Рудніченко Євгеній Миколайович. Механізм управління накладними затратами в системі формування фінансових результатів промислових підприємств

brief description

Рудніченко Євгеній Миколайович. Механізм управління накладними затратами в системі формування фінансових результатів промислових підприємств : дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Хмельницький національний ун-т. — Хмельницький, 2006. — 207арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 178-193

Рудніченко Є.М. Механізм управління накладними затратами в системі формування фінансових результатів промислових підприємств. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 економіка, організація і управління підприємствами. Хмельницький національний університет, 2006.
У дисертаційній роботі розглянуто теоретичні положення та розроблено методичні рекомендації щодо удосконалення механізму управління накладними затратами в системі формування фінансових результатів промислових підприємств. Уточнено поняття затрати”, витрати”, накладні затрати”. Досліджено та удосконалено механізм управління накладними затратами. Розглядаються питання розподілу накладних затрат у системі затрати обсяг прибуток” (СVP). Особлива увага приділяється альтернативним методам розподілу накладних затрат та коректному визначенню точки безбитковості та беззбиткового обороту в умовах багатономенклатурного виробництва.
У роботі пропонується переглянути загальноприйняту в бухгалтерському й управлінському обліку методику оцінки впливу розподілу накладних затрат на величину запасів і, саме головне, оцінку впливу цих розрахунків на величину прибутку, запропоновано реалізувати принцип доходи (реалізація продукції) і затрати визначаються такими, коли вони понесені фактично. Запропоновано аналіз виконання плану з прибутку здійснювати у чотири етапи.

Проведене дослідження дозволило зробити теоретичні узагальнення та обгрунтувати практичні рекомендації щодо удосконалення механізму управління накладними затратами в системі формування фінансових результатів промислових підприємств. Отримані результати свідчать про досягнення поставленої мети і завдань дослідження і дають змогу зробити такі висновки:
1. Визначення понять затрати” та витрати” у вітчизняній економічній літературі та нормативних документах неоднозначні і потребують уточнення. На нашу думку, поняття затрати” більш змістовне, ніж поняття витрати”, оскільки затрати перетворюються у витрати тільки в момент реалізації продукції. Витрати” це затрати, які визначають собівартість реалізованої продукції згідно з бухгалтерськими стандартами, а затрати” це величина ресурсів, які затрачені на створення вартості продукції у даному плановому (звітному) періоді.
2. Під накладними затратами необхідно розуміти ті затрати, які неможливо віднести прямо на конкретний виріб (загальновиробничі, адміністративні, на збут). Такий стан речей пояснюється значними відмінностями в управлінні цими затратами у плануванні і фінансовому обліку.
3. Аналіз існуючих методів розподілу накладних затрат дозволив зробити висновок, що в умовах багатономенклатурного виробництва розподіл накладних затрат необхідно здійснювати з використанням коефіцієнта беззбитковості”, який розраховується на основі маржинального прибутку. Це дозволяє розраховувати реальний беззбитковий оборот в цілому по підприємству та точки беззбитковості за видами продукції.
4. На нашу думку, в якості деномінатора для розподілу накладних затрат варто приймати планові (або звітні) обсяги виробництва продукції, встановлені з урахуванням реальних умов роботи підприємства, сформованим портфелем замовлень, очікуваними обсягами переробки сировини, а використання в якості деномінатора нормальної”, практичної” і тим більше теоретичної потужності” спотворює реальні величини накладних затрат за видами продукції.
5. Проведене дослідження показало, що з позицій планування й аналізу виробничої діяльності доцільно використовувати для планування річні і місячні (квартальні) планові ставки розподілу накладних затрат, для аналізу річні і місячні (квартальні) фактичні ставки розподілу накладних затрат. Річні ставки дозволяють розрахувати собівартість продукції у річному обрахунку, що дозволяє приймати рішення з обгрунтування цін, здійснювати порівняння з затратами в конкурентів. Однак, річні ставки не можуть врахувати багатьох змін у структурі асортименту, зміни масштабів виробництва, цін, змінних і постійних затрат, і отже не можуть відображати реального руху грошових коштів від операційної діяльності. Тому для прийняття конкретних управлінських рішень, більш доцільно використовувати місячні (квартальні) ставки розподілу накладних затрат.
6. З позицій планування розрахунки прибутків та збитків мають практичне значення тільки в тому випадку, якщо вони відображають рух грошових потоків. Необхідно переглянути загальноприйняту в бухгалтерському й управлінському обліку методику оцінки впливу розподілу накладних затрат на величину запасів і, саме головне, оцінку впливу цих розрахунків на величину прибутку. Варто реалізувати принцип доходи (реалізацію продукції) та затрати визначати такими, коли вони були здійснені фактично. У зв’язку з цим для оцінки кінцевих фінансових результатів (прибутку) варто зіставляти вартість реалізованої продукції (реально отриманий дохід) з собівартістю виготовленої продукції (реальні затрати) у плановому або звітному періоді.
7. Проведені дослідження дозволили зробити висновок, що аналіз виконання плану з прибутку доцільно проводити у такій послідовності: перший етап порівняння плану виробництва й реалізації продукції; другий етап порівняння плану й звіту виробництва продукції; третій етап порівняння звіту виробництва й реалізації продукції; четвертий етап порівняння плану й звіту з реалізації продукції. Для одержання інформації необхідної для прийняття управлінських рішень аналіз виконання плану й звіту реалізації продукції (четвертий етап) варто проводити з використанням інформації з плану й звіту виробництва продукції. З цією метою рекомендується використовувати алгоритм аналізу відхилень за планом і звітом реалізації продукції”. Застосування вищезазначеного принципу при проведенні аналізу затрат і прибутку знімає проблему ігнорування багатьма фахівцями ситуації, коли обсяги виробництва продукції й обсяги реалізації продукції відрізняються.