РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ УЯВИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК КОМПОНЕНТ СТАНОВЛЕННЯ ЇХНЬОЇ СУБ’ЄКТНОСТІ

brief description

Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України

На правах рукопису

Тітов Іван Геннадійович

УДК 159.954.4: 37.03 053.5

РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ УЯВИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
ЯК КОМПОНЕНТ СТАНОВЛЕННЯ ЇХНЬОЇ СУБ’ЄКТНОСТІ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Балл Георгій Олексійович
член-кореспондент АПН України,
доктор психологічних наук, професор

Київ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ1.Теоретичний аналіз проблеми становлення суб’єктності молодшого школяра та її зв’язку з творчою уявою
1.1.Проблема суб’єктності у сучасній психологічній науці
1.2.Проблема становлення суб’єктності учня початкової школи
1.3.Творча уява як компонент суб’єктності молодшого школяра
ВИСНОВКИ ЗА ПЕРШИМ РОЗДІЛОМ
РОЗДІЛ2.Емпіричне дослідження творчої уяви в структурі суб’єктності молодших школярів
2.1.Організація дослідження творчої уяви в структурі суб’єктності молодших школярів
2.2.Характеристика вибірки, методів та етапів дослідження
2.3.Результати констатувального етапу дослідження та їхній психологічний аналіз
ВИСНОВКИ ЗА ДРУГИМ РОЗДІЛОМ
РОЗДІЛ3.Розвиток творчої уяви як компонента суб’єктності учнів молодшого шкільного віку
3.1.Шляхи організації формувального експериментального дослідження
3.1.1.Концептуальні засади проектування формувального експерименту
3.1.2.Загальний зміст і форма реалізації програми формувального експерименту
3.1.3.Методичні засоби реалізації програми формувального експерименту
3.2.Опис та інтерпретація результатів формувального експериментального дослідження
ВИСНОВКИ ЗА ТРЕТІМ РОЗДІЛОМ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ДодатокА
ДодатокБ
ДодатокВ
ДодатокД
ДодатокЕ
ДодатокЖ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Гуманістично спрямоване реформування національної системи шкільної освіти актуалізує необхідність дослідження низки психолого-педагогічних проблем, чільне місце серед яких посідає проблема гармонізації особистісного розвитку учня. Вирішення даної проблеми в початковій школі стає можливим лише за умов упровадження в навчально-виховний процес особистісно зорієнтованих технологій, які мають ґрунтуватися на ретельному аналізі тих зовнішніх та внутрішніх чинників, що сприяють становленню суб’єктних якостей молодшого школяра, його здатності до творчої самореалізації, самонавчання та самовиховання.
Загальна проблематика становлення суб’єктності молодшого школяра посіла значне місце у педагогічній та віковій психології насамперед завдяки теоретико-експериментальним дослідженням В.В.Давидова, О.К.Дусавицького, Д.Б.Ельконіна, Г.С.Костюка, С.Д.Максименка, В.В.Рєпкіна, В.І.Слободчикова, Г.А.Цукерман та ін. У цих роботах суб’єкт навчальної діяльності розглядається як активний учасник навчального процесу, здатний самостійно ставити перед собою учбові задачі, адекватно контролювати та оцінювати успішність їх розв’язання, вільно залучатися до колективного обговорення навчальних проблем, рефлексивно відокремлювати власне знання від незнання.
При цьому підкреслюється творчий характер суб’єктної активності молодшого школяра, її тісний внутрішній зв’язок із творчими здібностями, зокрема з продуктивною уявою, яка, будучи загальною властивістю свідомості та системоутворювальним чинником особистості, становить основу духовно-практичного буття школяра його учіння, пізнання, творчості (В.В.Давидов, Е.В.Ільєнков, В.Т.Кудрявцев, Ю.О.Полуянов, В.О.Татенко та ін.).
У вітчизняній психології проблема розвитку творчої уяви як чинника становлення суб’єктності молодших школярів не виступала предметом спеціального аналізу, хоча окремі аспекти даної проблематики вивчались у контексті досліджень особистісного та психічного розвитку молодших школярів (І.Д.Бех, Л.І.Божович, В.В.Давидов, Л.В.Долинська, О.К.Дусавицький, Д.Б.Ельконін, С.Д.Максименко, А.К.Маркова, В.Ф.Моргун, В.С.Мухіна, Л.Ф.Обухова, О.В.Скрипченко та ін.), а також розробок стратегій психолого-педагогічної діяльності, розрахованих на стимулювання розвитку суб’єктних якостей учня, творчих рис його активності (В.В.Андрієвська, Л.К.Балацька Г.О.Балл, М.Й.Боришевський, Є.В.Заїка І.С.Якиманська, З.С.Карпенко, О.В.Киричук, П.В.Лушин, Ю.І.Машбиць, О.Я.Митник, В.О.Моляко, С.О.Мусатов, В.В.Рибалка, В.А.Семиченко, Ю.І.Швалб, Л.І.Шрагіна та ін.). Разом з тим, існуючі в психологічній літературі погляди щодо ролі творчої уяви в процесі становлення суб’єктності молодшого школяра та можливостей використання змісту навчальних предметів для стимулювання її розвитку, вимагають суттєвого уточнення.
Очевидна психолого-педагогічна значущість та перспективність дослідження даної проблеми й обумовила вибір теми дисертаційного дослідження Розвиток творчої уяви молодших школярів як компонент становлення їхньої суб’єктності”.
Зв’язок теми з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в межах тематичного плану лабораторії методології і теорії психології Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України Теоретико-методологічні засади гуманістичної орієнтації у психології”. Державний реєстраційний номер 0103U000319. Тема дисертації затверджена на Вченій раді Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України (протокол№1 від 28.01.2004р.) та погоджена з Координаційною радою АПН України (протокол№5 від 25.05.2004р.).
Об’єктом дослідження є процес становлення суб’єктності молодшого школяра.
Предмет дослідження розвиток творчої уяви учнів молодшого шкільного віку в контексті становлення їхньої суб’єктності.
Мета дослідження полягає у розкритті особливостей розвитку творчої уяви молодших школярів як компонента становлення їхньої суб’єктності.
Гіпотеза дослідження містить такі припущення: а)суб’єктність молодшого школяра виявляється у процесі його свідомої активності, що характеризується мотиваційно-смисловими, регуляторними, рефлексивними, пізнавальними компонентами та проявляється в індивідуально обумовленому способі побудови, реалізації і розвитку діяльності; б)важливим компонентом розвитку суб’єктності учня є творча уява, що реалізує в її структурі цілеутворювальну, смислоутворювальну, моделюючу, перетворювально-евристичну та регулюючу функції; в)через залучення молодших школярів до спеціально спроектованого експериментального навчання можуть бути розвинені як продуктивні функції уяви, так і їхні суб’єктні якості.
Загальна мета та гіпотеза дослідження дозволяють визначити такі його завдання: 1)теоретично обґрунтувати положення про зв’язок між становленням суб’єктності молодших школярів та розвитком їхньої творчої уяви; 2)емпірично дослідити функціональну роль творчої уяви в процесі розгортання суб’єктності учнів початкових класів; 3)апробувати та емпірично перевірити ефективність психолого-педагогічної роботи, спрямованої на розвиток творчої уяви молодших школярів у структурі їхньої суб’єктності.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали: положення суб’єктно-діяльнісного підходу (К.О.Абульханова, Б.Г.Ананьєв, А.В.Брушлинський, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн, В.О.Татенко) і близьких до нього концепцій західних вчених (А.Адлер, А.Бандура, Е.Десі, Р.Райан, Дж.Ричлак, Р.Харре, К.Г.Юнг); психологічні теорії становлення суб’єкта в онтогенезі (З.С.Карпенко, В.В.Селіванов, В.І.Слободчиков, В.О.Татенко); науково-психологічні уявлення про сутність та закономірності розвитку особистості молодших школярів (Л.І.Божович, Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, В.В.Давидов, О.К.Дусавицький, Д.Б.Ельконін, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, В.Ф.Моргун, Г.А.Цукерман); положення про психологію творчості та про творчу уяву як її центральний компонент (О.М.Матюшкін, В.О.Моляко, В.В.Рибалка, Я.О.Пономарьов, Л.С.Коршунова, Б.І.Пружинін, В.А.Роменець, Л.І.Шрагіна); концептуальні ідеї гуманістичної психології (А.Маслоу, К.Роджерс); психолого-педагогічні засади гуманізації шкільної освіти, впровадження у практику особистісно зорієнтованих технологій навчання (В.В.Андрієвська, Г.О.Балл, М.Й.Боришевський, О.В.Киричук, Ю.І.Машбиць, В.А.Семиченко, І.С.Якиманська).
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань, досягнення мети та перевірки гіпотези використовувався комплекс методів та методичних процедур. У теоретичній частині роботи застосовано теоретичні методи (аналіз, синтез, порівняння та узагальнення даних наукових літературних джерел). На констатувальному та контрольному етапах емпіричного дослідження для вивчення мотиваційно-смислового, регуляторно-вольового, пізнавального та рефлексивно-самооціночного компонентів суб’єктності молодших школярів застосовувались такі діагностичні процедури: вибір та ранжування учнями мотивів власного учіння; метод семантичного диференціалу; стандартизоване спостереження за результатами виконання учнями навчальних дій; проективна бесіда (за В.С.Юркевич); метод полярних профілів; методика дослідження вольових якостей особистості (за О.І.Висоцьким), багатофакторний особистісний опитувальник 12 PF (за Р.Кеттеллом та Р.Коаном); експертне оцінювання пошукової активності у ситуаціях постановки нових навчальних завдань та зорієнтованості на дії і висловлювання партнерів (за Г.А.Цукерман), тест MFFT Дж.Кагана, експериментальні методики виявлення змістовних характеристик самооцінки (за Захаровою-Андрущенко та Дембо-Рубінштейн); методика самооцінювання учнями власної навчальної успішності, аналіз класних журналів та бесіди з класоводами; фігурна форма тесту креативності Е.Торренса; методика дослідження творчої уяви (за В.Т.Кудрявцевим). З метою цілеспрямованого розвитку творчої уяви як компонента становлення суб’єктності молодших школярів був використаний формувальний експеримент.
Статистична обробка даних здійснювалася за допомогою пакету статистичних програм SPSS 11.0.1 for Windows. Математичний (кількісний) аналіз даних передбачав пошук стійких групових зв’язків між змінними (факторний аналіз) та виявлення статистичної відмінності між основними показниками суб’єктності (t-критерій Ст’юдента, φ*-критерій кутового перетворення Фішера). Генетично-структурний інтерпретаційний метод дозволив здійснити якісний аналіз отриманих у ході дослідження даних.
База дослідження. Емпіричне дослідження проводилося впродовж 2003-2006 років на базі шкіл №2 та №38 м.Полтави. Загальна кількість досліджуваних склала 157 осіб.
Наукова новизна дослідження полягає: а)у виявленні взаємозв’язку між становленням суб’єктності молодших школярів та їхньою творчою уявою; б)у розробці системи психометричних критеріїв та створенні на цій основі комплексної методики діагностики суб’єктних якостей учнів і рівня розвитку їхньої творчої уяви; в)у науковому обґрунтуванні змісту психолого-педагогічної роботи, спрямованої на стимулювання розвитку творчої уяви в структурі суб’єктності учнів початкової школи.
Теоретичне значення дослідження полягає: а)у поглибленні наукових знань про зв’язок між становленням суб’єктності молодшого школяра та розвитком його творчої уяви; б)у поглибленні уявлень про механізми функціонування творчої уяви учнів початкової школи; в)в уточненні психологічних умов розвитку творчої уяви та суб’єктних якостей учнів молодшого шкільного віку.
Практична значущість роботи полягає в розробці та експериментальній перевірці комплексу методів діагностування та розвитку творчої уяви молодших школярів, які можуть бути використані психологами та вчителями початкових класів. На основі узагальнення даних дисертаційного дослідження створені методичні рекомендації для вчителів Розвиток творчої уяви молодших школярів”. Результати дослідження покладено в основу авторського спецкурсу Психологія суб’єктності молодших школярів”, впровадженого в навчальний процес Полтавського державного педагогічного університету ім.В.Г.Короленка.
Матеріали дослідження можуть бути використані на курсах перепідготовки вчителів при читанні курсів вікової та педагогічної психології, а також під час проведення методичних семінарів для вчителів початкових класів.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалася методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень; комплементарним характером використаних методів дослідження, адекватних його меті та завданням; репрезентативністю вибірки, застосуванням методів статистичного аналізу та впровадженням результатів дослідження в практику.
Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалася на міжнародних науково-практичних конференціях Соціально-психологічні детермінанти становлення громадянськості сучасної молоді у контексті спадщини А.С.Макаренка” (Київ-Полтава, 2003), Розвивальна освіта та багатовимірний досвід особистості” (Харків-Полтава, 2005); Ґенеза буття особистості” (Київ, 2006); на Другому Вінницькому міжрегіональному науково-практичному семінарі Особистісна орієнтація як провідний напрям удосконалення освіти” (Київ-Вінниця, 2005); на VІ Костюківських читаннях (Київ, 2003), на засіданнях лабораторії методології і теорії психології Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України; на засіданнях кафедри психології Полтавського державного педагогічного університету ім.В.Г.Короленка.
Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес ЗОШ №2 м.Полтави (довідка№428 від 09.12.2005р., довідка№140 від 08.06.2006р.), ЗОШ №38 м.Полтави (довідка№262 від 21.12.2005р., довідка№121 від 05.06.2006р.), Полтавського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників ім.М.В.Остроградського (довідка№560 від 07.06.2006р.), Полтавського державного педагогічного університету ім.В.Г.Короленка (довідка№7320/01 37/28 від 09.11.2006р.).
Публікації. Результати й основний зміст дисертації висвітлено у 7 одноосібних публікаціях автора, серед них 4 у наукових фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України.
Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків за розділами, загальних висновків, списку використаних джерел (275 найменувань, серед них 12 іноземною мовою) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 223 сторінки, з них 186 сторінок основного тексту. Робота містить 5 рисунків та 5 таблиць. Об’єм додатків складає 10 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Результати дослідження свідчать про підтвердження сформульованої нами гіпотези та дозволяють зробити теоретичні, методичні та прикладні висновки.
1. Теоретичний підсумок дослідження полягає у тому, що на основі конкретизації психологічного змісту категорії суб’єктності та виділення її основних структурних компонентів запропоновано пояснювальну модель становлення суб’єктності молодших школярів та з’ясовано роль творчої уяви у цьому процесі. Суб’єктність молодшого школяра проявляється в активному прагненні дитини до розширення смислової основи власної навчальної діяльності, виникненні мотивації самозмінення, розвитку вольової регуляції власної психічної діяльності, рефлексивному розвитку сфери самосвідомості, становленні пізнавальних здібностей, у тому числі й творчої уяви.
У ході теоретичного аналізу виявлені ціле- та смислоутворювальна, моделююча, перетворювально-евристична, регулююча функції творчої уяви в процесі розгортання суб’єктності молодшого школяра та описана сукупність її змістовних критеріїв (метафоричність, розробленість, індивідуалізованість образу), що можуть бути використані у подальших дослідженнях.
2. Методичні наслідки дослідження вказують на обґрунтованість апробованої програми констатувального дослідження творчої уяви як компонента суб’єктності молодших школярів. У ході диференційного” та факторного” етапів констатувального дослідження виявлені функції творчої уяви в учнів з різним рівнем суб’єктної активності.
Факторні структури, отримані в групі високоактивних молодших школярів, свідчать про те, що за участю продуктивних імажинативних процесів їхня пізнавальна мотивація самозмінення набуває особистісного смислу, зумовлюючи самостійну постановку нових цілей у навчальній діяльності (функція смисло- та цілеутворення). Встановлено, що на основі розгортання творчої уяви високоактивні учні здатні моделювати зміст проблемної ситуації (функція моделювання), продуктивно її перетворювати (перетворювально-евристична функція), рефлексивно регулюючи при цьому процес пошуку розв’язання творчої учбової задачі (регулююча функція).
Старанні молодші школярі актуалізують творчу уяву переважно в умовах досягнення соціально схваленого результату (позитивної оцінки, похвали вчителя) з метою підтримання прийнятного рівня самооцінки.
У пасивних молодших школярів, з огляду на отриману композицію факторних структур, творча уява бере участь у побудові образів-мрій, які відірвані від змісту навчальної діяльності.
3. Прикладні висновки роботи пов’язані з узагальненням апробованих під час формувального експерименту напрацювань.
На третьому, формувальному”, етапі дослідження здійснено психолого-педагогічне проектування формувального експерименту: визначено його інституціональні (організація взаємодії з учнями у відповідності до прескриптивних принципів гуманістичної психології), конструктивні (виявлення психологічних новоутворень, на формування яких спрямовувалася керувальна діяльність учителя) та операційні (здійснення функцій впливу і дослідження двома різними суб’єктами учителем та психологом, які кооперативно взаємодіють) цілі. Розроблено зміст експериментального навчання (комплекс творчих імажинативних задач), а також формальні (нетрадиційні уроки) та методичні (проблемний, діалогічні словесні та наочні методи) аспекти його організації. У структурі програми визначено психолого-педагогічні особливості розвитку продуктивної уяви молодших школярів: обов’язкове включення розвивальних процедур до структури провідної діяльності молодшого школяра; втілення у загальній організації розвивальної роботи гуманістичних засад; створення на уроці творчо насиченого освітнього середовища; стимулювання пошукової активності учнів; поєднання індивідуальної роботи з різними формами навчальної співпраці; забезпечення рефлексії молодшими школярами змін у їх особистості, що відбулися внаслідок застосування розвивальних методик.
Апробація експериментальної програми довела, що здійснений в умовах спроектованого навчання розвиток творчої уяви сприяє становленню психологічної структури суб’єктності молодших школярів. Результати контрольного дослідження свідчать про позитивні якісні та кількісні зміни у стрижневих компонентах суб’єктності учнів експериментальної групи порівняно з контрольною, а також про композиційну подібність факторних структур, отриманих в експериментальній групі та групі високоактивних учнів. Відзначено позитивну динаміку розвитку творчої уяви в структурній організації суб’єктності учнів експериментальної групи. Встановлено статистично значущі відмінності між показниками рівня розвитку творчої уяви молодших школярів експериментальної та контрольної груп. Усе це свідчить про ефективність проведеного формувального експерименту.
У результаті дослідження проблеми розроблено навчально-методичний посібник для вчителів Розвиток творчої уяви молодших школярів”, в якому подано детальний опис занять, що забезпечують розвиток творчої уяви учнів, вдосконалюють необхідні для здійснення учбової діяльності знання і вміння, формують навички самоаналізу та рефлексії, збагачують досвід співпраці з однокласниками та вчителем.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Перспективи її дослідження вбачаємо у подальшій теоретичній розробці проблеми суб’єктності молодших школярів (зокрема, дослідження психологічних закономірностей становлення колективної суб’єктності), вивченні онтогенетичної специфіки становлення суб’єктних якостей у підлітковому віці, створенні комплексної методики дослідження суб’єктності учня, розвитку творчої уяви в структурі суб’єктності засобами сучасних інформаційних технологій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АбрамоваГ.С. Возрастная психология: Учебник для ВУЗов. М.: Раритет, 1997. 704 с.
2. АбульхановаК.А. О субъекте психической деятельности. Методологические проблемы психологии. М.: Наука, 1973. 288с.
3. АбульхановаК.А. Рубинштейновская категория субъекта и её различные методологические значения // Психология индивидуального и группового субъекта / Под ред. А.В.Брушлинского, М.И.Воловиковой. М.: ПЕР СЕ, 2002 С. 34-50.
4. Абульханова-СлавскаяК.А. Диалектика человеческой жизни. М.: Мысль, 1977. 224с.
5. АлександроваН.И., ШульгаТ.И. Изучение волевых качеств школьников с помощью методики «нерешаемая задача» // Вопросы психологии. 1987. №6. С.130-132.
6. АлексюкА.М. Загальні методи навчання. К.: Радянська школа, 1981. 206 с.
7. АльтшуллерГ.С. Алгоритм изобретения. М.: Московский рабочий, 1973. 269 с.
8. АнаньевБ.Г. Некоторые вопросы изучения человека // Человек и общество. Л., 1966. Вып. 1. С. 176-183.
9. АнаньевБ.Г. Человек как предмет познания. Л.: ЛГУ, 1968. 336 с.
10. АнастазиА., УрбинаС. Психологическое тестирование. СПб.: Питер, 2001. 688 с.
11. АндрееваГ.М. Социальная психология: Учебник для факультетов психологии университетов. М.: Изд-во МГУ, 1980. 415с.
12. АндриевскаяВ.В., БаллГ.А., КисарчукЗ.Г., МусатовС.А. Психологические предпосылки эффективности совместной учебной работы младших школьников // Вопросы психологии. 1985. №4. С.38-45.
13. АникееваН.П. Некоторые специфические потребности в общении // Проблемы формирования социогенных потребностей / Под ред. Ш.Н.Чхартишвили, Л.И.Сарджвеладзе. Тбилиси, 1974. С. 214-217.
14. АнохинП.К. Идеи и факты в разработке теории функциональных систем // Психологический журнал. 1984. Т.5. №2. С.107-118.
15. АнцыфероваЛ.И. Некоторые проблемы психологии личности // Вопросы психологии. 1978. №.1 С. 37-50.
16. АптерМ.Дж. Теория реверсивности и человеческая активность // Вопросы психологии. 1987. №.1 С. 162-169.
17. АсеевВ.Г. Мотивация поведения и формирование личности. М.: Мысль, 1976. 158 с.
18. АсмоловА.Г. Психология личности. Принципы общепсихологического анализа. М.: Изд-во МГУ, 1990. 367с.
19. БабанскийЮ.К. Избранные педагогические труды. М.: Педагогика, 1989. 558 с.
20. БаллГ. Гуманізація освіти в контексті сучасності: психолого-педагогічні орієнтири // Освіта і управління. 1999. Т.3. №3. С.21-34.
21. БаллГ.А. Нормы деятельности и творческая активность личности // Вопросы психологии. 1990. №6. С.25-34.
22. БаллГ.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопросы психологии. 1989. №1. С.92-100.
23. БаллГ.А. Теория учебных задач: Психолого-педагогический аспект. М.: Педагогика, 1990. 183 с.
24. БаллГ.А. Психологическое содержание личностной свободы: сущность и составляющие // Психологический журнал. 1997. Т.18. №5. С. 7-19.
25. БаллГ.О. Категорія культури і психологічна наука // Наукові записки Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України / За ред.академіка С.Д.Максименка. К.: Главник, 2005. Вип. 26. У 4-х томах. Том 1. С. 70-75.
26. БаллГ.О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти. Рівне: Ліста-М”, 2003. 128 с.
27. БаллГ.О., БургинМ.С. Анализ психологических воздействий и его психологическое значение // Вопросы психологи. 1994. №4. С.56-66.
28. БасинЕ.Я. Творчество и эмпатия // Вопросы философии. 1987. №2. С. 54-66.
29. БахтинМ.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 445 с.
30. БеркинблитМ., Петровский А. Фантазия и реальность. М.: Политиздат, 1968. 128 с.
31. БелоусВ.В., БоязитоваИ.В. Детерминанты развития интегральной индивидуальности // Психологический журнал. 2004. Т.25. №6. С. 47-53.
32. БєлкінаО.В. Критичне мислення учнів початкових класів // Практична психологія та соціальна робота. 2005. №4. С. 37-42; №5. С. 37-44.
33. БехІ.Д. Від волі до особистості. К.: Україна-Віта, 1995. 202 с.
34. БитяноваМ.Р., АзароваТ.В., ЗемскихТ.В. Профессия школьник: Программа формирования индивидуального стиля познавательной деятельности у младших школьников: Учебно-методическое пособие для школьных психологов и педагогов. М.: Генезис, 2000. 106 с.
35. БлонскийП.П. Психология младшего школьника. М.: Институт практической психологии, Воронеж: МОДЭК, 1997. 576 с.
36. БогоявленскаяД.Б. Субъект деятельности” в проблематике творчества // Вопросы психологии. 1999. № 2. С. 35-41.
37. БогоявленскаяД.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. Ростов н/Д: Изд-во Рост. ун-та, 1983. 174с.
38. БогоявленскаяД.Б. Психология творческих способностей: Учеб пособие для студ. высш. учеб. заведений. М.: Издательский центр «Академия», 2002. 320с.
39. БожовичЛ.И. Личность и её формирование в детском возрасте. Психологическое исследование. М.: Просвещение, 1968. 464с.
40. БондарЛ.В. Спільна навчальна робота молодших школярів як чинник їх розумового та соціального розвитку: Автореф. дис. канд. психол. наук. К., 2003. 20 с.
41. БоришевскийМ.И. Развитие саморегуляции поведения школьников: Диссерт. в форме науч. докл. на соиск. учен. степ. доктора психол. наук. К., 1992. 77 с.
42. БороздинаЛ.В. Исследование уровня притязаний: Учебное пособие. М.: Изд-во МГУ, 1985. 102 с.
43. Бороздина Л.В., ВидинскаЛ. Притязания и самооценка // Вестник МГУ. Сер.14. Психология. 1986. № 3. С. 21-30.
44. БратусьБ.С. Аномалии личности. М.: Мысль, 1988. 301 с.
45. БрушлинскийА.В. Субъект: мышление, учение, воображение: Избранные психологические труды. М.: Институт практической психологии, Воронеж: МОДЭК, 1996. 389 с.
46. БрушлинскийА.В. Деятельностный подход и психологическая наука // Вопросы философии. 2001. №2. С.89-95.
47. БрушлинскийА.В. О критериях субъекта // Психология индивидуального и группового субъекта / Под ред. А.В.Брушлинского, М.И.Воловиковой. М.: ПЕР СЭ, 2002. С. 9-33.
48. БрушлинскийА.В. О природных предпосылках психического развития человека. М.: Знание, 1977. 64с.
49. БрушлинскийА.В. Проблема психологии субъекта (статья первая) // Психологический журнал. 1991. Т.12. №6. С. 3-11.
50. БрушлинскийА.В. Проблема психологии субъекта (статья вторая) // Психологический журнал. 1992. Т.13. №6. С. 3-12.
51. БрушлинскийА.В. Проблема психологии субъекта (статья третья) // Психологический журнал. 1993. Т.14. №6. С. 3-15.
52. БрушлинскийА.В. Проблемы психологии субъекта. М.: Институт психологии РАО, 1994. 109с.
53. БурлачукЛ.Ф. Психодиагностика: Учебник для вузов. СПб.: Питер, 2005. 351 с.
54. БурлачукЛ.Ф., МорозовС.М. Словарь-справочник по психодиагностике. СПб: Питер, 2001. 528 с.
55. БурменскаяГ.В. типологический анализ онтогенеза индивидуальных различий // Вопросы психологии. 2002. №2. С.5-13.
56. БушГ.Я. Рождение изобретательских идей. Рига: Лиесма, 1976. 127 с.
57. ВажничаД.Л. Українська народна іграшка. Методичні вказівки до вправ з курсу Методика викладання образотворчого мистецтва в початкових класах” для студентів психолого-педагогічного факультету. Полтава: ПДПУ, 2001. 12 с.
58. ВасюковаЕ.Е. Уровни развития познавательной потребности // Вопросы психологии. 1984. №5. С.125-131.
59. ВащенкоГ. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. К.: Українська Видавнича Спілка, 1997. 441 с.
60. ВилюнасВ.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Изд-во МГУ, 1990. 288с.
61. ВласоваН.Н. Изучение особенностей доминирования мотивов у детей младшего школьного возраста // Вопросы психологии. 1977. №1. С. 57-64.
62. ВолочковА.А., ВяткинБ.А. Индивидуальный стиль учебной активности в младшем школьном возрасте // Вопросы психологии. 1999. №5. С. 10-21.
63. ВолощукІ.С. Науково-педагогічні основи формування творчої особистості. К.: Педагогічна думка, 1998. 149 с.
64. ВыготскийЛ.С. Воображение и творчество в детском возрасте. М.: Просвещение, 1967. 94 с.
65. ВыготскийЛ.С. Собрание сочинений: В 6-ти томах. М.: Педагогика, 1982. Т. II. 504 с.
66. ВыготскийЛ.С. Собрание сочинений: В 6-ти томах. М.: Педагогика, 1984. Т. IV. 432 с.
67. ГальперинП.Я. Методы обучения и умственного развития ребенка. М.: Изд-во МГУ, 1985. 216с.
68. ГальперинП.Я. Типы ориентировки и активность учения // Радянська школа. 1963. №3. С. 28.
69. ГальперинП.Я., КабыльницкаяС.Л. Экспериментальное формирование внимания. М.: Изд-во МГУ, 1974. 101 с.
70. ГебосА.И. Психология познавательной активности учащихся (в обучении). Кишинев: Штиинца, 1975. 103 с.
71. ГегельГ.В.Ф. Феноменологія духу. / Пер.з нім. К.: Основи, 2004. 548с.
72. ГиппенрейтерЮ.Б. О природе человеческой воли // Психологический журнал. 2005. Т.26. №3. С. 15-24.
73. ГолосовкерЯ.Э. Воображение и реальность. Имагинативный реализм” // АРХЭ: Культурно-логический ежегодник. Кемерово: АЛЕФ Гуманитарный Центр, 1993. С.382-398.
74. ГончаренкоС., МальованийЮ. Гуманізація і гуманітаризація освіти // Шлях освіти. 2001. №2. С.2-6.
75. ДавыдовВ.В. Концепция гуманизации российского начального образования (необходимость и возможность создания целостной системы развивающего начального образования) // Психологическая наука и образование. 2000. №2. С.5-17.
76. ДавыдовВ.В. Младший школьный возраст как особый возраст в жизни ребёнка // Возрастная и педагогическая психология: Хрестоматия / Сост. И. В. Дубровина и др. М.: Академия, 1999. С. 21-22.
77. ДавыдовВ.В. Проблемы развивающего обучения: опыт теоретического и экспериментального исследования. М.: Педагогика, 1986. 240с.
78. ДавыдовВ.В. Теория развивающего обучения. М.: ИНТОР, 1996. 544с.
79. ДавыдовВ.В. Учебная деятельность: состояние и проблемы исследования // Вопросы психологии. 1991. №6. С. 5-14.
80. ДавыдовВ.В., ЗинченкоВ.П. Предметная деятельность и онтогенез познания // Вопросы психологии. 1998. №5. С. 11-29.
81. ДавыдовВ.В., СлободчиковВ.И., ЦукерманГ.А. Младший школьник как субъект учебной деятельности // Вопросы психологии. 1992. №3-4. С. 14-19.
82. ДаниловаЕ.Е. Ценность младшего школьного возраста // Возрастная и педагогическая психология: Хрестоматия / Сост. И.В.Дубровина и др. М.: Академия, 1999. С. 51-54.
83. ДидораМ.И. Формирование самостоятельности младших школьников в процессе обучения: Автореф. дис. канд. психол. наук. К., 1982. 23 с.
84. ДильтейВ. Понимающая психология” // Хрестоматия по истории психологии / Под ред. П.Я.Гальперина, А.Н.Ждан. М.: Изд-во МГУ, 1980. С.258 285.
85. ДружининВ.Н. Психология общих способностей. СПб.: Питер, 2002. 386 с.
86. ДудецкийА.Я. Теоретические проблемы воображения и творчества. Смоленск, 1974. 153 с.
87. ДусавицкийА.К. Развитие личности в учебной деятельности. М.: Дом педагогики, 1996. 208 с.
88. ДусавицкийА.К., РепкинВ.В. Исследование развития познавательных интересов младших школьников в различных условиях обучения // Вопросы психологии. 1975. № 3. С. 92-102.
89. ДьяченкоО.М. Об основных направлениях развития воображения дошкольника // Вопросы психологии. 1988. №6. С. 52-59.
90. Загальна психологія / Авт. О.Скрипченко, Л.Долинська, З.Огороднійчук та ін.; Ред. О.Вербило. К.: А.П.Н., 2001. 464 с.
91. Загальна психологія: Підруч. для студ. вузів / За ред. С.Д.Максименка. К.: Форум, 2000. 543 с.
92. ЗаикаЕ.В. Упражнения с географической картой для развития образных представлений ребенка // Практична психологія та соціальна робота. 2005. №4. С. 48-52.
93. ЗакА.З. О развитии у младших школьников способности действовать в уме” // Вопросы психологии. 1981. № 5. С. 147-150.
94. ЗапорожецьО. В. Психологія. К.: Радянська Школа, 1967. 222 с.
95. ЗахароваА.В. Структурно-динамическая модель самооценки // Вопросы психологии. 1989. №1. С. 5-14.
96. ЗахароваА.В., АндрущенкоТ.Ю. Исследование самооценки младшего школьника в учебной деятельности // Вопросы психологии. 1980. №4. С. 90-99.
97. ЗейгарникБ.В. Теория личности К.Левина. М.: Изд-во МГУ, 1981. 183 с.
98. ИванниковВ.А. К сущности волевого поведения // Психологический журнал. 1985. Т.6. № 3. С. 47-56.
99. ИванниковВ.А., ЭйдманЕ.В. Структура волевых качеств по данным самооценки // Психологический журнал. 1990. Т.11. №3. С.39-49.
100. ИвановИ.П. Человеческая деятельность познание искусство. К.: Наукова думка, 1977 251с.
101. ИльенковЭ.В. О воображении // Народное образование. 1967. №3. С. 37-42.
102. ИльенковЭ.В. Философия и культура. М.: Политиздат, 1991. 464с.
103. ИльинЕ.П. Мотивация и мотивы. СПб.: Питер, 2003. 512 с.
104. ИльинЕ.П. Психология воли. СПб.: Питер, 2000. 288 с.
105. ИмедадзеИ.В. Проблема полимотивации поведения // Вопросы психологии. 1984. № 6. С. 87-94.
106. ИсаевЕ.И. Психологическая характеристика способов планирования у младших школьников // Вопросы психологии. 1984. № 2. С. 51-60.
107. КалинВ.В., ПанченкоВ.И. Изучение волевой активности школьников в связи с особенностями их продуктивного мышления // Вопросы психологии. 1980. № 2. С. 93-99.
108. КантИ. Критика чистого разума. М.: Мысль, 1994. 591 с.
109. КиричукО.В., КарпенкоЗ.С. Рівні суб’єктності та індикатори духовності людини // Педагогіка і психологія. 1995. №3. С. 3-11.
110. КлаусГ. Введение в дифференциальную психологию учения. М.: Педагогика, 1987. 173 с.
111.&nbs