Садиков Мурат Абдикасович. Управління інноваційними процесами в рослинництві

brief description

Садиков Мурат Абдикасович. Управління інноваційними процесами в рослинництві: дис... д-ра екон. наук: 08.02.02 / Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки". - К., 2004. , табл.

Садиков М.А. Управління інноваційними процесами в рослинництві. -Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.02- економіка та управління науково-технічним прогресом. - Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, Харків, 2003.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню прогресивних напрямів інноваційного процесу в галузі рослинництва й управління ними з метою масового впровадження енерго- й ресурсозберігаючої технології і техніки в практику сільськогосподарського виробництва. Дається теоретико-методологічне обґрунтування понятійного апарату інноваційного менеджменту у сфері АПК. Аналізуються найбільш ефективні технології вирощування зернових культур з використанням вітчизняної й імпортної сільськогосподарської техніки та машин. Обґрунтовуються шляхи оновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств на якісному рівні з метою впровадження досягнень науки та передового досвіду в практику виробництва. Пропонуються шляхи зниження ресурсо- й енергоємності виробництва рослинницької продукції та сировини.
Практичне значення роботи полягає в обґрунтуванні шляхів реалізації довгострокової політики держави в технічному переозброєнні сільського господарства та зниженні споживання енергії у вигляді паливно-мастильних матеріалів. Розроблені автором методологічні положення з прогнозування та планування інвестицій у сфері АПК збагачують теорію та практику економічної науки.

Для ефективного управління інноваційними процесами та впровадження ресурсо- й енергозберігаючих технологій і техніки в рослинництво, поряд з оновленням матеріально-технічної бази сільського господарства, необхідно удосконалювати методологічні аспекти планування, управління та регулювання нововведеннями шляхом розробки математичних моделей, обґрунтування та складання бізнес-проектів, управління матеріальними ресурсами, оцінки економічних ризиків і страхування інвестицій. Виходячи з вищевикладеного, можна зробити такі висновки та пропозиції виробництву.

Послідовне перетворення в життя ринкових методів і принципів господарювання обумовлює необхідність дослідження та наукового обґрунтування інновацій. Інновація як основа прискорення науково-технічного прогресу й освоєння нових видів продукції (послуг) на ринку спрямована на досягнення успіху в бізнесі і вимагає наукової організації, планування й управління нововведеннями в АПК з метою підвищення конкурентоспроможності аграрного сектора економіки.
Підвищення ефективності інноваційних технологій і техніки в сільському господарстві неможливе без державної підтримки у вигляді інвестицій, надання пільг в оподатковуванні, кредитування найбільш значущих проектів. Реалізація інноваційних проектів і прискорення найбільш важливих напрямів інноваційного процесу в АПК вимагають наукового і методичного забезпечення на регіональному і на державному рівнях.
В умовах економічної й енергетичної кризи в народному господарстві впровадження ресурсо- й енергозберігаючих технологій у виробництво є не тільки доцільним, а й економічно виправданим, оскільки диспропорція в розвитку деяких галузей сільського господарства безпосередньо пов'язана з недостатньою забезпеченістю енергетичними ресурсами на рівні технологічних потреб. Тому для ефективного управління процесами на ринку продовольчих товарів необхідно відновити систему державних закупівель на деякі види продукції та сировину на державному і регіональному рівнях, виділивши відповідні матеріальні ресурси, зокрема енергетичні, для нормалізації внутрішнього ринку. Даний напрям стає особливо важливим у сфері АПК у зв'язку з необхідністю випуску конкурентоспроможної продукції і розширення експортних можливостей, а також інтеграції національної економіки України у Всесвітню організацію торгівлі й у Загальноєвропейський Союз.
Для випуску конкурентоспроможної продукції необхідна глибока технічна модернізація сільського господарства, а для модернізації - інвестиції. На початковому етапі виділені державою кредити потрібно направити у пріоритетні галузі народного господарства і націлити вітчизняних виробників сільськогосподарської техніки на випуск більш якісних, продуктивних та економічних машин для АПК. Слід також активно використовувати інші джерела та напрями технічного переозброєння сільського господарства України: раціонально розподіляти кошти міжнародних асоціацій і компаній з технічного сприяння, залучати інвестиції спільних підприємств з метою одержання нових технологій і техніки, а також коштів самих суб'єктів підприємницької діяльності в аграрній сфері.
Іншим важливим джерелом просування нової техніки в сільськогосподарське виробництво є лізинг. У сучасних умовах при значних темпах інфляції та високих банківських процентних ставках у деякій мірі знижується ефективність постачання техніки сільському господарству за лізингом, оскільки за такою схемою вартість нової техніки дорожча, ніж при купівлі в кредит. Брати кредит на тривалий термін сільським товаровиробникам невигідно через високі процентні ставки банку та значні темпи інфляції. Постачання техніки за лізингом на три роки є вигідним тільки орендодавцям і лізинговим компаніям.
Незважаючи на високий процент банківського кредиту й обмежені терміни його надання сільським товаровиробникам, рентабельність капітальних інвестицій на зернозбиральну техніку склала в середньому за 1997 2001рр. 43.61%. Надання на п'ять і більше років банківського кредиту при існуючих ставках на знижує ефективність капітальних інвестицій. Тому необхідно знижувати банківські процентні ставки за кредит сільським товаровиробникам у два-три рази з урахуванням інфляції.
Застосування техніки різних фірм підвищує вартість їх технічного обслуговування. Більше того, часткове ії застосування в технологічному процесі (підготовка ґрунту, збирання й ін.) не тільки не підвищує ефективність виробництва, а й збільшує собівартість продукції за інших рівних умов у порівнянні з базовою вітчизняною технологією.
Використання потужної високопродуктивної техніки ХТЗ-120, ХТЗ-160, ХТЗ-170, „Джон-Дір”, сівалок типу "Грейт плейнз", зернозбиральних комбайнів "Славутич", "Лан", „Обрій”, "Джон-Дір", тільки в Харківській області забезпечить економію праці при збиранні зернових, ( у тому числі кукурудзи на зерно) та соняшнику до 509.2 тис. люд.-год. робочого часу. Економія паливно - мастильних матеріалів досягне 1.5 тис. т, тільки на збиранні основних зернових культур, а економія матеріальних ресурсів у грошовому виразі досягне 30.9 млн грн.

При середній ціні вітчизняних комбайнів "Лан", КЗС 9-1 "Славутич” - 448,6 тис. грн. (у цінах 2002р.) прирівняних до "Джон-Дір", "Массей Фергюсон", на зекономлені кошти можна закупити до 69 комбайнів (30900:448,6.) для технічного переозброєння сільськогосподарських підприємств Харківської області.
Для прискорення просування інноваційних ресурсо-й енергозберігаючих технологій у сільськогосподарське виробництво необхідно переорієнтувати сільських товаровиробників на світові ціни на продукцію і техніку. Штучне завищення цін на імпортну техніку з метою захисту вітчизняного товаровиробника може призвести до міжнародної ізоляції вітчизняних виробників сільськогосподарської техніки. Тому в процесі управління інноваційними процесами слід враховувати зовнішньоекономічну політику держави, нові досягнення науково-технічного прогресу у світовій практиці, можливості створення спільних підприємств з метою залучення нових технологій та інвестицій.
Стратегія управління інноваційними процесами в галузі рослинництва повинна базуватися на пріоритетних напрямах розвитку сільського господарства з урахуванням особливостей регіонів, їх можливостей у перетворенні в життя нових напрямів науки і техніки власними силами й засобами. Це дуже важливо для вирішення проблеми зайнятості населення в регіоні. Для Лівобережного Лісостепу України, зокрема для Харківської області, пріоритетним завданням є інтенсифікація зернового господарства. У зв'язку з фінансовою неспроможністю багатьох організаційно-правових формувань на селі, впровадження нових напрямів інновацій у виробництво повинно йти за рахунок надання фінансової допомоги з бюджету, коштів комерційних структур, організації лізингу, створення машинно-технологічних станцій, прокатних пунктів.
Для активізації інноваційного процесу на мікроекономічному рівні необхідно створювати також творчі колективи, які поєднають зусилля вчених і практиків у розв’язанні нагальних проблем сільського господарства. Позитивний досвід мають нові аграрні формування: "Агроінком" Київської області, "Агродон" і "Екопрод" Донецької області, "Сади України", АТ "Балаклійський" ДГ „Пархомівське” Харківської області. У міру нагромадження досвіду та коштів інноваційні процеси повинні стати основою підвищення ефективності бізнесу в аграрній сфері.