РОЗВИТОК САМОРЕГУЛЯЦІЇ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ У ВЗАЄМОДІЇ З ОДНОЛІТКАМИ І ДОРОСЛИМИ

brief description

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г.С. КОСТЮКА
АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

БАЙЄР Ольга Миколаївна

УДК 159. 922.73-053.4(043.3)

РОЗВИТОК САМОРЕГУЛЯЦІЇ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ
У ВЗАЄМОДІЇ З ОДНОЛІТКАМИ І ДОРОСЛИМИ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Ладивір Світлана Олексіївна
кандидат психологічних наук, завідувач лабораторії психології дошкільника

Київ - 2008

З М І С Т

ВСТУП ...........................................................................................................

5

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ САМОРЕГУЛЯЦІЇ В УМОВАХ ВЗАЄМОДІЇ З ОДНОЛІТКАМИ І ДОРОСЛИМИ

14

1.1.

Методологічні підходи до вивчення психічної регуляції довільної активності .

14

1.2.

Особливості самосвідомості і самопізнання в дошкільному віці та їх роль у цілісному регуляторному процесі ...

40

1.3.

Теоретико-методологічні засади організації практичної роботи з розвитку саморегуляції довільної активності дошкільників .

48

Висновки з першого розділу

60

РОЗДІЛ 2.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

62

2.1.

Особливості сформованості функціональної структури процесу психічної саморегуляції дошкільників у різних видах доступної дитині довільної активності

62

2.1.1.

Рівень розвитку компонентів функціональної структури психічної саморегуляції довільної активності дошкільників в ігровій діяльності ...

69

2.1.2.

Рівень розвитку компонентів функціональної структури психічної саморегуляції довільної активності дошкільників в трудовій діяльності ...............

79

2.1.3.

Рівень розвитку компонентів функціональної структури психічної саморегуляції довільної активності дошкільників у спілкуванні з однолітками .

88

2.1.4.

Рівень розвитку компонентів функціональної структури психічної саморегуляції довільної активності дошкільників в умовах ситуації конструювання ...

98

2.2.

Характеристика рівнів сформованості компонентів функціональної структури психічної саморегуляції довільної активності дошкільників в ігровій, трудовій діяльності, спілкуванні і конструюванні у взаємодії з однолітками ...

106

Висновки з другого розділу .

115

РОЗДІЛ 3.

РОЗВИТОК СТРУКТУРИ ПСИХІЧНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ ..

119

3.1.

Принципи, умови і зміст організації формувального експерименту .

119

3.2.

Порівняльна характеристика рівнів сформованості компонентів функціональної структури психічної саморегуляції довільної активності старших дошкільників в ігровій, трудовій діяльності, спілкуванні і конструюванні у взаємодії з однолітками .

131

Висновки з третього розділу

137

ВИСНОВКИ ....................................................................................................

138

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................................................

141

ДОДАТКИ ..................................................................................................164 - 180

ВСТУП

Актуальність дослідження. Проблема становлення довільності й розвитку саморегуляції старших дошкільників у дитячій психології завжди привертала увагу багатьох дослідників і розглядається як провідна лінія розвитку особистості дитини. Актуальність дослідження визначається теоретичною значущістю вивчення регуляторних систем, регуляції і саморегуляції діяльності, поведінки, особистості в психологічній науці, а також пріоритетними напрямами Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті та Законів України Про освіту”, Про дошкільну освіту”. Аналіз стану питань готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання в школі засвідчує, що останнім часом збільшилась кількість дітей з ситуативним типом поведінки, розгальмованих, імпульсивних, з підвищеною залежністю від предметного оточення. Недостатній розвиток компонентів регуляції на початку навчання в школі призводить до низки проблем у формуванні особистості дитини на наступному етапі розвитку.
Основою вивчення довільної поведінки і саморегуляції у класичній психології є положення концепції Л.С. Виготського про те, що особистість охоплює єдність поведінки, яка визначається ознакою оволодіння, і, відповідно, розвиток особистості це становлення властивості володіти своїми психічними процесами й поведінкою. Психологічні дослідження довільної поведінки і саморегуляції розглядалися в руслі вивчення вольової сфери людини. У концептуальних теоретичних роботах В.А.Іванікова, Є.П.Ільїна, В.К.Каліна, С.Л.Рубінштейна, В.І.Селіванова, О.О.Смирнової, М.Г.Ярошевського та ін. викладено напрями вивчення й сучасний стан проблеми волі, розкрито підходи і тенденції розвитку уявлень про волю, подано аналіз експериментальних і прикладних досліджень волі. У сучасній психології зазначену проблему презентовано двома підходами, що не виключають один одного, а саме: у руслі проблеми самодетермінації (мотиваційний підхід і підхід вільного вибору”) та саморегуляції (регуляційний підхід). Вольовий розвиток особистості багатокомпонентний процес, що потребує обов’язкового формування цілісної системи усвідомленої саморегуляції.
Проблемі саморегуляції особистості присвячено значну кількість наукових праць в Україні і за кордоном дослідниками з різних напрямків психолого-педагогічної науки - загальної, вікової і педагогічної, спортивної, соціальної психології, психології особистості, патопсихології, у яких розглянуто різні аспекти і рівні саморегуляції: вивчення саморегуляції на рівні процесів і станів психіки (К.М.Гуревич, О.О.Конопкін, В.І.Моросанова, Б.М.Теплов та ін.); вивчення саморегуляції особистості в ігровій, трудовій, спортивній, навчальній діяльності (Н.Ф.Круглова, О.К.Осницький, Н.О.Циркун, С.В.Чернобровкіна, В.І.Чиркова, J.P.Connell, W.S.Grolnick, R.M. Ryan та ін.); особливості саморегуляції особистості у сфері міжособистісних відносин (К.О.Абульханова-Славська, Б.Ф.Ломов, Ю.О.Міславський та ін.); саморегуляція і становлення професійної діяльності особистості (С.В.Авраменко, О.В.Білоус, Н.В.Самоукіна та ін.); саморегуляція емоційних станів (Б.І. Додонов, Є.І. Рогов, Є.Л.Яковлєва та ін.); саморегуляція самоактивності і самосвідомості, Я-концепція (М.Й.Боришевський, І.В.Дубровіна, І.Н.Захарова, В.К. Котирло, С.Є.Кулачківська, А.В. Петровський, А.І.Сілвестру, А.Г.Спіркін, Л.І.Уманець та ін.); мотиваційна регуляція (В.Г.Асєєв, В.І.Степанський, А.Маслоу та ін.); ціннісно-смислова регуляція (А.Г.Асмолов, О.О.Бодальов, Д.О.Леонтьєв та ін.); саморегуляція і стрес (Д.Т.Бадмаєва, Т.С.Чуйкова та ін.); саморегуляція соматично і онкохворих (Н.А.Урядницька, Ю.В.Чебакова та ін.); саморегуляція і злочин (Н.А.Ратінова та ін.); саморегуляція і дезадаптація підлітків (Є.І.Манапова та ін.). Концептуальні й цілеспрямовані дослідження О.О.Конопкіна, Б.С.Круглова, Н.Ф.Круглової, В.І.Моросанової, О.К.Осницького, М.О.Сипачева та ін. щодо розкриття психічної свідомої саморегуляції як системної і загальної форми психічної активності, виявлення функціональної структури цілісних процесів саморегуляції дали змогу науковцям вивчати вікові закономірності розвитку процесів довільної саморегуляції в діяльності й поведінці.
Аналіз чинних програм, за якими працюють дошкільні навчальні заклади (далі ДНЗ) України, засвідчує, що в їх змісті передбачено завдання, що відповідають основній лінії розвитку особистості становленню довільності. Це розвиток довільності психічних процесів (уваги, пам’яті тощо), дій за інструкцією, цілепокладання, супідрядності мотивів, опосередкованості поведінки моральними нормами тощо. Довільність поведінки виявляється в різних формах зовнішньої і внутрішньої психічної активності особистості. Проте аналіз результатів навчання і виховання дітей в сучасних ДНЗ свідчить, що питанням формування довільності й розвитку саморегуляції не приділяється достатньої уваги. Ініціація розвитку довільності дитини йде ззовні, коли мета і завдання будь-якої діяльності задаються дорослими, а дитина може лише прийняти їх або не прийняти (Л.О.Кожаріна, О.Л.Кононко, С.Є.Кулачківська, С.О.Ладивір, Т.О.Піроженко та ін.). Основним критерієм сформованості довільності є підпорядкування поведінки дитини нормам і правилам. У практиці дошкільної освіти розповсюджене розуміння довільності як самовизначення і самопримушення, проте для формування істинної довільності поведінки в дошкільному віці необхідно розвивати такі якості, як-от: ініціативність, активність особистості, яка ініціюється самою дитиною як суб’єктом діяльності.
Вивчення теоретичних засад проблеми дає змогу загострити увагу на декількох її аспектах, а саме: недостатня теоретична база і методичне забезпечення процесу розвитку психічної саморегуляції в дошкільному віці в різних видах довільної активності дитини з урахуванням складності механізму становлення довільної активності й вікових особливостей дітей дошкільного віку; необхідність визнання впливу на розвиток психічної саморегуляції суперечності між потенційними можливостями розвитку суб’єктності дитини й умовами для її здійснення в освітньому процесі ДНЗ і вдома; тиск з боку дорослих щодо керування діяльністю дитини, обмеження можливостей для вибору.
Окреслені науково-практичні завдання розвитку дошкільної освіти в Україні у єдності з актуальною проблематикою сучасної психологічної науки й зумовили вибір теми дослідження Розвиток саморегуляції старших дошкільників у взаємодії з однолітками і дорослими”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень лабораторії психології дошкільника Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України Психічний розвиток дошкільників в умовах інноваційних систем виховання” (№0198U000518). Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України (протокол № 11 від 03.12.1996 року), узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 10 від 20.12.2005 року).
Об’єктом дисертаційного дослідження є психічна саморегуляція довільної активності в дошкільному віці.
Предметом дослідження є особливості й психологічні умови розвитку функціонально-повноцінної структури психічної саморегуляції довільної активності в дошкільному віці.
Мета дослідження - теоретичне обґрунтування й експериментальне вивчення сукупності особливостей, психологічних умов і чинників, що забезпечують розвиток саморегуляції старших дошкільників як показника довільної поведінки в процесі взаємодії з однолітками і дорослими в різних видах діяльності.
Гіпотеза дослідження полягає в припущенні того, що успішність розвитку функціонально-повноцінної (за О.О.Конопкіним) структури психічної саморегуляції довільної активності дошкільника знаходиться в залежності від певної сукупності психолого-педагогічних умов, як-от: 1)якісних показників розвитку самосвідомості, позитивного образу Я” дитини; 2) становлення довільної активності у взаємодії старших дошкільників з однолітками і дорослими в системі суб’єкт-суб’єктних відносин.
Відповідно до мети та гіпотези дисертаційного дослідження було визначено такі завдання: 1) дослідити ступінь розробленості проблеми психічної саморегуляції особистості дошкільника в сучасній психологічній науці; 2) вивчити особливості розвитку структури психічної саморегуляції в старших дошкільників у різних видах діяльності; 3) виявити чинники і психологічні умови, що визначають ефективність розвитку психічної саморегуляції в процесі взаємодії дитини з однолітками і дорослими; 4) розробити модель оптимізації розвитку психічної саморегуляції старших дошкільників; 5) здійснити експериментальну перевірку методики оптимізації розвитку психічної саморегуляції довільної поведінки дітей старшого дошкільного віку.
Методологічною основою дослідження є філософські положення про соціальну обумовленість розвитку особистості; загальна теорія діяльності; загальнонаукові методи соціального пізнання; принципи детермінізму, єдності психіки та діяльності; концепції психічної саморегуляції; законодавчо-нормативні акти.
Теоретичну основу дослідження становили: концептуальні положення філософської і психологічної науки про активнодіяльнісне ставлення людини до довкілля як суб’єкта суспільно-історичного розвитку (Б.Г.Ананьєв, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, В.М.Мясищев, В.О.Татенко та ін.); положення психологічної науки про закономірності онтоґенетичного формування довільної поведінки дошкільників (Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, О.В.Запорожець, В.К.Котирло, О.О.Смирнова та ін.) та про психічну свідому саморегуляцію як системну і загальну форму психічної активності людини (О.О.Конопкін, В.І.Моросанова, О.К.Осницький, М.О.Сипачев та ін.); психологічні теорії Я-концепції особистості, внутрішнього світу дитини (Е.Берн, Р.Бернс, Е.Ериксон, Т.М.Титаренко, С.П.Тіщенко таін.); соціально-психологічні концепції розвитку та становлення особистості (Б.Г.Ананьєв, Д.Б.Ельконін, О.М.Леонтьєв, М.І.Лісіна, С.Л.Рубінштейн, В.І.Слободчиков та ін.); теорія особистісно-орієнтованої освіти (І.Д.Бех, І.О.Зимня, О.Л.Кононко, С.І.Подмазін, І.С.Якиманська та ін.); концептуальні положення щодо оновлення змісту дошкільної освіти (О.Л.Кононко, В.У.Кузьменко, С.Є.Кулачківська, С.О.Ладивір, Т.О.Піроженко, І.С. Якиманська та ін. ).
Методи дослідження. Для розв’язання висунутих завдань і перевірки гіпотези використано комплекс методів дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури; цілеспрямоване спостереження за довільною активністю дітей дошкільного віку в різних видах діяльності у взаємодії з однолітками і дорослими з метою з’ясування наявного рівня розвитку компонентів структури психічної саморегуляції; методи психологічної діагностики, адаптовані відповідно до завдань дослідження; методи масового збору емпіричного матеріалу (анкетування, експертне опитування); психолого-педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний). Обробка результатів і порівняння експериментальних даних з вихідними здійснювалася за допомогою методів математичної статистики.
База дослідження. Експериментальне дослідження здійснювалось упродовж 1997 2006років на базі дошкільних навчальних закладів №165, №196 і №101 м.Запоріжжя. Експериментом було охоплено 157 дітей віком від 4 до 6-7 років (з них 72 хлопчика, 85 дівчаток), до анкетування і співпраці було залучено 55 батьків і 27 педагогів.
Наукова новизна одержаних результатів: уперше розроблено, адаптовано й апробовано методи визначення наявного рівня розвитку компонентів структури психічної саморегуляції дошкільників у різних видах діяльності; одержано нові дані щодо особливостей розвитку структури психічної саморегуляції дошкільників у різних видах діяльності; проаналізовано динаміку розвитку саморегуляції в дошкільному віці; розроблено прогностичну модель оптимізації освітнього впливу на розвиток психічної саморегуляції старших дошкільників; обґрунтовано чинники і психолого-педагогічні умови, що визначають ефективність розвитку саморегуляції в процесі взаємодії дитини з однолітками і дорослими; запропоновано систему оптимізації умов становлення саморегуляції в сім’ї та ДНЗ.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: результати діагностичних зрізів поповнюють наукове уявлення про рівень розвитку психічної саморегуляції як показника розвитку довільної поведінки в дошкільному віці; визначено й обґрунтовано особливості актуалізації структурних компонентів акту психічної саморегуляції дошкільника в різних видах діяльності; апробовано й перевірено нові психолого-педагогічні підходи щодо розвитку саморегуляції старших дошкільників у різних специфічно-дитячих видах діяльності; обґрунтовано, що позитивний образ Я” виступає функціональним центром акту психічної саморегуляції довільної поведінки дошкільника.
Практичне значення роботи визначається тим, що: розроблено та адаптовано до предмету дисертаційного дослідження діагностичний інструментарій, який може бути використано практичними психологами системи освіти; упроваджено науково-методичні рекомендації щодо цілеспрямованого управління процесом розвитку саморегуляції старших дошкільників у різних специфічно-дитячих видах діяльності у взаємодії з однолітками і дорослими; розроблено програму спецкурсу Психолого-педагогічні умови розвитку психічної саморегуляції старших дошкільників на основі формування позитивного образу Я” для слухачів курсів підвищення кваліфікації інститутів післядипломної освіти.
Особистий внесок здобувача полягає в теоретичному обґрунтуванні основних ідей і положень дослідження сутності акту психічної саморегуляції в дітей дошкільного віку; створенні та реалізації діагностичного інструментарію і методичних рекомендацій щодо діагностики рівня і подальшого розвитку повноцінної структури психічної саморегуляції дітей дошкільного віку; упровадженні результатів наукового дослідження в практику роботи шляхом проведення семінарів для працівників закладів освіти, читання лекцій на курсах підвищення кваліфікації з проблеми розвитку психічної саморегуляції старших дошкільників.
Надійність та вірогідність отриманих результатів і висновків забезпечено методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних даних; аргументованістю теоретичних положень, що покладено в основу експериментального дослідження; використанням комплексу методів, які об’єднанні за принципом взаємодоповнення; валідністю та надійністю психодіагностичних методів і методик; поєднанням кількісних (математичних, статистичних) і якісних (психологічних, системно-аналітичних) способів обробки отриманих даних; експериментальним підтвердженням ефективності запропонованої системи роботи щодо розвитку психічної саморегуляції старших дошкільників у взаємодії з однолітками і дорослими.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Зміст основних положень та результати дисертаційного дослідження було висвітлено на Всеукраїнських науково-практичних конференціях Шляхи розвитку здібностей у дітей дошкільного віку” (м.Запоріжжя, 1999), Проблеми громадянського становлення особистості в освітньому просторі України” (м.Запоріжжя, 2000), Теорія і практика особистісно-орієнтованої освіти” (м.Запоріжжя, 2003), Професіоналізм педагогічних кадрів дошкільної освіти: сучасні підходи, концепції, досвід” (м.Ніжин, 2006), Теорія та практика педагогіки життєтворчості” (м.Запоріжжя, 2007), Актуальні проблеми психолінгвістики” (м. Переяслав-Хмельницький, 2007), на курсах з підвищення кваліфікації практичних психологів дошкільних закладів при обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (м.Запоріжжя, 1997 - 2006), на семінарах для практичних психологів дошкільних навчальних закладів (м.Запоріжжя, 1996 - 2006). Матеріали дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях Науково-методичного центру психології та соціології освіти і кафедри дошкільної освіти Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, лабораторії психології дошкільника Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України (1999-2007 р.р.). Результати дослідження впроваджено в практику роботи педагогів в ДНЗ №5, №13 і №14 м. Енергодар (довідка №01-25/2030 від 29.06.2007р.) і ДНЗ №2 і №7 м. Дніпрорудний (довідка № 479/01-02 від 27.06.2007р.) Запорізької області впродовж 2005-2007 років; в ДНЗ №3, №7, №10, №21, №30, №31 НВК№76 і дошкільному відділенні ЗОК №22 м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області впродовж 2006-2007 року (довідка № 01-20/41 від 25.06.2007р.), у ДНЗ №123 м.Дніпропетровська (довідка №226/2 від 22.06.2007р.) і в лекційному курсі, що читався в Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти впродовж 2002-2007 років (довідка №117/04-05 2007р.).
Публікації. Основні положення й результати дослідження відображено у 1 навчальній програмі, 9 статтях (серед яких 6 - у наукових фахових виданнях, включених до списку ВАК України), 2 методичних посібниках, 2 текстах тез доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних наукових джерел (291 найменування, із них 12 іноземною мовою) і 8 додатків, що займають 18 сторінок. Основний зміст дисертації становить 140 сторінок. Загальний обсяг дисертації викладено на 180сторінках. У роботі вміщено 12 таблиць, 1 схема, 10 діаграм, що займають 11 сторінок основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання проблеми розвитку саморегуляції старших дошкільників у взаємодії з однолітками і дорослими, що полягає: у вивченні її особливостей у різних видах діяльності; розробленні та обґрунтуванні моделі оптимізації освітнього впливу на розвиток цього психологічного явища; емпіричному визначенні ознак його прояву; теоретичному та експериментальному дослідженні психологічних умов його формування.
Сучасні психологічні дослідження довільної регуляції не вичерпують проблематики саморегуляції. Функціонально-структурний аспект психічної саморегуляції довільної активності дає можливість розв’язати низку нових проблем становлення довільності й суб’єктності індивіда. У сучасній психологічній науці формується особливий напрям вивчення саморегуляції у зв’язку з особистісним розвитком людини.
Виявлено, що в ігровій діяльності найбільшого розвитку в дітей віком від 4-х до 6-7 років отримує така складова структури акту психічної саморегуляції довільної поведінки, як прийняття суб’єктом мети діяльності. Друге за рівнем розвитку місце посідають такі структурні складові акту психічної саморегуляції довільної поведінки, як: сформованість суб’єктивної моделі значущих умов; програми виконавських дій; система суб’єктивних критеріїв досягнення мети. Найменш розвиненими є такі компоненти акту психічної саморегуляції довільної поведінки: контроль і оцінка реального результату; рішення про корекцію системи саморегулювання. З одного боку, низький рівень розвитку зазначених компонентів може визначатися загальним рівнем розвитку довільної активності, а з іншого боку, зумовлюється саме характером довільної активності дитини в грі. Адже для дошкільника сама гра є метою, вона задовольняє і мотивує дошкільника без урахування того, який результат буде досягнуто.
У структурі трудової діяльності всі компоненти акту психічної саморегуляції представлено в дошкільників різних вікових груп більш рівномірно, ніж в ігровій. Гра більшою мірою дозволяє” дошкільникові відволікатися від бажаного результату ніж праця. Доведено, що саме трудова діяльність найбільше сприяє розвитку таких компонентів, як здатність до контролю й оцінки реального результату і прийняття рішення щодо корекції системи саморегуляції. У той же час мета праці, виступаючи як соціальна вимога, важче приймається дітьми як власна мета, здатність до привласнення мети праці як соціальної вимоги потребує більшого рівня розвитку дитини як суб’єкта психічної саморегуляції.
Конструктивна діяльність актуалізує всі структурні елементи акту психічної саморегуляції дошкільника так, як і праця, але ще більше активізуються контроль і корекція. Це зумовлено тим, що конструктивна діяльність здійснюється за певними еталонами й алгоритмами, які, постійно перебуваючи в полі сприйняття дитини, можуть досить легко порівнюватися з проміжними та загальними результатами діяльності.
Порівняльний аналіз усіх трьох видів діяльності дошкільників доводить, що ігрова діяльність активізує на високому рівні мотиваційно-цільові компоненти діяльності, а конструктивна діяльність контрольно-корекційні компоненти.
Отже, творча гра і конструктивна діяльність утворюють основу тієї цілісної діяльності дошкільника, яка сприяє розвитку його психічної саморегуляції і довільної поведінки загалом. Трудова діяльність активізує всі компоненти саморегуляції, але на менш високому рівні.
Таким чином, органічне поєднання ігрової та конструктивної діяльності дошкільників із поступовим нарощуванням їхньої залученості до різних форм трудової діяльності сприяє ефективному розвитку акту психічної саморегуляції довільної пове­дінки дошкільників. Розвиток психічної саморегуляції довільної активності дошкільників має спиратися на провідну діяльність дошкільного віку ігрову. Значний розвивальний потенціал мають види гри, в яких дошкільник виступає в ролі суб’єкта режисерська гра, сю­жетно-рольова гра, гра за правилами, конструювальна гра. Органічне поєднання цих видів гри сприяє розвитку всіх ланок акту психічної саморегуляції довільної поведінки дошкільника.
Функціонально повноцінна структура психічної саморегуляції довільної активності дитини залежить від якісних показників її самосвідомості, а саме від здатності: під час реалізації певної діяльності суб’єктно привласнювати мету діяльності; створювати суб’єктивну модель значущих умов діяльності; самостійно сформувати програму виконавських дій; визначити суб’єктивні критерії досягнення мети; суб’єктно здійснювати контроль та оцінку реальних результатів діяльності; приймати рішення щодо корекції системи саморегулювання. Функціональним центром розвитку психічної саморегуляції довільної активності дошкільника є позитивний образ-Я у всіх його складових когнітивному, емоційному і вольовому компонентах уявлення про себе. Реалізація авторської програми формування позитивного образу-Я дошкільника значно підвищує рівень психічної саморегуляції дітей, навіть у дошкільників з емоційними вадами.
Результати порівняльного аналізу даних констатувального і формувального експерименту підтвердили ефективність запропонованої експериментальної моделі оптимізації освітнього впливу на розвиток компонентів функціональної структури психічної саморегуляції, що повністю підтверджує висунуту на початку дослідження гіпотезу.
Презентована модель надає можливість педагогам дошкільних навчальних закладів перебудувати структуру практичної діяльності, опанувати нові навички взаємодії з дошкільниками, створити необхідні умови в освітньому середовищі для розвитку довільності і саморегуляції дітей.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 335 с.
2. Абульханова-Славская К.А. О субъекте психической деятельности. Методологичесике проблемы психологии. М.: Наука, 1973. 288 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Развитие личности в процессе жизнедеятельности // Психология формирования и развития личности: Сб. научн. тр. / Отв. ред. Л.И.Анциферова. М.: Наука, 1981. С. 3-19.
4. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 300 с.
- Библиогр.: с. 297-300.
5. Абульханова-Славская К.А. Психология и сознание личности. (Проблемы методологии, теории и исследования реальной личности). Воронеж: МОДЭК, 1994. 224 с.
6. Абульханова-СлавскаяК.А. Принцип субъекта в философско-психологической концепции С.Л. Рубинштейна // Рубинштейн С.Л. Очерки, воспоминания, материалы: Сб. научн. тр. М.: Наука, 1989. С. 10-61.
7. Адлер А. Воспитание детей. Взаимодействие полов. Ростов-на-Дону, 1998. С.30.
8. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учеб. пособ. М.: Академический Проект: Альма Матер, 2006. 702 с.
9. Абраменкова В.В. Современная деятельность дошкольников как условие гуманного отношения к сверстникам // Вопросы психологии. 1996. №5. С. 60-70.
10. Авдеева Н.Н. Становление образа себя у детей первых трех лет жизни // Вопросы психологии. 1996. №4. С. 5-13.
11. Авдеева Н.Н. Привязанность ребенка к матери и образ себя в раннем детстве // Вопросы психологии. 1997. №4. С. 3-12.
12. Ананьев Б.Г. Развитие воли и характера в процессе дошкольного воспитания. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1980. Т.2: Педагогика. 287 с.
13. Анастази А. Психологическое тестирование: В 2 т. / Пер. с англ. Д.Гурьев. М.: Педагогика, 1982. 318 с.
14. Андреева Г.М. Социальная психология: Учеб. пособ. М.: Аспект Пресс, 2004. 366с.
15. Антонова Т.В. Роль общения в регулировании отношений детей дошкольного возраста в игре: Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1983. 23 с.
16. Анциферова Л.И. О динамическом подходе к психологическому изучению личности // Психологический журнал. 1981. № 2. С. 8-18.
17. Анциферова Л.И. Способность личности к преодолению деформаций своего развития // Психологический журнал. 1999. Т.20, № 1. С. 7-15.
18. Анциферова Л.И. Некоторые теоретические проблемы психологи личности // Психология личности. Самара: Издательский Дом Бахрах”, 1999. Т.2. С. 331-344.
19. Аркин Е.А. Ребенок в дошкольные годы / Под ред. А.В.Запорожца, В.В.Давыдова. М.: Просвещение, 1968. 445 с.
20. Архипова Е.А. Влияние воспитателя и сверстников на самооценку детей старшего дошкольного возраста (в изобразительной деятельности): Автореф. дис. канд. психол. наук. Минск, 1983. 25с.
21. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. М.: Мысль, 1976. 157 с.
22. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. 104 с. Библиогр.: с. 96-103.
23. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні / Колектив авторів; За ред. О.Л. Кононко. К.: Ред. ж-лу Дошкільне виховання”, 1999. 70 с.
24. Баканов Е.Н. Исследование генезиса волевого действия: Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1979. 21 с.
25. Баканов Е.Н. Стадии развития волевых процессов // Вестник МГУ. Серия 14. 1977. № 4. С. 12-14.
26. Баканов Е.Н. О природе побуждения / Е.Н. Баканов, В.А.Иванников // Вопросы психологии. 1983. № 4. C. 24-28.
27. Балл Г.О. Гуманізація освіти як джерело особистісної свободи // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: Зб. наук. праць / Ред. Н. Софій, І. Єрмакова, та ін. К.: Контекст, 2000. С. 94-97.
28. Бауер Т. Психическое развитие младенца / Пер. с англ. А.Б.Леоновой. М.: Прогресс, 1979. 320с.
29. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. М.: Наука, 1978. 311 с.
30. Бугрименко Е.А. К вопросу о развитии произвольности поведения в дошкольном возрасте // Новые исследования в психологии. 1978. №1. С. 32-37; №2. С. 69-75.
31. Бернс Р. Развитие Я концепции и воспитание / Пер. с англ. М.: Прогресс, 1986. 420 с.
32. Бернштейн Н.А. Физиология движений и активность. М.: Наука, 1990. 494 с.
33. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. М.: Медицина, 1966. 349 с.
34. Бехтерев В.М. Проблемы развития и воспитания человека. Москва-Воронеж, 1997. С. 101-129.
35. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. К.: ІЗМН, 1998. 204 с.
36. Бех І.Д. Біля витоків сутності особистості // Шлях освіти. 1999. №2. С. 10-14.
37. Бех І.Д. Дитина в процесі особистісно зорієнтованого виховання // Теоретико-методичні проблеми виховання учнівської молоді: Зб. наук. пр. К.: Педагогічна думка, 1999. Кн.1. С. 6-11.
38. Бодалев А.А. Психология о личности. М.: МГУ, 1988. 188 с. Библиогр.: с. 190-191.
39. Божович Л.И. Опыт экспериментального изучения произвольного поведения / Л.И. Божович, Л.С. Славина, Т.В. Ендовицкая // Вопросы психологии. 1976. № 4. С. 22-28.
40. Божович Л.И. Психологические закономерности формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. 1976. № 6. С. 23-27.

41. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. М.: Издательство Институт практической психологии”; Воронеж: НПО МОДЕК”, 1995.
352 с.
42. Болбочану А.В. Формирование внутреннего плана действий у детей второго года жизни в общении со взрослыми: Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1983. 21 с.
43. Боришевський М.Й. До проблеми самосвідомості особистості як детермінанти її саморозвитку // Українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали четвертих Костюківських читань: Зб. наук. пр. К., 1996. С. 105-111.
44. Боришевский М.И. Влияние позиции подростка на саморегуляцию поведения // Вопросы психологии. 1972. №5. С.121-128.
45. Боришевський М.Й. Моральні переконання та їх формування у дітей. К.: Знання, 1979. 48 с.
46. Боришевский М.И. Саморегуляция поведения школьников // Советская Педагогика. 1991. №3. С. 63-67.
47. Боришевский М.И. Развитие саморегуляции поведения школьников: Автореф. дисс. доктора психол. наук. К., 1992. 77 с.
48. Брушлинский А.В. Субъектно-деятельностная концепция и теория функциональных систем // Вопросы психологии. 1999. №5. С. 110-121.
49. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психологической диагностике /Л.Ф.Бурлачук, С.М. Морозов. К.: Наукова думка, 1989. 197 с. Библиогр.: с. 187-192.
50. Валлон А. Психическое развитие ребенка. СПб.; М.: Х.: Минск: Питер, 2001. 208 с.
51. Валлон А. Истоки характера у детей // Вопросы психологии. 1990. № 5. С. 129-140.
52. Веденов А.В. Воспитание воли школьника в процессе учебной деятельности. М.: Академия пед наук РСФСР, 1957. 97 с.
53. Веккер Л.М. Психические процессы. Л.: Издательство ЛГУ, 1981. Т.3: Субъект. Переживание. Действие. Сознание. 326 с.
54. Венгер А.Л. О значении изменения позиции ребенка для формирования у него новых типов организации действий // Новые исследования в психологии. 1979. № 1. С. 65-69.
55. Венгер Л.А. Развитие мотивов поведения и формирования самосознания /Л.А. Венгер, В.С. Мухина // Дошкольное воспитание. 1973. №8. С.38-43.
56. Венгер А.Л. Проблемы детской психологии и научное творчество Д.Б.Эльконина / А.Л. Венгер, В.И. Слободчиков, Б.Д. Эльконин // Вопросы психологии. №3. 1988. С. 20-29.
57. Веракса Н.Е., Дьяченко О.М. Способы регуляции поведения у детей дошкольного возраста // Вопросы психологии. 1996. № 3. С. 14-26.
58. Выготский Л.С. Развитие личности и мировоззрение ребенка. М.: Педагогика, 1982. С. 161-165.
59. Выготский Л.С. Педагогическая психология. М.: Педагогика, 1991. 479с. Библиогр.: с. 470-472.
60. Выготский Л.С. Лекции по психологии. СПб.: Союз, 1997. 144 с.
61. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. СПб.: Союз, 2004. 224 с. -Библиогр.: с. 212-221.
62. Выготский Л.С. Собр. соч. в 6 т. М.: Педагогика, 1982. Т.1. С. 157-166.
63. Готовность детей к школе / Под ред. И.В. Дубровиной. М.: Наука, Академия, 1995. 119 с. - Библиогр.: с. 119.
64. Головина Л.М. Ранние этапы целеобразования: Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1980. 18 с.
65. Гуревич К.М. Развитие волевых действий у детей младшего дошкольного возраста: Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1940. 19 с.
66. Гуськова Т. Можно ли воспитать ребенка самостоятельным? // Дошкольное воспитание. 1988. № 8. С. 65-69.
67. Гуткина Н.И. Психологическая готовность к школе. СПб.: Питер, 2007. 208 с. - Библиогр.: с. 194-205.
68. Давыдов В.В. Генезис и развитие личности в детском возрасте // Вопросы психологии. 1992. №1-2 С. 22-23.
69. Даунис И.Б. Возрастные и индивидуальные особенности структуры деятельности у младших школьников. (На материале продуктивно-практической деятельности): Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1997. 20 с.
70. Джемс У. Психология / Под ред. Л.А. Петровской. М.: Педагогика, 1991. 367 с.
71. Диагностика учебной деятельности и интеллектуального развития детей: Сб. научн. тр. / Под. ред. Д.Б. Эльконина, Л.А. Венгера. М.: НИИОПП, 1981. 157 с. Библиогр.: с. 152-156.
72. Димитров И.Т. Содержание и функции образа самого себя у дошкольников: Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1979. 19 с.
73. Димитров И.Т. Целостная деятельность и образ самого себя” у дошкольников // Новые исследования в психологии. 1979. №2 (21). С.64-70.
74. Димитров И.Т. Связь особенности образа самого себя у дошкольников с типом их целостной деятельности // Исследования по проблемам возрастной и педагогической психологии: Сб. научн. тр. / Под ред. М.И Лисиной. М.: Ред. НИИ психологии, 1980. С. 139-159.
75. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. М.: Просвещение, 1987. 207 с.
76. Додонов Б.И. О системе Личность” // Вопросы психологии. 1985. № 5. С. 36-45.
77. Додонов Б.И. О мотивационных образующих психологической структуры деятельности // Эмоционально-волевая регуляция поведения и деятельности: Сб. научн. тр. Симферополь, 1983. С. 136-140.
78. Дольто Ф. На стороне ребенка / Пер. с фр. Е.В. Баевской, О.В. Давтян. Екатеринбург: У-Фактория, 2003. 672 с.
79. Дьяченко О.М. Психическое развитие дошкольников / О.М. Дьяченко, Т.В.Лаврентьева. М.: Педагогика, 1984. 127 с.
80. Елагина М. Роль оценки взрослого в развитии детей // Дошкольное воспитание. 1988. № 9. С. 71-76.
81. Елагина М.Г. Общая и конкретная самооценка у детей раннего возраста // Новые исследования в психологи. 1982. №2. С. 48-54.
82. Ермолаева М. Психологические методы развития навыков общения и эмоциональных состояний дошкольников // Дошкольное воспитание. 1995. № 9. С. 5-7.
83. Ермолаева М.В. Психология развивающей и коррекционной работы с дошкольниками. М.: Издательство Институт практической психологии”; Воронеж: НПО МОДЭК”, 1998. 176 с.
84. Ермоленко-СайкоВ.Д. Психологические особенности развития ценностных ориентаций детей // Мир психологии и психология в мире. 1995. №3. С. 136-141.
85. Закон України Про дошкільну освіту” // Бібліотечка журналу Дошкільне виховання” К.: Ред. ж-лу Дошкільне виховання”, 2001. С. 4-33.
86. Завалова Н.Д. Образ в системе психической регуляции деятельности /Н.Д.Завалова, Б.Ф. Ломов, В.А. Пономаренко. М.: Наука, 1986. 172 с. Библиогр.: с. 168-173.
87. Запорожец А.В. Развитие произвольных движений // Запорожец А.В. Избранные психологические труды в 2-х томах. М.: Педагогика, 1986. Т.2. 296 с. Библиогр.: с. 271-282.
88. ЗапорожецА.В., Неверович Я.З. О генезисе, функции и структуре эмоциональных процессов у ребенка // Вопросы психологии. 1975. №6. С. 70-77.
89. ЗапорожецА.В. Психическое развитие ребенка // Запорожец А.В. Избранные психологические труды в 2-х томах. М.: Педагогика, 1986. Т.1. 316с. Библиогр.: с. 289-307.
90. Зеньковский В.В. Психология детства. Екатеринбург: Деловая книга, 1995. 457с.
91. Злоказов К.В. Многомерно-функциональный анализ саморегуляции личности: Автореф. дис. канд. психол. наук. Екатеринбург, 2005. 23с.
92. Иванников В.А. О сущности волевого поведения // Психологический журнал. 1985. Т.6, № 3. С. 47-55.
93. ИванниковВ.А. Произвольные процессы и проблема воли // Вестник МГУ. Сер. 14. Психология”. 1986. № 2. С. 18-29.
94. Иванников В.А. Психологические механизмы волевой регуляции. М.: Изд-во МГУ, 1991. 141 с. Библиогр.: с. 126-141.
95. Ильин Е.П. Психология воли. СПб.: Питер, 2002. 288 с. - Библиогр.: с. 267-280
96. Истомин И.Ю. Ценностные ориентации в личностной системе регуляции поведения // Психологические механизмы регуляции социального поведения: Сб. научн. тр. / Под ред. М.И. Бобневой, Е.В. Шороховой. М.: Наука, 1979. С. 219-232.
97. Калин В.К. Волевая регуляция как проблема формы деятельности // Эмоционально-волевая регуляция поведения и деятельности: Сб. научн. тр. Симферополь, 1983. С. 166-171.
98. Калин В.К. На путях построения теории воли // Психологический журнал. 1989. Т.10, № 2. С. 46-55.
99. Кожарина Л.А. Становление произвольного поведения в дошкольном возрасте: Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1992. 18 с.
100. Коломинский Я.Л. Учителю о психологии детей шестилетнего возраста / Я.Л. Коломинский, Е.А. Панько. М.: Просвещение, 1988. 189с. Библиогр.: с. 184-187.
101. Кон И.С. Открытие Я”. М.: Политииздат, 1978. 367 с.
102. Кононко Е.Л. Чтобы личность состоялась. К.: Рад. школа, 1991. 223 с. Библиогр.: с. 221.
103. Кононко Е.Л. Формирование самостоятельности дошкольников в семье и детском саду: Автореф. дис. канд. психол. наук. К., 1978. 20с.
104. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): Навч. посіб. для вищ. навч. закл. К.: Освіта, 1998. 255 с.
105. Кононко О.Л. Психолого-педагогічні умови становлення позиції Я у світі” на ранніх етапах онтогенезу // Теоретико-методологічні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. пр. К.: Педагогічна думка. 1999. Кн.1. С. 23-31.
106. Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільників (Системний підхід). К.: Стилос, 2000. 336 с.
107. Короткий психологічний словник / За ред. проф. В.І. Войтка. К.: Вища школа, 1976. 191 с.
108. Конопкин О.А. Психологические механизмы саморегуляции деятельности. М.: Наука, 1980. 256 с. Библиогр.: с. 240-255.
109. Конопкин О.А., Моросанова В.И. Стилевые особенности саморегуляции деятельности // Вопросы психологии. 1989. № 5. С.18-26.
110. Конопкин О.А. Функциональная структура саморегуляции деятельности и поведения // Психология личности в социалистическом обществе: активность и развитие личности: Сб. научн. тр. М., 1989. С. 34-52.
111. Конопкин О.А. Психическая саморегуляция произвольной активности человека (Структурно-функциональный аспект) // Вопросы психологии. 1995. №1. С. 5-12.
112. Корнилов А.П. Саморегуляция человека в условиях социального перелома // Вопросы психологии. 1995. № 5. С. 69-78.
113. Костюк Г.С. Принцип развития в психологии // Методологические и теоретические проблемы психологии: Сб. научн. тр. М.: Наука, 1969. С. 118-152.
114. Костюк Г.С. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1988. 301 с. - Библиогр.: с. 274-291.
115. Котирло В.К. Гра, навчання та праця в житті дошкільника. К.: Знання, 1968. 48 с.
116. Котырло В.К. Роль дошкольного воспитания в формировании личности / В.К. Котырло, Т.М. Титаренко. К.: Общество Знание”, 1977. 48 с.
117. Котырло В.К. Развитие волевого поведения у дошкольников. К.: Рад. школа, 1971. 196 с. - Библиогр.: с. 188-195.
118. Котырло В.К. Детский сад и семья / В.К. Котырло, С.А.Ладывир. К.: Радянська школа, 1984. 120 с.

119. Котырло В.К., Кононко Е.Л. Самостоятельность дошкольника как проявление волевой регуляции поведения //Новые исследования в психологии. М., 1982. № 1. С. 44-48.
120. Кравцова Е.Е. Зависимость психологической готовности к школьному обучению от особенностей общения ребенка с окружающими: Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1981. 22 с.
121. Кравцова Е.Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе. М.: Педагогика, 1991. 150 с.
122. Кравцова Е.Е. Психологические новообразования дошкольного возраста // Вопросы психологии. №6. 1996. С. 64-76.
123. Кравцов Г., Кожарина Л., Плашаева Л. Царевна Несмеяна и другие, или воспитание произвольности // Дошкольное воспитание. 1971. № 11. С. 61-64.
124. Кравцова Е.Е. Шестилетний ребенок, психологическая готовность к школе. М.: Знание, 1987. 77 с.
125. Кулачковская С.Є. Развитие волевых действий у детей дошкольного возраста: Автореф. дис. канд. психол. наук. К.: 1973, 150 с.
126. Кулачківська С.Є. Дошкільник. Особливості психічного розвитку в умовах екологічної кризи / С.Є Кулачківська., С.О. Ладивір К.: 1995. 152с.
127. Кулачківська С.Є., Ладивір С.О. Я- дошкільник. (Вікові та індивідуальні аспекти психічного розвитку) / С.Є Кулачківська., С.О. Ладивір. К.: 1996. 108 с.
128. Ладивір С.О. Психолого-педагогічні засади керівництва розвитком пізнавальної активності дітей 5-6 років // Індивідуалізація виховання в дитячому садку: Методичні