Саловська Леся Віталіївна. Регулювання рівня доходів сільського населення

brief description

Саловська Леся Віталіївна. Регулювання рівня доходів сільського населення : Дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Кіровоградський держ. технічний ун-т. — Кіровоград, 2003. — 237арк. : рис. — Бібліогр.: арк. 182-199

Саловська Л.В. Регулювання рівня доходів сільського населення. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - Фінанси, грошовий обіг і кредит. - Інститут аграрної економіки Української академії аграрних наук, Київ, 2003.
Дисертація присвячена актуальним питанням наукового обґрунтування методології, методів і практики регулювання рівня доходів сільського населення. Досліджено сутність категорії доходи сільського населення” і запропоновано уточнення її визначення. Розроблено класифікацію доходів сільського населення на основі 7 класифікаційних ознак. Обґрунтовано основні засади ефективного механізму регулювання доходів сільського населення. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення інформаційного забезпечення і методів оцінок рівня доходів сільського населення та його диференціації, а саме: застосування неперсоніфікованих даних податкової адміністрації, шкали еквівалентності, прогнозування рівня доходів сільського населення та мінімального споживчого бюджету за допомогою економіко-математичних методів в умовах автоматизованої обробки економічної інформації. Сформульовані пропозиції щодо регулювання рівня доходів сільського населення на макроекономічному і регіональному рівнях.

У зв’язку з важливістю і багатоаспектністю доходів сільського населення вони потребують державного регулювання, у механізмі якого найбільш важливе значення мають фінансові інструменти. В Україні доцільно застосовувати поширену у світі модель регулювання доходів сільського населення, яка включає комплекс заходів і важелів, що забезпечують встановлення мінімальних рівнів трудових доходів і орендних ставок, застосування відповідних податкових, інвестиційних і кредитних форм підтримки сільськогосподарських товаровиробників, розвиток соціальної сфери села, державну підтримку малого бізнесу на селі, надання селянам соціальних трансфертів і соціального страхування, а також використання інших інструментів макроекономічного і регіонального характеру. Основними напрямами такого регулювання є створення сприятливих умов для агробізнесу, розподіл і перерозподіл доходів на користь бідних, малозабезпечених і незахищених прошарків сільського населення; створення ефективної системи соціального захисту селян на рівні держави і регіону; усунення негативних наслідків ринкових процесів, вирівнювання доходів сільського і міського населення та доходів селян у різних регіонах.
В умовах ринкової трансформації аграрної економіки рівень і структуру доходів сільського населення значною мірою визначають їх грошові надходження від реалізації товарної продукції, виробленої в особистих селянських господарствах і доходи від власності на землю та майно колишніх колективних сільськогосподарських підприємств. У зв’язку з цим у наукових дослідженнях і експертних оцінках доцільно використовувати запропоноване у роботі визначення поняття доходи сільського населення”, уточнене шляхом включення до нього аспектів, пов’язаних з доходами на власність, чистим доходом особистих селянських господарств, а також з фактором часу.
Існуючі класифікації доходів населення не відповідають сучасним особливостям і джерелам їх формування у сільській місцевості України. Тому доцільно використовувати розроблену у дослідженнях класифікацію доходів сільського населення, яка включає 7 наступних класифікаційних ознак - за формою, джерелом і базою отримання, суб’єктами і методами обчислення і за податковою та юридичною оцінками. Цю класифікацію доцільно покласти у основу формування національної моделі механізму регулювання рівня доходів сільського населення.
В умовах ринкової трансформації економіки динаміка обсягів і структурні зрушення у доходах сільського населення були неоднозначними і характеризувалися переважно негативними тенденціями. Поряд із зростанням номінальних і реальних доходів сільського населення, їх обсяги не були достатніми для забезпечення мінімального рівня життя більшості сільських жителів. Найбільш вагомим фактором, що негативно вплинув на динаміку і структуру сукупних доходів сільського населення, є зниження частки заробітної плати у джерелах їх формування.
Методи і бази первинної інформації, що використовуються у вітчизняній практиці в оцінках доходів сільського населення, потребують удосконалення. Тому, при визначенні рівня доходів сільського населення доцільно використовувати не персоніфіковані дані податкової адміністрації про сукупний річний доход громадян. З метою забезпечення співставності доходів різних груп сільського населення при визначенні диференціації їх доходів доцільно використовувати шкалу еквівалентності.
Ринкова трансформація аграрної економіки обумовила розшарування сільського населення за рівнем доходів. Встановлений у дослідженнях коефіцієнт концентрації доходів Джині по сільському і міському населенню складає відповідно 0,32 і 0,22, а тому диференціація доходів населення у сільській місцевості у 1,5 раза вища, ніж у містах. У зв’язку з цим, доходи сільського населення слід виділити в окремий об’єкт і пріоритетний напрям державного регулювання.
Сучасний механізм регулювання рівня доходів сільського населення хоча й орієнтований на забезпечення його мінімальних життєвих потреб, однак реально не забезпечує селянам мінімального рівня заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму, а тому є неефективним і потребує удосконалення.
З метою визначення стратегії і напрямів удосконалення механізму регулювання рівня доходів сільського населення доцільно використовувати результати опитування домогосподарств різних районів Кіровоградської області про сукупні грошові доходи, що, за оцінкою селян, забезпечують їх мінімальні потреби і залежно від групи сімей складають 300-350 грн. на одну особу в місяць.
Згідно з науково - обґрунтованим у дисертації прогнозом, результати якого доцільно використати на регіональному і макроекономічному рівнях, розмір мінімального споживчого бюджету однієї особи сільського населення Кіровоградської області дорівнює на 2005 р. 563 грн., а на 2010 р. 937 грн. у місяць. При збереженні існуючої тенденції динаміки зарплати сільського населення її рівень у перспективі зростатиме помірними темпами і не забезпечуватиме мінімальних потреб.
Формуванню мінімального споживчого бюджету, встановленого в дослідженнях, сприятиме впровадження оптимального набору продуктів харчування. Цей набір, визначений на основі оптимізації задачі дієти в комплектній постановці, забезпечує одній працездатній особі 3008 Ккал і коштує 82 грн. на місяць.
З метою удосконалення існуючого механізму регулювання рівня доходів сільського населення слід використовувати макроекономічні фінансові інструменти непрямого впливу, які забезпечать підтримку цін на продукцію сільського господарства, кредитну підтримку довгострокових інвестиційних проектів сільськогосподарських товаровиробників, формування кредитної інфраструктури на кооперативних засадах, розвиток іпотеки, підвищення рівня страхового забезпечення селян по безробіттю тощо.
Низький рівень заробітної плати селян у довготривалому періоді забезпечує їм лише мінімальні розміри пенсій, а пенсійна система не враховує працю сільського населення в особистих господарствах. Тому при нарахуванні селянам пенсій необхідно враховувати вартість їх праці в особистих господарствах.
Доходи селян на їх власність нині є необґрунтовано занижені до 1,0 1,5%, що не відповідає нормальним економічним відносинам. Необхідно в період до 2010 року забезпечити поступове підвищення ставок орендної плати за земельні ділянки і майнові об’єкти, передані селянами у користування правонаступникам колективних сільськогосподарських підприємств та іншим користувачам.
При формуванні фінансового механізму регулювання рівня доходів сільського населення слід передбачати можливість встановлення мінімального рівня зарплати для сільського населення регіону, забезпечення розвитку соціальної сфери села за рахунок коштів місцевих бюджетів, а також використання інших форм допомоги незахищеним і малозабезпеченим групам сільського населення.