РОЗВИТОК СИСТЕМИ ШКІЛЬНОГО КРАЄЗНАВСТВА В УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ

brief description:
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ А. С. МАКАРЕНКА

На правах рукопису

УДК 372.48: 373.1(477)

БУГРІЙ Володимир Станіславович

РОЗВИТОК СИСТЕМИ ШКІЛЬНОГО КРАЄЗНАВСТВА В УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ – ПОЧАТОК ХХІ ст.)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
Євтух Микола Борисович,
дійсний член НАПН України,
доктор педагогічних наук,
професор

Суми – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. СИСТЕМА ШКІЛЬНОГО КРАЄЗНАВСТВА ЯК ПРЕДМЕТ ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ............................................17
1.1. Теоретико-методологічні засади шкільного краєзнавства...............17
1.2. Історіографічний аналіз проблеми дослідження...............................40
1.3. Періодизація розвитку системи шкільного краєзнавства.................67
Висновки до розділу 1.................................................................................80
РОЗДІЛ 2. УНІФІКАЦІЯ СИСТЕМИ ШКІЛЬНОГО КРАЄЗНАВСТВА В УМОВАХ КОНТРРЕФОРМИ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ (1944–1957 рр.)..................................................................................................................87
2.1. Завдання та зміст шкільного краєзнавства після відновлення роботи українських шкіл...................................................................................................87
2.2. Краєзнавство в навчальному процесі загальноосвітніх закладів.................................................................................................................102
2.3. Організація позакласної краєзнавчої роботи...................................120
2.4. Роль краєзнавства в засвоєнні учнями навчального матеріалу..............................................................................................................135
Висновки до розділу 2..............................................................................150
РОЗДІЛ 3. ПОЛІТЕХНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ШКІЛЬНОГО КРАЄЗНАВСТВА У ПЕРІОД ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ „ЗВ’ЯЗКУ ШКОЛИ З ЖИТТЯМ” (1958–1965 рр.).............................................................................156
3.1. Нормативно-правова база шкільного краєзнавства........................156
3.2. Реалізація краєзнавчого принципу в навчальному процесі...........171
3.3. Зміни в змісті та організації позакласної краєзнавчої роботи...................................................................................................................193
3.4. Оволодіння учнями основами трудової діяльності в процесі взаємодії з об’єктами довкілля.............................................................................................210
Висновки до розділу 3...............................................................................226

РОЗДІЛ 4. СТАНДАРТИЗАЦІЯ СИСТЕМИ ШКІЛЬНОГО КРАЄЗНАВСТВА В ПРОЦЕСІ ПЕРЕХОДУ ДО ОБОВ’ЯЗКОВОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ (1966–1991 рр.).............................................................231
4.1. Зміни у нормативно-правовій базі шкільного краєзнавства..........231
4.2. Використання краєзнавчого підходу в навчальному процесі школи....................................................................................................................251
4.3. Розгортання позапрограмної краєзнавчої роботи...........................268
4.4. Вплив краєзнавчої роботи на реалізацію завдань загальної освіти....................................................................................................................295
Висновки до розділу 4..............................................................................313
РОЗДІЛ 5. ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМИ ШКІЛЬНОГО КРАЄЗНАВСТВА В УМОВАХ РОЗБУДОВИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ...............................................................................................................318
5.1. Завдання та зміст краєзнавства в програмах інваріативних та варіативних шкільних курсів..............................................................................318
5.2. Реалізація освітнього потенціалу краєзнавства в навчальній роботі школи....................................................................................................................344
5.3. Позапрограмне шкільне краєзнавство та його педагогічне значення на сучасному етапі...............................................................................................363
5.4. Оволодіння учнями соціальним досвідом у процесі краєзнавчої діяльності..............................................................................................................379
Висновки до розділу 5...............................................................................395
ВИСНОВКИ...............................................................................................400
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................409
ДОДАТКИ..................................................................................................488

ВСТУП
Актуальність теми. Перед сучасною українською школою стоїть завдання підвищення ефективності навчально-виховного процесу з метою формування компетентнісної, соціально активної, самостійної, творчої особистості, адаптованої до умов сучасного життя та здатної поважати традиції і звичаї свого та інших народів, знаходити порозуміння з представниками інших культур. Зазначені пріоритети відображені у головних документах про освіту, зокрема у Державній національній програмі „Освіта” („Україна ХХІ століття”) [89], у Законі України „Про освіту” [207], „Про загальну середню освіту” [206], у Національній доктрині розвитку освіти у ХХІ ст. [328], Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні [329], Державному стандарті базової і повної середньої освіти [90]. У цих документах йдеться про те, що загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави. Краєзнавство, спираючись на знання різних галузей науки, маючи у своєму арсеналі різноманітні організаційні форми, сприяє становленню особистості на основі колективної та індивідуальної діяльності, формує в учнів позитивне ставлення до рідного краю. Комплексний характер впливу інтегративної краєзнавчої діяльності на її суб’єктів дозволяє ефективно вирішувати завдання сучасної школи, розвивати інтелект дитини, її мислення, сприяти визначенню нею власної ідентичності як особистості, громадянина, члена родини, етнічної, регіональної та локальної спільноти.
Історико-педагогічне дослідження системи шкільного краєзнавства, яке дає можливість охарактеризувати його теоретико-методологічні засади, встановити періодизацію розвитку, виявити зміни у завданнях та змісті на різних етапах, з’ясувати форми та методи функціонування краєзнавства у навчально-виховному процесі школи, розкрити вплив краєзнавства на реалізацію завдань загальної освіти, сприятиме формуванню виважених концептуальних підходів до розвитку освіти в Україні та використанню здобутих знань для визначення перспектив нових досліджень.
Таким чином, очевидною є потреба проаналізувати, систематизувати й узагальнити факти і явища, пов’язані з розвитком системи шкільного краєзнавства у встановлений період та окреслити можливості застосування досвіду, накопиченого вітчизняною загальною освітою в сучасній школі України на новому етапі її діяльності.
Біля витоків вивчення педагогічних засад краєзнавства стояли видатні українські науковці та культурно-освітні діячі Б. Грінченко, О. Духнович, С. Русова, Г. Сковорода, К. Ушинський, І. Франко та ін.
В історико-філософському аспекті цієї проблеми торкалися В. Андрущенко [80], Л. Ваховський [56], Л. Губерський [80], І. Зязюн [212], В. Кремінь [349], В. Лутай [295], М. Михальченко [80], В. Сухомлинський [484; 485; 486; 487; 488]. Теоретико-методичні засади освітнього краєзнавства у своїх працях розробили О. Барков [6], Я. Жупанський [197], П. Іванов [214; 215], В. Корнєєв [245], В. Круль [197], В. Обозний [340], І. Прус [444], А. Сиротенко [467]. Методика використання краєзнавства у навчальному процесі школи розглядалися А. Даринським [271], І. Прусом [442], А. Ставровським [478], К. Строєвим [480], А. Хоптяром [520]. Позакласна краєзнавча робота у школі вивчалася Г. Бородай [21], В. Петренком [365], А. Ставровським [477]. Підготовці майбутніх учителів до краєзнавчо-туристичної роботи в школі присвячені дослідження М. Костриці [262], М. Крачила [280], В. Обозного [342; 343], С. Танани [489]. Історію розвитку шкільного краєзнавства у різні періоди досліджували Л. Войтова [62], О. Корнєєв [251; 252; 253], М. Костриця [256], Н. Рудницька [450], М. Соловей [475], О. Тімець [492; 493]. Певні напрями шкільного краєзнавства розглядалися в історико-педагогічних дослідженнях Л. Бабенко [446], В. Бенедюк [8], Л. Березівської [9], Я. Верменич [58; 59], О. Друганової [192], О. Матвієнко [307], Н. Побірченко [369]. Окремі аспекти проблеми з’ясовувалися у контексті вивчення загальних основ навчально-пізнавального процесу такими вченими, як І. Бех [11], Л. Вовк [472], В. Галузинський [68], С. Гончаренко [73], М. Євтух [68], В. Лозова [293], О. Сухомлинська [483], В. Червонецький [611], Г. Шевченко [616; 617].
Однак, проведений аналіз доводить, що в останні роки незначна кількість наукових праць була присвячена історичним аспектам становлення та розвитку шкільного краєзнавства в Україні. Таким чином, актуальність нашого дослідження зумовлена необхідністю подолання фрагментарного висвітлення розвитку шкільного краєзнавства та створенням цілісного науково-педагогічного знання про нього.
Доцільність з’ясування розвитку системи шкільного краєзнавства підтверджується необхідністю розв’язання таких суперечностей:
– між об’єктивною потребою в підготовці всебічно розвиненої особистості в процесі набуття загальної освіти і недостатнім науково-педагогічним обґрунтуванням ролі краєзнавства у цьому процесі;
– між зростаючим масштабом краєзнавчої діяльності шкіл і відсутністю єдиних методологічних підходів до її впровадження у вітчизняне шкільництво;
– між необхідністю побудови системи краєзнавчої роботи у школі і недостатнім теоретичним аналізом її педагогічних особливостей;
– між об’єктивною вимогою формування у сучасного учителя готовності до краєзнавчої роботи у школі і незначним використанням практичного досвіду попередніх поколінь педагогів.
Отже, недостатня розробленість зазначеної наукової проблеми в історико-педагогічній науці, її актуальність, відповідність сучасним потребам реформування загальної освіти й зумовили вибір теми дослідження „Розвиток системи шкільного краєзнавства в Україні (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової тематики кафедри методики викладання суспільних дисциплін Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка „Поліпшення методики викладання суспільних дисциплін в умовах розбудови сучасної школи” (державний реєстраційний номер № 01090004947).
Тему дисертації затверджено вченою радою Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (протокол № 4 від 26 листопада 2007 р.), Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 29 січня 2008 р.).
Мета дослідження – здійснити історико-педагогічну реконструкцію розвитку компонентів системи шкільного краєзнавства України у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. відповідно до суспільно-політичних, економічних, ідеологічних та педагогічних детермінант.
Для досягнення зазначеної мети були визначені такі завдання:
- дослідити теоретико-методологічні засади шкільного краєзнавства;
- здійснити історіографічний аналіз теорії і практики шкільного краєзнавства;
- обґрунтувати періодизацію розвитку шкільного краєзнавства в Україні в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.;
- проаналізувати зміни в завданнях та змісті шкільного краєзнавства в досліджуваних хронологічних межах;
- з’ясувати особливості функціонування краєзнавства в навчальному процесі загальноосвітніх шкіл України;
- розкрити організацію позанавчальної краєзнавчої діяльності школярів на різних етапах;
- охарактеризувати вплив краєзнавства на реалізацію завдань загальної освіти;
- визначити можливості використання результатів проведеного дослідження в подальшій розбудові краєзнавчої освіти в Україні.
Об’єкт дослідження – система шкільного краєзнавства в загальноосвітніх закладах України.
Предмет дослідження – розвиток цільового, змістового, організаційно-діяльнісного та результативного компонентів системи шкільного краєзнавства в Україні у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.
Хронологічні межі дослідження охоплюють часовий проміжок з 1944 по 2010 рік. Нижня межа пов’язана з відновленням роботи українських шкіл на засадах предметно-урочного викладання після визволення від німецько-нацистської окупації. Верхня межа обумовлюється прийняттям у липні 2010 р. Верховною Радою України законопроекту про введення 11-річної системи середньої освіти. Реалізація цього документу призвела до розробки та запровадження нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти та шкільних навчальних програм, що спричинило зміни у системі шкільного краєзнавства, які потребують окремого наукового аналізу.
Концептуальні засади дослідження. В основу дослідження покладено розуміння шкільного краєзнавства як складової педагогічної системи, що включає взаємопов’язані компоненти і підпорядковується цілям виховання, освіти і навчання підростаючого покоління. Система шкільного краєзнавства за своєю структурною будовою відповідає базовій характеристиці педагогічної системи і має сукупність таких компонентів: цільового, змістового, організаційно-діяльнісного та результативного. Основоположною ідеєю дослідження є аналіз розвитку визначених компонентів системи шкільного краєзнавства відповідно до обґрунтованої періодизації, що забезпечило розкриття даного феномену як цілісного історико-педагогічного процесу. Концепція дослідження поєднує три взаємопов’язані концепти: методологічний, теоретичний, практичний.
Методологічний концепт зумовлює взаємодію загальнонаукових підходів до дослідження проблеми і ґрунтується на принципах науковості, системності, історизму, єдності теорії та практики, які відображають головні положення теорії пізнання і розкривають шкільне краєзнавство як цілісну, структурну й динамічну систему.
Теоретичний концепт передбачає аналіз наукових підходів до основних положень теорії та практики шкільного краєзнавства у загальноосвітніх школах України в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст., а також виявлення та обґрунтування суспільно-політичних та педагогічних чинників, які здійснювали вплив на зміни в завданнях, змісті, формах, методах і результатах функціонування системи шкільного краєзнавства.
Практичний концепт спрямований на розширення прикладного аспекту дослідження і має в своїй основі критично-конструктивний аналіз, оцінювання та узагальнення позитивного досвіду розвитку системи шкільного краєзнавства, які можуть стати підґрунтям для розв’язання проблем сучасної школи.
Проведене історико-педагогічне дослідження системи шкільного краєзнавства дає можливість краще з’ясувати її структуру, об’єктивні взаємозв’язки між компонентами, вплив на їх розвиток суспільно-політичних і педагогічних явищ, і, на цій основі, досягнути повноти розкриття проблеми.
Методологічну основу дослідження становлять: системний підхід – дає змогу розглядати шкільне краєзнавство як комплекс взаємопов’язаних складових, що зазнають впливів різнобічних чинників; синергетичний підхід – дає можливість проаналізувати шкільне краєзнавство як інтегровану, багатокомпонентну, самоорганізовану системну структуру з її багатоманітністю проявів; хронологічний підхід – допомагає простежити у часовій послідовності зміни в системі шкільного краєзнавства на різних етапах та розробити періодизацію його розвитку; історіографічний підхід – сприяє з’ясуванню стану дослідження проблеми в педагогічній науці; наративний підхід – забезпечує опис та характеристику історико-педагогічного досвіду, перетворення його на інструмент зміни педагогічної дійсності; загальнонаукові гносеологічні принципи об’єктивності, історизму, цілісності, системності.
Теоретичною основою дисертації є: філософські концепції українських учених щодо тенденцій розвитку освіти (В. Андрущенко [80], Л. Ваховський [56], Л. Губерський [80], І. Зязюн [212], В. Кремінь [349], В. Лутай [295], М. Михальченко [80], В. Огнев’юк [281]); концептуальні положення методології сучасної педагогічної науки (А. Бойко [18], Л. Ваховський [55], Л. Вовк [472], В. Галузинський [68], С. Гончаренко [73], Н. Гупан [85], М. Євтух [68], В. Кузь [283], О. Савченко [456], О. Сухомлинська [482; 483], Г. Шевченко [617]); загальнопедагогічні підходи до аналізу й висвітлення розвитку освіти (Л. Березівська [9], І. Бех [11], Н. Бібік [242], В. Вербицький [57], О. Друганова [191], В. Курило [286], О. Матвієнко [308], Н. Побірченко [369], О. Пометун [372], А. Сбруєва [464], Г. Троцко [223], Г. Філіпчук [510], В. Червонецький [611]); теоретичні засади системного підходу, як методології дослідження об’єктів буття (А. Аверьянов [1], І. Блауберг [17], Н. Кузьміна [284], О. Фурман [514], Е. Юдін [17]); положення науково-освітнього краєзнавства (О. Барков [6], А. Даринський [271], Я. Жупанський [197], В. Корнєєв [247], М. Костриця [262], М. Крачило [280], В. Круль [197; 282], В. Обозний [342], І. Прус [442], А. Сиротенко [467], К. Строєв [480], В. Сухомлинський [484; 485; 486; 487; 488], П. Тронько [496; 497]).
У ході дослідження використано комплекс методів, а саме: загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, систематизація) стали основою вивчення наукових поглядів та конкретних фактів краєзнавчої роботи; історико-генетичний сприяв аналізу суспільно-політичних та педагогічних умов розвитку шкільного краєзнавства; конструктивно-генетичний дав змогу виявити генезис шкільного краєзнавства, створити періодизацію його розвитку, сформулювати висновки, які мають актуальне значення в сучасних умовах; історико-структурний сприяв систематизації історіографії досліджуваної проблеми, здійсненню аналізу архівних і друкованих джерел і на цій основі розробці структури дослідження, визначенню компонентів системи шкільного краєзнавства; порівняльно-зіставний забезпечив встановлення теоретико-змістових, організаційно-діяльнісних та результативних аспектів розвитку системи шкільного краєзнавства, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду дав можливість здійснити аналіз краєзнавчої роботи шкіл та виявити перспективи використання цінних ідей і надбань в сучасних умовах.
Джерельну базу дослідження становлять:
– матеріали архівних установ, а саме: Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (фонди: № 166 – Міністерство освіти України 1918–2000 рр.; № 5116 – Міністерство культури України 1953–1993 рр.); Державного архіву Дніпропетровської області (фонди: № Р.-3101; № Р-4739; № Р-4749; № Р-4863; № Р-4961; № Р-5722; Державного архіву Рівненської області (фонди: № Р-2; № Р-204); Державного архіву Сумської області (фонди: № Р-3477; № Р-3551; № Р-3730; № Р.-3733; № Р-3945; № Р-5021; № Р-5085; № Р-5246; № Р-5912; № Р-6659; № Р-7059; № Р-7095; № Р-7375; № Р-7457; № Р-7508; № Р-7517; № Р-7548; № Р-7555; № Р-7608; № Р-7630); Державного архіву Харківської області (фонди: № Р-917; № Р-4510; № Р-4677; № Р-4682; № Р-4683; № Р-4684; № Р-4685; № Р-4690; № Р-4695; № Р-5041; № Р-5197; № Р-5222; № Р-5581). Архівні джерела становлять фактологічну основу дослідження, більшість з них уперше вводяться до наукового обігу;
– опубліковані збірники нормативних документів про освіту, зокрема: „Керівні матеріали про школу” (1962 р.), „Збірник наказів та розпоряджень НКО УРСР” (1939–1961 рр.), „Збірник наказів та інструкцій Міністерства освіти УРСР” (1962–1988 рр.), „Про реформу загальноосвітньої і професійної школи” (1984 р.), „Народное образование в СССР” (1987 р.), „Освіта України. Нормативно-правові документи” (2001 р.);
– програми шкільних предметів (початкової школи, біології, географії, історії, літератури та ін.), факультативних курсів, гуртків, у яких відображено зміст та структуру краєзнавчої роботи;
– праці науковців, педагогів, методистів, сучасників досліджуваних подій в яких дається характеристика теоретичного та практичного значення шкільного краєзнавства;
– публікації, присвячені шкільному краєзнавству, надруковані в періодичних виданнях, зокрема в таких, як „Биология в школе”, „Географія”, „Географія та основи економіки в школі”, „Історія в школі”, „Історія та правознавство”, „Краєзнавство. Географія. Туризм”, „Математика”, „Преподавание истории в школе”, „Радянська школа”, „Рідна школа”, „Українська мова і література в школі”, „Український історичний журнал”, „Физика в школе”, „Шлях освіти” та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше: у вітчизняній педагогічній науці здійснено цілісний аналіз розвитку системи шкільного краєзнавства в Україні в другій половині ХХ – на початку ХХI століття; досліджено ґенезу та охарактеризовано теоретико-методологічні засади шкільного краєзнавства, сформульовано визначення поняття „система шкільного краєзнавства” та введено його в науковий обіг, обґрунтовано структуру системи шкільного краєзнавства, визначено її компоненти та розглянуто їх розвиток у встановлений період; систематизовано та охарактеризовано історіографію проблеми за групами науково-методичної літератури (праці видатних вітчизняних вчених, роботи провідних науковців-краєзнавців, методичні посібники з краєзнавчої роботи для вчителів, краєзнавчі збірники для учителів, навчальні посібники для студентів-педагогів з організації краєзнавчої роботи учнів, публікації в періодичних педагогічних виданнях, дисертаційні дослідження, предметом яких було шкільне краєзнавство); обґрунтовано, з урахуванням суспільно-політичних, ідеологічних економічних, педагогічних детермінант періодизацію розвитку шкільного краєзнавства, визначені хронологічні межі та характерні особливості таких етапів: першого (1944–1957 рр.) – уніфікації системи шкільного краєзнавства в умовах суворо регламентованої „школи навчання”; другого (1958–1965 рр.) – політехнізації системи шкільного краєзнавства в умовах „трудової школи” з виробничим навчанням; третього (1966–1991 рр.) – стандартизації системи шкільного краєзнавства в умовах переходу до загальної середньої освіти; четвертого (1991–2010 рр.) – трансформації системи шкільного краєзнавства в умовах розбудови національної освіти; виявлено зміни в завданнях та змісті шкільного краєзнавства в досліджуваних хронологічних межах на основі аналізу нормативно-правових актів, інструктивних матеріалів, шкільних програм; з’ясовано форми (різні типи уроків, навчальні екскурсії на об’єкти довкілля, факультативні краєзнавчі курси, практикуми на об’єктах рідного краю, домашня робота краєзнавчого спрямування) та способи (методичний прийом, педагогічний принцип, методичний підхід) функціонування краєзнавства у навчальному процесі школи; розкрито організацію позанавчальної краєзнавчої діяльності школярів (індивідуальні, групові, масові форми та методи її проведення); охарактеризовано вплив краєзнавства на реалізацію завдань загальної освіти (оволодіння підростаючим поколінням когнітивним, практичним та ціннісним досвідом у процесі краєзнавчої діяльності); визначено можливості використання результатів проведеного дослідження у подальшій розбудові краєзнавчої освіти в Україні;
уточнено: обґрунтування поняттєво-категорійного апарату шкільного краєзнавства („педагогічна система”, „шкільне краєзнавство”, „рідний край”, „своя місцевість”, „довкілля”, „найближче оточення”, „краєзнавчий матеріал”, „місцевий матеріал”, „краєзнавча робота”, „краєзнавча діяльність” тощо); погляди науковців, учителів, державних діячів стосовно тих чи інших питань шкільного краєзнавства;
подальшого розвитку набули: аналіз опублікованих і неопублікованих документів, що стосувалися шкільного краєзнавства в Україні (закони, постанови, розпорядження, навчальні плани та програми тощо); висвітлення конкретних фактів, пов’язаних з краєзнавчою роботою шкіл (дати їх проведення, зміст, організатори та учасники).
До наукового обігу уведено маловідомі та невідомі архівні документи, історичні факти, пов’язані з розвитком шкільного краєзнавства в Україні (доповідні записки, довідки Міністерства освіти УРСР, звіти відділів освіти, шкіл про краєзнавчу роботу; інформації інспекторів Міністерства освіти про перевірку стану викладання шкільних предметів, позакласної та позашкільної роботи в областях республіки; директивні вказівки управлінням освіти, школам з питань організації та проведення краєзнавчих заходів; інформація відділів освіти про кращий досвід педагогічних і учнівських колективів по написанню історії міст, сіл, колгоспів і радгоспів та використання цих матеріалів в навчально-виховній роботі; матеріали з’їздів та конференцій учителів, протоколи засідань Колегії та комісій Міністерства освіти, педагогічних рад, методичних об’єднань учителів присвячених обговоренню та поширенню досвіду краєзнавчої діяльності; плани, звіти, методичні розробки Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді, обласних дитячих екскурсійно-туристичних станцій; звіти про роботу шкільних краєзнавчих гуртків та музеїв).
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що його теоретичні результати й висновки можуть бути використані в ході розв’язання наукових і практичних завдань реформування української освіти, формування національної освітньої політики. Систематизовані та узагальнені положення, фактологічний матеріал, джерельна база можуть стати основою для подальшого вивчення історії педагогіки, історії України, географії, для розробки спецкурсів з історії освіти України в педагогічних вищих навчальних закладах, у системі перепідготовки педагогічних кадрів, при написанні підручників та посібників з історії педагогіки.
Науково-теоретичні положення дисертаційного дослідження залучалися до розробки навчальних програм з дисциплін „Методика викладання регіональної історії”, „Шкільний курс „Рідний край” з методикою викладання” у Сумському державному педагогічному університеті імені А. С. Макаренка; в процесі підготовки методичного посібника для вчителів „Уроки історії нашого краю у 5 класі загальноосвітніх навчальних закладів” (Суми, 2007). Основні результати дослідження впроваджено в навчальний процес Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 7 від 10.01.2012), Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (довідка № 03-015 від 25.01.2012), Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (довідка № 86 від 23.01.2012).
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження висвітлювалися у виступах на всеукраїнських, міжнародних конференціях і семінарах, а саме: на Міжнародних науково-практичних конференціях: „Краєзнавство і учитель – 2007” (Харків, 2007), „Краєзнавство і учитель – 2008” (Харків, 2008), „Краєзнавство і учитель – 2009” (Харків, 2009), „Профессионально-педагогическая культура: проблемы воспитания учащейся и студенческой молодежи” (Бєлгород, Російська Федерація, 2009), „Проблеми розвитку спортивно-оздоровчого туризму і краєзнавства в закладах освіти” (Переяслав-Хмельницький, 2009), „Педагогика как наука и учебный предмет: методология, теория, практика” (Бєлгород, Російська Федерація, 2010), „Краєзнавство і учитель – 2010” (Харків, 2010), „Проблеми розвитку спортивно-оздоровчого туризму і краєзнавства в закладах освіти” (Переяслав-Хмельницький, 2010), „Туристична індустрія: сучасний стан та пріоритети розвитку” (Луганськ, 2010), „Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” (Горлівка, 2010), „Краєзнавство і учитель – 2011” (Харків, 2011), „Проблеми розвитку спортивно-оздоровчого туризму і краєзнавства в закладах освіти” (Переяслав-Хмельницький, 2011), „Культурология в контексте гуманитарного знания” (Курськ, Російська Федерація, 2011), „Краєзнавство і учитель – 2012” (Харків, 2012); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: „VІІ Сумська наукова історико-краєзнавча конференція” (Суми, 2007), „Соціально-педагогічні основи розвитку особистості в загальнолюдському, національному та соціокультурному контексті” (Кам’янець-Подільський, 2010), „Психолого-педагогічні основи формування професійної компетентності майбутніх учителів” (Кривий Ріг, 2010), „Освіта в інформаційному суспільстві: філософські, психологічні та педагогічні аспекти” (Суми, 2010), „Краєзнавство: науково-методичний та практичний аспекти” (Суми, 2011), „Актуальні питання методики викладання суспільних дисциплін в умовах розбудови сучасної школи” (Суми, 2011), „Інноваційні освітньо-виховні стратегії в сучасному світі: змістовий та технологічний аспект” (Суми, 2011), „ІХ Всеукраїнська історико-краєзнавча конференція з міжнародною участю” (Суми, 2011).
Публікації. Основні положення і результати дослідження відображено у 45 одноосібних публікаціях, з них: 1 монографія, 28 статей в наукових фахових виданнях, 9 статей в інших наукових виданнях, 6 статей в збірниках матеріалів наукових конференцій, 1 методичний посібник.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (631 найменування) та додатків на 71 сторінці. Загальний обсяг дисертації складає 559 сторінок, обсяг основного тексту 408 сторінок. Робота містить 11 таблиць, 1 рисунок, 18 додатків.

bibliography:
ВИСНОВКИ
Проведений на основі архівних та опублікованих джерел аналіз розвитку системи шкільного краєзнавства в Україні у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. дає підстави для формулювання таких загальних висновків:
1. Система шкільного краєзнавства є цілісним штучним системним утворенням, що має сукупність взаємопов’язаних елементів, належить до педагогічної системи та спрямована на формування особистості учнів на основі діяльності по вивченню, збереженню та збагаченню спадщини свого краю.
До системоутворюючих компонентів шкільного краєзнавства віднесено: цільовий, змістовий, організаційно-діяльнісний та результативний. Цільовий компонент визначається освітньою політикою держави, яка формує завдання краєзнавчої роботи у навчально-виховній діяльності школи. Змістовий компонент відображений у шкільних програмах і державних стандартах загальної освіти, у яких окреслені та структуровані найважливіші знання та уміння, що формуються у ході краєзнавчої роботи. Організаційно-діяльнісний компонент забезпечує функціонування системи за двома напрямами: навчальною та позанавчальною. Результативний компонент формалізований у моделі випускника школи, який завдяки краєзнавчій діяльності оволодів певними знаннями, уміннями, ціннісними орієнтаціями.
Методологія дослідження системи шкільного краєзнавства базується на сукупності адекватних предмету й меті теоретичних підходів (системного, синергетичного, хронологічного, наративного, загальнонаукових гносеологічних принципів) та методів (загальнонаукових, історико-генетичного, конструктивно-генетичного, історико-структурного, порівняльно-зіставного, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду). На їх підставі розроблені концептуальні засади періодизації шкільного краєзнавства, яка передбачає урахування впливу детермінуючих чинників (суспільно-політичних, соціально-економічних, ідеологічних, науково-педагогічних); вибудовано поняттєво-термінологічний апарат; визначені компоненти системи шкільного краєзнавства; проаналізовано їх взаємозв’язок та функціонування, що дало змогу розкрити розвиток досліджуваного феномену у встановлений хронологічний проміжок як цілісний історико-педагогічний процес.
2. Аналіз історіографії досліджуваної проблеми дозволив виявити та охарактеризувати такі групи краєзнавчої літератури:
– праці видатних вчених у яких побіжно розкриваються різні аспекти використання найближчого оточення у навчально-виховному процесі загальноосвітніх закладів (С. Гончаренка, О. Духновича, С. Русової, Г. Сковороди, В. Сухомлинського, К. Ушинського, І. Франка).
– роботи провідних науковців-краєзнавців (О. Баркова, П. Іванова, Ю. Князєва, В. Корнєєва, М. Костриці, Д. Коцюби, М. Крачила, М. Лисенка, І. Матрусова, М. Милонова, В. Мисана, М. Ніконової, В. Обозного, О. Остапця, Є. Пасічника, І. Пруса, А. Сафіулліна, О. Ставровського, К. Строєва, М. Янко та ін.).
– методичні посібники з краєзнавчої роботи для вчителів („Історико-краєзнавча позакласна робота в школі”, „Краєзнавство”, „Краєзнавча робота в початкових класах. З досвіду роботи”, „Методика історико-краєзнавчої роботи у школі”, „Туристсько-краєзнавча робота у школі”, „Туристсько-краєзнавчі гуртки у школі”, „Шкільні музеї” та ін.).
– краєзнавчі збірники для учителів („Географія і краєзнавство у школі”, „З досвіду екскурсійно-туристської та краєзнавчої роботи в школі”, „Історичне краєзнавство в Україні”, „Краєзнавство у школі” та ін.).
– навчальні посібники для студентів-педагогів по організації краєзнавчої роботи учнів („Історичне краєзнавство”, „Краєзнавство”, „Краєзнавство і туризм”, „Практикум по географічному краєзнавству” та ін.).
– публікації у періодичних педагогічних виданнях („Географія”, „Географія та основи економіки в школі”, „Історія в школі”, „Краєзнавство. Географія. Туризм”, „Преподавание истории в школе”, „Радянська школа”, „Рідна школа”, „Українська мова і література в школі”, „Український історичний журнал”, „Шлях освіти” та ін.).
– дисертаційні дослідження, предметом яких було шкільне краєзнавство проведені І. Безкоровайним, В. Бенедюк, Т. Бондаренко, Г. Бородай, І. Волинець, Г. Гуменюк, Д. Кацюбою, О. Кошолапом, Р. Муніровим, Л. Петько, І. Прусом, Н. Рудницькою, М. Соловйом, А. Хоптяром та ін.
Історіографічний аналіз дає підстави зробити висновок про значну кількість різнобічних досліджень у яких вивчалися проблеми шкільного краєзнавства. Разом з тим, незважаючи на те, що друга половина ХХ – початок ХХІ ст. насичена змінами та важливими ідеями, пов’язаними з еволюцією шкільного краєзнавства, донині у педагогічних дослідженнях комплексно не проаналізовано специфіку даного наукового феномену як складової педагогічної системи.
3. Ретроспективно-концептуальний аналіз системи шкільного краєзнавства у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. дав змогу розробити періодизацію її розвитку. На основі критеріїв, до яких віднесено якісні зміни у компонентах системи шкільного краєзнавства, що відбувалися під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників у певні хронологічні проміжки, визначено чотири етапи, а саме:
- перший: 1944–1957 рр. – уніфікації в умовах суворо регламентованої „школи навчання”. На цьому етапі допускалося включення у навчально-виховний процес школи лише тих елементів краєзнавства, які ілюстрували навчальні курси і допомагали оволодінню учнями чітко визначеними знаннями;
- другий: 1958–1965 рр. – політехнізації в умовах „трудової школи” з виробничим навчанням. На цьому етапі починається активне дослідження найближчих промислових та сільськогосподарських підприємств, знайомством з організацією технологічних і механічних процесів на них, визначенням їх місця в народному господарстві, житті регіону, республіки, країни;
- третій: 1966–1991 рр. – стандартизації в умовах переходу до загальної середньої освіти. На цьому етапі відбувається стандартизація дидактичних та методичних вимог до компонентів системи шкільного краєзнавства, які мали сприяти засвоєнню учнями знань, умінь та визначених партійною ідеологією суспільних цінностей;
- четвертий: 1991–2010 рр. – трансформації в умовах розбудови національної освіти. На цьому етапі відбувається перебудова системи шкільного краєзнавства відповідно до ідей народної педагогіки, які розглядають освіту як саморозвиток людини, шляхом її взаємодії з природним і культурним середовищем. Запроваджуються самостійні краєзнавчі курси, що свідчить про перетворення краєзнавства у окремий напрям загальної освіти.
4. Дослідженням встановлено, що завдання та зміст шкільного краєзнавства у освітньому процесі школи визначалися нормативно-правовими актами, інструктивними матеріалами, шкільними програмами, які регламентували освітню діяльність.
Виявлено, що у хронологічно встановлений період завданням шкільного краєзнавства було:
– збирання інформації про рідний край;
– використання її у навчально-виховному процесі школи у відповідності із завданнями загальної освіти. На першому етапі (1944–1957 рр.) краєзнавство мало сприяти підвищенню наукового рівня навчання на основі матеріалістичної діалектики та вихованню молоді в дусі марксистсько-ленінської ідеології; на другому етапі (1958–1965 рр.) – забезпечувати поєднання вивчення основ наук з трудовим вихованням і освоєнням учнями виробничих спеціальностей; на третьому етапі (1966–1991 рр.) – створювати умови для гармонійного розвитку особистості шляхом засвоєння знань, умінь та виховання школярів; на четвертому етапі (1991–2010 рр.) – сприяти засвоєнню учнями регіонального та національного соціального досвіду, природних та суспільних цінностей і завдяки цьому розширювати перспективи для їх власної творчої реалізації.
Окреслені завдання визначали зміст краєзнавства, під яким у дослідженні розуміється краєзнавча інформація, що використовувалася у навчально-виховному процесі школи. Встановлено, що зміст краєзнавства був відображений у програмах на таких рівнях: макрорівні (у загальнодержавних програмах); мезорівні (у регіональних програмах); мікрорівні (у програмах шкільних факультативів та гуртків). В залежності від порядку викладу матеріалу зміст краєзнавства будувався за лінійною (частини краєзнавчого матеріалу опрацьовувалися один раз протягом навчання), концентричною (вивчення одного і того ж краєзнавчого питання відбувалося декілька разів, збагачуючись новими фактами, зв’язками і залежностями) або змішаною (поєднувала у собі лінійну та концентричну схему) структурою. Краєзнавство виконувало таку дидактичну роль: службову, для більш ефективного засвоєння загальнонавчального матеріалу; самостійної змістової одиниці певного шкільного предмету; самостійного навчального курсу. Програми краєзнавчих курсів будувалися на основі предметного або інтегрованого підходу, а краєзнавчі теми програм – на основі проблемно-тематичного (тема конкретизує одну із проблем життя краю) або хронологічно-тематичного (тема конкретизує один із історичних періодів життя краю) підходу.
5. У ході дослідження було з’ясовано, що у навчальному процесі школи функціонування краєзнавства реалізовувалося через організаційні форми та способи діяльності. Краєзнавство було представлено у таких організаційних формах:
– уроки з навчальних предметів, у яких краєзнавство виконувало службову, додаткову роль для більш ефективного засвоєння загальнонавчального матеріалу;
– уроки з навчальних предметів, які проводилися по краєзнавчим темам (наприклад: „Наш край” – історія України; „Своя область” – географія);
– уроки краєзнавчих курсів, побудованих на предметному підході (наприклад: „Історія Рівненщини”);
– уроки краєзнавчих курсів, побудованих на інтегрованому підході (наприклад: „Київщинознавство”);
– навчальні екскурсії на об’єкти довкілля;
– заняття факультативних краєзнавчих курсів (наприклад: „Географічне краєзнавство”);
– заняття факультативних курсів, у яких краєзнавство виконувало службову, додаткову роль для більш ефективного засвоєння загальнонавчального матеріалу (наприклад: „Охорона природи”);
– практикуми на об’єктах рідного краю;
– домашня робота краєзнавчого спрямування, що доповнювала навчальну.
У навчальному процесі краєзнавство використовувалося у якості таких способів діяльності:
– методичного прийому (на основі знань про близьке і зрозуміле учням оточення будувалося пізнання „від простого до складного”, „від часткового до загального”). Як методичний прийом, тобто елемент методу, краєзнавство використовувалося у словесних, наочних та практичних групах методів;
– педагогічного принципу (систематичне застосування матеріалів довкілля у навчальній роботі школи). В умовах політики політехнізації школи та поєднання її з життям навчання будувалося на основі трудових процесів, домінування практичних методів навчання. Краєзнавчий принцип передбачав, що в основі практичних методів лежала краєзнавча діяльність, яка була представлена у вправах, лабораторних та практичних роботах;
– методичного підходу – прийому порівняння, уточнення, конкретизації, розкриття навчального матеріалу за допомогою краєзнавчого, при використанні репродуктивних та творчих методів навчання;
– дидактичного матеріалу для методів активного пізнання дійсності (дидактичні ігри, аналіз конкретних ситуацій, навчання за алгоритмом, метод проектів та дослідницький метод) в умовах особистісно-орієнтованого та компетентнісного підходів до побудови педагогічного процесу.
6. У процесі дослідження було виявлено, що позанавчальна краєзнавча робота підпорядковувалася і доповнювала навчальну. Її перевага полягала в тому, що вона не мала жорстких обмежень у тривалості проведення краєзнавчих заходів. Важливою педагогічною особливістю позанавчальної краєзнавчої роботи було те, що вона дозволяла враховувати та задовольняти особисті навчальні інтереси школярів.
З’ясовано, що форми організації позанавчальної краєзнавчої роботи поділялися на індивідуальні, групові і масові. Індивідуальна робота проводилася з конкретними школярами з метою розвитку їх здібностей. Ця форма передбачала читання краєзнавчої літератури, роботу в архівах, підготовку доповідей, опис пам’яток, виконання пізнавальних завдань, виготовлення навчальних посібників.
Групова позанавчальна робота з краєзнавства поєднувала дітей одного або різного віку за спільними інтересами. Найбільш поширеною і популярною формою краєзнавчої роботи був гурток. Перевагою цієї форми було те, що вона передбачала проведення систематичних занять. За своєю структурою гуртки поділялися на ланки або секції. На основі гуртків створювалися краєзнавчі товариства та клуби.
Масовими формами позанавчальної краєзнавчої роботи були заходи, що проводилися у межах усієї школи з максимальною участю у них учнів. До них відносилися: походи; естафети; зльоти; шкільні туристсько-краєзнавчі табори; організація краєзнавчих виставок, куточків і шкільних краєзнавчих музеїв; видання краєзнавчих газет, журналів, бюлетенів; проведення різних суспільно корисних робіт, підпорядкованих навчально-виховним цілям і посильних для учнів (збір насіння і роботи по озелененню, обстеження ярів, джерел, річок); підготовка і проведення конкурсів, олімпіад, заочних подорожей і краєзнавчих літературно-художніх, географічних, фізико-технічних, хімічних, агробіологічних, історичних і інших вечорів. З кожним етапом удосконалювалася методика проведення цих заходів, розроблялися інструктивні матеріали по їх організації, зростала кількість учнів, що брали участь у масових формах позанавчальної краєзнавчої роботи.
Особливістю позанавчального краєзнавства було те, що основними способами його використання виступали методи науки, а не навчання. До них відносяться літературний, статистичний, картографічний, візуальний, анкетний, дослідницький. Залучення школярів до використання наукових методів вивчення рідного краю сприяло більш ефективному засвоєнню знань та умінь та перетворювало методи науки у методи навчання.
7. Здійснений аналіз результатів краєзнавчої діяльності дає підстави стверджувати, що на всіх етапах вона була істотним педагогічним явищем, яке сприяло реалізації завдань загальної освіти, оволодінню підростаючим поколінням когнітивним (система знань, які передбачені навчальними програмами і засвоюються за допомогою краєзнавства: фактів та явищ, що відображають реальну дійсність; термінів і понять; способів діяльності та методів пізнання; оцінних знань), практичним (система дій практичного характеру: уміння користуватися засобами навчання, дослідницькими приладами, проводити вимірювання, фіксувати їх результати; система дій розумового характеру: уміння аналізувати об’єкти, виділяти істотні ознаки, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки) та ціннісним (система регіональних, національних загальнолюдських цінностей; цінностей минулого і сучасного) досвідом.
У період радянської школи краєзнавство мало суперечливу амбівалентну природу. З одного боку, дискурс шкільного краєзнавства обумовлювався партійно-класовими канонами, матеріалістичним світоглядом. З іншого боку, воно протидіяло остаточному підпорядкуванню навчально-виховного процесу в українських школах радянській ідеології, оскільки давало можливість вивчати українську історію, природу, культуру, специфіку українських територій. Завдяки шкільному краєзнавству зберігалися, хоча і в прихованій та обмеженій формі, українознавчі засади загальної освіти. В умовах державної легітимності шкільне краєзнавство стало складовою національної освіти та потребує нової ідентифікації. Отже, система шкільного краєзнавства у досліджуваний період по-перше, була фактором розвитку українознавчих засад загальної освіти, по-друге, являлась підґрунтям національної свідомості, по-третє, виступала засобом пізнання дійсності.
8. Система шкільного краєзнавства розглядається як методологічна модель акумулювання та використання здобутків різних галузей знання про територію проживання дітей у навчально-виховному процесі загальноосвітніх закладів.
Розгортання краєзнавчої освіти у сучасній школі може бути ефективне за умов поетапного змістового наповнення компонентів системи шкільного краєзнавства:
– визначення завдань краєзнавчої освіти, які обумовлюють її зміст;
– створення навчальних програм, у яких окреслюються та структуруються найважливіші знання та уміння, що формуються у ході краєзнавчої роботи;
– підбір та застосування сучасних форм, методів і засобів навчання;
– організація позанавчальної краєзнавчої роботи, яка б доповнювала навчальну.
Проведений аналіз системи шкільного краєзнавства дав можливість осмислити наукове знання про цей феномен, дати опис та пояснення його педагогічного і соціального значення відповідно до різних етапів еволюції. Однак дане дослідження не претендує на висвітлення всіх аспектів проблеми. В першу чергу, на нашу думку, заслуговують на вивчення питання розвитку окремих напрямів шкільного краєзнавства (історичного, географічного, літературного, тощо) у досліджуваний період, регіональні особливості краєзнавчої роботи у загальноосвітніх закладах України; історико-педагогічні аспекти підготовки вчителів до краєзнавчої роботи в школі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянов А. Н. Системное познание мира: Методологические проблемы / Аверьянов А. Н. – М.: Политиздат, 1985. – 263 с.
2. Адзима Т. День туриста-краєзнавця / Т. Адзима, І. Бєглєцова // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2007. – № 35. – С. 16-20.
3. Адрианов В. М. Из опыта патриотического воспитания на краеведческом материале / В. М. Адрианов, В. С. Костюк // Физика в школе. – 1977. – № 1. – С. 21-23.
4. Ашурков В. Н. Историческое краеведение: [Учебное пособие для студентов исторических факультетов пединститутов] / Ашурков В. Н., Коцюба Д. В., Матюшин Г. Н.; под ред. Г. Н. Матюшина. – М.: Просвещение, 1980. – 192 с.
5. Балацький Л. Об’єкт дослідження – рідне село / Л. Балацький // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2009. – № 11. – С. 20.
6. Барков А. С. Вопросы методики и истории географии: избр. работы / Барков А. С. – М.: Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1961. – 263 с.
7. Белей Д. І. Краєзнавчий матеріал на уроках історії в IV класі / Д. І. Белей // Радянська школа. – 1984. – № 11. – С. 31-34.
8. Бенедюк В. В. Організація краєзнавчої роботи учнів у процесі вивчення фізичної географії основної школи (V-ІХ класи): автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Бенедюк Валентина Володимирівна; Інститут педагогіки АПН України. – К., 1999. – 19 с.
9. Березівська Л. Д. Реформування шкільної освіти в Україні у ХХ столітті: [монографія] / Березівська Л. Д. – К.: Богданова А. М., 2008. – 406 с.
10. Бескоровайный И. И. Школьное краеведение как средство повышения качества знаний и политехнической подготовки учащихся: автореф. дис. ... канд. пед. наук / Бескоровайный И. И.; НИИ общего и политехнического образования АПН РСФСР. – М., 1961. – 19 с.
11. Бех І. Д. Особистісно-зорієнтоване виховання / Бех І. Д. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.
12. Бєлікова Н. Екскурсії в природу і практичні роботи на місцевості / Н. Бєлікова, Е. Ковалевич, М. Стрижак // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2008. – № 45. – С. 12-23.
13. Бєлкіна Є. Конкурс юних краєзнавців „Києве мій” / Є. Бєлкіна // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2002. – № 29-30. – С. 41-47.
14. Білоусько О. А. Історія рідного краю в нову добу в контексті національної та всесвітньої історії [електронний ресурс] / Білоусько О. А. – Режим доступу: http://history.vn.ua/article/5.html.
15. Білоусько О. А. Нова історія Полтавщини (друга половина XVI – друга половина XVIII століття): [Пробний підручник для 8 класу загальноосвітньої школи] / О. А. Білоусько, В. О. Мокляк. – Полтава: Оріяна, 2003. – 264 с.
16. Білоусько О. А. Нова історія Полтавщини (кінець XVIII – початок ХХ століття): [Пробний підручник для 9 класу загальноосвітньої школи] / О. А. Білоусько, В. І. Мирошниченко. – Полтава: Оріяна, 2003. – 264 с.
17. Блауберг И. В. Становление и сущность сис¬темного подхода / И. В. Блауберг, Э. Г . Юдин. – М.: Наука, 1973. – 270 с.
18. Бойко А. М. Оновлення парадигма виховання: Шляхи реалізації: Підготовка вчителя до формування виховуючих відносин з учнями: [Навчально-методичний посібник] / Бойко А. М. – К.: ІЗМН., 1996. – 232 с.
19. Бондаренко С. Шкільні краєзнавчі екскурсії / С. Бондаренко // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2009. – № 8. – С. 11-18.
20. Бондаренко Т. Є. Формування національної самосвідомості старшокласників загальноосвітніх навчальних закладів у процесі краєзнавчої роботи: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07 / Бондаренко Тетяна Євгеніївна; Ін-т проблем виховання АПН України. – К., 2008. – 20 с.
21. Бородай А. А. Внеклассная работа по изучению природы родного края как средство формирования познавательной активности подростков: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Бородай Анна Алексеевна; НИИ общин проблем воспитания АПН СССР. – М., 1975. – 23 с.
22. Бровченко І. Ю. Історичне краєзнавство: [посібник для студентів спеціальності 7.030301 „Історія” денної форми навч.] / Бровченко І. Ю. – Луганськ: Альма-матер, 2007. – 106 с.
23. Бугайова О. Система краєзнавчої роботи в сільській школі / О. Бугайова // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2009. – № 11. – С. 21-23.
24. Бугрій В. С. Використання краєзнавства у процесі засвоєння знань учнями загальноосвітніх навчальних закладів України (50-60 рр. ХХ ст.) / В. С. Бугрій // Теоретичні питання культури, освіти та виховання. Збірник наукових праць. – К.: Вид. центр КНЛУ, 2009. – Випуск 39. – С. 10-15.
25. Бугрій В. С. Використання краєзнавства як засобу підвищення пізнавального інтересу учнів загальноосвітніх шкіл України (70-80-ті рр. ХХ ст.) / В. С. Бугрій // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Збірник наукових праць. – К.: Вид. центр КНЛУ, 2010. – Випуск 42.– С. 66-68.
26. Бугрій В. Всесоюзна туристсько-краєзнавча експедиція „Моя Батьківщина СРСР” та участь у ній школярів України / В. Бугрій // Гуманітарний вісник ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”: Збірник наукових праць. – Переяслав-Хмельницький, 2011. – Вип. 20. – С. 13-16.
27. Бугрій В. С. Зміст та завдання краєзнавства у програмах шкільних предметів (50-ті рр. ХХ ст.) / В. С. Бугрій // Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць. – Слов’янськ: СДПУ, 2011. – Вип. LVІІІ. – Ч. І.– С. 110-116.
28. Бугрій В. С. Зміст шкільного краєзнавства у нормативно-правових документах про освіту (50-80-ті рр. ХХ ст.) / В. С. Бугрій // Збірник наукових праць. Серія „Історія та географія” / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Х.: Колегіум, 2012. – Вип. 43. – С. 130-134.
29. Бугрій В. С. Краєзнавство на уроках мови і літератури в загальноосвітніх школах України (60-70-ті рр. ХХ ст.) / В. С. Бугрій // Вересень. – 2011. – № 3-4. – С. 126-130.
30. Бугрій В. С. Краєзнавство у шкільних програмах з географії (кінець 50-х – початок 60-х рр. ХХ ст.) / В. С. Бугрій // Матеріали ІХ Всеукр. істор.-краєзн. конф. з міжнародною участю (Суми, 24–25 листопада 2011 р.) / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Сумський держ. пед. ун-т ім. А. C. Макаренка [та ін.]. – Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2011. – С. 244–248.
31. Бугрій В. С. Краєзнавство у шкільних програмах з історії (50-80 рр. ХХ ст.) / В. С. Бугрій // Теорія та методика навчання суспільних дисциплін: науково-педагогічний журнал. – Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2011. – Вип. 1 – С. 83-86.
32. Бугрій В. С. Краєзнавство як засіб зв’язку української загальноосвітньої школи з життям (кінець 50-х - 60-ті рр. ХХ ст.) / В. С. Бугрій // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія: Педагогіка і психологія. – Зб. статей. – Ялта: РВВ КГУ, 2010. – Вип. 30. – Ч. 1. – С. 27-32.
33. Бугрій В. С. Краєзнавча робота як засіб розвитку пізнавальних можливостей учнів загальноосвітніх шкіл України / В. С. Бугрій // Педагогічний альманах: Збірник наукових праць. – Херсон: РІПО, 2010. – Випуск 7. – С. 260-264.
34. Бугрій В. С. Краєзнавчий компонент у факультативних курсах загальноосвітньої школи України (60-80 рр. ХХ ст.) / В. С. Бугрій // Теорія та методика навчання та виховання: Збірник наукових праць. – Харків: 2011. – Вип. 27. – С. 14-21.
35. Бугрій В. Масові форми організації позаурочної краєзнавчої роботи учнів загальноосвітніх шкіл України у 50-60-х рр. ХХ ст. / В. Бугрій // Імідж сучасного педагога. – 2011. - № 4 (113). – С.65-67.
36. Бугрій В. С. Методичні підходи до застосування краєзнавчого матеріалу при навчанні історії в школах України у 50-ті рр. ХХ ст. / В. С. Бугрій // Збірник наукових праць. Серія “Історія та географія” / Харк. Нац. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. – Х.: Майдан, 2010. – Вип. 39. – С. 144-146.
37. Бугрій В. С. Полікультурне виховання учнів загальноосвітніх шкіл у процесі вивчення історії рідного краю / В. С. Бугрій // Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць.– Слов’янськ: СДПУ, 2010. –Спецвип. 5. – Ч. І. – С. 232-238.
38. Бугрій В. С. Роль краєзнавства у розвитку міжпредметних зв’язків в українській школі (50-70-ті рр. ХХ ст.) / В. С. Бугрій // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія: Педагогіка і психологія. – Зб. статей. – Ялта: РВВ КГУ, 2010. – Вип. 27. – Ч. 2. – С. 28-32.
39. Бугрій В. С. Роль краєзнавства у формуванні ціннісних орієнтацій учнів загальноосвітніх навчальних закладів / В. С. Бугрій // Теоретичні питання культури, освіти та виховання. Збірник наукових праць.– К.: Вид. центр КНЛУ, 2010. – Випуск 41. – С. 177-179.
40. Бугрій В. С. Системний підхід як методологічна основа вивчення шкільного краєзнавства / В. С.Бугрій // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. Науковий журнал. – Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2011. – № 3 (13). – С. 160-166.
41. Бугрій В. С. Теоретико-методологічні засади шкільного краєзнавства в сучасній Україні / В. С. Бугрій // Теоретичні питання освіти і виховання: Збірник наукових праць. – К.: Вид. центр КНЛУ, 2011. – Випуск 43. – С. 126-129.
42. Бугрій В. С. Теоретичні засади краєзнавчої роботи учнів у педагогічній думці України / В. С. Бугрій // Краєзнавство: науково-методичний та практичний аспекти. Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (Суми, 15-16 червня 2011 р.) / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Ін-т інновац. техн. і змісту освіти [та ін.]. – Суми: РВВ СОІППО, 2011. – С. 16–19.
43. Бугрій В. С. Теорія та практика краєзнавчої роботи як психолого-педагогічної технології забезпечення профільної підготовки учнів загальноосвітніх шкіл / В. С. Бугрій // Педагогіка вищої та середньої школи. Збірник наукових праць. – Кривий Ріг: КДПУ, 2010. – Випуск 30. – С. 302-308.
44. Бугрій В. С. Туристично-краєзнавча діяльність у педагогічному процесі сучасної української школи / В. С. Бугрій // Гуманітарний вісник ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”. Науково-теоретичний збірник. – Переяслав-Хмельницький: ПП „СКД”, 2009. – С. 29-31.
45. Бугрій В. С. Уроки-екскурсії в практиці української школи 40-50-х років ХХ ст. / В. С. Бугрій // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. Науковий журнал. – Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2011. – № 4-5 (14-15). –– С. 55-61.
46. Бугрій В. С. Форми і методи краєзнавчої роботи у сучасній українській школі / В. С. Бугрій // Педагогічні науки: Збірник наукових праць. – Суми: СДПУ ім. А.Макаренка, 2009. – С. 105-112.
47. Бугрий В. С. Этапы развития школьного краеведения в условиях советской системы образования (20-80-е гг. ХХ ст.) / В. С. Бугрий // Культурология в контексте гуманитарного знания: материалы Междунар. науч. конф. (Курск, 6–7 октября 2011 г.) / Комитет образов. и науки Курской области, Курский гос. ун-т. [и др.]. – Курск: Курский гос. ун-т, 2011. – С. 53–58.
48. Бурдіна Н. Історія Києва в школі / Н. Бурдіна // Історія в школі. – 2002. – № 9. – С. 34-37.
49. Бущик Л. П. Очерки развития школьного исторического образования в СССР / Бущик Л. П. – М.: АПН РСФСР, 1961. – 540 с.
50. В похід по рідному краю: з досвіду роботи. – Вінниця, 1957. – 37 с.
51. Вагин А. А. Методика обучения истории в школе / Вагин А. А. – М.: Педагогика, 1972. – 351 с.
52. Вайчулис В. Использование краеведческого материала в военно-патриотическом воспитании / В. Вайчулис, В. Микутавичус // Преподавание истории в школе. – 1973. – № 5. – С. 57-59.
53. Васильева З. И. Связь теории с практикой в процессе преподавания ботаники в сельской школе / З. И. Васильева // Биология в школе. – 1972. – № 1. – С. 19-25.
54. Вахліс К. У поході школярі / Вахліс К., Ільницький Г., Пєсчанський А. – К.: Здоров’я, 1970. – 163 с.
55. Ваховський Л. Наратив у історико-педагогічному дослідженні: методологічний аналіз / Л. Ваховський // Шлях освіти. – 2007. – № 1. – С. 42-45.
56. Ваховський Л. Ц. Філософія освіти та модернізація шкільних програм / Л. Ц. Ваховський // Освіта на Луганщині. – 2001. – № 1. – С. 30-33.
57. Вербицький В. В. Еколого-натуралістична освіта в Україні: історія, проблеми, перспективи: [монографія] / Вербицький В. В. – К.: Аверс, 2003. – 304 с.
58. Верменич Я. В. Історична регіоналістика в Україні / Я. В. Верменич // Український історичний журнал. – 2001. – № 6. – С. 3-21.
59. Верменич Я. В. Історична регіоналістика в Україні / Я. В. Верменич // Український історичний журнал. – 2002. – № 2. – С. 3-26.
60. Використання краєзнавчих матеріалів з історії Чернігівщини у викладанні елементарного курсу історії СРСР і УРСР у 7 класі: Метод. посібник учителям історії. – Чернігів: Обл. друкарня, 1962. – 64 с.
61. Внеклассная работа по истории. Пособие для учителей / [сост. Д. В. Кацюба]. – М.: Просвещение, 1975. – 192 с.
62. Войтова Л. В. Розвиток шкільного краєзнавства у загальноосвітніх навчальних закладах України (20-30-ті рр. ХХ століття): автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Войтова Людмила Володимирівна; Ін-т вищої освіти НАПН України. – К., 2010. – 22 с.
63. Войцеховський Ю. Київ в роки війни / Ю. Войцеховський // Історія в школі. – 2002. – № 9. – С. 40-48.
64. Волинець І. М. Методика вивчення літературного краєзнавства в курсі зарубіжної літератури у старших класах загальноосвітньої школи: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Волинець Ірина Миколаївна; Ін-т педагогіки АПН України. – К., 2008. – 21 с.
65. Воробйова Р. М. Минуле твого краю, твій родовід: інтегрований урок з географії рідного краю та української мови у 5 класі / Р. М. Воробйова // Все для вчителя. – 2001. – № 34. – С. 11-13.
66. Гаврилюк Ж. Фрагмент уроку-екскурсії „Історична топоніміка Києва” / Ж. Гаврилюк // Історія в школі. – 2002. – № 9. – С. 38-40.
67. Гаврюшин Н. К. Сокровища у порога: эстетическое воспитание в краеведческой работе. Книга для учителя / Гаврюшин Н. К. – М.: Просвещение, 1982. – 128 с.
68. Галузинський В. М. Педагогіка: теорія та історія. [Навчальний посібник] / В. М. Галузинський, М. Б. Євтух. – К.: Вища школа, 1995. – 237 с.
69. Географія і краєзнавство в школі / [за ред. М. П. Откаленка]. – К.: Радянська школа, 1971. – 144 с.
70. Герасимов В. П. Краеведческие музеи и школа: Методическое пособие / В. П. Герасимов, З. А. Огрызко. – М., 1965. – 30 с.
71. Голуб А. І. Проблеми сучасного шкільного краєзнавства: історико-методологічний аспект / А. І. Голуб, С. В. Лобанова // Придніпров’я: історико-краєзнавчі дослідження: зб. наук. праць. – Вип. 2. – Д.: Вид-во ДНУ, 2005. – С. 5-16.
72. Гоноровский П. А. Краеведческий материал на уроках истории СССР в начальной и средней школе / Гоноровский П. А. – Тамбов: Тамбовская правда, 1953. – 64 с.
73. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / Гончаренко С. У. ; [гол. ред. С. Головко]. – К.: Либідь, 1997. – 374 с.
74. Горбик В. О. До питання про району¬вання України / В. О. Горбик, П. І. Скрипник // Український історичний журнал. – 1995. – № 1. – С. 3-12.
75. Горева К. П. Изучение родного города в курсе географии СССР / Горева К. П. – М.: Учпедгиз, 1962. – 96 с.
76. Гришина Г. А. Краеведческий материал как средство развития познавательной и творческой деятельности школьников: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Гришина Галина Андреевна; Челябинский гос. пед. ин-т. – Челябинск, 1978. – 18 с.
77. Грінченко О. І. Методичні рекомендації до навчальної програми „Харківщинознавство” [електронний ресурс] / О. І. Грінченко, С. Л. Губіна. – Режим доступу: http://edu-post-diploma.kharkov.ua/ index.php
78. Гроздєва М. Ф. Використання елементів проектного методу на уроках історії з вивчення краєзнавчого матеріалу (Запорізький край) / М. Ф. Гроздєва // Історія та правознавство. – 2010. – № 22/24. – С. 74-78.
79. Громадянське виховання особистості засобами дитячо-юнацького туризму і краєзнавства в умовах розвитку української держави: Матеріали Всеукраїнського науково-методичного семінару (17-24 вересня 2001 р.). – Дніпропетровськ, 2001. – 100 с.
80. Губернський Л. В. Культура. Ідеологія. Особистість: методолого-світоглядний аналіз / Губернський Л. В., Андрущенко В. П., Михальченко М. І. – К.: Знання України, 2002. – 577 с.
81. Гудима В. Методичні рекомендації щодо вивчення Київщинознавства у 2011–2012 навчальному році: [Електронний ресурс] / В. Гудима. – Режим доступу: http://kristti.com.ua/detail_content.php.
82. Гуманітарний вісник ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”: Науково-теоретичний збірник. Спеціальний випуск. Педагогіка. – Переяслав-Хмельницький, 2010. – 288 с.
83. Гуменюк Г. М. Формування національної самосвідомості в учнів середнього шкільного віку засобами туристсько-краєзнавчої роботи: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07 / Гуменюк Галина Михайлівна; Тернопільський держ. педагогічний ун-т ім. Володимира Гнатюка. – Тернопіль, 2000. – 21 с.
84. Гуменяк Т. Використання інноваційних технологій на уроках історії рідного краю / Т. Гуменяк // Джерела. – 2005. – № 3/4. – С. 96-104.
85. Гупан Н. М. Історіографія розвитку історико-педагогічної науки в Україні / Гупан Н. М. – К.: Ін-т внутрішніх справ, 2000. – 221 с.
86. Девицкий Г. И. Туристско-краеведческая работа в школе / Г. И. Девицкий, Е. М. Лейтман // Физическая культура в школе. – 1978. – № 9. – С. 52-54.
87. Дегтярюк М. І. Використання наочних посібників на уроках історії. Методичний посібник з історії СРСР для викладачів 8 класів / Дегтярюк М. І. – К.: Радянська школа, 1955. – 108 с.
88. Демиденко В. Психологічні основи засвоєння історії учнями / Демиденко В. – К.: Радянська школа, 1970. – 128 с.
89. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття). – К.: Райдуга, 1994. – 62 с.
90. Державний стандарт базової і повної середньої освіти / [ред. О. А. Кривенко]. – К.: КНТ, 2004. – 88 с.
91. Державний архів Дніпропетровської області
Ф. Р-3101 Відділ народної освіти виконавчого комітету Дніпропетровської обласної Ради депутатів трудящих 1933-1988 рр.
оп. 2.
Спр. 184. Информации и справки о работе школ г. Днепропетровска за 1968-1969 учебный год, 224 арк.
92. Державний архів Дніпропетровської області
Ф. Р-3101 Відділ народної освіти виконавчого комітету Дніпропетровської обласної Ради депутатів трудящих 1933-1988 рр.
оп. 2.
Спр. 189. Отчеты и информации о работе школ и внешкольных учреждений Покровского и Солонянского районов за 1968-1969 учебный год, 168 арк.
93. Державний архів Дніпропетровської області
Ф. Р-3101 Відділ народної освіти виконавчого комітету Дніпропетровської обласної Ради депутатів трудящих 1933-1988 рр.
оп. 2.
Спр. 226. Отчеты и информации о работе школ городов области за 1969-1970 учебный год, 229 арк.
94. Державний архів Дніпропетровської області
Ф. Р-3101 Відділ народної освіти виконавчого комітету Дніпропетровської обласної Ради депутатів трудящих 1933-1988 рр.
оп. 2.
Спр. 847. Справки о выполнении отделами народного образованя области постановлений и решений ЦК КПСС и СМ СССР „О дальнейшем улучшении идеологической и политико-воспитательной работы ” „О дальнейшем совершенствовании обучения, воспитания учащихся общеобразовательных школ и подготовки их к труду”за 1980-1981 учебный год, 122 арк.
95. Державний архів Дніпропетровської області
Ф. Р-3101 Відділ народної освіти виконавчого комітету Дніпропетровської обласної Ради депутатів трудящих 1933-1988 рр.
оп. 3.
Спр. 38. Текстовый отчет о работе Павлоградской восьмилетней школы № 10 за 1962-1963 учебный год, 83 арк.
96. Державний архів Дніпропетровської області
Ф. Р-3101 Відділ народної освіти виконавчого комітету Дніпропетровської обласної Ради депутатів трудящих 1933-1988 рр.
оп. 4.
Спр. 27. Текстовый отчет о работе Солонянского района за 1962-1963 учебный год, 155 арк.
97. Державний архів Дніпропетровської області
Ф. Р-4739 Відділ народної освіти виконавчого комітету Павлоградської міської Ради депутатів трудящих 1947-1973 рр
оп. 1.
Спр. 9. Отчет Павлоградского отдела народного образования за 1950-1951 учебный год, 111 арк.
98. Державний архів Дніпропетровської області
Ф. Р-4749 Відділ народної освіти виконавчого комітету Верхнєдніпровської районної Ради депутатів трудящих 1944-1971 рр.
оп. 1.
Спр. 72. Текстове отчеты директоров школ о кчебно-воспитательной работе в школах за 1961-1962 учебный год 68 арк.
99. Державний архів Дніпропетровської області
Ф. Р-4863 Відділ народної освіти виконавчого комітету Криворізької міської Ради депутатів трудящих 1945-1969 рр.
оп. 1.
Спр. 25. Отчеты городского отдела народного образования о работе школ за 1953-1954 учебный год , 71 арк.
100. Державний архів Дніпропетровської області
Ф. Р-4863 Від