичної діяльності і спілкування, що в свою чергу, не дає дитині в повній мірі розкрити свої потенційні можливості у навчанні.
У відповідності до поставленої мети та висунутої гіпотези було визначено такі завдання дослідження:
1. Здiйснити порiвняльний аналiз структури самооцiнки у дошкiльному та молодшому шкільному вiцi.
2. Розкрити взаємозв'язок мiж структурними особливостями самооцiнки на рiзних вiкових етапах та рiвнем регуляцiї дiтьми власних дiй у процесi предметно-практичної дiяльностi i спiлкування.
3. З'ясувати динаміку проявів регулятивної функції самооцінки при переході дітей від дошкільної до шкільної форми навчання.
4.Виявити індивідуальні особливості проявiв регулятивної функції самооцінки дитини, які пов'язані з рівнем розвитку її здатності до рефлексування оцінного ставлення до себе з боку оточуючих.
5.Розробити програму корекції розвитку регулятивної функції самооцінки тривожних дітей і здійснити її апробацію.
Теоретико-методологічною основою дослідження є фундаментальні положення, які стосуються онтогенезу самооцінки, розвитку її структури, функцій, умов та закономірностей формування, висвітлені у працях Б.Г.Ананьєва, Г.С.Костюка, Л.І.Божович, І.С.Кона, М.І.Лісіної, А.І.Липкіної, В.В.Століна, І.І.Чеснокової, С.П.Тищенко, М.Й.Боришевського, А.В.Захарової, Є.В.Шорохової, П.Р.Чамати; в зарубіжній - У.Джемса, Ч.Кулі, Дж.Міда, Е.Еріксона, К.Роджерса, Р.Бернса та ін.; щодо проявів тривожності у В.М. Астапова, К. Ізарда, О.М.Прихожан, Л.М. Костіної, Б.І. Кочубей, Г.П.Лаврентьєвої, К.К. Лютової, Г.Б. Моніної та ін.; впливу несвідомого змісту психічного на утворення симптому - З.Фройда, А.Фройд, К.Г.Юнга, О.Ранка, Р.Мея та ін.; специфіки психокорекції невротичних розладів у дітей у рамках глибинно зорієнтованої психотерапії - А. Фройд, М. Кляйн, Ф. Дольто, А.Блазера, Э.Хайма, Х.Рингера, М.Томмен та ін.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань, перевірки висунутих гіпотез на різних етапах дисертаційного дослідження застосовувались такі методи: теоретичний аналіз наукової літератури, психолого-педагогічний експеримент, що вклю­чає констатуючу, формуючу та контрольну частини, ана­ліз ситуацій реальної взаємодії дітей дошкільного та молодшого шкільного віку з оточуючими, метод включеного спостереження, бесіди, опитування вихователів, вчителів і батьків, а також психолого-діагностичний метод, представлений стан­дартизованими та проективними методиками. При опрацюванні емпіричних даних було використано методи математичної статисти­ки. Інтерпретація даних проводилась на основі методів парамет­ричної статистики та подальшого якісного аналізу експериментальних даних.
Вибірка складала 300 осіб.
Дослідження проводилось на базі дитячих садків №№ 442, 667, 674 і середніх шкіл №№ 131, 265 міста Києва.
Наукова новизна роботи та теоретичне значення: полягає в тому, що
1. Досліджено динаміку та подано порівняльну характеристику проявів регулятивної функції самооцінки у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку;
2. Виявлено деформації регулятивної функції самооцінки на початкових етапах шкільного навчання та їх деструктивний вплив на характер діяльності і спілкування молодших школярів;
3. Розроблено і експериментально апробовано програму психокорек­ції з подолання деформацій регулятивної функції самооцінки у молодших школярів і пов'язаних з цим проявів тривожності у дітей.
4. Розширено уявлення про особливості взаємозв'язку структурних ком­понентів самооцінки дітей дошкільного віку і молодших школярів та про характер впливу самооцінки на переживання дитини і її поведінку;
5. Висвітлено вікові особливості регулятивної функції самооцінки дітей дошкільного і молодшого шкільного віку; зокрема розкрито тенденцію щодо зростання з віком дитини когнітивного компоненту в структурі її самооцінки, що пов'язане з поглибленням знань про себе та опануванням засобів саморегуляції у процесі діяльності і спілкування;
6. Науково обгрунтувано шляхи та методи корекції деформації структури самооцінки та її негативного впливу на становлення образу «Я» зростаючої особистості.
Практичне значення дослідження застосування на практиці виховання отриманіх в роботі знань щодо вікових особливостій регулятивної функції самооцінки сприятиме кращому психологічному оснащенню діяльністі педагогів і шкільних психологів, гуманізації взаємин між дорослими і дітьми, також успішному входженню дитини в процес систематичного шкільного навчання з 6 років.
Основні положення дисертації, її висновки, рекоменда­ції, а також розроблені корекційно-розвивальні програми для високотривожних дітей можуть бути використані в процесі підготовки студентів психологічних відділень педагогічних ВНЗ, слухачів курсів "Практична психологія", в практичній роботі дошкільних і шкільных психологів, вчителів та інших спеціалістів у галузі вікової та педагогічгої психології.
Надійність та валідність одержаних результатів була забезпечена послідовною реалізацією теоретичних положень у вирішенні завдань емпіричного дослідження, організацією дослідження відповідно до його цілей і завдань, ре­презентативністю вибірки, застосуванням адекватних методів мате­матичної статистики.
Апробація та впровадження результатів дослідження.
Матеріали дослідження доповідались та обоворювались на: засіданнях лабораторій психології дошкільника і науково-психологічної інформації Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України; третьому з'їзді Товариства психологів України, присвяченому 100-річчю від дня народження академіка Г.С. Костюка (Київ, 2000); звітних наукових сесіях Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України Психологічні проблеми навчання, виховання та розвитку особистості” (Київ, 2001, 2003, 2006); Всеукраїнській науковій конференції до 70-річчя від дня народження В.К.Котирло (Київ, 2001); Міжнародній науковій конференції, присвяченій 30-річчю наукової та педагогічної діяльності академіка С.Д.Максименка (Київ, 2001); Міжнародній науковопрактичній конференції Спадкоємність та інновації в українській психологічній науці” (КиївХмельницькийКам`янець-Подільський, 2002); Міжнародній конференції Міжкультурні комунікації: реалії та перспективи” (Сімферополь, 2002); Костюківських читаннях Інституту Психології імені Г.С.Костюка АПН України (Київ, 2003); у Київському міському педагогічному університеті ім. Б.Д. Грінченка, в Центрі практичної психології і соціології (Київ, 2005); VІІ Міжнародному семінарі Тиждень освіти дорослих в Україні” (Київ, 2006); серпневих нарадах в спеціалізованій школі № 265 з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу Дніпровського району м. Києва (серпень 2002, 2003).
Результати дослідження було використано в процесі викладання в Київському Інституті Внутрішніх Справ на факультеті «Практична психологія» (2001 2002 н.р.), а також у лекціях для вихователів, вчителів початкових класів, батьків.
Авторська «Корекційно-розвивальна програма для батьків високотривожних дітей» затверджена в Київському міському педагогічному університеті ім. Б.Д. Грінченка, в Центрі практичної психології і соціології (експертиза від 01.04.05., за № 10/405-ЕК, дійсна до 04.2010). Програма Діагностика та корекція тривожності дітей молодшого шкільного віку в процесі адаптації до школи” затверджена в Київському міському педагогічному університету ім. Б.Д. Грінченка, в Центрі практичної психології і соціології (Свідоцтво про підвищення кваліфікації СПК № 007320 від 25 листопада 2005 р., реєстраційний № 1593.).
Результати дослідження впроваджено автором у навчально-виховний процес спеціалізованої школи № 265 з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу Дніпровського району м. Києва (Довідка № 61 від 02.04.2007, протокол № 8) та дошкільного закладу № 667 Голосіївського району м. Києва (Довідка № 25 від 19.03.2007, протокол № 3).
Пубілкації. Основний зміст дисертаційного дослідження висвітлено в 14 друкованих працях, у тому числі в 5 публікаціях, вміщених у фахових виданнях ВАК України.
Особистий внесок здобувача. У статтях, написаних у співавторстві, особистий внесок здобувача полягає в проведенні психодіагностичного обстеження, здійсненні статистичної обробки та інтерпретації отриманих результатів.
Структура дисертації.
Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (400 джерел, серед них 40 іномовних), додатків. Основний зміст роботи викладено на 171 сторінці комп'ютерного тексту. Робота містить 21 таблицю, 45 рисунків. Методичний апарат дослідження деталізовано у 7 додатках.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Здійснений аналіз і узагальнення результатів теоретичного та експериментального дослідження підтвердили висунуту гіпотезу і дали підстави для таких висновків:
1. Особливості розвитку регулятивної функції самооцінки дітей при переході їх до систематичного шкільного навчання зумовлені фрустраційним впливом нового соціального оточення і більш жорсткою оцінковою системою, яка діє в школі, що знаходить свій прояв у випереджальному розвитку емоційного компоненту самооцінки і недостатній сформованості когнітивного.
2. Зазначені зміни в структурі самооцінки молодших школярів на початкових етапах їх навчання в школі провокують блокування функції емоційно-ціннісного ставлення зростаючої особистості до себе і появу на цій основі феномена шкільної тривожності.
На перших етапах шкільного навчання стимулююча функція самооцінки блокується переживаннями дитини. Виникає підвищена тривожність. Спостерігається феномен переходу на попередню стадію розвитку емоційно-ціннісного ставлення до себе. Це регресивні форми прояву регулятивної функції самооцінки. Конкретно це виявляється, по-перше, в тому, що в структурі самооцінки, як і на попередньому етапі розвитку (старший дошкільний вік) переважає емоційний компонент, а по-друге, - когнітивний компонент самооцінки не відображає ще нормативні шкільні вимоги до результатів власної навчальної діяльності дитини, а ґрунтується на суб’єктивній оцінці цієї діяльності і себе самої як її суб’єкта.
3. Процес актуалізації стимулювальної функції самооцінки як регулятора соціальної ідентифікації дитини - молодшого школяра опосередкований характером очікувань зростаючої особистості щодо проявів певного оцінкового ставлення до неї оточуючих, передусім вчителів і батьків, а також рівнем тривожності дітей, пов'язаним як з індивідуально-психологічними особливостями дитини («невротична тривога»), так і з впливом емоційних переживань, які звичайно виникають у процесі входження дитини в шкільне життя («шкільна тривожність»).
Поведінкові наслідки соціальної ідентифікації дитини як школяра, члена шкільного класу приводять до її підтримання і посилення тільки в тих випадках, коли вони адаптивні та позитивно підкріплюються самою особистістю і значущим оточенням. Якщо цього не відбувається, можна говорити про дезадаптивну (неуспішну, негативну) соціальну ідентифікацію. Соціальна ідентичність, поруч із особистісною, є важливим регулятором самосвідомості і соціальної поведінки.
В умовах переживання дітьми негативного оцінного відношення з боку дорослих регулятивна функція самооцінки порушується, в результаті чого у них виникає схильність до прояву тривожності та гальмується їх самооцінкова активність як суб'єктів діяльності та спілкування.
4. Розвиток регулятивної функції самооцінки дітей у перехідний період від дошкільного до шкільного віку виявляється в диференціюванні рівня домагань зростаючої особистості як суб¢єкта діяльності, а також у зростанні прогностичної вартості очікувань дитини стосовно оцінювання себе дорослими і однолітками в процесі взаємодії з ними. Як у дошкільників, так і у молодших школярів зафіксовано суттєвий зв'язок між проявами тривожності дітей і високим рівнем домагань, а також підвищену емоційну активність цих дітей, спрямовану на захист високої позитивної самооцінки в ситуаціях перевірки знань та демонстрації своїх можливостей у колі ровесників.
5. Вікова динаміка регулятивної функції самооцінки дітей засвідчила, що з віком дітей значення когнітивного компоненту, хоч і зростає, проте у формуванні самооцінки у дошкільників, і молодших школярів, особливо на першому етапі навчання в школі емоційні чинники відіграють провідну роль і провокують стани тривожності.
6. Обґрунтовано і представлено програму психокорекційної роботи з дітьми, які виявляли досить високий рівень тривожності. Програма передбачала застосування системи методов, спрямованих на збалансування когнітивних і емоційних компонентів самооцінки. Отримані результати дають можливість стверджувати, що застосовані нами методи виявилися адекватними щодо нейтралізації травмуючих чинників шкільного середовища, і, отже, сприяли зниженню рівня тривожності дітей, що відкрило особистісний простір для розвитку регулятивної функції зростаючої особистості.
7. Висвітлено засоби зниження показників високої тривожності, зокрема у дітей з експериментальної групи в контексті корекційної роботи з ними. Доведено, що у дітей з контрольної групи з високими показниками тривожності, з якими така робота не проводилась, ситуація наприкінці навчального року майже не змінилась (60,6 % на початку навчального року і 59,2 % наприкінці). Разом з тим у молодших школярів з експериментальної групи відбулися в цьому відношенні суттєві зміни (відповідно: 61,7 % і 39,3 %).
Якісний аналіз особливостей поведінкових та емоційних проявів дітей з експериментальної групи засвідчив, що досягнення оптимального рівня тривожності сприяє розвитку мобілізаційної самооцінки зростаючої особистості та гармонізації на цій основі її взаємин з оточуючими дорослими і однолітками.