РОЗВИТОК ТЕОРІЇ ПРАВА У КИЇВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ В XIX – НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

brief description

ЗМІСТ

Вступ.............................................................................................................
Розділ 1. Особливості розвитку теорії права у Київському
університеті............................................................................
1.1. Період до реформ 60-х років XIX століття......................
1.2. Післяреформений період і до 1920 року...........................
Розділ 2. Основні загальнотеоретичні концепції права у
Київському університеті з моменту його заснування
і до реформ 60-х років XIX століття..................................
2.1. Теоретичні питання права у працях К.О.Неволіна і
Г.М.Даниловича...................................................................
2.2. Історико-правові і соціологічні аспекти в теорії права
М.Д.Іванішева.......................................................................
Розділ 3. Розвиток теорії права у Київському університеті
в 60-ті роки XIX – початку XX століття...........................
3.1. Історико-соціологічна теорія права у працях
М.Ф.Владимирського-Буданова.........................................
3.2. Історико-соціологічна теорія права у працях
О.Ф.Кістяківського...............................................................
3.3. Юридичний позитивізм в енциклопедії права
М.К.Ренненкампфа і нормативно-соціологічний підхід
у працях Є.В.Спекторського..............................................
3.4. Особливості природно-правової теорії у працях
Є.М.Трубецького...................................................................
Висновки......................................................................................................
Список використаних джерел................................................................. 3

13
13
21

40

40

63

76

76

94

114

143
171
174 – 191

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Історія правової думки України ХIХ –початку ХХ століття є однією з найцікавіших і одночасно складних і недостатньо досліджених проблем правознавства. Останнім часом науковий інтерес вчених-юристів України до цієї проблеми значно пожвавився, проте чимало її аспектів все ще залишається поза увагою правознавців і потребує спеціальних досліджень. Особливо це cтосується вивчення історії університетської правової думки на теренах України. У Київському, Харківському і Одеському університетах у цей період працювало багато видатних вчених-юристів, які зробили істотний внесок в розробку теорії права і створили свої школи у науці кримінального, цивільного та інших галузей права.
Як тут не пригадати слова відомого російського дореволюційного юриста М. М. Коркунова, який, звертаючись до сучасників-юристів, підкреслював: "Соромно не знати своїх попередників. Багато чи мало вони зробили, ми повинні це знати. До того ж ми можемо поскаржитися хіба що на невелику кількість людей, що присвятили себе науковому вивченню права, але ж не на їхню якість" [1]. Це повністю можна віднести і до сучасних українських вчених-юристів.
Незнання досягнень всесвітньо відомих мислителів і вітчизняних вчених не дає нам повної уяви про розвиток світової правової думки в цілому.
У Київському університеті з моменту його заснування з'явилася і почала розвиватися школа видатних вчених-правознавців, які розробляли важливі загальнотеоретичні проблеми права. Предметом їхніх досліджень були питання виникнення права, його історичного розвитку, особливості права Росії, України та інших слов‘янських народів, межі правового регулювання суспільних відносин, кодифікація законодавства, співідношення права і справедливості, тощо. Переважно вони закладали фундамент, на якому будуєтся теоретико-правова аргументація багатьох досліджень і понині.
Потрібно констатувати, що роль університетської науки дореволюційної Росії, зокрема вчених Київського університету, у розвитку теорії права є однією з найменш вивчених. Кількість наукових праць, що стосуються дослідження університетської науки взагалі, досить обмежена. Серед них слід відзначити монографію О.Ф. Скакун " Політична і правова думка в Україні " (1861-1917рр.), в якій зачіпаються окремі питання вузівської правової думки, дисертаційні дослідження Л.Г.Заблоцької "Історія розвитку науки міжнародного права в Київському університеті в дожовтневий період", Т.І.Бондарук “Основоположники Київської історико-юридичної школи М.Ф.Владимирський-Буданов, Ф.І.Леонтович”, праці В.І.Андрейцева, В.А.Коротких “Микола Іванішев”, С.М.Мельника “Вчені-юристи Київського національного університету імені Тараса Шевченка у галузі кримінального процесу”.
Однак зазначені праці не дають цілісної картини розвитку теорії права у Київському університеті. Вони не містять спеціального, комплексного, системного дослідження ролі київських вчених у розробці саме теорії права. Тому необхідність поглибленого вивчення теоретико-правової думки вчених Київського університету є очевидною.
Актуальність дослідження наукової спадщини вчених-юристів Київського університету зумовлена необхідністю: по-перше, визначення місця їх правових ідей та поглядів в контексті розвитку історії правової думки; по-друге, виявлення особливостей їх підходів до праворозуміння та інших проблем права; по-третє, з‘ясування впливу на їх погляди національної правосвідомості і правової культури; і зрештою, розкриття значення їх теоретичних розробок для подальшого розвитку і вдосконалення права.
Зв‘язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках держбюджетної науково-дослідної роботи за темою: “Формування механізму реалізації і захисту прав і свобод громадян в Україні” ТЗ НДР №01 БФ042-01.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення і розкриття багатогранності теоретичних підходів, які склалися в історії правової науки України та її складової частини – загальної теорії права у вчених Київського університету ХIХ – початку ХХ століття, та з‘ясування теоретико-практичного значення їх ідей для сучасної юридичної науки.
Ця мета конкретизована в комплексі науково-дослідних завдань, основними з яких є:
– уточнити, використовуючи не тільки опубліковані праці, але й архівні матеріали, основні етапи розвитку юридичної науки і викладання теорії права в Київському університеті, розглянути їх зв'язок з його статутами 1833 і 1863 років, які мали істотний вплив на розвиток університетської науки;
– проаналізувати процес формування і розробки вченими-юристами Київського університету важливих загальнотеоретичних проблем права: його походження, закономірностей і перспектив розвитку, поняття форми права, співвідношення права і закону, права і моралі, застосування права тощо;
– простежити загальний хід розвитку правової теорії в Київському університеті, показати, як впливала на правову думку України загальна еволюція вітчизняної і світової науки права, особливо її західноєвропейської гілки, враховуючи її теоретичну і практичну близькість до правових проблем України і Росії того часу, з одного боку; а з іншого – виявити, які економічні, політичні і соціальні умови впливали на цей розвиток;
– розкрити напрями загальної теорії права, що були найбільш характерними для вчених Київського університету, їх специфіку і співвідношення з аналогічними напрямами правової думки західних країн;
– дати характеристику ролі вчених юридичного факультету Київського університету в історії розвитку загальної теорії права, а також показати сучасне значення їх ідей у правову культуру України.
Об‘єктом дослідження є наукова спадщина вчених-юристів, їх праці в галузі теорії права, науково-викладацька робота на юридичному факультеті Київського університету з моменту його заснування 1835 року і до 20-х років XX століття, коли університет тимчасово було закрито.
Предметом дослідження роботи є з‘ясування особливостей розвитку національних правових ідей і доктрин найвидатніших київських вчених-юристів, а також основні тенденції розвитку теорії права в Київському університеті.
Методи дослідження.
В основу методології дослідження покладено загальнофілософські, загальнонаукові та спеціальні методи аналізу.
Застосування діалектичного методу проявилося у прагненні здійснити об'єктивне, всебічне дослідження правових ідей та теорій вчених Київського університету, що включає в себе, з одного боку, характеристику їх наукових досягнень в національному і міжнародному масштабах, а з другого – показ їх неминучої історичної обмеженості, зумовленої необхідністю київських вчених-юристів рахуватися в науково-викладацькій діяльності з існуванням імператорських статутів і умов царської цензури.
В дисертації широко застосовано системний метод дослідження матеріалу, який дав змогу цілісно розглянути розвиток теорії права у Київському університеті, метод історико-порівняльного правознавства, за допомогою якого зіставлялися правові ідеї вчених не тільки Київського університету, але й Росії та західноєвропейських країн з метою з‘ясування як відмінних, так і схожих поглядів на праворозуміння, а також логічний метод дослідження і доказів фактів. Автор використав також такі загальнонаукові методи, як аналіз і синтез, що особливо проявилося в дослідженні архівних матеріалів. Значна увага приділена конструктивно-критичному підходу до оцінки і аналізу правових теорій і шкіл не тільки вчених України і Росії, але й зарубіжних країн, з якими була пов‘язана правова думка України, що мало як негативні, так і позитивні сторони.
При написанні дисертації автором було використано фундаментальні праці вчених-юристів Київського університету XIX – початку XX століття: К.О.Неволіна, Г.М.Даниловича, М.І.Пилянкевича, М.Д.Іванішева, М.Ф.Владимирского-Буданова, О.Ф.Кістяківського, М.К.Ренненкампфа, Є.В.Спекторського, Є.М.Трубецького, а також історичні матеріали, пов‘язані з характером організації і діяльності університету. Чимало з них уперше використано в дисертаційному дослідженні.
Теоретичні основи дисертації складають дані сучасного наукового правознавства, які стосуються аналізу правових теорій минулого, що спонукало до пошуку тих питань і проблем, які нині набули іншого, ніж раніше, вирішення, але разом з тим були підготовлені науковими досягненнями минулих поколінь юристів-теоретиків, у тому числі вчених Київського університету. У зв'язку з цим в дисертації широко використана юридична література не тільки пов‘язана з темою дослідження, але й і з загальнотеоретичними проблеми праворозуміння, його походженням, розвитком, суттю тощо. До сучасних робіт у цій галузі, на які спирався автор, належать праці теоретиків і істориків права Т.Г.Андрусяка, В.Д.Бабкіна, С.В.Бобровник, А.П.Зайця, О.В.Зайчука, В.Д.Зоркіна, М.Е.Казмера, В.М.Катрича, А.А.Козловського, М.І.Козюбри, А.М.Колодія, В.В. Копейчикова, В.О.Котюка, В.В.Лазарева, О.Е Лейста, М.М.Марченка, В.П.Марчука, М.І.Матузова, Є.В.Назаренко, М.І.Неліпа, В.С.Нерсесянца, Ю.М.Оборотова, О.В.Петришина, Н.С.Прозорової, С.О.П‘яткіної, П.М.Рабіновича, О.Ф.Скакун, О.В.Сурілова, Є.В.Тихонової, В.О.Туманова, І.Б.Усенка, М.В.Цвіка, В.А.Чеховича, О.О.Шевченка, В.М.Якушика та інших вітчизняних і зарубіжних вчених.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першою комплексною монографічною роботою, в якій розкрито еволюцію теорії права у Київському університеті від часу утворення в університеті юридичного факультету у 1835 році і до 1920 року. Цей період був насичений такими визначними історичними подіями, як скасування кріпосного права, проведенням судової реформи, реформ в галузі освіти, місцевого управління.
У дисертації проаналізовано загальний процес розвитку теорії права у Київському університеті як поступове і неухильне поглиблення праворозуміння та інших пов'язаних з ним теоретико-правових проблем і показано, що відбувалося воно не шляхом заміни однієї доктрини іншою, а через створення ряду теорій, кожна з яких своїм особливим аспектом трактування загальнотеоретичних питань права вносила вагомий внесок у загальний розвиток вітчизняної науки правознавства.
Цей основний підсумок дисертаційного дослідження розкрито через комплекс нових або таких, що мають елементи новизни, положень і висновків:
1. Вперше на підставі архівних матеріалів і праць вчених юридичного факультету Київького університету досліджено і проаналізовано розвиток теорії права за вказаний період і доведено, що найбільше її піднесення тісно пов‘язане з університетськими статутами 1833 і 1863 років.
2. Встановлено, що на формування поглядів вчених-юристів Київського університету мала вплив як російська юридична наука, так і правові теорії зарубіжних країн, тим більше, що багато з цих вчених навчались або проходили стажування в західноєвропейських університетах, зокрема Берлінському, Віденському, Гейдельбергському, Геттінгенському, Неаполітанському, Паризькому.
3. Виявлено, що при дослідженні теоретико-правових проблем науковцями юридичного факультету широко застосовувались різні методологічні підходи, що дозволило їм поглибити розуміння права, а тому в деяких питаннях мати перевагу в порівнянні із західноєвропейськими вченими.
4. Вчені-правознавці Київського університету своїми дослідженнями прагнули внести нові дані і аргументи у вирішення найбільш складних і спірних теоретико-правових питань. Враховуючи особливості їх ідей і поглядів, можна стверджувати, що багато з них відрізнялись від відомих західноєвропейських шкіл і течій. До таких вчених-правознавців належать:
а) К.О.Неволін – фундатор юридичної науки і особливо теорії права у Київському університеті, який у своїх наукових розробках застосовував ідеї історичного розвитку права, ідеї природного права та філософії права Гегеля, а також елементи соціологічного підходу, намагаючись об‘єднати їх і знайти новий напрям в теорії права, який можна назвати історико-філософським;
б) Г.М.Данилович – перший декан юридичного факультету Київського університету, який в основу своїх досліджень поклав природно-правовий підхід і вважав, що право повинно грунтуватись на правді, розумі і справедливості;
в) М.Д.Іванішев і М.Ф.Владимирський-Буданов, які широко використовували історико-порівняльний метод, соціологічний підхід, концентруючись на дослідженні як слов‘янського законодавства, так і законодавства багатьох зарубіжних країн. Вони дали оригінальне трактування праворозуміння, вказуючи на загальні закономірності його розвитку і національні особливості з урахуванням економічних, політичних і соціальних факторів. Беручи до уваги особливості їх методів, засобів у дослідженні теоретико-правових проблем, цих вчених можна вважати засновниками історико-соціологічної школи права в Україні;
г) О.Ф.Кістяківський, який у своїх наукових розробках застосовував історичний і соціологічний підходи, що відрізнялись від широковідомих на той час історичної школи права Німеччини та західних соціологічних шкіл, які склалися пізніше. Вченого слід віднести до одного з перших засновників соціологічної школи в галузі кримінального права, яка почала формуватись у XIX – на початку XX століття в Україні;
д) М.К.Ренненкампф, який у дослідженні теоретико-правових питань переважно стояв на позиціях юридичного позитивізму, намагаючись застосовувати позитивні елементи цього напряму. Вченому були властиві й інші підходи та методи до вивчення права, які відрізнялись від поглядів українських і європейських теоретиків. Свої думки він розвивав, враховуючи попередні досягнення правової науки та історичного розвитку суспільних відносин;
є) Є.В.Спекторський, який, на відміну від прихильників юридичного позитивізму, намагався удосконалити формально-догматичний підхід, тому значну увагу звертав на застосування соціологічного підходу в розумінні права;
ж) Є.М.Трубецькой, аналіз правових поглядів якого дає підстави віднести його до прихильників школи “відродженого природного права”. У своїй теорії вчений виходячи з приорітету прав і свобод людини ставив на перше місце загальнолюдські цінності.
5. Показано, що правові погляди вчених-юристів Київського університету мають велике історичне значення для розвитку юридичної науки України, своїми науковими розробками вони заклали підгрунтя для подальшого розвитку і вдосконалення права.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення та висновки є основою для подальших комплексних розробок теоретико-правових проблем, а також створення узагальнюючих праць з історії правової думки України.
Результати дисертаційного дослідження знайшли своє застосування на юридичному факультеті Київського університету для викладання курсів лекцій з "Історії політичних і правових вчень" та “Історії правничої думки у Київському університеті”. Вони можуть бути широко використані у підготовці загальних і спеціальних курсів у вищих навчальних закладах, зокрема таких, як “Теорія держави і права”, “Історія правової думки України”, а також у підготовці науково-методичної літератури.
Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертаційного дослідження доповідалися на науково-теоретичній конференції “Історія розвитку правової думки в Київському університеті у рамках святкування
165-ої річниці Київського університету ім. Тараса Шевченка” в доповіді на тему: “Розвиток теорії права у Київському університеті ім. Тараса Шевченка в дореволюційний період” (Київ, 1999, доповідь опублікована).
Основні висновки дисертації доповідались на аспірантському семінарі, обговорювались на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Матеріали дисертації надані для оформлення музею на юридичному факультеті університету.
Публікації. Основні теоретичні та практичні положення і висновки дисертаційного дослідження дістали своє відображення у п‘яти статтях, які опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
1. Ковальчук О.М. Викладання теорії права в перші роки заснування Київського університету. //Вісник Київського університету. Юридичні науки. –1990.– №31.– С.79-81.
2. Ковальчук О.М. Історико-правовий напрям на юридичному факультеті Київського університету (середина XIX – початок XX ст.). //Проблеми правознавства. –1991.– №53 С. 29-33.
3.Ковальчук О.М. Історико-соціологічна теорія права у працях О.Ф.Кістяківського //Матеріали науково-теоретичної конференції “Історія розвитку правової думки у Київському університеті у рамках святкування 165-ої річниці Київського університету імені Тараса Шевченка”. //Вісник Київського університету. Юридичні науки.– К.– 2000.– №39 – С.23-29.
4.Ковальчук О.М. Природно-правова теорія права у працях Є.М.Трубецького. //Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.– Вип. 14.– К.– 2001.– С. 478-485.
5.Ковальчук О.М. Нормативно-соціологічний напрям у працях Є.В.Спекторського (1875-1951). //Науковий вісник Чернівецького університету: Правознавство. – 2002.– Вип. 131. – С. 17-21.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження обраної теми.
Дисертація складається із вступу, трьох розділів, розподілених на підрозділи, висновку (обсяг 173 сторінки) та списку використаних джерел (247 найменувань).

bibliography

ВИСНОВКИ

За результатами проведеного дисертаційного дослідження можна зробити наступні висновки:
1. Встановлено, що юридична наука у Київському університеті була представлена галереєю таких освічених і талановитих теоретиків права, як К.О.Неволін, Г.М.Данилович, М.І.Пилянкевич, М.Д.Іванішев, М.Ф.Владимирський-Буданов, О.Ф.Кістяківський, М.К.Ренненкампф, Є.В.Спекторський, Є.М.Трубецькой. Їх фундаментальні роботи, особливо з теорії права, заклали міцний фундамент для подальших наукових розробок і розвитку права в Україні.
2. Правова думка вчених Київського університету не була ізольована від загального ходу її розвитку, разом з тим вона мала багато специфічного, а відповідно – і свої досягнення в постановці і вирішенні низки правових проблем. Важливим є те, шо вчені-юристи Київського університету намагались відповідно до умов свого часу стверджувати загальнолюдські цінності та ідеали права.
3. З‘ясовано, що з моменту заснування юридичного факультету Київського університету серед вчених-юристів існував плюралізм думок і течій. Єдиного праворозуміння не було не тільки у вчених Київського університету, але й у західноєвропейських. Його не існує і в наш час. Представники різних течій мали свої погляди на право виходячи із досягнень юридичної науки в конкретно-історичних умовах, вступали в наукові дискусії з багатьох теоритико-правових проблем, що давало їм можливість збагачувати теорію права як єдину загальнонаукову дисципліну.
4. У Київському університеті були створені свої оригінальні теорії і напрями, які не повторювали загальнотеоретичних шкіл і течій, зокрема таких, як історична, нормативистська, соціологічна, що розвивались в західноєвропейських країнах. Університетська юридична наука була представлена комплексом різних напрямів: історико-філософським, природного права, історико-соціологічним, нормативно-соціологічним, позитивістським, “відродженого природного права” та іншими. Ці теорії залишили помітний слід у правовій науці, деякі з них продовжують існувати у модифікованих варіантах в нових соціальних умовах. До таких теорій слід віднести, зокрема, доктрину «відродженого природного права».
5.Аналіз університетської наукової спадщини дає підстави стверджувати, що періодизацію шкіл і напрямів вчених Київського університету не можна розглядати як таку, що встановлює конкретні межі домінування тієї чи іншої концепції. Характерною їх рисою є переплетіння різних підходів, що зовсім не свідчить про еклектизм цих шкіл і напрямів; це стимулювало зародження нових доктрин, які вносили прогресивні ідеї в праворозуміння, що згодом дістало своє відображення в концепції інтегративної юриспруденції.
6. Вчені Київського університету, як і їх попередники, не могли вийти за межі, які їм ставила їх власна епоха. Проте, незважаючи на несприятливі історичні умови та жорсткий контроль за навчальним процесом з боку влади, теорія права у Київському університеті постійно розвивалась і вдосконалювалась, збагачуючи світові надбання правової думки.
7. Є підстави вважати вчених Київського університету фундаторами розвитку теорії права в Україні. Вони розробили низку важливих проблем і збагатили юридичну науку, піднесли її до рівеня європейської. Застосовуючи різні методологічні підходи, вчені університету намагалися з‘ясувати найбільш складні теоретичні проблеми. Багато питань, викладених ними у своїх наукових роботах, є актуальними і в наш час.
9. Ідеї вчених Київського університету не відійшли в минуле, вони стали істотним поштовхом і джерелом розвитку юридичної науки в Україні і тісно пов’язані із сучасністю.
10. Отже, юридичний факультет Киівського університету, де працювала плеяда видатних вченних, був центром через який спільнота України знайомилась з новими передовими правовими ідеями. Він дав багато раціонального для прогресивної юридичної думки і багато дасть для майбутнього.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Коркунов Н.М. История философии права.– СПб., 1915.– 502 с.
2. Из сообщения о торжественном открытии Киевского университета 15 июля 1834 года. //Журнал Министерства Народного Просещения.–1834.– №7.– С. 296-309
3. Киев и университет Св. Владимира при императоре Николае I 1825-1855 гг.– К.: Изд-во «Ун-та Св. Владимира» – 1896.–100 с.
4. Владимирский-Буданов М.Ф. История императорского университета Св. Владимира.– К., 1884.– 674 с.
5. Державний архів м. Києва: Отчет университета. 1838 г.– Ф16.– Опись 465.– С.53-54
6. Поляков А.В. Общая теория права. Курс лекций. – СПб., 2001.– 638 с.
7. Майков П. Сперанский и студенты законоведения. Очерк из истории русского правоведения. СПб., 1893. – 614 с.
8.Вусов М. Очерк служебной и ученой деятельности проф. Неволина К.А. – СПб., 1885.– 36 с.
9. Шульгин В. История университета Св. Владимира.– СПб., 1860.– 230 с.
10. Неволин К.А. Энциклопедия законоведения.– К.,1839.– Т.1.– 633 с.
11. Воробьев В.А. К истории наших университетских уставов. //Русская мысль. – 1905.– №12.– С. 1-10
12. Соловьев И.М. Русские университеты в их уставах и воспоминаниях современников.– СПб., 1914.– 378 с.
13. Рождественский С.В. Исторический обзор деятельности Министерства народного образования 1802-1902 гг.– СПб., 1902.– 287 с.
14. Сорокин В.Н. Воспоминания старого студента (1858-1861) //Русская старина.– 1888.– №12. – С. 617-647
15. Державний архів м. Києва. – Ф.708.– 1834 г. –С.3.– п.1.
16. Иконников В.С. Русские университеты в связи с ходом общественного образования: Оттиск из журн. «Вестник Европы» – СПб., 1876.– 104 с.
17. Державний архів м. Києва Копия инструкции о порядке надзора за преподаванием в университете. Ф.16 опись 469.– №90.– 2 с.
18. Пантелеев Л. Из истории первых лет университета Св. Владимира. //Русское богатство: ежемесячний литературный и политический журнал.– СПб., 1908.– №12.– С. 183-205
19. Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського: інститут рукопису. Письма К.А.Неволина С.О.Богородскому. Отрывок из письма от 9 июля 1843 г. из Петербурга. Ф. I №881.–14 л.
20. Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського: інститут рукопису. Ф. VIII 3461-3462. – 4 л.
21. Владимирский-Буданов М.Ф. Пятидесятилетие императорского университета Св.Владимира (1834-1884): Речь произнесенная на юбилейном акте университета ордин. проф. М.Ф. Владимирским-Будановым. – К., 1884.– 59 с.
22. Бабкин В.Д., Селиванов В.Н. Народ и власть. Опыт системного исследования воззрений М.Е. Салтыкова-Щедрина. – К.: Манускрипт, 1996. – 447 с.
23. Краткий отчет по университету Св. Владимира за 1862-63 уч. год //Университетские известия. – 1863.– №9 – С. 27-40
24. Университет Св. Владимира в царствование императора Александра III 1881-1894. – К., 1900. – 35 с.
25. Романович-Славатинский А.В. Моя жизнь и академическая деятельность 1832-1884 гг.: Воспоминания и заметки //Вестник Европы. – 1903. – №5. – С. 182-205
26. Сведения о личном составе профессоров, преподавателей и учеников в университете Св. Владимира за 1863-1875 гг. //Университетские известия.– 1875. – №4. – С. 19-34
27. Туманов В.А. Буржуазная правовая идеология. – М.: Наука, 1971.– 381с.
28. Романович-Славатинский А.В. Жизнь и деятельность Н.Д.Иванишева //Древняя и новая Россия.– 1876.– №1–3.– 244 с.
29. Иконников В.С. Биографический словарь профессоров и преподавателей императорского университета Св. Владимира (1834-1884).– К., 1884.– 823 с.
30. Обзор книг и журналов //Журнал Министерства Народного Просвещения: ч.XCVII: Отд. VI. 1858. – С.1-30
31. Грушевський М. Вопрос об украинских кафедрах и нужд украинской науки. – СПб., 1907. – 48 с.
32. Редкин П.Г. С лекций по истории философии права в связи с историей философии вообще. – Спб., 1889. – Т.1. – 442 с.
33. Державний архів м. Києва: Отчет университета. 1838г.– Ф.16.– Опись 465.– С.53-54
34. Редкин П.Г. С лекций по истории философии права в связи с историей философии вообще. – Спб., 1889. – Т.1. – 442 с.
35. Ренненкампф Н.К. Очерки юридической энциклопедии. – 2-е изд., испр. и доп. – К., 1880. – 282 с.
36. Тарановский Ф.В. Учебник энциклопедии права.– Юрьев, 1917.–534 с.
37. Деларов П. Очерки по энциклопедии права.– Спб., 1878. – Т.1.– 297 с.
38. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права.– СПб., 1909. – 354 с.
39. Звєрєв Н. Энциклопедия права в ряду юридических наук //Юридический вестник. – 1880.– Январь. – С.17-41
40. Котельников А. Философия права, как самостоятельный предмет юридического факультета //Наблюдатель. – 1893. – июнь.– С. 65-74
41. Михайловский И.В. Очерки философии права.– Т.1– 1914. – 604. с.
42. Спекторский Е.В. Задача энциклопедии права.– К.,– 1915.– 17 с.
43. Недбайло П.Е. Введение в общую теорию государства и права. – К., 1971.–159 с.
44. Кечекьян С.Ф. Вопросы теории государства и права на юридическом факультете Московского университета //Ученные записки МГУ: Труды юридического факультета.– 1856. – кн. VIII. вып. 180.– С. 63-76
45. Рождественский А. Основы общей теории права.– М., 1912.– 153 с.
46. Госуд. публ. библ. им. М.Е. Салтыкова-Щедрина. – СПб., Дьяконов М.А. Ф.270.– №20.– 2 л.
47. Маркс К. Энгельс Ф. Сочинения.– М:, Политиздат.– 1955.– Т.1– 698 с.
48. Брокгауз Ф.А. Ефрон И.А. Энциклопедический словарь.– СПб.,1897.–Т. XX –.960 c.
49. Шульгин В. История университета Св. Владимира.– СПб.,1860.–230 с.
50. Речь, произнесенная в С. Петербургском университете деканом философско-юридического факультета, ординарным профессором Бутырским, 8-го февраля 1835 года, по случаю публичного защищения студентом законоведения Неволиным сочиненного им рассуждения на степень доктора. //Журнал Министерства Народного Просвещения. – 1835.– С. 289-298
51. Неволин К.А. Рассуждение о философии законодательства у древних. – СПб., 1835.–106 с.
52. Госуд. Публ. Библ. им. М.Е. Салтыкова-Щедрина. –СПб., Ф. 513.– 1с.
53. Неволин К.А. О преемстве Велико-княжеского Киевского престола //Журнал Министерства Народного Просвещения.– 1851.– №2, 11.– 60 с.
54. Неволин К.А. Образование управления в России от Иоанна III до Петра Великого //Журнал Министерства Народного Просвещения. – 1844.–
№ 1,2,3.–150 с.
55. Неволин К.А. История российских гражданских законов. В 3-х т. СПб., 1851.– 1492 с.
56. Неволин К.А. Полн. собр. соч. Исследование о различных предметах законоведения: О соединении теории с практикою в изучении законов и в делопроизводстве – СПб., 1859.– Т.6. – 643 с.
57. Гегель. Наука логики. – М.: Мысль, 1970.– Т.1.– 501 с.
58. Новгородцев П. Историческая школа юристов, ее происхождение и судьба.– М., 1896.– 227 с.
59. Puchta G.F. Gersus der Institutionen. 1 Band. 5. Aufl. Leipzig, 1881.– S.544
60. Калмиков Г.Д. О десятом присуждении Демидовских премий //Журнал Министерства Народного Просвещения часть XXXII, отд. III 1841.– С. 58-88
61. Кечекьян С.Ф. Гегель и историческая школа права //Правоведение. – 1967.– №1.– С.104-109
62. Нерсесянц В.С. Юриспруденция: Введение в курс общей теории права и государства.– М., 1998.– 288 с.
63. Неволин К.А. Энциклопедия законоведения. – К., 1840.– Т. 2. – 646 с.
64. Казмер М.Э. Социологическое направление в русской дореволюционной правовой мысли.– Рига, 1983. – 129 с.
65. Кузнецов Э.В. Философии права в России.– М., 1989.–205 с.
66. Михайловский И.В. Очерки философии права. – Томск, 1914.– Т.1.– 604 с.
67. Нерсесянц В.С. Юриспруденция: Введение в курс общей теории права и государства. – М., 1998.– 288 с.
68. Калмиков Г.Д. О десятом присуждении Демидовских премий //Журнал Министерства Народного Просвещения часть XXXII, отд. III 1841.– С. 58-88
69. Большая Энциклопедия /Под ред. С.Н. Южакова – 1903.–Т.13. – 794 с.
70. Гегель. Философия права.– М., 1990. – 524 с.
71. Плеханов Г.В. От идеализма к материализму: Избранные философские произведения: в 5 т. – М., 1957.– Т.3. – 784 с.
72. Госуд. публ. библ. им. М.Е. Салтыкова-Щедрина.–СПб., Половцовы Ф.601.– №1830.– 143 л.
73. Госуд. публ. библ. им. М.Е. Салтыкова-Щедрина.–СПб., Половцовы Ф.601.– №1830.– 143 л.
74. Госуд. публ. библ. им. М.Е.Салтыкова-Щедрина.–СПб., Половцовы Ф. 601.– №1830.–143 л.
75. Неволин К.А. Рассуждение о философии законодательства у древних, сочиненное для получения степени доктора законоведения Константином Неволиным.– СПб., 1835.– 106 с.
76. Козюбра М.І., Сіренко В.Ф. Соціалістична законність і правопорядок. – К.– 1976.– 51 с.
77. Мироненко О.М. Історична школа права. Правова держава: Ювілейний щорічник наукових праць.– К., 1999. – Вип. 10. – 434 с.
78. Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського інститут рукопису. Листи Новоліна Богородському.– Ф. I- 881.– С.14.
79. Danilowicz I. 1)Kodeks Napoleona w porownaniu z prawami polskiemi i litowsriemi. Warszawa, 1905. 2) Opisanie bibliograficzne dotad znenych egzemplerzy Statutu litewskiego rekopisnie…, Dziennik Wilensri I, 1823.
80. История Вильнюсского университета (1579-1979).– Вильнюс, 1979.– 373 с.
81. Лаппо И.И. Литовский Статут.– Каунас, 1936.– Т.1.– Ч.2.–510 с.
82. Пичета В.И. Разработка истории литовско-белорусского права XV –XVI вв. в историографии //Белоруссия и Литва XV –XVI вв.– М., 1961.– 454 c.
83. Данилович И.Н. О Литовских летописях //Журнал Министерства Народного Просвещения.–1840.–ноябрь.– С. 114
84. Брокгауз Ф.А. Ефрон И.А. Энциклопедический словарь.– СПб., 1894.–Т.XII.– 960 с.
85. Кистяковский А.Ф. Профессор Н.Д.Иванишев и его сочинения //Юридический вестник.– 1877.– июль, август. – № 7.– С.1-23
86. Русский биографический словарь.– Половцев А.А. – СПб., 1897.– [Ибак-Ключарев].– 756 с.
87. Сегиенко Г.Я., Сергиенко Е.С. Киевский университет им. Т.Г.Шевченка.– К., 1984.– 126 с.
88. Рудько М.П. Тарас Шевченко і Київський університет.–К.: Вид-во Київського університету, 1959.– 86 с.
89. Андрейцев В.І., Коротких В.А. Микола Іванішев: Монографія – К.: Прайм, 1999. – 220 с.
90. Центральна бібліотека України ім. В.І.Вернадського: інститут рукопису. Путевые записки Н.Д.Иванишева. Ф. I. 501.– №6328.– 9. л.
91. Кистяковский А.Ф. Профессор Н.Д.Иванишев и его сочинения //Юридический вестник.– 1877.– июль, август.– М.– кн. 7.– С. 1-24
92. Державний архів м.Києва:Отчет университета. 1857 г.– Ф. 16.– №465. – Справа №115.– 221 с.
93. Жмудский А.З. История Киевского университета.– К., 1959.– 629 с. С.
94. Туманов В.А. Буржуазная правовая иде6ология.– М., 1971.– 381 с.
95. Иванишев Н.Д. Сочинения. – К., 1876.– 451 с.
96. Шпилевский С.М. Семейные власти у славян и германцев.– Казань, 1869.– 129 с.
97. Тилле А.А., Швеков Г.В. Сравнительный метод в юридических дисциплинах.– М., 1978.– 157 с.
98. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения.– М., 996.– 427 с.
99. Ковалевский М.М. Историко-правовой метод в юриспруденции и приемы изучения истории права.– М., 1880.– 72 с.
100. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права.– СПб., 1989.– 354 с.
101. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права.–М., 995.–Т.1.– Вып.1.– 698 с.
102. Скакун О.Ф. Историческая школа права на Украине //Проблемы правоведения.–1988.– №49 – С.46-51
103. Емельянова И.А. Всеобщая история права в русском дореволюционном правоведении.– Казань, 1981.– 159 с.
104. Котляревский А. Рецензия на книгу: Сочинения Н.Д.Иванишева //Университетские известия. – 1876.– №6. – С.1-2
105. Плеханов Г.В. Избранные философские произведения: в 5 т. – М., 1956.– Т.1.– 847 с.
106. Виноградов П.Г. История правоведения.– М., 1908.– 457 с.
107. Яковкин И.И. Некролог //Журнал Министерства Народного Просвещения.–1916.–Декабрь.– С. 36-38
108. Дудзинская Е.А. Славянофилы в общественной борьбе.– М., 1983.– 271 с.
109. Иванишев Н.Д. О плате за убийство в древнем русском и других славянских законодательствах в сравнении с германскою вирою: Сочинения. – К., 1876.– С. 4-81
110. Иванишев Н.Д. О древних сельских общинах в югозападной России: Сочинения.– К., 1863.– С. 231-299
111. Муромцев С.А. Болезненные процессы общественности.–Ярославль, 1908. – 34 с.
112. Иванишев Н.Д. Сочинения.– К., 1876. – 541 с.
113. Иванишев Н.Д. Рассуждение об идее личности в древне праве богемском и скандинавском: Сочинения.– К., 1876.– С. 85-101
114. Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського: інститут рукопису. Ф.60 – №52-54.
115. Дьяконов М.А. М.Ф.Владимирский-Буданов. Некролог //Известия Императорской Академии Наук. – 1916.–15 июня.– IV.– С. 875-880
116. Протоколы заседаний Совета императорского университета Св.Владимира, 4 ноября 1911г. //Университетские Известия.– 1913.– №4.– 171-242 с.
117. Михайлов М. История Русского права.– СПБ., 1871.– 468 с.
118. Беляев И.Д. Лекции по истории русского законодательства.– М., 1862.– 318 с.
119. Сергеевич В.И. Лекции и исследования по истории русского права.– СПБ., 1883.– 997 с.
120. Малиновский И.А. Лекции по истории русского права. – Ростов-на-Дону, 1918. – 488 с.
121. Тарановський Ф. Памяти М.Ф.Владимирского-Буданова //Юидический вестник.– 1916.– Кн. XIV (II). – С. 84-96
122. Владимирский-Буданов М.Ф. Отчет о годичной командировке 1880-81 года //Университетские Известия.– 1881.– №11.– С.1-55
123. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права.– К., 1915.– 699 с.
124.Владимирский-Буданов М.Ф. Рецензия на сочинение В.И.Сергиевского «Наказание в русском правае XVII в.» //Университетские известия.–1881.– №1.– С. 24-29
125. Ковалевский М.М. Очерк происхождения и развития семьи и собственности.–М., 1939.–186 с.
126. Ковалевский М.М. Сочинения: в 2 т.: Социология.– М., Госполитиздат. – 1997. – Т.1.– 287 с.
127. Монтескье Ш. Избранные произведения.– М.,1955.– 800 с.
128. Владимирский-Буданов М.Ф. Критический разбор «Истории права Московского государства» Н.П.Загоскина //Университетские Известия.– 1877.– №3.– С. 25-32
129. Отчет о годичной командировке 1880-1881 гг. профессора Владимирского-Буданова //Университетские известия.– 1881.– №12.– С. 25-56
130. Иконников В. Немецкое право в Польше и Литве: Сочинение Владимирского-Буданова //Университетские известия.– 1868. – №9. – С. 4-11
131. Бондарук Т.І. Основоположники київської історико-юридичної школи М.Ф.Владимирський-Буданов, Ф.І.Леонтович: Автореф. дис. к-та юр. наук: 12.00.01 –К., 1995.– 26 с.
132. Владимирский-Буданов М.Ф. Государство и народное образование в России с XVII века до учреждения министерств //Журнал Министерства Народного Просвещения.– 1873. – №10.– С.165-220
133. Ковалевский М.М. Историко-сравнительный метод в юриспруденции и приемы изучения истории права.– М., 1880. – 72 с.
134. Бобровник С.В. Теоретико-правові дослідження і перспективи їх розвитку // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України.– К.: Вид. Дім “Юридична книга”, 2000. Вип. 11. – С. 18-27
135. Владимирский-Буданов М.Ф. Историко-критические этюды: Серия –1.– 1878. – 124 с.
136. Владимирский-Буданов М.Ф. Очерки из истории литовско-русского права. – К., 1889.– Кн. 3.– 83 с.
137. Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського: інститут рукопису: Ф.60.– №22.– 62 л.
138. Скакун О.Ф. М.Ф.Владимирский-Буданов як історик права України //Проблеми правознавства.– 1974.– Вип. 27. – С.134-142
139. Скакун О.Ф. Политическая и правовая мысль на Украине. – Х.,1987.–157 с.
140. Нерсесянц В.С. Право и закон.– М.,1983.– 365 с.
141. Пяткина С.А. Русская буржуазная и правовая идеология.– М.,1980.– 85 с.
142. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права.– К., 1900. – 667 с.
143. Скакун. О.Ф. К вопросу об исторической преемственности в буржуазной теории права //Право и борьба идей в современном мире: (Материалы науч. конф.).– 24-26 декаб. 1979 г. – М.: Ин-т гос. и права, 1980. 162 с.
144. Маркс К. Энгельс Ф. Соч: в 30 т. – М.: Госполитиздат, 1962. Т. 22.–804 с.
145. Науменко В. Александр Федорович Кистяковский. //Киевская старина.– 1895.–январь.– С. 1-38
146. Россия XI-XIX вв: Антология мировой правовой мысли: В 5 т. /Руковод. науч. пр. Г.Ю.Семигин.– М.: Мысль, 1999. – Т.4.– 812 с.
147. Лучицкий И. Труды А.Ф.Кистяковского в области истории и обычного права /Оттиск из журнала «Киевская старина». – К., 1895.– С.1-24
148. Муромцев С. А.Ф.Кистяковский //Вопросы права. – 1910.– №1.– С. 3-6
149. Центральний державний історичний архів України.– Ф. 263.– Оп. I.– Д. 9-32.
150. Науменко В. Александр Федорович Кистяковский и украинство. Отдельный оттиск из журнала //Украинская жизнь.– 1915.– №1.– С.1-7
151. Кистяковский А.Ф. Исследование о смертной казни.– К., 1867.– 281с.
152. Кистяковский А.Ф. Элементарный учебник общего уголовного пра¬ва.– К.,1891.– 850 с.
153. Фойницкий И.Я. Кистяковский как криминалист // Киевская ста-рина.– 1891.– № I.– С. 88-102
154. Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського: інститут рукопису.– Ф.61.– №62.– Л.1
155. Кистяковский А.Ф. Элементарный учебник общего уголовного права.– К., 1882.– 930 с.
156. Белогриц-Котляревский Л.С. Очерк научной деятельности про¬ф. А.Ф. Кистяковского.– К., 1885.– 17с.
157. Кистяковский А.Ф. Программа для собирания и изучения юридических обычаев и народных воззрений по уголовному праву.– К., 1878.– 29 с.
158. Чельцов-Бебутов М.А. Курс советского уголовно-процессуального права.– М., 1957.– Т. I.– 832 с.
159. Духовский М.В. Задача науки уголовного права.– 1872.– С. 217.
160. Кистяковский Б.А. Право как социальное явление //Вопросы права.– 1911.– Кн.8 – 287 с.
161. Белогриц-Котляревский Л.С. Общие итоги научного творчества проф. А.Ф.Кистяковского. – К., 1985 .– 16 с.
162. Кистяковский А.Ф. Главнейшие моменты развития науки уголовно го права // Университетские известия.– 1874.– №1.– С.1-49
163. Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського: інститут рукопису. Кистяковский Александр Федорович. «Уголовный закон». Ф. 61–
№ 62.– 2.л.
164. Державний архів м. Києва. Протоколы заседаний юридического общества 16 февраля 1879г. – Ф16.– Оп. 465.– 15 с.
165. Кистяковский А.Ф. Программа для собирания и изучения юридических обычаев и народных воззрений по уголов¬ному праву. – К., 1878.– 51 с.
166. Центральна бібліотека ім. В.І.Вернадського: інститут рукопису. О необходимости изучения обычного права. Лекция. Ф 61.– №210.– 14 л.
167. Державний архів м. Києва. Протоколы заседаний юридического общества 16 февраля 1879г. – Ф16.– Оп. 465.– 15 с.
168. Кистяковский А.Ф. К вопросу о цензуре нравов у народа.– К., 1878. – 31 с.
169. Забигайло В.К. Право и общество. Новые проблемы и методы буржуазного правоведения.– К.: Наукова думка. – 1981.– 215 с.
170. Скрипилев Е.А. Уголовно-правовые взгляды Н.К.Михайловского //Историко-правовые исследования: проблемы и перспективы.– М., 1982.–187 с.
171. Кистяковский А.Ф. Адвокатура во Франции, Англии, и Германии //Журнал Министерства Юстиции.– 1863.– №8.– С. 253-297
172.Кистяковский А.Ф. О значении судебной реформы в деле улучшения уголовного правосудия: (Речь, произнесенная на торжественном акте Университета Св. Владимира 9-го ноября 1869 г.) //Университетские известия.– 1870.–№5.– С.1-60
173. Туманов В.А. Правовой нигилизм в историко-идеологическом ракурсе //Государство и право.– 1993.– №8.– С. 55-59
174. J.Austin, The province of Jrisprudence determinet, London, The Library of ideas, 1965, p.139.
175. Amos Sh. A systematik View of the Science of Jurisprudence. L.,1872. P.73.
176. В.П.Марчук Свободное право в буржуазной юриспруденции: Критика концепций Е.Эрлиха.– К., 1977.– 165 с.
177. Марчук В.П. Соціологічні теорії права в Німеччині: Історія і сучасність.– Чернівці: ЧДУ, 1998.– 128 с.
178. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права.– М., 1911.– Вып. 1.– 280 с.
179. Катков В.Д. Наука и философия права.– Берлин, 1901.– 173 с.
180. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права.– М., 1911.–Вып.1.– 280 с.
181. Шершеневич Г.Ф.Общая теория права. Вып. 1. М. 1910.–293 с.
182. Шкуринов П.С. Позитивизм в России XIX века.–М.: Изд-во МГУ, 1980.– 416 с.
183. Пахман С.В. О современном движении в науке права.– СПб., 1882.– 68 с.
184. Бергбом К. Karl. Op. Cit. S.82.
185. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права.– М., 1911.– Вып. 1.– 280 с.
186. Васьковский Е.В. Учебник гражданского права. Введение и общая часть.– СПб., 1894.– Вып. 1.– 169 с.
187. Пяткина С.А. Юридический позитивизм в России: Автореф. дис. к-та юр. наук к-та юр. наук Специальность 12.00.01 теория и история государства и права; история политических и правовых учений: Изд-во ЛГУ.–Л., 1965.– 23 с.
188. Державний архів м. Києва.– Ф.442.– Оп.50.– Д 377.– Л. 25а-26.
189. Котельников А. Философия права, как самостоятельний предмет юридического факультета //Наблюдатель: журнал литературный, политический и ученый.– 1893.– июнь.– С. 65-74
190. Краткий отчет о состоянии и деятельности Императорского Университета Св. Владимира //Университетские известия.– 1900.– №4 – С.15-65
191. Шидловский В.Д. Сборник: К 40-летию С-Петербургского общ-ва вспомоществования бывшим студентам Киевского университета 1871–1911 гг.– 167 с.
192. Ренненкампф Н.К. О современной обработке сравнительного правоведения //Заря. ученно-литературный и политический журнал. – 1869.– №3.– Март.– С. 177-190
193. Державний архів м.Києва. Протоколы заседаний совета от 29 мая 1895г. – Ф.16.– Оп. 465.– Справа 282.– 31с.
194. Ренненкампф Н.К. Очерки юридической энциклопедии.–2-изд., испр. и доп.– К., 1880.– 282 с.
195. Ренненкампф Н.К. О праве и нравственности и их взаимном отношении.– СПб., 1859.– 19 с.
196. Ренненкампф Н.К. Юридическая энциклопедия.– К., 1907.– 297 с.
197. Національна бібліотека ім. В.І.Вернадського: інститут рукопису. Ренненкампф Н.К. Судебная реформа по отношению к преподавателям юридических наук. Ф.61.– 6.л.
198. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства.– М., 1999.– 539 с.
199. Марчук В.П. К вопросу о классификации современных буржуазных теорий права //Право и борьба идей в современном мире: (Материалы научной конференции).– 24-26 декаб. 1979 г. М.: Ин-т гос. и права.– 1980.– 162 с.
200. Муромцев С.А. Что такое догма права //Юридический вестник.–1884.– №4.– С. 759-765
201. Сальников В.П. Русская философия права: Антология.– СПб.: Ун-т МВД России, 1999.– 437 с.
202. Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського: інститут рукопису. – Ф. 43.– №14.–1 л.
203. Спекторский Е.В. Задача энциклопедии права: Вступительная лекция прочитанная 16 сентября 1914 г. в университете Св. Владимира.–К., 1915.– 17с.
204. Пяткина С.А. Русская буржуазная правовая идеология.– М., 1980.– 83 с.
205. Казмер М.Э. Социологическоє направление в русской дореволюционной правовой мысли.– Рига, 1983.– 129 с.
206. Тарановский Ф.В. Учение о естественном праве: Оттиск из Журнала Министерства Юстиции.– 1916.– март.– С.1-26
207. Гессен В. Возрождение естественного права //Право: еженедельная юридическая газета.– 1902.– №11.– С. 533-544
208. Иеринг Р. Цель в праве.– СПб., 1881.– Т.1.– 412 с.
209. Письмо Иеринга к русским издателям его книги «Цель в праве» //Журнал гражданского и уголовного права.– 1882.– №2.– С.1-3
210. Зорькин В.Д. Позитивистская теория права в России.– М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978.– 268 с.
211. Муромцев С.А. Образование права по учениям немецкой юриспруденции. – СПб., 1886. – 98 с.
212. Герман Кленнер. От права природы к природе права.– М.,1988.– 317с.
213. Спекторский Е.В. Пособие к лекциям по энциклопедии права.– К.,– 1917.– 132 с.
214. Спекторский Е.В. Энциклопедия права.– Варшава, 1912.– 192 с.
215. Ehrlich E. Grundlegung der Soziologie des Rechts. – Leipzig, 1913.– S.97.
216. Pound R. Jurisprudence, vol. 4, p. 14.
217. Ковалевский М.М. Соперничество немецкого, французского и английского влияний на русскую интеллигенцию с середины прошлого столетия //Весник Европы.– 1916.– №1.– С. 210-235
218. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.:Статут, 1998.– 353 с.
219. Гроций Г. О праве войны и мира: Три книги, в которых объясняется естественное право и право народов, а также принципи публичного права. – М., 1994. – 868 с.
220. Дидро Д. Соч.– М.: 1939.–Т.7.– 630 с.
221. Гегель Г. Философия права. – М., 1990. – 524 с.
222. Прозорова Н.С. П.И.Пестель: Конституционный и другие законодательные проекты.– Запорожье, 2000.– 197 с.
223. Поляков А.В. К критике методологических основ школы «возрожденного естественного права» в России. (П.И.Новгородцев) //Вестник Ленинградского университета.– 1986.– Июнь.– Серия 6.–Вып. 2.– С.101-103
224. Державний архів м. Києва. Отчет университета. 1838 год.– Ф.16.– Оп. 465.– Справа №46. – 177 с.
225.Державний архів м. Києва. Отчет кандидата юридического факультета Н.И.Пилянкевича о прослушаных в Берлинском университете лекциях.– Ф.16.– оп.465.– С.1
226. Пилянкевич Н.И. История философии права.– К., 1870. – 299 с.
227. Кузнецов Э.В. Философия права в России.– М., 1989. – 208 с.
228. Тарановский Ф.В. Учение о естественном праве: Оттиск из Журнала Министерства Юстиции.– 1916.–Март.– 26 с.
229. Кечекьян С.Ф. Вопросы теории государства и права на юридическом факультете Московского университета (дооктябрьский период): Ученые записки: Труды юридического факультета. Вып. 180., – Кн. 8.– 1956.– С. 63-76
230. Трубецкой Е.Н. Енциклопедия права.– К., 1906.– 182 с.
231. Трубецкой Е.Н. Философия права профессора Л.И.Петражицкого. Вырезка. – 33 с.
233. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности: Мир культуры, истории и философии. –СПб.: Изд-во Лань, 2000.– 607 с.
234. Зорькин В.Д. Психологическая теория права Л.И.Петражицкого и ее соотношение с концепциями естественного права. Из истории развития политико-правовых идей. М., 1984.– 145 с.
235. Трубецкой Е.Н. Философия права профессора Л.И.Петражицкого. Вырезка. С.33.
236. Трубецкой Е.Н. Лекции по энциклопедии права.– М., 1917.– 226 с.
237. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. Изд. 7.–СПб., 1907. – 354 с.
238. Козюбра М.І. Принцип верховенства права і конституційна юрисдикція //Вісник Конституційного Суду України.– 2000.– №4.– С. 24-32
239. Цицерон. Диалоги: О государстве. О законах.–1994.– Кн. II.– 223 с.
240. Конституція України: Прийнята на п‘ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К: Преса України, 1997.– 80 с.
241. Заєць А.П. Правова держава в Україні: концепція і механізми реалізації: Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня док. юр. наук. Спеціальність 12.00.01– теорія та історія держави і права; історія політичних та правових– К., 1999.– 39 с.
242. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навчальний посібник.– 5-е видання зі змін.– К.:Атіка.– 2001.– 176 с.
243. Бачинин В.А. Сальников В.П. Философия права: Краткий словарь.– СПб., 2000.– 382 с.
244. Козюбра М.І. Принцип верховенства права і конституційна юрисдикція //Вісник Конституційного Суду України.– 2000.– №4.– С. 24-32
245. Трубецкой Е.Н. Миросозерцание В.С. Соловьева: В 2-х т.– М., 1913.–Т.1.– 631 с.
246. Конституція України: Прийнята на п‘ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К: Преса України, 1997.– 80 с.
247. Чичерин Б.Н. Философия права.– М., 1900.– 337 с.